З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст.
У 2008 р. виповнюється 900 років від заснування Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві - одного з найзнаменитіших українських православних монастирів, історія якого міцно пов'язана з Сіверщиною. Надзвичайно цінним джерелом з історії даної обителі є рукописний збірник копій XVIII с...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47989 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2007. — № 5. — С. 28-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-47989 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-479892013-08-18T16:32:50Z З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. о. Мицик, Ю. Церковна старовина У 2008 р. виповнюється 900 років від заснування Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві - одного з найзнаменитіших українських православних монастирів, історія якого міцно пов'язана з Сіверщиною. Надзвичайно цінним джерелом з історії даної обителі є рукописний збірник копій XVIII ст. монастирської документації XVI - XVIII ст., причому чи не найважливішої її частини. Цей збірник був створений у стінах монастиря для практичних потреб на випадок доказів прав монастиря на земельну власність, потім опинився в бібліотеці митрополичого Софійського собору, врешті - в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Його матеріали вже частково друкувались нами на сторінках "Сіверянського літопису" і в першу чергу ми прагнули видати документи гетьманів України. Тепер продовжуємо публікацію документів зі складу згаданого вище збірника. Увазі читачів цього разу пропонується понад два десятки документів, що охоплюють період з 1676 по 1735 рр. 2007 Article З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2007. — № 5. — С. 28-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47989 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина о. Мицик, Ю. З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. Сiверянський лiтопис |
| description |
У 2008 р. виповнюється 900 років від заснування Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві - одного з найзнаменитіших українських православних монастирів, історія якого міцно пов'язана з Сіверщиною. Надзвичайно цінним джерелом з історії даної обителі є рукописний збірник копій XVIII ст. монастирської документації XVI - XVIII ст., причому чи не найважливішої її частини. Цей збірник був створений у стінах монастиря для практичних потреб на випадок доказів прав монастиря на земельну власність, потім опинився в бібліотеці митрополичого Софійського собору, врешті - в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Його матеріали вже частково друкувались нами на сторінках "Сіверянського літопису" і в першу чергу ми прагнули видати документи гетьманів України. Тепер продовжуємо публікацію документів зі складу згаданого вище збірника. Увазі читачів цього разу пропонується понад два десятки документів, що охоплюють період з 1676 по 1735 рр. |
| format |
Article |
| author |
о. Мицик, Ю. |
| author_facet |
о. Мицик, Ю. |
| author_sort |
о. Мицик, Ю. |
| title |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. |
| title_short |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. |
| title_full |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. |
| title_fullStr |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. |
| title_full_unstemmed |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. |
| title_sort |
з документів до історії свято-михайлівського золотоверхого монастиря у києві хvіі - хvііі ст. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47989 |
| citation_txt |
З документів до історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІІ - ХVІІІ ст. / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2007. — № 5. — С. 28-43. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT omicikû zdokumentívdoístoríísvâtomihajlívsʹkogozolotoverhogomonastirâukiêvíhvííhvíííst |
| first_indexed |
2025-07-04T08:08:02Z |
| last_indexed |
2025-07-04T08:08:02Z |
| _version_ |
1836703005698686976 |
| fulltext |
28 Сіверянський літопис
о. Юрій Мицик
�
З ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ
СВЯТО*МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО
МОНАСТИРЯ У КИЄВІ ХVІІ * ХVІІІ ст.
У 2008 р. виповнюється 900 років від заснування Свято Михайлівського
Золотоверхого монастиря у Києві одного з найзнаменитіших українських
православних монастирів, історія якого міцно пов'язана з Сіверщиною.
Надзвичайно цінним джерелом з історії даної обителі є рукописний збірник копій
ХVІІІ ст. монастирської документації ХVІ ХVІІІ ст., причому чи не
найважливішої її частини (універсали та листи гетьманів України, королів Речі
Посполитої, московських царів, велика кількість аналогічної документації, яка
вийшла з під пера полковників та сотників Війська Запорозького, ігуменів
монастиря, врешті, різноманітних купчих, які були створені представниками
нижчих станів рядовими козаками, міщанами та селянами). Цей збірник був
створений у стінах монастиря для практичних потреб на випадок доказів прав
монастиря на земельну власність, потім опинився в бібліотеці митрополичого
Софійського собору, врешті в Інституті рукописів (далі ІР) Національної
бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі НБ). Його матеріали вже частково
друкувались нами на сторінках "Сіверянського літопису" (далі СЛ) і в першу
чергу ми прагнули видати документи гетьманів України (1). Тепер продовжуємо
публікацію документів зі складу згаданого вище збірника.
Увазі читачів цього разу пропонується понад два десятки документів, що
охоплюють період з 1676 по 1735 рр. Це універсали та листи, купчі і розписки
генеральної старшини, полковників та сотників Війська Запорозького, також їхніх
дружин, київських бурмистрів. Це Войця Сербин, генеральний осавул (1687
1689), Семен Савич, генеральний писар (1709 1725), Григорій Карпович Коровка
Вольський полковник київський (1682 1687 і 1689 1691), чигиринський (1678
1679) і стародубський (1678 1681); Андрій Маркович, полковник лубенський
(1714 1727); Петро Апостол, полковник лубенський (1728 1757); Михайло
Милорадович, полковник гадяцький (1715 1726); Іван Пироцький, сотник І
Ніжинської полкової сотні (1700 1725), Іван Пирятинський, сотник Гадяцької
полкової сотні (1715 1735); Марія Христофорівна Коровка Вольська, дружина
Федора Григоровича Коровки (Коровченка) Вольського, київського полковника
у 1708 1712 рр. (див. документ № 3). Але наведені нижче документи дозволяють
уточнити періоди каденції деяких з них. Так, згідно з найповнішим на сьогодні
покажчиком (2), І.Пироцький сотникував як мінімум з 1700 р., між тим як у цій
ролі бачимо його у червні 1699 р., Іван Пирятинський був до того ж гадяцьким
наказним полковником у 1728 р., а генерального судді Олексія Турянського взагалі
не відзначено, а він був на цій посаді як мінімум у 1711 1712 р. Адресатами
універсалів та листів виступають ігумени Свято Михайлівського монастиря
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
Сіверянський літопис 29
Феодосій Софонович видатний український хроніст, вихованець, викладач і
ректор Києво Могилянської академії, ігумен у 1655 1677 рр.; Захарія Корнилович,
ігумен у 1694 1700 рр., потім переяславський єпископ; Іоаннікій Сенютович, ігумен
у 1711 1712, 1713 1715 рр.; Варлаам Ліницький, ігумен у 1712, 1716 1719 рр.,
Філарет Кощаковський (у тексті помилково Кощановський), ігумен Спасо
Преображенського Мгарського монастиря під Лубнами. Інформація наведених
нижче документів дозволяє уточнити і терміни каденції декількох ігуменів
обителі, бо досі існувала певна плутанина у цьому питанні. У самих текстах
згадуються насамперед Родіон Димитрашка (Димитрашка Райча), переяславський
полковник у 1666, 1671, 1672 1674, 1787 1688 рр.
Усі ці документи проливають світло на процес формування монастирського та
старшинського землеволодіння, на конфлікти, що виникали за спірні землі та
нерухоме майно. Тут є, наприклад, важливі дані до історії міст і сіл України,
особливо Сіверщини (Козелець, Ніжин, Остер, с. Крехаїв Остерської сотні нині
Козелецького р ну Чернігівської області, с. Боденьки тієї ж сотні та ін.), до історії
козацьких родів, врешті, до церковної та культурної історії.
Варто вказати на деяку важливу, з нашого погляду, інформацію наведених
нижче документів у хронологічному порядку (власне, за таким принципом вони й
подаються нижче). У них згадуються такі визначні особи Гетьманщини, як Іван
Обидовський, ніжинський полковник у 1695 1701 рр., Лук'ян Жураковський,
ніжинський полковий суддя у 1699 1707 рр., Костянтин Солонина, київський
полковник у 1669,1671 1682 рр., Петро Булавка, писар Генеральної Військової
канцелярії у 1710 1713 рр. (у документі його названо на російський лад: Булавкин)
та ін., представники київського та ніжинського магістратів. Г.Коровка Вольський
згадує про свій гріх (побиття ченця), за що йому не було дане благословення
київського митрополита Варлаама Ясинського, кається у ньому і просить прийняти
в дар Свято Михайлівському монастиреві за клопотання його ігумена перед
митрополитом у справі Г.Коровки Вольського (№ 5). У документі № 9 згадується
Марія Василівна Гамалія удова Григорія Гамалії лубенського полковника у
1668 1670, 1687 рр., покровителька Свято Троїцького Красногорівського
монастиря.
Найбільше зацікавлення викликає група документів (№ 13 14). Тут є важливі
дані про те, що сотник Іван Пироцький був онуком Костянтина Солонини, а його
дружиною була Агафія Василівна Забіла, судячи з усього дочка Василя Петровича
Забіли, борзнянського сотника у 1680 1686 рр. Набагато важливішими є вміщені
тут документи ігумені жіночих монастирів Києво Печерського, Свято
Флорівського і Глухівського Марії Магдалини Мокієвської Мазепи і згадки про
неї. Під таким іменем (Магдалина чернече ім'я) та прізвищем відома тільки мати
гетьмана України Івана Мазепи. Однак в усіх дослідженнях твердиться, що вона
померла у 1707 р. Як же розв'язати це питання? Теоретично це може бути й описка
переписувача, але він кілька разів називає саме цю дату, отже, важко пояснити це
саме таким чином. Може, мова йде про онуку матері Мазепи (від дочки Мар'яни
Вітославської)(3), яка теж була черницею і начебто теж мала ім'я Магдалина (крім
ще одного імені Марфа)? Однак сам Мазепа в універсалі ще у 1708 р. називав її
Маріанною Вітославською, інокинею жіночого Вознесенського Києво Печерського
монастиря. Тому ми схиляємося до третього варіанту: мати Мазепи пережила
сина як мінімум на 5 років і, очевидно, була заслана з онукою на Біле озеро. Зміцнює
нас у даному припущенні той факт, що Марія Магдалина Мокієвська Мазепа*
виступає як одна і та ж особа і у 1699 і у 1712 рр., коли нею купувався і продавалися
млини на р. Видриці під с. Боденьками та інше майно (поле Садки, озеро Коснятин,
винниця та ін.), причому вона особисто підписалася, отже, була письменною. Важко
припустити, що відносно молода племінниця Мазепи очолила уже після смерті
* Від редактора С. Павленка: Усе ж таки була ще одна Марія Магдалина
Мокієвська ) про це детальніше на сторінці 67 "Сіверянського літопису" № 5.
30 Сіверянський літопис
Мазепи одразу три монастирі, як це могла вчинити в часи його гетьманування
мати керівника Української держави. Дана стаття являє собою черговий крок до
публікації всіх матеріалів вищезгаданого збірника, і маємо надію, що всі вони
побачать світ. При публікації документів нами використовувалися правила
передачі тексту, обумовлені у попередніх публікаціях на сторінках "СЛ". Збережена
також латинська літера "g", яку використовували на місці "кг" або ж "г" (з дашком).
Окремі слова, які не вдалося прочитати, позначені нами так: (…)*.
Джерела та література:
1) Мицик Ю.А. Універсали гетьмана Івана Мазепи Свято Михайлівському монастиреві у Києві
//СЛ. 2002. № 2. С. 18 31; Гетьман І. Скоропадський покровитель Свято Михайлівського
Золотоверхого монастиря у Києві // СЛ. 2000. № 4. С. 50 64; № 5. С. 65 81; Документи
Свято Михайлівського Золотоверхого монастиря. // СЛ. 2000. № 6. С. 39 48.
2) Кривошея В.В. Українська козацька старшина. К., 2005.
3) Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. К., 2004. С. 84.
* * *
№ 1
1676. *Київ. * Лист*зобов'язання київського бурмистра Яна Биковича
(Биковського) Свято*Михайлівському Золотоверхому монастиреві у Києві.
"Чиню відомо сим моим писанем, иж для прозби моей за позволением
превелебного в Б[о]гу его м[и]л[о]сти г[о]сп[о]д[и]на отца Феодосия Софоновича,
игумена монастира Михайловского Золотоверхого киевского и всей капитули
того ж монастира присипалем греблю до власного их м[и]л[о]стей грунту
монастирского на ріци Кудравци, для збудованя мні на той греблі млинка, за
которую мні учиненую вигоду от его м[и]л[о]сти г[о]сп[о]д[и]на отца игумена и
всей капитули маю давати до монастира Михайловского на кождий рок по каменю
воску албо чим иншим годним, щороку контентовати, кроме уховай Б[о]же заверух
яких, если би млин міл ваковати, люб не било води; на што даю мое сее писане за
подписом руки моей власной.
Писан в Киеві року тисяча шестсот семдесят шестог[о].
Місто печати.
Ян Бикович, бурмистр киевский, рукою власною."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 163 зв. ) 164. Копія ХVІІІ ст.).
№ 2
1688, березня 2 (лютого 21). * Баришівка. * Оборонний універсал на місце для
млина на р. Трубіж, виданий генеральним осавулом Войцею Сербином
переяславському полковнику Димитрашці Райчі.
"Я, ниже на подписі выражоный, чиню відомо сим моим писанем, у кождог[о]
суду и права, кому о том відати будет належало, иж рекспектом давней, не розерваной
ку собі братерской зычливости, его м[и]л[о]сти п[а]на Думитрашка Райчы, полковника
Войск их ц[а]рского пресвітлого величества Запорозкого переясловского, купленное
місце на млын о трох заставках на реці Трубешу, на греблі міской под Попувцами (?),
за певную суму от небожки п[а]ни Качановской, обывателки переясловской, его
м[и]л[о]сти п[а]ну полковнику переясловскому вічными часы дарую. Волен теди его
м[и]л[ост] п[а]н полковник на тым місцу млыни будовати и з них собі вшелякие
пожитки винайдовати, и кому хотіт, построївши млын, дати, даровати, люб за гроши
продати, о которое місце ежели бы его м[и]л[ост] п[а]н Дмитрашка Райча, полковник
переясловский, міл бы міл от кого якую турбацию, я сам от кождого таковог[о]
турбатора винен буду его м[и]л[о]сти п[а]на полковника у кождого суду и права
боронити и заступовати, и тим ліпшое віри и певности даю его м[и]л[о]сти сее мое
писане з притисненем печати и подписом руки моей.
Писан в Баришовці д[ня] 21 февруария року 1688
Місце
печати Войца Сербин, асаул Войска их ц[а]рского
Сіверянський літопис 31
пресвітлого величества Запорозкого енералный"
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 261. Копія ХVІІІ ст.Тексту документа
передує запис, зроблений копіїстом: "Кріпости на млин в Переяславі
обрітающийся".).
№ 3
1698, серпня 1. * Козелець. * Лист Марії Коровченко до ігумена Свято*
Михайлівського Золотоверхого монастиря Захарії Корниловича.
"Мария Коровченкова Захариї Корниловичу, игумену обители о продажном
своем млині на Острі ріці куплі ради в обитель листом извіщает.
Превелебний в Б[о]гу м[о]сці отче игумен С[вя]то Михайловский киевский
і мой велце м[о]сцівий в Д[у]ху С[вя]том отче и ласкавий бл[а]годітелю.
Міючи мы на реці Острі на греблі слободской под ц[е]рквою мурованою з
вашими поспол поданнимы обытелі с[вя]той, там же в Острі стоячими млинами и
на той же греблі зо всіми до него належитостями и ступником млин, умислилисмо
оный (еще пред виездом своим до войска) з паном моїм людем назичити, а так,
чуючи о том, люде, знайдуются оного куповати, а же тепер свіжо пишет пан мой з
дороги до мене, абым мымо инших найдуючихся на тот млин купцев, вашой
превелебности извістила о своей продажи яко ближайшому превелебности вашой
(мимо иных) сусідовы до купованя. Зачим прето з умислу через слугу нашого и
лист сей мой увідомлял, п. вашу, ежели бысте міли волю оный нам заплатити, то
не будем кому иному збувати, люд теж изнаходятся его купити и ціле торгуют
люде, а ціну устне вам скажет слуга наш, през которого и отвіту ожидаючи,
м[о]л[и]твам отческим и бл[а]гословению містца с[вя]того з паном моїм, яко
найпокорній полецаем и остаем вашой превелебности в Д[у]ху С[вя]том нам отца
и бл[а]годітеля всіх
З Козелця бл[а]г усердно жадаючая Марія Христофовна
июня 21 дня Феодора Коровченкова.
року 1698.
Особливе пан мой вашой превелебности за всякое бл[а]годітелство дознанное
ему от в[ашой] превелебности в обителі с[вя]той покорне дякует, желаю да
сподобыть Б[о]г Всемогущий за вся бл[а]гая во всякой оказії воздавать услугами
и отвдячати."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 107)107 зв. Копія ХVІІІ ст.).
№ 4
1699, листопада 20(10).* Козелець. * Лист Григорія Карповича Вольського до
Захарії Корниловича, ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря
у Києві.
"Григорий Волский Захарії Корниловичу, игумену обытели ціну млина в Острі
продажи ради в обытел листом обявляет.
В Б[о]гу превелебний м[о]сці отче Корнилович, добродій особливий мой.
Чого колвек превелебност ваша по мні желаете, усе рад свідчити, так даю
годности превелебности в[а]шей, а далеко барзій для прислуги місця с[вя]того, на
которой надії превелебност ваша завестися не можете того млина, гдиж без
залеценя ест пожитечний, я еднак, не зновляючи нового торгу ведлуг цени давной
тот млин за тисячу золотих отдам, опроч каменя и ступников, которые на обытел
с[вя]тую дарую, а же на час приобецаниї не моглем пок[л]он мой отдати,
превелебности вашой прошу, мійте мя вашец за вимовного. Що до відомости
подавши превелебности вашой, самого себе молитвам с[вя]тым и високой ласце
порочаю
З Козелця Вам всего зычливий и до услуг поволний
Року 1699 ноеврия 10. Григорий Карпович Волский."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 109)109 зв. Копія ХVІІІ ст.).
32 Сіверянський літопис
№ 5
1706, березня 27 (16). * Лист Григорія Карповича Коровки * Вольського,
колишнього київського полковника, до переяславського єпископа Захарії
Корниловича.
"Григорый Карпович Волский, бывший киевский полковник, епископу
переяславскому Захариї, игумену обытели за побої монаха сея обители не
бл[а]гословением наказан митрополити Варлаама, млин на Острі получению ради
прощения листом обытели отдает.
Ясне в Б[о]гу преосв[я]щенний м[о]сци отче еп[и]скоп переясловский,
особливий мой отче, пастиру и добродій.
Будучи я посіщенний от Б[о]га немощию, а найбарзій болізнуючи з того, що
пастир его милост преосв[я]щенний митрополит на скаргу вашу за побитие в[а]шего
черци небл[а]гословением мя прикрити рачил, о чом найбарзій умерти боюся,
прошу моего давного отца и добродія, покажи свою на мні милост и яко сам прости
мой гріх, так до его м[и]л[о]сти пастыра причинися, абы чрез отца протопопу
козелецкого препослал отческое свое мні бл[а]гословение, а я за добродійскую
вашу милостивую учинност млин Острицкий на едной греблі з вашими
монастирскими стоячий, з которого пред тим камен и ступник даровалем ввес по
смерти моей на вічност дарую обытели С[вя]то Михайловской Золотоверхой
киевской, тилко прошу, мой добродію, будь милостив, упроси мні пастирское
бл[а]гословение, которому навсегда поручаюся, вам всего добра зичливий и до
услуг поволний
1706 году
м[і]с[я]ця Григорий Карпович Волский.
марта 16."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 105 зв. ) 106. Копія ХVІІІ ст.).
№ 6
1709, жовтня 1 (вересня 20). * Глухів. * Лист генерального писаря Семена
Савича до Захарії Корниловича, переяславського єпископа.
"Семен Савич, генералний писар, епископу переяславскому Захариї
Корниловичу о потвердителном на Даниловскую землю універсалі и о наданиї
вновь села Княжичи той же землі листом изъвіщает Захарія, з игумена епископ.
Ясне в Б[о]гу преосв[я]щенний м[о]сці отче епископ переяславский, мні велце
м[о]сцівий п[а]не пастиру в Д[у]ху Св[я]том отче и бл[а]годітелю.
Строител коштом преосв[я]щенства вашего новофундованного скитка
преподобного Онуфрия честний от[е]ц Захария тут, у ясне велможного добродія,
его м[и]л[о]сти п[а]на гетмана бывши, не тощ возъвращается, когда до поважной
ясне в Б[о]гу преосв[я]щенного архипастира его м[и]л[о]сти отца митрополити
киевского листовной интерцессиї его панская велможность склонившися, не тилко
кгрунта в давних правах и кріпостех виразне опреділенние и до помянутого скитка
наданние соизволил своїм панским потвердити универсалом, леч и внов селце
Княжичи поблизу там будучое, за яким же колвек моїм старанем надати не
отречеся, о перевоз зас, любо просил для вспартя ратуша п. войт переясловский у
ясне велможного добродія, еднак не о каневский, луч о той, которий на Сокирной
знайдуется, але и того не получил. О чом преосв[я]щенству в[а]шому донесши,
ласце бл[а]гословению архипастирскому и молитвам с[вя]тым себе рекомендую
З Глухова вашой архипастирской с[вя]тини всего добра
зичливий и поволний слуга
септеврия 20,его царского пресветлого величества
Войска Запорозкого писар енералний
1709 року Семен Савич."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 104 зв. ) 105. Копія ХVІІІ ст.).
Сіверянський літопис 33
№ 7
1711, травня 16(5).* З табору під Білоусівкою. * Лист генерального писаря
Семена Савича до ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря
Іоаннікія Сенютовича.
"Семен Савич, писар генералний, игумену обители Иоанникию Сенютовичу з
арештованного полковником в Переясловлі млина обытели листом по приказу
гетмана взимат розмірі позволяет.
В Б[о]гу превелебнійший г[о]сп(о)дине місці отче игумен м[о]н[а]стыра с[вя]то
Михайловского киевского, мой велце м[о]сцівий пане и дознанний бл[а]годітелю.
Як скоро извістилемся з листу от вашой превелебности, до мене писанного, же его
милость пан судия енералний за предложеннем войта переясловского о млин, на
рутуш прежде належачий, а покойным п. Думитрашком обытелі С[вя]то
Михайловской проданний, положил на оный арешт (чого ясне велможный
добродій его милости не злецал), так зараз докладалем о том ясневелможному
добродіеви: теды по по моем доношению розсказал мні его панская велможност до
вашой превелебности писати, чтобы ваша превелебность не уважаючи на тот арешт
его м[и]л[о]стю п[а]ном судиею положенный, веліл розміровые податки з оного
млина на обитель стую по прежнему отбирати, кгдиж либо п. Думитрашко и
неслушне учинил тое, что млин міский, ратуши належний, обытелі с[вя]той
Михайловской пустил в продажу, еднак, же тая его продажа пошла в давность,
теди ясневелможний добродій того нарушати не хочет, але хиба пані
Думитрашковая, з взятих от обытели с[вя]той за оний млин грошей часть, яку на
ратуш переясловскую повинна будет в нагороду дати. При сем м[о]л[и]твам
с[вя]тим и бл[а]годітелской вашой превелебности ласце полецаючи, пребывая
вашой превелебности зычливий приятел и поволний до услуг его царского
пресвітлого величества
З обозу Войска Запорожского писар енералний
Семен Савич.
з под Білоусовки
Мая 5, року 1711.
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 107 зв. ) 108. ) Копія ХVІІІ ст.).
№ 8
1711, травень. * Березань. * Лист генерального судді Олексія Турянського до
Йоанікія Сенютовича, ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря
у Києві.
"Алексій Туранский, судия генералний, Иоанникию Сенютовичу, игумену
обытели, користи з млина в Переяславлі Дмитрашкового на ратуш отняти й знову
на обытел листом возвращает.
Высоце в Б[о]гу превелебний м[и]л[о]сци отче игумен Св[я]то Михайловский,
мні велце м[и]л[о]сцівий г[о]сп[о]д[и]не отче и приятелю.
Любо был положен арешт на млині том, которий небожчик пан Думитрашко
продал обытели С[вя]то Михайловской, якобы отнявши от ратуша пере
ясловского, однак не было в том арешті доложено тое, чтоб розміровие пожитки
от обытели с[вя]той отдаленние, міли обернени быти на росходи ратушние; а кгди
увиділем презентованную от вашей превелебности монаршую его царского
пресвітлого величества грамоту, которою тот же млин есть ствержен, писалем до
пана полковника наказного переясловского и п[ана] войта переясловского
ратушного, абы жадное не міли до того млина претенсиї, поневаж пані
Думитрашкова міет з тих же грошей, якие взяти за млин, виділити часть до ратуша
перясловского в отбуване росходов тамошних уставичних, зачим ваша
превелебност рач о том не трудити себе, ані посилати о млині том своїх посланних
до обозу, що предложив, полецаю мене з поволностю зичливости моей св[я]тим
34 Сіверянський літопис
превелебности вашой м[о]л[и]тв[а]м
З Березані мая Вашой превелебности зичливий всего добра приятель и
Року 1711 служит готов его царского пресвітлого
величества Войска
Запорозкого судия енералний Алексій Турянский. "
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 109 зв. ) 110. ) Копія ХVІІІ ст.).
№ 9
1712, лютого 1 (січня 22). * Глухів. * Лист генерального писаря Семена Савича
до Филарета Кощаковського, ігумена Спасо*Преображенського Мгарського
монастиря.
"Семен Савич, писар генералний, Филарету Кощановскому, монастыра
Мгарского игумену видание универсала потвердителного на иміние первое
Гамалиїного в монастир Мгарский лекгованное препятствие, то есть переміну
лекгації во обытель нашу листом обявляет.
Превелебний в Б[о]зі отче игумен монастыра Мгарского, мой велце ласкавий
г[о]сп[о]дине, отче и приятелю.
Листовное новозачатого року приветствие и в нем зичливе вираженний ко
мні аффект со всякою вдячностю от вашой превелебности принявши, велце дякую
и взаемене зичу, дабы положивши во области своей времена и літа Х[ристо]с
Г[оспо]дь вашой превелебности не тилко в сей новозачатий рок, але и во вся дни
живота вашего цілобытное при всяком бл[а]гополучиї в мирі и радости даровал
здравие, а яко рад всегда по силі и возможности моей всякое ку добру до обытели
с[вя]той стягаючееся ходатайством моїм чинити помоществование и желание
вашой превелебности в самий приводити скуток, так и теперь интерес вашой
превелебности взглядом потвержденна на кгрунта паней Гамаліїной лекгациею до
обытели с[вя]той опреділенние, при якой же колвек моей инстанъциї доносилем
ясне велможному добродіеви его милости п[а]ну гетману, а же aliqua sunt huie
своя (?) cula, о чом з листу панского превелебност ваша извіститися может, теди
его панская велможность, тот вашой превелебности интерес до далшого отложил
времени. Що донесши, молитвам с[вя]тым навсегда поліцаюся вашой
превелебности и
З Глухова всего добра зичливий приятель и поволний до услуг
януарияего царского пресветлого величества Войска
Запорожского
22, писар енералний Семен Савич.
року 1712.
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 110 ) 110 зв. Копія ХVІІІ ст.).
№ 10
1712, липня 1(червня 20). * Глухів. * Лист генерального писаря Семена Савича
до Йоанікія Сенютовича, ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого
монастиря у Києві.
"Семен Савич, писар генералний, игумену Иоаникию Сенютовичу о наданиї
обители сел Крехаева и Боденок и на їх универсала листом возвіщает.
Висоце в Б[о]зі превелебний м[о]сці отче игумен монастыра С[вя]то
Михайловского, мой велце м[о]сцівий г[о]сп[о]д[и]не отче и ласкавий
бл[а]годітелю.
Деклярованную мою до обытели C[вя]то Михайловской Золотоверхой
киевской и ку особі вашой превелебности всегда усердствуючую міючи склонность
и поволност охочим моїм, яким же колвек ходатайством у ясне велможного
добродія его м[и]л[о]сти пана гетмана желанию вашой превелебности взглядом
наданя ку вспарту обытели с[вя]той не единой, але двох маетностей Крехаева и
Боденок тщихъся учинити довлетворение, на которые з одержанним універсалом
прысланний от вашей превелебности пречестний от[е]ц економ, до обытели
Сіверянський літопис 35
с[вя]той поворочает, що любо не моей прислузі, але барзій панскому в том интересі
прычтую респекту и призрінию, однак и себе прошу в неотмінную ласці и молитвах
с[вя]тих всегда ховати, которым и тепер поліцившися прибываю
З Глухова в[а]шой превелебности всего добра зичливий
приятель и
юня 20поволний до услуг его царского пресвітлого
величества Войска
року 1712Запорозкого писар енералний Семен Савич.
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 105)105 зв. Копія ХVІІІ ст.).
№ 12
1712, вересня 23 (12). * Глухів. * Лист генерального писаря Семена Савича до
Варлаама Ліницького, ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря
у Києві.
"Семен Савич, писар генералний, игумену обытели Варлааму Ленніцкому о
прислузі своей обытели, которою универсал на млин в Острі Коропчин спорадити
желает, листом извіщает.
В Б[о]гу превелебний м[о]сці отче игумен монастыра С[вя]то Михайловского
Золотоверхого киевского, мні велце м[о]сцівий г[о]сп[о]дине, ласкавий отче и
бл[а]годітелю.
Любо не могу я жадним способом равного бл[а]годіяниям от С[вя]то
Михайловской обытели и вашой превелебности в моем нещастю узнанним
учинити заслужения, однак, аще будет и тое в прислугу помянутому містцу
с[вя]тому и вашой превелебности, жебым на млин Острицкий еще покойного
старого Коровченка волею лекгованный и новопреставленойся полковниковой
тестаментом утверждений універсал ясне велможного добродія исходатайствовал,
то яко однаково Б[о]гу работати и вашой превелебности; так декларую тот
універсал, якого юж колвек меею у его панской велможности инстанциею
исправити, тилко хоти ваша превелебност, не турбуючи тим и на нарочного
законника, через кого колвек тую небожки п[а]ней полковниковой лекгацію или
если оной донесене, на якой греблі, о килкох колах и где тот млын найдуется
написавши, жебым відал як в універсалі виразити; а я, оный спорадивши, через
того ж посланца до в[а]шой превелебности не омешкаю одослати впевняю и затим
его ж непремінной любві, приязни и молитвам с[вя]тым самого мя полецаю, будучи
назавше
З Глухова вашой превелебности всего добра приятель и поволний
до услуг
сентяврияего царского пресвітлого величества
Войска Запорозкого писар
12 року 1712. енералний Семен Савич".
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 104)104 зв. Копія ХVІІІ ст.).
№ 13
1712, жовтня 10 (вересня 29). * Київ. * Розписка Марії Магдалини Мокієвської
у продажі Свято*Михайлівському Золотоверхому монастиреві у Києві млинів
на р. Видриці під с. Боденками.
"Року тисяча сімсот дванадесятого, септеврия двадесят девятого дня.
Я, Мария Магдалина, игумения Печерская и Флоровская, со всіма о Хр[и]сті
сестрами моїми, чиним відомо сим нашим доброволным писанием кому бы о том
відати належало, тепер и на потомниї часы, иж міючи мы кгрунта, куплениї от его
м[и]л[о]сти пана Иоанна Пироцкого, сотника полкового ніжинского, то ест млин
на реці Выдриці под селом Боденками гребелный з трома колами, двома мучными,
а третим ступным, и два млины лодейниї под тым же селом на Десні, и двор у
Боденках з світлицею, пекарнею и прочиїм, винницу з трома казанами, трубами и
притрубками, кадками и со всякими винничными дворовыми посудками, там же
36 Сіверянський літопис
и город в доброй огорожи, в том же городі клуня, солодовня и поле, прозываемое
Садки, озеро, названое Коснятин *, ліс в Крехаеві и двор шинковный со всіми
будынками, огородом и садом. У млинах лодейных що колвек ест, клітка, каміня,
желіза, байдак, на березі стоячий, сіножат при млині гребелном и що колвек в том
же млині каміня, желізо, все тое продалисмо в Б[о]гу прeвелебному его м[и]л[о]сти
отцу Иоаникию Сенютовичу, игумену С[вя]то Михайловскому Золотоверхому
киевскому, и всей о Хр[и]сті братиї того м[о]н[а]ст[и]ра на вічныи часы за суму
готовых грошей полтори тисячи золотых монеты литовской, которий всі сполна
одобравши, хутор помененный з млинами и со всім до него що колвек належит, и
що выше выражено, в моц и в спокойное владіние в Б[о]гу превелеб[ному] его
м[и]л[о]сти отцу игумену и всей братиї отдаем и уступуем правом таковым,
яковым мы сами тыи млины помененниї из хутором держалисмо, на вічнии часы.
Волно теды ест и будет тыми млинами гребелными и лодейными и всіма до того
хутора приналежитостями в Б[о]гу превел[ебному] его м[и]л[о]сти отцу игумену
з братиею и по нем наступуючим, яко своим власным, за власную суму купленых
добр, владіти, даровати, продати и реставровати и всякиї ведлуг своего уподобаня
пожитки в том хоторі Боденском и млинах приспособляти. А я, Мария Магдалина,
игумения вышеписаных м[о]н[а]ст[ы]рей, и по мні будучиї игумениї и прочиї
законници того ж м[о]н[а]ст[ы]ра, жадного приступу и права до тих млинов и
хутора и до всіх належитостей под виною тисячи талярей міти не повинни будем
и на тое даем сей наш рукоданный доброволный запис в Б[о]гу превел[ебному] его
м[и]л[о]сти г[о]с[по]д[и]ну отцу Иоаникию Сенютовичу, игумену м[о]н[а]ст[ы]ра
С[вя]то Мих[айловского] Золотоверхого киевского, со всею о Хр[и]сті братиею,
при печати м[о]н[а]ст[ы]рской з подписом рук наших власных.
Діялося в м[о]н[а]ст[ы]ры С[вя]то Флоровской дівичом в Киеві на Подолі
року и дня вишписанного.
Мария Магдалена Мокиевская, игумения Киево Печерская и Флоровская
со всіми о Хр[и]сті сестрами.
Місто печати.
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 297 4 зв.)298. Копія ХVІІІ ст. Другий
список цього документу міститься у цьому ж збірнику на арк. 298 зв. )299.).
*) У другому списку назва озера подана по�іншому: "Копятин".
№ 14
1699, червня 26 (15). * Ніжин; 1712 грудня 5 (листопада 24). *Київ. *Документи
щодо продажу млинів та іншого майна під с. Боденьки.
"Выпис з кныг міскых права магдебурского ратуша киевского.
Року тысяча сімсот дванадцятого ноемврия двадцять четвертого.
Его св[я]щеннійшого ц[а]рского пресвітлого величества в ратушу киевском
перед нами Димитром Полоцким, упривилиованным войтом, а Васылием
Якимовычом, рочным бурмистром, и перед райцами и лавныками, ставши
персоналітер преч[е]стный иеромонах Захарый, економ м[о]н[а]ст[ы]ра с[вя]того
архангела Михаїла Злотоверхого, покладал писмо вечистої продажи, данное от
всеч[е]стной г[о]сп[о]жи Мариї Магдалині Мокиевской, игуменыи м[о]н[а]стирей
девычих киевских, Печерского и Флоровского, за подписом руки ея власной и
при печати м[о]н[а]стырской, высоце в Б[о]гу превелебному его м[и]л[о]сти
г[о]сп[о]д[и]ну отцу Иоаныкию Сенютовичу, м[о]н[а]стыра св[я]того архангела
Михаїла Злотоверхого киевского игумену, и наслідныком его и всей братиї тое ж
св[я]той обытели, на реч в том запысі ныжей выраженную, и при покладаню оного
просил уряду именем его м(и)л(о)сти отца игумена и всей братиї, абы тое купчое
пысмо было перед урядом вычитано, а по вычитаню пер аблятам до книг принято
и интродуковано. Которое писмо за прозбою пречестного отца економа мы, уряд,
первей казалы перед собою вычитати и по вычитаню веліли до книг вписати и так
ся в собі слово в слов мает*
Року и дня вышепысанного.
Сіверянський літопис 37
У якого купчого листа подпис руки тыми выражен словы: Магдалина Мария
Мокиевская, игумения Киево Печерская и Флоровская, со всiми о Хр[и]стi
сестрами, а печат Вознесения Г[о]сп[о]дня на воску зеленом притiснена. По вписаню
до кныг того продажного пысма еще пры оном преч[е]стный от[е]ц економ
презентовал и екстракт выданный з кныг міскых уряду ніжинского пры печати
мiской и подписом рук многых урядовых особ, служачий на тую ж, выше
спецификованную продажу. Который екстракт мы. Магистрат его св[я]щеннiйшого
царского пресвітлого величества киевский первей перед собою казалы вычитати,
а по вычитаню яко реч поважную велiли в кныги вписати и так ся в собы мает:
Выпис з кныг мiских ратуша нiжынского права майдебурского.
Року тысяча шестот девятдесят девятого, мiсяця июня, дня надцят пятого.
За вiдомостю его ц[а]рского пресвiтлого велычества столника Войска
Запорожъского полковныка нiжынъского его м[и]л[о]сти пана Иоанна
Обыдовского, перед нами, Лукияном Жураковским, судиею, Семеном Хомичем,
атаманом городовым, Андреем Васютынскым, войтом, Кондратом Ивановычом,
бурмистром сегорочным, райцамы и лавныками, на справах мiскых засiдаючыми,
ставъши персоналитер п[а]н Иван Пыроцъкый, сотнык полъковый нiжынский,
устне, публичне и ретелне, а доброволъне, сознал, иж кгрунъта свои власние, нiкому
нi вчом не заведенние и не пенны ныжей околычностями выразъне описаннии,
ясне в Б[о]гу превелебной еї м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жы игумениї м[о]настырей
девычих Киево Печерского и Глуховъского продал на вiчные часы, на що и запыс
власною своею рукою напысаний и цале на тое зготованный, положил перед нами
и подал ку актикованю кныг мiских. Который от слова до слова так ся в собi мiет:
Року тысяча шестсот девятдесят девятого, місяця июня, дня девятого.
Я, Иван Пыроцъкий, сотник полковий ніжинъский, чиню відомо сым моїм
пысанием, кому бы о том відати надлежало, тепер и на потомные часы, иж міючи
я з жоною моею млыни свої власние, еден на реці Выдрыці под селом Боденками
гребелный з трома колесами, двома мучными, а третым ступным, а два млыны
лодейные на байдаках под тым же селом на Десні, по небожчыці бл[а]женныя
памяти еї м[и]л[о]сти паней Конъстанътиевой Солониной, родной бабусі нашой,
правом дідизным нам и дітем нашым належачые, и высоце поважъным ясне
велможного его м[и]л[о]сти п[а]на гетмана универсалом в посессию и спокойное
владіние нам и потомком нашым потвержение, и при тих млынах и хутор там же,
у Боденках, моїм власным коштом купленый и працею сооруженный, то ест двор
з будинъком, шпикніром, вынницею, трома казанамы, трубами и притрубками,
кадками и всяким вынънычъным и дворовым посудком, так же и огород в доброй
огорожи и поле, прозивемое Садки, которое небожчык бл[а]женныя памяти его
м[и]л[о]ст п[а]н Костянтий Солонына, дідусь наш, владіл и особно двор
шинъковъный в селі Крехаеви зо всімы будинками и огородом и садом, и у млыні
лодейном що колвек ест сотниковъского, то ест клітка, камыня, желіза, все тое
продалем ясне в Б[о]гу превелебной еї м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жы Мариї Магдалыні
Мазепиной, игуменыї м[о]н[а]стирей девычих Печерского и Глуховского, на вічные
часы, за сумъму и готовые грошы, то ест полтори тысячи золотых монети
литовской, которие всі сполна отобравши, хутор помененный з млынами и всім,
щоколвек до нег[о] належит и що вышей выражено, в моц и во спокойное владіние
ясне в Б[о]гу превелебной г[о]сп[о]жи игумениї печерской паненской отдаю и
уступую правом таковым, яко сам тые помененъные млыни з хутором держалем
на вічные часы, ліса еднак у Крехаевы будучого през небожчика бл[а]женной
памяти его м[и]л[о]сти п[а]на Костянтыя Солоныны, дідуся нашего, от літ давных
занятого, любо не продаю, еднак же владіти, завідовати и на всякие так млыновые,
яко и домашные потребы деревъню з него рубати, ясне в Б[о]гу превелебной еї
м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жи игуменії печерской не збороняю, волъно теды ест и будет
тыми млынами гребелъным и лодейными и всіми до того хутора
приналежитостями ясне в Б[о]гу превелебной еї м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жи игумении
печерской и глуховской самой и кому ей превелебност вручити изволит, яко
38 Сіверянський літопис
своим власным добром, владіти, дати, даровати, продати, реставровати, и всякие
ведлуг уподобаня своего пожитки в том хуторы Боденъковском и млынах
прыспособляти, а я уже от сего часу ані сам, ані жона моя, ані потомъкове, ані
кревъные, близкие и далекие мои и жоны моеї, жадного приступу и права до тых
млынов и хутора и до всіх приналежитостей под виною тысячи талярей міти не
повынны будут. Я на тое даю сей мой рукоданный доброволнъный запыс ясне в
Б[о]гу превелебной еї м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жи игуменыї печерской паненъской з
подписом руки моей власной, хотячы его такой вагы и моцы міти власне якъбы на
уряді яком же колъвек был зознаный.
Діялося в Борзні року и дня вишей менованих Иван Пироцкий, сотник
полковый ніжинъский своим и жоны своей Агафиї Васылиевны Забіловъны
Ивановой Пыроцъкой подпысуюся именем.
Якое то устное и доброволное мы, уряд ніжинъский полковый, сполне и
майстратовый, п[а]на Пыроцъкого сознаня выслухавъши и запыс, его рукою
власною напысанний, на тое ж даний по публычном в кляр (?) вычитаню, яко річ
слушную прынявъши для спокойнішого, а дай Б[о]же, ясне в Б[о]гу превелебной
ей м[и]л[о]сти г[о]сп[о]жи Мариї Магдалені Мазепыной, игуменыї м[о]н[а]стирей
девычих Киево Печерского и Глуховского, премылостивий добродійце и
патронъце нашой долъголітного при добром здоровю помешъканя и щаслывого
тыми кгрунтами владіния до кныг міских ратуша ніжинъского инътродуковати и
записаты казалисмо и ест записан. З тых же книг тот вышей вираженный
рукодайный п[а]на Пыроцъкого запыс екстрактом при печатех з подписами
належъными потребуючой стороні выдан ест часу, як вышей.
У того екстракту печат велыкая міская ніжинъская на воску зеленом прытиснена,
а малых дві, а подпис рук тымы выражен словы:
Андрей Філимонович Лукян Жураковъскый, судя
Васютынъскый, войт Семен Хомыч, атаман городовый
города Ніжина з всім ніжинский руку приложил на
майстратомсем записі
Иван Пироцъкий, сотнык полковый
Ніжинский
Александер Драбъковский, пысар
прысяглый майстрату ніжинского
manu propria.
По вписаню до книг продажного лыста и екстракту выданного з уряду
ніжинского еще и сама превелебная в Б[о]гу г[о]сп[о]жа Мария Магдалына
Мокиевская, игуменыя м[о]н[а]стира девычого Киево Печерского и
Флоровъского, устною мовою тую свою продажу вышей поменутых кгрунтов з
млынами двома лодейними, а третым гребелным, стоячим на реці Выдриці именем
своїм и всіх сестр потвердыла и сознала и для лучшого достовірыя и певности на
своей продажи и сознаню росписалася в книгах тыми словы:
Инокиня Мария Магдалына, игумения флоровъская, подписуюся власною
своею рукою со всіми о Хр[и]сті сестрамы. Якая продажа и устное сознане
всеч[е]стной г[о]сп[о]жи Мариї Магдалини Мокиевской, игумениї монастирий
киевских Печерского и Флоровского, а купля высоце в Б[о]гу превелебного его
м[и]л[о]сти г[о]с[по]д[и]на отца Иоаныкия Сенютовича, игумена м(о)настира
с[вя]того архистратига Михаїла Золотоверхого киевского и всей братии тое
с[вя]той обытели про памят для літ наступуючих в книги міские киевские ест
запысанна. А з книг и сей выпис при подписі руки самого его м[и]л[о]сти п[а]на
войта и при печати міской киевской ест выдан. Пысан в ратушу киевском року и
дня вишей писанного.
Менованъный войт рукою власною.
Корикговано з книгами. Місто печати.
Уже post scriptum сего права честний иеромонах Захария, економ помененой
с[вя]той обытели архистратига Михаїла Золотоверхого киевского, еще
Сіверянський літопис 39
презентовал высоце поважний декрет суду енералного войскового, ферованний
року тисяча семсотного второгонадцят июня двадцят четвертого, у которого высоце
поважного декрета децізия таковая.
Зачим суд его ц[а]рского пресвітлого величества Войска Запорожского
енералний по вислуханю обоих сторон, скаржачой и отвітствуючой, обширних
контроверсії и по вычитаню всіх трох купчих лыстов, подписов рук урядових
особ и притисненем печатей утвержденних, стосуючися до права посполитого в
статуті князства Лытовского в розділі четвертом, а в артикулі девятдесят первом,
так опысаних: уставуем, иж хто бы в иміние лежачое илы стоячое давност земскую
чрез десят літ перемовчал, не позивал, ані лыстами упоминателними не отзивался,
таковий вечисто уже молчати міет, розсуждаем, поневаж Тимофій Лопатин ані в
тое время, когда его дядко Кузма Панченко Ивану Коросташовцю продал млин, не
упоминался о своем місцу млиновом, ані боронил продажи Ивану Коросташовцю,
когда такой (…)* п[а]ні Солониновая у него тот же млин купила, также жадного не
вчинил отозву, як в той час, кгды тот же млын досталъся подлуг леgації п[а]ну
Пыроцкому, так и потом, когда п[а]н Пыроцкий продал г[о]сп[о]жи игумениї
печерской киевской, жодной не учынил взмінки, леч в тридцят семи годах
ощутившися, стал упоминатися, теды суд войсковый енералний купчие лысти
оние урядовие споражение важними и моцними чынит, а заховавше вовсе при
честной г[о]сп[о]жи Мариї Магдалыні Мокиевской, игумениї бывшой печерской,
а теперешной флоровской киевской, зо всіми м[о]н[а]стІра дівычого законницами,
млин на реці Выдриці на греблі под бором близко села Боденков з иныими
купленимы кгрунтамы будучий, дает власть всякие з оного млына розміровие
пожитки ку вспартю м[о]настырского г[о]сп[о]дарства спокойне отбирати; а
Тымофія Лопатина от оного млына учынивши чуждим, варуем, абы жадного не
міл вперед до тоей греблі ані до млинов выдрицких интересу под выною на суд
войсковий енералний тысячий золотих моцю сего декрету, которий за волею
звірхнійшою самого ясне велможного его м[и]л[о]сти п[а]на гетмана стороні
потребуючой з подписом рук и з притисненем звыклого суду войскового
енералного печати ест выдан в Глухові, року, м[і]с[я]ця и дня вышей выраженних.
У того высоце поважного декрету печат судов войскових енералних на воску
червоном притыснена. А подпис рук велможних их м[и]л[о]стей п[а]на Алексія
Туранского, судии енералного, и п[а]на Петра Булавкина, писара судов войскових
енералних тыми выражен словы:
Петра Булавкина, писара судов войскових енералних, тыми выражен словы:
Великого г[о]сп[о]д[и]на н[а]шого его ц[а]рского пресвітлого величества
Войска Запорожского судия енералний Алексій Михайлович Туранский, рукою
власною;
Петро Михайлович Булавкин, писар судов войскових енералних.
Которий декрет пред урадом вычитанний и децизию до къниг въписавъший
на сем екстракт повъторе подписалемся его священнійшого царского пресвітлого
величества прародителний отчыны б[о]гохранима града Киева войт Димитрий
Полоцкий, бурмистри и райци со всім майстратом до которой децизии и повторе
печат мiскую приложено.
Місто печати."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 298 зв.)303 зв. Копія ХVІІІ ст.).
*) Далі йде текст попереднього (№ 14) документа.
№ 15
1716, серпня 11 (липня 31). * Ромни. *Універсал лубенського полковника
Андрія Марковича старшині Чорнусівської сотні Лубенського полку про
призначення нових ктиторів Красногірського Чорнуського монастиря.
"Его ц[а]рского пресв[і]тлаго величества Войска Запорозского полковник
лубенский Андрей Маркович.
Ознаймуем сим универсалом, кому бы колвек о том відати належало, а
40 Сіверянський літопис
особливе пп. старшині чорнуской, иж яко за намістництва в Б[о]гу зейшлого отца
Григория Илиича Гаджія, схимника, универсалом ясне велможного пана гетмана
были опредiлени ктиторами до монастира Красногорского Чорнуского три
ч[о]л[о]в[і]ка, іменно Лукиян Шостаченко, Клим Касяненко и Лаврін Колот, так
и тепер за прибытием в тую ж обытел на намістництво пречестного иеросхимонаха
отца Михайла по его ж желанию, поневаж от тих ктиторов два умерло, опреділен
на ктиторство оставшогося помянутого Лавріна и Ивана Колотов, жителей
сухоносовских, жебы прето их обох старшина чорнуская, заховуючи до обытели
с[вя]той услузі до жадних міских повинностей не чіпали и не примушали, міти
хочем и пилно приказуем.
Дан в Ромні июля 31 року 1716.
Звишменованний полковник рукою власною."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С. ) Арк. 93. Копія ХVІІІ ст. Тексту документа
передує заголовок, зроблений копіїстом: "Андрей Маркович, лубенский
полковник, двох ч[о]л[о]вік ктиторами монастиреві Красногорскому козаков
сухоносовских универсалом опреділяет и от годових должностей уволняет").
№ 16
1717, липня 21(10). * Гадяч. * Лист гадяцького полковника Михайла
Милорадовича до ігумена Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря у
Києві Варлаама Леницького (?).
"Превелебнійший в Б[о]зі г[о]сп[о]д[и]не, м[о]сці отче игумен м[о]н[а]ст[и]ра
киевского Cв[я]то Михайловского, мой ласкавійший г[о]сп[о]дине и
молитвенный бл[а]годітелю.
Патрон мой и от[е]ц и вседержавнійший бл[а]годітел, его кн[я]жое сиятелство
кгубернатор киевский, по предложению в[а]шое превелебности изволил ко мне
писати, повелівая сінокосов и прочиих угодий, до маетности Бодакви належащих,
инокинею замолінною во владіние м[о]н[а]ст[и]ру Св[я]то Михайловскому
одданих, не хотіл присвоювати, чого, яко исконы во всей фамиліи моей не бывало,
чтоб обытелем св[я]тым убыток чинено, овшем здання церковного и прочие
м[и]л[о]стині по возможности и сылі, сотворяно, так и я, послідуючи стопам
продков моих, не токмо давних сінокосов и других угодий Бодаквянских, н[ы]не
обытели св[я]той доставшихся, не привлащал, но и привлащат не мыслил, овшем
еще за владінни покойной Гамаліний. Которое луки его милост п[а]н судия
енералний, в Гадячом полковникуючи, од Бодакви села отехавши, привернул был
до Комишной, то и тых уступилем и на том стою ограниченню, якое так рок
высланний от ясне велможного п[а]н Кутниевский, а сего року его милост п[а]н
полковник лубенский, постановили. Сего рады не рач в[а]ша превелебност без
розиску сквапливого в том турбовати высокое лице его кн[я]жого сиятелства, леч
по сусідску обыходитися так, же если б міло що от подданих моих комишанских
долігати, то писати ко мні, а я взаемне кореспондоватиму и для прислуги моей
обытели св[я]той по желанию в[а]шое превелебности, что достойно будет, творити
готов, а тепер м[о]л[и]твам св[я]тым превелебности в[а]шое полецившися, зостаю
З Гадяча в[а]шое превелебности, моег[о] молитвенног[о]
бл[а]годітеля всег[о] добра
июля 10 зычливий при[я]тел его царского пр[e]св[і]тлого
в[е]л[и]ч[е]ства
а[нн]о 1717. Войска Запорозкого полковник гадяцкий и
кавалер македонский
Михаїл Милорадович."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 112)112 зв. Копія ХVІІІ ст. Другий
список цього документа вміщений у цьому ж збірнику на арк. 101 зв. ) 102.).
№ 17
1718. * Гадяч. * Лист гадяцького полковника Михайла Милорадовича до
Сіверянський літопис 41
ігумена Свято*Михайлівського монастиря у Києві Варлаама Леницького.
"Превелебнійший в Б[о]гу г[o]сп[o]д[и]не м[о]сці отче игумен с[вя]то
михайловский, мой велце зычливий приятелю.
Не сподівалемся от превелебности вашоя такого на себе гонения, якое в[а]ша
превелебност чиниш, послухавши городнычих своїх бодаквянских неправедного
доношения за луки бодаквянские, будто я в оние втручаюс, поневаж первіе високое
лице его княжого сиятелства кгубернатора киевского, а потом тепер ясне
велможного добродія его м[и]л[о]сти п[а]на гетмана потурбовалисте и исправили
лист рейментарский строфуючий, якое строфованне надіюся может оправдитися
на самого донощика и безпотребного турбатора, або вім тих лук чрез висланих от
ясне велможного и полчан лубенских и наших гадяцких до села Бодакви належати
узнанних як спочатку уступилем, любо антецессор мой ними владіл, а по нем и мні
по м[]л[o]сти царского пресвітлого в[е]л[и]чества владіти было подобало, так и
тепер не интересуюся, овшем городничие в[а]ши не контентуючися учиненным
розыском и отведенними тими луками, где становится болших стиртов дванадцять
сіна, впираются в кут от Буйволиці річки, за болото зашедший, который
предреченними вшелякими в кгрунта полку моего зостал опреділен, як бы на дві
стирти, а то тилко потому, что я мимошедшего так рочного літа, видячи урожай
трави, не тилко по долинах, але и по горбах, позволилем был сам чрез себе, а не з
узнання висланних, на том куті для потреби обытели с[вя]той траву скосит, однак
не во вся, и с тое причини, что раз за моїм позволенням сіно кошено, городничие
в[а]ши, присвояючи, и сего року силовалися там косити, леч не допущено и впред
допускати нілзя, бо як хтивие, то сколко перед собою очима виділи, поти час за
часом засягаючи, втручалися б в чужое, и кгрунта людские не слушне посідалис, о
чем особі н[а]ши полковие асаул и хорунжий, на поменутом розиску будучи, явне
и ясно при очах сего лист оддавши за совість свою виговоровали, же кут тот, от
Буйволиці чрез болото зашедший, не до Бодакви села, леч в кгрунта полку нашого
в тот час узнано, о котором для самой существенной правди, если в[а]ша
превелебност повелиш, повторних висланних у ясне велможного п[а]на отважуся
просити на уличение напрасного городничих в[а]ших втручання и безпотребного
високих лиц турбовання, яко ж и тепер зараз на документ правди з отцем
городничим и посланним от в[а]шоя превелебности, хотілем туда особ тих же
полкових з общими стариками посилати, да они законники не призволилис. О
сем в[а]шей превелебности ознаймую и прошу впред недостовірное доношения
отрицати, а сквапливого обжалования попереставши, ласкавійшим быти, ибо и я
килко раз от вашоя превелебности напрасно оскарженний, муситиму где
надлежатимет справедливости искати, понеже (?) есм
З превелебности в[а]шой всего добра зичливий приятель и
Гадяча служити рад его царского пресвітлого величества Войска
року Запорозкого полкoвник гадяцкий и кавалер македонский
1718. Михаїл Милорадович."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 103)194. Копія ХVІІІ ст. Тексту документа
передує заголовок, зроблений копіїстом: "Михаїл Милорадович, гадяцкий
полковник, игумену обытели Варлааму Ленніцкому со жалостию за упорний за
межу укос на городничих бодаквянских пишет". Другий список цього документа
вміщений у цьому ж збірнику на арк. 112)113 зв.).
№ 18
1728, серпня 25 (14). * Комишин (?). * Лист сотника Комишенської сотні
Гадяцького полку Івана Пирятинського до управителів с. Бодакви * маєтності
київського Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря.
"Преч[е]стние м[о]сці, селця Бодаквою и протчиїм завідующие, мні ласкавии
бл[а]годітели.
Сотні Комишанской села Березовой Луки старшина и обиватели через жалобу
свою донесли мні відат, что ваше пречстност невідомо по яких документах
42 Сіверянський літопис
забравши близкост к Долині, зовемой Бодаквянской, якая издревле на
полковников кошовалася и косится, стали вытиск чинит и сых недавних чисел,
наехавши на дорозі березолуцкого члвка, напрасно безправне коня заграбыли, и
невідомо чого рады в себе держите. Зачим пишучи до вашей пречестности, жадаю,
изволте без болшой себі турбаціи коня заграбленного возвратит, а за тую Долину,
ежели иміете в себе якие кріпости, судом, а не самоволним грабителством, чого
вам же надіюс, не будет похвалено, міете успоминатися, и ежели такого коня
заграбленного не возвратите березолуцким жителем, прикажу ваших людей
заграбыти, о возвращение вишше вираженного коня и повторе ваших пречестностей
жадаю и зостаю вашим пречестностям зичливий приятел
Августа 14 сотник полковий и наказний полковник я ж
Року 1728 Иван Пірятинский, m[anu] p[ropria]."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 114)114 зв. Копія ХVІІІ ст.).
№ 19
1735, червня 30 (19). * Лубни. * Лист лубенського полковника Петра Апостола
до економа київського Свято*Михайлівського Золотоверхого монастиря.
"Преч[е]стный м[о]сці отец економ монастира С[вя]то Михайловского
киевского.
Лист вашой пречестности о учинившомся по разсмотрению вашем и
посыланного от нас значкового товариша Петра Корніевича розмежованю между
степом моим купленим з слободкою и п[а]на Ивана Гамалиї и между Долиною
сінокосною монастирскою мы получили, и хотя оное розмежоване на сторону
нашу есть обидно, понеже по осмотру вашему общеозначенним от нас посиланним
значковим товаришем не явилося то, что зверх заведеного в продажу пном Гамаліею
степу и копцюми; которые нині сут при нас ограниченного староста наш принял, а
что сам пан Гамалія тепер противко первоучиненному припровади заводу отмінил
границу, то мы, відая ннішнее его состояние, тому не дивуемся, однак, не входя в
болшую з обителю с[вя]тою трудност, якого оному н[и]ні учиненному
розмежеваню не спорили и на нем всегда стоят иміем; так дабы живучи по сусідску
и една в другую сторону не втручалис уже впред и жадних обид відаванем трави
или паши статками и нияким другим способом не чинили, изволте ваша
пречестност кому надлежит от себе притвердит, а от нас, дабы взаимно в сторону
обытели с[вя]той жадного и найменшого не было уступу и не чинено обид старости
нашему приказ дан и о таком учинившомся розмежеваню посилаем наш до его
преподобия отца архимандрита лист и на сый ожидаю отвіту, пребываем вашой
пречестности зычливий приятель ея императорского
Июня 19 величества Войска Запорожского
1735 году полковник лубенский Петр Апостол
[в] Лубніх."
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 114 зв. ) 115. Копія ХVІІІ ст.).
Додатки:
№ 1
1688, квітня 7 (березня 28). *Вигурівщина. * Розписка Агафії Цар у продажі
землі М. Томиловичу.
"Я, Агафия Григориева Цариха, позосталая по небозчику мужу своему, которій
еще за живота своего продал ниву свою власную, никому ни в чем не заведенную,
ані пенную, пану Мойсею Томиловичу, в такий способ, иж под час на нас гонения
и войны, который не маючи гді виживеня, брал у мене жито и вола у пана Мойсія
Томиловитча купил небожчик Григорий Цар, за которого вола и за оную пашню,
которую брал Григорый Цар у п[а]на Мойсія Томиловича, оную ниву, которая
лежачая в Будищах, где ест и гумно п[а]на Мойсея Томиловича, до которой нивы,
ані я сама вышей реченная, Агафия Григориева Цариха, не хочу іти справи, ані я
сама, ані діти мої, ані с приятелей моих близъких и далеких, але в вічност продалем
Сіверянський літопис 43
п[а]ну Мойсею Томиловичу, що волно оному яко своім власным пожитковати і
продати, як хотіти на свой пожиток обернути, що для ліпшеі віри и певности
далем ему сие мое писания с подписом руки моей и с подписом людей зацных
віри годних обивателей выгуровских при битности п[а]на Павла Кожодуба,
Василия Дубыни и Ждана Ювіновича и Пархома Тимофіевича и иних людей
зацъных и віри годних при том будучих в дому пана Мойсея Томиловича, которая
нива продана в вічност пану Мойсею Томиловичу з одміжками, абы нихто не
важился. Ясне упрошоние и подпис рук людей зацъних и віри годных
Року 1688, мсця марта Павел Кожодуб, Васил Дубина, Ждан
дня 28 Ювінович, Пархум Тимофіевич.
(НБ. ) ІР. ) № 535 С./ 1763 С.)Арк. 125. ) Копія ХVІІІ ст.).
|