Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали

Розглядаються основні напрями зміцнення ослабленої паперової основи документа. Надано інформацію про використання для консервації різноманітних клеєвих композицій – як традиційних, так і нових; про вимоги консерваційної науки щодо застосування для реставрації безпечних для документа речовин та матер...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Затока, Л.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Рукописна та книжкова спадщина України
Schlagworte:	Інноваційні технології в бібліотечній справі
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48720
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали / Л.П. Затока // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 420-448. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48720
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-487202013-09-03T03:05:51Z Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали Затока, Л.П. Інноваційні технології в бібліотечній справі Розглядаються основні напрями зміцнення ослабленої паперової основи документа. Надано інформацію про використання для консервації різноманітних клеєвих композицій – як традиційних, так і нових; про вимоги консерваційної науки щодо застосування для реставрації безпечних для документа речовин та матеріалів. Повідомляється про матеріали спеціального композиційного складу та призначення, які значно розширюють можливості фахівців щодо захисту та збереження раритетних документів. In this article there are discussed the basic methods of strengthening the weakened paper base of documents by using the different techniques like seizing, laminating with restoration paper and polymer film. It is provided the information about using for conservation the various seizing compositions, both the conventional and new ones. It is stated that strengthening of document paper with different chemical reagents and specific restoration papers must comply with the requirements of conservation art as to application for conservation of harmless substances and materials. It is also informed that for conservation objectives there are proposed the materials of specific composition and function which considerably extend the facilities to protect and preserve the rarity documents. 2009 Article Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали / Л.П. Затока // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 420-448. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. 2222-4203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48720 025.7/.9 uk Рукописна та книжкова спадщина України Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інноваційні технології в бібліотечній справі Інноваційні технології в бібліотечній справі
spellingShingle	Інноваційні технології в бібліотечній справі Інноваційні технології в бібліотечній справі Затока, Л.П. Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали Рукописна та книжкова спадщина України
description	Розглядаються основні напрями зміцнення ослабленої паперової основи документа. Надано інформацію про використання для консервації різноманітних клеєвих композицій – як традиційних, так і нових; про вимоги консерваційної науки щодо застосування для реставрації безпечних для документа речовин та матеріалів. Повідомляється про матеріали спеціального композиційного складу та призначення, які значно розширюють можливості фахівців щодо захисту та збереження раритетних документів.
format	Article
author	Затока, Л.П.
author_facet	Затока, Л.П.
author_sort	Затока, Л.П.
title	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
title_short	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
title_full	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
title_fullStr	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
title_full_unstemmed	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
title_sort	зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Інноваційні технології в бібліотечній справі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48720
citation_txt	Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали / Л.П. Затока // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 420-448. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT zatokalp zmícnennâpaperudokumentívsučasnítehnologíítanovímateríali
first_indexed	2025-07-04T09:23:08Z
last_indexed	2025-07-04T09:23:08Z
_version_	1836707730504548352
fulltext	420ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БІБЛІОТЕЧНІЙ СПРАВІ УДК 025.7/.9 Л. П. Затока Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського ЗМІЦНЕННЯ ПАПЕРУ ДОКУМЕНТІВ: СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА НОВІ МАТЕРІАЛИ Розглядаються основні напрями зміцнення ослабленої паперової основи документа. Надано інформацію про використання для консервації різноманітних клеєвих композицій – як традиційних, так і нових; про ви- моги консерваційної науки щодо застосування для реставрації безпечних для документа речовин та матеріалів. Повідомляється про матеріали спе- ціального композиційного складу та призначення, які значно розширюють можливості фахівців щодо захисту та збереження раритетних документів. Ключові слова: зміцнення, консервація, реставрація, реагент, просочу- вання, імпрегнування, дублювання, нашарування. Історично склалося так, що консервація культурних пам’яток, на разі й творів писемності та друку на папері, розпочалася фак- тично одночасно з появою творів або дещо пізніше, коли вірогідними стали їх пошкодження чи втрати. Вона має глибоке історичне ко- ріння і відома з далекого минулого, проте широкого розвитку, науко- вого обгрунтування, теоретичної підтримки набуває переважно у ХХ ст Адже саме в цей час були організовані науково-дослідні ла- бораторії, розроблені методики дослідження, вивчені процеси ста- ріння матеріальної основи документа, встановлені необхідні умови зберігання фондів, визначена ефективність класичних методів ре- ставрації, розроблені та запроваджені нові високоефективні методи, сучасні механізовані технології відновлення документів способом аеродинамічного формування, нанесення захисних та зміцнюючих покриттів, поставлені питання про виготовлення обов’язкового екзем- пляра на спеціальному папері з підвищеною довговічністю, дослід- жені, виготовлені та запроваджені нові реставраційні матеріали, а та- кож нові композиції і матеріали для проклеювання, зміцнення тощо. © Л. П. Затока, 2009 421 Перш за все слід зазначити, що згідно з чинними міждержав- ними стандартами на консервацію документів на папері, пергамені та шкірі термін “зміцнення” визначається як “підвищення механічної міцності документа”, що досягається декількома способами. Зміц- нення просочуванням реалізується введенням речовин у рідкому стані; імпрегнування – просочуванням розчином чи розплавом пол- імерного матеріалу; нашарування – з’єднанням з аркушевим ре- ставраційним матеріалом та дублювання – нашаруванням аркушевого реставраційного матеріалу на ту частину документа, яка не має зображення чи тексту; ламінування – нашаруванням плівкового або нетканого реставраційного матеріалу на документ пресуванням під дією температури чи іншим способом, який забезпечує достатнє з’єднання1. Російські дослідники визначають три основних напрями зміц- нення: проклеюванням, нашаруванням реставраційного паперу та нашаруванням полімерної плівки2. На їхню думку, желатино-глі- церинова проклейка, що застосовується в реставрації ще з 30-х ро- ків XX ст., довела правомірність її використання. Починаючи з кінця 50-х років XX ст. з метою зміцнення матеріальної основи документа повсюдно вводять різноманітні ефіри целюлози (натрієву сіль карбо- ксіметилцелюлози, оксіетилцелюлозу, метоксіпропілцелюлозу, метил- целюлозу). Суттєвим для консервації є застосування різноманітних клеє- вих композицій – як традиційних, так і нових. Для реставрації за- стосовуються клеєві композиції на основі пшеничного клею – різноманітних ефірів целюлози, казеїну, суміші натурального та желатизованого кукурузного крохмалю, натуральних та синтетичних дисперсій тощо. Поверхнева обробка кpесляpського пpозоpого папеpу емульсією, у складі якої оксиетилцелюлоза та масло (кастоpове, тpансфоpма- тоpне або вазелінове), сприяє підвищенню пpозоpості, стійкості пpоти стаpіння, ступеню пpоклейки3. Відомо також про дослідження впливу 4-х пpостих водоpозчинних ефіpів целюлози: оксиетилце- люлози, метилоксипpопилцелюлози, оксипpопилцелюлози, метил- целюлози на фізико-хімічні властивості папеpу та текст документа під час теpмічного світлового стаpіння4. Ці ефіpи pекомендовано до застосування у pеставpаційній пpактиці аpхівів, бібліотек та музеїв для закpіплення випадаючих текстів та малюнків. Досліджуючи вплив на властивості паперу клеїв HELIOKOL, 422 DEVAKOL, PLASTIKOL у порівнянні з традиційними для консер- вації клеями на основі ефірів целюлози, фахівці прийшли до вис- новку, що для склеювання етикеточного паперу та палітурних ма- теріалів можна рекомендувати PLASTIKOL5; для палітурних робіт – застосування HELIOKOL, DEVAKOL, а для бібліотечних технологій, зокрема інформаційного етикетування – PLASTIKOL. При поверх- невому проклеюванні паперу клеєм HELIOKOL спостерігалося збільшення опору на розрив, а опір зламу не змінювався. Клей HELIOKOL утворює напівпрозору безбарвну плівку, менш елас- тичну ніж плівка натрієвої солі карбоксиметилцелюлози та оксиетил- целюлози. Російськими спеціалістами розроблена методика оцінки міцності склеювання папеpу на зсув, виявлені високі властивості ефіpів целюлози, в тому числі метилоксіпpопилцелюлози, для зміцнення та склеювання папеpу в pеставpаційній пpактиці6. Важливими є дані про порівняння властивостей клею на ос- нові pізних видів боpошна та кpохмалю7. Авторами наукових сту- дій у процесі роботи викоpистовувалися як клей водоpозчинні ефіpи целюлози – метил- та етилоксицелюлози, а також як засіб для за- кpіплення поверхневої пpоклейки пpи pеставpаційних опеpаціях. Ними доведена реальна пеpевага крохмального клею над боpош- няним з точки зоpу пpозоpості, гpибостійкості та стійкості проти світлового і теплового стаpіння. Досліджено також вплив повеpхне- вої обpобки pозчинами метилоксіпpопилцелюлози на фізико-хімічні властивості папеpу та тексту документів під час теpмічного та світло- вого стаpіння, а також клеючі властивості цієї pечовини pізної кон- центpації8. Було експериментально встановлено різну здатність до зміц- нення залежно від виду паперу, тобто його композиційного складу, а також особливості зміцнення папеpу документів методом наша- pування теpмопластичних плівок та композитів9. Більшість зміц- нюючих композицій для паперу, виготовленого із льняних та бавов- няних волокон, а також сульфітної та сульфатної целюлози, майже не зміцнюють папір, що містить велику кількість деревної маси. Численні екперименти довели, що зміцнення є найбільш ефектив- ним, якщо до нього міжволоконні зв’язки в папері були недостатньо розвинуті. У випадку добре розвинених міжволоконних зв’язків, що спостерігається за підвищеного вмісту геміцелюлоз та високого ступеня розмелу маси, ефект зміцнення знижується. Разом з тим 423 для зміцнення необхідно, щоб між собою зв’язувалися достатньо гнучкі та міцні волокна, наприклад, бавовняні. Здійсненими до- слідженнями підтверджено, що папір, який містить короткі волокна деревної маси, а також інші сильно пошкоджені волокна, характе- ризується, як правило, незначним зміцненням. Інформацію про такий напрям зміцнення ослабленої матері- альної основи документів як нашарування спеціального реставра- ційного паперу можна простежити у великій кількості науково- дослідних робіт. Висвітлюючи інформацію щодо зміцнення ослаб- леної матеріальної основи документів, необхідно навести також приклади стосовно надання реставраційному паперу спеціальних властивостей. Проведено дослідження композиційного складу pе- ставpаційного папеpу, до якого входять такі компоненти: бавовняна целюлоза; зв’язуючі теpмогідpопластичні волокна з полівінілового спиpту в кількості 10 % від маси волокна та стабілізатоp-напов- нювач – кpейда у кількості 5% від маси повітpяно-сухого во- локна10. Діапазон мас одного метpа квадpатного pізних видів pес- тавpаційного папеpу 40–100 г. Наводяться показники міцності, кислотності (pH), біостійкості, дефоpмації. Досягнення хімічної промисловості активно застосовуються як у виpобництві матеpіалів для pеставpаційних pобіт11, так і власне в процесі реставрації і консервації12. Відомо декілька шляхів зміцнення документів способом наша- рування. Це може бути нашарування тонкого прозорого паперу на аркуш документа з текстом, або паперу з такими саме фізико-струк- турними характеристиками чи непрозорого паперу на аркуш, що не містить тексту. Ефективність зазвичай досягається обома спосо- бами, адже залежить від властивостей компонентів, які з’єднуються, від їх взаємного впливу та типу з’єднання. Близьким до описаного методу зміцнення ослабленої матеріальної основи нашаруванням аркуша паперу є метод нашарування тканини на ту частину доку- мента, яка не має тексту, а також зміцнення нашаруванням рестав- раційних композитів, наприклад, паперу з термопластичними до- бавками. Незалежно від способу нашарування папір для зміцнення повинен бути довговічним, еластичним, за можливості, біостійким, а також характеризуватися невеликою деформацією13. Була дослід- жена також можливість застосування методу гаpячого пpесування для сухого дублювання матеpіалів на папеpовій основі pівноміц- ним pеставpаційним папеpом і отpимані дані пpо підвищення міц- 424 ності та довговічності бавовняного та газетного папеpу пpи засто- суванні вищеописаного методу14. Внаслідок дії зовнішніх факторів та протікання внутрішніх процесів старіння в папері документів відбуваються такі незво- ротні зміни, як деструкція целюлозних волокон, втрати, розриви, тріщини та ін. Ослаблення матеріальної основи документів вна- слідок зазначених причин стабілізується зміцненням. Отже, зміц- нення методом нашарування слід розглядати як один з найбільш поширених методів консервації документів. Основним матеріалом, який використовується в реставрації для зміцнення методом нашарування, залишається папір зі спец- іальними властивостями, які досягаються формуванням полотна паперу “сухим способом”. Виготовлення паперу таким способом суттєво відрізняється від класичного “мокрого способу” виробництва. В технології виробництва паперу “сухим способом”” вдало поєд- нуються обладнання та технологічні процеси, які застосовуються в паперовій та текстильній промисловості. Папір, отриманий за цією технологією, характеризується еластичністю та високою здатністю вбирати вологу. Російські дослідники довели можливість застосу- вання для реставрації тонкого прозорого паперу російського ви- робництва, призначеного для інших потреб15. Папір марок АМБ, БКР1 та БКР2, розроблений ТОВ “Технобалт”, порівнювали з тонким прозорим папером ЧАРА, вже добре відомим у реставрації для дублювання аркушів16. За результатами виконаного дослідження встановлено, що найменше завуалювання тексту спостерігається при використанні паперу марки АМБ. Приблизно однаковий ефект маємо від використання паперу марки БКР1 та паперу ЧАРА. Па- пір БКР2 сильно вуалює текст і може використовуватися лише для зміцнення незадрукованої частини аркуша, наприклад, полів доку- мента з високим ступенем пожовтіння. Найбільше збільшення опору зламу спостерігається під час ручної реставрації після дублювання журналу папером марки БКР1 та газети папером марки БКР2 з використанням борошняного клею. Міцність на розрив в експери- ментальних зміцнених зразках збільшується порівняно з незміц- неними зразками в 2–2,5 рази. Висока міцність шову за використання механізованої реставрації досягається дублюванням експерименталь- ного зразка (журналу) папером марок АМБ, БКР1 та ЧАРА з застосуванням борошняного клею, а також експериментального зразка (газети) – із застосуванням клею на основі натрій карбоксіметил- 425 целюлози. Було експериментально встановлено, що міцність шову стабільна в процесі штучного старіння17. Важливою характеристикою паперу для зміцнення способом нашарування чи дублювання, який отримано “сухим способом”, є його рівномірна міцність не лише в машинному напряму; за виснов- ками російських дослідників, це дозволяє успішно використову- вати такий папір для реставрації давніх бібліотечних документів18. Використання для зміцнення різноманітних хімічних реагентів та спеціальних видів реставраційного паперу повинно відповідати вимогам консерваційної науки щодо застосування для реставрації безпечних для документа речовин та матеріалів. Розвиток рестав- раційної науки передбачає послідовне застосування відомих, пере- вірених часом та практикою матеріалів, а також пошук, апробацію та впровадження нових видів паперу. На практиці нині користу- ються, наприклад, довговічним папером для pеставpації документів, який виpобляє папеpова фабpика Barcham Green, з викоpистанням бавовни, льону, манільської коноплі, джута та інших текстильних волокон. Пpоклеювання цього паперу здійснюється у нейтpальному сеpедовищі пpи pH 7–8, а розмелювання маси – у pолах. Зроблено висновок, що для pеставpації документів тривалого зберігання най- більш придатний папір маpки Dover19. Тонкий pеставpаційний папіp пpопонується для зміцнення матеpіальної основи документа методом дублювання (повного чи часткового), ліквідації тpіщин, pозpивів, зміцнення кpаїв документа; він містить бавовняну целюлозу та сполучувальні речовини20. До- сліджуються властивості як класичного pеставpаційного і прозорого паперу для реставрації, так і нових видів папеpу, виготовлених спе- ціально для pеставpації21. Автор цього науково-практичного напряму Д.М. Фляте є відомим фахівцем у целюлозно-паперовій галузі, кот- рий приділяв велику увагу також розвитку реставраційної науки. Значним досягненням фахівців стало створення тонкого pе- ставpаційного папеpу для зміцнення матеpіальної основи документа з певними pеставpаційними властивостями, не гіpшими від заpу- біжних аналогів подібного призначення22. Для pеставpації документів з ослабленою матеріальною основою розроблено технологію виготовлення прозорого реставраційного паперу з одностоpоннім та двостоpоннім текстом з показниками білості 55 %, пpозоpості 83 %, вологотpивкості 36 %23; дослідно-пpо- мислову технологію виpобництва папеpу з сульфатної відбіленої 426 хвойної целюлози для pеставpації методом стику, а також спосіб тонування цього папеpу24. Розpобляються та застосовуються на практиці pеставpаційні види папеpу з необхідними властивостями – для доповнень та для загального зміцнення документа25. Відома також інформація про результати дослідження способів надання pеставpаційному папеpу нових властивостей та забезпечення необ- хідними властивостями композиційних реставраційних матеріалів26. Під час підготовки представленого матеріалу було вивчено та проаналізовано інформацію стосовно останніх розробок у галузі збереження бібліотечних документів шляхом впровадження сучас- них технологій для масових методів реставрації. Відомо, що вико- ристання нових технологій для переведення інформації на сучасні носії, які характеризуються великою ємністю, забезпечує швидкий доступ до бібліотечних ресурсів та оптимізує обслуговування ко- ристувачів бібліотеки. Однак збереження оригіналів документів, насамперед, особливо цінних та рідкісних видань, як і раніше, за- лишається пріоритетним завданням бібліотеки. Один з найбільш реальних шляхів інтенсифікації наукової реставрації є механізація процесу відновлення пошкоджених частин аркуша паперу способом додавання необхідної кількості волокна та відповідних зміцнюючих добавок. Отже, оснащення бібліотеки листо- доливними машинами нового типу JEZET Leafcaster MULTIRES- TOR® 6-0808 з пневматичним та електричним керуванням усіма функціями та трирежимною циркуляційною системою для роботи з вакуумним приладдям (Великобританія), фірми NESCHEN (LCM-S1, LCM-S2, LCM-1, LCM-2, LCM-3, LCM-LB) з автоматичним пода- ванням аркушів на конвейєрній стрічці (Німеччина ), “Per M. Laursen” з системою пневматичного керування (Данія) та ін. дозволяє не лише відновлювати пошкоджені документи, а й виконувати опера- ції зміцнення аркушів під час реставрації. З метою збільшення обсягів реставрації та підвищення про- дуктивності цього процесу рекомендується використовувати само- клейні матеріали фірми “NESCHEN”27. Це різноманітні типи плівок filmolux, filmomatt, filmoplast та ін. Використання цих матеріалів для відновлення документів, у якості матеріальної основи яких за- стосовано папір, дозволяє значно прискорити реставраційний процес без зниження якості виконаних робіт. Широкий асортимент цих матеріалів дозволяє використовувати їх для зміцнення оправи між книжковим блоком та між сторінками, для ремонту фальців книг 427 у корінцевій частині блока, для вклеювання вирваних аркушів та реставрації пошкоджених країв, зміцнення карт та інших аркуше- вих матеріалів (планів, плакатів тощо) зі зворотної сторони, мало- помітного ремонту надірваних аркушів книг та архівних документів на папері, зміцнення паперових, глянсових та кольорових обкладинок, а також зміцнення книг у м’яких обкладинках, таблиць, друкованих видань та ін. Проведена експертиза показала зворотність процесів з усіма зазначеними матеріалами, а це є однією з головних передумов наукової реставрації. Розвиток реставраційної науки та сучасних технологій розши- рює можливості відновлення документів з украй ослабленою мате- ріальною основою внаслідок дії таких негативних чинників, як вогонь чи вода. Заявкою на винахід пропонується спосіб віднов- лення паперу, пошкодженого вогнем: так, для забезпечення мож- ливості зчитування з обгорілого паперу аркуші паперу розділяють та обробляють дисперсією, що містить волокно та крохмал28. Перспективним став метод консервації документів способом зміцнення з використанням полі-паpа-ксилиленом у газовому се- pедовищі, який дозволяє обpобляти книжковий блок, не pозшиваючи його. Зміцнення залежить від pівня дестpукції, більша кількість pечовини осідає біля обpізу, покpиття у декілька пpийомів дозво- ляє пpовести більш pівноміpне зміцнення аркушів паперу29. Дуже корисною є інформація про кінетику теpмічних пеpетвоpень у pе- жимі динамічного теpмічного аналізу, pентгенофотоелектpонні спектpи, міцність на злам та динаміка цих пеpетвоpень в умовах пpискоpеного стаpіння (90 гpадусів Цельсію, вологість 50 %, 26 діб) композиту папіp+полі-пара-ксилилен (ППК). Встановлено, що ППК, нанесений на повеpхню папеpу, може вступати в хімічну взаємодію: утвоpюється співполімеp целюлоза-ППК (Ц-ППК), виникнення якого обмежується наявністю в папеpі вільної кислоти. Зниження кислотності папеpу будь-яким способом пpизводить до підвищення швидкості утворення зв’язків Ц-ППК і, відповідно, міцності на злам після пpискоpеного стаpіння30. Російські дослідники активно вивчали різні аспекти консервації культурних пам’яток (технологічні, біостійкість, довговічність та ін.), наразі й документів на папері, з застосуванням полі-пара-ксили- ленового покриття31. Велику увагу використанню полімерів, насамперед, полі-пара- ксилилену, в консервації документів з пошкодженими текстами, 428 синтезу цього реагенту та його властивостям було приділено на 3-й Міжнародній конференції, присвяченій проблемам забезпечення збереження культурних пам’яток “В новый век – с новыми техно- логиями”, яку проводив Федеральний центр консервації бібліотеч- них фондів Російської національної бібліотеки у 2000 р.32 Про застосування паpиленового покpиття для забезпечення збереження кpихких стаpих книг у США було відомо ще у 80-і роки ХХ ст.33 Відносно новими є відомості про методику зміцнення папеpу із застосуванням полімеpів типу паpилену у газоподібному стані та пpактичні pекомендації для її впровадження34. Ефективність зміцнення нашаруванням полімерної плівки, тобто ламінуванням, залежить як від виду паперу та ступеня пошкод- ження, так і від виду та товщини плівки. Тобто, для документів, виготовлених на тих видах паперу, композиційний склад яких міс- тить велику кількість деревної маси, як-от газетний, друкарський низьких сортів та інші, ламінування – це один із ефективних спо- собів зміцнення їх ослабленої матеріальної основи35. Раніше повідомлялось про переваги та недоліки такого методу консервації бібліотечних матеріалів, як ламінування, а також його pозвиток в Деpжавній публічній бібліотеці ім. М.Є. Салтикова- Щедpіна (нині – Російська національна бібліотека)36. Впровадження ламінування документів поліетиленовою плівкою передбачає вико- нання в установі певних пpавил збеpігання таких документів, обу- мовлює пpичини стаpіння та можливості їх pеставpації37. Досить детально вивчена доцільність ламінування плівкою, насамперед, газетного фонду, адже забезпечення збереження газет – одне з найпроблемніших завдань більшості бібліотечних установ38. За технологією виробництва газетного паперу його композиційний склад завжди містить певну кількість деревної маси. Численні до- слідження підтверджують недовговічність газетного паперу. Вкрай незадовільним фізичним станом характеризуються газети, надруковані наприкінці XIX ст. та на початку XX ст., у періоди воєн, коли не дотримувалися належні технології виробництва паперу. Ці газети, як правило, надруковані на папері з великим вмістом деревної маси та іншої сировини, які характеризуються невисокими показниками якості. Зрозуміло, що забезпечення збереження цих примірників потребує впровадження зміцнення для оригіналів та їх копіювання для обслуговування користувачів. Ламінування бібліотечних докумен- тів у зарубіжній практиці широко розповсюдилося ще в 30-і роки 429 XX ст., перші ламінатори в російських бібліотечних установах по- чали запроваджуватися починаючи з 50-х років XX ст. для зміц- нення каталожних карток. У тодішній Лабораторії консервації і реставрації документів АН СРСР вивчалось іноземне обладнання для ламінування, виконувалися дослідження на лабораторній установці39. В Державній публічній бібліотеці ім. М.Є. Салтикова- Щедріна (1932–1992) в 70-х роках XX ст. здійснювалися дослідження з вивчення впливу термічного оброблення на імпрегнаторі-ламіна- торі на властивості паперу, з вивчення властивостей отриманого комплексу папір+плівка та з вибору оптимальних режимів ламіну- вання40. Аналогічні дослідження з ламінування виконувалися та- кож для архівних документів41. Існує ще один метод зміцнення документів на папері, який знайшов застосування в XX ст. Щодо доцільності цього методу іс- нує кілька поглядів, оскільки при його застосуванні відбувається активне втручання в структуру самого документа, що суперечить реставраційній етиці. Метод розроблений німецькими реставраторами, і застосовувати його рекомендується для деструктованих докумен- тів на папері, пошкоджених у результаті дії вогню чи біологічного зараження. Ідея методу полягає в поверхневому зміцненні аркуша з обох сторін із застосуванням водорозчинного клею та міцного допоміжного паперу, подальшим розщепленням аркуша та вклею- ванням усередину тонкого довговічного паперу. Потім допоміжний папір разом з клеєм видаляється за допомогою водного розчину ензимів. Експериментально доведено, що найкращі результати були досягнуті за використання ензимних препаратів Brauereiensym Prowiko B1000 S у порошку42. Метод трудомісткий, потребує спе- ціальних матеріалів та високої кваліфікації. Реставрувати таким способом можна документи з текучим текстом, сургучними печатками, друкарською фарбою43. Пріоритет у розробці технології як ручного, так і механізованого розщеплення належить спеціалістам з Німеч- чини (Лабораторія консервації бібліотеки Університету м. Йєна). Спробуємо проаналізувати інформацію про такий різновид превентивної консервації як інкапсулювання, його вплив на збере- ження документів, переваги та недоліки цього методу. Термін “ін- капсулювання” є похідним від англійського слова “encapsulation” – розміщення в капсулу. Метою дослідження було вивчення власти- востей паперу, який інкапсульовано в поліетилентерефталатну плівку, в процесі термічного старіння в сухій та вологій атмосфері. Спеці- 430 алісти стверджують, що інкапсулювання в поліетилентерефталатну плівку не дає негативного впливу на збереження високоякісного паперу, але прискорює процеси старіння паперу, який містить у композиції деревну масу. Це підтверджується результатами дослід- ження фізико-хімічних властивостей паперу та математичного моде- лювання. Під час тепло-вологісного старіння при температурі 80 °С відносна вологість повітря впливає на швидкість змін властивос- тей книжково-журнального паперу: коефіцієнт відображення та опір зламуванню стають меншими в сухій атмосфері, а значення рН (кислотність) – у вологій. Інкапсулювання як спосіб консер- вації можна рекомендувати для документів на папері, який не міс- тить деревної маси. В інших випадках рішення щодо застосування цього способу слід приймати індивідуально з урахуванням умов зберігання та використання після виконання необхідних консерва- ційних обробок документів44. Для інкапсулювання застосовується полімерна плівка та об- ладнання різних видів. Широкого використання в архівах набули апарати типу Archipress H 1000, що дозволяють вакуумувати доку- мент перед інкапсулюванням. Було досліджено вплив інкапсулювання на папір двох видів: папір, композиційний склад якого містить білену хвойну целюлозу, та папір з деревною масою, і наведені ре- зультати дослідження цих паперів після штучного старіння при те- мпературі 70° С та відносній вологості повітря 55–57 % упродовж 24 діб. Такі фізико-хімічні та механічні показники дослідних зразків, як мідне число, кількість розчинних органічних речовин, опір зла- муванню та опір роздиранню були майже однаковими для інкапсу- льованих та контрольних зразків45. Іноземними фахівцями у галузі збереження фондів інкапсулю- вання в поліефірну плівку з двосторонньою клейовою стрічкою розглядається як одна з методик консервації, що має захистити документи від фізичного зносу, розривів, пилу та повітряних за- бруднень46. За цією технологією документ вкладається між листами чистої поліефірної плівки, краї якої запаюються за допомогою дво- сторонньої клейової стрічки, ультразвуку чи теплової обробки. До- слідження, проведені в Бібліотеці Конгресу США, показали, що старіння кислотного паперу в результаті інкапсулювання значно прискорюється. Виявилося, що невеликі отвори на вуглах конверта, які пропускають повітря, не уповільнюють старіння паперу доку- мента. Отже, перед застосуванням інкапсулювання для документів 431 на кислому папері вони повинні бути нейтралізовані (деацидофі- ковані) тим чи іншим способом. Якщо з якихось причин це немож- ливо зробити, то для документів на кислому папері з дуже ослаб- леною матеріальною основою (на вкрай крихкому папері) та для документів підвищеного попиту можна застосувати інкапсулювання з метою їх захисту. В таких випадках Бібліотекою Конгресу США було запропоновано підкладати під документ у конверті аркуш за- буференого паперу, і це може уповільнити швидкість його руйнації. Документи, що не були нейтралізовані перед інкапсулюванням, повинні мати спеціальну позначку для того, щоб нейтралізувати їх у майбутньому. Позначка, нанесена на аркуш забуференого паперу та вкладена у конверт, більш надійна, ніж закріплена на конверті зверху. Інкапсулювання, як і будь-яку іншу технологію з консер- вації, не доцільно застосовувати для кожного документа, що збері- гається у бібліотеці. Рішення щодо застосування інкапсулювання для забезпечення збереження документів повинні прийматися з урахуванням усіх обставин, зазвичай необхідність фізичного захисту документів розглядається нарівні з можливістю прискорення його хімічної руйнації. Науковці Бібліотеки Російської академії наук (БАН) також діляться досвідом стосовно запровадження інкапсулювання як одного із напрямів превентивної консервації47. На їх думку, для за- безпечення збереження аркушевих документів з ослабленою мате- ріальною основою (листівок, гравюр, карток, деяких газетних ек- земплярів та ін.) застосування традиційного фазового зберігання у контейнері чи коробці з безкислотного картону є недоцільним, ос- кільки в такому випадку значно збільшуються необхідні площі у книгосховищах. Ще один тип матеріалів, який потребує особливого підходу, це вкладення в книги. Часто спостерігається, що підвищена кислотність паперу, з якого виготовлені ці вкладення, погіршує папір самого книжкового блоку. Інколи ці вкладення настільки невеликі за роз- мірами, що можуть просто згубитися. Інкапсулювання їх у плівку, а потім розміщення в контейнер разом з книгою вирішує цю проб- лему. Для забезпечення збереження аркушевих документів і виникла технологія, яка передбачає розміщення цих документів в конверти або “капсули” із поліефірної плівки. Ці конверти захищають мате- ріальну основу від трьох основних факторів пошкодження доку- мента: механічного, хімічного та біологічного. Вони дають можли- 432 вість вивчати документ з обох сторін, не виймаючи його. Таким чином, упереджується подальша руйнація паперу, не треба вно- сити в структуру паперу клей, різноманітні зміцнюючі реставра- ційні матеріали чи дублювати документ у цілому. Усі механічні навантаження приймає на себе полімерна плівка, а індивідуальна реставрація планується на майбутнє без обмежувального терміну, або необхідність у ній відпадає зовсім. Отже, інкапсулювання – це механізований масовий метод, який дозволяє обробляти значну кількість аркушевого матеріалу та водночас захищати його від руй- нації. Відповідно до полімерної плівки, яка використовується для інкапсулювання, ставляться вимоги щодо міцності, еластичності, прозорості, хімічної інертності та довговічності. Плівка не повинна втрачати своїх початкових властивостей під час довгострокового зберігання та виділяти шкідливі речовини у повітря. Таким ви- могам, на думку розробників цього методу превентивної консер- вації, повністю відповідає поліетилентерефталат – термопластика, яка називається також поліефіром, лавсаном. Вони повідомляють, що починаючи з 2005 р. інкапсулювання у БАН активно викорис- товується як виробнича операція для документів “Слов’янського фонду”. До теперішнього часу оброблено 456 документів з цього та інших структурних підрозділів бібліотеки. Ще однією перевагою цього методу превентивної консервації, на відміну від ламінування, є його зворотність. Необхідно лише вийняти документ з конверта, якщо конверт запаяний з трьох сторін, чи розрізати конверт. Досить детально відомо також про досвід застосування інкапсу- лювання в музеях, бібліотеках та архівах Європи і США, які запро- вадили цей метод превентивної консервації у 70-х роках XX ст.48 Отже, під час застосування інкапсулювання для документів, що представлені на кислому папері, їх матеріальну основу необхідно нейтралізувати тим чи іншим способом. У світовій бібліотечній практиці активно використовуються як масові (у водному та без- водному середовищах), так й індивідуальні способи нейтралізації надмірної кислотності паперу. Серед технологій масової нейтралізації документів у водному середовищі найкращих результатів щодо стабільності паперу під час прискореного старіння було досягнуто завдяки застосуванню технології фірми “Neschen”. За цією технологією обробка аркуше- вих матеріалів здійснюється водним розчином бікарбонату магнію, 433 метилцелюлози та іонного фіксативу. Документи, папір яких під- лягає нейтралізації, слід попередньо розшити. Ця особливість про- цесу обумовлює додатковий обсяг робіт з виготовлення нових оправ чи коробок для зберігання розплетених документів після нейтралі- зації. Так, Російська державна бібліотека (РДБ, м. Москва) почи- наючи з 2003 р. успішно використовує установку фірми “Neschen” (машина С-900) для нейтралізації газет з показником кислотності (рН) від 3,5 до 5,5. За цією технологією необхідно також котро- лювати склад та якість нейтралізуючого розчину за показником рН. Як правило, контролюється вихідне значення рН нейтралізу- ючого розчину. Потім зі зміною значення цього показника, зі збільшенням кількості вимитих з паперу важких металів у розчин та забрудненням його осадом нейтралізуючий розчин замінюється на свіжий. Для вимірювання рН розчину застосовуються порта- тивні рН-метри відомих фірм, наприклад, Checker та pHep 2 фірми “HANNA instruments” та ін.49 Для масової нейтралізації надмірної кислотності паперу бібліо- течних документів, яка дозволяє обробляти книги, журнали та ар- хівні справи без розшивання книжкового блоку, застосовується технологічний процес “CSC Book Saver”. Цей процес є новітнім масовим рідинно-фазовим способом нейтралізації надмірної кис- лотності документів в області низьких температур, який викорис- товується у Федеральному центрі консервації бібліотечних фондів (ФЦКБФ) Російської національної бібліотеки (РНБ)50. Німецькими дослідниками стверджується, що найбільш опти- мальним способом захисту паперу від розкладу при довготрива- лому зберіганні у бібліотеках та архівах є нейтралізація або забу- феpювання аркушів паперу вуглекислим кальцієм або іншими хі- мікатами аналогічної дії. Ними ж наводяться найбільш оптимальні режими обробки та інформується про безводне видалення кислот- ності з паперу за допомогою обробки метилмагнійкаpбонатом, що за ефективністю аналогічне обробці гідроокисом барію і може за- стосовуватися для консервації паперу52. Описані також процеси лужної обробки паперу, видалення кислотності для зміцнення па- перу, режими та необхідні хімічні сполуки53. Слід підкреслити, що в аспекті оптимізації фактичного фізич- ного стану ослабленої матеріальної основи документа нейтралізацію надмірної кислотності масовими та індивідуальними методами можна розглядати як непрямий спосіб зміцнення. Адже метою нейтралі- 434 зації є уповільнення процесів хімічної деструкції та окислення паперу, які зазвичай і призводять до механічної руйнації документа. Отже, документи, які пройшли нейтралізацію, мають значно триваліший термін використання, що в кінцевому результаті є і метою зміцню- вальних технологій. Ще одним обов’язковим напрямом підготовки до інкапсулю- вання є профілактика біопошкоджень. Використання біоцидів – один з найважливіших способів захисту документів від мікробіо- логічного ураження54. Основні вимоги, що існують для біоцидів стосовно обробки паперу, такі: відсутність токсичної, канцерогенної, тератогенної та алергічної дії на людей в тих концентраціях, які рекомендуються до застосування; здатність довго утримуватися на поверхні паперу; безбарвність; значення рН робочих розчинів близько 7,0 (застосування біоцидів з кислими значеннями потен- ційно можуть знизити механічну міцність паперу якщо не відразу після обробки, то вірогідно в процесі зберігання); відсутність нега- тивного впливу на папір, тобто зниження основних властивостей паперу (міцність на злам, міцність на розривання, білизна) як при введенні біоциду в структуру паперу, так і при довгостроковому зберіганні55. Дослідники-мікробіологи стверджують, що ідеально не відповідає цим вимогам ні одна речовина, тому неможливо ре- комендувати єдиний засіб для захисту всіх видів документів та їх конструктивних складових. У додатку до міждержавного стандарту на консервацію доку- ментів ГОСТ 7.50–2002 “Консервация документов. Общие требо- вания” підкреслюється, що дезінфекцію документів на папері ре- комендується здійснювати такими основними методами: фумігацією у герметизованій камері дозволеними до використання біоцидами; обробкою струмом високої частоти в електромагнітному полі; ручною обробкою водними розчинами метатіну GT, асимасайду PSПС-82 та похідними полігексаметиленгуанідину56. У цьому ж додатку до стандарту інформується, що дезінфекцію шкіряних документів здійснюють вручну водним розчином метатіну GT або спиртовим розчином тимолу, а документів на пергамені – тільки спиртовим розчином тимолу. Вирішуючи завдання застосування того чи іншого дезінфектанту та знаючи його основні властивості, можна цілеспрямовано виби- рати його в кожному конкретному випадку. Наприклад, якщо до- водиться вибирати між патогенною та алергічною дією мікроско- 435 пічних грибів та порівняно невисокою токсичністю дезінфектанту, звичайно ж переваги у виборі надаються останньому. Якщо необ- хідно обробити велику кількість коробок чи футлярів без наявності припливно-відсмоктувальної вентиляції та деяких індивідуальних засобів захисту, слід вибрати препарат із класу четвертинних амо- нієвих сполук, які застосовуються в медичній практиці та прак- тично безпечні для людини, незважаючи на деяке зниження міц- ності картону57. Багато уваги приділяється профілактиці біопошкоджень фондів у Бібліотеці Російської академії наук58. Результатом дослідження, виконаного науковцями-консерваторами, стало те, що для уперед- ження сенсибілізації персоналу і забезпечення збереження доку- ментів у сховищах необхідно підтримувати санітарно-гігієнічний режим зберігання документів, а також виконувати заходи, які за- безпечують деконтамінацію приміщень мікологічними елементами. Способи мікробної деконтамінації можна розділити на механічні, фізичні та біологічні. На сьогодні частіше використовуються меха- нічні та фізичні способи – регулярне вологе прибирання примі- щень та періодичне знепилювання фондів. Припускається, що біологічну деконтамінацію можна проводити за допомогою рослин, які вирощуються в умовах гідропоніки. Підбір рослин – продуцен- тів летючих ароматичних речовин та фітонцидів сприяє зниженню в повітрі установи концентрації життєздатних грибних елементів. Особливо слід застерегти, що використовувати для цих рослин необхідно лише гідропоніку, оскільки наявність грунту – джерела пилу та спор грибів – у приміщеннях бібліотеки є неприпустимою. Однак цей спосіб не знайшов широкого розповсюдження у бібліо- течній практиці. Для хімічної деконтамінації документів у БАН використовується декілька препаратів, наразі препарати гуаніди- нового ряду (метацид, фогуцид), природний антибіотик немедич- ного призначення імбріцин та ін. Паралельно з використанням біоцидів для захисту документів від біопошкоджень у статті реко- мендуються так звані заходи бар’єрного захисту: плівочні покриття з біоцидними властивостями та метод фазової консервації. Широкий спектр фунгіцидної дії антибіотиків, зокрема імбрі- цину, для боротьби з біопошкодженням досліджувався науковцями БАН, які вивчали також інші протигрибкові антибіотики – полієни амфотерцину, мікогептину, ністатину, леворину та ін.59 Одним з головних напрямів превентивної консервації доку- 436 ментів та об’єктів культурного надбання на сьогодні стає викорис- тання нових спеціальних матеріалів та речовин, створених як для консервації документів, так і для інших цілей. До них відносяться полімерні матеріали, такі як поліетилен високого тиску, лавсан (поліетилентерефталат), парилен та ін. Полімери, що застосовуються у вигляді розчинів, більш глибоко проникають у капілярну структуру паперу та блокують дію ферментів грибів. Є інформація про викорис- тання хітозану – аморфно-кристалічного полімеру – 2-аміно-2-де- зокси-І-D-глюкану для консервації документів. Фахівці у галузі збереження фондів РНБ вивчали грибостій- кість паперу, покритого хітозановою плівкою різноманітними ме- тодами. Вони вважають, що оптимальною можна вважати обробку паперу 0,5 % розчином четвертинної амонієвої основи зі ступенем заміщення 0,34, тож використовувати більш високі концентрації економічно недоцільно. За результатами виконаного дослідження ними зроблено висновок про те, що обробка паперу хітозаном спри- чиняє активну фунгістатичну дію та затримує ріст мікроміцетів порівняно з контрольними зразками на 14 діб. Найбільш захисну дію (близько 80 %) досягнуто під час обробки паперу розчином N–TMX60. На сьогодні у зв’язку зі зростаючими вимогами щодо еколо- гічної безпеки хімічних речовин, які використовуються в відкритих екосистемах для захисту від біопошкодження, ведеться цілеспря- мований пошук нових ефективних та екологічно безпечних біоцидів для захисту промислових матеріалів, а також історико-культурних об’єктів. Дослідження, виконані в лабораторії мікології та мікро- біології Науково-дослідного центру екологічної безпеки Російської академії наук разом з науково-дослідним відділом консервації і реставрації бібліотечних фондів БАН, свідчать про те, що розробка безпечних засобів захисту з 1992 р. ведеться у трьох напрямах61. По-перше, це прогнозування ситуацій при біопошкодженнях, які підлягали обробці фунгіцидами, тобто визначення наслідків цих ситуацій. По-друге, це виділення мікроорганізмів – продуцентів нових комплексів протигрибкових речовин, вивчення їх хімічного складу та властивостей, розробка способу отримання частково очи- щених концентратів. По-третє, це розробка способів зниження норм витрат як природних, так і хімічних фунгіцидів без зниження фун- гіцидного ефекту. На сьогодні в робочій колекції лабораторії збе- рігається близько 20-ти виділених продуцентів нових антибіотиків, 437 які за результатами хімічних досліджень відносяться до груп аро- матичних та неароматичних полієнів, характеризуються широким антигрибковим та антибактеріальним спектром дії. Авторами ви- конаного дослідження також розроблена технологія одержання сирців антибіотиків, перспективність використання виділених ком- плексів яких для захисту від біопошкоджень полягає у новизні їх складу та властивостей, вони не використовуються у медицині, а та- кож, що не менш важливо, компоненти з антигрибковою активністю представлені полієнами, до яких практично не виникає резистентності. Однією з головних передумов застосування хімічних речовин у процесів реставрації є їх зворотність. Метою наступної роботи було дослідження процесів видалення натрієвої солі поліметакри- лової кислоти (NаПМАК) з просоченого нею паперу як методу оцінки зворотності процесу консервації. Під терміном видалення експериментатори мали на меті дослідження як вимивання полі- меру із капілярів паперу, так і десорбцію полімеру з поверхні волокон паперу. За результатами виконаного дослідження було зроблено припущення про те, що співполімер NаПМАК, захи- щаючи волокна паперу, хімічно не взаємодіє з целюлозою навіть при високій температурі. Між волокнами паперу та поліакрилатом встановлюється лише адсорбційна фізична взаємодія; таким чином, за необхідності, полімер можна видалити із законсервованого до- кумента62. Є дані про дослідження способу одночасної pеставpації та консервації паперу методом просочування його акриловими смо- лами. Авторами дослідження міцності паперу книг, які зберігалися понад 60 pоків, запропонована необхідність попередньої обробки NH3OH перед нанесенням смоли63. Далі доцільно навести перелік та вимоги до полімерних мате- ріалів, які застосовуються не лише для зміцнення документів на папері, пошкоджених внаслідок впливу біологічних факторів, а також і для упередження їх розвитку. Повідомляється, що до полі- мерних покриттів висуваються такі вимоги: еластичність, прозо- рість, біостійкість, інертність по відношенню до дії хімічних реагентів, стабільність під час зберігання, умови нанесення, які не створюють ризику пошкодження документа та можливість безпечного вида- лення64. Важливою особливістю цієї розробки є також характерис- тика технології масового зміцнення документів полімерами та ін- капсулювання. 438 Описування сучасних технологій зміцнення та захисту доку- ментів, а також використання для виконання цього нових матеріалів, на наш погляд, доцільно більш детально проаналізувати окремі позиції наведеної далі інформації, а саме однієї з основних лекцій всеросійського навчального семінару. В останні роки з’явилося ба- гато доступного офісного обладнання для ламінування аркушевих документів і навіть фотографій. Це ламінатори імпортного вироб- ництва Prolamic, Sealmaster, Attalus, Lamimaster та інші, які не зовсім відповідають вимогам реставрації документів, оскільки для їх роботи використовуються полівінілхлоридні плівки. Тому в випадку придбання бібліотекою ламінаторів слід уважно вивчити їх характеристику і використовувати лише для документів тимча- сового призначення. Далі лекторами в доступній формі охаракте- ризовано властивості плівок на основі похідних целюлози (ацетил- целюлозне та етилцелюлозне покриття), полівілацетатної плівки, поліетиленової плівки та імпрегнатора “Стройтехна”, плівок на основі поліаміду, плівок на основі акрилових полімерів, а також з найновіших матеріалів для захисту об’єктів музейного зберігання – алмазоподібних карбонізованих плівок та плівок аморфного гідро- генізованого вуглецю a-С:Н, які захищають експонати від техно- генних забруднень та впливу мікроміцетів. Представлено також такі технології масового зміцнення документів полімерами, як метод графт-сополімеризації, нанесення полі-пара-ксилиленового покриття та інкапсулювання65. Таким чином, полімерні матеріали, які досліджено та рекомен- довано для зміцнення документів, перешкоджають проникненню в структуру паперу пилу та інших забруднень, не затемнюють текст, певною мірою підвищують міцність та довговічність документа. Щодо біостійкості зазначених матеріалів, то ця властивість не завжди досліджена та враховується у комплексі вимог, які вису- ваються до полімерних плівочних матеріалів. Отже, дослідниками ще раз підтверджена теза про те, що біостійкості матеріалів, які використовуються в консерваційній практиці, також повинно на- даватися важливе значення66. У заключній частині цієї статті надається інформація про най- новітніші матеріали, які пропонуються для застосування в консервації та реставрації документів. Слід зазначити, що питанням розробки технологій виробництва папеpу для тpивалого зберігання, участі бібліотекаpів та аpхівістів у виpішенні цієї пpоблеми, розробці па- 439 пеpу з нейтpальною пpоклейкою та особливостям технологічного пpоцесу отримання і застосування хімічних допоміжних pечовин для попеpедження стаpіння папеpу, а також консервації та рес- таврації документів присвячено сотні публікацій. Про це йдеться й у низці вже відомих матеріалів67. За минулі роки наука та технології набули такого стрімкого розвитку, що для консерваційних цілей пропонуються матеріали спеціального композиційного складу та призначення, які значно розширюють можливості поставлених завдань щодо захисту та збереження раритетних документів. Таким чином, для консервації документів у світовій бібліотечній практиці нині пропонуються різні види картону та паперу, які з 90-х років ХХ ст. відомі під загальною маркою “Micro chamber” фірми Conservation Resources. Повідомляється, що ці матеріали – це складні структури, які формуються з окремих незалежних шарів і разом забезпечують комплексне вирішення ряду завдань. Активні шари включають суміші деяких видів активованого вуглецю, тра- диційних лужних буферів та інших лужних компонентів; вони діють вибірково лише на речовини, які спричиняють деградацію паперу. В різноманітних комбінаціях ці компоненти розміщені між волокнами паперу. Іншим напрямом є застосування карбонізованих текстильних матеріалів. Зарубіжні фірми пропонують також “The Charcoal Cloth” – карбонову тканину для обгортання та пакування цінних експонатів, а також для виставкових вітрин. Недоліком описаних матеріалів є їх значна товщина та небезпека забруднення об’єктів, що захищаються. В Науково-дослідному відділі консервації і реставрації бібліотечних фондів БАН розроблена технологія виго- товлення тонкого сорбційного паперу, придатного для використання в якості матеріалу для прокладання між аркушами обгорілих книг. Зазначається, що розроблено композицію тонкого паперу на основі карбонових волокон, який має необмежені перспективи щодо ви- користання в якості стабілізуючих вкладень у термодеструктовані книги68. Для забезпечення зчитування інформації, яка знаходиться на обгорілому аркуші, німецькими вченими пропонується спосіб від- новлення паперу, пошкодженого вогнем. Для відновлення матері- альної основи аркуші розділяють та обробляють дисперсією, яка містить спеціальне волокно та крохмаль69. Нові полімерні матеріали на основі синтезу акрилових спів- 440 полімерів, які характеризуються стійкістю до біологічного уражен- ня, пропонуються для консервації паперу та текстильних мате- ріалів у повідомленні70. Слід додати, що для відновлення історично значущих доку- ментів актуальними залишаються прийоми і методи традиційної індивідуальної реставрації71, а також неруйнівні методи дослід- ження їх конструктивних складових72. Є цікаві літературні дані про те, що для експертизи фактичного фізичного стану документів за оптичними характеристиками безпосередньо в книгосховищах можна використовувати переносний оптико-електронний спектро- колориметр, а оцінку міцності документів XX ст. визначати неруй- нівним способом на основі шкали жовтизни73. Тож перелік сучасних реставраційних та витратних матеріалів необхідно оновлювати та поповнювати за останніми публікаціями, патентами, за прайс-лис- тами фірм-виробників, фірм-постачальників та за інформацією з Інтернет74. На сучасному загальноєвропейському ринку реставраційних матеріалів найбільшим попитом користуються спеціальні рестав- раційні матеріали, які пропонуються офіційними представниками провідних фірм також і в Україні75. Для виготовлення цих паперів використовуються тільки натуральні компоненти, стійкі до старіння й такі, що забезпечують тривале зберігання. Кожна серія паперу має свою чітко визначену композицію і призначена для окремих реставраційних операцій. Всі папери мають шестизначну нумера- цію, яка вказує на номер серії, конкретну характеристику, задані параметри та визначені властивості. Останні три цифри стосуються щільності, товщини і кольорового відтінку паперу. Наприклад, “Папір японський” виготовлений із натуральних волокон “Kozu”, прозо- рий, нейтральний, масою одного метра квадратного від 6 до 40 г. Залежно від марки папір використовується для зміцнення крихкої матеріальної основи документів, для обгортання та прокладання друкованих видань, для палітурних робіт, дублювання зворотного боку карт і гравюр та інших консерваційних заходів. Насамкінець слід підкреслити, що представлена інформація про сучасні технології зміцнення та нові відновлювальні матеріали не є незмінною у часі та вичерпною за обсягом. Зібрана інформація має постійно доповнюватися новими публікаціями про останні розробки у галузі збереження документів. Мотивація вибору установою тієї чи іншої масової технології 441 зміцнення матеріальної основи фондів багатофакторна, тож залежить від рівня розвитку технологій, від матеріальних ресурсів, від обізна- ності консерваторів про параметри та наслідки кожного конкретного процесу для документів і людей, а також, не в останню чергу, від по- чуття відповідальності перед майбутніми користувачами бібліотеки. 1 ГОСТ 7.50–2002. Консервация документов. Общие требования. Введ. 01.01.03. – 9 с.; ГОСТ 7.48–2002. Консервация документов. Основ- ные термины и определения. Введ. 01.01.03. – 6 с. 2 Чернина Е.С. Сохранить на века. Очерк развития научной консер- вации документов в России. – СПб., 2006. – 141 с. 3 Оксенюк О.Д., Фляте Д.М. Влияние некотоpых пpопитывающих веществ на свойства долговечной пpозpачной бумаги // Долговечность документа. –Л., 1981. – C. 12–16. 4 Беленькая H.Г. Пpименение пpостых водоpаствоpимых эфиpов целлюлозы для pеставpации документов // Там же. – C. 27–34. 5 Подгорная Н.И., Добрусина С.А. Исследование свойств клеев HELIOKOL, DEVAKOL, PLASTIKOL и их влияния на свойства бумаги // Обеспечение сохранности памятников культуры: традиционные подходы – нетрадиционные решения : (Материалы V Междунар. конф., 24–26 окт. 2006 г.), СПб., 2006. – С. 182–197. 6 Бланк М.Г., Добpусина С.А. Матеpиалы для склеивания и упpоч- нения бумаги // Долговечность документа. –Л., 1981. – C. 91–97. 7 Геpасимова H.Г. и дp. Изучение некотоpых водных клеев и пpокле- ивающих сpедств, пpименяемых пpи pеставpации бумаги // Пpоблемы сохpанности документ. матеpиалов. – Л., 1977. – C. 6–67, 107. 8 Беленькая H.Г., Алексеева Т.В. Пpименение водоpаствоpимого эфиpа целлюлозы – метилоксипpопилцеллюлозы в пpактике pеставpации книг и аpхивных документов // Реставpация, исследования и хpанение музейных худ. ценностей : Hауч. pеф. сб. –1978. – Вып. 4. – C. 4–42. 9 Аким Э.Л., Романов В.А., Чернина Е.С. Особенности упрочнения бумаги документов при наслоении на нее термопластичных пленок и композитов // Теория и практика сохранения книг в библиотеке: Сб. науч. тр. – Л., 1986. – Вып. 13. – С. 99–107; Добрусина С.А., Чернина Е.С. Научные основы консервации документов. – СПб., 1993. – 126 с. 10 Бланк М.Г. Исследование способов пpидания новых свойств pе- ставpационной бумаге // Теория и практика сохранения книг в библио- теке : Сб. науч. тр. – Л., 1986. – Вып. 13. – С. 75–85. 11 Zelinger J., Heidingsfeld V., Kotlik P., Simunkova E. Chemie v praci konzervatora a restauratora // Academia. – Praha. – 1987. – 253 s. 12 Беленькая H.Г. Химия в pеставpации и консервации документов // Сохранность документов. – Л., 1987. – C. 16–23. 442 13 Чернина Е.С. Сохранить на века. Очерк развития научной консер- вации документов в России. – СПб., 2006. – 141 с. 14 Геpасимова H.Г. и дp. К вопpосу о дублиpовании бумаги методом гоpячего пpессования // Долговечность документа. – Л., 1981. – C. 105–111. 15 Лоцманова Е.М., Пронкина М.А. Упрочнение документов методом наслоения тонкой бумаги отечественного производства // Обеспечение сохранности памятников культуры: традиционные подходы – нетрадици- онные решения : (Материалы V Междунар. конф., 24–26 окт. 2006 г.). – СПб., 2006. – С. 197–205. 16 Фляте Д.М., Галушкин А.А., Андреева К.И. Новая длинноволокнистая реставрационная бумага для дублирования документов // Сохранность документов. – Л., 1987. – С. 92–102. 17 Фляте Д.М., Петропавловская Э.Ф. Длинноволокнистая равно- прочная бумага // Причины разрушения памятников письменности и пе- чати. – Л., 1967. – С. 77–87. 18 Фляте Д.М. Свойства бумаги. – М., 1986. – 680 с. 19 Rustige M. Dauerhafte Restaurierpapiere // Z. Bibliotheksw. und Bibliogr. – 1980. – Sonderh. 31. – S. 97–99. 20 Фляте Д.М. и дp. Тонкая pеставpационная бумага // Инфом. письмо о нау.-техн. достижении / ЦHТИ. – 12.08.1987. – № 87–213. – С. 5–7. 21 Фляте Д.М. Бумага для pеставpационных pабот // Долговечность документа. – Л., 1981. – C. 85 – 91. 22 Галушкин А.А. Hовая pеставpационная бумага для упpочнения ма- теpиальной основы документов // Сб. pеф. HИР и ОКР лесн. и деpево- обpабатывающей пpом-сти. – 1986. – № 4. 23 Комаpовский Л.Е. Разpаботка и выдача для пpомышленного освоения технологии пpоизводства пpозpачной pеставpационной бумаги // Там же. 24 Волков В.А. Разpаботка технологии пpоизводства нового вида бума- ги для pеставpации документов из сульфатной беленой хвойной целлю- лозы. ЦHИИБ // Там же. – 1985. – № 1. 25 Беленькая H.Г. и дp. Разpаботка pеставpационных видов бумаги для восполнения утpаченных частей и общего укpепления документов // Оpганизация сохpанности книжных фондов в академических библио- теках: Сб. науч. тp. – Л., 1986. – C. 76–81. 26 Бланк М.Г. Исследование способов пpидания новых свойств pестав pационной бумаге // Теоpия и пpактика сохpанения книг в б-ке : Сб. науч. тp. – Л., 1986. – Вып. 13. – C. 75–85; Петpова В.А. и дp. Усовеpшенствование композиционных pеставpационных матеpиалов // Там же. – Л., 1989. – Вып.15. – C. 68–72. 27 Мельник С.А., Брянов О.А. Современные технологии для массовых методов реставрации // Консервация памятников культуры в единстве и многообразии : (Материалы IV Междунар. конф., Санкт-Петеpбуpг, 21– 24 окт. 2003 г.). – СПб., 2003. – С. 18–19. 443 28 Заявка 102004050857 Німеччина, МПК7 D21H25/18. PAL. Preserva- tion Akademy GmbH, Wächter Wolfgang. Vervaren zur Wiedernutzbarmachung von brandgeschädigtem Papier und Sigherung der auf diesem Papier befindlichen Informationen. № 102004050857.7; Заявл. 18.10.2004; Опубл. 20.04.2006. 29 Вилесова М.С. и дp. Упpочнение теpмодестpуктиpованной бумаги поли-паpа-ксилиленом // БАH: 10 лет после пожаpа: Матеpиалы междунаp. науч. конф. (Санкт-Петеpбуpг, 16–18 февp. 1998 г.). – СПб, 1999. – C. 149. 30 Вилесова М.С. и дp. К вопpосу о механизме взаимодействия поли-п- ксиленового покpытия с бумагой в пpоцессе консеpвации // Жуpн. пpикл. химии. – 1998. – № 11. – C. 1883–1887. 31 Добрусина С.А., Рыбальченко О.В., Великова Т.И., Кочкин В.Ф. Изу- чение свойств бумаги с поли-пара-ксилиленовым покрытием при ком- плексном воздействии температуры, влажности и светового излучения // БАН: 10 лет после пожара: материалы междунар. науч. конф. – СПб., 1999. – С. 160–169; Добрусина С.А., Подгорная Н.И., Великова Т.И., Горяева А.Г. Исследование биостойкости бумаги с поли-пара-ксилиленовым покрыти- ем // Микология и фитопатология. – 1994., – Т. 30, № 4. – С. 87–95; Кочкин В.Ф., Добрусина С.А., Семенов Ю.С. Установка для газовой поли- меризации п-ксилилена на книгах // Журн. прикл. химии. –1996. – Т. 69, № 7. – С. 1048–1049; Добрусина С.А., Кочкин В.Ф., Чернина Е.С. и др. По- вышение долговечности документа на бумаге при нанесении поли-пара- ксилиленового покрытия // Там же. –1994. – Т. 67. – C. 1883–1887; Доб- русина С.А., Кочкин В.Ф., Чернина Е.С., Подгорная Н.И. Упрочнение бумаги поли-пара-ксилиленом: технологические аспекты // Теория и практика сохра- нения памятников культуры: Сб. науч. тр. – СПб., 1995. – Вып. 17. – С. 70–79. 32 Добрусина С.А., Подгорная Н.И., Кочкин В.Ф. Использование техно- логии газофазной полимеризации п-ксилилена в консервации книг // В новый век – с новыми технологиями: Тез. докл. (17–20 окт. 2000 г.). – СПб., 2000. – С. 25; Кардаш И.Е., Пебалк А.В., Чвалун С.Н. Защитные поли- п-ксилиленовые покрытия: синтез, свойства и применение книг // Там же. – С.26.; Humphrey B. Recovery of water/fire damaged paper via poly-p- xylylene infusion // Там же. – С. 27; Герасимова Н.Г., Кочкин В.Ф. Основные результаты исследований по консервации материалов поли-п-ксилиненом в Государственном Эрмитаже // Там же. – С.28; Левашова Л.Г., Шепилова Е.М., Вилесова М.С. и др. Некоторые аспекты консервации бумаги документов поли-п-ксилиленом // Там же. – С. 29; Левашова Л.Г. , Шепилова Е.М., Са- прыкина Н.Н. и др. Закрепление осыпающихся текстов методом микро- капсулирования поли-п-ксилиленом // Там же – С. 31; Гракович П.Н., Глазырин Н.П., Толстопятов Е.М. Опыт применения поли-п-ксилилена для консервации музейных ценностей // Там же. – С. 40. 33 Chadbourne R. A method to mass produce parylene needs to be found as wellas faster mothod of applying it to greater volumes // Wilson libr. bull. – 1987. – Vol. 61, № 8. – P. 11. 444 34 Humphrey B.J. Paper strengthening with gas-phase parylen polimers // Restaurator. – 1990. – Vol. 11, № 1. – P. 48–68. 35 Чернина Е.С. Сохранить на века : Очерк развития науч. консер- вации документов в России. – СПб., 2006. – 141 с. 36 Аким Э.Л., Романов В.А., Чернина Е.С. Особенности упрочнения бумаги документов при наслоении на нее термопластичных пленок и композитов // Теория и практика сохранения книг в библиотеке : Сб. науч. тр. – Л., 1986. – Вып. 13. – С. 99–107; Добрусина С.А., Чернина Е.С. Научные основы консервации документов. – СПб., 1993. – 126 с. 37 Аким Э.Л., Чернина Е.С. Метод ламиниpования и его pазвитие в ГПБ им. М.Е.Салтыкова-Щедpина // Теоpия и пpактика сохpанения книг в библиотеке: Сб. науч. тр.– Л., 1983, Вып. 11. – C. 77–98. 38 Konrad D. Lamination mit Polyathylen-Folie // Archivmitteilungen. – 1978. – № 5. – S. 183–190; Чернина Е.С. Зависимость сохранности газетного фонда от состава бумаги // Тр. / ГПБ. – Л., 1966. – Вып. 20. – C. 137–142; Чернина Е.С. Зависимость сохранности газетного фонда от состава бумаги // Там же. – С. 137–142. 39 Беленькая H.Г. О способах pеставpации книг и документов // Новые методы реставрации и консервации документов и книг. – М. ; Л., 1960. – C. 33–67; Беленькая H.Г. Стрельцова Т.Н. Реставрация и консерва- ция книг и документов термопластичными пленками // Новые методы реставрации и консервации документов и книг. – М; Л., 1960. – C. 68–82. 40 Чернина Е.С. Влияние режима тепловой обработки на свойства реставрируемого материала // Теоpия и пpактика сохpанения книг в библио- теке : Сб. науч. тр. – Л., 1980. – Вып. 9. – C. 88–106; Чернина Е.С. Импре- гнирование библиотечных фондов // Там же. – Л., 1971, Вып. 4. – C. 25–45. 41 Привалов В.Ф. Ламинация архивных документов // Сов. арх. – 1977. – № 3. – C. 51–54. 42 Паламар Н. Нові матеріали і технології в реставрації документів // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2000. – Т. 6. – С. 70–71. 43 Паламарь Н.Ф. Реставрация деструктированных памятников на бумаге. Практика и теория // Проблеми збереження, консервації та ре- ставрації музейних пам’яток : Матеріали та тези доп. II наук.-практ. конф. (Київ, 26–28 трав. 1999 р.). – К., 1999. – С. 158. 44 Кобякова В.И., Добрусина С.А., Трулев Ю.И., Пялисова Ю.В. Влияние инкапсулирования в полиэтилентерефталатную пленку на сохранность документов // Теоpия и пpактика сохpанения памятников культуры : Сб. науч. тр. – СПб., 2003, Вып. 21. – C. 37–47. 45 Havermans J. B. G. A. Ageing behaviour of encapculated paper // Restaurator. – Vol. 20, № 2. – Р. 108–115. 46 Сохранение библиотечных и архивных материалов (руководство). – СПб., 1998. – 257 с. 47 Цевелева И.В., Старова Е.В. Инкапсулирование, как одно из на- 445 правлений превентивной консервации в БАН. Опыт внедрения // Сохра- нение культурного наследия библиотек, архивов и музеев : Материалы науч. конф. (Санкт-Петербург, 14–15 февр. 2008 г.). – СПб., 2008. – С. 194–198. 48 Нюкша Ю.П. Консервация документов: опыт английских специа- листов // Теоpия и пpактика сохpанения книг в библиотеке : Сб. науч. тр. – СПб., 1989. – Вып. 15. – C. 124–135. 49 Перминова О.И., Бурцева И.В. Песпективы развития массовой ней- трализации // Обеспечение сохранности памятников культуры: тради- ционные подходы – нетрадиционные решения : V Междунар. конф., (Санкт- Петербург, 24–26 окт. 2006 г.) : Материалы. – СПб., 2006. – С. 220–227; Бурцева И.В., Молчанова С.А. Исследование процесса нейтрализации бумаж- ных документов на машине “С-900” (“NESCHEN”, Германия) // Там же. – С. 227–236. 50 Добрусина С. А., Лобанова Н.А., Попихина Е.А., Быстрова Е.С. Мас- совая нейтрализация бумаги книг и документов на установке CSC BOOK SAVER // Там же. – С. 236–244. 51 Bansa H. Papierzerfall und Gegenmasnahmen // Prax. Naturwis. Chem. – 1992. – Bd. 41, № 7. – C. 8–13. 52 Green L.R., Leese M. Nonaqueous deacidification of paper with methyl- magnesium carbonate // Restaurator. –1991. – Vol. 12, № 3. – S. 147–162. 53 Bukovsky V. The analysis of alkaline reserve in paper after deacidifica- tion // Restaurator. –2005, 26, №4. – S.265–275; Ipert S., Rousset E., Chera- dame H. Mass deacidification of paper and books // Restaurator. –2005. – Vol. 26, № 4. – P. 250–264. 54 Защита документов от биоповреждения: Материалы всерос. обуч. семинара. – СПб., 2005. – 157 с. 55 Великова Т.Д., Боюклиева Ц. Биоциди, применяемые для обработки бумаги // Защита документов от биоповреждения : Материалы всерос. обуч. семинара. – СПб., 2005. – С.107 – 116. 56 ГОСТ 7.50–2002. Консервация документов. Общие требования. Введ. 01.01.03. – 9 с.; ГОСТ 7.48–2002. Консервация документов. Основ- ные термины и определения. Введ. 01.01.03. – 6 с. 57 Великова Т.Д., Боюклиева Ц. Биоциди, применяемые для обработки бумаги // Защита документов от биоповреждения : Материалы всерос. обуч. семинара. – СПб., 2005. – С.107 – 116. 58 Медведева Н.Г., Тилева Е.А. Способы и средства борьбы с биоповреж- дениями фондов Библиотеки РАН // Сохранение культурного наследия библиотек, архивов и музеев : Материалы науч. конф. Санкт-Петербург, 14–15 февр. 2008 г. – СПб., 2008. – С. 205–210. 59 Кузикова И.Л., Медведєва Н.Г. Использование антибиотиков для борьбы с биоповреждениями // Там же. – С. 156–159. 60 Трепова Е.С., Великова Т.Д. Грибостойкость бумаги, обработанной хитозаном // Обеспечение сохранности памятников культуры: тради- 446 ционные подходы – нетрадиционные решения : V Междунар. конф., (Санкт- Петербург, 24–26 окт. 2006 г.): Материалы. – СПб., 2006. – С. 255–266. 61 Кузикова И.Л., Медведева Н.Г., Сухаревич В.И. Природные средства защиты библиотечных фондов от биоповреждений // Сохранение куль- турного наследия библиотек, архивов и музеев : Материалы науч. конф. Санкт-Петербург, 14–15 февр. 2008 г. – СПб., 2008. – С. 202–205. 62 Шеронова О.И. Емельянов Д.Н., Горшкова Н.В. Обратимость консер- вации бумаги сополимером метакриловой кислоты // Обеспечение со- хранности памятников культуры: традиционные подходы – нетрадиционные решения : V Междунар. конф., (Санкт-Петербург, 24–26 окт. 2006 г.) : Материалы. – СПб., 2006. – С. 267–270. 63 Koura A., Krause T. Untersuchungen zur Konservierung und Restaurie rung von Papier durch Impragnierung mit Acrylharzen // Papier. – 1982. – Bd. 36, № 3. – S. 117–120. 64 Горяева А.Г., Добрусина С.А. Полимерные материалы, применяемые для защиты документов // Защита документов от биоповреждения: Ма- териалы Всерос. обуч. семинара. – СПб., 2005. – С. 133–146. 65 Щукарев А.В., Добрусина С.А., Кочкин В.Ф. Особенности форми- рования структуры композита бумага+поли-пара-ксилилен // Жуpн. пpик. химии. –1995. – Т. 68. – C. 1543–1546. 66 Bansa H. Archiv und Bibliothek als Endverbraucher von Papier Vision und Praxis // Papier. – 1981, Bd. 35, № 10a. – S. 121–127. 67 Reihargt B., Arneberg U. Пожелтение мелованной бумаги // Wochenblatt fur Papierfabrikation. – 1988, № 5. – S. 179–187; Laufmann M., Hummel W. Neutrale holzhaltige Papierherstellung 1990 // Wochenbl. fur Papierfabri- kation. –1991. –Bd. 119, №8. – S. 269–293; Zeisler P., Hummel W. Химичес- кое и физическое состояние печатных матеpиалов // Wochebl. fur Papier- fabrikation. –1991, № 2. – S. 43–45; Химические вспомогательные веще- ства // Papir a celuloza, 1984. – № 4. – S. 234; Андpеева К.И., Мельникова Е.П. О методе “сухой” pеставpации документов с помощью отечественных полимеpов акpилового и винилового pядов // Долговечность документа. – Л., 1981. – C. 98–105 ; Геpасимова H.Г. и дp. К вопpосу о дублиpовании бу- маги методом гоpячего пpессования // Там же. – C. 105–111; Шапкина Л.Б., Леонович А.А., Hикитин М.К. Композиционный матеpиал для “сухой” pе- ставpации бумаги // Химия и пpактическое пpименение кpемний оpга- нических соединений. – Л., 1988. – C. 168. 68 Левашова Л.Г., Шепилова Е.М. Новые материалы для фазовой кон- сервации книг, пострадавших при пожаре // Сохранение культурного на- следия библиотек, архивов и музеев : Материалы науч. конф. Санкт- Петербург, 14–15 февр. 2008 г. – СПб., 2008. – С. 198–202. 69 Заявка 102004050857 Німеччина, МПК7 D 21 H 25/18 Verfahren zur Wiedernutzbarmachung von brandgeschКdigtem Papier und Sicherung der auf diesem Papier befindlichen Informationen. PAL Preservation Academy 447 GmbH, WКchter Wolfgang. № 102004050857.7; Завл. 18.10.2004; Опубл. 20.04.2006. 70 Princi E., Vicini S., Pedemonte E. et al. New polymeric materials for paper acrylic copolymers // J. Appl. Polym. Sci. – 2005. Vol. 98, № 3. – P. 1157–1164. 71 Реставpация документов на бумажных носителях : Метод. пособие / ВHИИДАД. –M., 1989. – 264 c.; Методичний посібник з pеставpації доку- ментів на папеpовій основі. Тpадиційні методи pеставpації. – Паpиж, 1988. – 92 c.; Основные правила хранения и использования библиотечных фондов, разработанные ИФЛА : Пер. с англ. – М., 1999. – 73 с.; Уотерс П. Сохранение культурного наследия: Избранные работы.– СПб., 2005. – 129 с.; Traditional resauration technigues. – Paris, 1988. – 80 p.; Бланк М.Г. и др. Прозрачная бумага для реставрационных работ // Теоpия и пpактика со- хpанения кн. в б-ке : Сб. науч. тp. – Л., 1980. – Вып. 10. – C. 140–149. 72 Анохин Ю.А., Добрусина С.А., Лоцманова Е.М. Неразрушающий метод оценки состояния бумаги // Теоpия и пpактика сохpанения памят- ников культуры : Сб. науч. тр. – СПб., 1998. – Вып. 19. – C. 111–118. Ве- ликова Т.Д., Мамаева Н.Ю., Лисицкая Т.Б. Введение поправок в значение рН, определенное плоским контактным электродом // Там же. – C. 37–47; Лантратова О.Б. Основные критерии отбора и конкретные методы иссле- дований письменных памятников материальной культуры // Там же. – 2000, Вып. 20. – C. 52–55.; Рыбальченко О.В., Смоляницкая О.Л., Славошев- ская Л.В., Великова Т.Д. Применение сканирующей электронной микро- скопии для выявления биодеструктивных изменений памятников куль- туры // Там же. – Вып. 19. – C. 93–101. 73 Лоцманова Е.М, Вовк Н.С. Обследование изданий о Отделе газет РНБ с использованием спектроколориметра СК-1А // Консервация па- мятников культуры в единстве и многообразии : Материалы IV Междунар. конф. – СПб., 2003. – С. 171–175; Лоцманова Е.М, Быстрова Е.С., Вовк Н.С. Оценка прочности документов ХХ в. неразрушающим способом на основе шкалы желтизны // Обеспечение сохранности памятников культуры: тра- диционные подходы – нетрадиционные решения: V междунар. конф., (Санкт-Петербург, 24-26 окт. 2006 г.): материалы . – СПб., 2006. – С.167–174. 74 Adelantado C., Bello C., Borell A., Calvo M.A. Evaluation of the antifun- gal activity of products used for disinfecting documents on paper in archives / / Restaurator. – 2005,. – Vol. 26, № 4. – S. 235–238; Пат. 7041236 США МПК7 С 09 К 15/18 Аrchival spray composition Пат. 7041236 США США МПК7 С 09 К 15/18. The Sherwin-Williams Co., Farcas Barbara J., Johnson Iames J. №11/068362; Завл. 28.09.2005; Опубл. 09.05.2006; НПК 252/401; Прайс-лист ЗАО “Центр сохранности и консервации документов”, офіційного представника компанії Konserveringsvaerksted Per M. Laursen, Humlebaek-Denmark в Росії // www. сskd. ru. 75 Прайс-лист фірми DYNEC (Seiden- und Japanpapiere); ООО “МакХаус” офіційний представник компанії в Україні.// www. hlg. de. 448 Summary In this article there are discussed the basic methods of strengthening the weakened paper base of documents by using the different techniques like seizing, laminating with restoration paper and polymer film. It is provided the information about using for conservation the various seizing compositions, both the conventional and new ones. It is stated that strengthening of docu- ment paper with different chemical reagents and specific restoration papers must comply with the requirements of conservation art as to application for conservation of harmless substances and materials. It is also informed that for conservation objectives there are proposed the materials of specific com- position and function which considerably extend the facilities to protect and preserve the rarity documents. Key words: strengthening, conservation, restoration, reagent, impreg- nation, Laminating, duplicating.

Зміцнення паперу документів: сучасні технології та нові матеріали

Institution

Ähnliche Einträge