Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Назва видання: | Наука та наукознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49239 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії / О.О. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 259-266. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-49239 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-492392013-09-15T03:06:19Z Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії Пилипчук, О.О. Історія науки 2007 Article Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії / О.О. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 259-266. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49239 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки Історія науки |
| spellingShingle |
Історія науки Історія науки Пилипчук, О.О. Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії Наука та наукознавство |
| format |
Article |
| author |
Пилипчук, О.О. |
| author_facet |
Пилипчук, О.О. |
| author_sort |
Пилипчук, О.О. |
| title |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії |
| title_short |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії |
| title_full |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії |
| title_fullStr |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії |
| title_full_unstemmed |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії |
| title_sort |
російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в російській імперії |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Історія науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49239 |
| citation_txt |
Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії / О.О. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 259-266. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT pilipčukoo rosíjsʹketehníčnetovaristvo18661920âkoseredoktehníčnoídumkivrosíjsʹkíjímperíí |
| first_indexed |
2025-07-04T10:14:15Z |
| last_indexed |
2025-07-04T10:14:15Z |
| _version_ |
1836710946417934336 |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 259
для майбутніх, більш широких робіт”
[6, c.30]. Саме тут Й.Тржебінським
вперше в країні були проведені цілес-
прямовані дослідження хвороб цук-
рового буряку бактеріального поход-
ження.
1. Муравьёв В.П. Развитие фитопатологии на Украине за 30 лет Советской власти // Сессия
АН УССР, посвящённая 30-летию Великой Октябрьской социалистической революции (20—
22.ХІ.1947 г.). — Архив НАН Украины, оп.18.
2. Пилипчук О.О. Історія Київського відділення Російського технічного товариства (1871—1919):
Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / ЦДПІН НАН України. — К., 2006. — 20 с.
3. Сорокина А.В. И.И.Мечников и развитие отечественной микробиологии: Автореф. дис. канд.
мед. наук. — М., 1968. — 14 с.
4. Мечников И.И. О болезнях свекловичного долгоносика // Земледельческая газета. — 1879. —
С.508.
5. Красильщик И. Грибные эпидемии как средство в борьбе с насекомыми, повреждающими
свекловичные плантации // Записки Киевск. отдел. Импер. русск. об-ва по свеклосахарной пром-
ти. — 1885. — Т.15, № 3. — С.29—46.
6. Страхов Т.Д. Материалы к истории микологии и фитопатологии на Украине. Вопросы фито-
патологии и иммунитета растений // Тр. Харьк. с.-х. ин-та. — 1962. — Т.38. — С.7-47.
7. Даныш И. Свекловичный долгоносик и мюскардина // Журн. опытной агрономии. — 1921. —
Т.2, кн. 4. — С.464—482.
8. Отфиновский В. По изучению средств борьбы с насекомыми // Вестн. сах. пром-сти. — 1904. —
№ 46. — С.835.
9. Руда С.П. До історії розробки біологічного методу боротьби з буряковим довгоносиком // На-
риси з історії природознавства і техніки. — 1986. — Вип.32. — С.41—44.
10. Тржебинский И.Н. Микроорганизмы корнееда и изменения, вызываемые ими в свеклович-
ных ростках // Вестн. сах. пром-сти. — 1907. — № 17.
11. Тржебинский И. Myxomonas betae Brzes., новый паразит свёклы // Там же. — 1906. — № 1. —
С.1—14.
12. Тржебинский И. Бактериальные заболевания корней сахарной свеклы // Там же. — 1911. —
№ 36. — С.294—303; № 37. — С.333—340; № 38. — С.358—361; № 39. — С.394—401.
13. От энтомологической станции ВОС // Там же. — № 10. — С.304—305.
14. Trzebinski J. Choroby Roslin Uprawnich powodowane przez grzyby i inne ustroje pasozytnicze. —
Warsowie, 1912. — 255 c.
15. Гарбовский Л. Влияние искусственной инфекции сухой гнилью на содержание сахара в свёк-
ле // Вестн. сах. пром-сти. — 1912. — Т.13, вып.2. — С.778—783; 817—821.
16. Липшиц С.Ю. Русские ботаники. — М.: Изд-во Моск. об-ва испытат. природы, 1947.— Т.2. —
С.231—232.
17. Муравьёв В.П. Краткий исторический очерк развития фитопатологических организаций и изу-
чения болезней сахарной свёклы и свекловичного сырья в СССР // Свекловодство. — Изд-е 2-е. —
Киев: Гос. изд-во с.-х. л-ры УССР, 1959. — Т.3. — С.583—590.
О.О.Пилипчук,
наук.співроб., канд. іст.наук
Ðîñ³éñüêå òåõí³÷íå òîâàðèñòâî (1866—1920) ÿê
îñåðåäîê òåõí³÷íî¿ äóìêè â Ðîñ³éñüê³é ³ìïåð³¿
З моменту впровадження в 1861 р.
реформи імператора Олександра ІІ, що
відмінила кріпосне право, розпочався
принципово новий період життя, роз-
витку та функціонування Російської
імперії. Ці зміни відчувались у всіх га-
Î.Î. Ïèëèï÷óê
Матеріали VII Добровської конференції260
лузях діяльності країни і в першу чергу
відображалися на людському факторі.
Тобто розпочався період класової пе-
реорієнтації. Царизм і до реформи, і
після здійснював таку соціальну полі-
тику, в якій важливе місце займали
тільки два соціальних стани населен-
ня — дворянство та селянство. Але
розвиток капіталізму нав’язав урядові
появу принципово нових прошарків
населення, таких як буржуазія та про-
летаріат.
Російська імперія у другій половині
ХІХ ст. була країною, яка мала вели-
чезні природні ресурси. За масштаба-
ми і перевагами це була країна, якій
не потрібно було витрачати ні часу, ні
грошей на завоювання та подальше
утримання іноземних колоній, за що
постійно сперечались між собою іно-
земні держави. Теоретично Росія могла
б зайняти на світовому ринку таке міс-
це, яке у свій час зайняла Англія. Про-
мисловість цієї країни вже тоді працю-
вала на весь світовий ринок. І при та-
кому стані справ Росія залишалась на
світовому ринку лише постачальником
величезного сировинного матеріалу та
споживачем іноземної продукції [1,
с.12].
В історії існує багато теорій і до-
сліджень щодо питання про запізнілий
розвиток Російської імперії. На нашу
думку, головною причиною є більш
пізніше в часі, на відміну від інших
держав, скасування кріпосного права.
Тобто перехід від феодально-кріпос-
ницького до капіталістичного ладу в
країні відбувався значно довше. Затри-
мання процесу перетворення аграрної
Росії на промислову поставило її на
шлях стрімкої індустріалізації навздо-
гін провідним іноземним країнам. Ця
основна причина зумовила інші: мало-
освіченість населення, державну полі-
тику царизму у відношенні до свого
народу, формування соціальних про-
шарків населення.
Позиція держави з питань науки,
на жаль, була невтішною. Вона не виді-
ляла належного фінансування вітчиз-
няній науці. Тому господарська та на-
укова сфери знайшли шлях до реаліза-
ції власних інтересів через об’єднання
представників науки і промислово-
землевласницького майна. Яскравим
прикладом подібної організації, поєд-
нання науки і практики стало ство-
рення в 1866 р. Російського технічного
товариства (РТТ) в Санкт-Петербурзі.
РТТ було відкрите широкому колу спе-
ціалістів і значно вплинуло на розвиток
техніки і промисловості у всіх регіонах
Російської імперії [2].
За весь період існування РТТ заре-
комендувало себе як найстабільніша
організація, яка об’єднувала представ-
ників вітчизняної технічної інтеліген-
ції та наукового світу. Головною метою
РТТ було сприяння розвиткові вітчиз-
няної промисловості та транспорту, а
також поширення знань про досягнен-
ня науки і техніки. РТТ було створене
групою професорів та інженерів і вже в
перший рік свого існування нарахову-
вало 600 осіб.
Головним організатором РТТ став
професор технології і декан Земле-
робського інституту Є.М.Андрєєв.
Разом з ним створювали товариство
ще вісім членів-засновників: вчений
гідротехнік, видатний російський ін-
женер-будівельник М.М.Герсєванов;
великий спеціаліст корабельної спра-
ви М.М.Окунєв; член вченого ко-
мітету Корпусу гірських інженерів
П.П.Алєксєєв; архітектор П.П.Міжуєв;
інспектор класів Інженерного учи-
лища А.А.Савурський; артилерист
В.М.Бестужев-Рюмін; офіцер флоту
ÐÎѲÉÑÜÊÅ ÒÅÕͲ×ÍÅ ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÎ (1866—1920) ßÊ ÎÑÅÐÅÄÎÊ ÒÅÕͲ×Íί ÄÓÌÊÈ Â
ÐÎѲÉÑÜÊ²É ²ÌÏÅв¯
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 261
М.І.Казнаков; фотограф А.В.Фрібес;
І.П.Балабін та О.О.Корнілов.
Перший проект статуту Російсько-
го технічного товариства було розроб-
лено ще в 1859 р., а кінцевий затвер-
джено тільки в 1866 р., після чого 20
листопада 1866 р. відбулося урочисте
відкриття РТТ. Статут РТТ став основ-
ним документом, на який опиралося в
своїх діях не тільки саме товариство, а
й усі його 38 периферійних відділень,
відкриті згодом у різних промислових
регіонах Російської імперії [1, с.14].
Згідно статуту основною метою
створення Російського технічного
товариства було сприяння розвитку
вітчизняної техніки і усіх видів про-
мисловості. З цією метою товариство
мало на меті проведення різноманіт-
них читань, зборів, публічних лекцій на
теми технічних предметів; поширення
теоретичних і практичних відомостей;
сприяння розвиткові технічної освіти;
заохочення до вирішення найважливі-
ших технічних питань шляхом премій
і медалей; влаштування виставок про-
мислових виробів; дослідження усіх
способів і процесів на промислових ви-
робництвах; створення бібліотек, му-
зеїв, а також впливу на уряд в разі пот-
реби проведення особливих заходів,
які б стали необхідними для розвитку
вітчизняної техніки і промисловості.
Серед основних технічних напрям-
ків діяльності статут РТТ виокремлював
такі: хімічне виробництво і металургія;
механічні технології, механіка і маши-
нобудування; будування, гірська майс-
терність та архітектура; суднобудування,
морська техніка та виробництво зброї.
Вищезазначений перелік напрям-
ків досліджень в майбутньому мав
можливість змінюватися і поновлюва-
тися з поширенням і вдосконаленням
технічних знань.
Стосовно організації товариство
мало своїх комісіонерів за кордоном,
власну будівлю, печатку, а також кни-
гу, в якій члени товариства могли за-
нотовувати усі питання, що їх цікави-
ли. Стосовно складу товариства було
визначено, що членство в організації
поділяється між почесними членами,
дійсними членами, членами-змагате-
лями та членами-кореспондентами.
Почесними членами ставали ті
особи, які мали значні заслуги перед
вітчизняною технічною наукою та
товариством, дійсними — особи, які
займались практичною діяльністю у
будь-якій галузі техніки і брали участь
у діяльності організації в цілому. У
ролі членів-змагателів виступали осо-
би, які не брали особливої участі в
роботі товариства, але в тій чи іншій
мірі цікавились успіхами і здобутками
організації. Переважно це були відомі
урядовці, фінансисти, промисловці
або землевласники. Товариство було
відкрите для всіх бажаючих, тому його
членами могли стати іноземці й люди,
які проживали в інших містах, неза-
лежно від соціального положення і
освіти.
Управління справами товариства
належало загальним зборам. Розробка
основних питань і контроль усіх справ
було покладено на Раду і відділи това-
риства. У свою чергу Рада товариства
складалась із голови, його товариша,
голів відділів, секретаря товариства та
неодмінних членів. Управління від-
ділами було покладено на голів відділів
і неодмінних членів. В особливих ви-
падках збирались загальні збори Ради і
відділів товариства.
Членство в товаристві усі бажаю-
чі отримували шляхом балотування та
звичайної більшості, маючи рекомен-
дації 3—5 осіб — членів товариства.
Î.Î. Ïèëèï÷óê
Матеріали VII Добровської конференції262
Усі члени товариства мали рівні права,
коли справи стосувались обговорення
важливих питань про його діяльність.
Усі члени товариства мали можливість
вести міжособистісні справи, зверта-
тись один до одного по допомогу у ви-
рішенні важливих питань, користува-
тись літературою та замовляти її за ці-
нами, встановленими для товариства.
Голову РТТ обирали в два етапи
кожних 3 роки шляхом більшості го-
лосів. Спочатку кожний член товарис-
тва, а також члени відділень з інших
міст подавали записки з прізвищем
бажаного кандидата. Після підсумків
першого етапу оголошувалось три ос-
новних кандидати, з яких і обирався
на наступні три роки шляхом балоту-
вання голова РТТ. Приблизно таким
самим чином відбувались вибори то-
вариша голови та секретаря товарист-
ва. Різниця полягала лише в тому, що
кандидатів висувала Рада. Але члени
товариства у кількості 20 осіб мали
можливість висувати свого кандидата
на означену посаду. Списки канди-
датів друкувались у газетах за 2 місяці
до виборів. У відділах товариства об-
рання голови відділу та неодмінних
членів відбувалося серед членів відділу
шляхом балотування та простої біль-
шості голосів. Вибори у відділах това-
риства проводились у жовтні кожного
року. Інші посадові особи обирались
у грудні, маючи право бути обраними
довільну кількість разів.
Усі посадові особи мали чіткі права
і обов’язки у товаристві. Його голова
відкривав і закривав збори товариства,
спільні засідання Ради і відділів, нагля-
дав за діяльністю товариства в цілому,
підписував усі ділові папери і прово-
див від імені товариства ділові зустрічі
та бесіди, спостерігав за виконанням
пунктів статуту. Головним завданням
товариша голови було заступати поса-
ду голови у разі відсутності останньо-
го. До обов’язків секретаря товариства
входило завідувати усім діловиробниц-
твом, печаткою та архівом, скріплю-
вати своїм підписом журнали і ділові
папери, розкривати листи, вести жур-
нали загальних зборів, Ради, відділів,
а також річні звіти товариства. Голови
відділів контролювали науково-прак-
тичну діяльність згідно свого напрям-
ку. Для цього вони обов’язково скла-
дали програму і кошторис діяльності
відділу на рік, які потім затверджува-
лись на загальних зборах товариства.
Члени товариства, які брали участь у
роботі комісій, за статутом отримували
винагороду.
Рада товариства контролювала усі
його справи, а особливо науково-техніч-
ну діяльність. Рада розглядала усі про-
грами, кошториси товариства, займалась
влаштовуванням виставок, публічних
лекцій, призначала комісії для розгляду
окремих технічних питань, присуджу-
вала премії і медалі, керувала усіма гос-
подарськими справами товариства. Рада
збиралась не менш як 2 рази на місяць,
збори окремих відділів проводились не
менш як один раз на місяць.
Загальні збори бували звичайні (на
період з вересня і до червня збирались
раз на місяць) та надзвичайні (за необ-
хідністю). На загальних зборах обгово-
рювались і затверджувались пропозиції
Ради і членів, призначались комісії для
річних звітів та складання програм діяль-
ності на наступний рік, проводились ви-
бори посадових осіб і членів товариства.
Один раз на тиждень в товаристві
проводились технічні бесіди з метою
ознайомлення його членів з найнові-
шими і найцікавішими питаннями
техніки. Бесіди проводились у відділах
товариства по черзі. Доповіді на тех-
ÐÎѲÉÑÜÊÅ ÒÅÕͲ×ÍÅ ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÎ (1866—1920) ßÊ ÎÑÅÐÅÄÎÊ ÒÅÕͲ×Íί ÄÓÌÊÈ Â
ÐÎѲÉÑÜÊ²É ²ÌÏÅв¯
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 263
нічні бесіди потрібно було подавати
заздалегідь голові відповідного відділу.
Фінансові засоби товариства склада-
лись з пожертв, коштів, отриманих під
час читання публічних лекцій, плати від
уряду, товариств і приватних осіб за ви-
конання членами РТТ певних технічних
доручень і вирішення технічних питань.
Згідно статуту Російське технічне това-
риство мало право починати свою діяль-
ність з того моменту, як кількість осіб —
його членів —буде не менше 200 [3].
З моменту заснування Російське
технічне товариство одразу визначило
чотири наукових відділи, тобто чотири
основних напрямів діяльності: І — хіміч-
ний, ІІ — механічний, ІІІ — будівель-
ний, ІV — техніки військово-морської
справи. Пізніше, з розвитком окремих
спеціальностей, почали оформлюватись
інші відділи: в 1878 р. V відділ — фото-
графічний; в 1880 р. VІ відділ — елект-
ротехнічний та VІІ відділ — повітропла-
вання; в 1881 р. VІІІ відділ — залізнич-
ний; в 1884 р. ІХ відділ — з технічної
освіти; в 1906 р. Х — сільськогоспо-
дарський; в 1907 р. ХІ — промислово-
економічний та ХІІ — відділ сприяння
праці; в 1908 р. ХІІІ — гірничий; в 1910 р.
ХІV — відділ техніки міського та земсь-
кого господарства; в 1915 р. ХV — меліо-
ративний [4, с.6].
Неодмінними членами товарис-
тва були такі відомі на той час в Росії
Деякі з визначних членів РТТ
Андреєєв
Євген Миколайович
(1829—1889)
Менделєєв
Дмитро Іванович
(1834—1907)
Яблочков
Павло Миколайович
(1847—1894)
Чернов
Дмитро Костянтинович
(1839—1921)
Герсєванов
Михайло Миколайович
(1830—1907)
Крилов
Олексій Миколайович
(1863—1925)
Î.Î. Ïèëèï÷óê
Матеріали VII Добровської конференції264
і за кордоном вчені, як О.М.Крилов,
Д.І.Менделєєв, М.П.Петров, М.О.Рика-
чов, Д.К.Чернов, П.М.Яблочков. До
числа дійсних членів, окрім інженерів
і науковців, входили представни-
ки великого промислового капіталу
Л.Е.Нобель, М.І.Путілов, бр. Стру-
ве, Т.С.Морозов, Д.П.Шипов, Г.Ліст,
представники влади та вищих прошар-
ків бюрократії І.О.Вишнеградський,
А.І.Дельвіг, В.І.Ковалевський, Ф.П.Літ-
ке, які таким чином співпрацювали
з науковим світом: з одного боку, фі-
нансово підтримували товариство, а з
другого, використовували членство в
ньому для задоволення власних вигод.
Майже всі міністри царського уряду
були почесними членами товариства
[4, с.3—4].
Діяльність РТТ (науково-технічна
робота в відділах, проведення виста-
вок, з’їздів, видання технічної періоди-
ки) відображала потреби промислової
буржуазії, задовольняла їх з промисло-
во-економічних питань.
Роль фундаменту в товаристві
відігравала прогресивна науково-тех-
нічна інтелігенція — професура та тала-
новиті відомі інженери (близько 60%).
Чиновники, держслужбовці складали
значно меншу кількість (10%), але їх
членство в організації давало мож-
ливість швидко доводити до урядових
кіл вимоги і побажання науково-тех-
нічної інтелігенції. Промисловці (8%) у
товаристві відігравали роль регулятора
потреб тієї чи іншої галузі промисло-
вості, а також забезпечували деякою
мірою фінансові потреби товариства
[5, с.25—26].
Процес удосконалення техніки у
другій половині ХІХ ст. вимагав ак-
тивного розвитку такої промислової
галузі, як металургійна. Провідні
члени РТТ — Д.К.Чернов, О.О.Іосса,
М.С.Курнаков, М.О.Павлов, В.С.Пя-
таков — зробили значний внесок у
вирішення проблем металургійної
промисловості. У першу чергу вони
розробили нові технологічні методи-
ки з покращення металургійних про-
цесів, запровадили методи підвищен-
ня якості металу, а також винайшли
нові марки сталі та сплавів. Із соціаль-
но-економічних і політичних позицій
у галузі важкої промисловості члени
РТТ були переконані, що усі труднощі
галузі виникають через недостатню
протекціоністську політику держави.
Тому вони виступали за посилення
протекціоністського мита на вугілля,
чавун, залізо, машини [6, с.2—8].
РТТ, як зазначалося, мало у своїй
структурі 15 відділів, декілька з яких
видавали власний друкований орган.
VІ відділ РТТ — електротехнічний —
займався удосконаленням і запровад-
женням електрики та електричних
приладів у народному господарстві.
Електрики РТТ розробили інструкції з
користування електричною енергією,
а також провели 4 електротехнічні
виставки, ряд електротехнічних з’їздів,
випускали журнал “Электричество”,
проводили публічні лекції з метою оз-
найомлення населення з основними
питаннями електротехніки [2, с.38].
Розробкою теоретичних та прак-
тичних засад в ділянці польоту апа-
ратів, важчих за повітря, займався VІІ
відділ РТТ — повітроплавання. Це була
перша в Російської імперії організація,
члени якої М.О.Рикачов, Е.С.Федоров,
П.Д.Кузьмінський займалися вив-
ченням вищих шарів атмосфери за
допомогою повітряної кулі, аеродина-
мічних досліджень. Технічні розроб-
ки моделей та проекти літальних апа-
ратів належали К.Е.Ціолковському,
Д.К.Чернову, А.Ф.Можайському [7].
ÐÎѲÉÑÜÊÅ ÒÅÕͲ×ÍÅ ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÎ (1866—1920) ßÊ ÎÑÅÐÅÄÎÊ ÒÅÕͲ×Íί ÄÓÌÊÈ Â
ÐÎѲÉÑÜÊ²É ²ÌÏÅв¯
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 265
Актуальними на той час питання-
ми залізничного транспорту займався
VІІІ відділ РТТ під керівництвом та-
ких відомих інженерів свого часу, як
М.П.Петров, М.О.Белелюбський. На
засіданнях відділу першочергово об-
говорювались проблеми будування і
експлуатації залізниць (будівництво
Транссибірської магістралі, промисло-
вих залізниць, виробництво рухомого
складу, електрифікації залізничного
транспорту). VІІІ відділ видавав влас-
ний журнал “Железнодорожное дело”,
де публікувались цікаві та науково ко-
рисні статті та відомості для інженерів
залізничної справи [8, с.61—63].
Ще з кінця 60-х років ХІХ ст. в рам-
ках РТТ діяла Постійна комісія з тех-
нічної освіти, основною метою якої
стало розповсюдження наукових і тех-
нічних знань серед неосвіченого на-
селення. Комісія проводила публічні
лекції, влаштовувала недільні та вечір-
ні школи, відкривала курси, професій-
но-технічні училища [4,с.9—10].
Вивчаючи стан вітчизняної про-
мисловості, Російське технічне то-
вариство активно співпрацювало з
іншими науковими товариствами.
Тому з метою обміну думками та до-
сягненнями РТТ періодично влашто-
вувало з’їзди, на яких збиралася вся
науково-технічна інтелігенція Росій-
ської імперії — професори, інженери,
промисловці, представники органів
влади. З’їзди РТТ були справжньою
подією в суспільному житті царської
Росії і користувались великою попу-
лярністю. З’їзди мали певну тематичну
спрямованість. Так, у 1870 р. відбувся
Всеросійський з’їзд російських фаб-
рикантів і заводчиків, у 1875 р. — З’їзд
головних діячів з машинобудівельної
промисловості, у 1882 р. — Загальний
з’їзд членів усіх відділів і відділень РТТ
за участю головних діячів вітчизняної
промисловості, у 1889 р. — І З’їзд росій-
ських діячів з технічної та професійної
освіти, у 1900 р. — І Всеросійський
електротехнічний з’їзд. Всього протя-
гом 1870—1904 рр. було скликано 13
з’їздів. Також потрібно зазначити, що
основною метою усіх з’їздів було вия-
вити основні перешкоди для розвит-
ку вітчизняної промисловості, знайти
шляхи вирішення проблем та залучити
до цього процесу органи влади [9].
Стрімкий розвиток промисловості
та техніки призвів майже одразу після
відкриття РТТ до того, що ця органі-
зація самостійно вже не мала змоги
контролювати різні промислові регіо-
ни. Тому з 1868 р. почали відкриватись
відділення РТТ у різних містах царської
Росії. Так, у 1868 р. було відкрито відді-
лення РТТ в Тифлісі, Іркутську, Єка-
теринбурзі; у 1869 р. — в Миколаєві;
у 1871 р. — в Києві, Іваново-Возне-
сенську, Одесі; у 1876 р. — в Москві; у
1879 р. — в Баку, Казані, Нижньому
Новгороді; у 1880 р. — в Харкові, Ре-
велі; у 1890 р. — в Ростові-на-Дону,
Домброві, Пермі; у 1894 р. — в Екате-
ринославлі. Кишиневі, Кронштадті,
Саратові; у 1895 р. — в Севастополі; у
1896 р. — в Лібаві; у 1897 р. — в Жи-
томирі, Варшаві; у 1898 р. — у Віль-
но, Владивостоці; у 1899 р. — в Ризі,
Грозному; у 1900 р. — в Кременчуці;
у 1901 р. — в Тамбові, Ярославлі; у
1902 р. — в Пензі, Томську; у 1903 р. —
в Тулі, Богородську, Лодзі; у 1904 р. — в
Новочеркаську. Діяльність кожного
відділення була присвячена окремій га-
лузі виробництва. Документально від-
ділення користувались статутом РТТ
та мали безпосередній тісний зв’язок з
центральним відділенням — щорічно
звітували, виконували спільні технічні
проекти, приймали участь у роботі про-
Матеріали VII Добровської конференції266
мислових, електротехнічних, сільсько-
господарських, фотографічних виста-
вок та з’їздів [4, с.12—13].
Таким чином, можна з впевненіс-
тю стверджувати, що виникнення
та діяльність Російського технічно-
го товариства у другій половині ХІХ
ст. відіграли визначну роль у науко-
во-технічному прогресі такої вели-
чезної країни, як Російська імперія.
Створивши цілу мережу науково-тех-
нічних товариств (відділень), РТТ
контролювало розвиток усіх галузей
промисловості країни. У рамках РТТ
відбувалось синтезування наукової ін-
формації, оформлення її в наукові на-
прямки та проекти. Кожна ідея, теорія
або проект у Російському технічному
товаристві мали можливість обгово-
рення і визнання.
1. Костомаров В.М. Из деятельности Русского технического общества в области машинострое-
ния. — М.: Машгиз, 1957. — 180 с.
2. Филиппов Н.Г. Научно-технические общества дореволюционной России // Вопросы исто-
рии. — 1985. —№ 3. —С.31—45.
3. Устав Русского технического общества // Записки Киевского отделения Русского техничес-
кого общества. — 1871. — Т.1, вып.1. — С.12—27.
4. Филиппов Н.Г. Русское техническое общество (1966—1905): Автореф. дис... канд. ист. наук /
Моск. гос. ист.-архивн. ин-т. — М., 1965. — 19 с.
5. Филиппов Н.Г. Научно-технические общества России (1866—1917): Уч. пособие. — М., 1976. —
210 с.
6. К 100-летию научно-технических обществ СССР: Материалы для докладов и бесед. — М.:
Профиздат, 1966. — 29 с.
7. Воздухоплавание и исследование атмосферы. — СПб., 1905. — Вып.9. — С.20—27.
8. Научно-технические общества СССР (Исторический очерк). — М.: Профиздат, 1968. — 456 с.
9. Филиппов Н.Г. Съезды, созванные Русским техническим обществом в 1870—1904 гг. / Тр. Моск.
гос. ист.-архивн. ин-та. — М., 1965. — С.217—272. — (По истории гос. учреждений СССР; Т.19).
Харківське наукове медичне това-
риство було створено в 1861 р. прогре-
сивними представниками інтелігенції.
З другої половини ХІХ століття
Харків став значним торговельним та
культурним центром на Україні, де
на той час була велика кількість спе-
ціалістів різних галузей науки і техні-
ки, у тому числі медичних працівників.
З розвитком промисловості та торгівлі
у Харкові швидко розвивалися будів-
ництво нових будинків та благоустрій
міста. Поліпшився його санітарний
стан.
У 1860 р. професор В.Ф. Грубе
зібрав у себе на квартирі групу хар-
ківських лікарів і запропонував ство-
рити медичне товариство. Ця пропози-
ція зборами була прийнята. Для скла-
дання проекту статуту були виділені
В.А.Франковський, Г.С.Риндовський
і В.Ф.Грубе. Оскільки товариство
не було пов’язане з університетом,
то його затверджувала медична рада
Міністерства внутрішніх справ. 23 бе-
резня 1861 р. медичний департамент
повідомив харківського губернатора
про затвердження статуту і дозвіл від-
Г.Л.Звонкова,
наук.співроб., канд.іст.наук
Ïî÷àòîê ä³ÿëüíîñò³ Õàðê³âñüêîãî
íàóêîâîãî ìåäè÷íîãî òîâàðèñòâà
|