Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України

Висвітлено становлення і розвиток досліджень з історії природознавства і техніки в НАН України з 1918 р. по теперішній час, внесок в них різних наукових закладів, громадських об’єднань та окремих учених....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Хорошева, С.А., Храмов, Ю.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Дослідження з наукознавства та історії науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49109
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України / С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 144-163. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49109
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-491092013-09-11T03:05:11Z Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України Хорошева, С.А. Храмов, Ю.О. Дослідження з наукознавства та історії науки Висвітлено становлення і розвиток досліджень з історії природознавства і техніки в НАН України з 1918 р. по теперішній час, внесок в них різних наукових закладів, громадських об’єднань та окремих учених. Освещено становление и развитие исследований по истории естествознания и техники в НАН Украины с 1918 г. по настоящее время, вклад в них разных научных учреждений, общественных объединений и отдельных ученых. The paper shows establishment and development of studies in history of natural science and technology in the NAS of Ukraine since 1918 and on, and relevant contributions from various research institutions, public associations and individual researchers. 2008 Article Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України / С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 144-163. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49109 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження з наукознавства та історії науки Дослідження з наукознавства та історії науки
spellingShingle	Дослідження з наукознавства та історії науки Дослідження з наукознавства та історії науки Хорошева, С.А. Храмов, Ю.О. Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України Наука та наукознавство
description	Висвітлено становлення і розвиток досліджень з історії природознавства і техніки в НАН України з 1918 р. по теперішній час, внесок в них різних наукових закладів, громадських об’єднань та окремих учених.
format	Article
author	Хорошева, С.А. Храмов, Ю.О.
author_facet	Хорошева, С.А. Храмов, Ю.О.
author_sort	Хорошева, С.А.
title	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України
title_short	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України
title_full	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України
title_fullStr	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України
title_full_unstemmed	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України
title_sort	дослідження з історії природознавства і техніки в нан україни
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Дослідження з наукознавства та історії науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49109
citation_txt	Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України / С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 144-163. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT horoševasa doslídžennâzístorííprirodoznavstvaítehníkivnanukraíni AT hramovûo doslídžennâzístorííprirodoznavstvaítehníkivnanukraíni
first_indexed	2025-07-04T10:00:48Z
last_indexed	2025-07-04T10:00:48Z
_version_	1836710100408991744
fulltext	Science and Science of Science, 2008, № 4144 А.С.Попович, Ю.В.Ершов К истории становлення прогнозно-аналитических исследований научно- технологического развития в Центре исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М.Доброва НАН Украины Освещены вклад Г.М.Доброва в становление прогнозно-аналитических исследований перспектив раз- вития науки и технологий в Украине и работа, выполненная в Центре исследований научно-технического потенциала и истории науки им.Г.М.Доброва НАН Украины по такому прогнозированию в современный период. Поодинокі дослідження з історії природознавства і техніки проводилися в Україні ще наприкінці XIX — на по- чатку ХХ ст. Так, у Київському універси- теті окремі проблеми історії математики та її викладання розробляв М.М. Бу- гайов, у Харківському технологічному інституті історію техніки читав В.В. Да- нилевський, який 1928 р. організував тут першу в Україні кафедру історії техніки. Було видано низку його праць історико- наукового характеру, а також підручник з історії техніки для вищих навчаль- них закладів. Окремі матеріали роз- глядуваної тематики містилися також у виданнях, присвячених ювілейним і пам’ятним датам,— ювілеям Харків- ського, Київ ського і Новоросійського в Одесі університетів у ХІХ ст., а також у некрологах, що стосувалися відомих учених. З 70-х років зародився і такий розділ історії науки, як біографістика, що розглядає останню через біографії її провідних діячів. У 1873—1888 рр. ви- йшла в світ у 7 випусках “Русская исто- рия в жизнеописаниях ее главнейших деятелей” М.І. Костомарова, а в 1884 р. “Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского уни- верситета св. Владимира”. Ідея про необхідність проведен- ня систематичних досліджень з істо- рії природознавства і техніки виникла в Українській академії наук (УАН) та розглядалася нею вже в період її ста- новлення. Перший президент Академії В.І. Вернадский розумів історію науки не тільки як історію нових ідей і отри- мання нового знання, але і як спосіб з’ясування законів розвитку наукового мислення. Глибока зацікавленість істо- рією науки виникла у нього досить рано і зберігалася протягом всього його жит- тя. Ще в 1902—1903 навчальному році він прочитав у Московському універси- теті лекції з історії наукового світогляду, а в “Очерках и речах” (1922) надрукував серію статей з історії науки. При організації УАН В.І. Вернад- ському активно допомагав С.П. Тимо- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов © C.А. Хорошева, Ю.О. Храмов, 2008 Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України Висвітлено становлення і розвиток досліджень з історії природознавства і техніки в НАН України з 1918 р. по теперішній час, внесок в них різних наукових закладів, громадських об’єднань та окремих учених. ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 145 шенко, який також розумів значення історико-наукових досліджень. У скла- деній за його участю “Записці про Від- ділення фізично-математичних наук” серед 40 найважливіших напрямів, які бажано було б розробляти в академії, першим значився “історія математики, природознавства і географії”. До того ж в структурі організованої в жовтні 1918 р. УАН була Комісія для складан- ня біографічного словника діячів Укра- їни. І хоч у перші роки існування акаде- мії ця ідея не дістала реалізації в зв’язку з відсутністю необхідних умов, коштів тощо, але думка про необхідність тако- го наукового напряму, як історія науки, в УАН не відкидалася ніколи. У 1921 р. за пропозицією В.І. Вер- надського в Російській академії наук засновано Комісію з історії знань. У квітні 1928 р. з листом до Соціально- економічного відділу академії про не- обхідність заснування подібної комісії при ВУАН звернувся І.О. Малинов- ський. У липні того ж року він доповів про це на зібранні Ради ВУАН. Лист І.О. Малиновського про заснування історико-наукового напряму містив у собі низку думок, які відображали розу- міння науковою громадськістю Украї- ни ролі історії науки як фундаменталь- ної дисципліни, а розвитку науки як довготривалого процесу, в якому най- важливішу роль відіграє спадкоємність знання. І.О. Малиновський тлумачив історію науки України як складову сві- тової науки з притаманними їй особли- востями, що своїми коренями сягають у глибоку давнину. У листі закладено ідею єдності української культури і на- уки, запропоновано початкову програ- му історико-наукових досліджень, яка, однак, обмежувалася лише науками соціально-економічного циклу. При обговоренні питання М.М. Крилов вказав на обмеженість такого підходу і запропонував поширити діяльність комісії також на науки математично- природничого циклу. Зібрання визна- ло необхідним створення при ВУАН спеціальної Комісії для проведення систематичної роботи по вивченню розвитку наукової думки в Україні. Для розробки плану робіт та структури комісії доповідь І.О. Малиновського було передано до відділення. Проте за- думу вченого не судилося бути реалі- зованим: 1929 р. у ВУАН поширилася хвиля масових репресій та “чисток”, а в березні 1932 р. І.О. Малиновський помер. У перші десятиріччя діяльності Академії наук до історії науки, зокре- ма історії математики, були привернуті інтереси Д.О. Граве. У багатьох його працях, а також статтях прикладного характеру мали місце історичні екс- курси, зокрема ”Трактат по алгебраи- ческому анализу” (1939) містив нарис видатних відкриттів у математиці за останні 300 років. Широке коло істо- ричних питань розглядалося Д.О. Гра- ве у статті ”Прогрессирует ли мате- матика?”, підготовленій для Комісії з історії знань АН СРСР. Певну за- цікавленість історією математики від- ливають його історична розвідка ”Моя жизнь и научная деятельность” (руко- пис), а також огляд діяльності Інститу- ту математики (1937). У 20-х роках ХХ ст. в Україні вихо- дили часописи, на шпальтах яких ви- світлювалися і матеріали з історії на- уки,— “Наука на Україні” та “Вісник природознавства”. Так, у 5—6-му номе- рах останнього за 1927 р. вміщено стат- тю О.Г. Гольдмана “Фізика на Україні у 10-ту річницю Радянської України”, яка являла собою короткий нарис істо- рії фізичної науки в респуб ліці. С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4146 ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 147 С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4148 У 30-ті роки до історії математики звернувся М.Ф. Кравчук. У 1935 р. він написав праці про вплив Л. Ейлера на розвиток математики, а також про ста- новлення математичних досліджень у Київському університеті за 100 років його існування. У Харкові було опу- бліковано дослідження А.К. Сушке- вича про Е. Галуа і теорію груп (1934), Д.М. Синцова — про Харківське ма- тематичне товариство (1936) та розви- ток геометричних досліджень в Україні (1938). Побачила світ низка біографіч- них публікацій про вітчизняних уче- них — Д.О. Граве, Г.В. Пфейффера, В.П. Єрмакова, М.М. Крилова, авто- рами їх були Б.Я. Букреєв, Б.М. Дело- не, М.М. Боголюбов, М.І. Орленко та М.Г. Чеботарьов. Широкі систематичні дослідження з історії природознавства і техніки по- чалися в Академії наук України тільки у повоєнний час, коли творчі інтереси багатьох українських учених зверну- лися до історії науки. Початок цьому поклав Б.В. Гнєденко працею “Очер- ки по истории математики в России” (1946). У 1948 р. в академії вперше від- крито вакансію з історії науки, яку за- йняв відомий історик техніки В.В. Да- нилевський. Наприкінці 40-х — на початку 50-х років засновано відділи історії техніки та історії математики, керовані відповідно В.В. Данилев- ським та Й.З. Штокалом. Для органі- зації історико-технічних досліджень в Україні чимало зробила Комісія з іс- торії техніки при Відділенні технічних наук, яку очолював І.Т. Швець. У травні 1958 р. у Києві відбулася організаційна нарада по створенню при Президії АН УРСР Українського відділення Радянського національного об’єднання істориків природознавства і техніки, у вересні 1958 р. прийнято відповідну постанову. Його головою став К.К. Хрєнов, заступником — Й.З. Штокало. Спочатку при Україн- ському відділенні, яке об’єднало всіх дослідників з історії природознавства і техніки, працювали секції історії мате- матики, гірничої справи та металургії, історії механіки та машинобудування, будівельної механіки та архітектури, іс- торії авіації та космонавтики. У Поло- женні, затвердженому першою конфе- ренцією Українського відділення, було сформульовано його основні завдання: встановлення контакту між науковими організаціями, авторськими колекти- вами і особами, які займаються історі- єю природознавства і техніки, і надан- ня їм допомоги в роботі; координація досліджень і планування наукових праць, сприяння їх підготовці й публі- кації; організація нарад і конференцій з питань історії природознавства і тех- ніки, пропаганда досягнень вітчизня- ної науки і техніки. Активізація роботи з цього напря- му, її планова спрямованість сприяли збільшенню кількості публікацій, поча- лося видання збірників наукових праць з історії математики та історії техніки. Важливе значення мали підготовлені та видані Українським відділенням пра- ці видатних вітчизняних учених М.В. Остроградського та Г.Ф. Вороного з науковими коментарями та аналізом їх діяльності (під редакцією Й.З. Што- кала), праці дослідника Донецького басейну Л.І. Лутугіна та досліджен- ня його життя і діяльності, проведе- ні К.Й. Новик та Ю.О. Анісімовим. У 1954 р. побачили світ підготовлені Є.Є. Гончаровим, М.М. Поляковою і Ц.М. Штутман “Очерки по истории биохимии на Украине”, у 1956 р. — на- писана Я.С.Модилевським “История отечественной эмбриологии высших ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 149 растений”, а у 1959 р. — підготовлені Д.С. Воронцовим, В.М. Нікітіним і П.М. Сєрковим “Очерки по истории физиологии на Украине”. У 1958 р. видано працю Г.М. Доброва “История советских угледобывающих комбай- нов”, у 1960 р. — монографії М.М. Ма- тійка “Развитие дуговой электросварки на Украине” та “Развитие дуговой электросварки в СССР” (у співавтор- стві з Л.Д. Радунським). Через рік ви- йшли в світ “Очерки по истории От- деления технических наук АН УССР” (під редакцією К.К. Хрєнова), книга Г.М. Савіна і В.В. Георгієвської “Раз- витие механики на Украине за годы Советской власти”, “Очерки о роботе корифеев отечественной механики” Я.Л. Геронімуса та праця К.Й. Но- вик, В.В. Пермякова та Є.Є. Ковален- ко “История геологических исследо- ваний Донецкого каменно-угольного бассейна (1700—1917)” — перше уза- гальнююче дослідження з історії най- старішого вугільного басейну України. У 1962 р. відбулася спеціальна се- сія з історії техніки Відділення техніч- них наук АН УРСР, яку очолив його голова Г.В. Самсонов. Матеріали се- сії знайшли відображення у збірнику “Проблемы истории науки и техники” за редакцією К.К. Хрєнова (1963). З іні- ціативи Українського відділення роз- почалося видання брошур серії “Люди отечественной науки и техники”. Було опубліковано брошури про Й.О. Тим- ченка, Ф.Н. Чернишова, Є.О. Патона, М.А. Артем’єва та ін. У ці роки почали працювати перші філіали Українсько- го відділення, організовані в Дніпро- петровську (голова — М.С. Поляков) та Донецьку (голова — М.З. Гармаш). Було встановлено тісний зв’язок Укра- їнського відділення з Інститутом історії природознавства і техніки АН СРСР у Москві, з науковими організаціями, які займалися історією природознав- ства і техніки у Польщі, Німеччині, Чехословаччині. Важливою для розвитку дослі- джень з історії науки і техніки була по- станова Президії АН УРСР, прийнята 4 січня 1963 р., про заходи по розвитку в Академії наук УРСР досліджень з цих напрямків, а також створення в складі Інституту історії АН УРСР на базі від- ділу історії математики Інституту ма- тематики АН УРСР та відділу історії техніки при Відділенні технічних наук АН УРСР сектору історії техніки і при- родознавства на чолі з Й.З. Штокалом. Основним принципом роботи секто- ру визначено підготовку узагальню- ючих праць з історії природознавства і техніки шляхом залучення до цього широкого кола висококваліфікова- них спеціалістів. Проведення у жит- тя цього принципу дозволило досить об’єктивно і фахово відображати осно- вні тенденції розвитку науки і техніки в Україні, створювати фундаменталь- ні праці, зміцнювати творчі зв’язки із секціями Українського відділення, ви- кладачами вищих навчальних закладів, співробітниками інших організацій. За порівняно короткий період було під- готовлено і видано чимало книг з різ- них питань історії природознавства і техніки в Україні та СРСР. З ініціативи та за участю сектору розпочалася робо- та по написанню історії Академії наук УРСР, яка завершилась виданням у 1967 р. двотомника “Історія Академії наук Української РСР” (головний ре- дактор — Б.Є.Патон). Прикладом здійснення принципу колективної підготовки праць з істо- рії науки та техніки слугує підготовка і випуск у 1966—1970 рр. сектором іс- торії природознавства і техніки разом з С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4150 Інститутом природознавства і техніки АН СРСР чотиритомної (у п’яти кни- гах) “Истории отечественной математи- ки” за редакцією Й.З. Штокала. У під- готовці цього фундаментального видан- ня взяли участь понад 130 спеціалістів, в основному з України, які створили цілісну узагальнюючу картину розвитку вітчизняної математики і математичних знань від найдавніших часів до 70-х ро- ків ХХ ст., встановили витоки і з’ясували рушійні сили цього розвитку, простежи- ли тенденції і вплив на подальші дослі- дження. “История отечественной ма- тематики” була першою у вітчизняній історико-науковій літературі працею з історії математики як за повнотою охо- плення матеріалу, так і за його обсягом, характером побудови та викладення. Вона отримала високу нагороду на XIII Міжнародному конгресі з історії на- уки, який проходив у вересні 1972 р. у Москві, де їй присуджено медаль ім. О. Койре. Через п’ять років була видана “История математического образования в СССР” (відповідальні редактори — О.М. Боголюбов і Й.З. Штокало), якою завершився перший цикл праць з історії вітчизняної математики. Книга містила два основні розділи: історію викладання математики у загальноосвітній школі, а також становлення математичної осві- ти у вищій школі. У 1959 р. під редак- цією Й.З. Штокала вийшли перші ви- пуски “Історико-математичного збір- ника”, присвячені ювілеям Л. Ейлера та О.М. Ляпунова. Наступні його випуски було перетворено 1962 р. на періодич- ний збірник “Нариси з історії природо- знавства і техніки”. У 1960—1970 рр. опубліковано низ- ку колективних монографій, присвя- чених науково-технічному прогресу в Україні. До них належать підготовлені сектором історії природознавства і тех- ніки такі праці: “Технический прогресс в машиностроении в Украинской ССР. 1917—1967” (1967 р., відповідальний редактор — О.О. Штернов), в якій про- аналізовано розвиток машинобудівної промисловості в Україні за 50 років (спільно з Держпланом УРСР); дво- томне видання “История технического развития угольной промышленности Донбасса” (відповідальний редак- тор — О.Н. Щербань) — перша науко- ва праця енциклопедичного характеру, присвячена розвитку науки, техніки та економіки найстарішого вугільно- го регіону України (разом з Міністер- ством вугільної промисловості УРСР); “Багатства надр України” (1968 р., відповідальний редактор — В.Г. Бон- дарчук), в якій підбито підсумки ви- вчення мінерально-сировинної бази України (спільно з Міністерством геології УРСР та геологічним фа- культетом Київського університету); “Электроэнергетика Украинскої ССР” (1970 р., відповідальний редактор — К.М. Побігайло) (спільно з Міністер- ством енергетики та електрифікації УРСР). У 1971 р. сектор історії при- родознавства і техніки з Держпланом УРСР підготував і видав узагальнюючу працю “Научно-технический прогресс в Украинской ССР. 1961—1970” за ре- дакцією О.О. Штернова та Й.З. Што- кала. У ній висвітлено головні напрями науково-технічного прогресу в Україні та визначено перспективи її подальшо- го наукового і технічного розвитку. У 60-ті роки в секторі природознав- ства і техніки започатковано досліджен- ня в галузі наукознавства, об’єктом вивчення якого стала сама наука. Цей напрям продовжував згодом успішно розвиватися у відділенні комплексних проблем наукознавства в Інституті кібер нетики АН УРСР під керівни- ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 151 цтвом Г.М. Доброва. Зокрема, в 1966 р. вийшла в світ його монографія “Наука о науке”, яка дала сильний поштовх розвитку цього напряму в Україні. Вчені сектора історії природознав- ства і техніки продовжували активно працювати в галузі історії математики, механіки, хімії та хімічної техноло- гії, біології, геології. У 70—80-ті роки видано низку нових узагальнюючих праць: “Развитие химической техно- логии на Украине” у 2 томах (1976 р., відповідальний редактор — А.В. Аві- лов); “Развитие органической химии на Украине” (1979 р., відповідальний редактор — О.В. Кірсанов); “Разви- тие металлургии в Украинской ССР” (1980 р., відповідальний редактор — З.І. Некрасов), підготовленої спільно з Інститутом чорної металургії Мініс- терства чорної металургії СРСР та Мі- ністерства чорної металургії УРСР. Ре- зультатом спільної праці українських істориків техніки, вчених Інституту природознавства і техніки АН СРСР та Московського вищого технічного учи- лища ім. М.Е. Баумана була двотом- на колективна монографія “Сварка в СССР” (1981 р., відповідальний редак- тор — В.О. Винокуров). У 1983 р. вида- но колективні праці “Развитие анали- тической химии на Украине” (відпові- дальний редактор — А.Т. Пилипенко) та “Неорганическое материаловедение в УССР” (відповідальний редактор — І.М. Францевич). У 1984 р. вийшли друком “Очерки развития математики в СССР (1917—1977)” (відповідальні редактори — Й.З. Штокало і О.М. Бо- голюбов), а у 1984—1985 рр. побачили світ три томи “Развития биологии на Украине” (під редакцією К.М. Сит- ника) та “Развитие учения о времени в геологии” (відповідальні редактори — О.С. Поварених і В.І. Онопрієнко). Помітним внеском у справу по- пуляризації природничо-наукових знань стала серія біографічних довід- ників, що вийшли в академічному ви- давництві “Наукова думка”: “Фізики” Ю.О. Храмова (1974), “Математики, механики” О.М. Боголюбова (1983); “Химики” В.О. Волкова, Є.В. Вон- ського та Г.І. Кузнєцової (1984); “Био- логи” Т.П. Бабій, Л.Л. Коха нової, Г.Г. Костюк та ін. (1984); “Астро- номы” І.Г. Колчинського, О.О. Кор- сунь та М.Г. Родригеса (1986). Сектор історії природознавства і техніки ре- гулярно видавав збірники: “Нариси з історії техніки” (1954—1961, вип. 1—7); “Нариси з історії техніки на Україні” (1964); “Нариси з історії при- родознавства і техніки” (1962—1986, вип. 1—32). Важливою формою науково- організаційної діяльності Українського відділення було скликання спеціаль- них нарад, конференцій, пленумів, в яких брали участь історики природо- знавства і техніки з багатьох міст Укра- їни. Спеціальні зібрання проведено в травні 1965 р., квітні 1967 р. та 1968 р., у грудні 1969 р. Усі вони присвячува- лись обговоренню питань підготовки узагальнюючих праць з історії приро- дознавства і техніки, підвищення на- укового рівня досліджень, результатів діяльності роботи сектора історії при- родознавства і техніки, секції історії авіації та космонавтики, секції історії фізики Українського відділення, його Донецького філіалу, У наступні роки найбільш важливі питання, пов’язані з роботою Українського відділення істо- риків науки і техніки, обговорювалися на розширених пленумах його коміте- ту. На пленумі комітету, що відбувся в листопаді 1972 р., обговорювалися план і програма подальшого розвитку дослі- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4152 джень в галузі природознавства і техні- ки в Україні, широкий цикл досліджень в галузі наукознавства. Розширений пленум, що проходив у червні 1981 р., було присвячено узагальненню досяг- нень учених України у вивченні історії природознавства і техніки, питанням зміцнення наукових зв’язків з відповід- ними закордонними науковими уста- новами. Наприкінці 70-х років Українське відділення істориків природознав- ства і техніки поповнилося новими філіалами: Харківським (голова — Ф.К. Андрющенко), Миколаївським (Ю.О. Бєлий) та Сумським (В.К. Ка- пустін). На той час у складі відділен- ня нараховувалося 5 філіалів, 11 сек- цій та понад 350 членів, у тому числі 14 академіків і членів-кореспондентів АН УРСР, понад 150 докторів і кан- дидатів наук. Науково-дослідна робо- та проводилася у філіалах залежно від виробничого напрямку регіонів. Так, у Дніпропетровському філіалі дослі- дження зосереджувалися на вивченні історії розвитку металургії та гірничої справи (праця І.М. Книшева, В.І. Жи- гуліна, О.М. Гаврилова “Лицом к огню” — про історію Дніпропетровського металургійного заводу ім. Г.І. Петров- ського), творчості видатних учених В.М. Маковського, О.П. Чекмарьова, життя і діяльність яких пов’язувалися з розвитком науки і техніки на Дні- пропетровщині. У Донецькому філіалі було підготовлено і видано низку книг з історії заводів і копалин Донбасу. Це праці Г.В. Жданова “Верность тради- ции” (1981) — про історію Луганського тепловозобудівного заводу, “Новокра- маторск” (1968), в якій висвітлювалася історія найкрупнішого в Україні Но- вокраматорського машинобудівного заводу, “Крепче стали” (1968) — про історію Заводу прокатних валків ім. Л.І. Лутугіна та ін. Крім того, праці біо- графічного та популярного характеру з математики видав О.І. Бородін. У Ми- колаївському філіалі відділення дослі- джувалися питання історії математики, астрономії, медицини, суднобудування (було створено перший в країні Му- зей історії суднобудування), розвитку природознавства і техніки на півдні України. Декілька праць біографічно- го характеру про Й. Кеплера, М. Ко- перника, Й. Мюллера опублікував Ю.О. Бєлий. Харківський філіал відді- лення зосередив роботу на висвітленні життя і діяльності таких видатних уче- них України, як М.В. Остроградський, О.М. Ляпунов, В.Г. Імшенецький, Г.Ф. Проскура та ін., проблемах розви- тку математики та прикладної механіки в Україні. З низкою статей про розви- ток конструктивної теорії функцій, а також про діяльність С.Н. Бернштей- на, А.А. Маркова виступив Н.І. Ахієзер. Цикл праць, у тому числі “Прикладные методы анализа у Ейлера” про дослі- дження наукової спадщини Л. Ейлера в теорії звичайних диференціальних рів- нянь і рівнянь з частинними похідни- ми, опублікував М.І. Симонов. Історію становлення та викладання математики у Харківському технологічному інсти- туті розглянула О.Я. Бахмутська. З 50-х років при Харківському університеті працював семінар з історії математики, спочатку під керівництвом А.К. Сушке- вича, а з початку 60-х років — О.Я. Бах- мутської. Сумський філіал зосередив увагу на вивченні історії ливарної спра- ви в Україні, створенні наукових праць та проведенні наукових конференцій. На початку 80-х років кількість філіалів відділення досягла 12. Значна наукова робота проводилася вченими відділення у секціях. Так, сек- ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 153 ція історії математики і механіки стала організатором систематичної роботи Республіканського семінару з історії математичних наук, заснованого у лю- тому 1956 р. при Інституті математики АН УРСР з ініціативи Б.В. Гнєденка. Очолив роботу семінару Й.З. Штока- ло, його помічниками були з початку 60-х років О.М. Боголюбов, а з початку 80-х років В.О. Добровольський. Семі- нар став авторитетним науковим цен- тром, який об’єднував творчі зусилля майже всіх дослідників з історії мате- матичної думки в Україні. В його робо- ті брали участь вчені Києва, Харкова, Львова, Одеси, Чернігова, Кам’янця- Подільського, Чернівців, Миколаєва, Дніпропетровська, з доповідями висту- пали вчені Москви, Ленінграда, Таш- кента, Вільнюса та інших міст. Члени семінару О.М.Боголюбов, В.О. Добро- вольський, М.І. Кратко, Й.І. Маркуш, Й.Б. Погребиський, М.М. Роженко, М.І.Симонов, Б.Н. Фрадлін згодом стали докторами наук. Основною проблематикою семіна- ру була історія вітчизняної математики і механіки, зокрема історія їх напрямів як цілого, окремих наукових проблем, огляд творчості вчених і наукових ко- лективів, історія математичної освіти, філософських і методологічних пи- тань історії математики. Учасника- ми семінару у перші десятиріччя його роботи було опубліковано понад 400 праць з окремих питань історії фізико- математичних наук, серед яких значна низка монографій: Й.З. Штокала “На- рис розвитку математики на Україні за 40 років Радянської влади” (1958), “Операционные методы и их развитие в теории линейных дифференциаль- ных уравнений с переменными коэф- фициентами” (1961) та “Операцион- ное исчисление” (1972); О.М. Бого- любова — “История механики машин” (1964), “Развитие проблем механики машин: библиография” (1967), “Со- ветская школа механики машин” (1975) та “Теория механизмов и ма- шин в историческом развитии ее идей” (1976); В.О.Добровольського — “Очерки развития аналитической те- ории дифференциальных уравне ний” (1974); В.С. Сологуба —“Развитие теории эллиптических дифферен- циальных уравнений в XVIII и XIX столетиях” (1972); О.Ю. Лучки та Т.Ф. Лучки — “Возникновение и раз- витие прямых методов математической физики” (1977). а також серія наукових біографій видатних математиків і меха- ніків XVIII—XX ст.: “А.А. Бетанкур” (1969), “Л.В. Ассур” (1971, спільно з І.І. Артоболевським), “Г.М. Никола- дзе” (1973), “Г. Монж” (1978), “Р. Гук” (1984), “Ж. Понселе” (1988), написа- них О.М.Боголюбовим; “Степан Про- копович Тимошенко” (1979), підго- товлена Г.С.Писаренком; “Д.О. Граве” (1968), “Василий Петрович Ермаков. 1845—1922”, видані В.О. Доброволь- ським та ін. Визначним досягненням учасників семінару була їх участь в ба- гатотомному виданні “История отече- ственной математики”. Результатом колективної роботи багатьох членів семінару були праці “Развитие меха- ники в Росии” (1987 р., відповідаль- ний редактор — О.М. Боголюбов), “Я.И. Грдина” (1974 р., Т.В. Путята, Б.Н. Фрадлін), “А.П. Котельников” (1978 р., Т.В. Путята, Б.Н. Фрадлін, Б.Л. Лаптєв, Б.А. Розенфельд) та ін. Восени 1975 р. при Інституті мате- матики АН УРСР у тісному творчому та організаційному контакті з Респу- бліканським семінаром з історії мате- матичних наук почав працювати дру- гий семінар з історії математики і ме- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4154 ханіки (керівник — О.М. Боголюбов). Було започатковано видання збірників праць його учасників: “Проблемы ис- тории математики и механики” (1977), “Вопросы истории математическо- го естествознания” (1979), “Из исто- рии развития физико-математических наук” (1981), “Из истории математи- ческого естествознания” (1984), “Очер- ки из истории математической физи- ки” (1985). У травні 1966 р. було створено сек- цію історії фізики Українського відді- лення, з жовтня вона почала проводити щомісячні наукові семінари (Г.Г. Кор- дун), на яких розглядалися питання становлення і розвитку фізики твердо- го тіла, атомної і ядерної фізики, елек- трокінетичних явищ, термодинаміки і фізики рідкого стану, аеродисперсних систем, фізичних методів дослідження радіоактивності атмосфери, теорії від- носності, зонної теорії твердих тіл, вста- новлення основних понять фізики, ви- никнення і розвитку фізичних кабіне- тів та лабораторій в Україні. У 1968 р. (Симферополь) та у 1970 р. (Київ) з ініціативи секції проведено українські міжвузівські конференції з історії фі- зичних наук, проблем викладання іс- торії фізики у вищій школі України. Члени секції приймали активну участь у роботі всесоюзних конференцій з іс- торії фізико-математичних наук (сі- чень 1968, 1972 р., Тамбов, вересень 1976 р., Тбілісі). Серед праць, підготов- лених та виданих членами секції, книги Г.Г. Кордуна “Становление и развитие советской физики” (1977), “Курс исто- рии физики” (1980) для студентів педа- гогічних інститутів, статті Ю.О. Храмо- ва в “Нарисах з історії природознавства і техніки” — “До питання періодизації історії фізики” (1974), “Наукова робота з фізики на Україні до Великої Жовтне- вої соціалістичної революції” (1977) та низка інших публікацій. Секцію історії хімії та хіміч- ної технології відділення, створену 1966 р., майже тридцять років очолю- вав Ф.Д. Овчаренко. Діяльність секції пов’язувалася з Українським філіалом Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва, завдяки чому прове- дено конференції з історії хімії у Києві у 1976, 1980, 1983 та 1987 р. Секція історії металургії, створена 1972 р., провела в листопаді 1972 р. у Києві та у травні 1973 р. у Дніпропе- тровську дві наради, присвячені комп- лексній розробці історії металургії в Україні. До 1975 р. роботу секції очо- лював Г.В. Самсонов. Секцію історії біології спочатку очолював В.Г. Касьяненко, згодом — О.П. Маркевич. Секція регулярно проводила засідання, присвячені обго- воренню широкого кола питань історії біології та організації науки. Спільно з Українським мікробіологічним то- вариством, Українським товариством паразитологів відзначалися ювілеї ви- датних вітчизняних біологів І.Г. Підо- плічка, І.І. Шмальгаузена, О.П. Мар- кевича, М.Г. Холодного, В.Г. Дро- ботька та ін. Було підготовлено та видано наукові біографії І.І. Шмаль- гаузена, В.Я. Юр’єва, М.Г. Холодно- го, О.О. Богомольця, В.І. Липського, Д.К. Заболотного, Д.С. Воронцова, започатковано видання їх наукових праць, а також підготовку узагальню- ючої праці з історії біології в Україні. Низку праць з історії медичної науки в Україні, зокрема з історії проблем ста- ріння, опублікували члени секції істо- рії медицини. У 1973 р. у Києві засно- вано Музей історії медицини. З ініціативи секції геологічних наук (голова — В.Г. Бондарчук) у груд- ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 155 ні 1969 р. у Києві проведено конфе- ренцію з питань розвитку геологороз- відувальної справи в Україні. У від- повідних збірниках та монографіях знайшли відображення дослідження з філософських та методологічних про- блем геологічних наук. Це, зокрема, “Природа геологического исследова- ния” (1981 р., В.І. Онопрієнко), “Раз- витие учения о времени в геологии ” (1982 р.; С.В. Мейєн, В.І. Онопрієнко, К.В. Симаков) та “Методология гео- логической науки” (1986 р.; С.О. Мо- роз, В.І. Онопрієнко). Видано науко- ві біографії видатних учених-геологів Б.І. Чернишова та П.А. Тутковського. Діяльність секції комплексних проблем наукознавства (голова — Г.М.Добров) почалася 16 квітня 1968 р. і поширювалася далеко за межі Укра- їни. Київ став традиційним центром проведення міжнародних симпозіумів та нарад з цієї проблематики. Нині ці симпозіуми проводяться Центром до- сліджень науково-технічного потен- ціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України і їх тематика включає, крім наукознавчих, також проблеми іс- торії науки і техніки. У 1969 р. вийшла монографія Г.М. Доброва “Прогнози- рование науки и техники”, в якій впер- ше у вітчизняній літературі проаналізо- вано методи прогнозування науково- технічного прогресу та їх порівняльні оцінки. Згодом під редакцією та за без- посередньою участю Г.М. Доброва ви- дано праці “Анализ тенденций и про- гнозирование научно-технического прогресса”, “Потенциал науки”, “Ис- следование организационных форм результативности труда ученых”. Крім того, вийшли в світ у 1987 р “Научно-технический потенциал: стру к тура, динамика, эффективность” (Г.М.Добров, В.Є.Тонкаль, О.О. Са- вельєв, Б.А.Маліцький), у 1988 р. — “Организация управления в Акаде- мии наук Украинской ССР: опыт и проблемы (1961 — 1986)“ (Г.М.Добров, Б.С.Стогній, В.Є.Тонкаль та ін.), у 1989 р. — “Прогнозирование и оцен- ки научно-технических нововведе- ний” (Г.М.Добров, О.О.Корінний, В.Б.Мусієнко та ін.). Секція історії авіації та космо- навтики (заснована 1972 р., голова — М.А. Кочегура) займалася виявленням документальних матеріалів про розви- ток авіації в Україні та про видатних ді- ячів у цій галузі. Спільно з науковим се- мінаром відділу історії техніки сектору історії природознавства і техніки вона об’єднала і спрямувала роботу значно- го колективу дослідників із різних міст України. Засідання секції проводили- ся щомісяця, було організовано ви- ставки, присвячені ювілеям визначних вітчизняних діячів у галузі авіації, у пресі регулярно друкувалися матеріали М.А. Кочегури, О.В. Корольової та ін- ших з історії повітроплавання. Секція підготувала до видання “Очерки исто- рии авиации на Украине” (відповідаль- ний редактор — О.К. Антонов), в яких використано багато оригінальних ма- теріалів, що раніше не публікувалися, розглянуто шляхи розвитку в Україні планеро- і літакобудування, авіаційної науки і ракетної техніки, використан- ня авіації у народному господарстві. Секція проводила також значну роботу по виявленню пам’ятників і пам’ятних місць, де відбувалися знаменні по- дії в галузі авіації та космонавтики, по увічненню діячів авіації. Разом із секцією значну історико-наукову ро- боту проводив Львівський історико- пропагандистський центр авіації та космонавтики (ініціатор його створен- ня у 1983 р. та директор Я.Я. Янчак). С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4156 Широку програму з історії розви- тку в Україні машинобудування, зокре- ма сільськогосподарського, розробила секція історії машинобудування від- ділення. Слід зазначити, що науково- дослідні роботи з історії машинознав- ства було розпочато в Академії наук УРСР вже з перших років її існування Д.О. Граве, М.М. Криловим і Г.В. Про- скурою, які завжди прагнули встано- вити дійові контакти між істориками науки, теоретиками та дослідниками в галузі техніки. Робота секції машино- будування часто проводилась спільно із семінаром відділу історії техніки сек- тору історії природознавства і техніки та секцією історії авіації та космонав- тики відділення. Було видано “Маши- нознавство” (1962) О.М.Боголюбова, “Будівельне і дорожне машинобуду- вання” (1967), “Машина і людина” (1970), “Советская школа механики машин” (1975), довідник “Механізми” (1965), в якому на прикладі понад 2000 механізмів машин відтворено історію їх створення від найдавніших часів до середини ХХ ст. Представники сек- ції О.М. Боголюбов, Ф.І. Іванченко, С.М. Кожевников ініціювали робо- ту підсекцій з історії машинознавства на всесоюзних з’їздах з теорії машин та механізмів (1974 р., Київ; 1982 р., Одеса, 1987 р., Москва) та міжнарод- них з’їздах з теоретичної та прикладної механіки. Активно працював Україн- ський семінар з теорії машин та меха- нізмів (керівник — С.М. Кожевников), на якому постійно заслуховувалися до- повіді з історії світового та вітчизняно- го машинознавства. Секція історії архітектури та буді- вельної техніки підготувала до видання праці “Архитектура Украинской ССР за 50 лет” та “Строительство в УССР за 50 лет”, низку брошур про видатних діячів України в галузі будівельної тех- ніки та архітектури. Українське відділення, крім коор- динації історико-наукових досліджень, значну увагу приділяло пропаганді іс- торії природознавства і техніки — ор- ганізовувало читання лекцій, публіка- ції на шпальтах газет та журналів, пе- редачі по радіо і телебаченню. Успіху цієї роботи сприяв постійний контакт з організаціями товариства “Знання” України. З 1973 р. успішно працював організований на громадських заса- дах факультет історії науки і техніки Київського народного університету науково-технічного прогресу. Українські історики природознав- ства і техніки були учасниками міжна- родних конгресів з історії науки і між- народних симпозіумів та конференцій з історії науки та техніки. У 1962 р. К.К. Хрєнов і Г.М. Добров брали участь у роботі Х сесії Міжнародного конгресу з історії науки і техніки, який відбувся у США. У 1963 р. члени Укра- їнського відділення працювали у Між- народному симпозіумі з питань історії науки, що проходив у Варшаві. Шес- теро українських учених були учасни- ками XII сесії Міжнародного конгресу з історії науки, який також проходив у Варшаві. Російсько-польський сим- позіум на тему “Історія російсько- польських контактів в галузі геології та географії”, який відбувся у 1969 р. у Варшаві та Кракові, також залучив до числа учасників членів Українського відділення. Понад 30 учених України брали участь у XIII Міжнародному кон- гресі з історії науки (1972 р., Москва). З трибуни XV Міжнародного конгресу з історії науки (1981 р., Бухарест) також пролунали доповіді українських уче- них. Низку поїздок до Австрії, Польщі та інших країн здійснили Г.М. Добров ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 157 та його учні. У 1965 р. Г.М. Добро- ва обрано членом-кореспондентом, а у 1978 р. Й.З. Штокала академіком Міжнародної академії історії науки. Проте в роботі Українського від- ділення істориків природознавства і техніки особливо важким виявився пе- ріод першої половини 80-х років, коли не стало голови відділення К.К. Хрє- нова і незмінного вченого секретаря Ю.О. Анісімова. Робота з координації історико-наукових досліджень в Укра- їні дещо занепала, проводилася лише реєстрація звітів від первинних осе- редків, скоротилася кількість філіалів та секцій. Перебудова у суспільно-політичній та соціально-економічній сферах жит- тя СРСР зумовила і започаткувала якісно новий етап у роботі істориків науки і техніки в Україні. У липні 1986 р. Президія АН УРСР прийняла поста- нову про створення Центру досліджень науково-технічного потенціалу та істо- рії науки АН УРСР під керівництвом Г.М. Доброва. Це було важливою осно- вою для поєднання зусиль наукознав- ців та істориків науки, необхідність якої визріла давно. У складі центру було відновлено відділ історії приро- дознавства та відділ історії техніки, які з часом перетворено на відділи історії науки і техніки (завідувач — доктор фіз.-мат. наук Ю.О. Храмов) та мето- дології і соціології науки (завідувач — доктор філос. наук В.І. Онопрієнко). Спільними зусиллями співробітників цих відділів та членів Українського від- ділення було підготовлено та видано низку фундаментальних праць: “Фи- зическое материаловедение” (1986 р., відповідальний редактор — В.І. Тре- філов), “Развитие механики в Росии” (1987 р., відповідальний редактор — О.М. Боголюбов), “Очерки истории отечественной астрономии. С древней- ших времен до начала ХХ ст.” (1992 р., головний редактор — В.А. Амбарцу- мян), “Развитие неорганической хи- мии на Украине” (1987 р., відповідаль- ний редактор — О.В. Городиський), “Развитие физической химии на Укра- ине” (1989), “Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР” (1989 р., 3 т., відповідальний редак- тор — М.М. Жербін). Активізувалася робота секцій від- ділення, зокрема пов’язаних з при- родничо-технічною тематикою. Сек- ції історії металургії, гірничої справи, енергетики, машинобудування злили- ся в секцію історії техніки (голова — Д.А. Дудко), яка зосередила увагу на науково-дослідницькій та науково- методичній роботі щодо збереження матеріально-технічних пам’яток Укра- їни, історико-наукового обґрунтуван- ня експозицій (Музей історії авіації та космонавтики у Полтаві, шкільні музеї Києва), створення народних му- зеїв (Музей історії енергетики України у м. Українка). Секція організовувала консультації для представників нефор- мальних організацій колекціонерів, брала участь у заходах по увічненню пам’яті видатних вітчизняних учених і діячів техніки, активно пропагувала проблеми історії техніки (підготовка радіо- та телепередач, виступи у пресі, організація експозицій тощо). Було за- сновано Центр пам’яткознавства при Київському політехнічному інституті (керівник — Л.О. Гріффен), встановле- но контакти з деякими творчими спіл- ками України, постійно практикува- лася участь членів секції у їх науково- методичній роботі. Було видано праці “Розвиток науки і техніки в західних областях Української РСР” (1990 р., відповідальний редактор — В.С. Під- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4158 стригач), “Становление высшего тех- нического образования на Украине” (1990 р., В.І. Онопрієнко, Т.А. Щер- бань), “Создатели новой техники в Украинской ССР” (1991 р., відпові- дальний редактор — В.І. Онопрієнко). У січні 1987 р. проведено нараду ке- рівників секцій Українського відділен- ня, спрямовану на консолідацію зусиль істориків науки різних напрямів. На- прикінці січня у Київському будинку вчених відбувся розширений пленум Комітету Українського відділення, який не скликався з 1981 р. Пленум за- твердив новий склад Комітету Україн- ського відділення, керівництво секцій, схвалив Положення про Українське відділення Радянського національного об’єднання істориків природознавства і техніки, координаційний план робо- ти до 1990 р. Значний інтерес наукової громад- ськості викликало пленарне засідання Всесоюзної конференції з історії авіації та космонавтики (1987 р., Київ), при- свячене 30-річчю космічної ери. В його засіданні взяли участь представники Франції, Німеччини, США, Польщі, Угорщини та інших країн. Активну участь брало Українське відділення і в святкуванні 125-річного ювілею пер- шого президента Української академії наук В.І. Вернадського. З ініціативи відділення в квітні 1988 р. в Одесі про- ведено конференцію з історії науки і техніки, присвячену В.І. Вернадсько- му. У жовтні 1988 р. у Києві пройшов черговий XII симпозіум з наукознав- ства “Стратегія радянської науки: до- свід обґрунтування і реалізації, пер- спективи перебудови науки”, до участі в якому залучилися вчені Москви, Ле- нінграда, Калінінграда та інших міст Радянського Союзу. Матеріали, ви- голошені на конференції в Одесі та на симпозіумі у Києві, було надруковано в спеціальних збірниках. З 1987 р. періодичний збірник “Нариси з історії природознавства і техніки” (відповідальний редак- тор — Ю.О. Храмов) почав виходи- ти двічі на рік, що значно розширило його читацьку аудиторію. Вийшли друком щорічники “Юбилеи науки” (1988—1991 рр., відповідальний ре- дактор — Ю.О. Храмов), збірники наукових праць “Математическое ес- тествознание в его развитии” (1987), “Математическое естествознание: фраг менты истории” (1992) (відпові- дальний редактор — О.М. Боголюбов), монографії “Научные школы в физи- ке” (1987 р., Ю.О. Храмов), “Развитие математических методов исследова- ния механизмов” (1988 р., С.А. Фе- досова, А.М. Токаренко), “Основы общей генетики” (1990 р., О.Я. Пи- липчук), “Естественнонаучные обще- ства Юга Российской империи: вто- рая половина XIX — начало XX ст.” (1994 р., В.С. Савчук), наукові біо- графії “И.И. Шмальгаузен” (1985) та “А.А. Ковалевский” (1990) О.Я. Пи- липчука, “В.П. Іжевский” (1991 р., О.Н. Щербань і Т.О. Щербань) та ін. Зростанню професійного рівня членів відділення, співробітників іс- торичної гілки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та істо рії науки ім. Г.М.Доброва НАН України, усіх, хто цікавився історією вітчизняної науки та техніки, сприя- ло вдосконалення діяльності семіна- рів. У травні 1987 р. на базі діючого з 1956 р. семінару з історії математич- них наук засновано Всеукраїнський семінар з історії науки і техніки (ке- рівник — Ю.О. Храмов). У 1991 р. Україна стала незалеж- ною і суверенною державою. Тому ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 159 виявилася нагальною побудова нової, незаідеологізованої громадянської іс- торії України, в тому числі об’єктивної історії її науки і культури, з широким використанням джерельної та архівної баз, відшуканням і введенням у науко- вий обіг нових і напівзабутих імен та фактів. При цьому історія національної науки України та окремих її напрямів стали розглядатися в світовому кон- тексті, на тлі розвитку світової науки. Серед перших актуальних задач українських істориків науки постало завдання створити нову, об’єктивну історію Національної академії наук України. У результаті плідної роботи було проведено узагальнення щодо по- чаткових етапів становлення академії, зокрема відновлено справжню дату її заснування — 14 листопада 1918 р., за- пропоновано більш точне розуміння й датування ключових подій, виявлено імена й дати діяльності другого і тре- тього президентів академії — М.П. Ва- силенка та О.І. Левицького, які до того часу не згадувалися в офіційних працях. Було здійснено значну низку публікацій у пресі та академічних пе- ріодичних виданнях, а також видано монографії: “Рання історія Академії наук України. 1918—1921” (1993 р., Ю. Храмов, С. Руда, Ю. Павленко, В. Кучмаренко), “Історія Національ- ної Академії наук України в суспільно- політичному контексті. 1918—1998” (2000 р., С. Кульчицький, Ю. Пав- ленко, С. Руда, Ю. Храмов), науко- ві біографії президентів АН України: “В.И. Вернадский: Жизнь и деятель- ность на Украине” (1988 р., К.М. Сит- ник, О.М. Апанович, С.М. Стойко), “Микола Прокопович Василенко” (1991 р., В.В. Вороненко, Л.Д. Кістер- ська, Л.В. Матвєєва, І.Б. Усенко), “Владимир Іпполитович Липский” (1991 р., Д.Н. Доброчаєва, Г.П. Мо- крицький), а також праці “История вычислительной техники в лицах. Ака- демик С. Лебедев” (1992 р., Б.М. Ма- линовський), “История вычис ли- те ль ной техники в лицах. Академик В. Глушков” (1993 р., Б.М. Мали- новський), “Евгений Оска рович Па- тон” (1988 р., В.І. Онопрієнко, Л.Д. Кістерська, П.І. Севбо), “Єв- ген Пилипович Вотчал” (1991 р., В.Є. Вотчал-Словачевська, Г.Г. Кос- тюк), “Сергей Николаевич Кожев- ников” (1998 р., О.М. Боголюбов, Є.Я. Антонюк, С.А. Федосова), “Па- вел Васильевич Харламов” (2001 р., О.І. Харламова). Вперше в Україні було перевидано “Воспоминания” (1993) всесвітньо відомого вченого- механіка, вихідця з України С.П. Ти- мошенка, а також “Воспоминания и размышления” Г.С. Писаренка (1994). Національною бібліотекою України ім. В.І.Вернадського почалася регу- лярна публікація збірників архівних документів і матеріалів НАН України (відповідальний редактор — О.С.Они- щенко). Після розпаду в 1991—1992 рр. СРСР в 1993 р. в Україні створено Українське товариство істориків на- уки, яке стало наступницею згадува- ного вище Українського відділення. Воно об’єднало в своєму складі понад 130 членів з Києва та обласних центрів, у більшості яких має осередки. Друко- ваним органом його став періодичний збірник “Нариси історії природознав- ства і техніки”, що видається спільно з Центром науково-технічного потен- ціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. З 1993 р. у центрі почав виходити міжнародний журнал “На- ука та наукознавство” (відповідальний редактор — Б.А.Маліцький), який та- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4160 кож консолідує істориків науки, вий- шло станом на 2008 р. понад 60 номе- рів. Серед низки праць наукознавчого напряму вийшли “Развитие науки и трансформация общества: концепция для України” (1993 р., Б.А. Маліць- кий), “Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики” (2001 р., Б.А. Маліцький, І.О. Булкін, І.Ю. Єгоров та ін.). Історія Національної академії наук України — це не тільки історія науки, предмет історико-наукового дослі- дження. Одночасно це і соціальна іс- торія науки, що має на меті вивчити у всій повноті та об’єктивності долю наукових установ і окремих учених, особливо тих, чиї імена були незаслу- жено забуті, а їх праці невідомі за ра- дянських часів. З метою відновлення цих імен, заповнення білих плям іс- торики науки і техніки центру про- водили і продовжують вести архівний пошук. У результаті було розкрито трагічну історію винищення у 30-х ро- ках Українського фізико-технічного інституту, Інституту транспортної ме- ханіки АН УРСР, відновлено значну низку імен учених, обраних дійсними членами та членами-кореспондентами академії, які були вилучені з її персо- нального складу. Багато з цих імен, серед яких імена С.О. Єфремова, М.Є. Слабченка, С.Л. Рудницького, Н.А. Кагановича, С.Ю. Семковсько- го (Бронштейна), В.С. Фінкільштей- на, О.П. Дзеніса, М.П. Кравчука, М.І. Кузнецова, І.О. Малиновського, Ф.І. Міщенка, С.Й. Смаль-Стоцького, Ф.В. Тарановського, К.В. Харлампови- ча, М.О. Короткевича, А.І. Ляшенка, Я.П. Новицького, В.І. Щербини та ін- ших, нині поновлено у довіднику “На- ціональна академія наук України. Пер- сональний склад. 1918—2003” (2003 р., В.М. Палій, Ю.О. Храмов). Трагічна доля багатьох вчених Українського фізико-технічного інституту висвіт- лена в праці “Справа” УФТІ. 1935— 1938” (Ю.В. Павленко, Ю.М. Ранюк, Ю.О. Храмов), Інституту транспорт- ної механіки АН УРСР — в наукових публікаціях у збірниках і часописах. Історія Національної академії наук України — це також історія діяльності формальних і неформальних дослід- ницьких колективів, зокрема наукових шкіл, які є надзвичайно ефективними формами творчого співробітництва вчених, їх кооперації в процесі науко- вого пошуку. Відділом історії науки і техніки центру підготовлено значний матеріал з історії зародження і роз- витку наукових шкіл у НАН Украї- ни. Серед них варто відзначити такі школи: М.М. Боголюбова (дочірні школи — Ю.О. Митропольського та Г.С. Писаренка); О.О. Богомольця; В.М. Глушкова (дочірні школи — В.С. Михалєвича, Б.М. Пшеничного, К.Л. Ющенко); М.С. Грушевського (київська); О.М. Динника (дочірні школи — Г.М. Савіна та Г.Є. Павлен- ка); А.В. Думанського; Д.К. Зерова; Г.В. Курдюмова (дочірні школи — В.Н. Гріднєва та В.І. Трефілова); пато- нівська школа зварювання, нових ма- теріалів і технологій; Л.В. Писаржев- ського (дочірня школа — О.І. Брод- ського); Г.Ф. Проскури; Г.М. Савіна (дочірні школи — О.М. Гузя, В.В. Па- насюка, Я.С. Підстригача); С.В. Серен- сена; К.К. Симінського; К.Д. Синель- никова (дочірні школи — Я.Б. Файн- берга та В.Є. Іванова); харківська школа кріогеніки, започаткована Л.В.Шубниковим (дочірні школи — Б.І. Вєркіна та О.О. Галкіна); харків- ська школа теоретичної фізики, запо- чаткована Л.Д.Ландау, яка продовжу- ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 161 валася в школах О.І.Ахієзера (дочірні школи — В.Г. Бар’яхтара, О.Г. Ситен- ка, Я.Б. Файнберга) та І.М. Ліфшиця. Було видано “Историю формирова- ния и развития физических школ на Украине” Ю.О. Храмова (1991), дослі- дження “Харьковская школа теорети- ческой физики” О.І. Ахієзера, низку публікацій про школи Г.М. Савіна, Г.Є. Пухова, Г.М. Доброва, А.І. Кіпрі- анова, О.І. Кухтенка, К.Л. Ющенко, М.М. Амосова, В.С. Михалєвича та інших учених. Інтенсивного характеру набули в Україні в останній час дослідження з історії кібернетики та інформатики. Від описового методу, що не втратив свого значення, центр уваги змістився до з’ясування умов появи тих чи інших ідей, напрямів досліджень, до встанов- лення закономірностей їх розвитку, вивчення тих факторів, що в свій час гальмували розвиток тієї чи іншої ідеї. Це дістало відображення в моногра- фічних виданнях Б.М. Малиновсько- го “История вычислительной техники в лицах” (1995), “Очерки по истории компьютерной науки и техники в Украине” (1998) та “Известное и не- известное в истории информационных технологий” (2001), О.А. Летичевсько- го та Ю.В. Капітонової “Парадигмы и идеи академика В.М. Глушкова” (2003), І.В. Сергієнка “Кібернетика в Украї- ні: становлення, розвиток, проблеми” (1999) та “Інформатика і комп’ютерні технології” (2004), Л.Г. Хоменка “Ис- тория отечественной кибернетики и информатики” (1998) та “Драматизм судеб отечественной компьютерной техники и кибернетики” (2003). Важливим моментом роботи стало вивчення проблеми осмислення історії вітчизняної науки як складової культу- ри, в контексті суспільно-політичних та економічних процесів в Україні, на тлі світового цивілізаційно-культурного та наукового поступу. Так, основні закономірності й тенденції розвитку сучасної механіки, роль провідних ме- ханіків і наукових шкіл України та Ро- сії у розвитку світової науки розкрито у колективній монографії “Развитие общей механики в Росии и Украине в 20—80-е годы ХХ ст.” (1998) (відпові- дальний редактор — О.Ю.Ішлінський). У 2001 р. побачила світ монографія Ю.В. Павленка, С.П. Рудої, С.А. Хо- рошевої, Ю.О. Храмова “Природо- знавство в Україні до початку ХХ ст.”, яка була першою спробою показати збалансовану, цілісну картину розви- тку природничих знань і природознав- ства в Україні від найдавніших часів до початку ХХ ст. в історичному, куль- турному та освітньому контекстах. Тій самій меті присвячені розділи з історії природознавства і техніки, підготовле- ні співробітниками відділу історії на- уки і техніки центру, до багатотомної праці “Історія української культури”. У 1996 р. вийшла в світ фундаменталь- на монографія Ю.В. Павленка “Істо- рія світової цивілізації: соціокультур- ний розвиток людства”, а у 2006 р. — Ю.О. Храмова “История физики”, в якій історія фізики подається не тільки як історія її основних ідей і теорій, але і в біографіях (понад 2000) учених, чиї фундаментальні результати в галузі фі- зики підготували сучасне розуміння навколишнього світу, та провідних фі- зичних шкіл першої половини ХХ ст. У 2004 р. видано колективні розроб- ки “Методичні рекомендації щодо проведення прогнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково- технологічного та інноваційного роз- витку України” та “Раціональне фі- С.А. Хорошева, Ю.О. Храмов Science and Science of Science, 2008, № 4162 нансування науки як передумова роз- будови знаннєвого суспільства в Укра- їні”, авторами яких є Б.А.Маліцький, О.С.Попович, В.П.Соловйов та інші співробітники Центру досліджень науково-технічного потенціалу та істо- рії науки ім. Г.М.Доброва НАН Укра- їни. Питання розвитку університетської освіти в Україні висвітлено у монографії М.В. Полякова та В.С. Савчука “Кла- сичний університет: еволюція, сучас- ний стан, перспективи” (2004). Видано низку навчальних посібників “Осно- ви екології” О.Я. Пилипчука (2000), “Розвиток ракетно-космічної техніки в Україні” (2002), “Історія науки і техні- ки” В.І. Онопрієнка, “История науки и техники” Л.М. Бєсова та ін. У 1995 р. опубліковано колектив- ну роботу “Очерки развития науки в Одессе” (відповідальний редактор — С.А. Андронаті), 2000 р. вийшла в світ монографія С.П. Рудої “Нариси з іс- торії мікробіології в Україні (кінець XIX — початок XX ст.)”, почали ви- ходити збірники наукових праць “Іс- торія науки на межі тисячоліть”, “Іс- торія освіти, науки і техніки”, а також збірник Центру пам’яткознавства НАН України “Питання історії науки і техніки”. Значна увага приділяється підготов- ці кадрів історії науки і техніки. З по- чатку 80-х років в Україні було захище- но понад 100 дисертацій з цієї спеціаль- ності, в тому числі більш як 10 доктор- ських. Нині в Україні працює 4 спецра- ди із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності “історія науки і техні- ки” (07.00.07) і одна спецрада в Центрі досліджень науково-технічного потен- ціалу та історії науки ім. Г.М. Добро- ва НАН України по захисту кандидат- ських і докторських дисертацій, в якій захищено понад 30 дисертацій. До того ж центром спільно з ВАК України роз- роблено положення про разові захисти дисертацій з 14 наукових дисциплін в спецрадах відповідних профільних ін- ститутів, яке діє з 2003 р. Нині в Україні налічується понад 10 докторів і 120 кан- дидатів наук зі спеціальності “історія науки і техніки”. Дослідження з історії науки набули в Україні в останній час інтенсивно- го розвитку. Це зумовлено глибоким розумінням того, що історія науки є невід’ємною складовою всесвітньої іс- торії, базою наукової методології, яка сприяє сучасному її розвитку, а також методиці навчання, аналізу процесів творчого мислення. У зв’язку з цим формування широкого наукового сві- тогляду фахівців, яких готують вищі навчальні заклади України, набуває особливої актуальності, оскільки він якоюсь мірою може амортизувати в Україні той негативний вплив, який подекуди спричинятимуть курси лек- цій з богослов’я, запроваджені в остан- ні роки в українських вузах. Світовий та вітчизняний досвід свідчить, що ефективним для вирішення цього за- вдання є включення у навчальний процес історико-наукових курсів. Ак- туальність такого міждисциплінарного підходу нині широко усвідомлюється в світі, курси з історії науки і конкретних дисциплін читаються в багатьох про- відних університетах, діють установи та товариства, що займаються історико- науковою проблематикою. Історія науки передбачає широке коло освітніх застосувань — включен- ня історичних відомостей в курси фа- хових дисциплін, самостійні історико- наукові навчальні курси. На основі опанування історією науки стає мож- ливим розв’язати ряд завдань, які ви- ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ПРИРОДОЗНАВСТВА І ТЕХНІКИ В НАН УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 163 никають при формуванні світогляду особистості, підняти рівень вищої осві- ти, сприяти інтеграції науки та освіти, яка має втілитись у фундаменталізацію освіти як подальшу основу інновацій- ного розвитку країни. На жаль, у вищій школі України ці процеси ще не набу- ли належного розвитку. Реконструкція національної іс- торії науки України з її здобутками та пріоритетами, подана в світовому кон- тексті, “працює” на патріотичне вихо- вання студентства, а також є важливою складовою загальнонаціональної істо- рії та культури. Більш того, ознайом- лення студентства з діяльністю видат- них вчених, їх особистими якостями як людини, фахівця, педагога допомагає формуванню їх громадянської позиції та високих моральних чинників. Одержано 18.10.2008 С.А.Хорошева, Ю.А.Храмов Исследования по истории естествознания и техники в НАН Украины Освещено становление и развитие исследований по истории естествознания и техники в НАН Украины с 1918 г. по настоящее время, вклад в них разных научных учреждений, общественных объединений и отдельных ученых.

Дослідження з історії природознавства і техніки в НАН України

Репозитарії

Схожі ресурси