Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Рукописна та книжкова спадщина України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48639 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського / Н.М. Зубкова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 90-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-48639 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-486392013-08-31T03:00:46Z Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Зубкова, Н.М. Дослідження архівних та книжкових фондів 2007 Article Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського / Н.М. Зубкова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 90-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48639 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів |
| spellingShingle |
Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів Зубкова, Н.М. Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Рукописна та книжкова спадщина України |
| format |
Article |
| author |
Зубкова, Н.М. |
| author_facet |
Зубкова, Н.М. |
| author_sort |
Зубкова, Н.М. |
| title |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського |
| title_short |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського |
| title_full |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського |
| title_fullStr |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського |
| title_full_unstemmed |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського |
| title_sort |
документи с.о. єфремова в фондах інституту рукопису національної бібліотеки україни імені в.і. вернадського |
| publisher |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Дослідження архівних та книжкових фондів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48639 |
| citation_txt |
Документи С.О. Єфремова в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського / Н.М. Зубкова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 90-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Рукописна та книжкова спадщина України |
| work_keys_str_mv |
AT zubkovanm dokumentisoêfremovavfondahínstituturukopisunacíonalʹnoíbíblíotekiukraíniímenívívernadsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-04T09:16:55Z |
| last_indexed |
2025-07-04T09:16:55Z |
| _version_ |
1836707339224219648 |
| fulltext |
90
Н.М. Зубкова
кандидат історичних наук
Національна бібліотека України
імені В.І. Вернадського
м. Київ
ДОКУМЕНТИ С.О. ЄФРЕМОВА
В ФОНДАХ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
На межі 1920–1930-х років, після хвилі репресій, чимало руко-
писних і документальних зібрань ліквідованих та реорганізованих
установ ВУАН і особових архівів залишилися практично безгоспо-
дарними. На засіданні спеціально створеної Бригади для виявлен-
ня рукописних збірок в установах Соціально-економічного відділу
ВУАН, яке відбулося 19 січня 1931 р., було ухвалено передати всі
рукописні матеріали до відповідних архівних закладів, зокрема, до
Інституту історії партії та жовтневої революції, Музею революції,
Архіву давніх актів, Музею діячів ВУАН, рукописного відділу
ВБУ з вимогою “якнайшвидшого їх упорядкування”1.
На підставі постанови Президії від 29 січня 1931 р. Комісія з
розподілу рукописних матеріалів ВУАН у складі Окиншевича,
Филиповича, Кокошка і Дорошкевича 14 лютого 1931 р. передала
до рукописного відділу ВБУ, а представник ВБУ, завідувач руко-
писного відділу Попов прийняв матеріали, які зберігалися в робо-
чому кабінеті С.О. Єфремова – віце-президента ВУАН. Окрім значної
кількості літературних матеріалів, зокрема, автографів Г. Квітки-
Основ’яненка, І. Нечуя-Левицького, П. Куліша, Л. Глібова, М. Ко-
цюбинського, Лесі Українки, до рукописного відділу ВБУ (нині Ін-
ститут рукопису НБУВ) надійшли й документи власника кабінету.
Лише в 1979–1980 рр. переважна частина єфремівського архіву,
а саме – листування – була описана головним бібліотекарем відді-
лу рукописів А.Г. Адаменко, а ще через 9 років обробку фонду
© Н.М. Зубкова, 2007
91
(творчі матеріали та листи інших осіб) закінчила науковий
співробітник відділу Т.І. Воронкова.
Особовий архівний фонд академіка Єфремова має № 317 і скла-
дається з 1851 од.зб. Хронологічні рамки фонду – кінець ХІХ ст. –
1931 р.
Як не парадоксально, проте саме радянська заідеологізова-
ність сприяла збереженню документів Єфремова в цілісному,
нерозпорошеному комплексі. Фонд не був штучно розірваний на
три складові – літературні матеріали, історичні документи та лис-
тування, як це практикувалося на той час, а залишився лежати в
коморах відділу рукописів ВБУ в первісному вигляді. Фонд систе-
матизований за усталеною схемою описуванння особових архівних
фондів і складається з наукових та творчих матеріалів фондоутво-
рювача, біографічних матеріалів, документів службової та громад-
ської діяльності, листування, матеріалів інших осіб.
Чільне місце серед наукових та творчих матеріалів фонду зай-
мають авторизовані машинописні праці С.О. Єфремова: “История
новой украинской литературы. (ХІХ–ХХ вв.)”(№ 3) (написана в
другій половині 20-х років і призначена для видання в Німеччині);
дотатковий розділ до “Історії українського письменства “За п’ять
літ” (1919–1923) (№ 4); “Слідом за подіями” (1905-й рік в україн-
ському письменстві)” (20 травня 1925 р.); збірник С. Єфремова
“Серед бурі” (1905 рік в українському письменстві)” (№ 70) та ін.
Творчий процес наочно віддзеркалюють численні дописки та встав-
ки автора, які роблять його літературно-публіцистичний стиль ви-
кладу ще більш досконалим.
У 20-х роках ХХ ст. С. Єфремов збагатив українську літера-
туру грунтовними монографіями. У фонді зберігається ряд статей
С.О. Єфремова, присвячених творчості Марка Вовчка (№ 8), І. Ко-
тляревського (№ 11, 34), О. Кониського (№ 15, 16), В. Короленка,
зокрема, вступна стаття до збірки оповідань “Володимир Короленко”,
критичний нарис “Письменник Короленко” (1922) (№ 17–20), а
також М. Коцюбинського (№ 21), А. Тесленка (№ 40), Панаса
Мирного (№ 29) та ін.
С. Єфремов часто приділяв свою увагу творчості П. Куліша. Про
це, зокрема, свідчать його статті, що зберігаються в фонді: “Без
синтезу. До життьової драми Куліша”; “Куліш Пантелеймон Олек-
сандрович. Щоденник” у збірнику статей та матеріалів “П.О. Куліш”
(1923), де подано психологічний портрет П. Куліша на підставі
92
аналізу його щоденника; стаття “Провіяний Куліш” (1926); “Кулі-
шів щоденник (1845–1948)” (№ 22–24).
До Франка в Єфремова було особливе ставлення: у “Каме-
нярі” він вбачав високе втілення власних поглядів на літературу.
С.О. Єфремов довго збирався до Львова, щоб досліджувати Фран-
кову творчість з “першоджерела”, і в 1903 р. вийшла перша його
франкознавча стаття, що лягла в основу майбутньої монографії. В
архіві зберігаються дослідження фондоутворювача про І. Франка,
зокрема, статті “Іван Франко”, “Іван Франко. Про життя його та
діла” (після 1916 р.), “Спомин про Франка” (1926) (№ 41–43).
Особливе місце у творчості С. Єфремова займала постать Т. Шев-
ченка. Від перших спроб вивчення літературної спадщини Шев-
ченка він переходить до глибоких наукових досліджень життя і
творчості великого українського поета. С. Єфремов працює над
автографами Шевченка, здійснює текстологічні дослідження, очолює
працю над науковим виданням творів Шевченка, а ще постає як
літописець святкування шевченкових роковин. У статті “На нерів-
них позвах (Шевченко і самодержавіє)” (1923) (№ 28), яка збері-
гається в архіві С. Єфремова, автор дає загальний огляд стосунків
між Шевченком і царським урядом. У статті “Поет і плантатор”
(20-і роки ХХ ст.) (№ 33) висвітлено один із епізодів біографії
Шевченка, а саме – заходи поета в справі звільнення своїх родичів
із кріпацтва. У науковій розвідці “Спадщина Кобзаря Дармограя”
(№ 38) автор вмотивовує псевдонім Шевченка, яким той підпису-
вав свої повісті. Серед матеріалів про Т. Шевченка в архіві збері-
гаються також статті “Невідомі рядки Шевченка” (після 1924 р.)
(№ 30), “Шевченко в своем дневнике” (№ 44), “Беспримерное
чествование” (1914) (№ 7).
Ці роботи, цитуючи Елеонору Соловей, стали “продовженням
“Історії українського письменства”, своєрідною її розбудовою, яка,
можливо, мала вивершитися у цілком новому виданні, – підсумко-
вому, синтезуючому, – якби авторові судилося це здійснити”2.
Серед численних наукових праць С. Єфремова особливої
уваги заслуговують такі: “Історія письменства в працях академіка
М.Ф. Сумцова” (№ 13), “На мертвой точке. (Заметки читателя)”
(№ 26), “Слідом за подіями (1905-й рік в українському письмен-
стві)” (№ 37), “Без хліба. Проблема голоду в українському пись-
менстві”. Суспільно-політичні реалії тогочасного життя проаналізо-
вано в роботах “З офіціяльної літератури 60-х років ХІХ в.” (№ 10),
93
“До історії “Галицької Руїни” (№ 9), “Перед світом” (№ 32), “Сталеві
обручі” (№ 39), “Утиски на український культурно-просвітній рух”
(№ 49).
Найвагомішою складовою особового фонду С.О. Єфремова є
біографічні матеріали, зокрема спомин про Київський університет
1868–1872 рр. (№ 56); привітання з нагоди 35-річчя від дня народ-
ження (1911) (№ 88); його щоденник за 1895–1896 рр. (№ 53). З
рукопису щоденника обсягом у 223 арк. дізнаємося про першого
наставника майбутнього академіка Л.П. Скочковського, про перше
кохання й перші розчарування, навчання в уманській школі,
юнацькі враження від поїздки пароплавом з Катеринослава до
Києва і поряд з тим вповні дорослі роздуми дев’ятнадцятирічного
юнака про творчість Тургенєва, про український театр, про прий-
няття рішення стосовно полишення семінарії та вступу до Універ-
ситету; читаємо згадки про власні літературні спроби, а саме – про
переклад оповідання І. Франка російською мовою, надісланий до
російського журналу “Мир Божий”. Щоденниковим сторінкам до-
вірялися найпотаємніші світоглядні думки молодого Єфремова:
“Перше цар був для мене земним богом, святою істотою; не було
для мене більшої образи як нешанованнє з чієго-небудь боку царя.
Я пам’ятаю один випадок, коли ледве не зробив я великої пакости,
звичайно, несвідомо, чоловікові, що бажав для Росії республіки.
Се було тоді, як я вчився ще в уманській школі. Ходив до школя-
рів один чоловік, що розносив цукерки і інші солодощі. Тепер я
розумію, що гірко йому жилося… Оповідаючи якось раз школярам
про своє тяжке життє, він висловився так: “якби в нас була рес-
публіка, то робочиму людові краще було б жити; не лилося б тоді
стільки сліз, як тепер, не було б багатих і бідних, царів і підданків,
а всі були б однакові”. Ся республіканська теорія, почута школя-
рами вперше від одставного москаля-рознощика, так вразила нас,
що ми потім ніколи не пускали сього рознощика до себе в хату.
Деякі хотіли навіть сказати про се приставу, і я згоджувався з
ними. Так-то було колись. А тепер для мене цар – зовсім не свята
істота, а також людина, як і ми, грішні, тепер він для мене – гно-
битель всього кращого, чесного. … Треба вчитись, щоб придбати
собі самі кращі переконання, щоб бути чесним, справедливим і
добрим чоловіком”3.
Рукопис відомих спогадів “Про дні минулі” (1920) (№ 54),
який нараховує 916 стор. і охоплює період від перших осмислених
94
вражень від навколишього світу до подій січня 1906 р., С. Єфре-
мов почав писати, переховуючись під прізвищем Ігнатенка-Колодія
у приміських селах Глевасі й Боярці та передмісті Києва Преварці
(Приорці). “Бувають у житті людському моменти, – пише автор, –
коли з’являється не то потреба, а неминуча конечність спинитись і
оглянутися назад. … І стоїть чоловік, і мимоволі погляд його обер-
тається туди, назад – до днів минулих. … Тихий сум, неперемож-
ний жаль за минулим огортає душу”. Початок рукопису позначено
3 липня 1920 р., і обривається він буквально на півслові посеред
аркуша. С. Єфремов так більше і не повернувся до подальшого
написання спогадів. Документ складається зі вступу та 18 розділів,
що охоплюють найраніші дитячі згадки, описи рідної місцевості,
портретні характеристики батьків, братів, сусідів, інших колоритних
постатей села Пальчика. Пейзажні картини виписані ним з витон-
ченим смаком. За всіма ознаками, цитуючи В. Плачинду, “С. Єфре-
мов мав би стати неабияким майстром в ділянці красного пись-
менства, коли б він саме у цьому напрямі спрямував свій талант”4.
Спогади Єфремова розкривають факти і події, досі маловідомі в
історії нашої культури, зокрема – про заснування та діяльність
Загальної української безпартійної організації (ЗУБО) у 1897 р.,
про діяльність О. Кониського, І. Франка, Є. Чикаленка та інших,
подробиці праці редакції газети “Рада”, революції 1905 р. тощо.
Матеріали службової та громадської діяльності С.О. Єфремо-
ва складають незначний за обсягом комплекс документів. Це,
зокрема: “Звідомлення контрольної комісії товариства “Просвіта”
у Києві про діяльність товариства” за 1909 р. (№ 59), квитанції,
видані С.О. Єфремову про надсилання ним грошей до Оспедалетті
М.М. Грінченко (№ 60), чернетка програми БУД (Братерства
української державності) (1920) (№ 61); лист про надання Єфре-
мову права на вільне проживання в межах УСРР (№ 62, 63);
записки з фінансових та кадрових питань ВУАН (1927–1929); ма-
теріали по складанню, редагуванню та підготовці до друку збірни-
ків та статей (20-і роки ХХ ст.). Важливим для історії формування
архівного фонду С.О. Єфремова є “Протокол комісії з розгляду
матеріалів у кабінеті колишнього академіка Єфремова”, датований
18 липня 1930 р. (№ 67). У ньому докладно перераховано документи,
які містилися на той час у робочому кабінеті віце-президента ВУАН,
і зазначено, що, згідно з постановою Першого Відділу ВУАН, всі
Шевченкові матеріали (автографи) передаються для тимчасового
95
зберігання бібліотеці при Першому Відділі, а матеріали інших
осіб, зокрема й власне Єфремова, розподіляються між відповідни-
ми Комісіями за призначенням.
Вже перебуваючи у БУПРі в березні 1931 р., С.О. Єфремов
написав до Секретаріату ВУАН листа, в якому власноруч віддав
розпорядження стосовно подальшої долі документів, які зберіга-
лися в нього в кабінеті та в кімнаті Комісії для видавання пам’я-
ток новітнього українського письменства (№ 74). Кожен рядок
листа засвідчує, по-перше, чітке розуміння Єфремовим його по-
дальшої трагічної долі, а по-друге, – безумовну порядність вченого,
який, ніби у заповіті, докладно вказує, що з матеріалів кому нале-
жить віддати, зокрема, ВУАН – автографи Шевченкових повістей
та поезій (“Більшу книжечку”), офіційне “Дело” Шевченка, архів
П. Куліша; Пензенському архівному управлінню – архів Д.Г. Бібі-
кова; Науковому товариству імені Шевченка в Львові – автографи
восьми листів Шевченка; В.В. Ігнатовичу – “Малу книжечку”
Шевченкових поезій. Не забуває Єфремов у P.S. нагадати навіть,
що “канапка та приналежні до неї кріселка в кабінеті” є власністю
співробітниці ВУАН Н. Полонської-Василенко.
Офіційний епістолярій складається, переважно, з листів від
різних редакційних та видавничих установ до Єфремова з про-
ханнями написати статті та рецензії на ту чи іншу наукову працю
(зокрема, редакція журналу “Голос Минувшаго” просить продов-
ження статті “Галичина в начале конституционной эры” (1917) (№ 78);
часопис “Киевская мысль” у 1915 р. замовляє Єфремову рецензію
на книгу М.П. Василенка “Очерки по истории западной Руси и
Украины” (№ 82); видавництво “Книгоспілка” просить дати згоду
на виготовлення вступної статті до драми Лесі Українки “Лісова
пісня” (№ 83); Товариство “Час” – подати матеріали до свого збір-
ника (№ 99); Українське товариство “Просвіта” в Житомирі – на-
діслати свої книжки до бібліотеки Товариства (№ 87); редакція
енциклопедичного словника “Гранат” просить статтю про україн-
ську літературу (№ 91–93); редакція журналу “Северные Записки”
повідомляє, що стаття “Старый вопрос в новой постановке” буде
надрукована (№ 97); товариство “Час” у Києві просить надіслати
матеріали до збірника (№ 99); редакція журналу “Художествен-
ный фольклор” з проханням прислати звідомлення про свою ді-
яльність за період від 1917 до 1925 р. (№ 102) тощо.
Переважна більшість матеріалів фонду Єфремова – це приватне
96
листування. 22 од. зб. складають листи Єфремова. Так, М.С. Гру-
шевського він сповіщає про неможливість ведення відділу “Від-
гуки” у “Вістнику НТШ” (№ 117), В.М. Доманицькому скаржиться
на свою страшенну зайнятість (“...бути редактором і мало не єди-
ним співробітником двох видань – це забагато. Од стола не
встаю…”) та постійну тривогу про долю часопису “Громадська
думка” (№ 111). Адресатами С.О. Єфремова також були Д.І. До-
рошенко, В.Г. Короленко, О.О. Русов, Є.Х. Чикаленко.
Листів, адресатом яких був власне сам С.О. Єфремов, відпо-
відно збереглося набагато більше – близько 1700 од. зб. (№ 127–
1810). Серед дописувачів – М.М. Аркас, Д.І. Багалій, М.П. Васил-
енко, В.К. Винниченко, Хв.К. Вовк, В.М. Гнатюк. До сліз зворушливі
листи отримував С.О. Єфремов з Оспедалетті від М.М. Грінченко
(№ 265–288). У них вона – любляча дружина, вірна подруга: жод-
ного слова про себе, все про Бориса Дмитровича, про стан його
здоров’я – з болем, тугою та надією: “Ой, якби Ви бачили, як він
дивиться на свої руки, що тепер сухі-сухі лежать безсило і нічого
не роблять”. Наприкінці кожного листа М.М. Грінченко передає
Єфремову найкращі побажання від Бориса Дмитровича, а в од-
ному листі від 14 січня 1910 р. (за три місяці до смерті) є дописка
самого Грінченка – напис олівцем непевним, тремтячим почерком:
“Стискаю Вашу руку і цілую Вас. Б.Г.”
Значний за обсягом комплекс (57 од. зб.) складають листи
М.С. Грушевського до С.О. Єфремова з Рима, Львова, Ялти, які
стосуються, переважно, видавничих справ, зокрема, щодо друку-
вання “Історії України-Руси”, діяльності НТШ та публікацій в
ЛНВ, власної участі у запропонованому Максимом Горьким збір-
нику “з історії українського життя в Росії”. Торкається Грушев-
ський й нагальних суспільних проблем, зокрема – необхідності
протесту української громадськості проти утисків щодо україн-
ської преси та школи, про свою підтримку заходів національного
руху стосовно шкільної справи, про допомогу з боку киян московс-
ькому часопису “Украинская жизнь” (№ 289–346).
Листування А. Кримського з С. Єфремовим стосується мово-
знавчих питань, діалектології, проблем розвитку фольклористики
(№ 623–641). Маючи надзвичайно широкий спектр наукової та
літературної діяльності, Неодмінний секретар Президії ВУАН скар-
жився своєму “доброму товаришеві” (як він називав С. Єфремова)
на постійну завантаженість роботою: “…я взяв олівця в руки і по-
97
чав рахувати, по днях, усі ті праці, які я неодмінно повинен скін-
чити до Різдва – та й побачив, що навіть коли я буду всі дні
здоровий і не слабуватиму і робитиму щоденно свій maximum, то
й тоді в мене не лишиться ані днинки вільної”5.
У листах С. Петлюри до С. Єфремова йдеться про діяльність
першого на посаді редактора московської “Украинской жизни”,
його ставлення до українського національного руху (№ 1079–
1103). Покладаючи велику надію на розвій свідомого українства
через поширення української періодики, С. Петлюра ділиться
своїми думками з київським ученим: “Думаю, що дальше видання
журналу (йдеться про “Украинскую жизнь”. – Н.З.) лежить в ін-
тересах української справи і допоможе їй де в чому ще більше
скріпити свої позиції. Отож здається міні, що доля наши в руках
киян. І коли справді надають вони “Украинской жизни” відповідне
значіння, то треба всіх сил вжити, понатужитись, щоб доказати
нашу силу націоналізму і не дати до рук наших ворогів нового
зайвого аргументу до глуму над нашим безсиллям та “штучністю”
українського руху”6.
У фонді С. Єфремова зберігаються 43 листи редактора “Благо-
творительного общества издания общеполезных и дешевых книг”
П.Я. Стебницького за 1907–1918 рр. Ці листи висвітлюють спіл-
кування Єфремова із Стебницьким, яке з часом переросло у теплі
дружні стосунки. У своїх спогадах Єфремов писав про Стебниць-
кого: “…Це життя було одним суцільним подвигом неустанної
праці…”, маючи на увазі видавничі плани, політичні заходи, клопіт
з цензурою, літературні доручення, які за тих часів Стебницький
міг вирішити тільки в Петербурзі. З автором біографічних праць
про видатних українських майстрів слова Стебницького пов’язу-
вало однаково відповідальне ставлення до громадських обов’язків,
вимогливість до власної наукової та творчої праці. Обидва діячі
докладали усіляких зусиль до того, щоб національна книга стала
запорукою культурного відродження українського народу. В одно-
му з листів Стебницький пише: “Спасибі за звістку, що не покину-
ли думки про Фр[анка]. Я певний, що аби Ви тільки сіли за ро-
боту, то Вам досить трьох вечорів, щоб кончить. Бо стілько вже Ви
написали! Увесь матеріал у Вас у голові… Що далі, то все більше
виникатиме всяких справ, що ляжуть на Вас новим тягарем, – і
тоді писати буде куди трудніще” (№ 1285–1327).
Серед епістолярію ф. 317 містяться також листи М. Аркаса,
98
Д. Багалія, В. Винниченка, В. Гнатюка, В. Доманицького, Д. Донцова,
Д. Дорошенка, П. та Ф. Єфремових, Л. Жебуньова, Г. та П. Житець-
ких, М. Зерова, К. Квітки, Н. Кибальчич, Г. Коваленко, О. Куліш,
Б. Лепкого, В. Липинського, М. Лисенка, Ф. Матушевського, М. Мія-
ковського, М. Могилянського, А. Ніковського, К. Паньківського,
В. Перетца, О. Русова та С. Русової, М. Садовського, О. Саліков-
ського, В. Самійленка, Д. Ткаченка, С. Тобілевич, Є. Чикаленка,
О. Шахматова, С. Шелухіна, І. Шрага, Л. Яновської та багатьох ін.
Матеріали інших осіб зберігають спогади невідомого автора
про Університет св. Володимира у 1868–1872 рр. (№ 56). Напи-
саний гарним стилем, із знанням предмету документ свідчить про
приналежність мемуариста до університетських викладацьких кіл
Києва.
Особовий архівний фонд С.О. Єфремова є важливим дже-
рельним масивом для опанування як життєвого, так і творчого та
громадського шляху фондоутворювача – видатного українського
державного діяча, історика літератури, критика, керівника кількох
комісій ВУАН, автора численних праць і статей з історії україн-
ської літератури, академіка Української академії наук.
1 Архів ІР НБУВ, оп. І, од. зб. 42, с. 1.
2 Соловей Е. Сергій Єфремов: доля і спадщина // Сергій Єфремов.
Статті. Наукові розвідки. Монографії. – К., 2002. – С. 11.
3 ІР НБУВ, ф. 317, № 53, с. 59–61.
4 Плачинда. В. Сергій Єфремов та його спогади // Молода нація. –
2002. – № 1. – С. 142.
5 ІР НБУВ, ф. 317, № 633, с. 1.
6 Там само, № 1080, с. 2.
|