Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку

Досліджуються особливості інвестиційної привабливості інноваційної сфери та наукового потенціалу у контексті розвитку світової економіки. Показано, що характер міжнародних інвестиційних потоків на сучасному етапі економічного розвитку все більшою мірою набуває політико-економічного сенсу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Головатюк, В.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schriftenreihe:Наука та наукознавство
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49414
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 43-61. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-49414
record_format dspace
spelling irk-123456789-494142013-09-20T03:02:30Z Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку Головатюк, В.М. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Досліджуються особливості інвестиційної привабливості інноваційної сфери та наукового потенціалу у контексті розвитку світової економіки. Показано, що характер міжнародних інвестиційних потоків на сучасному етапі економічного розвитку все більшою мірою набуває політико-економічного сенсу. Исследуются особенности инвестиционной привлекательности инновационной сферы и научного потенциала в контексте развития мировой экономики. Показано, что характер международных инвестиционных потоков на современном этапе экономического развития все в большей степени приобретает политико-экономический смысл. Characteristics of investment attractiveness of the innovation sector and the scientific potential in the global economic development context are studied. It is shown that the nature of international investment flows at the current phase of economic development increasingly takes on the political and economic sense. 2012 Article Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 43-61. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49414 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Головатюк, В.М.
Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
Наука та наукознавство
description Досліджуються особливості інвестиційної привабливості інноваційної сфери та наукового потенціалу у контексті розвитку світової економіки. Показано, що характер міжнародних інвестиційних потоків на сучасному етапі економічного розвитку все більшою мірою набуває політико-економічного сенсу.
format Article
author Головатюк, В.М.
author_facet Головатюк, В.М.
author_sort Головатюк, В.М.
title Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
title_short Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
title_full Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
title_fullStr Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
title_full_unstemmed Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
title_sort інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку
publisher Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate 2012
topic_facet Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49414
citation_txt Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 43-61. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series Наука та наукознавство
work_keys_str_mv AT golovatûkvm ínvesticíjnaprivablivístʹínnovacíjnoísferivkontekstísvítovogoekonomíčnogorozvitku
first_indexed 2025-07-04T10:29:45Z
last_indexed 2025-07-04T10:29:45Z
_version_ 1836711921768726528
fulltext Наука та наукознавство, 2012, № 2 43 © В.М. Головатюк, 2012 Особливістю світового економічного розвитку після кризи 2008 року є та обста- вина, як засвідчують дослідження ЮНК- ТАД [1, 2], що потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у розвинені країни змен- шуються (у 2007 р. ввезення ПІІ складало 1444 млрд дол., 68,8% загальносвітового обсягу; у 2008 р. – відповідно 965 та 55,3%; у 2010 р. – 602 та 48,4%), а у країни, що розвиваються, – зростають (2007 р. – 565 та 26,9%; 2008 р. – 658 та 37,7%; 2010 р. – 574 та 46,1%). Причому обсяги ПІІ, ввезе- них у 2010 р. у розвинені країни та країни, що розвиваються, практично зрівнялися. Зазначена обставина зумовлює необхід- ність вивчення ролі у цьому процесі інно- ваційної сфери та наукового потенціалу як факторів інвестиційної привабливості. Даний аспект дослідження важливий ще й тому, що Україна володіє суттєвим на- уковим потенціалом, який доцільно було б ефективніше залучати до загальносвіто- вого процесу розподілу ПІІ. Аналіз зарубіжних (П. Ромер, П. Дру- кер, М. Портер, М. Познер, О.Г. Голічен- ко, В.А. Ільїн, А.А. Малкова, Г. Мой- сейчик і ін.) та вітчизняних публікацій (В.М. Геєць, Б.А. Маліцький, В.П. Со- ловйов, І.Ю. Єгоров, О.С. Попович, Л.І. Федулова, І.А. Жукович, О.С. Пе- тровська, Ю.О. Рижкова та ін.) засвід- чує, що досліджувана проблема має вагоме наукове надбання у теоретико- методологічному, практичному та істо- ричному контекстах. Проте проблема інноваційної сфери як фактора інвес- тиційної привабливості продовжує за- лишатись актуальною для подальшого вивчення та осмислення її ролі й в су- часних умовах економічного розвитку. Метою дослідження є вивчення осо- бливостей інвестиційної привабливості інноваційної сфери у контексті систем- ної взаємодії ресурсних (розвиток дослід- ницького потенціалу, витрати на дослі- дження та розробки) та результативного (експорт високотехнологічної продукції) чинників, характеру їх взаємозв’язку між собою, а також прямими іноземними ін- вестиціями та ВВП. В.М. Головатюк Інвестиційна привабливість інноваційної сфери в контексті світового економічного розвитку Досліджуються особливості інвестиційної привабливості інноваційної сфери та на- укового потенціалу у контексті розвитку світової економіки. Показано, що характер міжнародних інвестиційних потоків на сучасному етапі економічного розвитку все біль- шою мірою набуває політико-економічного сенсу. Теоретичні основи інвестиційної привабливості інноваційної сфери Особливості розвитку економік країн світу засвідчують, що інноваційна сфера є інвестиційно привабливим та продук- тивним фактором цього процесу. Вона, як вважається, базується на системному взаємозв’язку науки, що зорієнтована на 1 Роботу виконано за підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень України (проект №41.5/018). В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 244 виробництво й розвивається під впливом потреб суспільної практики, та виробни- цтва, яке зорієнтоване на науку й розви- вається під впливом інновацій. Іннова- ція як соціально-економічна категорія спрямована на забезпечення нових сус- пільних потреб і визначається П.Ф. Дру- кером [3, с. 43] як «підвищення потенці- алу людських і матеріальних ресурсів для виробництва матеріальних цінностей». «Найбільш ефективною інновацією, – на його думку, – є інший продукт або послуга, які не стільки являють собою якесь удосконалення, скільки створюють новий потенціал задоволення» [3, с. 42]. Таким чином, можна вважати, що со- ціально-економічна функція інновацій- ної сфери як синтезу науки й виробни- цтва полягає у формуванні та задоволен- ні нових потреб суспільства за рахунок створення нових ефективних механізмів і моделей перетворення поточних благ у капітал та його накопичення. Іншими словами, у розвитку та задоволенні но- вих суспільних потреб завдяки утворено- му новому інноваційному потенціалу й у такий спосіб інноваційного розвитку со- ціально-економічного середовища. Тому при розгляді особливостей до- слідження інвестиційної привабливості інноваційної сфери економіки логічно насамперед враховувати, з одного боку, таку детермінанту як потенціал (екс- портний зокрема) високотехнологічної продукції й, з другого, – відповідно, її науковий потенціал (ідентифікується чи- сельністю дослідників). У теорії М. Портера експортний ви- сокотехнологічний фактор відіграє про- відну роль при визначенні стійкого клю- чового потенціалу конкурентних переваг національної економіки. В якості най- більш оптимального параметру, що най- кращим чином може характеризувати за- значену її властивість він визначив таку детермінанту, як «наявність крупного та стабільного експорту» продукції (у першу чергу високотехнологічної) до достатньо великого числа країн світу. За його дослі- дженнями, «важлива не стільки питома вага країни у світовому експорті, скільки те, що саме країна експортує», адже пе- рехід країни на експорт більш складних (наукоємних) товарів підтримує зрос- тання продуктивності економіки, навіть якщо об’єми експорту зростають досить повільно [4, с. 27, 41]. У його концепції національних кон- курентних переваг експорт визначається як фактор глобальної стратегії економіч- ного розвитку країни, бо на цій основі водночас з експортом продукції експор- туються і власні її цінності, а взамін у неї формуються постійні попереджувальні індикатори нових тенденцій потреб (по- питу) світового ринку. Завдяки цьому у країні створюється економіка, що безпе- рервно удосконалюється. На його думку, це така економіка, котра може постійно успішно конкурувати у складних і зовсім нових наукоємних для себе галузях [4, с. 25]. Тому така економіка потребує постій- ного розвитку наукових досліджень, но- вих технологій, нарощування людського капіталу та відповідних капіталовкладень. У концепції М. Познера [5, с. 436] однією з умов, що обумовлюють як між- народну торгівлю (експорт) розвинених країн, так і торгівлю загалом є наявність у них «відмінностей у технічних знаннях». Можна вважати, що саме наявність таких відмінностей, характер створення та три- валість їх існування формують теоретико- методологічні основи інвестиційної при- вабливості інноваційної сфери країни. Означене у контексті цієї теорії мож- на обґрунтувати так. Автор виходить з припущення, що «завжди буде мати міс- це щонайменше одна модель інновацій, яка може привести до постійного потоку торгівлі». Окрім того, існування «техніч- ної кореляції інновацій», коли має місце ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 45 технічний взаємозв’язок між однією ін- новацією та її спадкоємницею, спричи- няє появу «пучка взаємопов’язаних ін- новацій». Апріорі, як вважає М.Познер, не існують підстави припускати, що по- ява інновації в одній галузі спричинить появу її спадкоємниць у зовсім інших галузях, що «фактично було б зворотним ефектом вигоди від первісного винахо- ду». Тому концентрація «пучка іннова- цій» відбувається все ж таки в одній чи декількох галузях [5, с. 448–450] На його думку, перш ніж інновація з’явиться на ринку, опредметнена в про- дукті, поза будь-яким сумнівом, існує період її дозрівання, тривалість якого може бути досить значною. Якщо період дозрівання великий, то, яким би малим не був імітаційний період інших країн, упродовж довгого часу вони можуть від- ставати стосовно темпів інновацій. Отже, інноватор певний час має переваги сто- совно зростання й накопичення капіта- лу у вигляді «квазімонополії» [5, с. 451], бо важко уявити, що одночасно можуть з’явитися інновація в одній країні та її імітація в іншій. Однак тією мірою, якою «технічна кореляція інновацій» все ж таки виникає, інноватор буде мати переваги, від яких він за будь-яких обставин не повинен від- мовлятися, поки не закінчиться «пучок взаємопов’язаних інновацій». До тих пір, доки таке завершення не відбудеться, іно- земного конкурента може вже й не стати, якщо «він не володіє значними фінансо- вими ресурсами та оптимізмом або якщо він недостатньо (чи недостатньо швидко) інвестує дослідження та розробки, щоб відстояти у новатора вихідне лідерство». З другого боку, «додаткові інвестиції но- ватора можуть посприяти закріпленню та збільшенню за ним його переваги». «Тим- часова перевага в одній галузі може бути продовжена, якщо вона діє достатньо довго, щоб залучити додаткові інвести- ційні витрати. Згідно цього твердження, значення першої інновації полягає в тому, що вона може привести до пучкування інвестицій, й такі інвестиції здатні збіль- шити темпи технічного прогресу у цій га- лузі, приводячи, у кінцевому підсумку, до подальшого пучкування інновацій; ефект є кумулятивним» [там само]. Отже (за М. Познером), «країна, один раз ставши лідером у багатьох галузях, яка завдяки цьому одночасно має і величезний надлишок на поточ- ному рахунку, буде мати у своєму роз- порядженні кращі умови для швидкого та повсюдного інвестування і, таким чином, кумулятивного збільшення сво- єї переваги» [5, с. 452] у зростанні й на- копиченні капіталу. Виходячи із зазначеного, можна вва- жати, що інноваційна сфера теоретично є інвестиційно привабливою. При цьому у забезпеченні зазначеної її якості провід- на роль належить наявному дослідниць- кому потенціалу та достатності й достат- ньо швидкому інвестуванню досліджень та розробок, синергія взаємодії яких обу- мовлює експортний ефект поліпшення об’єктивних можливостей зростання й накопичення капіталу. Базуючись на ана- лізі досліджень М. Портера та М. Позне- ра, в якості головних ознак визначення рівня інвестиційної привабливості інно- ваційної сфери національної економіки можна вважати експорт високотехноло- гічної продукції, наявний дослідницький потенціал та валові внутрішні витрати на дослідження і розробки, які у своїй сис- темній взаємодії і обумовлюють рівень досліджуваної якості конкретної країни чи інших суб’єктів економічної діяль- ності. Тобто інвестиційна привабливість інноваційної сфери кращою буде у тієї країни, для якої характерний експорт більших об’ємів її високотехнологічної продукції до чим більшого числа країн світу за наявного високого наукового по- тенціалу, ефективність функціонування якого забезпечується достатніми обсяга- В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 246 ми й досить інтенсивними інвестиціями у дослідження та розробки. Тріада означених показників стала органічною складовою INNO-метрики (Європейське інноваційне табло – EIS, Innobarometer – IUS) [6, 7]. При цьому питома вага R&D зайнятості в загальній структурі останньої та її зростання кла- сифікуються як домінантні ознаки рівня інноваційності економіки та її інвести- ційної привабливості. Важливість скла- дової R&D зайнятості в структурі уза- гальненого інноваційного індексу (SII) посилюється ще й тим, що вона об’єднує два показники: зайнятість у високотех- нологічних сферах послуг (від загального обсягу робочої сили) та зайнятість у се- редньовисоких та високотехнологічних галузях виробництва (знову ж таки від загального обсягу робочої сили). Наведені концептуальні положення створення конкурентоспроможної ін- новаційної економіки знайшли також певним чином відображення у системі індикаторів, які використовуються Орга- нізацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для дослідження на- ціональних особливостей науково-тех- нічного та інноваційного розвитку еко- номік [8, с. 9]. Котре означає не що інше, як визначення рівня інвестиційної при- вабливості їх інноваційних сфер. У даному дослідженні вивчення осо- бливостей інвестиційної привабливості інноваційної сфери здійснюється у кон- тексті системної взаємодії ресурсних (розвиток дослідницького потенціалу, витрати на дослідження та розробки) та результативного (експорт високо- технологічної продукції) чинників. Од- ночасно вивчається характер їхнього взаємозв’язку між собою, а також з ін- вестиціями в основний капітал, прямими іноземними інвестиціями, ВВП та ВРП. Аналізуючи динаміку світового екс- порту високотехнологічної продукції, можна переконатися, що обсяги його зростають (у 2000 р. – 1003791 млн дол. США, у 2007 р. – 1807189 млн дол. США, зросли у 1,8 рази), а певною мі- рою упродовж останнього десятиріч- чя до глобальної економічної кризи 2008 року лідерство за цим показником утримували одні й ті ж країни (табл. 1). У 2007 році частка першої десятки країн-лідерів світового високотехноло- гічного експорту складала 72,2%: Ки- тай – 18,1%, США – 12,3%, Німеччи- на – 8,4%, Японія – 6,5%, Республіка Корея – 6,0%, Сінгапур – 5,7%, Фран- ція – 4,3%, Нідерланди – 4,0%, Малай- зія – 3,5%, Великобританія – 3,4%. У 2000 році десятку країн-лідерів сві- тового експорту високотехнологічної про- дукції складали ці ж самі країни. Проте їх частка була дещо меншою – 69,2%. Тобто упродовж останнього десятиріччя зазна- чена десятка країн-лідерів, по-перше, зберігала своє лідерство у експорті висо- котехнологічної продукції, по-друге, в су- мі наростила свій експортний потенціал високотехнологічної продукції на 3%. Якщо у 2000 році на першу п’ятірку країн-лідерів експорту високотехно- логічної продукції – припадало 47,9% світового експорту (США – 17,1%, Япо- нія – 11,1%, Німеччина – 7,2%, Сінга- пур – 6,4%, Великобританія – 6,1%), а на першу шестірку (додається Фран- ція – 5,0%) – 52,9% такого експорту, то у 2007 році ситуація дещо змінилася. По-перше, вже на першу п’ятірку країн- лідерів експорту високотехнологічної продукції – припадала частка у 51,3% світового експорту такої продукції. По-друге, змінився перелік цих країн: США, Японія та Німеччина залиши- лись у п’ятірці країн-лідерів, а Сінгапур Світовий розвиток інноваційної сфери та її інвестиційної привабливості ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 47 Країни Частка країн у світовому експорті високотехнологічної продукції Обсяг експорту високотехнологічної продукції на 1 особу населення, поточні ціни Число дослідників на 10 тис. осіб населення 2007 р. 2000 р. 2007 р. 2000 р. 2007 р. 2000 р. Ч а с т к а , % Р е й т и н г Ч а с т к а , % Р е й т и н г Д о л . С Ш А Р е й т и н г Д о л . С Ш А Р е й т и н г О с іб Р е й т и н г О с іб Р е й т и н г 1. Китай 18,1 1 3,6 10 256 36 32 46 10,7 41 5,5 35 2. США 12,3 2 17,1 1 758 23 697 22 46,6a 8 44,8 3 3. Німеччина 8,4 3 7,2 3 1895 15 1006 16 34,5 14 31,4 10 4. Японія 6,5 4 11,1 2 950 20 1004 17 55,7 4 51,1 2 5. Республіка Корея 6,0 5 4,7 7 2283 11 1148 14 46,3 9 23,3 15 6. Сінгапур 5,7 6 6,4 4 23002 1 18283 1 60,9 3 41,4 4 7. Франція 4,3 7 5,0 6 1299 18 985 18 34,4a 15 29,1 12 8. Нідерланди 4,0 8 3,9 9 4540 3 2790 4 26,8 24 26,5 14 9. Малайзія 3,5 9 4,1 8 2432 7 2019 7 3,7 51 2,8 41 10. Великобританія 3,4 10 6,1 5 1034 19 1187 12 28,8 20 27,4 13 11. Росія 0,2 31 0,4 29 29 60 29 47 33,1 17 34,5 8 12. Україна 0,07 0,05b 28,3 11,7b 17,0 17,8 Світ загалом 273,4 189 11,7 в.д. Джерело. Розроблено автором за: Ильин В.А. Модернизация экономики как повседневная и стратеги- ческая проблема / В.А. Ильин // Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. – 2010. – № 4. – С. 9–23. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esc.vscc.ac.ru/. Статистична база Світового банку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://data.worldbank.org. Матеріали державної статисти України. a США, Франція – 2006 р. b Україна – 2002 р. Таблиця 1 Показники розвитку інноваційної сфери країн світу, 2000–2007 рр. та Великобританія поступилися місцем Китаю та Республіці Корея. У цьому контексті слід звернути увагу на стрімке нарощування потенціалу інно- ваційного експорту Китаєм. Його позиції зросли з десятої відмітки у 2000 році до першої у 2007 році. Привертає до себе увагу і та обставина, що лише чотирьом із зазна- ченої десятки країн вдалося наростити свій експортний інноваційний потенціал (Ки- таю на 14,5%, Республіці Корея – на 1,3%, Німеччині – на 1,2%, Нідерландам – на 0,1%). Інші країни його втратили. Експортний потенціал високотехно- логічної продукції України на фоні кра- їн-лідерів виглядає досить слабко, хоча його обсяг й зріс у 2,3 рази упродовж досліджуваного періоду. У 2002 році він складав 572 млн дол. США, або 0,05% світового експорту, у 2007 р. – відповід- но 1314 млн дол. США та 0,07%. Проте у порівнянні з промисловим експортом зменшився з 5% у 2002 р. до 4% у 2007 р. Україна за високотехнологічним екс- портом відстає від Великобританії (див. табл. 1) у 49 разів, Китаю – у 259 разів. Це при тому, що рівень економічного розви- тку України вищий, ніж у Китаю. ВВП на одну особу населення України у 2007 р. складав 3036,1 дол. США, у Китаї – 2431,5 В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 248 дол. Економічний розвиток інших країн– лідерів інноваційного експорту – все ж та- ки значно вищий. У США – 45594,8 дол., Німеччині – 40308,2 дол., Японії – 34305,6 дол., Кореї – 19995,8 дол., Сінгапурі – 35075,4 дол., Франції – 41974,7 дол., Ні- дерландах – 46696,2 дол., Малайзії – 7046,0 дол., Великобританії – 45443,0 дол. Слід виокремити ту особливість, що перша десятка країн-лідерів за експор- том високотехнологічної продукції – не повністю співпадає з першою десяткою країн-лідерів за рівнем економічного розвитку. У 2007 році такими країнами- лідерами за рівнем ВВП на одну особу населення (матеріали Світового банку) – були: Люксембург (103042,0 дол. США), Норвегія (82641,1), Ірландія (58867,7), Данія (56650,9), Швейцарія (55837,8), Швеція (49924,2), Нідерланди (46696,2), Фінляндія (46162,5), США (45594,8), Ве- ликобританія (45443,0). Лише Нідерланди, США та Велико- британія потрапили в обидва списки сві- тових країн-лідерів (як по експорту висо- котехнологічної продукції, та і за рівнем економічного розвитку). Привертає увагу й те, що серед кра- їн-лідерів експорту високотехнологічної продукції – Китай та Малайзія (за рівнем ВВП на одну особу) не належать до еко- номічно високорозвинених країн світу. Правда, інші країни цієї десятки мають досить високі значення даного показни- ка і належать до країн такої групи. Зазначений феномен Китаю та Ма- лайзії обумовлює ту особливість, що високий рівень розвитку інноваційної сфери може бути притаманним і тим країнам, які не входять до клубу країн високоекономічного розвитку. Й, таким чином, країни, що ще не досягли висо- кого економічного рівня розвитку, мають шанс це зробити за рахунок нарощуван- ня потенціалу розвитку інноваційної сфери. Тобто країни з відносно невели- ким рівнем економічного розвитку спро- можні стати країнами-лідерами високо- технологічного експорту і на цій основі нарощувати свій потенціал економічної продуктивності. Дослідження ЮНЕСКО [9] підтвер- джують означену особливість розвитку кра- їн у період швидкого світового економічно- го зростання 1996–2007 рр. Отже, забезпе- чення наукоємного економічного зростан- ня у цей період вже не було прерогативою виключно високорозвинених країн. Світові тенденції розвитку іннова- ційної сфери у зазначений 12-літній пе- ріод були такими, що, як зазначається у Доповіді ЮНЕСКО по науці за 2010 рік, глобальна економічна криза 2008 року вперше поставила під сумнів раніше на- працьовані моделі торгівлі й економіч- ного зростання, наукове та технологічне домінування країн Заходу. Якщо, зокре- ма, такі країни, як Бразилія, Індія, Китай та Південна Африка, були «суб’єктами зовнішнього підряду для виробництва обробної промисловості», то в сучасних умовах вони вже самостійно розробляють технології виробничих процесів створен- ня нової продукції, проектують та прово- дять власні прикладні дослідження. Індія, Китай і низка інших азіатських країн разом з деякими державами Пер- ської затоки, зазначається у документі, поєднують проведення цілеспрямованої національної політики у технологічній сфері з енергійними та успішними захо- дами щодо удосконалення власних на- укових досліджень. Багатьом провідним ученим американських, австралійських та європейських університетів упро- довж останніх років були запропонова- ні привабливі посади й виділені крупні бюджетні асигнування на дослідження у швидко розвиваючих свою діяльність університетах країн Східної Азії. Безумовно, феномен швидкого на- укоємного економічного зростання мав ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 49 би продуктивно спрацьовувати й в Украї- ні. Проте поки що цього не відбувається. Характерною ознакою переважної більшості країн-лідерів експорту висо- котехнологічної продукції – є зростання упродовж 2000–2007 рр. обсягів експорту такої продукції й у розрахунку на одного жителя країни. У Китаї цей показник зріс у 8 разів, Кореї – у 2 рази, Німеччині – 1,9 рази, Нідерландах – 1,6 рази, Фран- ції на 32%, Сінгапурі – 26%, Малайзії – 20%, США – 9%. Виняток складають Великобританія та Японія (у цих країнах відбулося зменшення даного показника). Особливістю сучасного інноваційно- го розвитку є загальносвітова тенденція поступового нарощування наукового по- тенціалу інноваційної сфери країн. Так, для усієї десятки країн-лідерів високо- технологічного експорту – характерне зростання питомої ваги дослідників у загальній чисельності населення. Упро- довж досліджуваного періоду число до- слідників у розрахунку на 10 тис. жителів зросло у Кореї та Китаї у 2 рази, Сінгапу- рі – 1,5 рази, Малайзії – на 32%, Франції (2000–2006 рр.) – 18%, Німеччині – 10%, Японії – 9%, Великобританії – 5%, США (2000–2006 рр.) – 4%, Нідерландах – 1%. У таких економічно розвинених краї- нах як Сінгапур, Японія, США цей показ- ник складає відповідно 60,9, 55,7, і 46,6 осіб. У нас він становить 17 осіб. У порів- нянні з країнами-лідерами експорту ви- сокотехнологічної продукції – Україна, по-перше, переважає за цим показником лише Малайзію та Китай. Проте обсяг експорту такої продукції у розрахунку на одну особу населення у 2007 р. у Малайзії складав 2432 дол. США, у Китаї – 256, в Україні – лише 28,3. По-друге, він ниж- чий, ніж у Росії, у два рази й, по-третє, на жаль, теж має тенденцію до зниження (див. табл. 1). Особливістю вищенаведеного спис- ку десяти країн-лідерів за рівнем еконо- мічного розвитку – є те, що більшість у ньому – це країни Європейського Союзу. Тому детальніше слід розглянути іннова- ційну сферу країн ЄС-15 як таких, що вже тривалий час (з 1995 р.) входять до його складу. Особливість цієї вибірки країн по- лягає в тому, що їх діяльність тривалий час (упродовж 1995–2007 рр.) здійснювалась за спільними політичними правилами та в умовах стійкого позитивного світово- го соціально-економічного розвитку до економічної кризи 2008 р. А це означає невипадковість характеру взаємозв’язків досліджуваних параметрів. Так, дані табл. 2 виявляють статистич- но значимий кореляційний зв’язок між експортом високотехнологічної продук- ції (дол. США на одну особу населення), чисельністю дослідників (осіб на 10 тис. осіб населення) та внутрішніми витратами на дослідження й розробки (НДДКР, дол. США на одну особу населення). Причо- му серед зазначених детермінант найбіль- ший статистично значимий кореляційний зв’язок встановлено саме між експортом високотехнологічної продукції та внутріш- німи витратами на НДДКР (коефіцієнт кореляції Спірмена дорівнює 0,864, його критична величина – 0,5178). Між чисель- ністю дослідників та експортом високо- технологічної продукції він має найменше значення і складає 0,543. Між чисельністю дослідників та витратами на дослідження й розробки (ДіР) складає 0,614. Таким чином, для групи країн ЄС-15 характерною є статистично значима за- лежність експорту високотехнологічної продукції від чисельності наявного до- слідницького потенціалу в них та вало- вих внутрішніх витрат на ДіР. Для країн ЄС-15 простежується та- кож статистично значимий кореляцій- ний зв’язок між експортом високотех- нологічної продукції та обсягами прямих іноземних інвестицій (0,768) до них. Тоб- то сучасні потоки прямих іноземних ін- В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 250 вестицій чутливо реагують на інновацій- ний потенціал країн-реципієнтів. Статистично значимий кореляцій- ний зв’язок простежується і між вну- трішніми витратами на ДіР та прямими іноземними інвестиціями (0,725). А от між чисельністю дослідників та прямими іноземними інвестиціями статистично значимого кореляційного зв’язку не ви- явлено (0,307), що цілком логічно. Дані табл. 2 виявляють також статис- тично значимий кореляційний зв’язок між Таблиця 2 Стан економічного розвитку та інноваційної сфери країн Європейського союзу (ЄС-15), 2007 р. Країни, показники ВВП Експорт висо- котехнологічної продукції Дослідники Прямі іноземні інвестиції Витрати на R&D Д о л . С Ш А н а о д н у о с о б у н а с е л е н н я Р а н г Д о л . С Ш А н а о д н у о с о б у н а с е л е н н я Р а н г О с іб н а 1 0 т и с . о с іб н а с е л е н н я Р а н г Д о л . С Ш А н а о д н у о с о б у н а с е л е н н я Р а н г Д о л . С Ш А н а о д н у о с о б у н а с е л е н н я Р а н г 1. Люксембург 103042,0 1 15684,4 1 50,9 4 240682,2 1 2535,7 1 2. Ірландія 58867,7 2 6527,3 2 28,8 10 5928,4 4 1448,1 2 3. Данія 56650,9 3 2044,9 7 52,8 3 2156,0 9 1393,6 3 4. Швеція 49924,2 4 2238,4 6 61,4 2 1350,1 10 1228,1 4 5. Нідерланди 46696,2 5 4534,7 3 25,2 12 7537,1 2 1148,7 5 6. Фінляндія 46162,5 6 2936,8 4 76,8 1 2182,6 8 1135,6 6 7. Великобританія 45443,0 7 1033,9 11 30,3 9 3242,1 6 1117,9 7 8. Австрія 44962,9 8 1754,9 9 36,6 5 3700,8 5 1106,1 8 9. Бельгія 42712,6 9 2375,3 5 32,5 8 6810,8 3 1050,7 9 10. Франція 41974,7 10 1304,1 10 33,5 7 2584,5 7 1032,6 10 11. Німеччина 40308,2 11 1894,6 8 33,9 6 626,3 13 991,6 11 12. Італія 35381,1 12 468,3 12 14,1 15 674,1 12 870,4 12 13. Іспанія 32002,0 13 220,8 14 26,4 11 1339,0 11 787,2 13 14. Греція 27978,0 14 89,7 15 17,9 14 174,9 15 688,3 14 15. Португалія 21014,9 15 309,9 13 20,1 13 522,1 14 517,0 15 max/min 4,9 174,8 5,5 1376,0 4,9 Середнє 46208,1 2894,5 36,1 18634,1 1136,8 СерКвВід 18644,4 3934,9 17,3 61471,8 458,8 Коеф. кореляції Спірмена, критич. величина - 0,5178 1 0,864 0,614 0,725 1,000 1 0,543 0,768 0,864 1 0,307 0,614 1 0,725 1 Джерело. Розроблено автором за: Статистична база Світового банку. Показники світового розвитку 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://data.worldbank.org. Eurostat yearbook 2010. Доклад о развитии человека 2009. Преодоление барьеров: человеческая мобильность и развитие / [пер с англ.; ПРО- ОН] – М.: Изд-во «Весь Мир», 2009. – 232 с. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 51 експортом високотехнологічної продукції, чисельністю дослідників, внутрішніми ви- тратами на ДіР, обсягами прямих іноземних інвестицій та рівнем ВВП цих країн. При цьому слід звернути увагу на ту особли- вість, що ранги країн ЄС-15 за рівнем ВВП на одну особу населення та внутрішніми витратами на ДіР теж на одну особу насе- лення співпадають між собою. Безумовно, що зазначена обставина обумовлює статис- тично значимий кореляційний зв’язок між ними, рівний 1,0. Асиметрія країн за ци- ми показниками теж співпадає – 4,9 рази. Співпадають і коефіцієнти варіації (0,403). Кореляційний зв’язок між внутріш- німи витратами на дослідження і розроб- ки, взятих як відсоток від ВВП2 [10], не виявляє означену вище закономірність цього ж показника у розрахунку на одну особу населення з іншими досліджува- ними показниками. Валові внутрішні ви- трати на ДіР як відсоток від ВВП мають статистично значимий кореляційний зв’язок лише з чисельністю дослідників (0,871). З експортом високотехнологіч- ної продукції кореляційний зв’язок скла- дає 0,436, з прямими іноземними інвес- тиціями – 0,221, з ВВП – 0,443. Отже, за наведеного статистично- го аналізу особливостей кореляційного взаємозв’язку експорту високотехноло- гічної продукції, чисельності дослідни- ків, валових внутрішніх витрат на дослі- дження і розробки, а також з ВВП та пря- мими іноземними інвестиціями можна вважати емпірично обґрунтованою мож- ливість використання перших чинників для оцінки інвестиційної привабливості інноваційної сфери економіки. Таким чином, інноваційну сферу за- галом та її науковий потенціал, зокре- ма, можна розглядати в якості факторів інвестиційної привабливості у контексті економічного розвитку країн ЄС-15. Виходячи із зазначеного, за комп- лексною оцінкою трьох показників – чисельністю дослідників, валовими вну- трішніми витратами на ДіР та експортом високотехнологічної продукції – рей- тинг країн ЄС-15 за рівнем інвестицій- ної привабливості їх інноваційних сфер має такий вигляд: Люксембург – 2 бали (середній ранг, табл. 2); Фінляндія – 3,7; Швеція – 4; Данія – 4,3; Ірландія – 4,7; Австрія – 7,3; Бельгія – 7,3; Німеччи- на – 8,3; Великобританія – 9; Фран- ція – 9; Іспанія – 12,7; Італія – 13; Пор- тугалія – 13,7; Греція – 14,3. Порівнюючи з цих позицій стан ін- новаційної сфери України та країн ЄС- 15, можна пересвідчитися, що за чи- сельністю дослідників на 10 тис. осіб на- селення вона переважає Італію (14,1) та знаходиться приблизно на одному рівні з Грецією (17,9). Проте експорт високотех- нологічної продукції у цих країнах зна- чно вищий, ніж в Україні. В Італії у 2007 році він складав 468,3 дол. США на одну особу населення, що перевищує цей по- казник в Україні більше ніж у 16,5 рази. У Греції – 89,7 дол. і більший, ніж в Украї- ні, у 3,2 рази. Якщо орієнтуватись хоча б на ті спів- відношення між науковим потенціалом та обсягами експорту високотехнологічної продукції, що притаманні Італії та Греції, то логічно припустити, що наявний науковий потенціал нашої країни мав би забезпечу- вати значно вищі обсяги експорту висо- котехнологічної продукції. Отже, реальні обсяги експорту високотехнологічної про- дукції не відповідають наявному науково- му потенціалу України. Співвідношення між обсягами експорту високотехноло- 3 Витрати на дослідження і розробки у 2007 році країн ЄС-15 (% ВВП) складали: Швеція – 3,82% (1 ранг), Фінляндія – 3,43% (2), Німеччина – 2,52% (3), Австрія – 2,46% (4), Данія – 2,44% (5), Франція – 2,12% (6), Бельгія – 1,85% (7), Великобританія – 1,8% (8), Нідерланди – 1,69% (9), Люксембург – 1,62% (10), Ірландія – 1,31% (11), Іспанія – 1,21% (12), Італія – 1,1% (13), Португалія – 0,83% (14), Греція – 0,5% (15). В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 252 гічної продукції та науковим потенціалом у нашій країні гірше, ніж в Італії та Греції. Можна сказати, що за цим критерієм про- стежується невідповідність між наявним науковим потенціалом та його результа- тивністю. А це є ознакою, що інноваційна сфера та, зокрема, науковий потенціал не збалансовують в Україні процес трансфор- мації нового знання у суспільно значимі товари. Звичайно, зазначена обставина не- гативно відбивається на ефективності роз- витку як інноваційного потенціалу країни, так і національної економіки загалом. Зіставлення динаміки експорту висо- котехнологічної продукції та дослідниць- кого потенціалу упродовж 2000–2007 рр. України й Німеччини як такої країни серед десятки лідерів світового експорту високотехнологічної продукції, рейтинг якої не змінився за цей період (третя по- зиція, табл. 1), лише посилює зроблений висновок щодо особливостей впливу на- ціонального наукового потенціалу на ін- новаційний розвиток її економіки. Відставання України від Німеччини за експортом високотехнологічної продук- ції у 2000 р. складало 144 рази, у 2007 р. – 120 разів. За дослідницьким потенціалом відставання у 2000 р. складало 1,8 рази, у 2007 р. – вже у два рази. Якщо зіставити ту обставину, що Україна відставала від Німеччини за експортом високотехно- логічної продукції у цей період у 144–120 разів, а за рівнем наукового потенціалу всього у 1,8–2 рази, то можна вважати, що синергія впливу наукового потенці- алу країни на інноваційний розвиток її економіки відбувається у такий спосіб, коли він не спроможний на даний час за- безпечити перехід української економіки на інноваційну модель її розвитку. І тому науковий потенціал країни потребує сут- тєвої модернізації. Одним із факторів, що засвідчують означене, можна вважати низький експорт вітчизняної високотехнологічної продук- ції, у чому не останню роль, звісно, віді- грає й сучасна національна наука. Навіть наявність великого внутрішнього ринку (наприклад у Китаї, Індії), за досліджен- нями П.Ромера, не замінює міжнародну торгівлю, що засвідчують також дані табл. 1. Зростання розміру ринку, на його дум- ку, впливає не тільки на рівень доходу й добробуту, але і на темпи економічного зростання. Водночас розширення ринку сприяє й розширенню сектору досліджень (Research & Development – R&D; НДДКР, досліджень і розробок) та прискоренню економічного зростання. При цьому, на його думку, важлива інтеграція не просто в економіку з великою чисельністю насе- лення, а швидше – в економіку з високим рівнем людського капіталу [11, с. 73, 98]. Таким чином, реальні низькі можли- вості високотехнологічного експорту Укра- їни, внаслідок чого простежуються слабкі перспективи за рахунок цього фактора впливати на розширення її дослідницько- го сектору (у контексті теорії П. Ромера), а також незбалансованість високотехноло- гічного експорту з науковим потенціалом країни дозволяють класифікувати сучас- ний стан інноваційної сфери української економіки (за вказаними ознаками) як ін- вестиційно малопривабливий. Модель ендогенного технологічного розвитку економіки П.Ромера представ- ляє інновації як продукт, що виробля- ється безпосередньо сферою наукових досліджень і розробок як особливим сек- тором економіки. Тим самим базується на можливості дослідження ролі дослід- ницької сфери саме в якості самостійної складової економіки, її впливу на еконо- міку як безпосередньо за рахунок нових розробок, так і опосередковано, за раху- нок сприяння зростанню запасу знань людського капіталу. Зазначена модель економіки П. Ро- мера, яка пояснює джерела економічного зростання за допомогою зовнішніх ефек- ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 53 тів «навчання на практиці та людського капіталу», мотивуючи тим самим відсут- ність «убування граничної продуктивнос- ті» [12], базується на трьох секторах: 1. Дослідницькому секторі (R&D), який створює нові знання (матеріалізу- ються у вигляді нових технологій) завдя- ки сконцентрованому у ньому людсько- му капіталу та існуючому запасу знань. 2. Секторі виробництва засобів ви- робництва. 3. Секторі кінцевої продукції спо- живчого призначення (виробляється на основі діючих засобів виробництва, за- трат праці та людського капіталу). Досліджуючи ефекти зазначеної мо- делі, автор доходить висновку про без- посередній вплив людського капіталу дослідницького сектору економіки на темпи її економічного зростання. Він за- значає, що чим вищою є процентна став- ка, тим меншою буде дисконтована вар- тість потоку чистого доходу у поточний період. Менше людського капіталу буде інвестуватися у дослідницький сектор і меншим буде темп економічного зрос- тання, бо нижчою буде відносна швид- кість технологічних змін. Причому суб- сидіювання зайнятості у дослідницькому секторі впливає на економічне зростання так само, як і фактор продуктивності, й в довгостроковій перспективі викликає підвищення таких темпів [11, с. 96]. Дослідницький сектор у цій моделі П. Ромера [11, с. 95] демонструє підви- щення віддачі. Обгрунтовує він це тим, що якби технології досліджень показу- вали постійний кількісний ріст, тоді по- єднання людського капіталу та запасу знань не призводило б до змін гранич- ного продукту людського капіталу. Про- те за деталізації, що застосована автором моделі, об’єднання людського капіталу та запасу знань приводить до зростання граничного продукту людського капіталу у сфері досліджень. Водночас дослідник привертає увагу до того, що, враховуючи, що темп росту та кількість людського капіталу у сфері до- сліджень є функція сукупного людського капіталу, то в результаті зазначеного по- стійне зростання сукупного запасу люд- ського капіталу у загальній чисельності населення приводить до зростання відно- шення існуючого запасу знань до фізич- ного капіталу та непропорційно великого зростання кількості людського капіталу у дослідницькому секторі, чим і підтвер- джує положення щодо підвищення віддачі дослідницької сфери в означеній моделі. Сукупний рівень людського капіталу і частка людського капіталу, зайнятого у сфері досліджень у сучасний період, вва- жає П.Ромер, високі, як ніколи раніше. Він припускає, що завдяки ефекту впли- ву дослідницької сфери економіки на її економічне зростання частка людсько- го капіталу у дослідницькому секторі, очевидно, є найбільшою у найрозвине- ніших країнах світу. Дійсно, зазначені положення підтверджуються світовими особливостями розвитку наукового по- тенціалу [9, с. 5–6]. Упродовж 2002–2007 рр. число дослідників у розрахунку на 10 тис. осіб населення у розвинутих країнах зросло з 33,6 осіб до 36,6 (на 8,7%), кра- їнах, що розвиваються – з 4,0 до 5,8 (на 45,9 %), найменш розвинутих країнах – з 0,405 до 0,434 (на 7,2%). Щодо країн ЄС-15 дані наведено у табл. 2. Таким чином (за М.Н.Чечуріною, І.Е. Фроловим та І.Г. Чаплигіною), мо- дель ендогенних технологічних змін П. Ромера обґрунтовує важливе мето- дологічне положення стосовно макро- економічної функції науки: темп еконо- мічного зростання знаходиться у прямій залежності від величини людського ка- піталу, сконцентрованого у сфері про- дукування нових знань (науково-дослід- ницькому секторі економіки), та зворот- ній залежності від ставки банківського В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 254 проценту. Це означає, що сфера R&D реально впливає на економіку не лише безпосередньо завдяки новим приклад- ним ідеям та розробкам, але й опосеред- ковано. Вже саме її існування є в моделі П. Ромера необхідною умовою еконо- мічного зростання, оскільки забезпечує накопичення людського капіталу. Важ- ливим наслідком моделі П.Ромера є і те, що для накопичення людського капіталу необхідно заохочувати одержання нового знання заради знання як такого, інакше навряд чи можна розраховувати на від- чутну практичну віддачу від науки у май- бутньому [13, 14]. Із зазначеного видно, що науковий потенціал та інноваційна сфера загалом у теоретичному концепті економічно- го розвитку є факторами, що формують сприятливе соціально-економічне се- редовище для зростання запасу знань, продуктивної взаємоконвертації та со- лідарної взаємодії наукового, людсько- го, інноваційного, інтелектуального та економічного капіталів. Тим самим тео- рія П.Ромера з певними припущеннями, про що вказують, зокрема, дослідження М.Н. Чечуріної, І.Е. Фролова та І.Г. Ча- плигіної, може розглядатися в якості методологічного обґрунтування інвес- тиційної привабливості дослідницького сектору в загальнотеоретичному сенсі розвитку економіки. Отже, за теорією П. Ромера постійне зростання сукупного запасу людського капіталу у загальній чисельності насе- лення за рахунок збільшення кількості людського капіталу дослідницького сек- тору є інвестиційно-привабливим фак- тором розвитку національної економіки, бо внаслідок цього створюється еконо- мічно ефективніша структура зайнятос- ті, яка забезпечує оптимальніші умови примноження сукупного капіталу. Якщо запас людського капіталу занадто малий, економічного зростання може взагалі не бути (історичний контекст економічного розвитку за П. Ромером). Реальні світові економічні проце- си підтверджують означене положення зростанням чисельності дослідників в економіках країн світу [9, табл. 2]. Так, світовий показник чисельності дослідни- ків упродовж 2002–2007 рр. зріс на 24,1% (у 2002 р. – 5810,7 тис. осіб, у 2007 р. – 7209,7). У розвинутих країнах – на 10,6% (2002 р. – 4047,5, 2007 р. – 4478,3), країнах, що розвиваються – на 55,5% (2002 р. – 1734,4, 2007 р. – 2696,7), най- менш розвинутих країнах – на 20,9% (2002 р. – 28,7, 2007 р. – 34,7). Означене є свідченням реального створення світової якісно нової, еконо- мічно ефективнішої структури зайнятості, яка спрямована на забезпечення іннова- ційності економіки знань. За матеріалами ОЕСР [15] у 2005 р. число зайнятих у сфері науки та технологій (S&T) складало більше 30% загального числа зайнятих у США та ЄС-25 (приблизно 57 та 59 млн осіб відпо- відно). У країнах Північної Європи питома вага S&T зайнятості у загальній зайнятості складала більше 35%, Іспанії, Греції, Ірлан- дії та Португалії – близько 20%. Майже дві третини науково-технічних кадрів Європи було сконцентровано у Німеччині, Фран- ції, Великобританії та Італії. Упродовж 1996–2006 рр. у країнах ОЕСР середньорічна зайнятість у сфері науки та технологій (S&T) зростала на- багато швидше, ніж загальна зайнятість у них. Середньорічний темп росту S&T зайнятості у США складав 2,5%, ЄС-15 – 3,3%, Кореї – 4,1%, Австралії – 4,5%. Загалом за показником середньоріч- ного росту зайнятості у сфері науки та тех- нологій упродовж 1996–2006 рр. рейтинг країн ЄС-15 був таким: Іспанія (перше місце), Ірландія, Люксембург, Греція, Іта- лія, Австрія, Нідерланди, Данія, Бельгія, Швеція, Франція, Великобританія, Фін- ляндія, Португалія та Німеччина. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 55 У цьому контексті доцільно навести окремі положення щодо особливостей національної політики Іспанії у сфері науково-дослідної, конструкторської та інноваційної діяльності, які певною мі- рою сприяють покращанню інвестицій- ної привабливості інноваційної сфери у цій країні. Слід зазначити, що зростанню люд- ського капіталу в сфері R&D відводить- ся найголовніша функція політики Іс- панії у вирішенні проблеми підвищен- ня конкурентоспроможності економіки країни та поліпшення її інвестиційної привабливості як місця розташування виробництва і досягнення Лісабонських цілей [16]. У силу цього упродовж 1996– 2007 рр. безперервним було зростання державного фінансування сфери НДДКР (у 1996 р. – 1151 млн євро, 2007 р. – 8124 млн євро, більше, ніж у сім разів). Безперервним було також зростання і зайнятості у сфері R&D. Упродовж 1995– 2009 рр. вона зросла з 79988 осіб [8, с.100] до 220777 (у 2,8 рази в еквіваленті повної зайнятості). Питома вага осіб, що отри- мали науковий ступінь у сфері S&T до- сліджень у загальній чисельності осіб, які їх отримали, зросла з 12% у 2000– 2005 рр. до 13% у 2006–2009 рр. [17]. Стратегія досягнення зростання люд- ського капіталу у сфері R&D (кількісно та якісно) забезпечується реалізацією цілеспрямованих внутрішньополітичних заходів, спрямованих на ефективнішу підготовку людських ресурсів для науко- вих, конструкторських і технологічних досліджень, інноваційної діяльності та сприяння розвитку безперервної освіти у суспільстві знань задля задоволення зростаючих потреб іспанської еконо- міки. Цей напрям державної політики спрямований також і на сприяння біль- шій мобільності дослідників, інженерів та технологів як географічно, так і між установами та секторами економіки, під- тримку попиту на менеджерів, дослідни- ків, технологів сфери R&D, а також на її технічний та допоміжний персонал. В Іспанії існує практика оплати не- повного робочого дня працівникам під- приємств, що готують дисертації з різ- них аспектів бізнес-інтересів, сприяння тимчасовій географічній мобільності на національному та міжнародному рівнях, а також мобільності між науково-дослід- ними установами та фірмами, залучення дослідників, що займаються R&D діяль- ністю та інноваціями, на підприємства бізнес-сектору економіки з метою забез- печення просування та кар’єрного рос- ту молодих учених і модернізації вікової структури зайнятості наукових кадрів у країні. Активно діє процедура запрошен- ня (за відповідної фінансової підтримки) визнаних у світі наукових кадрів (націо- нальних та закордонних), у першу чергу для створення нових напрямів наукових досліджень та покращання вже існую- чих, а також їх інтернаціоналізації. Національна програма мобільності трудових ресурсів передбачає матеріальну компенсацію іспанським дослідникам, які працюють за кордоном, їх витрат на про- їзд до місця роботи та проживання там. Передбачено також стимулювання міжга- лузевої мобільності учених у межах країни. Для підвищення мобільності науко- вих кадрів між приватними та держав- ними установами законодавством Іспа- нії надається можливість дослідникам державних закладів упродовж п’яти ро- ків працювати у приватних фірмах над спільним проектом зі збереженням для них безперервного загального трудового стажу державного службовця та накопи- чення, у відповідності до нього, пільг. Високі темпи росту S&T зайнятос- ті в Ірландії [18] (у 2007 р. вона займала перше місце в Європі, друге у світі після США за питомою вагою економічно ак- тивного населення, зайнятого підпри- В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 256 ємницькою діяльністю – 8,7%, у США – 11,2%) теж були забезпечені відповідною політикою цієї держави щодо розвитку сфери R&D та сприяння S&T зайнятості (упродовж 2000–2005 рр. була створена третина першокласних державних на- уково-дослідних установ). За цей же пе- ріод на 60% зросло число кандидатів наук з наукових та інженерно-технічних спе- ціальностей. Число осіб, які отримували науковий ступінь, складало більше 500 осіб в середньому за рік. Число аспіран- тів подвоїлось. Отже, аналіз певного аспекту внутріш- ньополітичних державних заходів як Іспа- нії, так і Ірландії дає підстави вважати, що їх дії, безумовно, системно спрямовані на зростання потенціалу сфери R&D, а також інвестиційної привабливості інноваційних сфер означених країн загалом. Водночас слід звернути увагу й на ту обставину, що економіки Іспанії та Ірлан- дії не належать до країн «інноваційних лідерів». За оцінками INNO-метрики3 Ір- ландія упродовж 2003–2011 рр. класифіку- валася групою «інноваційних послідовни- ків» (друга група) із загальним інновацій- ним індексом (SII) 0,500 у 2003 р., 0,576 у 2007 р., 0,582 у 2011 р. Причому зростання цього індексу упродовж 2007–2011 рр. було незначним – 0,006. Іспанія за ці- єю класифікацією входила до групи «по- мірних новаторів» (третя група) з загаль- ним інноваційним індексом (SII) 0,320 у 2003 р., 0,397 у 2007 р., 0,406 у 2011 р. Зростання зазначеного індексу для Іспанії упродовж 2007–2011 рр. складало 0,009. Належність Ірландії до країн «інно- ваційних послідовників», а Іспанії до «помірних новаторів» за індексом SII упродовж тривалого часу засвідчує, що за рівнем інноваційності їх економіки сут- тєво відрізняються між собою. За дани- ми табл. 2 Ірландія випереджала Іспанію також за експортом високотехнологічної продукції у 29,6 рази, витратам на R&D у 1,8 рази. Рейтинг інвестиційної при- вабливості інноваційної сфери Ірландії складав 4,7 бали, Іспанії – 12,7. Тобто серед країн ЄС-15 за означе- ними параметрами інвестиційну при- вабливість Ірландії можна було вважати набагато кращою, ніж Іспанії: перша очолювала список рейтингу, друга – його замикала. Логічно, що і іноземні інвести- ції Ірландії перевищували цей показник Іспанії у 4,4 рази. Тим не менше, ні належність Ірландії до вищого (другого), а Іспанії до нижчого (третього) типів економік інноваційного розвитку за індексом SII, ні неналежність їх обох до «інноваційних лідерів», ні по- лярність рейтингу інвестиційної прива- бливості їх інноваційних сфер за комплек- сною оцінкою чисельності дослідників, валових внутрішніх витрат на ДіР та екс- порту високотехнологічної продукції не стали перешкодою для США у збільшенні своїх інвестицій саме у обидві ці країни. У результаті сформованої у 90-ті роки ХХ сторіччя політики ТНК США на «глибоку інтеграцію», сутність якої полягає у «пере- творенні географічно розкиданих філіалів і фрагментарних систем виробництва у ме- режі виробництва та збуту» (створення ці- лісної глобально інтегрованої міжнародної системи виробництва на базі своїх філій), а також започаткованої «Великою трійкою» (США, ЄС, Японія) блокової моделі у сфе- рі прямих іноземних інвестицій американ- ські ТНК, як зазначає Р.І.Зіменков [19], «проявили підвищений інтерес щодо роз- витку міжнародного виробництва» саме у таких країнах, як Іспанія, Ірландія та Пор- тугалія, що не було характерним для їх ді- яльності у 70–80-ті роки ХХ сторіччя. При- 3 За INNO-метрикою у 2011 р. виділялося всього чотири рівні інноваційного розвитку країн: «інноваційні лідери», «інноваційні послідовники», «помірні новатори», «скромні новатори» (у 2007 р. замість групи «скромні новатори» була група «наздоганяючі країни»). ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 57 чинами такої інвестиційної політики стало зростання у зазначених європейських краї- нах висококваліфікованої робочої сили, на- явність розвинутої інфраструктури, лібера- лізація їх зовнішньоекономічної діяльності, посилення потенціалу європейських фірм й набуття ними достатньої конкурентоспро- можності у сферах, що вимагають широко- го науково-дослідного забезпечення. Таким чином (за Р.І. Зіменковим), прискорене зростання капіталовкладень ТНК США в економіку Іспанії, Ірландії та Португалії привело до того, що у 2007 р. обсяг прямих інвестицій США в Ірлан- дії став у три рази більшим, ніж в Італії, а в Іспанії – більшим, ніж у Швеції і Данії, разом узятих. Проте це не означає, що США припинили вкладати свої інвести- ції в інші європейські країни. Приблизно 45% прямих американських закордонних інвестицій в обробну промисловість у цьому році припадало на ЄС-27. Одночасне зростання прямих інвес- тицій США в економіки Ірландії та Іспа- нії важко пояснити лише їх очевидними об’єктивно привабливими соціально- економічними факторами. Важливу роль у цьому процесі відіграють і прихована мотивація й політичні фактори, а також фактори, обумовлені психологією біз- несу (про що зазначав Ф.Х.Найт), які у своїй сукупності формують певну полі- тику цього процесу. Зазначене підтвер- джується, зокрема, й дослідженнями Дж. Даннінга. Базуючись на його концеп- ції, висунутій ним на Стокгольмському симпозіумі ще у 1976 р. [20, р.174], про можливість використання соціально- економічного середовища однієї країни для створення ефективної національної економіки і водночас своєї другої гло- бальної економіки глибоко інтегрованої в інші економіки світу, зростання інвес- тиційних потоків США в економіки Ір- ландії, Іспанії та Португалії пояснюється достатньо прозоро. Зазначимо, що за офіційними дани- ми, опублікованими у 2007 р., у 2004 р. на- раховувалось 2369 американських ТНК, що мали 22279 іноземних філій. У них бу- ло зайнято 21,4 млн чоловік на території США і 9 млн працівників на закордонних підприємствах ТНК. Обсяг доданої вар- тості, виробленої американськими ТНК, склав у 2004 р. більше 3 трлн дол. (30% ВВП) в пропорції 70% – на американ- ських підприємствах ТНК і 30% – в за- кордонних філіях [21]. Досліджуючи проблему ефективнос- ті американських компаній у США, їх філій у Великобританії та аналогічних національних компаній Великобрита- нії, Дж. Даннінг доходить висновку, що американські філіали були не настільки ефективними, як їх материнські ком- панії, проте більш продуктивними, ніж місцеві конкуренти. Розробивши на цій основі еклектичну парадигму міжнарод- ного виробництва OLI (ownership-specific advantages – O-advantages; location-specific advantages – L-advantages; internalization advantages – I-advantages), він визначає, що потоки прямих закордонних інвести- цій обумовлюються найкращою систем- ною взаємодією трьох факторів: 1) наяв- ністю чистих специфічних конкурентних переваг, що має інвестуюча ТНК у по- рівнянні з іншими фірмами у приймаю- чій країні (специфічні переваги (ефект) власності, зумовлені силами монополії та динамічною конкуренцією); 2) наявніс- тю сприятливих переваг для ТНК у при- ймаючій країні для організації там свого виробництва, тобто кращих умов для ре- алізації специфічних переваг власності у межах монополії, ніж на відкритому рин- ку (переваги інтерналізації); 3) наявністю специфічних переваг, що дозволяють ви- користовувати виробничі ресурси ТНК у приймаючій країні ефективніше, ніж у се- бе вдома (специфічні переваги місця зна- ходження) [20, р.176]. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 258 Вивчаючи особливості своєї еклек- тичної парадигми, автор привертає увагу до того, що значимість кожної із визна- чених ним конкурентних переваг та кон- фігурацій між ними варіює в залежності від галузі промисловості (виду доданої вартості), регіону, країни (географічний аспект) та фірми. Тому, на думку учено- го, його еклектичну парадигму краще розглядати в якості основи для аналізу детермінант міжнародного виробництва, а не в якості інтелектуальної теорії ТНК. Він вважав, що при розробці оператив- них гіпотез щодо зв’язку між окремими параметрами OLI і рівнем та структурою міжнародного виробництва важливо ви- значити контекст, в якому цей зв’язок розглядається, бо не існує єдиної теорії, яка б задовольняла всі різновиди інозем- них компаній й змогла пояснити харак- тер їх інвестиційних потоків. Отже, сутністю положень концепції OLI Дж. Даннінга у контексті можливос- ті використання економічного простору країни для створення цілісної глобально інтегрованої міжнародної системи ви- робництва на базі своїх філій (створення своєї другої глобальної економіки) мож- на пояснити започаткування у 90-х роках ХХ сторіччя «Великою трійкою» (США, ЄС, Японія) моделі блокової політики у сфері прямих іноземних інвестицій, а також і ту обставину, що, як засвідчують дослідження ЮНКТАД, упродовж 2000– 2010 рр. обсяг обмежувальних заходів стосовно притоку ПІІ в країни зріс із 2% у 2000 р. до 32% у 2010 р. Їх накопичення упродовж останніх років та збереження тенденції до подальшого нарощування, а також жорсткість процедур допуску ПІІ, як відмічають експерти, підвищили ри- зик інвестиційного протекціонізму [22]. Враховуючи, що чисті конкурентні переваги (за Дж. Даннінгом), які фірми однієї країни мають у більшій мірі, ніж фірми іншої при завоюванні будь-якого специфічного ринку чи їх сукупності за межами своєї країни, обумовлюються у першу чергу привілейованими правами власності або доступом до них, з другого боку, необхідність збалансовувати фірмам свої корисні цінності з іншими корисни- ми цінностями за межами своєї держави у такий спосіб, щоб отримувати вигоди у порівнянні з реальними чи потенційними своїми конкурентами, постійно реалізо- вувалась, як засвідчують дослідження С. Рогова, у рамках багатополярної, полі- центричної системи міжнародних відно- син [23, с. 12–26], то поява концепції бло- кової моделі прямих іноземних інвестицій і тенденції нарощування обмежувальних заходів щодо їх притоку у країни є цілком об’єктивний і закономірний процес. Він обумовлений не лише позиціями провід- них держав світу, а й діяльністю відповід- них регіональних економічних блоків. Так, наприкінці ХХ – на початку ХХІ сторіччя між такими блоками, як Європейський Союз (ЄС-15), НАФТА (Північна Америка) та АСЕАН+3 (Схід- на Азія)4, була встановлена приблизна рівновага. Питома вага кожного із цих трьох блоків складала близько 25–30% світового ВВП за паритетом купівельної спроможності [23, с. 18]. Водночас завдяки ТНК з’явилися нові тенденції розвитку міжнародних еконо- мічних процесів. По-перше, за теорією Е. Хелпмана, внутрішньофірмова торгівля, тобто торгівля між різними підрозділами однієї й тієї ж ТНК, розташованих у різних країнах, набула в останній період доміну- ючого значення [24]. По-друге, її обсяги зростають. Дослідження засвідчують, що така торгівля складає одну третину світо- вих торгових потоків у рамках міжнародної виробничої системи ТНК [25, 26]. Певною 4 Інтеграційні блоки: НАФТА: США, Мексика, Канада; АСЕАН+3: Бруней, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, В’єтнам + Китай, Японія, Республіка Корея. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 59 мірою зазначена тенденція обумовлюється і зростанням обсягів взаємної торгівлі між країнами у межах економічних інтеграцій- них блоків. Наприклад, питома вага взаєм- ної торгівлі товарами упродовж 1990–2005 рр. зросла у межах інтеграційного блоку АНДЕАН з 3 до 8%, АСЕАН – з 20 до 25%, ЄС-25 – з 65 до 67%, МЕРКОСУР5 – з 9 до 13%, НАФТА – з 43 до 56% [27]. По-третє, відбувається зростання тісного зв’язку між торговельною діяльністю та прямими іно- земними інвестиціями ТНК. Внутрішньо- фірмові операції превалюють серед країн ОЕСР і водночас у них же концентрується більшість ПІІ [25; 27, с. 13]. Авторськими дослідженнями, зокрема, визначено тіс- ний взаємозв’язок між експортом високо- технологічної продукції та ПІІ (коефіцієнт кореляції складає 0,768, табл. 2). Порівнюючи обсяги торгівлі у меж- ах економічного блоку і експорту за його межі, слід зазначити (за даними 2005 р.), що в ЄС переважає внутрішньоєвропей- ська торгівля (67–68% і 33–32% відповід- но), у блоці АСЕАН – експорт в інші ре- гіони (25 і 75%), аналогічно в латиноаме- риканському блоці МЕРКОСУР (13–14% і 87–86%), а у Північній Америці склалася приблизна рівновага між внутрішньобло- ковою та позаблоковою торгівлею (51– 56% і 49–44%) [23, с. 18–19; 27, с. 162]. Зростання внутрішньофірмової тор- гівлі, особливості внутрішньо-блокової та позаблокової мобільності капіталу законо- мірно обумовлюють і накопичення обмеж- увальних заходів упродовж останніх років ХХІ сторіччя щодо притоку ПІІ у країни. Не залишилась поза цим явищем і еконо- міка США. Так, досліджуючи зазначену проблему у США, Р.І. Зіменков [28], зокре- ма, відмічає, що загалом публічна політика з цього питання «не перешкоджає залучен- ню іноземного капіталу. Проте федеральні органи влади уважно стежать за результата- ми економічної діяльності іноземних ком- паній, за дотриманням ними «правил по- ведінки на американському ринку». Прямі обмеження стосовно іноземних інвесторів «діють, як правило, лише з міркувань на- ціональної безпеки». Президент США, зазначає автор, має право «заборонити або призупинити злит- тя, придбання або перехід під іноземний контроль компанії, якщо буде визначено, що іноземна особа може вжити дію, яка створює загрозу для національної безпеки США». Проте уже із середини першого де- сятиріччя ХХІ сторіччя у США ретельніше стали стежити за тим, щоб державні фінан- сові фонди, підконтрольні урядам інших країн, «не мали змоги отримати контроль над фінансовою системою США або во- єнними технологіями» і почали проводити політику, спрямовану «на вибіркове об- меження припливу іноземного капіталу у свою економіку». З цього приводу 26 липня 2007 р. було прийнято «Акт 2007 р. про іно- земні інвестиції та національну безпеку», у відповідності з яким суттєво розширилися повноваження Комітету з іноземних інвес- тицій, «безпосередньо підпорядковуючи його президенту країни і залучаючи до пе- ревірки важливих угод спецслужби». Вагому роль у регулюванні іноземних інвестицій у США, зазначає Р.І.Зіменков, «відіграє також і Бюро економічного аналізу (БЕА) Міністерства торгівлі. На нього покладена підготовка регулярних досліджень з проблеми іноземних капі- таловкладень в економіку США. У цих цілях БЕА здійснює збір відомостей про всі істотні операції з продажу іноземцям американської власності на території країни». За результатами такого аналізу 4 Інтеграційні блоки: АНДЕАН: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор; ЄС-25: Австрія, Бельгія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Великобританія; МЕРКОСУР: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2012, № 260 інформація надається президенту, Кон- гресу та доводиться до громадськості. У зміні світової парадигми міжнарод- них інвестиційних потоків нову роль ак- тивно починає відігравати і група із п’яти країн, що швидко розвиваються: Брази- лія, Росія, Індія, Китай, Південно-Аф- риканська Республіка (BRICS – Brazil, Russia, India, China, South Africa). Так, одним із підсумків саміту в Нью-Делі (29 березня 2012 р.) стало підписання ліде- рами країн угоди про надання кредитів у рамках БРІКС виключно у національних валютах, а це означає подальшу реаліза- цію економічної політики на припинен- ня монополії долара. Обговорювалися і перспективи створення Банку розвитку БРІКС для фінансування спільних еко- номічних проектів, який би зміг конку- рувати зі Світовим банком. Рішення про надання кредиту в валютах БРІКС та створення банку розвитку БРІКС по суті відображають зміну парадигми розвитку світової економіки. Тобто посилюється політика блокової моделі розвитку міжна- родного виробництва й прямих іноземних інвестицій. Можливість БРІКС з часом перетворитися на впливову міжнародну організацію обумовлена планом спільної роботи в рамках ООН, «Великої двадцят- ки», МВФ та інших інститутів [29]. Отже, активний розвиток інновацій- них сфер економік, притаманний країнам в залежності від рівня їх економічного розвитку, динамічність політики міжна- родного виробництва, блокова політика у сфері прямих іноземних інвестицій, запо- чаткована США, ЄС і Японією, реальні обмежувальні заходи урядів країн на при- тік ПІІ у їх країни, зростання обсягів вну- трішньофірмової торгівлі та тісного зв’язку між торговельною діяльністю й прямими іноземними інвестиціями ТНК, рішен- ня прийняті на останньому саміті БРІКС у Нью-Делі, є підтвердженням того, що характер міжнародних інвестиційних по- токів на сучасному етапі обумовлюється досить складною системою як очевидно привабливих економічних і політичних факторів, так і латентних інтересів, а ін- вестиційна привабливість як економічна категорія все більшою мірою набуває полі- тико-економічного сенсу. Можна вважати, що активність інвестиційного процесу є результат політики компромісу можливо- го економічних і політичних, латентних і очевидних інтересів суб’єктів економічної діяльності. 1. Доклад о мировых инвестициях, 2011 год. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/investments2011.pdf . 2. Доклад о мировых инвестициях, 2010 год. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/investments2010.pdf . 3. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента: Пер. с англ. / П.Ф. Друкер. – М.: Издательский дом «Ви- льямс», 2004. 4. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. под ред. и с предисловием В.Д. Щетинина. / М. Портер. – М.: Междунар. отношения, 1993. 5. Познер М. Международная торговля и изменение технологии / М. Познер // Вехи экономической мысли. Т.6: Международная экономика [пер. с англ. под общ. ред. А.П.Киреева]. ГУ– ВШЭ; Ин-т «Экономическая школа». – М.: ТЕИС, 2006. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://portal.ufrf.ru/ Www/Kbhiab/data/store/aa636e41-5722-47e9-816f-40196838568d/index.html . 6. Innovation Union Scoreboard 2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.proinno- europe.eu/metrics . 7. European Innovation Scoreboard 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.proinno- europe.eu/metrics . 8. Єгоров І.Ю. Науковий та інноваційний потенціал України у міжнародних статистичних порівнян- нях: Моногр. / Єгоров І.Ю., Жукович І.А., Рижкова Ю.О. – К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2010. 9. Доклад ЮНЕСКО по науке за 2010 г. Современное состояние науки в мире. Рабочее резюме. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://unesdoc.unesco.org/images/0018/001898/189883r.pdf . 10. Статистична база Світового банку. Показники світового розвитку 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://data.worldbank.org. Eurostat yearbook 2010. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО... Наука та наукознавство, 2012, № 2 61 11. Romer P.M. Endogenous Technological Change (1990) / P.M. Romer // The Journal of Political Economy. – 1990. – Vol. 98, N. 5, part 2 (oct.). 12. Шараев Ю.В. Теория экономического роста [Текст] : учеб. пособие для вузов / Ю.В.Шараев; Гос. ун-т – Высшая школа экономики. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. – C. 36. 13. Чечурина М.Н. Анализ моделей научно-технического прогресса как фактора экономического раз- вития / М.Н. Чечурина // Вест. МГТУ. – 2005. – Т. 8, № 2. – С. 338–347. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vestnik.mstu.edu.ru/ . 14. Фролов И.Э. Современные проблемы построения моделей научно-технической сферы экономики / И.Э. Фролов, И.Г. Чаплыгина // Экономическая наука современной России. – 2009. – № 1. – С. 1–7. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cemi.rssi.ru/ecr/ 15. OECD Science, Technology and Industry Scoreboard. – 2007. – Р. 50. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.sourceoecd.org/scoreboard . 16. The Spanish National Plan for Scientific Research, Development and Technological Innovation, 2008– 2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ingenio2010.es/Documentos/Plan_ingles_web.pdf . 17. National Policy and the European Research Area. Spain. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://erawatch.jrc.ec.europa.eu/erawatch/opencms/information/country_pages/es/country?section=NationalPo licyDevAndEuropeanResearchArea&subsection=LabourMarketForResearchers . 18. Мойсейчик Г. Ирландия: опыт инновационного прорыва / Г. Мойсейчик // Банковский вестн. – 2007. – № 7. – С. 12. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nbrb.by/bv/narch/372/ . 19. Зименков Р.И. Новые тенденции в зарубежной деятельности американских транснациональных корпораций / Р.И. Зименков // Рос. внешнеэкон. вестн. – 2009. – №8. – С. 12–14. 20. Dunning John H. The Eclectic (OLI) Paradigm of International Production: Past, Present and Future / John H. Dunning // International Journal of the Economics of Business. – 2001. – Vol. 8, N. 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biz.konkuk.ac.kr/community/upload/Dunning1.pdf . 21. Супян В.Б. Мирохозяйственные позиции и экономические отношения России и США в начале XXI века / В.Б. Супян // Россия и Америка в ХХI веке. – 2010. – №2. [Электронный ресурс]. – Режим до- ступа: http://www.rusus.ru/?act=read&id=198 . 22. Доклад о мировых инвестициях, 2011. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ ru/development/surveys/docs/investments2011.pdf . 23. Рогов С.М. США и эволюция международной финансовой системы / С.М. Рогов // Экономист. – 2009. – №3. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://library.mephi.ru/data/semi/2009/ekonomist/ N3s12-26-09.pdf . 24. Хелпман Э. Упрощенная теория международной торговли с участием транснациональных кор- пораций / Э. Хелпман // Вехи экономической мысли. – Т. 6: Международная экономика / Пер. с англ. под общ. ред. А. П. Киреева; ГУ–ВШЭ, Ин-т «Экономическая школа». — М.: ТЕИС, 2006. — С. 678. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://portal.ufrf.ru/Www/Kbhiab/data/store/aa636e41-5722-47e9- 816f-40196838568d/index.html . 25. Lanz R. Intra-Firm Trade: Patterns, Determinants and Policy Implications / R. Lanz, S. Miroudot // OECD Trade Policy Working Papers, OECD Publishing. – 2011. – N. 114. – P. 6, 12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1787/5kg9p39lrwnn-en . 26. Перская В.В. Глобализация до и после кризиса / В.В. Перская // Бюл. Міжнародного Нобелівсько- го економічного форуму. – 2010. – №1. – Т. 1. – С. 261. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bmnef/ . 27. Кокушкина И.В. Некоторые тенденции развития международной торговли / И.В. Кокушкина, А.Ю. Цыцырева // Вестн. СПбГУ. – 2007. – Сер. 5. – Вып. 1. 28. Зименков Р.И. Прямые иностранные инвестиции в экономике США / Р.И. Зименков // Рос- сия и Америка в ХХI веке. – 2010. – №2. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rusus. ru/?act=read&id=198 . 29. Шишкин О. Страны БРИКС договариваются о новых принципах кредитования / О.Шишкин. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.1tv.ru/news/world/202939 Одержано 17.04.2012 В.М. Головатюк Инвестиционная привлекательность инновационной сферы в контексте мирового экономического развития Исследуются особенности инвестиционной привлекательности инновационной сферы и научного потен- циала в контексте развития мировой экономики. Показано, что характер международных инвестиционных потоков на современном этапе экономического развития все в большей степени приобретает политико-эко- номический смысл.