Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.

Залучено до наукового обігу нові історичні джерела, а саме візитаційні описи Почаївської Успенської лаври, визначено ступінь їх збереженості та місцезнаходження. Здійснений аналіз архівних джерел дозволяє більш глибоко висвітлити історію Почаївської Успенської лаври та її насельників, відтворити ціл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Бочковська, В.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Рукописна та книжкова спадщина України
Schlagworte:	Дослідження архівних та книжкових фондів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48692
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст. / Бочковська В.Г. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 22-35. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48692
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-486922013-09-03T03:03:20Z Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст. Бочковська, В.Г. Дослідження архівних та книжкових фондів Залучено до наукового обігу нові історичні джерела, а саме візитаційні описи Почаївської Успенської лаври, визначено ступінь їх збереженості та місцезнаходження. Здійснений аналіз архівних джерел дозволяє більш глибоко висвітлити історію Почаївської Успенської лаври та її насельників, відтворити цілісну картину літургійного життя монастиря, прослідкувати етапи змін у літургійному благочесті. The new historical sources – the descriptions of bishop visitations from the Pochaiv Assumption Monastery are introduced into the scholarship, the degree of their integrity and location are defined. The performed analysis of the archival sources allows to provide a more extensive coverage of the history of the Pochaiv Assumption Monastery and its inhabitants and integral reproduction of the liturgical life of the monastery as well as to define the stages of the changes in the liturgical piety. 2009 Article Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст. / Бочковська В.Г. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 22-35. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48692 94(477):371:930.25 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів
spellingShingle	Дослідження архівних та книжкових фондів Дослідження архівних та книжкових фондів Бочковська, В.Г. Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст. Рукописна та книжкова спадщина України
description	Залучено до наукового обігу нові історичні джерела, а саме візитаційні описи Почаївської Успенської лаври, визначено ступінь їх збереженості та місцезнаходження. Здійснений аналіз архівних джерел дозволяє більш глибоко висвітлити історію Почаївської Успенської лаври та її насельників, відтворити цілісну картину літургійного життя монастиря, прослідкувати етапи змін у літургійному благочесті.
format	Article
author	Бочковська, В.Г.
author_facet	Бочковська, В.Г.
author_sort	Бочковська, В.Г.
title	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.
title_short	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.
title_full	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.
title_fullStr	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.
title_full_unstemmed	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.
title_sort	історія почаївського монастиря у візитаціях xviii – першої чверті xix ст.
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Дослідження архівних та книжкових фондів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48692
citation_txt	Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст. / Бочковська В.Г. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 22-35. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT bočkovsʹkavg ístoríâpočaívsʹkogomonastirâuvízitacíâhxviiiperšoíčvertíxixst
first_indexed	2025-07-04T09:21:03Z
last_indexed	2025-07-04T09:21:03Z
_version_	1836707599145238528
fulltext	22 УДК : 94(477):371:930.25 В. Г. Бочковська Музей книги і друкарства України ІСТОРІЯ ПОЧАЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ У ВІЗИТАЦІЯХ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХІХ СТ. Залучено до наукового обігу нові історичні джерела, а саме візита- ційні описи Почаївської Успенської лаври, визначено ступінь їх збереже- ності та місцезнаходження. Здійснений аналіз архівних джерел дозволяє більш глибоко висвітлити історію Почаївської Успенської лаври та її на- сельників, відтворити цілісну картину літургійного життя монастиря, прослідкувати етапи змін у літургійному благочесті. Ключові слова: візитація, монастир, василіани, бібліотека, школа, ін- тер’єр, Почаївська Успенська лавра. Дослідження історії Почаївського Успенського монастиря на сучасному етапі ставить перед дослідниками завдання виявлення та залучення до наукового обігу нових джерел, всебічного їх вив- чення та аналізу. Одними з найінформативніших, а відтак і най- цінніших історичних джерел є візитаційні описи монастирів. На щастя, слід відзначити досить гарну збереженість цього матеріалу, який не зник безслідно протягом буремного XX століття. Церковна візита – це, по суті, огляд церков, монастирів єпархії єпископом чи його представником. Із виникненням чернечих кон- грегацій, непідвладних єпископу, візитацію монастирів здійснював представник генерала чернечого ордену чи його намісника в пев- ній орденській провінції – провінціала. У процесі візитації підпи- сувався великий документ – акт візитації, який складали в ревізо- ваній церковній установі заздалегідь перед таким оглядом. Він міг мати й інші назви – візита, опис костьолу чи монастиря, відомості про костьол чи монастир. Візитація називалась генеральною, якщо її проводив єпископ (провінціал) або його представник; такі акти, як правило, відрізнялися особливою повнотою. Архідияконські де- канальні візити проводилися в церковних округах, підпорядкованих архідияконам і деканам. Із погляду конкретних завдань ревізії єпар- © В. Г. Бочковська, 2009 23 хії візитації поділялися на внутрішні і зовнішні. Перші з них сто- сувалися, головно, внутрішньоцерковних питань, насамперед, мо- рального стану і звичаїв кліру. Інші охоплювали ширше коло пи- тань, які стосувалися матеріального, правового становища і впливу тієї чи іншої церковної установи. Акти візитації були щонайваж- ливішим джерелом інформації для осіб, які керували єпархією (орденською провінцією). Приєднання в кінці XVIII ст. Правобережної України, Білору- сії і Литви до Російської імперії зробило актуальним для царизму регламентацію становища католицького духовенства. Уряд прагнув жорстко контролювати як православне, так і католицьке та уніат- ське духовенство в західних губерніях. Тому після поділів Польщі нормативні законодавчі акти не тільки зберегли, але й підтвер- дили обов’язковість для католицького і уніатського духовенства практики візитації. За затвердженим із листопада 1798 р. “Регла- ментом для церков і монастирів римсько-католицького віроспові- дання” неухильно вимагалося складання генеральної візити, в якій би “ясно і докладно” описувалися монастирі і костьоли, склад ду- ховних осіб, вказувався стан сіл, фільварків, лісів, грошових сум, прибутку і витрат. Наступні укази підтверджували вимогу щорічного проведення візитації і подання до Римо-католицької і Греко-католицької ду- ховних колегій у Петербург її актів. Але забезпечувати щорічну ві- зитацію ледве вдавалося, оскільки за давнім звичаєм вона провод- илась один раз на два–три роки, а то і рідше. Тридентський собор вимагав від єпископів щорічної візитації. Але на практиці візита- ція проводилася ще рідше1. У візитаціях збереглося найдокладніше з відомих дотепер свідчень про стан будівель монастиря та облаштування деяких його приміщень, хоча подекуди зустрічаємо в них опис лише окре- мих груп речей. Зібрані воєдино всі ці джерела істотно розширюють можливості щодо аналізу діяльності монастиря в різних його сферах, забезпечують надійну документальну основу вивчення його історії. У багатьох архівосховищах України, Білорусії, Росії, Польщі збереглися до сьогоднішнього дня тисячі томів візитських описів XVIII – першої половини XIX ст. Нам пощастило опрацювати значний обсяг документів, що стосуються безпосередньо Почаївської Успенської лаври в різних архівосховищах України, зокрема, в Інституті рукопису Націо- 24 нальної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ, ф. 231 – Почаївська Успенська лавра), Державному архіві Тернопільської області (далі – ДАТО, ф. 258 – Духовний Собор Почаївської Успенської лаври) та Центральному державному істо- ричному архіві України у Львові (ф. 201 – Греко-католицька митро- полича консисторія). Серед використаних чи бодай відомих автору джерел можна відзначити побіжне, фрагментарне використання візитацій Почаїв- ського монастиря в історичних дослідженнях архімандрита Амвро- сія, В. Левицького, І. Огієнка. Серед нововіднайдених матеріалів виняткове місце посідають перші візитації монастиря 1714 р., здійснені уніатським єпископом Йосифом Виговським (ДАТО) та візитація 1736 р., яку проводив єпископ Луцький Гедеон Рудницький (ІР НБУВ). У той же час в більшому чи меншому об’ємі збереглися акти візитацій 1737 р. (ІР НБУВ), 1737–1739 рр. (ДАТО), 1740 р. (ІР НБУВ), 1760 р. (ДАТО), 1764 р. (ДАТО). Виняткове значення у вивченні історії монастиря має аналіз візитації 1775 р. (ІР НБУВ), оскільки саме в ці роки ве- лася перебудова монастиря, діяла школа та шпиталь, які незадовго до того були відкриті. Безумовну цінність становлять і акти 1798 р. (ІР НБУВ), 1799 р. (ІР НБУВ, ДАТО), 1802, 1804, 1805, 1806 рр. (ДАТО), 1812, 1814, 1815, 1816, 1818, 1819, 1820, 1821, 1822, особливо, останніх років існування монастиря як уніатського – 1827, 1828 р. (ДАТО). Але, як правило, збереглися не всі документи того чи іншого візитаційного огляду монастиря, і тому не завжди можна проана- лізувати всі сторони його діяльності. Так, найдавніший із збережених описів – це опис речей мо- настиря Почаївського за 1614 р., який хоч і не можна віднести до візитаційних, все ж надає дуже цінну інформацію щодо церковних речей Почаївської обителі. Цей цікавий документ “Список цер- ковних речей монастиря Почаївського, відданих Неофітові Архі- єпископові 1617 р. 20 січня” (“Regestr Rzeczy Monastyra Poczaiowskiego oddanych Neofitowi Archiepiscopowi Sofyskiemu. 1617 20 Januar”) зберігається в Інституті рукопису НБУВ2. У ньому виокремлено реєстр книг Почаївського монастиря, порівняно короткий порів- няно з наступними, починаючи з 1714 р. Список складений поль- ською мовою і налічує 17 назв книг, серед яких два Євангелія, оправлені в срібло; 12 книг Міней, Устав, друковані Апостол, Ок- 25 тоїх, Псалтир, Тріодь пісна, Тріодь цвітна, Євангеліє учительне, Требник, Маргарит, Біблія, два друкованих Часовники та інші друковані і рукописні книги. Опис монастиря Почаївського за 1714 р. – це перша відома уніатська візитація монастиря, здійснена єпископом Виговським під час поставлення на архімандритство Пахомія Заблоцького. В ній, опріч опису церковних речей, де в ланцюжках підрахована навіть кількість “огнівок” (кілець), 200 табличок срібних великих і малих (вотивів), 40 “штучок” золотих з діамантами і рубінами і різним камінням, згадуються і три Євангелія, в першу чергу, оче- видно, за ознакою їх дорогих оправ – “Євангеліє суто оправне зло- чиста, Євангеліє в оксамиті кармазиновому в срібло оправне, Єван- геліє велике в срібло оправне”. В той же час окремо подані реєстри книг “Монастиря Почаївського руських в бібліотеці” (кирилицею, за нумерацією по візитації 33, після чого йде перелік книг слов’ян- ського друку без нумерації – за нашими підрахунками всього 63) та книг “польських і латинських цієї ж бібліотеки” (перелік без нумерації, всього 64)3. Окремо в описі зазначена наявність фасцикули (в’язки) до- кументів у скрині розрізнених діловодних копій, рідше облят і оригінальних документів. Серед них чимало позовів, скарг, актів тяжб, вказана лише їх кількість – 32 та згадуються 2 декрети три- бунальські (в палітурки оправлені), сумаріушів – 2 та реєстр усіх моніментів (документів). Не менш важливим для того часу була озброєність монастиря – “Dzial Spizowych – 3, Dzial Zelaznych – 2, Hakownic – 17, Muszkietow … – 20, Muszkietw Kolowych – 14, Knapius lontrowych – 31”. Однак в описі відсутня інформація про стан мо- настирських будівель, склад насельників. Візитаційні описи Почаївського монастиря дозволяють рекон- струювати склад бібліотеки в різні роки, починаючи з 1714 р. (часу першої уніатської візитації) по 1831 р. (рік переходу монастиря під юрисдикцію російської церкви). Аналіз цих документів свідчить про те, що бібліотека поповнювалась постійно як друкованими книгами, так і рукописними, різними мовами. У першій візитації 1714 р. в “Реєстрі книг Монастиря Почаїв- ського руських в бібліотеці” зустрічаємо книги острозького друку. Серед них тільки знаменитої Острозької Біблії 1581 р. – 3 при- мірники, та Книга Святого Василія. Крім того, львівських видань – “Анфологіонів” – 2, “Октоїхів” – 2 , “Часословів” – 3; московських 26 видань “Міней” – 9 друкованих, 8 писаних. Київські видання представлені “Патериком”, “Часословом” (великим), “Мир с богом…”, творами Антонія Радивиловського “Огородок Марії Богородиці” (1676) та “Вінець Христов” (3 книги, 2 з них без оправи, 1688). У монастирській збірці були твори Лазаря Барановича “Меч духов- ний”, “Труби” – 2, Іоаникія Галятовського “Ключ” (в оправі) – 3, “Месія”. Чеські книги, друковані кирилицею, представлені “Апо- столом” в четвірку. В цьому ж списку згадується рукописна книга “Пчела” в 4∞ – імовірно, твір, написаний Йовом Залізом. У реєстрі книг польських і латинських “Regestr Xiag Polskich y Lacinskich” – довгий список відомих творів давньогрецьких і римських авторів – Арістотель, Плутарх, твір польською та “русь- кою” мовою рукою Св. Йова Заліза писаною (“po Pol … y porusku pisana Reka S. P. Jowa Zeliza”), “Kamen Oyca Piotra Mohily de rectoriby…”, “Snopek po polsku”, “Biblia polska in folio”, “Biblia lacinska in folio”. Наявність такої бібліотеки дає можливість вста- новити шляхи міграції рукописів і видань. В описі 1736 р. окремо виділені 9 Євангелій, які були в срібло оправлені4. Від 1714 р. кількість напрестольних Євангелій (в дорогих оправах) у монастирській збірці збільшилася на 6 примірників. Найперше названо Євангеліє московського друку, великого формату. Оправа книги описана детально. Вага срібних “блях” до- рівнювала 43 гривни, “на позолоті червоних злотих 44”, “прибитих срібних позолочених штук 15”, у середнику – накладка із сюжетом “Взяття на небо Діви Марії”, біля тієї накладки 4 серафими, нагорі 3, посередині “Бог Отець у хмарах”; по боках – чотири євангелісти, між якими рамочки. На спідній дошці – накладок великих і малих 30, в середнику накладка із ім’ям Марії з променями. Біля тієї на- кладки 12 зірочок, по кутах – жуковини. При пуклях (жуковинах) – 4 наріжники і рамок 4, нагорі – корона з хрестом, внизу – стопа Най- яснійшої Пані – Діви Марії. Всього позолочених накладок – 54. Друге Євангеліє львівського друку, на одній боковинці – 15 срібних накладок, зображення Діви Марії і Св. Яна (вилиті), по боках 4 накладки із зображеннями Євангелістів (вилиті), всередині 4 ангели із крилами. На спідній боковинці – велика накладка “Діва Марія із скипетром”. Оправа прикрашена рубінами. Третє і четверте Євангелія, поволочені зеленим оксамитом із срібними накладками, п’яте – червоним оксамитом із срібними на- кладками, одна з яких із зображенням Антонія і Феодосія. Шосте, 27 сьоме і восьме Євангелія також поволочені оксамитом, прикра- шені срібними накладками. Проте невідоме місце видання цих книг. Про дев’яте Євангеліє cказано, що воно львівського друку, оправлене в червону шкіру, подароване в монастир львівським міщанином Гребенком. Окремо виділені книги “до алтаря і хору служачих”. Серед них Cлужебників 2, один почаївського, другий львівського друку. Зазначено, що почаївських Служебників в червоній оправі – 3, два – в чорній, один в оправі із “золотими маргінезами”; ще два почаїв- ських Служебники – в простій оправі, зошитів того ж Служебника – 2. Служебників по 3 літургії – 2, один друкований, а другий – рукописний. Служебників з 1 літургією малого формату (8°) – 5. Апостолів друкованих – 3, четвертий – пошкоджений. Трифологіонів великих – 2, Октоїхів друкованих – 2, третій в церкві с. Комнатка. Тріодей друкованих – 1 цвітна, 2 постних. Міней друкованих но- вих – 12, а старих друкованих – 8, рукописних – 8. Друкованих Псалтирів – 2, великого формату, друкованих Ірмологіонів вели- кого формату – 3, друкованих Акафістів – 3, Тестаментів – 1, форматом – 4°. Часословів київського друку – 2, а львівського – 3. Требників великих – 2, малий форматом 4° – 1. Служебник вілен- ського друку. При цьому, у всіх, без винятку, візитаційних протоколах на першому місці поданий опис книг, надрукованих чи написаних слов’янською або руською мовами, на другому – польською, ла- тинською, чеською, італійською, іншими мовами. Цікаво, що у візитаціях інколи зазначаються місцезнаходження бібліотеки і навіть шафи, в яких зберігались книги. У 1736 р. каталог книг складений відповідно до їх розміщення у шафах. Перша шафа містила книги “того ж діалекту” (тобто кири- личні) різним форматом. Вони були представлені київськими, мос- ковськими, острозькими та віленськими виданнями: Житія Св. Отців на цілий рік (4 книги), твори Лазаря Барановича “Меч Духовний”, “Труби…” (2 книги), “Патерик Печерський”, “Огородок…”, “Ал- фавіт” (віршами), 2 друковані “Біблії” (руські), “Лєкарство на ос- палий умисл” (Острог), “Постриг іноческий”. Серед почаївських видань названо книгу “Учительні мольби” (4°). Ця книга не зазна- чена в жодному з відомих каталогів. Репертуар рукописних книг був також досить різноманітним: “Афавіт” (4°), “Хроніка княжат Рим- ських і Руських” (4°), 3 “Граматики словенські” (рукописні?, 8°), 28 “Книга, писана з фігурами на кшталт Біблії” (ін фоліо), “Буквар Словенсько-російських письмен з фігурами” (друкований чи писа- ний?, ін фоліо). У другій шафі знаходилися книги польські і латинські. У списку багато творів відомих давньогрецьких, римських та поль- ських авторів – Арістотеля, Плутарха, Лівія, Філіпа Меланхтона, Ціцерона, Плутарха, Сенеки, Петра Скарги, Бєрковського, Мар- ціана Білобриського, Олександра Лоренкевича, Старовольського, Рихловського, Братковського. В бібліотеці була і книга Мелетія Смотрицького “Lithos albo Kamien prawdy Cerkwie ruskiey”. Для дослідника безумовну цікавість становлять і такі видання в цьому переліку “Biblia Wielka polska z Niemiecka drukowana”, “Biblia Lacinska druku Niemieckiego”, “Politykа Arestotelesowа”, “Xiega o Rzybach Cudownych”, “Panegyryk Kijowe polskiemi Wirszami”. У той же час почаївські друкарі мали змогу бачити венеціанські, чеські, антверпенські видання: “Kazania Lacinskie Staroswieckie Druku czeskiego”, “Knapiuszow dwa: Jeden Lacinskim, Drugi Czeskim Charakterom druke”, “Biblia Sacra Latina Venetijs Drukowana”, “Concordantya takowaz Antverpia drukowe”. Серед книг представ- лені і підручники – рукописні “Фізика”, “Логіка”, “Теологія”, “Фі- лософія”, “Риторика”, “Поетика”, друкована “Діалектика”. На звороті арк. 71 (остання сторінка візитаційного акту 1736 р.) дописані 4 книги: “Dictionarium Ambrosij Calepini”, “Synod Zamoys”, “Obrona Religiy Grec…” “Alvar”, “Synonima”. У частково збереженому опису за 1737 р. натрапляємо на ін- формацію про “прибуття до монастиря Місалу друкованого унів- ського в оксамиті зеленому в срібло оправлено, має штук 10 клав- зурек, коронки з обох сторін”5. Уперше інформацію про стан монастиря і його будівель ми зустрічаємо в візитаційному опису за 1736 р. В акті за підписом Луцького єпископа Гедеона Рудницького поданий детальний опис всіх будівель монастиря, Троїцької церквичернечих келій, мурів. Особливо цінним є перелік ікон, серед яких, безумовно, виділена чудотворна ікона Почаївської Богородиці. Друкарня описана як в загальному огляді всіх будівель, так і окремо, де дізнаємося про те, що в той час було три верстати. Серед інструментів у ливарні ви- окремлені інтролігаторські. Особлива цінність визначається ще й тим, що саме перші візи- тації стосуються вже втраченого архітектурного комплексу буді- 29 вель монастиря XVIII ст. у зв’язку з його перебудовою в 70-х ро- ках XVIII ст. зусиллями патрона монастиря Миколи Потоцького. Більш пізні візитації 70–80-х років XVIII ст. дають можливість проаналізувати всі зміни, які відбулися в цей час, у тому числі і в розбудові монастиря. До візітацій, які могли би пролити світло на стан забудов мо- настиря до його перебудови в 1771–1791 рр., можна віднести лише акт 1736 р., оскільки в збережених документах за 1739, 1740, 1760 рр. така інформація відсутня взагалі, а в акті за 1764 р. натрапляємо лише на “Описание скита Почаевского Монастыря с постройками и Церкви притом ските с утварью”. Як відомо, побудова нового Успенського собору та братських корпусів розглядалася церковними істориками як умисна руйна- ція уніатами православних святинь. У той же час цінна інформа- ція подана в інвентарі за 1775 р., де зазначено, що стара церква “дуже маленька, і вже через давність до руїни похилена, до того ж не вистачає резиденцій для ченців (“..Przelozini Zakonu widzac y Cerkiewke bardzo szupla starodawna y iuz przez dawnosc ku ruinie nakloniona y Rezydenciy Zakonnych niedostatch”). При цьому самі насельники монастиря висловили гаряче бажання до побудови нової церкви та відкриття нової фабрики, при цьому шкодуючи про необхідність знесення старих мурів і церкви6. У візитаціях наступних років – 1799, 1802, 1804, 1820 – обов’яз- ково зазначалися всі ремонти. Особливу цікавість викликають описи інтер’єру будівель монастиря. У XVIII ст. активно діяла Почаївська іконописна майстерня, є відомості про сімох іконописців, які працювали на навколишній території. Щоправда, до виконання настінних розписів у інтер’єрі Успенського собору на початку XIX ст. (у 1807–1810 рр.) настоятель Почаївської лаври вже запросив абсольвента Віденської академії, львівського маляра Луку Долинського, чим засвідчив орієнтацію на професійний і відповідний духові часу мистецький вишкіл, що його давала Віденська мистецька академія7. Донедавна було невідомо, що в Успенському соборі Почаївсь- кого монастиря знаходилося кілька полотен відомого художника кінця XVIII – початку XIX ст. Костантіно Вілльяні (1751–1824), італійця за походженням. Він прибув до Речі Посполитої близько 1780 р. і працював як релігійний художник. У 1790–1793 рр. Ко- стантіно Вілльяні жив у Вільно (Вільнюсі) і був запрошений для 30 оформлення місцевого кафедрального собору, для якого створив 16 полотен на сюжети Старого Завіту. 1794 р. повернувся до Вар- шави, згодом працював у Дрездені. При повторному перебуванні у Варшаві (з 1808 р.) став викладачем художньої школи. Керував га- лереєю графа Йозефа Каетана Оссолінського (1764–1834) у Львові. Відомі роботи цього майстра, що прикрашали стіни собору у Луцьку. У акті візитації Почаївського монастиря за 1804 р. нам пощастило віднайти нову, ще не опубліковану інформацію, де йдеться про ікони пензля цього майстра, що знаходилися в Успенському со- борі, “…ktorych iest diesiec z Obrazami na plutnie malowanemi dobrym pezlem od Jtalianca Willaniego u ramach Suto zloconych, iako to: SSS Troycy, Uspenia Matki Boskiey, SS Mikolaia, Bazylego, Jana Chreicicla, Onufrego, Jozafata, Stefana pierwszego Meczennika, SS Apostolow Piotra I Pawla, I S Barbary, oprocz tych Oltarzy iest ieszcze Oltarzyk czyli Mensa pod Filarem”8. У деяких документах згадувалася і підтримувалася версія про давнє заснування монастиря, зокрема у візитаційному описі за 1775 р.: “Cell Pieczarach mieszkali Zakonnicy na wzor Pustelnikow bez zadnego Funduszu od wiekow bardzo dawnich: iako Munimenta niek- tore swiadcza: az do Roku 1597. ktorego to Roku zmia 14 Nowembra Wielmozna niegdy s. p. Anna z Kozinskich Hoyska Sedzina Ziemska Lucka Dziedzieczka Dobr Kozina, Poczaiowa y innych wiecznym Fun- duszem dla Osmiu Zakonnikow y dwoch Diakow sustentacyi y wyzy- wienia nadala y zapisala Poddanych osiadlych”. Про насельників монастиря дізнаємося із описів за 1739, 1740 рр., а за тим лише в кінці століття – 1798, 1799 рр. та на початку XIX ст. У 1798 р. – в описі про друкарню сказано, що було в ній 4 преси. В візитації за 1736 р. подана інформація лише за громаду Старо- почаївську й інших сіл. А в візитаційному опису за 1802 р. пода- ний не лише докладний перелік всіх насельників монастиря, а й їхній вік, час постриження та проживання при монастирі, рід за- нять. В цьому ж опису зустрічаємо інформацію про шпиталь і школи “… при в’їзді до монастиря зі сходу побудований внизу шпиталь з двома кімнатами, де знаходяться старці церковні. З іншого боку – будинок з двома кімнатами – так звана школка, для навчання хворих і убогих”. В частині збережених документів знаходимо дані про вчителів і учнів, предмети, які викладалися в цих школах. Уперше про школи ми зустрічаємо коротку інформацію у про- токолах візитації за 1775 р. – “Trzyma ptzytym Parochia et curam 31 Animar (богодільню) … tylko podklasztorney Poczaiowskiey z dawnych czasow. A gdy za laska Boska przymniony zostal w osoby Zakonne wyznaczony iest z roznazenia Starszych dla Edukacyi Nowiciatu na zawsze (Obligacye tego Monasteru)”9. У тій же справі на арк. 261–263 зв. розміщений цікавий дру- кований документ щодо шкільної науки в монастирі від 10 лютого 1788 р. Коментар до нього читаємо у заголовку, складеному в XIX ст., де дізнаємось “о состоянии Монастыря Почаевскаго въ Провинціи Польской, и о фундушахъ его не такъ достаточныхъ, какъ въ гла- захъ Людей приставивющихся. Монастырь сей требуетъ на содер- жаніе Новиціата то есть приготовленія и образованія молодыхъ лю- дей къ сану Иноческому – Обезспеченія Лицъ Начальствующихъ въ приличномъ ихъ содержаніи – Обезпеченія лицъ Законныхъ въ разныхъ Монастыряхъ им∆вшихъ начальство…, потерявшихъ здоровье и силу для пользы общественной, прислуга и содержаніе ихъ край- не необходимое. Содержаніе Школъ Публичныхъ…, и Типографій. Содержаніе Богадельни, прислуги… и на починки всехъ зданій сего Монастыря. Содержаніе Законныхъ лицъ отъ 6 до 8 въ Краковской Аккадеміи, для усовершенствованія ихъ въ высшихъ, приготови- ляныхъ на места Профессорскія въ сравненіи съ сими издержками фундушъ. О Если не милости Заступницы Рода Христианскаго Пресвятой Богородицы отъ Чудотворной Иконы Ея изливаемыхъ – все бы ре[шилось]”. У цьому промовистому документі чимало уваги приділено ви- хованню та навчанню василіан, способам утримування шкіл та шпиталів при монастирях: “Klasztor utrzymuiacy Publiczne Szkoly a drugi Missye tyle przykladaia do uzytecznosci Publiczney. Ze Osoby do Szkol i Missyi przystawione zywia i odziewaia. Wychowanie zas takowych Osob, onych Edukacya i usposobienie do uzytecznosci Pub- liczney inne Klasztory tey Prowincyi unosza, iedne z nich Nowicyaty, drugiey Studia Zakonne w gatunkach nauk: Grammatyki, Retoryki, Logiki, Matematyki, Fizyki, Teologii dla szczuplych wszedy mieyscowych dochodow na wiele Szkol podzielone utrzymuiac, a to koleyno, nie mogac tez same ciagle tego ciezaru unosic; Jnne na koniec wypracowa- nych na tych uslugach dogodnie dochowuiac do konca zycia. Nie same tedy Klasztory Szkoly Publiczne i Missye utrzymuiace sa zrzodlem tey uzytecznosci, ktora pochwala Publicznosz, ale wsystkie razem wziete Prowincya swa Zakonna skladaiace. Klasztor tedy Poczajowski iest zasada Rzadnosci, wychowania, 32 Edukacyi Zakonnych Osob, a zatym i uzytecznosci Publiczney z Osob calego spoleczenstwa tey Prowincyi; a maiatek iego iest glownym fun- duszem utrzymuiaczym Prowincya w tey uzytecznosci, ktora wzgled- nie usprawiedliwia Kosciol i Oyczyzna. Maiatek w tym Klasztorze nie ma bydz uwazany iako zbior do- statkow potrzebom, wygodom prywatnym tego szczegolnie miesco- wego Zgromadzenia sluzacy, ale iako fundusz cala Prowincya co do innych swych Domow bardzo uboga w moct swoiey I czynnosci utrzy- muiacy tak, iz bez tego rostropnie odlozonego funduszu przestalaby Prowincya bydz tym, czym w oczach Publicznosci iest”10. Окремо поданий склад насельників монастиря. На той час супе- ріором монастиря був Василій Роговський, 69 років, який мешкав у монастирі вже 6 років, а пострижений в монахи у віці 22 років. Магістром новиків був Еміліан Сеcкіжовський, 49 років, який меш- кав у монастирі 10 років, а пострижений в монахи у 20 років. Про- фесор 1 класу – Боніфацій Скочковський, 53 років, мешкав 4 роки, пострижений в 45 років. Професор 2 класу – Ювеналій Дичковський, 30 років, мешкав 1 рік, пострижений в 23 роки. Список новиків налічував 17 осіб, наймолодшому було 14, найстаршому – 42 роки11. Разом з тим можна припустити, що в опису мова йде щонай- менше про дві школи – одна для новиків, друга – світська: “Утри- мує ще той же монастир школу світську з двома професорами (законниками), які дають лекції початків мов російської, німецької і латинської з орфографією, при цьому також арифметику і геогра- фію з наукою християнською і іншими … в трьох класах”12. У протоколах візитацій за 1822 р. поданий детальний опис трьох шкіл, які в цей час діяли при Почаївському монастирі – “Szkola Zakonna Retorzyki nizszey”, “Szkola Zakonna Teologii moralney”, “Szkola dla mlodziezy Swieckey”. Згідно з цим актом перша школа була заснована 1797 р., коли Загаєцький монастир, що знаходився в 4 милях від Почаєва, був повернутий у лоно православ’я, тобто під юрисдикцію російської православної церкви (з 1794 р.). Очевидно, там існувала така школа. У цій почаївській школі, де курс був розрахований на 2 роки, викладалися такі науки “Uczniom Zakonnym”: мови – латинська, польська і російська, “Nauka Chrzescianska i Moralna”, географія, арифметика і 6 книг геометрії. В кінці другого року учні вивчали правила риторики латинською мовою, тлумачили “Мови Ціцерона”13. У колекції Музею книги і друкарства України є примірник почаївського видання “MOWY CYCERONA Przeciwko KATYLINE 33 i za MARKIEM MARCELLEM” (Przekladania X.Ignacego Nagur- czewskiego Professora Retoryki in Collegio Nobilium Vars. S.I. w War- szawie R. 1763. drukowane. teraz z przylozeniem do nich textu Lacin- skiego PRZEDRUKOWANE. w Drukarni J.K.M. Poczajowskiey 1771 Ro- ku.) Почаїв, 1771 р. Передрук варшавського видання 1763 р. Пере- клад Ігнатія Нагурчевського)14. Крім того, на уроках риторики учні вивчали твори й інших кла- сичних авторів, вчилися декламувати, складати твори (“Ucza sie deklamowal … pienieysze domowienia z Cycerona i Mnieysze mieysca v pisarzow Polskich, nakoniec doswiadczaja sie swoich w Kompozycyach latwieyszych”). Найбільш здібні вчили ще мови німецьку й французьку. Інша почаївська школа, про яку йде мова в цьому візитацій- ному опису, була школа теологічна – “Szkola Zakonna Teologii mo- ralney”. Заснована вона була “od dawna”. У документі згадується друкований лист “Jozafata Ochociego Prowincyala pod D. 30 Listo- pada V. S. 1784”, де відзначена подібна школа при Білоловецькому монастирі. Але в зв’язку з його переходом в інше віросповідання, та школа, очевидно, була закрита, при цьому почаївська зросла в кількості учнів. “Teologie moralna” як головний предмет цієї школи (почаївської) викладали два професори, один з них тлумачив “por- zadkiem celnieyszych Autorow”, інший пояснював теологічні науки через твори “X. Narockiego, Woita, Antoine і inne Autorow”. Третя школа при Почаївському монастирі, про яку йдеться у візитаційному опису, – “Szkola dla mlodziezy Swieckey”. Важли- вість інформації, наданої в цьому документі, заслуговує на подачу повністю оригінального тексту “Klasztor, Poczajowski oprocz Jnsty- tutow Zakonnych dopiero wyrazonych utrzymuje ieszce od lat kilku- nastu szkol wlasnym nakladem dla mlodziez swieckiey roznego stanu. – Szkola ta ist o piec Nauczycielach, Ktorych Jmioa і Nazwiska wyczytac mozna w licie tuteyszego Zgromadzenia. – Nauki daja sie nastepniace: Historya S. Flurego, Nauka…, Geоgrafуi, Arytmetyka, poczatke Historyi Naturalney, Geometrya, Kaligrafia, i Rysunki, tudziez jezyki Polski, Ros- syyski, Lacinski, Niemieceni”. Отже, візитатор стверджує, що монастир Почаївський, крім інститутів монаших (для законників), утримує “кільканасту років” школу власним коштом для світської молоді різного стану. В тій школі працювало 5 учителів, імена і прізвища яких можна знайти в списку обивателів монастиря. Тут викладалися такі науки: історія, географія, арифметика, початки природознавства, геометрія, калі- графія, малюнок, мови – польська, російська, латинська, німецька15. 34 Якщо в ІР НБУВ та ДАТО документи, що стосуються історії Почаївського монастиря, виокремлені в окремі фонди, то в Цент- ральному державному історичному архіві України у Львові доку- менти Почаївського монастиря знаходяться в фонді Греко-католиць- кої митрополичої консисторії (ф. 201). У цьому фонді зберігається Пом’яник Почаївського монастиря, переписаний 1755 р. з більш раннього, про що зазначено на титулі. Ця рукописна книга – над- звичайно цінне та інформативне джерело, оскільки, крім вказаних імен фундаторів Анни Гойської, Домашевських, Потоцьких, у ньому знаходимо родовід Йова Заліза, його учня Досифея, який склав Житіє першого архімандрита монастиря Йова Заліза. При цьому в Пом’янику згадуються імена померлих почаївських ченців. Кольоровий титульний аркуш був підготовлений художником ієромонахом монастиря, що підписувався “Іерон: Мануилъ, Ч. С. В. В.”. Цікава гравюра “Відбиток стопи Богородиці і Чудотворне дже- рело на горі Почаївській” за його підписом латинською “Manuel” вміщена в почаївському Апостолі 1759 і 1783 р. В передмові зазна- чено, що переписаний Пом’яник ієромонахами Адріаном Громачев- ським і Паісієм Гржибовським у 1755 р. З візитаційного акту за 1739 р. ми дізнаємося, що “Паїсій Гржибовський, польською і по- руськи вміє, до друкарні і новиків (відданий) року 1738”16, а за свідченнями Я. Ісаєвича, монах Адріян-Антон Громачевський був префектом (керівником) Почаївської друкарні в 1739–1741 рр. Подальші дослідження повинні проводитися у площині глибо- кого аналізу всіх сторін діяльності монастиря, спираючись на ви- явлений корпус документів. Акти візитацій Почаївського монастиря дозволяють реконструювати бібліотеку, персональний склад насель- ників обителі, дослідити історію будівель, господарчу діяльність, соціально-економічні зв’язки монастиря і суспільства, літургійні практики та доброчинну діяльність. Це дасть змогу відтворити цілісну картину літургійного життя монастиря, прослідкувати етапи змін у літургійному благочесті, а також ввести у науковий обіг новий пласт джерел. Саме в цьому полягає актуальність цього дослідження. 1 Зінченко А.Л. Акти візитацій монастирів і костьолів XVIII – першої половини XIX ст. як історичне джерело // Подільська старовина : Зб. наук. пр. – Вінниця, 1993. – С. 205–213. 2 ІР НБУВ, ф. 231 (Почаївська Успенська Лавра), № 31. 35 3 ДАТО, ф. 258 (Духовний Собор Почаївської Успенської лаври), оп. 3, спр. 1178, арк. 1–6 зв. 4 ІР НБУВ, ф. 231, № 152, арк. 57–69 зв. 5 Там само, арк. 70, 89–90. 6 Там само, арк. 201–208. 7 Левицька М. На шляху із Трієста до Кременця: маляр Йозеф Франц Пічман і його діяльність на Волині // Ї : Незалежний культурологічний часопис. – 2007. – Чис. 49: Волинський усе-світ. – http://www.ji.lviv.ua/ n49texts/levycka.htm. 8 ДАТО, ф. 258, оп. 3, спр. 1286, арк. 19 зв. 9 ІР НБУВ, ф. 231, № 152, арк. 202зв.–203. 10 Там само, арк. 261–263 зв. 11 ДАТО, ф. 258, оп. 3, спр. 1286, арк. 5–6 зв. 12 Там само, арк. 83. 13 Там само, арк. 82. 14 Музей книги і друкарства України, СД-475. 15 ЦДІАЛ України, ф. 201, оп. 4б, спр. 271, арк. 1–557. 16 ДАТО, ф. 258, оп. 3, спр. 1194. Summary The new historical sources – the descriptions of bishop visitations from the Pochaiv Assumption Monastery are introduced into the scholarship, the degree of their integrity and location are defined. The performed analysis of the archival sources allows to provide a more extensive coverage of the history of the Pochaiv Assumption Monastery and its inhabitants and integral repro- duction of the liturgical life of the monastery as well as to define the stages of the changes in the liturgical piety. Key words: visitation, monastery, the Basylians, library, school, interior, the Pochaiv Assumption Monastery.

Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII – першої чверті XIX ст.

Institution

Ähnliche Einträge