Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ

Проаналізовано екслібриси з рукописно-книжкового зібрання найвідомішого представника роду баронів Шодуарів – Станіслава Шодуара, зокрема, здійснений їх книгознавчий та мистецтвознавчий аналіз, визначено кількість та різновиди екслібрисів Станіслава Шодуара у різні періоди, атрибутовано авторство, вс...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Булатова, С.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2009
Series:	Рукописна та книжкова спадщина України
Subjects:	Історія книжкових колекцій
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48703
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ / С.О. Булатова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 184-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48703
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-487032013-09-03T03:05:53Z Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ Булатова, С.О. Історія книжкових колекцій Проаналізовано екслібриси з рукописно-книжкового зібрання найвідомішого представника роду баронів Шодуарів – Станіслава Шодуара, зокрема, здійснений їх книгознавчий та мистецтвознавчий аналіз, визначено кількість та різновиди екслібрисів Станіслава Шодуара у різні періоди, атрибутовано авторство, встановлено роль екслібрисів у контексті формування та розвитку зібрання першої половини ХІХ ст. The author performs the analysis of the bookplates from the manuscript and book collection of the most famous member of the Chaudoir family – Stanislav Chaudoir. In particular, their bibliological and art analysis is carried out, the number and kinds of Chaudoir’s bookplates are defined, the authorship is attributed, the role of bookplates in the context of formation and growth of the collection if the 1st half of the 19th century is ascertained. 2009 Article Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ / С.О. Булатова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 184-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48703 930.253:090.1 Шодуар:097 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія книжкових колекцій Історія книжкових колекцій
spellingShingle	Історія книжкових колекцій Історія книжкових колекцій Булатова, С.О. Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ Рукописна та книжкова спадщина України
description	Проаналізовано екслібриси з рукописно-книжкового зібрання найвідомішого представника роду баронів Шодуарів – Станіслава Шодуара, зокрема, здійснений їх книгознавчий та мистецтвознавчий аналіз, визначено кількість та різновиди екслібрисів Станіслава Шодуара у різні періоди, атрибутовано авторство, встановлено роль екслібрисів у контексті формування та розвитку зібрання першої половини ХІХ ст.
format	Article
author	Булатова, С.О.
author_facet	Булатова, С.О.
author_sort	Булатова, С.О.
title	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ
title_short	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ
title_full	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ
title_fullStr	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ
title_full_unstemmed	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ
title_sort	екслібриси станіслава шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання шодуарів у фондах нбув
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія книжкових колекцій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48703
citation_txt	Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ / С.О. Булатова // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 184-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT bulatovaso ekslíbrisistaníslavašoduaranaknižkahrodovogobíblíotečnogozíbrannâšoduarívufondahnbuv
first_indexed	2025-07-04T09:21:52Z
last_indexed	2025-07-04T09:21:52Z
_version_	1836707650665971712
fulltext	184 УДК 930.253:090.1 Шодуар:097 С. О. Булатова канд. іст. наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ЕКСЛІБРИСИ СТАНІСЛАВА ШОДУАРА НА КНИЖКАХ РОДОВОГО БІБЛІОТЕЧНОГО ЗІБРАННЯ ШОДУАРІВ У ФОНДАХ НБУВ Проаналізовано екслібриси з рукописно-книжкового зібрання найві- домішого представника роду баронів Шодуарів – Станіслава Шодуара, зокрема, здійснений їх книгознавчий та мистецтвознавчий аналіз, визна- чено кількість та різновиди екслібрисів Станіслава Шодуара у різні періоди, атрибутовано авторство, встановлено роль екслібрисів у контексті форму- вання та розвитку зібрання першої половини ХІХ ст. Ключові слова: книжкове зібрання, Шодуари, герб, екслібрис, гра- вер, мідьорит. Серед усіх представників роду Шодуарів, власників родової Івницької книгозбірні впродовж ХІХ – поч. ХХ ст. у фондах НБУВ збереглися екслібриси лише одного з них – Станіслава Яновича Шодуара. Це не є випадковим, оскільки власне з іменем барона Станіслава Шодуара (1792–1858) – нумізмата, бібліографа, бібліофіла, археографа1, пов’язаний найзначніший етап у формуванні музейних колекцій та бібліотеки в містечку Івниці Житомирського повіту Волинської губернії2 (нині – с. Івниця Андрушівського р-ну Жи- томирської обл.)3 Розквіт бібліофільства С. Шодуара віддзеркалився у різних напрямах його діяльності: в комплектуванні фондів Івницької книгозбірні унікальними рукописними книгами, історичними до- кументами, оригіналами автографів, цінними та рідкісними старо- друками, фаховою науковою літературою, збіркою волиніки; а також, укладанні різнопрофільних рукописних каталогів та інвентарів4. Усі ці системні заходи С. Шодуара мали на меті, крім відповід- ності приватної бібліотеки актуальним у ту епоху книгознавчо- © С. О. Булатова, 2009 185 бібліографічним критеріям, надання їй самобутнього обличчя, що втілилося, зокрема, у замовленні власницьких знаків – екслібрисів та суперекслібрисів. У частинах історико-меморіального зібрання, яке зберігається у спеціалізованих фондах НБУВ5, виявлені та описані 7 різновидів екслібрисів, якими користувався С. Шодуар впродовж заснування, наступного комплектування та розвитку Івницької книгозбірні. До групи ознак власності у книжках також належить і суперекслібрис С. Шодуара6. Лише два із семи згаданих екслібрисів відомі за розвідками вітчизняних та польських книгознавців-екслібрисологів, описання інших подаються та публікуються вперше. Ці два екслібриси С. Шо- дуара (№ 2, 3) були описані та опубліковані російським бібліогра- фом та екслібрисологом Уго Іваском у його грунтовній праці “Описания русских книжных знаков” (М., 1905)7. Однак У. Іваск помилково визначив у власному описанні книжкового знака Шо- дуара мідьорит як літографію8. Згодом ці ж самі знаки, поряд із іншими екслібрисами поль- ського походження, були наведені польським геральдистом, знавцем та збирачем екслібрисів Казимежем Рейхманом у його розвідці “Nieznane ex-librisy polskie” (Варшава, 1909), що за задумом виступала як доповнення та продовження студій Віктора Віттига “Ex-librysy polskie XVII–XIX st.” (Варшава, 1903)9. К. Рейхман опублікував 2 екс- лібриси С. Шодуара, вже описані у праці У. Іваска, надав стислі ві- домості про численні збірки барона та справедливо зазначив, що перший з екслібрисів був створений значно раніше10. Проте у цих фахових виданнях не вказане авторство митця- гравера, який виконав обидва знаки. Зауважимо, що серед усіх знаків лише два варіанти мають атрибутоване авторство на під- ставі підпису гравера у композиції екслібриса. Встановлення ав- торства інших екслібрисів є досить проблематичним, оскільки у них відсутній підпис ритця. Бібліографічні описання екслібрисів бібліотеки Станіслава Шодуара як творів прикладної книжкової графіки публікуються нижче за такою схемою: власник, відомості про автора знака (якщо він встановлений), тип екслібриса (геральдичний або гербовий, вен- зельний, сюжетний, шрифтовий), датування (на підставі опосеред- кованих даних), розмір знака, графічна техніка виконання, бібліо- графія (за наявністю). 186 На жаль, на жодному з книжкових знаків С. Шодуара у гра- фічній композиції немає дати їх створення, внаслідок чого дату було визначено приблизно, на підставі опосередкованих даних. Крім того, опубліковані нижче описи екслібрисів містять також відомості про вихідні дані друків, позначених певним знаком, що дає змогу простежити хронологію періодів їхнього використання С. Шоду- аром у його зібранні. Таким чином, аналіз наведених нижче описів дозволяє просте- жити динаміку розвитку екслібриса С. Шодуара, яка характеризу- ється зміною форм знака: протягом значного історичного періоду, від поч. ХІХ ст. – зародження бібліофільських зацікавлень та фор- мування власної збірки юним С. Шодуаром – до активного ком- плектування у 20-і – 40-і роки ХІХ ст. Івницької книгозбірні. В цілому у цьому процесі визначена тенденція, обумовлена зростан- ням історико-культурної ролі бібліотеки С. Шодуара в Івниці, по- в’язана передусім із науковою діяльністю самого С. Шодуара. Тому слід відзначити історико-художню еволюцію розвитку екслібриса С. Шодуара — від первісного маловиразного у мистецтвознавчому аспекті аматорського книжкового знака – до вишуканого мідьориту авторства гравера П’єра-Хуберта Денуайє. Первісно С. Шодуар позначав власні видання та рукописи найпростішим з художнього погляду шрифтовим знаком. Така форма, ймовірно, була обрана С. Шодуаром для позначення своєї книгозбірки через відсутність будь-яких інших титулів юного бібліофіла. Однак форма друкарського екслібриса була поширена наприкінці ХVIII – на поч. XIX ст. у середовищі бібліофілів навіть дворянського стану, зокрема Еваріст Анджей Куропатницький, Белзький каштелян, уславився тим, що мав понад 40 різновидів подібного шрифтового знака11. Втім лаконічність художнього виконання шрифтового знака С. Шодуара не спростовує його істо- рико-книгознавчoї цінності. Згодом, із радикальною зміною соціально-правового статусу родини Шодуарів, відповідно був замовлений новий екслібрис, який віддзеркалив прихильність С. Шодуара до форми, традиційної серед європейського дворянства з усталеними геральдичними атрибу- тами роду; у баронів Шодуарів це – німецький гербовий щит, ко- рона, типова для баронів, девіз на стрічках тощо. Але йому пере- дував ще один знак у вигляді узагальнюючої стилізації гербового екслібриса № 2. Ймовірно, перші спроби створення узагальнюючо- 187 стилізованого гербового екслібриса “Ex Bibliotheca St. Chaudoir” були здійснені ще до історичного факту офіційного надання ба- ронства, тобто до 1814 р., адже у його художньо-композиційних засобах та тексті відсутні будь-які ознаки приналежності до шля- хетського стану. Проте прагнення приналежності до нобілітету Станіслава, прийомного сина негоціанта Яна Йозефа Шодуара, втілилися у цьому проекті книжкового знака, що схематично зоб- ражав абрис гербового щита. 5 квітня 1814 р. відбулася ключова для родини Шодуарів подія – отримання від Баварського короля Максиміліана-Йосифа баронського титулу батьком Станіслава – Яном Йозефом разом із сином. Внаслідок цього С. Шодуар замінює стилізований гербо- вий знак на геральдичний № 3, у якому зафіксовані символи ба- ронства. Саме у 1814 р., після надання титулу баронів, Шодуарами здійснюються заходи, спрямовані на переусвідомлення історії роду та уславлення родових традицій у мистецтві та літературі. Зокрема, Іоганну-Батісту Лампі-молодшому (1775–1837), австрійському живописцю італійського походження, популярному в аристокра- тичних колах, було замовлено у Відні серію парадних портретів представників роду Шодуарів, що прикрашали Івницький палац12. Внаслідок підвищення соціально-правового статусу С. Шодуаром відповідно було змінено й власний екслібрис: стилізований гербо- вий знак (№ 2) – на геральдичний (№ 3), у композиції якого де- тально зафіксовані атрибути їхнього баронства. Згодом, 29 листопада 1819 р. та 22 лютого 1820 р., Шодуари були нобілітовані у Царстві Польському російським імператором Олександром І. Підтвердження баронства в Російській імперії Шо- дуари отримали 7 вересня 1827 р. Рід Шодуарів був внесений у V час- тину родословної книги Волинської губернії13. Герб Шодуар був внесений у частину 1 Гербовника шляхет- ських родів Царства Польського. Оскільки зображення герба дзер- кально відбилося у графічно-композиційному рішенні екслібриса, наводимо нижче його опис. На німецькому щиті під баронською короною, на блакитному тлі, знизу дві золоті стрічки, на верхній з них – вороний кінь, який біжить праворуч. Над короною два шо- ломи із золотими решітками, увінчані золотими дворянськими ко- ронами; у наверші першого – сирена, наліво, із оголеним мечем у правій руці; у наверші другої – вороний кінь, вправо, між двома слоновими золотими хоботами. Намет блакитний, зі споду золо- 188 тий. В опорах: на кам’яній основі лежать двоє вороних коней, по- вернутих головами до щита14. Отже, внаслідок надання баронського титулу С. Шодуар замі- нює узагальнюючо-стилізований гербовий знак (№ 2) на новий, що містив конкретну баронську символіку (№ 3). Далі він заміню- ється на знак, у якому наявне повне відтворення геральдичної композиції роду Шодуарів (№ 4). У цьому напряму – відтворення зображення власного герба виконані всі наступні книжкові знаки С. Шодуара. Змінювався лише стиль гравюр – від бароко з пишними графічними рисами – до чіткої конфігурації класицизму. Водночас вдосконалювалися та залучалися певні елементи, зокрема до імені власника був доданий родовий девиз на стрічках латиною: “In te Domine Spero” (“На Тебе, Боже, сподіваюся” (строфи із псалмів). Надалі С. Шодуаром поступово використовувалося ще кілька знаків. Екслібрис № 6–7 презентує витончену, виконану у стилі кла- сицизму, геральдичну композицію авторства французького гравера Пьера-Хуберта Денуайє, про що свідчить його підпис. П’єр-Хуберт Денуайє (1767–1857) – відомий французький гравер і медальєр. Уродженець Коена, він вчився у скульптора Жирара, його ритцю належить низка гравійованих робіт та медалей, які експонувалися у Салоні в Парижі у 1814–1834 рр. Він створював зображення впливових у політичному світі аристократів та монарших осіб: французького політика, рояліста Лаффона де Ладеба, герцога Ангулемського (імовірно, йдеться про Луї-Антуана (1785–1844), герцога Ангулемського, представника старшої гілки Бурбонів) (1824), імператриці Марії Терезії. Водночас йому замовляли почесні ме- далі товариства та установи, зокрема медаль швейцарського благо- дійного товариства (1821) тощо. Певний час Денуайє був гравером при дворі герцога Ангулемського15. Художній словник Тіме-Беккера, оцінюючи творчість П.-Х. Дену- айє, відмітив його доробок, передусім, як гравера та медальєра, не згадуючи про його роботи у царині екслібрисів16. Проте у ексліб- рисі для С. Шодуара чітко простежується досконалість графічних засобів Денуайє, для яких властиві легкість різця гравера та ви- разність художньої композиції з конями у порівнянні, наприклад, із попереднім дещо важкуватим гербовим екслібрисом № 3 невідо- мого автора. Екслібрис авторства Денуайє репрезентований у збірці у двох варіантах – із підписом імені власника бібліотеки латиною: “Ex Bibliotheca L: Bar: Stanislai De Chaudoir” та без нього. 189 На жаль, через брак документальних даних у родовому архіві Шодуарів залишилися нез’ясованими дата та обставини замовлення екслібриса; не підтверджується, але й не спростовується факт осо- бистої зустрічі або непрямих стосунків С. Шодуара із П’єром-Ху- бертом Денуайє, який, передусім, орієнтувався на власні смаки за- мовника. Проте власне факт замовлення С. Шодуаром екслібриса у майстра такого щабля, як Денуайє, слід оцінювати у контексті поважних історико-мистецьких уподобань власника Івницького музею, який містив цінні колекції рукописів та стародруків, живо- пису, гравюр та скульптури, історико-нумізматичних, археологічних, церковних старожитностей. Так, в його галереї живопису зберіга- лися картини Іоганна-Батіста Лампі-молодшого, представника династії австрійських художників, портрети польського художника Якуба Соколовського, музей прикрашала добірна колекція мідьо- ритів західноєвропейських граверів Габріеля Шартона, Франсуа Серафіна Дельпеша, Бартоломео Фоліна та ін.17 С. Шодуар як клієнт-замовник і меценат підтримував контак- ти із багатьма європейськими митцями. Серед діячів культури та мистецтва з оточення С. Шодуара – його найулюбленіший портре- тист І.-Б. Лампі-молодший, якому С. Шодуар замовляв родинні портрети майже до 1821 р., датський скульптор Альберт Торвальд- сен, який у 1819 р. створив у фамільному склепі в Івниці мармурову композицію на пошану його першої дружини Алоізії18, італійський антиквар та нумізмат Доменіко Сестіні, котрий у 1831 р. уклав ка- талог давньогрецьких монет його приватного музею19. Безумовно, що стосунки “замовник – митець” мали місце, насамперед, під час фінансування Шодуаром власних мистецько-наукових проектів, про що свідчать документи з родового архіву – розписки Д. Сестіні (1828 р.) та А. Торвальдсена (1821 р.) про отримання грошових сум від С. Шодуара20. Зрозуміло, стосунки С. Шодуара з гравером Денуайє, який на замовлення барона розробив проект екслібриса та виконав його, розвивалися у суто “діловому” руслі. Втім, цілком можливо, що їхні контакти могли виходити за межі формальних (зокрема, під час трива- лих закордонних подорожей С. Шодуара) та перерости також у довго- часні приятельські стосунки, як, наприклад, було із Д. Сестіні21. Вивчення книжкових знаків С. Шодуара має суттєве джерело- знавче та книгознавче значення. Екслібриси дають змогу визначи- ти етапи розвитку Івницької книгозбірні, простежити хронологію 190 її поповнення та бібліофільські зацікавлення власника, зміну його особистих смаків та їх еволюцію. Виняткова роль екслібрисів для визначення місця зберігання кни- жок С. Шодуара та вивчення шля- хів міграції видань може стати в нагоді і для реконструкції зібрання, розпорошеного у різних книго- та архівосховищах22. Утім, книжкові знаки є самостійними об’єктами досліджень екслібрисології, історії книжкової культури ХІХ ст., мис- тецтвознавства. Виходячи з цього, публікуємо описання екслібрисів та їхні зображення. 1. “St. Chaudoir”. Шрифтовий, в орнаментальній рамці. Друк. Поч. ХІХ ст. 17x55. Первісний та найлаконічніший з усіх знаків, використовувався до надання родині Шодуарів Баварським королем титулу баронів, тобто до 1814 р. У зібранні зафіксований на видан- нях другої половини ХVІІІ ст., тобто у період формування первіс- ної бібліотеки. Зазвичай використовувався С. Шодуаром, поряд із автографом – власницьким записом юного бібліофіла “S. Chau- doir” на титульному аркуші. (Рис. 1). 2. “Ex Bibliotheca St. Chaudoir”; 114х75, із зображенням абриса гербового щита з написом латиною “Ex Bibliotheca St. Chaudoir”. Ймовірно, екслібрис був створений напередодні 1814 р.; на початку процесу надання Шодуарам баронства, порожній гербовий щит де- монструє амбіційні прагнення юного Шодуара до отримання титулу. Зафіксований на виданнях 1572 р., періоду 90-х років ХVIII ст. – 1808 р. Іноді екслібрис наклеєний поверх попереднього знака №1. (Рис. 2). Бібл. : Іваск У. (опис.), Рейхман К. (публ.). Рис. 1 Рис. 2 191 3. “Ex Bibliotheca Stanislai Lеib. Bar. De Chaudoir”. Після 1914 р. Геральдичний, герб, 95х70; мідьорит, із гербом барона де Шодуар та написом “Ex Bibliotheca Stanislai Lib. Bar. De Chaudoir”. Зафік- сований на виданнях 1809–1813 рр. (Рис. 3). Бібл. : Іваск У. (опис.; публ.), Рейхман К. (публ.). 4. “Ex Bibliotheca Stanislai L. B. De Chaudoir”. Після 1814 р. Геральдичний, герб; 77х65; мідьорит овальної форми, із гербом барона де Шодуар і написом, що облямовує овал латиною “Ex Bibliotheca Stanislai L. B. De Chaudoir”. Зафіксований на виданнях 1813–1818 рр., також позначав видання 1824 р. (Рис. 4). 5. Геральдичний, герб власний. Ймовірно, після 1818 р., оскільки на одному з примірників на папері – датована філігрань 1818 р. (№ 1440, т. 3). Мідьорит, 77х66. Або 75х64; із гербом барона де Шодуар, та розташованим знизу у картуші девізом латиною “In te Domine Spero” (На Тебе, Господе, сподіваюся), в обрамуванні пиш- ного лаврового листя у манері бароко. Іноді екслібрис наклеєний поверх екслібриса № 3. Зафіксований на виданнях другої поло- вини ХVІІ– поч. ХІХ ст. (Рис. 5). 6. Геральдичний, герб; мідьорит, 70х58; із гербом барона де Шо- Рис. 3 Рис. 4 192 дуар, який підтримують двоє коней, та девізом зверху у картуші “In te Domine Spero” та підписом унизу підвійної рамки: “Ex Bib- liotheca L: Bar: Stanislai De Chaudoir”. Графічна композиція витри- мана у стилі класицизму. Автор – французький медальєр та гравер П’єр-Хуберт Денуайє, про що свідчить підпис зліва під рамкою гравюри: “H. Desnoуers sculp.” Іноді екслібрис наклеєний поверх по- передніх знаків: № 2 (видання 90-х років ХІХ ст.), – № 3 (видання 1809–1813 рр.), № 4 (видання 1809–1818 рр.). Екслібрис найбільш поширений у книжках зібрання. (Рис. 6). 7. Ідентичний до варіанту № 6, але без напису внизу. Гераль- дичний, герб; мідьорит, 70х58; із гербом барона де Шодуар, який підтримують двоє коней, та девізом зверху у картуші “In te Do- mine Spero”. Відмінність цього знаку від попереднього варіанту № 6 в тому, що знизу рамки відсутній гравійований напис імені влас- ника “Ex Bibliotheca L: Bar: Stanislai De Chaudoir”. Автор – П.-Х. Де- нуайє (з підписом гравера). Зафіксований на низці видань 1804– 1807 рр. (Рис. 7). 1 Шодуар // Русский Биографический словарь – СПб., 1911. – Т. Шебанов-Шютц.– С. 360–361.; Danilewiczówa M. Chaudoir // Polski S¬ownik biograficzny. – Kraków, 1937. – T. 3. – S. 265; Коваль О. Шодуар Станислав Иванович // Українські архівісти: Біобібліогр. довідник. – К., 1999. – Вип. 1: (ХІХ ст. – 1930-і рр.) – С. 346–347. Рис. 5 Рис. 6 193 2 Radziszewski F. Wiadomo•¶ historyczno-statystyczna o bibliotekach znako- mitszych i archiwach publicznych i prywatnych... – Kraków, 1875. – S. 21; Изве- стия Церковно-Археологического Общества при Киевской Духовной Академии за июнь 1888 г. // Труды Киевской Духовной Академии. – К., 1888. – С. 136; Петров Н.И. Библиотека барона Шодуара и вновь откры- тое древнee изображение Св. Бориса и Глеба, и может быть, Св. Влади- мира // Киев. старина. – 1888. – № 8. – С. 33–39; Іваск У.Г. Частные биб- лиотеки в России. Приложение к альманаху “Русский библиофил” за 1911 г. – СПб., 1912. – Ч. 1–2.– С. 75; Иконников В.С. Опыт русской историо- графии. – K., 1892. – T. 1, кн. 2. – С. 1336–1337, 1421; Aftanazi R. Iwnica // Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo Kijowskie. – 2-e wyd., przejrzane i uzupe¬nione. – Wroc¬aw etc., 1998. – T. 11. – S. 208–212. 3 Івниця // Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. – К., 1973. – С. 144. 4 Біленький Є.А., Булатова С.О. Матеріали з історії бібліотеки баронів де Шодуар у фондах Інституту рукопису НБУВ (архівна та рукописна спадщина) // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2000. – Вип. 6. – С. 56–74; Біленький Є.А. Архів і бібліотека Шодуарів як джерело з історії колекціонування і біобібліографії в Україні ХІХ–ХХ ст. : Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2001. – 18 с.; Булатова С.О. Шодуари // Особові архівні фонди Інституту рукопису : Путівник.– К., 2002. – С. 594–601. 5 У НБУВ рукописно-книжкова спадщина Шодуарів знаходиться у фондах Інституту рукопису, а також в Інституті української книги – відділі Рис. 7 194 бібліотечних зібрань та історичних колекцій, відділі стародруків та рідкіс- них книжок. 6 Суперекслібрис С. Шодуара зустрічаємо на шкіряній оправі руко- пису у вигляді літер – ініціалів, витиснених золотом – власного імені, титулу й призвіща: “S. B. C.”, який розшифровується: “Stanislai Baroni Chaudoiri”. 7 Иваск У.Г. Описания русских книжных знаков. – М., 1905. – С. 317– 318, рис. 393. 8 Там же. 9 Reychman K. Nieznane ex-librisy polskie. – Warszawa, 1910. –S. 15–17; Wittyg W. Eх-librisy bibliotek polskich XVII–XVIII wieku. – Warszawa, 1903.– 194 s. 10 Reychman K. Nieznane ex-librisy polskie. – Warszawa, 1910. –S. 15–17. 11 Groºska M. Exlibrisy. Wiadomo•¶i zebrane dla kolekcjonerów. – Warszawa, 1992. – S. 32. 12 Дахненко Л. Про формування збірки приватного музею баронів де Шодуар // З історії колекціонування в Україні : Тези Всеукр. наук. конф., присвяч. збиральницькій діяльності баронів де Шодуар. Житомир, 10– 12 жовт. 1994 р. — Житомир, 1988. – С. 3. 13 Лобанов-Ростовский А.Б. Русская родословная книга.– 2-е изд. – СПб., 1895. – Т. 2. – С. 393. 14 Герб Шодуар // Гербовник дворянских родов Царства Польского. – Варшава, 1855. – Ч. 1. – С. 118–119. 15 Desnoyers // Thiem U., Becker F. Allgemeines lexikon der bildenden Kunstler. Kunstler-Lexikon.– Leipzig, 1913. – Bd. 9. – S. 141; Desnoyers // Nagler G.K. Neues allgemeines Kunstler-Lexicon. – München, 1836. – Bd. 3. – S.361. 16 Desnoyers // Thiem U., Becker F. Allgemeines lexikon der bildenden Kunstler. Kunstler-Lexikon. – Leipzig, 1913. – Bd. 9. – S. 141. 17 Петров Н.И. Библиотека барона Шодуара и вновь открытое древ- нee изображение Св. Бориса и Глеба, и может быть, Св. Владимира // Киев. старина. – 1888. – № 8. – С. 33–39; Біленький Є.А., Булатова С.О. Матеріали з історії бібліотеки баронів де Шодуар у фондах Інституту ру- копису НБУВ (архівна та рукописна спадщина) // Рукописна та книжко- ва спадщина України. – К., 2000. – Вип. 6. – С. 66–67. 18 Дахненко Л. Про формування збірки приватного музею баронів де Шодуар // З історії колекціонування в Україні : Тези Всеукр. наук. конф., присвяч. збиральницькій діяльності баронів де Шодуар. Житомир 10–12 жовт. 1994 р. — Житомир, 1988. – С. 3, 5 ; Петров Н.И. Библиотека барона Шодуара и вновь открытое древнee изображение Св. Бориса и Глеба, и, может быть, Св. Владимира // Киев. старина. – 1888. – № 8. – С. 34. 19 Sestini D. Descrizione d’alcune medaglie Greche del Museo del’ Sig. Barone S. di Chaudoir – Florence, 1831. Про нього див.: Сестини // Энцикло- педический словарь / Брокгауз и Ефрон. – СПб., 1900. – Т. 58. – С. 712. 195 20 ІР НБУВ, ф. 283, № 210, № 1112. 21 Див. численні листи Д. Сестіні до С. Шодуара: ІР НБУВ, ф. ІІІ, № 22721–22966. 22 Історична доля зібрання склалася таким чином, що тепер частина архівно-книжкової спадщини Шодуарів знаходиться у Житомирі, у Дер- жавному Архіві Житомирської області: (Державний Архів Житомирської області // Архівні установи України : Довідник. – К., 2000. – С. 68); части- на зберігається у фондах НБУВ ім. В.І. Вернадського, частина – у ЦДІАК України (Сухих Л.А. Документи з родових архівів магнатів і шляхти Волині і Правобережної України в колекціях Центрального державного історичного архіву України: історія, склад, стан науково-довідкового апа- рату і перспектива його розвитку // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи : Наук. доп. Всеукр. конф. (К., 19–20 листоп. 1996 р.) – К., 1997. – Ч. 2. – С. 93). Summary The author performs the analysis of the bookplates from the manuscript and book collection of the most famous member of the Chaudoir family – Stanislav Chaudoir. In particular, their bibliological and art analysis is carried out, the number and kinds of Chaudoir’s bookplates are defined, the author- ship is attributed, the role of bookplates in the context of formation and growth of the collection if the 1st half of the 19th century is ascertained. Key words: book collection, the Chaudoirs, coat of arms, bookplate, engraver.

Екслібриси Станіслава Шодуара на книжках родового бібліотечного зібрання Шодуарів у фондах НБУВ

Institution

Similar Items