Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства

У статті обґрунтовано доцільність формування випереджального освітнього потенціалу суспільства виходячи з необхідності орієнтації системи освіти на перспективні потреби соціально-економічного розвитку. Визначено цілі, принципи, напрями переходу та умови реалізації випереджальної освіти....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Комарова, О.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48009
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства / О.А. Комарова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 57-60. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48009
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-480092013-08-14T03:13:14Z Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства Комарова, О.А. Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика У статті обґрунтовано доцільність формування випереджального освітнього потенціалу суспільства виходячи з необхідності орієнтації системи освіти на перспективні потреби соціально-економічного розвитку. Визначено цілі, принципи, напрями переходу та умови реалізації випереджальної освіти. В статье обоснована целесообразность формирования опережающего образовательного потенциала общества исходя из необходимости ориентации системы образования на перспективные потребности социально-экономического развития. Определены цели, принципы, направления перехода и условия реализации опережающего образования. In the article expedience of forming of passing ahead educational potential of society is grounded coming from the necessity of orientation of the system of education on the perspective necessities of socio-economic development. Aims, principles, directions of transition and condition of realization of passing ahead education, are certain. 2011 Article Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства / О.А. Комарова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 57-60. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48009 37.018 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика
spellingShingle	Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика Комарова, О.А. Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства Економiчний часопис-XXI
description	У статті обґрунтовано доцільність формування випереджального освітнього потенціалу суспільства виходячи з необхідності орієнтації системи освіти на перспективні потреби соціально-економічного розвитку. Визначено цілі, принципи, напрями переходу та умови реалізації випереджальної освіти.
format	Article
author	Комарова, О.А.
author_facet	Комарова, О.А.
author_sort	Комарова, О.А.
title	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
title_short	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
title_full	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
title_fullStr	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
title_full_unstemmed	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
title_sort	особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48009
citation_txt	Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства / О.А. Комарова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 57-60. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT komarovaoa osoblivostíformuvannâviperedžalʹnogorívnâosvítnʹogopotencíalususpílʹstva
first_indexed	2025-07-04T08:09:39Z
last_indexed	2025-07-04T08:09:39Z
_version_	1836703106748907520
fulltext	57 ÄÅÌÎÃÐÀÔ²ß, ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÀÖ², ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ² ÏÎË²ÒÈÊÀ ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2011 Постановка проблеми. У новому тисячолітті в період становлення інформаційного суспільства, поширення глобалізаційних процесів, подолання відставання України від світових тенденцій соціально-економічного та суспіль- ного розвитку освіта повинна стати одним із провідних факторів розвитку держави. Нині підвищується роль освіти як: соціального чинника, що забезпечує адаптацію людини у професійній сфері та повсякденному житті; еко- номічного чинника, що виявляється у збільшенні еко- номічної віддачі висококваліфікованої праці; інноваційного чинника, що дає змогу нарощувати інтелектуальний по- тенціал країни й підвищувати рівень її міжнародної конку- рентоспроможності. Проте у вітчизняній системі освіти нагромадилося ба- гато проблем, які стримують її розвиток. Основними серед них є: • відсутність чітких пріоритетів у розвитку освітнього по- тенціалу суспільства відповідно до перспектив постіндустріального розвитку; • незадовільний рівень матеріально-технічного і кадро- вого забезпечення навчальних закладів; • високий рівень уніфікації професійної освіти, що змен- шує можливості формування індивідуальних траєкто- рій навчання та зумовлює випуск робітників і фахівців із низьким рівнем адаптивних здібностей; • відсутність механізмів зацікавленої участі працедавців у підготовці кадрів унаслідок розриву партнерських відносин навчальних закладів і підприємств; • зростання соціальної та територіальної нерівності в можливостях населення щодо задоволення освітніх потреб через формалізацію державних гарантій дос- тупності й безплатності дошкільної і загальної серед- ньої освіти, доступу до професійної освіти; • декларативність, непослідовність державної освітньої політики, що спричиняє відірваність обсягів та про- фесійно-кваліфікаційної структури випускників про- фесійних навчальних закладів від потреб ринку праці, якості підготовки – від вимог роботодавців до робочої сили і міжнародних стандартів якості освіти; • зниження ефективності професійної освіти внаслідок відсутності системи прогнозування попиту на робітни- ків та фахівців і відповідно структурних перекосів у підготовці кадрів. Отже, сучасна система освіти не здатна задовольняти освітні потреби держави, різних соціальних груп суспіль- ства. Наразі відсутні ефективні механізми розвитку освітньої сфери, не створено інфраструктуру підтримки інноваційних процесів, освітня політика орієнтується на управління, а не на розвиток. З огляду на це важливим завданням державної освіт- ньої політики є орієнтація на випереджальний розвиток освітнього потенціалу суспільства через формування ви- переджальної моделі освіти. В Україні до сьогодні не ви- роблено шляхи та механізми реалізації моделі виперед- жальної освіти. Це обумовлено тим, що ні на державному, ні на регіональному рівні не набула пріоритетного значен- ня проблема фінансового забезпечення розвитку освіти. Як наслідок, система освіти розвивається досить повільно, не говорячи вже про її випереджальний поступ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідея випе- реджальної освіти виникла в кінці 90-х років ХХ століття. Вагомий внесок у розробку концепції випереджальної УДК 37.018 О. А. Комарова, доктор економічних наук, доцент, професор кафедри фінансів та планування Кіровоградського національного технічного університету ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИПЕРЕДЖАЛЬНОГО РІВНЯ ОСВІТНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУСПІЛЬСТВА У статті обґрунтовано доцільність формування випереджального освітнього потенціалу суспільства виходя- чи з необхідності орієнтації системи освіти на перспективні потреби соціально-економічного розвитку. Визначе- но цілі, принципи, напрями переходу та умови реалізації випереджальної освіти. Ключові слова: освітній потенціал, сталий розвиток, випереджальна освіта, якість освіти. О. А. Комарова ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ОПЕРЕЖАЮЩЕГО УРОВНЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПОТЕНЦИАЛА ОБЩЕСТВА В статье обоснована целесообразность формиро- вания опережающего образовательного потенциала общества исходя из необходимости ориентации систе- мы образования на перспективные потребности соци- ально-экономического развития. Определены цели, принципы, направления перехода и условия реализа- ции опережающего образования. Ключевые слова: образовательный потенциал, ус- тойчивое развитие, опережающее образование, качество образования. О. А. Komarova FEATURES OF FORMING OF PASSING AHEAD LEVEL OF EDUCATIONAL POTENTIAL OF SOCIETY In the article expedience of forming of passing ahead educational potential of society is grounded coming from the necessity of orientation of the system of education on the perspective necessities of socio-economic develop- ment. Aims, principles, directions of transition and condi- tion of realization of passing ahead education, are certain. Key words: educational potential, steady development, passing ahead education, quality of education. 58 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 освіти зробили такі вчені, як С. Батишев, В. Горшенін, К. Колін, А. Марон, Л. Монахова, А. Новиков, А. Романо- вич, А. Субетто, А. Урсул та ін. Зазначені автори акценту- вали увагу насамперед на необхідності розвитку виперед- жального рівня освітнього потенціалу суспільства у зв’язку з актуалізацією проблем сталого розвитку циві- лізації, національної безпеки. Приміром, К. К. Колін від- значає, що випереджальний характер системи освіти ви- являється в її націленості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації. Сутність концепції виперед- жальної освіти, на його думку, «полягає в тому, щоб таким чином перебудувати зміст та методологію начального про- цесу в усіх ланках системи освіти, щоб вона була здатною своєчасно готувати людей до нових умов існування, дава- ти їм такі знання та навички, які дозволили б їм не тільки успішно адаптуватися до нового соціального та інфор- маційного середовища, а й активно впливати на нього в інтересах збереження і подальшого гармонійного розвит- ку людського суспільства та оточуючої природи» [1, с. 14]. А. І. Субетто обґрунтовує необхідність переходу до ви- переджальної освіти виходячи з актуалізації екологічних проблем людства. Він зазначає, що сучасну економічну си- туацію слід розцінювати не як глобальну економічну кри- зу, а як першу фазу глобальної екологічної катастрофи, що вже відбулася та процеси якої стрімко розвиваються. За таких обставин, на його погляд, «імператив виживання людства включає в себе імператив трансформації циві- лізації «інформаційного суспільства» в цивілізацію «освіт- нього суспільства», в якій діє закон випереджального роз- витку якості людини, якості суспільного інтелекту та якості освітніх систем у суспільстві» [2]. А. Д. Урсул виокремлює дві основні причини необхід- ності випереджального характеру освіти в умовах інфор- матизації: по-перше, посилення інтеграції освіти та фунда- ментальної науки; по-друге, формування наукою нової світоглядної парадигми, в основі якої ноосферна свідо- мість, системно-діяльнісний та системно-інформаційний світогляд [3, с. 287]. Водночас, недостатньо дослідженими залишаються питання щодо обґрунтування ролі випереджальної освіти в забезпеченні відповідності структури та якості про- фесійної підготовки потребам виробництва і ринку праці. Мета статті: обґрунтувати сутність випереджального розвитку освіти, визначити цілі, принципи, напрями пере- ходу та умови реалізації випереджальної освіти. Основні результати дослідження. Потреба виперед- жального розвитку освітнього потенціалу суспільства зу- мовлена необхідністю подолання суперечностей між при- скореним науково-технічним прогресом та інерційністю системи освіти, яка своєчасно не реагує на зовнішні потре- би і запити; між необхідністю використання інформаційних технологій навчання та низьким рівнем їх науково-мето- дичного забезпечення. Подолання цих суперечностей можливе, якщо будуть створені умови для розвитку освітнього потенціалу суспільства відповідно до перспек- тивних потреб соціально-економічного розвитку. Сутність випереджального розвитку освітнього по- тенціалу суспільства полягає в тому, що зміни в галузі освіти повинні випереджати зміни в інших сферах та ство- рювати їх підґрунтя. Якщо освітня політика не пере- орієнтується на випередження, розвиток економіки буде стримуватися внаслідок орієнтації на систему освіти, що не відповідає його вимогам. Звичайно, держава може зай- няти позицію вичікування і здійснити значні інвестиції в освітній потенціал тільки після стабілізації економіки. Про- те на той момент інфраструктуру, здатну опанувати ці вкладення, буде зруйновано. Тому вже сьогодні слід под- бати про випереджальний розвиток освітнього потенціалу суспільства. Випереджальний розвиток освіти передбачає: по-пер- ше, орієнтацію системи освіти на перспективні потреби соціально-економічного розвитку, тенденції розвитку галу- зей економіки; по-друге, підвищення рівня адаптації та включення навчальних закладів у сферу ринкових відно- син і використання ними нових економічних механізмів власного фінансового забезпечення з метою стабілізації фінансового стану; по-третє, підвищення якості освіти, формування в учнів і студентів прагнення до постійного оновлення своїх знань. Підґрунтям формування моделі випереджальної освіти має стати розвиток особистості, спрямований на форму- вання її нових професійних та особистісних якостей, по- кликаних адаптувати людину до життя та праці в умовах невизначеності, швидких змін зовнішнього середовища. Реалізація моделі випереджальної освіти покликана за- безпечити підвищення професійної мобільності та конку- рентоспроможності випускників навчальних закладів. Таким чином, основними цілями випереджальної ос- віти є: підготовка високоосвічених, креативних особистос- тей, а не вузькоспеціалізованих фахівців; прищеплення учням і студентам прагнення до постійного оновлення знань; трансформація системи освіти шляхом розвитку та впровадження інноваційних форм, методів, технологій і засобів навчання, які дозволяють підвищити рівень адап- тації випускників навчальних закладів до перспективних потреб ринку праці та зростання вимог до якості робочої сили з боку працедавців. Досягнути цілей випереджальної освіти можливо лише за умови взаємодії системи освіти і науки. Основними на- прямами формування такої взаємодії є: • фундаменталізація освіти, що передбачає підвищення якості підготовки шляхом зміни змісту навчання та ме- тодології реалізації навчального процесу. Зміни змісту навчання повинні бути спрямовані на вивчення більш фундаментальних у сучасному розумінні законів при- роди і суспільства. Засоби навчання, освітні технології та методики мають сприяти підвищенню адаптивності й мобільності випускників навчальних закладів, готов- ності адаптуватися до швидких змін навколишнього середовища, перетворенню індивідів із пасивних об’єктів зовнішніх змін на їх активних учасників. Відтак першорядного значення набувають дисциплінарні та міждисциплінарні курси, які наповнені фундаменталь- ними знаннями і є базовими для формування загальної освіченості, професійної компетентності та культури, адаптації до нових професій; • створення в навчальних закладах науково-методичних і навчальних центрів, які б розробляли та впроваджу- вали в навчальний процес нові курси, що відповідають перспективам розвитку науки і техніки, та здійснюва- ли інформаційне забезпечення цих курсів за допомо- гою електронних бібліотек. Надання системі освіти випереджального характеру необхідно здійснювати в трьох аспектах: • інформаційного забезпечення: надання суб’єктам освітньої сфери достовірної інформації про стан і пер- спективи ринку праці, прогнозів демографічних тен- денцій та показників розвитку галузей економіки; • функціональної спрямованості: створення умов для ре- алізації освітою своїх функцій, їх адаптація до вимог інформаційного суспільства; • морфологічної модернізації: якісні та кількісні перетво- рення в освітній сфері, спрямовані на формування ос- вітнього потенціалу населення відповідно до індивідуа- льних і суспільних потреб. Формування моделі випереджальної освіти – процес безперервного вдосконалення всіх її складових: якості підготовки, навчально-методичного, організаційного, ма- теріально-технічного, кадрового та фінансового забезпе- чення. Критерієм розвитку моделі випереджальної освіти є сталість освітньої системи. Цей критерій пов’язаний із підвищенням рівня освітнього потенціалу населення, до- сягненням збалансованості професійно-кваліфікаційної структури робочої сили та потреб галузей економіки, стабілізацією фінансового забезпечення освітньої сфери і, відповідно, приведення рівня матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчальних закладів до норма- тивних вимог. ÄÅÌÎÃÐÀÔ²ß, ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÀÖ², ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ² ÏÎË²ÒÈÊÀ 59 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2011 Практична реалізація моделі випереджальної освіти вимагає впровадження прогностичного підходу до освіти. З огляду на це актуальним є створення державної та регіональної систем прогнозування і постійного моніторин- гу поточних та перспективних потреб ринку праці в кад- рах. Таким чином буде забезпечено максимальну орієн- тацію системи освіти на перспективний ринок праці, що дозволить підготувати випускників навчальних закладів до майбутніх змін у галузях науки, техніки, виробництва, культури, подолати інерційність системи освіти. Основними принципами розвитку випереджальної ос- віти мають стати: • варіативність освіти, тобто швидке реагування на змі- ни зовнішнього середовища, що виявлятиметься в пос- тійному оновленні форм, методів і змісту навчання; • регіоналізація освіти, тобто орієнтація діяльності на- вчальних закладів на перспективні потреби соціально- економічного розвитку регіону та місцеві ринки праці; • безперервність освіти, тобто постійне оновлення знань, умінь, навичок, що вимагає переходу від принци- пу «освіта на все життя» до принципу «освіта протягом усього життя». Упровадження моделі випереджальної освіти потре- бує відмови від сучасної освіти, орієнтованої на підтримку, а не на розвиток особистості. Основними напрямами пере- ходу до випереджальної освіти є: • впровадження нових форм і методів навчання, що відповідають вимогам інформаційного суспільства; • розширення доступності освіти шляхом використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних техно- логій (дистанційне навчання і засоби інформаційної підтримки навчального процесу); • інтеграція гуманітарних та природничих наукових знань, що дозволить тим, хто навчається, формувати цілісну картину світу й об’єктивно оцінювати явища та процеси, що відбуваються у природі, суспільстві, соціально-економічній, культурній і науково-технічній сферах; • подолання жорстких методів навчання, що тривалий час уніфікували особистісну індивідуальність, орієнта- ція навчального процесу на вільній розвиток особис- тості; • підвищення якості освіти до рівня, що відповідає акту- альним потребам особистості, суспільства та держави. Основними умовами реалізації переходу до моделі ви- переджальної освіти повинні стати: • на макрорівні: посилення інтеграції освіти та вироб- ництва, що сприятиме розподілу відповідальності за якість підготовки робітників і фахівців між навчальни- ми закладами та працедавцями; • на мезорівні: підвищення наукомісткості освіти шляхом дослідження міждисциплінарних зв’язків та пошуку, таким чином, нових, перспективних галузей знань; • на мікрорівні: перехід від усталеного навчання емпі- ричним знанням до навчання концептуальному усві- домленню зовнішнього середовища, що постійно змі- нюється. Ступінь реалізації моделі випереджальної освіти висту- пає умовою розвитку галузей економіки, що зумовлено її спрямованістю на подолання проблеми «авральної» під- готовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для потреб виробництва, що швидко змінюється під впли- вом науково-технічного прогресу та інформатизації сус- пільства. Випереджальна освіта покликана зняти соціальне напруження на ринку праці шляхом збільшення шансів працевлаштування випускників навчальних закладів; зменшення періоду можливого безробіття; запобігання ви- вільненню працівників унаслідок невідповідності їх освіт- нього і професійно-кваліфікаційного рівня новим вимогам виробництва. В умовах відсутності ефективної системи державного замовлення та зростання частки випускників професійних навчальних закладів, які не одержують направлення на роботу, особливої актуальності набуває проблема відпові- дності знань, умінь і навичок випускників вимогам вироб- ництва. У ринкових умовах рівень теоретичної та практич- ної підготовки випускників навчальних закладів виступає запорукою їх конкурентоспроможності. Тому доцільно по- новити партнерські відносини професійних навчальних за- кладів і підприємств. Це дозволить певною мірою врахува- ти вимоги потенційних працедавців до кваліфікаційних характеристик майбутніх робітників та фахівців. Основними напрямами формування конструктивних відносин між навчальними закладами і підприємствами мають стати: організація виробничої практики учнів та сту- дентів на базових підприємствах; упровадження в освітній процес технологічних «ноу-хау»; проведення спільних дослідних і дослідно-конструкторських робіт навчальних закладів та підприємств; залучення працедавців до уточ- нення, оновлення і розробки кваліфікаційних характерис- тик відповідно до сучасних вимог виробництва та перспек- тив розвитку науки, техніки і технологій; врахування вимог підприємств при оновленні змісту навчання. Крім того, важливим інструментом відновлення зв’язків професійно- технічних та вищих навчальних закладів із підприємства- ми може стати укладання угод стратегічного партнерства. Пріоритетними напрямами вдосконалення профе- сійно-технічної та вищої освіти, реалізація яких сприятиме забезпеченню зайнятості випускників професійних на- вчальних закладів і відповідатиме завданням моделі ви- переджальної освіти, є: • підвищення кваліфікації викладацьких кадрів з метою опанування ними новітніх інноваційних технологій на- вчання; • поновлення профорієнтаційної роботи серед школярів задля коректування їх трудових і професійних планів відповідно до особистих здібностей та схильностей, перспектив розвитку ринку праці; • збільшення обсягів підготовки за інтегрованими про- фесіями з метою підвищення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів; • проведення представниками навчальних закладів екс- пертних опитувань управлінського персоналу під- приємств, на яких працюють випускники відповідного навчального закладу, для виявлення недоліків їх тео- ретичної та практичної підготовки; • забезпечення зв’язку теоретичних знань із практикою шляхом запровадження діяльнісного підходу до на- вчання, який передбачає надання учням і студентам можливості стажування на базових підприємствах під час навчання; • здійснення постійного моніторингу працевлаштування випускників як службами зайнятості, так і самими на- вчальними закладами з метою виявлення найбільш та найменш затребуваних професій і внесення відповід- них змін у перелік напрямів навчання, за якими здійс- нюють підготовку кадрів навчальні заклади; • запровадження процедури погодження з обласними службами зайнятості обсягів та напрямів підготовки для регіональних потреб з метою подолання дисбалан- су професійно-кваліфікаційної структури випускників професійних навчальних закладів і потреб ринку праці; • здійснення переходу до системи ліцензування освіт- ньої діяльності згідно з динамікою та потребами ринку праці; • формування в учнів (студентів) навичок до пошуку ро- боти, уміння самопрезентації при працевлаштуванні через введення у професійно-технічних і вищих на- вчальних закладах спеціального курсу професійної та соціальної адаптації. Особливої актуальності набувають такі підходи до під- вищення якості практичної підготовки в закладах про- фесійної освіти: • створити на регіональному рівні об’єднану комп’ютер- ну базу про підприємства, які можуть забезпечити про- ходження та вибір місця практики студентами через Інтернет; ÄÅÌÎÃÐÀÔ²ß, ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÀÖ², ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ² ÏÎË²ÒÈÊÀ 60 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 • розвивати альтернативні види практики – бізнес-інку- батори, дослідні підприємства тощо; • поновити механізм централізованого закріплення бази практики. Важливо також зберегти мережу галузевих про- фесійних навчальних закладів, які б при організації на- вчального процесу, визначенні його змісту, ліцензуванні напрямів підготовки враховували реальні потреби кон- кретних галузей та ринку праці. Галузеві професійні на- вчальні заклади поряд із закладами державного рівня по- винні набути загальнонаціонального значення і стати центрами, що забезпечують високий рівень навчально-ме- тодичного забезпечення всієї системи професійної освіти. Формування випереджального рівня освітнього по- тенціалу суспільства є можливим тільки за умови ради- кальних змін у якості та змісті освіти. Удосконалення якості підготовки у всіх ланках освітньої системи потре- бує: реформування навчальних планів і освітніх програм відповідно до потреб суспільства й соціально-економічно- го розвитку; створення національної системи контролю якості освіти, яка була б диференційованою за рівнем освіти; підтримки нововведень в організації та змісті освіти; переходу до нових технологій навчання, які б інте- грували фундаментальну теоретичну підготовку і практи- ку; розвитку дистанційної освіти як перспективної форми безперервного навчання; подальшої комп’ютеризації на- вчальних закладів та використання інформаційних техно- логій; переходу від освіти знанієвої до особистісно- орієнтованої, діяльнісної. Розвиток випереджальної освіти має бути спрямова- ний на подолання деформацій у розміщенні мережі на- вчальних закладів усіх типів із метою максимального за- доволення освітніх потреб населення та потреб галузей економіки у кваліфікованих кадрах. Зокрема доцільними є такі структурні перетворення: • розвиток нових типів шкіл на основі поширення профі- льного навчання та впровадження сучасних навчаль- них дисциплін, які полегшують адаптацію випускників загальноосвітніх навчальних закладів до життєдіяль- ності в умовах становлення інформаційного суспіль- ства; • здійснення поступового переходу до горизонтальної структури організації загальної середньої освіти, що пе- редбачає виокремлення закладів початкової, основної та старшої школи як самостійних закладів. Це дозво- лить реалізовувати принципи індивідуалізації і дифе- ренціації навчання відповідно до вікових особливостей учнів та сприятиме виробленню диференційованої дер- жавної політики щодо кожної складової загальної се- редньої освіти виходячи з її функціонального призна- чення, а також актуальних проблем розвитку; • розвиток мережі експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), які б займалися розробкою та опануванням нових навчальних програм і педагогіч- них технологій. Експериментальні ЗНЗ повинні стати майданчиками, де відпрацьовуватимуться механізми включення та адаптації загальноосвітніх навчальних закладів до процесів інформатизації і створення єди- ного інформаційного освітнього середовища. Запро- вадження експериментальних ЗНЗ вимагає розробки відповідної Державної програми; • розвиток безперервної освіти на основі створення ком- плексів дошкільний заклад освіти – загальноосвітній навчальний заклад, загальноосвітній навчальний за- клад – вищий навчальний заклад, а також комплексів педагогічної освіти (педагогічні класи – педагогічні учи- лища – педагогічні вищі навчальні заклади); • здійснення диференціації професійно-технічних нав- чальних закладів (ПТНЗ) за такими рівнями: ПТНЗ дер- жавного рівня, що забезпечують підготовку кваліфіко- ваних робітників для галузей, що є пріоритетними в умовах розвитку національної інноваційної системи (ви- сокотехнологічні галузі та наукоємні виробництва); регіональні ПТНЗ, що відтворюють робітничі кадри відповідно до поточних та перспективних потреб кон- кретних територій; муніципальні ПТНЗ, що готують робітників для муніципальних підприємств; недержавні ПТНЗ, що забезпечують підготовку робітників для кон- кретних комерційних організацій. Така диференціація професійно-технічних навчальних закладів дозволить зменшити навантаження на державний бюджет і підвищить рівень відповідності обсягів підготовки робітників реальним потребам (держави, регіонів, підприємств); • нарощування оперативних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації дорослого населення на базі професійно-технічних і вищих навчальних закладів регіону з метою забезпечення відповідності профе- сійно-кваліфікаційної структури кадрів поточним та перспективним потребам певної території і, відповідно, запобігання структурному безробіттю. Висновки. Реалізація вищенаведених напрямів забез- печення зайнятості випускників навчальних закладів, підвищення якості освіти та структурних перетворень в освітній системі в межах моделі випереджальної освіти сприятиме зростанню адаптаційного потенціалу молоді, дозволить узгодити її професійно-кваліфікаційні характе- ристики і вимоги ринку праці, посилить соціальну функцію професійної освіти шляхом формування соціальної по- ведінки, адекватної зовнішнім умовам та внутрішнім ре- сурсам особистості. Отже, модель випереджальної освіти повинна стати основою для підвищення конкурентоспро- можності випускників навчальних закладів, узгодження обсягів і якості підготовки з вимогами потенційних праце- давців та відповідно зростання конкурентоспроможності як вітчизняних підприємств, так і держави. Практичне втілення моделі випереджальної освіти залежить від ефективності організаційно-економічного механізму фор- мування освітнього потенціалу суспільства. Література 1. Колин К. К. Глобальные проблемы информатизации обще- ства / К. К. Колин // Вестник высшей школы. – 2000. – № 6. – С. 12–16. 2. Субетто А. И. Образование как фактор экологической по- литики государства [Электронный ресурс] / А. И. Субетто // Академия тринитаризма, 13.06.2006. – Публ. 13431. – Режим доступа к ресурсу : http://www.trinitas.ru/rus/doc/0016/001b/00161264.htm 3. Урсул А. Д. Переход России к устойчивому розвитию. Ноо- сферная стратегия / А. Д. Урсул. – М. : Луч, 1998. – 500 с. Стаття надійшла до редакції 26 липня 2011 року Шановні колеги! Триває передплата наукового журналу «Економічний часопис-ХХІ» на 2012 рік ÄÅÌÎÃÐÀÔ²ß, ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÀÖ², ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ² ÏÎË²ÒÈÊÀ

Особливості формування випереджального рівня освітнього потенціалу суспільства

Репозитарії

Схожі ресурси