Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Рукописна та книжкова спадщина України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48670 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан / Т.Є. Мяскова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 178-190. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-48670 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-486702013-09-01T03:05:30Z Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан Мяскова, Т.Є. Історія книжкових колекцій та зібрань 2007 Article Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан / Т.Є. Мяскова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 178-190. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48670 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія книжкових колекцій та зібрань Історія книжкових колекцій та зібрань |
| spellingShingle |
Історія книжкових колекцій та зібрань Історія книжкових колекцій та зібрань Мяскова, Т.Є. Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан Рукописна та книжкова спадщина України |
| format |
Article |
| author |
Мяскова, Т.Є. |
| author_facet |
Мяскова, Т.Є. |
| author_sort |
Мяскова, Т.Є. |
| title |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| title_short |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| title_full |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| title_fullStr |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| title_full_unstemmed |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| title_sort |
бібліотека київського комерційного інституту: історія, сучасний стан |
| publisher |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Історія книжкових колекцій та зібрань |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48670 |
| citation_txt |
Бібліотека Київського комерційного інституту: історія, сучасний стан / Т.Є. Мяскова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 178-190. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Рукописна та книжкова спадщина України |
| work_keys_str_mv |
AT mâskovatê bíblíotekakiívsʹkogokomercíjnogoínstitutuístoríâsučasnijstan |
| first_indexed |
2025-07-04T09:19:21Z |
| last_indexed |
2025-07-04T09:19:21Z |
| _version_ |
1836707492194680832 |
| fulltext |
178 ІСТОРІЯ КНИЖКОВИХ КОЛЕКЦІЙ ТА ЗІБРАНЬ
Т. Є. Мяскова
кандидат історичних наук
Національна бібліотека України
імені В. І. Вернадського
м. Київ
БІБЛІОТЕКА КИЇВСЬКОГО КОМЕРЦІЙНОГО
ІНСТИТУТУ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН
Ідея заснування вищого спеціалізованого навчального закладу,
де б викладалися комерційні та економічні науки, виникла ще в
1903 р., коли професор Київського університету св. Володимира
М.В. Довнар-Запольський звернувся до опікунської ради Київського
Першого комерційного училища з проханням про утвердження
при останньому вищих комерційних курсів. Очікування дозволу
тривало три роки, і тільки завдяки коштам купецтва, якому на-
бридло навчати своїх дітей закордоном, в 1906 р. в Києві були від-
криті приватні Вищі комерційні курси. З 26 травня 1908 р., згідно
із затвердженням Міністерства торгівлі та промисловості, навчаль-
ний заклад отримує назву Київський комерційний інститут (ККІ).
На чолі ККІ стояла Рада, Учбовий комітет, правління та директор.
15 червня 1912 р. було затверджено закон, ухвалений Державною
Думою, відповідно до якого Інститут набував статусу вищого ко-
мерційного навчального закладу з двома відділеннями: економіч-
ним та комерційно-технічним з підготовки спеціалістів для прак-
тичної діяльності в торговельно-промислових та фінансових закладах,
на державній та громадській службі, а також для викладацької роботи1.
Крім навчальних функцій, Інститут виконував і наукову роботу.
Для здійснення наукових досліджень ККІ створював навчально-
допоміжні заклади, що було складним завданням з огляду на значні
матеріальні витрати. Відкриттю таких закладів сприяла підтримка
суспільства та громадських діячів, що виявлялася у вигляді пожертв
для різноманітних колекцій Інституту та книг для бібліотеки. Фунда-
ментальна бібліотека, заснована восени 1906 р. ще як бібліотека
Вищих комерційних курсів, спочатку поповнювалася за рахунок
© Т. Є. Мяскова, 2007
179
внесків від земських та міських організацій і приватних осіб, а та-
кож коштами, отриманими від плати за навчання в першому нав-
чальному році. Значну кількість книг бібліотека отримала в дарунок
від професорів О.М. Гуляєва2, М.В. Довнар-Запольського3, О.О. Ей-
хельмана4.
Надалі, як і інші бібліотеки вищих навчальних закладів, інсти-
тутська бібліотека комплектувалася за рахунок пожертв. Бібліотека
отримувала дари як від приватних осіб, так і від наукових органі-
зацій, державних та громадських установ. Список меценатів публі-
кувався в журналі “Известия ККИ”.
Серед державних організацій, що дарували книги, – Головне
управління справами місцевого господарства, Головне управління
землеустрою й землеробства, Головне управління неокладних зборів
та Казенного продажу питва, Департамент торгівлі та промисло-
вості, Департамент землеробства та сільської промисловості, Депар-
тамент окладних зборів, Департамент митних зборів, Канцелярія
комітету Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство землеробства
і державного майна, Міністерство торгівлі і промисловості, Управ-
ління Південно-Західної залізниці.
Серед громадських установ зазначені Іжевський сільський
суспільний банк, міські думи (Іркутська, Київська, Московська),
губернські земські управи (Володимирська, Вологодська, Воронезька,
В’ятська, Катеринославська, Калузька, Київська, Костромська, Кур-
ська, Маріупольська, Московська, Нижегородська, Новгородська,
Олонецька, Орловська, Пензенська, Санкт-Петербурзька, Псковська,
Полтавська, Самарська, Симбірська, Таврійська, Тамбовська, Уфим-
ська, Херсонська, Чернігівська, Ярославська), Магістрат міста Вар-
шави, Одеський комітет торгівлі та мануфактур, Одеське відділення
Російського товариства захисту жінок, Товариство рибальства та
рибопромисловості, Селянський поземельний банк, Уржумський
міський суспільний банк.
Наукові товариства та навчальні заклади, що дарували книги, –
Імператорське товариство сільського господарства Півдня Росії,
Імператорська Академія Наук, Імператорське Вільне економічне
товариство, Київський політехнічний інститут, Комерційні училища
(Білоцерківське, Білостоцьке, Кременчуцьке, Конотопське, Київське,
Могилевське, Подільське, Нижегородське, С.-Петербурзьке, Про-
скурівське, Ростовське, Симбірське, Саратовське, Ташкентське),
Луганська торгівельна школа, Московське товариство поширюва-
чів освіти, Московський сільськогосподарський інститут, москов-
180
ське відділення Імператорського Російського технічного товариства,
Московський вчительський інститут, Ново-Олександрівський інсти-
тут сільського господарства та лісництва, Петербурзький політех-
нічний інститут, Петербурзький імператорський університет та ін.
Серед приватних осіб, які подарували бібліотеці книги, домі-
нують співробітники власне Інституту. Серед них – професори
К.Г. Воблий, Т.В. Лікоть, М.П. Яснопольський, М.М. Цитович,
М.М. Гіляров, граф К.К. Потоцький, інженер Я. Купріц та багато ін.
З 1909 р. з’явилася можливість щорічно фінансувати витрати
бібліотеки на комплектування, що сприяло швидкому поповненню
фонду бібліотеки. Статистичні дані свідчать, що в 1906–1909/1910 рр.
в бібліотеці було 2801 назва (7918 т.); до кінця 1909/1910 навчального
року – 4838 назв (11051 т.); у 1910–1911 – 7142 назви (15274 т.);
1911–1912 – 9666 назв (22685 т.). На початок 1913 р. фонд бібліо-
теки складав 10625 назв (22685 т.). Фонд періодичних видань зростав
так: в 1906 р. було 3 назви періодичних видань, в 1907 – 39; 1908 – 62;
1909 – 101; 1910 – 189; 1911 – 166; 1912 – 375 5.
Поточне комплектування мало науковий характер, здійсню-
валося згідно з навчальними планам Інституту, про що свідчить
склад фонду бібліотеки. Зміст книг бібліотеки відповідав предме-
там, що викладались в ККІ. Це, по-перше, були книги з політеко-
номії, торговельної справи, економічної географії, фінансів, статис-
тики, правознавства (зокрема, торгового), бухгалтерії, математики;
по-друге, книги з вищої математики, фізики, хімії, іноземних мов;
по-третє, богослов’я, художня література тощо. За мовною прина-
лежністю – видання російською, французькою, німецькою, англій-
ською. Поточне комплектування здійснювалося переважно через
книжковий магазин О. Суворіна 6.
Поповнювалася бібліотека і шляхом книгообміну. Після виходу
власного друкованого видання “Известия Киевского коммерческого
института” (1909) почав проводитися обмін дублетними виданнями
через листування з іншими бібліотеками і науковими установами7.
Бібліотека була відкритим навчальним фондом для всіх бажа-
ючих. У звіті за 1910 р. зазначається, що при ній почав працювати
читальний зал, де відвідувачі могли отримати необхідні для роботи
книги та журнали. Відкриття в 1912 р. нового бібліотечного при-
міщення спричинило до значного зростання кількості відвідувань:
так, у 1911 р. бібліотеку відвідав 16691 читач, а у 1912 р. – вже
50518. Бібліотека взяла за основу правила фундаментальної біб-
ліотеки Університету св. Володимира. Згідно з ними, книги вида-
181
валися професорам, викладачам, лаборантам, студентам та вільним
слухачам додому після пред’явлення ними посвідчення на право
слухання лекцій в поточному семестрі за умови, що оригінали до-
кументів читачів зберігаються в канцелярії Інституту. Видавалися
книги і навчально-допоміжним закладам Інституту. Одночасно
студентам не видавали більше трьох назв книг або шести томів.
Заповнені вимоги на видачу книг опускали до спеціальної шу-
хляди. Графік прийому вимог вивішувався на початку кожного
семестру. З вимоги на декілька творів за один раз виконувалися
спочатку три перші, але тільки у випадку, коли кількість томів не
перевищувала норму. Не видавалися додому такі видання: енци-
клопедії, словники, каталоги, бібліографічні й інші довідкові ви-
дання, рукописи, старовинні, рідкісні та дорогі видання, періодика.
Цими документами дозволялося користуватися в лекторії Інституту.
Книги, отримані для користування в читальному залі, не дозволя-
лося виносити за межі бібліотеки. Термін користування книгами
вдома становив місяць (для професорсько-викладацького складу –
6 місяців). Можна було подовжити термін, якщо вчасно пред’явити
книги і якщо на них не надходив запит протягом поточного мі-
сяця. Якщо книги не були повернуті у визначений термін, то біб-
ліотекар особливим повідомленням вимагав у боржника повернути
літературу. Якщо книги не повертали після повідомлення, то вони
вважалися втраченими, і правління Інституту стягувало з боржника
суму, що дорівнювала потрійній ціні видання. Абонент, отримавши
книгу, відповідав за її збереженість. У випадку її пошкодження він
був зобов’язаний здійснити заміну на аналогічний примірник того
ж самого видання. Боржник, який втратив один том багатотомного
видання, повинен був замінити його, а у випадку відсутності мож-
ливості потрібно було купити повний комплект видання. Щоб
уникнути непорозумінь у випадку пошкоджень книг, кожному
читачеві при отриманні документів необхідно було перевірити їх
фізичний стан, при наявності явних дефектів бібліотекар робив
відповідні помітки. Прийом прочитаних книг відбувався весь час,
коли працювала бібліотека. Всі книги потрібно було повернути до
20 травня – часу щорічного переобліку бібліотеки. Незалежно від
терміну отримання бібліотечних книг, читачі зобов’язані були по-
вернути книги у випадку від’їзду з Києва та на час щорічної від-
пустки (відпускний лист надавався канцелярією Інституту після
пред’явлення довідки з бібліотеки про відсутність боргів). Якщо
читач проносив до читального залу бібліотеки власні документи,
182
він зобов’язаний був попередити про це бібліотекаря. Професорам,
викладачам та лаборантам книги видавалися без обмежень за кіль-
кістю, терміном на півроку з можливістю його подовжити ще на
півроку (з 1912 р. видачу було обмежено до 30 т.).
У 1909 р. було відкрито студентську бібліотеку чи, як її нази-
вали, бібліотеку “підручників”. Метою новоствореної бібліотеки
було забезпечення студентів навчальними посібниками та підруч-
никами. Правила користування книгами зі студентської бібліотеки
дещо відрізнялися від правил основної бібліотеки. Книги зі сту-
дентської бібліотеки видавалися студентам та вільним слухачам
Інституту, які внесли відповідну плату у 2 крб.8 Читач міг отри-
мати з бібліотеки лише одну книгу. Термін користування книгами
був три тижні (з 1912 р. – 6 тижнів). По закінченні встановленого
терміну він міг бути продовжений під нову розписку, якщо на книгу
не було попиту. Студенти, які перевищили термін користування
книгами, штрафувалися на 3 коп. за кожний прострочений день,
ця сума віддавалася на користь розвитку бібліотеки. Штраф стя-
гувався за термін не довше трьох тижнів, після чого книга вважа-
лася загубленою, а боржник купував нову. Якщо книга була
загублена, то допускалася заміна на новий примірник того ж самого
видання або стягувалася плата в потрійному розмірі. Якщо заміна
книги відбулася після встановленого тритижневого терміну, то
штраф стягувався за кожен прострочений день. За пошкодження
книг студент штрафувався в розмірі півціни книги, якщо нею ще
можна було користуватися, а у випадку сильних дефектів книги з
читача стягувалася повна вартість книги, тому перед отриманням
документів студентам рекомендувалося переглядати книги в при-
сутності бібліотечних працівників. Розклад видачі книг вивішу-
вався на дверях бібліотеки на початку кожного семестру. Прострочені
книги приймалися щоденно. Фонди бібліотеки поповнювалися кіль-
кома способами: шляхом дарів9), придбанням за гроші або книго-
обміном непотрібних за профілем бібліотеки видань та дублетів.
Слід зазначити, що правила фундаментальної та студентської
бібліотек постійно вдосконалювалися. Окрім того, були відкриті
спеціалізовані бібліотеки та читальні у відділеннях Інституту. В
1909 р. при ККІ, крім фундаментальної бібліотеки, були такі нав-
чально-допоміжні заклади: фізичний кабінет, хімічний кабінет,
лабораторія аналітичної хімії, лабораторія технічної хімії, Статис-
тичний кабінет, музей товарознавства10. З осені 1910 р. почав пра-
цювати фінансово-економічний кабінет (семінарій).
183
Фінансово-економічний семінарій та семінарська бібліотека
представляли собою навчально-допоміжні заклади, що мали за мету,
з одного боку, допомагати в наукових розробках окремих тем та
питань у галузі економічного та фінансового життя Російської ім-
перії та закордону; з іншого, – слугувати науково-педагогічній меті:
навчати користувачів розбиратися в “сирому” законодавчому та
статистичному матеріалі, розробляти цей матеріал, давати можли-
вість читачам засвоювати техніку наукової роботи. Для цього при
складанні семінарської бібліотеки по-можливості застосовувався
принцип зосередження в бібліотеці вищевказаних матеріалів, особ-
ливо видань урядових та суспільних організацій Росії. Разом з тим
в бібліотеці семінарію знаходився і масив іноземної (переважно
німецької) літератури, були широко представлені комплекти науко-
вих журналів російською, французькою, англійською та італійською
мовами. В січні 1913 р. в бібліотеці семінарія налічувалося 2077 назв
в 3877 т., з них російською мовою – 1962 т., іноземними – 2115 т.
Журналів було 59, з них російських – 11 назв, німецьких – 32,
французьких – 8, англійських – 7, італійських – 1 11. У 1915 р. бібліо-
тека семінарія економічних та фінансових наук нараховувала 604 наз-
ви в 2175 т.12
При Статистичному кабінеті (заснований в 1909 р.) була від-
крита спеціальна бібліотека та читальний зал зі статистичними
матеріалами земств, міст, залізничних доріг та ін. Основу цієї біб-
ліотеки заклав викладач статистики О.О. Русов13. Згодом, в 1910 р.,
ця бібліотека поповнилася цінними виданнями з бібліотеки В.Б. Ан-
тоновича14. Зібрання В.Б.Антоновича потрапило до складу фондів
Статистичного кабінету після смерті вченого. Усього в цій бібліо-
теці налічувалося близько 1500 т.15 Надалі спеціалізована бібліотека
поповнювалась статистичними матеріалами, які надсилали в дар
земства, урядові заклади і т. д., а також виписували потрібні книги
за власні кошти. На 1913 р. у кабінеті було близько 6 тис. томів16.
Кабінет страхування відкрився з весни 1913 р., тоді був скла-
дений систематичний картковий каталог, розподілений на 7 основних
відділів: Журнали і щорічники; Підручники загального характеру,
міські та економічні; Соціальне страхування; Страхування життя;
Страхування від пожежі; Інші галузі страхування (транспорту,
худоби); Математика та теорія ймовірності. Відділи, в свою чергу,
мали підвідділи, наприклад, 5-й відділ складався з таких підвід-
ділів: праці загального змісту; акціонерне страхування; земське
страхування; перестрахування. На березень 1913 р. в бібліотеці
184
Кабінету страхування налічувалося 707 назв книг, журналів, зіб-
рань тарифів та інших практикумів з усіх видів страхування. Крім
того, як підручники для практичних занять зі страхування від
пожежі та страхування життя використовували діловодстводчі
документи та формуляри різноманітних установ, що зберігалися в
40 особливих папках. Дари в бібліотеку надсилали як приватні,
так і державні установи. Так, понад 30 земств відгукнулися на
циркулярний лист викладачів Страхового підвідділу і надіслали
свої друковані праці, що стосувались земського страхування17. На
1 січня 1915 р. в бібліотеці Кабінету страхування налічувалося
1026 назв книг, журналів, збірників тарифів та інших документів.
З них було придбано за рахунок кабінету – 218 т., передано з
фундаментальної бібліотеки – 200 т., отримано в дар – 1652 т. 18
Кабінет земських та міських справ мав на меті сприяння систе-
матичному вивченню усіх сторін земсько-міської справи. Такими
матеріалами, окрім відповідної літератури та періодичних видань,
були розроблені різними установами, комісіями та окремими
особами доповіді та звіти, збірники та інші видання земств та міст,
кошториси, діаграми і картограми, що відображали розвиток тієї
чи іншої галузі земської та міської справи, фотографії, креслення
та моделі міських і земських організацій. В 1913 р. в кабінеті було
мало матеріалів з земсько-міської справи, тому першочерговим
завданням було спрямувати увагу земств та міст на поповнення
кабінету своїми виданнями19.
Кабінет економічної географії організували восени 1912 р. з
метою вивчення господарської діяльності Російської імперії, а саме
Південно-західного краю відповідно до його географічних особли-
востей, а також вивчення історії інших держав. Кабінет поповню-
вався необхідними матеріалами: географічними картами, картогра-
мами, фотографічними знімками, статистичним та описовими
документами20.
При Комерційному кабінеті (“кабинет товароведения”) в 1910 р.
був відкритий читальний зал для студентів, а згодом і бібліотека зі
спеціальними журналами та книгами з питань торгівлі та промис-
ловості, комерційної і банківської справи21.
Стрімке зростання кількості навчально-допоміжних закладів
ККІ та спеціалізованих бібліотек при них зумовило те, що 6 берез-
ня 1914 р. Учбовий комітет Інституту затвердив правила користу-
вання читальними залами спеціалізованих навчальних кабінетів.
Згідно з цими правилами, читальні зали при кабінетах для сту-
185
дентів були відчинені на час навчального періоду з 10 до 15 та з 17
до 20 год. Користування книгами дозволялося тільки слухачам
ККІ, які відвідували практичні заняття. Для відвідування читаль-
ного залу на час практичних занять видавались спеціальні іменні
читацькі квитки за підписом завідуючого кабінетом. З його доз-
волу термін дії читацьких квитків міг бути подовжений для слу-
хачів, які закінчили практичні навчання. Користуватися докумен-
тами дозволялося також і стороннім відвідувачам. До обов’язків
працівника кабінету (“хранителя”) належали: спостереження за
утриманням у порядку книг та іншого майна, ведення інвентарних
записів порядку надходження навчального матеріалу, видача чита-
чам книг; ведення спеціального щоденника для записів відвідува-
чів кабінету та виданого матеріалу. Книги та інший навчальний
матеріал видавали з 10 до 12 та з 18 до 20 год. Додому література
не видавалася. Ключі від усіх шаф із книгами були тільки в хра-
нителя кабінету, і тільки він видавав документи. Два рази на рік –
до 1 грудня та не пізніше 15 червня – хранитель кабінету проводив
переоблік майна і водночас надавав Правлінню за підписом завка-
бінетом список майна, непридатного для використання. При подачі
цього списку точно вказувався номер інвентарного запису доку-
мента та оцінка списаного майна (кожен номер окремо, а потім
загальний підсумок). Під час канікул кабінет міг бути відчинений
для абонентів тільки за спеціальним дозволом правління. Храни-
тель кабінету був зобов’язаний під час канікул перевірити, а у
випадку необхідності – скласти нові каталоги і нові записи, при-
вести в порядок та своєчасно замовити нові навчальні матеріали
за вказівкою завкабінетом та з дозволу Правління22.
Слід зазначити, що книги та періодичні видання, які мали ха-
рактер “сирого” матеріалу і були отримані в подарунок, передавалися
до бібліотек відповідних кабінетів; фундаментальна ж бібліотека
сконцентровувала в своєму фонді документи загального характеру.
Вирішенням всіх організаційних питань роботи фунда-
ментальної і студентської бібліотек та бібліотечок науково-допо-
міжних підрозділів Інституту займалася спеціально створена бібліо-
течна комісія, до складу якої входили представники інститутської
професури та завідуючий бібліотекою. Комісія займалася розробкою
нормативно-методичних положень, контролем за комплектуван-
ням та розподілом документів між фундаментальною бібліотекою
(через неї здійснювалося поточне комплектування та комплекту-
вання бібліотечками навчально-допоміжних підрозділів Інституту).
186
В 1915–1916 рр. штат бібліотеки складався з чотирьох бібліотекарів
та трьох службовців з видачі та реєстрації книг, що було замало,
оскільки за вказаний рік надійшла значна кількість (22582 од.)
вимог на книги та періодичні видання тільки в читальному залі23.
Завідуючим фундаментальною бібліотекою ККІ тоді був Д. Теремець.
Наступні роки були важкими для всіх бібліотек колишньої
Російської імперії. Перша світова війна зумовила різке скорочення
поточного комплектування, особливо німецькими періодичними
виданнями, їх доводилося закуповувати через нейтральні країни24.
В 1916 р., в зв’язку з наступом військ кайзерівської Німеччини,
бібліотека ККІ була евакуйована до Саратова. Пакували книги в
Києві 10 днів по 10–12 год. на добу. Крім 6 службовців бібліотеки,
цю роботу виконували 10 студентів інституту 25. З Саратова в 1917 р.
книгозбірня повернулася не в повному складі, крім того багато
книг було покрито пліснявою. Незважаючи на труднощі, бібліотека
продовжувала свою роботу. Крім роботи з обслуговування читачів,
до 1916 р. були інвентаризовані книги, отримані від професорів
Л.Г. Бараца (доповіді, звіти, статути та книги загального змісту26),
М.В. Самофалова (2400 книг і 4200 брошур, частина бібліотеки за
побажанням вдови покійного була передана до бібліотеки Вищих
жіночих курсів27) та В.Г Шапошнікова.
Часи громадянської війни також не були сприятливими для
діяльності бібліотеки: нестача коштів, майже повне припинення
нових надходжень. У 1917 р. книгозбірня виписувала тільки 49 книг
та журналів, причому купівля книг мала випадковий характер.
Але вже 1919 р. бібліотека ККІ була єдиною в Україні, де майже
повністю був зібраний матеріал з економічного положення країни.
Восени 1920 р. ККІ та юридичний факультет Київського університету
було реорганізовано в Інститут народного господарства28.
Питання про передачу до ВБУ бібліотек духовних та світських
навчальних закладів поставало ще у грудні 1918 р. 29, проте лише в
середині 20-х років минулого століття бібліотека надійшла до фондів
ВБУ30, де багато десятиліть перебувала в законсервованому стані і
не була введена до наукового обігу. В середині 50-х років минулого
століття періодичні видання ККІ було виокремлено з основного
фонду, заінвентаризовано та передано до штучно сформованого
фонду світських періодичних видань Відділу бібліотечних зібрань
та історичних колекцій НБУВ (далі – ВБЗІК НБУВ), а в 2004 р.
до цього ж відділу передали й основну частину бібліотеки. Нині
бібліотечне зібрання ККІ знаходиться в стадії реконструкції.
187
З бібліотеки Інституту у фонді ВБЗІК НБУВ зберігається
близько 20 тис. од. зб. – переважно фахові періодичні видання
(російські та іноземні), а також підручники, монографії, довідники
з економічної тематики (проспекти, звіти, статути торговельних
фірм), книги з суміжних дисциплін, а також природнича та ху-
дожня література. Серед провенієнцій переважають печатки з на-
писами “Библиотека земского городского кабинета при Киевском
коммерческом институте”, “Библиотека кабинета товароведения”,
“Студенческий отдел Киевского коммерческого института”, “Библио-
тека высших коммерческих курсов”, “Библиотека семинарии эко-
номических и финансовых наук”, “Кабинет экономической геогра-
фии Киевского коммерческого института”, “Библиотека учебников
Киевского коммерческого института”, “Українська студентська
громада Київського комерційного інституту”, а також печатки з
написом “Н.В. Лозинский”. Книги з бібліотеки О.О. Ейхельмана,
які не збереглися в фонді окремим комплексом, мають екслібриси
з написом “Библиотека пожертвованная профессором О.О. Эйхель-
маном”, також мають печатку блакитного кольору у вигляді ременя
з пряжкою, на якому написано “О.О. Эйхельман профессор Универ-
ситета Св. Владимира”. На деяких книгах з бібліотеки ККІ збереглись
помітки олівцем, що є свідченням того, що професори В.Г. Воблий,
М.В. Лозинський замовляли необхідні для роботи документи че-
рез фундаментальну бібліотеку.
ВБЗІК здійснює роботу з виділення бібліотеки ККІ в окремий
комплекс документів, а в подальшому – її інвентаризації та вве-
дення до наукового обігу. Розстановка фонду відбувається згідно з
інвентарними номерами (понад 35 тис.), що були присвоєні кни-
гам ще за час існування ККІ. На жаль, даній роботі перешкоджає
відсутність необхідної кількості кадрів і неможливість повністю
реконструювати всю бібліотеку через відсутність журналів ККІ,
які становлять основу штучно сформованого фонду світських пе-
ріодичних видань ВБЗІК, а частина бібліотеки й досі перебуває в
обмінно-резервному фонді НБУВ.
1 Известия ККИ. – 1913. – Кн. 17. С. 1–2; Киевский коммерческий
институт. – К., 1913.–С. 1.
2 Гуляєв О.М. (1863–1923) – український вчений-юрист, доктор рим-
ського права, академік АН УРСР (з 1923 р.). Народився у м. Києві в дво-
рянській сім’ї. У 1883 р. закінчив Полтавську гімназію, а у 1887 р. – юридич-
ний факультет Університету св. Володимира, де в 1894 р. почав працювати
188
професором цивільного права. В 1908–1911 рр. викладав у Петербурзь-
кому училищі правознавства, в 1911–1916 рр. – в імператорському Мос-
ковському університеті. В роки радянської влади – професор цивільного
права і процесу Київського інституту народного господарства. – УРЕ. –
Т.3: Волочіння-Данія. – К., 1960. – С. 523.
3 Довнар-Запольський М. В. (1867–1934) – російський, білоруський,
український історик. Народився в м. Рєчиці Мінської губ. у родині чинов-
ника. Закінчив народне училище Мозирської прогімназії і Першу київську
гімназію. Навчався на історико-філологічному факультеті Університету
св. Володимира. Захистив магістерську (1901) та докторську (1905) ди-
сертації з історії князівства Литовського. У 1901–1919 рр. – професор ка-
федри російської історії Університету св. Володимира та організатор і ке-
рівник студентського історико-етнографічного гуртка. Директор Київського
комерційного інституту (1912–1917). Один з організаторів і перший ди-
ректор Київського археологічного інституту (1918–1919), ініціатор створен-
ня Георгіївського інституту (1918–1919). Один із засновників Київського
товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (1910–1919), спів-
робітник Київської археологічної комісії. В 1920 р. переїхав до Харкова, де
працював у Харківському університеті та Інституті народного господарства,
пізніше – проректор Азербайджанського університету, професор Біло-
руського університету (1925–1928), Московського інституту народного
господарства та Сільськогосподарської академії ім. І.Тімірязєва (1928–
1934). Автор численних праць з соціально-економічної історії Білорусі,
України та Росії. – Енциклопедія історії України. – Т. 2. – С. 427
4 Ейхельман О.О. (1854–1943) – доктор міжнародного права, професор
кафедри міжнародного права Університету св. Володимира. Народився в
1854 р. поблизу Санкт-Петербурга. Закінчив Дерптський університет. З
1880 р. – екстра-ординарний професор Демидовського юридичного ліцею.
З 1882 р. – екстра-ординарний професор кафедри історії важливих іно-
земних законодавств стародавніх і нових Університету св. Володимира. В
1918 р. активно включається до української державницької роботи в уряді
УНР, створює “Проект конституції основних державних законів УНР”.
Останні роки життя займався виключно науковою роботою. Помер в емі-
грації. – Библиографический словарь профессоров и преподавателей имп.
университета св. Владимира (1834–1884) / Сост. и изд. под ред. В.С. Икон-
никова. – К., 1884. – С. 780–782; Нариси історії Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. 1834–2004 / В.В. Різун та ін. (уклад);
М. Слов’янова, М. Тимошик (ред.); В.В. Скопенко (авт. передм.). – К.,
2004. – С. 301; Енциклопедія українознавства. Словникова частина 2 / Гол.
ред. В. Кубійович, М. Глобенко. – Париж ; Нью-Йорк:, 1955–1957. – С. 619.
5 Киевский коммерческий институт. – К., 1913. – С. 24.
6 Там само.
7 ІР НБУВ, ф. ХХХVІІ, № 172. Киевский коммерческий институт ре-
189
дакции «Университетских известий»: письмо с просьбой продолжить об-
мен изданиями 31 декабря 1916. Стеклограф, F; 1 арк. + конв.; ІР НБУВ,
ф. 184, № 100. «Киевский Коммерческий институт – Библиотеке Киевской
Духовной Академии. Письмо по вопросу пересылки книг 31 октября 1919 г.» –
Киев. – 1 арк.
8 Известия ККИ. – 1910. – Кн. 5. – С. 24–26; 1912. – Кн. 15. – С. 66–68.
9 Там же. – С. 68–69.
10 Известия ККИ. – 1909. – Кн.1. – С. 9.
11 Киевский коммерческий институт. – К., 1913. – С. 25.
12 Державний архів м. Києва (ДАК), ф. 153, оп. 8, спр. 424 «Акт пере-
дачи и деятельности библиотеки семинарии экономическо-финансовых
наук при институте. 19 ноября 1911 – 15 июля 1917». – Арк. 1–43.
13 Русов О.О. (1847–1915) – земський статистик і прогресивний суспіль-
ний діяч. Закінчив в 1868 р. історико-філологічний факультет Універси-
тету св. Володимира, займався викладацькою діяльністю в гімназіях та
статистичними дослідженнями. Його статистичні дослідження поклали
початок т.з. чернігівському типу земської статистики і залишили глибо-
кий слід в історії російської статистичної думки. В 1878–1880 рр. працював
у Ніжинському повітовому земстві, результат – статистично-економічний
опис Ніжинського повіту (Київ, 1880). У 1882–1889 р. керував оціночною
статистикою Херсонського губернського земства, після депортації за межі
Херсонської губернії Русов провів оціночний опис Харкова. Працював
над створенням економічного балансу губернії і видав “Описание Черни-
говской губернии: В 2 т., 1898–1899”. В 1899 р. брав участь в реорганізації
поточної статистики Полтавської губернії, проводив оціночний опис повітів
та міст, організував подвірний перепис по всій губернії. В 1902–1908 рр.
працював в Санкт-Петербурзі, де займався страховою статистикою, а та-
кож брав участь у роботі статистичного комітету Вільного економічного
товариства. В 1908–1915 рр. займався педагогічною роботою в ККІ, бібліо-
теці якого подарував дуже багату та цінну колекцію
14 Антонович В.Б. (1834–1908) – історик, археолог, етнограф, нумізмат
та громадсько-політичний діяч. Чл.-кор. Петербурзької АН (1902). Ство-
рив київську школу істориків, яка підготувала основу для розвитку сучас-
ної історичної науки. Був одним із засновників та головою Історичного
товариства Нестора-літописця. Навчався в Рішельєвському ліцеї в Одесі
(1844–1848), у 1855 р. закінчив медичний факультет Університету св. Во-
лодимира. У 1880 р. закінчив історико-філологічний відділ того ж універ-
ситету, у цьому ж році захистив кандидатську дисертацію, а в 1878 р. –
докторську та став ординарним професором при кафедрі російської історії.
З 1880 р. – декан історико-філологічного факультету Університету св. Во-
лодимира. Один з ініціаторів заснування першого в Україні історичного
журналу “Киевская старина”, член багатьох наукових товариств. – Енци-
клопедія історії України. Т. 1. – К., 2003. – С.105–106.
190
15 Известия ККИ.– 1910. – Кн. 4. – С.53–56.
16 Киевский коммерческий институт. – К., 1913. – С. 26.
17 Там же – С. 26–27.
18 ДАК, ф. 153, оп. 10, спр. 10, 84 арк. Отчет о деятельности института
за 1912–1913 г. Списки личного состава. Арк.1.
19 Там же. – С. 28.
20 Киевский коммерческий институт.– К., 1913. – С. 28.
21 ДАК, ф. 153, оп. 8, спр. 164. Докладная записка комиссии по орга-
низации кабинета товароведения; список книг и журналов, выделенных
из фундаментальной библиотеки для кабинетов. – Арк. 3–5 зв.
22 Правила пользования кабинетами при Киевском коммерческом
институте, утвержденные учебным комитетом 19 марта 1914 года // Из-
вестия ККИ. – 1915. – Кн. 28. – С. 9–10.
23 ДАК, ф. 153, оп. 8, спр.1156, 133 арк. Рапорты и заявления библио-
течной комиссии о приобретении книг и журналов, об оборудовании биб-
лиотеки, списки периодических изданий, список слушателей, за которыми
числится штраф за несвоевременное возвращение книг в библиотеку. Арк. 69.
24 Там само, спр.1154, 173 арк. Отчет по фундаментальной библиотеке
за 1914–1915 гг. Список лиц и учреждений, пожертвовавших книги в биб-
лиотеку института в 1914–1915 гг.; переписка с Самофаловой о приобретении
институтом библиотеки покойного профессора Самофалова. Арк. 83 зв.
25 Там само, спр.1156, 133 арк. Рапорты и заявления библиотечной
комиссии о приобретении книг и журналов, об оборудовании библиотеки,
списки периодических изданий, список слушателей, за которыми числится
штраф за несвоевременное возвращение книг в библиотеку. Арк. 6.
26 Там само, арк.78, 126.
27 Там само, арк. 30; ДАК, ф. 153, оп. 8, спр. 1154, 173 арк. Отчет по
фундаментальной библиотеке за 1914–1915гг. Список лиц и учреждений,
пожертвовавших книги в библиотеку института в 1914–1915 гг., переписка
с Самофаловой о приобретении институтом библиотеки покойного про-
фессора Самофалова. Арк. 9–9 зв.
28 Історія Києва. Київ соціалістичний. Т. 2. Кн. 1 / Ред. кол. М.І. Су-
пруненко (відп. ред.) та ін. – К., 1987. – С. 116.
29 Архів НБУВ, оп. 1, спр. 1. Протоколы № 1–168 заседаний Времен-
ного Комитета по организации Всенародной библиотеки 23 августа 1918 –
28 декабря 1920. Арк. 13.
30 Архів НБУВ, оп. 1, спр. 149 Переписка с научными учреждениями,
библиотеками и др. по вопросам комплектования библиотеки, приобрете-
ния книг и книгообмена. 2 января 1926 – 29 декабря 1926. Арк. 29.
|