Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії

Викладено результати теоретико-методологічних узагальнень еволюції поняття “диверсифікація”. Висвітлено підходи до оцінки ефективності запровадження стратегії диверсифікації....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Захарін, С.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schriftenreihe:	Проблеми науки
Schlagworte:	Наука–виробництву
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51050
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії / С.В. Захарін // Проблеми науки. — 2012. — № 6. — С. 34-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51050
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-510502013-11-10T03:07:19Z Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії Захарін, С.В. Наука–виробництву Викладено результати теоретико-методологічних узагальнень еволюції поняття “диверсифікація”. Висвітлено підходи до оцінки ефективності запровадження стратегії диверсифікації. Изложены результаты теоретико-методологических обобщений эволюции понятия «диверсификация». Отражены подходы к оценке эффективности внедрения стратегии диверсификации. The article is dedicated to brief analysis of the diversification strategy. The article also provides an introduction into evaluation of the effectiveness of the diversification. 2012 Article Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії / С.В. Захарін // Проблеми науки. — 2012. — № 6. — С. 34-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0119 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51050 332 uk Проблеми науки Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука–виробництву Наука–виробництву
spellingShingle	Наука–виробництву Наука–виробництву Захарін, С.В. Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії Проблеми науки
description	Викладено результати теоретико-методологічних узагальнень еволюції поняття “диверсифікація”. Висвітлено підходи до оцінки ефективності запровадження стратегії диверсифікації.
format	Article
author	Захарін, С.В.
author_facet	Захарін, С.В.
author_sort	Захарін, С.В.
title	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
title_short	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
title_full	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
title_fullStr	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
title_full_unstemmed	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
title_sort	економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Наука–виробництву
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51050
citation_txt	Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії / С.В. Захарін // Проблеми науки. — 2012. — № 6. — С. 34-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Проблеми науки
work_keys_str_mv	AT zaharínsv ekonomíčnadiversifíkacíââkínnovacíjnatehnologíâupravlínnârozvitkomkompaníí
first_indexed	2025-07-04T12:59:16Z
last_indexed	2025-07-04T12:59:16Z
_version_	1836721327981985792
fulltext	НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 6 /2 01 2 34 Викладено результати теоретико- методологічних узагаль- нень еволюції поняття “диверсифікація”. Висвітлено підходи до оцінки ефективності запровадження стра- тегії диверсифікації. Ключові слова: дивер- сифікація, мотиви ди- версифікації, ефектив- ність диверсифікації, стратегія диверсифі- кації підприємства. УДК 332 ЕКОНОМІЧНА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КОМПАНІЇ С.В.Захарін, канд. екон. наук, Київський національний університет технологій та дизайну Постановка проблеми. В Україні за тривалої системної еконо- мічної кризи рівень невизначеності умов та перспектив функціо- нування підприємств залишається доволі високим. Суттєво зни- жується ефективність діяльності підприємств, що проявляється у зменшенні показників прибутковості, обсягів випуску продукції, скороченні чисельності персоналу, погіршенні загальних фінан- сових результатів господарювання тощо. Проте навіть за умов економічного спаду є підприємства, які спроможні швидко та адекватно відреагувати на зовнішні зміни (виклики), оптимізува- ти структуру своїх витрат, запропонувати споживачам економіч- ні блага (товари, роботи, послуги) належної кількості та належної якості, забезпечити собі стабільне (або принаймні беззбиткове) функціонування. Саме стратегія диверсифікації, яка полягає у розширені асортименту (номенклатури) виробництва економіч- них благ, може забезпечити стабільні результати господарюван- ня. За умов зниження попиту на основну продукцію підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках питання по- шуку додаткових джерел доходу є вкрай актуальним. Аналіз літературних досліджень і публікацій. Питаннями вивчення стратегії диверсифікації діяльності підприємства за- ймаються відомі вчені А. Томсон, А. Стрікленд, М. Портер, І. Ан- софф, А.М. Аронов. В Україні цю проблему досліджують К.В. Бі- лецька, В.В. Вітлинський, В.Г. Герасимчук, М.Д. Корінько, В.Ф. Обеременчук, С.М. Попова та ін. Для визначення ефекту диверсифікації науковцями пропону- валось застосовувати трифакторну модель та розглядати дивер- сифікацію як інструмент стратегічного керування діяльністю підприємства [1, 2]. Проте залишається малодослідженим питання щодо обгрунту- вання підходів до практичного визначення ефективності реаліза- ції стратегії економічної диверсифікації підприємства. Мета статті – викласти результати досліджень з питань обгру- нтування методологічного інструментарію для оцінювання ефе- ктивності реалізації стратегії економічної диверсифікації підпри- ємства. У сучасних реаліях швидкоплинності умов зовнішнього сере- довища для забезпечення свого існування та ефективного функ- ціонування підприємство повинно своєчасно та адекватно реагу- вати на зовнішні зміни. Кожна зміна (виклик) може нести в собі як загрозу для підприємства (ймовірність настання негативних наслідків), так і можливість для досягнення нових успіхів (ймовірність настання позитивних наслідків). Отже, одним із факторів, що впливає на здатність підприєм- ства протистояти поширенню кризових процесів та дозволяє забезпечити більш-менш стабільну діяльність, навіть в умовах спаду загальної ділової активності, є вироблення та реалізація НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 6 /2 01 2 35 стратегії диверсифікації як одного із стратегічних напрямів розвитку [3]. У сучасній літературі диверсифікацію пов'язують насамперед з переходом до ба- гатопрофільного виробництва з широкою номенклатурою продукції. Слово «диверсифікація» походить від лат. diversus – різний, віддалений. Поняття «диверсифікація» що у «Економічній енци- клопедії» за редакцією С.В. Мочерного тра- ктується як процес розширення номенкла- тури продукції окремих фірм та об’єднань, існує у двох основних формах: розширення асортименту товарів, організації випуску нових видів продукції в межах «власної» галузі та виходу за межі основного виду діяльності, проникнення в нові галузі та сфери господарства [4]. За іншим визначенням диверсифікація – це загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів та по- слуг та (або) географічної території, щоб зменшити ризик та знизити залежність від циклічності бізнесу [5]. У виданні «Современный экономичес- кий словарь» диверсифікація тлумачиться як процесс розширення асортименту, зміни виду продукції, освоєння нових видів виро- бництв для підвищення ефективності дія- льності, отримання економічного зиску, попередження банкрутства підприємства та розподілу грошових капіталів поміж різ- ними об’єктами з метою зниження ризику втрат та отримання більшого доходу [6]. У підсумку визначення поняття диверси- фікації можна звести до наступного: дивер- сифікація – це розширення номенклату- ри товарів (послуг) підприємства за раху- нок споріднених чи нових, які можуть виготовлятися і збуватися з використан- ням існуючого потенціалу, а також розви- ток діяльності фірми в абсолютно нових для неї галузях [7]. Диверсифікація як явище світової еконо- міки отримала розвиток та поширення у середині 50-х років ХХ ст. Нині серед 500 найбільших компаній світу понад 90% ма- ють різноспрямовані виробництва, що є природним наслідком реалізації стратегії економічної диверсифікації. Зазвичай виділяють п’ять основних груп мотивів, що спонукають до здійснення ди- версифікації – техніко-технологічні, фінан- сові, економічні, соціальні та стратегічні. Як правило, вони тісно взаємопов’язані і впливають на прийняття рішення про здій- снення диверсифікації. Критеріями вибору та успішного засто- сування стратегії диверсифікації є: приваб- ливість галузі з точки зору рентабельності і можливості розвитку; стабільний фінансо- вий стан та місце підприємства в галузі на момент диверсифікації; асоціативні зв'язки між профілем підприємства та потребами галузі, куди воно диверсифікує свою діяль- ність; створення замкнутих виробничих циклів; оперативне та адекватне реагуван- ня на зміну смаків і переваг споживачів то- що. Загрозами диверсифікації виступають: невизначеність; необ'єктивність оцінки власної компетентності та особливостей нового ринку; складність управління під- розділами великих диверсифікованих підприємств; гостра проблема пошуку джерел фінансування; невизначеність ча- су впровадження; неадекватне реагуван- ня споживачів [8]. Ефективність диверсифікації діяльності підприємства може проявлятися як в еконо- мічних показниках, так і мати соціальний аспект. До економічних показників відно- сять збільшення фондовіддачі за рахунок випуску нових товарів, поліпшення механі- зації та автоматизації праці, особливо при залученні у виробництво нових прогресив- них технологій. Для визначення економіч- ного ефекту у зарубіжній літературі часто пропонують використовувати показник доданої економічної вартості (EVA – eco- nomic value added), який розраховується як різниця між чистим операційним при- бутком після оподаткування та вартістю капіталу [7]. Соціальний аспект диверсифікації про- являється у створенні нових робочих місць внаслідок розширення діяльності, випуску нової продукції кращої якості, що дозволяє повніше задовольняти потреби споживачів. Головним напрямом диверсифікації є запровадження випуску нової продукції, тому спочатку важливо розглянути, які ви- годи може отримати підприємство від при- йняття такого рішення. Випускаючи нову продукцію, підприєм- ство, в першу чергу, може отримати біль- ший дохід за рахунок перенесення постій- них та умовно-постійних витрат (тобто ви- НАУКА—ВИРОБНИЦТВУ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 6 /2 01 2 36 трат, які зростають меншою мірою, ніж об- сяги виробництва) на більшу кількість про- дукції. Підприємство може використовува- ти вже існуючу інфраструктуру для збіль- шення обсягу виробництва та просування нової продукції, водночас кількість працю- ючих на підприємстві зростає повільніше, ніж дохід (зокрема, це характерно для ви- падків, коли працівники зайняті в обслуго- вуванні та управлінні процесом виробниц- тва). Збільшення доходу після впровадження випуску нової продукції відбувається в ос- новному за рахунок економії на додаткових витратах та внаслідок освоєння нових рин- ків. Таке узагальнення прийнятне, якщо підприємство здійснює диверсифікацію у споріднені галузі, тобто коли для випуску нової продукції застосовують вже існуючі технології та обладнання. Це дозволяє ви- значити максимально можливу широту ди- версифікації у споріднені галузі. Так, якщо дохід після диверсифікації виявляється бі- льшим за суму існуючого доходу та приро- сту доходу, подальша диверсифікація є до- цільною, бо дає змогу зменшити питомі по- стійні та умовно-постійні витрати (еконо- мія на витратах позитивна). Якщо ж зазна- чена умова не виконується, підприємство має використати інший підхід до визначен- ня доцільності диверсифікації, оскільки диверсифікація або вже не носить характе- ру спорідненої, або подальше збільшення випуску продукції потребує нових значних вкладень. Іншим способом підвищення ефектив- ності діяльності підприємства в результаті вибору стратегії диверсифікації є застосу- вання нових технологій. Причому техноло- гії виступають чинником, що дозволяє під- вищити ефективність діяльності підприєм- ства (наприклад, за рахунок зниження собі- вартості чи підвищення якості продукції, що виробляється), а також передумовою здійснення диверсифікації (оскільки на ос- нові нових технологій можна розпочати випуск благ, які раніше підприємство не виробляло). Оцінити ефективність диверсифікації можна за допомогою бального методу, роз- робивши та обґрунтувавши при цьому пе- релік відповідних критеріїв. Наприклад, такими показниками можуть бути: відпові- дність фактичного фінансового стану під- приємства стратегічним орієнтирам його розвитку, рівень НДДКР, критерій знижен- ня рівня ризику тощо. Причому для кожно- го критерію необхідно визначити його вагу в загальному показнику, застосовуючи ва- говий коефіцієнт від 0 до 1. За оцінки ефективності диверсифікації можна застосовувати методичний інстру- ментарій, розроблений провідними світо- вими консалтинговими фірмами Boston Consulting group (матриця БКГ) та McKinsey (матриця МакКінзі). Ці обидві моделі дозволяють оцінити ризик окремого напряму діяльності у загальному портфе- лі напрямів діяльності підприємства та виробити стратегію діяльності з окремих напрямів. За га ль ни й ри зи к Ринковий Власний Ризик Кількість напрямів діяльності Ризик та диверсифікація НАУКА—ВИРОБНИЦТВУ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 6 /2 01 2 37 При визначенні доцільності та ефектив- ності реалізації стратегії економічної диве- рсифікації важливо враховувати взаємозв’я- зок диверсифікації діяльності та операцій- ного ризику (див. рисунок). Диверсифіка- ція, як відомо, дає змогу зменшити величи- ну ризику, але не уникнути його. При цьо- му загальна ефективність діяльності змен- шується, тому що компанія могла б отри- мати більші прибутки, зосередившись на найприбутковішому напрямі, втім, за такої ситуації ризик був би теж найбільший. От- же, основне завдання за реалізації стратегії економічної диверсифікації – забезпечення прийнятного співвідношення між прибут- ковістю і рівнем ризику. Це співвідношен- ня кожне підприємство визначає для себе самостійно, воно залежить, в першу чергу, від того, наскільки власники та топ- менеджери компанії схильні до ризику. Загальний ризик містить два компоненти: несистематичний (диверсифікований, влас- ний) ризик; він притаманний конкретному підприємству і підлягає зменшенню в резуль- таті диверсифікації; систематичний (недиверсифікований, ринковий) ризик; йо- го неможливо зменшити шляхом подальшої диверсифікації, він зумовлюється причина- ми, які впливають на ринок в цілому (інфляція, темпи зростання ВВП, політичні фактори тощо). Модель пошуку оптимального співвідно- шення окремих бізнес-напрямів, яка побу- дована на основі моделі портфельної теорії Г. Марковіца, можна представити у вигляді системи рівнянь: де: Х – існуючий набір бізнес-напрямів; ХТ – транспонований вектор Х; хі – вага окремого бізнес-напряму; M(cov)-1 – обернена матриця до матриці коваріацій; – умова невід’ємності значень хі. Результатом рішення цієї задачі буде оп- тимальний вектор Х=(х1, х2, …, хn) (вектор Парето) значень питомої ваги кож- ного з напрямів бізнесу в загальній сумі. Тобто, за таких значень хі* буде забезпече- но заданий рівень прибутковості за мініма- льного рівня ризику. Використання вказаної моделі підтвер- джує, що економічна диверсифікація не може стати стратегічним пріоритетом дія- льності підприємства, аж поки не почнуть скорочуватися його можливості на основ- ному ринку. Оцінити подібну ситуацію мо- жна виходячи з частки ринку, яку займає підприємство, або ж на основі зростання його вартості. Застосований підхід пропонується вико- ристовувати для оцінювання доцільності та ефективності реалізації стратегії економіч- ної диверсифікації тих видів промислової діяльності, які потребують державної під- тримки. В Україні – це легка промисло- вість, промисловість будівельних матеріа- лів, видавнича справа, окремі галузі маши- нобудування, виробництво товарів побуто- вої хімії. У процесі адаптації отриманих результа- тів було впроваджено модель оцінювання доцільності та ефективності реалізації стра- тегії економічної диверсифікації на окре- мих підприємствах легкої промисловості. Згідно з отриманими даними, для форму- вання позитивних результатів господарю- вання найбільше значення в процесі еконо- мічної диверсифікації мають такі чинники: додаткове завантаження основних засобів, підвищення продуктивності праці робітни- ків основного виробництва та управлінсь- кого персоналу, націленість адміністрації на застосування технологій «гнучкого управління». Ефективна економічна диверсифікація може сприяти також зростанню вартості підприємства, що актуально для будь-якого виду економічної діяльності. Водночас є безліч прикладів, коли під- приємство працює десятки років на одному ринку, не застосовуючи стратегію економі- чної диверсифікації, і при цьому незмінно демонструє позитивні результати господа- рювання. Відтак, перед ухваленням рішен- ня про економічну диверсифікацію слід реалістично оцінити внутрішні виробничі             0 1 min(cov) 1 1 i n i T x x XMX 0 ix НАУКА—ВИРОБНИЦТВУ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 6 /2 01 2 38 С.В. Захарин ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ДИВЕРСИФИКАЦИЯ КАК ИННОВАЦИОН- НАЯ ТЕХНОЛОГИЯ УПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЕМ КОМПАНИИ фактори, провести ретельний економічний аналіз внутрішнього середовища, віднайти резерви підвищення ефективності. Висновки. Отже, враховуючи зростаю- чий вплив на функціонування підприємств кризових явищ та збільшення невизначено- сті зовнішнього середовища, перед вели- кою кількістю підприємств постало питан- ня перегляду стратегії їх функціонування з метою кращого адаптування до нових еко- номічних реалій. При цьому одні підпри- ємства вирішують припинити діяльність в суміжних галузях і сконцентрувати всю увагу і всі ресурси на ключовому напрямі діяльності, інші ж, навпаки, шукають шля- хи для виходу в нові сфери діяльності. Оскільки в умовах кризи, з одного боку, зменшується вартість входження в новий бізнес, а з іншого, зменшується кількість функціонуючих підприємств, це дасть мо- жливість зайняти кращу ринкову позицію, коли кризові явища підуть на спад. Така ситуація є сприятливою для прийняття рі- шення про диверсифікацію діяльності під- приємства в період економічного спаду та дасть змогу досягти конкурентних переваг у середньо- та довгостроковому періодах. У подальшому мають бути проведені до- слідження щодо оцінювання ефективності економічної диверсифікації в залежності від стану галузевого ринку, на якому пра- цює підприємство. Література 1. Диверсифікація діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / С.М. Попова; Харк. нац. екон. ун-т. – Х., 2004. – 20 с. 2. Диверсифікація інновацій у харчовій промисловості: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.03 / К.В. Білецька; Нац. наук. центр «Ін-т аграр. економіки» УААН. – К., 2007. – 19 с. 3. Диверсифікація виробництва і капіталу як фактор стабілізації фінансового стану підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / В.М. Дереза; Нац. гірн. ун-т. – Дніпропетровськ, 2005. – 19 с. 4. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. — К.: Академія, 2000. – 2002. – Т.3. — 952 с. 5. Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия. 3-е изд. – М.: Инфра-М, 2008. – 826 с. 6. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. – М.: Инфра-М, 1996. – 496 с. 7. Томпсон-мл. А. А., Стрикленд III А. Дж. Стратегический менеджмент. Концепции и ситуации для анализа / Пер. с англ. А.Р. Ганиева. – М.; СПб.; К.: Вильямс, 2003. – 924 с. 8. Цогла О.О. Становлення диверсифікаційних процесів у діяльності підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №7. – С. 147–151. Изложены результаты теоретико-методологических обобщений эволюции понятия «диверсификация». Отражены подходы к оценке эффективности внедрения стратегии диверсификации.

Економічна диверсифікація як інноваційна технологія управління розвитком компанії

Institution

Ähnliche Einträge