Наукові школи в НАН України

Визначено зміст поняття “наукова школа”, характеризуються особливості, притаманні науковим школам, та їх роль в сучасній науці. Ідентифіковано та наведено перелік провідних наукових шкіл у НАН України, їх персональний склад....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Храмов, Ю.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Дослідження з наукознавства та історії науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49107
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Наукові школи в НАН України / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 122-133. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49107
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-491072013-09-24T01:45:35Z Наукові школи в НАН України Храмов, Ю.О. Дослідження з наукознавства та історії науки Визначено зміст поняття “наукова школа”, характеризуються особливості, притаманні науковим школам, та їх роль в сучасній науці. Ідентифіковано та наведено перелік провідних наукових шкіл у НАН України, їх персональний склад. Определено содержание понятия “научная школа”, характеризуются особенности, свойственные научным школам, и их роль в современной науке. Идентифицированы и приведен перечень ведущих научных школ в НАН Украины, их персональный состав. A definition to the notion of “academic school” is given, specifics of academics schools and their role in the contemporary science is outlined. The list of leading academic schools within the NAS of Ukraine and their personnel is identified and shown. 2008 Article Наукові школи в НАН України / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 122-133. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49107 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження з наукознавства та історії науки Дослідження з наукознавства та історії науки
spellingShingle	Дослідження з наукознавства та історії науки Дослідження з наукознавства та історії науки Храмов, Ю.О. Наукові школи в НАН України Наука та наукознавство
description	Визначено зміст поняття “наукова школа”, характеризуються особливості, притаманні науковим школам, та їх роль в сучасній науці. Ідентифіковано та наведено перелік провідних наукових шкіл у НАН України, їх персональний склад.
format	Article
author	Храмов, Ю.О.
author_facet	Храмов, Ю.О.
author_sort	Храмов, Ю.О.
title	Наукові школи в НАН України
title_short	Наукові школи в НАН України
title_full	Наукові школи в НАН України
title_fullStr	Наукові школи в НАН України
title_full_unstemmed	Наукові школи в НАН України
title_sort	наукові школи в нан україни
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Дослідження з наукознавства та історії науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49107
citation_txt	Наукові школи в НАН України / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 122-133. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT hramovûo naukovíškolivnanukraíni
first_indexed	2025-07-04T10:00:39Z
last_indexed	2025-07-04T10:00:39Z
_version_	1836710090188521472
fulltext	Science and Science of Science, 2008, № 4122 З другої половини ХІХ ст. для на- уки здебільшого характерною стає колективна діяльність формальних та неформальних дослідницьких струк- тур, зокрема наукових шкіл. Останні є надзвичайно ефективними формами творчого колективного співробітни- цтва вчених, їх кооперації в процесі наукового пошуку. Тому дослідження питань, пов’язаних з ними, завжди ви- кликало і викликає неабиякий інтерес широкої наукової громадськості. З на- уковими школами пов’язуються успі- хи в конкретних науках, розширення можливостей управління наукою та великими дослідницькими колекти- вами. Перенесення на них принципів роботи наукових шкіл, утвердження в цих колективах окремих позитивних рис школи — це також один із шляхів інтенсифікації наукової діяльності. Автор статті протягом багатьох ро- ків розробляв робочу модель сучасної наукової школи. Згідно з нею остан- ня являє собою неформальну творчу спільноту дослідників різних поколінь високої наукової кваліфікації на чолі з науковим лідером у певному науково- му напрямі, об’єднаних однаковими підходами до розв’язання проблеми, стилем роботи й мислення, оригіналь- ністю й новизною ідей і методів реа- лізації дослідницької програми, яка одержала значні наукові результати, здобула авторитет і громадське визна- ння в даній галузі знання. Унікальність наукової школи зу- мовлюється також тим, що це колек- тив дослідників, який самоорганізу- ється. Члени його об’єднані передусім спільними науковими інтересами, в більшості своїй є однодумцями, що мають однаковий духовний знамен- ник. Для цього колективу характерні демократичність та ентузіазм, обста- новка творчості, безперервного на- укового спілкування, гострих і палких дискусій, принципової, проте добро- зичливої критики. Як свідчить практи- ка, найбільш плідно група чи колектив дослідників на чолі з науковим лідером функціонують в таких структурах: на- уковий лідер — кафедра вузу — інсти- тут чи відділ (лабораторія) — семінар; науковий лідер — кафедра вузу — се- мінар; науковий лідер — інститут чи відділ (лабораторія) — семінар. Вони сприяють залученню творчої молоді до науки, виступаючи своєрідними систе- мами відбору, підготовки та виховання дослідників. У результаті навколо лідера форму- ється колектив його учнів і співробіт- ників, який за певних умов може стати зародком школи або навіть перетвори- тися на неї. І, навпаки, за несприятли- вих організаційних умов перспективна в науковому відношенні група може залишитися в зародковому стані, тоб- то не набути характерних рис наукової школи. Отже, формуючи сприятливий мікроклімат у колективі, надаючи йому Ю.О. Храмов Наукові школи в НАН України Визначено зміст поняття “наукова школа”, характеризуються особливості, притаманні науковим школам, та їх роль в сучасній науці. Ідентифіковано та наведено перелік провідних наукових шкіл у НАН України, їх персональний склад. © Ю.О. Храмов, 2008 НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 123 необхідне фінансове та кадрове забез- печення, можна певною мірою керува- ти процесом формування школи. Нині в наведених вище структурах функціонує більшість наукових шкіл і колективів на чолі з лідером. Водночас перша структура переконливо свідчить про виключно важливу роль тісних зв’язків науково-дослідних інститутів з вузами, послаблення яких може за- вдати серйозної шкоди формуванню наукових шкіл. Школа — найяскравіший прояв колективної форми творчості під без- посереднім ідейним та практичним керівництвом видатного вченого й учителя, який живить цей колектив науковими ідеями й визначає методи та зміст робіт, що проводяться в школі. Вона — охоронець набутих традицій, наукової “ідеології”, концентрований досвід ряду поколінь, своєрідна еста- фета передачі знань у науці. Школа “зосереджує” величезну творчу енер- гію вчених, координує їх діяльність у процесі наукового пошуку, макси- мально сприяє розкриттю творчих зді- бностей молодих учених, їх вихованню й перетворенню в зрілих дослідників, ініціює нові “точки росту” науки та на- прямів, сприяє їх становленню. Ось чому питання, пов’язані з фор- муванням та успішним функціонуван- ням шкіл, їх внеском у науку, науково- технічний і соціальний прогрес, набу- вають особливого значення у зв’язку із трансформацією наукової системи в нашій країні, коли наукові школи мо- жуть стати свого роду “точками опо- ри”. Запозичення нагромадженого в школах досвіду, методів та стилю керів- ництва науковими колективами, ство- рення в них здорового мікроклімату і моральних принципів, високого стан- дарту досліджень сприятиме успішно- му вирішенню завдань, поставлених перед вітчизняною наукою. Проте, хоч нині наука робиться в основному колективно, роль особис- тостей в ній, як і раніше, залишаєть- ся величезною. Вчений, який повною мірою поєднує талант дослідника й вчителя, унікальний, бо його значення для науки від цього тільки зростає. Ви- ховання таких лідерів науки, всебічна підтримка їх, посилення зв’язків ака- демічної науки з вузами як джерелами поповнення її молодими дослідника- ми сприятиме формуванню й розвитку наукових шкіл. Нового аспекту набувають і дослід- ницькі програми. Нині вони можуть становити державне замовлення науці. Треба тільки вирішити, якій з формаль- них чи неформальних груп вчених або шкіл його запропонувати, якій з них віддати перевагу в конкурсі на здобуття гранту тощо. І, навпаки, наукова шко- ла, колектив учених можуть пропону- вати таку дослідницьку програму, що зацікавила б державні структури. До- свід реалізації замовлення-програми в історії науки є, наприклад, уранової програми в США і СРСР (40-ві роки). До того ж у процесі виконання дослід- ницьких програм колективи вчених на чолі з керівниками, як правило, пере- творюються на наукові школи, набу- ваючи притаманних їм ознак. Інакше кажучи, наукові школи доцільно ви- користовувати в гнучких організацій- них структурах науки, створюючи на їх основі тимчасові колективи для реа- лізації певної дослідницької програми як державного замовлення. Таким чином, наукові школи, що склались, або колективи, які наближа- ються до них, можуть відіграти значну роль у перебудові науки в нашій країні, здобутті вагомих наукових результатів. Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4124 Але не тільки сказане вище робить наукові школи такими актуальни- ми й важливими. Гуманізація науки і науково-технічного прогресу зумовила певний зсув у історико-наукових дослі- дженнях. Розробки в цій галузі почали орієнтуватись на вивчення закономір- ностей розвитку науки як феномена культури з її вищими гуманістичними орієнтирами, ідеалами та цінностя- ми. Тому поняття науки як складової культури, а історії науки як органічної частини історії культури стали загаль- ноприйнятими. При цьому історик на- уки розглядає історію науки не як ме- ханічний набір фактів, упорядкованих у часі, а як логіку її розвитку, історію ідей і людей в їх тісному органічному взаємозв’язку. Гуманізація історико- наукових досліджень відбувається в двох напрямках, що доповнюють один одного. З одного боку, теоретичне до- слідження логіки наукових ідей здій- снюється з урахуванням соціокуль- турного контексту їх становлення й розвитку, а з другого — історія науки все частіше розглядається крізь при- зму досягнень формальних і нефор- мальних творчих колективів учених, зокрема наукових шкіл. Проте відразу зробимо застереження, що історія на- укових шкіл — це не історія всієї на- уки, оскільки “за кадром” залишається наукова, науково-організаційна й пе- дагогічна діяльність багатьох відомих учених, які хоч і не створили наукових шкіл, однак зробили зі своїми учнями й співробітниками помітний внесок у науку. З метою виявлення наукових шкіл, що сформувалися в Академії наук, ско- ристаємось запропонованим вище озна- ченням школи як своєрідним критерієм ідентифікації ряду неформальних твор- чих колективів учених із нау ковими школами. В результаті науковими школами можна вважати неформальні об’єднання науковців, створені таки- ми видатними вченими, як М. Амо- сов, М. Боголюбов, О. Богомолець, О. Бродський, Д. Граве, В. Глушков, О. Динник, А. Думанський, Л. Ландау, Ю. Митропольський, В. Михалєвич, О. Орлов, Є. і Б. Патони, Г. Писа- ренко, Л. Писаржевський, К. Синель- ников, М. Стражеско, В. Тре філов, В. Філатов, І. Францевич, І. Шмаль- гаузен, Л. Шубников, Д. Яновський та ін. У цих школах інтенсивного розвитку набули дослідження з багатьох актуаль- них проблем природознавства і техні- ки, створено чимало нових наукових напрямів, зроблено багато відкриттів, передбачень і винаходів, запропоно- вано велику кількість ідей і концепцій, теорій і методів тощо. Представницькі персональні скла- ди більшості перелічених шкіл, висока кваліфікація їх дослідників, одержані ними результати, їх авторитет та авто- ритет їх лідерів у різних галузях науки та ін. дають усі підстави вважати дані колективи у відповідності з прийня- тою моделлю саме науковими школа- ми. Діяльність їх у значній мірі визна- чала і визначає нині рівень розвитку науки в Академії, оскільки більшість з них характеризується активним твор- чим життям і дала не одне покоління вчених. В їх надрах зародились і діс- тали розвиток великі групи висококва- ліфікованих дослідників на чолі вже з новими науковими лідерами зі своїми напрямами, програмами, стилем тощо, які можна кваліфікувати “дочірніми” науковими школами. Нижче наведемо перелік провід- них наукових шкіл у НАН України та їх персональний склад, виявлений за до- помогою певних методик, зокрема ан- НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 125 М. АмосовМ. Боголюбов кетування, спогадів і висловлювань ба- гатьох представників цих шкіл — “жи- вих свідків” і “охоронців” їх історії, на чиїх очах зароджувались і розвивалися дані творчі об’єднання вчених. Школа Амосова: К. Амосова, Ю. Ан- томонов, В. Бєлов, І. Єрмакова, К. Лябах, О. Мінцер, В. Павлов, Б. Палець, А. По- пов, В. Соловйов та ін. Почала формувати- ся в 60-х рр. Напрями досліджень — серце ва хірургія, біологічна і медична кібернетика. Школа Боголюбова: Ю. Митрополь- ський, О. Парасюк, Й. Штокало, І. Юх- новський, В. Шелест, Д. Петрина, В. Фу- щич, Г. Зинов’єв, В. Лендьєл, Ю. Малюта, Ю. Ментковський, В. Писаренко, Б. Стру- минський, Л. Єнковські, А. Федорченко, С. Фещенко та ін. Зародилася в 40—50-х рр. у Києві. Напрями досліджень — математична фізика, статистична фізика, квантова теорія поля і теорія елементарних частинок. Дочірні школи Ю. Митропольського та І. Юхновського. Школа Богомольця: М. Сиротинін, Л. Перельман, Н. Медведєва, М. Горєв, П. Горизонтов, М. Федоров, Є. Татари- нов, І. Колпаков, Є. Коган, М. Колпико- ва, Я. Ужанський, А. Адо, В. Комісаренко, О. Богомолець, П. Марчук, Т. Пашаєв, Р. Кавецький, В. Неговський та ін. Заро- В. ГлушковО. Богомолець Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4126 дилася в 20—30-х роках у Києві. Напрям досліджень — патофізіологія. Школа Глушкова: В. Деркач, В. Михалє- вич, А. Нікітін, І. Сергієнко, М. Федоренко, Б. Малиновський, О. Бакаєв, Ю. Єрмольєв, І. Коваленко, В. Кунцевич, А. Морозов, Б. Пшеничний, В. Редько, Ю. Самойленко, В. Скуріхін, Н. Шор, К. Ющенко, Г. Цейт- лін, Т. Мар’янович, В. Гусєв, М. Сахнюк, В. Литвинов, Ю. Капітонова, О. Летичев- ський, А. Міщенко, О. Годлевський, Н. Ай- зенберг, Ю. Іваськів, З. Рабинович, С. По- гребинський, А. Стогній та ін. Зародилася на початку 60-х рр. у Києві. Напрями дослід- жень — кібернетика, обчислювальна техніка й інформатика. Дочірні школи В. Михалє - вича, К. Ющенко, І. Сергієнка та Б. Пшенич- ного. Школа Гріднєва: В. Трефілов, О. Іваси- шин, С. Ошкадьоров, В. Черепін, В. Гав- рилюк, Ю. Мешков, А. Бєлоцький, М. Ва- сильєв, Ю. Петров та ін. Зародилася в 60-х роках. Напрям досліджень — металознав- ство. Дочірня школа В. Трефілова. Школа Грушевського (київська): О. Бара- нович, Т. Гавриленко, С. Глушко, П. Глядків- ський, К. Грушевська, В. Денисенко, В. Єв- фимовський, В. Ігнатієнко, М. Карачківський, В. Костащук, Д. Кравцов, П. Нечипоренко, О. Павлик, Ф. Савченко, Є. Смолинська, А. ДуманськийО. Динник М. ГрушевськийВ. Гріднєв НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 127 Є. ПатонД. Зеров О. Степанишина, М. Ткаченко, С. Шамрай, Л. Шевченко, В. Юркевич. Сформувалася в Києві в 20-х роках, продовжувала традиції львівської школи М. Грушевського, створеної наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Напрям досліджень — історія України. Школа Динника: Г. Савін, А. Локшин, В. Лазарян, В. Моссаковський, О. Пень- ков, Н. Алумяе, М. Леонов, П. Шереметьєв, Г. Павленко, Л. Афендик, Ф. Флорінський, В. Георгієвська, В. Білий, Н. Біла та ін. За- родилась в 20-х рр. у Дніпропетровську. Напрями досліджень — теорія пружнос- ті, будівельна та гірнича механіка. Дочірні школи Г. Савіна та Г. Павленка. Школа Думанського: М. Чапек, А. Моз- говий, Г. Третьяков, Т. Гранська, Н. Ска- кун, С. Шрейнер, Р. Нейман, О. Курилен- ко, Ф. Овчаренко, Ю. Тарасевич, К. Ахме- дов, С. Харін, П. Сілін, І. Бень, Є. Симонов та ін. Зародилася в 30-х рр. у Києві. Напрям досліджень — колоїдна хімія. Школа Зерова: А. Лазаренко, Є. Брадіс, П. Бачуріна, Ф. Левіна, І. Зоз, Н. Щекіна, Н. Мошкова, Н. Кондратьєва, Н. Масюк, І. Дудка, А. Бухало, Г. П аламар-Мордвінцева, З. Асаца-Вєтрова та ін. Зародилася в 30-х рр. у Києві. Напрям досліджень — ботаніка. Київська школа зварювання, нових матері- алів та технологій. Засновником школи (30-ті А. КіпріановБ. Патон Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4128 ро ки) є Є. Патон — учений у галузі електро- зварювання і мостобудування. Його учнями були І. Александров, Ф. Бєлянкін, М. Кор- ноухов, Б. і В. Патони, К. Симінський, Б. Горбунов, О. Уманський, Я. Лівшиць, Л. Каменцев та ін. Під його ж керівництвом почало (з 50-х років) своє існування друге покоління школи в галузі зварювання, но- вих матеріалів і технологій, нині очолю- ваної його сином Б. Патоном — ученим у галузі металургії, зварювання та нових тех- нологій. Її представляють Д. Дудко, В. Ле- бедєв, Б. Медовар, Б. Мовчан, І. Походня, Б. Касаткін, С. Кучук-Яценко, А. Макара, В. Труфяков, А. Асніс, Г. Волошкевич, С. Гуревич, А. Казиміров, В. Подгаєцький, Д. Рабкін, Г. Раєвський, І. Фрумін та ін. Школа Кіпріанова: Ф. Бабичев, Г. Дядю- ша, А. Ільченко, О. Іщенко, О. Качковський, М. Корнілов, К. Левченко, Ф. Михайлен- ко, Л. Мушкало, В. Петрунькін, Г. Пілюгін, Е. Пономарьова, В. Починок, Ю. Розум, М. Романов, М. Серебряний, О. Стеценко, К. Сич, О. Толмачов, В. Хиля, В. Чернець- кий, Л. Ягупольський та ін. Почала фор- муватись в 30-х рр. у Харкові, з 40-х рр.— в Києві. Напрям досліджень — теорія кольо- ровості органічних сполук, хімія барвників. Школа Курдюмова: М. Арбузов, В. Грід- нєв, А. Лесник, В. Трефілов, В. Немош- В. МихалєвичЮ. Митропольський О. КухтенкоГ. Курдюмов НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 129 Г. ПроскураЛ. Писаржевський каленко, Г. Козирський, Л. Лариков, В. Лободюк, Л. Лисак, Б. Ніколін, Л. Ти- хонов, Б. Хаєнко, Л. Хандрос, К. Чуїстов, Г. Курдюмов та ін. Почала формуватися в 30-х рр. у Дніпропетровську, з 40-х рр.— в Києві. Основний напрям досліджень — ме- талознавство. Дочірні школи В. Гріднєва та В. Трефілова. Школа Кухтенка: М. Згуровський, Ю. Кри вонос, Ю. Самойленко, О. Фе- доровський, В. Волкович, В. Губарєв, Ю. Крементуло, Ю. Ладиков-Роєв, Д. Ле- бедєв, В. Меркулов, В. Павлов, І. Селезов, В. Семенов, П. Чинаєв, М. Чумаков та ін. Почала формування у 60-х рр. Напрям до- сліджень: теорія автоматизованого управ- ління, фізична кібернетика, математична теорія систем. Школа Митропольського: А. Самойлен- ко, О. Шарковський, А. Мартинюк, В. Гро- бов, В. Рубаник, П.Сеник, В. Фодчук, А. Шестопал, А. Березовський, Г. Хома, К. Кухта, Д. Мартинюк, В. Самойленко, О. Ликова, О. Лопатин, Т. Стрижак та ін. Почала формуватися в 50-х роках у Києві. Напрям досліджень — нелінійна механіка та теорія диференціальних рівнянь. Дочір- ня школа А. Самойленка. Школа Михалєвича: О. Бакаєв, Ю. Єрмо льєв, І. Коваленко, В. Кунцевич, Б. Пшеничний, В. Редько, І. Сергієнко, Н. Шор, К. Атоєв, Л. Баженов, Л. Галус- това, В. Гершович, М. Журбенко, Т. Под- часова, О. Сибірко, В. Трубін, В. Яненко та ін. Почала формуватися в 60-х рр. Напрям досліджень — математична та економічна кібернетика, інформатика, теорія опти- мізації. Дочірні школи Б. Пшеничного та І. Сергієнка. Школа Писаржевського: О. Бродський, Н. Аверкієв, М. Розенберг, Ф. Березовська, В. Ройтер, М. Поляков, С. Рогінський, М. Русов, М. Рубаник, Б. Даїн, В. Юза, В. Фінкельштейн, О. Занько, І. Хризман, Д. Еріставі, П. Гогорішвілі, К. Ляліков та ін. Зародилася наприкінці 20-х рр. у Дніпро- петровську. Напрям досліджень — елек- тронна хімія. Дочірня школа О. Бродського. Школа Проскури: Д. Алексапольський, А. Борисенко, Я. Ткаченко, М. Невструє- ва, О. Литвинов, А. Єременко, П. Бенінг, В. Хрущов, А. Люлька, Ю. Дедусенко, В. Єршов, Є. Рафалес-Ламарка, А. Філіппов та ін. Зародилася в 20-ті рр. у Харкові. На- прям досліджень — гідро- та аеромеханіка. Школа Савіна: О. Гузь, О. Космодаміан- ський, В. Панасюк, Я. Підстригач, В. Рва- чов, Ю. Неміш, Н. Біла, Є. Бурмістров, Г. Ванін, С. Гавеля, М. Глушко, О. Горо- шко, Д. Грилицький, Я. Каюк, В. Лит- винов, Б. Пелех, Ю. Подільчук, І. Пру- сов, С. Сергєєв, В. Тульчій, А. Угодчиков, Н. Флейшман, Л. Хорошун, І. Цурпал, Ю. Шевляков та ін. Зародилася в 40-х рр. у Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4130 Львові, Києві. Напрям досліджень — меха- ніка суцільного середовища. Дочірні шко- ли О. Гузя, В. Панасюка, Я. Підстригача. Школа Серенсена: А. Коваленко, Г. Пи- саренко, Н. Махутов, В. Труфяков, М. Бо- родін, М. Гарф, А. Гусенков, Р. Дуль- нєв, В. Когаєв, П. Котов, М. Степанов, В. Стреляєв, Р. Шнейдерович, Г. Зайцев та ін. Зародилася в 30-х рр. у Києві. Напрям досліджень — механіка деформованого твердого тіла. Дочірня школа Г. Писаренка. Школа Симінського: С. Серенсен, Ф. Бє- лянкін, М. Жудін, О. Уманський, Б. Лисін, М. Корноухов, Б. Горбунов, І. Штаєрман, Г. Сухомел, І. Кирієнко, М. Давиденков, М. Воропаєв, Є.Гарф та ін. Зародилася в 20-х рр. у Києві. Напрям досліджень — ме- ханіка деформованого твердого тіла. Дочір- ня школа С. Серенсена. Школа Синельникова: Я. Файнберг, В. Іванов, В. Зеленський, В. Толок, В. Пє- тухов, І. Гришаєв, В. Амоненко, Н. Власен- ко, Л. Падалка, В. Супруненко, Г. Тихин- ський, І. Шкляревський, Л. Душин, А. Кал- миков, Б. Акшанов, П. Болотин, Ф. Бусол, В. Грижко, П. Зейдліц, Л. Китаєвський, А. Некрашевич, С. Водолажський, Г. Ни- колаєв, Б. Руткевич, Б. Сафронов, Я. Ям- ницький та ін. Почала формуватися в 40-х рр. у Харкові. Напрям досліджень — фізика К. СимінськийГ. Савін К. СинельниковС. Серенсен НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 131 В. ФілатовМ. Стражеско Л. ШубниковІ. Францевич і техніка прискорювачів, вакуумна техніка, фізичне матеріалознавство, фізика плазми і проблема керованого термоядерного син- тезу. Дочірні школи Я. Файнберга, В. Іванова та В. Зеленського. Школа Стражеска: В. Василенко, Ф. Примак, Е. Кристер, О. Айзенберг, І. Шур, Н. Щупак, М. Авіосор, І. Туровець, О. Смирнова-Замкова, І. Іщенко, Д. Чебо- тарьов, Ф. Яновський, А. Міхньов, С. Ша- равський, О. Пхакадзе та ін. Зародилася в 20-х рр. у Києві. Напрям досліджень — те- рапія. Дочірня школа Д. Чеботарьова. Школа Філатова: С. Вельтер, В. Скоро- динська, М. Баженова, О. Марцинковський, Н. Пучківська, В. Войно-Ясенецький, С. Бархолі, Д. Бушмич, Т. Горгіладзе, Г. Попов, Л. Савчук, М. Шпак, С. Черняк, В. Бібер, І. Чикало, А. Сисоєв, С. Мучник, В. Соловйова, О. Сотникова та ін. Заро- дилася в 30-х рр. в Одесі. Напрям дослі- джень — офтальмологія. Дочірня школа Н. Пучківської. Школа Францевича: М. Глинчук, Г. Гне- сін, О. Курдюмов, О. Пилянкевич, В. Бу- ланов, Р. Войтович, О. Гунченко, В. Двер- няков, Є. Жураковський, Д. Калинович, Д. Карпінос, Г. Карюк, І. Ковенський, В. Лавренко, О. Панасюк, Є. Печентков- ський, О. Теодорович, Л. Тульчинський, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4132 Л. Ягупольська та ін. Почала формуватися в 50-х рр. Напрям досліджень — фізичні основи матеріалознавства, порошкова ме- талургія. Харківська школа кріогеніки. Започатко- вана Л. Шубниковим у 30-ті рр. у Харкові. Її представляють Ю. Рябінін, О. Трапезніко- ва, О. Судовцов, В. Хоткевич, Н. Руден- ко, М. Федорова, Г. Шепелєв, Г. Мілютин, Л. Верещагін, М. Алексєєвський, А. Кікоїн, С. Шалит, І. Нахутін та ін. Школа Лазарєва: Б. Вєркін, О. Галкін, І. Дмитренко, Є. Боро- вик, І. Гіндін, Б. Єсельсон, Я. Кан, В. Ко- ган, В. Макаров, Н. Нахімович, І. Савельєв, В. Юферов, В. Голік, Л. Кан-Лазарєва та ін. Сформована Б. Лазарєвим у 40—50-х рр. у Харкові. Дочірні школи Б. Вєркіна та О. Гал- кіна. Харківська школа теоретичної фізики. Започаткована Л. Ландау в 30-х рр. у Хар- кові. Його учнями тут були Є. Ліфшиць, О. Компанеєць, О. Ахієзер, І. Померан- чук, І. Ліфшиць, В. Левич, В. Герман та ін. Тематика — фізика твердого тіла, ядерна фізика, квантова електродинаміка, фізика плазми, загальна термодинаміка, астрофі- зика. Її дочірні школи в Харкові — шко- ли О. Ахієзера та І. Ліфшиця, що почали формуватися в 50-х рр. Школа Ахієзера: В. Бар’яхтар, Д. Волков, С. Пелетмин- ський, О. Ситенко, Я. Файнберг, П. Фо- мін, К. Степанов, І. Ахієзер, А. Бакай, Ю. Бережний, Г. Любарський, С. Малеєв, І. Мірінков, Р. Половін, В. Попов, М. Ре- кало, М. Савченко, Н. Хижняк, Л. Шиш- кін, Я. Шифрін, М. Шульга, О. Яценко та ін. Напрям досліджень — фізика висо- ких енергій та елементарних частинок, фі- зика плазми, статистична фізика, фізика твердого тіла, магнетизм. Дочірні школи В. Бар’яхтара, О. Ситенка, Я. Файнберга, Д. Волкова та С. Пелетминського. Школа Ліфшиця: Л. Пастур, Е. Канер, А. Косевич, І. Кулик, М. Азбель, М. Каганов, Є. Інопін, Ф. Басс, В. Галайко, С. Гредескул, Р. Гур- жі, Г. Зільберман, В. Конторович, В. Пе- ресада, В. Песчанський, Л. Розенцвейг, Л. ЛандауБ. Лазарєв І. Ліфшиц НАУКОВІ ШКОЛИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 133 К. ЮщенкоО. Ахієзер В. Сльозов, А. Слуцкін, В. Цукерник та ін. Сформована в Харкові в 60-х рр. Напрям досліджень — теорія твердого тіла. Школа Ющенко: О. Перевозчикова, І. Вельбицький, А. Довгалло, Т. Гринчен- ко, В. Клименко, П. Кнопов, О. Лаврище- ва, А. Халілов, О. Хіміч, Г. Цейтлін та ін. Почала формуватися в 50-х рр. Напрям до- сліджень — теорія програмування. Перелічені школи зробили значний внесок у розвиток не тільки вітчизня- ної, а й світової науки, їх традиції, стиль роботи, духовний клімат існують в Україні і понині, визначаючи подекуди обличчя багатьох наукових напрямів. Необхідно зазначити, що тут на- ведено персональні склади тільки частини наукових шкіл, створених в Академії, “за кадром” залишили- ся школи О. Бродського, Б. Вєркіна, О. Галкіна, О. Івахненка, В. Трефі- лова, О. Чекмарьова, Ф. Яновського та ін., а також низка шкіл, які нині живуть активним творчим життям на чолі зі своїми керівниками — школи В. Бар’яхтара, О. Гузя, В. Зеленського, П. Костюка, С. Пелетминського, А. Са- мойленка, І. Сергієнка, І. Юхновського та ін. Одержано 16.10.2008 Ю.А.Храмов Научные школы в НАН Украины Определено содержание понятия “научная школа”, характеризуются особенности, свойственные на- учным школам, и их роль в современной науке. Идентифицированы и приведен перечень ведущих научных школ в НАН Украины, их персональный состав.

Наукові школи в НАН України

Institution

Ähnliche Einträge