Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен

У статті досліджено сутність терміна як лінгвістичної одиниці. Подано визначення терміна та розглянуто співвідношення понять “термінологія” й “терміносистема”, наведено вимоги до терміна. Теоретично обгрунтовано розмежування терміна та номена. Запропоновано визначення номена як мовної одиниці....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Романова, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2011
Schriftenreihe:	Термінологічний вісник
Schlagworte:	Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51161
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен / О.О. Романова // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 55-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51161
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-511612013-11-19T03:07:19Z Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен Романова, О.О. Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології У статті досліджено сутність терміна як лінгвістичної одиниці. Подано визначення терміна та розглянуто співвідношення понять “термінологія” й “терміносистема”, наведено вимоги до терміна. Теоретично обгрунтовано розмежування терміна та номена. Запропоновано визначення номена як мовної одиниці. The article deals with the point of the term as a linguistic unit. The definition of the term is given, the correlation of conceptions “terminology” and “term system” is considered and the requirements to the term are represented in this article. Difference of the term and nomenclature is theoretically grounded. Proposition of the definition of the nomenclature as a linguistic unit is given. 2011 Article Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен / О.О. Романова // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 55-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51161 811.161.2:001.4 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології
spellingShingle	Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології Романова, О.О. Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен Термінологічний вісник
description	У статті досліджено сутність терміна як лінгвістичної одиниці. Подано визначення терміна та розглянуто співвідношення понять “термінологія” й “терміносистема”, наведено вимоги до терміна. Теоретично обгрунтовано розмежування терміна та номена. Запропоновано визначення номена як мовної одиниці.
format	Article
author	Романова, О.О.
author_facet	Романова, О.О.
author_sort	Романова, О.О.
title	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
title_short	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
title_full	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
title_fullStr	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
title_full_unstemmed	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
title_sort	спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Теоретичне термінознавство. Загальні питання термінології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51161
citation_txt	Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен / О.О. Романова // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 55-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT romanovaoo specíalʹnaleksikaukraínsʹkoímoviâkobêktlíngvístičnogodoslídžennâtermínínomen
first_indexed	2025-07-04T13:08:21Z
last_indexed	2025-07-04T13:08:21Z
_version_	1836721900768722944
fulltext	55Термінологічний вісник. 2011, № 1 УДК 811.161.2:001.4 О. О. РОМАНОВА (Харків, Україна) СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: ТЕРМІН І НОМЕН У статті досліджено сутність терміна як лінгвістичної одиниці. Подано визначення терміна та розглянуто співвідношення понять “термінологія” й “терміносистема”, наве- де но вимоги до терміна. Теоретично обґрунтовано розмежування терміна та номена. За- пропоновано визначення номена як мовної одиниці. К лю ч о в і с л о в а: термін, термінологія, терміносистема, лексика, номен, дефіні- ція, поняття, номенклатура. © О. О. РОМАНОВА, 2011 В українській мові терміни, як і загальновживані слова, мають певні значення, граматичні категорії, але вони виражають спеціальні поняття, об- слуговують різні галузі знання й діяльності людини, і таке їхнє призначення не могло не позначитися на характері цієї досить великої групи слів. З одно- го боку, термін — член лексичної системи літературної мови, а з другого, — “знак, що наближається до елементів штучних семіотичних систем” [7, с. 73]. Ця подвійна природа терміна спричиняє існування таких наукових поглядів на термінологію: остання вважається або специфічним шаром літературної лексики, або виводиться за межі літературної мови так само, як і діалекти, просторіччя, де діють особливі мовні норми. Прихильники першого погля- ду, до якого ми приєднуємося, розглядають термінологію як підсистему за- гальнолітературної мови, тобто в її межах, але як окрему самостійну галузь. Термін підпорядковується і термінологічним законам, і законам мови в ці- лому, оскільки він — і знак спеціальної системи, й одиниця лексичного складу певної мови. Тому в термінології поєднуються й протистоять одне одному стабільність як властивість будь-якої знакової системи і варіюван- ня, притаманне лексиці загальнолітературної мови. Базовими поняттями нашого дослідження є такі: “термін”, “терміноло- гія”, “терміносистема”. Важливим сьогодні є поглиблення сучасних уяв- лень про роль і місце термінів у лексичній системі української мови. Зав- дання нашої розвідки — окреслити терміни як мовні одиниці; виділити основні нормативні вимоги до термінів; виокремити комплекс критеріїв, спираючись на який, можна розмежувати поняття “термін” і “номен”; уточ- нити й доповнити базові поняття термінознавства “термін”, “номен”. Наголосимо, що подати чітку дефініцію терміна досить складно, оскіль- ки в українській лінгвістиці сьогодні відсутнє його загальноприйняте ви- значення, яке б відбивало сутність термінів. Різноманітні дефініції терміна, подані в науковій літературі та словниках, не вичерпні. В історії терміно- знавства відбулася зміна уявлень про термін: спочатку його вважали “особ- ливим словом” (І. Ковалик, Н. Непийвода), потім — “словом в особливій функції” (К. Люцинський, О. Покровська, С. Худолєєва), основа якого — 56 Термінологічний вісник. 2011, № 1 О. О. Романова “мовний субстрат”. Науковці по-різному підходять до цієї проблеми, немає погодженості й щодо семантичних особливостей терміна. Н. Стаховська за- уважує, що це “одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і під- порядковується її законам” [13, с. 277]. А. Д’яков, Т. Кияк, З. Куделько за- значають, що терміни — це не особливі слова, а лише слова в особливій функції, а саме у функції назви [5, с. 15]. На думку І. Дуцяка, термін — це назва тих об’єктів та їх ознак, які є предметом певної спеціалізованої діяль- ності людей. Одне з найостанніших в українському мовознавстві визначен- ня терміна як мовної одиниці наведено в “Стилістиці сучасної української мови” О. Пономаріва, й воно, на нашу думку, є і ґрунтовним, і добре аргумен- тованим: “Термін — це одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, вира- жається словом або словосполукою, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови й підпорядковується її законам”. Автор зазначає, що основна сфера застосу- вання термінологічної лексики — офіційно-діловий та науковий стиль [11, с. 91, 93]. А визначення з Оксфордського словника англійської мови було дещо доповнене авторами нового навчального посібника “Фахова україн- ська мова”: “Термін — це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у відповідній системі понять, а поняття — це одиниця думки з розмитим зміс- том і обсягом. Словесне ж вираження поняття називається дефініцією, яка є визначенням поняття, а значить, і терміна за допомогою певним чином побудованого речення” [2, с. 75]. Як бачимо, описуючи термін, автори до- дають поняття про його дефініцію. Окрім того, вони слушно зазначають, що значна частина термінів походить із загальновживаної лексики і що про- цес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна називається терміноло- гізацією [2, с. 77]. Звідси можна зробити висновок, що термінологічність — це різний рівень термінологізації лексичних одиниць. Проте поняття термі- нологізації в самому визначенні терміна відсутнє. Ось чому виникає нагальна потреба ще раз спробувати подати новий варіант визначення тер- міна як мовної одиниці. Українські термінологи часто вказують на те, що природа терміна ґрун- тується на діалектичній подвійності загальномовного та специфічного. Від- значимо, що серед зарубіжних учених такої ж думки дотримуються В. Дани- ленко, Н. Кузьміна, О. Реформатський та ін. Питання сутності терміна ви в чали К. Авербух, О. Ахманова, Г. Винокур, О. Герд, С. Гриньов, В. Дани- ленко, Р. Кобрін, Н. Котелова, А. Моісеєв. У зарубіжному мовознавстві існує чимало найрізноманітніших спроб з’ясувати сутність терміна як мовної одиниці. Так, у монографії В. Даниленко “Російська термінологія” є де в’ят- надцять визначень терміна, й автор підкреслює, що цей перелік може бути про довжено. На думку дослідниці, термін варто розуміти як слово або сло- восполучення спеціальної сфери вживання, яке є назвою спеціального поняття й вимагає дефініції, тобто наголошено на дефінітивній функції 57Термінологічний вісник. 2011, № 1 Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен термі на [4, с. 15]. Е. Ханпіра вважає, що термін — це “слово або словоспо- лучення, яке описує наукове поняття чи поняття спеціальної сфери діяль- ності” [15, с. 12]. Учені формулюють визначення терміна залежно від того, які крите рії розрізнення терміна й загальновживаного слова є основними. Головні з них — це зв’язок із науковим поняттям, високий рівень абстрагування, ло- гічний зв’язок зі значеннями інших термінів у межах певної системи, зв’язок із певною науковою або професійною діяльністю. У науковій літературі та- кож є спроби визначити лінгвістичні вимоги до терміна як мовної одиниці. В. Лейчик до таких ознак терміна зараховує відсутність синонімів, належ- ність до певної системи, однозначність, семантичну прозорість, стилістич- ну нейтральність, відсутність експресії тощо. Подальший розвиток термі- нознавства, зумовлений “законом протилежності між мовним субстратом і термінологічною сутністю терміна”, спрямований на виявлення суперечли- вої сутності більшості термінознавчих категорій, причому констатація про- тиріч не завжди передбачає наявність способу їх подолання [8, с. 125]. Оскільки поняття належить до окремої галузі знання, термін є елементом фіксованої підмови й застосовується тільки в межах цієї підмови. Важливим для розуміння сутності терміна є такі дві його ознаки: те, що терміни використовуються як засіб закріплення результатів пізнання в спе- ціальних галузях знань і діяльності, й те, що терміни сприяють відкриттю нового знання. Релевантною ознакою терміна, що відрізняє його від нетерміна, є та- кож більш сувора можливість санкціонувати його, упорядковуючи терміно- лексику сучасної літературної мови. Специфічною рисою термінології мож- на назвати легкість проникнення в термінолексику чужомовних запозичень і штучне створення термінів. Та, незважаючи на певну специфічність і само- стійність термінів у лексичному складі загальнолітературної мови (вони утворюють основу лексики мови науки — функціонального різновиду за- гальнолітературної мови), ці одиниці варто розглядати як елементи загаль- нолітературного словникового складу. Сьогодні лінгвісти визначили дві головні особливості терміна. По-перше, він тісно пов’язаний із певною науковою чи технічною сферою: те саме слово в різних галузях має різний зміст (наприклад, реакція в меди- цині, хімії і в політиці). По-друге, зміст терміна розкривається через точне, логічне визначення, а не лексичне значення слова. Основоположник росій- ської термінологічної лексики Д. Лотте вважав, що термін, на відміну від звичайного слова, завжди виражає суворо фіксоване поняття й має бути ко- ротким, позбавленим багатозначності, синонімії, омонімії. Нормативні ви- моги до терміна, вперше сформульовані вченим, покладені в основу по- дальшого дослідження термінології [9]. Українські й зарубіжні мовознавці пропонують такі вимоги до терміна: 1) зв’язок із науковим поняттям; 2) на- явність чіткої дефініції, тобто короткого логічного визначення поняття, у якому відображені суттєві ознаки певного об’єкта; 3) системність; 4) спеці- альна сфера застосування; 5) тенденція до однозначності в межах терміно- логічного поля, тобто термінології певної галузі; 6) відносна незалежність 58 Термінологічний вісник. 2011, № 1 О. О. Романова від контексту; 7) термін повинен бути точним, чітким; 8) термін має бути коротким (лаконічним), семантично прозорим, хоча ця вимога досить час- то суперечить іншій вимозі — точності, а саме це є важливим для терміно- логічної одиниці; 9) термін не повинен мати синонімів та омонімів; 10) план вираження — слово або словосполучення; 11) стилістична нейтральність, тобто відсутність експресії, модальності, естетичних характеристик; 12) тер- мін має бути милозвучним (вимога евфонії) (М. Володіна, Д. Ганич, О. Герд, Б. Головін, С. Гриньов, В. Даниленко, А. Д’яков, О. Іващишин, Т. Канделакі, І. Ковалик, І. Кочан, Г. Мацюк та інші). Підсумовуючи запропоновані дослідниками вимоги до терміна, уважа- ємо основними з них такі: 1) термін має номінувати наукове поняття; 2) тер- мін має дефініцію, тобто план змісту кожного терміна зорієнтований на від- повідне поняття; 3) термін повинен бути системним; 4) термін має бути од- нозначним у межах відповідного термінологічного поля; 5) термін має відповідати правилам і нормам літературної мови; 6) термін є стилістично нейтральним (відсутність емоційно-експресивного забарвлення). Ці озна- ки реалізуються лише в межах терміносистем, за їх межами термін втрачає свої дефінітивні та системні характеристики — детермінологізується, тобто переходить до загальновживаної лексики. У працях останніх років виділяють прагматичні вимоги, зумовлені спе- цифікою функціонування терміна, серед яких можна назвати такі: сучас- ність, інтернаціональність та милозвучність терміна. На основі встановлених характеристик терміна формулюємо його дефі- ніцію: термін — це слово або словосполучення, що є носієм спеціальної ін- формації та інструментом пізнання навколишнього світу, має певну сферу використання; його значення розкривається в дефініції. Отже, термін має такі релевантні ознаки, як номінування наукового поняття, дефініцію, чіт- ко визначене місце в терміносистемі. Термін як поняття складне й багатогранне може розглядатися в різних аспектах. У термінознавстві є спроби подати комплексну характеристику терміна і в плані вираження, і в плані змісту. Наприклад, на питання, чим є термін, К. Авербух дає таку відповідь: “лексичною одиницею, словосполу- ченням, синтагмою, фразеологізмом, номеном, знаком, поняттям, одини- цею номінації, членом системи (системним об’єктом), дробом (часткою від ділення найменування на поняття) Т = Д/N” [1, с. 117]. Поняття “термін” тісно пов’язане з поняттям “термінологія”. Термінологія — це “сукупність термінів, що обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять: мистецтво, техніку, виробництво тощо. Це особливий шар лексики, який піддається свідомому регулюванню та впорядкуванню” [14, с. 683]. Такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Термінологія як розділ лексикології вивчає закономірності створення й функціонування термінів та їх систем: це комплексна наука про терміни; сукупність усіх спеціальних слів і словосполучень, що номінують наукові поняття різних галузей знань. Професійне використання термінології за- безпечує її інформативну якісність, певну стабільність знакових систем. 59Термінологічний вісник. 2011, № 1 Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен Основні недоліки термінології, які треба усувати: багатозначність термінів у межах однієї терміносистеми; синонімія термінів і терміноелементів; над- лишкова завантаженість чужомовними термінами; перевантаження термі- носистем професіоналізмами; неуніфікованість в орфографії термінологіч- них одиниць тощо. Терміносистема — це система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва та ін., яка має лексико-семантичні й словотвірні зв’язки між номінаціями-термінами [6, с. 183]. Якщо терміносистема невпорядкована, вона гальмує розвиток науки, яку обслуговує, призводить до помилок у практичній діяльності. Окрім термінів, у науковій та технічній літературі вживається значна кількість так званих номенклатурних назв. Надзвичайно важливим для осмислення сутності терміна є протиставлення “термін — номен”. Сьогодні не вироблено чітких критеріїв для розмежування цих двох мовних одиниць, більша частина галузевих номенклатур не досліджена. У науковій літературі для цієї одиниці немає ще усталеного терміна: номенклатурний знак (А. Ха- ютін та ін.), номенклатурне найменування (Т. Канделакі, А. Моісеєв та ін.), номен (О. Герд, В. Лейчик та ін.). В українському мовознавстві питанню розмежування термінів і номе- нів приділили увагу П. Дудик, А. Д’яков, Т. Кияк, З. Куделько, Б. Михайли- шин, Т. Михайлова, В. Овчаренко, П. Стахів та інші. Сьогодні висловлено кілька поглядів щодо цих мовних одиниць: 1) терміни та номени не треба розмежовувати, оскільки вони вживаються у професійній сфері й подані в більшості лексикографічних праць (Н. Родзевич); 2) номенклатурні знаки є різновидами власних назв (В. Овчаренко); 3) номенклатурними варто вва- жати ті мовні одиниці, які називають об’єкти та засоби дослідження в окре- мій науковій галузі, а власне термінами — одиниці, що номінують явища, які супроводжують процес дослідження (Д. Ганич, І. Олійник, Т. Панько). Отже, у науковій літературі термін і номен ототожнюють або розрізняють і в плані змісту, і в плані вираження (термін протиставляється номену як знаку, можливості якого матеріально виражатися набагато ширші — за допомогою цифр, символів, графічних знаків). В. Овчаренко підкреслив: “Номенклатурні знаки не є термінами, бо вони не виражають термінованих понять і позначають лише окремі об’єкти чи їх групи, що входять до обсягу відповідного поняття” [10, с. 61]. На його думку, номенклатурні знаки варто відрізняти від так званих номенклатур- них термінів, що позначають поняття про предмети та явища об’єктивної дійсності. Це, наприклад, найменування предметів, які використовують у швацькій справі, — номенклатурними є мовні одиниці праска, ножиці, ма- шина (швацька) тощо. П. Дудик зазначає, що спільне в термінах і номенах переважає над спе- цифічним. Номени називають вужчі поняття, пов’язані з конкретними реа- ліями. Номен описується за допомогою конкретних властивостей предмета, термін має дефініцію з певним ступенем абстрагування, без зазначення будь-яких конкретних параметрів. Наприклад, номени швацька машина 1-А ПМЗ, швацька машина “Подольськ-100”, голка 1, нитки № 10. 60 Термінологічний вісник. 2011, № 1 О. О. Романова Б. Михайлишин та П. Стахів дотримуються погляду, що терміни й номен- клатурні знаки є найменуваннями однієї природи, проте відрізняються обся- гом значень (номени називають поняття, що пов’язані з конкретними реалія- ми і тому вужчі за наукові поняття, номіновані термінами). Науковці запропо- нували перші номінувати “терміни-поняття”, а другі — “терміни-наз ви”. У російському мовознавстві проблема “термін — номен” є досить акту- альною, і в останні десятиліття з’явилося багато праць, присвячених саме розмежуванню понять “термінологія” і “номенклатура” (В. Лейчик, О. Су- перанська, С. Шелов та ін.). Ці наукові розвідки спираються на праці по- передників, які стали вже класичними (Г. Винокура, О. Реформатського). Зокрема, Г. Винокур наголосив: “Що стосується номенклатури, то, на від- міну від термінології, її варто розуміти як систему абстрактних та умовних символів, єдине призначення якої полягає в тому, щоб дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб теоретичної думки, що оперує цими реча- ми” [3, с. 8]. Науковець відокремив поняття “термінологія” й “номенклату- ра”, таке розмежування усталилося, і з деякими змінами прийняте сучасни- ми термінознавцями. Цю думку підтримав О. Реформатський, який теж до- сліджував відмінності терміна й номена. Номенклатурні слова більш номінативні, а терміни “пов’язані з поняттями науки, тому що словесно відображають систему понять певної науки” [12, с. 49]. Значення номенкла- турних слів конкретніше й точніше за значення термінів, номенклатурні слова часто називають предмети одиничні, а тому можуть бути і власними іменами. За О. Реформатським, море, ріка, гора — терміни, а Чорне, Дніпро, Еверест — номенклатурні слова. Отже, основна властивість термінів — по- няттєвість (безпосередній зв’язок із поняттям), а номенів — предметність (номен пов’язаний із поняттям опосередковано, через предмет). Номени можуть співвідноситися з поняттями, але одиничними, а тер- міни — з узагальненими. Номенів існує велика кількість, вони функціону- ють у сфері спеціальної комунікації; номенклатура як частина спеціальної лексики найбільше піддається змінам, отже, номенклатура — це сукупність номенів. Для терміна важливо термінологічне поле, або термінологічний контекст. Номени вільно використовуються поза контекстом, оскільки якості речей, що називаються, не змінюються від використання їхніх назв у науковій або побутовій галузі спілкування. Номени поза номенклатурними системами легко переходять у побутові слова, зберігаючи свою речовин- ність або предметність (болонья, букле, драп, капрон, нейлон). Називаючи одиничні об’єкти, номени перебувають на нижчому ступені термінологічної ієрархії, якщо вважати, що основна функція термінів — най менування професійних спеціальних понять, тоді як функція номенкла- тури полягає в називанні або етикетуванні цілої системи видів і підвидів базо- вих термінів-понять. До номенклатурних найменувань у швацькій терміно- системі ми відносимо, зокрема, конкретні назви журналів, фірм, фаб рик, колекцій і т. ін. Наприклад, фірми “Монтана”, “Naturana”; колекції “Дольче Донна”, “Western”; стиль “Нью Лук”; журнали “Бурда Україна”, “Burda”; фаб- рика “Желань”; одяг для дому “Sudtrikot”, “Iris”, “Cybele” та інші. 61Термінологічний вісник. 2011, № 1 Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен Проаналізувавши погляди українських та зарубіжних мовознавців щодо сутності номенклатурних одиниць, ми пропонуємо таке визначення: номен — це найменування конкретної реалії, через яку воно співвідносить- ся з поняттям певної галузі діяльності людини. Узагальнюючи погляди науковців щодо номенів, подаємо основні озна- ки цих мовних одиниць: 1) номени є власними назвами або займають про- міжне положення між термінами і власними іменами; 2) номени — це ниж- ча ланка спеціальної лексики, порівняно з термінами, (розуміння номенів неможливе без співвіднесеності з іншими термінологічними одиницями); 3) номени мають посилену денотативність завдяки тому, що вони є резуль- татом штучної номінації, призначеної для найменування спеціальної ді- яльності людини, а тому отримали назву прагмонімів; 4) номени входять до такої системи, яка належить до числа простих і є переліком однорідних понять, що перебувають на одному рівні абстракції і віддзеркалюють кла- си однорідних предметів; 5) основними для номенів є речовинність і пред- метність залежно від характеру об’єктів, які вони позначають (З. Комарова, В. Лейчик, Т. Михайлова, О. Суперанська, С. Шелов). Сукупність цих критеріїв дає можливість виділити номенклатуру зі спе- ціальної лексики. З усіх суджень та думок про номенклатуру можемо зроби- ти такий висновок: якщо термін номінує конкретне поняття певної галузі діяльності, то номен означає предмет, не виражаючи поняття про нього, або виражає поняття нижчих видів. У сучасному термінознавстві номенклатуру та номен протиставляють термінологічній системі та термінові або номенклатуру зараховують до складу термінології, але як нижчу, периферійну її ділянку. Ми вважаємо но- менклатурні одиниці (номени) особливими різновидами термінів, що спів- відносяться з конкретними поняттями й актуалізують предметні зв’язки. Номенклатура — це та сама термінологія, яку використовують не в гносео- логічному, як терміни, а в онтологічному плані. Підсумовуючи, зазначимо таке: а) терміном може бути і слово, і слово- сполучення; б) термін пов’язаний із науковим поняттям; в) термін функці- онує у спеціальній сфері, може існувати лише в межах одного термінологіч- ного поля; г) термін системний, тобто займає чітко визначене місце в тер- міносистемі; ґ) термінові властиве значне функціональне навантаження; д) значення терміна й лексичне значення слова — це однорідні категорії з певними відмінностями, зокрема тому, що значення термінів установлюють унаслідок свідомої домовленості. 1. Авербух К. Я. Общая теория термина. — Иваново, 2004. — 252 с. 2. Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова. – К., 2008. — 278 с. 3. Винокур Г. О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической тер- минологии // Труды Моск. ин-та истории, философии и литературы : Cб. статей по языковедению, — М., 1939. — Т. V. — С. 46–56. 4. Даниленко В. П. Терминологизация разных частей речи. Термины-глаголы. — М., 1970. — 178 с. 5. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціо- лінгвістичні аспекти. — К., 2000. — 218 с. 62 Термінологічний вісник. 2011, № 1 О. О. Романова 6. Єрмоленко С. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. — К., 2001. — 224 с. 7. Лейчик В. М. Номенклатура — промежуточное звено между терминами и собствен- ными именами // Вопросы терминологии и лингвистической статистики: Межвуз. сб. — Воронеж, 1974. — С. 73–86. 8. Лейчик В. М. Предмет, методы и структура терминоведения. — М., 1989. — 147 с. 9. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы тео- рии и методики. — М., 1961. — 159 с. 10. Овчаренко В. М. Структура і семантика науково-технічного терміна. — Харків, 1968. — 71 с. 11. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української літературної мови. — Тернопіль, 2000. — 276 с. 12. Реформатский А. А. Что такое термин и терминология // Вопросы терминологии: Мат-лы Всесоюзн. терминологического совещания, 25–29 мая 1959 года. — М., 1961. — С. 46–54. 13. Стаховська Н. Термін як елемент системи мовного вираження спеціальних понять // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Л. О. Симоненко. — К., 2001. — Вип. IV. — С. 277–280. 14. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Таранен- ко О. О. (співгол.), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К., 2004. — 824 с. 15. Ханпира Э. И. О терминах и терминологии // Русский язык в национальной школе. — 1985. — № 4. — С. 11–17. O. Romanova SPECIAL VOCABULARY OF UKRAINIAN LANGUAGE AS AN OBJECT OF LINGUISTIC RESEARCH: TERM AND NOMENCLATURE The article deals with the point of the term as a linguistic unit. The definition of the term is given, the correlation of conceptions “terminology” and “term system” is considered and the requirements to the term are represented in this article. Difference of the term and nomenclature is theoretically grounded. Proposition of the definition of the nomenclature as a linguistic unit is given. K e y w o r d s: term, terminology, term system, vocabulary, nomenclatural unit, definition, meaning, nomenclature.

Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен

Institution

Ähnliche Einträge