Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії

На основі секторального підходу розкрито характерні риси сучасної економічної дійсності та обґрунтовано передумови використання кластерної моделі аналізу національних економік. Здійснено оцінювання збалансованості секторальної структури української економіки з урахуванням наявної тенденції утворення...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Капаруліна, І.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2012
Schriftenreihe:	Економiчний часопис-XXI
Schlagworte:	Економіка та управління підприємствами
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48304
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії / І.М. Капаруліна // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 7-8. — С. 26-30. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48304
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-483042013-08-19T03:13:27Z Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії Капаруліна, І.М. Економіка та управління підприємствами На основі секторального підходу розкрито характерні риси сучасної економічної дійсності та обґрунтовано передумови використання кластерної моделі аналізу національних економік. Здійснено оцінювання збалансованості секторальної структури української економіки з урахуванням наявної тенденції утворення міжнародних кластерів. На основе секторального подхода раскрыты характерные черты современной экономической действительности и обоснованы предпосылки использования кластерной модели анализа национальных экономик. Проведена оценка сбалансированности секторальной структуры украинской экономики с учетом существующей тенденции формирования международных кластеров. The main features of the current economic reality are revealed with the help of a sectoral approach. The need to use the cluster model for the analysis of national economies is justified. Balancing the sectoral structure of the Ukrainian economy is estimated taking into account the current trends shaping the international clusters. 2012 Article Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії / І.М. Капаруліна // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 7-8. — С. 26-30. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48304 338.1 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка та управління підприємствами Економіка та управління підприємствами
spellingShingle	Економіка та управління підприємствами Економіка та управління підприємствами Капаруліна, І.М. Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії Економiчний часопис-XXI
description	На основі секторального підходу розкрито характерні риси сучасної економічної дійсності та обґрунтовано передумови використання кластерної моделі аналізу національних економік. Здійснено оцінювання збалансованості секторальної структури української економіки з урахуванням наявної тенденції утворення міжнародних кластерів.
format	Article
author	Капаруліна, І.М.
author_facet	Капаруліна, І.М.
author_sort	Капаруліна, І.М.
title	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
title_short	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
title_full	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
title_fullStr	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
title_full_unstemmed	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
title_sort	характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Економіка та управління підприємствами
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48304
citation_txt	Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії / І.М. Капаруліна // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 7-8. — С. 26-30. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT kaparulínaím harakternírisisučasnoíekonomíčnoídíjsnostízagalʹnosvítovítendencíítaukraínsʹkírealíí
first_indexed	2025-07-04T08:42:07Z
last_indexed	2025-07-04T08:42:07Z
_version_	1836705149427384320
fulltext	26 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 7-8’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ Постановка проблеми. Сучасна економічна дійсність характеризується бурхливістю та невизначеністю змін. Кожне десятиліття засвідчує новітні риси економічного буття, вимагаючи від підприємницьких організацій і націо- нальних економік модифікації поведінки. Цілеспрямо- ваність та узгодженість у часі своєї стратегії різними еко- номічними суб’єктами, визначення зовнішньо необхідних внутрішніх трансформацій за умови збереження еко- номічної ефективності можливі лише за розуміння об’єк- тивних тенденцій розвитку економіки для реалізації від- повідних структурних зрушень. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед основних досліджень, присвячених визначенню чинників структурних змін в економіці та виділенню етапів еконо- мічного розвитку, можна відзначити роботи таких вітчиз- няних та іноземних авторів, як Д. Белл, С. Ю. Глазьєв, Дж. Ван Дейн, О. А. Єрохіна, К. Кларк, Н. Д. Кондратьєв, С. Кузнєц, У. Льюіс, Г. Менш, М. Порат, Д. Рей, П. Ромер, У. Ростоу, С. Ю. Румянцева, Ж. Фураст’є, Й. А. Шумпе- тер та ін. Незважаючи на різноманіття й досить значний обсяг досліджень, природа трансформаційних змін в еко- номіці залишається розкритою фрагментарно. Основними недоліками наявних розробок, на наш погляд, є: • розгляд економічних процесів з позиції впливу лише од- ного з чинників економічної трансформації; • неврахування функціонального принципу формування економічної структури; • нехтування вимогою збалансованості структурних скла- дових економіки за одночасного забезпечення ефектив- ності її функціонування; • поширення ситуативного підходу до аналізу економічної дійсності; • переважне використання статистичних методів у сполу- ченні з індуктивним підходом; • невизначеність контексту аналізу економічної дійсності. Метою статті є визначення вимог до дослідження еко- номічної дійсності, з’ясування її об’єктивних сучасних рис та специфіки прояву в українській економіці. Основні результати дослідження. Словосполучення «економічна дійсність» має широковживаний характер, однак на практиці воно не набуло термінологічного значе- ння й використовується як синонім поняття «економіка». Дослідження економічної дійсності в наукових джерелах здійснюється через характеристику економічної сфери життєдіяльності людей на певний момент чи за певний період часу на певному рівні (регіональний, національний, світовий) буття. На нашу думку, подібний підхід потребує уточнення, оскільки варто враховувати контекст поняття «дійсність», а саме: дослідження економічної дійсності як фрагменту універсуму передбачає розгляд економіки крізь призму просторово-часового континууму. Дотримуючись реляцій- ної концепції часу-простору, під поняттям «простір» ми розуміємо характеристику взаємовідносин і взаєморозта- шування одночасно існуючих об’єктів як фрагменту уні- версуму; а під поняттям «час» – характеристику взаємодії між об’єктами як фрагменту універсуму. Це означає, що аналіз економічної дійсності у статиці повинен містити якісно-кількісну (повнота, пропорційність тощо) характе- ристику складу економічної дійсності й відносин між еко- номічними об’єктами, а в динаміці – оцінку змін за певний часовий період. Лише такий структурно-функціональний контекст аналізу економічної дійсності дозволить виявити характерні історично обумовлені риси сучасності. Наявні підходи до дослідження економічної дійсності передусім концентрують увагу на періодичності змін в еко- номічному середовищі й виділенні чинників цих змін. Лише в деяких підходах аналізується структура економічного середовища та її трансформація. Загалом можна виокре- мити декілька підходів структурування економіки: УДК 338.1 І. М. Капаруліна, кандидат економічних наук, доцент, докторант Національного авіаційного університету України (Київ) ХАРАКТЕРНІ РИСИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЙСНОСТІ: ЗАГАЛЬНОСВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ На основі секторального підходу розкрито характерні риси сучасної економічної дійс- ності та обґрунтовано передумови використання кластерної моделі аналізу національ- них економік. Здійснено оцінювання збалансованості секторальної структури україн- ської економіки з урахуванням наявної тенденції утворення міжнародних кластерів. Ключові слова: трансформаційні зміни, структура економіки, сектори економіки, міжнародний розподіл праці, глобалізація, міжнародні кластери. И. Н. Капарулина ХАРАКТЕРНЫЕ ЧЕРТЫ СОВРЕМЕННОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ: МИРОВЫЕ ТЕНДЕНЦИИ И УКРАИНСКИЕ РЕАЛИИ На основе секторального подхода раскрыты ха- рактерные черты современной экономической дейст- вительности и обоснованы предпосылки исполь- зования кластерной модели анализа национальных экономик. Проведена оценка сбалансированности секторальной структуры украинской экономики с уче- том существующей тенденции формирования между- народных кластеров. Ключевые слова: трансформационные изменения, структура экономики, секторы экономики, международ- ное разделение труда, глобализация, международные кластеры. I. N. Kaparulina CHARACTER OF CURRENT ECONOMIC REALITY: GLOBAL TREND AND UKRAINIAN ACTUALITY The main features of the current economic reality are revealed with the help of a sectoral approach. The need to use the cluster model for the analysis of national eco- nomies is justified. Balancing the sectoral structure of the Ukrainian economy is estimated taking into account the current trends shaping the international clusters. Key words: transformation change, economic structure, economic sectors, international division of labor, globalization, international clusters. 7-8_2012.qxp 04.10.2012 14:53 Page 26 27 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI7-8’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ • двосекторальна структура економіки: аграрний сектор і промисловість – У. Льюіс [1]; • трисекторальна структура економіки: сектор видобутку природних ресурсів (первинний), промисловість (вторин- ний), сфера послуг (третинний) – К. Кларк [2]; • п’ятисекторальна структура економіки: 1 – сектор видо- бутку природних ресурсів; 2 – промисловість; 3 – індиві- дуальні послуги, транспорт, комунікації, будівництво, комунальне господарство; 4 – ділові послуги (торгівля, фінанси, страхування тощо); 5 – охорона здоров’я, нау- ка, освіта, управління [3]; • двокомпонентна структура економіки: галузі, що висту- пають поштовхом економічного зростання, та інші галузі економіки («технологічне ядро» С. Ю. Глазьєва [4], кла- стери інновацій Г. Менша [5]); • конкурентна структура економіки: варіації моделей рин- ку, що ідентифікуються за такими критеріями, як кіль- кість і тип фірм на ринку та їх поведінка (чиста конкурен- ція, монополістична конкуренція, олігополія, монополія). Підходи, що базуються на конкурентній моделі ринку (наприклад, [6]), на нашу думку, не дають повної та об’єк- тивної характеристики зрушень, які відбуваються у струк- турі економіки, оскільки охоплюють лише чинники визна- чення конкурентної структури ринку, в результаті чого процес функціонування економіки на макрорівні виглядає як послідовна зміна стадій «аналіз-синтез». Чергування підйому із подальшим спадом економічної активності мож- на побачити протягом кожного циклу Н. Д. Кондратьєва [12]. До того ж ми вважаємо, що історичний період від про- мислової революції до сьогодення можна охарактеризува- ти як загальну хвилю великого підйому економічної актив- ності, що виходить поза межі циклів кон’юнктури. За секторальної структуризації (окрім двосекторальної моделі, що не охоплює всі структурні економічні зрушен- ня), якщо не враховувати індивідуальні акценти на таких критеріях переходу на наступний етап розвитку, як норма накопичення капіталу (У. Ростоу [7]), рівень підприєм- ницької активності та види стратегій (Д. Рей [8]) тощо, погляди різних дослідників збігаються в тому, що транс- формація секторальної структури економіки відбувається у три етапи: 1) доіндустріальний етап: основний сектор економіки – видобуток природних ресурсів; 2) індустріальний етап: основний сектор економіки – промисловість; 3) постіндустріальний етап: основний сектор економі- ки – сфера послуг. Зміни секторальної структури економіки у ході такого поетапного розвитку обґрунтували Ж. Фурастьє [9] і С. Кузнєц [10]. На доіндустріальному етапі в первинному секторі було зайнято 80% економічно активного населен- ня, у вторинному та третинному – по 10%. У період індуст- ріалізації зайнятість у первинному секторі скорочується до 50%, значно зростає частка вторинного сектору за не- значного збільшення третинного. Оптимальної структури суспільства на постіндустріальному етапі можна досягну- ти тоді, коли у третинному секторі економіки буде зайня- то 85% економічно активного населення, у вторинному – 10%, у первинному – 5%. На думку зазначених авторів, головним чинником структурних секторальних зрушень в економіці виступає різниця в темпах зростання продуктив- ності праці між секторами. Отже, секторальний підхід загалом дозволяє описати розвиток економіки, але із нечіткою періодизацією змін. Окрім того, деякі науковці висувають певні заперечення до такого тлумачення розвитку економіки, відносячи його до статистично некоректної інтерпретації. Вони наводять дані, що 2/3 сукупного кінцевого споживання домогоспо- дарств США складають товари (відповідно на послуги припадає 1/3), а інженерів та адміністративно-технічний персонал добувної і обробної промисловості при обліку відносять до сфери послуг [11]. У теорії С. Ю. Глазьєва етап розвитку економіки іден- тифікується через визначення її «технологічного ядра» – ключових галузей, технологічні зрушення в яких стають поштовхом для відповідних перетворень у всій економіці. Підхід С. Ю. Глазьєва та подібні інші підходи (інноваційні цикли Й. Шумпетера [13], Г. Менша, Дж. ван Дейна [14], технологічні уклади С. Ю. Глазьєва), що фіксують чи пояснюють періодичність змін в економіці, виступають логічним продовженням теорії циклічного розвитку еко- номіки Н. Д. Кондратьєва [12], розглядають НТП як рушій- ний чинник економічних зрушень, а відтак їх варто від- нести до напряму «технологічний детермінізм». Звичайно, технологічні відкриття можуть розглядатися паралельно із розвитком відповідних галузей економіки чи суспільни- ми подіями, однак такий погляд на розвиток економіки нам видається вузьким, оскільки не охоплює різноманіття чинників, що визначають функціонування економіки. До того ж основним методом обґрунтування періодичності функціонування економіки переважно виступає індуктив- ний метод досліджень з усіма його обмеженнями. Вважаємо, що серед наявних підходів саме сектораль- на модель економіки дає змогу найбільш повно розкрити результат економічних зрушень, хоч і не дозволяє ком- плексно виявити їх об’єктивні каузальні чинники. Незважаючи на певні відмінності в поетапності розвит- ку економіки за розглянутими підходами, період другої по- ловини ХХ ст. дослідниками характеризується як етап превалювання сфери послуг у структурі економіки. Роз- поділ сфери послуг на різні підсектори пов’язаний із дис- кусійністю питання про визначальну роль технології або інформації у розвитку економіки. Наприклад, П. Ромер розглядає технологічну ідею як фактор постіндустріального розвитку та виділяє три ос- новні сектори економіки: технологічний (дослідницький), виробництво засобів виробництва, виробництво предметів споживання [15]. Натомість М. Порат вважає чинником постіндустріального зростання інформацію (дані, що орга- нізуються і передаються) та виокремлює два інформаційні сектори: первинний – виробництво продуктів, пов’язаних із виробництвом, поширенням і передачею інформації, вторинний – споживання інформаційних продуктів у виробництві неінформаційних продуктів [16]. Дослідниками, що визначають роль інформації чи тех- нології як першочергову в розвитку економіки на пост- індустріальному етапі, сформульована низка моделей економіки: інформаційна, інноваційна, знаннєва, нова, вір- туальна, мережева. На підставі аналізу цього арсеналу моделей економіки нами сформульовані такі зауваження: по-перше, автори часто ототожнюють інформацію і технологію, хоч їх споживання у виробництві має суттєві відмінності: інформація втрачає споживчі властивості (мо- рально застаріває) для користувача за один цикл вироб- ництва (чи період планування), а технологія – протягом декількох; по-друге, відповідно до змісту понять «інновація» та «знання» використання відповідної типології економіки, на наш погляд, пов’язане із зростанням значущості техно- логій для розвитку економіки, тому вживання цих понять як синонімів у такому контексті є науково некоректним; по-третє, термін «нова економіка» не відбиває контек- сту змін, оскільки практично кожне десятиліття відзна- чається особливими змінами (новітнє) у функціонуванні економіки; по-четверте, характеристики моделей нової/віртуаль- ної/мережевої економіки стосуються ролі електронної комерції та цифрового бізнесу в економіці. Бізнес, частка матеріальних активів у загальних активах якого складає 10–20%, легко закривається, реагує на спекулятивні ко- ливання (наприклад, історія із дот-комами на початку 2000-х років), тому важко прогнозується та регулюється. Відповідно розгляд лише позитивних наслідків і надмірне сприяння такому бізнесу не можна вважати науково об- ґрунтованими. У ХХ ст., без сумніву, відбувалося зростання ролі ін- формації в економічній діяльності та суспільстві у цілому, що зумовлено насамперед асиметрією і неповнотою її по- 7-8_2012.qxp 04.10.2012 14:53 Page 27 28 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 7-8’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ ширення. Це дало поштовх для розвитку комунікаційних технологій, що, своєю чергою, спричинило появу нових ме- тодів та засобів опрацювання інформації і відповідну трансформацію галузевої структури національних еконо- мік. Однак відносно тенденції щодо зростання ролі сфери послуг та трансформації секторальної структури економік розвинутих країн нами пропонуються деякі уточнення. Аналізуючи емпіричні дані про секторальну структуру економік розвинутих країн на початку ХХІ ст., для досто- вірності інтерпретації варто враховувати наявну світову тенденцію глобального розміщення виробничих сил, що приводить до розмивання меж національних ринків. Відбу- вається концентрація організацій сфери послуг в одних на- ціональних економіках, а виробничих організацій – в інших. Тому інтерпретація фактичних даних, що свідчить про пе- реважання сфери послуг у структурі економіки розвинутих країн, відповідно до наведених попередньо аргументів, ча- стково недостовірна, оскільки не бере до уваги міжнарод- ну спеціалізацію країн і відповідно специфіку зовнішньо- торговельних операцій (найбільші експортери прямих капіталовкладень – США, частина країн ЄС, Японія). Неможливо заперечувати базисну роль матеріального виробництва у структурі економіки, адже всі технологічні ідеї повинні матеріалізуватися в кінцеві продукти, а інфор- мація не має самостійного значення та використовується для створення відповідних умов функціонування суб’єкта- ми економіки. На нашу думку, поточний етап міжнародних інтеграцій- них процесів доцільно визначити як перехід від набуття певних специфічних рис національними економіками до їх функціональної означеності в рамках формування міжна- родних економіко-політичних кластерів (мереж). Розгляд особливостей розвитку міжнародних кластерів – завдання окремого дослідження, однак наперед можна зауважити, що вони виникають унаслідок формування постійних тісних зовнішньоекономічних зв’язків між певними країна- ми, що приводить до їх взаємозалежності не лише в еко- номічній, а і в інших сферах життя. Отже, враховуючи сучасну тенденцію до створення наднаціональних інститутів та масштабність соціально- економічних процесів, що виявляється у кластеризації сві- тової економіки, для аналізу економік країн варто застосо- вувати дві моделі: перша – модель національної економіки – для більш автономних країн, друга – модель кластеру – для інтегрованих економік (частка зовнішньоторговельних операцій у валовому продукті країни – понад 50%). Об’єктивна інтерпретація даних за кластерної моделі економіки вимагає точного визначення меж кластеру. Зва- жаючи на те, що кластеризація передбачає збільшення відкритості національних економік, показниками, які за- свідчують необхідність використання кластерної моделі для аналізу економіки, можна вважати: співставлення рів- нів ВВП і ВНП (як характеристика реалізації державних стратегій внутрішнього розвитку та експансії), частка зов- нішньоторговельних операцій у ВВП (як визначення відно- сно змінної частини економіки), частка імпортних операцій у ВВП (як відносна самостійність у забезпеченні внутріш- нього споживання країн). Специфіка економічної структу- ри країн, що входять до кластеру, свідчитиме про спеціа- лізацію та відповідну політико-економічну роль країни. Незалежно від моделі, що буде застосовуватися для аналізу економіки, обґрунтування економічної структури країни/кластеру вимагає з’ясування ролі кожного сектору сфери послуг для функціонування матеріального вироб- ництва. Наприклад, освіта, охорона здоров’я, мистецтво, орга- нізація відпочинку покликані сприяти підвищенню якості праці через підтримання/розвиток фізичного і психо- логічного стану людини, продукуванню ідей. Однак необ- ґрунтоване переважання цих сфер в економіці є виявом значного подорожчання вартості праці, і за умови немож- ливості адекватного залучення в національну економіку (потреба у відповідній галузевій трансформації економіки) кваліфікованих працівників призводитиме до відтоку їх за кордон чи може мати фіктивний характер, коли не відбу- вається істотного підвищення кваліфікації. Сфера управління в економіці, до якої слід віднести також інститути державного управління, консалтинг, аудит, забезпечують організаційну упорядкованість та ефективність економічної діяльності. Надмірне зростання цієї сфери засвідчує складність умов функціонування підприємництва, бюрократизацію і корупцію, спричинює збільшення трансакційних витрат функціонування еко- номічних суб’єктів. Розвиток комунікацій (зв’язок, транспорт) – інфраст- руктурний сектор, що впливає на узгодженість, мобіль- ність здійснення підприємницької діяльності. Однак знач- на питома вага комунікаційної сфери у підприємництві свідчить про транзитний характер економіки. Фінанси і торгівля, що відносяться до посередницької діяльності, є каналами усеосяжного поширення продуктів та грошей (як загального еквівалента). Переважання цих сфер призводить до значної інфляції, оскільки зави- щується вартість реального виробництва. Страхування як передача ризику підприємницької діяльності сприяє роз- витку високоризикованих сфер економіки. Загальні обся- ги страхування залежать від частки індивідів у суспільстві, що не схильні до ризику, та довіри суспільства до подібних структур. Значний розвиток страхування зазвичай відбу- вається на фоні розширення фінансових операцій. Над- мірне зростання страхування свідчить про використання цього сектору для тіньових економічних операцій. Вищезазначені тези розглянемо на прикладі економіки України. Для цього варто застосувати кластерну модель економіки. У 2010 р. імпорт становив 53% ВВП, що свідчить про економічну залежність країни; відношення експортно-імпортних операцій до ВВП склало 103,17%, що вказує на нестабільність економічних процесів [17]. Згідно із платіжним балансом за 2010 р. можна відзначити такі риси зовнішньоекономічної діяльності [18]: • дефіцит торговельного балансу; імпорт товарів здійсню- ється із країн СНД – 44% загального обсягу імпорту, Європи – 32,9% (ЄС – 31,4%); зростання імпорту насам- перед обумовлено підвищенням цін і збільшенням об- сягів енергоносіїв та продукції машинобудування; екс- порт товарів – у країни СНД – 36,4% загального обсягу експорту, Європи – 26,9% (ЄС – 25,4%); більш як 50% ек- спорту забезпечується металургійною та мінеральною продукцією; • профіцит балансу послуг; переважає імпорт транспорт- них (21,1% загального обсягу імпорту послуг), фінансо- вих (19,9%) і ділових (15,7%) послуг, причому найвагомі- ші імпортери – ЄС (54%), країни СНД (17,2%); в експорті найбільша питома вага припадає на транспорт (67,1% за- гального обсягу експорту) та ділові послуги (12,7%), най- вагоміші партнери – країни СНД (48%, із них 44,2% – РФ), ЄС (26,8%); • профіцит рахунку операцій із капіталом і фінансових операцій, сформований за рахунок кредитів державно- му та реальному секторам економіки, значного притоку прямих інвестицій; при цьому основні інвестиції в Україну надходять із Кіпру (22% загального обсягу прямих інвес- тицій), Німеччини (16%), Нідерландів (11%), Росії (8%); основні напрями інвестування – фінансовий сектор (33%), металургія (21%), нерухомість (9%) і оптова торгівля (8%); основні країни інвестування з України – Кіпр (92,3%) та Росія (2,8%) у вигляді операцій із неру- хомістю, оренди, ділових послуг (85,9%). Принципово за останні роки джерела і напрями вли- вань та витоків капіталу і продукції залишаються незмін- ними, тому наведені дані дозволяють охарактеризувати стан міжнародної економічної інтеграції України як різно- векторний та неоднозначний: країни СНД і країни ЄС можна розглядати як окремі міжнародні кластери, а в зовнішньоторговельній політиці не спостерігається певної стратегії формування відносин, яка б сприяла набуттю Ук- раїною іншого, окрім агента транзитних операцій, функціо- нального призначення в міжнародному поділі праці. 7-8_2012.qxp 04.10.2012 14:53 Page 28 29 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI7-8’2012 Економіці нашої країни притаманні розбалансованість секторальної структури (рис. 1), втрата автономності, значна залежність від різних контрагентів за чітко визна- ченої спеціалізації лише у сфері транзитних операцій (що природно витікає із географічного положення) і постачанні металургійних напівфабрикатів. Тому неможливо об’єк- тивно визначити кластер, до якого входить українська економіка. Значущість секторів економіки обумовлює відповідні доходи: найбільший рівень заробітної плати фіксується у фінансовому секторі, добувній промисловості (рис. 2), найбільша частка доданої вартості на одного зай- нятого припадає у фінансовому секторі, на транспорті та у промисловості (рис. 3). Характеризуючи роль освіти в національному госпо- дарстві, вважаємо за потрібне відзначити такі факти: • відплив працездатного населення за кордон: сукупна кількість емігрантів становить 14,4% населення країни, з них 31% – із повною чи незакінченою вищою освітою, 59% – із закінченою середньою [19]; • високий рівень освіти не відбивається на якісному складі ВВП України: індекс освіти у країні у 2011 р. скла- дає 0,858 і дорівнює індексу освіти в Австрії [20], при цьо- му питома вага реалізованої інноваційної продукції в об- сязі промислової у 2010 р. становить 3,8% [21]; • зберігається високий рівень державного фінансування. Для характеристики ефективності діяльності сектору управління можна використати порівняльні індекси оціню- вання країн: індекс сприяння бізнесу, за яким Україна зай- няла у 2010 р. 147-е місце, у 2011 р. – 145-е (зі 183 місць) [22]; глобальний індекс конкурентоспроможності, за яким Україна у 2010–2011 рр. посідала 89-е місце серед 139 [23]. Фінансовий сектор України не забезпечує функціону- вання реального сектору економіки (рис. 4). Аналогічна ситуація і зі страховим сектором. У 2010 р. доходи у стра- хуванні та відповідні страхові премії формувалися за рахунок автострахування (38% усіх чистих премій), страху- вання майна (12%), страхування від вогневих (9%) та фі- нансових ризиків (6%) [24]. Підсумовуючи результати аналізу структури економіки України, варто підкреслити, що сучасні світові тенденції глобалізації мають характер взаємної інтеграції соціаль- них, політичних, економічних і культурних процесів, обу- мовлюють синергетичний характер їх впливу. Наведені дані не претендують на всеосяжність аналізу, але дозво- ляють констатувати, що участь у міжнародних процесах обумовлює неможливість уникнення країною загаль- носвітових тенденцій. Водночас, інтеграційні наслідки для економіки залежать від політики, що проводиться урядом. Для забезпечення ефективного функціонування еко- номіки розвиток сфери послуг повинен мати похідний від матеріального виробництва характер. Тому необґрунтова- не зростання цих секторів свідчить про дисбаланс, який може виникати внаслідок відсутності відповідного дер- жавного регулювання чи його некоректності або держав- ної політики, що підпорядкована не суспільно-економіч- ним, а іншим цілям. Висновки. Аналіз сучасних рис економічної дійсності показав, що існує потреба у переході від визнання доміну- ючої ролі того чи іншого сектору економіки до збалансова- ності складу економічних секторів з акцентуванням уваги на їх взаємозалежності та застосуванням кластерної мо- делі для аналізу національних економік. Більш обґрунтоване і повне оцінювання об’єктивних рис економічної дійсності та виявлення сучасних тенден- цій можна здійснити, на наш погляд, лише за допомогою аналізу історичної трансформації умов економічної діяль- ності, до яких відносяться: джерела споживання (матеріа- льні об’єкти реальності та інформація), засоби перетво- рення (праця і капітал як уречевлена праця), способи перетворення (технічна та організаційна технологія), ре- зультат перетворення (товари і послуги), що є метою на- ших подальших досліджень. Література 1. Lewis W. A. The Theory of Economic Growth / W. A. Lewis. – London : Allen & Unwin, 1955. – 453 p. 2. Clark C. The Conditions of Economic Progress : 3-d ed. / C. Clark. – L. : Macmillan, 1957. – 247 p. 3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социально- го прогнозирования / Д. Белл. – М. : Academia, 1999. – 956 c. ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ Рис. 1. Динаміка доданої вартості за секторами економіки Джерело: Складено за даними [17] Рис 2. Середній рівень середньомісячної зарплати за секторами економіки у 2010 р., грн. Джерело: Складено за даними [17] Рис. 4. Зв'язок між кредитуванням та функціонуванням економіки Джерело: Складено за даними [24] Рис 3. Частка доданої вартості на 1 зайнятого, млн. грн. Джерело: Складено за даними [17] 7-8_2012.qxp 04.10.2012 14:53 Page 29 30 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 7-8’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ 4. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического разви- тия / С. Ю. Глазьев. – М. : ВлаДар, 1993. – 30 с. 5. Менш Г. Технологический пат. Долговременные тенденции в капита- листическом производстве / Г. Менш ; отв. ред. и сост. P. M. Энтов, Н. А. Макашева. – М., 1985. – 432 с. 6. Ерохина О. А. Стадии развития открытой экономики и циклы Н. Д. Кондратьева : монография / О. А. Ерохина. – Томск : Водолей, 2001. – 181 с. 7. Rostow W. W. The Stages of Economic Growth: A Non-Communist Manifesto [Electronic resource] / W. W. Rostow. – Cambridge : Cambridge University Press, 1960. – Chapter 2. The Five Stages of Growth – A Summary. – Р. 4–16. – Access mode : http://www.mtholyoke.edu/acad/intrel/ ipe/rostow.htm 8. Ray D. Development Economics / D. Ray. – New York : Princeton University Press, 1998. – 848 р. 9. Фурастье Ж. Великая надежда XX века / Ж. Фурастье. – М. : Наука, 2001. – 183 с. 10. Kuznets S. Quantitative aspects of the economic growth of nations: II, Industrial distribution of national product and labor force / S. Kuznets // Economic Development and Cultural Change, Supplement to vol. 5, no. 4, July, 1957, р. 1–110. 11. Губанов С. Неоиндустриализация плюс вертикальная интеграция (о формуле развития России) / С. Губанов // Экономист. – 2008. – № 9. – С. 3–27. 12. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвиде- ния : Избранные труды / Н. Д. Кондратьев, Ю. В. Яковец, Л. И. Абал- кин. – М. : Экономика, 2002. – 768 с. 13. Schumpeter J. A. Business cycles: A Theoretical, Historical and Statistical Analysis of the Capitalist Process / J. A. Schumpeter. – New York-Toronto- London : McGraw-Hill Book Company, 1939. – 461 p. 14. Дейн Якоб Ван. В какой фазе кондратьевского цикла мы находим- ся? / Якоб Ван Дейн // Вопросы экономики. – 1992. – № 10. – С. 79–80. 15. Romer P. M. Endogenous Technological Change / P. Romer // The Journal of Political Economy, vol. 98, n5, part 2, 1990, pp. 71–102. 16. Porat M. The Information Economy: User’s Guide to the Complete Database (on Magnetic Tape) / M. Porat, M. Rubin. – Washington : Office of Telecommunication, 1977. – 63 p. 17. Статистичний щорічник України за 2010 рік. – К. : Август Трейд, 2011. – 560 с. 18. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік / [І. Ф. Щербина, А. Ю. Рудик, В. В. Зубенко та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи»; USAID. – К., 2011. – 142 с. 19. Міграція в Україні: факти і цифри // Міжнародна організація з міграції, вересень 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://iom.org.ua 20. International human development indicators: Human development report [Electronic resource]. – Access mode : http://hdrstats.undp.org/en/indicators/ 67106.html 21. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Державна служба ста- тистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukr- stat.gov.ua/ 22. Doing Business [Electronic resource]. – Access mode : http://www.doing- business.org; 2011 Index of Economic Freedom [Electronic resource]. – Access mode : http://heritage.org/index 23. The Global Competitiveness Report 2010–2011 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.weforum.org/docs/WEF_Global Competitiveness Report_2010-11.pdf 24. Статистика страхового рынка Украины // Фориншурер (Интернет- журнал о страховании [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://forinsurer.com/stat/ Стаття надійшла до редакції 29 червня 2012 року УДК 336.145.2 К. П. Проскура, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів та кредиту Київського економічного інституту менеджменту ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У статті досліджено досвід розвинутих країн, зокрема США та Канади, щодо організації адміністрування податків і досягнення високого рівня фіскальної ефектив- ності податкової системи, який доцільно вивчити та врахувати у процесі побудови сис- теми податкового адміністрування в Україні. Показано позитивні приклади організації діяльності податкових органів, що можуть бути адаптовані й реалізовані у вітчизняній практиці. Ключові слова: податки, адміністрування податків, податкові органи, фіскальна ефективність, податкове порушення, об’єкт оподаткування. Е. П. Проскура ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ ОРГАНИЗАЦИИ НАЛОГОВОГО АДМИНИСТРИРОВАНИЯ В статье исследован опыт развитых стран, в част- ности США и Канады, по организации администриро- вания налогов и достижению высокого уровня фис- кальной эффективности налоговой системы, который целесообразно изучить и учесть в процессе построе- ния системы налогового администрирования в Украи- не. Показаны позитивные примеры организации дея- тельности налоговых органов, которые могут быть адаптированы и реализованы в отечественной прак- тике. Ключевые слова: налоги, администрирование нало- гов,налоговые органы,фискальная эффективность,нало- говое нарушение, объект налогообложения. K. P. Proskura FOREIGN EXPERIENCE IN ORGANIZATION OF TAX ADMINISTRATION The article investigates an experience of the developed countries, in particular the USA and Canada, in organization of tax administration and achievement of high level of fiscal efficiency of the tax system that is expedient to study and take into account in the process of construction the system of tax administration in Ukraine. The positive examples of organization of tax organs’ activity that can be adapted and realized in home practice are shown. Key words: taxes, administration of taxes, tax organs, fiscal efficiency, tax violation, object of taxation. Постановка проблеми. При дослідженні міжнародно- го досвіду податкового адміністрування та оцінці можли- вості його застосування у вітчизняній практиці значний інтерес становлять системи податкового адміністрування США і Канади. Це обумовлено тим, що Сполучені Штати та Канада є федеративними країнами, у яких місцеві органи влади мають традиційно високий рівень автономії в уп- равлінні місцевими справами. Україна, як відомо, є унітар- ною державою, але вона проголосила курс на децентралі- зацію та спрощення державного управління, розширення прав і повноважень місцевих органів у реалізації регіо- нальної соціально-економічної політики, ширше представ- лення місцевих громад в управлінні державними справами на конкретній території. Вказане проявлятиметься і у сфері податкового адміністрування. Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки питанням застосування зарубіжного досвіду при по- будові вітчизняної системи податкового адміністрування приділялася значна увага відомих науковців. Зокрема у праці Карліна М. І. [1] розглядаються основні податки та порядок їх застосування у США. Структура й особливості функціонування податкових органів у Сполучених Штатах аналізувалися Поповою Л. В. [2], Ткаченко Н. М. [3]. Дос- лідженню досвіду зарубіжних країн щодо побудови систем 7-8_2012.qxp 04.10.2012 14:53 Page 30

Характерні риси сучасної економічної дійсності: загальносвітові тенденції та українські реалії

Institution

Ähnliche Einträge