Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
Епістолярій П.Я. Стебницького та С.О. Єфремова є важливим з огляду на його інформаційне навантаження документальним комплексом, який ілюструє просвітницький рух в Україні початку ХХ ст., висвітлюючи як його історичний контекст, так і певні суб’єктивні погляди цих видатних представників української к...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Рукописна та книжкова спадщина України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48719 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Н.М. Зубкова, О.П. Степченко // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 396-419. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-48719 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-487192013-09-03T03:05:45Z Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. Публікації документів Епістолярій П.Я. Стебницького та С.О. Єфремова є важливим з огляду на його інформаційне навантаження документальним комплексом, який ілюструє просвітницький рух в Україні початку ХХ ст., висвітлюючи як його історичний контекст, так і певні суб’єктивні погляди цих видатних представників української культури на події тогочасного життя. The collection of letters of P.Ya. Stebnytsky and S.O. Yefremov is of sighnificant importance because of the documentary complex contained that illustrates the enlightment movement in Ukraine at the beginning of the 20th century showing its historical context and giving some subjective opininons of these outstanding representatives of the Ukraininan culture regarding the events of the contemporary life. 2009 Article Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Н.М. Зубкова, О.П. Степченко // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 396-419. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48719 394.92Стебницький + Єфремов(477) uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації документів Публікації документів |
| spellingShingle |
Публікації документів Публікації документів Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. Рукописна та книжкова спадщина України |
| description |
Епістолярій П.Я. Стебницького та С.О. Єфремова є важливим з огляду на його інформаційне навантаження документальним комплексом, який ілюструє просвітницький рух в Україні початку ХХ ст., висвітлюючи як його історичний контекст, так і певні суб’єктивні погляди цих видатних представників української культури на події тогочасного життя. |
| format |
Article |
| author |
Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. |
| author_facet |
Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. |
| author_sort |
Зубкова, Н.М. |
| title |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. |
| title_short |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. |
| title_full |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. |
| title_sort |
листування п.я. стебницького з с.о. єфремовим як джерело з історії просвітництва в україні початку хх ст. |
| publisher |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Публікації документів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48719 |
| citation_txt |
Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Н.М. Зубкова, О.П. Степченко // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 396-419. — укр. |
| series |
Рукописна та книжкова спадщина України |
| work_keys_str_mv |
AT zubkovanm listuvannâpâstebnicʹkogozsoêfremovimâkdžerelozístorííprosvítnictvavukraínípočatkuhhst AT stepčenkoop listuvannâpâstebnicʹkogozsoêfremovimâkdžerelozístorííprosvítnictvavukraínípočatkuhhst |
| first_indexed |
2025-07-04T09:23:03Z |
| last_indexed |
2025-07-04T09:23:03Z |
| _version_ |
1836707725468237824 |
| fulltext |
396
УДК 394.92Стебницький+Єфремов(477)
Н. М. Зубкова
канд. іст. наук
О. П. Степченко
канд. іст. наук
Національна бібліотека України
імені В. І. Вернадського
ЛИСТУВАННЯ П. Я. СТЕБНИЦЬКОГО
З С. О. ЄФРЕМОВИМ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ
ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Епістолярій П.Я. Стебницького та С.О. Єфремова є важливим з ог-
ляду на його інформаційне навантаження документальним комплексом,
який ілюструє просвітницький рух в Україні початку ХХ ст., висвітлюючи
як його історичний контекст, так і певні суб’єктивні погляди цих видат-
них представників української культури на події тогочасного життя.
Ключові слова: епістолярій, просвітництво, видавнича справа, П.Я. Стеб-
ницький, С.О. Єфремов.
Цією добіркою закінчуємо публікацію епістолярію П.Я. Стеб-
ницького до С.О.Єфремова. Репрезентоване листування охоплює
період від 1907 до 1918 р. і містить 21 од. зб.
На відміну від двох попередніх студій, які становили певні те-
матичні комплекси, пропоновані документи є ілюстрацією загального
історичного контексту перед- та пореволюційного періоду в Росій-
ській імперії загалом і в Україні зокрема, поглядів та роздумів сто-
совно подій навколишнього буття двох непересічних особистостей,
якими були П.Я. Стебницький та С.О. Єфремов, і, безперечно, їхньої
роботи на ниві просвіти українського народу. Звичайно, листи
завжди більшою мірою характеризують кореспондента, аніж адре-
сата, проте навіть із тих опосередкованих відомостей, які отримуємо
у відповідях П.Я. Стебницького С.О. Єфремову, можемо констатувати
багато чого важливого: їхні дружні (“Дорогий Сергій Олександрович!
Що ж Ви довго так не приїздите до Петербурга? Ми вже зануди-
лися без Вас…”; “Велика шкода, що не прибули на Різдво – дуже
© Н. М. Зубкова, О. П. Степченко, 2009
397
було б добре, та й тепер потреба бачитися і побалакати не зникла”)
і разом з тим високоповажні (“З правдивим поважанням. П. Стеб-
ницький”) стосунки, спільність інтересів (“Чи Ви послали свою
“Літературу” для “Галичини” Петлюрі? …Чи немає в Києві доброго
портрета Шептицького? … А що, як Ваші праці для Добродійного
Товариства?”) і певні розбіжності в оцінці тодішньої непростої си-
туації в суспільстві (“…колись побачимось, як не у нас, то у вас, та
й поговоримо докладніще, - сподіваюся, без “гострого тону”. А ко-
ли треба буде, по київському звичаю, з гострим, - то що ж, - “мы и
сами с усами”), і високу оцінку творчого доробку (“Чи вже скінчили
історію літератури і чи скоро вона вийде? Нетерпляче жду її, – це
ж, власне, буде перша історія нашої літератури!”) і гостру безкомпро-
місну критику (“Ваша стаття, хоч Ви і сердитесь за гальмування її
вжитку, викликає стільки сумнівів, в тім числі і принципіальних,
що можна лише пожалкувати, що Ви не звернули ніякої уваги на
наші запитання: вони бо були варті Вашої уваги…”).
Пріоритетною працею, яка знаходилася на перетині громадських
інтересів П.Я. Стебницького та С.О. Єфремова, була видавнича
справа в найширшому її розумінні, адже обидва були і таланови-
тими літераторами та публіцистами, і вимогливими редакторами
(а коли треба, то й коректорами), і видавцями-поліграфістами: “Я
особисто, – писав у листі до Єфремова Стебницький у 1918 р., –
марю про остаток днів в газетній і журнальній роботі”.
Важливим з огляду на його інформативність є лист від 19 груд-
ня 1910 р. стосовно “справи з “Просвітою”, за словами П.Я. Стеб-
ницького, в якому він розмірковує над пропозицією загальних
зборів Київської “Просвіти” і висловлює особисті думки з цього
приводу. Як відомо, у цьому році Київське товариство “Просвіта”
припинило свою діяльність. На загальних зборах Товариства, за
протоколом від 14 травня 1910 р., який зберігається у фонді Това-
риства “Просвіта” (ІР НБУВ, ф. 114), було запропоновано “чистий
прибуток од продажу майна та виданнів Київської “Просвіти”, ра-
зом з рахунками, передати “Благотворительному Обществу издания
общеполезных и дешевих книг” в Петербурзі”.
Приватне листування взагалі містить великий інформаційний
потенціал, насамперед, у ньому відбиваються, нехай переважно і
суб’єктивні, відомості про суспільно-політичні події, культуру, науку
та, найголовніше, персоніфіковані дані про кореспондента та адресата,
їхнє місце в суспільстві, історії, державі. З огляду на це, епістолярій
398
таких визначних особистостей в історії України, якими є С.О. Єфре-
мов та П.Я. Стебницький, є важливим джерелом для вивчення
національного просвітницького руху початку ХХ ст.
№ 1
Високоповажний
Сергій Олександрович !
Переказував мені Ол[ександр] Гн[атович], що Ви надумали
видавати збірник і хотіли – б між иншим помістити щось і од
мене. На вільнім часі я де-що зробив з своїх шпаргалів, та й не
знаю чи воно в той збірник буде придатне. Бачите, вийшов малень-
кий нарис – зовсім нейтрального змісту, – так що на мій погляд
тілько завадить збірнику з певним ідейним напрямом. Єсть у мене
ще одна річ, – теж беллетристика, – більш сучасного й громад-
ського змісту, але та ще в першій стадії і вимагає мабуть ще разів
зо два переписати, а це займе немалий час, так що я Вам цеї річи і
обіщати не хочу. Більше тим часом нічого не довелось виготовити.
До речі – чи не знаєте, де моя рукопись, яку я колись був
віддав Вам до того збірника, що мав бути на честь Гринченка? Я
був-би Вам дуже вдячний, як би Ви здобули її та вернули мені. Чи
не в редакційних матеріалах “Нової Громади“ вона? Нехай би
краще була у мене, може б довелось що з нею зробити, – а то, ба-
чите, я взагалі так трудно пишу, що шкода, коли дурно пропадає
те, на що так чи сяк спроможусь.
А багато вже маєте матері[а]лу? І який взагалі характер ма-
тиме Ваш збірник? Коли думаєте його випустити?
Бувайте здоровенькі. Моя адреса тепер – Никольская пло-
щадь д.6 кв. 10.
Отже, коли Ваша ласка, сповістіть, як думаєте, – чи висилати
Вам свою дрібницю, чи ні. Мабуть, вона скоріше йде журналу ніж
збірнику.
З правдивим поважанням
П. Стебницький
1 / Х 1907.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1285, 2 арк.
399
№ 2
Високоповажний
Сергій Олександрович !
Писав я Вам через Євг[ена] Харл[ампійовича], та мій лист пі-
шов на “алтарь отечества“ при останнім візиті його жерців до ре-
дакції “Ради”. Отже мушу повторити коротко те що писав.
До Вашого збірника, коли він тілько справді має здійснитись,
можу дати одну невеличку і зовсім нейтральну по змісту річ (бел-
летристика). Але пошлю її лиш тоді, коли Ви напишите, що пуска-
єте збірник в ход, – бо може ще це не певне?
Далі, я був би Вам дуже вдячний, як би Ви відшукали ту мою
рукопись, що я колись був привіз Вам для збірника, що мав вийти на
честь Гринченка. Здається, що та рукопись була Вами, між іншим
матеріалом, передана до редакції “Нової Громади“ та там десь і змар-
нувалась. Правда, вона мабуть зовсім застаріла, але я так трудно і
так мало взагалі пишу, що мені шкода, коли моя робота пропадає
зовсім дурно – і коли Ви мені її вернете, то може я ще з нею що не-
будь зроблю. Зветься вона “Коло дзвонів“. А то перегляньте її, може
вона не так вже зацвіла та спорохнявіла, – то й в збірник піде?
Сповістіть, на яку адресу, як би довелось, Вам писати та висилати
рукопись. Бо, очевидно, тепер знов треба розбірати шляхи.
А як там той суд? Ще як би він не наробив якої пакості?
Бувайте здоровенькі.
Щиро прихильний до Вас
П. Стебницький
11 / Х 1907.
Никольская площ[адь]. д.6 кв. 10.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1286, 1 арк.
№ 3
Високоповажний
Сергій Олександрович !
Кілька часу назад послав був Вам листа через Є[вгена] Х[ар-
лампійовича], та з тим листом трапилась пригода. Вчора послав
знов – в листі до Степаненка – кілька запитаннів до Вас. Сьогодня –
400
ж од Вол[одимира] Мик[олайовича] почув на головні запитання
відповідь – і через те шлю Вам свою рукопись до збірника. Коли
признаєте вартою – друкуйте, коли ж воно нікчемне, або коли
Ваш збірник не здійсниться, то, будь-ласка, поверніть мені руко-
пис назад.
Так само ще раз прошу, коли Ваша ласка, відшукати і вернути
мені моє старе оповідання “Коло дзвонів “.
Бувайте здорові.
З правдивим поважанням
П. Стебницький
12 / Х 1907.
Никольская площ[адь] д. 6 кв. 10.
ІР НБУВ, ф. 317, №1287, 2 арк. (2-й арк. чистий).
№ 4
Високоповажний
Сергій Олександрович
Будь ласка, не відмовте допомогти нам розібратись в одній
подробиці наших книжкових рахунків, котрі тепер перевіря наш
“контрольор“ С.І. Афанасьєв: в однім листі В.П. Степаненка пока-
зано, що Вам було видано 100 пр[имірників] брошюри “про Ант[она]
Головатого“ (мабуть скоро по її виході, здається, в 1900 р.).
Написано, що це так з мого приказу зроблено, але я того свого
приказу не можу ні пригадати ні тепер уяснити собі, з якої речі
були ті 100 пр[имірників] видані. Чи не для автора – Комаря? Я
знаю що тепер, через 7 років, не легко те пригадати, але може Ви
таки краще памятаєте ніж я, то й розплутаєте нам цей рахунок.
Буду дуже вдячний за коротеньку але по змозі скору відповідь.
З правдивим поважанням.
26 / Х [1907] (26 жовтня 1907 року)
П. Стебницький
Никольская площ[адь] д. 6 кв. 10.
P.S. Листа Вашого дістав. Спасибі. Що зможу, з охотою даватиму
до Ваших збірників.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1288. Закритий лист, адресовано: “Кієвь Гоголев-
ская ул. д. № 27, Его Високородію Сергію Александровичу Єфремову”.
401
№ 5
Високоповажний
Сергій Олександрович !
Коли Ваша ласка, вишліть мені обидва мої оповідання, що у Вас
лежать; я думаю їми скористатись. По змозі, не забаріться. Коли-б
Вам не хотілось морочитись з почтою, то можете передати через
Ол[ександра] Ол[ександровича] Русова, – він в половині цього мі-
сяця має їхати в Петербург. Тілько запакуйте добре і накажіть ста-
рому, щоб не загубив.
Адреса Русова – Кузнечная д.14 кв. 25.
За клопіт уперед дуже Вам дякую.
З правдивим поважанням
П. Стебницький
9 грудня 1908 р.
Никольская площ[адь] д. 6 кв. 10.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1290. Закритий лист, адресовано: “Кієвь Гоголев-
ская д. 27, Его Високородію Сергію Александровичу Єфремову”.
№ 6
Високоповажний
Сергію Олександровичу !
Спасибі велике за рукописі, сьогодня одержав. Про турботу
нема чого казати, – не для Вас же я писав, а для себе. А що не пішли
в друк, то не Ви винні, а обставини.
Вирізки з газет на теми “Ukrainica” я справді збірав – аж до
момента народження української періодичної пресси. Публікацією
про “Хлібороб“ та Вашою статтєю в “Кієв[ской] мысли“ (здається) –
якогось жовтня 1905 р. і закінчив збіранину. Лиш не довів коллек-
цію до ладу, – теж багато лежить в жмутах не наліплене, жде, поки
заберусь на старість десь на хутір та закінчу. Давайте й своє до
купи. Може якраз чого бракує у мене, знайдеться у Вас – то кол-
лекція буде повніща. Це буде колись для київського музея або
якої української бібліотеки.
402
Живу чортзнаяк, і не питайте. Кругом руки-ноги поплутані, і
не знаю чи визволюсь колись та зітхну вільно …
Бувайте здоровенькі.
Ваш П. Стебницький
[17.12.08].
ІР НБУВ, ф. 317, № 1291. Закритий лист, адресовано: “Кієвь Гоголев-
ская ул. д. № 27, Его Високородію Сергію Александровичу Єфремову.”
№ 7
Високоповажний
Сергію Олександровичу !
Як часто в наших справах, так в справі з “Просвітою“ – все
якось плутається з цілою низкою непорозуміннів. Ви ждете чогось
од нас, а самі нас ні про що не питали. Про умови, на яких майно
“Просвіти“ могло переходити до нашого Товариства, ми маємо
тільки два листи од С[офії] Ф[едорівни] Русової – того часу, як
Ви були в Петербурзі.На ті листи я подав ліквідаційним зборам
“Просвіти“ офіціяльну одповідь, в имени нашого Товариства, в якій
були перелічені наші бажання. Те, що Ви переказували мені на
словах, я памятаю, але я не міг в своїй одповіді спіратись на відо-
мости з приватних розмов та ще й з неостаточною формуліровкою –
далі, вже після ліквідації маєтків “Просвіти“ ми дістали гроші і ко-
місові квітки київських книгарень, при листі за підписом д. Ксендзю-
ка але в імени ліквідаційної Комісії, – і в тому листі не було за-
значено ніяких умов. Посилаючи свої квітки на прийняте майно на
адресу д. Ксендзюка, я навмисне зазначив, що виходить, нам не
поставлено ніяких спеціальних умов що до майна, – і на те ніякої
відповіди так і не дістав. А тепер виявляється, що Ви дожидаєте
нашої згоди на Ваші умови…
Переходячи до пунктів, перелічених в Вашому листі, можу
сказати, що перші три – ніяких суперечок не викликають (1) окре-
мий рахунок, 2) зазначення на книжках, 3) поворот маєтку коли
“Просвіта“ оживе). Так само і пункт 5-й – про біографію Гринченка,
бо це й наше бажання – ми думали видати її навіть в загальній
серії наших книжок. Самий трудний пункт – автономія видавничої
комісії – і, треба сказати, цей пункт у нас зовсім не обговорювався,
бо на те не було ніякого матеріалу. Поперед усього – офиціально
403
одкривати щось ніби філію в Київі ми не можем, бо тепер всі то-
вариства з філіями администрація енергично винищує. Неофіці-
яльній – чом би не бути, але автономною вона може бути тільки
відносно, бо также можуть трапитись всякі непорозуміння. На-
пр[иклад], видання на фонд “Просвіти“ можна, очевидно, випускати
лиш в тій мірі, в якій це дозволяє цей фонд. Отже не все, що нам
комісія пришле, ми зможемо пустити в друк, бо на велику брошюру
може не вистачити коштів. Далі – хазяїнуючи маєтком “Просвіти“,
ми мусимо пильнувати того, щоб книжка, яка добре йде, не зни-
кала з ринку, і через те, коли виявиться, що та або инша назва вже
випродується, ми повинні її передруковувати новим виданням. А
тут Київська комісія пришле рукопис і вимагатиме, щоб ми неод-
мінно друкували. От Вам і коллизія. Нарешті, коли брошюри вихо-
дитимуть під нашою фирмою, – то ми не можем зректись і права
судити про зміст брошюри; трудно думати, щоб ми тут на яких
питаннях гостро розійшлись з киянами, але принципіально ми не
могли б пообіцяти Київській коммісії, що все, що буде прислане,
ми обовязково приймемо. Розуміється, всякими способами будемо
пильнувати, щоб таких коллизій не виникало, – але ж офиціально
згодитись на таку умову повної автономії книги, наше правління,
думаю, не може.
Це все мої вільні думки, – а як скажуть другі, не знаю, треба
ще порадитись. Алеж для того попереду знов треба, щоб ми ді-
стали ці всі Ваші умови од Ликвидаційної Комиссії “Просвіти“, тоді
будемо лічитись з ними і обмірковувати для офіціальної одповіди.
Коли будете формуліровати пункти умов для листа нам од Лікві-
д[аційної] Коміссії, то візьміть на увагу висловлені мною зміркування.
Коли ж ми не дістанемо од Ліквідаційної Коміссії “Просвіти“
офиціального листа з умовами, то тоді зостанеться тільки лічитись
з приватними відомостями про бажання киян і, по змозі, їх вико-
нувати, – але тільки в тій мірі, в якій цьому не перешкожатимуть
які небудь причини з категорії перелічених вище прикладів. Розу-
міється, можна буде якось в кождім окремім випадку порозуміватись.
Отже реально поки-що виходить, що ми будемо брати од киян
біографії Гринченка і з великою охотою її видрукуємо. Але про-
симо, щоб вона підходила під загальний характер наших видань, –
се-б то була популярна і призначена для простішого читача, а дру-
ге, – щоб по розміру укладалася, по змозі, в ті рамки, які нам дає
теперешнє становище фонду “Просвіти“.
404
Як Ви живете? Чи вже скінчили історію літератури і чи скоро
вона вийде? Нетерпляче жду її, – це ж, власне, буде перша історія
нашої літератури. Які ще ми молоді !
Прошу вибачити, що не одповів Вам на запитання про згоду
на уміщення моєї статті про Доманицького в Вашім збірнику. Певне
Олекс[андр ] Гнат[ович] розказав Вам, яка пригода трапилась з
тим листом: Ол[ександр] Гн[атович] не помітив, що то адресоване
мені, і залічив за своє, а аж через кілька тижнів зауважив помилку
і показав мені Ваш лист. Я й збірався написати Вам, та трудно було,
а до того-ж вже незалежно од Вашого запитання Ол[ександр] Гна-
т[ович] по власній ініціятиві, спитавшись мене, сповістив Вас про
мою згоду. Що-ж, випускаєте книжечку чи ні?
х) Ті умови, що зазначила С[офія] Ф[едорівна] відповідають
тільки початковим пунктам Ваших.
Бувайте здоровенькі, всього найкращого!
Ваш П.Стебницький
PS. У понеділок 20-го я виїзжу на 2 тижні з Петрограда трохи
провітритись. Вернуся 3 січня.
Оце справлявся у казначея – і згадав, що з присланих грошей
власне капіталу “Просвіти“ майже не було, лиш щось 11–13 карб.,
а решта – спеціальна жертва на якийсь “народній дім Шевченка
имени Грибинюка”. До речі, може-б нам подати які пояснення, на яких
умовах і на який власне предмет “Просвіта“ приймала ці гроші, та й
чиє ймення носить фонд – Шевченка чи Грибинюка чи обох знаме-
нитих українців разом. Отже збільшиться капитал “Просвіти“ тільки
в февралі, коли ми дістанемо справоздання од книгарень. К тому
часу може пришлють і біографію. Розуміється, коли там чого не ви-
стачить, то ми додамо з загальної касси, – а на далі – буде видно.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1292–1293, 2 арк. розірвані посередині (на один
лист помилково дано два номери). Лист на бланку “Правленіе благотво-
рительнаго общества изданія общеполезныхь и дешевыхь книгь“. 19 груд-
ня 1910 г. С.-Петербургь. В.О. Кадетская линия д. 9 кв. 11.
№ 8
Дорогий Сергій Олександровичу !
Я думаю в пятницю на цім тижні виїхати з Петербурга. В Київ
405
прибуду мабуть 24-25-го. Чи будете в ті дні ще в Київі? Шкода
було-б розминутись. На всякий случай, сповіщаю Вас.
Ваш П. Стебницький
16 / ІХ 1914
ІР НБУВ, ф. 317, № 1308. Листівка, адресовано: “Кієвь Гоголевская 27.
Его Високородію Сергею Александровичу Єфремову”.
№ 9
8 ноября 1914
Б. Спасская 11 кв. 37
Дорогий Сергій Олександровичу
Справа складається так, що коли-б Ви хотіли і могли, то Вас би
можна пристроїти до “Красного Креста“ в Галичині. Річ така, що
мабуть уповноваженим на Галичину від Кр[асного] Кр[еста] буде
призначений молодий князь Ухтомський, що служить у Музеї
Ол[ександра] ІІІ разом з Федором Кіндратовичем. Се на той случай,
як його назначать, він готовить собі двох підручних, одного по
організації всеї справи, а другого спеціально для зносин з галича-
нами. За першого він кличе учня Фед[ора] Кіндр[атовича] – Ру-
денка, молодого етнографа. За другого – Руденко мав узяти Левка –
але Левко оце виїхав у Київ через хворобу Євгена Харл[ампійо-
вича], – думає хазяїнувати замість батька який час у Перешорах, а
далі йому треба либонь вчитись до іспитів, то нявряд чи йому ця
комбінація підійде. От поміркуйте і рішіть, чи хотіли-б Ви взяти
цей цікавий тягар на себе. Нам тут здається, що краще-б їхати Вам,
як Левкові, бо Ви й використаєте цю подорож краще, тай все ж
держитесь солідніше, а Левко по молодости геть може не оказа-
тись на висоті… Одно тільки, що це вже на якийсь час Вас звяже,
бо не можна буде поїхати раз, а далі зректись – буде незручно.
Але-ж, мабуть, що роботи там буде не занадто багато, та власне
робота спеціальна лежатиме на Руденкові, то може бути що Вам і
літератури не доведеться кидати. Умовини, кажуть, там добрі, –
жити і їсти доведеться в установах “Кр[асного] Кр[еста]“, а до того
ще, здається, там – платитимуть по 5 карб. суточних.
От, коли це все Вас спокушає (а я на Вашому місці спокусив-
ся-б), то візьміть на себе перебалакати з Левком і розпитати його,
як він ставиться до цеї комбінації. Коли так виходить, як я кажу, –
406
то-б то він думає, що йому незручно, – то нехай напише про це
Руденкові не відкладаючи, а Ви зараз-же пишіть про свою згоду
Фед[ору] Кіндр[атовичу] Вовку (Зверинская 42 кв. 25), тоді ста-
рий вже погодить сам і з Руденком і з Ухтомським.
Коли – ж Левко вагатиметься, то поясніть йому, що по всім
данним Вам їхати краще, а він нехай-би зрікся.
Ну, а коли Ви самі рішуче не хочете, а Левко охотиться, то
розуміється нехай собі їде.
Оце і все. Одповідь давайте як найскоріше.
Бувайте здоровенькі.
Ваш П. Стебницький
P.S. Левко виїхав учора і мабуть який час сидітиме в Київі, –
спитайтесь у Євг[ена] Харл[ампійовича].
ІР НБУВ, ф. 317, № 1309. 2 арк.
№ 10
Дорогий Сергію Олександровичу
К[остянтин] Ш[ироцький] передав мені листа Вяч[еслава]
К[остянтиновича] про ту справу. Одночасно одповідаю йому.
Записка складена, цими днями пошлю її на адресу Вяч[еслава]
К[остянтиновича] посилкою, а Ви там порозумієтесь якось з тим
планом кампанії, аби тільки вели її як можна швидше.
“Галичина“ справді друкується другим виданням. Вашу статтю
дійсно слід би переглянути і, може, поширити, але ми не писали Вам
через те, що саме в той час Ви були в Вінниці, а київські звістки
були непевні. Здавалось, що краще не писать…
Коли Ви можете за короткий час зробити в Вашій статті бажані
поправки, то робіть це скоріше і шліть мені, а я подам в Москву.
Або, для скорости, посилайте Петлюрі самі, з поясненнями. Майте
лиш на увазі, що видавці з новим виданням дуже поспішаються.
Роботи, що нам обіцяли, робіть, але мати з ними діло вже до-
ведеться комусь иншому, а не мені: сьогодні загальні збори з смаком
і гуркотом провалили всіх, що входили по черзі з старих українців.
Я уважаю за свій обовязок при таких умовах скласти з себе голо-
венство. І воно давно пора, нехай роблять свіжі люде…
Як там складеться рада, я зараз сповіщу Вас, щоб знали, з ким
листуватись.
407
Ну, бувайте здоровенькі, всього найкращого. Зверніться ж до
Вяч[еслава] Конст[антиновича] негайно і обміркуйте план по моєму
листу.
Ваш П. Стебницький
ІР НБУВ, ф. 317, № 1311, 2 арк.
№ 11
8 / V 1915.
Дорогий Сергій Олександрович
Ваш лист був знепокоїв мене в справі записки: як так, думаю, –
з 29-го до 3-го не дістали посилки в руки! Щось, мабуть, з нею
трапилось в дорозі. – Я й послав телеграмму. А в день, побачивши
Іллю Людв[иговича], довідався, що все гаразд.
Ну, що-ж – коли земляки приїдуть? Невже не можна буде ви-
рядити Влад[имира] Павл[овича]? Це страшенно шкода. Всіх за-
ходів треба вжити, щоб він міг поїхати.
А чи багато переробили в змісті? Там з чимсь не згоджується
Ілля Людв[игович], – докладно не довелось розпитати, – очевидно,
щось принципіяльне. Головне, – як найкраще зформулювати ос-
танні пункти.
Олекс[андр] Гн[атович] каже, що перших два треба злити в один,
щоб не виділяти спеціально російської мови. Зверніть увагу ще на
помилку з початку: я надав форму загальної записки до міністра,
забувши про те, що в даннім разі треба, либонь, звертатись не до
“Высокопревосходительства“, а до “Сіятельства“. Порадьтесь там і
поправте.
Взагалі, коли Влад[имир] Павл[ович] ніяк не може їхати, то
редакцію остаточну слід-би доручити йому.
А Ілля Л[юдвигович] рішуче не хоче їхати – ніби він – пере-
ляк справи, щоб не лякати собою.
Про Ваше “письменство“ в книжці “Галичина“ я повідомив Пет-
люру, але не затягайте, будь ласка, бо на нас видавці дуже насі-
дають: як можна скоріще посилайте прямо “Я. Петлюрі “.
Про кількість русинів вже додано, хоч не з тих джерел, бо
раніш написано. Треба буде звірити цифри, – мабуть ті самі.
За инші уваги спасибі, при корректі догляну.
408
В товаристві скоїлось багато дурниць і непорозуміннів. Молодь
хотіла “спільно працювати“ і на виборах провалила старих, а всту-
пила сама, при такій обстанові, яка не давала сумнівів, що хотять
повного “обновленія“, й вилаяли всю роботу товариства. Я тоді
заявив, що теж іду на зустріч бажаючим зборів і складаю обовязки.
Тоді вони перелякались, бо ніяк, мовляв, не хотіли руйнувати то-
вариства і не думали, що з їх поводження можна зробити такі ви-
сновки. Врешті, після всяких розмов, я, здається, знов вертаюсь до
Правління, а відносини будуть налагоджуватись на други зборах .
В кождім разі, що маєте, присилайте мені (се-б то Франка, –
хоч як його під такий час пускати?). А крім того – Товариство про-
сить Вас написати і “Галичину“, – як ми з Вами говорили на Ве-
ликдень. Будь-ласка, тільки разом охопіть всю Закордонну Русь, –
і, знов таки, дбайте про цензуру.
А тоді – сідайте- ж врешті за “літературу “!
Що за горе з хворобою Євг[ена] Харл[ампійовича], просто Ви
мене стрівожили… Вчора я дістав од нього самого одкритку, – пише,
наче-б то вже трохи краще… А тут ще покою не дають всякі неспо-
дівані “гості “; хоч – би в Київі не турбували…
А чи дійшла до Вас звістка, що Мих[айла] Серг[ійовича] пере-
ведено в Казань?
Ну, бувайте здоровенькі, всього найкращого.
Ваш П. Стебницький
Б. Спасская 11 кв. 37.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1312. 2 арк.
№ 12
24 / V 1915.
Дорогий Сергій Олександрович
Дуже було прикро почути від С[офії] Ф[едорівни], чим кінчи-
лись заходи з запискою. Це чисто по-українськи. З великої гори –
руденьке мишеня. Нехай, мовляв, робляться які вгодно реформи,
нехай їздять, які хотять, депутації, – а нам яке до того діло?!
Хоч-би один серьйозний резон виставили. “Літній сезон“! Та
хіба тепер єсть сезони?
409
Хіба тепер хто куди розьїздиться? Тепер один безконешний
сезон – воєнний. Весь Петроград сидить на місці і працює, а най-
більше інтенсівно – міністерство освіти.
Або покликання на колишню розмову пана з графом. Мало хто
коли з ким говорив! І я колись ходив до нього і теж був невдово-
лений. Та хіба тепер ішла мова про якусь собі приватну балачку?
Це-ж були-б люде землі, люде громадської справи, люде од вели-
кої народньої потреби. Та тепер і граф не той, як це всі бачать,
окрім нас, – і час не той, – і впускати цей час гріх! Нехай навіть
правда, що нічого-б з тої розмови не вийшло. Але-ж ніхто не смів
би сказати, що “они не просять“ ! Навіть тоді не просять, як все
переглядається наново і як всі, кого болить, просять…
Найгірше те, що і восени, очевидно, так само нічого не буде,
знайдуться знов якісь резони…
Хоч-би вже почтою послали за підписами, принаймні міні-
стерство мало-б в руках якийсь матеріял…
Ну щож, звичайно здалеку видніще…
Чи Ви послали свою “Літературу“ для “Галичини“ Петлюрі?
Час був і Ви могли-б переробити, але коли тепер не послали, то вже,
мабуть, пізно, бо вправці дуже поспішають і нам поставили остан-
нім терміном 15 мая. Що до цього терміна їм не надіслано, то вже
мабуть, піде в третє видання, про яке вони вже тепер говорять, бо,
очевидно, книжка має великий попит.
Чи нема в Київі доброго портрета Шептицького? Видавці дуже
просили десь здобути, але тут нігде немає. Коли-б знайшли, то по-
шліть Петлюрі-ж.
А що, як Ваші праці для Добр[одійного] Т[оварист]ва? Чи
взялись за “Літературу“ ? Чи думаєте писати “Галичину“ ? Сповіс-
тіть, будь-ласка.
Бувайте здоровенькі, всього найкращого.
Ваш П. Стебницький
P.S. Майте на увазі, що для “Короткої літератури “ розмір може
бути 10–12 аркушів (малого формату видань “Добр[одійного]
Т[оварист]ва“).
P.S. Чув сьогодні, що в Київ наче-б то має їхати де-хто з тутешніх
”оріенталистів“… Коли-б Вам довелося часом здибатись і розмов-
410
ляти, то будьте обережні, бо не всьому слід вірити, а коли поси-
латимуться на співчуття старших петербуржан, то знайте, що це
просто брехня…
А цього листа краще все-ж спаліть.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1313, 2 арк.
№ 13
11 / ІХ 1915
Дорогий Сергій Олександрович !
Що ж Ви довго так не приїздите до Петербургу? Ми вже зану-
дились без Вас. Зберіться-но та приїздіть на осінній чи зимовий
”сезон“, – може знов будуть якісь придбання…
От з Вашого останнього приїзду одно таке придбання тепер у
руках. Спровокували ми тоді з Вами молодого адвоката – і оце він
дістав дозвіл на український двохтижневик. Поки не видно нічого ні
з Київа ні з Москви, треба подати голос хоч звідси, може земляки
почують. Адже тепер земляків скрізь єсть, бо половина їх ”беженців“…
Оце думають цими днями радитись, як пустити справу в ход.
Але-ж це не тільки тутешня справа, – треба щоб і Київ над цим
поміркував. Порадьтесь, будь ласка, і Ви там, не відкладаючи на-
довго, і одпишіть скоріше, як дивляться земляки на цю новину:
1) Чи уважають потрібним випускати таку часопись.
2) На яку матеріяльну підмогу од Київа може рахувати редак-
ція на 1916 рік.
Тим часом – і як найшвидше – здобудьте списки передплатників
”Ради“ та ”Літер[атурного] Наук[ового] Вістника“ чи які признаєте
потрібними і присилайте сюди, бо, очевидно, рекламу треба пусти-
ти заздалегідь.
Може, як би редакція організувалась зараз, то за місяць зро-
били-б потрібні заходи та підготовчу роботу, і тоді з ноября часопись
могла-б початись. Це моя думка, – а може инші, молодші елементи –
то посунуть справу жвавіще…
Отже ждатиму Вашої відповіди – і списків.
Тільки вчора здобув з Москви авторські примірники “Гали-
чини“ – і, мабуть, завтра вишлю Вам Ваших півдесятка посилкою.
Гонорар – це вже, мабуть, потім і навряд чи скоро, бо тепер, очевидно,
книжка не так уже швидко піде.
411
Ну як-же Ви там живете? Як земляки? Які настрої? Чи
“тікать“ – згідно з національним лозунгом – чи держатись на місці
хоч-би й до німця?
Як здоровья Федора Павловича? От бідолаха, не видержав ваги,
яку на нього склали! Ще-б то – одному вистояти депутатом за-
мість яких десяти душ, як-би слід!
Ну, всього найкращого ! Пишіть – же.
Ваш П. Стебницький
Б. Спасская д. 11 кв. 37.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1314, 2 арк.
№ 14
22 / Х. 1915.
Б. Спасская 11 кв. 37.
Дорогий Сергію Олександровичу!
Отже перш за все, пишучи до мене, заглядайте в мої листи, на
кожнім єсть моя адреса, – а то вже написали “кв. 36”, то далі
можна боятись, що направите і на инший будинок…
Бач як Ви тепер цікавитесь “Громадою“ ! Тим часом про неї мало
можна сказати втішного. Після того, як Ви одповіли мені, що мов-
ляв, “одчепіться та робіть як хочете, а там побачим“, – я вияснив,
що погляд московців, які одповіли, що вони не певні, чи буде у них
дозвіл і чи будуть сили, бо тепер вони мають на собі дуже багато
всяких справ, а через те радять нам починати не дожидаючи їх…
Тоді я перебалакав з заінтересованими, обіцяючи їм для початку
рублів 500, коли вони зможуть організувати редакцію з конторою
і візьмуть на себе клопіт про потрібні засоби надалі… Людці заохо-
тились спробувати, намітили програму і співробітників…та на тому
й стали. Тепер бояться починать, бо на багатьох з них висить призов
ратників і ніхто не може ручитись, що взявшись за діло, вестиме
його довго… Тепер ждуть, як виясниться з тим призивом: чи підуть
основні робітники чи ні. Тим часом, розуміється, пробують підбити
мене чи когось иншого з “старих“ , – але ні я ні хто инший того
взяти на себе не можемо. Допомагати всякою працею – ми певне
будемо, може й не мало, але запрягатись у новий віз, при наших
умовах, неможливо.
Моя думка, що все таки треба як не Вам, то комусь до нас пере-
412
їхати… Он тепер, окрім “Громади“, ще на черзі справи з “Укр[аин-
ской] Жизнью“: Петлюра може виїде з Москви – що тоді робить?
Не закривати – ж ?! От, можна-б тоді перевести журнал сюди, тай
якось повести, – але обовязкова умова, щоб була спеціальна люди-
на… Що Ви на це скажете?
Велике спасибі Вам, що відшукали в “Раді“ мої статті. Але що
то значить, – “коли відродиться редакція“? Хіба старі запаси га-
зети запечатані чи що? Може просто нема кому доручити покопа-
тись? То нехай потім, ще час єсть, – а переписувати нема нащо.
Навряд чи можна мені буде приїхати до Вас на прощання! Це
тепер не легка справа – виїздити з Петрограду… Так що краще не
ждіть, а про свої справи сповіщайте…
А як там Євг[ен] Харлампійович? Чи не заслабне тепер він по
черзі після всього, що довелось йому перетерпіти?
А це Ви тепер лагодитесь під суд та в дядькову хату? Господи,
і коли всьому тому кінець буде?
Ну, бувайте здоровенькі, всього кращого. Пишіть.
Ваш П.Стебницький
P. S. Чи Ви знаєте такого Гасенка? Це ніби співробітник “Ради“,
“приятель Чикаленка“, був за кордоном, задержався у німців, що не
хотіли його пускать, а оце прибився врешті хворий до Петербургу,
звернувся за підмогою чомусь до поляків, а од них уже звістка про
нього дійшла до нас. Що воно за “приятель“? Чи був такий “спів-
робітник“? Одпишіть, будь ласка, що знаєте, не барившись…
ІР НБУВ, ф. 317, № 1315. 2 арк.
№ 15
30 / ХІ. 1915
Б. Спасская 11 – 37.
Дорогий Сергій Олександрович
Я вже тиждень, як вернувся додому. Їхати до Москви було ці-
каво – багато було в тому самому вагоні киян. В Москві бачився з
Ол[ ] Фл[ ]. Дуже інтересується наслідками листування з Салік[ов-
ським]. Чи вже що вияснилось чи ні?
Питали мене, що робити з відбитками записок. Я казав, що з
413
500 треба переслати в Київ для розсилки. А тим часом вони самі
хотіли розсилати од редакції, тільки з додатком якогось циркуляр-
ного листа та статті Винниченка. Я висловив, що лист непотрібен,
а статтю може й слід додати. Ждуть точного пояснення. Я думаю,
що коли розсилати просто по управам, то може й краще це зро-
бити од редакції. Отже поміркуйте і спишіться з редакцією, щоб ті
відбитки не залежувались та якось ішли в люди. Може пошлете в
Москву і список, кому саме треба розіслати.
Останніми днями тут ходять чутки, ніби міністром освіти не-
забаром буде назначено Десятовського (“урожденного“ Саблера).
Це новина не з особливо приємних.
Посилаю Вам вирізку з “Речи“ про полтавську резолюцію. Ви-
користайте. Майте лиш на увазі, що “У[краинская] Ж[изнь]“ вийде
подвійною книжкою за ХІ–ХІІ місяці і через те матеріял туди треба
слати до 10/ХІІ. 1000 р. вони вже одержали.
Ну, а як там Ви живете? Що доброго? Чи не забули наших ін-
тересів (складання брошюр та рахунки з Л[ітературно] Н[ауко-
вим] В[істником])?
Бачили “Гасло“? Дуже симпатична газетка, ще й тижнева, – при
ній можна обійтись і без “Громади“. Адже правда?
Бувайте здоровенькі.
Ваш П. Стебницький
А як подобались резолюції чорносотенців?
ІР НБУВ, ф. 317, № 1316. 2 арк.
№ 16
23 / І. 1917
Б. Спасская 11 кв. 37.
Дорогий Сергію Олександровичу!
Що це у Вас – знов завелись циркуляри про правопись? Що,
як і звідки? Нічого тут не можна довідатись, і з Ваших звісток до-
кладно не видно, чи воно щось загальне, чи лиш місцеве – Щего-
левсько-Флоринське… З инших міст такого нічого не чути, мабуть
просто місцева спроба політиків Кречинських: а ну, мовляв, по-
щастить! От і начальство похвалить…
Приємно чути, що збіраєтесь до нас, але не відтягайте на довго.
414
Велика шкода, що не прибули на Різдво – дуже було-б добре, та й
тепер потреба бачитись і побалакати не зникла… Ваша стаття, хоч Ви
і сердитесь за гальмування її вжитку, викликає стільки сумнівів, в тім
числі і принципіальних, що можна лиш пожалкувати, що Ви не
звернули ніякої уваги на наші запитання: вони були варті Вашої
уваги, і обмежувать відносини підтверженням наказу – це, знаєте,
не відповідає часу і обставинам…
Про тон і зміст я не говоритиму, скажу лиш, що декларативні
заяви не можна писати, як полемічні статті, – або вже тоді треба
щоб з ними ходили їх автори, бо нашим людям позичати у Сірка
очей за авторів якось не випадає… Але мене більше інтересує
принципіяльної ваги питання, – про “раскрытіе псевдонима” … Хто
дав на те право? Люде кажуть, що ні розмов ні постанов про те не
було, – а тим часом це цілком міняє всю сітуацію і становище
співробітників… Можна навіть не думати про вихід з редакції…
Досить того, – бачите, що радитись було про що. Розуміється,
було, може, сміливо тягти Вас до поїздки, замість того, щоб самим
“сь ловкостью военного человека“ стрібнути у вагон і поїхати до
славного Київа, але-ж – центр ваги літературних справ тут, а не у
Вас, – і тому у кожнім разі пристойніще Вам гостювати у нас, ніж
навпаки. Дорого тяжко, це правда, але-ж зате де-який час матиме-
те і відпочинок в переміні обстанови… Їдьте-бо!
А от Євгену Харламповичу, мабуть, краще-б відрадити його
замах на подорож у Москву й далі… При його стані здоровля це,
по моєму, неможлива річ. Звалиться, зляже в дорозі, – це-ж буде
йому нещастя при теперішніх умовах прибування в чужих краях –
без певного кутка для притулку… Не дай боже хворій людині отак
обернути себе свідомо в “біженці“… Нехай би краще сидів та лічив-
ся як слід у Київі, де все своє, все під рукою, є до кого звернутись…
Тут у нас де-коли навіть через трамвай зостаєшся дома, щоб не
мучитись з тим стрибанням на східці та тисканням у натовпі, де
люде не можуть дихати і мало не горлянки рвуть одно одному… А
то-ж по залізниці 1500 верст!
Ну, поки що бувайте здоровенькі! Сподіваюсь до скорого
побачення!…
Ваш П. Стебницький
ІР НБУВ, ф. 317, № 1322. 2 арк.
415
№ 17
8 / ІІ. 1917
Б. Спасская 11 кв. 37.
Дорогий Сергій Олександрович
Перш за все дозвольте Вам висловити своє щире й глибоке
співчуття з приводу вашої тяжкої втрати, – про яку я чув від
Ол[ександра] Гн[атовича]. Сумно за Вас, і я від серця бажаю Вам
легше перебути перші часи, коли біль споминів особливо вражає і
гнете душу…
Тепер кілька слів про Ваш лист… Я не хотів Вас хвилювати їм,
бо думав, що Ви вже знаєте з листа Ол[ександра] Гн[атовича], що
“дісціпліна торжествує“ – і що мої міркування та запитання на
половину академичні… Але Ви зрозуміли мене інакше, і наслідком
того вийшла Ваша філіппіка проти “петербурських історій“… Що-ж,
гострим тоном Київ нас не здивує, хоч це й не найкращий спосіб
доказу… Найгірше те, що для Вас, очевидно, і досі чи неясні чи
байдужі причини цеї “петербурської історії“, в якій, в кождім разі,
на мій погляд, на петербуржзькім боці була перевага серьйозного
відношення до фактів *… Але про те вже не варт розводитись –
колись побачимось, як не у нас, то у вас, тай поговоримо доклад-
ніще, – сподіваюсь, без “гострого тону“. А коли треба буде, по київ-
ському звичаю, з гострим, – то що-ж, – “мы и сами сь усами…“.
Не знаю, що там було в звязку з поїздом чи телефоном, – не
можу пригадати. Але знаю, що про “раскрытіе псевдоніма“ поста-
нови редакційної не було, – бо це-ж міняє всю “конституцію “
редакції… Ну, та й про це колись побалакаємо, тепер все одно не час,
але це для мене справа кардинальна, і на неї найменьше звернуто
уваги… Як обійтись без анонімности, то зовсім инше питання.
Дуже жалко, що Ви вже більше не збіраєтесь у подорож на
північ. Я не сказав би, як Ви, що це зайва втрата часу… Перш за
все – для Вас це відпочинок від київської каторжної біганини. Потім,
могли-б скористатись погодою і вже спеціально відпочити, поси-
дівши тижнів зо два десь у Фінляндії, щоб набратись сили на далі…
А нарешті, – тут-же тепер багато цікавого: і дума, і видавництво
перекладів, і особливий інтерес до нас з боку поступового грома-
дянства і т.и. Це все Ви могли-б використати і не пожалкували-б
за втраченим часом.
416
Я мав картку від пана з Москви. Пише, що побачив, що далі
їхати йому не годиться, і тому через кілька день вертає до дому. От
уже не слід було виїздити! Страшенна шкода…
Сповіщайте, як тільки докладно довідаєтесь про київські цензурні
заходи. Шліть самий документ. Такі факти тепер надзвичайно ці-
каві і важні.
Ну, бувайте ж здоровенькі. Щиро бажаю Вам всього найкращого.
Ваш П.Стебницький
*) Тай провини, коли хочете, не так багато, – то вже так обставини
склались. Ми-ж були певні, що Ви приїдете.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1323. 2 арк.
№ 18
22. ІІІ (4. ІV). 1918.
Дорогий Сергій Олександрович !
М.С. Ткаченко, якого Ви певне памятаєте, взяв на себе велику
на наші часи авантюру – доїхати до Київа і назад вернутись… Ко-
ристаюсь нагодою і передаю через нього листа, бо ми тут взагалі, а
я – з-осібна, вже мало не три місяці як одрізані від Київа і нічого
звідти не маємо. У мене пів-Київа родичів, а друга половина –
знайомих і приятелів, – і хоч-би один живий лист за весь час ! Пи-
сав я і Вам, і Є[вгену] Х[арлампійовичу], і Ігнатовичу – нічого!!
Можете собі уявити мій настрій і думки, особливо під ті страшні
часи кінця січня… Аж врешті, – але тому вже теж буде з місяць, –
прийшов лист з Кононівки, і Вікторія Євгеновна заспокоїла мене,
що всі наші живі і здорові… Далі – знов повна безвість, – ні листів,
ні людей, ні часописів. Уривки в російських часописах подають якусь
дурну плутанину, в якій нічого не розбереш. Роскажіть же д. Тка-
ченкові, що у вас робиться, на що можна сподіватись? Чи буде
який лад? Чи кончать врешті гризтись люде та партії за-для спіль-
ної всім ідеї чи врешті все знов, як і триста літ тому, зведеться на
руїну, в котрій опанує становищем tertius gaudens?…
Ми тут всі – недобитки часу – ждемо змоги перебратись у Київ,
сподіваючись, що при всіх умовах на Вкраїні все-ж краще. А що на
те скажете Ви, – іменно Ви, Сергій Олександрович? Мені цікаво…
Я особисто марю про остаток днів в газетній і журнальній
417
роботі. Не бачу для себе ніякої можливости брати активну участь
в політичнім житті. Не для мене це все…
Розкажіть, по змозі, про все і про всіх. Де Ол[ександр] Гнато-
вич? Що він робить? Тут за його інтереси бідкається його сусіда, –
не знає що робити з порожньою кватирою, – а листів і звісток від
О[лександра] Г[натовича] абсолютно ніяких. Невже все в Костян-
тинограді, в самім пеклі?
А О.Ф. Саліковський наче-б то знов у Москві? Сповістіть мене,
будь ласка, чи дійшли до нього мої статті для останньої книжки
“Укр[аинской] Жизни“: 1) “Логика жизни“ і 2) “Работа “Укр[аин-
ской] Жизни“ за 1912–1917 гг. “ Та мабуть з тих заходів про ви-
пуск останньої книжки взагалі нічого не вийшло?
Коли Ви сидите в цю хвилю в редакції “Нової Ради“, то запи-
тайте, будь ласка, Андрія Вас[ильовича], – чи дістав він в січні-ж
мою статтю-фелєтон “Серед здобутків революції“. Сповістіть.
То як-же: чи єсть врешті змога жити і працювати в Київі?
Але хоч-би й не було змоги, то і вмірати краще там ніж тут…
Бувайте здоровенькі, всім нашим привітання.
Ваш П. Стебницький
ІР НБУВ, ф. 317, № 1324. 2 арк.
№ 19
Дорогий Сергій Олександрович !
Сердешно дякую Вам за переданий через д. Марголіна лист і
№№ “Нової Ради“. Остання дала мені чимало матеріялу для вияс-
нення сітуації. Що-ж до листа, то… які бо всі там, Господи! Навіть
найблизші мені люде! Пишете про якісь дрібнички, про той харч
на антресолях, що ми вже тут давно його ззіли, – а про те, чого не-
терпляче шукаєш в листі, – про київські настрої, заміри, перспективи,
про окремих людей – де вони і що роблять, про те, що, може, було-б
важно особисто для мене, – аж нічогісінько! Навіть одповіди на
мої запитання, що я подавав Вам кілька місяців тому через Тка-
ченка! О-так само і Ол[ександр] Гнатович: кілька записочок було
від нього за останній час – і все, спасибі йому, про антресолі…
Ну, та що робить, – такі вже київські обставини і вдачі: Висно-
вок один – той самий, що й Ви пишете: треба самому їхать.
Лаштуюсь у дорогу вже здавна, в думках їду що-дня, як ті жов-
418
ніри в “Вамнуці“. А реально зрушити з місця не можу, бо хотів-би
вже не вертатись і для того взяти з собою принаймні одежу та
шмаття і що найпотрібніще з річей, – а тепер можна їхати тільки в
чім стоїш, бо решту заберуть на кордоні большевики – красноармейці.
Ото й жду, чи не виявиться який людський спосіб виїзду, – може
санітарний поїзд або що. То все була надія на правительство україн-
ської держави: думалось, воно подбає про потрібних йому людей
тай вивезе нас з Петроградської баюри. Але центральній раді було
не до того, бо сама в баюрі загрузла, – а гетьманському урядові ми
либонь і зовсім не потрібні…
Мушу признатись, – слухаючи оповідання д. Марголіна. – я
ремствував на Вас в душі… Прогавили, друзі мої, Україну! Сама
давалась с[оціалістам]-ф[едераліст]ам у руки, але Ви там усе вага-
лись, хотіли зберегти свої руки чистими тай віддали врешті справу
в брудні – Демченкові та, здається, й Савенкові…
Тільки тепер оце наче-б то по телеграммам щось розвидня-
ється на краще, видно якісь сімптоми повороту знов у наш бік... Клуб
“Родина“, призначення Дмитра Йвановича. Але й тут ще якесь тертя
йде, бо Дорошенка примушено вийти з партії. Чи це тимчасова
діпльоматія?…
Ну, знов таки – очевидно – треба їхать. Коли тижнів за два ніяких
инших способів до виїзду не виявиться, то врешті виїду при всяких
умовах, покинувши все тут на волю божу… Однаково сидіти більше
в Петрограді не можна: і атмосфера задушлива і їсти нема чого…
Бувай те-ж здоровенькі, цілую Вас міцно, привіт усім нашим.
Сподіваюсь – до скорого побачення!
Ваш П. Стебницький
1 / V. 1918. Петроград.
Лист на бланку “Коммиссарь по деламь Украины при временномь
правительстве. Петроградь “.
ІР НБУВ, ф. 317, № 1325. 2 арк.
№ 20
Яка ж шкода, що не застав. Будь ласка, неодмінно дайте мені
Ваші матеріяли сьогодня у вечері, бо завтра рано хочу їхати. На
поїзд мені не зручно, бо можу приїхати к третьому дзвонику, то й
розминемось. Перекажіть те саме і Андрію Вас[ильовичу] Дома
буду у вечері в 11-й годині.
8 / Х [ ].
419
Візитна картка “Петр Януарьевич Стебницкій. Петерб[ургская]
стор[она] Б. Спасская 11 кв. 37. Тел еф[он] 38-50.“
ІР НБУВ, ф. 317, № 1326.
№ 21
11 / ХІ. [ ]
Милліонная д. 29 кв. 27.
Дорогий Сергій Олександрович!
Ви вже повинні були дістати від Ол[ександра] Ол[ександро-
вича] запросини на 19 сього місяця. Отже підтвержую се і передаю
наше бажання бачити Вас і ще кого можна. Решті будь-ласка візь-
міть на себе передати. Забірайте з собою неодмінно реферати по
наміченим питанням. Трудно ручитись, що вийде що значне, але
справа дуже важна і треба вжити всі засоби щоб положити початок
як не єднанню, то виясненню взаїмних інтересів. Чи буде хто – прошу
зараз по одержанню сього листа дати мені звістку телеграфом.
Ваш П. Стебницький
На звороті арк. № 2 олівцем написано : “Петербург Мил[ион-
ная] 29 кварт 27 Стебницкому Делегат буде Єфремов. “
ІР НБУВ, ф. 317, № 1327. 2 арк.
Summary
The collection of letters of P.Ya. Stebnytsky and S.O.Yefremov is of
sighnificant importance because of the documentary complex contained that
illustrates the enlightment movement in Ukraine at the beginning of the 20th cen-
tury showing its historical context and giving some subjective opininons of
these outstanding representatives of the Ukraininan culture regarding the events
of the contemporary life.
Key words: collection of letters, enlightment, publishing business, P.Ya. Steb-
nytsky, S.O. Yefremov.
|