Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу

У статті висвітлено результати аналізу традиційних та сучасних теорій і методів, що мають забезпечити ефективне інвестування пенсійних заощаджень. Запропоновано деякі моделі та стратегії портфельного інвестування, покликані допомогти недержавним пенсійним фондам реалізувати ефективну інвестиційну...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Мудра-Рудик, Я.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2012
Schriftenreihe:	Економiчний часопис-XXI
Schlagworte:	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48341
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу / Я.А. Мудра-Рудик // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 18-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48341
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-483412013-08-19T03:14:06Z Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу Мудра-Рудик, Я.А. Світове господарство і міжнародні економічні відносини У статті висвітлено результати аналізу традиційних та сучасних теорій і методів, що мають забезпечити ефективне інвестування пенсійних заощаджень. Запропоновано деякі моделі та стратегії портфельного інвестування, покликані допомогти недержавним пенсійним фондам реалізувати ефективну інвестиційну політику. В статье отражены результаты анализа традиционных и современных теорий и методов, которые должны обеспечить эффективное инвестирование пенсионных сбережений. Предложены некоторые модели и стратегии портфельного инвестирования, призванные помочь негосударственным пенсионным фондам реализовать эффективную инвестиционную политику. In this article have been designed the results of the analysis or modern theories and methods to ensure effective investment of pension savings. Separate models and portfolio investment strategies have been grounded which designed to help the private pension funds to implement effective investment policy. 2012 Article Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу / Я.А. Мудра-Рудик // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 18-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48341 657.424: 657.4127 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини
spellingShingle	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини Мудра-Рудик, Я.А. Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу Економiчний часопис-XXI
description	У статті висвітлено результати аналізу традиційних та сучасних теорій і методів, що мають забезпечити ефективне інвестування пенсійних заощаджень. Запропоновано деякі моделі та стратегії портфельного інвестування, покликані допомогти недержавним пенсійним фондам реалізувати ефективну інвестиційну політику.
format	Article
author	Мудра-Рудик, Я.А.
author_facet	Мудра-Рудик, Я.А.
author_sort	Мудра-Рудик, Я.А.
title	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
title_short	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
title_full	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
title_fullStr	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
title_full_unstemmed	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
title_sort	теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48341
citation_txt	Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу / Я.А. Мудра-Рудик // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 18-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT mudrarudikâa teoretičníaspektiportfelʹnogoínvestuvannânederžavnihpensíjnihfondívukontekstírozvitkusvítovihrinkívkapítalu
first_indexed	2025-07-04T08:44:58Z
last_indexed	2025-07-04T08:44:58Z
_version_	1836705328626925568
fulltext	18 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 с участием в капитале, и развитие [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/ investments2011.pdf 3. Полонський В. Г. Амортизація людського капіталу / В. По- лонський, О. Шаповалова // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 1 (103). – С. 151–154. 4. Критский М. М. Человеческий капитал / М. М. Критский. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1991. – 120 с. 5. Сименко И. В. Инвестиции в человеческий капитал в кон- тексте устойчивого развития экономики Украины / И. Симен- ко, И. Сорока // Меркурий. – 2001. – № 2 (122) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.cci.donbass.com/mer- cury/N2001-2 6. Давыдова А. А. Инвестиции в человеческий капитал: дина- мика, оценка, эффективность : автореф. дис. …канд. экон. наук / А. А. Давыдова. – Спб., 1998. – 18 с. 7. Гришнова А. А. Человеческий капитал: формирование в системе образования и профессиональной подготовки / А. А. Гришнова. – К. : Знание, 2001. – 254 с. 8. UNDP. International human development indicators [Electronic resource]. – Access mode : http://hdrstats.undp.org/en/indicators/ default.html 9. The World Bank database. Public spending on education, total (% of GDP) [Electronic resource]. – Access mode : http://data.world- bank.org/indicator/SE.XPD.TOTL.GD.ZS?order=wbapi_data_ value_2010+wbapi_data_value&sort=asc 10. Давидюк Т. В. Формування, використання та відтворення людського капіталу в бухгалтерському обліку: співвідношення понять «витрати» та «інвестиції» / Т. В. Давидюк, С. Г. Оганд- жанян // Міжнародний збірник наукових праць. – 2012. – Ви- пуск 3(15). – С. 112–125 [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://eztuir.ztu.edu.ua/1464/1/12.pdf 11. Богиня Д. П. Основи економічної праці (2000) / Д. П. Богиня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://library.if.ua/book/ 40/2665.html 12. Індекс економічної свободи-2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.heritage.org/index/ 13. Рейтинг інвестиційної привабливості країн за оцінками ЮНКТАД [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unc- tad.org/Templates/Page.asp?intItemID=3198&lang=1 14. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності країн 2010–2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gtmarket.ru/news/state/2010/09/09/2668 15. Willis R. Education and Self-Education / R. Willis, S. Rosen // The Journal of Political Economy. – 1979. – № 5. – Part 2: Education and income distribution. – Р. 7–36. 16. Fisher L. Some studies of Variability of Returns on Investments in Common Stocks / L. Fisher, J. Lorie // Journal of Business. – 1970. – Vol. 43. – № 2. – Р. 99–134. 17. Hartog J. How Risky is Investment in Human Capital? / J. Hartog, H. van Ophem, S. M. Bajdechi // Tinbergen Institute Discussion Paper. – 2004 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.tinbergen.nl/discussionpapers/04080.pdf 18. Chriatiansen C. The Risk-Return Trade-Off in Human Capital Investment. / C. Chriatiansen, J. Shrоter Joensen, H. Skyt Nielsen // Labour Economics. – 2007. – № 14(6). – Р. 971–986. 19. Markowitz H. Portfolio Selection // Journal of Finance. – 1952. – № 7(1). – Р. 77–99. 20. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Г. С. Бе- ккер. – М. : ГУ ВШЭ, 2003. – 672 с. 21. Palacios-Huerta I. An Empirical Analysis of the Risk Properties of Human Capital Returns / I. Palacios-Huerta // American Eco- nomic Review. – 2003. – № 93. – Р. 948–964. Стаття надійшла до редакції 21 вересня 2012 року ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ УДК 657.424: 657.4127 Я. А. Мудра-Рудик, аспірантка кафедри міжнародного маркетингу та менеджменту Тернопільського національного економічного університету ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОРТФЕЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВИХ РИНКІВ КАПІТАЛУ У статті висвітлено результати аналізу традиційних та сучасних теорій і методів, що мають забезпечити ефективне інвестування пенсійних заощаджень. Запропоновано деякі моделі та стратегії портфельного інвестування, покликані допомогти недержавним пенсійним фондам реалізувати ефективну інвестиційну політику. Ключові слова: традиційна і сучасна портфельна теорія, портфельне інвестування, диверсифікація, принцип «розумного інвестора». Я. А. Мудрая-Рудык ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОРТФЕЛЬНОГО ИНВЕСТИРОВАНИЯ НЕГОСУДАРСТВЕННЫХ ПЕНСИОННЫХ ФОНДОВ В КОНТЕКСТЕ РАЗВИТИЯ МИРОВЫХ РЫНКОВ КАПИТАЛА В статье отражены результаты анализа традицион- ных и современных теорий и методов, которые долж- ны обеспечить эффективное инвестирование пенси- онных сбережений. Предложены некоторые модели и стратегии портфельного инвестирования, призванные помочь негосударственным пенсионным фондам реа- лизовать эффективную инвестиционную политику. Ключевые слова: традиционная и современная порт- фельная теория, портфельное инвестирование, диверси- фикация, принцип «умного инвестора». Y. A. Mudra-Rudyk THEORETICAL ASPECTS OF PENSION FUNDS PORTFOLIO INVESTMENTS IN THE CONTEXT OF WORLD CAPITAL MARKETS DEVELOPMENT In this article have been designed the results of the analysis or modern theories and methods to ensure effec- tive investment of pension savings. Separate models and portfolio investment strategies have been grounded which designed to help the private pension funds to implement effective investment policy. Key words: traditional and modern portfolio theory,portfolio investments, diversification, the rule of «reasonable investor». 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:05 Page 18 19 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012 Постановка проблеми. Необхідність дослідження те- оретичних аспектів портфельного інвестування виникла у зв’язку з появою на світовому ринку і українському зокре- ма грошових засобів, призначених для фінансування нако- пичувальної частини пенсії. Пенсійні накопичення, або їх ще називають пенсійними активами (pension assets) чи пенсійними заощадженнями (pension savings), за своєю суттю, є довготерміновими консервативними інвестицій- ними ресурсами, стратегія управління якими повинна орієнтуватися на досягнення прибутковості за мінімізації ризику в довгостроковому періоді інвестування. Таким чином, для управління пенсійними коштами уповноважені інституційні інвестори повинні використову- вати теоретично обґрунтовані методики, засновані на кла- сичних, проте адаптованих до сучасних вимог теоріях портфельного інвестування, та теоріях управління порт- фелем інвестицій. Тому питання вибору цих методик, їх прикладне застосування є важливим і актуальним. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наукові дослідження з проблем портфельного інвестування не- державних пенсійних фондів проводяться досить інтен- сивно й вивчаються науковцями різних закордонних шкіл та окремими українськими експертами. За вирішення за- вдань, пов’язаних із пошуком оптимального співвідношен- ня активів у портфелі, а також за розрахунок їх вартості присуджувалися премії А. Нобеля у сфері економіки Гарі Марковіцу [1], Вільяму Шарпу [2], Джеймсу Тобіну (1981 р.) [3] та Мертону Міллеру (1990 р.), Роберту К. Мертону і Майрону Шоулзу (1997 р.). Вони висунули та розробили теорію інвестиційного портфеля, уперше здійснили мате- матичне обґрунтування критеріїв «дохід-ризик», а також описали моделі побудови оптимального портфеля інвес- тицій. Подальші дослідження у цьому напрямі були продов- жені такими дослідниками, як: Д. Когін, Ф. Фабоцці, Ш. Рахман, Е. Вайтхаус, Д. Віттас, Д. Девіс, Х. Єрмо, Дж. Сигел. Проблемам портфельного інвестування пенсійних заощаджень присвячені роботи ряду українських та російських науковців, а саме Анісімова А., Бардакової Г., Волошиної О., Гусєвої П., Зеленка В., Малютіна А., Матве- єва В., Пересади А., Сохацької О., Ткач В., а Левченко І., Зубика С., Ковальчук К. Метою статті є висвітлення та аналіз теорій і методів портфельного інвестування пенсійних заощаджень недер- жавними пенсійними фондами (НПФ) та компаніями з уп- равління активами (КУА). Основні результати дослідження. Інвестиційну дія- льність у галузі управління пенсійними заощадженнями доцільно поділити на два напрями: перший пов’язаний із механізмом накопичення пенсійного капіталу і особливос- тями пенсійних виплат, другий – з управлінням нагромад- женими коштами, тобто вибором структури та оптимізації інвестиційного портфеля. У цій статті акцентовано увагу на теоретичних аспектах формування й управління інвес- тиційним портфелем, сформованим за рахунок пенсійних коштів. Теоретичне обґрунтування інвестиційної діяльності інституційних інвесторів, зокрема вибір стратегії інвесту- вання для досягнення стратегічної мети, особливості фор- мування портфелів фінансових інструментів досить давно і поглиблено вивчається науковим співтовариством. Проблеми управління пенсійними заощадженнями на міжнародних ринках капіталу досліджуються на основі як класичних, так і сучасних економічних теорій. За тради- ційним підходом, портфельне управління ґрунтується на позиції збалансованого портфеля. У контексті інвесту- вання коштів НПФ йдеться про включення до інвес- тиційного портфеля тих фінансових інструментів, які доз- волять отримувати стабільний дохід із мінімальним ризиком. Більшість КУА, здійснюючи вибір певного класу фінансових інструментів, використовують основні методи технічного і фундаментального аналізу цінних паперів. Особливостями традиційного підходу є застосування між- галузевої диверсифікації портфеля [4, с. 806]. Запровадження та подальший розвиток сучасної порт- фельної теорії (Modern Portfolio Theory – MPT), яку визнача- ють як систему підходів до формування портфельної стратегії із використанням різноманітних статистичних ме- тодів, належить Г. Марковіцу і його послідовнику В. Шар- пу. Ще на початку 50-х років ХХ століття Г. Марковіц виз- начив поняття формування інвестиційного портфеля як способу вкладання інвестором своїх заощаджень у різні види активів. Ним же доведено, що диверсифікація ефек- тивна лише тоді, коли кореляція між залученими до порт- феля фінансовими інструментами різних ринків має від’ємне значення. Якщо інвестиційний портфель НПФ сформовано лише з одного виду акцій, то найкращим спо- собом диверсифікації є включення акцій іншого виду, які мають мінімально можливу кореляцію відповідно до ціни акції [5]. Будучи учнем і послідовником Г. Марковіца, В. Шарп окреслив послідовність етапів формування інвестиційного портфеля: вибір інвестиційної політики; аналіз ринку цінних паперів; формування структури портфеля цінних паперів. Упродовж попередніх 40 років побудова інвестиційно- го портфеля здійснювалася у двохвимірній площині, де дохід відображався по вертикальній осі, а ризик – по гори- зонтальній. Така модель логічно пояснювала процес до- сягнення якомога вищого доходу за встановленого рівня ризику чи виникнення можливого ризику за визначеного обсягу доходу. Здійснивши формалізацію теорії, Г. Марковіц матема- тично обґрунтував оптимальний портфель, представивши його у вигляді задачі квадратичної оптимізації за умови лінійних обмежень. У результаті при використанні певного класу активів, вектору їх середнього очікуваного доходу і матриці коваріації стала можливою побудова портфелів із певними співвідношеннями «дохід-ризик» [1]. Проте необхідно зазначити, що у праці Р. Вінса «Мате- матика управління капіталом» обґрунтовано хибність ок- ремих класичних постулатів. Деякі з них полягають у тому, що диверсифікація як спосіб мінімізації ризику може за- стосовуватися лише до визначеного рівня і для окремих класів фінансових інструментів. Протягом тривалого часу інституційні інвестори структурували інвестиційні порт- фелі виходячи із припущення про мінімізацію сукупного ризику, використовуючи ефект диверсифікації, що відпо- відало реаліям фінансових ринків. Для світового ринку акцій аналізований період характеризувався помірним зростанням, низькою волатильністю, достатньо низькими відсотковими ставками і загальною стабільністю еко- номічної кон’юнктури. Будь-які спроби піддати критиці портфельну теорію підтримані не були. Однак світова фінансова криза, яка виявилася у вигляді «мильних пу- зирів» на кредитних ринках, зниженні ліквідності, значно- му зростанні волатильності, появі значної кореляції між різними класами активів, викликала до життя чимало кри- тики стосовно ефективності портфельної теорії Г. Мар- ковіца [6]. В Україні, як і в більшості країн пострадянського про- стору, фундаментальні постулати класичної портфельної теорії із використанням фактору «бета» для визначення систематичного ризику портфеля беруться до уваги лише окремими КУА та НПФ. Зазвичай портфельні теорії мо- дернізовані у результаті «нарощування» на класичну портфельну теорію Г. Марковіца, поділяють на три види: поведінкові моделі, кількісні моделі, моделі переосмис- лення [7, с. 81]. Поведінкові моделі, які розглядаються в контексті теорії поведінкових фінансів, що виникла в 1960-х роках, наголошують на ірраціональності прийняття інвестиційних рішень, які залежать від характеру, психологічного наст- рою, власних інтуїтивних бачень інвестора. Враховуючи основний принцип інвестування недержавних пенсійних фондів, а саме необхідність збереження активів за мінімі- зації ризику, поведінкові моделі, які спрямовані на міні- мізацію ризику за конкретних значень прибутковості, не ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:05 Page 19 20 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ можуть служити фундаментальною основою для реалі- зації стратегій НПФ. Використовуючи кількісні моделі, необхідно зважува- ти на те, що аналіз кореляції активів і стандартного відхи- лення націлений на ретроспективу, і в довгостроковому періоді можуть виникати нестабільні результати й відпо- відно труднощі оцінки ризику інвестиційного портфеля. Економісти стверджують, що достовірне розуміння пове- дінки фінансових ринків, особливо динаміки змін прибут- ковості цінних паперів і часу виникнення екстремальних ситуацій, потребує створення оптимального інвестиційно- го портфеля з точки зору співвідношення «ризик-прибут- ковість». У термінологічному словнику Розенберга визна- чено, що оптимізація інвестиційного портфеля залежить від оцінки цінних паперів за такими критеріями: очікува- ний дохід, варіація очікуваного доходу, коваріація доходу цінного паперу, що в сукупності передбачає вибір портфе- ля за умови мінімізації ризику [8, с. 250]. На практиці вибір оптимального інвестиційного портфеля (optimal portfolio) здійснюється із множини можливих портфелів, у тому числі випущених іноземними емітентами з різним співвід- ношенням ризику і дохідності. У таких обставинах інвес- тор повинен розглядати підмножину можливих портфелів керуючись теоремою ефективної множини (efficient set). Моделі переосмислення є третім напрямом у рамках сучасних портфельних теорій. До моделей переосмислен- ня належать моделі, які ґрунтуються на аналізі факторів ризику. Концепція поділу класів активів за основополож- ними факторами ризику передбачає процес дивер- сифікації не за класами активів, а за факторами ризику. До традиційних класів цінних паперів відноситься су- купність активів із різними факторами ризику. Спираю- чись на теорію, розроблену Н. Талебом, яка полягає в то- му, що випадкові події непередбачувані й більш суттєво впливають на фінансовий ринок, ніж прогнозовані події, моделі переосмислення спрямовані на доведення не- обхідності використання системи страхування від різних випадковостей. Процес диверсифікації за факторами ри- зику повинен забезпечити інвестиційному портфелю більш якісний ефект і більш дієвий захист від непередба- чених подій на фінансових ринках. Більшість КУА активно впроваджують описані моделі, інвестуючи в досить роз- ширену номенклатуру класів активів (акції, облігації, ре- альні активи тощо), а також диверсифікують портфелі за факторами ризику [9]. Поведінкові, кількісні та моделі переосмислення вико- ристовуються в гібридному вигляді більшістю інвес- тиційних інвесторів. Однак при реалізації інвестиційної політики КУА і НПФ надається перевага кількісним моде- лям. З огляду на це важливим напрямом подальшого вдо- сконалення процесу інвестування пенсійних резервів є пе- рехід від кількісних методів регулювання складу та структури інвестиційного портфеля НПФ до управління за принципом «розумного інвестора». Це дає змогу більш адекватно реагувати на ринкові зміни, зберігаючи при цьо- му прозорість і надійність інвестицій, що безпосередньо відповідає основним принципам інвестування НПФ та КУА. Визначальною рисою принципу «розумного інвесто- ра» є прийняття оптимального рішення про можливий роз- поділ активів за класами фінансових інструментів, що доз- воляє досягнути високих інвестиційних результатів. Проте, коли існує ряд кількісних обмежень щодо вибору активу та його частки в портфелі, то у НПФ і КУА зали- шається набагато менше можливостей створити опти- мальний інвестиційний портфель із високою прибут- ковістю за прогнозованих параметрів ризику. У такій ситуації інституційний інвестор, проводячи пасивну інвес- тиційну політику, має діяти в рамках, що визначені регуля- тивним органом. Поведінка інституційного інвестора, який переважно дотримується пасивного стилю управління, залежить не лише від методів реалізації стратегій, а й від визначених кроків досягнення кінцевих цілей. Асоціація дослідження і управління інвестиціями (Association for Investment Management and Research – АIMR) запропонувала три кроки переходу від цілей інвестора до сформульованої інвестиційної стратегії: 1) визначення цілей інвестування; 2) врахування обмежень при формуванні інвестиційно- го портфеля; 3) розробка інвестиційної політики [10]. Залежно від мети інвестування, цілей інвестора, ха- рактеру економічної ситуації та багатьох інших факторів виокремлюють різні інвестиційні стратегії, які можуть об- рати інституційні інвестори. До групи базових стратегій, які пропонує Майорова Т. В., належать: • стратегія збереження, що рекомендується інвесторам, які не бажають ризикувати капіталом, а також тим інституціям, що не впевнені в термінах інвестування; • стратегія накопичення, орієнтована на інвесторів, які не бажають ризикувати. Основною метою стратегії є посту- пове нарощування капіталу, зіставного із дохідністю за безризиковим фінансовим інструментом; • стратегія поміркованого росту, що рекомендується для інвесторів, які прагнуть отримати високі доходи за обме- жених потенційних ризиків [11, с. 39–40]. Якщо за ознаку класифікації взяти прибутковість, то можна виділити стратегії, які базуються на: зростанні інве- стованого капіталу; забезпеченні отримання регулярного поточного доходу; раціональному поєднанні зростання капіталу та поточного доходу. Стратегія зростання капіталу полягає в отриманні до- ходу завдяки збільшенню ринкової вартості об’єктів інве- стування. Стратегія регулярного поточного доходу припускає от- римання чітко прогнозованих доходів за рахунок диві- дендів за акціями, відсотків і дисконту при погашенні бор- гових цінних паперів. Стратегія збалансованого зростання передбачає отри- мання регулярного доходу та забезпечення середнього зростання вкладеного капіталу [11]. Незважаючи на фундаментальні постулати класичної портфельної теорії, стратегічна тактика управління проце- сом інвестування пенсійних коштів в Україні якісно й кількісно відрізняється від типового процесу інвестування за кордоном. Перш за все, відмінності полягають у рівнях розвитку фондових ринків, механізмах розрахунку май- бутньої прибутковості фінансових інструментів, які зако- нодавчо дозволені законом для інвестування пенсійних активів, ін. Тому більшість НПФ і КУА прийнятним вважа- ють інвестиційний портфель, де переважають вклади на банківський депозит. Така практика існувала за кордоном ще до початку 1970-х років, а з отриманням доступу до більш широкого кола інвестиційних інструментів з’явилася можливість упроваджувати складні стратегії формування портфеля, що дозволяють використовувати як акції та облігації іноземних емітентів, так і деривативи, нерухо- мість, дорогоцінні метали тощо. Необхідно відзначити, що українські НПФ станом на кінець 2011 року розмістили 40% залучених пенсійних коштів на банківських депозитних та поточних рахунках, а решту розподілили між цінними паперами українських емітентів [12]. Такі показники свідчать про досить низький рівень інвестиційної активності портфельних інвесторів, що відбивається на рівнях доходу й відповідно пенсійних виплатах. Зазначимо, що у цей самий період до складу глобальних інституційних інвесторів увійшло 30% компаній з управління активами пенсійних фондів. Отже, на фінан- сових ринках світу обертаються досить великі обсяги пенсійних коштів, що, безперечно, приносить надзвичайно високі прибутки як власне державі у вигляді податків, так і безпосередньо пенсіонерам. Висновки. Теоретичні концепції, моделі та стратегії портфельного інвестування досліджуються і адаптуються вченими в інтересах інституційних інвесторів та мають за мету раціоналізувати процес інвестування пенсійних за- ощаджень. Механізм управління інвестиційною діяльністю НПФ і КУА ускладнюється суворими регламентованими 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:05 Page 20 21 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ обмеженнями, проте, як свідчить закордонний досвід, во- ни не перешкоджають активній інвестиційній політиці та отриманню відповідного доходу. Більшість глобальних пенсійних фондів, дотримуючись принципу «розумного інвестора», реалізовують складні інвестиційні стратегії. Натомість українські НПФ надають перевагу пасивним консервативним стратегіям. Упровадження теоретичних засад портфельного інве- стування у практичну діяльність є непростим процесом, оскільки при виборі тієї чи іншої моделі поведінки не- обхідно зважати на певні вагомі обмеження. Тому пошук стратегій формування оптимального інвестиційного порт- феля та ефективного управління ним залишається акту- альним і має становити об’єкт подальших досліджень. Література 1. Markowits Harry M. Portfolio Selection / Harry M. Markowits // Journal of Finance. – 1952. – № 1. – Р. 71–91. 2. Sharp William F. A. Simplified Model for Portfolio Analysis / William F. A. Sharp // Management Science. –1981. – No. 2. – Р. 277–293. 3. Tobin J. The Private and Public Pension Systems in Relation to Saving, Investment and Growth in Broader Perspectives on the Interest of Pension Plan Participants : Research Foundation Monograph. –1985. – Р. 18–23. 4. Гитман Л. Дж. Основы инвестирования / Л. Дж. Гитман, М. Д. Джонк ; пер. с англ. – М. : Дело, 1997. – 1008 с. 5. Боди З. Принципы инвестиций / Зви Боди ; пер. с англ. – 4-е изд.– М. : Вильямс, 2008. – 984 с. 6. Винс Р. Математика управления капиталом. Методы анализа риска для трейдеров и портфельных менеджеров / Р. Винс. – 4-е изд. – М. : Евро, 2011. – 400 с. 7. Корчагин Д. М. Параметрический анализ применимости современ- ных теорий управления портфелем для инвестирования средств пен- сионных накоплений / Д. М. Корчагин // Финансы, денежное обращение и кредит. – 2011. – № 8. – С. 80–85. 8. Розенберг Дж. М. Инвестиции : терминологический словарь / Дж. М. Розенберг. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 400 с. – (Библиотека словарей ИН- ФРА-М). 9. Бирюкова Е. А. Модернизационные аспекты портфельного инвести- рования / Е. А. Бирюкова // Вестник Челябинского государственного университета. – 2012. – № 10 (264). – С. 81–85. 10. Association for Investment Management and Research. – www.cfainsti- tute.org. 11. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність / Т. В. Майорова. – К. : ЦУЛ, 2009. – 472 с. 12. Інформація щодо складу та структури активів недержавних пенсійних фондів у ІІ кварталі 2011 року [Електронний ресурс] // Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку НПФ. – Ре- жим доступу : www.nssmc.gov.ua Стаття надійшла до редакції 10 вересня 2012 року УДК 339.543 С. Г. Войтов, аспірант Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України СТРУКТУРНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Стаття присвячена актуальним питанням об’єктивізації сучасної структури митно- тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. В рамках дослідження проводиться відсіювання складових, що за окремими ознаками подібні до мита, шляхом системно- функціональних зіставлень та порівнянь. Ключові слова: митно-тарифне регулювання, структура митно-тарифного регулювання, мито, податок на зовнішню торгівлю, внутрішні податки. С. Г. Войтов СТРУКТУРНАЯ ДЕТЕРМИНАЦИЯ ТАМОЖЕННО-ТАРИФНОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ Статья посвящена актуальным вопросам объек- тивизации современной структуры таможенно-тариф- ного регулирования внешней торговли. В рамках исследования проводится отсев составляющих, по от- дельным признакам подобных к таможенным пошли- нам, путем системно-функциональных сопоставлений и сравнений. Ключевые слова: таможенно-тарифное регулирова- ние, структура таможенно-тарифного регулирования, по- шлина, налог на внешнюю торговлю, внутренние налоги. S. G. Voіtov STRUCTURAL DETERMINATION OF CUSTOMS-TARIFF REGULATION The article is devoted to topical issues in foreign trade customs and tariff regulation modern structure objectifica- tion. There is a screening of individual characteristics com- ponents that are similar to the fees through systematic and functional comparisons and comparisons in the study. Key words: customs-tariff regulation, the structure of cus- toms and tariff regulations, duties, taxes on foreign trade, domestic taxes. Постановка проблеми. Економічний характер впливу та ринкова спрямованість митно-тарифного регулювання визначають пріоритетність і поширеність його застосуван- ня в зовнішньоекономічній політиці фактично всіх цивілізо- ваних країн світу. Але незважаючи на те, що митно-тариф- не регулювання є чи не найстарішою формою державного впливу на міжнародні торговельні процеси, структура вка- заної категорії є одним із найбільш суперечливих питань, що виникають у межах митно-регулятивних відносин та митної науки. Очевидним є той факт, що головним інструментом митно-тарифного регулювання є мито. Водночас, при ви- явленні дійсної структури митно-тарифного регулювання неодноразово зіштовхуємося зі спірними і складними пи- таннями класифікаційної приналежності елементів регу- лювання зовнішньоторговельної системи, що за окремими економічними ознаками подібні до мита. Вказана ситуація вносить невизначеність у зовнішньоекономічні досліджен- ня, упровадження заходів митної політики та вироблення ефективного митно-податкового законодавства. Наведене вище свідчить про те, що порушене нами пи- тання має високий рівень актуальності й потребує все- бічного розгляду. Вирішення цього питання об’єктивно обумовлюється необхідністю подальшої оптимізації не ли- ше митної науки, а й митної діяльності, вироблення ефек- тивних напрямів зовнішньоторговельної та митної політи- ки держави. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед фа- хівців, які досліджували питання структурної детермінації і виявлення складових митно-тарифного регулювання, 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:05 Page 21

Теоретичні аспекти портфельного інвестування недержавних пенсійних фондів у контексті розвитку світових ринків капіталу

Institution

Ähnliche Einträge