Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства

У статті викладено ряд концепцій інформаційного суспільства та їх критику, показано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як основи інформаційного суспільства, розкривається поняття інформаційних економіки та війни як реалій сучасності....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Жабін, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Методологія та соціологія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49290
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 92-105. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49290
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-492902013-09-16T03:04:09Z Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства Жабін, С.О. Методологія та соціологія науки У статті викладено ряд концепцій інформаційного суспільства та їх критику, показано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як основи інформаційного суспільства, розкривається поняття інформаційних економіки та війни як реалій сучасності. В статье изложены ряд концепций информационного общества и их критика, показано развитие информационно-коммуникационных технологий как основы информационного общества, раскрывается понятие информационных экономики и войны как реалий современности. A series of conceptions of the information society and their critique are given, the advancement of information and communication technologies as the basis of the information society is shown, the concepts of information economy and information war as realities of the present are elaborated. 2011 Article Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 92-105. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49290 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки
spellingShingle	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки Жабін, С.О. Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства Наука та наукознавство
description	У статті викладено ряд концепцій інформаційного суспільства та їх критику, показано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як основи інформаційного суспільства, розкривається поняття інформаційних економіки та війни як реалій сучасності.
format	Article
author	Жабін, С.О.
author_facet	Жабін, С.О.
author_sort	Жабін, С.О.
title	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
title_short	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
title_full	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
title_fullStr	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
title_full_unstemmed	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
title_sort	еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Методологія та соціологія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49290
citation_txt	Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2011. — № 3. — С. 92-105. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT žabínso evolûcíâkoncepcíjtatehnologíčnoíbaziínformacíjnogosuspílʹstva
first_indexed	2025-07-04T10:17:58Z
last_indexed	2025-07-04T10:17:58Z
_version_	1836711179685199872
fulltext	Science and Science of Science, 2011, № 392 Методологія та соціологія науки Інформаційне суспільство — це одне з понять, що використовуються в соціологічній теорії для визначення суспільних систем «сучасного типу», яке акцентує увагу на кардинальних змінах в сфері виробництва, поширен- ня та споживання інформації, що мали місце в індустріально розвинених кра- їнах другої половини ХХ ст., а також обумовлених цим соціальних, еконо- мічних та культурних наслідках [1, т. 11, с. 490]. Таким чином, до загальних ознак інформаційного суспільства належать наступні: збільшення ролі інформації, знань та інформаційних технологій в житті суспільства; зростання кількості людей-працівників в сфері виробни- цтва інформаційних послуг; зростання інформатизації суспільства з викорис- танням телефонії, радіо, телебачення, мережі Інтернет, а також традиційних та електронних ЗМІ; створення гло- бального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформацій- ну взаємодію людей в їх доступі до сві- тових інформаційних ресурсів та роз- миває національні кордони держав. Загальновідомо, що термін «інфор- маційне суспільство» був винайдений професором Токійського технологіч- ного інституту Ю. Хаяши в 1969 р., коли уряду Японії були представлені звіти «Японське інформаційне сус- пільство: теми і підходи» та «Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства», та 1971 р. — «План інформаційного суспільства», тобто концепція його розбудови в Япо- нії [2]. У Радянському Союзі у середині 1970-х рр. О.В. Соколовим був запро- понований термін «соціальна інфор- матика» для визначення нової наукової дисципліни, що «вивчала за допомо- гою інформаційного підходу суспільну свідомість, соціальну комунікацію та управління суспільством». За думкою О.В. Соколова, саме інформаційний підхід є для соціальної інформатики основним науковим методом [3]. Термін «інформаційне суспільство» вживають поряд з поняттями «постін- дустріальне суспільство», «суспіль- ство мереж», «цифрове суспільство» та «суспільство знань», які розгляда- ються як синоніми. Також широко використовується вислів «суспільство споживання». Термін «постіндустрі- алізм» був введений в науковий обіг на початку ХХ ст. вченим А. Кумарас- © С.О. Жабін, 2011 С.О. Жабін Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства У статті викладено ряд концепцій інформаційного суспільства та їх критику, показано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як основи інформа- ційного суспільства, розкривається поняття інформаційних економіки та війни як реалій сучасності. ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 93 вамі, котрий спеціалізувався на до- індустріальному розвитку азіатських країн. У сучасному розумінні термін «постіндустріальне суспільство» був використаний в 1959 р. під час виступу професора Гарвардського університету Д. Белла на міжнародному соціологіч- ному семінарі в Зальцбургу (Австрія). Широке визнання концепція постін- дустріального суспільства отримала в 1973 р. після опублікування його праці «The Coming of Post-Industrial Society. A venture in social forecasting» («Прихід постіндустріального суспільства. При- клад соціального прогнозування»). Постіндустріальне суспільство — це суспільство, в економіці якого в ре- зультаті науково-технічної революції (НТР) і суттєвого зростання доходів населення пріоритет перейшов з ви- робництва товарів до виробництва по- слуг. Виробничими ресурсами стають інформація і знання, а наукові роз- робки (перш за все «високі» технології) перетворюються на головну рушійну силу економіки. Найбільш цінними якостями людини стають професіона- лізм, освіченість та креативність. Нині визначення Д. Белла вважається кла- сичним [4]. Термін «суспільство знань» є най- більш сучасним. Справа в тому, що інформаційно-комунікаційні техно- логії не охоплюють усю наукоємну галузь. Поряд з ними пріоритетними для розвитку людства вважаються біо- технології та нанотехнології. Тому ціл- ком логічною вбачається прийнята на 32-й Генеральній конференції ЮНЕС- КО (Париж, 2003 р.) рекомендація використовувати термін «суспільство знань», а не «інформаційне суспіль- ство» [5]. Суспільство споживання (англ. consumer society) — це політична мета- фора, що визначає сукупність суспіль- них відносин, організованих на основі принципу індивідуального споживан- ня. Суспільство споживання характе- ризується масовим споживанням ма- теріальних благ і формуванням відпо- відної системи цінностей та установок. Зростання кількості людей, що поді- ляють такі цінності, є однією з ознак сучасного людства. Вперше (у 1920-х рр.) термін «суспільство споживання» був введений німецьким соціальним психологом, філософом та психоаналі- тиком Е. Фроммом. Нині даний термін часто використовують з метою культу- рологічної характеристики сучасного суспільства та його окремих аспектів. Прикладом такої критики можна на- звати працю «La socité de consommation: ses mythes et ses structures» («Суспіль- ство споживання») 1970 р. французько- го соціолога, культуролога, філософа- постмодерніста Ж. Бодрійяра, де роз- глядається споживання як ланцюгова психологічна несвідома реакція. Спо- живання речей більше не пов’язане з їх суттю, мова йде скоріше про відчу- ження знаків предметів, що існують лише у взаємному зв’язку. Надлишок предметів споживання вказує на «уяв- ний» достаток, що протиставляється Ж. Бодрійяром «справжньому» до- статку, який існував, на його думку, при збірному способі господарюван- ня. Бодрійяр вважає, що суспільство споживання — це суспільство само- обману, де неможливі справжні по- чуття, культура і де навіть достаток є наслідком ретельно замаскованого дефіциту, який має сенс структурно- го закону виживання сучасного світу. У цьому його ідеї перегукуються з те- орією дефіцитної економіки. Ж. Бо- дрійяр розглядає споживання у відри- ві від природної природи, вважаючи його наслідком зведеної у культ со- ціальної диференціації, спрямованої С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 394 на виправдання при будь-яких умовах необхідності економічного зростання. Ж. Бодрійяр вважає, що в маніпулю- ванні споживанням міститься пояс- нення парадоксів сучасної цивілізації, для якої однаково необхідні бідність, війни та естетична медицина, які пе- реслідують однакову мету — створен- ня йдуть в нескінченність цілей для нарощування виробництва [6]. У тек- сті даної статті ми будемо вживати термін «інформаційне суспільство» як найбільш уживаний і офіційно визна- ний в Україні [7]. У західних країнах термін «інфор- маційне суспільство» почали широко використовувати з 1992 р., наприклад, поняття «національна глобальна ін- формаційна інфраструктура» було вве- дено в США після відомої конференції Національного наукового фонду і до- повіді Б. Клінтона і А. Гора. Говорячи про технологічну базу інформаційного суспільства, слід за- значити, що стрімкий розвиток та роз- повсюдження нових інформаційних та телекомунікаційних технологій наби- рають сьогодні характеру глобальної інформаційної революції, котра все більше впливає на політику, економіку, управління, фінанси, культуру та інші сфери життєдіяльності суспільства в рамках національних кордонів та світу в цілому. Як підкреслюється в Окінав- ській хартії глобального інформацій- ного суспільства, прийнятій лідерами «Великої вісімки» 22 липня 2000 р., «інформаційно-телекомунікаційні технології (ІТК) є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства ХХI ст.» [8]. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 — 2015 роки» називає ІКТ «фундаментом розвитку інформа- ційного суспільства в Україні» [9]. Під ІКТ розуміються будь-які спо- соби та засоби обміну інформацією, знаннями, фактами та правилами. У переліку ІКТ перше місце займають телекомунікаційні та телефонні мережі, а не комп’ютерні мережі, як здавалося б. Пояснюється це тим, що концепції постіндустріального (інформаційного) суспільства почали з’являтися в сере - дині другої половини ХХ ст., коли практично не існувало комп’ютерних мереж. На сучасному етапі за даними BIGMIR на кінець 2010 р. Україна уві- йшла до першої десятки країн Європи за кількістю Інтернет-користувачів, але доступ до всесвітньої павутини ма- ють близько 40% всього її населення [10]. Проте даний показник — навіть не половина від його загальної чисель- ності, а кількість українських телегля- дачів, поза сумнівом, складає абсолют- ну більшість, широко поширюється цифрове телебачення, яке надається в пакеті з доступом до Інтернету [11]. Необхідно зазначити, що на базі комп’ютерних мереж виникли соці- альні мережі — інтерактивні веб-сайти з великою кількістю користувачів, які самі наповнюють його контент. Сайт являє собою автоматизоване соціаль- не середовище, що дозволяє спілкува- тися групі користувачів, об’єднаних за категоріями інтересів. Кожен корис- тувач створює аккаунт з інформацією про себе та заводить знайомства за ре- зультатами інформаційного пошуку. Соціальні мережі виникли в 1995 р., першою мережею був американський портал «Classmates.com» («Одноклас- ники»). Успішний проект стимулював появу десятка аналогічних сервісів і їх розвиток. Бум соціальних мереж прийшовся на 2003—2004 рр., коли були запущені LinkedIn, MySpace и Facebook. Соціальні мережі розділяються на: ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 95 1. Системи миттєвого обміну пові- домленнями (IM — Instant messaging), які дозволяють спілкуватися у реаль- ному часі в захищеному режимі. До найбільш популярних можна віднести Skype, ICQ, Yahoo! Messenger, MSN Messenger, AOL Instant Messenger, Miranda IM. Мережі IBM Lotus Sametime, Microsoft Messenger та Jabber мають бізнес-орієнтацію. 2. Інтернет-чати (IRC — Internet Relay Chat) дозволяють одночасно де- кільком користувачам спілкуватися в режимі реального часу. 3. Веб-блоги (web blogs) — персо- нальні онлайн-журнали окремих ко- ристувачів. Прикладом є Живий Жур- нал (Live Journal). 4. Вікі-довідники (wiki) — веб- сайти, зміст яких може наповнювати- ся і редагуватися усіма користувачами сайту при контролі групи реєстрова- них користувачів. Найбільш відомий приклад — Вікіпедія (Wikipedia), яка за кількістю інформації давно перевищи- ла друковані світові енциклопедії. Соціальні мережі задовольняють людську потребу в самореалізації та са- мовираженні, яка є найвищою потре- бою людини згідно піраміди Маслоу. Причому кожен користувач не тільки має можливість спілкуватися і твори- ти, він здатний поширювати власну інформацію серед усіх користувачів соціальної мережі, які можуть нарахо- вувати мільйони людей. Україна отримала у спадок від СРСР матеріально-технологічну базу, яка на даний момент ще дозволяє відносити її до категорії країн, що розвиваються, тобто вона має у своєму розпоряджен- ня необхідні ІКТ, проте через незадо- вільну внутрішню економічну і наукову політику її показники наближаються до країн третього світу, а науковий капі- тал тане. У світі ж інтелектуальна еліта і аналітики обговорюють перспективи формування глобального інформацій- ного суспільства, третина населення планети ніколи не користувалася про- стим телефоном. Більш того, безпре- цедентне прискорення інформаційно- технологічних процесів не тільки за- кріплює існуючий розрив між країнами так званого «золотого мільярду» та ін- шим світом, але й з кожним днем зна- чно збільшує його [15, с. 75]. Намагаючись розробити концепції інформаційного суспільства, вчені та філософи формулюють різні періоди- зації розвитку людського суспільства. Наприклад, Д. Белл розділяє весь су- спільний розвиток на три етапи: аграр- ний (сільське господарство, церква та армія), індустріальний (промисловість, корпорація та фірма), постіндустріаль- ний (теоретичне знання, університет) в контексті трьох технологічних револю- цій відповідно: паровий двигун, елек- троенергія та комп’ютери [4]. Знання та інформацію Д. Белл вважає не тільки засобами трансформації постіндустрі- ального суспільства, а також його стра- тегічним ресурсом. У цьому контексті він формулює проблему інформаційної теорії вартості та стверджує, що коли знання в своїй систематичній формі втягується в практичну переробку ре- сурсів (у вигляді винаходу або організа- ційного удосконалення), саме знання, а не труд виступають джерелом вартос- ті. Д. Белл проголосив новий підхід до економіки, в якому «ключовими змін- ними» постіндустріального суспільства є знання та інформація, подібно тому як в індустріальному су спільстві ними вважались труд та капітал. Саме зміни в розумінні природи інновацій зроблять вирішальним теоретичне знання, вва- жає Д. Белл [4, с. 20]. Американський соціолог та фу- туролог Е. Тоффлер пропонує власну С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 396 схему історичного процесу («Схему хвиль»). У своїх працях він виділяє на- ступні три хвилі: перша — аграрна (до XVIII ст.), друга — індустріальна (до 50-х рр. ХХ ст.) і третя — суперінду- стріальна («super-industrial society»). Е. Тоффлер вважає науково-технічний прогрес «двигуном» історії, наприклад, відмінність енергетичних технологій другої і третьої хвилі полягає в переході від викопного палива (вугілля, нафта, газ та ін.) до альтернативних відновлю- вальних джерел енергії (сонце, вітер, вода та ін.), не кажучи вже про вико- ристання «смарт-технологій» на базі мереж комп’ютерів [12, 13]. Інші відомі концепції інформацій- ного суспільства належать М. Маклюе- ну, Т. Стоуньєру, І. Масуді, П. Дракеру та М. Кастельсу. Канадський вчений М. Маклюен розглядає інформацій- ні технології як головний фактор, що впливає на формування соціально- економічної основи нового суспіль- ства, називає телекомунікаційні та комп’ютерні мережі нервовою систе- мою «глобального охоплення» («гло- бального села»), підкреслює зростаючу роль мас-медіа, що набувають реальної влади в суспільстві [14, 15, с. 32]. Відомий англійський вчений Т. Сто- уньер стверджував, що інформацію, як і капітал, можна накопичувати та зберігати для майбутнього викорис- тання. У постіндустріальному суспіль- стві національні інформаційні ресурси перетворяться, як він вважає, на най- більше потенційне джерело багатства. У зв’язку з цим слід якнайшвидше розвивати в першу чергу нову галузь економіки — інформаційну. Промис- ловість в новому суспільстві із загаль- ними показниками зайнятості і своєї частки в національному продукті по- ступиться місцем сфері послуг, яка буде являти собою переважно збір, об- робку та різні види надання необхідної інформації [16]. Японський вчений-філософ І. Ма- суда теж називав фундаментом нового суспільства комп’ютерні технології, що значно підсилять розумову працю людини, потенційним ринком стане «границя пізнаного», в економці домі- нуватиме інтелектуальне виробництво на базі телекомунікаційних технологій. У своїх працях І. Масуда, досліджуючи трансформацію людських цінностей, стверджує, що глобальне інформацій- не суспільство буде безконфліктним та безкласовим, а основною цінністю стане час [17]. Рубіж 1980/90-х рр. можна позна- чити як початок нового етапу розви- тку ідей глобального інформаційного суспільства. Перш за все цей період пов’язаний з результатами дослі- джень П. Дракера і М. Кастельса. Ядром концепції П. Дракера є ідея подолання традиційного капіталізму. Основними ознаками того, що відбу- вається зрушення, вважаються пере- хід від індустріального господарства до економічної системи, заснованої на знаннях та інформації, подолання капіталістичної приватної власності, формування нової системи ціннос- тей сучасної людини і трансформа- ція національної держави під впли- вом процесів глобалізації економіки та соціуму [18]. М. Кастельс в якості відправної точки своїх роздумів ви- користовує глобальну економіку і міжнародні фінансові ринки як осно- вні ознаки формування нового сві- топорядку. Його фундаментальне дослідження «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» присвячено розгорнутому аналізу су- часних тенденцій, що приводять до формування основ суспільства, яке він назвав «мережним». Виходячи з ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 97 того, що інформація за своєю при- родою є таким ресурсом, який легше за інших долає всілякі перешкоди і кордони, інформаційна ера розгляда- ється ним як епоха глобалізації. При цьому мережеві структури стають од- ночасно і засобом, і результатом гло- балізації суспільства. У своїй книзі автор неодноразово звертає увагу на той принципово важливий момент, що інформація і обмін інформацією супроводжували розвиток цивілізації протягом всієї історії людства і ма- ли особливе значення у всіх суспіль- ствах. У той же час зароджуване нове суспільство будується таким чином, що збір, аналіз і передача необхідної інформації стають «фундаментальни- ми джерелами продуктивності і вла- ди» [19]. За останні десятиліття вчені СНД теж неодноразово зверталися до теми глобального інформаційного суспіль- ства. Серед російських та українських вчених можна назвати Г.Л. Смоляна, Д.С. Черешкіна, А.А. Чернова, А.І. Ра- кітова, М.М. Моїсєєва, К.В. Корсака, І.С. Мелюхіна та багато ін. Загальною тенденцією у зв’язку з розвитком інформаційних техноло- гій є ускладнення теорії та деталізація періодизації інформаційного суспіль- ства або розробка певних аспектів, які вчені-філософи вважають найбільш важливими. Наприклад, доктор філо- софських наук К.В. Корсак в третій інформаційній хвилі виділяє постін- дустріальний, інформаційний, мереж- ний, цифровий, знаннєвий підетапи і стверджує, що наступною четвертою хвилею (на відміну від Е. Тоффлера) буде наносуспільство з ноотехнологія- ми, тобто «мудрі» технології, які зовсім не забруднюють навколишнє серед- овище1. Г.Л. Смолян та Д.С. Черешкін 1 Тут і надалі приватне повідомлення автору. в своїй концепції приділяють особливу увагу інформаційній безпеці особис- тості, суспільства та держави, створен- ню ефективної системи захисту прав і соціальних інститутів [20]. А.І. Ракі- тов та М.М. Моїсєєв вважають, що без вільного доступу всіх людей до інфор- мації у будь-якому місці і в будь-який час не можна говорити про створення інформаційного суспільства [21, 22]. Необхідно розрізняти поняття кон- цепцій інформаційного суспільства як поглядів вчених у їх працях і концеп- ції інформаційного суспільства як за- гальних принципів його розбудови, що містяться в законах певної держави. За- звичай саме концепції вчених вплива- ють на формулювання в законодавчих актах. Наприклад, основні положення докторської дисертації І.С. Мелюхіна «Інформаційне суспільство: проблеми становлення і розвитку (філософський аналіз)» доповідалися в 1997 р. на за- сіданнях Державної думи Федераль- ного Зібрання РФ з проблем розвитку Інтер нету та побудови інформаційного суспільства в Росії під час підготовки концепції державної інформаційної політики [23, с. 15]. Сьогодні загальноприйнято вва- жати, що перші кроки на шляху до розвитку інформаційного суспільства виконувалися в західній цивілізації (країни Західної Європи, США, Кана- да, Австралія та Японія) у другій поло- вині ХХ ст. Проте деякі історичні фак- ти свідчать, що у даних країнах, хоч і було запропоновано ряд концепцій та оформлений сам термін як такий, про- те вони не були піонерами інформа- ційного суспільства. На думку автора статті, перши- ми державами, в яких мали місце явні тенденції до побудови інформаційного суспільства, були сталінський Радян- ський Союз та гітлерівський Третій С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 398 Рейх, оскільки ці дві авторитарні дер- жави через складні економічні умови та протистояння сусіднім країнам були вимушені шукати нові шляхи розви- тку, щоб компенсувати нестачу сиро- винних та промислових ресурсів. Їх- ні суспільства замінили «свободу» на «контроль та порядок». Ознаками інформаційного суспіль- ства у Радянському Союзі є наступні факти: 1. СРСР став першою державою в світі, де серед політичної еліти важли- ве місце почала займати технічна елі- та, майже кожен в правлячих верствах проходив шлях від робітника, селяни- на, інженера до керівника. 2. СРСР сформував ефективну пла- нову економіку, яка на один крок ви- переджала ринкові економіки західно- го світу, могла реалізовувати стратегіч- ні проекти (ГОЕЛРО). Був створений такий орган, як Держплан з правами міністерства. Рисами Нового курсу («New Deal») Ф.Д. Рузвельта в 1933 р. були плановість, держконтроль і навіть «соціалізм» за звинуваченням опози- ції. 3. У СРСР набули широкого вико- ристання нові методи управління, на підприємствах велась інноваційна ді- яльність — від простого робітника до керівника підприємства заохочувались раціоналізаторство і підвищення май- стерності. Відбулася повна ліквідація безграмотності населення. 4. Стрімкий розвиток науки, роз- квіт наукової культури, що зумовили відкритість до всього нового. Най- яскравішими результатами стали пер- ші в історії людства космічний супут- ник 1957 р. і політ людини (Ю.О. Гага- ріна) в космічний простір 1961 р. 5. У сферах технічної бази інфор- маційних технологій СРСР мав певні яскраві успіхи і новітні розробки: пер- ший (1919 р.) електронний музичний інструмент «Терменвокс» та «Дально- бачення» Л.В. Термена 1925—1926 рр., а російський вчений В.К. Зворикін створив (1923 р.) в США «Іконоскоп». Регулярне телебачення в СРСР поча- лося з 10 березня 1939 р. 6. СРСР мав найпрогресивнішу ідеологію на планеті — комунізм, яку поєднував з високим рівнем державної пропаганди, що пронизувала життя кожної людини, аналогічно як сьогод- ні Інтернет впливає на людську сві- домість. Саме тому Радянський Союз мав вищий інформаційний захист від гітлерівської пропаганди на відміну від ліберальних західних країн. Якщо щодо СРСР можуть бути сумніви про існування «протоінфор- маційного» суспільства в ньому, то Ні- меччина 1930—1940-х рр. являє собою зовсім інший приклад. Третій Рейх став найбільш технічно розвиненою державою тогочасного світу, він був за крок від атомної зброї та космічного проекту, також це була перша країна в історії, яка за офіційним рішенням правлячих кіл (рейхсміністр народної освіти і пропаганди Й. Геббельс) на на- уковому рівні почала використовувати інформаційну зброю і вести інформа- ційні війни. У Третьому Рейху велике значення надавалося системам зв’язку, кожен танк і літак були обладнані ра- діоприймачами. Військова доктрина вермахту («Бліцкриг» — блискавична війна) стала основою сучасної вій- ськової теорії, а союзники на першому етапі війни мислили індустріально- окопними рамками, не були готові до блискавичного темпу. Найяскравішим прикладом успіхів на Західному фрон- ті в 1940 р. є розгром Франції за лічені тижні, країна віддала свою столицю без бою і підписала принизливу капіту- ляцію, Німеччина ж зазнала мізерних ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 99 втрат. Це нагадує сучасні «неолоконі- альні» війни НАТО проти Афганіста- ну, Іраку та Лівії. Після другої світової війни союзни- ки взяли з руїн Рейху не тільки атомні та ракетні технології, а й інформаційні технології, які були використані проти Радянського Союзу в «холодній війні». Більшість авторів однією з найваж- ливіших ознак інформаційного сус- пільства називають економіку нового типу — «кіберекономіку» або «глобаль- ну мережеву економіку», яка виникає на основі інформаційно-комп’ютерної індустрії [14, с. 6; 22, с. 91; 24]. Інформаційна економіка — це ста- дія розвитку економіки та суспільства, що характеризується підвищеним зна- ченням інформації як фактора і ре- зультату виробництва, коли основну роль на всіх рівнях управління і вироб- ництва виконують інформація та ін- формаційні технології. На відміну від виробництва першої та другої хвилі, інформаційний обмін не закінчується повним відчуженням інформаційних благ від початкового власника, хоча цінність для першого власника може знизитися. Виробництво кожної нової одиниці («гранули») інформації ство- рює нову інформацію, а не тиражує «стару», тому унікальність даного ви- ду товару не знижується зі зростанням його виробництва. Наявність інфор- маційного фактору стимулює підпри- ємства діяти у рамках «людського капі- талу» [1, с. 489]. Основна критика теорії інформа- ційного суспільства лежить в економіч- ній сфері, вона розділяється на наступні види: марксистська (класова), кризова (перевиробництво та безробіття), вір- туалістична, ресурсно-енергетична та технологічна. Найбільш радикальною є марксистська критика теорії інфор- маційного суспільства західних кон- цепцій (власної «ідеології інформації» СРСР офіційно не створив), її суть по- лягає у повному запереченні реально- го існування інформаційного суспіль- ства, причому за кількома напрямами. Марксизм як філософська концепція базується на трьох положеннях: вчен- ні про додаткову вартість, матеріаліс- тичному розумінні історії (історичний матеріалізм) та вченні про диктатуру пролетаріату. Звичайно, з розпадом Радянського Союзу марксизм як ідео- логія був дискредитований, теорія про додаткову вартість К. Маркса піддана нищівній критиці з різними формулю- ваннями та політичними цілями, проте досі дана теорія залишається науковим поясненням економічної системи люд- ства і більшість вчених так чи інакше приймають її до уваги. До того ж пра- ці з теорії ігор Нобелівського лауреата з економіки Д. Неша обґрунтовують теорію вартості математично. Цікавим є також той факт, що при кожній еко- номічній кризі в західному світі різко зростають об’єми продажів «Капіталу» К. Маркса. Історичний матеріалізм розглядає суспільство як систему, обумовлену рівнем розвитку продуктивних сил. Со- ціальна структура суспільства є поєд- нанням базису і надбудови. Базис — це матеріальне виробництво, яке є поєд- нанням продуктивних сил (трудящих людей і засобів виробництва, якими во- ни користуються) і виробничих відно- син (суспільних відносин, що неминуче виникають у зв’язку з виробництвом). Базис визначає процеси, що відбува- ються в суспільстві. За свою роль у ви- робництві майже у всіх формаціях виді- ляються 2 «основних», антагоністичних класи — трудящі-виробники і власники засобів виробництва. Надбудова (нім. Überbau, англ. Superstructure) — це сукупність полі- С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 3100 тичних, правових, релігійних інсти- тутів суспільства, а також моральних, естетичних, філософських поглядів у ньому. Для класового суспільства наяв- ність класів відображається в надбудові у формі існування громадських струк- тур, пов’язаних зі ставленням класів до засобів виробництва, які виражають ін- тереси цих класів. Надбудова вторинна, залежна від базису, проте має відносну самостійність і може у своєму розвитку як відповідати базису, так і випереджа- ти його, або відставати від нього, таким чином стимулюючи або гальмуючи роз- виток суспільства [25]. З точки зору марксизму (історич- ного матеріалізму), сучасні суспільства більшості розвинених країн належать до капіталістичної соціально-економічної формації, де має місце приватна влас- ність на засоби виробництва та виділя- ються два класи — капіталісти-власники засобів виробництва та пролетаріат, який через економічний примус ви- мушений працювати заради заробітної плати, а надбудова цих суспільств міс- тить філософські погляди про інформа- ційне суспільство. Навряд чи наявність надзвичайно багатих людей (мільярде- рів та мільйонерів) та великої кількості незабезпечених та бідних людей сьо- годні загальновідома, а глобальні еко- номічні кризові процеси свідчать про розклад середнього класу на прошарки за поглядами К. Маркса. Згідно з теорією додаткової вартос- ті існують цикли руху товарів, вироб- ничих сил та капіталів. Інформаційні технології є засобами виробництва, нова інформаційна індустрія є однією з ряду інших індустрій, яка підкоряється загальним законам і поки що револю- ційно світ не змінила, принаймні досі людина експлуатує людину. З іншого боку, якщо інформацій- не суспільство є новою формаці єю, відмінною від «індустріально-капі та- ліс тичної» формації внаслідок техно- логічної революції, новий економіч- ний уклад в базисі повинен складатися з пари нових класів експлуататорів- експлуатованих, як це відбувалося протягом людської історії. Починаючи з V ст. н.е. феодали та кріпосні селяни витіснили рабовласників та рабів, бур- жуазія і ремісники-робітники витісни- ли феодалів та кріпосних в ході про- мислової революції другої половини XVIII — XIX ст. Старі класи зникали не одразу, а залишалися в суспільстві, проте втрачали свою роль. Попередні класи експлуататорів вже не форму- вали основну еліту суспільства, а по- передні класи експлуатованих ставали реакційними, а не революційними. Ще одна тенденція при зміні форма- цій — це підвищенням інтенсивності та рівня експлуатації, яка за Марксом досягла піку при капіталізмі. Нині має місце зниження кількості і активності робітників, які виробля- ють матеріальні блага, і заміщення їх працівниками зі сфери послуг. З іншо- го боку, з’являються могутні люди, які володіють не стільки грошовим капі- талом, а «інформаційним капіталом», тобто категорією, яка давно розгляда- ється багатьма теоріями. Таким чином, ми сьогодні спостерігаємо становлення класу «медіа-магнатів», які за допомо- гою потужних інформаційних техно- логій здійснюють вплив (і примус) на більшість населення («інформаційну експлуатацію»), — категорію, яку ду- же влучно і звично сьогодні називають «споживачами». Така тенденція зна- ходить своє відображення у випусках новин та мистецтві. Найбільш ідеалістичні теорії ін- формаційного суспільства (наприклад, концепція І. Масуди) наголошують на безкласовості майбутнього інформа- ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 101 ційного суспільства, яке очевидно, що на сьогодні не досягнуто за даним кри- терієм. Інші філософи можуть обходи- ти «класовий поділ», проте викорис- товують власні формулювання нової стратифікації суспільства. Наприклад, за Д. Беллом «виникає нова технічна еліта». Е. Тоффлер заявляє про появу великої кількості субкультур та замі- нює слово «пролетарії» (proletarians) на «пізнавальники» (cognitarians, від cognition — пізнання) і вводить «про- сьюмерів» — «професійних споживачів» (prosumer, від professional або producer плюс consumer), які виробляють речі на професійно-технологічному рівні для власного споживання або профе- сійно споживають вироблені іншими речі. М. Маклюен досліджував «владу засобів медіа у глобальному селі». З точки зору марксизму, періодич- не виникнення економічних криз (криз надвиробництва) є неминучим супут- ником капіталістичної економіки. Від- повідно до Маркса, причина криз — у виробництві товарів в такій кількості, що перевищує платоспроможний по- пит. І справа не в помилках оцінки ємності ринку і навіть не в бажанні власників капіталу отримати макси- мальний прибуток, а в самій природі і законі розвитку економіки, націленої на одержання прибутку [26]. Економічні кризи, які виникають внаслідок матеріального перевироб- ництва, що породжують банкрутства та безробіття, є важливою частиною критики теорії інформаційного сус- пільства. Наприклад, терепішня сві- това економічна криза, яка почалася в 2008 р., була спричинена загальною циклічністю економічного розвитку, «перегріванням» фондового і кредит- них ринків (іпотечна криза внаслі- док політики дерегуляції фінансових і страхових активів), високими цінами на сировинні ресурси (нафта). Вона спричинила спад ВВП та спад в еконо- міках країн Євросоюзу, не кажучи вже про наслідки в країнах третього сві- ту, де йде радикалізація ісламістських угруповань. Основними заходами що- до стабілізації ситуації стали зниження процентної ставки кредитування та ак- тивізація дій МВФ, реструктуризація боргів держав, рекапіталізація і націо- налізація банків та компаній в США та ін. Економічні прогнози щодо завер- шення кризи дуже різняться: 1—20 рр. за різними поглядами експертів [27]. Виникають нові «спалахи» кризи. На- приклад, США в липні 2011 р. балан- сували перед технічним дефолтом, тепер національний борг перебільшує ВВП США (14,3 трлн. дол.), рейтин- гове Standard & Poor’s 4 серпня 2011 р. (вперше з 1860-х рр.) знизило кредит- ний рейтинг США як держави. Це зно- ву обвалило світові фондові ринки. Науковий термін «інформаційна економіка» містить такі важливі поло- ження [1, с. 489]: — інформація є вагомим фактором виробництва; — інформаційний обмін не закін- чується повним відчуженням інформа- ційних благ від початкового власника; — інформація створює нову ін- формацію, а не тиражує «стару», то- му унікальність даного виду товару не знижується зі зростанням його вироб- ництва. Якщо б ці положення були справед- ливими, то економічні кризи принай- мні не набували глобальних масшта- бів. Проте загальновідомо, що переви- робництво та «економічні бульбашки» трапляються не тільки в сфері матері- ального виробництва (починаючи з нідерландської тюльпаноманії 1634- 1637 рр.), а й у сфері інформаційних технологій. С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 3102 «Бульбашка доткомів» існувала у пе- ріод приблизно з 1995 по 2001 рік. Куль- мінація цієї економічної кризи сталася 10 березня 2000 р., коли індекс NASDAQ досяг 5132,52 пункту протягом торгів і впав до 5048,62 при закритті. «Бульбашка» утворилася в результа- ті зльоту акцій Інтернет-компаній (пе- реважно американських), а також по- яви великої кількості нових Інтернет- компаній та переорієнтуванні старих компаній на Інтернет-бізнес в кінці XX ст. Акції компаній, що пропону- вали використовувати Інтернет для отримання доходу, нечувано злетіли в ціні. Такі високі ціни виправдовували численні коментатори і економісти, які твердили, що настала «нова економі- ка», насправді ж ці нові бізнес-моделі виявилися неефективними, а витрачені в основному на рекламу великі кредити призвели до хвилі банкрутств, сильного падіння індексу NASDAQ, а також об- валу цін на серверні комп’ютери [28]. Криза доткомів вважається нині «ре- петицією» глобальної економічної кризи 2008 р., що спонукає до наступного ви- сновку: інформаційна індустрія не ро- бить суспільство безкласовим і не рятує його від економічних криз, навпаки, як нова індустрія за відсутності належного законодавства і контролю вона породжує соціальну нерівність, економічну неста- більність і кризи. Від початку нового ти- сячоліття інформаційну економіку поча- ли називати «віртуальною економікою». Античний філософ Аристотель в працях «Πολιτικά» («Політика») та «Οἰκονομικά» («Економіка») першим ввів поняття «економіки» (від др.-грец. ἶ — дом и όμ— правило) в IV ст. до н. э. і визначав її як науку про веден- ня домашнього господарства для задо- волення життєвих потреб з урахуван- ням помірності. Хрематистикою (від др.-греч. μή — збагачення) Аристотель визначав науку про збага- чення, мистецтво накопичувати гроші і майно, отримувати прибуток [29—31]. На жаль, сучасні економічні школи не виділяють хрематистику в окрему на- уку, розглядаючи категорії «капітал» та «прибуток» у рамках загальної еконо- мічної теорії. Серед причин глобальної еконо- мічно кризи 2008 р. дуже часто назива- ють сировинну нафтово-енергетичну причину («Нафтовий пік»), тобто невідповідність зростання кількос- ті бензинових двигунів (автомобілі, вантажівкі, літаки, с.г. техніка) рівню зростання видобутку нафти, оскільки легкодоступні нафто-газові родови- ща в більшості випадків вже розвідані, розроблені і частково вичерпані, і за- раз людство вимушено переходити до видобутку нафто-газових продуктів у складних умовах, наприклад, будувати екологічно небезпечні морські плат- форми. Енергетична криза настільки гостро стоїть перед людством, що сим- волом початку ХХІ ст. скоріше є авто- мобіль, ніж комп’ютер та ІКТ. Енергетична криза в свою чергу спричинює інформаційно-нафтові ві- йни (Афганістан, Ірак та Лівія), коли розвинені країни мають на меті захопи- ти цінні ресурси і ринки, цинічно нази- ваючи офіційними причинами бороть- бу з міжнародним тероризмом, розпо- всюдженням зброї масового знищення і встановлення демократії. Інформацій- на війна — це особливий вид відносин між державами, при якому дії (вплив та захист) ворогуючих сторін розверта- ються і ведуться в мирний та військо- вий час в інформаційно-технічних, інформаційно-психологічних, куль- турних, політичних, економічних та інших сферах діяльності. Головними засобами ведення інформаційних війн є інформаційні технології (телеко- ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 103 мунікаційні мережі, системи зв’язку, комп’ютерні мережі, психологічні ме- тодики впливу та ін.), а мета — зміна психічного стану населення [1, с. 486]. Наша держава не залишається осто- ронь світових тенденцій. РФ та Україна широко використовують засоби масової інформації для нанесення інформацій- них ударів і однією з головних тем є газо- провідна система — «газові конфлікти». На сьогодні людство має перед со- бою наступні глобальні проблеми, які загрожують його сталому розвитку: глобальне зменшення енергетичних ресурсів Землі; зміна демографічної структури світу; зростаюча нерівність між людьми і країнами на Землі; по- ширення ВІЛ/СНІД, туберкульозу і малярії; наростання корупції; обмеже- ність доступу до питної води; ізоляція або «інверсна глобалізація»; глобальне потепління [32, с. 661—665]. З невирішеними глобальними проб- лемами пов’язана технологічна критика суспільства знань. Освіта, наука, впро- вадження нових технологій є метою- ідеалом в більшості концепцій, проте в реальності нові корисні технології в життєво важливих галузях не впро- ваджуються. Найкращим прикладом є кризовий застій в нафто-паливній сфері, коли технології альтернативних джерел енергії та біопалива давно роз- роблені і лежать на полицях. Реальні інновації стосуються збільшення кіль- кості товарів, в тому числі комп’ютерної техніки та фармакології. Відзначається сумна тенденція над- мірного розвитку інформаційних тех- нологій в сфері маніпуляції людською свідомістю («інформаційної зброї»), які особливо згубно діють на просто- рах СНГ, де немає цілісної системи моралі. Відомий радянський та росій- ський вчений, доктор хімічних наук і методолог та соціолог науки, голов- ний науковий співробітник Інституту соціально-політичних досліджень РАН С.Г. Кара-Мурза в своїй резонансній праці «Маніпуляція свідомістю», до- сліджуючи і розвінчуючи міфи про культуру і соціум СРСР, приходить до висновку, що суспільство майбутньо- го — це суспільство, в якому головним і тотальним засобом владарювання буде маніпуляція свідомістю за до- помогою засобів масової інформації, спеціальних технологій семантики та риторики, створення «мозаїчного сві- тосприйняття» [33]. До основних методів інформацій- ного впливу належать: приховування інформації, поширення неправдивої ін- формації, поширення правдивої інфор- мації у певному порядку, велика група технологічних методик інформацій- ного впливу (МЕМи, створення вірту- ального ворогу, нагнітання страху, по- двійні стандарти та ін.) та метод інфор- маційного сміття. Останній полягає в надзвичайному тиражування будь-яких даних і переповненні інформаційних каналів (як інфраструктури, так і окре- мої людини), заглушенні навіть найко- риснішої інформації. Даний метод не потребує значної технологічної розроб- ки і є найбільш уживаним в сучасному суспільстві, оскільки від нього складно захиститися. Людина все одно вимуше- на аналізувати інформаційне сміття при обмежених можливостях свідомості та фізичних сил, особливо це стосується наукової діяльності [34, с. 8]. Результати негативного інформа- ційного впливу на тлі низького рівня інформаційної захищеності ми спосте- рігаємо вже сьогодні. Широко прояв- ляються нові психічні хвороби люди- ни (Інтернет-залежність, оніоманія та ін.), які офіційна медицина поступово визнає. Зростають негативні суспільні явища (надмірне споживання, розквіт С.О. Жабін Science and Science of Science, 2011, № 3104 масової субкультури, інформаційні злочини та ін.), що свідчить не про розбудову нових соціальних устоїв, а тільки про знищення старих. Кризові явища спостерігаються в сфе- рі освіти, причому офіційно вважається, що інформаційні технології кардинально підвищують її якість. Якщо майбутнє ін- формаційне суспільство — це суспільство знань, де освіта і професійність стають найважливішими критеріями, то не тіль- ки Україна, а й західна цивілізація відсту- пають назад від розбудови інформацій- ного суспільства, оскільки реальні якість освіти та освіченість молоді знижуються. Науковці та працівники вузів у Західній Європі та Північній Америці відзначають ці негативні процеси і закликають до ра- дикальних реформ. Наприклад, було про- ведене опитування серед європейської молоді з питання: «Звичайні томати не мають генів, але генетично модифікова- ні томати мають. Так чи ні?». Тільки 36% європейських респондентів відповіли «Ні», інші вважали, що більшість живих істот не мають у своєму складі нуклеїно- вих сполук ДНК [35]. Розвиток і широке використання інформаційно-комунікаційних тех- нологій призвело до появи ще одного виміру бідності — так званої «інфор- маційної бідності». Це поняття відо- бражає зростання соціальної диферен- ціації за новим принципом — принци- пом можливостей доступу до сучасних інформаційних технологій [36], тобто лише частина населення може соці- ально реалізуватися і є повноцінними членами суспільства. Підсумовуючи викладений матері- ал, можна дійти до наступних висно- вків. Розвиток ІКТ є нерівномірним, переважають негативні тенденції. Роль інформаційного суспільства перебіль- шена, хоча не можна заперечувати йо- го існування, особливо в економічній, науковій та військовій сферах. Питан- ня розбудови інформаційного суспіль- ства та позитивна роль інформаційної індустрії в розвитку та стабілізації еко- номіки потребують подальшого роз- гляду, оскільки реальний стан речей поки що не відповідає філософським концепціям та державним програмам. 1. Большая Российская энциклопедия: В 30 т. / Председатель Науч.-ред. совета Ю. С. Осипов. Отв. ред. С. Л. Кравец.Т. И. Излучение плазмы — Исламский фронт спасения. — М.:Большая Рос- сийская энциклопедия, 2008. — 767 с: ил.: карт. 2. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: ВЛАДОС, 1994. — 336 с. 3. Апокин И.А., Воронков Ю.С., Сатунина А.Е.. История информатики. Методические материа- лы для подготовки к кандидатскому экзамену по истории и философии науки. — М.: Диполь — Т, 2003. — 110 с. 4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / В.Л. Иноземцев (пер. с англ.). — М. : Academia, 1999. — 787 с. 5. Об итогах 32-й Генеральной конференции ЮНЕСКО: справка / Российский комитет Про- граммы ЮНЕСКО «Информация для всех». [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www. ifap.ru/pr/2003/011020b.doc. — Загл. с экрана. 6. Бодрийяр Ж. Общество потребления / La société de consommation: ses mythes et ses structures (1970, рус. перевод Е.А. Самарской, 2006). 7. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства на Україні на 2007 — 2015 роки: За- кон України вiд 09.01.2007 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2007. — № 537-V. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua/ 8. Окинавская Хартия глобального информационного общества // Дипломатический вестник. — 2000. — № 8. — С. 52. 9. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 — 2015 роки: За- кон України вiд 09.01.2007 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2007. — № 537-V. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua/. ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Наука та наукознавство, 2011, № 3 105 10. Глобальна статистика українського Інтернету / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://index.bigmir.net. 11. TRIOLAN [Триолан — всеукраинский Интернет-провайдер]. [Електронний ресурс]. — Ре- жим доступу:http://www.triolan.ua. 12. Тоффлер Э. Третья волна // США — экономика, политика, идеология. — 1982. — № 7—11. 13. Тоффлер Э. Третья волна [The Third Wave]. — М.: АСТ, 2010. — 784 с. 14. McLuhan M. Understanding Media: The Extensions of Man. — N.Y.: McGraw Hill, 1964 15. Чернов А.А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспекти- вы — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2003. — 232 с. 16. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Новая технократическая волна на Западе. — М., 1986. — С. 335. 17. Masuda Y. The Information Society as Postindustrial Society. — Washington: World Future Soc., 1983. 18. Дракер П. Посткапиталистическое общество. — СПб., 1999. 19. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. — М., 2000. 20. Черешкин Д.С., Смолян Г.Л. Сетевая информационная революция // Информационные ре- сурсы России. — 1997. — № 4. — С. 15—18. 21. Ракитов А.И. Наш путь к информационному обществу // Теория и практика общественно- научной информации. — М.: ИНИОН, 1989. 22. Моисеев Н. Информационное общество как этап новейшей истории // Свободная мысль, 1996. — № 1. — С. 81—83. 23. Мелюхин И.С. Информационное общество: проблемы становления и развития (философ- ский анализ) : дис. докт. филос. наук: 09.00.08/ 09.00.11. — М., 2003. 24. Чернов А.А. Глобальная сетевая экономика в информационном обществе//Коринф, № 35 (683), сентябрь 2002. 25. Большая Советская Энциклопедия, 2-е изд. — Т. 30. — С. 420. 26. Маркс К. Капитал. — Т. 1., 1867. 27. Мировой финансовый кризис (2008—2011). [Електронный ресурс]. — Режим доступа: http:// ru.wikipedia.org/wiki/Глобальный_экономический_кризис. 28. Dot-com bubble. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Dot- com_bubble. 29. Aristotelis quae feruntur Oeconomica. Resensuit Franciscus Susemihl, Lipsiae, 1887. — Т. 1, 3. 30. Aristote. Le second livre de l’économique. Édité avec une introduction et un commentaire critique et explicatif par B. A. van Groningen, Leyde, 1933. — Т. 2 31. Аристотель. Политика // Антология мировой философии. — М., 1969. — Т.1-4. 32. Глобальне моделювання процесів сталого розвитку в контексті якості та безпеки життя людей / Алексєєв В.А., Алішов Н.І. Андон А.В. та ін. // Стан та перспективи розвитку інформатики в Україні: монографія. — К. : Наук. думка, 2010. — 1008 с. 33. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. — М.: Эксмо, 2009. — 864 с. 34. Жданович О.В. Дослідницькі ресурси історичної тематики в мережі Інтернет: створення та ви- користання: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. — Київ, 2010. — 20 с. 35. Мур Е. Освітні заходи Європейської організації молекулярної біології (EMBO) // Science Education: Best Practices of Research Training for Students under 21 (Peter Csermerly, Tamas Korcsmaros, Leon Lederman). — С. 86. 36. Оноприенко В.И. «Информационная бедность» как фактор научно-инновационной политики // Матеріали міжнародного симпозіуму «Інноваційна політика та законодавство в Європейському Союзі та Україні: формування, досвід, напрямки наближення» (м. Київ, Україна, 2-3 червня 2011р.). — К., 2011. — С. 67—69. Одержано 08.08.2011 С.А.Жабин Эволюция концепций и технологической базы информационного общества В статье изложены ряд концепций информационного общества и их критика, показано развитие информационно-коммуникационных технологий как основы информационного общества, раскрывается понятие информационных экономики и войны как реалий современности.

Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства

Репозитарії

Схожі ресурси