Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу

Проаналізовано підходи різних науковців до вимірювання інтелектуального капіталу, визначення їх переваг та недоліків. Ключові слова: інтелектуальний капітал, моделі вимірювання, цінність, управління....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Євсєєв, А.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49453
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу / А.Д. Євсєєв // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 336-345 — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49453
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-494532013-09-20T03:07:34Z Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу Євсєєв, А.Д. Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Проаналізовано підходи різних науковців до вимірювання інтелектуального капіталу, визначення їх переваг та недоліків. Ключові слова: інтелектуальний капітал, моделі вимірювання, цінність, управління. Анализируются подходы различных ученых к измерению интеллектуального капитала, определению их преимуществ и недостатков. Ключевые слова: интеллектуальный капитал, модели измерения, ценность, управление. In terms of socio-economic transformation of mega-, macro- and micro-level the key elements of the productive forces such as information, knowledge, and creativity in their integrity and synergy form the intellectual capital, giving it the features of a dominant factor of production. Investigation of the formation of intellectual capital and its reproduction, measurement and return on use is the most relevant, but the complexity and multidimensional nature of these processes requires a more comprehensive study. The purpose of research is to analyze different approaches to measuring intellectual capital, identifying their strengths and weaknesses. In great importance is the definition of criteria that correspond to universal methodological tools of intellectual capital evaluation. Therefore, it should be noted that the approaches to the evaluation of intellectual capital at enterprises must not be purely formal, but also adapted to the actual application in practice. Required value of intellectual capital of the enterprise may be obtained only subject to a comprehensive assessment of all its components: intellectual component of human capital, structural capital and consumer. Not less important prerequisite is the use of aggregate indicators such as quantitative and qualitative, and identifying assets that can not be detected - the competence and knowledge of personnel, corporate culture, and company reputation. When forming a set of indicators for measuring and evaluating the intellectual capital it is important to draw attention to the need of excluding the meters, calculation of which is based on the use of identical intermediate values that overloads the method need for essentially duplicate payments. Indicators that can detect the existence of synergy, i.e. the interaction between the parameters, which leads to an increase in positive outcome,should be considered. The value of intellectual capital should be determined in the context of a specific strategy of the firm, because other strategies with the same intellectual resources can not create additional value. In general, the construction of universal methodological tools based on the proposed criteria will form the foundation of intellectual capital of Ukraine, the creation of which is a key to the formation of a competitive economy. Keywords: intellectual capital, measurement model, value, management. 2012 Article Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу / А.Д. Євсєєв // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 336-345 — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49453 331.102:005.336.4 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Євсєєв, А.Д. Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу Економіка промисловості
description	Проаналізовано підходи різних науковців до вимірювання інтелектуального капіталу, визначення їх переваг та недоліків. Ключові слова: інтелектуальний капітал, моделі вимірювання, цінність, управління.
format	Article
author	Євсєєв, А.Д.
author_facet	Євсєєв, А.Д.
author_sort	Євсєєв, А.Д.
title	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
title_short	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
title_full	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
title_fullStr	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
title_full_unstemmed	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
title_sort	методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49453
citation_txt	Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу / А.Д. Євсєєв // Економіка пром-сті. — 2012. — № 3-4. — С. 336-345 — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT êvsêêvad metodologíčníaspektiocínkivartostííntelektualʹnogokapítalu
first_indexed	2025-07-04T10:35:09Z
last_indexed	2025-07-04T10:35:09Z
_version_	1836712261818777600
fulltext	–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 336 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) УДК 331.102:005.336.4 Андрій Дмитрович Євсєєв Донецький національний університет МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ Сучасний світовий розвиток змістовно характеризують тенденції становлення пост- індустріального суспільства, які виявляються у процесах глобалізації економічного буття. В умовах соціально-економічних трансфор- мацій мега-, макро- та мікрорівня ключовими та безпосередніми елементами продуктивних сил стають інформація, знання, креативність, що у своїй цілісності та синергії формують інтелектуальний капітал, надаючи йому ознаки домінуючого фактора виробництва. Стан вітчизняної економіки характери- зується, з одного боку, глобально-інтеграцій- ними процесами вступу до світової еконо- мічної спільноти, а з іншого – низьким рів- нем розвитку науково-технічної бази, мора- льним зносом матеріальних активів і дефіци- том фінансових ресурсів для їх модернізації, що сприяють підвищенню ролі інформацій- но-інтелектуальних факторів функціонуван- ня українських підприємств. Необхідність вартісної оцінки інтелек- туального капіталу в сучасній системі госпо- дарювання визначається такими факторами: провідною роллю знань в економічних і сус- пільних відносинах; змінами вимог до систем управління, що полягають в орієнтації на людський фактор; значними прискоренням науково-технічного прогресу, що є одним із головних чинників успішного розвитку ви- робництва; посиленням значення й цінності інтелектуального капіталу порівняно з мате- ріальними ресурсами. Аналіз результатів наукових дослі- джень показав, що на сьогодні існує безліч методів оцінки ринкової вартості інтелекту- ального капіталу на рівні підприємства. Не- обхідність додаткових досліджень пов’язана зі складністю й обмеженою можливістю ви- користання традиційних методів для оцінки нематеріальних сутностей; специфічним ха- рактером окремих елементів інтелектуально- го капіталу; відсутністю єдиного, універ- сального методу оцінки. Висвітленню змісту цих процесів і роз- робці проблем, пов’язаних із сутністю та ви- мірюванням інтелектуального капіталу, при- свячені дослідження багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців. Інтелектуальний ка- пітал (від лат. іntellectuаlis capitalis – розумо- вий головний або головні пізнання) – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу й одночасно відтворює хара- ктерну лише йому специфіку й особливості. Із позиції сукупності цінностей інтелектуа- льний капітал розглядається як актив, що володіє здатністю приносити дохід (предста- вниками даного підходу є В. Садовський, Є. Стеценко, Б. Леонтьєв, С. Клімов, В. Іно- земцев, К. Тейлор, Л. Мельник, Л. Чухно та ін.). Із позиції процесу сутність інтелектуа- льного капіталу полягає у його здатності до відтворення, у можливості залучення інтеле- ктуального капіталу у процес кругообігу, у якому здійснюється його виробниче спожи- вання (у рамках даного підходу досліджують цю категорію такі науковці, як О. Бутнік- Сіверський, Л. Едвінсо, С. Алберт, К. Бредлі, Д. Белл). Сутність інтелектуального капіталу як результату полягає у його здатності до приросту та забезпечення конкурентних пе- реваг підприємства (представниками даного підходу є Е. Брукінг, Т. Стюарт, Д. Клейн, Л. Прусак, Ю. Ґава, Х. Макдональд та ін.). Дослідження процесів формування ін- телектуального капіталу, його відтворення, вимірювання та віддачі від використання є найбільш актуальними, але складність та ба- гатоаспектність цих процесів потребує більш комплексного дослідження. Саме цим зумов- лені вибір теми дослідження й обґрунтування його мети. Мета статті полягає в аналізі різнома- нітних підходів до вимірювання інтелектуа- льного капіталу, визначенні їх переваг та не- доліків. Інтелектуальний капітал, розвиваючись на основі попередніх форм капіталу, вбирає в © А.Д. Євсєєв, 2012 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 337 2012, № 3-4 (59-60) себе їх основні властивості й одночасно має власний зміст, який визначається специфі- кою його функцій: наявність і прогресуючий розвиток ін- телектуальної власності; становлення креативного типу мислен- ня працівників, підприємців, наукових діячів, керівного складу, який формує та реалізує основні моделі відтворення кожної конкрет- ної економічної системи та їх сукупності; переважне формування в даній системі капіталу інтелектуального центру, який пос- тупово охоплює всю сукупність факторів виробництва, розподілу, обміну та спожи- вання. Сучасними формами матеріалізації ін- телектуального капіталу сьогодні є матеріа- льні фактори виробництва, праці – патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, програми тощо, по- пит на які все більше зростає в усіх сферах життєдіяльності суспільства та його суб'єк- тів. За сучасних умов наджорсткої конку- рентної боротьби інтелектуальний капітал дає змогу створювати цінності та забезпечує конкурентоспроможність як окремого підп- риємства, так і економіки в цілому. При теоретичному аналізі впливу інте- лектуального капіталу на функціонування економічних систем необхідно, в першу чер- гу, виходити з того, що у гносеологічному плані ця діяльність являє собою єдність ма- теріально-речових і вартісних складових процесу отримання й використання нових знань. І, відповідно, має два аспекти забезпе- чення власного ефективного функціонуван- ня: досягнення його технологічної та еконо- мічної ефективності [1]. Під технологічно ефективним процесом розуміється процес, ефективний з точки зору витрат основних ресурсів: такий, при якому неможливо про- вести дану кількість продукції при менших витратах одного з факторів виробництва без зростання витрат хоча б одного з інших. Головна функція інтелектуального ка- піталу – значно прискорювати приріст при- бутку за рахунок формування та реалізації необхідних підприємству систем знань і від- носин, які, в свою чергу, забезпечують висо- коефективну господарську діяльність підп- риємства. Зокрема, інтелектуальний капітал підприємства визначає якість його системи управління. Саме інтелектуальний капітал задає темп тахарактер оновлення технологій виробництва і його продукції, які потім ста- ють головними конкурентними перевагами на ринку [2]. Тому виникає проблема кількісної оці- нки інтелектуального капіталу на підприємс- тві. На даний час інтелектуальний капітал підприємства оцінюється як нематеріальні активи відповідно до розділу «Облік немате- ріальних активів», положень бухгалтерського обліку і правових документів з питань охо- рони прав інтелектуальної власності. Оцінка об’єктів інтелектуальної власності проходить привнесенні її до статутного капіталу і вклю- ченні до нематеріальних активів, для відо- браження на балансі підприємства [3]. Такий підхід визначає вартісну оцінку об’єктів інтелектуальної власності як оцінку витрат на їх створення з урахуванням мора- льного старіння і зміною індексу цін від мо- менту створення об’єктів інтелектуальної власності до моменту оцінки їх вартості. Од- нак, вважається, що наявний підхід до оцінки інтелектуального капіталу як нематеріальних активів і ділової репутації підприємства з використанням бухгалтерських звітів не ві- дображає реалій сучасної економіки. Дослідження моделей вимірювання нематеріальних об'єктів стосується тільки об'єктів інтелектуального капіталу. Для ви- мірювання об'єктів інтелектуального капіта- лу використовують як грошові (фінансові, вартісні), так і негрошові методи. Проте для вартісної оцінки цих об'єктів і їх впливу на створення вартості підприємства в цілях на- дання звітності власникам, негрошові вимір- ники не можуть бути застосовані. Це пояс- нюється, по-перше, низькою мірою порів- нянності результатів вимірювання один з од- ним і з іншими об'єктами; по-друге, у сумні- вній достовірності результатів вимірювання. Негрошові вимірники більше підходять для якісного аналізу і розгляду перспектив роз- витку інтелектуального потенціалу підпри- ємства. А різниця між поняттями інтелектуа- льного потенціалу й інтелектуального капі- талу полягає в тому, що перший є лише при- хованими можливостями, другий – фактич- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 338 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) ними, об'єктивно існуючими процесами або результатами [4]. Грошові показники також мають ряд недоліків. Вони відбивають минулі події і за- лежать від існування ринків; систематично знецінюють майбутні результати, коли перед- бачувані майбутні економічні вигоди підда- ють дисконтуванню і приведенню до тепері- шньої вартості; вони також нерідко піддають- ся спекулятивним діям з боку менеджерів. Методи вимірювання інтелектуального капіталу розробляються з метою поглиблен- ня розуміння суті всіх видів нематеріальних активів, а також для створення логічної тео- рії, що пояснює, як такі активи слід виявляти і вимірювати, щоб точно оцінювати вартість організацій. Передбачається, що уточнення ринкових оцінок їх вартості призведе до оп- тимізації потоків капіталу, що, в свою чергу, означатиме підвищення ефективності ринко- вої економіки. Концепція інтелектуального капіталу тісно пов'язана з концепцією управління біз- несом за допомогою вимірювання та класи- фікації. Це вкрай важливо з позицій забезпе- чення ефективного менеджменту, тому що результативне управління припускає можли- вість кількісної оцінки об'єктів і процесів. Розробники програм вимірювання інтелекту- ального капіталу стверджують, що вимірю- вання елементів, які в минулому не зазнавали кількісної оцінки, дозволить менеджерам отримати більш чітке уявлення про здатність організації досягти своїх цілей. Більш того, звіти про інтелектуальний капітал є засобом донесення точної інформації про поточний стан бізнесу до ринків усіх типів. Крім того, ці звіти служать своєрідними індикаторами цілей управлінської діяльності. У минулому спроби створення кількісних показників еко- номічної діяльності озброїли діловий світ такими корисними інструментами, як складні системи обліку та система бухгалтерського обліку за методом подвійного запису. Тому зростання популярності програм зміни інте- лектуального капіталу безсумнівне, незва- жаючи на суперечливість питання про те, чи приводять вони до створення працездатних систем, що забезпечують отримання корис- ної інформації та збільшують шанси завою- вання конкурентних переваг. Базовою проблемою обліку інтелекту- ального капіталу є незмога врахувати всі ви- трати, понесені при здобутку такого капіта- лу. Тому сьогодні науковцями пропонуються різні методи вимірювання інтелектуального капіталу, при застосуванні яких можна було б оцінити реальний стан підприємств. Появу різних показників оцінки інтелектуального капіталу спричинив стан великих транснаці- ональних компаній («Kraft», «Standard Oil» та ін.), при продажу яких ринкові ціни порів- няно з балансовими відрізнялись у десятки мільярдів доларів. Одним із найбільш поширених показ- ників оцінки інтелектуального капіталу є ко- ефіцієнт Тобіна q [5], що в числовому зна- ченні характеризує стан компанії на ринку й розраховується як відношення ринкової вар- тості компанії до вартості заміщення її реа- льних активів (якщо коефіцієнт q<1 не має сенсу інвестувати в цей об`єкт). Таким чином, даний показник відо- бражає всі складові вартості компанії, не по- казані в балансових звітах. Поряд із такими різноманітними чинниками, як прогнозовані майбутні доходи, побоювання брокерів, дум- ки експертів і дефекти ринку, у ньому побіч- но враховані нематеріальні активи, які охоп- люються терміном «інтелектуальний капі- тал». Якщо q-індекс Тобіна більше одиниці, це означає, що ринкова вартість компанії пе- ревершує балансову вартість, і, отже, у бір- жовій ціні відображені деякі незареєстровані (але виміряні) активи компанії. Якщо q-ін- декс Тобіна менше одиниці, це означає, що біржова вартість менше сумарної балансової вартості її активів, з чого випливає, що ком- панія, можливо, недооцінюється біржею. Практично q-індекс Тобіна може бути використаний для оцінки значущості інтеле- ктуального капіталу в різних галузях. Фахів- ці групи Carnegie Group розрахували відно- шення ринкової вартості до балансової вар- тості в кількох галузях і виявили, що чим складніше використовувані технології, тим вище середньогалузеве значення цього пока- зника. Інакше кажучи, високотехнологічні галузі відрізняються високими значеннями q-індексу Тобіна. Так, наприклад, у 1980 р. цей показник у компаній Microsoft і Emerson –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 339 2012, № 3-4 (59-60) Electric приблизно дорівнював 8 і 2 відповід- но [6]. Разом із тим було б розумно сприймати q-індекс Тобіна лише як наближену оцінку вартості інтелектуального капіталу, оскільки він може відображати вплив і багатьох інших параметрів. На його значення можуть впли- вати, наприклад, засновані на макроекономі- чній динаміці прогнози потенційних інвесто- рів щодо ринкової кон'юнктури або чутки про майбутні придбанні компанії. Незважа- ючи на все зазначене, інформація, що міс- титься в цьому показнику, принаймні, приб- лизно відображає відносну вартість інтелек- туального капіталу компанії. Величина цього показника може свідчити про необхідність урахування невідчутних активів підприємст- ва й оцінки вартості вкладеного в них інтеле- ктуального капіталу. Дослідження наукових праць вітчизня- них і зарубіжних учених дає змогу узагаль- нити сукупність підходів до оцінки інтелек- туального капіталу. Отримані результати на- ведено в таблиці. Таблиця Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу № Метод (методика) Сутність методу (методики) Переваги та недоліки 1 2 3 4 1 Skandia Navigator [7] Застосування матриці для оцін- ки інтелектуального капіталу, яка побудована на основі вико- ристання 73 показників і має вигляд комп’ютерної програми. Дозволяє простежити як людсь- кий капітал у взаємодії зі спо- живчим капіталом, внутрішніми процесами і здатностями ком- панії до інновацій, створює фі- нансову цінність компанії Перевагами вважають: можливість слідкувати за змінами показників, створення умов для навчання, розви- тку та підвищення кваліфікації пер- соналу, набуття фінансових, техно- логічних, інформаційних, інновацій- них та конкурентних переваг підпри- ємством; недоліком – відсутність чі- тких зв’язків між вищезазначеними сферами підприємства 2 Монітор немате- ріальних активів [8] Застосування системи страте- гічних індикаторів, що відоб- ражають процес відтворення й використання інтелектуального капіталу. Монітор нематеріаль- них активів виділяє три напря- ми оцінювання інтелектуально- го капіталу: наші клієнти, наша компанія, наші люди Методика дає змогу отримати інфор- мацію, не про минулі досягнення компанії, а про те, як компанія роз- вивається. Її недоліком можна вважа- ти відсутність універсальних параме- трів оцінки інтелектуального капіта- лу, тому керівництву необхідно са- мостійно визначати набір показників, які найбільш вдало характеризують діяльність підприємства 3 Дослідник вар- тості [8] Метод фінансового обліку, що підраховує й розподіляє вар- тість інтелектуального капіталу за його складовими Оцінка враховує витратну вартість інтелектуального капіталу та не вра- ховує динаміку цінності 4 Метод IVM (всеосяжної оцінки) [8] Використовує ієрархію зваже- них індикаторів, які комбіну- ються між собою для відносної оцінки інтелектуального капіта- лу Можливо використовувати тільки на рівні держави, оцінки не прийнятні в цілях обліку 5 Метод вартісно- го ланцюжка [8] Побудова матриці нефінансових показників, згрупованих за ета- пами інноваційної діяльності Нефінансові показники в основі оцінки суперечать принципам обліку –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 340 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) Продовження таблиці 1 2 3 4 6 Індекс інтелек- туального капі- талу [8] Консолідація окремих індексів інтелектуального капіталу у єдиний інтегральний індекс, що оцінюється в зіставленні зі змі- ною ринкового капіталу фірми Методика, націлена на побудову все- осяжної картини створення вартості в компанії. Спроба об'єднати декілька різних індикаторів в один індекс, і пов'язати зміни в інтелектуальному капіталі зі змінами на ринку. Підхід поєднує стратегію, нефінансові ха- рактеристики, фінанси й додану вар- тість. Відмінні риси ІК-індексу: фо- кусування на моніторингу динаміки ІК, загальний огляд компанії, відмін- ний від аналізу фізичних активів 7 Коефіцієнт То- біна [6] Будується на розрахунку від- носного показника вартості ін- телектуального капіталу, що ви- значається на основі співвід- ношення ринкової вартості ком- панії та очікуваної відновлюва- льної вартості активів Переваги коефіцієнта Тобіна над ін- тегральними показниками: ринкова вартість об’єкта менш схильна до змін під впливом неринкових факто- рів, ніж ринкова ціна акцій підприєм- ства; методика обчислення коефіці- єнта Тобіна може застосовуватись до всіх форм організації підприємств 8 Метод "Interbrand" [9] Метод оцінки бренду як однієї зі складових інтелектуального капіталу підприємства Використовується для оцінки не всього інтелектуального капіталу, а лише його частини – бренду 9 Брокер техноло- гій (БТ) [9] Визначення вартості інтелекту- ального капіталу фірми на ос- нові застосування 20 аудитор- ських питань і діагностики ре- зультатів обробки відповідей Є надзвичайно дорогим, тому не мо- же бути рекомендований як основний метод 10 Модель Б. Лева "Value Chain Blueprint" [10] Побудована на оцінці здібності підприємства до інновацій. Для оцінки виокремлюють дев’ять груп показників, такі як: накопи- чені, придбані здібності, ділова мережа, інтелектуальна влас- ність, технологічна можливість реалізації інновацій, перспекти- ви зростання компанії тощо Значна перевага – можливо викорис- товувати в обліку, але є складності в розрахунку показників перспектив- ного періоду 11 Монітор інтеле- ктуального капі- талу К. Е. Свейбі (Intangible Assets Monitor) [7] Методика Intangible Assets Monitor розділяє невідчутні ак- тиви на зовнішню структуру, внутрішню структуру й компе- тенцію людей. Кожен із трьох нефінансових показників оці- нюється з точки зору зростання ефективності, стабільності й інновацій Головними перевагами монітору є: збір внутрішньої та зовнішньої ін- формації щодо змін основних показ- ників інтелектуального капіталу; формування процесу передачі і пе- ретворення знань на матеріальний носій, інструмент створення ціннос- тей. Однак головна роль приділя- ється компетенції співробітників, внутрішня та зовнішня структура опиняється на другому плані, а сфера –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 341 2012, № 3-4 (59-60) Закінчення таблиці 1 2 3 4 фінансів взагалі не враховується. Слід зазначити, що визначення рівня інвестування у розвиток креативності персоналу та НДДКР надає змогу визначити спроможність підприємст- ва щодо пришвидшення інноваційно- го розвитку 12 Метод ринкової капіталізації [11] Метод ґрунтується на оцінці перевищення ринкової вартості компанії над її бухгалтерською вартістю, що формується за ра- хунок використання інтелекту- альних активів Неможливо використовувати в облі- ку. Не відображає динаміку, тому що ринкова вартість об’єктів досліджен- ня може змінюватись навіть під час процедур оцінки 13 Knowledge Quick Scan [18] Методика діагностики стану компанії в галузі роботи з інте- лектуальним капіталом, що включає в себе анкетування й аналіз процесів управління знаннями Суб’єктивна оцінка, яка ґрунтується на висновках експертів. Важко найти достатню кількість об’єктів дослі- дження 14 Збалансована система показ- ників (Balanced Scorecard (BSC)) [12] Методика оцінки як матеріаль- них, так і нематеріальних акти- вів, яка ґрунтується на чотирьох складових – фінанси, марке- тинг, внутрішні бізнес-процеси, навчання та зростання Її перевагами є: легке сприйняття да- ної системи та швидке застосування на практиці; становлення причинно- наслідкових зв’язків між показника- ми різних сфер; надання можливості ефективного використання стратегії розвитку інтелектуального капіталу підприємства; якісно впливати на запити та побажання клієнтів. Однак показники, що формують дану сис- тему, не є сталими, тому запрова- дження Balanced Scorecard потребує постійного навчання персоналу щодо її використання та пристосування до змін зовнішнього середовища Серед вищезазначених підходів до ви- мірювання інтелектуального капіталу приве- ртає увагу підхід, представлений Карлом- Еріком Свейбі, який виділяє 25 методів вимі- рювання ІК, згрупованих в 4 категорії [7]. 1. Методи прямого вимірювання інте- лектуального капіталу (Direct Intellectual Capital methods (DIC)). До цієї категорії на- лежать усі методи, засновані на ідентифікації та оцінці у грошах окремих активів або окре- мих компонентів інтелектуального капіталу. Після того, як оцінені окремі компоненти інтелектуального капіталу або навіть окремі активи, виводиться інтегральна оцінка інте- лектуального капіталу компанії. При цьому зовсім не обов'язково оцінки окремих компо- нентів складаються. Можуть застосовуватись і більш складні формули. 2. Методи визначення ринкової капі- талізації (Market Capitalization Methods (MCM)). Обчислюється різниця між ринко- вою капіталізацією компанії і власним капі- талом її акціонерів. Отримана величина роз- глядається як вартість її інтелектуального капіталу або нематеріальних активів. 3. Методи розрахунку віддачі активів (Return on Assets methods (ROA)). Базуються на обчисленні різниці між відношенням до- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 342 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) ходу суб’єкта господарювання за певний пе- ріод (за винятком податків) до вартості його матеріальних активів (ROA) і аналогічним показником галузі в цілому. Добуток отри- маної різниці й вартості матеріальних активів оцінюваного суб’єкта господарської діяльно- сті є середнім доходом від інтелектуального капіталу. Потім шляхом прямої капіталізації або дисконтування одержуваного грошового потоку визначають вартість його інтелекту- ального капіталу [13]. 4. Методи бальної оцінки (Scorecard Methods (SC)). Ідентифікуються різні компо- ненти нематеріальних активів або інтелекту- ального капіталу, генеруються і доповіда- ються індикатори та індекси у вигляді підра- хунку очок або як графи. Застосування SC методів не передбачає отримання грошової оцінки інтелектуального капіталу. Ці методи подібні до методів діагностичної інформа- ційної системи. Оскільки оцінка в 1-й і 4-й групах ме- тодів виконується від окремого до загально- го, а в 2-й і 3-й – від загального до частки, то групи методів 2 і 3 більше прийнятні для оцінкиінтелектуального капіталу суб’єкта господарювання в цілому (наприклад, при операціях купівлі-продажу). Відповідно гру- пи методів 1 і 4 більше підходять для аналізу ефективності структури інтелектуального капіталу й окремих його елементів [14]. Подальший аналіз виділених методів показує, що для вартісної оцінки інтелекту- ального капіталу регіону загалом прийнят- ними є групи методів 1, 2 і 3. Їх порівняль- ний аналіз свідчить, що перевагу необхідно надати методу 3, оскільки: застосування ме- тоду 1 (DIC) практично унеможливлюється, тому що виконати вартісну оцінку окремих елементів капіталу регіону занадто складно внаслідок відсутності відповідної статисти- ки; застосування другого методу (MCM) ускладнюється нерозвиненістю в Україні фондового ринку, на якому цінні папери зна- чної частинипідприємств та установ не наяв- ні. На основі узагальнення відомих мето- дик оцінки інтелектуального капіталу можна виокремити чотири перераховані категорії. При цьому слід зазначити відносну близь- кість DIC і SC методів, а також MCM і мето- дів ROA. У перших двох випадках рух йде від ідентифікації окремих компонентів інте- лектуального капіталу, у другому – від інтег- рального ефекту. Методи типу ROA і MCM, що пропо- нують грошові оцінки, корисні при злитті компаній, у ситуаціях купівлі-продажу бізне- су. Вони можуть використовуватися для по- рівняння компаній у межах однієї галузі. Во- ни також більш підходять для ілюстрації фі- нансової вартості нематеріальних активів. Нарешті, вони ґрунтуються на сталих прави- лах обліку, їх легко повідомляти професій- ним бухгалтерам. Недоліки цих методів по- лягають у тому, що вони марні для некомер- ційних організацій, внутрішніх відділів і ор- ганізацій громадського сектору. Це особливо підходить для MCM методів, які можуть за- стосовуватися тільки до публічних компаній. Переваги діагностичної інформаційної системи і SC методів у тому, що вони мо- жуть бути застосовані на будь-якому рівні організації. Вони працюють ближче до події, тому одержуване повідомлення може бути більш точним, ніж суто фінансові вимірю- вання. Вони дуже корисні для некомерційних організацій, внутрішніх відділів і організацій громадського сектору, для екологічних і со- ціальних цілей. Як недолік слід зазначити, що індикатори є контекстними й мають бути налаштовані для кожної організації та кожної мети, яка робить порівняння дуже важкими. Крім того, ці методи нові та нелегко прий- маються суспільством і менеджерами, які звикли розглядати все із суто фінансової то- чки зору. А комплексні підходи породжують великі масиви даних, які важко аналізувати й пов'язувати [15]. Використання методу КРІ для визна- чення чинників вартості підходить якнайк- раще. Адже більшість дослідників інтелекту- ального капіталу, зайнятих пошуком його вимірювання, вдаються до цього методу в побудові своїх моделей. Крім того, з кінця 90-х років активізувалася робота Європейсь- кої комісії з дослідження інтелектуально- го капіталу і конкурентних переваг. Було запущено такі дослідницькі проекти, як METRIUM (Measuring Intangibles to Under- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 343 2012, № 3-4 (59-60) stand and Improve Innovation Management), що стартував 1998 р., іMAGIC (Measuring and Accounting Intellectual Capital). Мета цих проектів – розробка методології та системи вимірювання для інтелектуального капіталу. До проекту METRIUM було залучено 9 уні- верситетів і дослідницьких інститутів із 6 європейських країн: Данія, Фінляндія, Фран- ція, Норвегія, Іспанія і Швеція. MAGIC – масштабніший проект, ство- рений для більш глибокого дослідження про- ектного та виробничого аспектів діяльності в соціально-економічних системах. У нього залучено близько 40 європейських компаній світового рівня з таких країн, як: Данія, Фін- ляндія, Німеччина, Австрія, Іспанія, Порту- галія. Дослідження цих проектів також зво- дяться до пошуку оптимального набору клю- чових показників ефективності із прив'язкою до стратегічних сфер управління: технології, виробництво, економіка і соціальна сфера [16]. Але зрозумілі висновки або результати роботи цих проектів залишаються невідоми- ми. Хоча пропозицій, як і що вимірювати, – більше, ніж достатньо, щоб зробити власні висновки: ясної і універсальної методики з вимірювання інтелектуального капіталу до- тепер нікому знайти так і не вдалося. Таким чином, актуальним є визначення критеріїв, яким відповідатиме універсальний методичний інструментарій оцінки інтелек- туального капіталу підприємства. Тому треба зазначити, що підходи до оцінки інтелектуа- льного капіталу підприємства мають бути не лише суто формальними, але й адаптованими до реального застосування на практиці. Не- обхідна достовірна вартість інтелектуального капіталу підприємства може бути отримана лише за умов комплексної оцінки всіх трьох його складових: інтелектуальної складової людського капіталу, структурного та спожи- вчого капіталу. Не менш вагомою умовою є використання сукупності показників: кількі- сних, якісних та показників ідентифікації активів, що неможливо виявити – компетен- тності та знань персоналу, корпоративної культури, ділової репутації підприємства. При формуванні набору показників для ви- мірювання й оцінки інтелектуального капіта- лу потрібно звернути увагу на потребу ви- ключення таких вимірювачів, розрахунок яких заснований на використанні ідентичних проміжних значень, що перевантажує мето- дику необхідністю проведення по суті дуб- люючих розрахунків. Мають бути враховані показники, здатні виявити існування синер- гії, тобто взаємодію між показниками, яка зумовлює збільшення позитивного результа- ту, що вимірюється. Цінність інтелектуаль- ного капіталу має визначатися в контексті конкретної стратегії розвитку фірми, оскіль- ки при іншій стратегії ці ж самі інтелектуа- льні ресурси можуть не створювати додатко- вої вартості. Існують і опосередковані проблеми, розв`язання яких допомогло б у вирішенні глобальних проблем оцінки інтелектуального капіталу – це фінансова звітність, яка на сьо- годнішній день повною мірою не відображає всіх різновидів інтелектуального капіталу. У чинних стандартах обліку (П(С)БО-8 та МСФЗ-38) [17] запропоновано враховувати до активів підприємств лише нематеріальні активи, до складу яких входять: 1) організа- ційні витрати, віднесені до статутного фон- ду; 2) видатки на реєстрацію брендів, торго- вих марок; 3) вартість програмного забезпе- чення; 4) авторські права, рецепти, формули, проекти, макети, що були реалізовані тощо. Проте вартісного відображення не знаходять такі важливі статті, як ділова активність, ре- путація компаній, розумовий потенціал пра- цівників, реальна вартість брендів та торго- вих марок тощо, які обумовлюють зростання як цін на продукцію, так і ринкової вартості підприємств. Це зменшує шанси «багатих» на інтелектуальні активи підприємств відпо- відати по зобов`язаннях на суму цих активів. Тому гостро постає проблема розбіжностей оцінки реальної (ринкової, справедливої) та балансової (облікової) вартості майна підп- риємств, що спричиняє низку завдань, а са- ме: остаточне виділення груп показників, за допомогою яких фінансовий стан підпри- ємств буде встановлений достовірно, з ура- хуванням інтелектуальної складової; формування єдиних підходів до обліку та оцінки інтелектуальних активів; –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 344 ISSN 1562-109X 2012, № 3-4 (59-60) відображення в звітності корективів щодо розширення обліку інтелектуального капіталу окрім уже наявних вимірників не- матеріальних активів, щоб зменшити вартіс- ний розрив між реальною й балансовою оцінкою підприємств. У цілому побудова універсального ме- тодичного інструментарію на основі запро- понованих критеріїв сприятиме фундації ін- ституту інтелектуального капіталу в Україні, становлення якого є запорукою формування конкурентоспроможної економіки. Деякі автори [13, 18] систематизують об`єктивні причини й окремі аспекти мето- дологічних проблем, найбільш важливі в контексті завдань цього дослідження: 1. Поки не існує єдиної науково об- ґрунтованої методології для визначення цін- ності ІК. 2. Не зовсім зрозуміло, для досягнення яких цілей передбачається використовувати результати оцінки ІК. Так, зокрема, А. Кози- рєв включає в методологію оцінки ІК два розділи «Оцінка інтелектуального капіталу при продажу бізнесу» та «Оцінка інтелектуа- льного капіталу для залучення інвестицій» [15]. 3. Завдання визначення цінності ІК у більшості випадків пов'язується із завданням визначення вартості бізнесу в цілому або ри- нкової вартості компанії. 4. Визначення ринкової вартості фірми проводиться на основі вартісної моделі, що передбачає складання прогнозів майбутніх доходів і витрат фірми (у загальному випад- ку трудомістких процедур, часто з непра- вильними результатами). Більш точно по ба- лансу вдається визначити вартість матеріа- льно-речових і фінансових активів. Цінність ІК (або НМА) розраховується як різниця між певною (прогнозною) ринковою вартістю і вартістю матеріально-речових і фінансових активів. 5. Можливий і інший підхід визначен- ня ринкової вартості, заснований на розмірі капіталізації фірми, сформованої котируван- нями акцій фірми на фондовому ринку. У цьому випадку можемо отримати апостері- орну оцінку вартості ІК, після того як ринко- ва вартість визначиться в операції з продажу бізнесу. Фондові ж котирування деколи схи- льні до коливань, причини яких часто досить далекі від ситуації в самому бізнесі фір- ми.Тут виникають проблеми, позначені в ро- боті А. Козирєва: «У сучасних концепціях ІК наводяться численні приклади разючого не- збігу між розрахунковими показниками рин- кової вартості і реальною ціною угод у сфері бізнесу ... потрібні радикальні зміни у прин- ципах оцінки та обліку НМА» [15]. 6. Необхідно відзначити незначний вік українського фондового ринку і пов'язану, зокрема, із цим пасивність на ньому російсь- ких фірм. Таким чином, можна зробити висно- вок, що на сьогодні розробки К.Е. Свейбі мають уніфікований характер і можуть част- ково застосовуватись у практиці вимірюван- ня нематеріальних активів підприємств Укра- їни. Крім того, майже всі вітчизняні теорети- ки інтелектуального капіталу містять поло- ження цієї концепції. Подальші дослідження мають бути спрямовані на пошук шляхів де- тального поелементного аналізу і вартісної оцінки інтелектуального капіталу регіонів України для розроблення рекомендацій щодо прискорення їх розвитку і вирівнювання ре- гіональних диспропорцій. Усі наявні методи вимірювання ІК на- лежать до кількісних, даючи оцінку ІК у процентному співвідношенні від ринкової вартості компанії, грошовому еквіваленту даної частини внутрішніх резервів компанії і лише методи підрахунку очків (Scorecard Methods (SC)), які позиціонуються Еріком Свейбі як подібні методам діагностичної ін- формаційної системи, близькі до того, щоб бути визнаними як якісні методи оцінювання ІК. Ці методи можна застосувати на різних етапах вимірювання компонентів ІК і в різ- них навіть не комерційних організаціях, але фахівці зазначають у них багато недоліків, у тому числі й суттєвих, що робить їх непопу- лярними та поки не сприйнятливими ні сус- пільством, ні менеджерами з розвитку ІК компанії. У цілому побудова універсального ме- тодичного інструментарію на основі запро- понованих критеріїв сприятиме фундації ін- ституту інтелектуального капіталу в Україні, становлення якого є запорукою формування конкурентоспроможної економіки. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 345 2012, № 3-4 (59-60) Література 1. Голубкин В.Н. Интеллектуальный капитал в эпоху глобализации мировой эко- номики [Электронный ресурс]. – Режим до- ступа: http://www.ou-link.ru/pub/business_ob- raz_1_18.htm#prob. 2. Лось В.О. Концепція впливу інтеле- ктуального капіталу на інноваційний розви- ток підприємства / В.О. Лось // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємницт- во. – Запоріжжя, 2008. – № 2. – С. 125-130 3. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку: моногр. / Н.М. Малюга. – Жито- мир: ЖДТУ, 2005. – 548 с. 4. Ляшенко Н.Є. Методичні підходи удосконалення аналізу моделей вимірювання інтелектуального капіталу підприємства / Н.Є. Ляшенко [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Chem_Biol/Nppdaa/econ/2012/151.pdf. 5. Tobin J. ‘A general equilibrium approach to monetary theory? / J. Tobin // Journal of Money Credit and Banking. – 1969. – Vol. 1. – №.1. – P. 15-29. 6. Stewart T. Brainpower? / T. Stewart // Fortune. – 1991. – June 3. – Р. 42-60. 7 Sveiby K.E. The Intangible Assets Monitor / Karl-Erik Sveiby [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://www.sveiby. com/articles/CompanyMonitor.html. 8. Ілляшенко С.М. Актуальні проблеми управління інтелектуальним капіталом під- приємства / С.М. Ілляшенко // Механізм ре- гулювання економіки. – 2008. – № 2. – С. 92- 102. 9. Львов М.А. Методы и проблемы оценки эффективности управления знаниями при реализации проекта / М.А. Львов // Эко- номика региона и управление. – 2007. – № 18. 10. Ляпина С. Управление знаниями в организации как основное направление по- вышения конкурентоспособности / С. Ляпи- на, Т. Григорьева // Вестник НАУФОР. – 2003. – № 4. 11. Бендиков М.А. Идентификация и измерение интеллектуального капитала инновационно активного предприятия / М.А. Бендиков, Е.В. Джамай // Экономиче- ская наука современной России. – 2001. – № 4. – С. 92-104. 12. Kaplan R.S. The Balanced Scorecard – Measures then drive Performance / R.S. Kap- lan, D.P. Norton // Harvard Business Review. – 1992. – V. 70. – № 1. – Ρ. 71-79. 13. Van den Berg H. Models of Intellec- tual Capital Valuation : A Comparative Evalua- tion / H. Van den Berg // Working papers Queen’s University Kingston, 2003. 14. Ілляшенко С. М. Сутність, структу- ра і методичні основи оцінки інтелектуаль- ного капіталу підприємства / С. М. Ілляшен- ко // Економіка України. – 2008. – № 11. – С. 16-26. 15. Козырев А.Н. Тезисы к докладу Интеллектуальный капитал: состояние проб- лемы (15 апреля 2004 г.) [Электронный ре- сурс] / А.Н. Козырев. – Режим доступа: http://kozyrev.labrate.ru/kozyrev_doklad_icapi- tal_2004.htm. 16 European Commission work on Intangible Assets [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: www.ll-a.fr/intangibles/ec_work. html. 17. Міжнародний стандарт бухгалтер- ського обліку 38 «Нематеріальні активи» (IAS 38 «Intangible Assets») [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.min- fin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=9 2410&cat_id=92408. 18. Товстих Л.Е. До задачі аналізу цінності інтелектуального капіталу (потен- ціалу) компанії / Л.Е. Товстих // Креатив- на економіка. – 2008. – № 3 (15). – C. 48-54 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.creativeconomy.ru/articles/3007/. Надійшла до редакції 23.09.2012 р.

Методологічні аспекти оцінки вартості інтелектуального капіталу

Institution

Ähnliche Einträge