Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку

В статье раскрыта специфика развития важного современного маркетингового инструмента – выставочной деятельности, представляющей собой динамичную отрасль экономической деятельности. Проанализированы этапы ее становления, особенности функционирования на рынке современных маркетинговых коммуникаций, а...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Підгрушний, Г.П., Пекар, В.О., Денисенко, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут географії НАН України 2009
Теми:	Суспільно-географічні дослідження
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4867
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку / Г.П. Підгрушний, В.О. Пекар, О.О. Денисенко // Укр. геогр. журн. — 2009. — № 1. — С. 41-49. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-4867
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-48672009-12-29T12:00:43Z Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку Підгрушний, Г.П. Пекар, В.О. Денисенко, О.О. Суспільно-географічні дослідження В статье раскрыта специфика развития важного современного маркетингового инструмента – выставочной деятельности, представляющей собой динамичную отрасль экономической деятельности. Проанализированы этапы ее становления, особенности функционирования на рынке современных маркетинговых коммуникаций, а также активизация ее роли в процессах регионального развития. Освещены территориальные особенности развития этого вида деятельности в мире, Европе и Украине. The peculiarities of development of exhibition activities – an important modern marketing instrument and a dynamic branch of economy – are considered in the paper. The stages of exhibition activities development, the features of their functioning in the market of modern marketing communications as well as activization of their role in the processes of regional development are analysed. The peculiarities of exhibition activities development in the world, Europe and Ukraine are characterized. 2009 Article Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку / Г.П. Підгрушний, В.О. Пекар, О.О. Денисенко // Укр. геогр. журн. — 2009. — № 1. — С. 41-49. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1561-4980 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4867 069.9:911.3 uk Інститут географії НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження
spellingShingle	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження Підгрушний, Г.П. Пекар, В.О. Денисенко, О.О. Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
description	В статье раскрыта специфика развития важного современного маркетингового инструмента – выставочной деятельности, представляющей собой динамичную отрасль экономической деятельности. Проанализированы этапы ее становления, особенности функционирования на рынке современных маркетинговых коммуникаций, а также активизация ее роли в процессах регионального развития. Освещены территориальные особенности развития этого вида деятельности в мире, Европе и Украине.
format	Article
author	Підгрушний, Г.П. Пекар, В.О. Денисенко, О.О.
author_facet	Підгрушний, Г.П. Пекар, В.О. Денисенко, О.О.
author_sort	Підгрушний, Г.П.
title	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
title_short	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
title_full	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
title_fullStr	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
title_full_unstemmed	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
title_sort	виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку
publisher	Інститут географії НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Суспільно-географічні дослідження
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4867
citation_txt	Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку / Г.П. Підгрушний, В.О. Пекар, О.О. Денисенко // Укр. геогр. журн. — 2009. — № 1. — С. 41-49. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT pídgrušnijgp vistavkovadíâlʹnístʹtaííznačennââkínstrumenturegíonalʹnogorozvitku AT pekarvo vistavkovadíâlʹnístʹtaííznačennââkínstrumenturegíonalʹnogorozvitku AT denisenkooo vistavkovadíâlʹnístʹtaííznačennââkínstrumenturegíonalʹnogorozvitku
first_indexed	2025-07-02T08:02:33Z
last_indexed	2025-07-02T08:02:33Z
_version_	1836521465569083392
fulltext	Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 1 41 місцевості, забезпечення дотримання певних стан- дартів якості життя населення з урахуванням інтег- рації України у світове співтовариство. Це має бути втіленням науково обґрунтованої територіальної 1. Баранский Н.Н. Экономическая география. Экономическая картография. – М.: Государственное изд-во геогр. лит-ры, 1956. – 280 с. 2. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К.: Либідь, 1998. – 168 с. 3. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. – К.: Ін-т екон. прогнозування, Фенікс, 2003. – 1008 с. 4. Лаппо Г.М. Города на пути в будущее. – М.: Мысль, 1987. – 236 с. 5. Паламарчук М.М., Балабанов Г.В., Горленко И.А. Территориальная структура производственных комплексов / Под общ. ред. М.М. Паламарчука. – К.: Наук. думка, 1981. – 311 с. 6. Паламарчук М.М., Горленко І.О. Мінеральні ресурси і структура районного промислового комплексу. – К.: Наук. думка, 1972. – 275 с. 7. Паламарчук М.М., Паламарчук А.М., Язынина Р.А. Территориальная организация агропромышленных комплексов. – К.: Наук. думка, 1985. – 304 с. 8. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К.: Знання, 1998. – 416 с. 9. Паламарчук М.М., Тащук К.О. Територіальна структура промислового комплексу економічного району. – К.: Наук. думка, 1974. – 122 с. 10. Папп В.В. Структуризація економіки України та її регіонів у контексті євроінтеграційних процесів / Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участь в інтеграційних процесах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк: РВВ “Вежа”, 2008. – 428 с. 11. Питюренко Е.И. Системы расселения и территориальная организация народного хозяйства. – К.: Наук. думка, 1983. – 140 с. 12. Питюренко Е.И. Территориальные системы городских поселений Украинской ССР. – К.: Наук. думка, 1977. – 204 с. 13. Регіональна економіка. Словник-довідник / О.Д. Богорад, О.М. Шевелєв, В.М. Падалка, В.М. Підмогильний. – К.: НДІ соц.- екон. проблем міста, 2004. – 346 с. 14. Тащук К.О. Основні інтегральні елементи територіальної структури промисловості Південно-Західного економічного району // Міжвідомчий наук. збірник “Економічна географія”. – Вип. 13, 1972. – С. 88-94. 15. Тащук К.О. Основні фактори формування територіальної структури промислового комплексу Південно-Західного економічного району // Питання територіальної організації виробництва. – К., 1970. – С. 124-127. 16. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 444 с. 17. Язынина Р.А., Малюк С.Н., Нагирная В.П. Территориальные системы в специализированных агропромышленных комплексах. – К.: Наук. думка, 1990. – 160 с. організації виробництва і розселення населення, ефективного і доцільного, зокрема з суспільно-гео- графічних позицій, економічного каркасу і водночас раціональної регіональної політики держави. Інститут географії НАН України, Київ Отримано 12.01.2009 УДК 069.9:911.3 Г.П. Підгрушний, В.О. Пекар, О.О. Денисенко ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ Подгрушный Г.П., В.А. Пекар, А.А. Денисенко ВЫСТАВОЧНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ЕЕ ЗНАЧЕНИЕ КАК ИНСТРУМЕНТА РЕГИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ Институт географии НАН Украины, Киев В статье раскрыта специфика развития важного современного маркетингового инструмента – выставочной деятельности, представляющей собой динамичную отрасль экономической деятельности. Проанализированы этапы ее становления, особенности функционирования на рынке современных маркетинговых коммуникаций, а также активизация ее роли в процессах регионального развития. Освещены территориальные особенности развития этого вида деятельности в мире, Европе и Украине. H. Pidhrushnyj, V. Pekar, A. Denysenko EXHIBITION ACTIVITIES AND THEIR SIGNIFICANCE AS AN INSTRUMENT OF REGIONAL DEVELOPMENT Institute of Geography, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv The peculiarities of development of exhibition activities – an important modern marketing instrument and a dynamic branch of economy – are considered in the paper. The stages of exhibition activities development, the features of their functioning in the market of modern marketing communications as well as activization of their role in the processes of regional development are analysed. The peculiarities of exhibition activities development in the world, Europe and Ukraine are characterized. © Г.П. Підгрушний, В.О. Пекар, О.О. Денисенко, 2009 Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 142 Розвиток взагалі та регіональний розвиток зокре- ма – складний процес, який стосується глибинної сутності систем. Він завжди пов’язаний зі струк- турними трансформаціями, що ведуть до змін якіс- ного стану та кількісних параметрів систем. В основі внутрішніх механізмів регіонального розвитку лежать три взаємозв’язані та взаємозумов- лені процеси – виробництво, обмін і споживання. Динаміка цих процесів є базовим чинником, що визначає структурні трансформації регіону, а відтак і його розвиток. Проблеми впливу виробництва на регіональний розвиток значною мірою вже досліджувались у віт- чизняній регіональній економіці та суспільній гео- графії [7, 8]. Процеси споживання розглядались пере- важно у зв’язку з імпортними операціями чи надан- ням окремих послуг [9 та інші]. Питання ж ролі обміну та значення територіальних компонент його зосередження в процесах регіонального розвитку на сьогоднішній день практично не досліджені. Важливість процесів обміну для формування ре- гіонів та їх розвитку важко переоцінити. Генеруючи і підтримуючи матеріальні та інформаційні потоки між компонентами регіональних структур та їх те- риторіальними ланками (поселеннями), обмін забезпечує системно-структурну цілісність регіону. З впевненістю можна констатувати, що еволю- ційний розвиток регіонів, який передбачає послі- довну зміну в них трьох головних стадій – доіндуст- ріальної, індустріальної та постіндустріальної, ґрунтується не тільки на зрушеннях у технологічній організації виробництва, але й обміну. Кожній стадії регіонального розвитку відповідає впровадження в практику системи інструментів маркетингових комунікацій, що забезпечують більш ефективний та збалансований обмін. Для постіндустріальної стадії розвитку основу системи маркетингового інструментарію формують директ- маркетинг, інтернет-маркетинг, point-of-sale мар- кетинг, різноманітні види sales promotion, вистав- кова діяльність (ВД) [6]. Серед факторів, які сприяють розвиткові світо- вої виставкової індустрії, необхідно назвати насамперед інноваційний характер сучасної еконо- міки (скорочення життєвого циклу товарів, збіль- шення їх номенклатури та складності тощо), зни- ження ефективності традиційних інструментів мар- кетингових комунікацій (через перевантаження ко- мунікаційних каналів до споживачів, зміни в соці- альній структурі суспільства та інші), а також певні соціально-психологічні фактори (збільшення по- треби в особистому спілкуванні в міру розвитку електронних засобів комунікації тощо). Натомість, стримують розвиток виставкової індустрії такі фак- тори, як поширення альтернативних персоналізова- них та інтерактивних (діалогових) каналів кому- нікацій (Інтернет, прямий маркетинг тощо), а також нові глобальні загрози (тероризм, епідемії). У сучасних умовах ВД перетворилася на важливу галузь економічної діяльності, сферу професійних занять сотень тисяч людей в усьому світі зі своєю власною інфраструктурою у вигляді спеціалізованої нерухомості, професійних об’єднань, системи підготовки кадрів. Вона об’єднує підприємства, що займаються організацією та проведенням виставок, їх обслуговуванням і т.п. Як галузь господарства виставкова діяльність робить свій внесок у створення національного продукту, нових робочих місць, є джерелом податків тощо. Кількість виставкових заходів, чисельність їх учасників та відвідувачів у світі невпинно зростає. При цьому проявляється помітна регіональна неод- норідність розвитку виставкової діяльності. Найбіль- ші міжнародні виставки за своїм значенням, масшта- бами та громадським резонансом нагадують такі надзвичайні події, як світові мистецькі фестивалі, спортивні чемпіонати чи навіть Олімпійські ігри. Для розуміння причин масштабної активізації попиту на виставкову діяльність у сучасній економіці доцільно розглянути етапи її становлення. Історія виставково-ярмаркової діяльності сягає давнини. Дослідники вважають, що перші, при- мітивні ярмарки виникли ще за часів мінової тор- гівлі, у догрошову епоху. Поява виставково-ярмарко- вої діяльності пов’язана з виникненням сільськогос- подарських ярмарків у аграрному суспільстві. Саме з сезонністю аграрної діяльності пов’язане поняття «ярмарок», на відміну від «ринку» (базару), що функціонує щоденно: слов’янське слово «ярмарок» виникло від німецьких Jahr - рік, та Markt - ринок. Отже, первісне значення слова «ярмарок» – щоріч- ний ринок, як правило, прив’язаний за часом до сіль- ськогосподарського циклу, а за місцем – до вигідних шляхів сполучення між містами чи регіонами. При- таманність слова «ярмарок» більшості слов’янських мов вказує на досить давній час виникнення цього явища. Але не слід вважати, що ярмарки були лише сіль- ськогосподарськими. Оскільки міжнародна торгівля у давньому світі розвивалася порівняно достатньо інтенсивно (особливо у Середземномор’ї), одночас- но з набуттям ярмарками міжнародного характеру розширювався і спектр товарів. На ярмарках з’яв- ляються шовк, спеції, вироби з дорогоцінних мета- лів та інші товари міжнародного обміну того часу. Вони починають відігравати роль інструменту обмі- ну в міжнародній торгівлі. Першою письмовою згадкою про ярмарки вважають біблійну Книгу Єзекіїля (VI ст. до н.е.). Давньогрецькі автори пи- шуть про ярмарки, які відбувалися одночасно з ігра- ми у Дельфах, Немеї, Делосі, Корінфі тощо, а римля- ни поширили ярмаркову діяльність на всю територію великої імперії. Наприклад, відомі ярмарки у Ліоні (Франція) були засновані близько 172 р. н.е., хоча Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 1 43 французькі дослідники відносять походження яр- марків ще до кельтської епохи. Отже, ярмарки сти- хійно виникли за давніх часів для реалізації потреби людей в обміні та спілкуванні. Роль ярмарків як інструменту обміну у середньо- вічній економіці є дуже значною. У цій статті ми беремо за приклад ярмаркову діяльність в Європі та залишаємо поза розглядом Азію, де, попри певні особливості, шлях розвитку ярмаркової діяльності у економіках ісламського світу, Китаю, Індії, Японії є дуже подібним до європейського. Відомий вчений, дослідник історії економіки Ф. Бродель [1] зазначає, що у Cередньовіччі ярмарки разом з біржами скла- дали найвищий поверх економіки – на противагу ринкам, крамницям і торгівлі на рознос, які склада- ли нижчий поверх. Ярмарки з часом акумулювали практично всі великі торговельні операції, всю тор- гівлю на великі відстані. У середньовічній Європі, в умовах низької щільності населення та слабких соціальних зв’язків, ярмарки були фактично єдиним засобом збереження спільного торговельного (а від- так і соціального та політичного) простору. Здебіль- шого вони локалізувалися вздовж торговельних коридорів та у точках їх перетину. Широке відродження ярмарків Європи у Х-ХІ ст. базувалось на залишках їх мережі, що збереглась тут з стародавніх часів. В умовах середньовічних реалій їхня економічна роль полягала в тому, щоб розірвати надто вузьке коло звичайних торговельних обмінів; активізуючи обмін, ярмарки стимулювали розвиток міст. Найбільші з них перетворилися на економічні центри регіонів. Влада, зацікавлена в розширенні обміну, надавала на час проведення ярмарків значні пільги щодо податків, шляхового мита тощо. Важливість ярмарків для забезпечення економічного розвитку міст проявилася також у виборюванні ними Магдебурзького права. Однією з головних його переваг було право міста на прове- дення щорічних ярмарків. У ХІІ-ХІІІ ст. ярмарки перетворилися на основний інструмент міжнародної торгівлі та зберігали свою роль протягом наступних століть. У зв’язку з цим слід відзначити роль ярмарків у розвитку кредиту – одного з головних знарядь зарод- ження капіталізму. Не було жодного ярмарку, який би не закінчувався «клірингом» (взаємозаліком) платежів. Ярмарки були місцем вимог сплати боргів, які взаємно погашалися. За допомогою порівняно незначної кількості «живих» грошей можна було оплатити за взаємозаліками обміни, які обрахову- валися великими сумами. У такий спосіб ярмарок створював кредит. На правилах ярмаркової торгівлі формувалося європейське ділове законодавство. Існував тісний зв’язок між ярмарками як у прос- торі, так і у часі. Товарні та кредитні ярмарки ство- рювали для полегшення кругообігу капіталу. Кален- дарі проведення ярмарків показують, що вони були взаємопов’язаними; торгівці перебиралися з одного ярмарку до іншого і так далі. XVI ст. – апогей роз- витку європейських ярмарків. У XVII-XVIII ст. починається їх поступовий занепад, спричинений створенням постійно діючих центрів торгового і грошового обігу (наприклад, товарних та фінан- сових бірж). Із становленням індустріального суспільства та набуттям економікою інноваційного характеру від- булося відродження ярмарків на новій якісній основі – у формі виставок. Перші світові виставки являли собою демонстрацію передових досягнень у техніч- ному прогресі. Виставки, що проводилися у найбіль- ших містах тогочасних імперій (у тому числі Росій- ської імперії), були інструментом розвитку капіта- лізму, створення великих національних ринків. У 1925 р. було засновано Всесвітню асоціацію виставкової індустрії, яка й нині є найавторитетні- шою міжнародною організацією у цій сфері, об’єд- нуючи провідних організаторів виставок, виставкові центри, національні та міжнародні асоціації. Асоціа- ція була заснована у Мілані представниками 20 провідних європейських центрів виставкової галузі. Серед них – лідери сучасної ВД – Мілан, Париж, Лейпциг, Кельн, Франкфурт, а також ряд централь- ноєвропейських міст – Будапешт, Гданськ, Любляна, Прага, Заґреб та Львів. Сучасних форм виставкова діяльність набувала у другій половині ХХ ст. Науково-технічний прог- рес, глобалізація світової економіки та становлення постіндустріального суспільства відновлюють по- пит на спеціальні механізми обміну, якими є міжна- родні виставки. Виставкова діяльність у сучасних умовах реалі- зує функції генератора та ключової ланки процесів обміну в регіонах та містах. Це забезпечується поєд- наним проявом специфічних особливостей вистав- кової діяльності, зокрема її можливостями інформу- вання про стан і тенденції розвитку ринку, рівень конкуренції та особливості застосування конкурент- них, інноваційних, логістичних та цінових страте- гій; створенням можливостей для безпосереднього діалогу між виробниками та споживачами; прове- денням професійних конференцій та дискусій у ме- жах виставок, встановленням перспективних діло- вих контактів і у підсумку – значним мультипліка- тивним ефектом виставкової діяльності та створен- ням визначеного позитивного іміджу міста. Названі чинники формують ефективні конку- рентні переваги виставкової діяльності поряд з іншими маркетинговими інструментами для різних учасників ринку. При цьому важливим аспектом для експонентів, які сплачують внески за участь у виставці, є вартість в с т а н о в л е н н я к о н т а к т у порівняно з іншими формами комунікації. За оцінками Італій- ської асоціації виставок і ярмарків, ВД забезпечує можливість досягнути найбільшої кількості контак- тів порівняно з витраченими ресурсами. Вартість Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 144 контакту оцінювалася як відношення між витрата- ми, пов’язаними з реалізацією і випуском одного комерційного повідомлення, та кількістю отриму- вачів такого повідомлення. У результаті виявилося, що вартість контакту для однієї виставки в Італії в різних галузях значно нижча, ніж для реклами у спеціалізованому журналі протягом одного року і наближається до вартості публікації в одному випуску [4]. У зв’язку з цим слід зауважити, що ВД має дуже важливе значення для розвитку малого та серед- нього бізнесу, який обмежений у фінансових мож- ливостях для організації рекламних заходів з просування своїх товарів та послуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюд- жеті цих підприємств (у межах 5000 дол. США) вони можуть брати участь у масштабних міжнарод- них виставках. Унікальною конкурентною перевагою ВД є її д і а л о г о в а р о л ь – прямий діалог експо- нентів та відвідувачів, особливо такі його характе- ристики, як масовість, можливість для потенційних споживачів отримувати відповіді на ті питання, які їх цікавлять, вивчати ринок. Про роль виставок як е к о н о м і ч н о г о і н с т р у м е н т у свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48% використовують з цією метою вис- тавки [17, c.8]. Більше того, за результатом опиту- вання 500 компаній, проведеного під егідою Ні- мецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, що виставки є важливим елементом комунікації у діловому середовищі. У 2006 р. 79% респондентів оцінили їх як важливу чи дуже важливу складову, а у 2007 р. – навіть 82% [15]. Важливо, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає більш повно, пластично та ефективно використовувати весь потенціал ВД, не обмежуючись лише окремими, чітко окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності. Висока ефективність ВД як м а р к е т и н г о - в о г о і н с т р у м е н т у зумовлює її виняткову значимість в активізації соціально-економічного розвитку окремих міст та регіонів країни. Істотним чинником, що визначає помітне місце ВД серед важливих інструментів регіонального розвитку, є вплив виставкової діяльності як на різних учасників ринку (експонентів, відвідувачів, експертів), окремі галузі, які є забезпечуючими, доповнюючими та обслуговуючими на визначеному ринку, так і на динаміку розвитку господарства міст та регіонів. Крім названого, необхідно враховувати і безпосередній вплив ВД на сукупність видів діяль- ності, які її обслуговують. Отже, ВД пронизує практично всі сфери суспіль- ної діяльності, передусім ті, де є висока конкуренція, значна швидкість впровадження інновацій, високий ступінь ділової активності, спрямованої на здобуття конкурентних переваг. Відповідно, ВД є важливим ринковим механізмом саморегулювання й самороз- витку міст та регіонів своєї локалізації. ВД формує сукупність соціально-економічних ефектів у господарстві, що виражається у нарощу- ванні виробництва, розширенні податкової бази, ввезенні іноземної валюти, формуванні зайнятості. І це лише окремі результати функціонування галузі, у той час, як її сукупний вплив значно ширший – вона є потужним м у л ь т и п л і к а т о р о м е к о н о м і ч н о г о р о з в и т к у міста, регіо- ну, країни, інших регіонів поза її межами. Показник мультиплікатора, безумовно, залежить від зрілості виставкового ринку, ступеню його сформованості та якісних параметрів організації виставкових заходів, їх масштабу. Для зрілих ринків цей показник оціню- ється на рівні 6 (співвідношення між одиницею обо- роту у ВД та генерованого нею обороту в інших видах діяльності). Значний мультиплікативний ефект ВД для регіо- нальної економіки (наприклад, 6,1 для Мюнхена [14]) зумовлений тим, що учасники і відвідувачі виставок «…є споживачами послуг, що породжують ефекти виробництва і зайнятості у дуже багатьох секторах економіки» [16]. Ці сектори включають: транспорт і логістику (пасажирський – перевезення учасників, що передбачає додаткові ефекти як для міжнародних рейсів, так і для міського транспорту; вантажний – перевезення експонатів та стендів; логістичні послуги); розміщення, харчування, ін- дустрію розваг (готельне господарство, ресторанний бізнес, туристичні послуги та інше); охорону і безпе- ку; ділові послуги (реклама, консалтинг, дизайн), а також поліграфію, будівництво, виготовлення конст- рукційних матеріалів тощо. Отже, довкола ВД фор- мується кластер видів діяльності, які перебувають у полі її впливу. А регіональна економіка отримує, крім інноваційних стимулів, розвитку інфраструктури та сфери послуг, ще й цілком конкретні результати у вигляді податків, робочих місць, створення сприят- ливого оперативного простору для функціонування сукупності інших видів діяльності. Це супроводжується формуванням сприятливого ділового іміджу міста, всього регіону, що, безумовно, пов’язано з іміджем окремих ринків і навіть репу- тацією окремих компаній-лідерів. Виставкові центри у процесі своєї діяльності несуть потужний інформа- ційний імпульс: медіа-реклама посилює масовість, пряме розсилання запрошень організаторами забез- печує якісний кваліфікаційний склад відвідувачів, проведення конференцій створює можливість діа- логу національних та іноземних виробників з екс- пертами та аналітиками, а широка залученість іно- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 1 45 земних представників посилює формування сприят- ливого ділового іміджу міста та регіону. Отже, на мікроекономічному рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збут това- рів і послуг, здійснює управління відносинами виробників зі споживачами, забезпечує зворотний зв’язок з ринком тощо. На макроекономічному рівні виставкова діяль- ність сприяє розвитку міжнародної торгівлі (як ім- порту, так і експорту); стимулює інноваційний про- цес (у тому числі трансфер технологій); створює коопераційні зв’язки (зокрема міжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення інвестицій; сти- мулює розвиток споживчого ринку; сприяє скоро- ченню технологічного ланцюжка збуту шляхом встановлення прямих контактів між виробниками і споживачами, виробниками і роздрібною торгівлею тощо (що призводить до зменшення цін). За оцінками Всесвітньої асоціації виставкової індустрії UFI [18], на початок 2008 р. ВД у світі характеризувалась такими показниками: близько 30 тис. виставкових заходів (враховано лише заходи з площею понад 500 м2), 3,2 млн. підприємств- учасників, 350 млн. відвідувачів. Привертає увагу той факт, що лише на 1/8 провідних виставкових заходів у світі припадає 30% всіх учасників та понад 40% відвідувачів, тобто розподіл виставкової діяльності є дуже нерівномірним. Особливу увагу слід звернути на територіальні особливості світової виставкової індустрії. За масш- табами розвитку (загальна площа виставок) та динамікою впродовж 2003-2008 рр. у світі виділя- ються декілька макрорегіональних виставкових ринків. 1. Насичений ринок Західної Європи – великі масштаби (40 млн. м2) та практично відсутня динаміка (менше 1% на рік); 2. Близький до насичення ринок США та Канади – великі масштаби (50 млн. м2), слабка динаміка зростання (2-3%); 3. Ненасичені ринки Східної Європи та Близького Сходу – порівняно незначні масштаби (близько 10 млн. м2), значне зростання (5-8%); 4. Ненасичені динамічні ринки Південної Аме- рики та Азії – порівняно незначні масштаби (15 млн. м2), стрімке зростанням (10% і більше). Отже, динаміка розвитку ВД у макрорегіонах сві- ту значною мірою корелює з динамікою розвитку їх економіки загалом. У більшості випадків зростан- ня ВД є випереджаючим порівняно із загальноеко- номічним зростанням (наприклад, в Україні останні- ми роками спостерігалося зростання на рівні 15%, у Китаї – до 30%). І, навпаки, – перші ознаки рецесії, як показує досвід Західної Європи, призводять до негайного припинення зростання виставкової діяль- ності. Разом з тим, суб’єктивні фактори можуть змі- нювати динаміку: наявність у Німеччині сталої тра- диції міжнародних виставок, розгалудженої мережі виставкових центрів та інфраструктури ділового туризму сприяли тому, що на фоні загальноєвропей- ського заморожування виставкової діяльності Ні- меччина продовжувала демонструвати певну дина- міку. З іншого боку, є приклад Індії, де, попри еконо- мічне зростання, виставкова діяльність розвивається дуже слабко через відсутність традиції, інфраструк- тури та виставкових центрів. Немає там і амбіційних державних програм розвитку виставкової індустрії, характерних для Китаю. Розглянемо картину європейського виставкового ринку з огляду на рівень зосередження, високі стан- дарти організації та проведення виставкових захо- дів. Станом на 2006 р. в Європі проходило майже 11 тис. виставок і ярмарків, переважна більшість з яких мала регіональний або місцевий характер. Кількість учасників становила 1,36 млн., відвіду- вачів – близько 150 млн. Основу європейської вис- тавкової індустрії складала порівняно незначна кіль- кість великих міжнародних виставок – на 800 припа- дало 430 тис. учасників (у тому числі 164 тис. іно- земних, переважно з Італії, Німеччини та Франції) та 43 млн. відвідувачів. В Європі налічується близь- ко 1500 організаторів виставок, з яких 300 мають власні виставкові центри (найбільші – Дойче Мессе в Ганновері, Фієра Мілано в Мілані та Мессе Франк- фурт у Франкфурті-на-Майні). Шістка найбільших організаторів включає Мессе Франкфурт, Дюссель- дорф Мессе, Рид Екзібішнз, Ферія де Мадрід, Дойче Мессе (Ганновер) та Мессе Мюнхен. Європейські виставкові організатори активні також за межами Європи, проводячи щороку близько 270 виставок, здебільшого у Китаї, Об’єднаних Арабських Еміра- тах та Індії, а також у країнах Північної та Південної Америки. В Україні виставкова діяльність має давні традиції. Ще з XVI ст. значного поширення набула ярмаркова діяльність. Найвідоміші з ярмарків проходили у Харкові – Хрещенський, Полтаві – Іллінський, Кролівці – Воздвиженський, Києві – Контрактовий. Починаючи з другої половини ХІХ ст. організація сільськогосподарських та промислових виставок набула регулярного характеру. Основними містами їх проведення стали Київ, Львів, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон. У 1898 р. відбулась величезна для тих часів Київська сільськогосподар- ська виставка (на площі понад 13 тис. м2). На ній було представлено понад 1700 експонентів. Ще біль- шою за масштабами була Всеросійська промислова виставка, що відбулась у Києві в 1913 р. і тривала з травня по жовтень. Виставка мала 24 відділи (гірничий, машинобудівний, інженерно-будівель- ний, автомобільний, авіаційний, шляхів сполучення, аграрний, річкового пароплавства, мистецтва, спор- ту та інші). Крім існуючих на той час павільйонів, Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 146 були побудовані нові капітальні виставкові споруди, розраховані на довготривале використання. Особливе місце посідає контрактовий ярмарок, на якому укладали угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж різних виробів, продуктів, на про- даж чи оренду приміщень, оформляли кредитні операції тощо. Існував з кінця XV ст. у містах Польщі та України. У XVIIст. найбільше значення мав контрактовий ярмарок у Львові, який згодом був переведений до м.Дубна, з 1797 р. – до Києва. У другій половині XIX ст. він перетворився на зви- чайний торговий ярмарок, який існував до 1927 р. За радянських часів, в умовах планової еконо- міки пряму функцію налагодження контактів між виробниками та споживачами регламентували ди- рективні органи (Державний комітет постачання). Виставки (районні, обласні, республіканські, все- союзна) демонстрували досягнення народного гос- подарства. У 1958 р. у Києві було відкрито Виставку досягнень народного господарства УРСР, для якої було споруджено комплекс на площі 337 га. У 33 па- вільйонах демонструвались досягнення промисло- вості, будівництва і транспорту, сільського госпо- дарства, науки і культури, охорони здоров’я. Важ- ливим завданням в роботі виставки було узагаль- нення й активне сприяння впровадженню прогре- сивної технології та передових методів праці. Вис- тавковий комплекс став також місцем проведення іноземних та міжнародних виставок. Відродження виставкової діяльності на ринко- вих засадах в Україні, як і в інших пострадянських державах, припадає на середину 90-х років. Вона сконцентрована головним чином у Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Львові та Одесі. Можна виділити дві стадії її розвитку – початкового ста- новлення та нарощування активності. 1. Стадія початкового становлення (1992- 2003 рр.) характеризується появою на ринку значної кількості переважно невеликих та середніх компа- ній, які займалися організацією виставок та надан- ням супутніх послуг – поліграфія, видавнича діяль- ність, реклама, PR-послуги тощо. Досить високий рівень рентабельності цього виду діяльності зумов- лював значну бізнесову зацікавленість. Це час, коли відбулося становлення перших якісних стандартів і підходів як у сфері організації, так і в проведенні виставкових заходів. Кінець стадії характеризується практично повним вичерпанням ресурсу вистав- кових площ, який до того ж не був пристосованим для ведення виставкової діяльності за європей- ськими стандартами. Здебільшого це були споруди, що мали інше функціональне призначення – палаци спорту, культури, цирки. У цих умовах надання виставкових послуг було лімітоване якісними і кіль- кісними чинниками. Впродовж цієї стадії у середо- вищі суб’єктів виставкового ринку поступово фор- мувався організаційно-управлінський та фінансо- вий потенціал для переходу на новий якісний рівень, що проявляється, зокрема, у визначенні намірів про будівництво нових сучасних виставкових центрів. 2. Стадія активного розвитку (з 2003 року) характеризується стрибкоподібним зростанням кіль- кості виставок та площ окремих виставкових заходів, підвищенням якісних стандартів. У цей період на тлі значної кількості організаторів, як це відбувалося і в інших країнах Центральної та Східної Європи, виділяється декілька лідерів ринку. Вони починають контролювати значний сектор виставкового ринку, який має тенденцію до розширення. Основним мето- дом конкурентної боротьби стає орієнтація на впро- вадження міжнародних стандартів, тобто форму- вання виставок як інструменту регіонального розвит- ку за рахунок зростання економічного ефекту від їх проведення. На цій стадії у діяльності лідерів ринку вже формується певна спеціалізація, кожен з них вирізняється декількома тематичними напрямками, за якими компанія посідає провідне місце на ринку виставкових послуг. Ці виставки вже мають чітко визначену періодичність проведення та формують певний виставковий бренд компанії та ринку зага- лом. Саме на цьому етапі в країні розпочинається створення сучасних виставкових центрів, які відпові- дають світовим стандартам і є придатними для прове- дення значних міжнародних виставок. Такими центрами в Україні є «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа – 28 тис. м2); «Міжнародний виставковий центр» (м. Київ, 27 тис. м2); Експоцентр України (м. Київ, 10 тис. м2); «Лемберг» (м. Львів, 7 тис. м2); «ЕкспоДонбас» (м. Донецьк, 6 тис. м2); «Радомир- Експохол» (м. Харків, 6 тис. м2), «Метеор» (м. Дніп- ропетровськ, 4 тис. м2). Зважаючи на посилення тенденції впровадження міжнародних стандартів ведення ВД, відзначимо, що на цьому етапі найавторитетніше свідчення рівня ор- ганізації виставкового бізнесу − членство у Всесвіт- ній асоціації виставкової індустрії, яке є своєрідним індикатором на відповідність високим стандартам ведення виставкового бізнесу та ефективності орга- нізації виставок. У 2008 р. ця Асоціація нараховувала 283 провідні організатори виставок, 60 виставкових центрів та 155 тих, що поєднують цю діяльність. Серед українських виставкових центрів членами UFI є експоцентр «Метеор» (Дніпропетровськ), «Експо- Донбас» (Донецьк), Міжнародний виставковий центр (Київ), Міжнародний центр конгресів і виставок (Київ), «КиївЕкспоПлаза» (Київ), «Експоцентр Укра- їни» (Київ) (окремі з них є організаторами), а також організатори виставок – компанії «Євроіндекс», «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», «ВнешЭкспобизнес», «Прем’єр-Експо» (усі − Київ). В Україні відбувається 12 виставкових заходів, що пройшли аудит на відповідність міжнародним стандартам і визнані UFI. З них лише два – поза межами Києва: у Донецьку (у сфері вуглевидо- бування та промислового обладнання) та Дніпропет- ровську («Машпром» у сфері промислового облад- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 1 47 нання, станкобудування і електрообладнання). Пере- важна частина провідних київських виставок прохо- дить у «КиївЕкспоПлазі» − 6 з 10. Це заходи широ- кого економічного спектру, як споживчі, так і бізне- сові, що охоплюють ряд видів діяльності: енерге- тика, франчайзинг, харчова промисловість, будів- ництво і архітектура, меблі та інші. Близько 50 % виставок, що проводяться в Украї- ні, відбуваються в Києві [2]. У 2007 р. тут відбулось близько 280 виставок загальною площею-нетто 370 тис. м2 (середня площа виставки - 1320 м2). В них взяли участь близько 25 тис. учасників та понад 2,5 млн. відвідувачів. При цьому концентрація між- народних виставкових заходів ще вища: з 151 міжна- родної виставки, проведеної в Україні, 112 відбулося в Києві. Така ситуація не зовсім характерна для європейської виставкової діяльності, де найбільші виставкові центри не співпадають з політичними столицями: найбільшими центрами виставкової діяльності відповідних країн є Ганновер, Мілан, Валенсія, Бірмінгем, Базель, Брно, Познань, Утрехт. Динамічний розвиток виставкової індустрії Киє- ва в останні роки визначив його зростання як вистав- кового центру європейського рівня, що цілком вкла- дається в рамки посилення його репрезентативної функції як метропоплісу. З початком проведення міжнародного аудиту з 2001 р. Київ у міжнародній статистиці фігурує як європейський виставковий центр. При цьому масштаби ВД у місті неухильно зростають. Так, за даними European Trade Fair sta- tistics [13], у 2002 р. орендована площа 15 аудійова- них виставок у Києві становила 35 666 м2(середня площа аудійованих виставкових заходів – 2378 м2). У них взяли участь 2,9 тис. учасників. При цьому 8,6% з них були іноземними. Для порівняння, у 2006 р. у Києві було аудійовано вже 33 виставки, орендована площа-нетто яких становила 128 439 м2. При цьому середня площа аудійованих виставкових заходів складала 3892 м2, тобто середнє значення площі го- ловних виставок зросло за чотири роки в 1,6 рази, а відповідно, зріс і економічний ефект для регіону. У них взяли участь 6,4 тис. учасників, з яких 17,4 % були іноземними. Отже, за період ведення міжнародної статистики площа виставок, що відповідають міжнародним стандартам, зросла у 3,6 рази, а чисельність учас- ників − у 2,2 рази. Кількість іноземних учасників зросла з 248 до 1112 (у 4,5 рази). Київ є одним з не- багатьох центрів європейської виставкової індустрії, що характеризується надзвичайно високим динаміз- мом свого розвитку. Це є свідчення потужного по- тенціалу виставкової галузі, що має тенденцію до реалізації уже в найближчі роки. Проведений нами аналіз близько 240 міст пока- зав, що на тлі найбільших за площадними показ- никами виставкових центрів Європи, аудійована виставкова площа яких перевищує 1 млн. м2, – Париж (1 736тис. м2), Мілан (1 745 тис. м2), Мадрид (1 245 тис. м2) – Київ помітно відстає (129 тис.м2) [13] (рисунок 1). Однак ці центри та інші великі євро- пейські міста не мають такого потужного динамізму, який притаманний сьогодні для Києва. Для багатьох міст Європи виставкова індустрія є спеціалізуючим видом економічної діяльності. Серед високоспеціалізованих виставкових центрів Європи передусім можна назвати Ганновер (індекс локалізації, розрахований як співвідношення часток виставкових площ та населення у сукупності євро- пейських міст, складає 7,4), Франкфурт-на-Майні (6,2), Дюссельдорф (6,0), Мілан (5,4), Порто (4,5), Брно (4,2), Париж (3,3) та інші. До спеціалізованих центів належать близько 40 міст Європи, індекс ло- калізації в яких коливається від 2,5 до 1. У більшості своїй високоспеціалізовані та спеціалізовані міста є традиційними сформованими центрами ярмарків та виставкової діяльності, історія розвитку яких налічує багато десятиліть, або й століть. Поряд з ними Київ, як і Москва, Санкт-Петербург, Бухарест, Бєлград, Будапешт та інші міста країн колишнього соціалістичного табору, проходять етап відродження галузі на новій якісній основі. І хоча рівень їх спеціа- лізації на виставковій діяльності порівняно з інши- ми містами ще досить низький (індекс локалізації становить менше 0,5), ця галузь у перспективі має всі підстави зайняти чільне місце в їхніх господар- ських комплексах. Проведений нами аналіз структурних показників галузі – за найбільшими площадними показниками аудійованих виставок та їх середніми значеннями – засвідчив, що Київ належить до найбільших вистав- кових центрів Центральної та Східної Європи. Дещо вищі порівняно з ним показники мають Загреб, Будапешт, Брно та Познань. При цьому Київ за показником найбільшої аудійованої виставки та їх середнім значенням можна порівнювати з таким містом, як Лондон (середня площа відповідно у Києві та Лондоні складає 3 903 та 7 715 м2, мак- симальна – 20 094 та 25 731 м2). За цими парамет- рами Київ переважає інші міста, які сьогодні уже набули ознак світових міст, зокрема Цюріх, Женеву, Санкт-Петербург, Варшаву, Прагу та інші. Це є свідченням того, що виставкова індустрія має стати одним із тих видів економічної діяльності, які в перспективі визначатимуть функції Києва як світового міста - метрополіса. Показовим є й аналіз тематики найбільших за площею виставок. Так, найбільшою у Києві є вис- тавка «Будівництво та архітектура», що проходить у «КиївЕкспоПлазі» з періодичністю 2 рази на рік. Її підтверджена аудитом площа у 2006 р. становила 20 тис. м2. Це фактично співпадало з максималь- ними технічними можливостями «КиївЕкспоПлази» у той період. Очевидно, що подальше нарощування масштабів найбільших виставок потребує створен- ня нових сучасних виставкових потужностей. Великі виставкові центри Європи мають виставкові Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 148 Р и с у н о к 1. Європа. Площа виставок (розроблено авторами) площі понад 100 тис. м2, а десятка найбільших – понад 200 тис. м2. У зв’язку з викладеним слід констатувати, що найбільші виставки є своєрідним індикатором домі- нуючих процесів, які відбуваються в економіці краї- ни, організаційній сфері та життєдіяльності насе- лення. Зростання інвестиційної активності та обся- гів будівництва в Україні якраз і відображено в тематиці найбільшої виставки країни. Розвиток виставкової активності у Києві та виді- лення домінуючих напрямків є проявом його станов- лення як національного і водночас міжнародного центру. У контексті цього зазначимо, що переважна більшість вітчизняних підтверджених аудитом між- народних виставок, які дозволяють національним ви- робникам просувати свою продукцію як на загальнонаціональні, так і європейські та світові рин- ки, відбуваються саме у Києві. Проведене досліджен- ня засвідчило, що учасниками національних та між- народних виставок, які проходять у Києві, є, як пра- вило, ті суб’єкти господарювання, які налаштовані на становлення інноваційної моделі господарювання, найактивніші учасники ринку (рисунок 2). Розміщення цих суб’єктів у межах України вияви- ло їх територіальне тяжіння до найбільших центрів соціально-економічної активності України – Києва, Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2009, ¹ 1 49 Р и с у н о к 2. Територіальна структура учасників виставок у м. Києві, 2007 р. 1. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація: економіка і капіталізм, XV-XVIIIст.: В 3 т. – К.: Основи, 1995-1998. 2. Виставкова діяльність в Україні. Статистичний бюлетень. – К., 2008. – 49с. 3. Денисенко О.О. Роль метрополісів у становленні поліцентричних територіальних систем та структуризації простору // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. / Ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. – 2008. – Вип. 58. – С.81 – 90. 4. Итальянские выставки: паспорт в мир // www.aefi.it 5. Пекар В.А. Выставочная индустрия Украины: история, тенденции, проблемы и перспективы // http://www.euroindex.ua/ index.php?ide=77. 6. Пекар В.А. Постиндустриальный маркетинг: принципы и инструменты // http://www.euroindex.ua/index.php?ide=41 7. Підгрушний Г.П. Особливості впливу промислового виробництва на регіональний розвиток // Укр. геогр. журн. – 2005. - №2. – С.55-61. 8. Підгрушний Г.П. Регіональний розвиток: сутність процесу та його особливості // Укр. геогр. журн. – 2003. - №4. – С.39-47. 9. Страчкова Н.В. Рынок рекреационных услуг Крыма (социально-географическая оценка уровня развития). – Симферополь: Таврия, 2001. – 48 с. 10. Українська радянська енциклопедія. – Т.2. – К.: Головна редакція УРЕ, 1978. – С.248. 11. Demographic Yearbook 2006. – New York, UN 2008. 12. Euro Fair Statistics 2006. – Audited key figures of trade fairs and exhibitions in Europe 2006. - www.fkm.de 13. European trade fair and exhibition statistics 2002, 2006. - www.fkm.de 14. Further increase in turnover, jobs and tax revenue/ Messe Mьnchen International Press-Release, April 2008. 15. German trade fair industry. Review 2007. – Berlin 2008. - 98p. 16. Penzkofer H. Economic effects of the Leipzig trade fairs: Employment for some 6000 persons at events and congresses // IFO Schnelldienst 24/ 2006. 17. The trade fair industry: facts, functions, perspectives, 3rd revised edition. – Berlin, 2007. – 24p. 18. www.ufi.org Інститут географії НАН України, Київ Отримано 28.01.2009 Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Львова, Оде- си та інших. Разом з тим, слід зазначити, що в остан- ній період активізація суб’єктів господарювання від- бувалась і в ядрах нижчого ієрархічного рівня, зокре- ма Запоріжжі, Черкасах, Миколаєві, Луганську, Він- ниці та інших. Отже, Київ як метрополіс стимулює економічний розвиток країни в певній ієрархічній послідовності – від найбільших ядер до менших цент- рів соціально-економічної активності, що відповідає механізмам поліцентричного розвитку території [3].

Виставкова діяльність та її значення як інструменту регіонального розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси