Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації

Розглянуто необхідність удосконалення системи управління національним господарством, де визначено роль держави в процесі формування соціально орієнтованої ринкової економіки; розроблено модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства, яка базується на впровадженні інновацій у фінанс...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Ситнік, І.В., Гончаренко, Т.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49449
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації / І.В. Ситнік, Т.В. Гончаренко // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 301-307 — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49449
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-494492013-09-20T03:07:08Z Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації Ситнік, І.В. Гончаренко, Т.В. Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Розглянуто необхідність удосконалення системи управління національним господарством, де визначено роль держави в процесі формування соціально орієнтованої ринкової економіки; розроблено модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства, яка базується на впровадженні інновацій у фінансово-економічній та соціальній сферах, що дозволить досягти економічного розвитку та підвищення рівня добробуту населення. Ключові слова: соціально орієнтована ринкова економіка, економічний розвиток, підвищення рівня добробуту, індекс людського розвитку. Рассмотрена необходимость усовершенствования системы управления национальным хозяйством, где определена роль государства в процессе формирования социально ориентированной рыночной экономики; разработана модель формирования социально ориентированного рыночного хозяйства, которая основывается на внедрении инноваций в финансово-экономической и социальной сферах, что позволит достичь экономического развития и повышения уровня благополучия населения. Ключевые слова: социально ориентированная рыночная экономика, экономическое развитие, повышение уровня благополучия, индекс человеческого развития. In this article the need of improvement of the system of management of the national economy has been considered, where the role of the state in the system of the business community has been defined. The models of socially oriented market economy based on the introduction of innovations in the financial, economic and social spheres have been developed, which will let attaining the economic development and the quality welfare. In the economic sphere the direction of innovation is due to the need to ensure the restructuring of the national economy, namely, the development of high-tech industries; in the financial sector a primary increase in innovative activities in all markets has been prompted, which accumulate the long-term investment resources to the real sector of the economy, namely the stock, currency, credit and insurance markets. The direct innovation in social sector in the development of education and science has been proposed as an intellectual base of innovative development of the national economy. Due to the directions of reform in the financial and economic sectors it has been offered to achieve the implementation of the proposed model of national economy development and certain fundamental goals of social policy. It has been proposed the criteria of high and low level to assess the effectiveness of implementation of the model of formation of socially oriented market economy in Ukraine. The relevance of development program for regional integration as to achieve the most efficient development of the national economy in today's globalized world economy has been proved. Some components of the social effectiveness of the proposed model for value assessment have been recommended. Keywords: socially oriented market economy, economic development, improvement of well-being, human development index. 2012 Article Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації / І.В. Ситнік, Т.В. Гончаренко // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 301-307 — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49449 316.42+338.24(477) uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Ситнік, І.В. Гончаренко, Т.В. Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації Економіка промисловості
description	Розглянуто необхідність удосконалення системи управління національним господарством, де визначено роль держави в процесі формування соціально орієнтованої ринкової економіки; розроблено модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства, яка базується на впровадженні інновацій у фінансово-економічній та соціальній сферах, що дозволить досягти економічного розвитку та підвищення рівня добробуту населення. Ключові слова: соціально орієнтована ринкова економіка, економічний розвиток, підвищення рівня добробуту, індекс людського розвитку.
format	Article
author	Ситнік, І.В. Гончаренко, Т.В.
author_facet	Ситнік, І.В. Гончаренко, Т.В.
author_sort	Ситнік, І.В.
title	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації
title_short	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації
title_full	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації
title_fullStr	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації
title_full_unstemmed	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації
title_sort	модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в україні та напрями її реалізації
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49449
citation_txt	Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації / І.В. Ситнік, Т.В. Гончаренко // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 301-307 — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT sitníkív modelʹformuvannâsocíalʹnooríêntovanogorinkovogogospodarstvavukraínítanaprâmiíírealízacíí AT gončarenkotv modelʹformuvannâsocíalʹnooríêntovanogorinkovogogospodarstvavukraínítanaprâmiíírealízacíí
first_indexed	2025-07-04T10:34:47Z
last_indexed	2025-07-04T10:34:47Z
_version_	1836712238199603200
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 301 2012, № 3-4 (59-60) УДК 316.42+338.24(477) Інесса Василівна Ситнік, д-р екон. наук, доцент, Тетяна Вікторівна Гончаренко Донецький державний університет управління МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОГО РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ Проведені дослідження дозволяють ви- ділити три основні моделі сучасного ринко- вого господарства: економіка вільної конку- ренції (корпоративна ринкова економіка); змішана ринкова економіка (характеризу- ється співіснуванням різноманітних форм власності – приватної, корпоративної, колек- тивної, муніципальної, державної, сімейної); соціально орієнтована ринкова економіка (ґрунтується на ринкових принципах і спря- мована на підвищення соціальної захищенос- ті людини в державі). За визначенням відомого українського вченого В. Гейця, під соціально-ринковою економікою слід розуміти такий тип госпо- дарської системи, у якій діяльність соціаль- но-економічних інституцій спрямована на досягнення соціальної справедливої захище- ності, високого рівня та якості життя [1]. З урахуванням того, що «соціально орієнтованою економікою є народна еконо- міка, що означає розвиток економіки в інте- ресах народу, та її модернізація – спосіб підвищення життєвого стандарту, що перед- бачає використання всіх типів і форм влас- ності, всебічний соціальний захист населення й національне демократичне економічне пла- нування» [2], основною метою державної соціально-економічної політики на сучасно- му етапі розвитку суспільства є створення умов для реалізації соціального потенціалу людини. Широке коло теоретико-методологіч- них питань щодо розробки моделей форму- вання соціально орієнтованої ринкової еко- номіки є об'єктом наукових досліджень і численних публікацій зарубіжних учених К. Аденауера, Ф. Бема, Л. Ерхарда, В. Репке, А. Рюстова та ін. Сучасним проблемам фор- мування і функціонування соціально орієнто- ваної ринкової економіки та визначення ролі держави в ній присвячено праці вітчизняних економістів А. Гальчинського, В. Гейця, А. Деркача, О. Палія, Б. Панасюка, В. Скура- тівського. Проте в економічній літературі немає однозначної думки щодо визначення єдиної моделі формування соціально орієнто- ваної ринкової економіки. Таким чином, актуальним є вдоскона- лення моделі соціально-економічного роз- витку України та визначення напрямків її реалізації. Згідно з останніми офіційними доку- ментами нашою державою проголошено курс на формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Так, у Щорічному По- сланні Президента України до Верховної Ра- ди України «Модернізація України – наш стратегічний вибір» та Експертній доповіді, підготовленій Національним інститутом стратегічних досліджень до Послання Пре- зидента України В. Януковича до Українсь- кого народу «Україна ХХІ століття. Страте- гія реформ і суспільної консолідації» [3, 4] відзначається, що для України соціально- економічна модернізація означає: зміцнення конкурентоспроможності економіки та підвищення продуктивності праці як підґрунтя забезпечення довгостро- кової стабільності та динамічності економіч- ного зростання і поліпшення соціально-еко- номічних показників; модернізацію системи соціального за- хисту населення для надання їй ефективності СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ © І.В. Ситнік, Т.В. Гончаренко, 2012 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 302 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) з метою подолання бідності та забезпечення стабільного добробуту громадян. Серед основних напрямів реформуван- ня національної економіки у Посланні визна- чено: «орієнтацію соціальної стратегії на примноження людського капіталу, збережен- ня безперервності його належного викори- стання, розбудова систем освіти, культури, охорони здоров’я» [3]. Також у Посланні визначається, що стратегічною метою соціальної політики Ук- раїни є послідовне підвищення рівня життя населення на основі самореалізації кожного громадянина, зниження соціальної, економіч- ної та культурної нерівності, відтворення економічної та соціальної ролі країни у світовому співтоваристві. Забезпечення дов- гострокової конкурентоспроможності Укра- їни у глобалізованому світі зумовлює необ- хідність підвищення якості життя найбільш числених прошарків населення як підґрунтя для формування середнього класу – основи стабільності суспільства. Практична реаліза- ція такого принципу перетворює державну політику на один із провідних чинників соці- ального розвитку, робить її дієвою складо- вою стратегії досягнення національної інтег- рації та основним механізмом формування нової якості життя людини. Якісним резуль- татом економічної модернізації має стати ре- альне скорочення економічного та соціаль- ного розривів між Україною та країнами з розвиненою ринковою економікою. Показ- ником успішності такого процесу має стати скорочення відставання України за рівнем ВВП на душу населення від розвиутих країн та зростання індексу людського розвитку [3, 4]. Таким чином, формування соціально орієнтованої держави є пріоритетним напря- мом розвитку України. У сучасних умовах глобалізації сві- тового господарства найбільш ефективного розвитку національної економіки можливо досягти лише при ефективній регіональній інтеграції, яка в широкому розумінні являє собою систему взаємодії національних дер- жав, що ґрунтується на визнанні спільних цінностей та високому рівні співробітництва у визначених сферах у рамках існуючого інтеграційного об’єднання та на світовому ринку. При цьому можливі розходження по- зицій країн – інтеграційних партнерів не по- винні істотно впливати на розвиток страте- гічного співробітництва в рамках інтеграцій- ного об’єднання. Задля досягнення цієї мети держава повинна здійснювати економічні перетво- рення в країні, спрямовані на забезпечення повної зайнятості населення, підвищення доходів та поліпшення умов життя людей; формування ефективної системи соціального захисту, освіти, охорони здоров’я, поліп- шення демографічної ситуації; забезпечення реалізації культурних потреб людини. Усі ці соціально-економічні трансфор- мації в державі мають відбуватися на основі «утвердження в суспільстві соціальної спра- ведливості як важливої суспільної цінності, без здійснення якої неможливий повноцін- ний соціальний та економічний розвиток суспільства, свободи задоволення соціальних потреб та соціальних інтересів людини, ство- рення умов для соціальної безпеки» [5]. Економічна політика держави має бути спрямована на структурні трансформації, здатні забезпечити продуктивну конкуренто- спроможність національного господарства. Конкурентоспроможна економіка, з одного боку, є основою для високої оплати праці, а з іншого – для фінансування соціальних благ та виплат. Відправним пунктом при формуванні державної соціальної політики має бути по- стулат про динамічний зв’язок між бізнесом та суспільством, у якому посередником ви- ступає держава. Бізнес на основі розвитку ін- новаційних процесів в усіх сферах суспіль- ного виробництва створює багатство і стиму- лює економічне зростання через підвищення продуктивності та конкурентоспроможності національної економіки [6]. Отже, реалізація соціальної політики держави має базуватися на інноваційній моделі розвитку національного господарства (див. рисунок). Створена модель формування соціаль- но орієнтованого ринкового господарства ба- зується на розвитку інновацій як у фінан- сово-економічній сфері, так і в соціальній. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 303 2012, № 3-4 (59-60) Рисунок. Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства Інновації в економічній сфері мають сприяти структурній перебудові національної економіки від сировинної спрямованості в аспекті розвитку високотехнологічних галу- зей промисловості (зокрема машинобудуван- ня і всіх його підгалузей). У фінансовій сфері інновації, перш за все, мають здійснюватися на всіх ринках, що формують ринок довгострокових інвестицій- них ресурсів для реального сектору еконо- міки: фондовому, валютному, кредитному, страховому. Інновації у соціальній сфері мають бу- ти спрямовані на розвиток освіти і науки як інтелектуальної бази інноваційного розвитку національної економіки. Також інновації ма- ють відбутися в системі охорони здоров’я населення та забезпеченості житлом. Отже, запропонована модель розвитку національного господарства має бути спря- мована на досягнення таких основних цілей соціальної політики держави [5]. 1. Досягнення повної зайнятості та ви- соких доходів населення. 2. Забезпечення високого рівня реаліза- ції соціальних гарантій населення у сферах охорони здоров’я, освіти, пенсійного забез- печення, забезпеченості житлом, соціальних виплат. 3. Створення умов для реалізації со- ціального потенціалу людини та досягнення високого рівня політичної культури в сус- пільстві. Для реалізації першої мети держава повинна працювати в напрямах: створення умов для підвищення соці- альної активності населення, застосування мотиваційних механізмів високопродуктив- ної праці; формування нової моделі оплати праці на основі застосування принципу випере- джаючого зростання; стимулювання стабільного платоспро- можного попиту населення; зменшення рівня соціальної диференці- ації населення. Практичне впровадження другої мети потребує від держави здійснення реформ у сферах: освіти та науки шляхом підвищення доступності та якості освітніх послуг на основі впровадження зарубіжного досвіду та збереження національного культурного по- тенціалу, а також визначення потреб інно- ваційного розвитку держави; охорони здоров’я населення в напрямі підвищення доступності та якості медичного обслуговування, в тому числі через упро- вадження системи страхової медицини; пенсійного забезпечення на основі впровадження трирівневої системи (солі- дарної пенсійної системи, загальнообов'яз- Суспільство Національна ідентичність Соціальна однорідність Соціальна політика Економічна політика Система перерозподілу національного багатства Податки ІННОВАЦІЇ Соціальна сфера система освіти і науки; система охорони здоров’я; житлово-комунальне госпо- дарство; соціальні виплати Фінансово-економічна сфера фінансовий сектор; реальний сектор Соціально-економічна стабільність в державі Держава –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 304 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) кового та добровільного накопичувального пенсійного страхування); державної житлової політики на основі створення умов доступності житла, в першу чергу через систему банківського кредиту- вання; соціальної допомоги в напрямі розвит- ку адресної допомоги та розвитку мереж, що надають соціальну допомогу. Досягнення третьої мети потребує: розширення поля можливостей людини у сфері вибору нею способів і форм саморе- алізації щодо напрямів діяльності на основі практичної реалізації принципу соціальної справедливості; досягнення соціальної злагоди в сус- пільстві на основі формування соціальної культури. Для реалізації запропонованої моделі розвитку національного господарства та до- сягнення визначених основних цілей соці- альної політики держава повинна здійснити реформування у фінансовій та економічній сферах за такими напрямами. 1. З урахуванням того що соціально орієнтована ринкова економіка передбачає високий рівень втручання держави, перш за все у процеси розподілу і перерозподілу ва- лового внутрішнього продукту і національ- ного доходу, реформація системи державно- го бюджету є неодмінною умовою форму- вання «держави добробуту» в Україні. Держави, у яких найбільш розвинута соціальна сфера і система соціального захис- ту населення (такі як Скандинавські країни), побудували найширшу систему перерозпо- ділу доходів, яка пом’якшує розшарування суспільства за рівнем доходу. Перерозподіл національного ВВП через бюджет у цих країнах складає 50-60%. У результаті реаліза- ції такої системи перерозподілу національ- ного багатства в цих країнах забезпечується повна зайнятість населення, максимальна рівність між різними групами населення, до- статність та висока якість соціальних гаран- тій. В Україні питома вага доходів зведено- го бюджету разом із доходами позабюджет- них фондів у ВВП складає більше 40%, що означає високе фіскальне навантаження на бізнес (особливо в умовах гострої нестачі власних інвестиційних ресурсів підпри- ємств). У той же час держава не виконує на- лежним чином свої функції щодо соці- ального захисту населення. Наявність таких диспропорцій між податковим тягарем і соціальним становищем у країні обумовлює необхідність реформування бюджетних від- носин. Причинами зазначених проблем є: неефективні й негнучкі видатки (струк- тура видатків бюджету негнучка, що підви- щує уразливість економіки щодо шоків: по- над 90% загального фонду держбюджету складають захищені статті, бюджетні кошти витрачаються неефективно); хронічне перевищення та швидке зро- стання зобов'язань стосовно бюджетних ре- сурсів; слабкий фіскальний менеджмент (бюд- жетне планування обмежується річним гори- зонтом); слабке управління державним боргом (висока частка зовнішніх зобов'язань – 66,8% у сукупному державному боргу робить його уразливим до валютних коливань); непрозорість державних фінансів (не- повне розкриття інформації про стан держ- сектору призводить до прихованих дисба- лансів і зростання держсектору). Таким чином, реформування бюджет- ної сфери має відбуватися в напрямі знижен- ня державного боргу і дефіцитності держав- ного бюджету, підвищення ефективності системи оподаткування, оптимізації управ- ління державними фінансами. 2. Основним джерелом фінансових ре- сурсів при формуванні соціальної сфери в державі є податки. Сучасний стан бізнес-се- редовища та системи державних фінансів по- требує продовження податкової реформи в Україні. Підсумком проведення такої рефор- ми має стати досягнення сталого економіч- ного зростання на інноваційно-інвестиційній основі, розширення сфери соціальних благ та підвищення якості соціальних гарантій у країні. Проблемами податкової системи Укра- їни на сьогоднішній день є масове ухиляння від податків і нерівномірне податкове наван- таження на підприємства різного розміру й окремі галузі економіки, що призводить до невиконання податковою системою функції згладжування соціальної нерівності. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 305 2012, № 3-4 (59-60) Основна причина такої ситуації лежить у площині недосконалої структури податків та нераціональної системи податкових пільг. Таким чином, сучасна податкова сис- тема потребує, перш за все, підвищення ефективності адміністрування податків та спрощення системи сплати податків для бізнесу, що сприятиме досягненню податко- вої справедливості та рівних конкурентних умов у національній економіці. Першим етапом на шляху вдоскона- лення податкової системи в нашій державі стало прийняття у грудні 2010 р. Податково- го кодексу України. Підсумком роботи держави щодо вдо- сконалення податкової системи України має стати зниження частки тіньової економіки, що, в свою чергу, стане основою для змен- шення глибини соціальної нерівності в дер- жаві. 3. Розвиток фінансового сектору в національному господарстві є обов’язковою умовою досягнення сталого економічного зростання, що становить основу для форму- вання «держави добробуту». На сьогоднішній день фінансовий сек- тор України має ряд проблем, що призводить до невиконання ним своєї основної функції – фінансового забезпечення сталого розвитку реального сектору економіки. Це проявля- ється, перш за все, у зменшенні обсягів кре- дитування бізнесу (особливо щодо довго- строкового кредитування) та низькому рівні розвитку фондового ринку. Зовнішніми причинами такого стану фінансового ринку України є фінансова кри- за, яка розгорнулася по всьому світу у 2008 р. і в даний час ще не має чітких пер- спектив згортання. До внутрішніх причин, що формують проблеми розвитку національного фінансо- вого сектору, слід віднести: утримання фіксованого курсу українсь- кої гривні на основі її жорсткої прив’язки до американського долара; підвищення рівня кредитних ризиків; низьку капіталізацію фінансової сис- теми, що обумовлює низький рівень її стій- кості до кризових явищ; значну частку проблемних активів у портфелі фінансових установ; відсутність необхідних нормативно- правових та інституціональних умов для роз- витку фондового ринку і різних фінансових інструментів; недостатньо незалежну, непрозору ро- боту регуляторів фінансового ринку; недостатній обсяг довгострокових фі- нансових ресурсів, у тому числі через від- сутність обов'язкової накопичувальної сис- теми пенсійного забезпечення та нерозвине- ність системи страхування життя. Таким чином, фінансовий сектор Укра- їни потребує негайного реформування в напрямі вирішення зазначених проблем, під- сумком чого має бути: формування гнучкого валютного курсу; зниження рівня інфляції; збільшення рівня капіталізації фінансової системи; збільшення обсягу фінансових по- слуг як реальному сектору економіки, так і населенню. 4. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери є обов’язковою умовою формування високоефективного національ- ного господарства, здатного забезпечувати соціальну сферу в державі. Інновації в реаль- ному секторі економіки є фундаментом кон- курентоспроможної національної економіки, без чого неможлива практична реалізація соціальної політики держави. Сьогодні в Україні зберігся лише фун- дамент науково-дослідницького комплексу радянських часів, який не здатен ефективно продукувати і доводити до практичної реалізації наукові результати. Причина такої ситуації полягає, перш за все, в недосконалій системі законодавчого та фінансового забезпечення науково-техніч- ної та інноваційної сфери, що, у свою чергу, призводить до втрати кадрів і скорочення матеріально-технічних засобів. Так, загальний обсяг видатків на нау- кові дослідження й розробки як частка ВВП (наукоємність ВВП) протягом останніх двад- цяти років в Україні складає 0,95% (у тому числі з держбюджету – до 0,41%). Водночас у ЄС показник наукоємності ВВП у серед- ньому складає 1,9%, Фінляндії та Швеції – 3,7, США та Німеччині – 2,7% [7]. Таким чином, реформи у сфері науко- во-дослідницької та інноваційної діяльності мають здійснюватися в напрямі активізації інноваційних процесів в економіці та забез- печення повноцінного використання потен- ціалу науки у процесі технологічної модер- нізації економіки. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 306 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) Досягнення таких результатів можливе на основі: підвищення конкурентоспроможності наукового сектору шляхом інтеграції вітчиз- няної науки у Європейський дослідницький простір; збільшення обсягів та ефективності бюджетного фінансування наукової сфери; підвищення ступеня кореляції між на- прямами науково-дослідних робіт і реальни- ми потребами національної економіки (як реального, так і фінансового секторів); розвиток інноваційної інфраструктури (бізнес-інкубатори, центри трансферу техно- логій тощо). Упровадження зазначених заходів сприятиме практичній реалізації наукових результатів, збільшенню частки інноваційно активних промислових підприємств, підви- щенню наукоємності ВВП за рахунок усіх джерел фінансування. 5. Проведені дослідження розвитку національної економічної системи свідчать, що без структурної перебудови національної економіки та модернізації її базових секторів неможливе формування соціально орієнтова- ної держави. Структурна перебудова економіки Ук- раїни має здійснюватися в аспекті відходу від сировинної спрямованості національного господарства до розвитку високотехнологіч- ного сектору. Як доводить світова практика, сировинна спрямованість економіки – це ту- пиковий шлях, що призводить до низької конкурентоспроможності держави, великої залежності від нестабільності світових то- варних та фінансових ринків, вразливості соціальної сфери. Реалії сьогодення свідчать, що існуюча в Україні економічна структура, для якої характерна сировинна спрямованість (продукція металургійної галузі є основною складовою українського експорту), не здатна забезпечувати достатні темпи економічного зростання для розвитку соціальної сфери в країні. Причиною такої ситуації є брак коштів і відсутність власних технологій. При існуючий структурі реального сектору України неможливо чекати високо- дохідної економіки. Ефективність вітчизня- ної економіки може підвищитися лише за умови зростання частки наукоємних галузей і галузей, що виробляють продукцію з висо- ким рівнем технологічної переробки. У зв'язку з цим першочерговим зав- данням сучасної економічної політики дер- жави має стати вирівнювання виробничих диспропорцій на основі випереджаючого зростання внутрішнього споживання і наро- щування його питомої ваги в структурі ВВП. Тому в ситуації, що склалася, особливу увагу необхідно приділити розвитку маши- нобудування як галузі, що виробляє інвес- тиційні товари, з одного боку, і галузі, здат- ної усунути диспропорції, що історично склалися в економіці України – з іншого. На користь вибору машинобудування як галу- зевої точки зростання свідчить і консоліду- ючий характер галузі: машинобудування є центром тяжіння промисловості через дуже широке коло споживачів і постачальників. Машинобудівний комплекс нараховує 20 спеціалізованих галузей, у тому числі 58 підгалузей. На сьогодні до його складу входить понад 1600 підприємств з виробниц- тва авіаційної, ракетно-космічної техніки, морських і річкових суден, машин і облад- нання для галузей важкої, легкої і харчової промисловості, сільського господарства, транспортного і дорожнього машинобуду- вання, електротехніки та апаратури загально- го і спеціального призначення, побутової техніки та електропобутових приладів. У машинобудуванні сконцентровано близько 15% основних засобів промисловості і понад 600 тис. працюючих. Знос обладнання стано- вить у середньому по галузі понад 80%. З урахуванням того, що фундаментом соціально орієнтованої ринкової економіки є перехід національного господарства до нової (постіндустріальної) стадії розвитку – інно- ваційної економіки, вітчизняне машинобуду- вання як високотехнологічна галузь у цьому процесі має відігравати головну роль. У той же час перспективи розвитку тієї чи іншої галузі залежать від інтенсивності перебігу в ній інвестиційних процесів. Мож- ливість залучення інвестицій і рівень капіта- лізації галузі визначаються вартістю, що створюється в майбутньому. Інвестори нада- ють свої кошти під блага, що мають існувати в майбутньому, тому чим вище темпи еконо- мічного розвитку і рівень рентабельності, –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 307 2012, № 3-4 (59-60) тим більше очікувана вартість і тим ширше потік інвестиційних вливань, а машинобуду- вання є галуззю промисловості з найбільшою рентабельністю. З іншого боку, приплив інвестицій у машинобудування багато в чому обумовле- ний високим рівнем зносу основних фондів у країні. Останніми роками спостерігається за- кономірне переструктурування інвестицій- них ресурсів суб'єктів господарювання на користь модернізації і реконструкції заста- рілих потужностей. Вітчизняні підприємства спрямовують інвестиції переважно на заку- півлю виробничого устаткування. Оскільки машинобудування – це без- посередньо інвестиційна галузь, то підйом у ній означає приплив безпосередньо інвести- ційних товарів у всі сектори економіки, що зумовлює нарощування обсягів виробництва на основі оновлених потужностей в інших секторах економіки за рахунок підвищення продуктивності праці, максимізації викори- стання фонду робочого часу, зниження вит- рат на одиницю продукції, підвищення її якості та розширення асортименту. Результа- том цього стане підвищення конкуренто- спроможності вітчизняної продукції, а отже, зростання прибутковості та рентабельності як окремих господарюючих суб'єктів, так і галузей економіки в цілому. Цей підйом ініціює інтенсифікацію міжгалузевих мігра- цій капіталу. Таким чином, відбуватиметься взаємоінвестування галузей, а отже, їх мо- дернізація, розширення, підвищення дохід- ності національної економіки в цілому, що є основою створення соціально орієнтованої держави. Реалізація запропонованої моделі фор- мування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні має оцінюватися за критерієм найвищого рівня – «поліпшення якості життя населення країни», який, у свою чергу, дезагрегується в критерії нижчого рів- ня: «підвищення добробуту», «поліпшення стану здоров’я», «підвищення соціального благополуччя», «відтворення населення», «духовно-етичний розвиток». Загальними показниками соціальної ефективності нижчого рівня є: зайнятість населення; соціальний захист; безпека жит- тєдіяльності; поліпшення споживання това- рів та використання послуг; охорона праці; охорона довкілля тощо. Окремі компоненти соціальної ефек- тивності реалізації запропонованої моделі можуть мати вартісну оцінку, зокрема: зміна кількості робочих місць у країні (регіоні); поліпшення житлових і культурно-побутових умов працюючих і населення; поліпшення умов і безпеки праці працівників; зміна струк- тури виробничого персоналу; підвищення рівня здоров’я працівників і населення; кіль- кість вільного часу населення. Література 1. Перехідна економіка: підручник / [В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Лібанова та ін.]; за ред. В.М. Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – 591 с. 2. Економічна енциклопедія: у 3-х т. / [відп. ред. С.В. Мочерний]. – К.: Академія, 2002. – Т. 3. – 952 с. 3. Модернізація України – наш страте- гічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2011. – 416 с. 4. Україна ХХІ століття. Стратегія ре- форм і суспільної консолідації: Експертна доповідь, підготовлена Національним інсти- тутом стратегічних досліджень до Послання Президента України В. Януковича до Ук- раїнського народу. 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss. gov.ua/public/File/2010_Book/Poslanya_2010/ ukr.pdf. 5. Стойка А.В. Стратегічне державне управління соціальною сферою: моногр. / А.В. Стойка. – Донецьк: ВІК, 2010. – 318 с. 6. Кастельс М. Інформаційне суспіль- ство та держава добробуту. Фінська модель / М. Кастельс, П. Хіманен. – К.: Ваклер, 2006. – 256 с. 7. The World Factbook. Central Intelli- gence Agency [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cia.gov. Надійшла до редакції 03.12.2012 р.

Модель формування соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні та напрями її реалізації

Репозитарії

Схожі ресурси