Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності

Проанализирована цепочка преобразования «действительность–текст» как ненарушение целостности отображаемого фрагмента действительности на пути трансляции этой информации с образного на языковой уровень. Рассмотрен структурно-функциональный уровень нейроорганизации зрительного тракта, обеспечивающий а...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Кисленко, Ю.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Навчально-науковий комплекс "Інститут прикладного системного аналізу" НТУУ "КПІ" МОН та НАН України 2011
Назва видання:	Системні дослідження та інформаційні технології
Теми:	Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50104
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності / Ю.І. Кисленко // Систем. дослідж. та інформ. технології. — 2011. — № 2. — С. 115-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-50104
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-501042013-10-05T03:09:26Z Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Кисленко, Ю.І. Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем Проанализирована цепочка преобразования «действительность–текст» как ненарушение целостности отображаемого фрагмента действительности на пути трансляции этой информации с образного на языковой уровень. Рассмотрен структурно-функциональный уровень нейроорганизации зрительного тракта, обеспечивающий адекватное восприятие внешнего мира (триединого во времени, пространстве и движении), путем выделения отдельных ситуации, дифференциации их по статическим/динамическим признакам и с однозначной идентифицией их составляющих. Проанализированы языковые средства и их организация для адекватного отображения отдельного фрагмента. Проаналізовано ланцюжок перетворення «дійсність–текст» як непорушення цілісності відтворюваного фрагмента дійсності на шляху трансляції цієї інформації з образного на мовний рівень. Розглянуто структурно-функціональний рівень нейроорганізації зорового тракту, який забезпечує адекватне сприйняття довкілля (триєдиного у часі, просторі та дії), шляхом виокремлення з нього окремих ситуації, диференціації їх за статичними/динамічними прикметами та однозначної ідентифікації всіх їхніх складників. Проаналізовано мовні засоби та їх організацію для адекватного відтворення окремого фрагмента. The chaine of transformation «reality–text» is analysed as an unviolation of the integrity of the displayed fragment of reality on the way of translation of this information from the graphic to linguistic level. The structural-functional level of neuron organization of visual track, which provides adequate perception of the environment (triune in time, space and action) is considered by force of a selection of separate situations, differentiation them by statistical or dynamical features with the unique identification of their components. Linguistic means and their organization are analysed in order to adequately display a separate fragment of reality. 2011 Article Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності / Ю.І. Кисленко // Систем. дослідж. та інформ. технології. — 2011. — № 2. — С. 115-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1681–6048 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50104 612.84: 801.56 uk Системні дослідження та інформаційні технології Навчально-науковий комплекс "Інститут прикладного системного аналізу" НТУУ "КПІ" МОН та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем
spellingShingle	Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем Кисленко, Ю.І. Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології
description	Проанализирована цепочка преобразования «действительность–текст» как ненарушение целостности отображаемого фрагмента действительности на пути трансляции этой информации с образного на языковой уровень. Рассмотрен структурно-функциональный уровень нейроорганизации зрительного тракта, обеспечивающий адекватное восприятие внешнего мира (триединого во времени, пространстве и движении), путем выделения отдельных ситуации, дифференциации их по статическим/динамическим признакам и с однозначной идентифицией их составляющих. Проанализированы языковые средства и их организация для адекватного отображения отдельного фрагмента.
format	Article
author	Кисленко, Ю.І.
author_facet	Кисленко, Ю.І.
author_sort	Кисленко, Ю.І.
title	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
title_short	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
title_full	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
title_fullStr	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
title_full_unstemmed	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
title_sort	збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності
publisher	Навчально-науковий комплекс "Інститут прикладного системного аналізу" НТУУ "КПІ" МОН та НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Математичні методи, моделі, проблеми і технології дослідження складних систем
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50104
citation_txt	Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності / Ю.І. Кисленко // Систем. дослідж. та інформ. технології. — 2011. — № 2. — С. 115-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Системні дослідження та інформаційні технології
work_keys_str_mv	AT kislenkoûí zberežennâcílísnostívídtvorûvanogonašlâhuverbalízacííokremogofragmentadíjsností
first_indexed	2025-07-04T11:34:47Z
last_indexed	2025-07-04T11:34:47Z
_version_	1836716013134020608
fulltext	© Ю.І. Кисленко, 2011 Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 115 УДК 612.84: 801.56 ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІЛІСНОСТІ ВІДТВОРЮВАНОГО НА ШЛЯХУ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМОГО ФРАГМЕНТА ДІЙСНОСТІ Ю.І. КИСЛЕНКО Проаналізовано ланцюжок перетворення «дійсність–текст» як непорушення цілісності відтворюваного фрагмента дійсності на шляху трансляції цієї інфор- мації з образного на мовний рівень. Розглянуто структурно-функціональний рівень нейроорганізації зорового тракту, який забезпечує адекватне сприйнят- тя довкілля (триєдиного у часі, просторі та дії), шляхом виокремлення з нього окремих ситуації, диференціації їх за статичними/динамічними прикметами та однозначної ідентифікації всіх їхніх складників. Проаналізовано мовні засоби та їх організацію для адекватного відтворення окремого фрагмента. ВСТУП Робота пов’язана з аналізом однієї з найскладніших форм інтелектуальної діяльності людини — синтезом мовного повідомлення та стосується до- слідження процедури вербалізації (трансляції на мовний рівень) окремого фрагмента дійсності F, який сприймається людською системою відчуттів, зокрема, зоровим аналізатором, через який сприймається близько 80–90 від- сотків загальної інформації. Нас цікавитиме процедура відтворення в текс- товій інформації цілісності фрагмента дійсності, що сприймається через систему відчуттів. Йдеться про те, що мовленнєва діяльність людини, яка закінчується синтезом повідомлення, являє собою досить складну схему опрацювання та трансформації сенсорної інформації, що досліджується фахівцями багатьох помежованих напрямів. Якщо, наприклад, нас цікавитиме ланцюжок пере- творення — зорова складова фрагмента середовища F, особливості сприй- няття його нашим сенсором, запам’ятовування образу F в нейроструктурах нашого мозку з подальшою процедурою вербалізації цієї інформації, то для таких досліджень ми маємо залучати наукові здобутки фахівців із окремих напрямів інформаційного ланцюжка: нейрофізіологів, філософів, психологів і, звичайно ж, лінгвістів, які власне і займаються суто мовними питаннями. ПЛАТФОРМА ДОСЛІДЖЕННЯ Мовленнєва поведінка людини, загалом, може бути досліджена лише на шляху інтегрування сучасних досягнень багатьох помежованих сфер, пов’язаних із аналізом процедур сприйняття та опрацювання інформації на- шою системою відчуттів, та з особливостями формування й організації мов- ної інформації. Сучасні дослідження у вказаних сферах дозволяють певним чином з’ясувати структурно-функціональні особливості цього процесу. Тож підґрунтям аналізу зазначеної проблеми, перш за все, будуть праці: Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 116 • С. Зекі — перша величина Америки з досліджень нейрофізіології зо- рового тракту, у відомій праці якого «Зоровий образ у свідомості та мозку» [1] наведено результати експериментальних досліджень щодо функціональ- ного навантаження окремих нейроструктур зорового тракту, які є принци- пово важливими; • Дж. Хокінса — автора публікації «Про інтелект» [2], відомого фа- хівця з комп’ютерної техніки, який останнім часом досить професійно знайомиться з архітектурою та функціями нервової системи людини, що у сукупності постає плідною основою нетрадиційного підходу до формування нової ідеології створення нейроподібних обчислювальних систем; • Ю.І. Кисленка — автора цієї роботи, який вже має певний досвід плідного поєднання здобутків нейрофізіології з надбаннями сучасної лінг- вістики: стаття в ДАН України «Нейрофізіологічне підґрунтя структурної організації мовного матеріалу» [3] за поданням О.О. Кришталя — відомого вітчизняного нейрофізіолога; монографія «Від думки до знання» [4], де власне простежується весь ланцюжок перетворення інформації від образно- го до мовного рівня; монографія «Архітектура мови» [5], де подано нову синтаксичну модель мовної організації, що поєднує здобутки класичної лінгвістики з особливостями синтезу мовного повідомлення людиною, що дозволило об’єднати всі сучасні дані щодо мовної організації до чіткої не- суперечливої системи; • А.Н. Гвоздєва — дослідника розвитку мовної компетенції дитини, праця якого «Формування у дитини граматичного ладу російської мови» [6], визначає головні етапи онтогенезу мови дитини, що прокладає продуктив- ний місток і до розуміння особливостей філогенезу — розвитку мови в сус- пільстві; • Б.Ю. Городецького — потужний досвід аналітичного дослідника мовних проблем якого, дозволив йому вийти на вищий рівень узагальнення з тезою, з’ясувати, що головна функція мови — це організація та подання знань [7], яка майже постійно підтверджується на кожному рівні наших до- сліджень. Дослідження заявленої проблеми розбивається на дві частини, перша з яких пов’язана з питаннями сприйняття окремого фрагмента дійсності F відповідним сенсором та опрацювання цієї інформації (структура сенсора, виокремлення ситуацій iS як складових F, виділення та аналіз окремих складників кожної ситуації iS , структурні особливості організації як окре- мих ситуації, так і їх складників тощо), тоді як друга — пов’язана з пробле- мами вербалізації заданого фрагмента (структурні особливості вербалізації окремих складників ситуацій iS , особливості структурування всієї ситуації, питання взаємозв’язку окремих ситуацій на шляху відтворення фрагмента F). Особливість цього підходу в поєднанні характерних ознак структурно- функціонального рівня нейроорганізації систем відчуттів із найважливіши- ми етапами вербалізації фрагмента F. Тобто, тут поєднуються сучасні здо- бутки нейрофізіології з багатовіковими дослідженнями мовної організації на шляху формування сучасних граматичних концепцій. Ланцюжок досліджень стосується як особливостей сприйняття фрагмен- та зовнішнього світу нашою системою відчуттів (головним чином, зоровим Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 117 аналізатором), так і окремих стадій вербалізації цього фрагмента дійсності; при цьому пріоритетним питанням постає проблема адекватного відтворен- ня F на мовному рівні, зокрема — непорушення цілісності відтворюваного фрагмента дійсності на шляху трансляції інформації з образного на мовний рівень. На рівні сприйняття та аналізу окремого фрагмента дійсності нас цікавитимуть, головним чином, процеси структурування фрагмента F за окремими ситуаціями, виділення та опрацювання окремих складників ситуацій. На рівні дослідження процесів вербалізації окремого фрагмента пріоритетними питаннями постають особливості вербалізації окремих ситуацій: виділення їх складників з визначенням категорійності, пов’язання категорій функціональними залежностями, формування вербалізованої форми окремої ситуації і, нарешті, поєднання множини вербалізованих си- туацій в єдине ціле. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ДОВКІЛЛЯ СЕНСОРОМ Тож для аналізу процесу сприйняття довкілля візьмемо фрагмент середови- ща F, який в певний момент попадає на сітківку ока. Коли наш світ існує у триєдності часу, простору та дії (вихідна посилка концепції цілісності), то і фрагмент цього світу теж буде пов’язаний непорушністю координат часу, простору та дії. Звичайно, фрагмент F може бути заповнений певною мно- жиною елементів (складових) цього світу, які вирізняються досить впевнено людиною. У загальному випадку, фрагмент може бути або «пустим» (нуль елементів), або заповнений досить щільно різними об’єктами. Для кількісної оцінки здатності людського ока розрізняти множину об’єктів психологи ввели поняття актуального зорового поля (АЗП) — це та максимальна мно- жина елементів зображення, яка одночасно сприймається людиною з більш- менш впевненою ідентифікацією кожного об’єкта. Кількісна оцінка АЗП людини за статистичними даними психологів складає близько сотні об’єктів. Слід лише зауважити, що тут ми не враховуємо форму АЗП, а під- креслюємо лише його функціональні особливості. Щоб оцінити, яким чином опрацьовуються окремі елементи АЗП звернімося до нейрофізіологів. Зорова сітківка на периферії заповнена паличками ( 610130× елемен- тів), а в центрі («жовта пляма») щільно запакована колбочками ( 6106× ). Їх функціональна різниця у тому, що роздільна здатність колбочок (можли- вість розрізняти найменші деталі зображення) значно вища від можливостей паличок, тоді як останні мають значно більшу чутливість до слабких зна- чень освітленості. Варто зазначити, що площа «жовтої плями» займає лише 10 відсотків усієї сітківки, тобто туди потрапляє (а, отже, і опрацьовується за іншою програмою) не більше десяти складових усього АЗП. Під час аналізу функціонального навантаження зорового тракту слід звернутися до С. Зекі — визнаного фахівця з досліджень нейрофізіології зо- рового тракту. На сьогодні вже експериментально підтверджено, що в ме- жах зорового аналізатора існують ансамблі нейронів, які орієнтовані на ду- же тонку ідентифікацію складових АЗП. Це стосується зорових систем усіх живих організмів, тому що однозначна ідентифікація елементів довкілля та Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 118 їх якості — це гарант виживання в реальному середовищі. Отже, функціо- нальне навантаження зорового тракту людини матиме такий вигляд [1]. На перших етапах визначаються окремі складові фрагмента F шляхом реалізації функції Фон/Фігура (або 2Ф). Ця функція актуалізується вже на третьому прошарку — біполярних клітинах — нашої сітківки; результатом буде ідентифікація складових Obj/Subj всього фрагмента. Це перший етап опрацювання сенсорної інформації і стосується він усієї площини людської сітківки, заповненої як паличками, так і колбочками. Практично на цьому ж рівні, серед визначених складових вирізняються динамічні об’єкти, тобто, вирішується задача диференціації об’єктів на рухомі та нерухомі, що дозво- ляє впевнено визначити категорію руху Mov. Ці перші етапи опрацювання інформації нашою сітківкою вже добре відомі фахівцям, що дозволило роз- робникам інтегральних схем впевнено моделювати особливості нашої сітківки включно до рівня біполярних клітин. Це, практично, перший рівень опрацювання зорової інформації людиною. Проте визначення складових лише на рівні загальних категорій Obj, Subj та Mov не може бути достатнім для однозначної їх ідентифікації. На другому рівні (зорова кора головного мозку) визначаються вже окремі прикмети Attr(Obj), Attr(Mov) — атрибути знайдених раніше складо- вих. На сьогодні нейрофізіологами експериментально доведено, що існують ансамблі нейронів, які визначають усі прикмети складових, виокремлених на рівні сітківки. Проте й такого більш ретельного опису складових недо- статньо для чіткої та однозначної ідентифікації знайдених раніше елементів. Далі експериментально підтверджено існування ансамблів нейронів, які, у свою чергу, визначають вже і саму міру Attr(Attr) раніше знайдених прикмет. Відповідно, кожна складова довкілля, що сприймається зоровим трактом Obj, Subj, або дія Mov, визначається не лише на рівні множини сво- їх прикмет, але й з урахуванням тонкої диференціації їх міри. Тут важливо зауважити, що атрибутивний рівень опрацювання зорового образу реалі- зується лише для фрагмента АЗП, що попадає на «жовту пляму», тому що лише колбочки здатні сприймати всю кольорову гаму та сприймати най- дрібніші деталі складових середовища, визначаючи не лише їх прикмети, але й тонко диференціюючи міру цих прикмет. Отже, урахування лише окремих здобутків нейрофізіології ока, які ра- ніше були оприлюднені в роботі [4], дозволяє нам чітко окреслити найваж- ливіші етапи опрацювання зорової інформації та формально визначити окремі поняття, якими користуватимемося у подальшому. Фрагмент сере- довища (F) — це частка довкілля, існуючого в триєдності часу, простору та дії, що попадає на сітківку людського ока і не перевищує обсягу актуально- го зорового поля в сотню об’єктів. Ситуація (S) — доля F, що попадає на «жовту пляму» сітківки та автоматично (незалежно від нашої волі) опрацьо- вується за загальною програмою із визначенням усіх складових на атрибу- тивному рівні, які не перевищують за обсягом 10 відсотків АЗП, тобто, складають не більше десяти елементів. Триєдність елементів (Obj, Attr(Obj), Attr(Attr)) та (Mov, Attr(Mov), Attr(Attr)), власне, і визначатиме цілісність відтворення на нейронному рівні таких категорій ситуації як Obj, Subj та Mov. Усе це дозволяє нам вже тепер розкрити міфічну таємницю числа сім як психофізіологічної межі одночасного сприйняття людиною множини Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 119 об’єктів — ця кількість визначена на генетичному рівні нейроорганізації зорового тракту людини, не перевищує значення десяти і буде притаманною всьому роду людському, незалежно від нації та мови. Ще один важливий висновок випливає з попереднього: коли ситуація S займає десять відсотків АЗП, то фрагмент середовища F, що сприймається нашою сітківкою, охоп- лює близько десяти ситуацій, пов’язаних звичайно ж триєдністю часу, прос- тору та дії. Проте в певний час за повною програмою (із визначенням усіх складових, їх прикмет та міри цих прикмет) опрацьовується лише одна си- туація. Для ретельного обстеження на атрибутивному рівні всього фрагмен- та F необхідно послідовно опрацьовувати всі ситуації. Це здійснюється за допомогою системи керування оком, яка по черзі проектує зображення кож- ної ситуації iS на «жовту пляму» сітківки. Отже, природа на довгому ево- люційному шляху свого розвитку створила дуже ефективну та економічну систему обстеження довкілля, комбінуючи поверхневе та ретельне обсте- ження окремих його ситуацій. Процедура сприйняття фрагмента дійсності зоровим аналізатором (зі збереженням його цілісності та повної схеми опрацювання) виглядатиме таким чином. Нехай вже вибрано фрагмент довкілля F, що нас зацікавив. У загальному випадку це дуже непростий вибір, який залежить від: волі суб’єкта, фізичного та емоційного його стану, збереження гомеостазу, ура- хування поточних подій тощо, а також — від важливості конкретної ситуа- ції навіть для виживання. Коли ж поточний фрагмент вже вибрано та зафік- совано пріоритетну ситуацію 0S , то першочергово вона проектується на «жовту пляму» й опрацьовується за повною програмою, тобто — ідентифі- куються всі складники ситуації за схемою Obj, Attr(Obj), Attr(Attr) та визна- чається власне дія, знову ж таки, з урахуванням атрибутивного рівня Mov, Attr(Mov), Attr(Attr). Усі інші ситуації ( 921 ,,, SSS … ) вибраного фрагмента F будуть опрацьовуватися за аналогічною процедурою з урахуванням відпо- відних пріоритетів їх проекції на «жовту пляму» сітківки. При цьому ціліс- ність сприйняття окремих складників ситуацій визначається атрибутивним рівнем їх опрацювання, тоді як цілісність сприйняття й опрацювання всього фрагмента забезпечується, мабуть, умовами перекриття окремих ситуацій, коли певні складники однієї ситуації входитимуть одночасно до кількох ін- ших. Результати опрацювання окремого фрагмента дійсності у вигляді су- купності складників десяти ситуацій зберігаються довічно в нашій пам’яті як цілісний образ окремого фрагмента F. Отже, ми вже простежили непорушення цілісності окремого фрагмента дійсності на шляху сприйняття та опрацювання його людською зоровою системою. Як ця цілісність актуалізується біологічно в нейронних структу- рах, нейрофізіологи не дають нам поки що відповіді. Але те, що цей меха- нізм існує й успішно використовується живими організмами, підтвер- джується самим фактом існування життя. ЕТАПИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЗОРОВОГО ФРАГМЕНТА ДІЙСНОСТІ Нас цікавитиме тепер, яким чином цілісність зберігається на шляху вербалі- зації тієї інформації, що сприйнята вже людською сенсорною системою на Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 120 образному рівні та закодована в нейронних структурах. На цьому шляху важливо проаналізувати окремі етапи непорушення цілісності окремого фрагмента F: • відтворення мовними засобами цілісності опису окремих складників ситуації як сукупності характеристик окремого об’єкта чи суб’єкта (Obj, Attr(Obj), Attr(Attr)) або дії (Mov, Attr(Mov), Attr(Attr)); • відтворення мовними засобами цілісності окремої ситуації, що охоп- лює близько десяти складників; • відтворення на мовному рівні цілісності окремого фрагмента дійс- ності F як пов’язаної множини окремих ситуацій ( 9210 ,,,, SSSS … ). 1. Відтворення цілісності окремих складників ситуації Головне завдання нашої сенсорної системи — сприйняття та адекватне від- творення довкілля, що реалізується завдяки ретельній ідентифікації окремих ситуацій статичного та динамічного характеру. Коли зоровий аналізатор після опрацювання кожної ситуації формує множину трійок (Obj, Attr(Obj), Attr(Attr)) або (Mov, Attr(Mov), Attr(Attr)), то на етапі вербалізації мовні за- соби мають бути організовані таким чином, щоб зберегти (або не порушити) цю цілісність. Далі розглянемо, які мовні засоби має людина для відтворення окремих рівнів опису складників ситуації. Подамо співвідношення між категоріями образного рівня та мовними засобами для їх опису (таблиця). Т а б л и ц я . Співвідношення елементів образного та мовного рівнів Складові ситуацій образного рівня Частини мови Obj/Subj Об’єкт/суб’єкт Іменник Attr(Obj) Прикмета об’єкта Прикметник Attr(Attr) Міра прикмети Прислівник Mov Дія Дієслово Attr(Mov) Прикмета дії Прислівник Attr(Attr)) Міра прикмети Прислівник Ліворуч подано результати опрацювання зоровим сенсором окремих складників довільної ситуації з визначенням категорій Obj, Subj, Mov, кожна з яких, в свою чергу, визначається на множині своїх прикмет Attr(Obj), Attr(Mov) з урахуванням їх міри Attr(Attr). Мовні засоби, які презентують ці категорії, добре відомі лінгвістам: будь-яку ситуацію можемо описати за допомогою чотирьох частин мови — іменника, прикметника, дієслова та прислівника (чисельники та займенники функціонують за схемами іменника або прикметника). Тож матимемо відповідність певних категорій, що виок- ремлюються людським зоровим аналізатором, та мовних засобів, які з’явилися на довгому еволюційному шляху філогенезу мови. Звідси мати- мемо [4] очевидний продуктивний висновок — у мові не може бути жодних інших категорій крім тих, що формуються в нейронних структурах. Інше узагальнення, яке вже неодноразово згадувалось, теж буде не менш важли- вим для нас — структура мовної організації багато в чому визначається структурно-функціональним рівнем нейроорганізації зорового тракту. Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 121 У загальному випадку, результат опрацювання окремого зорового об- разу подається його формою Obj, множиною прикмет Attr(Obj), кожна з яких визначається ще й своєю мірою Attr(Attr). Це схема, за якою опрацьо- вується довільна складова образного рівня нашого довкілля. Для динаміч- них ситуацій досить ретельно опрацьовується також категорія руху Mov, яка визначається на множині прикмет Attr(Mov), кожна з яких має також ще й свою міру Attr(Attr). Опрацювання складників ситуації за такою схемою до- зволяє нам досить однозначно ідентифікувати довільну ситуацію довкілля. Якби цього було б замало для виживання роду людського, то на довгому шляху еволюції сформувалися б відповідні нейронні структури, які б дозво- ляли ще точніше ідентифікувати важливі для адекватної реакції елементи. Якщо окрема ситуація iS належатиме фрагменту F, цілісному в триєд- ності часу, простору та дії, то і сама вона визначатиметься триєдністю коор- динат часу, простору та дії. Кожен з її складників, в свою чергу, визначаєть- ся троїстою структурою, для якої характерною буде цілісність категорій Obj/Subj, множини прикмет Attr(Obj) та їх міри Attr(Attr); для динамічних ситуацій, відповідно, цілісність відтворення дії реалізується в триєдності Mov, множини прикмет Attr(Mov) та Attr(Attr). Отже, схеми опрацювання окремих складників ситуації на образному рівні подано на рис. 1. Мовні засоби, що презентують визначені категорії, мають відтворювати цілісність як окремих складників ситуації, так і цілісність усього фрагмента F. Ця вимога потребує й певної організації мовних засобів, яка сформувала- ся на довгому шляху їх еволюції: категорії Obj/Subj відтворюються іменни- ком, прикмети Attr Obj), Attr(Subj) відтворюються прикметниками, тоді як міра Attr(Attr) визначається прислівниками; відповідним чином, категорія дії Mov відтворюється дієсловом, а прикмети Attr(Mov) та їх міра Attr(Attr) визначаються прислівниками. Збереження цілісності опису окремих склад- ників (категорій) ситуації iS на шляху її вербалізації реалізується таким чи- ном: атрибути Attr(Obj) та Attr(Subj), що відтворюються прикметниками, не можуть бути відірваними від носіїв цих прикмет і мають в повідомленні Obj Mov Атрибутивний рівень Attr(Obj)/ Attr(Mov) Міра атрибутів Attr(Attr) Рис. 1. Опрацювання категорій на атрибутивному рівні, де Obj — категорія об’єкта/суб’єкта, Mov — категорія руху (динамічна складова), Attr(Obj) — прикме- ти категорії об’єкта, Attr(Mov) — прикмети категорії руху, Attr(Attr) — міра прикмет Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 122 займати місце пре/постпозиції відносно Obj або Subj, аналогічним чином міра прикмет Attr(Attr), яка відтворюється прислівниками, знову ж таки не може відриватися від своїх носіїв Attr(Obj) та Attr(Subj) і має займати пре/постпозицію щодо їх положення. Для збереження цілісності категорії Mov на шляху вербалізації iS важливо, — щоб її прикмети Attr(Mov), які відтворюються прислівниками, не відривалися від свого носія, займаючи положення пре/пост позиції щодо Mov. Наступна вимога — міра прикмети Attr(Attr), відтворювана прислівниками, знову ж має розташовуватися поруч зі своїм носієм Attr(Mov), і займати місце пре/постпозиції. Це загальні вимо- ги організації мовних засобів щодо збереження цілісності складників окре- мої ситуації на шляху вербалізації інформації образного рівня. Частково во- ни можуть порушуватися лише в поезії, коли для адекватного сприйняття такого повідомлення мають вже застосовуватися певні семантичні важелі. Необхідно зауважити, що подана вище процедура відтворення ціліс- ності складових окремої ситуації на шляху її вербалізації розглядалася лише для випадку використання одного атрибута з його мірою. На рівні опрацю- вання окремої ситуації iS зоровим аналізатором усі її складники автома- тично (незалежно від нашої волі) опрацьовуються за повною програмою з визначенням усіх атрибутів та їх міри; тобто, кожен об’єкт Obj, суб’єкт Subj чи дія Mov ідентифікуються на множині своїх прикмет )Obj(Attri , ni −= 0 або )Mov(Attr j , mj −= 0 , та їх міри )Attr(Attri , ni −= 0 відповідно. На мовному ж рівні процес вербалізації визначається виключно людиною і за- лежить від багатьох факторів. У кінцевому варіанті вербалізована форма відтворення складників може бути презентована багатьма варіантами (це мо- же бути лише ім’я, ім’я з прикметником, ім’я з множиною прикметників тощо). 2. Відтворення триєдності часу, простору та дії на шляху вербалізації ситуації Після аналізу процедури вербалізації складників важливо простежити вже особливості відтворення самої ситуації на мовному рівні. Якщо в реальному світі фрагмент середовища і окрема ситуація, зокрема, характеризуються триєдністю часу, простору та дії, і в наших нейронних структурах ця триєд- ність також фіксується, дозволяючи нам чітко ідентифікувати будь-яку ра- ніше сприйняту ситуацію, то і на шляху вербалізації кожної такої ситуації ця триєдність має бути збережена. Отже, оскільки одна з найважливіших вимог до мовної організації — це презумпція адекватності мовного по- відомлення відтворюваному фрагменту, то і проблема відтворення мовними засобами дійсності у триєдності часу, простору та дії постає однією з най- важливіших вимог мовної організації. Важливо тепер проаналізувати, яким чином формувалися відповідні мовні засоби для відтворення цієї триєдності. Неоціненними на цьому шляху будуть дослідження [6], які пов’язані з аналізом формування мовного ладу дитини (етап онтогенезу). Можемо прогнозувати, що особливості онтогенезу відтворюють характерні ознаки філогенезу мови (на підставі біогенетичного закону Геккеля). Перші етапи онтогенезу, за матеріалами А.Н. Гвоздєва, були раніше проаналізовані в ро- боті [5]. Простежуючи вже навіть перші кроки актуалізації комунікативної Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 123 інтенції дитини, можемо зафіксувати появу мовних засобів для відтворення цілісності окремої ситуації. Сподіваємося, що така ж особливість була ха- рактерною і для філогенезу мови. Вважаємо, що ретельні спостереження щодо початкових етапів опану- вання дитиною мовного ладу настільки якісно та професійно виконані, що дослідження А.Н. Гвоздєва ще довго слугуватимуть плідним підґрунтям для дослідників багатьох поколінь. У першому зверненні автора до питань онто- генезу було використано лише особливості та порядок опанування дитиною окремих частин мови, тоді нас цікавитиме друга частина, що пов’язана з формуванням синтаксичної структури, адекватної певною мірою відтворю- ваному середовищу. Тож основні етапи формування цілісного відтворення окремої ситуації, враховуючи здобутки дослідження А.Н. Гвоздєва вба- чаються такими. 1. Початковий етап комунікативної інтенції дитини завершується фор- муванням ситуаційної схеми спілкування, коли одним звукокомплексом, а потім — і словом, позначається ціла ситуація з восьми-десяти складників, за нашими попередніми оцінками. Це дещо нагадує первісні схеми філогенезу, де одним словом визначалася цілком конкретна ситуація. 2. З часом, неоднозначність такого ситуаційного спілкування зумовлює необхідність чіткої ідентифікації найбільш важливих складових окремої ди- намічної (як найважливішої для виживання) ситуації. За А.Н. Гвоздєвим це і буде двоскладова структура з визначенням головних її складників Subj– Mov, що засвідчується одночасністю їх опанування дитиною у віці ще приблизно року (1рік 1місяць). 3. Майже одночасно, з відставанням у декілька місяців (1,10), коли ди- тина «начіпила» вже мовні ярлички на найважливіші складники свого ото- чення (етап членування елементів зовнішнього світу), вона опановує катего- ріями місця, простору та часу. Тож маємо підставу стверджувати, що мовні засоби для відтворення триєдності часу, простору та дії, як найважливіші компоненти цілісності відтворюваної ситуації, опановуються дитиною в ранньому віці і постають визначальними складниками опису окремої ситуа- ції. Отже, триєдність часу, простору та дії вже забезпечена на мовному рівні, проте ситуацію поки що подано лише на двоскладовому рівні з актуа- лізацією сірконстант часу та простору. 4. Подальше наповнення вербалізованої схеми відтворення окремої си- туації реалізується завдяки формуванню більш повного предикативного оточення дієслова. За А.Н. Гвоздєвим дитина вже досить рано (приблизно у віці два з половиною роки) користується структурами з трьома залежними компонентами, а це, практично, вже гранична кількість предикативних від- ношень, якою користується доросла людина, бо чотири актанти (валентності дієслова) зустрічаються вже досить рідко. Отже, можемо констатувати, що у віці 2,6 – 3 роки дитина опановує засоби вербалізації всієї ситуації. Тут вже враховується схема керування дієслова всіма відмінками як з прийменника- ми, так і без (предикативні відношення), а також система використання об- ставин різного кшталту. 5. Важливо зазначити, що процес опанування схемою вербалізації займає досить значний час, бо спочатку ситуація відтворюється на рівні Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 124 окремих, не пов’язаних між собою «корнел», з поступовим переходом до використанням засобів граматизації, що означає опанування флективними засобами для відтворення функціональних (синтаксичних) залежностей. Повна граматизація окремих типів зв’язків відбувається неодночасно, і ли- ше згодом дитина опановує найскладніші з них. Отже, вербалізована форма відтворення окремої ситуації реалізована вже майже повністю на рівні вико- ристання лише імен окремих складників. 6. Все ж, і на рівні озвучення всіх імен, вербалізована схема подання ситуації визначається неоднозначністю; тут не вистачає засобів для повної та несуперечливої ідентифікації окремих її складників. Тобто, до імен складників окремої ситуації необхідно залучити ще й атрибутивний рівень. Тоді отримаємо повну схему опису довільної ситуації, де поєднуються засо- би відтворення цілісності складників у триєдності імен, множин прикмет та їх міри з мовними засобами відтворення цілісності ситуації у триєдності ча- су, простору та дії. Тож результатом поєднання сучасних досягнень нейрофізіології [1] з прискіпливими дослідженнями онтогенезу мови [6] вдається чітко та одно- значно визначити власне сам об’єкт синтаксичних досліджень [9] — верба- лізовану форму опису довільної ситуації, а також подати на формальному рівні її синтаксичну структуру, яка вже в попередніх працях автора [5] отримала ідентифікатор базова семантико-синтаксична структура (БССС), і постає узагальненою схемою формування всього мовного матеріалу. Ця структура, яка поєднала в собі надбання класичної лінгвістики з сучасними дослідженнями структурно-функціонального рівня нейроорганізації зорово- го тракту, враховує певні особливості синтезу мовного повідомлення люд- ською нейронною структурою. БССС постає плідною основою формування нового бачення синтаксису, який знімає багато суперечностей класичної лінгвістики, визначається чіткою системною організацією і поданий у [5]. Формальне визначення БССС у засобах Бульової алгебри матиме вигляд: SBO = SUBJ – PRED – ( iR * nii ,,0,OBJ …= ) – ( jr * mjj ,,0,OBJ …= ), де SUBJ/OBJ = Obj / ATTR(Obj) * Obj / Obj * ATTR(Obj) / ATTR(ATTR)ATTR(Obj)Obj /ATTR(Obj)ATTR(ATTR)Obj / ObjATTR(ATTR)ATTR(Obj) / ObjATTR(Obj)ATTR(ATTR), PRED =Mov/ATTR(Mov)Mov/MovATTR(Mov)/ ATTR(ATTR)ATTR(Mov)Mov/ATTR(Mov)ATTR(ATTR)Mov/ MovATTR(ATTR)ATTR(Mov)/MovATTR(Mov)ATTR(ATTR), 70,70,70 <+<<<<< jiji . На змістовному рівні БССС визначається як двоскладова монопреди- катна схема опису довільної ситуації реального або віртуального світу, усі складові якої визначені на атрибутивному рівні. Графічна інтерпретація БССС зображена на рис. 2. Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 125 3. Відтворення цілісності фрагмента середовища на шляху вербалізації У попередніх розділах було простежено певні етапи формування мовних засобів для відтворення цілісності ситуації в триєдності часу, простору та дії. Проте окрема ситуація iS , у свою чергу, постає складником вже окремо- го фрагмента дійсності F. Тож виникає питання: як на мовному рівні забез- печується цілісність опису окремого фрагмента? Більш конкретно питання визначається таким чином: коли на довгому еволюційному шляху філогене- зу мовна практика сформувала засоби для відтворення цілісності окремої ситуації, то які засоби існують для відтворення (непорушення) цілісності опису вже окремого фрагмента, представленого множиною таких ситуацій? Відповідь на це питання в загальних рисах озвучена в роботі [8]: мовна організація є багаторівневою структурою, де кожна складова нижчого рівня має відповідні засоби для формування наступного (морфеми формують сло- во, флексії формують синтаксичну структуру повідомлення, певним чином організована множина повідомлень складає абзац, сукупність яких, у свою чергу, формує вже текст). Отже, конкретизуємо цю стратегію аналізу відпо- відно нашого бачення системної організації мови, де головним елементом постає БССС, а довільне повідомлення реалізується на монопредикатному (певні трансформації БССС) або поліпредикатному (множина БССС) рівнях. Коли непорушення цілісності окремої ситуації на шляху відтворення її на мовному рівні вже проаналізовано, то важливо розглянути мовні засоби формування поліпредикатного рівня. Наше бачення системної організації мови зводиться до того, що повідомлення будь-якої складності подається через множину однотипних структур БССС, а це дозволяє перерахувати всі можливі варіанти та особливості формування довільного повідомлення. R n r m R 0 Subj Mov Obj 2 Obj 3 Obj n Obj 1 Obj n+m Obj n+1 Obj n+2 Рис. 2. БССС, де Subj — суб’єкт БССС, Mov–предикатор — дієслівне ядро преди- ката nRR ,,1 … — предикативні відношення, mrr ,,1 … — ситуаційні відношення, 0R — головне відношення «мати предикат» Ю.І. Кисленко ISSN 1681–6048 System Research & Information Technologies, 2011, № 2 126 Важливо звернутися до А.Н. Гвоздєва, тому що відсутня можливість проаналізувати особливості формування різних етапів граматизації мовних засобів на шляху філогенезу, окрім як поглянути на них через призму онто- генезу. На жаль, у А.Н. Гвоздєва опанування дитиною синтаксичного ладу завершується аналізом граматизації лише окремого повідомлення на моно- предикатному рівні. Проте, у загальному випадку, мовна організація визна- чається рекурсивним характером, де елементом рекурсії постає БССС, а не словосполучення [10] презентована процедура декомпозиції окремого по- відомлення за стандартними структурами. Отже, довільне повідомлення формується множиною однотипних структур, пов’язаних за різними схема- ми, і власне організація цих зв’язків визначатиме засоби граматизації по- відомлення довільної складності. Одним із найважливіших чинників формування поліпредикатного рівня повідомлення постає явище згортки окремих складників БССС, які понов- люються реципієнтом під час сприйняття інформації, у першу чергу, з кон- тексту (повідомлення, абзацу чи всього тексту), або з власного досвіду. Це явище найчастіше стосується окремих складників ситуацій та їх наванта- ження, що відтворюють найбільш поширені та сталі відношення реального світу. Урахування цього явища дозволяє простежити цілісність відтворення окремого фрагмента, незважаючи на відсутність формальних прикмет тако- го зв’язку — повторів. Крім того, потужними засобами формування полі- предикатного рівня постають процедури субстантивації, адвербіалізації та ад’єктивації, а також ускладнення предикатора та використання однорідних членів. Саме ці засоби граматизації і дозволяють забезпечити цілісність від- творення множини ситуацій окремого фрагмента дійсності. Коли ж виходи- мо за межі окремого повідомлення моно- чи поліпредикатного рівнів, то ці- лісність складових окремого абзацу формується завдяки використання повторів, актуалізоівних явним або неявним чином. Більш ретельно особли- вості використання засобів граматизації поліпредикатного рівня презенто- вані [5]. ВИСНОВКИ Таким чином, ми простежили використання мовних засобів та їх організа- цію на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності (триєдиного в часі, просторі та дії), які забезпечують непорушення цілісності відтворюваного. Послідовно було розглянуто: використання мовних засобів для відтворення цілісності окремих складових у триєдності імені, множини прикмет та їх міри; особливості пов’язання таких складників відповідними функціональ- ними залежностями в межах БССС; проаналізована організація мовних за- собів на шляху формування повідомлення поліпредикатного рівня; і, нареш- ті, визначено організацію мовних засобів на шляху формування окремого абзацу. Практично визначений структурний рівень організації мовних засо- бів для відтворення ієрархічної послідовності складників довкілля Obj, Subj, S, F, що спирається на триєдність категорій часу, простору та дії. Важливо підкреслити, що питання організації мовних засобів для від- творення цілісного фрагмента дійсності розглядалися на шляху дослідження Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності Системні дослідження та інформаційні технології, 2011, № 2 127 процедури вербалізації окремої ситуації образного рівня нашого довкілля. Загалом, текст може відтворювати певні залежності ситуацій реального або віртуального світу, де не завжди чітко простежується цілісність кожної си- туації у триєдності часу, простору та дії. Проте процедура вербалізації і та- ких віртуальних ситуацій, синтезованих нашою головою на абстрактному рівні, теж підпорядкована біогенетичному закону Геккеля і ґрунтується на залежностях, сформованих на ранніх етапах онтогенезу мови. Але, коли на шляху онтогенезу дитина опановує мовним ладом при безпосередньому зіставленні образної ситуації з її мовним еквівалентом, то можемо прогнозувати, що і на шляху філогенезу розвиток мовних засобів проходить ті ж етапи: чіткої ідентифікації окремих складників, їх об’єднання в межах окремої базової структури та формування правил їх по- єднання в більш складне мовне утворення. ЛІТЕРАТУРА 1. Зеки С. Зрительный образ в сознании и мозге: сб. тр. // В мире науки. — М.: Мир, 1992. — № 11–12. — С. 33–41. 2. Хокинс Дж., Блейксли С. Об интеллекте. — М.: Изд. дом «Вильямс», 2007. — 240 с. 3. Кисленко Ю.І. Нейрофізіологічне підґрунтя структурної організації мовного матеріалу / Доп. НАН України. — Київ: Видав. дім «Академперіодика», 2007. — № 11. — С. 158–164. 4. Кисленко Ю.И. От мысли к знанию (нейрофизиологические основания): монографія. — Київ: Изд. «Український літопис», 2008. — 101 с. 5. Кисленко Ю.І. Архітектура мови (лінгвістичне забезпечення інтелектуальних інтегрованих систем): учеб. посіб. НТУУ«КПІ». — Київ: «Віпол», 1998. — 343 с. 6. Гвоздев А.Н. Формирование у ребенка грамматического строя русского языка: в 2-х ч. Ч. 2. — М.: Изд. АПН, 1949. — 268 с. 7. Компьютерная лингвистика: моделирование языкового общения: пер. с англ. / Сост., ред. и вступ. ст. Б.Ю. Городецкого. Сер. «Новое в зарубежной лингвистике». — М.: Прогресс, 1989. — Вып. 24. — 432 с. 8. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. — М.: Изд. МГУ, 1976. — 308 с. 9. Астахова Л.И. Предложение и его членение: прагматика, семантика, синтаксис. — Днепропетровский: Изд. ГУ, 1992. — 160 с. 10. Кисленко Ю.И. Рекурсивный синтаксический анализатор // Наук. вісн. каф. ЮНЕСКО Київського держ. лінгвістичного ун-ту. — 2000. — Вип. 1. — С. 157–164. Надійшла 17.03.2010

Збереження цілісності відтворюваного на шляху вербалізації окремого фрагмента дійсності

Репозитарії

Схожі ресурси