Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу
Висвітлено роль ботанічних садів у збагаченні рослинних ресурсів України. Показано взаємозв’язок між суспільно-політичними особливостями розвитку країни і науковими проблемами, які вирішуються ботанічними садами...
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2006
|
| Schriftenreihe: | Наука та наукознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49555 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу / І.К. Кудренко // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 82-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-49555 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-495552013-09-22T03:02:54Z Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу Кудренко, І.К. Історія науки і техніки Висвітлено роль ботанічних садів у збагаченні рослинних ресурсів України. Показано взаємозв’язок між суспільно-політичними особливостями розвитку країни і науковими проблемами, які вирішуються ботанічними садами Освещена роль ботанических садов в обогащении растительных ресурсов Украины. Показана взаимосвязь между общественно-политическими особенностями развития страны и научными проблемами, которые решаются ботаническими садами. The paper discusses the role of botanic gardens in enriching the plant resources in Ukraine. It shows links between social and political specifics of the country and its scientific problems dealt with by botanic gardens. 2006 Article Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу / І.К. Кудренко // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 82-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49555 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки і техніки Історія науки і техніки |
| spellingShingle |
Історія науки і техніки Історія науки і техніки Кудренко, І.К. Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу Наука та наукознавство |
| description |
Висвітлено роль ботанічних садів у збагаченні рослинних ресурсів України. Показано взаємозв’язок між суспільно-політичними особливостями розвитку країни і науковими проблемами, які вирішуються ботанічними садами |
| format |
Article |
| author |
Кудренко, І.К. |
| author_facet |
Кудренко, І.К. |
| author_sort |
Кудренко, І.К. |
| title |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| title_short |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| title_full |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| title_fullStr |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| title_full_unstemmed |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| title_sort |
розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Історія науки і техніки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49555 |
| citation_txt |
Розвиток ботанічних садів як відображення інтродукційного процесу / І.К. Кудренко // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 82-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kudrenkoík rozvitokbotaníčnihsadívâkvídobražennâíntrodukcíjnogoprocesu |
| first_indexed |
2025-07-04T10:44:07Z |
| last_indexed |
2025-07-04T10:44:07Z |
| _version_ |
1836712825170427904 |
| fulltext |
82 Science and Science of Science, 2006, № 1
Людині завжди було притаманне
прагнення до вивчення оточуючого її
рослинного світу. І коли він був вже
добре знайомий, її погляд звертався
за межі довкілля, до нових, незнайо-
мих рослин. Саме переселення нових
видів рослин з їх природного ареалу в
інші місця й було інтродукцією, яка із
часом при впровадженні їх в культуру
почала зватись акліматизацією. Од-
нак інтродукція при цьому мала ви-
рішальне значення. Спочатку стихій-
на, якраз вона врешті-решт привела
до створення ботанічних садів. Важко
переоцінити їх роль не тільки як нау-
кових установ, але й місць, що дають
уявлення про флору всього світу.
В Україні, яка протягом тривалого
часу була складовою Російської імпе-
рії, розвиток досліджень з інтродукції
рослин і створення ботанічних садів
визначалися Росією. У Москві приват-
ні сади відомі вже у XV сторіччі, на-
прикінці цього сторіччя був висадже-
ний перший Кремлівський сад (у па-
лаці Івана III), а в XVI ст. у Москві роз-
бивали сади при монастирях. Можна
вважати, що декоративне садівництво
бере свій початок з тих часів [1].
У декоративному садівництві (кі-
нець XV – початок XVI ст.) використо-
вували квіти − календулу, гвоздики,
незабудки, васильки та ін., з кущів –
шипшину («своробаринник»), троян-
ди з’явились лише у сімнадцятому
сторіччі. Пізніше завелися сади і на
околицях Москви (наприклад По-
кровський сад у селі Рубцові, створе-
ний за царя Михайла Федоровича Іва-
ном Каверіним та іншими російськи-
ми садівниками і перепланований
після того царським іноземним док-
тором Віндалінусом Сібілістом). Асор-
тимент рослин в царських садах був
більшим, ніж в інших; крім яблунь,
груш, слив, вишні, малини, смороди-
ни, агруса, ліщини, був ще і барбарис,
виноград, волоські горіхи, про що
свідчать книги Оружейної палати. Для
посадки нових садів організовувалися
планомірний збір і пересилка живців;
в садах вирощувалось багато лікар-
ських рослин, в тому числі розмарин,
майоран, піретрум та інші [2].
У 1750 році в Підмосковних Горен-
ках заснували ботанічний сад, де
зростало багато видів рослин, але
особливо цінною була колекція си-
бірських і східних рослин. Багато
було рослин в оранжереях, що мали
16 теплиць. Тут зростали різні види
пальм, саговники, банани, бамбуки,
цукрова тростина, чай, камфорне де-
рево, маслина, апельсини та ін. Ци-
трусові куль тури щорічно давали по-
над 3 тис. плодів. Спеціально були
вла штовані грунтові сараї для виро-
щування персиків, абрикосів, вино-
граду та інших плодових культур.
У гербарії саду нараховувалося близь-
ко 10 тис. видів рослин.
У 1809 р. проф. Гофман, Фішер, док-
тор Лібошиць і Разумовський органі-
зовують перше в Росії ботанічне това-
риство, яке спиралось на Горенський
ботанічний сад і ставило своїм завдан-
І.К. Кудренко
Розвиток ботанічних садів
як відображення інтродукційного процесу
Висвітлено роль ботанічних садів у збагаченні рослинних ресурсів України. Пока-
зано взаємозв’язок між суспільно-політичними особливостями розвитку країни і на-
уковими проблемами, які вирішуються ботанічними садами.
© І.К.Кудренко, 2006
83Наука та наукознавство, 2006, № 1
ням «расширение полезного круга дей-
ствий горенских ботаников, доставле-
ние участия в оных всем занимающим-
ся тою же наукой и распространение их
посредством теснейшей связи з бота-
никами всех стран света» [3]. У 1822 р.,
після смерті Разумовського, сад прий-
шов у занепад. На жаль, тільки частина
його гербарію збереглася до наших днів
у Ботанічному інституті Російської
академії наук.
За волевиявленням Петра I у 1712 р.
в Петербурзі був заснований аптекар-
ський город з метою розведення лі-
карських рослин. Але тут на справу
подивились з державних інтересів і
почали розводити також багато інших
рослин Росії і зарубіжних кра їн. Зо-
крема, в каталогах 1736 р. згадується,
що в саду і оранже реях були рослини з
Китаю, Монголії та інших країн.
У Полтаві в 1805 р. засновується ап-
тека. З метою поширення таких рос-
лин, як м’ята перцева, меліса, лаван-
да, майоран, шавлія, при аптеці ство-
рюються два апте карських (ботаніч-
них) сади [4].
У 1823 р. аптекарський сад в Петер-
бурзі перейменовується в ботанічний
сад й почанається ще більша робота з
вивчення вітчизня ної флори, збору
колекцій. Для цього не тільки споря-
джались спеціальні ек спедиції, але й
користувались послугами експеди-
цій таких відомих вче них, як Прже-
вальський, Сєверцов та інші. У 1836
р. в саду налі чувалось близько 15 тис.
видів різних рослин [4].
Велика увага приділялася дослідам
із сільськогосподарськими культура-
ми. У 1837 р. в колекції саду налічува-
лось 53 сорти пшениці, 21 сорт вівса,
12 сортів ячменю і 2 сорти жита. Також
в саду зібрано багатий гербарій (до 2,5
млн. аркушів) рослин з різних країн,
який користується світовою славою.
Термінологія, яка відображає до-
свід поколінь в галузі біології, над-
звичайно багата і є скарбницею нау-
кової культури. Вона має свої джере-
ла в Україні. Так, в Стародавній Русі,
яка історично вплинула на форму-
вання науки в сучасній Україні, вже
існувала біологічна термінологія, ба-
гато термінів збереглося і до наших
днів. Це такі: «завязь» – українською
«зав’язь», «прививка» – «щеплення»,
«черенок» – «живець», «черешок»
тощо. Це збагатило ботанічну, а та-
кож фізіологічну і зоологічну термі-
нологію (на той час в європейських
мовах основна маса термінів − пере-
клад з латини або з грецької). Народ-
на біологічна термінологія була допо-
внена такими вченими, як М.І. Ан-
ненков, П.Ф.Горянінов, М.О. Макси-
мович, М.Я. Мудров, І.О. Шихов-
ський у першій половині ХІХ ст. [5].
Детальним, близьким до наукового
був опис трав у травниках і лікар-
ських порадниках, куди поступово
починає проникати навіть латинська
номенклатура [6].
Тобто на той час, як з’явились бота-
нічні сади у сучасному розумінні –
осередки інтродукційних дослі-
джень, − вже існувала ботанічна тер-
мінологія, яка продовжувала розви-
ватись і удосконалюватись.
Термін «інтродукція» був запропо-
нований датським ботаніком Хансе-
ном наприкінці ХIХ ст. і міцно посів у
ботанічній літературі. Він походить від
латинського introductio, тобто впрова-
дження. «Акліматизація» є латино-
грецьким словосполученням (що ста-
ло звичним у ботанічній термінології),
утвореним із латинського ad (стосовно
до, відповідно із) і грецького klima
(клімат). «Натуралізація» походить від
латинського naturalis (природний).
Хоча теорія акліматизації рослин
має понад півторастолітню історію,
до цього часу немає єдиної думки про
зміст названих термінів. Тому перед
тим, як детально розглянути їх, необ-
хідно визначити тісно пов’язані з
ними такі поняття, як «навколишнє
середовище», «умови се редовища» та
«умови існування». Чітко розмежував
РОЗВИТОК БОТАНІЧНИХ САДІВ
ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
84 Science and Science of Science, 2006, № 1
ці поняття російський ботанік
В. М. Сукачов [7]. За В.М.Сукачо-
вим, умови місцезростання, або се-
редовищ, − це вся сукупність еколо-
гічних факторів, які впли вають на
дану рослину чи угруповання рос-
лин. Ті ж фактори, які є необхідними
умовами для існування рослин, на-
зиваються умовами існу вання.
Більшість дослідників термін «ін-
тродукція» розуміють як впро-
вадження рослин в культуру, а деякі
інтродукцією називають впроваджен-
ня в культуру лише дикорослих видів.
М.М. Гришко [8] пропонував замість
терміну «інтродукція» вживати тер-
мін «окультурювання нових рослин»,
а М.А. Аврорін [9] вважав, що інтро-
дукція − це пер винне вирощування
рослин певного виду (чи форми або
сорту) у даному природному районі.
Та найповніше визначив поняття
інтродукції С.Я. Соколов [10]. За
С.Я. Соколовим, інтродукція — це
сукупність методів і прийомів, яки-
ми людина допомагає успішному
проходженню акліматизаційного
(при стосувального) процесу, що відбу-
вається у рослинах. А оскільки йдеть-
ся про акліматизаційний процес, то
ясно, що він необхідний для рослин,
перенесених у нові для них умови, тоб-
то для інтродукованих рослин.
Щодо терміну «акліматизація», то
всі дослідники розуміють його як
процес пристосування рослин до но-
вих для них умов існування. Цей про-
цес відбувається в рослинах постійно,
бо самі умови в природі мін ливі. Тому
акліматизація — це прояв діалектич-
ної єдності організмів і середовища та
одна із складових еволюції рослин.
Та все ж акліматизація — процес
самостійного пристосування рос лин
до нових умов існування. Людина
може лише прискорити його різни ми
методами добору необхідних для
культури форм.
Хоча інтродукція рослин, як уже за-
значалося, сягає ще доісторичних ча-
сів, теорія інтродукції й акліматизації
рослин зародилася лише на початку
XIX ст. Начала її розробки поклав ві-
домий німецький ботанік і географ
О. Гумбольдт, основоположник бота-
нічної географії. У своїй праці “Ideen
zu einer Geographie der Pflanzen” [11]
він вперше висловив думку, що для
акліматизації рослин особ ливе зна-
чення мають кліматичні показники і
одним із найважливіших факторів у
розвитку рослин є не температура
взагалі, а сума темпера тур за вегета-
ційний період, причому для кожного
виду рослин існує свій міні мум клі-
матичних і метеорологічних факто-
рів, які лімітують його поширення.
У першій половині XIX ст. окресли-
лося пожвавлення економічного,
культурного та наукового життя в
Україні. Відображенням цього було
створення в 1804 році ботанічного
саду при Харківському університеті, у
1806 році − Кременецького ботанічно-
го саду у місті Кременці на Волині,
Акліматизаційного саду ім. І.Н. Кара-
зіна у 1809 р. на хуторі Основ’янці на
Харківщині, у 1812 р. − Нікітського бо-
танічного саду і у 1834 р. − ботанічного
саду при Київському університеті.
При університетах та інших осві-
тянських закладах ботанічні сади
мали особливий статус і не тільки ви-
конували функцію інтродукції і збе-
реження цінних рослин, введення в
культуру нових видів, але і згодом
здійснювали підготовку фахівців,
тобто університетські сади, за вира-
зом М.О. Максимовича, потрібні були
як для вправ студентів, так і для пред-
ставлення різноманітності флори.
Перша половина XIX ст. відзнача-
ється створенням ряду нових ботаніч-
них садів, які також займались аклі-
матизацією рослин.
У 1804 р. при Харківському універ-
ситеті проф. В. Н. Каразін заклав бо-
танічний сад, який насамперед був
учбовою лаборато рією, де студенти
вивчали рослинний світ. Наприкінці
І.К. Кудренко
85Наука та наукознавство, 2006, № 1
XIX ст. тут на лічувалось близько 400
деревних порід і серед них сибірський
кедр, модрина даурська, гінкго, горіх
Зібольда, клокичка колхідська, ка-
тальпа овальнолиста та ін. Площа саду
становила 8 га. Цей сад існує і в наш
час. Тепер його флора складається із
300 видів і різновидностей деревно-
чагарникових порід, 600 трав’янистих,
200 декоративно-квіткових і близько
800 тепличних рослин. На протязі
всього його існування у саду ведеться
велика науково-дослідна робота з
акліма тизації нових рослин [12].
Велике теоретичне і практичне зна-
чення для розвитку вітчизняного са-
дівництва мали Акліматизаційний сад
ім. І.Н. Каразіна і Нікітський ботаніч-
ний сад. Іван Назарович Каразін, рід-
ний брат першого ректора Харківсько-
го університету, двісті років тому засну-
вав Основ’янський аклі матизаційний
сад і зайняв ся вивченням досвіду на-
туралізації рослин та са дівництва в
Німеччині, Франції, Чехії, подорожую-
чи цими країнами. Що було краще
там, брав і впровад жував у себе. У 1809
році, по вертаючись з чергової поїзд ки,
він привозить сіян ці, саджанці та на-
сіння двох сот видів рослин у свій має-
ток. Перші вдалі досліди захопили мо-
лодого акліматизатора. При допомозі
Російського това риства заохочення лі-
сового господарства він виписує на-
сіння із зарубіжних країн, зок рема ве-
лику партію з Пів нічної Америки.
За двадцять п’ять років І.Н. Кара-
зін зібрав у своїх колекціях 231 вид
дерев і чагарників та понад 600 сортів
плодових рослин. На цьому через
трагічну смерть дослідника роботи
при пинилися і знову були поновлені
у 1858 році, коли прис тупив до них
його син — Іван Іванович.
Найбільшого розвитку Ос нов’ян-
ський акліматизацій ний сад набув
наприкінці XIX століття. Тоді було зі-
брано 540 видів і форм дерев та чагар-
ників, а колекція плодових перейшла
за ти сячу сортів. Серед них: 400 сор-
тів яблунь, 360 − груш, 65 − вишень і
черешень, 200 − слив, 8 − абрико сів,
5 − персиків і кілька десятків сортів
винограду. Все, що заслуговувало на
увагу, розмножувалось і продавалось
за доступною ціною.
Двоє поколінь Каразіних випробу-
вали 400 видів іно земних дерев і ча-
гарників. Близько 70 видів уперше
було введено в сади й ліси України.
Ви давалися каталоги, які, на жаль,
не збереглися.
Межі Російської імперії значно роз-
ширилися, коли Росія у 1783 році ви-
йшла до Чорного моря. Історичний
розвиток садівництва в Криму пов’яза-
ний із соціально-економічною струк-
турою суспільства, яка була вище в
центральних областях Росії. Тому пер-
шочерговим завданням було підняти
загальний рівень сільсьгосподарського
виробництва Криму з використанням
його унікальних кліматичних умов.
Нелегко давалось освоєння нових
земель Тавріди. Навіть залучення
іноземних фахівців не привело до
очікуваних результатів у справі роз-
витку нових сільскогосподарських
галузей, таких як садівництво, вино-
градарство і виноробство. Саме в той
час постало питання про організацію
державної установи, яка б взяла на
себе функції інтродукції, аклімати-
зації і селекції рослин і впроваджен-
ня їх у виробництво.
Вперше порушив питання про не-
обхідність вивчення вітчизняних
сортових ресурсів плодових дерев
Х.Х. Стевен. У той час сортовий склад
у Криму був дуже різноманітним, але
в основному низького рівня. Насін-
нєве розмноження дало величезну
розмаїтість сортів. Тоді було відомо
близько 50 сортів яблунь і приблизно
стільки ж сортів груш, слив, чере-
шень. Більшість перспективних сор-
тів плодових залишалися не виявле-
ними. Але тільки за рахунок місцевих
сортів не можна було побудувати
промислового плодівництва, тому
РОЗВИТОК БОТАНІЧНИХ САДІВ
ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
86 Science and Science of Science, 2006, № 1
він почав залучати іноземні сорти і
сорти з віддалених областей Росії.
Особливу увагу Стевен приді ляв
саме плодовим деревам, що підтвер-
джує витяг з його рапорту губернато-
ру Дюку де Рішельє в 1813 р. щодо на-
прямків робіт в Экономо-ботанічно-
му саду, на південному березі Тавриди
під селом Нікіта: «Так как разведение
фруктовых деревьев составляет по-
лезнейшую часть садоводства, то оно
предпочтительно будет предмет тав-
рического сада. Неопределенность
названий и описаний различных сор-
тов и зависимость пользы оных от
разности климата и земли, так что те,
которые в пренебрежении в полуден-
ных странах, суть самые выгодные в
северных, заставляют иметь полное
собрание всех возможных дерев фрук-
товых, и хороших, и худых, по одному
или по два экземпляра. Они будут со-
браны из разных мест России и выпи-
саны из чужих краев, а наипаче будут
обысканы сады в Крыму, содержащие
много хороших пород …Лучшие поро-
ды, которые должны быть распро-
странены в России, будут разведены в
большом числе для отправления че-
ренков и прутиков на отсылку в даль-
ние места и на прививание молодых
дерев в школе… От каждого хорошего
сорта разводится школа, сколько воз-
можно многочисленная…».
Навесні 1812 р. Стевена, за рекомен-
дацією генерал-губернатора Новоро-
сійського краю було призначено ди-
ректором Нікітського «экономо- бо-
танического казенного сада» [13]. Він
працював там протягом 14 років – до
1826 року, але і після того залишався
консультантом всіх робіт, які прово-
див його наступник М.М. Гартвіс.
Розуміючи, що заснування «казен-
ного» саду необхідне для інтенсифі-
кації плодівництва, виноградарства,
табаківництва на півдні Росії, Х. Сте-
вен поставив перед ним наступні за-
вдання: «Таврический казенный сад
будет иметь в виду троякую цель:
1. полное, по возможности, собрание
всех без изъятия в здешнем климате
расти могущих и в каком-либо роде
хозяйства полезных или только для
украшения служащих дерев, кустов и
трав, для познания всех различных
видов по наружным их признакам и
по образу хождения за ними. 2. До-
бывание семян и разведение по мере
возможности больших или меньших
школ таковых, которые в прочей Рос-
сии произрастать могут. 3. Разведе-
ние больших плантаций таковых
растений, которые одним теплым
климатом свойственны, для получе-
ния от оных доходов и поощрением
тем жителей Тавриды и других спо-
собных мер к таковым насаждени-
ям». Особливо він відзначав, що не-
обхідно мати: «1. Фруктовые деревья.
2. Деревья и кусты для английских
садов.3. Травы в хозяйстве полезные,
или во фабриках и аптеках потреби-
тельные. 4. Цветы для украшения са-
дов служащие. 5. Травы в ботаничес-
ком виде любопытные».
Х.Х.Стевен послідовно виконував
ці завдання. Так, у Санкт-Петербурзь-
кій газеті «Северная почта» від 28 лис-
топада 1814 р. було надруковано об’яву
про відпуск з розсадника Нікітського
ботанічного саду багатьох сортів пло-
дових і декоративних рослин.
Значне збагачення колекції рослин у
Нікітському саду розпочалось після
наполеонівськіх війн. З Франції, Угор-
щини, Італії, Швеції, Швейцарії над-
ходили посилки з рослинами. Вперше
Х. Стевен запровадив натуральний об-
мін рослинами із закордонними уста-
новами, бо найкращі сорти коштували
дуже дорого. І досі такий спосіб збага-
чення колекцій рослин прийнятий у
більшості ботанічних садів.
У 1813 — 1814 рр. були висаджені у
великій кількості кореневі нащадки
місцевих сортів маслин (близько 10
тис. шт.). Відбір найбільш морозо-
стійких екземплярів зробив саджанці
маслини з південного берега Криму
І.К. Кудренко
87Наука та наукознавство, 2006, № 1
конкурентоспроможними і їх почали
купувати для північної Італії, Іспанії
(гірської частини Каталонії) і Фран-
ції. У 1814 р. була отримана з-за кордо-
ну (з Відня) перша партія живців
яблунь, слив і груш, з яких закріпи-
лися окуліруванням тільки яблуні. У
1815 році в саду було більше 100 сортів
плодових, які почали розмножувати
для продажу [14].
Навесні 1817 р. були зібрані сортові
колекції саду. Можна вважати, що в
цей час у Росії був закладений перший
помологічний сад, чим започаткува-
лася наукова праця з плодівництва.
Стевен писав: «Посаженные на местах
груши и яблони и другие фруктовые
деревья, достигшие нужного для того
роста, у каждого сорта по одному или
по два, а изредка и по три дерева, чем
основано помологическое собрание,
какового еще в России не бывало и от
которого со временем посредством по-
сылок можно распространить лучшие
иностранные сорта и в те российские
губернии, куда по отдаленности дерев
возить нельзя.» Вже до 1925 року в саду
було зібрано 300 сортів яблунь,стільки
ж груш, 80 сортів черешен і вишен,
більше 70 слив, 15 абрикосів і 20 перси-
ків, 25 смокв і до 200 сортів винограду.
На кінець життя Гартвіса колекції
саду нараховували 1390 сортів. І у сво-
єму звіті за 1853 рік він писав, що «ны-
нешняя помологическая коллекция
Никитского сада может считаться од-
ной из самых полных в Европе, она
состоит из 500 сортов груш, 330
яблонь, 98 черешен и вишен, 80 слив и
20 абрикосов, 110 разновидностей
персиков и фиг...» [15]).
М. Гартвіс вперше вводить у прак-
тику роботи Нікітського саду методи
більш точних спостережень над сор-
тами й оцінки плодів. Хоча ці спосте-
реження й були досить примітивні,
стосувалися росту дерев, їх врожай-
ності, дозрівання, лежкості та якості
плодів, однак на той час це були новіт-
ні технології у плодівництві. Селек-
ційна робота із плодовими деревами
була почата ще при Стевені й одержа-
ла широкий розвиток при Гартвісі.
Але інтродукція і наукова діяль-
ність саду не були прибутковими і він
мав вишукувати шляхи для виживан-
ня. Сучасники у 1880 р. писали: «Ныне
Сад представляет много куртин, уста-
ревших деревьев и кустарников, оста-
ток не распроданных деревьев и дав-
нишних рассадников…. Плодовые
насаждения без правильной обрезки
часто имеют уродливый вид” [15]. Це
стало початком його занепаду.
У 1881 р. в Нікітському ботанічному
саду виявили кров’яну попелицю, що
розвилася в 1885 р. настільки, що до-
велося припинити відпуск черешків і
рослин зерняткових порід. Восени
1887 р. за наказом генерала Раєвсько-
го, директора Департаменту земле-
робства, були викорчувані найцінніші
сортові колекції й розплідники яблу-
ні, груші, сливи й смородини. Раєв-
ський у той час писав директору саду
Базарову: «Предлагаю Вам присту-
пить к уничтожению всех существую-
щих в Никитском саду яблоневых,
грушевых и айвовых насаждений, а
также кустарников смородины». Хоча
відомо, що на той час засоби боротьби
з попелицею вже були розроблені, але
плодові розсадники Нікітського саду
чинили серйозну конкуренцію плодо-
вим розсадникам, які мав сам генерал
Раєвський. У цей час роль саду як на-
укової установи припиняється [15].
Після смерті Гартвіса розпочався
поворот від наукової діяльності саду
до господарської. Міністерство зем-
леробства не допомагало саду і за пе-
ріод після смерті Гартвіса змінилось
17 директорів. Однак завдяки своїй
енергії директору саду Щербакову в
умовах столипінської реформи до 100-
річчя закладу вдалося внести деякі
покращання.
І тільки після другої світової війни
підйом економіки дозволив Нікіт-
ському саду знову зайняти лідируюче
РОЗВИТОК БОТАНІЧНИХ САДІВ
ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
88 Science and Science of Science, 2006, № 1
положення в галузі інтродукції і аклі-
матизації рослин серед інших бота-
нічних садів. На базі Нікітського бо-
танічного саду виникли Всесоюзний
НДІ виноробства і виноградарства
“Магарач”, ВНДІ ефіроолійних куль-
тур (науково-виробниче об’єднання
“Ефірмасло”), дослідні станції лікар-
ських, овочево-бахчевих рослин, тю-
тюнництва, с.-г. технікуми. Сад дав
начало таким галузям народного гос-
подарства, як південне декоративне
садівництво, плодівництво, виногра-
дарство й виноробство, ефіроолійне
рослинництво і тютюнництво.
Другий казенний ботанічний сад
був створений в Одесі, у 1820 році.
Площа його становила 70 га. Його за-
дачею було створення колекції рос-
лин, ви вчення і поширювання най-
більш цінних із них. У дендрарії са ду
були висаджені групами різні види
сосни, ялини, сме реки, туї, модрини,
ялівцю та ін. У саду була велика ко-
лекція квіткових рослин і декоратив-
них чагарників. А. Нордман [16] вка-
зує, що тут добре росли акація біла,
айлант, гледичія, різні ви ди бузку, мі-
хурника, жимо лості та ін. Розмноже-
ний в розсадниках садивний мате ріал
використовувався для озеленення
міста і відпускав ся жителям.
У 1844 р. при саді було організовано
головне учи лище садівництва. У 1858
р. училище перевели в Умань, де на
його базі створили сільськогосподар-
ський інститут, який існує й досі.
У 1834 р. ботанічний сад засновано
при Київському універси теті на пло-
щі 22,5 га. Сад провадив велику робо-
ту зі збору колекції рослин, в розсад-
никах вирощувались деревні, чагар-
никові, плодові та квіткові рослини.
Багато садивного матеріалу сад отри-
мував безкоштовно, чим значно спри-
яв поширенню фруктових дерев, зо-
крема персиків, абрикосів і винограду
в навколишніх садах.
Колекція рослин в 1952 р. налічува-
ла 5225 видів і різновидів. У саду пред-
ставлені рослини з різних географіч-
них зон: клен французький, липа
американська, горіх чорний, сосна
Веймутова, ялівець віргінський, су-
мах лаконасний та ін. Завдяки цьому
розмаїттю Ботанічний сад сприяє
озелененню Києва і його околиць.
У ботанічному саду Київського уні-
верситету працювали В. Г. Бессер,
Р. Е. Траутфеттер, О.С. Рогович,
С.Г. На вашии, О.В. Фомін, його учні і
вихованці Д. К. Зеров, П. Ф. Оксіюк,
А. М. Окснер, А. С. Лазаренко та бага-
то інших визначних вчених.
Якщо проаналізувати історію за-
снування і розвитку ботанічних садів,
можна побачити, що саме вони пер-
шими проводили інтродукційні до-
слідження, які стали основою для
створення сучасного сортименту хар-
чових, плодових, лікарських, техніч-
них рослин, а також збереження рід-
кісних і зникаючих видів. Проте істо-
рія їх була досить тернистою і зміню-
вала їхні долі разом із суспільно-полі-
тичним ладом країни. У залежності
від суспільних потреб відзначався
розквіт одних і занепад інших. Так,
один з найстаріших ботанічних са-
дів — Кременецький Тернопільської
області, створений у 1806 році, – піс-
ля 25-літнього існування занепав
у 1831 році. (Тільки у 50-х роках ХХ
сто річчя, при загальному підйомі на-
уки, Кременецький ботанічний сад
було відроджено). Цей сад дав початок
ботанічному саду при Університеті
святого Володимира у Києві, куди
були перевезені його найбільш цінні
рослини. Таким чином, ботанічний
сад Київського університету (нині
ім. Фоміна) базувався на рослинному
матеріалі Кременецького ботанічного
саду. Організацію ботанічного саду
при Київському університеті прово-
див В.Г. Бессер — перший його дирек-
тор, колишній директор Кременець-
кого ботанічного саду.
Безперечно, найважчими випробу-
ваннями для ботанічних садів були ві-
І.К. Кудренко
89Наука та наукознавство, 2006, № 1
йни і революції, які скорочували чи-
сельність колекцій рослин і повністю
припиняли наукові дослідження.
Ще у 1999 році в Україні функціону-
вали 24 бота нічні сади, 16 дендропар-
ків та 15 арборету мів при лісогосподар-
ських вузах і науково-дослідних стан-
ціях. На сьогодні їх чисельність наба-
гато збільшилась: до 40 без дендропар-
ків. Ботанічні сади мають різну відомчу
приналежність: у Національній акаде-
мії наук – 3, в Українській академії аг-
рарних наук – 2, підпорядковані
університе там, сільськогосподарським
і педагогічним вузам – 22, іншим ві-
домствам – 13. Ботанічні сади роз-
ташо вані в різних зонах − По ліссі, Лі-
состепу, Степу, в Карпатах, в Криму,
що дає можливість визначати успіш-
ність інтродукції рослин і рекомен-
дувати цінні види для впровадження
в культуру в окремих регіонах. Мере-
жа ботанічних садів України розши-
рюється саме тому, що залучення но-
вих видів рослин з господарсько цін-
ними ознаками впливово познача-
ється на економічному потенціалі
країни.
1. Собчаков В.И. Краткий очерк садоводства в Москве до Петра I // Журн. садоводства. − 1864. −
Т. 4. − С. 70.
2. Базилевская Н.А. Из истории декоративного садоводства в России // Тр. ИИЕ иТ. – 1958. –
Т. 24. – С. 107 – 150.
3. Некрасова В.Л. Горенский ботанический сад // Тр. Института истории естествознания. –
1949. – Т. 3. – C. 117 – 136.
4. Липа Олексій. Аптекарські, ботанічні і акліматизаційні сади України як інтродукційні осе-
редки // Хроніка-2000. − № 41−42. – С. − 175−195.
5. Старостин Б.А. Биологические знания // Естественнонаучные представления древней
Руси. – М. : Наука, 1978. – С. 82−97.
6. Старостин Б.А. Системы растений в России в XVIII – начале XIX в. // Вопросы истории
естествознания и техники. – 1965. – Вып. 19. – С. 135−136.
7. Сукачев В.Н. Акклиматизация и дендрологическое изучение древесных пород как задача лес-
ного опытного дела // Тр. по лесн. опытн. делу РСФСР. − 1926. − Т. 17, вып.3/67. − С.68−87.
8. Гришко Н.Н. Теоретические основы акклиматизации растений // Тез. Совещ. по теории и
методам акклиматизации растений (Москва, окт. 1953 г.). − М.; Л., 1953. − С.34−35.
9. Аврорин Н.А. Переселение растений на полярный север: Эколого-географический анализ. −
М.; Л.: Изд. Ан СССР, 1956. − 286 с.
10. Соколов С.Я. Современное состояние теории акклиматизации и интродукции растений //
Интродукция растений и зеленое строительство: Тр. Ботан. ин-та АН СССР. − 1957. − Т. 6, вып.
5. − С. 34−42.
11. Гумбольдт А. География растений. — М.; Л.: Сельхозгиз, 1936. − 228 с.
12. Алехин А.А. Ботанический сад Харьковского национального университета имени В.Н. Ка-
разина. История и современность // Биол. вестн. – 2004. – Т.8, №1. – С. 3 – 7.
13. Вульф Е.В. Материалы для биографии Хр.Стевена. Письма Хр. Стевена к маршалу Биберш-
тейну (1800 – 1826 гг.) // Вестн. русской флоры. – 1917. − Т.3, вып.1. – С. 55−77.
14. Потехин В.Е. Никитский ботанический сад в развитии сельского хозяйства России
(1812−1861 гг.). — Автореф. дис. … канд. истор. наук. – М., 1976. – 31 с.
15. Вербенко Г.В. Итоги научно-производственной деятельности Государственного Никитско-
го ботанического сада им. В.М. Молотова за 125 лет // Никитский ботанический сад
им. В.М. Молотова за 125 лет деятельности (1812 – 1937): Мат. V юбилейного пленума секции
субтропических культур (Ялта, 25−27 октября 1938 г.). – Редакционно-издательский сектор
Всесоюзной академии с.-х. наук им. В.И. Ленина, 1939. − С. 3 − 16.
16. Нордман А. Описание Одесского сада с замечаниями о растительности и климате окрест-
ностей г. Одессы. − Одесса, 1847. − 153 с.
Одержано 01.02.2006
И.К.Кудренко
Развитие ботанических садов как отображение интродукционного процесса
Освещена роль ботанических садов в обогащении растительных ресурсов Украины. Показана взаимос-
вязь между общественно-политическими особенностями развития страны и научными проблемами, ко-
торые решаются ботаническими садами.
РОЗВИТОК БОТАНІЧНИХ САДІВ
ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
|