Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Литвинко, А.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Історія науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49231
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 202-220. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49231
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-492312013-09-15T03:06:15Z Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики Литвинко, А.С. Історія науки 2007 Article Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 202-220. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49231 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Литвинко, А.С. Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики Наука та наукознавство
format	Article
author	Литвинко, А.С.
author_facet	Литвинко, А.С.
author_sort	Литвинко, А.С.
title	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
title_short	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
title_full	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
title_fullStr	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
title_full_unstemmed	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
title_sort	дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах україни як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49231
citation_txt	Дослідження кінетичних та релаксаційних явищ у конденсованих середовищах в наукових інститутах України як важливий етап становлення та розвитку статистичної фізики / А.С. Литвинко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 202-220. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT litvinkoas doslídžennâkínetičnihtarelaksacíjnihâviŝukondensovanihseredoviŝahvnaukovihínstitutahukraíniâkvažlivijetapstanovlennâtarozvitkustatističnoífíziki
first_indexed	2025-07-04T10:13:39Z
last_indexed	2025-07-04T10:13:39Z
_version_	1836710909143154688
fulltext	Матеріали VII Добровської конференції202 4. Жизненный и творческий путь Г.Е.Пухова // Георгий Евгеньевич Пухов: Биобиблиография ученых Украины. — Киев: Наук. думка, 1986. — С. 1— 14. 5. Документи про обрання Г.Є.Пухова академіком АН УРСР. — Архів кімнати-музею Г.Є.Пухова Інституту проблем моделювання в енергетиці НАН України, ф. 1-ОС, оп. 1, спр. 258, арк. 94—95. 6. Cписок кандидатов технических наук, защитивших кандидатские дисертации под руководс- твом Г.Е.Пухова с 1952 г. — Там же, спр. 254, арк. 4—15. 7. Выписка из протокола № 12 от 30.06.1959 г. заседания ученого совета ВЦ АН УССР. — Там же, спр. 253, арк. 2—3. 8. Отзыв В.М.Глушкова, члена-корреспондента АН УССР, на монографию Г.Е.Пухова “Электри- ческое моделирование стержневых и тонкостенных конструкций” от 14.06.1959 г. — Там же, арк. 1. 9. В ВЦ АН УССР в связи с выдвижением Г.Е.Пухова в члены-корреспонденты АН УССР. 25.02.1961 г. — Там же, спр. 254, арк. 17—18. 10. Документи про обрання Г.Є.Пухова академіком АН УРСР. — Там же, спр. № 22-51/ 2506, арк. 99—101. 11. В ВЦ АН УССР в связи с выдвижением Г.Е.Пухова в члены-корреспонденты АН УССР. 25.02.1961 г. — Там же, спр. 254, арк. 24. 12. Малиновский Б.Н. Нет ничего дороже ... . — Киев: ЧП “Горобец”, 2005. — 334 с. В установах Національної академії наук України, зокрема в Інституті фі- зики, Інституті напівпровідників, Ін- ституті металофізики, Інституті про- блем матеріалознавства, Харківському фізико-технічному інституті, Інституті радіофізики і електроніки, проводи- лись численні дослідження властиво- стей конденсованого стану речовини, принципово значущих для становлен- ня і розвитку статистичної фізики в Україні. Важливі теоретичні дослідження в галузі кінетики електронів та фазових переходів проводились у теоретичних відділах Інституту фізики та Інсти- туту напівпровідників НАН України [1,2]. Теоретичний відділ Інституту фізики було створено професором Л.І.Кордишем, з 1944 р. ним керував академік НАН України С.І.Пекар. У 1960 р. відділ майже у повному складі було переведено в Інститут напівпро- відників, де на його базі cтворено від- діли теоретичної фізики (завідувач— С.І.Пекар) та теорії напівпровідників (завідувач — Е.І.Рашба), об’єднані у 1983 р. Знову відділ теоретичної фізи- ки в Інституті фізики було організова- но у 1964 р. під керівництвом академіка НАН України О.С.Давидова. Одним з найбільш глибоких досяг- нень даних відділів за час керівництва С.І.Пекара стало створення ним з уч- нями у 1945—1952 рр. теорії поляронів та F-центрів у кубічних кристалах при сильному електрон-фононному зв’язку, яка суттєво змінила поняття про носії заряду в кристалах з іонною решіткою та знайшла застосування у фізичній хімії та ядерній фізиці. Після організації Інституту напівпровідни- А.С. Литвинко, ст.наук.співроб., канд.фіз.-мат.наук Äîñë³äæåííÿ ê³íåòè÷íèõ òà ðåëàêñàö³éíèõ ÿâèù ó êîíäåíñîâàíèõ ñåðåäîâèùàõ â íàóêîâèõ ³íñòèòóòàõ Óêðà¿íè ÿê âàæëèâèé åòàï ñòàíîâëåííÿ òà ðîçâèòêó ñòàòèñòè÷íî¿ ô³çèêè ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 203 ків теорія поляронів була узагальнена на випадок проміжного та слабкого електрон-фононного зв’язку, а також у застосуванні до багатодолинної струк- тури зони провідності. Було з’ясовано специфіку поведінки рухомого по- лярону та п’єзополярону (С.І.Пекар, В.М.Буймистров, Г.В.Вихнина, Е.В.Моз- дор, Л.С.Хазан, В.І.Шека). На час керівництва теоретичним відділом Інституту фізики академіком НАН України О.С.Давидовим припа- дає формулювання ним такого фун- даментального результату, як теорія екситонів в молекулярних кристалах та передбачення існування додаткових світлових хвиль. О.С.Давидов показав, що у спектрах молекулярних кристалів повинні з’являтися специфічні ко- лективні взаємодії, пов’язані з виник- ненням екситонів, здатних мігрувати по кристалу. З теорії випливало, що у спектрах поглинання повинні спос- терігатись мультиплети смуг, причому число смуг дорівнюватиме числу мо- лекул в елементарній комірці криста- лу (“давидовське розщеплення”). Такі мультиплети вперше експерименталь- но спостерігались академіком НАН України А.Ф.Прихотько. Свої дослід- ження О.С.Давидов продовжував у створеному у 1966 р. Інституті теоре- тичної фізики, де він очолював відділ теорії ядра, а з 1973 по 1988 р. був ди- ректором інституту та створив наукову школу. В Інституті фізики спільно з Інсти- тутом напівпровідників у 1966—1976 рр. вивчались також явища переносу у напівпровідниках, що знаходяться в сильних електричних та магнітних полях. Було розвинуто теорію пере- носу та колективних процесів у нерів- новажній (розігрітій полем) плазмі напівпровідників зі складним зако- ном дисперсії енергії носіїв току, зап- ропоновано методи розрахунку кіне- тичних коефіцієнтів, які враховують специфіку зонної структури та деталі механізмів розсіяння (І.М.Дикман, П.М.Томчук); розглянуто кінетичні коефіцієнти у класичних (з періодом порядку довжин релаксації) над- решітках, зокрема у надрешітці, ут- вореній стоячою лазерною хвилею, та резонансні ефекти електромагнітних хвиль, період яких близький до періо- ду надрешітки; з’ясовано, що слабке постійне електричне чи магнітне поле суттєво змінює оптичні властивості надрешітки у резонансних умовах (І.М.Дикман, П.М.Томчук). Для напівпровідників зі склад- ним зонним спектром було передба- чено новий механізм розсіяння хвиль флуктуаціями у зовнішньому елект- ричному полі (П.М.Томчук, В.А.Шен- деровський); побудовано теорію флук- туації у термодинамічно нерівноважній напівпровідниковій плазмі як у кван- туючих магнітних полях, так і у кван- туючих електричних полях (вузько- зонні напівпровідники), а також з ура- хуванням нерівноважності фононної підсистеми (П.М.Томчук, А.А.Чумак, А.А.Тарасенко, С.С.Рожков, 1973— 1977); розроблено теорію динамічної взаємодії двох когерентних світло- вих пучків у нелінійному оборотному середовищі; запропоновано спосо- би одержання ефективної перекачки енергії між пучками, відкрито ефект нестаціонарної перекачки енер- гії (В.Л.Винецький, Н.В.Кухтарев, 1970—1977); побудовано кінетичну теорію лазерної генерації у спект- рально-неоднорідних твердих кон- денсованих середовищах; досліджено провідність у невпорядкованих напів- провідниках та властивості метаоксид- À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції204 них надпровідних матеріалів; вивчено перенос електронів та електронних збуджень в конденсованих середо- вищах за участю віртуальних зонних станів (В.С.Машкевич, Л.П.Годенко, Є.А.Шадчин, Л.В.Щедрина, 1972— 1977) [3,4]. В Інституті напівпровідників та кож розвинуто теорію фазових пере ходів у кристалах з деформа- ційною електрон-фононною взає- модією (А.В.Кочелап, В.Н.Писковий, В.І.Пипа, В.Н.Соколов). Це дозво- лило послідовно квантувати поле та обчислити ймовірності багатофотон- них процесів, за яких поглинаються та народжуються фотони (С.І.Пекар, Г.В.Вихнина). Були також розрахо- вані ймовірності оже-процесів захвату носіїв заряду у зв’язаний стан з пере- дачею енергії, яка виділяється, іншо- му носію (К.Б.Толпиго, Є.І.Толпиго, М.К.Шейкман). В інституті розвинуто теорію взає- модії вільних носіїв заряду у напівпро- віднику з інтенсивним лазерним вип- ромінюванням (Д.І.Абакаров, В.М.Буй- мистров, В.П.Олейник) та записано квантове кінетичне рівняння для елект- ронів у полі лазерного випромінювання (Ф.Т.Васько, В.І.Мельников). Цікаві результати одержані також при розгляді оптичних явищ у напівпровідниках. Спільно з Інститутом металофізики було описано динаміку та спектри пог- линання світла домішковими коливан- нями у широкому діапазоні параметрів (М.І.Дикман, М.О.Кривоглаз), в ре- зультаті аналізу нерівноважних систем обчислено ймовірності флу к туаційних переходів між ними (М.О.Кривоглаз, М.І.Дикман). Специфіка релаксації вироджених за частотами систем приводить також до нових нелінійних оптичних ефектів. Найбільш яскравий з них — самоінду- кований поворот площини поляриза- ції резонансного випромінювання, пе- редбачений для різних типів домішок у кубічних кристалах (М.І.Дикман, Г.Г.Тарасов), пізніше експерименталь- но відкритий в інституті. На шляху розвитку теорії оптич- них явищ в одномірно неоднорідних середовищах (оптичні резонатори та хвилепроводи) одержано зв’язок між ймовірностями фотопероходу центру, що випромінює в неоднорідному та однорідному середовищах. Це дозво- лило трансформувати спектр теплово- го випромінювання у зону найбільшої сприйнятливості ока (В.С.Пекар). У циклі досліджень, які стосуються кінетичних явищ в електронно-дір- ковій плазмі, було побудовано феноме- нологічну теорію переносу в біполяр- них напівпровідниках та встановлено сильний вплив малих просторових не- однорідностей і слабкого розігріву на біполярний дрейф. Передбачено польо- вий інжекційний ефект, побудовано теорії магнітодіодного ефекту, інжек- ційного шнура, термодрейфових ефек- тів та взаємного захоплення електронів і дірок (З.С.Грибников, А.А.Акопян, Р.Н.Литовський, В.І.Мельников, Ю.С.Мельникова). Розроблялась та- кож нелінійна теорія електромагніт- них хвиль у біполярних напівпровід- никах (В.Л.Борблик), побудовано те- орію пінч-ефекту у напівпровідниках, показано можливість відриву плазми від межі кристалу при сильному вирод- женні носіїв (І.І.Бойко). У теоретично- му відділі також розвинуто теорію кі- нетики електронів провідності у при- поверхневих шарах напівпровідників (Ю.І.Горкун). Важливі теоретичні результати, значущі для розвитку статистичної фі- ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 205 зики, були одержані при розгляді фа- зових переходів у металах в Інституті металофізики НАН України, перш за все у відділах дифузії, фазових пере- творень та теоретичному відділі [5,6]. Перші дослідження з фізики ме- талів були проведені в організованому у 1928 р. Українському фізико-технічно- му інституті у Харкові; потім з 1931 р. в його Дніпропетровській філії, на базі якої у 1932 р. було створено Дніпропет- ровський фізико-технічний інститут (ДФТІ); з 1946 —в Лабораторії метало- фізики НАН України, яка стала базою створення у 1955 р. Інституту метало- фізики НАН України [7—9]. В організації Дніпропетровського фізико-технічного інституту значною була роль завідувача кафедри фізики Дніпропетровського гірничого інсти- туту, професора Дніпропетровського університету та керівника відділу фі- зичних вимірів Українського науко- во-дослідного інститут фізичної хімії А.Е.Малиновського. На жаль, його доля склалась трагічно, він був репре- сований та страчений у 1937 році [10]. А.Е.Малиновський організував у Дніпропетровському університеті, який певний час мав назву Дніпро- петровський інститут народної освіти (ДІНО), семінар підвищеного типу з фізики, а також створив у Фізико-хімі- ко-математичному інституті (виділив- ся з ДІНО у 1930 р.) групу, яка працю- вала над питаннями електронної теорії металів та фізики горіння та вибухів. У цю групу входив, зокрема, один з пер- ших аспірантів А.Е.Малиновського В.І.Данилов, який одразу почав розробляти новий напрям — дослід- ження рідкого стану речовини, власти- востей сплавів при плавленні та крис- талізації; розсіювання рентгенівських променів у розчинах [10].Таким чином, В.І.Данилов стояв біля витоків фізики рідкого стану в Україні та в подальшо- му створив велику наукову школу в цій галузі. Його праці щодо дослідження будови та процесів кристалізації рі- дин склали важливий для уявлень про конденсований стан речовини напрям [11—14]. Формування наукової школи Да- нилова почалося у 30-х роках ХХ ст. у Дніпропетровському університеті та Дніпропетровському фізико-технічно- му інституті, а продовжилося у Києві в Інституті металофізики НАН Украї- ни. Відділи кристалізації в зазначених установах стали тими центрами, які згуртували навколо В.І.Данилова тала- новиту молодь і слугували основою для формування його наукової школи. У працях В.І.Данилова було вста- новлено ряд важливих закономірнос- тей, пов’язаних з характерним розподі- лом атомів у рідких металах і сплавах, а також з переходом речовини з рідкого стану в твердий. Зокрема, було показа- но, що різні рідкі метали мають різну упаковку атомів, а одноатомні рідини можуть мати різну структуру, яка знач- но відрізняється від щільної упаковки, причому в багатьох випадках є близь- кою до координації атомів у кристалі. Тим самим було спростовано тенден- цію, яка намітилася після модельних дослідів П.Дебая та Х.Менке (1931), приписувати рідким металам та вза- галі одноатомним рідинам структуру щільно упакованих куль. Було також з’ясовано важливий факт, що крис- талізація визначається спонтанним зародженням центрів кристалізації, а домішки є другорядним фактором. Ці роботи значно розширили статистич- ну теорію кристалізації та відкрили нові можливості впливу на структуру литого металу шляхом введення домі- À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції206 шок. Так, було встановлено, що час- тинки домішок у рідині можуть бути в активному й неактивному станах; виявлено і детально вивчено явище активації; запропоновано гіпотезу про механізм активації (В.І.Данилов, О.Д.Козачковський); показано, що процес активації твердих поверхонь може відбуватися тільки в контакті із закристалізованою рідиною; з’ясовано, що дезактивація відбувається лише при перегріві рідини [15]. Зокрема, В.І.Даниловим та В.Є.Неймарком у 1933—1935 рр. було показано, що рідка ртуть має структуру, яка відрізняється від щільної упаковки, і взаємне розта- шування атомів в ній наближається до стану, котрий спостерігається у твердій фазі [16]. Спільно з Б.М.Теверовським було розроблено теорію переохолод- женої рідкої фази, в якій були вико- ристані введені Я.І.Френкелем уявлен- ня про гетерофазні флуктуації. На ос- нові численних досліджень всі речови- ни були систематизовані за характером залежності швидкості зародження в них центрів кристалізації від переохо- лодження (В.І.Данилов, В.Є.Неймарк, Є.Є.Плужник, Б.М.Теверовський, М.А.Левашевич, О.Д.Козачковський). Уявлення про межу метастабільності переохолодженої рідини як характерис- тики, яка піддається експерименталь- ному визначенню, було запропоновано В.І.Даниловим та Б.М.Тверовським. Вивчення кристалізації чистих рі- дин дозволило перевірити справед- ливість флуктуаційної теорії зарод- ження центрів кристалізації, а також обчислити можливі фізичні константи (поверхневий натяг на межі зародок— рідина, енергію активації), які характе- ризують кінетику кристалізації конк- ретних речовин. У 1948—1958 рр. в Ін- ституті металофізики було також про- ведено ряд досліджень (В.І.Данилов, Д.Є.Овсієнко, А.Г.Лісник) щодо вста- новлення закономірностей кристаліза- ції на так званих „ізоморфних” доміш- ках та з’ясування природи їх впливу. Таким чином, в роботах В.І.Дани- лова та його учнів (Є.Є.Плужник, В.Є.Неймарк, І.В.Радченко, М.М.По- досин ников, М.А.Левашевич, І.З.Оли- фи ренко, Б.М.Теверовський) у 30-ті роки було з’ясовано фізичну сутність явища зародження центрів кристалі- зації та впливу на цей процес різних зовнішніх факторів. Ці роботи напов- нили фізичним змістом статистичну теорію кристалізації, стали фундамен- тальним внеском у фізику рідкого ста- ну і сприяли створенню її теорії. Вони застосовувались, зокрема, в металургії для вивчення формування графітової структури у вугіллі та коксах. Дослідження В.І.Данилова успіш- но розроблялись в подальші роки його учнями в Інституті металофізики НАН України (О.С.Лошко, Д.Є.Овсієнко, А.В.Романова), Інституті фізики ме- талів та металознавства (Москва), в який було у 1944 р. реформовано Дніп- ропетровський фізико-технічний ін- ститут (О.М.Зубко, Д.С.Каменецька, В.Є.Неймарк), Дніпропетровському металургічному інституті (І.В.Рад- чен ко), Київському університеті (О.З.Го лик, А.Ф.Скришевський). Нау- кову школу В.І.Данилова склада- ють член-кореспондент НАН Ук- раїни А.Г.Лесник, доктори наук І.В.Радченко, О.З.Голик, О.М.Зубко, О.Д.Козачковський, М.В. Мо хов, М.Л.Ле вашевич, Б.М.Теве ровский, В.Є.Неймарк, Я.І.Дутчак, Д.С.Ка ме - нецька, О.С.Лошко, Д.Є.Овсі єнко, А.В.Ро ма нова, А.Ф.Скришевський, Є.Є. Плу ж ник, Е.З.Спектор. Сьогод- ні напрямок В.І. Данилова продовжує ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 207 розвиватись. Так, в Інституті мета- лофізики створено фізичну модель гомогенного зародкоутворення при формуванні литих структур, з’ясовано особливості кінетики і механізмів за- родження центрів кристалізації та структуроутворення багатокомпонен- тних металевих розплавів; встановле- но вплив на особливості кристалізації і структуроутворення глибокого пе- реохолодження, структурних неод- норідностей, розчинних і нерозчин- них включень, характеру фронту кристалізації, умов невагомості; вив- чаються процеси релаксації в аморф- них сплавах і ведеться розробка нових матеріалів і виробів з унікальними фі- зичними властивостями. Формування високого рівня робо- ти в галузі теоретичної фізики у Дніп- ропетровську було пов’язано з при- їздом у 1928 р. до Дніпропетровська Б.М.Фінкельштейна. Він обіймав поса- ду професора Дніпропетровського інс- титуту народної освіти (університету), з 1930 р. працював у Фізико-хіміко-ма- тематичному інституті, що виділився з ДІНО. У фізичній лабораторії Дніпро- петровського гірничого інституту він очолив теоретичні пошуки, які сто- сувались головним чином з’ясування властивостей розчинів, хімічних влас- тивостей атомів та молекул, статистич- ної механіки та термодинаміки. Зок- рема, ним проводились розрахунки спорідненості галоїдних розчинів до водню і розроблялась теорія галоїдних розчинів. Подальші наукові роботи Б.М.Фількенштейна стосувались фі- зики діелектриків, теорії електролітів, фізичного металознавства, методів до- сліджень у твердих тілах. Організаторська діяльність Б.М.Філь кен штейна (разом з А.Е.Ма- ли новським) втілилася у створення кафедри теоретичної фізики в Дніп- ропетровському університеті, а також Дніпропетровської філії Всеукраїнсь- кого фізико-технічного інституту, з 1932 р. —самостійного Дніпропет- ровського фізико-технічного інститу- ту, директором якого він був та керував теоретичною групою у 1931—1937 рр. В університеті Б.М.Фількенштейн читав лекції з теоретичної фізики, класичної електродинаміки та ста- тистики. Навколо нього згуртува- лось ядро теоретиків, до складу якого увійшли М.Юхвець, О.С.Компанієць, О.З.Голик, М.В.Бєліков, М.М.Чурсін, А.С.Джидарян, Я.Д.Солок. Наприкінці 1944 р. група вчених ДФТІ була переведена до Києва, де було організовано відділ металофізики Інституту чорної металургії АН УРСР. Очолив цей відділ академік НАН Ук- раїни Г.В.Курдюмов, який до війни з 1932 р. керував рентгенівською лабора- торією Дніпропетровської філії УФТІ, а потім—відділом рентгенометалогра- фії новоствореного ДФТІ. 15 листопа- да 1945 р. на базі відділу металофізики Інституту чорної металургії було ство- рено Лабораторію металофізики АН УРСР, куди увійшли вчені лабораторії фазових перетворень у металах та спла- вах та лабораторії кристалізації металів та сплавів довоєнного ДФТІ, а також відділу дифузії Інституту фізики АН УРСР. Лабораторія металофізики роз- почала свою діяльність з 1 січня 1946 р. У 1953 р. до її складу було введено відділ металознавства та лабораторію рентге- носпектрального аналізу Інституту чор- ної металургії. 1 березня 1955 р. лабора- торія металофізики була перетворена в Інститут металофізики НАН України, який очолив Г.В.Курдюмов. Одним з головних напрямів пра- ць відділу фазових перетворень були À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції208 дослідження механізму й кінетики фазових перетворень при гартуванні й відпуску сплавів, насамперед фазо- вого переходу мартенситу в аутенсит. Встановлення вченими відділу струк- тури мартенситу і з’ясування харак- теру його орієнтації у відношенні до вихідної аутенситної фази дали уяв- лення про бездифузійний характер мартенситного перетворення в ста- лях. Були також виявлені та деталь- но досліджені бездифузійні фазові перетворення в сплавах кольорових металів. Керуючи процесами розпа- ду твердого розчину, стало можливим отримувати набір проміжних станів з тими чи іншими заданими власти- востями. Одним з важливих підсум- ків досліджень цього напряму є вста- новлення зворотності мартенситних перетворень, що дало можливість роз- глядати такі перетворення, як фазові перетворення в однокомпонентних системах (Г.В.Курдюмов, В.Н.Гріднєв, Е.З.Камінський, Т.І.Стеллецька, І.В.Іса й чев) [17,18]. Дослідження перетворень у сплавах, проведені Г.В.Курдюмовим та Л.Г.Хандросом у 1948 р., підтвердили ці припущен- ня про існування „пружного” росту кристалів мартенситної фази, тобто було відкрито явище термопружної рівноваги при мартенситних перетво- реннях (ефект Курдюмова). Поряд з дослідженнями приро- ди механізму кінетики мартенсит- них перетворень широко вивчались також процеси відпускання загар- тованої сталі. Так, було показано (Г.В.Курдюмов, Л.І.Лисак), що розпад мартенситу проходить у дві стадії, які відрізняються механізмом та кінети- кою протікання. Вивчався вплив легу- ючих елементів на механізм і кінетику розпаду мартенситу при відпусканні загартованої сталі (Г.В.Курдюмов, Л.І.Лисак, Г.Я.Козирський). Важливі дослідження на монокристалічних зразках (Г.В.Курдюмов, І.В.Ісайчев, М.П.Арбузов) були проведені з метою вивчення процесів карбідоутворення при відпусканні загартованої сталі. Праці Г.В.Курдюмова, його спів- робітників та учнів в області гартуван- ня і відпускання сталі заклали основу наукового обґрунтування процесів термічної обробки сталі. Ці роботи стали базою вивчення питань фізичної природи жароміцності сплавів, ство- рення нових типів конструкційних пе- ретворень та сплавів з “пам’яттю фор- ми”[19,20]. Один з учнів В.І.Данилова член-ко- респондент НАН України А.Г.Лесник продовжував роботу в Інституті мета- лофізики НАН України, де з 1955 по 1987 р. керував відділом фізики плівок [21]. Наукові праці вченого присвячені побудові статистичної теорії сплавів та фізиці магнітних явищ. Він розробив статистичну теорію фазових перетво- рень у бінарних сплавах, теорію роз- паду твердих розчинів, теорію магніт- ної анізотропії та статистичну теорію магнітної сприйнятливості реальних плівок. Даний підхід було застосова- но А.Г.Лесником при дослідженнях магнітних плівок. Він дозволив дати статистичне тлумачення магнітних властивостей та впливу неодноріднос- тей наведеної магнітної анізотропії на феромагнітний резонанс [22,23]. Ці ре- зультати були використані при розроб- ці промислової технології виготовлен- ня матриць пам’яті на тонких плівках. Ще один важливий науковий на- прям було започатковано в організо- ваному у 1946 р. відділі дифузії Лабо- раторії металофізики під керівництвом професора С.Д.Герцрікена, який зай- ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 209 мався дифузією металів, виникнен- ням та рухливістю дефектів. З іменем С.Д.Герцрікена пов’язаний початок фізики металів у Києві з 1930 р. у від- ділі рентгенівських променів Інститу- ту фізики (пізніше називався відділом дифузії, потім — металофізики), який він очолював. Основним напрямом роботи керованого С.Д.Герцрікеном відділу дифузії Інституту металофізи- ки було вивчення факторів, що впли- вають на процеси дифузії. Так, визна- чальними факторами для двокомпо- нентних сплавів виявились енергії та ентропії активації, для деяких металів і сплавів докладно досліджено питання про кількість вакансій, енергію їх ут- ворення та руху, визначення розподілу дислокацій, їх густини та енергії руху в деформованих і термічно оброблених зразках [24—28]. У відділі розроблено спосіб виз- начення абсолютного значення ко- ефіцієнта граничної дифузії за мето- дами кінцевої задачі (С.Д.Герцрікен), який дає можливість оцінити ширину границі між зернами. Дослідження граничної дифузії і визначення шири- ни границі дали можливість з’ясувати роль домішок, що концентруються на границях (горофільні) й, навпаки, від- ходять з границь в глибину зерна (го- рофобні). У відділі під керівництвом С.Д.Гер- црікена розроблено метод досліджен- ня дифузії в суміші двох фаз, проведе- но дослідження впливу осьових напру- жень та домішок (І.Я.Дехтяр) на пара- метри дифузії. Ряд досліджень присвя- чено вивченню характеру міжатомної взаємодії в сплавах на основі металів групи заліза (І.Я.Дехтяр), а також тео- ретичним питанням повзучості й міц- ності металів при високих температу- рах. Встановлено, що зростання твер- дості металів в результаті пластичної деформації пов’язано зі збільшенням дислокацій, яке вимірюється за зміною об’єму при відпалі деформованих ме- талів (С.Д.Герцрікен, Н.Н.Новиков). Започаткована С.Д.Герцрікеном те - матика розробляється його учня- ми і послідовниками (професори Л.Н.Лариков, В.М. Фальченко) у та- ких напрямах, як класичні досліджен- ня ґратницевої (об’ємної) дифузії; дослідження параметрів дифузії на стаціонарних та рухомих границях зе- рен; вивчення параметрів поверхне- вої дифузії; дослідження аномального масоперенесення за нестаціонарних умов; дослідження параметрів дифузії у металевих сплавах з нетрадиційними (квазі-, нанокристалевою тощо) струк- турами. Слід зазначити, що у 1953 р. з Інституту чорної металургії НАН України в Лабораторію металофізики було переведено відділ металознавства, очолюваний академіком НАН Укра- їни В.М.Свєчніковим. Основним нап ря мом праці відділу були дос- лідження фазових рівноваг дво- і трикомпонентних металевих систем з метою відшукання композицій, придатних для високотемпературної експлуатації. З робіт В.М.Свєчнікова теоретичного характеру у першу чергу треба відмітити роботи із систематики даних щодо впливу легуючих елементів на поліморфізм заліза, а також працю В.М.Свєчнікова і А.Г.Лісника „До теорії поліморфізму заліза” 1956 р. Надзвичайно важливими для розвитку методів статистичної фізики стали роботи теоретичного відділу Інституту металофізики, який було створено у 1950 р. Від дня заснування та до 1987 р. відділом керував академік НАН України А.А.Смирнов. Великий À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції210 цикл його наукових праць стосується фазових переходів у недосконалих металічних кристалах. Ним розвинуто теорiї руху електрона в кристалічній решітці та електронного енергетичного спектру сплавiв, що впорядковуються (1947), квантову теорію електроопору металів і сплавів, статистичну те о рію впорядкування і дифузії в металах і сплавах, зок рема в сплавах впровадження. А.А.Смир- нов передбачив ефект впливу впоряд кування сплавів на дифузію та електронний спектр, зокрема встановив принципову можливість при впорядкуванні одержати перехід між металічним та неметалічним типами твердих тіл (1954). Він побудував теорії розпаду сплавів, які містять домішки на вузлах і міжвузлях кристалічної ґратки (1955), фазових переходів "порядок — безпорядок" у сплавах з кількома надструктурами і при високих тисках (1974), спільно з Вонсовським розвинув теорію розсіяння повільних нейтронів в упорядкованих сплавах, в’язкості та дифузії в рідких і аморфних металах, запропонував новий метод дослідження форми поверхні Фермі в металах і сплавах (1959), дав теорію розсіяння світла полем електричних зарядів, при цьому вперше одержав спостережуваний ефект розсіяння гамма-променів на атомних ядрах. Суттєвого розвитку в роботах А.А.Смирнова та його учнів набула статистична теорія впорядкування. Зокрема, було передбачено мож ливість фазового переходу з утво ренням впо рядкованого розташування про ни кних атомів у міжвузлях кристалічної решітки. Пізніше ці ідеї одержали подальший розвиток у зв’язку з явищем “плавлення в підрешітці”. Учнями А.А.Смирнова також впер ше проведений статис- тико-термо динамічний аналіз, на основі яко го встановлено всі мож- ливі типи термо динамічно стійких над структур впровадження на ос- нові щільно упакованих металів (В.Н.Бугаєв, В.А.Та та ренко, Р.В.Че- пуль ський). Велику увагу А.А.Смирнов та М.О.Кри воглаз приділили розвитку мо- лекулярно-кінетичної та термодинаміч- ної теорії металів та сплавів. Вони побу- дували теорію діркоутворення і дифузії проникних атомів у сплавах, що впоряд- ковуються, а також теорію самодифузії за допомогою уявлень про дірковий ме- ханізм у бінарних і потрійних невпоряд- кованих сплавах [29]. М.О.Кривоглаз також передбачив ефект пригнічення критичних флуктуацій при наявності дальнодіючих сил, запровадив поняття про флуктуони та розробив їх теорію. А.А.Смирновим була також розроб- лена теорія дифузії та термодифузії у сплавах впровадження при великих концентраціях введених атомів та по міжвузлях різного типу решітки мета- лу, а також теорія фазових перетворень зі зміною порядку в системі введених атомів, які знаходяться в нееквівален- тних положеннях в решітці. Він також вперше побудував послідовну молеку- лярно-кінетичну теорію сплавів від- німання, розвинув теорію дифузійних процесів у плівках окислів на металах та сплавах, яка привела до пояснення механізму захисної дії таких плівок при їх окисленні. Учнями А.А.Смирнова була розвинута строга статистична тео- рія високоенергетичних квазічастинок в багатокомпонентних невпорядко- ваних системах, сплавах, що впоряд- ковуються, та кристалах з дефектами різного типу. На її основі передбачено ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 211 та вперше теоретично описано нові фундаментальні фізичні явища: яви- ще екстинкції внаслідок розсіяння на викривленнях, а також порушення в монокристалах відомого з кінематич- ної теорії розсіяння закону збережен- ня повної інтегральної відображальної здатності, яка виявилася дуже інфор- мативною величиною, а також пере- дбачені ефекти аномального проход- ження та екстинкції для некогерентної складової хвильового поля квазічасти- нок, які знайшли широке застосуван- ня (В.Б.Молодкін, М.Є.Осиновський, С.І.Олиховський). Розвивалася також теорія фазових перетворень. Було проведено дослід- ження впливу домішки третього еле- менту на розпад сплавів і з’ясовані деякі особливості фазових переходів другого роду (А.А.Смирнов, В.В.Гей- ченко), побудовано теорію, в якій враховано взаємний вплив двох ко опе- ра тивних явищ — спінового впоряд- кування в антиферомагнитних тілах та атомного впорядкування. Велике число досліджень теоре тич ного відділу було присвячено по бу дові теорії елект- роопору сплавів, які мають різні дефек- ти кристалічної будови (А.А.Смирнов, М.О.Кривоглаз, З.А.Матисіна та А.І. Носарь). Про водились також дослідження з теорії розсіяння рен- тгенівських променів та повільних нейтронів. У роботах В.В.Гей ченко, В.М.Даниленко, М.О.Кри во глаза, З.Я.Матисиної, Д.Р. Ри з д вя нецького, А.А.Смирнова бу ло роз винуто статис- тичну кінематичну теорію розсіяння різного типу хвиль та теплових ней- тронів сплавами, яка дає можливість визначити характер мікронеоднорід- ностей складу, що впливають на прак- тично важливі влас тивості сплавів. Використовуючи метод флуктуа- ційних хвиль, М.О.Кривоглаз та К.П.Рябошапка розглянули розсіяння рентгенівських променів на статичних викривленнях та критичне розсіяння; запропонували класифікацію дефектів за створюваними ними рентгеногра- фічними ефектами; дослідили розсіян- ня на дислокаціях. М.О.Кривоглаз та А.А.Смирнов роз робили також новий метод дослід- ження форми поверхні Фермі в мета- лах та сплавах, заснований на вивченні кутового розподілу n-квантів, які ут- ворюються при анігіляції позитронів з електронами провідності в монокрис- талічних зразках. Перевагою цього методу було те, що він не вимагав, на відміну від інших загальновідомих ме- тодів, застосування магнітних полів та низьких температур [30—33]. Нині Інститут металофізики НАН України продовжує фундаменталь- ні дослідження на молекулярному та електронному рівнях природи струк- турних змін та фазових перетворень, які виникають в металічних матеріалах та сплавах в особливих умовах (низькі та високі температури, високий тиск та вакуум, невагомість, космічна радіація) та станах (плівки, поверхневі шари, аморфні стрічки, нано- та квізікриста- ли, надпровідники, високодисперсні матеріали та наноструктури), під дією різних факторів (радіаційне та ультра- звукове опромінення, ударні нагрузки, циклічні механічні та теплові впли- ви, агресивні середовища, швидкісні нагріви) та встановлення їх зв’язку зі спостережуваними фізичними власти- востями. Важливі теоретичні роботи, що складають наукову базу створення нових матеріалів та розробки техно- логій їх виробництва, проводяться в Інституті матеріалознавства НАН Ук- À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції212 раїни, організованому в 1955 р. [34]. Тут, зокрема, досліджуються структур- но-фазові перетворення та фазові рів- новаги в металічних та неметалічних системах, вивчається термодинаміка розплавів та фізика поверхневих явищ (В.Н.Еременко, Ю.В.Найдич). Так, протягом багатьох років тут ведуться роботи по вивченню гетерогенних рів- новаг у багатокомпонентних системах, утворених тугоплавкими, металічними та неметалічними компонентами. З моменту організації у 1928 р. Хар- ківського фізико-технічного інституту і донині чільне місце в його тематиці займають дослідження твердого тіла та конденсованого стану речовини, які стосуються фізики низьких темпе- ратур, електронних властивостей ме- талів, фізики міцності та пластичності. У 1928 р. були створені лабораторія кристалів, заснована І.В.Обреїмовим, та кріогенна лабораторія, очолена Л.В.Шубніковим. Як зазначав того- часний директор ХФТІ академік НАН України О.І.Лейпунський, у 1932— 1933 рр. одними з основних напря- мів, які оформились в інституті (тоді УФТІ), стали низькі температури, тоб- то вивчення надпровідності, аномалій теплоємності, магнітних властивостей і пов’язане з усіма цими проблемами загальною технікою вивчення питань розділення газів при низьких темпе- ратурах; фізика кристалів, зокрема пи- тання пластичної деформації, дифузії в сплавах; теоретична фізика [35]. За роки роботи інституту в галузі низь- ких температур виконано ряд робіт, які значною мірою лягли в основу створення сучасних уявлень про над- провідність, електронні властивості металів, магнетизм, властивості крис- талічної ґратки, рідкого гелію, водню та їх ізотопів, низькотемпературної ад- сорбції. Таким чином, одним з напрямів фізичної науки, де знайшли застосу- вання основні положення та принципи статистичної фізики, стало вивчення основ міцності та пластичності металів і сплавів, які перебувають у різному стані та зазнають різної механічної, термічної та фізико-хімічної обробки. В Україні в цій галузі було виконано велику кількість робіт, метою яких ста- ло встановлення закономірностей, що ведуть до створення сплавів з наперед заданими властивостями. Це важли- во, зокрема, для побудови реактивних двигунів, газових турбін, ядерних ре- акторів. Так, лабораторія кристалів інс- титуту, якою керував І.В.Обреїмов, займалась вивченням пластичної дефо р мації. Було показано, що зсу- ви в кристалах, які було досліджено, відсутні, існує явище двійникуван- ня. Інша група робіт цієї лабораторії пов’язана з іменами В.С.Горського та І.В.Обреїмова. Це роботи по вив- ченню дифузії в сплавах, які йшли паралельно з дослідженнями Брег- га в Манчестері. Цікавою є робота В.С.Горського про пружну взаємодію, яка випливає з розробленої ним теорії дифузії. У 1928 р. І.В.Обреїмов пока- зав, що умови руйнування кристалів треба характеризувати не напружен- нями, а роботою відділення однієї частини кристалу від іншої. Розвиток цих досліджень в Українському фі- зико-технічному інституті у Харкові, де працював Обреїмов з 1929 по 1938 рр. (у 1929—1932 рр. — директор), до- поміг з’ясувати особливості основних механізмів пластичної деформації — процесів двійникування та утворен- ня смуг ковзання. Розглянуті роботи І.В.Обреїмова заклали основу нового ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 213 теоретичного напряму в галузі фізи- ки твердого тіла та статистичної фізи- ки — теорії кінетики дислокацій. Виходячи з уявлень, розвинутих Я.Френкелем щодо дифузії і теорії в’язкої течії твердих тіл, Б.Я.Пінес докладно вивчив явище повзучості. Встановлено, що в умовах повзучості уповільнюються процеси спікання, гетеродифузії завдяки тому, що скорі- ше виділяються надлишкові вакансії, котрі беруть участь у здійсненні проце- су дифузії. У 60-ті роки ХХ ст. в інституті О.І.Ахієзером, В.Г.Бар’яхтаром та С.В.Пе ле тминським на основі розви- нутого О.І.Ахієзером у 1946 р. уявлен- ня про магнони як спінові хвилі, які взаємодіють, вперше були виконані дослідження магнітопружних хвиль у феромагнетиках та антиферомагнети- ках, побудована квантова теорія кіне- тичних, релаксаційних та високочас- тотних процесів у феродіелектриках (1959) і теорія зв’язаних магнітоакус- тичних хвиль [36, 37], а також у 1956 р. передбачено нове явище — магніто- акустичний резонанс [38]. Розробле- но теорію магнітоакустичного резо- нансу у антиферомагнетиках різних типів у зовнішньому магнітному полі (В.Г.Бар’яхтар та інші, 1964), впер- ше досліджено нелінійні процеси у спіновій системі — спінові хвилі ве- ликої амплітуди та нелінійний магні- тоакустичний резонанс (А.С.Бакай, В.Г.Бар’яхтар, 1970), детально вивчено процеси пружного та непружного роз- сіяння повільних нейтронів у ферота антиферомагнетиках (В.Г.Бар’яхтар та інші, 1962). У цей період В.Г.Бар’яхтаром та С.В.Пелетминським було також розви- нуто мікроскопічну квантово-механіч- ну теорію термо-гальвано-магнітних явищ в металах та напівпровідниках на основі конкретної структури інтег- рала зіткнень електронів з фононами; О.І.Ахієзером та С.В.Пелетминським було поставлено та розв’язано питання про встановлення розподілу Планка для фотонів у середовищі [39]. Ці результа- ти увійшли у монографію О.І.Ахієзера, В.Г.Бар’яхтара та С.В.Пелетминського 1967 р. “Спінові хвилі” [40]. Велика увага приділялась також фазовим переходам у магнетиках. Була побудована теорія критичних явищ та аномального розсіяння нейтронів поб- лизу точки фазових переходів, перед- бачено температурний магнітоакус- тичний резонанс (І.О.Ахієзер), вперше запропоновано мікроскопічне пояс- нення антиферомагнетизму металів на основі моделі колективізованих елект- ронів (О.І.Ахієзер, Д.П.Білозеров). Значного розвитку набула розроб- ка теорії магнетизму в подальшо- му в школі академіка НАН України В.Г.Бар’яхтара. Великий цикл його досліджень, перш за все у Донецькому фізико-технічному інституті НАН Ук- раїни, був присвячений розробці до- менної структури у феро- та антиферо- магнетиках. Було досліджено основні стани гелікоїдних магнітних структур, розвинуто теорію спін-переорієнта- ційних переходів у ортоферитах та рід- коземельних феритах-гранатах у маг- нітному полі, метамагнітних фазових переходів, фазових переходів у анти- феромагнетиках у магнітних полях, те- орію утворення зародків при магнітних фазових переходах першого роду. Було також виконано досліджен- ня динаміки циліндричних магнітних доменів, передбачено виникнення циліндричних доменів в околі фазо- вих переходів. У результаті в школі В.Г.Бар’яхтара було сформульовано À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції214 новий погляд на доменні структури як на неоднорідний стан поляризованих середовищ із співіснуючими фазами, який дозволив з єдиних позицій описа- ти властивості феромагнетиків, сегне- тоелектриків, антиферомагнетиків та надпровідників із доменною структу- рою в околі фазових переходів I роду. Відомо, що в галузі теорії надпро- відності у 1937 р. Л.Д.Ландау створив теорію шаруватого проміжного стану надпровідників у магнітному полі, ек- спериментально підтверджену у тому ж році. Значні теоретичні результати було одержано також І.М.Ліфшицем, з ім’ям якого пов’язаний розвиток су- часної квантової теорії твердого тіла, квантової механіки та статистики (зок- рема дослідження статистичної механі- ки систем у стані часткової рівноваги, термодинаміки нерівноважних сис- тем), динаміки решітки, електронної теорії металів, проблеми енергетично- го спектру невпорядкованих систем, теорії квантових кристалів та фазових переходів. У дослідженнях І.М.Ліфшиця з динамічної теорії реальних кристалів, виконаних у 40-ві роки, було вперше показано, що дефекти можуть приво- дити до перебудови спектру та зміни коливальних станів, проаналізовано енергетичний спектр кристалів з точ- ковими дефектами, відкрито локаль- ні рівні, побудовано термодинаміку шаруватих та ниткуватих структур, запропоновано теорію одного з основ- них процесів пластичної деформації— двійникування, засновану на суттєво нелінійній поведінці кристалу в цьому процесі [41—43]. У наступному цик- лі його робіт 1945—1952 рр. створено послідовну теорію локальних збурень реального кристалу, в якій проводився аналіз спектру квазічастинок при ви- роджених збуреннях і знайдено ефек- тивні формули для зміни спектральних характеристик мікроскопічного крис- талу. І.М.Ліфшицем були також дослід- жені пружні властивості полікристалів як при статичному навантаженні, так і при поширенні в них ультразвуку; значно розвинуто теорію дифузійно- в’язкої течії полікристалів [44]. По- будовано термодинаміку шаруватих та ланцюгових структур та вперше звернено увагу на визначальну роль згинальних коливань у таких структу- рах, розвинуто динаміку дислокацій та одержано рівняння руху довільної дис- локаційної лінії у зовнішніх пружних полях. У 1967 р. І.М.Ліфшиць розробив послідовну кількісну теорію флуктуа- ційних рівнів, в якій здійснив макро- скопічний опис оптимальної флукту- ації, що дало можливість побудувати самоузгоджені рівняння та знайти сто- совно них загальну формулу для густи- ни флуктуаційних рівнів, тобто зроби- ти метод оптимальної флуктуації більш універсальним. У 1969 р. І.М.Ліфшиць та С.А.Гредескул, використавши флук- туаційний підхід, прийшли незалежно від М.О.Кривоглаза (1973 р.) до уяв- лення про флуктуони (автолокалізо- вані на флуктуаціях стани електронів) та розробили їх теорію. Найбільш значними роботами І.М.Ліфшиця та його наукової школи є роботи щодо сучасних проблем елек- тронної теорії металів (теорія магніт- них та гальваномагнітних явищ, теорія надпровідності, резонансні явища у металах тощо). Слід відзначити такі ре- зультати в цій галузі, як розробка теорії ефекту де Гааза-ван-Альфена, теорії гальваномагнітних явищ, передбачен- ня циклотронного резонансу, побу- ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 215 дова теорії поглинання ультразвуку металами. Остання заклала основу до- сліджень в галузі електронної акустики в СРСР. За роботи з електронної теорії металів І.М.Ліфшиць був нагородже- ний Ленінською премією 1967 р. Широкий спектр досліджень зі ста- тистичної радіофізики було проведе- но у 40—60-ті рр. минулого століття у Харкові, спочатку в Харківському фі- зико-технічному інституті АН УРСР (у теперішній час — Національний науковий центр „Харківський фізико- технічний інститут НАН України”), а з 1955 р. — в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР (у теперішній час — Інститут радіофізики та елект- роніки ім. О. Я. Усикова НАН Украї- ни). Так, В.Л.Германом, О.Я.Усиковим та І.Х.Ваксером вперше були проведені теоретичні та експериментальні до- слідження молекулярного поглинання радіохвиль міліметрового діапазону та їх розсіяння гідрометеоутвореннями (опади, туман). Ці роботи були спря- мовані на визначення питомої радіо- локаційної відбивної здатності опадів та її спектрального складу, а також на вивчення статистичних характеристик послаблення у гідрометеоутвореннях. Крім цього, були детально вивчені ха- рактеристики послаблення радіохвиль міліметрового діапазону у газах атмос- фери в лініях поглинання та вікнах прозорості. При цьому було знайдено аномальні флуктуації в околі лінії пог- линання на хвилі 5 мм. Дані цих ба- гаторічних досліджень дозволили ви- робити рекомендації для розробки та експлуатації різних радіоелектронних систем [45—47]. На базі великого циклу експе- риментальних та теоретичних робіт Ф.Г. Басс, С.Я.Брауде, В. Л. Герман, Е. А. Канер, І.Є.Островський та інші розв’язали задачу про розповсюджен- ня хвиль у випадково неоднорідному середовищі при наявності поверхні розділу. Ця модель найбільш точно описувала розповсюдження радіо- хвиль та світла в реальній тропосфері при відбитті від поверхні Землі з ура- хуванням випадкових неодноріднос- тей коефіцієнту заломлення повітря та дозволила всебічно дослідити флукту- аційні характеристики радіосигналів [48—54]. Першим, хто звернув увагу в теорії дифракції поліхроматичних хвиль на аналогію між рівняннями, що опису- ють частотну дисперсію, та відомим рівнянням дифузії, був П.В.Бліох, який вказав на можливість стиснення імпульсу в середовищі, яке диспергує [55]. Його праці з дослідження роз- повсюдження наддовгих радіохвиль у хвилепровідному каналі Земля — іо- носфера були спрямовані на вивчення характеру та особливостей флуктуа- цій амплітуди та фази сигналу в пун- кті прийому, які обумовлені періодич- ною зміною параметрів природного хвилепроводу. Зокрема, П.В.Бліохом зі співробітниками було передбаче- но виникнення аномально високих флуктуацій амплітуди та фази при прийомі наддовгохвилевих сигналів в областях інтерференційних мак- симумів середнього поля. Питання багаторічної розробки статистичної моделі хвилепровідного каналу Зем- ля — іоносфера та методики розра- хунку статистичних характеристик сигналу було узагальнено в моногра- фії [56].Особливий інтерес П.В.Бліоха у статистичній теорії дифракції хвиль із сильними фазовими флуктуація- ми викликали питання конкурен- ції механізмів, якими обмежуються «нескінченні» геометрооптичні ко- À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції216 ефіцієнти посилення при фокусу- ванні. Зокрема, ним були поставлені та розв’язані задачі про фокусування хвиль в природних “лінзових” утво- реннях [57]. За матеріалами дослід- жень фокусування електромагнітних хвиль гравітаційним полем масивних об’єктів у подальшому було надруко- вано монографію [58]. Строгий підхід до розрахунку ста- тистичних характеристик флуктуацій фазових фронтів поля хвилі, відбитої складною ціллю, яка є сукупністю ве- ликої кількості незалежних точкових відбивачів, було запропоновано та розроблено Є.В.Чаєвським. Цей метод дозволив поглибити розуміння фізич- ної природи помилок пеленгування та запропонувати ряд методів їх змен- шення. Вперше це питання було ви- світлено у праці [59], а результати по- дальшої розробки цього напряму — у монографії [60]. Методи розв’язку задач диф- ракції електромагнітних хвиль на статистично нерівній та неоднорід- ній поверхні узагальнені в роботах Ф.Г.Басса та І.М.Фукса. За допомогою комбінації методів збурень та методів фізичної оптики було побудовано мо- дель розсіяння хвиль на поверхнях із широким спектром випадкових неод- норідностей, яка виявилась найбільш адекватній поверхням, які мають міс- це в реальних умовах. У результаті було одержано середні та флуктуацій- ні характеристики поля, розсіяного подібними поверхнями, — коефіцієн- ти відбиття, індикатриси розсіяння, флуктуації амплітуди і фази, кореля- ційні функції [61]. У 60—70-х роках В.Б.Разс ка зо в сь- кий та Г.П.Кулемін вперше одержали спектральні характеристики радіоло- каційних сигналів у міліметровому та сантиметровому діапазонах, відбитих від земної поверхні в різні сезони та при різних метеоумовах, а також в за- лежності від типу та стану рослинно- го покрову. Спільно з Л.М.Лобковою (Севастопольський приладобудівний інститут, нині — Севастопольський національний технічний університет) у міліметровому діапазоні хвиль впер- ше одержані спектральні характерис- тики радіолокаційних відбиттів від морських цілей з урахуванням особ- ливостей перевипромінювання повер- хнею моря з вітровим хвилюванням, а також вивчено вплив багатопроме- невого розповсюдження міліметрових хвиль на точність вимірювання коор- динат цілей [62—66]. Роботи в цьому напрямку вели- ся також у 50—60-ті роки у Харкові в Артилерійській радіотехнічній ака- демії (з 1968 р. — Військова інженерна радіотехнічна академія ПВО ім. мар- шала Л.А. Говорова, нині — Універ- ситет повітряних сіл України). Так, Я.С.Шифриним було розроблено ста- тистичний підхід до аналізу антен з ви- падковими джерелами, тобто такими джерелами, коли випадковими вели- чинами можуть бути амплітуда, фаза чи просторове положення. Цей метод суттєво розширює можливості аналі- зу антенних систем при збільшенні їх габаритів та числа елементів, тобто в тих випадках, коли зростає роль різних факторів, які породжують розкид пара- метрів антени (антени систем дальнього космічного зв’язку, в радіоастрономії, багатоелементні антенні решітки з роз- галуженою системою живлення, анте- ни із синтезованою апертурою), а також при аналізі роботи антени у випадково- му полі, наприклад в лініях тропосфер- ного розповсюдження [67, 68]. Я.Д.Ширманом розроблено ста- ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 217 тистичну теорію детектування радіо- локаційних сигналів та вимірювання їх параметрів при наявності гауссових перешкод, а також запропоновано принципи побудови приладів для оп- тимальної обробки заданих сигналів [69, 70]. C.Є. Фальковичем було узагаль- нено методи визначення граничних можливостей радіолокаційних систем з різними видами сигналів та проведе- но аналіз основних факторів, які виз- начають енергію порогових сигналів та максимальну точність підрахунку цілі при прийомі стаціонарних гауссо- вих перешкод [71]. Подальший розви- ток цього напряму дозволив побудува- ти статистичну теорію вимірювальних систем, які включають системи радіо- локації, радіонавігації, радіоастроно- мії, траєкторних вимірювань, та до- слідити параметри оточуючого сере- довища, які забезпечують статистич- ну атестацію якості функціонування в реальних умовах роботи [72, 73]. Розглянутий спектр досліджень показує, наскільки широким є коло застосувань статистичної фізики, яке в свою чергу здійснює потужний вплив на формування основних уявлень, ідей та методів даної галузі фізичної науки, зокрема в Україні, у світовому контек- сті. Адже, як образно зазначав профе- сор В.В.Красильников, „статистична фізика є одним з фундаментальних наріжних каменів у науковій картині світу. Але її не можна уявляти як щось закінчене та непорушне. Вона постій- но розвивається, поглиблює та уточ- нює наше уявлення про світ. Людство пізнає світ саме методами статистич- ної фізики”. 1. Институт физики. — К.: Наук. думка, 1979. — 118 с. 2. Институт полупроводников. — Киев: Наук. думка, 1985. — 152 с. 3. Машкевич В.С., Годенко Л.П. Кинетическая теория ширины линии лазерной генерации в спек- трально-неоднородной среде // УФЖ. — 1972. — № 6. 4. Машкевич В.С., Годенко Л.П. Введение в квантовую электронику спектрально-неоднородных сред. — Киев: Наук. думка, 1978. — 186 с. 5. Гріднєв В.Н. Інститут металофізики АН УРСР // УФЖ. — 1958. — Т.3, № 1. —С.10—15. 6. Институт металлофизики. — Киев: Наук. думка, 1985.— 36 с.; Институт металлофизики им. Г.В.Курдюмова. — Киев: Наук. думка, 2000. — 174 с. 7. Харьковский физико-технический институт. — Киев: Наук. думка, 1978. — 141 с. 8. Физтех-60. Люди и судьбы. — Днепропетровск: Днепропетровск. ун-т, 2000. — 420 с. 9. 50 лет Харьковскому физико-техническому институту АН УССР. — Киев: Наук. думка, 1978. — 320 с. 10. Савчук В.С. Нариси з історії фізичних досліджень на Дніпропетровщині (1917—1945): Навч. посібник. — Дніпропетровськ: ДДУ, 1997. — 68 с. 11. Особова справа академіка НАН України Данилова Віталія Івановича. — Архів Президії НАН України, ф.251, оп.2, спр. № 256. 12. В.И.Данилов (1902—1954). Некролог // Проблемы металловедения и физики металлов. — 1955. — Сб.4. — С.7—12. 13. В.И.Данилов (Некролог) // Cб. науч. тр. Лаборатории металлофизики АН УССР. — 1954. — № 5. — С. 3—9. 14. Відкриття меморіальної дошки на честь академіка НАН України В.І.Данилова // Вісн. АН УРСР. — 1983. — № 6. — С.97. 15. Данилов В.И. Применение рентгеновских лучей к исследованию жидкого состояния // Рент- генография в применении к исследованию материалов. — М.; Л.: ОНТИ, 1936. — С.82—102. 16. Данилов В.И., Неймарк В.Е. О структуре жидкой ртути вблизи точки кристаллизации // Журн. эксперам. и теорет. физики. — 1935. — Т.5, вып.8. — С.724—728. À.Ñ. Ëèòâèíêî Матеріали VII Добровської конференції218 17. Курдюмов Г.В., Малиновский А.Э. Днепропетровский физико-технический институт // Науч- но-исследовательские институты тяжелой промышленности. — М.,; Л.: ОНТИ НКТП, 1936. 18. Курдюмов Г.В. Фазовые превращения в сплавах // Рентгенография в применении к исследо- ванию материалов. — М.; Л.: ОНТИ НКТП, 1936. 19. Курдюмов Г.В. Явления закалки и отпуска стали. — М.: Металлургиздат, 1960. — 64 с. 20. Курдюмов Г.В., Утевский Л.М., Энтин Р.И. Превращения в железе и стали. — М.: Наука, 1977. 21. Особова справа члена-кореспонлента НАН України Лесника Андрія Герасимовича.— Архів Президії НАН України, ф.251, оп. 632, спр. № 18. 22. Лесник А.Г. Статистическая трактовка магнитных свойств.Ч.I // ФММ. — 1969. — Т.27, № 6. — С.1000. 23. Лесник А.Г. Статистическая трактовка влияния неоднородностей анизотропии на ферромаг- нитный резонанс // Там же. — 1969. — Т.28, № 1.— С.84. 24. Герцрікен С.Д., Новиков Н.Н. // УФЖ. — 1959. — Т.4. — С.640. 25. Герцрикен С.Д., Новиков Н.Н. // Изв. вузов. Физика. — 1960.— № 2. 26. Герцрікен С.Д., Новиков Н.Н., Горидько М.Я. // УФЖ. — 1961. — Т.6, № 2. 27. Герцрікен С.Д., Рево А.Д. // Там же. — 1961. — Т.6, № 3. 28. Ткаченко Ф.К. // Там же. — 1961. — Т.6, № 4. 29. Смирнов А.А. Теорія дифузії в сплавах проникнення. — К., 1982. 30. Смирнов А.А., Кривоглаз М.А. Теория упорядочивающихся сплавов. —М.: Физматгиз, 1958. 31. Смирнов А.А. Теория электросопротивления сплавов. — Киев: Изд-во АН УССР, 1960. 32. Смирнов А.А. Молекулярно-кинетическая теория металлов. — М.: Наука, 1966. 33. Смирнов А.А. Физика металлов (современные представления о природе металлов). — М.: На- ука, 1971. 34. Институт проблем материаловедения АН УССР. — Киев: Наук. думка, 1985. — 32 с. 35. Лейпунский А.И. Отчет о работе Украинского физико-технического института // Изв. Акаде- мии наук СССР. — 1937. — № 3. — С.363—377. 36. Ахиезер А.И., Барьяхтар В.Г., Пелетминский С.В. К теории релаксационных процессов в ферродиэлектриках при низких температурах // Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1959. — Т.36, вып.1. — С.216—224. 37. Ахиезер А.И., Пелетминский С.В. О поведении ферромагнетиков и антиферроматнетиков в быстро осциллирующем магнитном поле // Физика твердого тела. — 1968. — Т.10, № 11. — С.3301— 3309. 38. Ахиезер А.И., Барьяхтар В.Г., Пелетминский С.В. Связанные магнитоупругие волны в фер- ромагнетиках и ферроакустический резонанс // Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1958. — Т.35, вып.1(7). — С.228—236. 39. Ахиезер А.И., Пелетминский С.В. Кинетика черного излучения // Докл. АН СССР. — 1971. — Т.200, № 6. — С.1317—1320. 40. Ахиезер А.И., Барьяхтар В.Г., Пелетминский С.В. Спиновые волны. — М.: Наука, 1967. — 368 с. 41. Лифшиц И.М. К теории регулярных возмущений // Докл. АН СССР. — 1945. — Т.48. — С.83—86. 42. Лифшиц И.М. О макроскопическом описании явления двойникования кристаллов // Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1948. — Т.18. — С.1134—1142. 43. Лифшиц И.М., Обреимов И.В. Несколько соображений о двойниковании кальцита // Изв. АН СССР. Сер. физ. — 1948. — Т.12. — С.65—68. 44. Лифшиц И.М., Песчанский В.Г. Гальваномагнитные характеристики металлов с открытыми поверхностями Ферми. II // Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1960. — Т.38. — С.188—200. 45. Усиков А. Я., Герман Л. В., Ваксер И. Х. Экспериментальное и теоретическое исследование поглощения и рассеяния миллиметровых волн в осадках // Тр. отд. радиофизики ФТИ АН УССР. — 1954. — № 2. — С.3—39. 46. Ваксер И. Х., Усиков А. Я. Влияние затухания и рассеяния радиоволн миллиметрового диапазо- на в дожде на радилокационную наблюдаемость // Тр. ИРЭ АН УССР. — 1955. — № 3. — С.36—6 1. ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Ê²ÍÅÒÈ×ÍÈÕ ÒÀ ÐÅËÀÊÑÀÖ²ÉÍÈÕ ßÂÈÙ Ó ÊÎÍÄÅÍÑÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀÕ Â ÍÀÓÊÎÂÈÕ ²ÍÑÒÈÒÓÒÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÈ... Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 219 47. Усиков О. Я., Герман Л. В., Ваксер І. Х. Дослідження вбирання та розсіювання міліметрових хвиль в опадах // Укр. фіз. журн. — 1961. — Т. 6, № 5. — С.618—641. 48. О распространении электромагнитных колебаний см диапазона над морем при наличии ат- мосферного волновода и в условиях повышенной рефракции / С.Я. Брауде, В.Л. Герман, И.Е. Ост- ровский, И.М. Безуглый и др. // Мор. вестн. — 1950. — № 3. — С.3—103. 49. Герман В. Л. Про розсіяння електромагнітних хвиль в іоносфері і тропосфері на неодноріднос- тях, викликаних турбулентними пульсаціями // Укр. фіз. журн. — 1958. — Т. 3, № 5. — С.595—610. 50. Канер Э. А., Басс Ф. Г. Распространение электромагнитных волн в среде со случайными не- однородностями над идеально проводящей поверхностью // Изв. вузов. Радиофизика. — 1959. — Т. 2, № 4. — С.553—564. 51. Флуктуации электромагнитных волн в тропосфере при наличии поверхности раздела / Ф.Г.Басс, С.Я.Брауде, Э.А.Канер, А.В.Мень // УФН. — 1961. — Т. 73, № 1. — С.89—119. 52. Басс Ф. Г., Канер Э. А. Флуктуации фазы и амплитуды при сверхдальнем распространении электромагнитных волн над земной поверхностью // Изв. вузов. Радиофизика. — 1961. — Т. 4, № 2. — С.377—379. 53. Рассеяние волн коротковолнового диапазона взволнованной поверхностью моря / С.Я.Брауде, И.Е.Островский, Я.Л.Шамфаров и др. // Радиоокеанографические исследования морского волне- ния. — Киев: Изд-во АН УССР, 1962. — С.96—113. 54. Брауде С. Я., Канер Э. А. Флуктуации радиоволн различной частоты в тропосфере // Изв. вузов. Радиофизика. — 1962. — Т. 5, № 2. — С.246—254. 55. Блиох П. В. Сжатие импульса излучения в диспергирующей среде со случайными неоднород- ностями // Там же. — 1964. — Т. 7, № 3. — С.460—470. 56. Флуктуации сверхдлинных волн в волноводе Земля—ионосфера / В.Г.Безродный, П.В.Блиох, Р.С.Шубова, Ю.М.Ямпольский. — М.: Наука, 1984. — 144 с. 57. Усиков А. Я., Блиох П. В. Линзовый эффект атмосферы Земли // Геомагнетизм и аэроно- мия. — 1962. — Т. 2, № 2. — С.293—304. 58. Блиох П. В., Минаков А. А. Гравитационные линзы. — Киев: Наук. думка, 1989. — 240 с. 59. Чаевский Е. В. Распределение потоков энергии, создаваемых системой случайных монохро- матических источников // Радиотехника и электроника. — 1966. — Т. 11, № 11. — С.1927—1933. 60. Штагер Е. А., Чаевский Е. В. Рассеяние на телах сложной формы. — М.: Сов. радио, 1974. — 240 с. 61. Басс Ф. Г., Фукс И. М. Рассеяние волн на статистически неровной поверхности. — М.: Наука, 1972. — 424 с. 62. Экспериментальное изучение распространения радиоволн двухмиллиметрового диапазона на короткой надводной трассе / М.Г.Балан, С.Б.Беспечный, Н.В.Горбач и др. — Харьков, 1979. — 27 с. — (Препр. АН УССР / Ин-т радиофизики и электроники; № 132). 63. Кулемин Г.П., Луценко В.И. Особенности обратного рассеяния сантиметровых и миллимет- ровых радиоволн морской поверхностью при малых углах скольжения. — Харьков, 1984. — 36 с. — (Препр. АН УССР / Ин-т радиофизики и электроники; № 237). 64. Лобкова Л. М., Мишарева Н. И., Лукьянчук А. Г. и др. // Изв. вузов. Радиофизика. — 1981. — Т. 24, № 1. — С.27—33. 65. Кулемин Г. П., Разсказовский В. Б. Рассеяние миллиметровых радиоволн поверхностью Земли под малыми углами. — Киев: Наук. думка, 1987. 66. Лобкова Л. М. Распространение радиоволн над морской поверхностью. — М.: Радио и связь, 1991. — 256 с. 67. Шифрин Я. С. Статистика поля линейной антенны. — Харьков: АРТА, 1962. 68. Шифрин Я. С. Вопросы статистической теории антенн. — М.: Сов. радио, 1970. — 384 с. 69. Ширман Я. Д., Голиков В. Н. Основы теории обнаружения радиолокационных сигналов и из- мерения их параметров. — М.: Сов. радио, 1963. — 278 с. 70. Ширман Я. Д., Манжос В. Н. Теории и техника обработки радиолокационной информации на фоне помех. — М.: Радио и связь, 1981. — 405 с. Матеріали VII Добровської конференції220 71. Фалькович С. Е. Прием радиолокационных сигналов на фоне флуктуирующих помех. — М.: Сов. радио, 1961. — 312 с. 72. Фалькович С. Е., Хомяков Э. М. Статистическая теория измерительных радиосистем. — М.: Радио и связь, 1981. — 288 с. 73. Фалькович С. Е., Понамарев В. И., Шкварко В. И. Статистическая теория измерительных ра- диосистем / Под ред. С. Е. Фальковича. — М.: Радио и связь, 1989. — 293 с. Українська земля дала чималу кіль- кість талановитих особистостей, пріз- вища яких відомі сьогодні в широких колах наукової громадськості всього світу. Великий внесок в загальну тео- рію відносності та космологію зробили вчені, які народилися на території су- часної України, але, на жаль, жили та працювали не на батьківщині й відомі як вчені інших країн. Найбільша кількість науковців— вихідців з України — представлена в Росії, і це не випадково, адже Украї- на знаходилася в складі Радянського Союзу. Багато наших співвітчизни- ків навчалося в учбових закладах, що знаходилися на території Росії, або працювало в її дослідних інститутах. Серед них Д.Іваненко, М.Бронштейн, А.Зельманов, О.Компанієць, Є.Ліф- шиць, І.Шкловський, І.Халатніков, І.Хріплович, В.Огієвецький. Іваненко Дмитро Дмитрович (29.07.1904, Полтава — 30.12.1994, Москва) — росій ський фізик, праці якого стосуються питань ядерної фі- зики та фізики елементарних части- нок, квантової механіки та квантової теорії тяжіння [1]. Вчений працював у багатьох наукових і вищих навчаль- них закладах Радянського Союзу. Це насамперед Ленінградський фізи- ко-технічний інститут, Український фізико-технічний інститут, Хар- ківський механіко-машинобудівний інститут, Харківський університет, Ленінградський педагогічний інсти- тут, Сибірський фізико-технічний інститут, Томський, Уральський та Московський університети, Інститут історії природознавства та техніки АН СРСР. У 1928 р. у Д.Іваненко спільно з Л.Ландау та Г.Гамовим вийшла стаття “Світові сталі та граничний перехід”, в якій розглянуто питання побудови те- орії на основі фундаментальних світо- вих сталих — сталої Планка, швидкості світла, гравітаційної сталої [2]. Через рік спільно з В.Фоком він узагальнив рівняння Дірака на випадок наявності гравітаційного поля, тим самим побуду- вавши рівняння Дірака в гравітаційному полі й отримавши коефіцієнти для спі- норної зв’язності в рімановій геометрії (коефіцієнти Фока—Іваненко) [3]. У теорії гравітації Д.Іваненко розробив першу модель квантування гравітаційного поля, розвинув тетрад- ну теорію гравітації та узагальнену те- орію гравітації з полем скруту, розро- бив калібровочну теорію гравітації як хіггсовського поля. У працях середини ХХ ст. вчений розглядав питання єди- ної нелінійної спінорної теорії, теорії гравітації з космологічним членом, О.Ю.Колтачихіна, аспірант Äîñë³äæåííÿ â ãàëóç³ çàãàëüíî¿ òåîð³¿ â³äíîñíîñò³ òà êîñìîëîã³¿ çàðóá³æíèõ â÷åíèõ — âèõ³äö³â ç Óêðà¿íè

Institution

Ähnliche Einträge