Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід

У статті досліджено системи кредитування на здобуття освіти в різних країнах, а також в Україні. На основі проаналізованого матеріалу зроблено висновок про доцільність розвитку в Україні системи державного освітнього кредитування як вагомого елемента у процесі розбудови суспільства знань, нарощува...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Захаревич, Г.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Гроші, фінанси і кредит
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48014
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід / Г.О. Захаревич // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48014
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-480142013-08-14T03:13:33Z Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід Захаревич, Г.О. Гроші, фінанси і кредит У статті досліджено системи кредитування на здобуття освіти в різних країнах, а також в Україні. На основі проаналізованого матеріалу зроблено висновок про доцільність розвитку в Україні системи державного освітнього кредитування як вагомого елемента у процесі розбудови суспільства знань, нарощування інтелектуального потенціалу нації та соціалізації молоді. В статье исследованы системы кредитования на получение образования в разных странах, а также в Украине. На основе проанализированного материала сделан вывод о целесообразности развития в Украине системы государственного образовательного кредитования как весомого элемента в процессе развития общества знаний, наращивания интеллектуального потенциала нации и социализации молодежи. This article explores the system of lending for education in different countries. We consider the system of higher education lending in Ukraine. Based on the analyzed material the conclusion was made on whether the development in Ukraine the state educational loans is an important element of the process of building a knowledge society, strengthening intellectual capacity of the nation and the socialization of youth. 2011 Article Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід / Г.О. Захаревич // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48014 378.4.014.543 (477) uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Гроші, фінанси і кредит Гроші, фінанси і кредит
spellingShingle	Гроші, фінанси і кредит Гроші, фінанси і кредит Захаревич, Г.О. Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід Економiчний часопис-XXI
description	У статті досліджено системи кредитування на здобуття освіти в різних країнах, а також в Україні. На основі проаналізованого матеріалу зроблено висновок про доцільність розвитку в Україні системи державного освітнього кредитування як вагомого елемента у процесі розбудови суспільства знань, нарощування інтелектуального потенціалу нації та соціалізації молоді.
format	Article
author	Захаревич, Г.О.
author_facet	Захаревич, Г.О.
author_sort	Захаревич, Г.О.
title	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
title_short	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
title_full	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
title_fullStr	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
title_full_unstemmed	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
title_sort	державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Гроші, фінанси і кредит
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48014
citation_txt	Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід / Г.О. Захаревич // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT zaharevičgo deržavnekredituvannâzdobuttâviŝoíosvítivítčiznânijtazarubížnijdosvíd
first_indexed	2025-07-04T08:10:00Z
last_indexed	2025-07-04T08:10:00Z
_version_	1836703128934678528
fulltext	41 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2011 ÃÐÎØ², Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку сфе- ри освіти в Україні характеризується недостатнім її фінан- суванням з боку держави, низьким рівнем конкуренто- спроможності українських вищих навчальних закладів порівняно із закордонними та втратою науково-профе- сорської еліти, яка обирає кращий рівень життя і своєї на- укової діяльності за кордоном, де їхня праця оцінюється належним чином та втілюється у життя з користю для світової спільноти. На жаль, ці процеси прогресують з кож- ним роком, і це підтверджується багатьма прикладами. Попри всі намагання уряду якісна вища освіта в Україні для багатьох не є доступною. Одним із напрямів розв’я- зання проблеми освіти в нашій державі є необхідність змін у системі фінансування сфери освіти, зокрема перегляд та вдосконалення існуючої системи кредитування навчан- ня. Щоб підібрати найефективніший підхід до вирішення означеної проблеми, варто проаналізувати світовий досвід, зокрема докладно дослідити роль і місце комерцій- них банків як учасників процесу системи фінансування та отримання освіти. Оскільки наша держава має відносно малий досвід застосування освітніх кредитів, а для банків- ського сектору ця сфера є непривабливою, тому ця про- блема є актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі кредитування освіти присвятили свої дослідження такі науковці, як В. Новіков, П. Левін, Т. Боголіб, О. Грішнова, О. Мошенець, В. Чепіжко, Н. Колісніченко, О. Робак, С. Шейко, О. Винничук, В. Дюндін та ін. Але на цей час во- на є недостатньо висвітленою і потребує нових підходів до розв’язання. Високо оцінюючи внесок вітчизняних авторів у вирішення питань державного кредитування здобуття ви- щої освіти, зокрема університетів, слід звернути увагу на об’єктивну необхідність поглиблення теоретичних дослід- жень і практичних питань фінансового забезпечення за- кладів вищої освіти з урахуванням різних джерел форму- вання фінансових ресурсів. Мета статті. Визначити теоретичні та прикладні аспек- ти кредитування здобуття освіти в Україні на основі за- рубіжного досвіду. Основні результати дослідження. Вища освіта є ос- новою людського розвитку і прогресу суспільства. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, майбут- нього фахівця, формує інтелектуальний, духовний та ви- робничий потенціал держави, являє собою стратегічний ресурс соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, є джерелом покращення добробуту людей, забезпечує національні інтереси та зміцнює авторитет і конкурентоспроможність держави на міжнародній арені. Актуальним завданням сьогодні є забезпечення до- ступності здобуття якісної вищої освіти протягом життя для всіх громадян, подальше утвердження її національно- го характеру. З огляду на те, що Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, поступо- во здійснюється модернізація освітньої діяльності в кон- тексті європейських вимог. Проблеми, пов’язані із фінансуванням освіти, є пред- метом обговорення у різних країнах. Багато вчених усього світу пропонують різні способи підвищення ефективності системи фінансування освіти та наближення її спромож- ності до стабільного розвитку. Аналізу зарубіжного досвіду кредитування освіти має передувати визначення його поняття, принципів і видів [2]. Освітній кредит – це різновид споживчого кредиту, що надається з метою отримання позичальником якісної освіти в різних сферах. У його основі – традиційні принци- УДК 378.4.014.543 (477) Г. О. Захаревич, аспірантка кафедри «Фінанси» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана ДЕРЖАВНЕ КРЕДИТУВАННЯ ЗДОБУТТЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД У статті досліджено системи кредитування на здобуття освіти в різних країнах, а також в Україні. На основі проаналізованого матеріалу зроблено висновок про доцільність розвитку в Україні системи державного освітнього кредитування як вагомого елемента у процесі розбудови суспільства знань, нарощування інтелекту- ального потенціалу нації та соціалізації молоді. Ключові слова: державне кредитування вищої освіти, університет, квота, цільові пільгові державні кредити. А. О. Захаревич ГОСУДАРСТВЕННОЕ КРЕДИТОВАНИЕ ПОЛУЧЕНИЯ ОБРАЗОВАНИЯ: ОТЕЧЕСТВЕННЫЙ И ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ В статье исследованы системы кредитования на получение образования в разных странах, а также в Украине. На основе проанализированного материала сделан вывод о целесообразности развития в Украи- не системы государственного образовательного кредитования как весомого элемента в процессе раз- вития общества знаний, наращивания интеллектуаль- ного потенциала нации и социализации молодежи. Ключевые слова: государственное кредитование высшего образования,университет,квота,целевые льгот- ные государственные кредиты. G. O. Zakharevych STATE LENDING FOR HIGHER EDUCATION: NATIONAL AND FOREIGN EXPERIENCE This article explores the system of lending for education in different countries. We consider the system of higher education lending in Ukraine. Based on the analyzed mate- rial the conclusion was made on whether the development in Ukraine the state educational loans is an important ele- ment of the process of building a knowledge society, strengthening intellectual capacity of the nation and the socialization of youth. Key words: public lending for higher education, university, quota, target preferential state credits. 42 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 пи кредитування, хоч деякі науковці виділяють і специ- фічні. Наприклад, І. Пчелінцева до них відносить за- безпечення доступності вищої освіти, створення сприят- ливих економічних умов для отримання освітнього кредиту, адресність та диференційованість бюджетного кредитування, особисту відповідальність осіб, що отрима- ли кредит [8]. Існують різноманітні види і технології надання освітніх кредитів. Їх можна умовно поділити за економічною озна- кою сегментації ринку освітніх послуг на такі, що надають- ся за участю держави; приватними банками на ко- мерційній основі; власне сферою вищої освіти. Є також можливість скористатися кредитами, які пов’язані з фон- дами молодіжної підтримки. Освітні кредити, що надають- ся за активної ролі держави, забезпечують виконання державного замовлення і використовуються як інстру- мент соціальної політики. Головним пріоритетом у цьому випадку є підвищення доступності професійної освіти. У сфері вищої освіти кредити генеруються навчальними за- кладами та спрямовані на підвищення якості навчання. Банківські кредити на здобуття освіти спрямовані на одержання прибутку. У ринковій схемі кредитування мо- же брати участь також і держава як гарант повернення наданих кредитів. Отже, за характером кредити поділя- ються на комерційні та соціальні, які не протистоять один одному, а навпаки – доповнюють ринкову й соціальну мо- делі освіти. Варто зауважити, що соціальні аспекти прита- манні також банківському кредитуванню освіти. Як показує світова практика, у системі освітнього кре- дитування переважають кредити, що надаються за державними схемами. Такого підходу дотримуються по- над 60 країн світу. Комерційні банки кредитують навчання за власною ініціативою [4]. Студентські кредити (позички) мають чотири основні моделі: заставні позички з фіксованими платежами; за- ставні позички з прогресивними платежами; прогресивне оподаткування через податкову та страхову системи; відстрочена плата за навчання. Усі ці моделі реалізуються із залученням державних агентств. У комерційних схемах контрагентами є приватні навчальні заклади і приватні агентства, діяльність яких є прибутковою. Управління агентствами, що надають студентські позички, здійснює- ться урядовими або приватними довірчими фондами [1]. Розглянемо особливості державного фінансування та кредитування освіти деяких країн. Система вищої освіти у Великобританії складається із університетів і коледжів, які утримуються за рахунок фінансування від промисло- вості та з прямих урядових джерел. Законом «Про вищу освіту» головну роль у її забезпеченні відведено Раді фі- нансування вищої освіти, що дає відповідні рекомендації Державному секретареві Великобританії з освіти, а також розподіляє державні кошти на фінансування університе- тів і коледжів. Фактично взято курс на колегіальний прин- цип асигнування освітніх закладів. Освіта у вищих навчальних закладах цієї країни є плат- ною. Університети й коледжі, що функціонують економіч- но самостійно, регулюють вибір спеціальностей для на- вчання залежно від попиту та інтересів вступників. Однак для підтримки деяких спеціальностей (переважно інже- нерних) держава практикує надання вступникам однора- зової допомоги. Місцеві відділи освіти при меріях надають своїм студентам безпроцентні освітні позички за умови їх повернення після завершення навчання і працевлашту- вання або під час навчання. Таку систему позичок запро- ваджено Міністерством освіти Великобританії у вересні 1990 р.; вона визначається матеріальними можливостями студентів та їхніх батьків. Розмір позички залежить від то- го, чи мешкають студенти з батьками, чи навчаються і жи- вуть у Лондоні. Наприкінці навчання величина цієї позички зменшується. Різні наукові, благодійні, місцеві та міжна- родні організації, окремі університети надають допомогу або винагороду особливо талановитим студентам за висо- кі успіхи у навчанні. Нормативних документів щодо одер- жання освітньої позички або допомоги в Англії не існує. У Скандинавських країнах із соціал-демократичною формою суспільного правління вища освіта переважно є безкоштовною. У Швеції, Фінляндії та Норвегії професійне навчання у вищій школі супроводжується широкими мож- ливостями одержання додаткових стипендій за різними державними програмами, що гарантують громадянам рівний доступ до кредитів на покриття витрат, пов’язаних із навчанням. У Норвегії компенсація студентам сукупних витрат на освіту здійснюється Державним фондом освітніх кредитів. Кредит надається на 20 років і може бу- ти частково виплачений навчальним закладом. Подібна модель інвестування в людські ресурси існує як в євро- пейських країнах, так і в державах атлантичного ареалу. Механізмом її реалізації є фінансова та інституціональна автономія вищих навчальних закладів [5]. У Сполучених Штатах існують три основні види освіт- нього кредиту: федеральний студентський, батьківський і приватний. Батьківський кредит надається батькам май- бутнього студента, якщо той знаходиться на їх утриманні. Розміри цього виду позики обмежуються вартістю навчан- ня. Приватний кредит використовується у випадку не- обхідності відшкодування різниці між реальною вартістю навчання та урядовою позикою. Найбільш поширений вид кредитування – це урядові програми. Міністерство освіти США пропонує ряд програм фінансової допомоги студен- там, розмір якої орієнтується на загальний обсяг плати за навчання і дохід сім’ї, від розміру якого залежить внесок студента. До цих програм належать такі: федеральні гран- ти Пелла (орієнтовані на студентів із родин, що мають низькі доходи); федеральна програма «праця – навчання» (зазвичай студенти, які беруть у ній участь, одержують ви- щу освіту і отримують відповідний диплом); федеральні Перкінсівські позички (довгострокові, низькопроцентні по- зички для тих, хто може мати труднощі в одержанні ко- мерційних позичок); державні стимулюючі студентські гранти (партнерська програма між штатами та федераль- ним урядом з метою надання грантів студентам із неза- можних сімей); федеральна програма прямих позичок Вільяма Форда і програма федеральних позичок на сімей- ну допомогу. У США, де ліберальна модель кредитування освіти є найбільш поширеною, державне втручання в економіку освіти та механізм надання кредитів спираються на національні програми, що об’єднують численні напрями фінансової допомоги студентам. Найбільш представ- ницькою є «Національна програма прямого кредитування студентів», яка надає освітні позички під 5%, що сплачу- ються після закінчення навчального закладу. Широко- масштабними є також «Програма об’єднання навчання у коледжі з працею» і «Програма надання студентам гаран- тованих кредитів». Перша з них спрямована на працевла- штування студентів та надання їм можливості погасити кредит, а друга – сприяє одержанню грошей під низькі проценти у комерційних банках шляхом страхування пози- чок в органах влади штату з наступним страхуванням їх у федеральному уряді, який і сплачує відповідні проценти протягом навчання. Найбільші учасники ринку освітнього кредитування США – це Sallie Мае, College Loan Corpo- ration, Citibank, Bank One. Обіг кожної з цих структур дося- гає десятків мільйонів доларів [3]. У Німеччині молоді, яка навчається, уряд надає фінан- сову допомогу, розмір якої залежить від доходів батьків та самого студента, за умови, якщо він має роботу. Головною передумовою для отримання державної допомоги є не- спроможність батьків студента (віком до 30 років) підтри- мувати його фінансово. Виплачується допомога доти, до- ки студент не перевищує «планового терміну навчання» (в університетах – це дев’ять семестрів, а у спеціалізованих вищих навчальних закладах – сім-вісім). Лише за ака- демічних відпусток через хворобу, народження і догляд за дитиною існують винятки. Загалом 50% наданої держа- вою допомоги – це безвідсотковий кредит, який студент повинен згодом повернути державі. А в Нідерландах, окрім соціальних програм, спрямованих на підвищення рів- ÃÐÎØ², Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ 43 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2011 ності освітніх можливостей, донедавна впроваджували систему студентських кредитів, яка ґрунтується на прин- ципі «кредит, а потім стипендія». Студенти отримують сти- пендії спершу у формі кредитів, який перетворюється на стипендію, котру не потрібно повертати, якщо студенти успішно виконали вимоги програми [6]. У Республіці Білорусь «Беларусьбанк» кредитує не більше 70% вартості навчання. Плата за освітній кредит дорівнює 1/2 ставки рефінансування Нацбанку країни і становить близько 8%. У Російській Федерації проблема кредитування освіти також є гострою. У 2000 році «Сбербанк» Росії розробив та затвердив порядок надання кредитів фізичним особам на навчання в освітніх закладах. Аналогічний порядок ви- користовувався і комерційними банками. Освітні кредити надавалися на 11 років під 19% річних з обов’язковими щомісячними виплатами. Обсяг такого кредиту становив 70% витрат на освіту, а решта оплачувалася фізичною особою. Заставою для одержання кредиту слугували ліквідне майно або гарантії поручителів. Зазначені умови були неприйнятними для більшості російських абітурієнтів, і тому в цій країні модель кредитування освіти не набула поширення. Невдача з державно-банківським механізмом кредитування освіти в Росії стимулювала інтенсивний пошук регіональних, вузівських та галузевих способів освітнього кредитування з більш сприятливими умовами. Наприклад, в РФ існує державна система кредитування навчання за рахунок регіонального бюджету для сту- дентів із малозабезпечених сімей. При цьому кредит на- дається на рік на задоволення потреб першої необхідності та погашається із знижкою залежно від успіхів студента в навчанні. В іншому випадку надання кредиту пов’язане з договором про обов’язкове відпрацювання за фахом про- тягом п’яти років після закінчення навчання. У разі відмо- ви від таких договірних зобов’язань кредит необхідно по- вернути повністю. У деяких регіонах розроблено програми надання кредиту для здобуття другої освіти. Умовою одержання такого освітнього кредиту є страхування жит- тя на випадок втрати працездатності. Він надається на два роки під 16% річних, проте протягом дев’яти місяців виплачуються тільки проценти. Основна сума кредиту по- вертається після закінчення навчання і не перевищує $130. Російська економічна школа запровадила систему кредитування навчання із залученням іноземного непри- буткового фонду, що здешевлює умови одержання креди- ту за рахунок скорочення організаційних витрат. Існують також інші схеми кредитування освітніх послуг [10]. Нині освітні кредити в Росії пропонують 20 банківських установ, лідером серед яких неодмінно є банк «Союз». Йо- го програма була покладена в основу запровадженого Міністерством науки Російської Федерації експерименту, який стартував 23 серпня 2007 року. Програма полягає в тому, що студенти можуть отримати кредит на навчання до п’яти років із максимальною сумою $25 тис., плюс до- датковий кредит на супутні витрати до $5 тис. Процентна ставка за кредитом – 10% річних, немає штрафу за дост- рокове повернення, обов’язковою умовою є поручитель- ство. Ця програма буде діяти протягом трьох років серед державних ВНЗ, а банкам – учасникам програми гаранто- ване державою часткове повернення суми заборгованості в розмірі 10%. Задум непоганий, але більшість російських банкірів схиляється до думки, що ця програма залишиться експериментом, адже 10% компенсації – це занадто мала сума, що може компенсувати ризики. Діяльність банків у цій програмі можна назвати «благодійністю» [9]. Такий підхід однозначно потребує вдосконалення, але результати цього експерименту є цінними для України, зважаючи на схожість проблем і підходів у розвитку сис- теми освіти. Тому організація державного фінансування, зокрема кредитування у сфері вищої освіти, в Україні має проводитися з огляду на зарубіжний досвід [7]. Україні потрібна вища освіта, заснована на наукових дослідженнях. У 1990-х роках державне замовлення ста- новило 25–30%. Фінансувалися лише окремі статті: за- робітна плата, стипендія, соціальні виплати, комунальні платежі. Усе це здійснювалось із значними запізненнями (від 6 місяців до 1 року). У період 2000–2004 років ситуація суттєво змінилася. У цей час зросла частка державного замовлення: наприклад, у 2000 р. вона становила 54% і 46% (державне замовлення і контрактна форма навчан- ня), у 2004 р. частка державного замовлення зросла до 75%, а для економічних та юридичних спеціальностей – до 25%. У 2005–2006 pp. держава впорядкувала державне замовлення залежно від потреб ринку праці, і нині воно становить 50% щодо ліцензійних обсягів, а на економічні та юридичні спеціальності – 20%. Державне замовлення є одним із джерел фінансування системи вищої освіти, яке передбачене Конституцією України, законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту» [9]. Частка видатків на вищу освіту у 2000–2010 pp. стано- вила 1,6% ВВП. Частка видатків на вищу освіту до загаль- них видатків Зведеного бюджету за досліджуваний період коливалася від 4,7% у 2000 р. до 5% у 2009 р. Частка цих видатків у фінансуванні галузі в середньому становить 30,9%, що теж оцінюється негативно, оскільки на вищу освіту повинно спрямовуватися не менш як 40% загальної суми видатків на освіту. Згідно із Конституцією України держава забезпечує громадянам доступність і безоплатність вищої освіти в державних та комунальних навчальних закладах, розви- ток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, а також виплату державних стипендій та пільг студентам. Громадянам надається право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Водночас, безкоштовність вищої освіти з кожним ро- ком стає все більш рідкісним явищем. Із прийняттям Зако- ну України «Про вищу освіту» запроваджено порядок, за яким безоплатно здобути вищу освіту можна тільки один раз – уперше. З кожним роком пропорція між обсягами бю- джетного замовлення та набором студентів для навчання за кошти фізичних і юридичних осіб невпинно змінюється на користь останнього – нині близько 60% студентів на- вчаються на платній основі. Проте в державі й досі не відпрацьовано механізм, який би зробив платне навчання доступним широким верствам населення. Середня вартість одного року навчання за кошти в державних вищих навчальних закладах становить близь- ко $1,5 тис., що складає понад 80% встановленої законо- давством річної мінімальної заробітної плати. Далеко не кожен студент має змогу, навіть працюючи й отримуючи заробітну плату у випадку заочного навчання, виділяти такі кошти на здобуття освіти. До того ж потрібно платити за проживання і харчування, купляти підручники та інші необхідні матеріали тощо. Фінансування підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України здійснюється за рахунок: • державного та місцевих бюджетів – за державним за- мовленням; • пільгових довгострокових кредитів; • коштів фізичних, юридичних осіб. Єдиним доступним кредитним варіантом фінансуван- ня вищої освіти сьогодні залишається система державних пільгових кредитів. Згідно із Постановою КМУ від 16.06.2003 р. № 916 «Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів на здобуття вищої освіти» цільовий пільговий державний кредит надається на таких умовах: • для здобуття вищої освіти за денною, вечірньою і заоч- ною формою навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності; • молодим громадянам України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити або навчаються на будь- якому курсі вищого навчального закладу; • тільки один раз на навчання за однією і тією ж спе- ціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рів- ня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра у вищому навчальному закладі, що функціо- ÃÐÎØ², Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ 44 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 нує на території України; • абітурієнти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1 та 2 групи, ма- лозабезпечених і багатодітних сімей мають переваги за однакових результатів вступних іспитів серед абітурієнтів, які претендують на здобуття вищої освіти за рахунок кредиту; • сума кредиту повертається із сплатою 3% річних про- тягом 15 років, починаючи з 12-го місяця після закін- чення навчання у вищому навчальному закладі до Дер- жавного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з випла- тою щороку однієї п’ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту і відсотків за користування ним; • кошти на кредитування закладаються у Державному бюджеті для ВНЗ усіх форм власності, окрім комуналь- ної, а також у місцевих бюджетах для навчання у ВНЗ комунальної форми власності; • розмір кредиту визначається МОН, виходячи з вар- тості навчання; • для отримання кредиту абітурієнт звертається до об- ласної державної адміністрації за місцем проживання [11]. Відраховані з вищого навчального закладу студенти, які навчалися за рахунок кредиту, втрачають на нього право і повертають кошти починаючи із 3-го місяця після відрахування. У разі відрахування студента, який навчав- ся за рахунок кредиту, вищий навчальний заклад у деся- тиденний строк оголошує конкурс на одержання кредиту серед студентів, які навчаються на платній основі. Студенти, які перебувають в академічній відпустці, ма- ють право продовжити строк дії угоди про надання креди- ту після повернення з академічної відпустки. Строк повер- нення кредиту продовжується на період: строкової військової служби одержувача кредиту; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Одержувач кредиту, який після закінчення вищого на- вчального закладу пропрацював за фахом не менш ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі в сільській місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи. Кредит та відсотки за ко- ристування ним не повертаються також у разі настання на момент виплати смерті одержувача кредиту або встанов- лення йому інвалідності 1 групи. У 2005/2006 навчальному році наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2005 року № 657 «Про роз- поділ квот для одержувачів пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти» встановлено квоти для 101 ви- щого навчального закладу України І–ІV рівнів акредитації, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України, на суму 8 075 тис. грн.; для інших централь- них органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, на суму 4 979,5 тис. грн.; а також квоти для одержувачів пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти для недержавних ви- щих навчальних закладів на суму 445,5 тис. грн. Порівняно з 2002 роком видатки з Державного бюд- жету України, призначені для цільового пільгового кре- дитування здобуття вищої освіти у 2005 році зросли на 3 500 тис. грн. У 2006/2007 навчальному році на кредиту- вання здобуття вищої освіти державою передбачено асигнування в сумі 14 млн. грн. Водночас для більшого охоплення студентів кредитами, зокрема тих, які навча- ються у вищих навчальних закладах, що не підпорядко- вані Міністерству освіти і науки України, та приватних на- вчальних закладах, обсяги асигнувань на кредитування здобуття вищої освіти необхідно збільшити. Слід зазначи- ти, що існують певні проблеми у здійсненні процедур на- дання цільових пільгових державних кредитів для здобут- тя вищої освіти. Нині Міністерство освіти і науки України опрацьовує питання щодо механізму повернення цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти до дер- жавного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів і процедур рекредитування, тобто кредитування за рахунок повернутих кредитів, а та- кож нарахування відсотків за користування ними. Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, відзначи- мо, що тема кредитування на здобуття освіти потребує більш детального дослідження і розробки ефективних способів його реалізації та розвитку. Наразі можна зроби- ти такий загальний висновок: українське суспільство до- сить категорично сприймає поняття «диплом у кредит», а тому подальшими темами досліджень будуть саме соціальні аспекти сприйняття і функціонування освітніх кредитів. Розглянувши практику різних держав, варто відмітити, що практика країн із ринковою економікою що- до розширення фінансування сфери освіти є необхідною для України. Література 1. Боголіб Т. Вдосконалення фінансового забезпечення вищої освіти [Текст] / Т. Боголіб // Вісник ТДЕУ. – 2006. – № 3. – С. 76–87. 2. Грішнова О. Зарубіжний досвід фінансування освіти та пер- спективи його застосування в Україні [Текст] / О. Грішнова // Наукові праці НДФІ. – К. 2000. – Вип. 10–11. – С. 214–222. 3. Колісніченко Н. Альтернативні джерела фінансування ви- щої освіти: досвід США [Текст] / Н. Колісніченко // Вісник Національної академії державного управління при Президен- тові України (укр.). – 2006. – № 1. – C. 320–326. 4. Новіков В. Фінансово-кредитні та інституціональні аспекти розвитку професійної освіти на постболонському просторі [Текст] / В. Новіков, П. Левін // Проблеми науки і освіти. – 2006. – № 2 – С. 64–72. 5. Порядок надання цільових державних кредитів для здобут- тя вищої освіти [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 № 916. – Режим доступу : www.rada.gov.ua 6. Пчелінцева І. Освітній кредит [Текст] / І. Пчелінцева // Вища школа. – 2005. – № 2. – С. 95–100. 7. Робак О. М. Практика одержання освіти в кредит: за- рубіжний та український досвід [Текст] / О. М. Робак // Акту- альні проблеми економіки (укр.). – 2004. – № 7. – C. 208– 222. 8. Рябоконь Л. Кредит – за конкурсом [Текст] / Л. Рябоконь // День. – 2003. – № 145. 9. Про вищу освіту : закон України від 17 січ. 2002 p. // Відо- мості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134. 10. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття») : постанова Кабінету Міністрів України від 3 ли- стоп. 1993 р. № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua 11. Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів на здобуття вищої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916 [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua Стаття надійшла до редакції 10 вересня 2011 року ÃÐÎØ², Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ

Державне кредитування здобуття вищої освіти: вітчизняний та зарубіжний досвід

Репозитарії

Схожі ресурси