Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Хорошева, С.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49230
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання / С.А. Хорошева // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 189-202. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49230
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-492302013-09-15T03:06:07Z Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання Хорошева, С.А. Історія науки 2007 Article Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання / С.А. Хорошева // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 189-202. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49230 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Хорошева, С.А. Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання Наука та наукознавство
format	Article
author	Хорошева, С.А.
author_facet	Хорошева, С.А.
author_sort	Хорошева, С.А.
title	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання
title_short	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання
title_full	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання
title_fullStr	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання
title_full_unstemmed	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання
title_sort	наукова школа г.є.пухова в галузі математичного моделювання
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49230
citation_txt	Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання / С.А. Хорошева // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 189-202. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT horoševasa naukovaškolagêpuhovavgaluzímatematičnogomodelûvannâ
first_indexed	2025-07-04T10:13:35Z
last_indexed	2025-07-04T10:13:35Z
_version_	1836710903856234496
fulltext	Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 189 Серед низки наукових шкіл в га- лузі обчислювальної техніки в Україні однією з провідних є школа матема- тичного моделювання. Ім’я її заснов- ника, академіка НАН України Георгія Євгеновича Пухова займає гідне місце серед імен відомих вчених, які сприяли становленню та визнанню українсь- кої науки у світі. Він відомий своїми фундаментальними дослідженнями в галузі теоретичної електротехніки та енергетики, обчислювальної техніки, прикладної математики. Праці вчено- го в галузі математичного моделюван- ня дозволяють вважати його одним із засновників даного наукового на- пряму в Україні. Крупний спеціаліст з теорії чотирьохполюсників, багатопо- люсників, параметричних та неліній- них ланцюгів, Г.Є.Пухов розвинув класичний метод гармонійної ліне- аризації академіків М.М.Крилова та М.М.Боголюбова стосовно електрич- них та електронних ланцюгів. Розроб- лені ним основи теорії квазіаналогових систем дозволили суттєво розширити клас задач, розв’язних за допомогою аналогової техніки і, що особливо важливо, гібридної обчислювальної техніки. Він сформулював принцип побудови гібридних квазіаналогово- цифрових математичних машин (ме- тод динамічного моделювання), який відкрив широкі можливості створення складних спеціалізованих комплек- сів — вимірювальних інформаційних систем. Г.Є.Пухов розробив теорію оборотних і квазіоборотних пристроїв, призначених для синтезу керуючих математичних машин, побудованих за методом оборотного оператора. Вели- кі перспективи для обчислювальної та вимірювальної техніки відкрив запро- понований і розроблений Г.Є.Пуховим метод врівноваження нелінійних елек- тричних ланцюгів та систем за допомо- гою динамічних квазірезисторів. Г.Є.Пухов приділяв велику ува- гу педагогічній діяльності, викладав курси теоретичних основ електро- техніки, електричних станцій, мереж і систем, електричних машин, елек- тричних лічильно-розв’язувальних приладів та пристроїв у Томському та Львівському політехнічних інститутах, Таганрозькому радіотехнічному інсти- туті, Київському інституті інженерів цивільної авіації (нині Національний авіаційний університет). Учні школи Георгія Євгеновича одержали, таким чином, наукову підготовку переважно в установах Томська, Львова, Таганро- га, Київа, де в різні роки працював їх вчитель. Величезна наукова ерудиція Геор- гія Євгеновича, характер справжньо- го дослідника, постійно генеруючого нові ідеї, завжди притягували до нього людей, захоплених наукою. Член-ко- респондент НАН України А.Харкевич, якого Георгій Євгенович вважав своїм вчителем, відмічав: “Г.Є.Пухов — ви- нятково обдарований вчений. Уся його діяльність проходила під зна- ком невтомної творчості. Його чис- ленні та плодотворні ідеї породжені оригінальним та сміливим розумом. Працюючи над прикладними питан- нями, Г.Є.Пухов ставив та вирішував їх з широтою теоретика; в теоретич- С.А.Хорошева, ст. наук. співробітник, канд. техн. наук Íàóêîâà øêîëà Ã.ª. Ïóõîâà â ãàëóç³ ìàòåìàòè÷íîãî ìîäåëþâàííÿ Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції190 них його дослідженнях видно яскраву практичну цілеспрямованість. Будучи за освітою інженером-електриком, Г.Є.Пухов зацікавився питаннями прик ладної математики та обчислю- вальної техніки... і зумів дати цілу низ- ку видатних праць у цій новій для себе важливій галузі”[1, с. 46]. Георгій Євгенович Пухов наро- дився 23 серпня 1916 р. у м. Сарапулі (Удмуртія, Росія) в родині службовця. Після закінчення у 1931 р. семирічки у м. Ачинськ (Західна Сибір, Россія) він у 1931—1934 рр. навчався в Томсь- кому електромеханічному технікумі, в 1934—1936 рр. — в Томському елект- ромеханічному інституті залізничного транспорту. У 1936 р. він перевівся до Томського індустріального інституту (нині — політехнічний), який закінчив у 1940 р. з відзнакою за спеціальністю “електричні станції, мережі, системи та електропостачання”, і за рекоменда- цією Державної екзаменаційної комісії його залишили аспірантом кафедри “Електричні мережі та системи”. Нав- чання в аспірантурі було перерване у зв’язку із призовом наприкінці 1940 р. до лав Червоної Армії. У роки Великої Вітчизняної війни Георгій Євгенович приймав участь у боях під м. Можай- ськом при обороні Москви, був тяж- ко поранений і демобілізований із лав Червоної Армії через поранення. Піс- ля одужання восени 1942 р. він повер- нувся до Томська для продовження навчання в аспірантурі, через два роки у 1944 р. успішно захистив кандидат- ську дисертацію на тему “До питання серієсної компенсації реактивності ліній електропередач”, в якій дослідив деякі режими компенсованих довгих ліній електропередач, і отримав уче- ний ступінь кандидата технічних наук [2, c.102]. У жовтні 1944 р. Г.Є.Пухова пере- вели на роботу до Львівського політех- нічного інституту, де до початку 1949 р. він працював спочатку доцентом ка- федри “Електричні станції, мережі та системи”, а потім завідував кафедрами “Електричні машини” та “Теоретичні основи електротехніки”, приймав ак- тивну участь у налагодженні навчаль- ного процесу та науково-дослідниць- кої роботи у цьому зруйнованому вій- ною місті. Професор К.Б.Карандєєв, ректор Львівського політехнічного інституту тих років, згадував, що за час робо- ти в інституті Г.Є.Пухов “виявив себе ерудованим та дуже здібним науковим працівником, талановитим педагогом. Він користувався великим авторите- том серед професорсько-викладаць- кого складу і студентів інституту за свої глибокі наукові знання і вміння передавати їх колегам та студентам... Викладаючи у числі інших дисциплін основний курс електротехнічного фа- культету — теоретичні основи елек- тротехніки, Г.Є.Пухов забезпечував високий теоретичний його рівень та дохідливість, в результаті чого ця дис- ципліна ставала у студентів дійсною ос- новою набутих ними знань. Він систе- матично ознайомлював викладацький склад факультету з новітніми теоріями в електротехніці та застосуванням їх у розрахунках, вів відповідні семінари, які завжди збирали велику постійну аудиторію” [3, c. 1—2]. Традицію проводити як невели- кі семінари, на яких обговорювали- ся конкретні ідеї або результати, так і міжнародні конференції, присвячені актуальним науковим проблемам, Г.Є.Пухов зберіг на все життя. Присут- ність Георгія Євгеновича на наукових зібраннях гарантувала захоплюючу ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 191 дискусію, в якій він як ведучий та її учасники виступали на рівних. Така атмосфера притягувала молодих за- хоплених наукою людей, яких Георгій Євгенович опікував і з якими щедро ділився своїми ідеями. Основні наукові роботи Г.Є.Пухова у львівський період відносилися до ма- тематичних та експериментальних до- сліджень з теорії стійкості енергетич- них систем, безконтактних перетворю- вачів частоти та електричних машин у системах синхронного зв’язку та до теорії електричних ланцюгів. Безкон- тактні перетворювачі частоти, запро- поновані Г.Є.Пуховим у 1946 р., були впроваджені у серійне виробництво і застосовуються дотепер у гірничоруд- ній промисловості та на інших вибухо- небезпечних підприємствах. У грудні 1948 р. Г.Є.Пухов був зму- шений через хворобу дітей виїхати зі Львова і повернутися до Томська, де із січня 1949 р. почав працювати доцен- том, а потім завідуючим кафедрами “Теоретичні основи електротехніки” та “Електричні лічильно-розв’язуючі прилади та пристрої”, з 1952 р. — де- каном електромеханічного факультету Томського політехнічного інституту. У ці роки ним були проведені гли- бокі дослідження чотирьохполюс- ників, багатополюсників і складених електричних ланцюгів, що отримало подальший розвиток у докторській дисертації “Елементи теорії складе- них електричних ланцюгів”. У праці викладено основні положення методу підсхем, який став новим загальним методом аналізу електричних лан- цюгів, складених із багатополюсних елементів. Основні положення мето- ду підсхем, що є одним із методів діа- коптики, Г.Є.Пухов виклав у праці “Теорія методу підсхем”, завдяки якій останній отримав широке поширення в теоретичній електротехніці та елект- ронному моделюванні [4, c.3]. У 1953—1957 рр. Г.Є.Пухов пра- цював у Таганрозькому радіотехнічно- му інституті, де організував та очолив кафедри “Теоретичні основи елект- ротехніки” і “Електричні лічильно- розв’язуючі прилади та пристрої”, у 1954 р. став професором, у 1956— 1957 рр. був також проректором з на- укової роботи. У даний період ним були проведені започатковані ще у Томському політех- нічному інституті дослідження з пара- метричних та нелінійних електричних ланцюгів. Результати цих досліджень він відобразив у низці статей та узагаль- нив у монографії “Комплексне обчис- лення та його застосування до розра- хунку періодичних та переходних про- цесів у системах зі сталими, змінними та нелінійними параметрами”. Запро- поновані вченим у даній праці методи розрахунку електричних ланцюгів ви- явилися подальшим розвитком методу гармонійної лінеарізації М.М.Крилова та М.М.Боголюбова стосовно елект- ричних ланцюгів. Видана невеликим тиражем, ця книжка відразу стала біб- ліографічною рідкістю і лише після перевидання у 1962 р. вона виявилася доступною широкому колу інженерів та спеціалістів, які займалися проблемами аналізу та проектування електричних й електронних ланцюгів. У ці ж роки Георгій Євгенович написав працю “Вступ до теорії ме- тоду точок”, де розробив ефективний наближений метод розрахунку періо- дичних процесів у нелінійних ланцю- гах, який виявився добре пристосова- ним до розрахунків на ЕЦОМ. З 1957 р. життєвий і творчий шлях Г.Є.Пухова нерозривно пов’язаний з Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції192 Києвом, Україною. Тут понад 20 років він завідував кафедрою “Теоретичні основи електротехніки”, а потім ка- федрами “Обчислювальна техніка” та “Електронні моделюючі машини” Київського інституту інженерів цівіль- ної авіації (нині — Національний авіа- ційний університет). Кафедра з елект- ронних моделюючих машин стала пер- шою подібною кафедрою, організова- ною з ініціативи Г.Є.Пухова в системі вищих навчальних закладів СРСР [5, c.94—95]. Лекції Г.Є.Пухова з теорії ланцюгів та електронних математичних машин завжди відрізнялися високим науко- вим рівнем і користувалися великою популярністю у студентів, аспірантів, викладачів та наукових працівників інституту. У цей період в галузі теорії електричних ланцюгів активну роботу проводили учні Георгія Євгеновича: М.П.Довгановський досліджував за- стосування одного чисельного мето- ду аналізу до розрахунку електричних ланцюгів зі змінними параметрами, займались разрахунком умовно-не- лінійних електричних і магнітних лан- цюгів С.П.Амосова, періодичних про- цесів у нелінійних ланцюгах з випрям- лячами Б.А.Борковський, періодичних процесів в електричних ланцюгах з не- лінійними індуктивними елементами Л.Д.Мазур [6, c. 14—15]. У 1958 р. Георгій Євгенович почав роботу в системі Національної академії наук України, не залишаючи педаго- гічної діяльності: у 1958 р. його запро- сили очолювати відділ аналогових ма- тематичних машин Обчислювального центру АН УРСР (з 1962 р. — Інститут кібернетики АН УРСР). Тут за ініціати- вою Георгія Євгеновича було створено 5 лабораторій, з яких дві — з електрич- них лічильно-розв’язувальних при- ладів та пристроїв. З 1964 р. Г.Є.Пухов очолив відділ математичного моделю- вання, був першим заступником ди- ректора інституту і одночасно науко- вим керівником сектора спеціалізова- ної обчислювальної техніки та техніч- ної кібернетики. За 1956—1963 роки Г.Є.Пухов та його учні провели значні теоретич- ні й практичні дослідження в галузі обчислювальної техніки, методів розв’язання різних задач на матема- тичних машинах неперервної дії, елек- тронного моделювання стержневих систем й тонкостінних конструкцій, статичних й динамічних задач при- кладної теорії пружності, електричних моделей алгебраїчних об’єктів, мате- матичних машин неперервно-диск- ретної дії, електромоделюючих при- строїв для розв’язання крайових задач математичної фізики, оптимального керування. Були розроблені основи те- орії квазіаналогових систем — нового перспективного напряму в моделю- ванні, який дозволив значно розши- рити області використання засобів не тілька аналогової і, як у подальшому з’ясувалось, гібридної обчислюваль- ної техніки. Результати цих розробок знайшли відображення в особистих монографіях Г.Є.Пухова — “Елек- тричне моделювання стержневих й тонкостінних конструкцій” (1963), “Вибрані питання теорії математичних машин” (1964), а також в монографіях разом з учнями — “Електричне мо- делювання задач будівельної механі- ки” (1963) спільно з В.В.Васильєвим, А.Є.Степановим, О.М.Токарєвою, “Методи розв’язання крайових задач на електронних моделях” (1964) спіль- но з Г.І.Грездовим, О.Ф.Верланем. Книга Г.Є.Пухова “Електричне моделювання стержневих й тонкостін- ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 193 них конструкцій” виявилася дуже ак- туальною. У ній, як писав В.І.Скуріхін, “...викладено результати теоретичних і експериментальних розробок Георгія Євгеновича в галузі побудови елект- ричних ланцюгів із омічних опорів з метою моделювання стержневих сис- тем вигляду балок, рам, ферм і тонко- стінних конструкцій типу пластинок та призматичних оболонок. Книга містить, зокрема, теорію й опис мате- матичної машини ЕМСС-7, розробле- ної у відділі аналогових математичних машин ОЦ АН УРСР та випущеної у 1959 р. малою серією за замовлення- ми будівельних проектних організа- цій і відповідних кафедр вищих учбо- вих закладів”[7, с.2—3]. “Монографія Г.Є.Пухова, — писав В.М.Глушков, — присвячена детальному викладу побу- дованої її автором теорії врівноважених електричних мереж з омічних опорів і численних застосувань цієї теорії до питання конструювання спеціалізо- ваних електромоделюючих пристроїв для розв’язання ряду важливих мате- матичних і технічних задач. Детально розглянуто схеми електричних моде- лей для розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь, розрахунків рам при згині та крученні, а також для розв’язання інших важливих задач будівельної механіки. Деякі із цих мо- делей вже реалізовані у вигляді діючих пристроїв” [8, c.1]. Важливе місце в школі Г.Є.Пухова знайшли теоретичні та експеримен- тальні дослідження в галузі амплітуд- но-імпульсних електронних моделей, спрямовані на значне спрощення схем деяких аналогових математичних ма- шин. Про впровадження розробок Г.Є.Пухова та його школи в галузі електричного моделювання у практику роботи конструкторських та проектних організацій, а також у навчальну робо- ту вищих навчальних закладів країни свідчить, зокрема, доповідна Горь- ковського інженерно-будівельного інституту: “Г.Є.Пухов є засновником у нашій країні наукової школи з елек- тричного моделювання задач будівель- ної механіки. Так, відділ аналогових математичних машин ОЦ АН УРСР має тісний науковий зв’язок з колек- тивом кафедри будівельної механіки, якою завідує професор, доктор техніч- них наук О.Г.Угодчиков. Це дозволяє проводити на більш високому науко- вому рівні роботу на кафедрі будівель- ної механіки Горьковського інженер- но-будівельного інституту з електрич- ного моделювання ряду задач статики стержневих систем та прикладної тео- рії пружності” [9, c. 17—18]. Серед учнів Георгія Євгеновича у цей період проблемами визначен- ня власних частот плоских балок і рам методом електричного моделю- вання займався П.М.Чеголін, елек- тричним моделюванням рам і балок — О.В.Ільєнко, розв’язанням деяких задач міцності тонкостінних авіаконс- трукцій методами електричного моде- лювання — В.М.Самусь. Суттєво новим напрямом в нау- ковій діяльності Г.Є.Пухова та його школи стала теорія оборотних і квазі- оборотних пристроїв, призначених для синтезу керуючих математичних ма- шин, побудованих за методом оборот- них операторів. Даний метод може бути широко використаний при синтезі ке- рованих та самоналагоджуваних сис- тем. Результати цих досліджень, опублі- ковані в монографії Г.Є.Пухова та його учня К.Д.Жука “Синтез багатозв’язних систем керування за методом обо- ротних операторов” (1966), в наш час Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції194 отримали застосування при синтезі спеціалізованих самоналагоджуваних систем, призначених для керування об’єктами з перемінними параметра- ми, розв’язання задач ідентифікації лінійних та нелінійних об’єктів тощо. Як відмічалося в наукових відгуках, “у даній роботі розроблено загальні мето- ди побудови обчислювальних схем для вироблення керуючих впливів перетво- ренням множин сигналів непогоджень та збурень у багатозв’язних керуючих системах за допомогою пристроїв, в яких реалізуються операції, оборотні тим, що відбуваються в самих об’єктах. Даний метод, що отримав назву метода оборотних операторів, займає в різних варіаціях значне місце в обчислюваль- них системах, в прикладних питаннях теорії зв’язку і набуває все більш зрос- таючого значення в теорії й практиці автоматичного керування, зокрема в теорії багатозв’язного регулювання” [10, с. 99—100]. Продовжуючи теоретичні дослід- ження щодо розвитку ідей квазіаналого- вого методу побудови обчислювальних пристроїв, Г.Є.Пухов сформулював у 1964 р. новий принцип побудови гіб- ридних квазіаналого-цифрових мате- матичних машин та пристроїв і запро- понував метод їх синтезу, який отримав назву методу динамічного моделюван- ня. Проведені теоретичні дослідження показали, що відповідні електронні ма- тематичні машини можна побудувати за допомогою програмно та функціо- нально переключуваних кодокерованих розв’язуючих елементів. Було доведе- но, що застосування методу динаміч- ного моделювання дозволяє створити гібридні машини з меншою кількістю основних розв’язуючих елементів та електронних посилювачів, зі зменше- ними габаритами, відносно малим спо- живанням електроенергії та з підвище- ною надійністю. Було підтверджено, що метод динамічного моделювання можна застосувати для побудови різ- них лічильно-розв’язуючих пристроїв та математичних машин, у тому чис- лі для розв’язання задач лінійного та квазілінійного програмування, машин для обчислення сіткових графіків, елек- тронно-сіткових інтеграторів та інших спеціалізованих математичних машин. У ці роки Г.Є.Пуховим були за- пропоновані нові оригінальні методи аналізу електричних ланцюгів, які от- римали назву прямих та інтегральних методів і знайшли застосування для проведення обчислень на ЕЦОМ. Основні результати з динамічного моделювання, застосування його до синтезу спеціалізованих математичних машин та з теорії ланцюгів було викла- дено в монографії “Методи аналізу і синтезу квазіаналогових електронних ланцюгів” (1967). Завідуючий кафед- рою теоретичних основ радіотехніки Львівського політехнічного інститу- ту, доктор технічних наук, професор Ю.Т.Величко писав: “Г.Є.Пухов ство- рив наукову школу, основним напря- мом праць якої є розробка методів аналізу та синтезу квазіаналогових систем з метою побудови моделюючих пристроїв нового типу для задач мате- матичної фізики. На нашу думку, цей напрямок є новим в теорії електричних кіл, має велике практичне значення для розвитку обчислювальної техніки” [11, с.24]. Цікаво відмітити, що досліджен- ням різних проблем електричного мо- делювання в Україні займалося чима- ло відомих вчених. Так, В.Є.Дяченко з 1946 р. проводив дослідження в галузі електромоделювання задач теорії поля. Під його керівництвом було розроб- ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 195 лено сітковий електроінтегратор для розв’язання задач теорії фільтрації і те- орії пружності, створено лабораторію електромоделювання в Київському університеті. П.Ф.Фільчаков з 1947 р. займався розробкою методів моде- лювання плоских статичних полів на електропровідній бумазі. В Інституті математики АН УРСР в лабораторії, очолюваній П.Ф.Фільчаковим, було розроблено ряд інтеграторів типу ЕГДА і розв’язано багато задач теорії фільтра- ції та розрахунку гідротехнічних споруд. Л.І.Дятловицький з 1950 р. розробляв методи побудови електричних моделей для розв’язання бігармонічних рівнянь. У лабораторії Л.І.Дятловицького в Ін- ституті гідрології та гідротехніки АН УРСР було розв’язано на електромоде- лях значну кількість задач щодо розра- хунку пластин. Г.М.Положий з 1954 р. займався моделюванням конформних відображень на електропровідній бу- мазі, М.Г.Бондар з 1952 р. — моделю- ванням динамічних задач стержневих систем, В.О.Лазарян з 1955 р. — пи- таннями моделювання перехідних ре- жимів стержневих систем та задач ди- наміки рухомого складу на залізницях, Ф.О.Абрамов працював у галузі елект- ричного моделювання шахтних венти- ляційних мереж, розробив принцип по- будови моделюючого пристрою, прий- нятого до серійного виробництва. Г.Є.Пухов працював в галузі елек- тричного моделювання з 1952 р. і саме йому належить розробка теорії ма- тематичного моделювання на основі загальних ідей кібернетики як науки про управління. Розроблена ним те- орія квазіаналогових моделюючих пристроїв є узагальненням класичної теорії моделювання. Принцип подіб- ності було узагальнено і стало окремим випадком більш загального принци- пу — принципу еквівалентності рів- нянь моделі та об’єкта у відношенні до отриманих результатів. Коло задач, розв’язуваних засобами математично- го моделювання, було суттєво розши- рено. Основні положення теорії квазіа- налогових систем були сформульовані Г.Є.Пуховим в працях 1960—1961 рр. На основі розробленої Г.Є.Пу хо- вим теорії квазіаналогових моделюю- чих систем, його праць з теоретичних питань обчислювальної техніки і теорії електричних ланцюгів і під його керів- ництвом учнями вченого в Інституті кібернетики НАН України у 1958— 1963 роках було розроблено, передано у серійне виробництво та запровадже- но в народне господарство спеціалізо- вані обчислювальні машини, зокрема машини ЕМСС-7, ЕМСС-7М, “Аль- фа” для розв’язання задач будівельної механіки, моделююча установка “Ін- тегратор-1” для розв’язання крайових задач математичної фізики, машина “Оптіум” для розв’язання транспор- тних задач лінійного програмування, машина “АСОР-1” (“РИТМ”) для об- числення сіткових графиків, розробле- но та виготовлено за заказами окремих організацій інші математичні машини малими серіями, зокрема сіткові елек- троінтегратори “Сігма” та КСМ для розв’язання задач теорії пружності. На початку 60-х років Г.Є.Пухов ініціював та очолив розробку ряду но- вих математичних машин: електронної самоналагоджуваної машини “Аркус” для розв’язання нелінійних диферен- ціальних рівнянь зі складними крайо- вими умовами, цифрової моделюючої установки “АСОР-2” для застосування в системах СПУ та інших. У процесі розвитку теорії квазі- аналогових систем виник ряд нових напрямів. Це побудова оборотних і Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції196 квазіоборотних моделей лінійних та нелінійних алгебраїчних та диферен- ціальних рівнянь, моделювання задач лінійного програмування, побудова керуючих систем за методом оборот- них операторів та квазіаналогових пристроїв для розв’язання нелінійних крайових задач. У 1963 р. Г.Є.Пухов розробив теорію нового перспектив- ного класу квазіаналогових моделю- ючих пристроїв, що отримав назву ам- плітудно-імпульсні моделі. У 1961 р. Г.Є.Пухова обрали чле- ном-кореспондентом, у 1967 р. — дійс- ним членом НАН України зі спеціаль- ності “обчислювальна техніка”. Одним з учнів Георгія Євгеновича у ці роки був Аркадій Євгенович Сте- панов, нині доктор технічних наук, провідний науковий співробітник Інс- титуту проблем моделювання в енерге- тиці НАН України. А.Є.Степанов був асистентом кафедри опору матеріалів Київського інженерно-будівельного інституту, коли наприкінці 1959 р. доля звела його з Георгієм Євгеновичем з приводу виконання сумісних дослід- жень Київським інженерно-будівель- ним інститутом та Інститутом кібер- нетики АН УРСР щодо виготовлення спеціалізованої аналогової обчислю- вальної машини ЕМСС-7 для розра- хунку жорстких балок та рам. Після закінчення випробувань машини Г.Є.Пухов запропонував Ар- кадію Євгеновичу перейти на роботу до нього у відділ, щоб провести дослідно- промислову перевірку машини. При цьому він зацікавився, чи збирається молодий асистент захищати кандидат- ську дисертацію. А.Г.Степанов роз- повів Георгію Євгеновичу, що у нього є майже готова робота в галузі опору ма- теріалів. У відповідь Г.Є.Пухов сказав, що керувати дисертацією з опору ма- теріалів він не береться, проте гарантує захист нової роботи на протязі трьох років, якщо Аркадій Євгенович зва- житься перейти до нього у відділ. Так, з кінця березня 1960 р. А.Є.Степанов став співробітником Інституту кібер- нетики АН УРСР у відділі Г.Є.Пухова. Георгій Євгенович поставив перед А.Є.Степановим наступну задачу: — Методи моделювання диферен- ціальних рівнянь математичної фізики другого порядку загальновідомі, — сказав він. — А для рівнянь четверто- го порядку, так званих бігармонічних, немає. Я хотів би, щоб Ви розроби- ли і побудували сіткову модель для розв’язання таких задач. Через певний час, коли А.Є.Сте- панов достатньо розібрався у запро- понованій задачі, Георгій Євгенович спитав його: — Ну, як ? — Мені дуже сподобалось у Вас, я дуже радий, що перейшов на роботу до Вас. Через два роки була побудована сіткова модель. Г.Є.Пухов як автор ідеї та А.Є.Степанов як її розробник отри- мали на неї авторське свідоцтво. У липні 1963 р. Аркадій Євгено- вич успішно захистив кандидатську дисертацію за порадою Г.Є.Пухова на об’єднаній раді трьох інститутів АН УРСР — Інституту математики, Інс- титуту кібернетики та Астрономічної обсерваторії. Г.Є.Пухов підтримав пропозицію дирекції Інституту кібер- нетики НАН України і передав зі свого відділу групу співробітників, що пра- цювали разом з А.Є.Степановим, щоб організувати для Аркадія Євгеновича лабораторію, яка з часом переросла у науковий відділ. Коли у 1971 р. Г.Є.Пухов разом зі своїм відділом перейшов з Інсти- ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 197 туту кібернетики АН УРСР до Інс- титуту електродинаміки АН УРСР, А.Є.Степанов приєднався до нього разом зі співробітниками свого від- ділу. У 1976 р. Аркадій Євгенович підготував докторську дисертацію з основ теорії квазіаналогових сіткових машин. Георгій Євгенович був дуже радий успіхам свого учня, який са- мостійно розв’язав важку проблему, підтримав його при захисті. Аркадій Євгенович з великою теплотою згаду- вав свого вчителя, крупного вченого і прекрасну людину. “Загальною рисою роботи відділу Г.Є.Пухова, — писав він, — була висо- ка самовіддача, прагнення з високою наполегливістю та енергією, з міні- мальною втратою часу здійснювати до- слідження, видаючи все нові й нові як теоретичні, так і практичні результати. Робочий день у співробітників від- ділу починався з 8.00, хоч офіційно з 9.00. Перший час роботи йшов на об- мін інформацією між керівником від- ділу та керівниками робіт. На паління та гру у пінг-понг відводилося 10 хви- лин щогодини. Проте якось стіл для гри та сітка зникли. — Я спостерігав, — сказав Геор- гій Євгенович ентузіастам пінг-понгу, — що ви надто багато часу приділяєте грі, тому й забрав її! Він був дуже турботливим у від- ношенні до співробітників. У першу чергу це виявлялось у підготовці ди- сертацій та промисловій реалізації ви- конаних розробок. Відділ Г.Є.Пухова у цьому відношенні був прикладом. Г.Є.Пухов вмів працювати і відпочи- вати. Його хобі була рибалка. У ній він здобував сили на весь залишившийся рік. У свою чергу співробітники від- повідали йому величезною увагою та любов’ю. Передчасна смерть дружини нега- тивно відобразилась на житті вченого. Галина Федорівна чітко дотримувалась свого кредо: чоловік повинен завжди працювати і може відволікатися лише на випадок пожежі або землетрусу. Вона була відданим помічником свого неординарного чоловіка, Георгій Євге- нович важко справився зі спіткавшим його горем” [12, с.258—259]. А.Є.Степанов розповів про одну із причин виходу Г.Є.Пухова з Інститу- ту кібернетики НАН України. “Його пригнічував намір В.М.Глушкова приділяти більше уваги цифровій об- числювальній техніці. Погодитись з цим — значило для Георгія Євгенови- ча відмовитися від наукового напряму, заснованого і розвинутого за багато років. Георгій Євгенович наважився на рішучий шаг — залишився вірним собі, своїм учням, тій галузі науки, якій са- мовіддано служив” [12, с. 259]. У 1971—1981 рр. Георгій Євгенович керував сектором електроніки й мо- делювання, а також був заступником директора Інституту електродинамі- ки АН УРСР. У цей період він провів дослідження щодо застосування ме- тодів математичного та електронного моделювання до задач автоматичного керування (монографії “Локальні ма- тематичні моделі систем керування”, “Моделі технологічних процесів”, “Критерії і методи ідентифікації об’єктів керування”). Розвиток теорії квазіаналогового моделювання привів до створення но- вого наукового напряму в гібридній об- числювальній техніці та електронному моделюванні — розрядно-аналогового моделювання. Основні наукові та тех- нічні результати досліджень у цьому напрямі Г.Є.Пухов та його учні опуб- лікували у низці статей та монографіях Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції198 “Автоматизовані аналого-цифрові при- строї моделювання”, “Гібридне моде- лювання в енергетиці”, “Розрядно-ана- логові обчислювальні системи”. У 1975 р. Георгій Євгенович запро- понував та розробив операційні методи аналізу складних нелінійних ланцюгів та систем на основі диференціальних перетворень. Ці методи характеризу- ються ефективністю операційного та комплексного числення, розширю- ють область застосування операційних методів на суттєво нелінійні системи і одночасно мають високу обчислю- вальну спроможність. Дослідження Г.Є.Пухова у даному напрямі знайшли відображення в працях “Перетворен- ня Тейлора та їх застосування в елек- тротехніці та електроніці”, “Дифе- ренціальні перетворення функцій та рівнянь”, “Диференціальний аналіз електричних ланцюгів”. Результати багаторічних теоретич- них досліджень та практичних розро- бок Г.Є.Пухова та його учнів створили об’єктивні передумови для форму- вання електронного моделювання як академічної науки. Важливим підсум- ком цього стало заснування журналу “Електронне моделювання” та ство- рення Інституту проблем моделюван- ня в енергетиці НАН України — єдиної в Україні наукової установи, спрямо- ваної на проведення фундаментальних та прикладних досліджень з моделю- вання засобами електроніки складних динамічних процесів і систем, застосу- вання методів і засобів моделювання в енергетиці та інших галузях господарс- тва. З 1981 р. Г.Є.Пухов — директор інституту та головний редактор жур- налу. З 1978 р. Г.Є.Пухов виконував обов’язки академіка-секретаря Відді- лення фізико-технічних проблем енер- гетики і члена Президії НАН України. Результати наукових досліджень Г.Є.Пухова в галузі електротехніки, енергетики і моделювання, приклад- ної та обчислювальної математики викладені у 60 монографіях, понад 600 наукових статей та 152 авторських сві- доцтвах і патентах. Георгія Євгеновича завжди відріз- няли цілеспрямованість у роботі та над- звичайна енергія вченого-організатора. Він багато років очолював редакційну колегію започаткованого ним журналу “Електронне моделювання”, був го- ловою Національного комітету СРСР Міжнародної асоціації з аналогових обчислень, організованого у 1967 р., го- ловою Комісії з аналогової та гібридної обчислювальної техніки Державного комітету по науці та техніці РМ СРСР, заступником голови Наукової ради з комплексної проблеми “Кібернети- ка” при АН УРСР, членом експертної ради ВАК СРСР з електротехніки, го- ловою наукових семінарів “Методи математичного моделювання і теорія електричних ланцюгів”, “Спеціалізо- вані електронні моделюючі математич- ні машини та пристрої”, “Електронне моделювання задач механіки”, заступ- ником голови Бюро центральної секції з аналогової обчислювальної техніки при Центральному правлінні Науково- технічного товариства радіотехніки та електроніки ім. Попова, а також чле- ном секції цього товариства з аналого- вих методів і засобів розв’язання крайо- вих задач, членом секції Національного комітету СРСР з автоматичного управ- ління “Аналогові та комбіновані (ана- лого-цифрові) обчислювальні пристрої для цілей керування”, членом понад 10 вчених і науково-технічних рад вузів та НДІ. Участь Г.Є.Пухова в роботі назва- ного журналу та комісій різного рівня (особливо ВАКу) суттєво допомогала ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 199 Георгію Євгеновичу у підготовці моло- дих спеціалістів і формуванні наукової школи. Напружена науково-дослідниць- ка та організаційна робота підірвала здоров’я Г.Є.Пухова і 3 червня 1998 р. його не стало. У Георгії Євгеновичі вдало поєдну- валися такі риси людського характеру, як талант та обдарованість, широта і різнобічність знань, педагогічна май- стерність та вміння відбирати творчих людей. Різноманітність наукових інте- ресів, що тісно пов’язувалися з відчут- тям нових проблем в кібернетиці, об- числювальній техніці, електротехніці, та його особиста чарівність, яка перш за все виявлялися у чуйності та добро- зичливості, вражаюча праце здатність та захопленість, гострота розуму та ерудиція були тими головними фак- торами, котрі сприяли створенню ним наукової школи. Він був прекрасним педагогом і вихователем наукових кад- рів. Початок формування наукової школи Г.Є.Пухова припадає в основ- ному на 50—60-ті роки ХХ ст. У по- дальшому понад 40 років він читав спеціальні курси лекцій з актуальних напрямів електротехніки, електричних мереж, електричних машин, теоретич- них основ електротехніки, електрич- них лічильно-розв’язуючих пристроїв та приладів, аналогової та цифрової обчислювальної техніки, моделюван- ня. Георгій Євгенович був таланови- тим лектором, він вміло поєднував пи- тання навчальної програми з актуаль- ними проблемами науки, пропаган- дою її найновіших досягнень. Спосіб викладання, вільне володіння матері- лом завжди сприяли творчому спри- йняттю лекцій. Тому не випадково до нього тягнулися студенти, аспіранти, пошукачі, співробітники. Його чис- ленні монографії, фундаментальні за своїм змістом, одночасно слугували зразком навчально-методичної літера- тури. Всюди, де працював Георгій Єв- генович, виникали активно працюючі творчі колективи. Маючи високі ад- міністративні посади, він завжди зна- ходився у центрі цих творчих колек- тивів і по праву очолював їх як лідер. Курси лекцій Георгій Євгено- вич завжди будував, орієнтуючись на міжнародний рівень розвитку дослід- жень у даній галузі, причому реальним орієнтиром були міжнародні конгреси та симпозіуми з електротехніки, при- кладної математики. Характерною рисою науково-ор- ганізаційної та педагогічної діяльності Г.Є.Пухова було вміння “підключати” молодих співробітників та аспірантів до тієї багатогранної роботи, яку він проводив. Зокрема, вчений доручав їм читати окремі частини спеціальних курсів лекцій, проводити засідання семінарів, організовувати симпозіуми та конференції. Безпосередні контак- ти зі студентами давали можливість Г.Є.Пухову “відкривати” і запрошува- ти талановиту молодь до аспірантури для подальшої наукової роботи в Інс- титуті кібернетики чи Інституті про- блем моделювання в енергетиці НАН України або для педагогічної діяль- ності у вузах. Важливе значення для залучення молоді до нової спеціальності та нау- кової роботи було створення відповід- них факультетів і кафедр в інститутах, де викладав Г.Є.Пухов. Так, він був ініціатором та активним учасником створення в Київському інституті ін- женерів цівільної аваіації факультету автоматики та обчислювальної техні- ки, а також спеціалізації “математичні Ñ.À. Õîðîøåâà Матеріали VII Добровської конференції200 машини, лічильно-розв’язуючі при- лади та пристрої”. Георгій Євгенович організував кафедру обчислювальної техніки, а потім першу в СРСР кафед- ру електронних моделюючих машин. Крім того, він організував ряд наукових та навчальних лабораторій (науково- дослідну лабораторію обчислювальної техніки, лабораторію електронних мо- делюючих машин, елементів та вузлів обчислювальних машин та пристроїв та інші). Г.Є.Пухов зазначав, що значну роль у формуванні та розширенні його наукової школи відігравали організо- вані ним семінари. Разом з провідними вітчизняними вченими-електротехні- ками, кібернетиками та запрошеними з інших країн у них брала участь тала- новита молодь. Роботу учнів Г.Є.Пухов будував так, щоб кожен із них мав свій науковий напрям, і тим самим про- блеми, які розглядалися, діставали всебічне висвітлення. На семінарах Г.Є.Пухов робив грунтовні доповіді про нові й ті, що відходять у минуле, наукові напрями з проблем електрон- ного моделювання, про вимоги до ди- сертаційних робіт, актуальні проблеми в науці. Теоретичні семінари, які про- водив Г.Є.Пухов, були найавторитет- нішим місцем дискусій з питань тео- рії аналогових пристроїв, а матеріали семінарів, що видавалися, як і моно- графії Г.Є.Пухова, дуже швидко става- ли бібліографічною рідкістю. У таких умовах формувалася на- укова школа Г.Є.Пухова, який ви- ховав понад 30 докторів та 160 кан- дидатів наук. На основі наукового колективу, створеного академіком Г.Є.Пуховим, засновано Інститут проблем моделювання в енергетиці НАН України, першим директором якого був Георгій Євгенович, а нині є член-кореспондент НАН України В.Ф.Євдокимов — аспірант і докто- рант Г.Є.Пухова; Інститут проблем регістрації інформації НАН України, директор якого член-кореспондент НАН України В.В.Петров також був його аспірантом і докторантом; Інс- титут загальної енергетики НАН Ук- раїни, директор якого академік НАН України М.Н.Кулик — аспірант і до- кторант Г.Є.Пухова. У цих інститутах отримав новий і плідний розвиток творчий доробок Г.Є.Пухова. Так, на- укова та науково-технічна діяльність Інституту проблем моделювання в енергетиці НАН України нині спря- мовується на розробку теоретичних основ, методів і засобів інформатики, орієнтованих на підвищення ефек- тивності та безпеки функціонування паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України, реалізацію енер- гозберігаючих технологій в інших га- лузях промисловості та господарства. Теоретичною основою досліджень інституту є насамперед розробка но- вих інформаційних технологій, а та- кож методів і засобів математичного і комп’ютерного моделювання як уза- гальненого характеру, так і функціо- нально орієнтованих. Прикладні до- слідження спрямовані в основному на використання нових комп’ютерних та комунікаційних технологій, методів і засобів комп’ютерного моделювання. Завдяки Г.Є.Пухову в інституті отри- мали розвиток такі наукові напрями, як математичне моделювання різних процесів, об’єктів і систем; комплек- сна інформатизація з широким ви- користанням систем моніторингу; автоматизоване проектування різних енергооб’єктів; системи навчання, тренажу і професійної діагностики персоналу енергооб’єктів; технічна ÍÀÓÊÎÂÀ ØÊÎËÀ Ã.ª. ÏÓÕÎÂÀ Â ÃÀËÓÇ² ÌÀÒÅÌÀÒÈ×ÍÎÃÎ ÌÎÄÅËÞÂÀÍÍß Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 201 діагностика і підвищення надійності енергооб’єктів. Важливу роль у діяль- ності інституту мав напрямок щодо застосування в ПЕК спеціалізованих обчислювальних машин, комплек- сів, систем, комп’ютерних керуючих систем, особлива увага приділялась роботам, пов’язаним з розробкою ме- тодів комп’ютерних засобів підтрим- ки прийняття рішень щодо організа- ційного і технологічного керування енергетикою. Серед інших розробляються комп’ютерні системи моделювання та проектування теплоенергетичних і газорідинних систем енергетичного устаткування, системи автоматизова- ного проектування спеціалізованих пристроїв. У відділенні гібридних моделюючих та керуючих систем в енергетиці даного інституту розвива- ються фундаментальні дослідження в галузі теорії та методів синтезу елек- тронних кіл, середовищ та структур, які мають задані властивості, для імітації динамічних процесів в енер- гетиці та енергомісткіх технологіях, розробляються моделюючі систе- ми для оптимізації керування та за- безпечення комплексної надійності енергетичних об’єктів. Учні Георгія Євгеновича — член-кореспондент НАН України В.В.Васильєв, доктори наук Г.І.Грездов та Л.О.Сімак заклали у відділенні підвалини створення но- вих неформальних творчих об’єднань в напрямах математичного моделю- вання динамічних систем стосовно проблем тренажеробудування, моні- торингу та керування (В.В.Васильєв); алігативних моделюючих та інфор- маційних систем для управління ру- хомими об’єктами та системами спе- ціального призначення (Г.І.Грездов); математичного і комп’ютерного мо- делювання динамічних систем неці- лого порядку (Л.О.Сімак). В Інституті загальної енергетики НАН України в розвиток ідей Г.Є.Пухова М.М.Кулик та його послідовники спрямовують дослідження на розробку теоретич- них основ, математичних моделей та програмного забезпечення для аналі- зу та оптимізації напрямів розвитку паливно-енергетичного комплексу і підвищення енергетичної ефектив- ності в економіці України. В Інституті проблем регістрації інформації НАН України В.В.Петров з учнями закладає фундаментальні основи реєстрації, збереження та розповсюдження вели- ких обсягів інформації; О.І.Додонов досліджує проблеми живучості та без- пеки складних систем, зокрема теорії територіально-розподілених інфор- маційно-обчислювальних систем; В.Г.Тоценко — питання системного аналізу, зокрема підтримки прийнят- тя рішень, діагностики та надійності. Учні Георгія Євгеновича працюють у наукових та навчальних інститутах України, Росії, Вірменії, Грузії, Узбе- кистану, його ідеї успішно розвивають вчені Польщі, Болгарії та інших країн. 1. Документи про обрання Г.Є.Пухова членом-кореспондентом НАН України. — Архів кімнати- музею Г.Є.Пухова Інституту проблем моделювання в енергетиці НАН України, ф. 1-ОС, оп. 1, спр. 254, арк. 46. 2. Академик АН УССР Георгий Евгеньевич Пухов (К 75-летию со дня рождения) //Изв. высших учебных заведений.— 1996. — № 6. Электротехника. — С. 115—116. 3. Характеристика кандидата технічних наук, доцента Пухова Г.Є. — Архів кімнати-музею Г.Є.Пухова Інституту проблем моделювання в енергетиці НАН України, ф. 1-ОС, оп. 1, спр. 250, арк. 1—2. Матеріали VII Добровської конференції202 4. Жизненный и творческий путь Г.Е.Пухова // Георгий Евгеньевич Пухов: Биобиблиография ученых Украины. — Киев: Наук. думка, 1986. — С. 1— 14. 5. Документи про обрання Г.Є.Пухова академіком АН УРСР. — Архів кімнати-музею Г.Є.Пухова Інституту проблем моделювання в енергетиці НАН України, ф. 1-ОС, оп. 1, спр. 258, арк. 94—95. 6. Cписок кандидатов технических наук, защитивших кандидатские дисертации под руководс- твом Г.Е.Пухова с 1952 г. — Там же, спр. 254, арк. 4—15. 7. Выписка из протокола № 12 от 30.06.1959 г. заседания ученого совета ВЦ АН УССР. — Там же, спр. 253, арк. 2—3. 8. Отзыв В.М.Глушкова, члена-корреспондента АН УССР, на монографию Г.Е.Пухова “Электри- ческое моделирование стержневых и тонкостенных конструкций” от 14.06.1959 г. — Там же, арк. 1. 9. В ВЦ АН УССР в связи с выдвижением Г.Е.Пухова в члены-корреспонденты АН УССР. 25.02.1961 г. — Там же, спр. 254, арк. 17—18. 10. Документи про обрання Г.Є.Пухова академіком АН УРСР. — Там же, спр. № 22-51/ 2506, арк. 99—101. 11. В ВЦ АН УССР в связи с выдвижением Г.Е.Пухова в члены-корреспонденты АН УССР. 25.02.1961 г. — Там же, спр. 254, арк. 24. 12. Малиновский Б.Н. Нет ничего дороже ... . — Киев: ЧП “Горобец”, 2005. — 334 с. В установах Національної академії наук України, зокрема в Інституті фі- зики, Інституті напівпровідників, Ін- ституті металофізики, Інституті про- блем матеріалознавства, Харківському фізико-технічному інституті, Інституті радіофізики і електроніки, проводи- лись численні дослідження властиво- стей конденсованого стану речовини, принципово значущих для становлен- ня і розвитку статистичної фізики в Україні. Важливі теоретичні дослідження в галузі кінетики електронів та фазових переходів проводились у теоретичних відділах Інституту фізики та Інсти- туту напівпровідників НАН України [1,2]. Теоретичний відділ Інституту фізики було створено професором Л.І.Кордишем, з 1944 р. ним керував академік НАН України С.І.Пекар. У 1960 р. відділ майже у повному складі було переведено в Інститут напівпро- відників, де на його базі cтворено від- діли теоретичної фізики (завідувач— С.І.Пекар) та теорії напівпровідників (завідувач — Е.І.Рашба), об’єднані у 1983 р. Знову відділ теоретичної фізи- ки в Інституті фізики було організова- но у 1964 р. під керівництвом академіка НАН України О.С.Давидова. Одним з найбільш глибоких досяг- нень даних відділів за час керівництва С.І.Пекара стало створення ним з уч- нями у 1945—1952 рр. теорії поляронів та F-центрів у кубічних кристалах при сильному електрон-фононному зв’язку, яка суттєво змінила поняття про носії заряду в кристалах з іонною решіткою та знайшла застосування у фізичній хімії та ядерній фізиці. Після організації Інституту напівпровідни- А.С. Литвинко, ст.наук.співроб., канд.фіз.-мат.наук Äîñë³äæåííÿ ê³íåòè÷íèõ òà ðåëàêñàö³éíèõ ÿâèù ó êîíäåíñîâàíèõ ñåðåäîâèùàõ â íàóêîâèõ ³íñòèòóòàõ Óêðà¿íè ÿê âàæëèâèé åòàï ñòàíîâëåííÿ òà ðîçâèòêó ñòàòèñòè÷íî¿ ô³çèêè

Наукова школа Г.Є.Пухова в галузі математичного моделювання

Репозитарії

Схожі ресурси