Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості

Розглянуто сутність лізингу та можливість використання лізингу у вугільній промисловості. Проаналізовано необхідність становлення і розвитку лізингу для технічного переозброєння підприємств вугільної промисловості. Доведено, що лізинг є ефективним інструментом оновлення основних фондів та збільшення...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Мєшкова, В.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49399
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості / В.С. Мєшкова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 177-185 — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49399
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-493992013-09-20T03:05:48Z Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості Мєшкова, В.С. Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів Розглянуто сутність лізингу та можливість використання лізингу у вугільній промисловості. Проаналізовано необхідність становлення і розвитку лізингу для технічного переозброєння підприємств вугільної промисловості. Доведено, що лізинг є ефективним інструментом оновлення основних фондів та збільшення виробничих потужностей підприємств та при сучасній економічній ситуації може сприяти мобілізації коштів для інноваційного розвитку вугільної галузі. Ключові слова: лізинг, вугільна промисловість, розвиток, основні фонди, технічне пере¬озбро¬єння. Рассмотрены сущность лизинга и возможность использования лизинга в угольной промышленности. Проанализированы необходимость становления и развития лизинга для технического перевооружения предприятий угольной промышленности. Доказано, что лизинг является эффективным инструментом обновления основных фондов и увеличения производственных мощностей предприятий и при современной экономической ситуации может способствовать мобилизации денежных средств для инновационного развития угольной отрасли. Ключевые слова: лизинг, угольная промышленность, развитие, основные фонды, техническое перевооружение. The coal industry is one of the most important parts of the economics of Ukraine, which manufactures products that are necessary for energy and metallurgical sectors of the economics and for providing of energy security of the country. However, the technical condition of the major part of coal-mining enterprises is rather unsatisfactory. A promising method of providing for equipment modernization is renting, one form of which is leasing. The purpose of the article is proving the urgency of development of leasing in the coal field of Ukraine, enterprises of which have lack of funds for getting modern mining equipment. Technical modernization of mines is held over because of the deficit of investment resources. The country is not able to support the investment transformation of the field in the full amount. It impels the coal field to make a non-traditional decision which makes it possible to carry out technical modernization of the coal field by mobilization of assets of entrepreneurial structures when state investments are low. The nature of leasing, and possibility of leasing usage in the coal industry were observed. The necessity of formation and development of leasing for technical modernization of coal industry enterprises was analysed. The urgency of leasing development in Ukraine is conditioned by an unfavourable condition of equipment parking: significant specific weight of obsolescent equipment, low efficiency of its usage, absence of spares. The main advantages of leasing are the amount of payments that are fixed for a long period, possibility of full financing of production groups, liquidity of capital investments, and creating of working places. Moreover, leasing can help to settle the quiet sharp problem for coal enterprises of timely promotion of innovative facilities and resources concentration. The favourable conditions for development of leasing relationships in Ukraine were formed. The preconditions for that are: great necessity in renovation of production facilities, non-payment crisis, aggravation of production distribution, slowdown in production, etc. Leasing gives a possibility to not involve loan capital and not freeze the own capital, but to save on expanses that relate to property ownership, and to make use of tax remissions and faster amortization of leasing object. Thus for development of the coal field it is necessary to apply new technologies of mining in refining coalfaces, progressive schemes of development of coal beds, the most effective schemes of preparation of a mine field. Because of lack of funds leasing can be a promising method. Because of its specific economic nature, leasing type of activity is able to make a great contribution to raising and developing the national economics, and as for the international level - to create and to consolidate new relations with foreign investors. It is proved that leasing is an effective instrument for renovation of the fixed assets and for growth of production facilities of enterprises, and that it can promote mobilization of monetary funds for innovative development of the coal field in the modern economic conditions. Keywords: leasing, coal industry, develop-ment, fixed assets, technical modernization. 2012 Article Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості / В.С. Мєшкова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 177-185 — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49399 658.91:622 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів
spellingShingle	Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів Мєшкова, В.С. Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості Економіка промисловості
description	Розглянуто сутність лізингу та можливість використання лізингу у вугільній промисловості. Проаналізовано необхідність становлення і розвитку лізингу для технічного переозброєння підприємств вугільної промисловості. Доведено, що лізинг є ефективним інструментом оновлення основних фондів та збільшення виробничих потужностей підприємств та при сучасній економічній ситуації може сприяти мобілізації коштів для інноваційного розвитку вугільної галузі. Ключові слова: лізинг, вугільна промисловість, розвиток, основні фонди, технічне пере¬озбро¬єння.
format	Article
author	Мєшкова, В.С.
author_facet	Мєшкова, В.С.
author_sort	Мєшкова, В.С.
title	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
title_short	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
title_full	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
title_fullStr	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
title_full_unstemmed	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
title_sort	використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Проблеми економіки промислових підприємств і виробничих комплексів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49399
citation_txt	Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості / В.С. Мєшкова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 177-185 — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT mêškovavs vikoristannâlízinguperspektivnijšlâhrozvitkuvugledobuvnoípromislovostí
first_indexed	2025-07-04T10:28:24Z
last_indexed	2025-07-04T10:28:24Z
_version_	1836711836826730496
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 177 2012, № 3-4 (59-60) УДК 658.91:622 Вікторія Сергіївна Мєшкова Донецький державний університет управління ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ВУГЛЕДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У світовій економіці вугілля застосову- ється як основний енергоносій, посідаючи третю позицію за обсягами використання після нафти та природного газу. Вугільна промисловість є однією з головних ланок економіки України, яка виробляє продукцію, необхідну для енергетичного й металургій- ного секторів економіки, а також для забез- печення енергетичної безпеки держави. Але технічний стан більшості вугледобувних під- приємств є вкрай незадовільним. Основною причиною зменшення виробничих потужно- стей і низького рівня їх освоєння є недостат- ній обсяг капітальних вкладень у будівницт- во, реконструкцію і технічне переоснащення вугледобувних підприємств, а також у прид- бання гірничошахтного устаткування для оснащення вибоїв і заміни стаціонарного устаткування, що відпрацювало свій ресурс [6]. У Концепції розвитку вугільної промис- ловості вказано, що практично 96% шахт по- над 20 років працюють без реконструкції. Дві третини основного стаціонарного устатку- вання відпрацювали нормативний строк екс- плуатації та потребують негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів су- часного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів – близько 15% [10]. Отже, основним чинником, що заважає роз- витку галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сьогодні не дає можливості забезпе- чити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. Іншими негатив- ними чинниками є: недосконалість законо- давства у відповідній сфері, низька ефектив- ність управління галуззю на всіх рівнях, не- досконала структура шахтного фонду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гір- ничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, значний ступінь зносу стаці- онарного обладнання і недостатня чисель- ність працівників, насамперед основних гір- ничих професій. Перспективний метод за- безпечення оновлення устаткування полягає у придбанні його в оренду, однією з форм якої є лізинг. Сучасний етап реструктуризації вугільної галузі для більшості її суб'єктів ха- рактеризується різким спадом або повним припиненням інвестування виробництва за рахунок власних коштів. Тому у випадку тимчасового або постійного браку власних ресурсів і засобів праці вугледобувні підпри- ємства можуть скористатися для відновлення й розвитку своєї технічної бази таким розпо- всюдженим у світі методом фінансування, як лізинг. Проблему використання лізингу у вугі- льній промисловості досліджують такі нау- ковці, як Л. Лесик, О. Демченко, О. Кущ та інші. Л. Лесик розглядає лізинг як джерело технічного переозброєння вугільних шахт, А. Демченко розкриває перспективи викори- стання лізингових відносин у вугледобувній промисловості. Питання організації лізингу у вугільній галузі розглядають також такі вітчизняні вчені, як І. Ткаченко, О. Пампура. У своїх працях вони виділяють потенційних учасників лізингових взаємовідносин, нада- ють характеристику взаємозв’язків між ни- ми, прогнозують обсяги інвестування за ра- хунок лізингу та окреслюють перспективи його реалізації у вугільній галузі. Метою статті є доведення актуальності розвитку лізингу у вугільній галузі України, підприємствам якої не вистачає коштів на придбання сучасного гірничошахтного уста- ткування. Значно впливає на ефективність роботи вугільної галузі стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експ- луатуються менше 20 років. Незважаючи на © В.С. Мєшкова, 2012 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 178 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) значний строк експлуатації шахт, обсяги ре- конструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15-20 років у Донбасі не було закладено жо- дної шахти, у Львівсько-Волинському басей- ні – одна, у Дніпровському – один розріз. Ос- тання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х – на початку 70-х років ХХ ст. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств. Технічне переозброєння шахт стриму- ється дефіцитом інвестиційних ресурсів. Держава не в змозі в повному обсязі підтри- мувати інноваційне перетворення галузі. За даними Державного комітету статистики України, загальна сума витрат на фінансу- вання інноваційної діяльності у 2007 р. скла- ла 10850,9 млн грн, а за рахунок держбюдже- ту – 144,8 млн грн; у 2008 р. загальна сума – 11994,2 млн грн, за рахунок держбюджету – 336,9 млн грн; у 2009 р. загальна сума ви- трат – 7949,9 млн грн, за рахунок держбюд- жету – 127,0 млн грн; у 2010 р. загальна сума витрат – 8045,5 млн грн, за рахунок держ- бюджету – 87,0 млн грн; у 2011 р. загальна сума витрат – 14333,5 млн грн, за рахунок держбюджету – 149,2 млн грн. Це змушує вугільну галузь приймати нетрадиційні рі- шення, які дозволяють при невеликих держа- вних вкладеннях здійснювати технічне пере- озброєння вугільної галузі за рахунок мобілі- зації активів підприємницьких структур. Варто підкреслити, що при залученні інвестицій велике значення мають інновації. Спектр цих можливостей дуже широкий. У майбутньому можна виділити такі перспек- тивні напрями: використання вуглеводневих газів, що виділяються та вивільняються в процесі видобутку вугілля; використання сірки, що міститься в окремих пластах; пере- робка відвалів шахтної породи; переробка відходів вуглезбагачення. Зазначені можли- вості не вичерпують усього потенціалу вуг- ледобувних і вуглепереробних підприємств, і це тільки підкреслює їх високу інвестиційну привабливість. Пожвавлення інвестиційної активності є однією з головних умов стійко- го, якісного економічного розвитку підпри- ємств вугледобувної промисловості. Обсяги інвестицій в основний капітал за видами еко- номічної діяльності відображено в таблиці. Таблиця Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності, млн грн Показники 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Промисловість, всього 44804 64341 76617,7 57657,6 58558,2 86312,8 Добувна промисловість 8594 12142 16767,1 13914,0 15613,5 24609,2 Переробна промисловість 30113 44823 48975,9 35322,2 34230,7 41299,6 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 6096 7376 10874,7 8421,4 8714,0 20404,0 Наявний потенціал для розвитку вугі- льної промисловості країни (значні, не менш ніж на 400 років, запаси вугілля, розвинена транспортна система, висококваліфіковані кадри академічної та галузевої гірничої нау- ки, робітники і фахівці-шахтарі, достатні ви- робничі потужності заводів вугільного ма- шинобудування, шахтобудівних організацій, заводів, що виробляють будівельні матеріа- ли, готові конструкції) через величезний де- фіцит інвестиційних ресурсів використову- ється незадовільно, фінансовий стан більшо- сті шахт продовжує погіршуватися. Це об'єк- тивно визначає труднощі виходу галузі з кризи і формування передумов для забезпе- чення її стабільної роботи в майбутньому. Економічну основу кризи на більшості шахт становлять значний дефіцит власних коштів й обмеженість фінансових можливостей держави для підтримки національної вугіль- ної промисловості, у першу чергу, за рахунок прискорення модернізації та відновлення шахтного фонду з метою припинення його прогресуючого старіння [12]. Значним резер- вом підвищення ефективності економічного потенціалу є своєчасне й регулярне оновлен- ня і технічне переозброєння всіх галузей на- ціональної економіки, у тому числі вугільної промисловості. Масштаби створених основ- них фондів обумовлюють великі обсяги ви- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 179 2012, № 3-4 (59-60) трат на їх підтримання у робочому стані. Ра- зом з тим накопичення застарілих і зношених засобів праці заважає поліпшенню економіч- них показників підприємств, відволікає на їх обслуговування і ремонт значну кількість трудових ресурсів. Необхідним є становлення і розвиток лізингу для технічного переозброєння під- приємств вугільної промисловості. Світова практика розвитку вугільної промисловості свідчить про значну користь використання лізингу [2]. Лізинг становить інтерес й для біль- шості підприємств вугільної промисловості України, у яких не вистачає коштів на прид- бання сучасного гірничошахтного устатку- вання. Розвиваючи лізингові угоди у вугільній промисловості, одразу можна вирішити де- кілька проблем, а саме: без значних початкових витрат здійс- нити реконструкцію застарілих вугільних підприємств; забезпечити замовленнями вітчизняні машинобудівні підприємства – виробників засобів виробництва і будівельні організації, що стане каталізатором початку економіч- ного підйому в цих галузях промисловості; створити в країні додаткову кількість робочих місць у тих регіонах, де це особливо актуально, а саме у вугледобувних [8]. Актуальність розвитку лізингу в Украї- ні обумовлена несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефектив- ність його використання, відсутність забез- печеності запасними частинами. Слово «лізинг» є відповідною транс- крипцією з англійської мови терміна «lease», що в перекладі означає «оренда». З економі- чної точки зору між орендою і лізингом є суттєва відмінність. Під орендою розуміється надання орендодавцем в оренду власного майна, яке йому на даний час не потрібне, за певну плату – орендні платежі. За умови ви- користання лізингу лізингоодержувач замов- ляє у лізингодавця необхідні основні засоби, який у свою чергу їх придбає у постачальни- ка (виробника) і надає лізингоодержувачу [5]. В Україні, відповідно до чинного законо- давства, під орендною операцією розуміють господарську операцію суб'єкта підприємни- цької діяльності (орендодавця), що передба- чає передачу права користування матеріаль- ними цінностями іншому суб'єкту підприєм- ницької діяльності (орендарю) на платній основі та на визначений строк. При цьому об'єктом орендних відносин є матеріальні цінності, що входять до складу основних за- собів (фондів) підприємства, за винятком тих, первісна вартість яких погашається про- тягом одного виробничого циклу. Основними видами лізингу є фінансо- вий лізинг (finance lease) і оперативний (operating lease). Головна відмінність між двома видами лізингу полягає в терміні екс- плуатації обладнання. Оперативний лізинг передбачає, що термін договору експлуатації значно нижчий, ніж нормативний строк слу- жби майна. При фінансовому лізингу лізин- гоодержувач користується об’єктом лізингу тривалий термін, за який амортизується вся або більша його частина, а за рахунок лізин- гових платежів повертає вартість майна [5]. Якщо порівнювати лізинг з орендою, то опе- ративна оренда - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що пе- редбачає передачу права користування мате- ріальними цінностями, які належать орендо- давцю, на термін, що не перевищує строк їх повної амортизації та обов'язкового повер- нення цих матеріальних цінностей орендода- вцю. При цьому право власності на орендо- вані цінності залишається в орендодавця протягом усього терміну оренди. Фінансова оренда – це господарська операція, що пе- редбачає придбання орендодавцем матеріа- льних цінностей на замовлення орендаря з подальшою передачею орендарю права кори- стування цими цінностями на термін, не менший як строк їх повної амортизації з обо- в'язковою подальшою передачею права влас- ності на ці матеріальні цінності орендарю. При цьому ризики загибелі або ушкодження об'єкта, усі види цивільної відповідальності, що можуть виникнути у зв'язку з викорис- танням орендованого майна, а також витрати на поточний і капітальний ремонт несе орен- дар [11]. Орендна плата може встановлюва- тися на все орендоване майно в сукупності або окремо по кожному об'єкту в натураль- ній, грошовій або змішаній формах. Розміри, –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 180 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) умови та терміни внесення орендної плати, а також порядок її перегляду визначаються договором оренди. Орендна плата містить суму амортизаційних відрахувань від вартос- ті орендованого майна та орендний відсоток. В орендну плату можуть також входити кош- ти, передані орендарем орендодавцю для ре- монту об'єктів під час та після закінчення терміну їх оренди. Залежно від кількості учасників лі- зингової операції розрізняють двосторонній (прямий) і багатосторонній (непрямий) лі- зинг. При прямому лізингу постачальник (виробник) майна і лізингодавець виступа- ють в одній особі. Непрямий лізинг виникає при збіль- шені кількості учасників лізингової операції. Класичний – тристоронній варіант лізингу: постачальник (виробник) – лізингодавець – лізингоодержувач. Суб'єктами лізингу є: постачальник або підприємство, що виготовляє основні фонди; лізингодавець (лізингова компанія); лізинго- одержувач (суб'єкт господарювання). Процес здійснення лізингової операції складається з таких етапів: 1) укладання лізинговою компанією тристоронньої угоди з лізингоодержувачем та постачальником; 2) поставка основних засобів лізинго- одержувачеві; 3) оплата лізинговою компанією пос- тачальнику вартості основних засобів; 4) сплата лізингоодержувачем оренд- них (лізингових) платежів лізинговій компа- нії. Виступаючи особливим способом фі- нансування інвестицій, лізингові операції є своєрідною альтернативою банківському кредитуванню. Банки також досить широко практикують здійснення лізингових опера- цій, іноді створюючи спеціально для цих ці- лей дочірні лізингові компанії. Для здійснен- ня лізингових операцій банк одержує необ- хідні для клієнтів основні засоби і здає їх в оренду, одержуючи за це орендну плату. Ця орендна плата не лише покриває витрати ба- нку, пов'язані з придбанням об'єктів лізингу, а й містить банківський прибуток. Головними перевагами лізингу є роз- мір платежів, що фіксуються на тривалий термін, можливість повного фінансування виробничих програм, ліквідність капітальних вкладень і створення робочих місць. Така форма інвестиційної діяльності дає змогу швидше оновлювати технічну базу, викорис- товувати в процесі виробництва нову техніку та технології, не потребує негайного початку платежів. При лізингу обладнання не зарахо- вується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і податків [4]. Плату за обладнання, надане в лізинг, шахти мають вносити у вигляді лізингових платежів, які включають: суму амортизацій- них відрахувань на обладнання, плату лізин- годавця за кредитні ресурси для придбання обладнання (якщо кредит взятий у банку) за лізинговий марж; ставку за ризик; плату за страхування лізингового майна; плату за до- даткові послуги лізингоодержувачу, якщо вони визначені договором. Витрати на утри- мання обладнання, наданого в лізинг, несуть лізингоодержувачі, якщо інше не передбаче- но відповідними договорами. У сучасних умовах вугільна промисловість може вирі- шити ряд питань за допомогою лізингу. З ме- тою одержання прибутку підприємства мог- ли б продати зайву техніку, що не викорис- товується, і невстановлене устаткування. Звідси виникає потреба у створенні спеціалі- зованих фірм, що організували б лізингову оренду. Для технічного переозброєння підп- риємств вугільної промисловості необхідні організації, орієнтовані на лізинг. Засновни- ками можуть бути банки, шахти, об'єднання, асоціації підприємств регіону, інвестиційні фонди, які б вирішували проблеми фінансу- вання її оцінки лізингових операцій, ство- рення бази інформації про попит і банку да- них устаткування, пропонованого в оренду [4]. Об'єктом лізингу виступає рухоме і не- рухоме майно, що може бути віднесене до основних засобів відповідно до законодавст- ва (машини, устаткування, транспортні засо- би, обчислювальна та оргтехніка, системи телекомунікації тощо), не заборонене до ві- льного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 181 2012, № 3-4 (59-60) Об'єкт лізингу протягом усього термі- ну дії договору є власністю лізингодавця. При цьому майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача із зазначенням, що це майно взяте у фінансовий лізинг. Майно, пе- редане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця із за- значенням, що воно передане в оперативний лізинг. Об'єкт лізингу, що підлягає реєстрації в державних органах нагляду (транспортні засоби тощо), реєструється за дорученням на ім'я будь-якої із сторін у встановленому за- коном порядку. Організацію лізингу у вугільній галузі відображено на рис. 1. Рис. 1. Організація лізингу у вугільній галузі Як видно з рис. 1, державний лізин- говий фонд повністю формується за рахунок коштів державного бюджету. Кошти в лізин- говий фонд направляються щорічно на без- поворотній основі не менш 5 років. Лізинго- ва компанія здійснює як функції безпосеред- ньо лізингодавця, так і діяльність щодо фі- нансування виробництва обладнання і забез- печення ним шахт [8]. Окреслена організаційна структура лі- зингу за сутністю має вертикальну ієрархію або лінійну структуру управління. Такі сис- теми управління притаманні малим організа- ціям і формам бізнесу, де прийняття рішення відбувається на одному рівні та не потребує погодження на декількох рівнях управління. Отже, при розвитку такої структури вона приречена на трансформування та реоргані- зацію. Іншим критичним аспектом, на який слід звернути увагу, є націленість таких лі- зингодавців на лізингоодержувачів – держа- вні вугледобувні підприємства. Недержав- ним вугледобувним підприємствам буде ва- жче отримати згоду на лізинг, адже вони не «вписуватимуться» у монопольно орієнтова- ну державну лізингову компанію. Усунення цих недоліків можливе при створенні міжгалузевої лізингової компанії, на думку О. Пампури [9]. Її відмінною рисою є створення лізингодавців не за рахунок дер- жавних коштів, а за участю зацікавлених осіб в організації лізингу на вугледобувному під- приємстві – державні органи влади, корпо- рації, виробники гірничого обладнання, бан- ки, науково-дослідні організації. Зазначені суб’єкти господарювання створюють довірчу компанію, яка виконує функції лізингової. За рахунок засновників вона придбає необхідне обладнання у власність для передачі його лізингоодержувачу. Обов'язковим елементом у схемі орга- нізації лізингу у вугільній галузі має стано- вити страхування лізингу (рис. 2). Надходження коштів від приватизації Кошти державного бюджету Протягом 5 років по 150-200 млн грн щорічно Державний лізинговий фонд Лізингодавець Лізингоодержувач Лізингові платежі –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 182 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) Продаж предмета лізингу Кредит Оплата предмета лізингу Лізингові платежі Страхування предмету лізингу Договір лізингу Рис. 2. Схема використання лізингу у вугільній галузі Незважаючи на привабливість і прос- тоту, лізинг потребує захисних заходів, а найбільш надійним і ефективним є страховий захист. Страхування лізингових операцій до- зволяє істотно упорядкувати фінансові та юридичні взаємовідносини між учасниками лізингової угоди. Страхові гарантії, з одного боку, забезпечують безперервність відтво- рення у сфері лізингової діяльності, а з іншо- го – компенсують втрати і підвищують пла- тоспроможність усіх учасників лізингової угоди. Страхування може здійснюватися за двома напрямами: страхування самого обла- днання або майна, переданого в лізинг, і страхування ризику непогашення лізингових платежів. При страхуванні обладнання та майна, переданого в лізинг, страхова компа- нія бере на себе зобов'язання щодо забезпе- чення страхового захисту від стандартних майнових ризиків: пожежа, вибух, крадіжка, стихійні лиха та інші подібні випадки. При цьому вартість страховки при страхуванні майна, переданого в лізинг, обходиться де- шевше, ніж страхування звичайного майна. Але стосується це лише ситуації при спів- праці з великою лізингової компанією, що пропонує страховикові великі сумарні порт- фелі ризиків. Майнові ризики беруть на страхування практично всі страхові компанії. Договір страхування майна, переданого в лізинг, укладається на весь термін дії дого- вору лізингу. Розмір тарифних ставок вста- новлюється залежно від умов страхування, обраних ризиків, а також терміну страхуван- ня. У середньому вони становлять від 0,2 до 7% від страхової суми, тобто від вартості пе- реданого в лізинг майна. Залежно від кон- кретних умов утримання майна розмір стра- хового платежу може бути істотно змінений. Система пільг, що практикуються в ряді компаній, передбачає також можливість оплати страхової премії в розстрочку. Але досвід лізингових операцій у вугільній галузі показав наявність високого рівня ризиків, пов'язаних із специфічними умовами експлу- атації обладнання, а також ризиків невиплати лізингових платежів, обумовлених неплато- спроможністю вугледобувних підприємств. Тому розмір страхового платежу може бути збільшений. В Україні процес становлення лізингу перебуває в початковій стадії, але активно розвивається. Крім того, лізинг може допо- могти вирішити досить гостру для вугільних підприємств проблему своєчасного просу- вання інноваційних можливостей, концент- рації ресурсів. Лізингова компанія Банк Лізингоодержувач ( вугільні підприємства) П ос та вк а пр ед ме та л із ин гу Постачальник предмета лізингу Страхова компанія –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 183 2012, № 3-4 (59-60) Через низьку платоспроможність вуг- ледобувних підприємств, а також високі бан- ківські відсотки за кредит у вугільній проми- словості України лізинг не набув широкого застосування. З огляду на досвід зарубіжних та українських лізингових організацій, неза- довільний економічний стан вугільної про- мисловості, переваги лізингу в технічному переозброєнні підприємств і чинний органі- заційно-економічний механізм взаємодії вуг- ледобувних підприємств і підприємств вугі- льного машинобудування, В. Ланговой у ро- боті [7] пропонує: створити на базі великих заводів ву- гільного машинобудування структурні під- розділи для надання в лізинг капітально від- ремонтованої гірничої техніки і такої, що була в експлуатації. При цьому вугільні шах- ти забезпечуватимуться технікою на умовах фінансового лізингу; організувати при Міністерстві палива й енергетики України підрозділ (фонд техні- чної підтримки) з питань координування та контролю за лізинговими операціями з капі- тально відремонтованою і придатною для роботи старою гірничою технікою із шахт, що закриваються; забезпечити законодавчі та нормати- вні умови, за яких вугледобувне підприємст- во, що не має достатніх ресурсів для прид- бання в лізинг нової техніки, мало б можли- вість одержати капітально відремонтовану, оплативши початкові лізингові платежі ре- монтним фондом (гірничошахтним устатку- ванням, що підлягає капітальному ремонту); сформувати при Міністерстві палива й енергетики України централізований, галу- зевий або у вугільних компаніях – регіональ- ний страховий лізинговий фонд, який би ві- дшкодовував лізингодавцю (машинобудів- ному заводу) вартість зданого в лізинг і втраченого гірничошахтного устаткування. В Україні склалися сприятливі умови для розвитку лізингових відносин. Перед- умовами для цього є: велика потреба у відно- вленні виробничих потужностей, криза не- платежів, погіршення збуту продукції, спад виробництва тощо. Лізинг дає змогу не залу- чати позиковий капітал і не заморожувати власний, заощаджувати на витратах, пов'яза- них із володінням майном, користуватися податковими пільгами та прискореною амор- тизацією об'єкта лізингу. Але для нормаль- ного функціонування лізингу у вугільній га- лузі України Н. Гришко та О. Кунченко ви- значають такі вимоги до організації лізингу [1]: 1) лізингодавці не повинні формува- тися тільки за рахунок державних коштів, але присутність державного капіталу є бажаною; 2) на законодавчому рівні закріпити повноваження місцевих органів влади у сприянні організації і розвитку лізингу на вугледобувних підприємствах; 3) слід уникати створення лінійної організації управління лізингом; 4) лізинг має бути доступним як для державних, так і для недержавних вугледо- бувних підприємств; 5) засновники лізингодавця повинні мати однакову вагу голосів при прийнятті управлінських рішень; 6) період підготовки лізингового про- екту має бути нетривалим або меншим одно- го року; 7) використовувати нестандартні фі- нансові схеми при розрахунках по лізинго- вих платежах. З метою підвищення ефективності лі- зингових операцій авторами роботи [1] за- пропоновано створити спеціалізовані лізин- гові компанії у кожному з вугільних басей- нів, які розташовані у п’ятьох адміністратив- них одиницях України: Донецькій, Лугансь- кій, Дніпропетровській, Львівській та Волин- ській областях. В Україні діють гірничо- металургійні, енергетичні та машинобудівні холдинги, які входять до промислово-фінан- сових груп із мільярдними капіталами. Це такі холдинги, як «Метінвест», «ДТЕК», «Ін- дустріальний Союз Донбасу», «Група Прива- тбанку», «Азовмаш», «Інтерпайп», «Укрпід- шипник», «Смарт-холдинг» та ін. Склад хол- дингів визначається підприємствами різного спрямування, а саме: металургійні, машино- будівні, гірничорудні, коксохімічні, вироб- ництва і реалізації електроенергії. Виробни- чий процес і продукція таких підприємств обумовлюються прямим або непрямим попи- том на коксівне та енергетичне вугілля. По- пит на вугілля є мотивуючим фактором учас- ті таких підприємств як засновників лізинго- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 184 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) давців. Входження до числа засновників лі- зингодавців у вугільній галузі діючих лізин- гових компаній надасть змогу організувати роботу з використанням їх досвіду. Нато- мість лізингові компанії розширять межі та напрями бізнесу. Але слід зазначити, що лі- зингова галузь раніше за інших відчуває про- блеми та кризи в економіці. У зв’язку з цим доцільно в цю схему додати страхові компа- нії, тому що в сучасних умовах зростає роль заходів щодо мінімізації ризиків усіх учасни- ків лізингових операцій. Крім того, страху- вання лізингових ризиків є гарантією вико- нання сторонами взятих на себе зобов'язань. Таким чином, лізинг у вугільній про- мисловості слід розглядати як фактор фор- мування нової технічної політики на основі технологічної перебудови вугільного маши- нобудування, зміцнення прямих договірних зв'язків між учасниками інноваційного про- цесу. Лізингові відносини сприяють онов- ленню шахтного фонду вугільних підпри- ємств, дозволяють оптимізувати використан- ня наявної гірничошахтної техніки і на вигі- дних умовах придбати нове обладнання [3]. У [13] зазначено, що може викорис- товуватися та бути вигідним лізинг землі для видобутку вугілля. Для цього необхідно: знати розташування і запаси вугілля; розглянути альтернативні види зем- лекористування (теперішні та майбутні) і розрахувати поточну вартість землі для кож- ного варіанта використання до 50 років; знати кількість тонн вугілля, доступ- ного для видобутку; визначити якість, вартість і глибину залягання вугілля; розрахувати витрати, пов'язані з буді- вництвом дорожнього покриття; розглянути переваги фіксованої і змінної ставки за тонну; визначити мінімальні гарантовані платежі незалежно від видобутку вугілля; визначити первинний термін оренди встановити, як і коли відбудеться від- новлення. Лізинг є вигідним для вугільних під- приємств, оскільки у них відпадає необхід- ність мобілізації коштів на капітальні вкла- дення. Крім того, він дає змогу зберігати лік- відність, тому що не потребує значних одно- часних фінансових вкладень для придбання устаткування, а також прискорює заміну за- старілих основних фондів, скорочує терміни їх окупності та сприяє підвищенню ефектив- ності виробництва. Лізинг для України не є традиційною формою фінансування, але у світовій прак- тиці лізинг розвивається надзвичайно висо- кими темпами, особливо в США, Канаді, За- хідній Європі та Японії. У даних країнах пи- тома вага капітальних вкладень через лізинг у загальній сумі складає 10-30%. Україна має малий досвід лізингових операцій, але обсяги інвестицій в економіку країни за допомогою лізингу зростають. Уже створені необхідні правові умови розвитку лізингу: Закон "Про лізинг", "Інструкція з бухгалтерського обліку лізингових операцій", "Положення про орга- нізацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", "Інструкція з бухгалтерського облі- ку балансової вартості груп основних фон- дів". Лізинг здійснюється відповідно до За- кону України "Про лізинг" за договором лі- зингу, який регулює правовідносини між су- б'єктами лізингу. Висновки. Для розвитку вугільної галу- зі необхідно застосовувати нові технології ви- добутку вугілля в очисних вибоях, прогреси- вні схеми розробки вугільних пластів, най- більш ефективні схеми підготовки шахтного поля. Через нестачу коштів перспективним методом може виступати лізинг. Лізинговий вид діяльності завдяки своїй особливій еко- номічній природі здатен зробити значний внесок у піднесення i розвиток національної економіки, а на міжнародному рівні – ство- рити i закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами. Лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. На сьогоднішній день можна стверджувати, що тема лізингу набуває актуальності. При сучасній економічній ситуації лізингові опе- рації можуть сприяти мобілізації коштів для інноваційного розвитку та забезпечити через свій механізм гарантоване використання ін- вестиційних ресурсів на цілі реструктуриза- ції. Таким чином, лізинг є ефективним ін- струментом оновлення основних фондів та збільшення виробничих потужностей під- приємств, що особливо важливо при існую- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 185 2012, № 3-4 (59-60) чих труднощах у доступі до фінансових ре- сурсів. Лізинг дозволяє купити обладнання відразу, при цьому його повна вартість опла- чується не за один платіж, а поступово. Крім того, предмет лізингу може перейти у влас- ність після всіх виплат. В умовах конкуренції між виробниками ключовим показником є технічне вдосконалення. Завдяки програмам лізингу можна вирішити цю проблему і без великих початкових фінансових вкладень, придбати і активно використовувати нове якісне обладнання. Отримавши на руки ви- сокотехнологічну техніку, можна збільшити інтенсивність і ефективність виробництва з одночасним зниженням витрат на його екс- плуатацію. Отже, лізинг – це оптимальне і вигідне фінансове рішення, яке відіграватиме ключову роль у розвитку вугільної промис- ловості. Література 1. Гришко Н.В. Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України / Н.В. Гришко, О.В. Кунченко // Економіка промисловості. – 2011. – № 4. – С. 112-118. 2. Демченко А.Н. Перспективы исполь- зования лизинговых отношений в угледобы- вающей промышленности / А.Н. Демченко, Н.Т. Демченко // Менеджер. – 2003. – № 3. – С. 50-58. 3. Драчук Ю.З. Финансовое обеспече- ние инновационной реструктуризации уго- льного производства / Ю.З. Драчук, Н.И. Но- викова // Економіка промисловості. – 2006. – № 2. – С. 98-104. 4. Кузьміна В.І. Лізинг як засіб фінан- сування розвитку вугільних шахт / В.І. Кузь- міна, В.П. Лисяков // Дні теорії та практики інвестування, матеріали всеукраїнської нау- ково-практичної конференції студентів і мо- лодих вчених (Донецьк, 26-27 березня 2009 р.). – Донецьк: ДонНТУ – С. 152-154. 5. Кунченко О.В. Обґрунтування прі- оритетної схеми використання лізингу на вугледобувних підприємствах України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=2850. 6. Кущ О.А. Переоценка запасов углей Донецкого бассейна / О.А. Кущ // Уголь Ук- раины. – 2006. – № 2. – С. 36-38. 7. Ланговой В.О. Формування стратегі- чних напрямків розвитку ремонтних підпри- ємств вугільного машинобудування: автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец.: 08.06.01 / В.О. Ланговой; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Да- ля. – Луганськ, 2005. – 21 с. 8. Лесик Л.С. Лізинг як джерело тех- нічного переозброєння вугільних шахт / Л.С. Лесик // Уголь Украины. – 2003. – № 3. – С. 16-17. 9. Пампура О.И. Актуальные вопросы финансирования инновационной деятельно- сти предприятий угольного комплекса / О.И. Пампура // Менеджер. Стратегия и так- тика деятельности предприятия в рыночных условиях: сб. науч. трудов. – Донецк, 2002. – С. 39-47. 10. Про схвалення концепції розвитку вугільної промисловості: розпорядження Ка- бінету Міністрів України від 7 липня 2005 р. №236-р // Уголь Украины. – 2005. – № 9. – С. 3-4. 11. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України [Електронний ресурс] / В.В. Селезньов. – Режим доступу: http://pid- ruchniki.ws/10540702/ekonomika/osnovi_rinko- voyi_ekonomiki_ukrayini_-_seleznov_ vv. 12. Сургай Н.С. Будуще угольной про- мышленности – в инвестиционно-иннова- ционной модели / Н.С. Сургай // Уголь Укра- ины. – 2003. – № 6. – С. 10-14. 13. Tilley, M., Pritchard, M., A., (2012) ‘The coal mining lease’. [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://pods.dasnr.ok- state.edu/docushare/dsweb/Get/Document-1665/ AGEC-828web.pdf [accessed 15 November 2012]. Надійшла до редакції 16.07.2012 р.

Використання лізингу – перспективний шлях розвитку вугледобувної промисловості

Institution

Ähnliche Einträge