“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Лось, В.Е.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Рукописна та книжкова спадщина України
Schlagworte:	Дослідження архівних та книжкових фондів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48659
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел / В.Е. Лось // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 40-51. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48659
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-486592013-09-01T03:04:25Z “Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел Лось, В.Е. Дослідження архівних та книжкових фондів 2007 Article “Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел / В.Е. Лось // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 40-51. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48659 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів
spellingShingle	Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів Лось, В.Е. “Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел Рукописна та книжкова спадщина України
format	Article
author	Лось, В.Е.
author_facet	Лось, В.Е.
author_sort	Лось, В.Е.
title	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел
title_short	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел
title_full	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел
title_fullStr	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел
title_full_unstemmed	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел
title_sort	“україніка” в любліні: короткий огляд церковних джерел
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Дослідження архівних та книжкових фондів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48659
citation_txt	“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел / В.Е. Лось // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 40-51. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT losʹve ukraíníkavlûblíníkorotkijoglâdcerkovnihdžerel
first_indexed	2025-07-04T09:18:30Z
last_indexed	2025-07-04T09:18:30Z
_version_	1836707438336671744
fulltext	40 В. Е. Лось Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського м. Київ “УКРАЇНІКА” В ЛЮБЛІНІ: КОРОТКИЙ ОГЛЯД ЦЕРКОВНИХ ДЖЕРЕЛ Серед усього багатства архівних джерел, що дають нам змогу реконструювати певні аспекти історії української церкви, значну частку складають й ті, що є за межами України. Цілком зрозуміло, що найбільша кількість закордонної української джерельної бази знаходиться в сусідніх країнах – Росії та Польщі, з якими Україна в певні історичні періоди перебувала в межах одного державного утворення. В даній розвідці ми зупинимося на огляді українських джерел, акцентуючи увагу саме на церковній документальній спад- щині, яка з тих чи інших причин опинилася в архіваліях Польщі, зокрема, в Любліні. На сьогодні пошуки “україніки” в Польщі – перспективна та порівняно молода сфера наукових досліджень. Загалом вивчення “україніки” в Польщі на даному етапі обмежене індивідуальними пошуками окремих джерел з різної проблематики. З’являються розвідки, присвячені висвітленню та публікації різних українських джерел поза межами України1. Натомість узагальнюючих праць, які були б присвячені ана- лізу українських церковних фондів, що зберігаються поза межами України, на сьогодні немає: опубліковані лише окремі студії2. Без сумніву, найбільший пласт українських церковних мате- ріалів міститься в державних архівах Варшави та Кракова, зокре- ма, у Варшавському архіві давніх та нових актів, де зберігаються цілісні фонди джерел до історії України, і в Музеї князів Чарто- рийських в Кракові. Утім не меншої уваги джерелознавців заслуговують й регіо- нальні архівосховища Польщі, зокрема, міста Любліна, огляд дже- рел якого і є метою нашого дослідження. © В. Е. Лось, 2007 41 Наявність українських матеріалів в Люблінських архіваліях цілком зрозуміла, перш за все, з огляду на його географічне розта- шування біля українського кордону. Особливо це стосується доку- ментів, хронологічні межі яких складають період існування Речі Посполитої, а отже відносяться до спільної спадщини української та польської історії. Загалом матеріали Люблінського архіву, які тією чи іншою мірою стосуються української тематики, умовно можна поділити на такі блоки: церковні матеріали, присвячені висвітленню функціо- нування Уніатської та Православної церков; особові фонди, що стосуються українських теренів; матеріали різного характеру. Окремим джерелом, яке ми не внесли до виділених блоків через його універсальність та надзвичайну інформативність для всіх сфер історії Середньовічної та Модерної України, є Люблін- ський коронний трибунал3. Матеріали останнього – це спільна спадщина для всіх народів, які проживали на землях Речі Поспо- литої, і є надзвичайно цінним джерелом. Люблінський коронний трибунал містить документи від 1579 до 1793 р., всього в фонді 1110 од. зб. Територіальні межі фонду – всі коронні землі. Саме до Люблінського трибуналу надходила біль- шість судових справ українських земель Брацлавського, Київського, Волинського, Руського, Холмського воєводств. Тематика матеріалів надзвичайно різностороння і охоплює всі сфери життя тогочас- ного суспільства. Слід наголосити на надзвичайній інформативності документів Люблінського трибуналу для дослідників церкви. Оскільки церква впливала на той час на всі сфери життя, тому й матеріали церков- них інституцій є невід’ємною складовою більшості документів фонду. Це стосується як Православної, так і Уніатської та Католицької церков. Документи дозволяють реконструювати взаємини міжкон- фесійного духовенства та майнові конфлікти духовенства з пред- ставниками інших соціальних груп суспільства. Хоча не слід забу- вати, що судові документи висвітлюють лише одну і далеко не найкращу сторону діяльності церкви, а отже не дають змоги вста- новити цілісну картину її функціонування. Таким чином, матеріали Люблінського трибуналу не можуть замінити нам ані втрачених церковних архівів, ані актових книг, оскільки в них, по-перше, церковні матеріали виступають лише однією із частин фонду, а по-друге, вони відображають лише одну 42 сторону життя – судові справи. Звичайно, частина документів цього фонду дублює записи актових книг, проте, враховуючи той аспект, що далеко не всі книги збереглися донині, документи Люблінського трибуналу допоможуть реконструювати втрачену документальну спадщину. Особливо це стосується повітових судо- вих книг, процент збереження яких ще менший. Так, зокрема, у фонді знаходяться виписи з актових книг Овруча, Дубна, Корця тощо. Саме тому цей фонд потребує детального вивчення, а ще краще копіювання та публікації. Не менш важливими для дослідника є церковні фонди Люблін- ського архіву, частина яких складає цілісний комплекс матеріалів до історії Уніатської та Православної церков. Необхідно відзначити, що церковні фонди, представлені в Люблінському архіві, – це половина з усіх фондів люблінської “україніки”. З оглянутих нами 30-ти фондів, що містять українські джерела, 14 є власне фондами церковних інституцій. Хоча слід наголосити, що церковна інформація представлена і в більшості інших фондів, оскільки Церква завжди була невід’ємною складо- вою тогочасного суспільства. Відмітимо, що ситуація зі збереженням церковних архівів пе- ребуває в складному стані. Це пояснюється, перш за все, драма- тичним характером української церковної історії, адже документи церковних архівів нерідко знищувалися під час майнових кон- фліктів, які були характерною особливістю відносин того часу. Не сприяла їх збереженості й тодішня система зберігання матеріалів у церковних архівах. Утім, на думку дослідника М. Довбищенка, найбільша частина церковних матеріалів Православної та Уніат- ської церков безслідно зникла під час ліквідації Уніатської церкви російським урядом, що розпочалася в кінці XVIII ст.4 Необхідно зауважити, що церковне територіальне розмежу- вання не завжди співпадало з державним. Так, до складу Київської митрополії у XVI ст. входило кілька єпархій, які знаходилися на теренах сучасних українських, польських та білоруських землях. Холмсько-Белзька єпархія була однією із таких церковних струк- турних одиниць, що знаходилися на землях різних держав. Відпо- відно, кожна з них мала свій єпископський архів, в якому збері- галися матеріали місцевого характеру. Так, фонд “Холмська греко- католицька консисторія”, що налічує 1229 од. зб., містить мате- ріали, хронологічні рамки яких охоплюють ще доунійний період – 43 1525 р. і сягають 1875 р. – року ліквідації унії на Холмщині, а та- кож кілька документів, датованих 1905 р.5 Найбільша кількість матеріалів фонду висвітлює діяльність холмських уніатських єпископів, що на сьогодні є сферою дослід- жень польських дослідників унії6. Проте серед документів, що стосуються Холмської єпархії, можна знайти чимало матеріалів загальноцерковного характеру (копії папських грамот, королівських та імператорських указів), а також документів, що відображають історію інших єпархій. Так, в одній із справ фонду знаходяться документи, що висвітлюють процес до ліквідації унії на теренах Правобережної України в кінці XVIII ст., а також остаточної ліквідації 1839 р.7, копії документів Греко-уніатського колегіуму за 1834 р. тощо.8 Слід відзначити, що в документах Холмської консисторії було віднайдено документ, що стосується історії Овруцького монастиря, та фундушеві документи Ратненської церкви на Волині, датовані 1629, 1653, 1751 та 1761 рр.9, що є свідченням раннього поширен- ня унії на теренах Волині. Зосередження волинських матеріалів у фонді Холмської консисторії пояснюється тим, що до поділів Речі Посполитої частина деканатів, які знаходилися на теренах Волині, входили до складу Холмсько-Белзької єпархії. Після переходу Волині до Російської імперії ці деканати увійшли до складу Луць- кої єпархії, яка є предметом нашого дослідження. Значний інтерес становлять матеріали генеральної візитації Ратненського деканату 1793 р. Як відомо, візитації належать до найбільш інформаційних внутрішніх джерел церкви, які на сьогодні є об’єктом досліджень істориків церкви10. Візитаційна докумен- тація є комплексним масовим джерелом з історії та культури України, вона розкриває різні сторони функціонування церкви. Так, візиту Ратненського деканату проводив візитатор Силь- вестер Горський, парох Устимовський, в роки урядування Порфи- рія Скарбика Важинського, єпископа Холмського. Досліджуваний рукопис складається з 58 арк., написаних на папері польською мо- вою. Перший аркуш рукопису містить лист Холмського єпископа Важинського із вказівками щодо проведення візитації, датований 26 жовтня 1792 р. Візитація подає детальні відомості про пароха, стан церкви, фундуші та парафіян 27 церков, що входили до складу Ратненського деканату. Наприкінці рукопису міститься додаток – опис фундушів церков із зазначенням відстані між ними. Загалом 44 цінність візитації посилюється й тим, що на сьогодні немає пу- блікацій візитацій Уніатської церкви Волині напередодні її вход- ження до складу Росії. Детальний аналіз такого типу джерел, мож- ливо, допоможе нам дати відповідь на питання, чому саме на Во- лині, в порівнянні з Поділлям та Київщиною, унія мала найміцні- ше коріння та найдовше чинила опір насильницькому приєднанню до православ’я. У Люблінському архіві знаходяться й матеріали, що висвітлю- ють діяльність уніатських монастирів Любельщини11, зокрема чотирьох монастирів у Білій, Холмі, Любліні та Замості. Хроно- логічні рамки даного джерельного комплексу охоплюють кінець XVII – 60-і роки XIX ст., оскільки, згідно з царським указом, усі ці монастирі були ліквідовані в 1861 р. Левову частку матеріалів становлять майнові документи, виписи з актових книг, фундації, дарчі та заповіти, які стосувалися цих обителей. Крім того, в них міститься кореспонденція, літургійні книги, реєстри монахів. Привертають увагу й особисті документи монастирів, так справа № 29 містить діаріуш Замойського монастиря (1758–1780), що є цінним джерелом для дослідників. Певну інформаційну цінність мають і матеріали невеликих фондів греко-католицьких парафій у Люблінському воєводстві, в яких містяться метричні записи12, а також фонд Духовної семіна- рії13, заснованої ще за Холмського уніатського єпископа Максимі- ліана Рилла в 1759 р. Протягом 1804–1810 рр. семінарія не функціо- нувала (була закрита австрійським урядом). Після ліквідації унії 1875 р. Духовна семінарія продовжила свою діяльність вже як православна і працювала до 1917 р. Крім матеріалів, що характеризують становище уніатського, як білого, так і чорного духовенства, можна виділити блок доку- ментів, що відносяться до історії Православної церкви. Здебіль- шого ці документи містяться разом з уніатськими, виступаючи їх своєрідним продовженням після ліквідації унії на Холмщині в 1875 р. Хронологічні рамки цього блоку значно вужчі – друга по- ловина ХІХ – початок ХХ ст., що обумовлено часом перебування даних теренів у сфері церковно-політичних інтересів Російської імперії, уряд якої сприяв створенню та розвитку православних церковних інституцій. Територію, охоплену діяльністю даних інсти- туцій, складали Люблінська, Сідлецька та Холмська губернії. Перелічимо назви цих інституцій, зосереджених в Люблін- 45 ському державному архіві: ф. 96 – Варшавська православна ду- ховна консисторія (1834–1875), 1321 од. зб.; ф. 98 – Холмсько- Варшавська духовна православна консисторія (1871/1875–1905), 8093 од. зб.; ф. 99 – Холмська православна духовна консисторія (1905–1915), 4469 од. зб. До цього фонду приєднаний фонд “Клірові відомості”, що містить 1060 од. зб. Кожна із названих одиниць є продовженням наступної, оскільки до 1875 р. існувала Варшавська єпархія, до якої входили всі православні парафії, що знаходилися на польських землях. З 1875 по 1905 р. функціонувала Холмсько- Варшавська консисторія, а вже протягом 1905–1915 рр. діяла окрема Холмська єпархія. Найменування архівних фондів дублюють назви церковних інституцій. Ф. 97 – Холмське духовне правління (1875–1905), 7006 од. зб.; ф. 100 – опікунський комітет Хомської єпархії, 121 од.зб.; ф.101 – Холмська єпархіальна шкільна рада (1887–1915). Також наявні не- великі за обсягом фонди початкових православних шкіл у Лю- бліні: ф. 542/8 (1871–1912), 12 од. зб., ф. 542/9 (1873–1915), 7 од. зб., які містять письмові роботи учнів, книги та класні журнали. До невеликих за обсягом фондів цього блоку слід віднести ф. 103 – Холмське православне братство (1879–1915), 91 од.зб.; ф. 108 – парафії православні в Люблінському воєводстві, 77 од. зб. (справа про будівництво собору в Любліні та матеріали парафії Збавитиче). За змістом матеріали зазначених фондів містять реєстри, відо- мості, протоколи, призначення священиків, кореспонденцію, особо- ві справи духовенства, метричні дані, справи про взаємини право- славних та уніатів і т.д., все що стосується православного духовен- ства на східних теренах Польщі. Оглядовий аналіз задекларованого джерельного блоку дозволяє стверджувати, що всі православні інституції існували на державні дотації, оскільки їхнім завданням було зміцнення та розвиток право- слав’я серед колишніх уніатів цих теренів, що успішно й здійсню- валося. Крім церковних інституцій, в Люблінському архіві зберігається кілька фондів особового характеру, які можна віднести до матері- алів “україніки”. Зокрема, фонд Замойських з Подзамче (1807– 1889), який містить 73 од.зб. та складається з приходно-розходних документів каси за 1837–1839, 1851–1873, 1880–1889 рр.; фонд Фердинанда Бостля (1772–1935), 67 од.зб., матеріали якого присвя- чені питанням шкільництва в Галичині14. 46 Серед особових фондів привертає увагу зібрання князів Лю- бомирських з Дубна15, що вирізняється значним інформаційним потенціалом для дослідників історії Волині. Крайні дати докумен- тів – 1619–1867 рр., 76 од.зб. Більшість матеріалів фонду репрезентує господарсько-майнові справи князів Любомирських, переважно XVIII–XIX ст.: судові документи, позови; поділ земель; контракти продажу земель; гро- шові позички; листування царської адміністрації і Дубненської економії та князів Любомирських щодо господарських справ за 1822–1850 рр. тощо. Зберігається в фонді й приватне листування Любомирських16. Документи фонду дозволять дослідникам рекон- струювати майнове становище та господарські взаємини представ- ників польської шляхти Волині, перш за все, Любомирських, а та- кож Ходкевичів, Понінських, Четвертинських та інших протягом тривалого часу, зокрема, кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Фонд містить також екстракти з Житомирських та Київських гродських книг про майнові справи Любомирських за 1747, 1771 рр.17 та ін. Детальне опрацювання представленого джерельного масиву дозволить встановити динаміку змін, що відбувалися в системі господарювання, а також проаналізувати майнові суперечки як не- від’ємну складову функціонування модерного суспільства. Так, у фонді є матеріал, що репрезентує місце та роль майнових конфлік- тів у середовищі різних соціальних груп: шляхти, міщан та осіб ду- ховного стану. Так, наявна інформація про земельні суперечки між князями Любомирськими та монахинями Дубненського уніатського монастиря18. Документи фонду Любомирських розкривають й податкову систему, яка функціонувала на Волині на початку ХІХ ст., зокрема, в фонді наявний реєстр усіх чиншів та податків від мешканців Дубна і передмість за 1805–1806 рр.19, повинності селян20. Так, ще в 1833 р. населення міста за перехід через р. Ікву платило мостове князям Любомирським, які його побудували21. Цінними для еко- номічної історії є матеріали інвентарів фільварків Дубненщини, а саме: Головчицького, Іванського, Підборецького, Сурміцького, То- роканського, Забрамського, сіл Тороканів і Пелчи22 . Становить інтерес для дослідників Волині й виявлений нами інвентар м. Дубна за 1723 р., рукописна книга на 86 арк. У ній, крім господарських моментів, присутня й інформація про кількість та місце знаходження церков різних віросповідань, про наявні при 47 них навчальні заклади. Так, при церквах Св. Миколая та Св. Іллі розташовані школи, які з давнього часу мали свій фундуш. Були в місті також 2 єврейські школи та синагога. Цікава й інформація для дослідників благодійницької діяль- ності церков XVIII ст. В інвентарі зафіксована наявність в Дубно на 1723 р. кількох шпиталів: шпиталь при католицькому мона- стирі, руський і єврейський шпиталі23. Зауважимо, що зазначена справа містить й матеріал про фінансування шпиталю в Олиці, щоправда інформація датована 1839 р.24 Таким чином, матеріали особових архівів і, зокрема, фонду князів Любомирських є цінним джерелом для дослідників еконо- мічної, соціальної та церковної історії Волині XVIII–XIX ст. Слід відмітити, що українські джерела, які зберігаються в ар- хіві Любліна, не обмежуються тільки матеріалами Середньовіччя та Нового часу. В окремий блок можна виділити документи, які репрезен- тують різні аспекти життя українського прикордонного суспіль- ства кінця ХІХ– початку ХХ ст. Оскільки це не входить до сфери наших дослідницьких інтересів, ми обмежимося лише переліком наявних фондів, що спонукає дослідників до більш грунтовного аналізу репрезентованих джерел з історії України25. Церковні джерела відділу рукописів Люблінського католицького університету Пам’ятки церковної “україніки” представлені не лише архіва- ліями Люблінського державного архіву – українські джерела мож- на відшукати й у відділі рукописів бібліотеки Люблінського католицького університету. Нашу увагу привернула збірка рукописів, пожертвуваних ка- толицьким священиком Б. Уссасом університетській бібліотеці26. Збірка стосується історії Уніатської та Римо-Католицької церков на території України та Білорусі в XVII–ХІХ ст. Це, переважно, рукописні матеріали, оригінали та копії з різних архівів, друки, чорнові варіанти статей різних авторів та нотатки автора колекції. Отця Б. Уссаса цікавили всі сторони життя зазначених цер- ков, і він навіть зібрав бібліографію з історії Католицької та Уніат- ської церков на землях, що увійшли до складу Російської імперії, – як друковані, так і рукописні матеріали. Найбільшу увагу він при- 48 ділив трагічним сторінкам існування Уніатської церкви в Росій- ській імперії, зокрема 30-м рокам ХІХ ст. Автор зібрав різноманітну інформацію про василіанську псев- до ігуменю М. Мечиславську. Особливий інтерес представляє лист уніатської ігумені Параскеви. Уссас під час архівних пошуків у Віленському архіві, які він здійснював за рекомендацією митро- полита А. Шептицького в 1930–1935 рр., знайшов цікавий доку- мент. Це був лист справжньої останньої ігумені Мінського мона- стиря Параскеви Левшецької до Мінського генерал-губернатора М.А. Долгорукова, копію якого він передав до бібліотеки Люблін- ського університету. Лист датується 1834 р. і містить інформацію про проведення внутрішніх змін в монастирському храмі на зразок православного; про особовий склад монастиря, кількість монахинь, учениць та інших осіб, які перебували на утриманні монастирської спільноти тощо27. Цікавила Уссаса й джерельна база культурної спадщини лікві- дованої Церкви. Автор відзначає, що багатий масив джерел по монастирях, які перебували в складі Російської імперії, зберігався у Варшавському архіві давніх актів, але він був мало опрацьова- ний та майже весь був втрачений під час Варшавського повстання 1944 р.28 Приділяє автор значну увагу книжковим збіркам ліквідованих римо-католицьких монастирів України та Білорусі, подаючи статис- тичні дані про кількість книг, а також їх розміщення по різних відомствах (направлялися по трьох інстанціях: 1) світському римо- католицькому духовенству, 2) світським навчальним закладам; 3) гу- бернським бібліотекам)29. Проте доля книжкових зібрань ліквідованих василіанських монастирів була значно трагічнішою. Дослідник подає цифри спалених за наказом Й. Семашка уніатських богослужбових книг. Важливим є факт, як саме реагували на подібну діяльність деякі православні архієреї. В колекції Уссаса наявний уривок листа Фі- ларета, архієпископа Чернігівського до А.В. Горського від 1885 р., де архієпископ пише про акти вандалізму, здійснені над старо- винними уніатськими книгами за наказом колишнього уніатського та православного вищого духовенства (в Бєлгороді, в річці Донець було потоплено значну частину таких книг за наказом Володи- мира, єпископа Курського), і відмічає: “Если так распорядился епис- коп, что думать остается о священниках?”30. 49 Щодо методів приєднання уніатів до православ’я, – о. Уссас приводить листи православного духовенства, в яких це докладно прослідковується. Так, у листі православного митрополита Литов- ського і Віленського Макарія до генерала А.Л. Протасова відверто мовилося про те, що втримати у православ’ї колишніх уніатів тіль- ки духовними засобами не можна, і що власне приєднання було здійснене “не одним православным духовенством силою его про- поведи, а преимущественно при содействии гражданской власти, так и удержание их в православии по крайней мере может и должно совершаться духовенством при содействии же гражданской влас- ти”31. Привертає інтерес і знайдене автором у Віленському архіві листування генерал-лейтенанта Заболоцького з чиновником О. Стороженком, в якому останній зазначає, що колишній уніатський єпископ, а на той час (1864 р.) православний Литовський митро- полит Й. Семашко, “замышляет присоединить к православию униа- тов Люблинской губернии…”32. Цікавить автора колекції і постать останнього уніатського ми- трополита в Російській імперії – Йосафата Булгака, про якого він збирає відомості з різних джерел. Слід відзначити, що, за словами автора, митрополит Й. Булгак, котрий був похований в Санкт-Пе- тербурзі на православному цвинтарі не з ідеологічних причин, як це стверджували історики ХІХ ст., тобто, щоб підкреслити його приналежність до православ’я, а тому, що на той час католицький, а тим більше уніатський цвинтар в столиці Росії був відсутній. Усіх представників християнського віровизнання ховали на право- славному цвинтарі. Тільки в 1856 р. (а митрополит помер у 1838 р.), завдяки отцю-домініканину Д. Лукашевичу в Санкт-Петербурзі був відкритий окремий цвинтар для католиків33. У досліджуваній колекції джерел наявна копія тестаменту Київ- ського уніатського митрополита Леона Кішки від 22.11.1728 р. 34 Під цим номером зберігаються й виписи з різних документів, що стосуються Святоспаської православної церкви в Любліні з 1596– 1639 рр., що були зроблені на замовлення Люблінського губерна- тора в ХІХ ст. Значна увага в документах приділена становищу православного церковного братства та міжконфесійних взаємин православного та уніатського населення Любліна. Йдеться, зокрема, про грамоту Київського митрополита Михайла Рогози міщанам Любліна на заснування братства від 1594 р.; дарчі записи на братство князя Юрія Чарторийського від 1599 р.; документи про зрівняння в 50 правах люблінських міщан православного та уніатського віроспо- відання від 1635 р.; скарга православних на Холмського уніатського єпископа за напад на їхній братський монастир від 1639 р. тощо35. Значний масив документів колекції складають копії та чернет- ки різних статей, присвячених церковній тематиці початку ХХ ст.: листи римських пап, фрагменти статей про об’єднання Церков, умови переходу на католицизм та статистичні дані про кількість осіб, які прийняли католицьке віросповідання на теренах Холм- щини протягом 1905–1909 рр. тощо36. Загалом, колекція о. Б. Уссаса є цінним джерелом з історії Православної церкви на східних теренах Польщі, а також Уніатської та Католицької церков на білоруських та українських землях, що перейшли до складу Російської імперії в результаті поділів Речі Посполитої. Зазначені документи – це складова частина історич- ної спадщини українського народу. Таким чином, у регіональних польських архіваліях зосеред- жено значний джерельний масив, що має для України виняткове історико-культурне значення. Особливо це стосується матеріалів церковних архівів, які потребують ретельного дослідження та видання. 1 Мицик Ю. Документи польських архівів до історії запорозького ко- зацтва першої чверті XVII ст. // Архіви України. – 2004.– №1–2.– С. 93– 111; Мицик Ю., Кислюк О.І. Незнаний німецькомовний твір XVII ст. про Україну // “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. Історичні науки. Т. 27.– 2004.– С. 78–93.; Мицик Ю. Чуднівська та Слободищенська битви 1660 р. на сторінках “Віршованої хроніки” // Архіви України. – 2005.–№4.– С.76–103 і т.д. 2 Довбищенко М.В. Українські церковні архіви Литовсько-Польської доби: історична доля та перспективи реконструкції // Архіви України. – 2001. – № 6.– С.11–23. 3 Archiwum panstwowy w Lublinie (AP w Lublinie). – Z. 16 Trybuna¬ koronny Lubelski. 4 Довбищенко М.В. Указ. пр. – С. 12, 17. 5 AP w Lublinie. – Z. 95. Che¬mski konsystorz Greckokatolicki. 6 Ko¬buk W. Duchowieºstwo unickie w królewstwie Polskim 1835–1875. - Lublin: TN KUL, 1992.– 190 s. і т.д. 7 AP w Lublinie – Z. 95, sygn. 1225. 8 TamΩe. – Z. 95, sygn.1226. 9 TamΩe. – sygn. 690, 447. 10 Скочиляс І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII– XVIII ст. Львівсько–Галицько–Кам’янецька єпархія. Т. 2. Протоколи гене- 51 ральних візитацій. – Львів, 2004; Radwan M. Wizytacje generalne parafii unickich w województwie Kijowskim i Brac¬awskim po 1782 roku. – Lublin: TN KUL., 2004. – 912 s. 11 AP w Lublinie.– Z. 111, Klasztory greckokatolicki w wojewódstwie Lubielskim 12 TamΩe. – Z. 107, Parafie greckokatolickie w województwie Lubielskim. 13 TamΩe. – Z. 102, Seminarium Duchowne w Che¬mie. 14 TamΩe. – Z. 626, Teki Ferdynanda Bostla. 15 TamΩe. – Z. 79, Archiwum Lubomirskich. 16 TamΩe. – Z. 79, sygn. 70, 75. 17 TamΩe. – sygn. 76. 18 TamΩe. – sygn. 6. 19 TamΩe. – sygn. 43. 20 TamΩe. – sygn. 51,52. 21 TamΩe. – sygn. 9, k. 5. 22 TamΩe. – sygn. 47, 49–50, 53,56, 58, 58‡, 60. 23 TamΩe. – sygn. 40, k.4–25. 24 TamΩe.– sygn. 38. 25 TamΩe. – Z. 28 Akta miasta Che¬ma (1661–1811), 23 од.; Z. 1 206 /2 Ksiêgi kaptura ziemi Che¬mskiej I powiatu Krasnostawskiego (1668–1764), 6 од.; Z. 62/2 Akta miasta Be¬za (1867–1936), 4 од.; Z. 447 Urzâd kadastralny w Be¬zie (1853 – 1939), 213 од.; Z. 254 Zjazd Sêdziów Pokoju Gubernii Wo¬ynskiej w Równem 1913– 1917 (1920), 9 од.; Z. 762 Delegatura Pe¬nomocznika Rzâdu do spraw Przesiedlenia w Be¬zie 1951, 115 од.; Z. 526 Komisariat O•wiaty Ludowej dla Che¬mszczyzny, Podlasia i Polesia (1917–1919), 764 од.; Z. 1075 Ukraiºska Powstaºska Armia Zachód IV Okreˆg Wojskowy, Teczki: 69–85; Z. 1449 Policja Paºstwowa Stacja Kontrolna w Równem (1921–23), 2 од.; Z. 1448 Starostwo powiatowe w Sokalu (1931–39), 11 Ó‰.; Z. 1450 Okrêgowa Komisja Wyborcza 58 w Sarnach (1935), 9 од. 26 Otdzial reˆkopisów Biblioteki Uniwersyteckiej KUL. – Zbiór rekopisów ks. B. Ussasa. 27 Otdzial reˆkopisów Biblioteki Uniwersyteckiej KUL. – Zbiór rekopisów ks. B. Ussasa., rkp. 760, k. 22 28 TamΩe.– rkp. 960, k. 90. 29 TamΩe.– rkp. 909, k. 21. 30 TamΩe.– rkp. 757, k. 22. 31 TamΩe.– rkp. 757, k. 34. 32 TamΩe.– rkp. 760, k. 67–68. 33 TamΩe. – rkp. 960, k. 84. 34 TamΩe. – rkp. 757, k. 1–6. 35 TamΩe. – rkp. 757, k. 11–19. 36 TamΩe. – rkp. 757, k. 31–64.

“Україніка” в Любліні: короткий огляд церковних джерел

Institution

Ähnliche Einträge