Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу

У статті здійснено порівняння та аналіз особливостей інноваційних стратегій, які застосовуються в різних за рівнем економічного розвитку країнах світу. Окреслено перспективи росту економіки країн у разі впровадження тієї чи іншої моделі стимулювання інноваційного розвитку....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Хайбулаєва, К.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2012
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Економіка та управління національним господарством
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48334
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу / К.О. Хайбулаєва // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 42-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48334
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-483342013-08-19T03:13:46Z Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу Хайбулаєва, К.О. Економіка та управління національним господарством У статті здійснено порівняння та аналіз особливостей інноваційних стратегій, які застосовуються в різних за рівнем економічного розвитку країнах світу. Окреслено перспективи росту економіки країн у разі впровадження тієї чи іншої моделі стимулювання інноваційного розвитку. В статье осуществлен сравнительный анализ особенностей инновационных стратегий, которые применяются в разных по уровню экономического развития странах мира. Очерчены перспективы роста экономик стран при использовании той или иной модели стимулирования инновационного развития. The article is comparing and analyzing the features of innovative strategies that have been used and applied in various economic developments of countries. Also, it is paid attention to the research prospects of economic growth of countries in the application of a model to stimulate innovation. 2012 Article Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу / К.О. Хайбулаєва // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 42-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48334 330.3 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка та управління національним господарством Економіка та управління національним господарством
spellingShingle	Економіка та управління національним господарством Економіка та управління національним господарством Хайбулаєва, К.О. Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу Економiчний часопис-XXI
description	У статті здійснено порівняння та аналіз особливостей інноваційних стратегій, які застосовуються в різних за рівнем економічного розвитку країнах світу. Окреслено перспективи росту економіки країн у разі впровадження тієї чи іншої моделі стимулювання інноваційного розвитку.
format	Article
author	Хайбулаєва, К.О.
author_facet	Хайбулаєва, К.О.
author_sort	Хайбулаєва, К.О.
title	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
title_short	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
title_full	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
title_fullStr	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
title_full_unstemmed	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
title_sort	порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Економіка та управління національним господарством
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48334
citation_txt	Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу / К.О. Хайбулаєва // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 42-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT hajbulaêvako porívnânnâefektivnostízastosuvannâínnovacíjnihstrategíjrozvitkuvríznihkraínahsvítu
first_indexed	2025-07-04T08:44:25Z
last_indexed	2025-07-04T08:44:25Z
_version_	1836705293933740032
fulltext	42 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ Подальшого вивчення потребують дослідження трива- лості перебування туристів, що є досить гнучким показни- ком, від якого напряму залежить обсяг туристичних до- ходів та доходів у суміжних галузях економіки. Необхідно також проводити дослідження структури і спеціалізації ту- ристичних потоків. Уваги потребує вивчення виїзних тури- стичних потоків, які за правильної організації можуть да- вати позитивні результати, оскільки для багатьох держав саме виїзні туристичні потоки є засобом підвищення рівня життя та стимулом виробництва, розміщенням інвестицій і отримання доходів від них у інших туристичних регіонах. Тому окреслені проблеми потребують зваженого підходу для забезпечення балансу процесів ринкового та держав- ного регулювання. На основі проведеного аналізу до- цільно виробляти моделі туристичних потоків для розроб- ки державних і регіональних стратегій розвитку туризму. Література 1. WTTC Travel & Tourism Economic Impact 2012. World. – www.wttc.org 2. WTTC Travel & Tourism Economic Impact 2012. Ukraine. – www.wttc.org 3. Карташевская И. Ф. Туристские потоки как управляемая категория базисной модели рекреационной системы / И. Ф. Карташевская // Куль- тура народов Причерноморья. – 2005. – № 63. – С. 53–57. 4. Александрова А. Международный туризм : учеб. пособ. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 464 с. 5. Бейдик О. О. Фактори формування туристичних регіонів і центрів в’їзного туризму України : зб. наук. статей / О. О. Бейдик, Н. О. Ново- сад // Проблеми міжнародного туризму. – К. : ППНВ, 2010. – С. 285–299. 6. Туризм, гостеприимство, сервис : словарь-справочник / Г. А. Аване- сова, Л. П. Воронкова, В. И. Маслов, А. И. Фролов ; под ред. Л. П. Во- ронковой. – М. : Аспект-Пресс, 2002. – 367 с. 7. Квартальнов В. А. Туризм : учебник / В. А. Квартальнов. – М. : Финан- сы и статистика, 2001. – 320 с. 8. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг / М. П. Мальсь- ка, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. – К. : Знання, 2008. – С. 335–359. 9. Стеченко Д. М. Економічна діагностика регіонального ринку турис- тичних послуг / Д. М. Стеченко, Ю. Б. Забалдіна // Університетські на- укові записки. – 2006. – № 1 (17). – C. 350–355. 10. A companion to tourism / Alan A. Lew, C. Michael Hall, Allan M. Williams. – (Blackwell companions to geography) Includes bibliographical references. – Blackwell Publishing, 2004. – 606 p. 11. В’їзд іноземних громадян в Україну за країнами, з яких вони прибу- ли, у 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роках [Електронний ресурс] / Держав- на служба статистики України. – Режим доступу : www.ukrstat.org Стаття надійшла до редакції 1 вересня 2012 року УДК 330.3 К. О. Хайбулаєва, аспірантка кафедри економіки, підприємства, фінансів, обліку і аудиту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ У статті здійснено порівняння та аналіз особливостей інноваційних стратегій, які застосовуються в різних за рівнем економічного розвитку країнах світу. Окреслено пер- спективи росту економіки країн у разі впровадження тієї чи іншої моделі стимулювання інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційні стратегії розвитку, державна політика, науково-технологічний розвиток, новітні технології. К. О. Хайбулаева СРАВНЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ СТРАТЕГИЙ РАЗВИТИЯ В РАЗНЫХ СТРАНАХ МИРА В статье осуществлен сравнительный анализ осо- бенностей инновационных стратегий, которые приме- няются в разных по уровню экономического развития странах мира. Очерчены перспективы роста экономик стран при использовании той или иной модели стиму- лирования инновационного развития. Ключевые слова: инновационные стратегии разви- тия, государственная политика, научно-технологическое развитие, новые технологии. K. О. Khaibulaieva COMPARISON OF THE EFFECTIVENESS OF INNOVATIVE STRATEGIES IMPLEMENTATION IN DIFFERENT COUNTRIES The article is comparing and analyzing the features of innovative strategies that have been used and applied in various economic developments of countries.Also, it is paid attention to the research prospects of economic growth of countries in the application of a model to stimulate innova- tion. Key words: innovation strategies of development, govern- ment support, science and technological development, new technologies. Постановка проблеми. Зміни у міжнародному сере- довищі та посилення процесів глобалізації змушують більшість країн світу постійно вдосконалювати структуру їх внутрішніх економічних систем. Одним із найдієвіших та найефективніших способів такої трансформації є впровад- ження новітніх технологій, адже неспроможність країни здійснити структурну перебудову відповідно до нового технологічного укладу не просто гальмує її розвиток, а й призводить до економічного занепаду. Держава може використовувати різні форми активі- зації розвитку інноваційної сфери – від програм сприяння поширенню знань до стимулювання трансферу новітніх технологій. Напрацювання розвинутих країн у техно- логічній сфері передбачають підтримку інноваційного роз- витку за різними сценаріями та напрямами. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Форму- вання ринкових відносин у різних країнах світу тісно по- в’язане з вирішенням науково-практичних проблем з роз- витку інтелектуально-інноваційної сфери, свідченням чого є публікації учених О. Амоші, П. Бубенка, А. Гальчин- ського, В. Геєця, В. Євтушевського, Б. Маліцького, В. Ме- льника, І. Онищука, В. Іноземцева, Д. Кокуріна, В. Куз- нєцова, Б. Кузика, К. Микульського, Ю. Яковця, Е. Менсфілда, Д. Мартіна, Д. Сахала, Т. Куна, Л. Амділе- на, П. Уайта та ін. Однак подальшого дослідження потребують питання систематизації методів науково-технологічних досягнень і способи їх обміну, які постійно змінюються, між малими фірмами, великими промисловими групами, державою та вищими навчальними закладами. 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:07 Page 42 43 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ Мета статті – виокремлення особливостей різних інно- ваційних стратегій зарубіжних країн і здійснення порів- няльного аналізу ефективності застосування тієї чи іншої моделі стимулювання інноваційного розвитку. Основні результати дослідження. Провідні промис- лово розвинені країни розробляють та здійснюють інно- ваційні програми у пріоритетних наукових і технологічних напрямах (біотехнології, мікроелектроніка, комп’ютерні технології, генна інженерія тощо), які здатні забезпечити високу норму прибутку. На цій основі змінюється структу- ра виробництва, безперервно збільшується обсяг та пито- ма вага наукомісткої продукції. Трудомісткі, технологічно застарілі, «невигідні» й такі, що забруднюють довкілля, виробництва ліквідуються або переводяться у країни, що розвиваються. Усе це перетворює інноваційний процес на головний фактор економічного зростання найбільш розви- нених країн. У зв’язку з цим Б. Санто наводить цікаві дані: 25% приросту виробництва в розвинених країнах виклика- но прямими матеріальними інвестиціями капіталу, при- близно 35% – підвищенням кваліфікації робочої сили і більш як 40% – використанням наукових знахідок, вина- ходів, застосуванням технологічних інновацій [1]. У Німеччині сприяння інноваційному і технологічному розвитку країни відбувається як через формування ефек- тивної системи державної підтримки наукової та інно- ваційної діяльності, так і шляхом заохочення недержавних інвестицій, що відноситься до пріоритетних напрямів еко- номічної політики ФРН. За рівнем витрат на науково- дослідні та експериментально-конструкторські розробки (НДЕКР), які становлять 2,5% ВВП, Німеччина нині посідає одне із перших місць серед економічно розвинутих країн. Зокрема, у 2005–2007 рр. загальні витрати на НДЕКР (дер- жавні, федеральних земель та приватного підприємниць- кого сектору) зросли на 10,4% – від 55, 7 млн. євро до 61,5 млн. євро. Істотне збільшення видатків на підтримку інно- вацій, науки та освіти передбачено і в рамках двох пакетів заходів на підтримку економічної кон’юнктури, ухвалених урядом ФРН у листопаді 2008 р. та січні 2009 р. з метою протидії світовій фінансово-економічній кризі. Велику увагу приділяють у ФРН всебічному сприянню поглиблення практичної співпраці між наукою і реальним сектором економіки, розширенню мереж кооперації та об’єднань потенціалу науково-дослідних установ і ком- паній через створення інноваційних союзів та кластерів. Окрім того, у країні започатковано низку програм і ме- ханізмів, покликаних покращити умови здійснення НДЕКР та прискорити впровадження інновацій. Головною метою державних програм підтримки інноваційної діяльності є розподілення ризиків із компаніями або організаціями, які впроваджують інноваційні продукти чи послуги [2]. Дещо іншого підходу до формування умов для інно- ваційного розвитку дотримуються в Ізраїлі, де пріорите- том державної економічної політики визначено малий ви- сокотехнологічний бізнес, продукція якого переважно експортується. Основними лідерами економічного зрос- тання вважаються комерційні високотехнологічні фірми, тому державна підтримка зосереджена у сфері їх інкубу- вання і створення фондів початкових інвестицій для фінансування їх діяльності. Бізнес-інкубатори тут надають не лише стандартні офісні послуги, а й широкий спектр маркетингового, інформаційно-технічного консультування та фінансову підтримку підприємцям, які мають потенцій- но привабливу науково-технічну ідею. Таким чином ство- рюються умови для виведення перспективних інновацій на новий рівень, підвищення їх наукоємності й конкуренто- спроможності. Це забезпечує формування випереджу- вальної моделі інноваційного розвитку країни загалом [3]. У Китаї підтримка економічного розвитку регіонів здійснюється приблизно за таким самим сценарієм, проте умовою надання підтримки (найчастіше у формі початко- вих інвестицій) є не вимога високотехнологічності бізнесу, а вміння ефективно використовувати природні ресурси. На так званих сільських підприємствах Китаю зростання обсягів промислового виробництва у 90-ті роки XX ст. бу- ло в 3–3,5 рази вищим, ніж на великих державних підприємствах. Отже, йдеться про модель інноваційного розвитку, орієнтовану на використання ресурсної бази певного регіону [2]. У США до 1980 року результати НДДКР, які фінансува- лися з бюджету, були федеральною власністю. Це не створювало у вчених та інженерів, які працювали в дер- жавних лабораторіях чи отримували фінансову підтримку від держави, великої зацікавленості в комерційному за- стосуванні отриманих знань. Ситуацію істотно змінив за- кон 1980 року (Bayh-Dole Act), який надав університетам, безприбутковим організаціям і фірмам малого бізнесу пра- во передавати ліцензії на комерційне використання вина- ходів, зроблених у ході досліджень за фінансової підтрим- ки уряду, промисловим компаніям. Відтак почалося швидке зростання підрозділів при університетах, що здійснювали консультування з оформлення ліцензій і за- провадження нових винаходів [3]. Важливу роль у залученні дрібних та середніх фірм у процес передання нових технологій також відіграв закон «Про інноваційні дослідження» (Small Business Innovation Research Act), прийнятий у США у 1982 р. Він ініціював спеціальну програму, яка забезпечувала надання всіма федеральними відомствами, які мали річний бюджет на НДДКР понад $100 млн., не менш ніж 1,25% цієї суми на проведення досліджень та розробок силами малого бізне- су. За вісім років (1983–1990 рр.) до програми було залуче- но 11 федеральних міністерств і відомств, які розглянули майже 100 тис. заявок від невеликих наукоємних фірм та прийняли до фінансування близько 15 тис. проектів [4]. Згідно із щорічним Звітом експертів RealClearWorld, що складається на основі глобальних даних успішності країн за 2010 рік, та аналітичними дослідженнями Legatum Insti- tute, можна виявити, що найбільш інноваційними є ті краї- ни, які пріоритетним завданням визначили поліпшення, перш за все, добробуту жителів своєї країни. Наприклад, у США витрати на дослідження та виробництво новітніх технологій становлять близько 2,2% ВВП, а дохід від ро- ялті (торгівля патентами інтелектуальної власності) є од- ним із найвищих у світі – майже $92 млрд. [6]. Серед важливих методів забезпечення інноваційної активності у США слід назвати патентну систему і пов’яза- ну з нею інфраструктуру. Існує гнучка політика реєстрації патентів та спрощена процедура розгляду заявок. Держа- ва ж у країні є найбільшим патентовласником – їй нале- жать патенти на винаходи, створені під час виконання урядових контрактів [7]. Восьме місце в рейтингу найінноваційніших країн світу займає Сінгапур, що відзначається високим рівнем роз- витку підприємництва. Формуванням інноваційної політики країни займається Рада з досліджень інновацій та підпри- ємництва, очолювана безпосередньо прем’єр-міністром країни. Ще однією державною структурою, яка займає- ться реалізацією державної науково-технічної політики країни, є Агентство з науки, технологій та досліджень, що опікується міжвідомчою програмою підтримки підпри- ємств на основі технологічного розвитку «Get-Up» (Gro- wing Enterprises with Technology Upgrade). Сьогодні до участі у програмі Get-Up залучено близько 250 підпри- ємств малого та середнього бізнесу. Розроблено 112 тех- нологічних «дорожніх карт» для 97 компаній, 208 науков- ців-дослідників Агентства були відряджені до майже 140 підприємств, 70 компаніям надано консультаційні послуги з питань технологічного розвитку [8]. У Сінгапурі вкрай низькі витрати на відкриття бізнесу – менш як 1% національного валового доходу на душу населення. Над- ходження від роялті становить близько $840 млн., що доз- воляє країні займати 15 місце у світі за цим показником. На нашу думку, дослідницькі дані експертів RealClear- World, результати яких ми узагальнили в табл., свідчать про те, що саме демократичні, соціально активно спрямо- вані країни, такі, наприклад, як Швеція, Фінляндія, мають найвищі показники в рейтингу серед країн, що найбільше створюють і впроваджують інноваційні технології. Ак- 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:07 Page 43 44 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 тивізація міжна- родного науково- технічного співро- бітництва істотно підвищує загально- державне значен- ня інноваційного розвитку. Водно- час, повноцінна ін- теграція у світові інноваційні проце- си неможлива без наявності у країни адекватної як ма- теріальної, так і науково-технологі- чної бази, а також механізмів, які б з а б е з п е ч у в а л и продукування ін- новацій у країні та за її межами. Варто відзна- чити, що в науко- вій літературі до- волі поширеним є загальний підхід, за яким виділяють чотири типи держав- ної інноваційної політики: технологічного поштовху, ринко- вої орієнтації, соціальної орієнтації, зміни економічної структури господарського механізму [9]. Політика технологічного поштовху. Згідно з нею, дер- жава встановлює пріоритетні напрями науково-техно- логічного та інноваційного розвитку, на основі яких вироб- ляються шляхи стимулювання інноваційної діяльності, що реалізуються через удосконалення управління в науково- технологічній та інноваційній сферах. Такий варіант інно- ваційної політики передбачає розроблення різних держав- них програм, здійснення значних капіталовкладень у масштабні інноваційні проекти, використання інших пря- мих форм державної участі в регулюванні інноваційних процесів. Така політика, наприклад, проводилася урядом США у 40–50-ті роки XX ст., коли було створено принципово нові напрями в галузях електроніки, зв’язку, авіабудування. Однак цей тип інноваційної політики має певні обмеження. Вони полягають у тому, що держава підтримує лише дов- гострокові інноваційні проекти, які потребують значних фінансових вкладень, а отже, можуть реалізовуватися тільки потужними підприємствами. Проте часто виникає необхідність у швидкому розробленні та впровадженні но- вої техніки і технологій у зв’язку із змінами в ринковій кон’юнктурі, на що держава не в змозі швидко й адекват- но реагувати, а дрібні та середні фірми не здатні цього зробити через відсутність достатніх коштів і низький на- уково-технічний потенціал [9]. Політика ринкової орієнтації.Передбачає основну роль ринкового механізму в розподілі ресурсів та визначенні напрямів розвитку науки і техніки, а також обмеження ролі держави у стимулюванні фундаментальних дослід- жень. Спрямована на створення сприятливого економіч- ного клімату та розвиток інформаційного середовища для здійснення нововведень у фірмах, зменшення прямої участі держави в науково-дослідних конструкторських ро- ботах і дослідженнях ринків, а також прямих форм регу- лювання, які перешкоджають стимулюванню ринкової ініціативи та ефективній перебудові ринку [10]. Ця політи- ка була пріоритетною у 70-ті роки XX ст. у США, Німеччині, Японії. Обмеженість політики ринкової орієнтації полягає в її націленості на короткострокові й недорогі інноваційні проекти, що реалізуються окремими фірмами. Політика соціальної орієнтації. Сутність її полягає в соціальному регулюванні наслідків науково-технологічно- го прогресу: прийняття рішень відбувається із залученням широкої громадськості й за умови досягнення соціально- політичного консенсусу. Такий тип інноваційної політики не є основним, проте певні його елементи простежували- ся в розвитку різних країн. Наприклад, у США в 60–70-ті роки XX ст. приділяли значну увагу соціально-економічним наслідкам упровадження нових технологій. Отже, політи- ка соціальної орієнтації має бути поєднана з іншими типа- ми у співвідношенні, яке б не перешкоджало повноцінному економічному розвитку держави. Політика, націлена на зміни економічної структури гос- подарського механізму. Враховує істотний вплив передо- вих технологій на вирішення соціально-економічних про- блем, зміну галузевої структури, взаємодію суб’єктів господарювання, рівень життя тощо. На цій основі впрова- джуються нові форми організації та механізми управління розвитком науки і техніки, а також їх взаємодії. На сучас- ному етапі лише Японія послідовно дотримується такої політики, здійснюючи її паралельно з політикою ринкової орієнтації [11]. На нашу думку, вибір типу державної інноваційної полі- тики й формування механізму, що сприяє її реалізації, за- лежить від стратегічних цілей держави; обрана політика повинна здійснюватися з урахуванням загальних зако- номірностей розвитку інноваційних процесів. Висновки. На основі вищевикладеного доходимо вис- новку, що країни, хоч і мають певні спільні фактори техно- логічного розвою, але їм притаманні різні економічні й культурні особливості, а тому виокремити для всіх спільну модель успішного розвитку неможливо. Водночас, оче- видним є те, що запорукою успіху на шляху до набуття статусу технологічно та економічно високорозвиненої країни світу виступає підтримка інноваційної діяльності на державному рівні. Варто також відмітити, що формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тож пе- реваги від застосування інноваційної моделі отримали, перш за все, багаті країни. Для економік, що розвивають- ся, досягнення цих переваг можливо в разі впровадження спеціальної інноваційної політики проривного типу, що по- лягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку. Література 1. Санто Б. Теорія економічного розвитку. Дослідження під- приємницького капіталу, кредиту та процента / Б. Санто ; пер з нім. – М. : Прогрес, 1982. – 456 с. 2. Андрощук Г. О. Инновационная политика Германии: стратегия высоких технологий / Г. О. Андрощук // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журнал. – Вип. 1–2. – К. : Книжкове видавництво НАУ, 2009. – С. 302–312. 3. Кузьмін О. Є. Фінансова складова в розвитку й функціонуванні національної інноваційної системи / О. Є. Кузьмін, І. М. Шотік // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 21–30. 4. Медынский В. Г. Инновационный менеджмент : учебник / В. Г. Медынский. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 123 с. 5. Посталюк М. П. Обеспечение и регулирование инновационных отношений в экономической системе / М. П. Посталюк. – Казань : КГУ, 2003. – С. 62–63. 6. Legatum prosperity index 2011. – http://www.prosperity.com/PDF/ Prosperity_Index_Brochure_2011_LO.pdf 7. Пічкур О. Особливості інноваційної діяльності на сучасному етапі / О. Пічкур // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 1. – С. 34–39. 8. Global R&D Report 2010. – http://www.battelle.org/aboutus/rd/ 2011.pdf 9. Андрощук Г. Прогнозування інноваційної політики на основі структури і динаміки винахідницької активності / Г. Андрощук // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 1. – С. 38–40. 10. Бойчик І. М. Економіка підприємства : навч. посіб. / І. М. Бой- чик. – К. : Атіка, 2002. – 480 с. 11. Доллан Э. Дж. Рынок: макроэкономическая модель / Э. Дж. Доллан, Д. Линдсей ; пер. с англ. – СПб. : Автокомп, 1992. – 268 с. Стаття надійшла до редакції 1 вересня 2012 року ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ Джерело: Складено автором на основі [6] Таблиця 10 країн світу з найвищими показниками використання інноваційних технологій 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:07 Page 44

Порівняння ефективності застосування інноваційних стратегій розвитку в різних країнах світу

Репозитарії

Схожі ресурси