Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50412 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) / Н. Гогохія // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 255-268. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-50412 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-504122013-10-21T03:07:00Z Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) Гогохія, Н. 2011 Article Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) / Н. Гогохія // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 255-268. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0869-2556 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50412 uk Проблеми історії України: факти, судження, пошуки Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Гогохія, Н. |
| spellingShingle |
Гогохія, Н. Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| author_facet |
Гогохія, Н. |
| author_sort |
Гогохія, Н. |
| title |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) |
| title_short |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) |
| title_full |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) |
| title_fullStr |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) |
| title_full_unstemmed |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) |
| title_sort |
праця, навчання та дозвілля у житті дитини в урср (1929–1939) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50412 |
| citation_txt |
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939) / Н. Гогохія // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 255-268. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| work_keys_str_mv |
AT gogohíân pracânavčannâtadozvíllâužittíditinivursr19291939 |
| first_indexed |
2025-07-04T12:06:51Z |
| last_indexed |
2025-07-04T12:06:51Z |
| _version_ |
1836718031228633088 |
| fulltext |
Гогохія Нані (Луганськ)
ППррааццяя,, ннааввччаанннняя ТТаа ддооЗЗввІІлллляя уу жжииТТТТІІ ддииТТииннии
вв ууррССрр ((11992299––11993399))
Історично поняття дитинства пов’язувалося, насамперед, з певним соці -
альним статусом, з колом прав та обов’язків, притаманних цьому періоду
життя, з набором доступних для нього форм діяльності1. Для соціального
історика зв’язок між образом дитини, що існує в соціумі, та відносинами,
що виникають у політичній, культурній та інших царинах його існування, є
очевидним. Особливо рельєфно такий зв’язок простежується у тоталітар -
ному суспільстві, де діти стають не тільки об’єктами ідеологічної пропаган -
ди, але й активними ретрансляторами засвоєних ідей. Більш того, подібні
режими схильні використовувати образ дитини для легітимізації власного
існування та методів керівництва. Розглядаючи дитину як об’єкт комуніс -
тичного виховання, більшовицька влада намагалась закріпити в ній саме ті
якості, які випливали з державної ідеології. Створений офіційною ідеоло -
гією образ «вірного ленінця» прописував обов’язкові сценарії поведінки в
тих або інших ситуаціях. Соціальний простір дитинства був компонентом
всіх сфер суспільного життя. Але лишається питання, де, як і в якому статусі
діти брали в ньому участь і які це мало наслідки. Сам образ дитини і,
відповідно, погляд на доступні дитині види діяльності формувалися за
допомогою створення і функціонування фіксованих значень у межах
обговорення проблем дитинства, тобто у дискурсі дитини.
Найчастіше дискурс розуміють як широку сукупність текстів, що існують
і розглядаються у нерозривній єдності, як частина і втілення певної суспіль -
ної практики, свідома соціальна дія елітних груп, що здійснюється у пев ному
історичному контексті, в межах конкретної інтелектуальної та ідеоло гічної
традиції2. Дослідники Е. Лакло і Ш. Муфф звертають увагу на те, що дискурс
є сукупністю фіксованих значень у межах специфічної галу зі, які ство -
рюються і змінюються у повсякденній дискурсивній практиці3. Дискур сивні
практики формують соціальний світ, вони спонукають діяти певним чином,
у той же час, обмежуючи можливості для альтернативних дій. Дискурс
формується завдяки фіксації значень навколо «вузлових точок», центральних
знаків, понять, у відповідності до яких впорядковуються і набувають значення
інші знаки. Дослідження процесу формування значень можливе за допомогою
методу, що отримав назву дискурс-аналіз. Метою дискурс-аналізу є не тільки
255
http://history.org.ua
з’ясувати, що саме і як було сказано, але й визначити причини й соціальні
наслідки різноманітних висловлювань (дискурсивних конструкцій).
Виробництво значень в повсякденному житті відіграє важливу роль у
підтримуванні соціального порядку. Оскільки саме в процесі дискурсивної
практики визначається, що саме вважати за істину, а що такою не є, відтво -
рення та зміна значень є політичним актом. Дискурс формує ідентичності,
соціальні відносини і розуміння світу. Тобто ідентичність формується за
допомогою дискурсивних процесів, під впливом чинних у суспільстві
уявлень про належні способи виявляння людської сутності4. Люди отри -
мують звернення і опиняються в певних соціальних позиціях. Дискурси
завжди визначають ті позиції, які люди мусять зайняти як суб’єкти5. Тому
використання дискурс-аналітичної методики є відповідним також завданню
вивчення особливостей процесу формування ідентичності дитини. Дискур -
сивні практики не тільки виробляли і видозмінювали ідею дитини і дитин -
ства, а й формували і закріплювали уявлення, установки, сценарії діяль -
ності. Саме дискурс-аналіз дає підстави для висновків про їх зміст6.
Дискурс дитини займав значне місце в просторі суспільно-політичної
комунікації республіки у 1929–1939 рр., і мав значний вплив на формування
ставлення до дитини, розуміння її місця в суспільстві. Він реалізовувався в
різних жанрах (твори для дітей, матеріали дитячої преси, методичні реко -
мен дації, промови офіційних осіб, в основному партійних та комсомоль -
ських лідерів з питань виховання та дитячого руху взагалі). Саме повсякден -
ний процес формування та зміни значень в межах теми дитинства у
1929–1939 рр. (дискурсивна практика) є предметом дослідження. Мета —
виявлення особливостей співвідношення таких складових дитячої діяль -
ності як праця, навчання, відпочинок у дискурсивних практиках повсякден -
ності та їх реальне втілення у житті дітей республіки.
Якщо окремі складові політичного аспекту дискурсу дитини, що роз -
глядав її як майбутнього борця за справу комуністичної партії, існували з
перших років радянської влади, то поява та утвердження «виробничого»
аспекту, насамперед, була пов’язана із завданнями республіки у справі
модернізації економіки. З прийняттям першого п’ятирічного плану у дис -
курсі дитини «виробничий» аспект починає відігравати більш важливу роль.
Зрозуміло, що її не можна було безпосередньо включити у систему суспіль -
ного виробництва в якості робітника. Радянська влада офіційно не пропо -
нувала поставити маленьких громадян до верстата задля вирішення кадро -
вої проблеми важкої індустрії. Але дітлахів успішно залучали до інших
відверто недитячих справ у зв’язку із виконанням завдань п’ятирічного
плану. З розгортанням індустріалізації дитина позиціонувалась як резервна
Гогохія Нані
256
http://history.org.ua
сила, що мусила допомагати партії та уряду у вирішенні завдань соціаліс -
тичного будівництва. Змістовний рівень виробничого аспекту включав
наступні ключові ідеї. Дитина має обов’язки перед державою, перед партією
та урядом. Вона, як ніхто, зацікавлена в успіхах соціалістичного будівниц -
тва, оскільки, по-перше, ніде у світі немає такої турботи про зростаюче
покоління, а по-друге, саме їй належить право скористатися плодами
нинішніх більшовицьких перемог в майбутньому.
Важливим елементом звернень республіканського керівництва та медіа -
текс тів, адресованих дітям у справі допомоги соціалістичному будівництву,
була прелюдія у вигляді нагадування про те, як погано живеться дітям тру -
дящих за кордоном, оскільки вони не мають можливості відвідувати школу
і відпочивати, бо змушені з юних років заробляти собі на життя. Вік малень -
ких «рабів капіталу» варіювався у подібних сюжетах від 6 до 14 років. Це
змалювання дітей без дитинства відбувалось із вживанням пасивних форм
дієслова, задля підкреслювання їхньої безправності, з метою приписування
їм ролі жертв капіталізму, на який покладалась відповідальність за стра -
ждан ня дітлахів. У той же час, переходячи до мальовничих картин щасли -
вого дитинства в СРСР, автори зрештою закликали маленьких адресатів
позбавити себе дитинства добровільно, свідомо, із почуття вдячності до
влади, а також заради щасливого майбутнього і благородної мети. Тут вже
починали вживатися активні форми дієслова, бо радянські діти зображалися
як активні, самодіяльні, творчі особистості, що дуже люблять партію і уряд,
прагнуть допомогти батькам, виконують свої обов’язки, які їм добре відомі.
Дискурс дитини був наповнений закликами до участі у вирішенні зав -
дань п’ятирічки. На першому етапі соціалістичного змагання у республіці
основну дитячу діяльність вбачали у посильній допомозі заводу, фабриці, де
працюють батьки. Від дітей вимагалось ознайомитися з метою змагання та
вивчити стан виробництва, а потім взятися до роботи в родині та підвищити
продуктивність власної праці. Робота в родині передбачала створення
атмосфери нетерпимості навколо батьків-прогульників, ледарів, п’яниць.
Дитяче завдання, узагальнене у 1929 р. керівним журналом Центрального
бюро комуністичного дитячого руху ЦК ЛКСМУ та Упросоцвиху НКО
УСРР «Червоні квіти» полягало в тому, щоби вести перед у справі викриття
та виправлення тих, хто перешкоджає соціалістичному будівництву.7
У той же час, виховна робота з дітьми була покликана підготувати їх
через роботу у шкільних майстернях і технічних гуртках «до майбутньої
відповідальної ролі робітника в соціалістичній промисловості»8. Набуття
виробничих навичок в шкільному віці вважалось невід’ємним елементом
радянської системи освіти та масової культури.
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
257
http://history.org.ua
З часу підготовки до першого піонерського зльоту, запланованого на
серпень 1929 р., у пресі стали з’являтися фоторепортажі, що зображали
піонерів працюючими на колгоспному полі (з підтекстовками «На полі»9,
«Вихованці колонії імені Горького виходять на поле»10 та ін.). Характерним
для процесу залучення дітей до вирішення виробничих питань була поява
протиставлення між «маршируванням під барабан» і «реальною допомо -
гою» в розгортанні соцзмагання11. Реальна допомога вбачалась вже у фізич -
ній праці — протруєнні насіння, заготівлі хліба через кооперацію, допомозі
в полі сім’ям червоноармійців, боротьбі зі шкідливими рослинами тощо12.
Після масштабної акції «підписання» угоди про соцзмагання між піоне -
рами України, Москви і Ленінграду (осінь 1929 р.) серед доручень, що
покладалися на дітей чільне місце посіла їх активна участь у «поході за
врожаєм», у хлібозаготівлях, у ліквідації вугільного прориву, у виконанні
промфінплану тощо13. У 1930 р. в розробленому Центральним бюро кому -
ніс тичного дитячого руху плані підготовки української піонерської органі -
зації до «конференції підсумування» угоди Україна-Ленінград-Москва наго -
лос робився на кампанії боротьби за промфінплан, за колективізацію й
засівкампанію, в останню чергу — на успішному навчанні14.
З 1930 р. дитина розглядалась як потенційний робітник держави. У 1930–
1931 рр. виробничий елемент дискурсу дитячої діяльності знову таки струк -
турувався навколо поняття класової боротьби. Згадки про спроби класових
ворогів перешкодити дітям брати участь у соціалістичному змаганні, про їхні
заборони використовувати дитячий ентузіазм15 приводили педагогів до
логічного висновку, що краще вже експлуатувати дитячу працю, ніж бути
записаним до ворожого табору. Найбільш популярним образом в медіа-
виданнях першої половини 1930-х р. стала дитина, що працює фізично (стоїть
біля верстату, допомагає в полі, доглядає за кролями, вантажить хліб)16. Поява
дітей, що відпочивають або розважаються, була відносно рідкісним явищем
у пресі для дорослих, і майже відсутнім — у дитячих виданнях.
Наймасовішою кампанією влади, що залучила сотні тисяч українських
дітлахів, стали «соціалістичні перетворення на селі» — колективізація,
знищення куркуля як класу, боротьба за врожай. Рух «юних дозорців
більшовицького врожаю» охопив більшість дітей республіки. Залучення
дітей відбувалось з використанням концепту «практична допомога»,
«практичні завдання», під яким розумілась фізична робота. У 1932 р. під
час хлібозбиральної кампанії на піонерську організацію покладалось
завдання «взяти якнайактивнішу участь у роботі партійних і
комсомольських організацій щодо здійснення постанов конференції», від
піонерів вимагалось «взяти на себе ряд практичних завдань посильної
Гогохія Нані
258
http://history.org.ua
допомоги в зміцненні колгоспів»17. Що саме розумілось під практичною
допомогою, на селі вирішували самостійно. Досить часто діти виходили на
роботу разом із дорослими, фіксувались випадки їх тяжкої фізичної праці18.
Обстеження піонерських організацій на селі у 1932 р. показало, що причи -
ною прогулів дітьми шкільних занять було те, що діти були змушені
працювати, збираючи врожай, по 10–12 годин. У той же час, їхня заробітна
платня становила половину або подекуди і третину заробітку дорослого
колгоспника19. Це й викликало появу критики «лівацьких закручень —
зведення участі дітей у роботі колгоспу до використання їх як робочої сили».
Такі факти були зафіксовані в Рибницькій організації, в Сумській організації
юних піонерів20. Окремі випадки спостерігались в Одеській, Дніпро петров -
ській, Вінницькій областях. У пресі повідомлялось про те, що подекуди учні
й піонери працюють 7–8 годин і більше. Працюють навіть у нічні зміни,
ходять пішки на великі відстані. Один з листів у журналі «На зміну»
супроводжувався карикатурою — піонер, запряжений у воза, надриваючись,
везе хліб, повз нього проїжджає веселий парубок на тракторі21. Все це було
названо рятівним для влади поняттям «перекручення»22.
Через велику кількість подібних випадків НКО, НКЗ та ЦБ ДКО у серпні
1932 р. оприлюднили окремий лист «про порядок і норми праці дітей під час
збиральної й просапної кампаній», згідно якого для роботи «учні поді -
ляються на молодшу групу — 8–11 [років — Г.Н], старший вік — 12–15.
Молодша працює на досвідних [так в оригіналі, ймовірно, похідна від слова
«досвід», тобто йшлося про набуття досвіду — Г.Н.] ділянках школи,
радгоспу, колгоспу. У відміну від другої, ця група має менше навантаження,
частіші відпочинки та чергування роботи. Старша — робота на досвідних
ділянках, участь у виконанні виробничих робіт колгоспу, радгоспу». Три -
валість робочого дня була встановлена для 8–11 річних дітлахів 1–2 години,
12–14-річних — 3 години, 15–16-річних — 4–5 годин. Керівники зобов’язу -
вались влаштовувати щогодини 15-хвилинні перерви, забезпечувати підвіз
дітей до віддалених місць та харчування. НКО, НКЗ та ЦБ ДКО уточнили
також зміст практичної роботи: «Основні ділянки роботи учнів у збиральній
та просапній кампаніях: культобслуговування, збір колосків, денна охорона
кіп та скирт від птахів, піднесення учнями старших груп снопів у купи,
погоничі, влаштування й ремонт мішкотари, прибирання хліба з-під віялки
в лантухи, контрольні пости при возовиці хліба, посильна участь піонерів
14-15 років у прополюванні буряків»23.
У 1933 р. більше 500 тис. дітей працювало на збиранні колосків і охо -
роні врожаю24. П. Постишев, звертаючись влітку 1933 р. до комсомоль ців
Харкова стосовно ходу збиральної кампанії, звинуватив їх у занедбаності
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
259
http://history.org.ua
роботи з піонерами і наказав «залучити якомога швидше до справи зма -
гання найширші маси дітей». Після цього керівний журнал для вожатих
«Дитя чий рух» закликав місцевих педагогів і ватажків «перетворити
посильну участь піонерів і школярів у збиральній кампанії та хлібоздачі»
на «масовий рух дітей по збору соціалістичного колоска і охороні врожаю
від розкрадачів», «виходити цілими загонами піонерів і школярів збирати
колоски», розста вити піонерські дозори (варту) на ланах і біля приймаль -
них пунктів25.
Пафос будівництва, участі у виконанні дорослих завдань втілювався й у
художніх формах:
«Вчора в школі, сьогодні у полі,
Нас не спинять ворожі погрози.
Нам за приклад Баликіна Оля,
Всі ми будем, як Павлік Морозов.
Ми вчимось у батьків працювати ударно —
Мільйони нас славних ребят!
І живеться нам радісно, гарно
У великій Республіці Рад»26.
Безкоштовна дитяча праця була важливим елементом соціалістичних
перетворень, насамперед на селі в першій половині 1930-х рр. Викорис -
товуючи дитячий, ентузіазм владі вдалось вирішити багато проблем кол -
госп ного будівництва.
Поступово тема фізичної праці дітей починає зникати з медіа-простору.
Держава вже мала можливість відмовитись від використання дитячої
робочої сили. Певним сигналом до цього переходу можна вважати відоме
висловлювання Сталіна про те, що «жити стало веселіше». Одним з
останніх медіасюжетів, що закликали дітей республіки виходити на поля і
працювати разом із дорослими, уславлюючи цей вид діяльності, була
кампанія навколо нагородження за ударну роботу в полі Мамлакат
Нахангової, узбецької піонерки, котру за збирання бавовни у 1936 р.
преміювали золотим годинником і путівкою до Артеку. З цього приводу
«Піонерія» в одному з номерів надрукувала вірш «штатного» дитячого поета
Валентина Бичка «Піонерка Мамлакат». Треба відзначити, що автор,
говорячи від імені дітей республіки, артикулював єдине бажання, яке вони
повинні були відчувати — бути такими, як вона:
«Мамлакат! І імені славнішого немає...
Про тебе мрії наші, Мамлакат,
І наші сни про тебе, героїне»27.
Гогохія Нані
260
http://history.org.ua
Після прийняття Конституції 1936 р. виробничий аспект дитячої діяль -
ності практично зникає. З цього часу підкреслення різниці між країнами
капіталу, де діти «з 6 років тяжко працюють в нелюдських умовах на сірча -
них або вугільних копальнях, як кроти, не бачачи ніяких радощів» і «щасли -
вим дитинством в нашій країні», де «дитяча праця заборонена», оскільки
«діти — гордість і щастя нашої країни і предмет піклування соціалістичної
батьківщини» стало транслюватися ще з більшою нав’язливістю28.
Не можна сказати, що виробнича тематика зовсім зникла з адресованих
дітям послань. Однак, дитяча праця входить у більш цивілізоване русло —
діти працюють у гуртках юних натуралістів, на сільськогосподарських
досвідних станціях29. Хоча кореспонденти іноді і обмовляються, що така
діяльність передбачає і певні види дорослої роботи (наприклад, догляд за
конем), однак це вже не виглядає як примусова мобілізація для збирання
врожаю, чи «ліквідації прориву». У 1937 р. у журналі «Піонервожатий» одна
згадка про дитячу працю зустрічається в середньому на 2–3 номери. В 1938 р.
такі матеріали майже зовсім відсутні. Натомість дітям про свою ударну
працю розповідали знатні стахановці, п’ятисотниці тощо, закликаючи наслі -
дувати власний приклад у майбутньому, а поки що — добре вчитися30.
Поява в офіційному дискурсі сюжетів про дітей, частіше за все супрово -
джувалась закликами виконати найвідповідальніше завдання — добре вчи -
тися. Але попри постійне декларування у зверненнях до дітей важливості і
першочерговості навчальної діяльності, впродовж усього зазначеного
періоду не можна не помітити, що під нею часто розумілась політосвіта,
коли «оволодіння знаннями» означало вивчення марксистсько-ленінської
теорії, рішень партії та уряду. У зверненні секретаря ЦК ЛКСМУ О. Воро -
біна, наркома освіти М. Скрипника, голови Центрального бюро юних піо -
нерів ЦК ЛКСМУ К. Попова до піонерів і школярів у лютому 1933 р. заклик
«озброюйтесь знанням» супроводжувався переліком завдань: «Вивчайт е
доповідь та промову «Про роботу на селі», вождя нашої партії тов. Сталіна
на січневому пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б). Читайте її батькам, сусідам,
колгоспникам, одноосібникам. Вимагайте від своїх батьків негайно здати
кра ще зерно до насіннєвого фонду. Допомагайте партійним та комсомоль -
ським осередкам і сільрадам викривати захований і закопаний у землю хліб.
...Викривайте злодійські наміри розкрадати засівні фонди. З’ясуйте своїм
батькам, колгоспникам та одноосібникам, що не можна вимагати від держа -
ви насіннєвої допомоги, що насіння треба зібрати для засіву їм самим».31
Починаючи від постановки завдання політехнізації школи і закінчуючи
тезою про корисність соціалістичному будівництву і державі в майбутньому,
навчальна діяльність навіть на рівні загальних установок влади співіснувала
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
261
http://history.org.ua
в тісному зв’язку із виробничою. Підміняючи зміст, влада видавала за
навчальну діяльність окремі види безкоштовної дитячої праці на користь
дер жави. В згаданому вище звернені до піонерів у лютому 1933 р. «навчаль -
ні завдання» не закінчувалися агітаційною роботою. Дітям пропонувалось
«у вільний від навчання час допомагати чистити зерно, протруювати насін -
ня», допомагати «ремонтові тракторів та сільськогосподарського реманенту,
організувати догляд за конем, боротися з бур’янами». Закінчувалась відозва
важко зрозумілим з огляду на масштаби покладеної на дітей роботи
висновком: «Піонери й школярі! Пильно стежте, щоб план вашої боротьби
за підвищення врожайності проти бур’янів і шкідників сприяв піднесенню
якості вашого навчання в школі»32. Закликаючи піонерів до участі у весняній
сільськогосподарській кампанії 1933 р., головний редактор газети «На
роботі» А. Журавський в передовій статті пояснював: «Виконуючи своє
головне завдання — опановувати основи наук, діти лише в роботі разом з
робітниками й селянами можуть виховуватися комуністами. ... Комсомол та
НКО закликають піонерів та школярів до найбільшої пильності до класово-
ворожих проявів. ... «Ліваки» намагатимуться використовувати дітей лише
як робітну силу, не пов’язуючи цієї роботи з виховним моментом, з
моментом набування дітьми знань з агротехніки». Це положення особливо
чітко підкреслює пріоритети керівників дитячого руху. Отже, фізична робо -
та неповнолітніх на полі трактувалась як навчання — набування агро тех -
нічних знань. Закінчував головний редактор своє звернення сакрамен -
тальним «Наше центральне завдання — добре вчитись ... працюючи в
колгоспі вільного від навчання часу, будемо ще краще опановувати в школі
хемію, фізику, мову»33. Навчання для працюючих дітей ніхто не скасовував,
просто на них покладались подвійні обов’язки.
Певні зміни у сприйнятті навчання як основного виду діяльності дитини
шкільного віку відбулися в другій половині 1930-х рр. Матеріали преси
наповнюються сюжетами і фоторепортажами, присвяченими підліткам, що
вивчають шкільні предмети, проводять фізичні або хімічні досліди в
лабораторіях. Дітей закликають вивчати географію, культуру народів СРСР.
З 1934 р. у республіці набуває розповсюдження рух «Юних дослідників
Арктики», започаткований відомим українським дитячим письменником
М.Трублаїні. За його ініціативою перший такий клуб було засновано у Хар -
кові. У 1935 р. відбулась перша полярна піонерська експедиція до Коль -
ського півострова, звіт про яку надрукував дитячий журнал «Піонерія»34.
Популяризація вивчення Півночі у ЗМІ серед дітей заохочувала все більшу
кількість дітлахів цікавитись географією, зоологією, фізикою, вивчати
корисні копалини тощо. Попри супроводження пропагування діяльності
Гогохія Нані
262
http://history.org.ua
клубу висловлюваннями відносно корисності освоєння Півночі СРСР для
народного господарства, цей рух дітлахами сприймався як шлях до роман -
тичних пригод, двобою з дикою природою, героїзму і випробувань. Багато
хто з невстигаючих школярів «підтягся» з основних предметів, щоб мати
можливість бути членом подібного гуртка.
Отже, хоча до кінця 1930-х рр. навчальний дискурс обов’язково включав
політичну освіту (насамперед, вивчення біографій вождів), все ж навчаль -
ний вид діяльності утвердився в суспільній свідомості як основний для
дитини підліткового віку.
Не можна не помітити, що тема дитячого дозвілля в українських медіа
не була самостійною. Власне дозвілля як вільний час, що витрачається
дитиною на відпочинок та на свої, суто дитячі справи, практично не мало
втілення в медіа-просторі. Частково концепт дитячого відпочинку втілю -
вався у проблематиці охорони здоров’я трудящих. Але значно активніше він
експлуатувався в контексті соціалістичного будівництва — як заслужена
нагорода за старанну працю на благо країни. На початку розгортання
індустріалізації та колективізації він супроводжував сюжети про виробничі
або навчальні досягнення — відпочиваючими у санаторіях, таборах, під час
екскурсій зображувались діти, яких було таким чином премійовано за
збирання й охорону врожаю, викриття класових ворогів, активну участь у
різних видах соцзмагання. Він виконував важливу функцію аргументу,
ілюстрації у формуванні засадничого міфу тоталітаризму — про «щасливе
дитинство у квітучій Радянській Україні» — будучи ілюстрацією до часто
вживаних конструкцій «тільки в нас діти мають змогу...», «тільки більшо -
вики так турбуються про дітей» тощо.
Очевидно, що у тему дозвілля постійно включалися політичні вислов -
лювання, які формували ланцюжки еквівалентності до таких знаків як
«політичне виховання методами позашкільної роботи», «позашкільна робо -
та з дітьми», «суспільно-корисне дозвілля» тощо. На VІІ Всесоюзній конфе -
ренції ВЛКСМ доповідач у справах дитячого руху закликав боротися за
політичну суть дитячого кіно, радіо, туризму35.
Лібералізація ставлення режиму до простих людських радощів позна -
чилось і на розумінні дитячого дозвілля. З другої половини 1930-х рр. в
дитині починають бачити не тільки додаткові робочі руки, а й власне дитину.
Все більше з’являється матеріалів (особливо фоторепортажів), що зобра -
жують українських дітей, які відпочивають, розважаються, граються або
навчаються грі на музичних інструментах36. Дитина має відпочити від класо -
вої боротьби та боротьби за врожай. Журнал «Піонерія» вміщує нормальні
людські сюжети, в яких не йшлося про потребу шукати класових ворогів, хоча
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
263
http://history.org.ua
треба відзначити, що такі матеріали все ж були досить рідкіс ними. В опо -
віданні Олеся Донченка «Скрипка» розповідалося про хлопчи ка, який грав на
скрипці, та його батька, який не розумів спочатку його захоплення, забирав
скрипку і посилав працювати в поле, оскільки «на пше ни цю жучки налетіли,
вся дітвора на полі, а ти байдикуєш». Але якось, почувши ввечері синову
музику, що вразила всі струни батьківської душі, батько розплакався і
розчулився, зрозумівши, що не усім же бути тракторис тами37.
Частиною дитячого дозвілля були дитячі свята. До середини 1930-х рр.
цикл дитячих свят практично співпадав з дорослим, хоча в ньому були
присутні і власне дитячі урочистості — Міжнародний дитячий тиждень,
Міжнародний юнацький день тощо. Але вони були суто ідеологічними, в
ритуалі їхнього проведення основну роль відігравала інформативна і
політико-виховна функція. Відзначали їх суворо — перевіркою виконання
соціалістичної угоди про участь у змаганні, звітами про участь у колекти -
візації, збиранні інтернаціонального «п’ятака» тощо38.
З середини 1930-х рр. в офіційній ідеології спостерігаються певні
зрушення. Тиражування вислову Й. Сталіна про те, що «жити стало весе -
ліше» викликало до життя спроби урізноманітнити відпочинок трудящих.
Це відбилося й на святковій культурі. Від організаторів дитячих заходів
почали вимагати створювати веселі, яскраві свята, які б викликали у дітей
максимум позитивних емоцій.
Впродовж 1920-х — першої половини 1930-х рр. свято Нового року
офіційно не відзначалося. Але владі було прекрасно відомо, що Новий рік
продовжує збирати людей в родинному колі, існує як сімейне, приватне
свято. До того ж, Новий рік традиційно був адресований дітям, мав усталену
традицію готувати малечі подарунки. Більшовицьке керівництво вирішило
використати свято у власних цілях. Секретар ЦК КП(б)У П. Постишев, що
активно позиціонувався як кращий друг українських дітлахів, 28 грудня
1935 р. виступив з ініціативою організувати «радянську» новорічну ялинку
для дітей39. Його звернення було дуже показовим. У ньому спостерігалось
зміщення акцентів — від дітей не вимагали звітів, не нагадували їм про їхні
комуністичні обов’язки, не закликали взяти участь у черговій кампанії
влади. Влада ніби згадала, що вона мусить радувати дітлахів.
Відповідні республіканські органи підхопили ідею. До її втілення в життя
було підключено велику кількість різноманітних організацій і служб. Сце -
нарна частина свята через обмаль часу була вирішена традиційно — ялинка
супроводжувалась концертами. До справи підключилася дитяча бібліотека
столиці, що організувала «форпости спеціальних людей» для читання дітям
казок під час свята. В наступні роки з’явилося поняття «новорічний
Гогохія Нані
264
http://history.org.ua
сценарій», їх публікували у дитячих журналах і методичній пресі для
керівників дитячого руху. Поступово виробився сценарій з обов’язковою
присутністю звіряток з лісу, Діда Мороза, Снігуроньки і казкових персонажів,
хоча новорічних вистав з присутністю ворогів теж не бракувало40.
Відповідальні за проведення свят розуміли, що голодна дитина не може
бути щасливою і веселою. Тому для гарного настрою дітлахів було перед -
бачено, щоби до ялинок під’їжджали «маленькі вагонетки з різними ласо -
щами». Оскільки ласощі лишалися дефіцитом, Київський міськвнуторг дав
розпорядження кооперації, київторгу і кондпромтресту 29 грудня розпочати
торгівлю, виділили спеціальні полички з прикрасами для ялинок, продавати
яблука, мандарини, цукерки, пряники у спеціальних обгортках41. Обласні
керівники звітували центру, що Одеська облспоживспілка 29 грудня
відправила у райони цукерки та іграшки, у Вінницькій області «по всіх
районах завозяться цукерки, горіхи, іграшки», у школі № 2 м. Дніпро пет -
ровську «почали прикрашати ялинку, загортати цукерки у сріблястий папір,
купили для дітей печиво і горіхи»42.
Під час святкової ялинки 1937 р. дитячі подарунки прикрашав ярлик —
«Дітям ялинковий подарунок від Постишева»43. Таким чином, керівництво
рес публіки дбало, щоби діти, отримавши задоволення від святкової ялинки,
від чу ли персоналізовану вдячність до влади, яка влаштувала таке веселе свято.
З сімейного свята Новий рік перетворився на громадське, масове. У на -
ступ ні роки новорічна ялинка стала найулюбленішим радянським дитячим
святом, оскільки зовнішньо була практично позбавлена ідеологічного наван -
таження. Попри це, свято ефективно виконувало пропагандистську функцію
звеличення влади, оскільки завжди асоціювалось у кількох поколінь радян -
ських людей із турботою про них з боку уряду й партії.
Важливим елементом дитячого дозвілля були ігри. Серед ігор, що з’яви -
лися в дитячому середовищі як відгук на події в країні, і часто були дійсно
ви я вом дитячої творчості і фантазії, слід згадати ігри в «Чапаєва», «челюс -
кінців», «папанінців» тощо. Велика кількість ігор розроблялась методис -
тами і мала політизований характер. Настільні ігри з промовистими назвами
«В нас і в них», «Тоді і тепер» покликані були закріпити знання, набуті
дітьми завдяки політичному вихованню44. Не бракувало й воєнізованих ігор.
Навіть такий, здавалося б, аполітичний об’єкт як дитяча іграшка постійно
знаходився в полі зору влади. На початку 1930-х рр. були популярні вимоги
керівників і методистів дитячого руху викорінити некорисні іграшки. Закли -
ки «геть шкідливих пупсів» супроводжувались обґрунтуванням необхід -
ності замінити їх на політехнічні прилади45. Конструктори, з яких можна
зібрати моделі техніки, індустріальних гігантів, радгоспів тощо вважались
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
265
http://history.org.ua
найбільше відповідними завданню виховання майбутніх робітників радян -
ської промисловості. З 1936 р. почав видаватись радянський журнал
«Игруш ка», в якому були представлені нові моделі, обговорювались пробле -
ми іграшкової промисловості. В другій половині 1930-х р. реанімація тради -
цій них уявлень про дитинство відновила випуск ляльок, пупсів тощо46. Але
в той же час лідерами у рейтингу популярності серед дітей залишались
іграш ки, пов’язані з військовою тематикою — зброя, танки, солдатики,
протигази47, що свідчило про мілітаризацію свідомості маленьких громадян.
Підсумовуючи сказане вище, зауважимо, що фоном розвитку дискурсу
дитинства виступали завдання модернізації, подолання культурної та еконо -
мічної відсталості, необхідності побудови нового суспільства і створення нової
людини. Змістовний рівень дискурсу включав кілька ключових ідей. Це:
«турбота більшовицької держави про дітей», «щасливе радянське дитин ство»,
«вірний ленінець», «зовнішня загроза», «класова боротьба за дити ну». За
допомогою ідей про державне піклування та щасливе дитинство обґрун -
товувалась необхідність залучення дитини до виробничої праці на благо дер -
жа ви (в якості відплати за турботу), часто — за рахунок навчальної діяльності
і відпочинку. Діти не могли усвідомити змісту своєї безвідплатної праці, що
часто переростала в банальну експлуатацію, за яку влада могла винагородити
їх хіба що символічними заохоченнями. Дитяча повсякден ність зумовлю ва -
лась державною політикою, що свідомо залучала дітей до активної участі у
соціальних практиках. Цим пояснюється залучення дітей до традиційно неди -
тячої фізичної праці нарівні з дорослими, насамперед, у колгоспному селі.
Дитина знаходилась під великим тиском, на неї поклада лись відпові даль ні
завдання і обов’язки, від неї вимагалось відповідати ідеалу. Конструк ція
«вірний ленінець» точно визначала яким параметрам він має бути еквіва лент -
ним. Ідеал мав володіти широким колом знань, умінь і навичок. Наголос ро бив -
ся на особливих духовних якостях дитини — вірності обов’язкам, відда ності
справі партії, жертовності, здатності ставити спільні інтереси вище осо бис тих.
У дискурсивних практиках доби тоталіта ризму світ дорослих реа лі зовував
власні, а не дитячі мрії про майбутнє, йшов назустріч своїм, а не дитя чим ба -
жан ням. У створеній владою ієрархії усі види дитячої діяльності підпорядко -
ву ватись завданням влади, співвід носитись один з одним згідно запропоно -
ваної нею логіки, яка не завжди відповідала власне дитячим інтересам.
1 Куруленко Э. А. Историческая эволюция детства: Социокультурный аспект /
Э. А Куруленко // Эл. ресурс доступен в режиме: http: //vestnik.ssu.samara.ru / gum /
1998web1/soci/199810702.html
Гогохія Нані
266
http://history.org.ua
2 ван Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация. — М., 1989. — С. 113.; Серио П.
Как читают тексты во Франции // Квадратура смысла. — Москва, 1999. — С. 20–21.
3 Див.: Йоргенсен М. В., Филлипс Л.Дж. Дискурс-анализ. Теория и метод /
пер. с англ. — 2-е изд., испр. — Х., 2008. — С. 45, 57.
4 Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. —
К., 2010. — С. 35.
5 Йоргенсен М. В., Филлипс Л.Дж. Дискурс-анализ.... — С. 81.
6 Павлюк Л. Риторика, ідеологія, персуазивна комунікація. — Львів, 2007. — С. 125.
7 Мик. М. Соціалістичне змагання // Червоні квіти. — 1929. — №. 8. — С. 8–9.
8 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 994. — Арк. 88.
9 Червоні квіти. — 1929. — № 13. — С. 5.
10 Там само. — С. 6.
11 Там само. — № 14. — С. 5.
12 Там само. — С. 5, 6.
13 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 2910. — Арк. 3.
14 ЦДАВО України. — Ф. 166. — Оп. 9 — Спр. 1252. — Арк. 34.
15 Всі сили на штурм третього вирішального // Київський піонер. — 1931. —
№ 3. — С.1.
16 Київський піонер. — 1930. — № 25. — С. 4; На зміну. — 1932. — № 42. — С. 1;
Друг дітей. — 1932. — № 11–12. — С. 8.
17 Піонерську допомогу батькам у зміцненні колгоспів / Вивчити постанови ІІІ кон -
фе ренції КП(б)У. Розмова ІІІ. // На Зміну. — 1932. — № 65. — 24 липня. — С. 1.
18 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 856. — Арк. 36.
19 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 857. — Арк. 4; ЦДАВО. — Ф. 166. —
Оп. 9. — Спр. 1252. — Арк. 55.
20 Піонерську допомогу батькам у зміцненні колгоспів / Вивчити постанови
ІІІ конференції КП(б)У. Розмова ІІІ. // На Зміну. — 1932. — №65. — 24 липня. — С.1.
21 Там само.
22 Лист НКО, НКЗ та ЦБ ДКО ЦК ЛКСМУ про порядок і норми праці дітей під час
збиральної й просапної кампаній // На зміну. 1932. — №66. — 4 серпня. — С. 3.
23 Там само.
24 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 996. — Арк. 60.
25 Юні дозорці більшовицького врожаю // Дитячий рух. — 1933. — № 11. — С. 5.
26 Гайдар Ф. Марш ударників // Піонерія — 1935. — № 8. — С. 17.
27 Бичко В. Мамлакат // Піонерія. — 1936. — №2. — С.1.
28 Штаєрман Ю. Дитяча каторга // Піонерія. — 1936. — № 10. — С.31–33.
Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929–1939)
267
http://history.org.ua
29 Шевчук Г. Готуймося до сільськогосподарської виставки // Піонервожатий. —
1937. — № 4. — С. 12–14; Сергієнко Д. Участь юних натуралістів у Всесоюзній
сільськогосподарській виставці // Піонервожатий. — 1938. — № 4. — С. 12–14.
30 Бичко В., Каневський Д. Дочка народу // Піонерія. — 1938. — № 3. — С. 5; Мари -
на Василівна Гнатенко// Піонерія. — 1938. — № 6. — С. 9–11.
31 У піонерський похід за соціалістичний урожай, за четверту більшовицьку весну,
за хлібозаготівлі 1933 р. До юних піонерів і школярів, до всіх дітей Радянської України //
На роботі. — 1933. — № 4. — С. 3–5.
32 Там само. — С. 6–7.
33 Журавський А. Вже скоро на ланах загудуть трактори // На роботі. — 1933. —
№ 4. — С. 2
34 Звіт про подорож клубу Юних дослідників Арктики Харківського палацу піоне -
рів в першу полярну піонерську експедицію до Кольського півострова // Піонерія —
1935. — № 3. — С. 10–11.
35 З промови тов. Салтанова на VІІ Всесоюзній конференції ВЛКСМ // На зміну. —
1932. — № 64. — 21 липня. — С. 3.
36 Піонерія. — 1936. — № 11. — С. 42–43; Піонервожатий. — 1937. — № 6. — С. 6.;
Піонервожатий. — 1938. — № 5. — С. 22.
37 Донченко О. Скрипка // Піонерія. — 1936. — № 11. — С. 42–43.
38 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 546. — Арк. 216.
39 Постышев П. Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку // Правда. —
1935. — 28 декабря.
40 Квасницький В. Нечиста сила: Новорічне оповідання для дитячої естради //
Піонерія. — 1938. — № 11. — С. 35.
41 ЦДАГО України. — Ф. 7. — Оп. 1. — Спр. 1306. — Арк. 225.
42 Там само. — Арк. 226.
43 Хлевнюк О.В. 1937-й: Сталин, НКВД и советское общество. — М., 1992. —
С. 105.
44 Игрушка. — 1936. — № 5. — С. 9.
45 Геть пупсів! // На зміну. — 1932. — 12 червня. — № 51. — С. 3.
46 Игрушка. — 1936. — № 2. — С. 4.
47 Там само. — С. 6, 9.
Гогохія Нані
268
http://history.org.ua
|