Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)

У статті на основі архівних документів викладено історію створення і розвитку Відділення інформатики НАН України від 1988 р. до сучасності. Розглянуто наукові напрями та досягнення науково-дослідних установ відділення....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Гороховатська, О.Я., Жабін, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49390
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011) / О.Я. Гороховатська, С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 120-133. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49390
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-493902013-09-18T03:01:57Z Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011) Гороховатська, О.Я. Жабін, С.О. Історія науки У статті на основі архівних документів викладено історію створення і розвитку Відділення інформатики НАН України від 1988 р. до сучасності. Розглянуто наукові напрями та досягнення науково-дослідних установ відділення. В статье на основе архивных документов изложена история создания и развития Отделения інформатики НАН Украины от 1988 г. до сегодняшнего дня. Рассмотрены научные направления и достижения научно-исследовательских учреждений отделения. The history of organization and development of the Informatics Division of the NAS of Ukraine since 1998 and on is reported on the basis of archive documents. Scientific fields and gains of research institutions incorporated in the Division are shown. 2012 Article Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011) / О.Я. Гороховатська, С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 120-133. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49390 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Гороховатська, О.Я. Жабін, С.О. Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011) Наука та наукознавство
description	У статті на основі архівних документів викладено історію створення і розвитку Відділення інформатики НАН України від 1988 р. до сучасності. Розглянуто наукові напрями та досягнення науково-дослідних установ відділення.
format	Article
author	Гороховатська, О.Я. Жабін, С.О.
author_facet	Гороховатська, О.Я. Жабін, С.О.
author_sort	Гороховатська, О.Я.
title	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)
title_short	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)
title_full	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)
title_fullStr	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)
title_full_unstemmed	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)
title_sort	історія відділення інформатики нан україни (1988-2011)
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49390
citation_txt	Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011) / О.Я. Гороховатська, С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 120-133. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT gorohovatsʹkaoâ ístoríâvíddílennâínformatikinanukraíni19882011 AT žabínso ístoríâvíddílennâínformatikinanukraíni19882011
first_indexed	2025-07-04T10:27:38Z
last_indexed	2025-07-04T10:27:38Z
_version_	1836711788440190976
fulltext	Science and Science of Science, 2012, № 1120 У 1948 р. книга Н. Вінера “Кібернети- ка, або управління і зв’язок у тварині та ма- шині” поклала початок кібернетиці – но- вій науці про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних системах управлін- ня, хоча, як відомо, сам термін “мистецтво управління” бере початок у стародавній Греції (“Закони” Платона). До Н. Віне- ра у витоки кібернетичної теорії зроби- ли свій внесок ряд європейських вчених (А. Ампер, Дж. Ватт, Дж. К. Максвелл та ін.), а у 20-ті рр. ХХ ст. радянський вчений-еко- номіст О.О. Богданов запропонував текто- логію (“всезагальну організаційну науку”), що не була сприйнята його сучасниками. У СРСР як країні з єдиною пануючої ідеологією кібернетика була заборонена на 7 років, якщо рахувати до публікації у серпні 1955 р. позитивної статті “Основні риси кібернетики” першим радянським програмістом і керівником Обчислюваль- ного центру (ВЦ-1) Міністерства оборо- ни СРСР А.І. Кітовим (у співавторстві з О.А. Ляпуновим та С.Л. Соболєвим) в 4-му номері журналу “Вопросы философии”. У СРСР керівництво підтримувало розвиток обчислювальної техніки. У 1948– 1950 рр. у Феофанії в Лабораторії моделю- вання та обчислювальної техніки Інсти- туту електротехніки під керівництвом С.О. Ле бедєва були успішно проведені роботи зі створення малої електронно-лі- чильної машини (МЕЛМ, або рос. МЭСМ) – першої цифрової ЕОМ в континенталь- ній Європі. Вітчизняна обчислювальна техніка зробила свій внесок як у світову те- орію комп’ютерної науки, так і в практику комп’ютерного машинобудування: ЕОМ “Київ”, “МІР”, “Дніпро” та багато ін. 12 червня 1963 р. в АН УРСР було ство- рено Відділ (відділення) математики, ме- ханіки і кібернетики, від якого 23 березня 1983 р. відокремилося Відділення механіки [1]. У 1980-х рр. в УРСР в Інституті кібер- нетики сформувалася низка потужних на- укових напрямів: теоретична кібернетика (В.М. Глушков – теорія цифрових авто- матів, ЕОМ, АСУ, проект ОГАС); теорія програмування (Б.В. Гнєденко, В.С. Коро- люк і К.Л. Ющенко – Адресна мова про- грамування; теорія і практика конструю- вання компіляторів алгоритмічних мов); автоматичне керування (О.Г. Івахненко та О.І. Кухтенко – теоретичні основи ін- варіантних систем автоматичного керу- вання, методи групового урахування аргу- ментів (МГУА)); економічна кібернетика (Б.Н. Пше ничний і В.С. Михалєвич – моделювання і аналіз економічних про- цесів); біологічна та медична кібернетика (М.М. Амосов – комплексна цифрова мо- дель регуляції взаємопов’язаних фізіологіч- них систем організму людини, метод еврис- тичного моделювання та штучний інтелект). Значні досягнення радянських вчених, посилення фундаментальних наукових до- сліджень, цілеспрямований розвиток пріо- ритетних напрямів і розробок, що значною мірою впливали на прискорення темпів науково-технічного прогресу, вимагали на- лежної організації. О.Я. Гороховатська, С.О. Жабін ²ñòîð³ÿ Â³ää³ëåííÿ ³íôîðìàòèêè ÍÀÍ Óêðà¿íè (1988–2011 ðð.) У статті на основі архівних документів викладено історію створення і розвитку Відді- лення інформатики НАН України від 1988 р. до сучасності. Розглянуто наукові напрями та досягнення науково-дослідних установ відділення. © О.Я. Гороховатська, С.О. Жабін, 2012 ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 121 28 серпня – 6 серпня 1978 р. в Іспанії проходила Перша міжурядова конферен- ція зі стратегії та політики в сфері інфор- матики, організована ЮНЕСКО та Між- народним бюро інформації. Розглянувши матеріали цієї конференції, В.М. Глушков в листі до президента Академії наук СРСР А.П. Александрова підняв питання про офіційне визнання нової сфери науки і за- пропонував для назви нового відділення Академії наук СРСР використати термін “інформатика” [Додаток]. Відділення інформатики, обчис- лювальної техніки та автоматизації АН СРСР (сьогодні – Відділення нанотехно- логій та інформаційних технологій РАН) було створено 3 березня 1983 р., коли Загальні збори АН СРСР своєю Поста- новою №12 заснували відділення на базі чотирьох інститутів АН СРСР: Інституту прикладної математики ім. М.В. Келди- ша, Обчислювального центру, Інституту проблем передачі інформації та Ленінград- ського інституту інформатики та автомати- зації. Організаційне бюро відділення очо- лив академік АН СРСР Є.П. Веліхов. Не виключено, що саме лист В.М.Глушкова міг зініціювати організаційну роботу зі створення Відділення інформатики, об- числювальної техніки та автоматизації в АН СРСР. 14 лютого 1988 р. постановою Пре- зидії Академії наук Української РСР №59 було прийнято рішення про утворення Відділення інформатики, обчислюваль- ної техніки та автоматизації АН УРСР (ВІОТА) шляхом розділення Відділення математики та кібернетики АН УРСР [2]. Постанова була остаточно затверджена 29 березня 1988 р. на Загальних зборах Академії наук УРСР [3]. Головними завданнями ВІОТА АН УРСР були визначені: забезпечення роз- витку досліджень і розробок в галузі інфор- матики, кібернетики, обчислювальної тех- ніки та автоматизації, зокрема дискретної математики і математичної кібернетики, загальної теорії обчислювальних систем і проблем їх застосування, теорії і методів оптимізації, дослідження операцій та сис- темного аналізу, загальної теорії керуван- ня, моделювання та експерименту, теорії надійності, методів і алгоритмів обчислю- вальної математики, програмного забез- печення обчислювальної техніки, банків і баз знань, перспективної обчислювальної техніки, елементної бази і мікроелектроні- ки, комплексних автоматизованих систем, автоматики, штучного інтелекту, інформа- ційно-обчислювальних мереж, перспек- тивних методів запису, передачі й відобра- ження інформації, проблем використання обчислювальної техніки і математичних методів у плануванні, управлінні, проекту- ванні та наукових дослідженнях [2, 3]. До персонального складу ВІОТА АН УРСР увійшли академіки АН УРСР Єрмо- льєв Юрій Михайлович (математична кі- бернетика), Коваленко Ігор Миколайович (математична теорія надійності), Кухтенко Олександр Іванович (технічна кібернети- ка), Ляшко Іван Іванович (економічна кі- бернетика), Михалєвич Володимир Сергі- йович (академік АН СРСР, інформатика), Сергієнко Іван Васильович (обчислюваль- на математика), Скурихін Володимир Іл- ліч (системотехніка, теорія систем), Тим- офєєв Борис Борисович (системотехніка, теорія систем); члени-кореспонденти АН УРСР Бублик Борис Михайлович (буді- вельна механіка), Івахненко Олексій Гри- горович (автоматика), Кунцевич Всеволод Михайлович (кібернетика), Малиновський Борис Миколайович (автоматика), Моро- зов Анатолій Олексійович (комплексні ав- томатизовані системи управління), Петров В’ячеслав Васильович (оптичний запис інформації), Пшеничний Борис Микола- йович (математика), Самойленко Юрій Іванович (математичне моделювання фі- зичних процесів), Стогній Анатолій Олек- сандрович (член-кореспондент АН СРСР, Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1122 автоматизовані системи), Ющенко Кате- рина Логвинівна (автоматизовані системи обробки даних); академіки інших відділень Ішлінський Олександр Юлійович (акаде- мік АН СРСР, механіка), Митропольський Юрій Олексійович (академік АН СРСР, прикладна математика), Скрипник Ігор Володимирович (математика), Пухов Геор- гій Євгенович (математика, обчислювальна техніка), а також член-кореспондент АН УРСР з Відділення математики АН УРСР Шарковський Олександр Миколайович [4]. Першим академіком-секретарем від- ділення рішенням Загальних зборів Ака- демії наук УРСР 31 березня 1988 р. було затверджено академіка В.С. Михалєвича [5, 6]. Відділенню підпорядкували На- укову раду з кібернетики (голова – ака- демік В.С. Михалєвич) і журнали “Ки- бернетика”, “Управляющие системы” та “Автоматика”. Було також визначено, що відділення здійснює оцінку робіт і подання рекомендацій до Президії АН УРСР щодо присудження премій імені В.М. Глушкова та С.О. Лебедєва (разом з Відділенням фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР) [2]. До складу ВІОТА АН УРСР було вклю- чено Інститут кібернетики ім. В.М. Глуш- кова та Інститут проблем реєстрації ін- формації. На відділення поклали наукове методичне керівництво діяльністю Міжга- лузевого наукового центру технології про- грамування Державного комітету СРСР з обчислювальної техніки та інформатики та НВО “Міськсистемотехніка” Київського міськвиконкому. 31 жовтня 1990 р. були за- сновані читання, присвячені пам’яті ака- деміка В.М. Глушкова [7]. Інститут кібернетики ім. В.М. Глуш- кова НАН України був і є базовою орга- нізацією Відділення інформатики НАН України. Історія інституту починається в 1957 р., коли на базі лабораторії обчис- лювальної математики і техніки Інститу- ту математики АН УРСР був створений Обчислювальний центр АН УРСР, в 1962 р. його реорганізували в Інститут кібер- нетики АН УРСР, який очолив академік В.М. Глушков. Наукова та організаційна діяльність піонера радянської кібернети- ки дозволила розвивати дослідження й отримувати наукові результати світового значення за всіма напрямами кібернети- ки, пізніше інформатики. Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. це була одна з найбільших академічних установ СРСР. В ІК загальна чисельність працю- ючих складала близько 6500 чол. (з них понад 70 докторів і 600 кандидатів наук) без галузевих підрозділів, в тому числі в інституті – 2229 чол., в СКБ ММС – 3104 чол., СКТБ ПЗ – 1053, ВЦКП “Орбіта” – 102 чол., а в галузевих підрозділах – 503 чол. Загальний об’єм виконуваних робіт в інституті становив 25,999 млн. крб. Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР № 361 від 20.03.86 р. інститут був визна- чений головною організацією в країні з фундаментальних проблем розвитку й ефективного використання обчислюваль- ної техніки. Як головна організація, він координував роботу країн–членів Союзу Економічної Взаємодопомоги з проблеми електронізації народного господарства. Процеси інформатизації України по- чалися ще за радянських часів. В.М. Глуш- ков розвинув ідею А.І. Кітова про держав- ну комп’ютерну мережу для вирішення військових та економічних потреб СРСР, розробивши проект ЕГСВЦ (21 люто- го 1964 р), а в 1980 р. – ескізний проект ОГАС. У 1989 р. В.С. Михалєвич роз- робив узагальнений варіант Концепції інформатизації республіки, яка тільки в 1997 р. отримала законодавчий статус для Національної програми інформати- зації [8, с. 16]. Сьогодні в інституті працюють близь- ко 700 співробітників, серед яких 17 членів НАНУ, 59 докторів та понад 160 кандида- тів наук [9]. У 1982–1994 рр. Інститутом ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 123 кібернетики керував академік В.С. Миха- лєвич, після його смерті інститут очолив академік НАН України І.В. Сергієнко. За останні десятиріччя в інституті створені теоретичні основи оснащен- ня потужних інформаційних технологій засобами, що забезпечують отримання користувачем за допомогою комп’ютера і комп’ютерних систем достовірних ре- зультатів аналізу складних явищ для ви- рішення різноманітних задач. Розробле- на також методика вирішення відповід- них класичних узагальнюючих задач, ви- значених на класах розривних функцій; побудовані нові обчислювальні алгорит- ми підвищеної точності. Ці результати є теоретичною платформою для ІТ НАДРА на суперкомп’ютерах серії СКІТ для до- слідження процесів у складних багато- компонентних середовищах. До ВІОТА АН УРСР 24 березня 1989 р. було включено Міжгалузевий на- уковий центр технології програмування (МНЦТП), який, крім АН УРСР, підпо- рядковувався Державному комітету обчис- лювальної техніки та інформатики СРСР [10]. Цікавим є те, що до переліку завдань Центру входив “маркетинг” [11]. З 1989 р. напрямами наукової діяль- ності МНЦТП були: проведення фун- даментальних досліджень і створення в країні технологічних основ індустрії розробки програмних засобів; створен- ня, державний прийом і поширення пе- редових технологій і технологічних ліній розробки програмних засобів різної про- блемної орієнтації для всіх типів засобів обчислювальної техніки і надання різно- манітних послуг з їх використання; коор- динація робіт з технології програмуван- ня в народному господарстві і в рамках Комплексної програми науково-техніч- ного прогресу країн – членів Ради Еко- номічної Взаємодопомоги до 2000 р. [10]. Після розпаду СРСР у 1991 р. По- становою Верховної Ради України від 14.02.1992 № 2116-XII та Постановою Президії АН України № 221 від 16.07.1992 МНЦТП «Технософт» був перепідпоряд- кований Академії наук України. Осно- вні напрями наукової діяльності було змінено на створення нових технологій програмування та розробку технологіч- них основ індустрії програмних засобів; розробку основ теорії та технології про- грамування та технології створення інте- лектуальних вирішуючих систем з розви- неними засобами візуалізації баз знань, логічного виводу та інтеграції з базами даних; дослідження методів та засобів комп’ютерної комунікації, у тому чис- лі електронної пошти, з розподіленими банками даних та супутниковими кана- лами зв’язку [12]. Бурхливий розвиток інформаційних технологій у 80-ті рр. ХХ ст. викликав необхідність створення вітчизняних на- копичувачів інформації великої ємності для персональних і професійних ЕОМ, інформаційно-обчислювальних систем для збереження й обробки великих обся- гів інформації та вирішення задач органі- заційного управління. З цією метою для покращання організації робіт в галузі ство- рення оптичних накопичувачів інформації та найшвидшого їх впровадження на вико- нання постанови Ради Міністрів СРСР від 16 червня 1987 р. та Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 15 липня 1987 р. По- становою Президії АН УРСР від 24 верес- ня 1987 р. № 305 на базі відділення опти- ко-механічних запам’ятовуючих пристроїв при Інституті проблем моделювання в енергетиці АН УРСР був створений Інсти- тут проблем реєстрації інформації Академії наук УРСР (ІПРІ АН УРСР). Його дирек- тором був призначений доктор техн. наук В.В. Петров, який до цього очолював відді- лення ОМЗП, і був ініціатором створення інституту [13; 14]. 1 березня 1991 р. член-кореспондент АН УРСР В.В. Петров (з 2012 р. акаде- Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1124 мік НАН України) запропонував реалізу- вати систему масового розповсюдження комп’ютерної інформації на каналах рес- публіканської телемережі з прийомом її в темпі передачі інформації в персональ- ній ЕОМ. Ця система не мала аналогів. Таким чином, у 1991 р. вперше у світі роз- роблено концепцію, технологію та зраз- ки обладнання системи масового роз- повсюдження комп’ютерної інформації каналами широкомовного телебачення. Ця система мала включати в себе рес- публіканську електронно-комп’ютерну газету “ВСЕ-ВСІМ”, головну і тематичні редакції комп’ютерної інформації, між- галузевий центр комп’ютерної інформа- ції, республіканську телевізійну мережу, комплекс технічних засобів споживача і сервісне обслуговування абонентів. Розробниками газети “ВСЕ-ВСІМ” є В.В. Петров, доктор технічних наук О.Г. Додонов, кандидати технічних наук В.Я. Сандул і О.В. Нестеренко [15]. Запропонований підхід мав істотно знизити вартість розповсюджуваної ін- формації, спростити обмін нею між спо- живачами, створити електронну пошту, а також зменшити споживання паперу як основного носія інформації. ІПРІ була виконана значна органі- заційна робота з налагодження промис- лового випуску приладів, необхідних для функціонування системи абонентського устаткування; зокрема Смілянським за- водом “ОРІЗОН” був освоєний випуск і виготовлена дослідна партія, до серій- ного випуску цього устаткування при- ступили ВО “Електронмаш” і ВО “Радіо- завод”. Було створено експериментальну республіканську абонентську мережу в кількості 20 абонентів і передбачалося її розширення до 100 тис. абонентів в на- ступні 2–3 роки. Держкомітет УРСР з телебачення і радіомовлення видав ІПРІ АН УРСР свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації “Електронно-комп’ютерна газета ВСЕ-ВСІМ”. Головним редак- тором газети був призначений член- кореспондент НАН України В.В. Петров [15]. Електронна газета була визнана Держпатентом України найкращим ви- находом 1993 р. Важливість використан- ня технічних можливостей цієї системи була відзначена в Постанові Президії НАН України від 15.11.93 № 317 та Роз- порядженні Кабінету Міністрів України від 04.03.96 № 157-р. Особливо важли- вим було використання цієї системи для прискорення інформатизації Державної податкової адміністрації України, яка в 1994–1995 рр. встановила у своїх 571 під- розділі робочі місця електронної газети і здійснювала оперативне розповсюджен- ня баз даних реєстрів юридичних та фі- зичних осіб, програмних продуктів та ін- шої службової інформації. 22 січня 1992 р. в ІПРІ було вклю- чене Спеціальне конструкторське бюро оптичних запам’ятовуючих пристро- їв (СКБ ОЗП) Держоборонпроммашу України на правах структурного підрозді- лу. Доктора технічних наук А.А. Крючина було призначено заступником директора ІПРІ з наукової роботи та керівником СКБ ОЗПІ АН України [16]. 5 лютого 1993 р. було прийнято рі- шення про створення Ужгородського відділення елементів і структур оптоін- форматики Інституту проблем реєстрації інформації АН України з правами юри- дичної особи та самостійним балансом. Для Ужгородського відділення були ви- значені наступні основні напрями на- укової діяльності: пошук нових оптич- них реєструючих середовищ та фізичних принципів реверсного запису інформації і розробка на їх основі оптичної пам’яті великої ємності (1012–1014); розроб- ка та дослідження активної елементної бази пристроїв оптичної обробки ін- ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 125 формації (модуляторів лазерного ви- промінювання, дефлекторів, сканерів, фільтрів, детекторів, процесорів); сис- темне програмування, комп’ютерне мо- делювання процесів оптичної пам’яті та створення банків комп’ютерної інфор- мації щодо матеріалів оптоелектроніки; комп’ютерне матеріалознавство та ін- форматизація; створення нових сполук і матеріалів [17]. Згідно з Постановою № 192 Президії НАН України від 14 лип- ня 2004 р. була проведена реорганізація і створений Ужгородський науково-тех- нологічний центр матеріалів оптичних носіїв інформації (УНТЦМОНІ) ІПРІ НАН України – правонаступник Ужго- родського відділення. На сучасному етапі основними напрямами діяльності центру є пошук, синтез та дослідження фізико- хімічних властивостей нових екологіч- но безпечних матеріалів (реєстраційних і конструкційних) носіїв для тривалого зберігання цифрової інформації, мате- матичне моделювання і прогнозування стабільності фізико-хімічних, оптичних та електричних властивостей матеріалів і сполук для систем оптичного й швидкіс- ного запису інформації [18]. З метою підвищення ефективнос- ті та теоретико-методичного рівня на- укознавчих досліджень, спрямованих на вирішення актуальних проблем форму- вання науково-технічного потенціалу УРСР та реалізацію Концепції розвитку Академії наук УРСР, самостійною науко- вою установою став Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦДПІН) ім. Г.М. Доброва, засно- ваний в липні 1986 р. у складі Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР та Відді- лення фізико-технічних проблем матері- алознавства АН УРСР. Центр увійшов до складу ВІОТА АН УРСР. На ЦДПІН було покладено прове- дення науково-дослідних, прогнозно- аналітичних та навчально-методичних робіт за наступними напрямами: узагаль- нення історичного досвіду, довгостроко- вих тенденцій і проблем розвитку науки на Україні у контексті поступу вітчизня- ної та світової науки; розробка рекомен- дацій з удосконалення соціально-еко- номічного і організаційного механізму формування й використання наукового потенціалу республіки, його взаємодії з науковими потенціалами інших респу- блік та зарубіжних країн; історико-на- укознавчий аналіз досвіду, вивчення ста- ну і обґрунтування перспектив науково- технічного та соціально-економічного розвитку Академії наук УРСР; розробка рекомендацій щодо діяльності науково- дослідних установ АН УРСР в умовах ринкової економіки [19–21]. З метою розширення й поглиблен- ня досліджень в галузі історії науки і техніки України, зокрема з підготовки об’єктивної історії української науки, повернення “забутих” імен діячів укра- їнської науки, вивчення досвіду форму- вання й розвитку наукових шкіл в складі центру 19 лютого 1992 р. було створено відділення історії науки (керівник – док- тор фізико-математичних наук, про- фесор Ю.О. Храмов). Наукові напрями відділення історії науки: історія приро- дознавства; історія техніки; історія Ака- демії наук України; історія наукових шкіл [22]. У 1993 р. з ініціативи відділу історії науки і техніки центру засновано Україн- ське товариство істориків науки. Друко- ваним органом Українського товариства істориків науки і техніки став періодич- ний збірник “Нариси з історії науки і тех- ніки”, а з 1993 р. і міжнародний науковий журнал “Наука і наукознавство”. На сучасному етапі визначено наступ- ні основні напрями науково-дослідної, прогнозно-аналітичної та навчально-ме- тодичної діяльності центру: фундамен- тальні ідеї і теорії сучасного природознав- ства: історико-культурний і світоглядний Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1126 контексти; дослідження методологічних та історико-соціальних аспектів станов- лення і розвитку інформатики в Україні; соціологічний моніторинг інноваційних можливостей інститутів НАН України; теоретико-методичні засади формування науково-технічного потенціалу України, що відповідає умовам знаннєвого суспіль- ства та ряд інших. З 1989 р. ЦДПІН очо- лює доктор економічних наук, професор Б.А. Маліцький [23]. Протягом останніх 20 років було створено і включено до складу ВІОТА низку наукових установ. 9 жовтня 1991 р. був утворений Інститут проблем штуч- ного інтелекту (ІПШІ) на базі СКБ “Ін- телект” Донецького державного універ- ситету та Академії наук України. ІПШІ в частині науково-навчальних робіт і фі- нансово-господарської діяльності підпо- рядковувався Мінвузу, а в частині науко- во-методичного керівництва – Академії наук України. Науковими напрямами ІПШІ були розробка інтелектуальних роботехніч- них систем, систем розпізнавання мови та зорових образів; створення методів медичної комп’ютерної діагностики. Нині перелік напрямів розширено. На- приклад, додано впровадження сучасних комп’ютерних технологій до: медико- бiологiчних досліджень функціональних можливостей людського мозку; сфери освіти; сфери психофiзiологiчних дослі- джень інтелектуальної діяльності люди- ни [24–26]. Не всі з установ ВІОТА залишились після переходу до ринкової економіки. В УРСР існував напрям з мікроелектроні- ки. Так, за словами головного інженера Інституту проблем математичних машин та систем НАН України В.М. Грінчука, Наказом від 16 квітня 1984 р. № 106-к на заступника головного інженера СКБ ММС ІК УРСР, кандидата технічних наук О.О. Снігура було покладене керів- ництво розвитком мікроелектроніки в СКБ, а Постановою Президії АН УРСР № 382 від 18 липня 1984 р. на нього ж були покладені обов’язки директора ін- женерного центру мікроелектроніки СКБ ММС ІК АН УРСР. З метою більш оперативного впро- вадження науково-технічних розробок Інституту кібернетики в практику, про- ведення науково-інженерних та кон- структорських робіт, створення та вдо- сконалення прогресивних технологій, проектування і виготовлення нових за- собів мікропроцесорної та радіоелек- тронної техніки широкого призначення та організації їх виробництва Постановою бюро Президії АН України від 28 грудня 1991 р. № 353-Б був створений госпрозра- хунковий Науково-інженерний центр мі- кроелектроніки (ІЦМЕ) ІК ім. В.М. Глуш- кова, директором якого 17 лютого 1992 р. було призначено О.О. Снігура [27]. У по- дальшому науково-технічна координація діяльності ІЦМЕ проходила під керівни- цтвом члена-кореспондента АН Укра- їни (з 2006 р. – академік НАН України) О.В. Палагіна. У 1994 р. в ДержНІЦМЕ працювало 36 чол. (у тому числі 4 кандидати наук), було виконано 11 госпдоговірних розробок із загальним обсягом 26696000 крб., впро- ваджено дебітну електричну телефонну картку для таксофонів типу ТМГС-К на підприємствах електрозв’язку Укра- їни (в м. Києві, в Криму). Виробництво здійснювалося на заводах “Квазар” та “Промзв’язок”, економічний ефект цих робіт склав 25 млрд. крб. на рік [28]. У 1995 р. в ДержНІЦМЕ працювало 25 чол., виконано 4 госпдоговірні роз- робки. Разом з Львівським заводом фо- тотелеграфної апаратури підготовлений серійний випуск безмонетного телефо- ну-автомату (БТА-5). На заводі “Квазар” продовжувалися роботи з підготовки до серійного випуску приладу ІФХ-1 для ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 127 вимірювання індукції флюоресценції хлорофілу рослин [29]. У 1996 р. чисельність працівників ДержНІЦМЕ скоротилася до 22 чол., було виконано 2 господоговірні робо- ти загальним обсягом 1230 грн. [30]. У зв’язку зі складною економічною ситуа- цією діяльність центру була мінімізова- на. Вірогідною причиною послаблення даного напряму є катастрофічне рішення 1960-х років щодо промислового випус- ку в СРСР ліній ЄC ЕОМ та СМ ЕОМ, які повторювали відповідні лінії фірм IBM та DEC [31, с. 212]. Якщо в СРСР було відставання з технологій елементної бази, то незалежна Україна перейшла на прямий імпорт обчислювальної техніки. Напрям мікроелектроніки дуже важливий для обчислювальної техніки та інформатики. Наприклад, в РФ він представлений новою назвою Відділен- ня інформатики та Інститутом проблем технології мікроелектроніки та особливо чистих матеріалів РАН (напрям: розроб- ка нанокомп’ютерів) [32]. Розуміючи це, керівництво ІК ім. В.М. Глушкова НАН України зробило все можливе для активі- зації роботи ДержНІЦМЕ. За пропозицією директора Інституту кібернетики академіка В.С. Михалєвича та директора Спеціального конструк- торсько-технічного бюро програмного забезпечення (СКТБ ПЗ) П.І. Андона, яку вони виклали у листах до президен- та Академії наук України Б.Є. Патона [33, 34], на базі СКТБ ПЗ у 1992 р. був створений Інститут програмних систем АН України (ІПС). Основні напрями його наукових досліджень: теоретичні та прикладні питання розробки систем і технологій програмування; моделі та засоби програмної інженерії; проблеми оцінки і забезпечення якості, стандар- тизації та сертифікації програмних сис- тем; формально-логічні основи, мето- ди і засоби створення інтелектуальних інформаційних систем, банків даних та знань; математичне і програмне забезпе- чення побудови складних розподілених комп’ютерних систем. В інституті побу- довано методологічні та інженерні засади компонентного підходу, запропоновано засоби специфікації програмних компо- нент, створення відповідних репозитаріїв обслуговування, розроблено механізми забезпечення взаємодії компонент, мето- ди синтезу компонентних програм, побу- довано ряд комп’ютерних систем різного призначення, зокрема для інформатиза- ції органів і структур державного управ- ління. ІПС виконує роботи за замовлен- ням Міноборони України [35]. На базі Спеціального конструктор- ського бюро математичних машин і сис- тем (заснованого в 1963 р.) ІК ім. В.М. Глуш- кова АН України 3 липня 1992 р. був ство- рений Інститут проблем математичних машин і систем АН України (ІПММС) [36, 37]. СКБ із повним правом можна назвати колискою відомих перших ПК МИР, управляючих комп’ютерів «Дні- про», ЕОМ спеціального призначення «Дельта» та інших систем керування. Основні напрями діяльності ІПММС – створення наукових засад, розробка та впровадження в народне господарство i оборону держави інформаційних техно- логій, автоматизованих систем різного призначення, засобів обчислювальної техніки та систем їх програмного забез- печення [38]. Як зазначалося вище, з метою більш ефективного використання науково-тех- нічного потенціалу АН України в галу- зі кібернетики та інформатики 3 липня 1992 р. був створений Кібернетичний центр АН України, до якого увійшли ІК ім. В.М. Глушкова, ІПММС та ІПС АН України. Директором Кібцентру був при- значений академік В.С. Михалєвич. На- укова дирекція була визначена у складі ди- ректорів зазначених інститутів, директорів Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1128 наукових відділень та заступника директо- ра з наукової роботи ІК ім. В.М. Глушкова. Для вирішення питань, пов’язаних з організацією діяльності та розміщен- ням інститутів Кібцентру, була створена комісія Президії АН України у складі: В.Г. Бар’яхтара (академік АН України, голова комісії), Ю.О. Митропольського (академік-секретар Відділення матема- тики АН України), О.М. Гузя (академік НАНУ, директор Інституту механіки АН), В.І. Скуріхіна (заст. директора ІК ім. В.М. Глушкова), М.Д. Качаловсько- го (начальник Управління капітально- го будівництва Президії АН України), О.П. Акіменка (заступник начальника Управління кадрів Президії АН Украї- ни), М.П. Романенка (начальника Пла- ново-економічного управління Президії АН України), В.Д. Степаненка (заступ- ник керуючого справами АН України) та В.Ф. Мачуліна (заступник начальника Науково-організаційного відділу Прези- дії АН України, секретар комісії) [39]. На сучасному етапі генеральним директо- ром Кібцентру є академік НАН України І.В. Сергієнко. У складі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова АН України 16 липня 1992 р. було створене Відділення таймер- них обчислювальних пристроїв (ВТОП) на самостійному балансі з правами юри- дичної особи, оскільки під керівництвом академіка АН України Г.Є. Пухова сфор- мувався оригінальний науковий напрям у галузі обчислювальної техніки, результати якого зумовили передумови для констру- ювання перспективних швидкодіючих об- числювальних систем високої надійності та продуктивності. Зокрема, в Інституті про- блем моделювання в енергетиці (ІПМЕ) АН України та в конструкторському бюро при Хмельницькому технологічному ін- ституті (керівник – доктор технічних наук В.Ф. Бардаченко) проводилися розробки таймерних обчислювальних структур. У 1992 р. у ВТОП були наступні основні напрями наукових досліджень: розробка теоретичних основ і методів створення таймерних обчислювальних пристроїв; створення методів аналізу і синтезу таймерних інформаційних сис- тем, зокрема систем управління енер- гетичними об’єктами; розробка методів технологічної реалізації таймерних при- строїв для промисловості засобів зв’язку. Керівником ВТОП ІК було призначено В.Ф. Бардаченка, талановитого винахід- ника та енергійного керівника [40]. 20 жовтня 1993 р. ВТОП було перейменова- но на Центр таймерних обчислювальних систем (ЦТОС) Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова АН України [41]. За результатами 1996 р. нетривіальне поєднання інтелектуальної парадигми з теорією таймерних обчислювальних сис- тем дозволило розробити та розпочати в ЦТОС практичне впровадження цілої низки патентно захищених у провідних країнах світу апаратно-програмних засо- бів для прискорення виконання операцій в процесорах спеціального призначення, а також ідентифікаційних пристроїв та систем, унікальних за споживчими по- казниками, зокрема й екологічними [42]. На сучасному етапі центром здій- снюються дослідження за такими на- уковими напрямами: розробка концеп- туальних основ та засобів персоналізації комп’ютерних систем з використанням ключа-ідентифікатора; створення про- грамно-апаратних засобів персоналізації мобільних комп’ютерних систем; роз- робка алгоритмів і програм підтримки технологій для захисту та персоналізації складних технічних систем. Крім того, активно виконується цикл робіт із розробки теоретичних основ персоналізації та апаратно-програмних комплексів персоналізації складних тех- нічних систем, в тому числі комп’ютерних та телекомунікаційних. Методи дослі- ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 129 дження — математичний апарат автен- тифікації та ідентифікації користувачів; таймерні методи обробки інформації, обмін керуючими даними за існуючими протоколами, як послідовними, так і па- ралельними. Було розпочато роботу над програмно-апаратними комплексами для захисту від несанкціонованого доступу до текстової, графічної та голосової інфор- мації. Після смерті у 2007 р. В.Ф. Барда- ченка обов’язки директора ЦТОС вико- нує кандидат фізико-математичних наук О.М. Ходзінський [43]. На базі Відділення систем керування Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України з кількістю співробітників (безпосередньо в інституті) 150–200 чоло- вік 8 квітня 1996 р. був створений Інсти- тут космічних досліджень Національної академії наук України та Національного космічного агентства України, який очо- лив академік НАН України В.М. Кунце- вич, з госпрозрахунковою філією на базі СКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ (м. Львів). Інститут космічних досліджень НАНУ–НКАУ та- кож був включений до складу ВІОТА [44]. Основними напрямами діяльності установи є фундаментальні та приклад- ні дослідження у космосі, астрофізичні дослідження об’єктів Всесвіту, зокрема у недоступних з поверхні Землі діапазонах; розробка стратегії та принципів вико- ристання космічних засобів у досліджен- ні Всесвіту для вирішення науково-до- слідних та практичних завдань в інтер- есах народного господарства; розробка та випробування в умовах космосу тех- нологічних процесів і наукової апаратури для космічних досліджень; розробка но- вих принципів та вдосконалення систем навігації та керування рухом космічних апаратів, моніторингу Землі й космосу та створення інформаційних космічних систем; розробка пропозицій щодо кон- цепції і стратегії космічних програм. До найбільш вагомих результатів ді- яльності інституту слід віднести розробку системного підходу до наукового та при- кладного використання даних дистан- ційного зондування Землі та програм- но-технічну реалізацію обробки даних вітчизняних космічних апаратів «Січ-1», «Січ-2» та «Океан-О»; введення в дію першої черги Центру обробки наукової інформації [45]. З 2007 р. інститут очо- лює доктор фізико-математичних наук О.П. Федоров. Відділення інформатики, обчислю- вальної техніки та автоматизації (ВІОТА) НАН України було перейменовано на Відділення інформатики НАН України (сучасна назва) 6 травня 1997 р. рішен- ням Загальних зборів НАН України [46]. 26 лютого 1997 р. був створений Між- народний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем (МННЦІТіС) Національної академії наук України та Міністерства освіти України за сприяння уряду України та ЮНЕС- КО. Міжнародний центр є установою, в роботі якої поєднуються науково-дослід- на, навчальна та міжнародна діяльність в галузі інформатики, інформаційних та телекомунікаційних технологій. Центральне місце в діяльності МННЦІТіС займають проблеми ство- рення нових інтелектуальних інформа- ційних технологій та систем, нові інфор- маційно-комунікаційні технології для науки та освіти, проблеми інформатиза- ції та інформаційного суспільства в Укра- їні. Центр успішно вирішує одну з клю- чових проблем інформатики – створення інтелектуальних ІТ, що здатні відтворю- вати елементи інтелекту людини [47, 48]. Того ж року було створено Навчаль- но-науковий комплекс «Інститут при- кладного системного аналізу» (ННК «ІПСА») Національного технічного уні- верситету України «Київський політех- нічний інститут» МОН України та НАН Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1130 України (подвійне підпорядкування – як втілення концепції інтеграції науки i освіти) з метою проведення передових наукових досліджень та цільової під- готовки висококваліфікованих кадрів у сфері прикладного системного аналізу, новітніх інформаційних технологій та комп’ютерних наук [49]. На сучасному етапі до складу Відді- лення інформатики НАН України входять наступні установи: Кібернетичний центр, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова, Інститут програмних систем, Інститут проблем реєстрації інформації та його Ужгородський науково-технічний центр матеріалів оптичних носіїв інформації, Центр досліджень науково-технічного по- тенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва, Інститут космічних досліджень НАH України та ДКА України з його Львів- ським центром, а також Науково-на- вчальний комплекс ІКД НАН України та ДКА України Головної астрономічної об- серваторії НАН України та Харківського національного університету радіоелектро- ніки МОН України, Навчально-науковий комплекс «Інститут прикладного систем- ного аналізу» НТУУ «КПІ» Міністерства освіти, науки, молоді і спорту та НАН України, Міжнародний науково-навчаль- ний центр інформаційних технологій та систем НАН України та ММОНМС Укра- їни, Інститут проблем штучного інтелекту МОНМС України та НАН України, Дер- жавний науково-дослідний інститут ін- форматизації та моделювання економіки Мінекономіки України та НАН України, Міжнародний науковий центр техноло- гії програмування «ТЕХНОСОФТ» НАH України та Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України. Крім того, Відділення інформатики здій- снює науково-методичне керівництво Ін- ститутом телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України, Навчально-учбовим центром прикладної інформатики НАН України та Науково- дослідним інститутом телекомунікацій- них систем НТУУ «КПІ» МОНМС Украї- ни та НАН України. У наукових установах Відділення ін- форматики на сьогодні працюють понад 2300 співробітників, серед яких близько 1300 наукових співробітників, 145 докто- рів та 444 кандидатів наук [50]. Постановою Загальних зборів Націо- нальної академії наук України від 21 квіт- ня 2011 р. № 2 академіком-секретарем Відділення інформатики НАН України було затверджено академіка НАН Украї- ни Дейнеку Василя Степановича. Незважаючи на складне економічне становище, Відділення інформатики на сучасному етапі об’єднує потужну ме- режу наукових установ з широким спек- тром досліджень, проте загальновідомо, що наука України отримує недостатнє фінансування, спостерігається еміграція наукової молоді. І хоча сьогодні в країні сформована приватна IT-індустрія, на- укова база України вже технологічно за- старіла. Наприклад, автори доповіді “Кі- бербезпека: світові тенденції та виклики для України” з Національного інституту стратегічних досліджень від 26.05.2011 р. у висновку констатують, що “Україна досі залишається уразливою (особли- во її телекомунікаційна складова), й не в останню чергу через надмірно широ- ке запровадження західних програмних продуктів і використання матеріально- технічної бази іноземного виробництва”. Зараз інформаційні технології в світі належать до проривних технологій. Лише за умов зацікавленості держави в піднятті світового рейтингу та всебічної підтрим- ки науки наукові установи, зокрема Від- ділення інформатики НАН України, змо- жуть повною мірою використати свій по- тужний потенціал та впровадити наукові розробки практично в усі галузі економі- ки та суспільного життя. ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 131 ДОДАТОК Лист В.М. Глушкова до президента АН СРСР А.П. Александрова (Приватний архів В.В. Глушкової) ГЛУБОКОУВАЖАЕМЫЙ AЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ! * 28 августа – 6 сентября 1978 г. в Испании проходила Первая Межправительственная конферен- ция по стратегии и политике в области информатики, организованная ЮНЕСКО и Международным Бюро Информации /МБИ/. Рассматривая материалы конференции у меня возникли некоторые идеи, с которыми я хотел бы с Вами поделиться. Исследования в области информатики получили существенное развитие во многих странах мира, хотя при этом толкование термина “информатика” и концепции, которые развиваются в области знаний существенно различны. У нас в стране с термином “информатика” связаны исследования в основном с закономерностями, структурой, свойствами и принципами обработки научной и научно- технической информации. Указанная Межправительственная конференция утвердила следующее понятие “информатики”: “Информатика” охватывает области, связанные с разработкой, созданием оценкой, использованием и материально-техническим обслуживанием систем обработки информа- ции, включая машины и оборудование, математическое обеспечение, организационные и людские аспекты, а также комплекс их промышленного, коммерческого, административного, социального и политического воздействия. Таким образом, информатика в этом смысле включает и то, что часто называет вычислительной наукой /или наукой об ЭВМ/, вместе с ее технологическими и теоретичес- кими основами, а также ее приложениями; обширные области кибернетики, наука о системах и науки об информации подпадают под категорию, которую мы называем “информатикой”. Приведенное определение значительно расширяет понимание предмета этой науки, ее места и значение результатов в этой области для развития других наук и научно-технического прогресса. В выступлениях Генерального директора ЮНЕСКО, представителей правительств многих стран придается огромное значение развитию информатики /в работе конференции принимали учас- тие делегаты от 78 государств, около 300 человек/. Генеральный директор ЮНЕСКО так оценивает перспективы развития информатики: “Человечество уже было свидетелем нескольких технических революций, все из которых оставили глубокий след на этой эпохе, когда они происходили… Все по- зволяет думать, что информатика находиться на пути к тому, чтобы вызвать подобный сдвиг, на этот раз в глобальных масштабах”. Таким образом, следует считать, что информатика – новая область науки, требующая офици- ального признания в нашей стране, прежде всего в Академии наук СССР. Термин “Информатика” мог бы послужить названием нового отделения Академии наук СССР. С глубоким уважением а к а д е м и к В.М. Глушков * Александров Анатолій Петрович – президент АН СРСР в 1975–1986 рр. Î.ß. Ãîðîõîâàòñüêà, Ñ.Î. Æàá³í Science and Science of Science, 2012, № 1132 1. Про створення Відділу (відділення) математики, механіки і кібернетики АН УРСР. Постанова Загальних зборів АН УРСР від 12 червня 1963 р. – Архів Президії НАН України, ф. 251-р, оп. 1, од. зб. 1279. – С. 153–155. 2. Про розділення Відділення математики і кібернетики АН УРСР. Постанова Президії Академії наук Укра- їнської РСР від 24.02.88 № 59. – Там само, ф. 251-р. 3. Про розділення Відділення математики і кібернетики АН УРСР. Постанова Загальних зборів Академії наук Української РСР від 29 березня 1988 р. № 3. – Там само. 4. Про персональний склад Відділення математики УРСР та Відділення інформатики, обчислювальної тех- ніки та автоматизації АН УРСР. Постанова Президії Академії наук Української РСР від 24.02.88 № 60. Додаток 2. – Там само. 5. Постанова Президії Академії наук Української РСР від 14.03.88 № 91. – Там само. 6. Вибори віце-президентів Академії наук УРСР, головного вченого секретаря Президії АН УРСР, членів Президії АН УРСР, затвердження академіків-секретарів відділень Академії наук УРСР. Постанова № 16 Загальних зборів Академії наук Української РСР від 31 березня 1988 р. – Там само. 7. Про заснування читань ім. В.М. Глушкова. Президія Академії наук Української РСР Постанова від 31.10.90 № 286. – Там само. 8. Стан та перспективи розвитку інформатики в Україні: монографія / Алексєєв В.А., Алішов Н.І. Андон П.І. та ін. – К. : Наук. думка, 2010. – 1008 с. 9. Національна академія наук України Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова. Співробітники [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу: http://icyb.kiev.ua/s/15/ua/sotrudniki.html. 10. О статусе Межотраслевого научного центра технологии программирования Постановление Президиума Академии наук Украинской ССР и Государственного комитета СССР по вычислительной технике и информати- ке от 24 марта 1989 г. № 87/12 – Поточний архів Президії НАН України. 11. О Межотраслевом научном центре технологии программирования Государственного комитета СССР по вычислительной технике и информатике. 9 декабря 1988 г. Положение. – Там само. 12. Про прийняття у відання АН України Міжнародного центру технології програмування Постанова Пре- зидії Академії наук України від 16.07.92 № 221. – Там само. 13. Про створення у м.Києві Інституту проблем реєстрації інформації Академії наук УРСР Постанова Пре- зидії Академії наук Української РСР від 24.09.87 № 305. – Архів Президії НАН України, ф. 251-р. 14. Національна академія наук України. Інститут проблем реєстрації інформації [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: http://www.ipri.kiev.ua/index.php?id=cetest_firstpage. 15. Про створення республіканської телевізійно-комп’ютерної системи масового розповсюдження інфор- мації. Постанова Президії Академії наук Української РСР від 01.03.91 № 63. – Поточний архів Президії НАН України. 16. Про передачу у відання Академії наук України Спеціального конструкторського бюро оптичних запам’ятовуючих пристроїв Держоборонпроммашу України. Президія Академії наук України від 22.01.92 № 19. – Там само. 17. Про створення Ужгородського Відділення елементів і структур оптоінформатики Інституту проблем ре- єстрації інформації Академії наук України. Президія Академії наук України. Розпорядження від 05.02.1993 р. № 129 – Поточний архів Президії НАН України. 18. Ужгородський науково-технологічний центр матеріалів оптичних носіїв Інституту проблем реєстрації ін- формації НАН України. Винаходи та інновації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.logos.biz.ua/ proj/vynahid/vol2/06.pdf. 19. Про подальший розвиток в АН УРСР досліджень теоретичних і прикладних проблем організації науки та історії природознавства і техніки Постанова Президії Академії наук УРСР від 22.07.1986 р. № 313. – Поточний архів Президії НАН України. 20. Про зміну статусу Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва. Витяг з протоколу засідання Президії Академії наук Української РСР від 8 травня 1991 р. № 18. – Там само. 21. Про зміну статусу Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва АН УРСР. Постанова Президії Академії наук Української РСР від 8 травня 1991 р. № 128. – Там само. 22. Про створення в складі Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. До- брова АН України відділення історії науки. Постанова Президії Академії наук України від 19 лютого 1992 р. № 56. – Там само. 23. ЦДПІН НАН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stepscenter.ho.ua/napr.htm. 24. Постанова № 2 бюро Відділення інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації Академії наук Української РСР від 1 липня 1991 р. – Поточний архів Президії НАН України. 25. Про створення Інституту проблем штучного інтелекту подвійного підпорядкування Мінвузу та Акаде- мії наук України на базі Донецького державного університету. Наказ-розпорядження Міністерства вищої освіти України та Академії наук України. № 210 / 27/209 від 9 жовтня 1991 р. – Там само. 26. Інститут проблем штучного інтелекту НАН України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iai. donetsk.ua/. 27. Про перетворення Інженерного центру мікроелектроніки (ІЦМЕ) Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем (СКБ ММС) Інституту кібернетики (ІК) ім. В.М. Глушкова АН України на ²ÑÒÎÐ²ß Â²ÄÄ²ËÅÍÍß ²ÍÔÎÐÌÀÒÈÊÈ ÍÀÍ ÓÊÐÀ¯ÍÈ (1988-2011 ÐÐ.) Наука та наукознавство, 2012, № 1 133 Науково-інженерний центр мікроелектроніки (НІЦМЕ) „НТК ІК ім. В.М. Глушкова” АН України. Постанова бюро Президії Академії наук України № 353-Б від 28.12.1991 р. – Поточний архів Президії НАН України. 28. Діяльність Державного науково-інженерного центру мікроелектроніки Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України в 1994 р. Додаток 1. – Там само. 29. Діяльність Державного науково-інженерного центру мікроелектроніки Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України в 1995 р. Додаток 1. – Там само. 30. Діяльність Державного науково-інженерного центру мікроелектроніки Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАНУ в 1996 р. Додаток 1. – Там само. 31. Хоменко Л.Г. История отечественной кибернетики и информатики. Монография / Л.Г.Хоменко.– К.: Ин-т кибернетики им. В.М. Глушкова НАН Украины, 1998. – 455 с. 32. ИПТМ РАН [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ipmt-hpm.ac.ru/index.ru.html. 33. Письмо директора ИК АН Украины академика В.С. Михалевича президенту Академии наук Украины академику Б.Е. Патону от 30.06.92 № 55/19-7. – Поточний архів Президії НАН України. 34. Письмо директора СКТБ ПО член-кор. АН Украины Андона Ф.И. президенту Академии наук Украины академику Б.Е. Патону от 30.06.92 № 239/А-105. – Там само. 35. Інститут програмних систем НАНУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.isofts.kiev.ua/ web/guest. 36. Про створення Інституту проблем математичних машин і систем АН України. Постанова бюро Президії Академії наук України. від 25.06.92 № 180-Б. – Архів Президії НАН України, ф. 251-р. 37. Про реорганізацію Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем Інституту кі- бернетики ім. В.М. Глушкова АН України в Інститут проблем математичних машин і систем (ІПММС) АН Укра- їни. Постанова Президії Академії наук України. від 03.07.92 № 193. – Там само. 38. ІПММС – Історія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.immsp.kiev.ua/history. 39. Про створення Кібернетичного центру АН України. Постанова Президії Академії наук України від 03.07.1992 р. № 195. – Архів Президії НАН України. – Ф. 251-р. 40. Про створення в м. Києві в складі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова АН України Відділення тай- мерних обчислювальних пристроїв. Постанова Президії Академії наук України від 16.07. 92 № 218. – Там само. 41. Про зміну назви Відділення таймерних обчислювальних пристроїв у складі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова АН України. Постанова Президії Академії наук України від 20.10.93 № 307. – Там само. 42. Про перспективи розробки та створення інтелектуальних інформаційних систем нового покоління. По- станова Президії НАН України та колегії Міністерства освіти України від 18.12.96 № 389/17/7-6. – Поточний архів Президії НАН України. 43. Центр таймерних обчислювальних систем Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http://tau-systems.org.ua/about.php. 44. Про створення Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Національного космічного агентства України. Спільний наказ Національної академії наук та Національного космічного агент- ства України від 08.04.96 № 55/63. – Поточний архів Президії НАН України. 45. Інститут космічних досліджень НАНУ–НКАУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/institutions/iki/index.html. 46. Про перейменування Відділення інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації (ВІОТА) НАН України. Постанова Загальних Зборів Національної академії наук України від 06.04.97 № 26-267. – Поточний ар- хів Президії НАН України, спр. № 43. 47. Про створення Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Націо- нальної академії наук України та Міністерства освіти України. Спільний наказ Національної академії наук Украї- ни та Міністерство освіти України від 26 лютого 1997 р. № 23/54. – Поточний архів Президії НАН України. 48. Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irtc.org.ua. 49. Навчально-науковий комплекс «Інститут прикладного системного аналізу» НТУУ «КПІ» МОН та НАН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iasa.kpi.ua/about-iasa-uk. 50. Звіт про діяльність Наіональної академії наук України у 2010 році, ч.2. – К.: Видавничий дім «Академпе- ріодика», 2011. – 193 с. Одержано 06.02.2012 О.Я. Гороховатская, С.А. Жабин Èñòîðèÿ Îòäåëåíèÿ èíôîðìàòèêè ÍÀÍ Óêðàèíû (1988–2011) В статье на основе архивных документов изложена история создания и развития Отделения інформатики НАН Украины от 1988 г. до сегодняшнего дня. Расмотрены научные направления и достижения научно-исследо- вательских учреждений отделения.

Історія Відділення інформатики НАН України (1988-2011)

Репозитарії

Схожі ресурси