Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу
У статті розкривається значення соціально-економічних процесів для формування та функціонування національних спільнот. Обґрунтовано пріоритети політики української держави, спрямовані на зміцнення соціально-економічних і культурно-економічних основ націєґенези....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2012
|
| Назва видання: | Економiчний часопис-XXI |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48228 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу / О.М. Рудакевич // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 3-4. — С. 28-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-48228 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-482282013-08-18T03:13:32Z Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу Рудакевич, О.М. Політичні науки У статті розкривається значення соціально-економічних процесів для формування та функціонування національних спільнот. Обґрунтовано пріоритети політики української держави, спрямовані на зміцнення соціально-економічних і культурно-економічних основ націєґенези. В статье раскрывается значение социально-экономических процессов для формирования и функционирования национальных общностей. Обоснованы приоритеты политики украинского государства, направленные на укрепление социально-экономических и культурно-экономических основ нациогенезиса. The article reveals the importance of economical and social processes in building and functioning of national community. Priority lines of politics of Ukrainian nation that are directed on social-economic and cultural-economic strengthening of national building are proved. 2012 Article Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу / О.М. Рудакевич // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 3-4. — С. 28-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48228 32:316.72 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Рудакевич, О.М. Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу Економiчний часопис-XXI |
| description |
У статті розкривається значення соціально-економічних процесів для формування та
функціонування національних спільнот. Обґрунтовано пріоритети політики української
держави, спрямовані на зміцнення соціально-економічних і культурно-економічних
основ націєґенези. |
| format |
Article |
| author |
Рудакевич, О.М. |
| author_facet |
Рудакевич, О.М. |
| author_sort |
Рудакевич, О.М. |
| title |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| title_short |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| title_full |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| title_fullStr |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| title_full_unstemmed |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| title_sort |
вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48228 |
| citation_txt |
Вплив соціально-економічних чинників на націєґенезу / О.М. Рудакевич // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 3-4. — С. 28-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| series |
Економiчний часопис-XXI |
| work_keys_str_mv |
AT rudakevičom vplivsocíalʹnoekonomíčnihčinnikívnanacíêgenezu |
| first_indexed |
2025-07-04T08:31:58Z |
| last_indexed |
2025-07-04T08:31:58Z |
| _version_ |
1836704511099404288 |
| fulltext |
28
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2012
ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÍÀÓÊÈ
Постановка проблеми. У дослідницькій практиці зде-
більшого робиться наголос на культурних, етнічних та
політичних ознаках національного феномену. Однак
життєдіяльність нації, її формування, функціонування і
розвиток істотно залежать й від соціально-економічних
чинників, яким слід приділяти належну увагу, особливо в
умовах національного відродження та модернізації.
Аналіз досліджень і публікацій. Відомо, що у марк-
систському трактуванні національна спільнота, як і інші
макросоціальні явища, мала обов’язковий економічний ат-
рибут. Вважалося, що нації виникають тоді, коли фор-
мується ринкова економіка, яка зумовлює спільність еко-
номічного життя, тобто із настанням епохи капіталізму.
Коли ж економічний детермінізм як твердження про безу-
мовну пріоритетність економічних чинників суспільного
розвитку зазнав справедливої критики, вітчизняне сус-
пільствознавство почало нехтувати ним, і сьогодні цей
принцип практично не береться до уваги, зокрема і в дос-
лідженнях націєґенези – процесу зародження, утверджен-
ня і розвитку національних спільнот. На наш погляд, така
пізнавальна позиція є хибною, особливо з огляду на той
факт, що більшість злетів і падінь нині існуючих націй тісно
пов’язана саме із станом економіки. У чому ж полягає зна-
чущість соціально-економічних факторів у націєґенезі?
За відповіддю звернімося спершу до зарубіжної
націології. У ній чимало сучасних та зовсім не марксистсь-
ких теорій нації звертають серйозну увагу на економічний
фактор формування і функціонування нації. Наприклад,
один із фундаторів етнічної теорії нації, професор Лон-
донської школи економіки Е. Сміт визначає націю як «су-
купність людей, що має власну назву, спільну історичну
пам’ять, масову громадянську культуру, спільну економіку
та однакові для всіх членів юридичні права і обов’язки» [1,
с. 51]. Інший визнаний теоретик нації та націоналізму
Е. Геллнер вважає нації одним із наслідків модернізації –
переходу людства від аграрного до індустріального сус-
пільства. Цей процес, на погляд ученого, вимагає
уніфікації і стандартизації мови, освіти й культури, а ті,
своєю чергою, неможливі без політичної підтримки. Тому
виникають національні держави з оновленою гомогенною
культурою як своєрідним сплавом високої (універсальної)
та народної культур [2, с. 49–71]. Отже, індустріальне
суспільство утверджується як національне, детермінуючи
особливий тип культури і держави.
Вплив соціально-економічних чинників на формування
та функціонування націй знайшов певне відображення і у
працях вітчизняних науковців – О. Білоруса, В. Ворони,
В. Горбуліна, С. Злупка, М. Михальченка, О. Соскіна,
Ю. Пахомова, В. Черняка та ін. Однак ця тема вимагає
подальшого дослідження із використанням міждисциплі-
нарного підходу.
Метою статті є з’ясування впливу соціально-еко-
номічних чинників на націєґенезу, в тому числі на кон-
солідацію і мобілізацію вітчизняного соціуму, формування
на цій основі модерної української нації.
Основні результати дослідження. Як показує євро-
пейський історичний досвід, взаємозв’язок економічного
зростання з культурним прогресом та розбудовою нації є
вельми складним і неоднозначним. Відомо, наприклад, що
економічне процвітання італійських держав у ХV-ХVI ст.
спричинило бурхливий розвиток культури – освіти, науки,
мистецтв. Але епоха Відродження в Італії не зумовила
формування національної держави. Це сталося лише че-
рез п’ятсот років, і не стільки внаслідок культурного Рене-
сансу, скільки завдяки потребі створення єдиного на-
ціонального ринку та єдиної консолідованої держави.
Національними героями цього разу стали не митці, а полі-
тики на чолі з Гарібальді. Цей рух і цей період (від кінця
ХVІІІ ст. до середини ХIХ ст.) італійці називають Рисорд-
жименто. Висновок полягає в тому, що розбудова нації ба-
зується не просто на приватній власності чи зростанні ба-
гатства, а на розвинутому товарному виробництві, яке
вимагає формування спільного ринку на значній території
в межах централізованої держави. Однак з утворенням
такої держави формування нації не завершується – воно
продовжується, а, нерідко, тільки починається, адже з різ-
норідного населення слід сформувати національно свідо-
мих, освічених і культурно-споріднених громадян. Неда-
ремно, після вдалого заснування італійської національної
держави 1861 р., колишній п’ємондський прем’єр-міністр
Массімо д’Адзельо, з огляду на наявність у країні значної
кількості специфічних регіональних культур та протисто-
яння Північ-Південь усередині Італії, зауважив: «Італію ми
створили, тепер нам треба створити італійців» [3, с. 591].
УДК 32:316.72
О. М. Рудакевич,
кандидат філософських наук,
доцент кафедри філософії та політології
Тернопільського національного економічного університету
ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
ЧИННИКІВ НА НАЦІЄҐЕНЕЗУ
У статті розкривається значення соціально-економічних процесів для формування та
функціонування національних спільнот. Обґрунтовано пріоритети політики української
держави, спрямовані на зміцнення соціально-економічних і культурно-економічних
основ націєґенези.
Ключові слова: нація, націєґенеза, соціальна сфера, економіка, культура.
О. М. Рудакевич
ВЛИЯНИЕ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ
ФАКТОРОВ НА НАЦИОГЕНЕЗИС
В статье раскрывается значение социально-эконо-
мических процессов для формирования и функцио-
нирования национальных общностей. Обоснованы
приоритеты политики украинского государства, на-
правленные на укрепление социально-экономических
и культурно-экономических основ нациогенезиса.
Ключевые слова: нация, нациогенезис, социальная
сфера, экономика, культура.
O. M. Rudakevych
INFLUENCE OF SOCIAL AND ECONOMIC
FACTORS ON NATIONAL BUILDING
The article reveals the importance of economical and
social processes in building and functioning of national
community. Priority lines of politics of Ukrainian nation that
are directed on social-economic and cultural-economic
strengthening of national building are proved.
Key words: nation, national building, social sphere, econo-
my, culture.
ec-3-4_12.qxp 17.05.2012 9:07 Page 28
29
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2012
Повчальним є також досвід взаємодії економіки,
політики і культури в середовищі іншого великого євро-
пейського народу – німецького, який зумів створити в се-
редині ХІХ ст. із кількох десятків невеликих держав єдину
національну політичну спільноту. У процесі боротьби за неї
розгорнулася гостра полеміка між двома авторитетними
економістами – К. Марксом та Ф. Лістом.
К. Маркс вважав ідею національної держави хибною,
оскільки вона була на заваді розгортанню світової рево-
люції, яка мала б покінчити з експлуатацією людини люди-
ною. Ф. Ліст – ідеолог економічного націоналізму – твер-
див, що прогрес німецького народу лежить на шляху
формування національної держави, яка органічно поєднає
культуру, економіку й політику. «Саме це, – зауважує
Р. Шпорлюк, – дає підстави називати Ліста одним із пер-
ших політекономів, хто наважився шляхом економічного
розвитку перетворити національно-культурну спільноту на
політичну одиницю» [4, с. 42]. Шлях, який теоретично
обґрунтував та практично відстоював Ф. Ліст, виявився іс-
торично перспективним, і при цьому не тільки для німець-
кого народу. Отже, формуючи національну економіку як
цілісний та самобутній організм на основі світогляду і тра-
дицій народу, спільноти перетворюються у нації. Чи під-
тверджує нинішній український досвід цю закономірність?
Затяжна економічна криза, катастрофічна інфляція та
зубожіння народу, особливо протягом першого деся-
тиріччя незалежності України, розвіяли міф про істотний
економічний потенціал молодої держави. Саме цей міф
значною мірою спонукав 1 грудня 1991 р. більшість жите-
лів колишньої радянської республіки, у тому числі й етнічні
меншини, голосувати за повний суверенітет України.
Особливо негативно вплинули на націєтворчий процес
такі дегенеративні економічні процеси, як занепад висо-
котехнологічних галузей народного господарства, поси-
лення міжрегіональної економічної диспропорції, орієн-
тація сировинних галузей на зовнішній ринок, збільшення
натурального укладу в соціально-економічній структурі
українського суспільства. Усе це істотно підірвало між-
регіональні економічні зв’язки та національний ринок.
П’ять східних областей України нині виробляють майже
дві третини промислової продукції (в основному сировин-
ної, енергомісткої), яка має вельми мало споживачів на
теренах власної держави. У Дніпропетровській області у
2010 р. такої продукції вироблялося 86,7%, у Луганській –
85,6%, у Донецькій – 81,9%, у Запорізькій – 62,7%, у Хар-
ківській – 39,4% [5]. Частка населення, зайнятого нату-
ральним господарством, збільшилася за роки незалеж-
ності України вчетверо і сягнула 12% загальної кількості
працюючих. Причому серед сільського населення цей по-
казник становить понад 50%. Отже, значна частина гро-
мадян фактично вилучена з економічного спілкування
навіть у своєму регіоні, не кажучи вже про їх відсторонен-
ня від національного ринку.
Істотною проблемою є також питання про національ-
ний, патріотичний характер вітчизняної економіки і вітчиз-
няного бізнесу. Великий та значна частина середнього
бізнесу постали не стільки через розгортання вироб-
ництва і сфери послуг, скільки внаслідок сумнівно-право-
вої приватизації державного майна, казнокрадства та
комерційної діяльності. Усвідомлюючи це, широкий народ-
ний загал не може довіряти підприємцям, сподіватися на
їх чесність і патріотизм. Про вульгарність та марнотратст-
во «нових українців» ідеться у багатьох наукових працях.
Як зазначає дослідник із Великобританії Е. Вілсон у моно-
графії «Українці: несподівана нація» (2004), «є чимало
свідчень, навіть візуальних, про вакханалії представників
нової еліти (оргії у стилі Римської імперії, на яких із вели-
ких тортів вилазять покриті шоколадом повії, величезні
вілли під Києвом, позбавлені архітектурного смаку – деякі
навіть у вигляді середньовічних замків, і таке інше). Втім,
можливо, ці божевільні гулянки є ознакою невпевненості у
завтрашньому дні» [6, с. 441].
Щоб бути впевненим бізнесменом в Україні, треба ма-
ти політичний «дах» – підтримку державних адміністрацій,
правлячої партії, володіти статусом «народного депутата»
тощо. Це також відкриває шлях до державних замовлень
і ресурсів. Вторинне паразитування великого капіталу на
державному майні та державному бюджеті (первинне бу-
ло пов’язане із так званою прихватизацією), проникнення
тіньового капіталу у велику політику, злиття з нею загро-
жують нині національній безпеці, на що постійно зверта-
ють увагу політичні експерти. Наприклад, член-корес-
пондент НАН України, головний співробітник Інституту
політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса
М. Михальченко серед основних політичних ризиків у
сучасній Україні, таких як нерозв’язана проблема роз-
поділу функцій влади, брак консенсусу еліт, перманентне
захоплення владного центру регіональними елітами, які в
кожному конкретному випадку не схильні співпрацювати з
іншими регіональними елітами, навіть київською, амораль-
ність депутатського корпусу та ін., називає «взаємопов’я-
заність капіталу і влади, що перетворює капітал на владу,
а владу – на капітал» [7, с. 4–5]. На підставі вищесказано-
го слід зробити висновок, що підприємницький клас, який
був головним суб’єктом націєтворення у Великобританії,
Франції, Італії, Німеччині та інших країнах світу, в Україні
дистанційований від народу; народ не довіряє йому, що аж
ніяк не сприяє згуртованості українського соціуму. Тут
варто згадати мудрі застереження й поради видатного
іспанського філософа Х. Ортега-і-Гасет, висловлені ним у
праці «Безхребетна Іспанія». «Національне здоров’я, – за-
значав він, – залежить від усвідомлення кожного з …
класів і цехів, що вони лиш невід’ємні частини одного
суспільного тіла… Знехтувавши власне покликання, група
неминуче втратить всяку чутливість до соціальної взаємо-
залежності… Тож необхідно підтримувати в кожному
класі чи професії свідомість того, що довкола існує багато
інших класів і професій, співпраці котрих вони потребу-
ють» [8, с. 156–157]. На погляд філософа, «партикуляризм
класу набагато серйозніший симптом розладу, ніж рухи
етнічного й територіального сепаратизму» [8, с. 158].
У XXI столітті в багатьох країнах доволі гостро постає
питання про лідерів, котрі зможуть ефективно вирішити
не лише політичні, а й економічні проблеми держави та на-
роду. Адже початок третього тисячоліття супровод-
жується чималими економічними труднощами не лише для
України, а й для світової спільноти загалом. Проте, якщо у
більшості країн Заходу тривалий час існував капіталізм,
котрий супроводжувався формуванням економічної еліти,
то в Україні тоталітарна влада не давала жодного шансу
на появу такого суспільного прошарку. Тому після здобут-
тя незалежності наша держава зіткнулася з проблемою
відсутності національної бізнес-еліти. «Саме у цей момент
була потрібна національна економічна еліта, але коло-
ніально-імперська система її не готувала, тим паче згідно з
вимогами національного державотворення. Навпаки,
всіляко винищувала, в тому числі й еліту економічну…», –
зазначає академік Академії економічних наук України,
лауреат премії імені Михайла Туган-Барановського
С. Злупко [9, с. 518].
Безперечно, за двадцять років незалежності встигло
сформуватися нове покоління економістів, які дивляться
на господарювання з точки зору ринкової економіки. Од-
нак у своїй більшості сучасні українські бізнесмени зали-
шаються пасивними спостерігачами суспільно-політичних
та націєтворчих процесів. Сучасні підприємці дбають в ос-
новному про власний добробут і примноження своїх
статків. Політика для них цікава лише тоді, коли вона
сприяє їм у цьому. Учені-економісти також недостатньо
уваги приділяють націєтворчим процесам, не усвідомлюю-
чи, що саме вони повинні бути новаторами у вирішенні
економічних проблем рідного краю.
«Суттєвою прикметою національної економічної елі-
ти, – підкреслює С. Злупко, – мають бути, передусім,
національні почування… Насправді цього замало… Окрім
національних почувань і державницьких орієнтацій, еко-
номічній еліті має бути притаманна наукова, господарська
та громадська активність» [9, с. 518–519].
ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÍÀÓÊÈ
ec-3-4_12.qxp 17.05.2012 9:07 Page 29
30
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2012
ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÍÀÓÊÈ
Ще одним аспектом розвитку країни, яким часто не-
хтують учені-економісти і бізнесмени, є формування
національної економічної культури, її органічного поєднан-
ня з культурними основами інших сфер суспільного життя.
Важливо, щоб економічні цінності відповідали менталь-
ності та потребам нації, народним традиціям, моральним
принципам і нормам. Слід погодитися з думкою Ю. Шайго-
родського, що «власне ринкові відносини та пов’язані з
ними цінності не можуть бути самодостатніми, тобто вис-
тупати як вищі цінності» [10, с. 156]. Вони є засобами роз-
витку особи й нації, умовами їх гармонійних взаємин.
Владні інститути української держави взяли курс на
лібералізацію й демократизацію суспільного життя. Як
сприймаються ліберальні, й насамперед економічні, цін-
ності українським соціумом? Для з’ясування цього зверні-
мося до результатів національних щорічних моніторинго-
вих опитувань, які проводить Інститут соціології НАН
України. У 2010 р. на запитання «Як Ви ставитеся до пере-
дачі у приватну власність (приватизації) великих підпри-
ємств?» 61,3% респондентів відповіли, що «скоріше нега-
тивно», 24,5% – «важко сказати, негативно чи позитивно»,
12,9% – «скоріше позитивно». Ці показники істотно відріз-
няються від громадської думки в 1992 р. Тоді вони були
відповідно такими: 31,6%, 41,8% і 25,1% [11, с. 483]. Отже,
на початку суверенного існування України наші співвітчиз-
ники мали більш прихильне ставлення до приватизації. Ни-
ні понад дві третини опитаних дають негативну оцінку роз-
державленню основних галузей національної економіки.
Подібне ставлення громадян спостерігається і до при-
ватизації землі. Якщо у 2010 р. на запитання «Як Ви стави-
теся до передачі у приватну власність землі?» 51,4% опи-
таних громадян відповіли «скоріше негативно», 23,2% –
«важко відповісти, негативно чи позитивно», 24,0% – «ско-
ріше позитивно», то в 1992 р. відповідні показники були
такими: 13,9%; 21,8% і 63,5% [11, с. 483]. Сьогодні против-
ники приватизації землі більше ніж удвічі переважають
прихильників цього процесу; в 1992 р. кількість позитивних
відповідей щодо приватизації землі у чотири рази переви-
щувала кількість її противників (відповідно 63,5% та
13,9%).
Такі орієнтації громадян щодо приватизації і приватної
власності в цілому значною мірою зумовлені тривалою
економічною кризою та вкрай незадовільною економіч-
ною політикою влади, спрямованою на лібералізацію на-
родного господарства. Але наведені дані демонструють
також сутнісні риси сучасної економічної свідомості ук-
раїнського суспільства: усупереч поширеній думці про ук-
раїнців як носіїв приватновласницької психології і індивіду-
алістів, вони не надто прихильно ставляться до приватної
власності як суспільної цінності. Очевидно вдаються взна-
ки відповідні радянські настанови, особливо у старших по-
колінь народу. Підтверджує це і відповідь на запитання
«Яким чином, на Вашу думку, держава має брати участь в
управлінні економікою?» У 2010 р. лише 5,3% респонден-
тів підтримали тезу «треба мінімізувати участь держави –
все регулює ринок», 31,6% – «треба повернутися до пла-
нової економіки на основі повного державного обліку та
контролю», 48,4% – «треба поєднати державне управ-
ління і ринкові методи» [11, с. 484].
Більшість парламентських сил України (крім Ко-
муністичної партії України) має ліберальну програму
соціально-економічного та політичного розвитку ук-
раїнського суспільства. При цьому значна кількість про-
грамних положень дисонують із ціннісними уявленнями й
орієнтаціями більшості громадян (особливо щодо привати-
зації землі). Дбаючи про утворення єдиного економічного
простору між державами колишнього СРСР та посилення
співпраці з ЄС, не звертається належна увага на форму-
вання національного економічного простору, повноцінного
національного ринку. Немає належної уваги до проблеми
розмежування власності (бізнесу, капіталу) і політичної
влади, подолання надмірного розриву в рівнях доходів
різних суспільних верств. Окремі політичні сили та олігар-
хи неукраїнської національності, що їх фінансують, наполя-
гають на державній україно-російській двомовності, що та-
кож не сприяє консолідації українського соціуму.
Економічну основу національного життя, проблеми, які
існують у цій сфері, шляхи їх розв’язання, багато хто із
політиків пропонує підняти до рівня національної ідеї. Це
ідеї приватизації чи, навпаки, націоналізації основних
фондів виробничої сфери, розвиток ринкової економіки чи
повернення до планового господарювання, допуск на те-
риторію України іноземних інвесторів на вигідних для них
умовах, формування спільного з іншими державами еко-
номічного простору та інше. Немає сумніву, що економічна
складова повинна стати важливим компонентом націо-
нальної ідеї. При цьому потрібно зосереджуватися не на
реалізації окремих економічних проектів, а на створенні
принципово нових засад господарювання, формування
цінностей, які мають визначати спрямованість процесів, у
тому числі в інших сферах суспільного життя.
Висновки. Підсумовуючи, слід зазначити, що соціаль-
но-економічні процеси відіграють істотну роль у націє-
ґенезі як її об’єктивні чинники та важливі складові. Без
формування економічної системи країни на засадах націо-
нальних цінностей та інтересів, утвердження відповідної їй
соціальної структури неможливе відродження й успішна
модернізація української нації. Подальше дослідження цієї
тематики може дати адекватне уявлення про головні про-
блеми націєтворчої політики української держави, партій
та суспільних рухів. Найбільш актуальними практичними
завданнями у зазначеній сфері вважаємо такі: пропагу-
вання актуальних для сучасного українського суспільства
цінностей та ідеалів, національної ідеї, яка орієнтує народ
і владу на побудову суверенної, демократичної, правової й
соціальної держави, ліберальної економіки та модерної ет-
нополітичної української нації; утвердження української
мови і культури як основи комунікації та соборності країни,
забезпечення рівноправності громадян усіх національнос-
тей у користуванні матеріальними і духовними ресурсами
держави; подолання територіальної диспропорції в роз-
витку національної економіки та соціально небезпечного
розриву в рівнях доходів різних груп населення; розвиток
міжрегіональних господарських зв’язків, формування єди-
ного економічного простору в межах української держави
як основи консолідації українського суспільства; форму-
вання національно-свідомої та відповідальної перед наро-
дом економічної еліти, покликаної відіграти роль своє-
рідного локомотиву націєтворчого процесу; активне
залучення представників вітчизняної економічної науки
до осмислення ролі соціально-економічних чинників у
формуванні основ модерної української нації.
Література
1. Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт ; пер. з англ. – К. : Ос-
нови, 1994. – 223 с.
2. Геллнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм / Е. Геллнер ; пер.
з англ. – К. : Таксон, 2003. – 300 с.
3. Альтер П. Нація: проблеми визначення / П. Алтер //
Націоналізм. Антологія. – К. : Смолоскип, 2000. – С. 580–592.
4. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха
Ліста / Р. Шпорлюк ; пер. з англ. – К. : Основи, 1998. – 479 с.
5. Обсяг реалізованої продукції за основними видами промислової
діяльності за січень-грудень 2010 року // Експрес випуск держав-
ного комітету статистики України за 28.10.2011 р. № 21 [Електрон-
ний ресурс]. – Режим доступу : www.ukr.gov.ua
6. Вілсон Е. Українці: несподівана нація / Е. Вілсон ; пер. з англ. –
К. : К.І.С., 2004. – 551 с.
7. Михальченко М. Політичні ризики в сучасній Україні: виклики і
відповіді / М. Михальченко // Політичний менеджмент. – 2007. –
№ 3. – С. 3–8.
8. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори / Х. Ортега-і-Гасет ; пер. з
іспан. – К. : Основи, 1994. – 420 с.
9. Злупко С. Економічна еліта і національна економіка / С. Злуп-
ко // Наукові діалоги. – Львів : Тріада Плюс, 2005. – С. 517–521.
10. Шайгородський Ю. Динаміка економічних цінностей в умовах
ринкових трансформацій / Ю. Шайгородський // Політичний ме-
неджмент. – 2011. – № 6. – С. 145–157.
11. Українське суспільство 1992–2010. Соціологічний моніторинг /
За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К. : Ін-т соціології НАН України,
2010. – 636 с.
Стаття надійшла до редакції 29 березня 2012 року
ec-3-4_12.qxp 17.05.2012 9:07 Page 30
|