Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Назва видання: | Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50738 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. / Н. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 10. — С. 301-312. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-50738 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-507382013-11-01T03:07:35Z Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. Котляр, Н. 2003 Article Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. / Н. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 10. — С. 301-312. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0869-2556 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50738 uk Проблеми історії України: факти, судження, пошуки Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Котляр, Н. |
| spellingShingle |
Котляр, Н. Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| author_facet |
Котляр, Н. |
| author_sort |
Котляр, Н. |
| title |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. |
| title_short |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. |
| title_full |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. |
| title_fullStr |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. |
| title_full_unstemmed |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. |
| title_sort |
діяльність наукових установ криму у 1918-1941 рр. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2003 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/50738 |
| citation_txt |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр. / Н. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 10. — С. 301-312. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України: факти, судження, пошуки |
| work_keys_str_mv |
AT kotlârn díâlʹnístʹnaukovihustanovkrimuu19181941rr |
| first_indexed |
2025-07-04T12:32:11Z |
| last_indexed |
2025-07-04T12:32:11Z |
| _version_ |
1836719624523087872 |
| fulltext |
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
301
Н. Котляр
ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ УСТАНОВ КРИМУ
у 1918-1941 рр.
Крим, як унікальний історична і природна пам’ятка, завжди
притягував до себе увагу учених різних спеціальностей. Античні
та середньовічні руїни є свідками не лише численних історичних
подій, пов’язаних з життям на терені півострова численних
етнічних груп і народностей у давні часи, але й трагічних подій
нового і новітнього часу. Крим – безцінний регіон для дослідників-
археологів, істориків, етнографів, релігієзнавців тощо. В цьому
сенсі вивчення діяльності вчених та наукових установ регіону
становлять значний інтерес та актуальність для історії
вітчизняної науки.
Унікальні природні пам’ятки півострова сприяють проведенню
тут дослідження учених-натуралістів, а багата історична
минувшина – істориків, археологів, етнографів та краєзнавців. До
найбільш значних наукових установ, створених у Криму в ХІХ –
початку ХХ століть можна віднести наступні: Керченський
історико-археологічний музей і музей краєзнавства, заснований у
1826 р.; Севастопольську біологічну станцію, створену в 1872 р.;
Сімферопольську ветеринарну дослідну станцію, відкриту в 1890 р.;
Херсонеський археологічний музей, заснованої на місці розкопок
у 1892 р.; Симеїзька філія Пулковської обсерваторії, відкритий на
Південному березі в 1908 р.; Кримська зональна дослідна станція
плодово-ягідного господарства – 1913 р.; науково-дослідний
інститут ім. Сєченова, створений у Севастополі у 1914 р.1 У 1914 р.
також було створено Карадагську біологічну станцію. Одним з
найвизначніших кримських науковців був вчений-ботанік Х.Х. Стевен,
який у 1912 році у селі Никита заснував сад, що став всесвітньо-
відомим центром по акліматизації, розведенню і селекції рослин.
Послідовникам Х.Х. Стевена удалося не тільки реалізувати, але й
розвинути ідеї засновника саду. Ці й інші наукові організації діяли
на півострові під час першої світової та громадянської воєн, на
момент остаточного встановлення радянської влади у 1920 р.
Завданням даного дослідження є простежити ситуацію у науковій
сфері півострова після встановлення радянської влади та ті
значимі зміни, які відбулися в організаційній структурі науково-
дослідних робіт у 1920-1930-ті рр.
Н.Д. Котляр
302
Ця проблематика підіймалася у загальних працях та
спеціальних дослідженнях, присвячених розвиткові науки та
культури Криму, Кримської АРСР2, проте більш конкретного
аналізу саме цього періоду у науковій літературі поки немає.
Перші роки радянської влади стали періодом випробувань, що
випали на долю учених півострова. Крах економіки, голод 1921-
1923 років, червоний терор, ідеологізація життя суспільства, - ці й
інші події та процеси стали причиною застою й ускладнень у
роботі наукових установ, що діяли в цей час.
У роки громадянської війни на території Криму опинилися
сотні талановитих учених, професорів і академіків, що раніше
працювали в різних наукових і навчальних закладах Росії й
України. У часи 1918-1920 рр. вони здійснили серйозний позитив-
ний вплив не лише на становлення системи освіти Криму, але й
на розвиток наукових досліджень. На усіх факультетах Таврійського
університету у Сімферополі діяли наукові кружки. В ці роки
вченими-істориками Криму були врятовані від загибелі найцінніші
документи, що зберігалися в різних відомствах півострова. Зміни
режимів, що часто відбувалися, призводили до ліквідації
документації попередніх владних установ, знищення безцінних
документів, що зберігалися у відомчих архівах цих організацій. В
ситуації політично-військової нестабільності було дуже важко
забезпечити збереження культурно-історичних цінностей. Так
загинули архіви 7-го армійського корпуса, Севастопольського
градоначальника3. В одному із сімферопольських магазинів у
документи Карасубазарского міського поліцейського управління
за 1823-1907 р. загорталася ковбаса й оселедці4. На ринку
продавався по 2 карбованці за фунт Сімферопольський полі-
цейський архів. Німецькі інтервенти, що залишили Крим у
листопаді 1918 р., вивезли матеріали архіву Чорноморського
флоту, що відносяться до подій першої світової війни5.
З ініціативи професорів Таврійського університету 22 травня
1919 р. наркомат освіти Кримської Радянської Соціалістичної
Республіки затвердив представлений професором університету
Б.Д.Грековим проект організації в Сімферополі Таврійського
центрального архіву. У перший склад службовців архіву увійшли:
завідувач Б.Д.Греков, старший архіваріус і управитель справ
доцент А.І.Маркевич, архіваріуси – професор Г.В.Вернадський і
приват-доцент М.Л.Ернст, помічники архіваріуса – колишній
світовий суддя Сімферополя В.М.Марков і колишній комісар з
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
303
селянських справ м. Радома В.Г.Честилін, друкарка А.М.Факторовська.
Офіційне відкриття архіву відбулося 13 червня 1919 року6.
Економічні, політичні й ідеологічні причини змусили залишити
Крим на початку 1920-х років багатьох видатних учених на чолі з
В.І.Вернадським. Безперечно, що цим кримській науці було завдано
серйозного удару. Наукові установи, відкриті на півострові у Х1Х
столітті перебували в критичному стані через відсутність
фінансування. Показовим є той факт, що в 20-і роки в Криму було
відкрито лише кілька нових наукових установ. Так після епідемії
тифу, що спалахнула у Криму в 1920 р., від якого загинули тисячі
людей, у тому числі і перший ректор Таврійського університету
Р.І.Гельвіг, у Сімферополі було створено Кримський науково-
дослідний інститут епідеміології, мікробіологи, у якому до середини
30-х років працювало 55 співробітників, у тому числі 15 наукових
співробітників і 40 чоловік молодшого наукового і допоміжного
персоналу7.
У 1923 р., після ліквідації жіночого Косьмодаміанівського
монастиря на його території був утворений Кримський державний
заповідник, у якому працювало 4 науковці і 19 допоміжних
працівників. У 1924 р. в Тельманівському районі було відкрито
селекційну дослідну станцію. У 1926 р. в м. Саки була створена
Кримська науково-дослідна соляна станція, що підкорялася
соляній лабораторії Академії Наук. У 1927 р. була відкрита
Кримська філія Всесоюзного інституту тютюнової і махоркової
промисловості і деякі інші.
Інтенсифікувався цей процес у 1930-ті роки, коли на півострові
було відкрито близько 20 нових наукових і науково-дослідних
установ. Це було пов’язано як з активізацією фінансування
наукових досліджень з боку держави, так і з необхідністю
впровадження нових технологій у промисловості й інших сферах
виробництва. Значно активізували свою роботу наукові центри
створені в Криму раніше.
На 1933 р. в Криму нараховувалося 48 наукових установ, у
тому числі 19 науково-дослідних інститутів і філій і 15 наукових
станцій8.
Особливе місце серед них продовжував займати никитський
ботанічний сад, що розробляв питання акліматизації і селекції
рослин, прикладної ботаніки і техніки переробки рослинних
продуктів. З 1928 по 1938 роки в саду було випробувано понад
тисячу видів і сортів нових рослин. В ці роки господарствам криму
було передано 233 нових виду культур9.
Н.Д. Котляр
304
Плодова колекція саду була доведена до 1900 сортів.
Господарствам півострова було продано 113 тисяч черешків
плодових культур. Фонд різних гібридів, що зберігалися в саду
наприкінці 30-х років склав близько 10 тисяч одиниць10.
Співробітники саду разом із представниками інших наукових
організацій Криму займалися розробкою методів боротьби зі
шкідниками сільськогосподарських культур, зокрема з яблуневою
плодожеркою, вишневою мухою і плодовими кліщами.
Поряд з Никитським ботанічним садом у Криму діяли близько
15 науково-дослідних установ, дослідно-селекційних станцій і
досвідчених господарств, що вивчала питання зернового, плодово-
ягідного господарства, тютюнництва, ефіромасличних культур,
тваринництва, вівчарства, агролісомеліорації і т.д.11
У сфері охорони здоров’я Криму було відкрито кілька науково-
дослідних інститутів, зокрема: інститут охорони материнства і
дитинства, клініко-онкологічний інститут, інститут мікробіології і
санітарії, державний інститут медичної кліматології і кліматотерапії
туберкульозу, біокліматична станція і т.ін. Однак провідним
медичним науковим центром у ці роки був севастопольський
інститут фізичних методів лікування в області фізіотерапії.
У севастопольському інституті ім. Сєченова щорічно
лікувалося більш 3 тисяч чоловік. При інституті було організовано
два нічних санаторії. Результати методів лікування севасто-
польських учених виявилися досить ефективними і були поширені
на інші санаторії країни. Лікарям цього санаторію удалося
розробити методи хірургічного лікування туберкульозу легенів,
грязелікування і т.д. У Симеїзі, на базі санаторію “Червоний маяк”
були розроблені методи лікування бронхіальної астми. У Криму в
30-і роки розгорнулося активне будівництво санаторіїв, у яких
використовувалися різні наукові методи лікування різних
захворюванні. Поступово Крим ставав не лише місцем
відпочинку, але і місцем лікування, за ним закріпилася назва
всесоюзної здравниці. До 1940 р. Тут розташовувалося 165
санаторіїв і будинків відпочинку наркомату охорони здоров’я
СРСР і ВЦРПС, що мали 28 258 ліжок (проти 1,5 тисяч у 1913
році і 7,4 тисяч у 1928 р.). Щорічно в Криму поправляло здоров’я
близько 210 тисяч чоловік12.
Одним із кращих санаторіїв по лікувальній роботі був
кліматологічний санаторій “Долосси”, у якому за 12 років, з 1928
по 1940 рр. Лікувалося 25 тисяч чоловік, хворих туберкульозом.
До 1938 р. Ялтинський інститут кліматології і кліматотерапії
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
305
став спеціалізуватися на лікуванні туберкульозу. Напередодні
війни хірургічна клініка, очолювана заслуженим лікарем РРФСР
д.п.Мухін, щорічно робив до 600 операцій. Співробітниками
інституту було видано 5 томів колективних монографій і близько
500 наукових праць13.
Центром грязелікування стало м. Саки. У 1940 р. на курорті
було 1300 ліжок. В передвоєнні роки курорт працював цілорічно і
щороку обслуговував до 8,5 тисяч хворих у рік14.
Серйозні результати в наукових дослідженнях в області
біології й океанографії азовського і чорного морів були досягнуті
співробітниками севастопольської біологічної станції ім. А.О.Ко-
валевського. Вивчаючи флору і фауну чорного моря, кримські
учені В.М.Нікітін, М.В.Морозова-Водяницька, В.А.Водяницький і
інші довели, що рибні запаси чорного моря не менш багаті, чим у
Середземному та Каспійському морях. Вченими інституту були
сконструйовані нові глибоководні засоби лову риби. За допомогою
цих пристроїв у 1940 р. Був розпочатий вилов коштовної морської
породи риб – піламіды15. У 1930 р. В Севастополі при інституті
був відкритий перший у країні акваріум і музей морської флори і
фауни, що і сьогодні є однією з визначних пам’яток Севастополя.
Неподалік від Симеїзу, у Кацивелі, продовжувала свою роботу
чорноморська гідрофізична станція академії наук СРСР. Ця станція
виконувала військові замовлення і, поряд із севастопольською
морською обсерваторією, вела систематичне вивчення фізичного
стану чорного моря.
У 30-і роки численні відкриття були зроблені вченими симеїзь-
кого відділення пулковської обсерваторії. Симеїзька обсерваторія
була обладнана найбільшим в СРСР 100 сантиметровим
рефлектором, за допомогою якого було відкрито багато малих
планет і визначено спектри багатьох зірок.
Найбільш визначними вченими Криму 1920-1930-х років були:
у сфері медицини – професори А.Е.Щербаков і П.В.Ізергін, що
розробляли методи фізичного лікування, кліматотерапії туберку-
льозу і бактеріології; у сфері флори і фауни криму – професори
І.І.Пузанова та В.М.Нікітіна; у сфері садівництва і виноградарства
– професор В.А.Колесникова. Значні успіхи були досягнуті в
астрономії під керівництвом академіка Г.А.Шейніна.
У 1927 р. Був складений довідник “Краєзнавчі установи СРСР”,
за даними якого у Криму діяло 36 краєзнавчих організацій.
Другим у цьому списку було зазначено “таврійське товариство
історії, археології й етнографії”, що було спадкоємицею знаної
Н.Д. Котляр
306
таврійської ученої архівної комісії (ТУАК), що внесла у к. ХІХ та
першій половині ХХ ст. Неоціненний внесок у вивчення історії
Криму.
ТУАК було створена в 1887 р. Групою кримських дослідників,
як громадська організація, покликана вивчати і пропагувати
історичне минуле Криму. Матеріали засідань ТУАК були видані і
сьогодні для нас вони є цінними документами, що не утратили
своєї актуальності. З 1887 по 1917 рр. Відбулося 222 засідання
ТУАК. На засіданнях було заслухано й обговорено сотні доповідей,
більшість з яких було опубліковано в 57 томах “Известиях
таврической ученой архивной комиссии”.
Учені Криму, що працювали у ТУАК, не тільки вивчали
історичне минуле, але і брали безпосередню участь у його
порятунку. У 1919 р. з ініціативи членів ТУАК було врятовано
архіви установ Криму і створений архів, про що ми вже згадували.
Роки революційних потрясінь, громадянської війни й іноземної
інтервенції наклали свій відбиток на стан архівної справи в
Криму. Багато колишніх архівів державних, станових, суспільних
установ виявилися закритими, а штат службовців розпущеним,
що не могло не позначитися на стані збереження документів, що
їм належали. Справи ліквідованого Таврійського губернського
жандармського управління, перевезені спочатку до будинку
губернського правління, були розкидані в різних кімнатах, і навіть
у швейцарській16. Багато паперів і карток валялося біля собору
Олександра Невського і губернської земської управи і підбиралися
перехожими.
22 квітня 1917 р. ТУАК через газети “Єднання”, “Таврические
губернськие ведомости”, “Южные ведомости” і листівки поширила
відозву до місцевого населення з проханням “...берегти історичні і
художні пам’ятки, як ось: древні будинки, руїни храмів, фортець і
міст..., так само як книги, рукописи, архіви, як казенні, суспільні,
волосні, так і частки...”17
У роки громадянської війни голова ТУАК А.І.Маркевич
неодноразово піднімав питання створення архіву. Однак тільки
лише в 1919 р., за підтримкою уряду СРСР це питання було
вирішено. Про це мова вже йшла вище. Завідувачем Центрархиву
був призначений Б.Д.Греков, що був заступником голови ТУАК.
У 1923 р. Таврійська учена архівна комісія була перейменована
в ТТІАЕ – Таврійське товариство історії, археології й етнографії.
До 1930 р. ТУАК – ТТІАЕ очолював А.І.Маркевич, якого у 1930 р.
обрали членом-кореспондентом АН СРСР. З квітня 1930 р. ТТІАЕ
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
307
очолив археолог М.Л.Ернст. У 1927 р. членами ТТІАЕ було понад
150 чоловік. У 1918 – 1931 рр. членами ТУАК – ТТІАЕ були
Д.В.Айналов, О.А.Акчокракли, А.Л.Бертье–Делагард, Г.А.Бонч-
Осмоловский, У.А.Боданинский, В.І.Вернадский, Г.В.Вернадский,
Б.Д.Греков, І.Ю.Крачковский, Ф.І.Шміт та інші18.
У жовтні 1922 р. з ініціативи групи відомих учених і суспільних
діячів було створено Російське товариство з вивчення Криму
(РТЗВК), статут якого був затверджений у травні 1923 р. Першим
головою РТЗВК був обраний М.І.Тезяков. До складу правління
організації увійшли академік А.П.Павлов, професори А.С.Башкиров,
В.А.Городцов, Б.Ф.Добринін, В.А.Обручев та інші. Активну участь
у створенні РТЗВК брав міністр охорони здоров’я М.А.Семашко,
обраний почесним членом товариства. Відділення РТЗВК були
створені в 12 містах Криму, у Москві та Ленінграді.
У 1926 р. товариство було перейменовано на Товариство з
вивчення Криму (ТЗВК). Навесні 1927 р. в Сімферополі відбувся
з’їзд організації. У 1925-1929 рр. суспільство стало видавати
часопис “Крим”. Усього було видано 10 номерів журналу, у яких
виходили статті з історії, археології, географії та інших галузей
кримознавства.
У 1929–1931 рр. у СРСР почалися гоніння у відношенні
краєзнавчих організацій. Багато краєзнавців було репресовано.
Ліквідовано було й Товариство з вивчення Криму і Таврійське
товариство історії, археології й етнографії19.
Значну роль у науковій роботі Криму відіграли вищі навчальні
заклади, яких у Криму до середини 30-х років нараховувалося
п’ять: Кримський сільськогосподарський інститут, у якому навчалося
402 студента; Сімферопольська вища комуністична сільськогос-
подарська школа – 643 студента; Кримський педагогічний
інститут – 585 студентів; педінститут – 148 чоловік; Кримський
вчительський інститут – 87 чоловік і Кримський медичний
інститут, у якому навчалося 933 чоловік. Усього у вузах Криму
навчалося 2798 чоловік20.
На цей час у переліку вузів Криму був відсутній згаданий нами
вище Таврійський університет, заснований у 1918 р. видатними
вченими, які опинилися на півострові внаслідок початку
громадянської війни. Унікальною і навіть трагічною є доля цього
найстаршого вузу Криму. Зникнення його з культурного полючи
Криму і поява замість нього декількох самостійних вузів пов’язані
з інтригами партійних і радянських працівників у відношенні цього
навчального закладу.
Н.Д. Котляр
308
Уперше питання про створення в Криму вищого навчального
закладу був підняте у 1916 р. групою земських діячів на чолі із
С.С.Кримом, визначним громадським діячем краю. Надалі
ініціативу зі створення в Криму вищого навчального закладу
перехопила Ялтинская міська дума. З подачі її членів у 1917 р. в
колишньому царському палаці в Лівадії було створено філію
Київського університету. У травні 1918 р. на постійну роботу до
Криму з Київського університету були відряджені професори
Р.І.Гельвиг, С.М.Богданов і Л.С.Кордиш та ін. 28 червня 1918 року
відбулося перше засідання вченої ради Таврійського університету21.
Однак робота університету в Ялті зривалася німецькими
окупаційними військами, що зайняли приміщення, виділені
ялтинською владою. Це стало основною причиною переїзду
університету до Сімферополя.
30 серпня 1918 р. Кримський крайовий уряд на чолі з генералом
М.Сулькевичем прийняв рішення про створення в Сімферополі
Таврійського університету в складі 5 факультетів: історико-
філологічного, фізико-математичного, юридичного, медичного й
агрономічного факультетів. Ректором університету був обраний
професор Р.І.Гельвиг, котрий провів величезну роботу із
формування професорсько-викладацького складу. Урочисте
відкриття Таврійського університету відбулося 14 жовтня 1918 р.
У 1918-1919 рр. в штаті університету нараховувалося більше 40
професорів і доцентів. На фізико-математичному факультеті, крім
Р.І.Гельвига лекції читали академіки М.І.Андрусов, В.І.Палладин,
В.А.Обручев. На історико-філологічному факультеті працювали
А.М.Деревицький, Б.Д.Греков, Г.В.Вернадський22.
У 1919–1920 рр. в університеті навчалося більше 3000
чоловік. У добу громадянської війни найбільш активну допомогу
університету робили крайові уряди М.Сулькевича, С.С.Крима і
генерала Врангеля. Найбільш стабільно в роки громадянської
війни університет працював у добу другого крайового уряду, що
очолювався С.С.Кримом. Багато витрат університету в ці роки
погашалися за рахунок скарбниці уряду. У 1918–1919 рр. до
Криму з центральних регіонів Росії й України прибутку багато
відомих учених, що складали цвіт науки університету. Незважаючи
на матеріальних труднощі, в університеті працювали математичне,
медичне, історико-філологічне й інші наукові товариства. Тав-
рійський університет одержував численні закордонні журнали, що
допомагали в науковій праці. 10-14 січня 1919 р. у Севастополеві
професорами університету був проведений науковий з’їзд, у
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
309
якому взяли участь академіки В.А.Обручев і Н.І.Андрусов. Уряди
М.Сулькевича і С.Крима не втручалися в навчальну і наукову
діяльність вузу, надавши йому автономію в цих питаннях.
Відсутність цензури дозволили цьому навчальному закладу вже в
перший рік свого існування здобути важливі успіхи у своєму
становленні як наукової та освітньої інституції.
Встановлення в квітні 1919 р. радянської влади внесло
корективи в діяльність вузу. На півострові вибухнула інфляція, у
діяльності університету виникли фінансові проблеми. Відбувся
розкол і в самому колективі викладачів і студентів, частина з яких
стала активно співробітничати з радянською владою. Так, приват-
доцент університету Я.І.Френкель став заступником завідувача
відділом народного утворення П.І.Новицького. У травні 1919 р. на
засіданні історико-філологічного факультету було прийняте рішення
про створення Східного відділення університету, на якому було
вирішено організувати групи по трьох спеціальностях: тюрко-
татарської, вірмено-грузинської й арабско-сірійської філології.
Для викладання на Східному відділенні планувалося створити 5
нових кафедр: арабської, сірійської і тюрко-татарської філології,
мусульманського законознавства й етнографії Близького Схід. У
зв’язку з ліквідацією владою юридичного факультету в Севастополі
професурою університету був створений “Соціально-юридичний
інститут”.
У зв’язку з недостачею приміщень у Сімферополі органи
радянської влади запропонували ректору розосередити факультети
університету в різних містах Криму, або перенести його до
Севастополю. 10 червня 1919 р. було прийняте рішення про
перейменування університету в Кримський університет і переве-
денні його в Севастополь. Однак це плани не реалізувалися
тому, що 18 червня 1919 р. Крим був зайнятий військами
генерала А.Денікіна. Були арештовані лідери народної освіти
радянської республіки П.І.Новицький і Я.І.Френкель. Однак на
прохання професорського складу університету вони були відпущені
на волю. У 1919 р. в університет поступило бл. тисячі людей,
половину з яких складали жінки23.
У 1919 р. з ініціативи професора історії Київського університету
М.В. Довнар-Запольського за підтримкою професури Таврійського
університету у Керчі був створений приватний “Боспорський
університет”24.
Наприкінці 1919 - початку 1920 рр. на роботу до Таврійського
університету приїхала велика група відомих учених, у тому числі
Н.Д. Котляр
310
й академік В.І.Вернадський, який прибув до Криму у березні
1920 р. Восени 1920 р. на навчання до університету було
прийнято нових студентів, серед яких був і І.В.Курчатов.
19 вересня 1920 р. від тифу помер перший ректор університет
Р.І.Гельвиг. 28 вересня 1920 р. новим ректором був обраний
академік В.І.Вернадский. У перші дні після повернення в Крим
Червоної армії діяльність університету значно погіршилася. У
квартирах багатьох співробітників університету були проведені
обшуки і вилучені домашні речі. Так була пограбована квартира
декана фізико-математичного факультету М.І.Кузнєцова. Військові
частини зайняли багато навчальних приміщень, розташованих в
колишньому шпиталі, духовній семінарії й інших місцях міста. 24
листопада була пограбована біологічна станція університету,
розташована у 5 кілометрах від Сімферополя. Ректор університету
неодноразово звертався до Кримревкому із проханням відгородити
університет, студентів і квартири викладачів від насильства.
У листопаді 1920 р. відбулася I Всеросійська нарада парт-
робітників з питань народної освіти, на якому була поставлена
задача “політичного завоювання” вищої школи: “вищу школу
політично завоювати, тобто, по-перше, забезпечити революційний
напрямок її діяльності, а, по-друге, політично виховати всіх
минаючих через школу студентів, по-третє, використовувати
вищу школу для створення можливо більшої кількості фахівців,
що вийшли з пролетаріату”25.
У грудні 1920 року РКП(б) узяв курс на корінне ламання вищої
освіти. У 1921 р. і в РСФСР і Україні були ліквідовані майже всі
університети. Протягом 1923-1925 рр. Таврійський університет
разом із науковими товариствами та іншими структурними
підрозділами, пройшовши низку адміністративних колізій,
розділився на декілька вузів: педагогічний інститут, медичний,
сільськогосподарський… Це спричинило від’їзд провідних учених,
які перед тим, серед негараздів громадянської війни, згуртувалися
довкола цього навчального закладу.
Таким чином, проаналізувавши стан наукової діяльності у
Криму в 1920-1930-ті роки можна зробити висновки про те, що у
перші роки радянської влади система наукових установ півострова
через виразні економічні труднощі, а також надмірну ідеологізацію
наукової й освітньої сфери, брутальну реорганізацію системи
вищої освіти втратила значну частину вчених, що перебували на
півострови з часу громадянської війни. Помітна активізація
наукових досліджень на півострові відбулася на початку 30-х
Діяльність наукових установ Криму у 1918-1941 рр.
311
років, коли більш активно розгорнули свою діяльність не лише
існуючі установи, але й були створені нові організації. Наукові
установи Криму надавали серйозну допомогу промисловості,
сільському господарству й охороні здоров'я півострова в рішенні
багатьох поставлених перед ними питань. Проте плідність
результатів наукової роботи напряму залежала від спрямованості
досліджень в сенсі близькості чи віддаленості від гуманітарних
(тобто ідеологічних) проблем. Якщо природничі та медичні досліди
могли розвиватися більш-менш вільно, то історія та краєзнавство
підпали під дію репресивних заходів, які зруйнували ті академічні
та громадські структури, що опікувалися дослідженням минулого
регіону ще з ХІХ ст.
1 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь:
Таврия, 1990. – С. 291-303.
2 Десять лет Советского Крыма (1920–1930 гг.). – Крымгосиздат, 1930.
Советскому Крыму 20 лет. – Симферополь: Крымиздат, 1940; Очерки
по истории Крыма. Крым в период социалистического строительства
(1921-1941 гг.) – Ч. 3. – Симферополь: “Крым”, 1964; Крымская АССР
(1921-1945) / Сост. Ю.Н.Горбунов. – Симферополь: Таврия, 1990;
Дементьев Н.Е., Господаренко Н.М. Крымский университет в 1921-
1925 годах. // Культура народов Причерноморья. - № 4. – С 65-79;
Загородских Ф.С., Зайцев В.Л., Секиринский сС.А. История Крымского
педагогического института им. М.В.Фрунзе. – Симферополь, 1960.
3 Державний архів Автономної Республіки Крим (далі - ДААРК). – Ф. Р.
999. – Спр. l. – Арк. 125. “Постановления Совета министров и Крымского
Краевого правительства”. – Арк. 11.
4 ДААРК. – Ф. Р. 2235. – Оп. l. – Спр. 55. “Прошения о выдаче иностранно-
падданными свидетельств на право приобретения недвижимости в
Таврической губернии” – Арк.. 12.
5 Протокол заседания Таврической ученой архивной комиссии 15
ноября 1918 г. // Приложение к № 57 ИТУАК. – Симферополь, 1920. –
С. 30.
6 ДААРК. – Ф. Р. 2235. – Оп. 1. – Спр. 25. “Постановления правительства
КССР”. – Арк. 12 зв.
7 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь:
Таврия, 1990. – С. 299
8 ДААРК. – ф. Р.652.– Оп. 15. – Спр. 567. “Материалы заседаний СНК
Крыма” – л. 91-93, 95.
9 Очерки по истории Крыма. Крым в период социалистического строи-
тельства (1921-1941 гг.) – ч. 3. – Симферополь: “Крым”, 1964. – С.196.
10 Красный крым. – 11 октября. – 1938.
Н.Д. Котляр
312
11 Очерки по истории Крыма. Крым в период социалистического строи-
тельства (1921-1941 гг.) – Ч. 3. – Симферополь: из-во “Крым”, 1964. –
С. 197.
12 ДААРК. – Ф. Р. 652. – Оп. 15. – Спр. 530. “Протоколы заседаний СНК”.
– Арк. 98.
13 Советскому Крыму 20 лет. – Симферополь: Крымиздат, 1940. – С. 227.
14 Очерки по истории Крыма. Крым в период социалистического
строительства (1921-1941 гг.) – ч. 3. – Симферополь: “Крым”, 1964. –
С. 198.
15 ДААРК. – Ф. Р. 1168. – Oп. 1. – Спр. 4. “Материалы деятельности
исполнительных органов КССР”. – Арк. 56 зв.
16 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь:
Таврия, 1990. – С. 126.
17 ДААРК. – Ф. Р. 1168. – Oп. 1. – Спр. 4. “Материалы деятельности
исполнительных органов КССР”. – Арк. 56 зв.
18 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь:
Таврия, 1990. – С. 126.
19 Там само.
20 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь:
Таврия, 1990. – С. 306 - 307.
21 ДААРК. – Р.21. “Опись книг и дел Таврического университета”. – Арк.1.
22 Очерки истории Симферопольского государственного университета.
– Симферополь: Таврида, 1993. – С. 35-36.
23 Известия Таврического университета. – Кн. 1. – С. 72-73.
24 Очерки истории Симферопольского государственного университета.
– Симферополь: Таврида, 1993. – С. 35-36.
25 Дементьев Н.Е., Господаренко Н.М. Крымский университет в1921-
1925 годах. // Культура народов Причерноморья. - № 4. – С. 65-79.
В.Нікольський
ТЕРИТОРІАЛЬНІ НАСЛІДКИ РЕПРЕСІЙ 1937-1938 рр.
НА ДОНЕЧЧИНІ
Реальну спрямованість політичних репресій не можна з`ясувати
без урахування їх територіального розподілу. Йдеться про
кількісні показники, що прив`язані до певних адміністративно-
територіальних одиниць.
Питання у такому вигляді було поставлено автором на Х
Всеукраїнській конференції з історичного краєзнавства (Донецьк,
|