Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти

Розкрито методологічний контекст ідей Г.М.Доброва про місце наукознавства у системі наук та про інформаційну природу наукового процесу. Показано прикладне їх значення у дослідженні сучасних проблем розвитку науки в Україні....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Жилінська, О.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Добровські читання-2011
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49261
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2011. — № 2. — С. 51-60. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49261
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-492612013-09-15T03:07:02Z Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти Жилінська, О.І. Добровські читання-2011 Розкрито методологічний контекст ідей Г.М.Доброва про місце наукознавства у системі наук та про інформаційну природу наукового процесу. Показано прикладне їх значення у дослідженні сучасних проблем розвитку науки в Україні. Раскрыт методологический контекст идей Г.М.Доброва о месте науковедения в системе наук и об информационной природе научного процесса. Показано прикладное их значение в исследовании современных проблем развития науки в Украине. Methodological context of G.M.Dobrov ideas about the position of science of science in the system of scientific disciplines and about information origin of the scientific process, their practical significance in investigating problems of science development in Ukraine is shown. 2011 Article Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2011. — № 2. — С. 51-60. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49261 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Добровські читання-2011 Добровські читання-2011
spellingShingle	Добровські читання-2011 Добровські читання-2011 Жилінська, О.І. Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти Наука та наукознавство
description	Розкрито методологічний контекст ідей Г.М.Доброва про місце наукознавства у системі наук та про інформаційну природу наукового процесу. Показано прикладне їх значення у дослідженні сучасних проблем розвитку науки в Україні.
format	Article
author	Жилінська, О.І.
author_facet	Жилінська, О.І.
author_sort	Жилінська, О.І.
title	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти
title_short	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти
title_full	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти
title_fullStr	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти
title_full_unstemmed	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти
title_sort	сучасне значення ідей г.м. доброва: методологічний і прикладний аспекти
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Добровські читання-2011
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49261
citation_txt	Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2011. — № 2. — С. 51-60. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT žilínsʹkaoí sučasneznačennâídejgmdobrovametodologíčnijíprikladnijaspekti
first_indexed	2025-07-04T10:15:45Z
last_indexed	2025-07-04T10:15:45Z
_version_	1836711041050869760
fulltext	Наука та наукознавство, 2011, № 2 51 Звертаючись сьогодні, з позицій початку ХХІ ст. — ери Інтернету і на- нотехнологій, до багатогранної на- укової спадщини Г.М. Доброва, хоче- мо особливу увагу зосередити на його фундаментальній праці «Наука про науку». У 2011 р. виповнюється 45 ро- ків з моменту виходу в світ її першого видання, і відтоді вона не перестає бу- ти непересічною подією у міжнарод- ному науковому житті поряд із праця- ми Дж.Бернала [1], Л.Бріллюена [2], Ф.Махлупа [3] та ін. Насамперед відзначимо, що мо- нографія «Наука про науку» мала три видання (1966, 1970, 1989), водночас практично всі її ідеї не втратили ак- туальності й до сьогодні, навпаки, їх пізнавальний потенціал знаходить своє плідне застосування. Це найбільш цитована праця у проблематиці науко- знавства не лише в колишньому СРСР, але і в сучасних Україні та Росії, хоча й була створена за часів заідеологізованої наукової доктрини. Вона уможливила появу київської школи наукознавства, відтак це не лише індивідуальний ре- зультат, завдяки їй був сформований колективний суб’єкт — неформальна організація у сфері наукових дослі- джень. Київська школа наукознавства, засновником якої був Г.М. Доб ров, плідно розвивається зусиллями його учнів, серед яких відзначимо Б.А. Ма- ліцького, його ідеї, викладені у праці «Прикладне наукознавство» (2007) [4], здійснюють суттєвий вплив на роз- виток наукознавчих досліджень як в Україні, так і за її межами. Розгортання наукознавчих досліджень потребувало створення власного органу інтенсив- них наукових комунікацій — науково- го часопису, що надавав би можливість систематично доводити до наукової спільноти наукознавчі ідеї та результа- ти наукових розвідок. Таким органом постав міжнародний науковий часопис «Наука та наукознавство», що був за- снований у 1993 р. і завдяки якому ідеї Г.М. Доброва зазнали нового імпульсу розвитку. Щоразу долучаючись до розмаїття ідей, висловлених Г.М. Добровим у йо- го монографії, знаходиш підтверджен- ня актуальності їх сучасного звучання та необхідності застосування їх мето- дологічного потенціалу у наукознавчих дослідженнях. У методологічній пло- щині відзначимо два центральних по- ложення, висвітлені у праці «Наука про науку»: по-перше, це обґрунтуван- ня місця наукознавства у системі наук; по-друге, відображення інформаційної природи наукового процесу. Будь-який напрям наукових до- сліджень може претендувати на статус науки у тому разі, коли є сформовани- ми її предмет, об’єкт і метод. Це одне з найскладніших завдань, яке здатен вирішити дослідник. Поза сумнівом, Г.М.Добров не був першим ученим, який запропонував науковій спільноті О.І.Жилінська Сучасне значення ідей Г.М.Доброва: методологічний і прикладний аспекти Розкрито методологічний контекст ідей Г.М.Доброва про місце наукознавства у системі наук та про інформаційну природу наукового процесу. Показано прикладне їх значення у дослідженні сучасних проблем розвитку науки в Україні. © О.І. Жилінська, 2011 О.І.Жилінська Science and Science of Science, 2011, № 252 вживати термін «наукознавство». Цей термін у результаті тривалих наукових дискусій було запропоновано і сприй- нято науковою спільнотою у середині ХХ ст. на зразок таких термінів, як «лі- тературознавство» і «мистецтвознав- ство». Наука поряд з такими соціальними інститутами, як література та мистецтво, має тривалу історичну ретроспективу, впродовж якої не лише змінювалися їх сутнісні характеристики та накопи- чувався значний масив наукової ін- формації, але й сформувалися системи наукової рефлексії — усвідомленого вивчення цих феноменів, закономір- ностей їх розвитку, їх відношення до дійсності, взаємозв’язку із соціокуль- турним середовищем, форми і змісту їх творів. У найбільш загальному виразі мистецтвознавство, до складу якого входять такі науки, як літературознав- ство, музикознавство, театрознавство, кінознавство, визначено як науки про пластичні мистецтва, вони постають в єдності теорії мистецтв, їх історії та ху- дожньої критики. Г.М.Добров розкрив значення нау- кознавства як науки про закономірнос- ті функціонування і розвитку, струк- туру і динаміку наукової діяльності, взаємозв’язок науки із соціокультур- ним та економічним середо вищем тощо. Як виніс у назву свої фунда- ментальної праці Геннадій Михайло- вич, — це наука про науку. У монографії чітко визначено об’єкт науко знавства — наука як специфічна і цілісна соці- альна система. Її предметом означено закономірності функціонування і роз- витку науки, а фактологічну основу наукознавства формують насамперед факти розвитку конкретних наук, іс- торія науково-технічного прогресу. У концептуальному контексті науко- знавство має спільні сфери з логікою наукового дослідження, кібернетикою та інформатикою, економічними на- уками, соціологією, історією НТП, важливою є його взаємодія з правом і психологією. Для сфери конкретних наук наукознавство розробляє власні факти, методи і концепції. У розумінні об’єкту наукознавства Г.М.Добров виходив з позицій сис- темного та інформаційного підходів. Важливим висновком, сформульова- ним Г.М.Добровим, є положення про системність організму науки: «Втра- чаючи таку властивість, наука пере- стає бути наукою, перетворюючись у змістовному плані на зібрання розріз- нених фактів, а в організаційному — в автономні групи індивідуально діючих любителів-колекціонерів» [5; с. 24]. Обґрунтування системності як іма- нентної властивості науки полягало у взаємопов’язаності й взаємозалеж- ності різноманітних сторін реальної дійсності, які пізнаються людиною на різних рівнях абстракції, та розвитку системних властивостей сучасної на- уки у контексті актуалізації економіч- них потреб посилення взаємозв’язків між наукою, технікою та виробни- цтвом. Відтак і методи наукознавства розглядалися ним як цілісна система, яку формують комплексний, якісний і кількісно визначений аналіз, систем- ні міждисциплінарні дослідження, де значний методологічний потенціал для наукознавства мають теорія сис- тем, дослідження операцій та інші математичні дисципліни, кібернети- ка та інформатика, економічні науки, соціологія. Застосування конкретно- наукових методів (математичних, іс- торичних, емпіричних, соціологіч- них, економічних) для виявлення закономірностей функціонування і розвитку науки на відміну від філо- СУЧАСНЕ ЗНАЧЕННЯ ІДЕЙ Г.М.ДОБРОВА: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ Наука та наукознавство, 2011, № 2 53 софії науки, де дослідження науки насамперед як когнітивної системи відбувається на категоріальній осно- ві філософії, її методами і мовою, уможливлює отримання нових знань про науку як складно організовану соціальну систему, що має прикладне значення. Серед означених методів, які формують методологічну базу на- укознавчих досліджень, особливе міс- це, як на цьому наголошував Г.М. До- бров, посідає наукометричний аналіз як конкретно-науковий метод кіль- кісного оцінювання продуктивності суб’єктів наукової діяльності на різ- них соціальних рівнях. Важливим за- уваженням Геннадія Михайловича є наступне: недовершеність нинішньо- го пізнавального апарату наукознав- ства і недостатність власного досвіду, а також надзвичайна складність сис- тем, що вивчаються, вимагають на- стійного дотримання максимально можливого рівня внутрішнього кри- тицизму та обережності при викорис- танні отриманих результатів [5, с. 28]. Внутрішній критицизм як іманентна риса наукознавчого дослідження є ті- єю докорінною відмінністю, що від- різняє наукознавство від літературо- знавства і мистецтвознавства, де ху- дожня критика є окремим напрямом досліджень. Г.М. Добров окреслив головні наукознавчі проблеми (ефек- тивність наукових систем, науковий потенціал, наукова прогностика), що на багато десятиліть визначатимуть напрями наукових розвідок нових поколінь наукознавців. Належність наукознавства до кон- кретно-наукових дисциплін розкрита в його меті, що була охарактеризова- на як «визначення закономірностей та обґрунтування оцінювання досвіду функціонування науки для отриман- ня конкретних даних для вироблен- ня ефективних підходів в управлінні науково-технічною діяльністю» [5, с. 25]. На це вказує також загальне визна- чення наукознавства Г.М.Добровим як комплексного дослідження і теоре- тичного узагальнення досвіду функ- ціонування соціальних систем у на- уці з метою обґрунтування науково- технічної політики, раціонального формування потенціалу науки і підви- щення ефективності наукової діяль- ності за допомогою засобів соціально- го, економічного та організаційного впливу. Іншим важливим положенням є трактування науково-дослідницької діяльності як інформаційного проце- су, з позицій інформаційного підхо- ду науку можна розглядати як склад- ну динамічну інформаційну систему, створену людиною для збору, аналізу і переробки інформації з метою отри- мання нових істин, нових практичних застосувань [5, с. 39]. Важливими по- ложеннями у контексті розвитку мето- дології системних досліджень є також визнання за наукою антиентропійного характеру. Саме науці властивий діа- лектичний взаємозв’язок зменшення і посилення внутрішньосистемної ентропії: зменшення ентропії через генерування об’єктивно вироблених наукових і технічних знань про при- роду, штучну природу та людину і суспільство задля їх перетворення, а з іншого боку прискорене накопичення нових наукових і науково-технічних проблем. У подальшому розвиток ідей ентропійності систем заклав осно- ву методології нелінійних систем, за розробку якої І.Пригожин здобув Нобелівську премію [6]. Важливим є також відображення соціальної при- роди інституту науки, Г.М. Добровим акцентована увага на стрімкому зрос- танні обсягів і складності наукової та О.І.Жилінська Science and Science of Science, 2011, № 254 науково-технічної інформації, що на- багато перевищує можливості сприй- няття інформації людиною. Прикладні аспекти методологічних положень, обґрунтованих у «Науці про науку», полягають насамперед у тому, що державна науково-технічна полі- тика може бути такою лише у випадку, коли вибір і застосування інструмен- тів державного впливу на розвиток науково-технічної сфери ґрунтуються на відповідному наукознавчому оціню- ванні стану науково-технічної діяль- ності у країні, динаміки її розвитку та прогнозів поведінки науки як системи у майбутньому, визначенні ефектів від застосування відповідних інструментів державного впливу тощо. Важливим напрямом наукознав- чих досліджень, виходячи із соціаль- ної детермінації науки, Геннадій Ми- хайлович вважав аналіз чисельності та структури наукових кадрів, водночас він обов’язково має враховувати на- укометричний апарат дослідження. Виходячи із завдань підвищення ефек- тивності науково-дослідницької ді- яльності, що містить творчі й нетвор- чі елементи, співвідношення яких за витратами часу в різних галузях науки і наукових напрямах становить 1:6 — 1:9, особливої уваги потребує показ- ник ступеня функціонального поділу праці в науці — співвідношення кіль- кості основних наукових співробітни- ків і науково-технічного, допоміжно- го персоналу. Це відображає ступінь ефективності використання основних наукових співробітників, що зайняті у дослідницькому процесі, наприкінці 1980-х років у науці таке співвідношен- ня становило 1:4 [5, с. 120—121]. У табл. 1 відображено сучасні струк - турні зрушення серед персоналу віт- чизняних наукових організацій за його категоріями у контексті функціональ- ного розподілу працівників у дослід- ницькому процесі. Як бачимо, в Україні сформувала- ся тенденція скорочення усіх категорій працівників. Так, у 1995 р. на одну на- укову організацію припадало 102 до- слідника та 25 техніків, у 2000 р. — 60 дослідників і 21 технік, у 2005 2008 рр. їх кількість становила лише 56 дослід- ників і 12 техніків. Водночас співвід- ношення між категоріями персоналу «дослідники» та «техніки» і «допоміж- ний персонал» у 1995 р. становило 5:3, у 2000 р. — 3:2, у 2005 р. та 2008 р. — 2:1. Отже, функціональне співвідношен- ня зайнятих у дослідницькому проце- сі категорій працівників вітчизняних наукових організацій свідчить про неефективне використання основної його категорії — дослідників, які ви- мушені більшість свого часу витрачати на вирішення нетворчих завдань, та є відображенням структурних галузевих диспропорцій серед наукових органі- зацій — зменшення кількості наукових організацій галузевого і заводського секторів та згортання ДіР у сфері тех- нічних наук. У табл. 2 наведено дані щодо дина- міки чисельності працівників вітчиз- няних наукових організацій у 1991— 2008 рр. у контексті зайнятості за осно- вною діяльністю і сумісництвом та відповідними категоріями персоналу. Дані таблиці свідчать про постій- не зменшення чисельності працівни- ків основної діяльності у сфері ДіР: за 1991—2008 рр. відбулося її скорочення у три рази. При цьому темп скорочення кількості власне дослідників — праців- ників, які проводили наукові та науково- технічні роботи, був вищим і склав 3,14 рази. У 1991—1995 рр. середньорічний темп зменшення чисельності зайня- тих у сфері ДіР становив майже 10%, у 1996—2000 рр. — 8%, у 2001—2008 рр. — СУЧАСНЕ ЗНАЧЕННЯ ІДЕЙ Г.М.ДОБРОВА: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ Наука та наукознавство, 2011, № 2 55 Таблиця 1 Динаміка структури персоналу наукових організацій за категоріями, осіб* Р о к и Працівники основної діяльності З них Співвідношення Д : Т : Дп : І (осіб) дослідники (Д) техніки (Т) допоміжний персонал (Дп) інші (І) 19 95 293 121 147 740 35 777 62 795 46 809 5:1:2:2У розрахунку на одну наукову організацію: 202 102 25 43 32 20 00 187 980 89 192 31 536 35 644 31 608 3:1:1:1У розрахунку на одну наукову організацію: 126 60 21 24 21 20 05 170 579 85 246 20 266 32 052 33 015 6:1:2:2У розрахунку на одну наукову організацію: 113 56 13 21 22 20 08 149 699 77 355 16 783 27 988 27 573 6:1:2:2У розрахунку на одну наукову організацію: 109 56 12 20 20 * Складено і розраховано автором за матеріалами [ 7, с. 35; 8, с. 35; 9; с. 35]. Таблиця 2 Динаміка чисельності працівників наукових організацій в Україні, тис. осіб* Роки П ра ці вн ик и ос но вн ої ді ял ьн ос ті У т. ч. фахівці, зайняті науковою та науково-технічною роботою Т ех ні ки Д оп ом іж ни й пе рс он ал Працівники, зайняті науковою та науково-технічною роботою за сумісництвом Всього у т. ч. Д К 1991 449,8 295,0 (66%) 3,4 27,8 д/н 103,1 36,1 1995 293,1 179,8 (61%) 4,1 22,9 35,8 62,8 41,7 2000 188,0 120,8 (64%) 4,1 17,9 31,5 35,6 53,9 2005 170,6 105,5 (62%) 4,2 17,0 20,3 32,0 68,5 2006 160,8 100,2 (62%) 4,3 17,0 19,7 30,2 74,9 2007 155,5 96,8 (63%) 4,4 17,0 17,9 29,0 71,0 2008 149,7 94,1 (63%) 4,5 17,1 16,8 30,0 75,8 2008 до 1991, разів ↓3 ↓3,14 ↑1,32 ↓1,63 ↓2,13 (до 1995) ↓3,44 ↑2,1 * Складено і розраховано автором за матеріалами [7, 8]; Д, К — доктори, кандидати наук; д/н — дані не доступні. 2—6%. За категоріями працівників на- укових організацій найбільшого скоро- чення зазнали категорії «техніки» (ли- ше за 2000−1995 рр. — удвічі) та «допо- міжний персонал» (у 3,44 рази). Серед дослідників вищої кваліфікації зросла кількість докторів наук, але зменшила- ся кількість кандидатів наук, при цьому понад два рази зросло сумісництво. Отже, сформувалися дві протилежні тенденції: у сфері основної діяльності відбувається постійне зменшення чи- сельності працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, на О.І.Жилінська Science and Science of Science, 2011, № 256 тлі постійного збільшення сумісництва. Якщо у 1995 р. на десять докторів наук, що проводили ДіР за основною діяль- ністю, припадало одинадцять докторів наук, що проводили ДіР за сумісни- цтвом, то у 2008 р. таке співвідношення змінилося на користь сумісництва і ста- новить 10:17. Однак простежуються тен- денції покращення якісних характерис- тик кадрів науки: за основною діяльніс- тю збільшується частка фахівців вищої кваліфікації (докторів і кандидатів наук) у загальній чисельності фахівців, що ви- конують ДіР. Так, у 1995 р. це був кожен сьомий дослідник, тоді як у 2008 р. — ко- жен четвертий. Серед кандидатів наук такі зміни проявилися більш динамічно: у 1995 р. чисельність цих фахівців, що проводили ДіР за основною діяльністю, переважала чисельність сумісників, їх співвідношення становило 11:9, тоді як у 2008 р. сумісники переважали фахівців за основною діяльністю і співвідношен- ня становило 9:15. Переважна більшість (90%) сумісників з науковим ступенем сконцентровані у вузівському секторі. Для вузівського сектору науки у 2008 р. було притаманним найгірше співвід- ношення фахівців вищої кваліфікації за основною діяльністю і сумісників: на одного доктора наук, що проводив ДіР за основною діяльністю, припадало 15 докто- рів наук, що працювали за сумісництвом; серед кандидатів наук таке співвідно- шення становить 22:27. За допомогою аналізу статистичних даних очевидним є висновок про посилення якісних харак- теристик наукових кадрів вузівського сектору української науки. Проте аналіз наукометричних даних доводить, що та- кі висновки є поверховими. За наукометричними показниками бази даних Scopus, наведеними у табл. 3, можемо проаналізувати продуктив- ність кадрів науки за такою складовою, як наукові публікації. База даних Scopus містить понад 40 млн. реферативних записів про публікації з 18 тисяч най- більш інформативних журналів п’яти тисяч видавництв, а наукометричний апарат Scopus забезпечує облік публі- кацій дослідників і наукових установ, де вони працюють, та статистику їх ци- тованості. Наукометричні показники наукової установи чи дослідника впо- рядковуються за h-індексом (кількість статей, на які є посилання в понад h пу- блікаціях) [10]. Ця система має суттєві переваги над системою «Web of Science», оскільки реферативна база даних Scopus фор мується на демократичних засадах: обробляється максимально можли- вий потік документів без попереднього цензурування на інформативні (амери- канські) та неінформативні (всі інші за незначним винятком). Для виконання значних обсягів робіт з формування ре- феративної інформації залучені фахівці із різних країн, які, працюючи безпо- середньо у своїх регіонах і обробляючи регіональні інформаційні потоки, над- силають свої результати до центрально- го офісу для акумуляції інформації. Насамперед зазначимо, що се- ред українських наукових організацій найвищі показники продуктивності (за загальною кількістю публікацій у Scopus — близько 29 тис., за загальною кількістю цитувань у Scopus — майже 49 тис.) демонструє НАН України, яку в базі даних представляють 50 її установ. При цьому сімнадцять установ НАНУ мають кількість публікацій у Scopus по- над одну тисячу, у п’ятнадцяти установ цей показник становить від 500 до 1000 і лише п’ять академічних установ ма- ють показник менше 100 публікацій. За кількістю цитувань у Scopus понад половина академічних установ (27 ін- ститутів) демонструють показник від однієї до п’яти тисяч цитувань, дев’ять інститутів — від п’яти до десяти тисяч СУЧАСНЕ ЗНАЧЕННЯ ІДЕЙ Г.М.ДОБРОВА: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ Наука та наукознавство, 2011, № 2 57 цитувань. П’ять академічних інститу- тів досягли понад 10 000 цитувань, саме у них значення h-індексу є найвищим і складає від 43 до 48. Загалом для поло- вини установ НАНУ значення h-індексу коливається від 20 до 48, лише для 12 академічних інститутів він складає мен- ше 10. Водночас на всі вітчизняні ВНЗ, внесені до обліку у базі даних Scopus (всього 87 із 351 українського ВНЗ), припадає близько 39 тис. публікацій, і лише одинадцять з них (виключно дер- жавні класичні, технічні й медичний університети) мають кількість публіка- цій у Scopus понад одну тисячу, показ- ника від 500 до 1000 публікацій досягли лише п’ять університетів, тоді як для 45 вітчизняних вузів він знаходиться у діа- пазоні до 100 публікацій. Інший прикладний аспект застосу- вання наукометричного апарату полягає у необхідності його врахування в такому інформаційному продукті, як рейтинг ВНЗ, що є важливим орієнтиром у вибо- рі для сотень тисяч споживачів на рин- ку освітніх послуг. У рейтингу «Топ-200 Україна», що відомий широкій освітян- ській і науковій громадськості, оцінка інтегрального показника діяльності ВНЗ базувалася на визначенні кількісних критеріїв (якість науково-педагогічного потенціалу (до 50%), якість навчання (до 30%), міжнародне визнання (до 20%)) та врахуванні вагового значення 16 від- повідних індикаторів [11, с. 14]. Проте серед обраних індикаторів не враховано наукометричні показники публікацій- ної активності окремих дослідників та ВНЗ загалом. Хоча в Академічному рей- тингу університетів світу (ARWU), що публікується Інститутом вищої освіти Шанхайського університету з 2003 р. та охоплює 500 кращих університетів, та Міжнародному рейтингу Додатку з ви- щої освіти газети «Таймс», що публіку- ється з 2004 р. і складається для 200 і 500 кращих університетів світу, індикатори таких критеріїв, як «кваліфікація педа- гогічного персоналу» і «наукові дослі- дження» (у побудові ARWU) та «якість наукових досліджень» (у побудові ТОР- 200 і ТОР-500 рейтингу «Таймс»), є на- укометричними показниками (зокрема індекс цитувань), їх сукупна вага у рей- тингах становить 60 і 20% відповідно. Важливим об’єктивним показни- ком публікаційної активності дослід- ника і ВНЗ як дослідницької органі- зації вважаємо індекс Гірша за науко- метричною базою даних Scopus, що од- ночасно відображає і якість науково- педагогічного потенціалу ВНЗ, і його міжнародне визнання. Відтак рейтинг ВНЗ України за показниками науко- метричної бази даних Scopus у співстав- ленні з рейтингом ВНЗ «Топ-200 Укра- їна» дає підстави для певних висновків. Зокрема, Національна юридична ака- демія України імені Ярослава Мудрого посідає п’яте місце у рейтингу «Топ- 200 Україна», замикає десятку лідерів цього рейтингу Київський університет права НАНУ і на 12-й позиції знахо- диться Сумський національний аграр- ний університет, що взагалі не пред- ставлені у базі даних Scopus, у трійці лі- дерів також Національний університет «Києво-Могилянська академія», який у базі даних Scopus за індексом Гірша посідає 23-тє місце. Водночас Львівський національний університет ім. І.Франка, що за науко- метричними показниками (індексом Гірша) посідає третє місце, у рейтингу «Топ-200 Україна» має 22-гу позицію. Диспаритет спостерігається для Черні- вецького національного університету ім. Ю.Федьковича (32-ге й 11-те місця відповідно), Таврійського національ- ного університету ім. В.І.Вернадського (34-те і 13-те місця), Ужгородського національного університету (44-те і О.І.Жилінська Science and Science of Science, 2011, № 258 Т аб ли ця 3 Р ей ти нг н ау ко ви х ор га ні за ці й У кр аї ни з а по ка зн ик ам и на ук ом ет ри чн ої б аз и да ни х S co pu s (2 00 9 20 10 )* № п .п . У ст ан ов и Н ац іо на ль но ї а ка де м ії н ау к У кр аї ни В ищ і н ав ча ль ні з ак ла ди Н аз ва у ст ан ов и К іл ьк іс ть п уб лі - ка ці й у S co pu s К іл ьк іс ть ци ту ва нь у S co pu s Ін де кс Г ір ш а (h -і нд ек с) Н аз ва В Н З К іл ьк іс ть пу бл ік ац ій у S co pu s К іл ьк іс ть ци ту ва нь у S co pu s Ін де кс Г ір ш а (h -і нд ек с) 1 Н А Н У к р а їн и (б е з у т о ч н е н н я у с т а н о в и ) 2 8 7 4 3 4 8 9 8 8 5 9 К и їв с ь к и й н а ц іо н а л ь - н и й у н -т і м е н і Т а р а с а Ш е в ч е н к а 7 8 4 8 1 8 1 2 9 4 4 2 Ін с т и т у т т е о р е т и ч н о ї ф із и к и ім е н і М .М .Б о го л ю б о в а 1 8 3 7 1 4 5 0 5 4 8 Х а р к ів с ь к и й н а ц іо - н а л ь н и й у н ів е р с и т е т ім . В .Н .К а р а зі н а 4 7 3 9 1 2 7 7 5 3 5 3 Ін с т и т у т ф із іо л о гі ї ім . О .О .Б о го м о л ь ц я 2 0 3 4 1 0 1 2 6 4 4 Л ь в ів с ь к и й н а ц іо н а л ь - н и й у н -т і м е н і Ів а н а Ф р а н к а 3 1 6 8 9 2 5 3 2 9 4 Ф із и к о -т е х н іч н и й і н -т н и зь к и х т е м п е р а т у р і м . Б .І .В є р к ін а 3 2 2 4 1 6 0 9 7 4 3 О д е с ь к и й н а ц іо - н а л ь н и й у н -т і м . І. І. М е ч н и к о в а 1 9 0 6 4 6 9 2 2 8 5 Ін с т и т у т ф із и к и 2 6 5 9 1 3 0 0 1 4 3 Н Т У У « К П І» 2 9 4 6 3 9 3 0 2 5 6 Ін с т и т у т м о л е к у л я р н о ї б іо - л о гі ї і ге н е т и к и 9 8 4 8 6 5 5 4 3 Д о н е ц ь к и й н а ц -й м е д и ч н и й у н -т і м . М а к с и м а Г о р ь к о го 8 2 4 1 6 1 2 2 2 7 Г о л о в н а а с т р о н о м іч н а о б - с е р в а т о р ія 5 7 4 7 0 7 3 3 9 Д н іп р о п е т р о в с ь к и й н а ц -й у н -т і м е н і О л е с я Г о н ч а р а 1 2 7 4 2 3 6 9 2 1 8 Н Н Ц « Х а р к ів с ь к и й ф із и к о - т е х н іч н и й і н с т и у т » 1 8 4 6 8 4 7 7 3 8 Н а ц іо н а л ь н и й т е х н іч - н и й у н ів е р с и т е т « Х П І» 1 1 9 7 2 1 1 3 1 9 9 Ін с т и т у т м е т а л о ф із и к и ім . Г .В .К у р д ю м о в а 2 1 7 9 9 9 8 6 3 5 У ж го р о д с ь к и й н а ц іо - н а л ь н и й у н ів е р с и т е т 1 1 1 3 2 3 9 8 1 8 1 0 Ін с т и т у т х ім ії п о в е р х н і ім . О .О .Ч у й к а 9 7 9 5 7 9 0 3 5 Н а ц іо н а л ь н и й у н і- в е р с и т е т « Л ь в ів с ь к а п о л іт е х н ік а » 1 6 5 5 2 0 7 1 1 7 СУЧАСНЕ ЗНАЧЕННЯ ІДЕЙ Г.М.ДОБРОВА: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ Наука та наукознавство, 2011, № 2 59 П ро до вж ен ня т аб ли ці 3 9-те місця), Національного університе- ту «Львівська політехніка» (47-ме і 10-те місця відповідно). Цікавим є зосеред- ження окремих ВНЗ у другій сотні рей- тингу «Топ-200 Україна», які мають ви- сокі позиції за рейтингом Scopus. Так, Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького за рейтингом ВНЗ посідає 133-тє місце, а за рейтингом Scopus — 15-те, Волинський національ- ний університет ім. Л.Українки — 101- ше та 19-те місця. Ще більш показовим є рейтинг віт- чизняних науковців за показниками на- укометричної бази даних Scopus (станом на 02.02.2010 р.), де серед 100 найбільш цитованих у Scopus дослідників (індекс Гірша 11 і вище) лише чотирнадцять на- уковців представляють українські ВНЗ, а саме Київський національний універ- ситет імені Тараса Шевченка (сім до- слідників), Донецький національний медичний університет ім. М.Горького, НТУУ «КПІ» (двоє дослідників), Хар- ківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Львівський національний університет ім. І.Франка, Одеський наці- ональний університет ім. І.І.Мечникова та Черкаський національний універси- тет ім. Б.Хмельницького [10]. Врахування серед індикаторів ви- значення рейтингу вітчизняних універ- ситетів наукометричних показників, що є кількісними оцінками, дозволить виробити на відміну від ринково орієн- тованих науково обґрунтовані підходи до оцінювання діяльності вітчизняних ВНЗ, місія яких у сучасному суспіль- стві полягає не лише у трансляції на- укових і технічних знань, але й в їх ге- неруванні. Отже, ідеї видатного вченого Г.М. Доб - рова у наукознавчій царині зба гатили наукову спільноту не лише формалізо- ваним науковим знанням, що має зна- чний пізнавальний потенціал, вони гідно 1 1 Ін с т и т у т ф із и к и н а п ів п р о - в ід н и к ів І м . В .Є .Л а ш к а р ь о в а 2 7 8 8 9 7 2 9 3 4 Ч е р н ів е ц ь к и й н а ц -й у н -т і м е н і Ю р ія Ф е д ь - к о в и ч а 1 2 2 1 1 9 5 1 1 7 1 2 Ін с т и т у т я д е р н и х д о с л ід ж е н ь 1 1 6 6 6 4 9 3 3 4 Д о н е ц ь к и й н а ц -й у н -т 1 0 9 5 1 5 6 4 1 7 1 3 Ін с т и т у т б іо х ім ії і м . О .В . П а л л а д ін а 1 4 4 2 4 7 7 2 3 3 Т а в р ій с ь к и й н а ц -й у н -т і м . В .І .В е р н а д с ь к о го 7 3 0 1 3 0 8 1 5 1 4 Ін -т п р о б л е м м а т е р іа л о зн а в - с т в а і м . І. М .Ф р а н ц е в и ч а 3 7 7 9 8 8 6 2 3 2 У к р а їн с ь к и й д е р - ж а в н и й х ім ік о - т е х н о л о гі ч н и й у н -т 3 2 9 7 8 6 1 4 1 5 Ін с т и т у т м а гн е т и зм у Н А Н У т а М О Н У к р а їн и 5 4 2 4 3 4 4 3 2 Ч е р к а с ь к и й н а ц -й у н -т ім е н і Б о гд а н а Х м е л ь - н и ц ь к о го 2 4 3 6 4 9 1 4 * С к л а д е н о а в т о р о м з а д а н и м и [ 1 0 ]. Н.М.Віннікова Science and Science of Science, 2011, № 260 пройшли випробування часом упро- довж суперечливих трансформацій як у соціально-економічний сфері, так і на- уковій сфері. В їх руслі та у спілкуванні з великим вченим постала київська шко- ла наукознавства, функціонування якої відбувається в активних комунікаціях з науковою спільнотою завдяки міжна- родному науковому часопису «Наука та наукознавство». 1. Бернал Дж. Наука в истории общества; [пер. с англ. А.М.Вязьминой и др., общ. ред. Б.М.Кедрова, И.В.Кузнецова] / Дж.Бернал. — М.: Иностр. лит., 1956. 2. Бриллюэн Л. Научная неопределенность и информация / Л.Бриллюэн. — М., 1964. 3. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США; [пер. с англ.] / Ф. Махлуп. — М. : Прогресс, 1966. 4. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство / Борис Антонович Маліцький — К.: Фенікс, 2007. 5. Добров Г.М. Наука о науке: Начала науковедения. — 3-е изд. доп. и перераб. / Г.М.Добров. — К.: Наук. думка, 1989. 6. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. — Изд. 5-е; [пер. с англ.; общ. ред. и послесл. В.И.Аршинова и др.] / И.Пригожин, И.Стингерс. — М.: КомКнига, 2005. 7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2005. 8. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2007. 9. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2008. 10. http: // www.nbuv.gov.ua/portal/rating_uni.html 11. Садлак Я. Рейтинги проти сірості у вищій освіті: очікування і реальність статусу університету світового рівня і практика визначення рейтингів / Я. Садлак // Дзеркало тижня. — 2007. — № 11. Одержано 14.04.2011 О.И.Жилинская Современное значение идей Г.М.Доброва: методологический и прикладной аспекты Раскрыт методологический контекст идей Г.М.Доброва о месте науковедения в системе наук и об информационной природе научного процесса. Показано прикладное их значение в исследовании современных проблем развития науки в Украине. © Н.М.Віннікова, 2011 Н.М.Віннікова Наукометричний аналіз дисертаційних робіт в галузі нанотехнологій в Україні Подано результати наукометричного аналізу захищених дисертаційних робіт в Україні в сфері нанотехнологій з метою виявлення регіонів та наукових установ, де виконуються такі дослідження. Інформаційною основою аналізу послужили бази даних дисертаційних робіт Українського інституту науково-технічної і економіч- ної інформації та Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського за період з 1997 р. по вересень 2010 р. Наприкінці ХХ і на початку ХХІ століття нанотехнології стали одним з пріоритетних напрямків розвитку на- уки в багатьох країнах світу. З кожним

Сучасне значення ідей Г.М. Доброва: методологічний і прикладний аспекти

Репозитарії

Схожі ресурси