Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Мойко, Н.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Series:	Наука та наукознавство
Subjects:	Історія науки
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49241
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49241
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-492412013-09-15T03:06:54Z Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. Мойко, Н.В. Історія науки 2007 Article Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49241 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Мойко, Н.В. Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. Наука та наукознавство
format	Article
author	Мойко, Н.В.
author_facet	Мойко, Н.В.
author_sort	Мойко, Н.В.
title	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
title_short	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
title_full	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
title_fullStr	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
title_full_unstemmed	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
title_sort	громадські краєзнавчі об’єднання поділля 20—30-х років хх ст.
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49241
citation_txt	Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT mojkonv gromadsʹkíkraêznavčíobêdnannâpodíllâ2030hrokívhhst
first_indexed	2025-07-04T10:14:25Z
last_indexed	2025-07-04T10:14:25Z
_version_	1836710956460146688
fulltext	Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 269 Підне сення національної свідо- мості українського народу в період революційних подій і громадянської війни на початку ХХ ст., впровадження українізації в усі сфери життя країни, короткочасно дозволене радянською владою, викликали активне звернення до краєзнавства малих регіонів як до важливого джерела коріння свого на- роду. У 20-ті — на початку 30-х років ХХ ст.краєзнавчий рух охопив кож- не село, школу, міську установу і став масовим. Саме в цей період розквітло поділлєзнавство. До розвитку регіональних дослід- жень підштовхнула І Всеросійська конференція краєзнавчих товариств, яка відбулася в Москві 19—21 грудня 1920 року. Конференція запропону- вала краєзнавчим осередкам вста- новити зв’язок з центральними нау- ковими установами і товариствами для координації діяльності. З цією метою було обрано ЦБК—Централь- не бюро краєзнавства при Академії наук. Наприкінці 1920-х років в Ук- раїні краєзнавчий рух очолила ство- рена при ВУАН Комісія краєзнавства. До неї входили академіки А.М. Лобо- да (голова), П.А. Тутковський, М.В. Птуха, О.В. Фомін, І.І. Шмальгаузен, професори Г.А. Кравченко, В.І. Лу- чицький та інші. Комісія встановила постійний зв’язок з ЦБК, науковими відділами і секціями республікансь- кої ака демії, провела чималу роботу зі створення і зміцнення місцевих краєзнавчих осередків, товариств та активізації їх дослідницької діяль- ності. 15 травня 1925 р. у Харкові було скликано І Всеукраїнську нараду краєзнавців, яка обрала централь- ний орган — Українсь кий комітет краєзнавства (УКК). Організаційні структури краєзнавства зміцнювали- ся, поліпшувалась його пропаганда, отримувані наукові результати дру- кувалися в московському журналі “Краеведение” (з 1924 р. — “Известия ЦБК”, з 1930 р. — “Советское краеве- дение”), а із січня 1927 р. в українсько- му журналі “Краєзнавство”. Через причини, що склалися на Східному Поділлі в 20-ті роки, зокрема завдяки специфічному соціально-еко- номічному та історичному розвитку краю, наявності вищих навчальних за- кладів у Кам’янець-Подільському (Ін- ституту народної освіти, Сільськогос- подарського інституту), а, головне, збереженню сталого, сформова ного ще в дожовтневий період і в роки гро- мадянської війни складу досвідчених краєзнавців подільський регіон став одним з визначних центрів краєзнав- чого руху в Україні [1]. Першим державним кроком по за- лученню краєзнавців до дослідження краю стало утворення в березні 1921 р. Подільським губревкомом Губернсь- кого комітету охорони пам’яток ста- ровини, природи і мистецтва, до якого увійшли секції музейна, бібліотечно- архівна, етнографічна, архітектурна і пам’яток природи. Неза баром виник- ли споріднені комітети в Кам’янцi- Подільському. Комітети розпочали реєстрацію і взяття на державний облік Н.В.Мойко, аспірант Ãðîìàäñüê³ êðàºçíàâ÷³ îá’ºäíàííÿ Ïîä³ëëÿ 20 — 30-õ ðîê³â ÕÕ ñò. Í.Â. Ìîéêî Матеріали VII Добровської конференції270 важливих па м’яток історії та культури, архівних матеріалів. Змістовною і результативною ви- явилася робота з упорядкування де- ржавних архівів і музеїв як головної бази для дослідництва. Зокрема, зу- силлями завідуючого Губернським управлінням краєзнавця-етнографа Ю.С. Александровича протягом 1921—1924 років було зареєстровано, утворено і взято під охорону 1231 ар- хів Подільської губернії, в тому числі започатковано у Кам’янці-Поділь- ському архів, що згодом став облас- ним державним [2, с.52]. Осередками уваги краєзнавців і науковців стали державні та громадські музеї. Вони створювалися та існували не стільки за рахунок матеріальної підтримки з боку держави, яка виділяла символіч- ні фінанси на їх утримання, скільки за рахунок ентузіазму краєзнавців і прихильників музеїв. У Кам’янці- Подільському з 1920 року було ор- ганізовано чотири музеї: історичний (директор — О.З. Неселовський), археологічний (Ю.Й. Сіцинський), мистецько-промисловий (В.М. Гаген- мейстер) і природничий (Я.І.Регул). У 1924 році вoни об’єдналися в один центральний музей (директор — О.З. Неселовський, охоронець — Ю.Й. Сі- цинський) зі штатом у сім чоловік [3]. У 1920-х роках на Поділлі почали формуватись краєзнавчі наукові то- вариства і установи, які об’єднували дос лідників, координували наукову і видавничу діяльність з різних галу- зей краєзнавства. Так, з 1922 року в Кам’янцi-Подільському ІНО була відкрита науково-дослідна кафедра iсторії та економіки Поділля, її очо- лив В.П.Клименко [4, 5]. Кафедра складалась із секцій культури (керів- ник — проф. І.Любарський) та еконо- міки (проф. В.О.Геринович). У складі першої секції діяли підсекції історії та археології, лінгвістики, літератури і мистецтва, у складі другої — біології, зоології, геології. До штату кафедри входили керівник, дійсні члени, на- укові співробітники та аспіранти. Він був малочисельним, на 1 жовтня 1925 року нараховував всього одинадцять осіб — чотири дійсних члени, один науковий співробітник, шість аспіран- тів. Зате навколо кафедри в першій половині 20-х років об’єднувався весь науковий і краєзнавчий актив міста. Результати планової науко во-дослід- ницької роботи у вигляді доповідей заслуховувались і обговорювались на загальних засіданнях, доступних широкому загалу. У 1926 році, нап- риклад, В.О. Гагенмейстер прочитав до повіді “Подільське народне мистец- тво”, “Розпис селянських бу динків на Кам’янеччині”, В.О. Геринович — “Принципи району вання. Завдан- ня і принципи краєзнавчої роботи”, “Підсумки дослідження подільських сіл”, Н.Т. Гаморак — “Водний режим рослин”, аспірант А.П. Добуш — “Ор- ганізаційні проблеми кормо вої площі Поділля”, науковий співробітник (він же уповноваже ний Укрнауки) Р.Р. За- клинський — “Причинки до професій- ного руху в Дунаївцях”, О. Кужухів — “Зимові птиці Поділля”, М. Курене- вич — “Деякі матеріали до історії ре- вруху шкільної молоді на Поділлі в 80- х роках XIX ст.” Різні проблеми історії, економіки і культури Поділля дослід- жували І.А. Любарський, П.С. Мель- ник, О.З. Неселовський, Ю.П. Філь, О.В. Краківський та інші. Кафедра займалась археологічними обстеженнями й розкопками, збором та описом архівних матеріалів, прове- денням екскурсій тощо. Протягом 1923 ÃÐÎÌÀÄÑÜÊ² ÊÐÀªÇÍÀÂ×² ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎÄ²ËËß 20—30-Õ ÐÎÊ²Â ÕÕ ÑÒ. Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 271 року здійснено дев’ять експедицій до с. Цибулівка недалеко від Кам’янця- Подільського, одну — до Голоскова. Результати були повідомлені на одно- му із засідань. А таких засідань тільки в першому півріччі 1923 року відбулося 38, на них заслухано 42 доповіді. Ка- федра співпрацювала з Українським геологічним комітетом, досліджува- ла геологію Наддністрянщини. З 1921 по 1923 р. геологи В. Виржиківський, Р. Палій, Г. Бутенін вивчали фос- фатні поклади в Джурджівці, Вербці Мурованій. Кафедра популяризувала свої знання шляхом читання лекцій, публікації матеріалів, видала том “За- писок”, в основному він призначався природі Поділля. Кафедра також готувала аспірантів до науково-педагогічної праці, тому велика увага приділялася їх практиці в закла дах освіти, методичній підготовці. Рівень роботи кафедри був недо- статнім, невеликому колек тиву важко було забезпечувати якісне виконання різнопланових завдань, що покладали- ся на неї. Це визнав 14 листопада 1925 року виконуючий обов’язки керівника кафедри І.А.Лима рський та ухвалила президія Укрнауки, яка заслухала його доповідь про роботу кафедри. Було ви- рішено концентрувати діяльність на трьох напрямах — вивченні мови й по- буту, неорганічної і органічної природи та економіки Поділля. Відтоді дійсними членами затвер джені І.А.Любарський, В.О.Геринович, науковими спів ро біт ни- ками — Н.Т.Гаморак, М.В.Ку ре невич, О.З.Неселовський, О.С.Мельник, аспі- рантами — В.О.Гагенмейстер, М.П.Вікул, А.П.Добуш, В.І.Пальчевський та інші. 18 грудня 1925 року було при- йнято рішення про реорганізацію Кам’янець-Подільської науково-до- слідної кафедри історії та економіки Поділля при ІНО в кафедру природи і сільського господарства при Сільсько- господарському інституті з покладан- ням обов’язків завідуючого на проф. О.В.Красовського. При цьому були за- тверджені нові секції — природи, сіль- ського господарства, культури. За роки діяльності кафедра зро- била багато для вивчення подільсь- кого краю: відпрацювала методики краєзнавчих досліджень, підготу вала близько 50 молодих науковців, які по- повнили вузи та наукові установи Ук- раїни [6, с.312]. Сам факт існування краєзнавчих кафедр цікавий тим, що з початку 30-х років і до сучасності таких кафедр не- має в жодному вузі регіону. Часті зміни кадрів професорсько- викладацького складу кафедр зни- жували якість їх роботи і тому пе- ред дослідниками і краєзнавцями Кам’янеччини виникло нове завдан- ня щодо створення такого наукового товариства, яке б об’єднувало інтере- си усіх поділлєзнавців в контексті за- гального краєзнавчого руху в країні. Натхненником створення такого то- вариства став завідуючий кафедрою історії та економіки Поділля ІНО проф. П.В.Клименко, який в1923 році вибув з Кам’янця на роботу до Києва в систему Української академії наук. З допомогою ректора ІНО В.О. Гери- новича, а також Ю.Й. Сіцинського, П.М. Бучинського та інших краєзнав- ців розробили статут та програму но- вого товариства. Воно складалося з наступних секцій: краєзнавча, істори- ко-філологічна, природничо-матема- тична, педагогічна, соціально-еконо- мічна. Для всіх секцій було визначено такі комплексні напрями наукових досліджень, як “Подільське село, його історія, природа, техніка і економіка”, Í.Â. Ìîéêî Матеріали VII Добровської конференції272 “Старий Кам’янець”, “Бібліографія до вивчення Поділля” і “Археологіч- ні розкопки”. Одержані наукові ре- зультати було вирішено друкувати в наукових записках товариства та окре- мими виданнями. Приклад втілення в життя рішень Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції показува- ли її делегати В.О.Геринович, проф. Н.Т.Гоморак, В.Д.Отамановський, директор Вінницької філії Всенарод- ної бібліотеки Всеукр аїнської ака- демії наук, О.О. Севастьянов, науко- вий консультант Кабінету виучуван- ня Поділля, та студент другого курсу Кам’янець-Подільського сільськогос- подарського інституту Пилип Гонча- ренко, делегований окружним бюро Пролетстуду до складу пленуму УКК. У своїй діяльності вони опиралися на міцну навчаль но-матеріальну, кад- рову базу, створену попередниками. В.О.Геринович інформував учас- ників харківської конференції у своє- му виступі про традиції, основні на- прями досліджень на Кам’янеччині. Основну увагу він концентрував на розгортанні діяльності Товариства природослідників, очолюваного про- фесором П.М.Бучинським, археоло- гічного і природничого музеїв, науко- во-дослідної кафедри історії та еконо- міки Поділля, бюро Секції наукових працівників. 9 червня 1925 року відповідно до рішення бюро Кам’янець-Подільсь- кої секції наукових робітників деле- гати Першої всеукраїнської краєзнав- чої конференції дали звіт науково- краєзнавчій громадськості міста про свою участь в цій конференції та її рі- шення. Було обрано Окружний комітет краєзнавства з 30 членів та трьох канди- датів, затверджено склад пленуму. Го- ловою комітету став М.Андрєєв, голова Окрплану, заступниками — про фесори О.В.Красовський та В.О.Геринович. Членам пленуму — представникам районів (Довжоцький район делегував Павловського, Оринінський — Лейбо- вича, Лянцкоронський — Георгієвсь- кого, Чемеровецький — Сорокатого, Купинський — Босака, Смотриць- кий — Чорнописького, Маківський — Захаровича, Дунаєвецький — Пасов- ського, Миньковецький — Флещук, Солобковецький — Деренівського, Ново ушиць кий — Гарбара, Зінько- вецький — Людкевича, Китайгород- ський — Кобилянського, Староуши- цький — Віщуна) — було доручено провести аналогічні районні краєзнав- чі конференції, обрати краєзнавчі комітети і пленуми з представників кожного населеного пункту, особли- во де є сільськогосподарський гурток при сельбуді, хаті-читальні чи школі. Сільськогосподарський гурток було визнано основним низовим осередком краєзнавства. При Окружному краєзнавчому комі теті були створені секції геології, ґрунтознавства, сільського господарс- тва, географії, ботаніки, зоології, на- родної освіти, статистики, мистецтва. Під керівництвом професорів, доцен- тів ІНО та СГІ у секціях вироблялись основні завдання й напрямки вивчен- ня краю, методики досліджень, обго- ворювались доповіді та повідомлення. До 1927 року комітет провів 12 район- них конференцій, здійснив обстежен- ня двох сіл, вивчив бюджет селянських господарств різного типу, налагодив широкі зв’язки з науковими установа- ми України, Білорусі, Російської Фе- дерації, Науковим товариством імені Т. Шевченка у Львові [7]. Комітет також встановив зв’язки з Всеукраїнською академією наук, ця ÃÐÎÌÀÄÑÜÊ² ÊÐÀªÇÍÀÂ×² ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎÄ²ËËß 20—30-Õ ÐÎÊ²Â ÕÕ ÑÒ. Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 273 співпраця мала конкретний вияв: на запрошення ОКК на початку серпня 1927 року до Кам’янця-Подільського прибули науковці з Києва Лазаренко та Клеопов. Разом з проф. Д.О. Бога- цьким та іншими кам’янецькими до- слідниками вони вивчали Товтри, рос- линність ярів і згодом з такою ж метою відбули у Могилів-Подільський округ. Комітет намагався через район- них уповноважених, а згодом і район- ні краєзнавчі товариства справляти організаційно-мето дичний вплив на місцеві краєзнавчі осередки. Він роз- почав активну діяльність по підготов- ці краєзнавчих кадрів у вузах міста з розра хунку, що їх повернення після навчання на місця зміцнить краєзнавчі осередки, надасть краєзнавчій роботі наукового ха рактеру. Тому у вузах чи- талися лекції краєзнавчого характеру, діяли краєзнавчі студентські гуртки. Члени комітету посилили робо- ту серед учительства. Ректор ІНО В.О.Геринович вичитав цикл лекцій з питань теорії і методики краєзнав- чої праці на учительських курсах, краєзнавство вводилось у навчальні пла ни технікумів, шкіл. Учнів залуча- ли до екскурсій, експедицій з ме тою вивчення географії, природи мікроре- гіонів, пошуку корисних копалин, за- ліснення ярів і балок. Члени ОКК ефективно викорис- товували пресу для популяризації ідей краєзнавства, його практичних резуль- татів. Газета “Червоний кордон” опуб- лікувала серію статей В.О. Гериновича про роль краєзнавства, способи вив- чення продуктивних сил, боротьбу з ярами, ведення спостережень за при- родно-кліматичними змінами та вра- хування їх в господарській діяльності. Об’єктом природодослідництва став Ботанічний сад, де проводи- лись акліматизація та вивчення цін- них лікарських рослин. Професор Н.Т.Гоморак видав порадник зі збору лікарських рослин. Український комітет краєзнавства інформувався про краєзнавчу працю кам’янчан, в березні 1927 року було роз- глянуто план діяльності Кам’янецького окружного комітету краєзнавства і з до- повненням затверджено. В.О.Геринович висувався делегатом від провінції для участі у Всеросійській краєзнавчій кон- ференції, Кам’янецький округ згаду- вався в директивному листі УКК “До краєзнавчих організацій” як такий, що мав широку мережу нових краєзнавчих гуртків і товариств. У 1928 році Кам’янець-Подільсь- кий окружний комітет краєзнавства на окружній вчительській конферен- ції поставив питання щодо організа- ції краєзнавчої роботи та участі в ній учительства, відбулась перереєстра- ція членів краєзнавчих товариств за членською карткою, проходили район- ні краєзнавчі конференції. Загалом в 20-х — на початку 30-х років академічні установи, республі- канські, краєзнавчі наукові товариства, природни чі відділи вузів, музеї Поділля активно вели його приро дознавчі до- слідження, які мали важливе практич- не значення для потреб народного гос- подарства країни. Значним поштовхом у цьому на прямі стали фундаментальні роботи перших українських академі- ків: К.Г.Воблого — в галузі економіч- ної географії, П.А.Тутковського — з геології, O.В.Фоміна — з ботаніки. У своїх працях вони не тільки визначили нові підходи до природничого вивчен- ня регіо нів України, але й розглянули особливості природно-економічних ресурсів Поділля. Під їх впливом на- уковці переважно Кам’янця-Поділь- Í.Â. Ìîéêî Матеріали VII Добровської конференції274 ського, Вінниці та Києва здійснили розробку географічних аспектів Поділ- ля. Зокрема, професор В.О.Геринович опублікував праці про природничі, де- мографічні та економічні умови життя Кам’янеччини, дав опис подільських Товтр, С. І. Городецький обнародував розвідку про фізико-географічне райо- нування По ділля, вчені Кам’янець- Подільського сільськогосподарського інс титуту здійснили вивчення ґрун- тів краю, професор Данилов видав актуальну книгу про клімат Поділля [8]. Одночасно подільські крає знавці допомогли академічним установам здій снити геологічне обстеження Придністров’я (В.В.Виржиківський) [9]. О.К. Бируля видав узагальнюю- чу книгу про геологію та гідрологію Поділля. Багато уваги природознавці приділяли вивченню флори і фауни подільської землі. Так, Ю.Д.Клеопов та О.О. Савостіянов дали загальні описи флори, П.П.Кожевников і Є.В.Алесеєв визначили типи лісів та лісові асоціації Поділля. Д.О.Богацький, М.І.Котов, Ю.А.Єлін поглиблено дослідили фло- ру. Найбільш грунтовні досліджен- ня фауни Поділля, зокрема ссавців і птахів, здійснив професор Кам’янець- Подільського сільськогосподарського інституту В.П.Храневич [10]. Особливість діяльності подільсь- ких науковців-краєзнавців полягала в тому, що більшість з них поєдну- вали в ній різні галузі вивчення ре- гіону: Ю.Й.Сіцинський публікував праці з археології, історії, етнографії, мистецтва Поділля, В.О.Геринович, О.К.Бируля та інші — з географії, гео- логії та історії, С.І.Городецький — з економіки та фізичної географії тощо. Перетворення краєзнавчого руху наприкінці 20-х — на початку 30-х років у всенародне явище, глибоке звернення його до джерел національ- ної самосвідомості народу не вписува- лись у плани тоталітарного сталінсь- кого режиму зі створення СРСР. На догоду режиму 1930 року IV Всеросій- ська конференція своєю ухвалою ви- вела Центральне бюро краєзнавства з-під опіки Академії наук, а на місцях товариства були підмінені краєзнав- чими бюро. Практично позбавлені підтримки з боку уряду і академічних установ, видавничих можливостей наукові товариства і їх краєзнавчі осе- редки невдовзі припинили своє існу- вання, масовий краєзнавчий рух за- непав. До середини 1930-х років були ліквідовані бюро краєзнавчих органі- зацій на місцях. Найбільш нещадного удару по краєзнавству завдав сталінський те- рор. Кращі сили місцевих дослідників, організаторів краєзнавства були необ- грунтовано репресовані: зазнали пе- реслідувань, кинуті у катівні, в’язниці, концтабори. Багато з них були роз- стріляні [11]. Започатковані арешти краєзнавців Східного Поділля були 1929 року ув’язненням директора Він- ницької філії Всенародної бібліотеки В.Д.Отамановського, якому за фаль- сифікованою справою причетності до неіснуючої організації — Спілки визволення України (СВУ) — дове- лося відсидіти до 1944 року в тюрмах і бути в засланнях. Згодом за тими ж звинуваченнями були схоплені ві- домі дослідники краю В.О. Герино- вич, Ю.С.Александрович, О.О.Кри- вицький, І.Ч.Зборовський та інші, ба- гато з них загинули в таборах. Ці краєзнавці на сьогоднішній день повністю реабілітовані й зайняли на- лежне місце серед поділлєзнавців. ÃÐÎÌÀÄÑÜÊ² ÊÐÀªÇÍÀÂ×² ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎÄ²ËËß 20—30-Õ ÐÎÊ²Â ÕÕ ÑÒ. Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 275 1. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX — XX ст. — Кам’янець-Поділь- ський, 1993. 2. Мітюков О.Г. Радянське архівне будівництво на Україні: 1917 — 1973. — К., 1974. 3. Соловей В.П. Історія музею в 20 — 30-ті роки // Музей і Поділля: Тези доп. наук. конф. — Кам’янець-Подільський, 1990. — С.12—15. 4. Філь Ю. До історії Кам’янець-Подільського наукового при УАН товариства // Зап. Кам’янець- Подільського наукового при УАН тов-ва. — Кам’янець на Поділлю, 1927.— Т.1. — С.91—92. 5. Баєр М.М. Науково-дослідна кафедра природи, сільського господарства і культури Поділля при Кам’янець-Подільському сільгоспінституті // Зап. Сільгосп. інституту в Кам’янцю на Поділ- лі. — 1927.— Кн.4.— С.146. 6. Прокопчук В.С. Під егідою Українського комітету краєзнавства. — Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. 7. З діяльності окружного краєзнавчого комітету // Червоний кордон. — 1927. — 19 лютого. 8. Геринович О.В. Кам’янеччина. — Ч. 1. Природа. — Кам’янець-Подільський, 1926; Ч. 2. Насе- лення, його економічна діяльність. — Кам’янець-Подільський, 1927. 9. Выржиковский В.В. Новые данные по геологии Приднестровья // Вестн. Геолог. комитета. — Киев, 1927. — Т. 2. 10. Храневич В.П. Ссавці Поділля.— Вінниця, 1925. — Вип. 4. 11. Репресоване краєзнавство. — К.: Рідний край, 1991.

Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.

Institution

Similar Items