Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи

Показано, що використання методів протекціонізму, поряд із іншими заходами активізації діяльності суб’єктів господарювання, виступає важливим інструментом санації підприємств та сприяє подоланню наслідків кризових явищ. Відображено стабільне зростання державних витрат на дослідження у прогресивних с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Бак, Г.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schriftenreihe:	Проблеми науки
Schlagworte:	Інноваційно-інвестиційна діяльність
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51122
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи / Г.О. Бак // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 7-13. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51122
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-511222013-11-17T03:04:47Z Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи Бак, Г.О. Інноваційно-інвестиційна діяльність Показано, що використання методів протекціонізму, поряд із іншими заходами активізації діяльності суб’єктів господарювання, виступає важливим інструментом санації підприємств та сприяє подоланню наслідків кризових явищ. Відображено стабільне зростання державних витрат на дослідження у прогресивних сферах господарювання на фоні скорочення надходжень до бюджетів багатьох країн у кризовий і посткризовий період. Визначено роль державного стимулювання у розвитку альтернативних джерел енергії. Показано, что использование методов протекционизма, наряду с другими мерами активизации деятельности субъектов экономики, выступает важным инструментом санации предприятий, а также способствует преодолению последствий кризисов. Отображено стабильный рост государственных расходов на исследования в прогрессивных сферах экономики на фоне сокращения поступлений в бюджеты многих стран в кризисный и посткризисный период. Определенa роль государственного стимулирования в развитии альтернативных источников энергии. It is shown that the use of protection methods, along with the other measures of economic entities intensification is an important tool for rehabilitation of enterprises, which also helps to overcome the consequences of the crisis. Steady increase in public spending on research in advanced fields of economy at the time of reduced revenues in many countries during crisis and post-crisis period has been displayed. The role of government incentives to develop alternative energy has been defined. 2012 Article Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи / Г.О. Бак // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 7-13. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0119 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51122 339.9 uk Проблеми науки Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інноваційно-інвестиційна діяльність Інноваційно-інвестиційна діяльність
spellingShingle	Інноваційно-інвестиційна діяльність Інноваційно-інвестиційна діяльність Бак, Г.О. Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи Проблеми науки
description	Показано, що використання методів протекціонізму, поряд із іншими заходами активізації діяльності суб’єктів господарювання, виступає важливим інструментом санації підприємств та сприяє подоланню наслідків кризових явищ. Відображено стабільне зростання державних витрат на дослідження у прогресивних сферах господарювання на фоні скорочення надходжень до бюджетів багатьох країн у кризовий і посткризовий період. Визначено роль державного стимулювання у розвитку альтернативних джерел енергії.
format	Article
author	Бак, Г.О.
author_facet	Бак, Г.О.
author_sort	Бак, Г.О.
title	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
title_short	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
title_full	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
title_fullStr	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
title_full_unstemmed	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
title_sort	державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Інноваційно-інвестиційна діяльність
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51122
citation_txt	Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи / Г.О. Бак // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 7-13. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Проблеми науки
work_keys_str_mv	AT bakgo deržavnapídtrimkatransnacíonalʹnihkorporacíjvumovahkrizi
first_indexed	2025-07-04T13:07:15Z
last_indexed	2025-07-04T13:07:15Z
_version_	1836721834188341248
fulltext	Показано, що викорис- тання методів проте- кціонізму, поряд із ін- шими заходами активі- зації діяльності суб’єк- тів господарювання, виступає важливим інструментом санації підприємств та сприяє подоланню наслідків кризових явищ. Відо- бражено стабільне зростання державних витрат на досліджен- ня у прогресивних сфе- рах господарювання на фоні скорочення надхо- джень до бюджетів багатьох країн у кризо- вий і посткризовий пе- ріод. Визначено роль державного стимулю- вання у розвитку аль- тернативних джерел енергії. Ключові слова: держа- вна допомога, криза, нормативно-правове регулювання, прогреси- вні сфери діяльності, технологічний уклад, транснаціональна кор- порація. УДК 339.9 ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ КРИЗИ Г.О. Бак, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Постановка проблеми. Економісти і науковці протягом три- валого часу намагалися зрозуміти, чому одні країни за відносно короткий час змогли досягнути значного економічного зростан- ня, а інші, незважаючи на їхні прагнення, не отримали бажаного результату. Невдалі спроби деяких держав, що розвиваються, вийти на новий рівень розвитку пояснювалися загальноприйня- тими аргументами: нестача ресурсів, численне населення, не- сприятливі кліматичні умови, недостатня інтеграція у світове господарство і т. д. Зазначалося, що в результаті цих та інших подібних факторів країни з низьким рівнем доходів не можуть досягти бажаного національного зростання. Однак економічний розвиток Японії, Швеції, Китаю та інших держав, для яких хара- ктерні перелічені ознаки, спростовують ці аргументи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх післякризових років у світовій економічній літературі з’являєть- ся все більше праць, де автори вказують на обов’язкову участь і роль держави у процесі регулювання, стабілізації і розвитку еко- номіки, наголошуючи на тому, що, всупереч відомим теоріям розвитку світової економіки, національного зростання у країні можна досягнути тільки за умови активної участі державних ор- ганів, які забезпечують послідовність і своєчасність проведення необхідних реформ [1]. Впровадження методів протекціонізму на певному етапі виступає неодмінною умовою розвитку націо- нальної економіки, виокремлює роль держави у наданні пільг і матеріальної допомоги суб’єктам господарювання, які беруть участь у створенні і поширенні новітніх технологій, що знахо- дять своє відображення у несучих галузях нового укладу, в яких спостерігається найвища віддача. Тільки у такий спосіб сучасні держави з високим рівнем розвитку досягли економічного зрос- тання. На думку вчених, надання державної допомоги фінансовим та нефінансовим установам необхідне під час кризових явищ незалеж- но від стану державного бюджету країни. Наприклад, політика по- силеного скорочення державних видатків в кризових умовах лише гальмує економіку США і Європи [2]. Але деякі вітчизняні авто- ри [3], вивчаючи наслідки наданої підтримки транснаціональ- ним корпораціям у кризовий і посткризовий період, зазначають, що антикризова державна допомога не завжди сприяє ефектив- ному розвитку світової економіки. Тому метою статті є вивчення впливу державної допомоги, наданої транснаціональним корпораціям, на розвиток світової економіки в цілому. У період після кризи 2008–2009 рр. у багатьох розвинених дер- ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 7 Інноваційне спрямування інвестиційного потенціалу фінансових інститутів / Фінансування науки як ключова проблема інноваційного розвитку країни / ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 8 жавах спостерігалося зменшення надхо- джень до бюджету і негативне сальдо платі- жного балансу, проте уряди витрачали зна- чні кошти і використовували різноманітні пільги з метою активізації діяльності су- б’єктів господарювання, залучених у най- більш прогресивні сфери, в тому числі на- давали значну допомогу транснаціональ- ним корпораціям в обмін на виконання пе- вних умов. Президент Франції Н. Саркозі на початку 2009 р. заявив про виділення 6,5 млрд. євро пільгових кредитів трьом найбільшим корпораціям автомобільної промисловості, якщо вони не скоротять ви- робничі потужності і не будуть переносити виробництво за кордон [4]. Такі заяви пре- зидента країни з високим рівнем розвитку суперечать поширенню загальноприйня- тих ідей щодо активної інтеграції у світове господарство. Однак у випадку подолання наслідків глобальної кризи і відновлення конкурентоспроможних позицій на світо- вому ринку держави часто використовують методи протекціонізму, які здатні привести до санації вітчизняної промисловості і ста- білізувати соціально-економічну ситуацію в країні. Наприклад, у Франції у галузі ав- томобілебудування залучено 10% працез- датного населення [4]. Після світової кризи 2008 р. кількість нор- мативно-правових змін і прийнятих нових законів протекційного характеру збільши- лася на 20% порівняно з докризовим пері- одом і в 2010 р. була вийвищою за останні десять років [5]. Якщо частка нормативно- правових змін протекційного характеру у докризовий період була незначною (10– 15% від загальної кількості), то в посткризо- вий період вона становила третину усіх но- рмативно-правових нововведень. Суть про- текційних змін, впроваджуваних у більшос- ті розвинених країн у докризовий і після- кризовий період, також є відмінною. Так, у 2006 р. понад одинадцять потужних індуст- ріальних країн прийняли і розглядали до прийняття законопроекти, які обмежують доступ іноземних інвестицій у стратегічно важливі галузі. Наприклад, китайська енер- гетична корпорація China National Offshore Oil Corporation, не витримавши політично- го тиску з боку США, відмовилася від купі- влі нафтодобувної американської компанії Unocal. Реакцією на спроби найбільшого китайського виробника алюмінію Chinalco інвестувати 14 млрд. дол. в британсько- австралійську корпорацію Rio Tinto вияви- лася протекційна позиція уряду Австралії. Водночас тільки у період 2000–2003 рр. єв- ропейські, американські та японські корпо- рації побудували в Китаї 60 000 заводів. Бли- зько половини експорту Китаю припадає на зарубіжні ТНК. Вже наприкінці 2008 р., за даними видання The Economist, сімнадцять країн великої двадцятки розглядали до прийняття 47 законопроектів протекційно- го характеру, які були спрямовані на обме- ження торгівлі [6]. Відомо, що більша частина доходів вели- ких транснаціональних корпорацій фор- мується поза межами країни походження. Відповідно методи протекціонізму мали б виступати негативним явищем у господар- ській діяльності ТНК. Проте статистика рів- ня доходів 2 500 найбільших ТНК за остан- ні десять років відображає протилежну си- туацію [5]. У докризовий період значне на- копичення капіталу 2 500 потужних корпо- рацій світу відбувалося у 2003–2007 рр. Прибутки ТНК збільшилися з 500 млрд. дол. у 2003 р. до 1400 млрд. дол. у 2007-му. У 2005–2006 рр. число нармативно-правових змін протекційного характеру, прийнятих у всьому світі у докризовий період, було найвищим і становило 25 поправок щоріч- но. Рівень прибутків ТНК у 2007 р. і надалі продовжував зростати. У період кризи 2008-2009 рр. число норма- тивно-правових змін, прийнятих у світі, значно збільшується. Пік запроваджень правових змін протекційного характеру спостерігається у 2010 р., водночас почина- ють зростати прибутки корпорацій. У 2011 р. вони перевищують найвищий рівень при- бутків ТНК докризового періоду, тобто тих, які були отримані у 2007 р. Провівши аналіз даної ситуації, можна дійту висновку, що з метою подолання нас- лідків глобальної кризи використання про- текційних методів поряд з іншими метода- ми активізації діяльності суб’єктів господа- рювання виступає важливим інструментом санації підприємств, а також сприяє подо- підтримку прогресивних видів діяльності. Навіть з підписанням Підсумкової деклара- ції у 2010 р. на саміті великої двадцятки в Торонто (Канада), де країни-учасниці дали зобов’язання зменшити витрати державно- го бюджету майже удвічі до 2013 р. [7], ви- датки урядів провідних країн світу на до- слідження у прогресивних сферах діяльно- сті, таких як розвиток альтернативних дже- рел енергії і нанотехнології (див. табл.), продовжували зростати. ланню наслідків кризових явищ. Згідно з [1], крім проведення правового регулювання зовнішньоекономічної діяль- ності ще однією умовою національного зростання країни є участь держави у стиму- люванні розвитку новітніх технологій і ак- тивізації діяльності підприємств у несучих галузях нового технологічного укладу. Не- зважаючи на те, що багато країн у посткри- зовий період намагаються скоротити вида- тки, статистика державних витрат розвине- них країн свідчить про суттєву матеріальну ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 9 Таблиця. Витрати на НДДКР у сфері відновних джерел енергії і нанотехнологій про- тягом 2004-2010 рр., млн. дол. 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Середнє річ- не зростання за 2004-2010 рр., % Державні замовлення на НДДКР у сфері відновних дже- рел енергії 1 100 1200 1300 1500 1 650 3 720 5 300 35,1 Наукові розробки корпорацій 3800 2 900 3 100 3300 3 700 3 700 3 300 -1,5 Державні замовлення на НДДКР у сфері нанотехнологій 3 739 4 200 4 651 6 126 6 904 7 253 7 763 13 ЄС 950 1 050 1 150 1 450 1 700 1 900 2 050 13 Японія 900 950 950 950 950 950 950 0,17 США 989 1 200 1 351 1 425 1 554 1 702 1 762 8,3 Інші країни 900 1 100 1 200 2 300 2 700 2 700 2 900 22 Узагальнено і розраховано автором на основі [8, 9]. чи на зменшення корпоративних видатків у посткризовий період, у світі спостеріга- ється стабільне зростання витрачених кош- тів на розвиток нанотехнологій протягом останніх десяти років. Станом на 2011 р. ця сума сягає 65 млрд. дол. Вибір проведення аналізу видатків урядів на нанотехнології та альтернативні джере- ла енергії здійснено не випадково. Загаль- новідомо, що нанотехнології відносять до ключових технологій нового укладу, а од- ним з видів альтернативних джерел енергії є сонячна енергія, яка належить до несучих галузей нового ТУ, інвестиції у розвиток якої з кожним роком стрімко зростають. Дослідження розвитку сонячної енергети- ки за допомогою державних коштів обумо- влене ще і тим, що кожному тренду (вікова тенденція – подвоєний цикл Кондратьєва) У кризові і посткризові роки державні за- мовлення на проведення досліджень з ме- тою розвитку відновлювальних джерел енер- гії збільшувалися з кожним роком, а в 2010 р. порівняно з 2009 р. зросли майже на 50%, тоді як витрати корпорацій у цій сфері зме- ншилися. Особливо значним є зростання видатків урядів різних країн на НДДКР у сфері на- нотехнологій. Майже всі розвинені країни показують щорічне збільшення витрачених коштів у цій галузі, навіть у кризовий і по- сткризовий період. У цей же час витрати транснаціональних корпорацій на наукові розробки з метою розвитку нанотехнологій у США, Німеччині, Франції, Південній Ко- реї, Швеції і Великій Британії зменшилися. Позитивна динаміка витрат ТНК спостері- галася тільки в Японії та Китаї. Незважаю- ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 10 відповідає певний енергоресурс. У ХІХ ст. ним було кам’яне вугілля, а в ХХ ст. – наф- та і газ. Поки що не виявлено, який вид енергії стане основним у ХХІ ст., однак сам факт включення сонячної енергетики до числа несучих галузей нового укладу дає шанс цьому виду енергії стати домінуючим у ХХІ ст. Використання новітніх технологій, особ- ливо нанотехнологій, відбувається досить повільно. Серед пояснень причин такої си- туації – неготовність суспільства їх прийня- ти. Очікується, що популяризація застосу- вання нових технологій повинна відбутися після завершення структурної перебудови економік розвинених країн світу. Згідно з оцінками Наукового фонду США, у 2015 р. річний оборот ринку нанотехнологій ста- новитиме 1–1,5 трлн. дол. Щоб досягнути цього результату, активізація міжнародних зв’язків є необхідною умовою. Можливо, тому вже у 2011 р. число змін нормативно- правової бази протекційного характеру у світі значно скоротилося. Швидше за все лібералізація міжнародних господарських зв’язків буде і надалі продовжуватися. При- близно до 2015 р. шостий ТУ перейде у ста- дію зростання, і тому стрімкий розвиток передбачається у тих галузях, які станов- лять ядро ТУ. Аналіз досвіду економічного розвитку ба- гатьох розвинених держав вказує на те, що перспективи національного зростання за- лежать від видів діяльності, які лежать в ос- нові структури економіки країни. Законо- мірно, що висока рентабельність спостері- гається в інноваційних галузях народного господарства. Подальша технологічна мо- дернізація випуску товарів і технологій у провідних сферах діяльності та можливість застосування ключових інновацій в інших галузях сприяють поглибленню спеціаліза- ції країни на прогресивних і тому най- більш прибуткових сферах господарюван- ня, що в результаті приводить до накопи- чення капіталу та до вищого рівня розвит- ку в цілому. У періоди кризових явищ, коли прибутки ТНК падають та відповідно зменшуються приватні інвестиції у процес створення і впровадження новітніх технологій, уряди багатьох держав збільшують витрати на наукові розробки, а також використовують різноманітні методи стимулювання з ме- тою активізації діяльності суб’єктів госпо- дарювання у тих сферах, у яких протягом висхідної хвилі нового технологічного укладу очікуються надприбутки. Таким чином, формується база для оподаткуван- ня. Тобто участь держав у розвитку новіт- ніх технологій, в першу чергу, полягає в формуванні бюджету в майбутньому, а та- кож дозволяє реалізувати низку інших важ- ливих цілей. Нанотехнології здатні най- більш повно проявити себе у таких сферах діяльності: сільське господарство, виробни- цтво автомобілів та інших транспортних засобів, використання космічного просто- ру, військова оборона і захист, створення нових матеріалів, виробництво енергії та її ефективне використання, екологічна стабі- льність, охорона здоров’я, комунікації і по- ширення інформації, створення інструмен- тів та іншої некомунікаційної електроніки [10]. Мета застосування нанотехнологій у перелічених видах діяльності – це реаліза- ція суспільно-економічних завдань країн, формування військово-політичної стабіль- ності, а також виконання міждержавних угод. Країни, які традиційно проявляють себе як світові інноваційні лідери (США, Японія і Німеччина), займають провідні позиції у сфері створення і застосування новітніх технологій. Поряд з ними, врахо- вуючи зростаючі інвестиції країн, що роз- виваються, значну активність у створенні і застосуванні нанотехнологій проявляють країни БРІКС. Більше того, майже всі пере- лічені сфери діяльності включені до пере- ліку несучих галузей нового ТУ, результа- том розвитку яких виступає зростаюча еко- номічна віддача. Включення військово-промислового ком- плексу до числа пріоритетних галузей еко- номіки має відповідне підгрунтя. Державні замовлення на військову продукцію сприя- ють активізації ділових відносин і міжгалу- зевої кооперації як в середині країни, так і поза її межами, що набуває особливо важ- ливого значення в період глобальної кризи. Світовий досвід вказує на те, що США оста- точно подолали наслідки Великої депресії міки [3]. Згладжуючи глибину криз, пов’я- заних зі зміною економічних циклів, держа- вна підтримка впливає на зниження зрос- тання висхідної хвилі економічного циклу. В результаті помічено, що темпи економіч- ного зростання у розвинених країнах про- тягом останніх 40 років поступово знижу- ються. Нині у світі понад 50 країн впроваджують спеціальні програми з розвитку нанотехно- логій і постійно збільшують обсяги інвести- цій. Виділяють п’ятнадцять країн, які ви- ступають основними інвесторами: США, Німеччина, Росія, Китай, Південна Корея, Японія, Велика Британія, Ізраїль, Канада, Австралія та ін. У більшості з них частка державних витрат у сфері нанонауки і на- нотехнологій перевищує 50% від загально- го обсягу фінансування НДДКР. Європей- ські країни у 2002-2006 рр. на розвиток на- нотехнологій інвестували 1,3 млрд. євро, а до 2013 р. передбачений розмір витрат ста- новитиме 3,5 млрд. євро. У 2006 р. на розвиток нанотехнологій у Росії було виділено близько 200 млн. дол., а вже в 2007 р. розмір витрат становив більше 1 млрд. дол. Також у 2007 р. розроблено державну програму «Стратегія розвитку наноіндустрії». До неї залучено як науково- дослідні установи, так і промислові підпри- ємства, серед найбільших з них Російська корпорація нанотехнологій (Роснанотех). Прогнозується, що кожного року державна допомога компанії становитиме приблизно 620 млн. дол. [11]. Активна участь багатьох держав світу була виявлена не тільки у роз- витку нанотехнологій. Стрімкий розвиток альтернативної енергетики, зокрема соняч- ної, став можливим, в першу чергу, завдяки належній державній підтримці. У 2009 р. загальна допомога урядів різних країн у сфері створення і поширення відновлюва- льних джерел енергії склала 5,7 млрд. дол., з них 3,7 млрд. дол. становили витрати на наукові розробки. Однією з причин здійснення інвестицій у розвиток сонячної енергетики стали зобо- в’язання багатьох країн у рамках міждержа- вних угод, зокрема Кіотського протоколу, скоротити світові викиди шкідливих речо- вин до 2050 р. майже вдвічі. В той же час у 30-х роках минулого століття тільки у пе- ріод Другої світової війни. Відповідно до визначеної хронології циклічності економі- ко-технологічних парадигм Ш. Перес заве- ршення п’ятої парадигми припадає на по- чаток нового тисячоліття. Так, падіння ак- цій високотехнологічних компаній США у 2001 р. повинно було стати початком кри- зи, яка супроводжує зміну технологічних укладів. Але події 11 вересня 2001 р. стали причиною проголошення війни глобально- му тероризму і сприяли нарощуванню про- дукції військово-промислового комплексу США. Американські корпорації Lockheed Martin Corp., Boeing, General Electric та інші протягом останніх десяти років постійно отримували дуже великі замовлення від уряду США на виробництво продукції вій- ськового призначення. В результаті це спричинило активізацію економічної діяль- ності в країні, і в такий спосіб державні за- купівлі вплинули на зміщення великої тех- нологічної хвилі на один цикл К. Жюгляра (7–11 років). Подібна практика впливу державних заку- півель на пожвавлення економічної актив- ності була помічена у посткризовому 2009 р. У цей час у світі відбувся спалах епідемії грипу. Проводилася масова вакцинація на- селення, і тому багато держав здійснювали закупівлю медичних препаратів у боротьбі з цією недугою. Ця ситуація вплинула на активізацію діяльності у високотехнологіч- ному секторі економіки, до якого належить фармацевтика, а також у суміжних з нею галузях. Оскільки за рівнем рентабельності ця галузь відіграє провідну роль серед усіх інших видів діяльності, потужні фармацев- тичні корпорації отримали високі прибут- ки, а країни походження цих ТНК – значні відрахування до бюджету. Зазначимо, що у посткризовий період потужні фармацевти- чні корпорації (більшість з яких розташова- ні на території США) щорічно звітували про накопичення капіталу. Незважаючи на зменшення негативних наслідків глобальних криз, яких можна до- сягнути з участю державних закупівель, бу- ла висловлена думка про те, що антикризо- ве державне регулювання негативно впли- ває на циклічний розвиток світової еконо- ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 11 ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 12 деякі держави переслідують інші завдання. Так, мета країн ЄС – до 2020 р. досягнути частки відновлювальних джерел енергії до 20% від загального обсягу енергопостачан- ня. Станом на 2010 р. 85 держав мали чітко визначені цілі стосовно розвитку альтерна- тивних джерел енергії, суть яких здебіль- шого полягала у досягненні частки віднов- лювальних джерел енергії до рівня 5–25% в загальному балансі енергопостачання тер- міном до 2020 р. Для реалізації цієї мети багато країн світу використовували різні методи стимулюван- ня розвитку «зеленої» енергетики. Одним з найпоширеніших шляхів державної під- тримки у розвитку альтернативних джерел енергії є метод впровадження пільгових тарифів. У 2000 р. «зелені» тарифи працю- вали в 14 країнах, у 2005 р. – у 37, включаю- чи Китай, Бразилію, Південну Корею. До 2012 р. цей механізм застосовувався більш ніж у 50 державах. Саме завдяки допомозі урядів таких країн, як США, Німеччина, Франція, Південна Корея, Китай, Швеція тощо, за порівняно короткий період відбув- ся стрімкий розвиток у цій сфері. Крім пільгового оподаткування і тарифі- кації, державна допомога надається корпо- раціям при проведенні операцій злиття з місцевими компаніями, залученими у сфе- ру сонячної енергетики. Це дозволить ТНК брати активну участь у створенні кластерів в окремій країні. Також уряди країн сприя- ють міжнародній кооперації шляхом підпи- сання рамкових угод про співробітництво. Наприклад, шведсько-китайський договір передбачає співпрацю в галузі енергозбере- ження та екологічної безпеки, а угода між ЄС і Китаєм спрямована на подолання ба- р’єрів з метою обміну інноваціями і спри- яння виходу на ринок компаній країн- партнерів. У 2011 р., коли ряд виробників сонячного устаткування в Європі – Solar Millennium, Conergy AG, Q-Cells, Phoenix Solar – заяви- ли про банкрутство, багато європейських країн суттєво скоротили свої субвенції у сфері сонячної енергетики. Головними причинами вимирання конкурентів стали виробничі надпотужності Китаю та дем- пінгова торговельна політика цієї країни. Насиченість галузі, що викликала банк- рутство компаній, свідчить про етап зрілос- ті. У більшості випадків державна підтрим- ка надається на початковому етапі станов- лення галузі і тільки до певного часу. Тому процеси, що відбуваються сьогодні, є зако- номірними. Крім того, розвиток сонячної енергетики може спричинити знецінення інших енергоносіїв. З тринадцяти найбіль- ших корпорацій у світі за величиною інозе- мних активів шість залучені у сферу видо- бутку нафти і газу та створення похідних продуктів [12]. Також деякі держави володі- ють значними запасами природних ресур- сів або мають доступ до них. У такій ситуа- ції популяризація іншого енергоносія може викликати спад у сфері, яка стабільно при- носить прибутки. Беручи до уваги те, що багато країн визна- чили цілі, які полягають у розвитку альтер- нативних джерел енергії, особливо соняч- ної, враховуючи необхідність виконання міждержавних угод, а також інші фактори (зростаючі потреби у світі на енергоносії, особливо в Азії, велику кількість енергії Со- нця, отриману на поверхні цього регіону, значні виробничі потужності Китаю і дер- жавну підтримку цієї країни у сфері альте- рнативних джерел енергії), цілком ймовір- но, що подальший розвиток сонячної енер- гетики буде відбуватися саме завдяки краї- нам Азії. Оскільки транснаціональні корпо- рації виступають засобами у реалізації еко- номічної політики держав, уряди різних країн і надалі будуть надавати допомогу цим суб’єктам господарювання, особливо в умовах виникнення кризових явищ, пов’я- заних з циклічністю розвитку економіки. Висновки. Отже, орієнтуючись на іннова- ційні сфери господарювання, у яких спо- стерігається високий рівень прибутків, ТНК беруть участь у формуванні держав- ного бюджету і створенні ВВП країни. Та- ким чином, ТНК впливають на інновацій- ний розвиток країни походження і форму- ють її конкурентоспроможність на світових ринках. Виконання державних замовлень транснаціональними корпораціями в пері- оди завершення великих технологічних хвиль сприяє активізації економічних від- носин як в середині країни походження Г.A. Бак ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОДДЕРЖКА ТРАНСНАЦИОНАЛЬНЫХ КОРПОРАЦИЙ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА глобальних криз. Крім того, завдяки мето- дам державного стимулювання форму- ються умови для розвитку нових сфер ді- яльності, а саме, використання нового ви- ду енергії. ТНК, так і за її межами. У такий спосіб ви- сокорозвинені держави за рахунок діяльно- сті великих корпорацій можуть здійснюва- ти зсув та деформацію технологічних укла- дів, а також зменшувати негативний вплив ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 13 Література 1. Райнерт Э.С. Как богатые страны стали богатыми и почему бедные остаются бедными: Пер. з англ. Н. Автономовой / Под ред. В. Автономова. – М.: Изд-во ГУ ВШЭ, 2011. – 384 с. 2. Нобелівський лауреат: відновлення після кризи 2008 р. так і не відбулося. –http://news.dt.ua/ ECONOMICS/nobelivskiy_laureat_vidnovlennya_pislya_krizi 3. Сухоруков А. Теоретичні передумови деформації економічних циклів / Сухоруков А.І. // Стратегічна панорама. – Вип. 1(38). – 2010. – С. 91–107. 4. Гусев Д. Президент Николя Саркози спасает французский автопром. – 2009. – http:// www.rfi.fr/acturu/articles/110/article_2472.asp 5. World Investment Report 2012. – UNCTAD, Geneva. – 2012. – http://unctad.org/en/ PublicationsLibrary/wir2012_embargoed_en.pdf 6. Кузнецов О.В. Имперский синдром Китая / Зб. наук. праць. Вип. 59. – К.: Інститутут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2008. – 259 с. 7. Итоги саммита G20 в Торонто. – http://inosmi.ru/usa/20100628/160912223.html 8. Mihail C. Roco / The long view of nanotechnology development: the National Nanotechnology Initiative at 10 years. – http://www.nsf.gov/crssprgm/nano/reports 9. Technology and Innovation Report 2011 / Powering Development with Renewable Energy Technol- ogy // UNCTAD. – 2011. – 179 p. 10. Global R&D Funding Forecast: Engaging the Global Researcher. –http://www.rdmag.com/Featured- Articles/2011/12/2012-Global-RD 11. Таланчук П. Становлення й розвиток нанотехнологій у світі і в Україні: використання інтелекту- ального капіталу, тенденції розвитку / П. Таланчук, В. Малишев // Університет ”Україна”. – 2009. – № 10–11. – С. 3–5. 12. The world's top 100 non-financial TNCs, ranked by foreign assets, 2011. – http://unctad.org/en/ Pages/DIAE/World%20Investment%20Report/Annex-Tables.aspx Показано, что использование методов протекционизма, наряду с другими мерами акти- визации деятельности субъектов экономики, выступает важным инструментом санации предприятий, а также способствует преодолению последствий кризисов. Отображено стабильный рост государственных расходов на исследования в прогрессивных сферах экономики на фоне сокращения поступлений в бюджеты многих стран в кризисный и посткризисный период. Определенa роль государственного стимулирования в развитии альтернативных источников энергии.

Державна підтримка транснаціональних корпорацій в умовах кризи

Institution

Ähnliche Einträge