Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії

У статті висвітлюються політико-правові чинники протидії застосуванню адміністративного ресурсу в Україні під час виборів. Чітко виокремлено головні проблеми виборчої практики щодо порушення законодавства....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Ніколаєнко, Н.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Політичні науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48021
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії / Н.О. Ніколаєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 18-20. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48021
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-480212013-08-14T03:13:56Z Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії Ніколаєнко, Н.О. Політичні науки У статті висвітлюються політико-правові чинники протидії застосуванню адміністративного ресурсу в Україні під час виборів. Чітко виокремлено головні проблеми виборчої практики щодо порушення законодавства. В статье освещаются политико-правовые факторы противодействия применению административного ресурса в Украине во время выборов. Четко выделены главные проблемы избирательной практики относительно нарушения законодательства. The article highlights the political and legal factors against the use of administrative resources in Ukraine during the elections. Clearly, specifically mentioned the main problems of election practices towards election law violations. 2011 Article Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії / Н.О. Ніколаєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 18-20. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48021 324:342.843.(477) uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні науки Політичні науки
spellingShingle	Політичні науки Політичні науки Ніколаєнко, Н.О. Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії Економiчний часопис-XXI
description	У статті висвітлюються політико-правові чинники протидії застосуванню адміністративного ресурсу в Україні під час виборів. Чітко виокремлено головні проблеми виборчої практики щодо порушення законодавства.
format	Article
author	Ніколаєнко, Н.О.
author_facet	Ніколаєнко, Н.О.
author_sort	Ніколаєнко, Н.О.
title	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
title_short	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
title_full	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
title_fullStr	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
title_full_unstemmed	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
title_sort	адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Політичні науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48021
citation_txt	Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії / Н.О. Ніколаєнко // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 9-10. — С. 18-20. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT níkolaênkono admínístrativnijresurspolítikopravovíproblemiprotidíí
first_indexed	2025-07-04T08:10:31Z
last_indexed	2025-07-04T08:10:31Z
_version_	1836703161670172672
fulltext	18 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 виборчої практики в Україні є порушення законодавства щодо волевиявлення громадян під час реалізації процедур формування представницьких органів влади, прийнятті колективних рішень тощо з боку інститутів виконавчої влади. В силу суб’єктивних та об’єктивних причин ці яви- ща стали фактором державної політики, який прийнято називати адміністративним ресурсом. Адміністративний ресурс як один із основних ресурсів влади є явищем, який обмежує права і свободи всіх учас- ників виборчого процесу. На державному рівні агентами впливу на виборчий процес виступають як найвищі поса- дові особи, так і регіональні керівники обласних, районних державних адміністрацій, керівники галузевих управлінь та відомств. Сьогодні центральне місце в реалізації адміністративного впливу на вертикаль виконавчої влади і виборчий процес займають Адміністрація Президента Ук- раїни та Кабінет Міністрів України. Причиною цього є на- явність у них надзвичайно великого кола повноважень. Чиновник, маючи важелі керування апаратом співро- бітників, фінансовими й матеріально-технічними ресурса- ми, здатний справляти як позитивний, так і негативний вплив на керовані ним галузі економіки або інші сфери соціального життя. Він може перевищити свої повнова- ження в корисливих, у т. ч. політичних, цілях. Нерідко трапляється, коли сам чиновник або його партійні сорат- ники балотуються на пост президента, у Верховну Раду або ради інших рівнів. Головна мета використання адмінресурсу у виборчому процесі – це вплив на політичний вибір громадян України. Однак варто зазначити, що адміністративний ресурс вико- ристовується не лише під час проведення виборів чи під- рахунку їх результатів – він поширюється на весь політич- ний процес. Суб’єктами адміністративного ресурсу, окрім органів державної влади і місцевого самоврядування, можуть бу- ти державні та приватні підприємства й установи, що зна- ходяться під контролем влади. Носіями адмінресурсу вис- тупають також представники бізнесу, які в разі перемоги мають можливість отримати певні преференції від підтри- маного ними кандидата чи партії. Найбільшими можливостями серед суб’єктів застосу- вання адміністративного ресурсу володіють органи вико- навчої влади, оскільки саме вони забезпечують безпосе- реднє виконання законів, їх упровадження в життя і ма- ють для цього найбільше засобів. У той же час, саме посадові особи повинні нести відповідальність за викори- стання адміністративного ресурсу. Вирішення цієї проблеми часто здається неможливим, оскільки мало хто із сучасних суб’єктів політичного проце- су уникав застосування адміністративних важелів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науко- вий аналіз використання адміністративного ресурсу ба- зується на основі вивчення широкого кола джерел. Дослідження цієї проблеми знаходяться на початковому етапі, а їх результати відображені, головним чином, у під- ручниках з кримінального права, науково-практичних ко- ментарях. Під час аналізу виборчого законодавства автор корис- тувався матеріалами збірки «Виборче законодавство: ук- раїнська практика, міжнародний досвід та шляхи рефор- мування» за редакцією відомого дослідника виборчого законодавства Є. Р. Радченка. Питання реформування законодавчої бази виборів досліджує відомий експерт А. Дуда. Потребує глибокого дослідження проблема вияв- лення та нейтралізації адміністративного ресурсу, оскіль- ки його застосування порушує законодавство України. Мета статті полягає в обґрунтуванні політико-право- вих чинників протидії застосуванню адміністративного ре- сурсу в Україні під час виборів та виокремлення головних проблем виборчої практики щодо порушення виборчого законодавства. Основні результати дослідження. Громадянські, по- літичні та соціальні права є найбільш важливими в консти- туційному статусі людини і громадянина України та, безу- мовно, потребують конкретних гарантій їх забезпечення, зокрема кримінально-правовими засобами. Чинним зако- нодавством більшість порушень, які сьогодні реалізуються адмінресурсом, підпадають під дисциплінарну, адміністра- тивну та кримінальну відповідальність. Особливо чітко ці норми виписані у Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (Розділ V. Злочини проти виборчих, тру- дових та інших особистих прав і свобод людини та грома- ÏÎË²ÒÈ×Í² ÍÀÓÊÈ УДК 324:342.843.(477) Н. О. Ніколаєнко, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС: ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПРОТИДІЇ У статті висвітлюються політико-правові чинники протидії застосуванню адміністративного ресурсу в Україні під час виборів. Чітко виокремлено головні проблеми виборчої практики щодо порушення законодавства. Ключові слова: адміністративний ресурс, політична корупція, зловживання владою, державне управління, вибори. Н. А. Николаенко АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РЕСУРС: ПОЛИТИКО-ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ В статье освещаются политико-правовые факторы противодействия применению административного ре- сурса в Украине во время выборов. Четко выделены главные проблемы избирательной практики относи- тельно нарушения законодательства. Ключевые слова: административный ресурс, полити- ческая коррупция, злоупотребление властью, государст- венное управление, выборы. N. A. Nikolaenko ADMINISTRATIVE RESOURCE: POLITICAL AND LEGAL PROBLEMS OF COUNTERACTION The article highlights the political and legal factors against the use of administrative resources in Ukraine du- ring the elections. Clearly, specifically mentioned the main problems of election practices towards election law viola- tions. Key words: administrative resources, political corruption abuse of power, governance, elections. 19 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2011 дянина). Законодавець у чинному Кримінальному кодексі вказав у трьох статтях (157–159) злочини, якими порушу- ються виборчі права громадян: • перешкоджання здійсненню виборчого права; • неправомірне використання виборчих бюлетенів, під- лог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи невірне оголошення результатів виборів; • порушення таємниці голосування. У статті 157 Кримінального кодексу України вказуєть- ся на застосування організаційного виду адміністративно- го ресурсу, а саме: безпідставна відмова в реєстрації кан- дидатом; не включення громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або вилучення громадянина із списків виборців за відсутності для того підстав; непра- вомірна відмова виборцю у прийнятті та розгляді його за- яви про включення його до списку виборців; примушуван- ня виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; неповідомлення або неправдиве повідомлення його про місце та час го- лосування; примушування кандидата зняти свою кан- дидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом. Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що він посягає на конституційне право громадян України оби- рати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це діяння порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здійснюється на засадах загального, рівного і прямого ви- борчого права; таємності голосування; добровільної участі громадян у виборах; вільного та рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до канди- датів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих ор- ганів; свободи агітації; гласності й відкритості виборчої кампанії. Відзначимо, що саме вищевказані діяння можна кла- сифікувати як незаконне використання адміністративних ресурсів влади. Унаслідок цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть вияви- тися фактично нелегітимними. Окрім того, вищевказана стаття Кримінального кодек- су вказує на перешкоджання у проведенні передвиборчої агітації та передбачає створення будь-яких перепон гро- мадянам України, політичним партіям, іншим об’єднанням громадян, колективам підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, вільно і всебічно обгово- рювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію «за» чи «проти» того або іншого кандидата, виборчі спис- ки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків. В українській виборчій практиці зазначені негативні явища можуть проявлятися у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей із кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисному виведенні з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключенні електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необґрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передви- борної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інфор- мації агітаційних телерадіопрограм тощо. Дискусійним є питання притягнення до кримінальної відповідальності за неправомірне використання виборчих бюлетенів. Одним із таких діянь є видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до спис- ку виборців, або видача виборцеві виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців [1]. Вище- вказана стаття також передбачає санкцію за підлог, виго- товлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, вне- сення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або вчинення будь-якої іншої його підробки. Використання завідомо підробленого виборчого докумен- та чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Цією статтею кримінальний закон передбачає охорону правовідносин, пов’язаних із видачею членом дільничної виборчої комісії виборцю виборчого бюлетеня. Саме з цьо- го моменту для громадянина розпочинається процес голо- сування. Якщо ж проаналізувати практику проведення дня голосування, то слід наголосити на таких особливос- тях української виборчої практики. Згідно із чинним виборчим законодавством, до вибор- чої дільниці входять від 2 до 3 тисяч виборців. Зазвичай членами дільничної виборчої комісії є громадяни, які про- живають на території цієї дільниці або сусідніх у межах відповідного населеного пункту. Тут є велика ймовірність того, що певну частину виборців члени комісії знають осо- бисто. В радянські часи голосування було громадянським обов’язком, який чітко виконувався. Досить часто за всю сім’ю йшов голосувати один із її членів. На виборчих дільницях подеколи ігнорувалася норма закону, згідно з якою виборчий бюлетень видавався громадянинові після пред’явлення документа, що посвідчує його особу. Враховуючи, що в Україні за період її незалежності як загальноукраїнські, так і місцеві вибори відбувалися не ду- же часто, спостерігався доволі низький рівень правової освіти його учасників, тому і члени виборчої комісії, і самі виборці продовжують порушувати чітко регламентований виборчим законом порядок голосування [2]. Значні порушення порядку голосування відбулися під час президентських виборів 2004 р. Наприклад, у Донець- кій області за матеріалами органів міліції порушено 92 кримінальних справи за фактами фальсифікації на вибо- рах Президента у 2004 р. Неодноразові порушення статті 158 КК України («Неправомірне використання виборчих бюлетенів, фальсифікація виборчих документів, або не- правильний підрахунок голосів, або неправильне оголо- шення результатів виборів») були виявлені в містах Донецьк, Маріуполь, Дружківка, Єнакієве, Слов’янськ і в Мар’їнському районі [3]. Зокрема порушено кримінальну справу щодо невідо- мих осіб, які в січні-березні 2005 року шляхом спилювання замку на вхідних дверях архіву, розташованого у приміщенні Мар’їнської райдержадміністрації, проникли до архіву, звідки викрали списки виборців і бюлетені другого туру голосування, що вплинуло на підрахунок голосів. У журналах реєстрації заяв та повідомлень про злочини на виборах органами внутрішніх справ зареєстровано 1221 матеріал перевірок за 1636 фактами порушень виборчого законодавства. Встановлено, що основними способами здійснення порушень є: видача виборчих бюлетенів за по- мерлих осіб і осіб, які фактично не брали участі в голосу- ванні; внесення до виборчих списків неіснуючих громадян; подвійне внесення прізвищ в основні списки та списки тих, хто голосує вдома [3]. Слід відзначити, що Кримінальний кодекс України у статті 159 встановлює відповідальність за умисне пору- шення таємниці голосування під час проведення передба- чених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою із використанням влади чи службового становища [4]. Характеризуючи адміністративну відповідальність як вид юридичної відповідальності, слід зазначити, що її під- ставою є не лише вчинення адміністративного проступку. Це повною мірою стосується й виборчого законодавства. Незважаючи на ту обставину, що виборче законодавство врегульовує досить складну процедуру виборів, до того ж містить значну кількість заборон, за порушення яких повинні бути передбачені санкції адміністративним зако- нодавством. Чинний Кодекс про адміністративні правопо- рушення містить одну главу 15-А «Адміністративні право- ÏÎË²ÒÈ×Í² ÍÀÓÊÈ 20 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2011 ÏÎË²ÒÈ×Í² ÍÀÓÊÈ порушення, що посягають на здійснення народного воле- виявлення та встановлений порядок його забезпечення». Згідно з цим законодавчим актом, відповідальність до правопорушників наступає за такі дії: порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, списків громадян України, які мають право брати участь у виборах та референдумі; по- рушення порядку ведення передвиборної агітації; надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друко- ваних засобах масової інформації будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), порушення права на користуван- ня приміщеннями під час виборчої кампанії, порушення по- рядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях, ненадання копії виборчого протоколу, порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії [5]. Таким чином, за порушення виборчого закону встанов- лена кримінальна (ст. 157, 158, 158-1, 159, 159-1 Криміналь- ного кодексу України (далі КК) та адміністративна (212-7, 212-8, 212-9, 212-10, 212-11, 212-12, 212-13, 212-14, 212-15, 212-16, 212-17, 212-18, 212-19, 212-20 статті Кодексу Ук- раїни про адміністративні правопорушення) відповідаль- ність. Певна відповідальність передбачена і Законом Ук- раїни «Про інформацію» (ст. 47, 48, 49). Окрім того, за ці дії передбачена дисциплінарна та цивільно-правова відпо- відальність. Потрібно відзначити, що українське виборче законо- давство постійно змінюється. Понад те, системою стало хаотичне внесення змін до законів: «Про вибори народних депутатів», «Про вибори Президента України», «Про вибо- ри депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»; до кожного з них вносилися зміни п’ять-шість разів, і завжди це відбувалося напередодні виборів. Як приклад, можна навести ситуацію, коли за п’ять місяців до дня голосування 24 липня 2009 року Верховна Рада прийняла поправки до Закону «Про вибори Прези- дента України», які набули чинності у серпні 2009 року. Підготовка до прийняття закону проходила без громадсь- кого обговорення і викликала серйозну критику з боку ек- спертів, на думку яких ситуація із дотриманням виборчих стандартів суттєво погіршилася. На думку відомого екс- перта із виборчих питань Андрія Дуди, завдяки новим змінам до закону дві найбільші політичні сили спробували перевести виборчий процес «у змагання адміністративно- го ресурсу» [6]. У подальшому ситуація з імплементацією міжнародних рекомендацій до чинного виборчого законодавства лише погіршилася. Критично оцінили нове виборче законодав- ство і представники громадських організацій. Наприклад, серед найголовніших загроз, які виникли із прийняттям змін до виборчого законодавства, Комітет виборців Ук- раїни називав: обмеження виборчих прав громадян, ство- рення механізмів фальсифікацій через можливість вклю- чати виборців у списки в день голосування, обмеження контролю за виборчим процесом з боку громадськості, фактичне унеможливлення оскарження правопорушень та результатів виборів [7]. Незважаючи на всі зусилля громадськості та міжна- родного експертного середовища українські законодавці не скасували найбільш суперечливі норми. Понад те, на- родні депутати продовжили змінювати виборче законо- давство і в період між двома турами голосування, скасу- вавши вимоги щодо кворуму виборчих комісій для прийняття обов’язкових до виконання рішень та надавши повноваження місцевим радам замінювати членів вибор- чих комісій, які не з’явилися у день голосування. На думку незалежних громадських спостерігачів, подібні зміни до Закону «Про вибори Президента Ук- раїни», які набули чинності 5 лютого 2010 р., не сприяли підвищенню демократичності та якості організації повтор- ного голосування, оскільки приймалися за кілька днів до голосування, порушували принцип колегіальності у вибор- чих комісіях і надавали місцевій владі додаткові важелі впливу на рішення виборчих комісій [8]. У виборчих кампаніях результатом використання ад- міністративного ресурсу є надання певним суб’єктам ви- борчого процесу незаконних благ і переваг, чиновницький протекціонізм. У цьому випадку можна казати про коруп- ційні вияви, оскільки, згідно із Законом України «Про заса- ди запобігання та протидії корупції», під корупцією ро- зуміють використання особою наданих їй службових повноважень і пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцян- ки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у законі (особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядуван- ня), або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використан- ня наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей» [9]. Автор зазначає, що в контексті дослідження проблем застосування адміністративного ресурсу під час виборів доцільно було б уживати термін «політична корупція». По- літична корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, вироблення і реалізацію державної політики. Корупція та боротьба з нею широко використовуються у практиці політичної діяльності в Україні. Зрозуміло, що особливо гострою є ситуація під час проведення виборів – як президентських, так і парламентських. Висновки. Отже, прогалини у виборчому законодав- стві стають джерелом масових фальсифікацій та перетво- рилися на серйозний фактор порушення рівних виборчих прав громадян, дестабілізації політичної ситуації, підриву довіри виборців до законності виборчого процесу і чес- ності результатів голосування. Відсутність сталого виборчого законодавства, політич- на доцільність та невиконання рекомендацій міжнародних організацій призвели до того, що національне виборче за- конодавство перетворилося на джерело проблем і пору- шень виборчих прав громадян, стало одним із головних за- гроз вільним та демократичним виборам у країні й спровокувало численні порушення принципів загального і рівного виборчого права. Багатьох із вищеназваних проблем можна було б уник- нути, якби діяв чіткий та зрозумілий закон, а зміни до ньо- го не вносилися б в останню хвилину, коли партії намага- ються отримати політичні переваги. Література 1. Кримінальний кодекс України (вiд 5.04.2001 N 2341-III) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 158. 2. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Є. Р. Радченка. – К. : Факт, 2003. – 308 с. 3. За фальсификацию выборов на Донбассе возбуждено 92 уголов- ных дела [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://politics.com- ments.ua/2005/08/04/59575/Za-falsifikatsiyu-viborov.html 4. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу : http://zakon.nau.ua 5. Кодекс про адміністративні правопорушення [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua 6. Дуда А. Фальсифікаціям – так / А. Дуда [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2009/ 08/5/4126107/ 7. Можливі загрози проведенню прозорих і демократичних виборів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://helsinki.org.ua/pda/index.php?id=1253536867] 8. КВУ оцінив ведення кампанії напередодні повторного голосування та визначив головні загрози на виборах Президента України 7 лютого 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2514&lim_beg= 120] 9. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://legalaid. com.ua/zu-prozasady- zapobihannya-ta-protydiji-koruptsiji/ Стаття надійшла до редакції 30 серпня 2011 року

Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії

Репозитарії

Схожі ресурси