Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві

Показано, що термінами процес, дія, подія, стан у різних розділах мовознавства й у термінознавстві позначають різні поняття позамовної дійсності. Тому в наукових і навчальних публікаціях треба чітко зазначати, у якому значенні вжито ці терміни....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Гінзбург, М.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2011
Schriftenreihe:	Термінологічний вісник
Schlagworte:	Галузеве термінознавство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51164
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві / М.Д. Гінзбург // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 76-89. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51164
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-511642013-11-19T03:07:29Z Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві Гінзбург, М.Д. Галузеве термінознавство Показано, що термінами процес, дія, подія, стан у різних розділах мовознавства й у термінознавстві позначають різні поняття позамовної дійсності. Тому в наукових і навчальних публікаціях треба чітко зазначати, у якому значенні вжито ці терміни. It has been shown that the terms process, action, event, state denote different concepts extralinguistic reality in various branches of linguistics and in the terminology science. Therefore, scientific and educational publications should clearly define in which sense these terms are used. 2011 Article Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві / М.Д. Гінзбург // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 76-89. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51164 811.161.2 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Галузеве термінознавство Галузеве термінознавство
spellingShingle	Галузеве термінознавство Галузеве термінознавство Гінзбург, М.Д. Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві Термінологічний вісник
description	Показано, що термінами процес, дія, подія, стан у різних розділах мовознавства й у термінознавстві позначають різні поняття позамовної дійсності. Тому в наукових і навчальних публікаціях треба чітко зазначати, у якому значенні вжито ці терміни.
format	Article
author	Гінзбург, М.Д.
author_facet	Гінзбург, М.Д.
author_sort	Гінзбург, М.Д.
title	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
title_short	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
title_full	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
title_fullStr	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
title_full_unstemmed	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
title_sort	терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Галузеве термінознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51164
citation_txt	Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві / М.Д. Гінзбург // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 76-89. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT gínzburgmd termíniprocesdíâpodíâstanumovoznavstvítatermínoznavství
first_indexed	2025-07-04T13:08:36Z
last_indexed	2025-07-04T13:08:36Z
_version_	1836721915272626176
fulltext	76 Термінологічний вісник. 2011, № 1 УДК 811.161.2 М. Д. ГІНЗБУРГ (Харків, Україна) ТЕРМІНИ ПРОЦЕС, ДІЯ, ПОДІЯ, СТАН У МОВОЗНАВСТВІ ТА ТЕРМІНОЗНАВСТВІ Показано, що термінами процес, дія, подія, стан у різних розділах мовознавства й у термінознавстві позначають різні поняття позамовної дійсності. Тому в наукових і на- вчальних публікаціях треба чітко зазначати, у якому значенні вжито ці терміни. К лю ч о в і с л о в а : термін, визначення, предикат, термінознавство, аспектологія. © М. Д. ГІНЗБУРГ, 2011 Термін — це словесне позначення певного загального поняття 1 в кон- кретній предметній сфері [28, п. 3.4.3]. Щоб виконувати цю функцію, тер- мін має відповідати певним вимогам, основними з яких є: системність, від- повідність лексичного значення терміна позначеному ним поняттю, одно- значна відповідність терміна поняттю; раціональна стислість; стилістична нейтральність, словотворча (дериваційна) здатність, мовна правильність, переважність рідної мови, згармонізованість термінів (тобто узгодженість назв одного поняття в межах різних предметних галузей) [27, п. Г.2, Г.2.9]. Вимогу однозначної відповідності терміна поняттю не варто абсолютизува- ти — кожен термін має позначати лише одне поняття, й навпаки, — позначенням кожного поняття має бути лише один термін тільки в межах певної терміносистеми . 2. Мета цієї статті — привернути увагу мовознавців і термінологів до прак- тики реального вживання тих самих мовних знаків 3 як різних термінів не лише в різних царинах знань, а й у межах однієї, якщо використано різні класифікації понять. Предметна сфера, до якої належать поняття "процес", "дія", "подія", "стан" В одній із найперших граматик української мови читаємо: “Чинності 4, події або стан можемо, добираючи до того відповідне дієслово, виразити так, що вони…“ [24, с. 29]. Отже, з наведеної цитати можна зробити висно- вок, що в системі позамовна дійсність мова (як інструмент формування та виражання думок) мовлення наведені терміни позначають певні класи по- нять моделі позамовної дійсності, які мова виражає власними засобами. До 1 Загальне поняття — поняття, що відповідає щонайменше двом об’єктам, які утворюють групу на підставі спільних ознак [28, п. 3.2.3]. 2 Терміносистема — відносно замкнена, кількісно обмежена множина термінів, що відбиває поняттєву систему певної предметної сфери на відповідному етапі її розвитку [27, п. 3.1]. 3 Тут мовний знак — слово або словосполука у графічній (звуковій) формі. 4 Сучасною термінологією — дії, тому що згідно зі словником [30, т. 2, с. 481] чин — це действие, деяние, а основне значення дієслова чинити — делать. 77Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві цих засобів належать зокрема семантичні (глибинні) структури та синтак- сичні (поверхневі) структури речень (див. рис. 1). Фрагмент позамовної дійсності моделюють, виділяючи ситуацію (як вияв динамічних і статичних ознак) та учасників ситуації, тобто предмети (речі, особи), пов’язані з цими ознаками. Ця логіко-семантична модель відбиває семантичні відношення між явищами, об’єктами та процесами позамовної дійсності й не залежить від особливостей конкретної мови. У людській свідомості на підставі моделі фрагмента позамовної дій- сності мовними засобами формується думка, що є образом цієї моделі, тобто семантична структура речення, елементами якої є семантичний преди кат та семантичні актанти (суб’єкт, об’єкт, адресат, інструменталь і локатив) 5 [3, с. 217; 32, с. 15], пов’язані одне з одним предикатно-ар гу- ментними відношеннями. Семантичний предикат є ядром, а семантичні 5 Семантичний предикат (від лат. praedicatum — сказане) виражає ознаку, приписувану суб’єктові у певному часовому і модальному плані, тобто те, що висловлюють (стверд- жують або заперечують) про предмет думки. Термін actant — що діє) увів у науковий обіг французький лінгвіст Л. Теньєр на позначання предметів (речей, осіб), що є учасниками ситуації. Згідно із сучасними уявленнями, актант — це мовна конструкція, що заповнює семантичну валентність предиката. Кожний предикат супроводжують визначені ним актанти. Певний актант можна опустити лише в обмежених випадках. Семантичний суб’єкт — складник семантичної структури, що позначає носія ознаки. Цей складник вирізняється найширшим діапазоном сполучуваності, поєднуючись із предикатами будь-якого семантичного типу. Семантичний об’єкт — це залежний складник семантичної структури, що позначає предмет (річ, особу), на якого спрямована динамічна ознака суб’єкта. Семантичний адресат — це залежний складник семантичної структури, що позначає предмет (річ, особу), на користь чи на шкоду якої спрямована динамічна ознака суб’єкта. Семантичний інструменталь — це залежний складник семантичної структури, що позначає знаряддя або засіб, за допомогою якого виявляється динамічна ознака суб’єкта. Семантичний локатив — це залежний складник семантичної структури, що позначає місце, де виявляється динамічна ознака суб’єкта, напрямок і шлях його руху. Рис. 1. Відбивання позамовної дійсності в мовленні Семантичні актанти Формування Виражання актант (фр. думки Ситуація 78 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург актанти йому підпорядковані, оскільки саме предикат визначає кількість можливих аргументів (актантів) та їхній семантичний статус (суб’єкт, об’єкт тощо). Зауважимо, що семантичний предикат відбиває не ситуацію як таку, а її образ - уявлення мовця про неї, тобто те, що мовець хоче вира- зити. В аспектології семантичний предикат називають станом справ (рос. положение дел) [18, с. 4]. Щоб висловити думку мовними засобами, потрібно породжену семан- тичну структуру подати певною синтаксичною структурою (рис. 1): семан- тичному предикату відповідає присудок 6 (граматичний предикат), а семан- тичним актантам — граматичні актанти — підмет і додатки. При цьому між семантичною і синтаксичною структурами речення таке саме діалек- тичне відношення як між змістом і формою, тобто одну семантичну струк- туру можна подати кількома синтаксичними структурами певної мови. На- приклад, позицію підмета може посісти і семантичний суб’єкт (активна конструкція), і семантичний об’єкт (пасивна конструкція). Обираючи ті чи ті мовні засоби, мовець зважає на обмеження, зумовлені особливостями певної мови та обставинами спілкування [18, с. 3]. Такий підхід дає змогу розмежовувати семантичні та граматичні катего- рії. Зокрема з терміном предикат пов’язують змістовий (тобто семантич- 6 Присудок (граматичний предикат) — це один із двох головних членів двоскладного речення, який виражає предикативну ознаку предмета і перебуває в синтаксичному зв’язку з іншим головним членом — підметом [31, с. 530]. Рис. 2. Класифікації предикатів у мовознавстві та класифікація понять у термінознав- стві, які описують модель фрагмента позамовної дійсності. Нижні індекси позначають: В — семантична класифікація предикатів І. Р. Вихованця, А — класифікація предикатів за аспектуальними особливостями, Т — класифікація понять термінознавства нескінченноскінченної Мовознавство 79Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві ний) план цього члена речення, а з терміном присудок — передусім фор- мальний (тобто граматичний) [31, с. 518]. Так само аспектуальність — це семантична категорія, а вид дієслова — граматична [18, с. 4]. Зважаючи на викладене, терміни процес, дія, подія, стан позначають певні класи понять моделі позамовної дійсності (яка є об’єктом досліджуван- ня конкретних предметних наук і термінознавства), а терміни предикат про- цесу, дії, події, стану — певні поняття семантичної структури речення, яка відбиває думку мовця про цей фрагмент позамовної дійсності (семантична структура речення є об’єктом досліджування окремих розділів мовозна- вства, зокрема функційної граматики, аспектології тощо). Отже, щоб з’я су- вати, який зміст мовознавці вкладають у зазначені терміни, треба розгляну- ти класифікації предикатів. Класифікації предикатів Сьогодні є велика кількість класифікацій предикатів за різними озна- ками. Їх огляд подано, наприклад, у [13]. В українському мовознавстві най- поширенішою є шестикомпонентна класифікація предикатів, яку запропо- нував І. Р. Вихованець [2, с. 93–111], виокремивши за семантикою предика- ти дії, процесу, стану, якості, кількості та локативні предикати (див. рис. 2). В аспектології широко використовують трикомпонентну класифікацію за аспектуальними особливостями (рис. 2). Оскільки в різних класифікаціях той самий термін (мовний знак) уживають у різних значеннях, на рис. 2 і далі в тексті їх позначено нижніми індексами. Класифікації предикатів І. Р. Вихованця Розгляньмо детальніше кожний із шести компонентів цієї класифікації. 1. Визначальним, найпоширенішим семантичним типом предикатів є предикати діїВ, які позначають “діяльність, що породжується суб’єктом- діячем і ним активно і безпосередньо стимулюється” [2, с. 93]. Предикати діїВ реалізують дієслова зі значенням творення, переміщення в просторі, руху тощо. Наприклад: Робітники споруджують // спорудили 7 міст за допо- могою сучасної техніки. Автомобіль під’їжджає // під’їхав до школи. 2. Предикати процесуВ характеризують динамічну ситуацію, пов’язану зі змінюванням // зміненням станів або інших ознак предмета (речі, особи). Отже, предикатам процесуВ, як і предикатам діїВ, “властива ознака динаміч- ності”, проте “на противагу предикатам дії предикати процесу вказують на динамічну ситуацію, що не передбачає активного виконавця дії, а стосуєть- ся суб’єкта процесів, які ним не породжуються й активно та безпосередньо не стимулюються” [2, с. 96]. Предикати процесуВ позначають динамічні яви- ща в рослинному світі, кількісні та якісні зміни, що стосуються людини чи інших істот, різноманітні видозміни початкового стану предметів і речей. Наприклад: Листя дерев жовтіє щоосені — Цього року листя дерев пожовтіло у вересні. Унаслідок забруднення довкілля люди частіше хворіють — Після 7 Тут і далі двома скісними рисками (//) розділено видові дієслівні пари, а також від по- відні віддієслівні іменники. 80 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург викиду шкідливих речовин багато людей захворіло. Вода кипить за температу- ри 100 С 3. Предикати стануВ вказують на непостійну (тимчасову) ознаку пред- мета, яка не “відбиває його внутрішню сутність”, а “існує незалежно, авто- номно (в онтологічному плані) щодо носія стану, не потребує зусиль цього носія для своєї наявності”. СтанВ “є явищем, що виникає під впливом зов- нішньої стосовно носія стану сили. Отже, предикати стану орієнтовані на “пасивний” суб’єкт”. “Певний стан як властивість якогось предмета, явля- ючи собою змінну величину, передбачає, що цей предмет може перебувати і в інших станах“. СтанВ “охоплює відповідний відрізок на часовій осі. Охоп- лення ним часового відрізка зумовлює відсутність членування його упро- довж даного періоду часу на окремі випадки. Стан стосується часових від- різків, а не точок на часовій осі. Він триває, продовжується і не зазнає упро- довж відповідного проміжку часу таких змін, які б засвідчили перехід до іншого стану” [2, с. 98]. Центральну групу предикатів стануВ становлять не- змінювані слова — предикативи, на зразок тепло, холодно, спекотно, хмарно, варто, доцільно, можна, потрібно, слід, біда, жаль, виявлено, збудовано, зупи- нено тощо. Останнім часом деякі українські мовознавці кваліфікують преди- кативи як специфічну групу аналітичних дієслів, які за значеннєвими, мор- фологічними й синтаксичними показниками зближуються з власне дієсло- вами, відрізняючись від них тим, що утворюються за допомогою зв’язок бути, ставати // стати тощо, які виражають дієслівні значення часу і способу, а також значення категорій особи й числа [31, с. 519]. Наприклад: У приміщенні було спекотно. Порушень не виявлено. Периферію предикатів ста- ну формують власне дієслова на зразок любити, кохати, ненавидіти, знати, вірити, думати тощо, які не позначають ні дій, ні процесів, а виражають спе- цифічні стани, спрямовані на певні об’єкти або на інші ситуації [2, с. 96]. 4. Предикати якості “відрізняються від предикатів дії, процесу і стану як такі, що позначають постійну, внутрішню, у певному розумінні невід’ємну щодо предмета ознаку. Тому якість не виникає подібно до дії, процесу і ста- ну, не виявляє фазовості існування, характеризується цілісністю перемі- щення на часовій осі. Вона не переходить безпосередньо з однієї фази в іншу в кожний момент існування, а постає такою властивістю, з якою пов’язується типова своєрідність предмета, його відмінність від інших пред- метів. На відміну від предикатів дії, процесу і стану предикати якості стосу- ються параметрів відносної незмінності, стабільності, постійності, внут- рішньої належності предметові“ [2, с. 101–102]. Наприклад: Речовина солод- ка на смак. Повітря було гаряче. 5. Локативні предикати є різновидом предикатів стану, виділення яких ґрунтується на особливих формально-синтаксичних і морфологічних озна- ках — наявності в реченні локативного компонента, вираженого при ймен- никово-іменниковим комплексом [13, с. 78]. Їх об’єднують у дві групи: власне-локативні предикати, що визначають статичну природу просторової ознаки (бути, перебувати, розташовуватися, опинятися), і процесуально-ло- ка тивні, одні з яких передають водночас процес і локативний стан (сидіти, лежати, стояти, висіти), інші вказують на зміну стану і спрямування дина- - Вода швидко закипіла.0 81Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві мічних змін на відповідні предмети (падати, капати, опадати, хилитися тощо). Наприклад: Листя падає на землю. 6. Предикати кількості виражають кількісну ознаку предмета й морфо- логічно оформлені числівниками та кількісними прислівниками. Напри- клад: Кімнат — чотири. Дітей — двоє. Покупців — багато. Автобусів — двад- цять-тридцять. Дітей було близько двохсот. Землі в селян буде по 80 соток. У шести компонентній класифікації предикатів їм відведено “найперифе- рійніше місце”. От же, термінами діяВ, процесВ, станВ позначають ситуації позамовної дійсності, яким у семантичній структурі речення відповідають предикати діїВ, процесуВ, стануВ. Класифікація предикатів за аспектуальними особливостями З погляду частиномовного статусу граматичних предикатів (тобто при- судків) можна виділити такі частини мови, як дієслова, прикметники, при- слівники, числівники, а також іменники. Центральне місце серед предика- тів посідають дієслівні предикати [32, с. 16]. Саме дієслова є єдиним грама- тичним носієм видо-часових значень, і тому дієслівні предикати є основним засобом організації тексту. Видові значення дієслів є об’єктом досліджування аспектології — спе- ціального розділу граматики, який вивчає вид дієслова як граматичну кате- горію, видові пари та дієслівні роди 8. Усі ці поняття відбивають різні боки ка- тегорії аспектуальності, змістом якої є “внутрішній” час дієслівного про- цесу, або ж характер перебігу та розподілу дієслівного процесу в часі. Аспектуальність пронизує всю систему дієслівних форм сучасної україн- ської мови. Зважаючи на це та спираючись на праці аспектологів [7–10; 18–20; 26], розгляньмо класифікацію дієслівних предикатів за аспектуаль- ними властивостями (рис. 2). Визначення (пояснення) основних аспекто- логічних понять цієї класифікації (різновидів ситуацій, уявлення мовця про які відбивають ці предикати) наведено у лівому стовпчику табл. 1. В окремих аспектологічних класифікаціях уводять додатковий поділ за ознакою активності / пасивності суб’єкта або наявності / відсутності контро- лю з боку суб’єкта. Тоді ситуації, контрольовані суб’єктом, називають діямиА [9, с. 49; 20]. Порівнюючи дві класифікації предикатів (за семантикою і за аспекту- альними особливостями), можна зробити висновок, що вони віддзеркалю- ють різні ознаки предикатів (див. рис. 2) і відповідно ситуацій. Наприклад, ситуацію автомобіль під’їжджає // під’їхав до школи згідно з класифікацією за семантикою описує предикат діїВ, не розрізняючи аспектуальну особли- вість ситуації (під’їжджає чи під’їхав). З погляду класифікації за аспектуаль- ними особливостями це дві різні ситуації: процесА — під’їжджає та подіяА — під’їхав. Одночасно зауважимо, що предикати стануВ та стануА позначають 8 Дієслівні роди — ряди дієслів, які характеризуються морфологічною однотипністю та се мантичною спільністю [3, с. 235]. 82 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург Та б л и ц я 1 Порівняння фундаментальних понять аспектології та термінознавства Аспектологія Термінознавство А. 1. У позамовній дійсності виділяють ситуації та їхніх учасників. Кожна си- туація співвідноситься з одним пре ди- катом. Ситуація є родовим поняттям для понять “процесА”, “станА” та “подіяА” 1 . Т. 1. Загальні поняття будь-якої цари- ни знань відповідно до властивих їм ознак, характеру зв’язків і відношень об’єднуються у категорії — предмет, про- цест, властивість, кількість та одиниці виміру [11, с. 54; 15, с. 29]. ПроцесТ — це найширше поняття (ка те горія), що від биває найзагальніші та най сут тє- віші ознаки позамовної дійс ності, по- в’язані зі змінюванням або змі ненням стану предметів (речей, осіб). ПроцесТ скінченної тривалості має три фази: початкова подіяТ, діяТ і кінцева по діяТ [5]. А. 2. СтанА матеріальної системи трак- тують як вияв певної сукупності її влас- тивостей [10, с. 82–83]. Т. 2 СтанТ — це сукупність наявних у певний момент часу значень ха рак- теристик предмета (речі, особи) [5]. А. 3. СтанА — це ситуація, що зберігається незмінною протягом певного часового інтервалу 2 [7, с. 35; 26, с. 121]. А. 4. ПодіяА — це перехід у новий стан (у деякий момент часу мав місце один стан, а в певний наступний — уже інший) 3 [7, с. 35–36]. ПодіїА — це “миттєві” ситуації, причому слово миттєві не треба розуміти бук валь- но: фізично така ситуація може, від бу- ватися протягом певного проміжку часу, однак з погляду мови подіїА нібито не мають тривалості і зводяться до точки на часовій осі, оскільки в них немає жодної проміжної фази [6]. У подіїА початкова і кінцева межі сплавлені в один момент, унаслідок чого така ситуація не може бути перерваною, а потім продовженою [8, с. 21]. Т. 4. ПодіяТ — це фаза (початкова або кінцева 4) процесуТ скінченної чи не- скінченно великої тривалості або процес нескінченно малої (нехтовно малої або нульової) тривалості. ПодіяТ відбиває пе- рехід кількісних змін в якісні, тобто “стрибок” з одного стану в інший за нескінченно малий (нехтовно малий) проміжок часу [5]. А. 5. ПроцесА — це ситуація, яка від- бувається в часі та складається з фаз, що послідовно змінюють одна одну. На відміну від подіїА процесА не передбачає виникнення нового стануА 5 [7, с. 36]. ПроцесА відбувається у межах міри якос- ті, або ж приводить до її зміни, тобто подіїА [9, с. 40]. Т. 5. ДіяТ — це фаза процесуТ скінченної чи нескінченно великої тривалості, яка не містить початкової та кінцевої меж. ДіяТ відбиває нагромадження кількісних змін, тобто плавний перехід з одного стану в інший [5]. 1 С. Г. Татевосов цю думку висловлює так: “Мы следуем соглашению, предложенному Б. Комри (Comrie 1976), в соответствии с которым “ситуация” используется как покрывающий термин для обозначения состояний, событий, действий, процессов и т. п.” [26, с. 111]. 2 У праці А. Залізняк цю думку висловлено так: “Состояние — это положение дел, сохраняющееся неизменным на протяжении некоторого отрезка времени” [7, с. 35]. С. Г. Татевосов зазначає, що “состояние — ситуация, кото- 83Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві практично однакові ситуації. Спільним для предикатів діїВ та діїА є актив- ність суб’єкта, проте вони можуть описувати різні ситуації (як ми вже зазна- чали вище, предикату діїВ у класифікації за аспектуальними особливостями може відповідати предикат подіїА). Отже, навіть у межах мовознавства предикати діїВ та діїА, процесуВ та про- цесуА відбивають уявлення мовця про різні ситуації, тобто ці терміни відпо- відають різним поняттям. Терміни процес, дія, подія, стан у термінознавстві Розгляньмо тепер уживання цих термінів у термінознавстві — суміжній царині знань, яка сформувалася в окрему міждисциплінарну галузь знань, що перебуває на перетині чотирьох груп наук [14, с. 13, 218, 224–235]: 1) логіко- філософських; 2) математико-інформаційних; 3) мовознавчих; 4) предметних (природничих, технічних, суспільних та гуманітарних) (див. рис. 3). Зауважимо, що логіко-філософські та математико-інформаційні дис- ципліни є методологічними для багатьох царин знань і, зокрема, базовими для термінознавства, а зв’язок із мовознавством зумовлений тим, що термі- нознавство є науковою дисципліною, яка використовує мову для розв’язання позамовних завдань [14, с. 153–165, 223]. Термінознавство має подвійний зв’язок із першими трьома групами наук (рис. 3): 1) воно широко використовує їхні поняття та методи й запозичає деякі терміни цих “батьківських” наук. Так, визначення основних категорій поза- мовної дійсності (зокрема процесівТ) ґрунтується на категоріях і методах фі- лософії; систематизація та класифікація понять — на методах логіки; забез- печення єдності форми й значення термінів — на методах семіотики; моде- лювання позамовної дійсності, нагромаджування, зберігання та пе редавання термінологічної інформації — на методах математики, кібернетики та ін- форматики (див. рис. 3). Термінознавство також широко використовує поняття та методи мово- знавства, оскільки терміносистема та система визначень — це дві інформа- рая не претерпевает изменений с течением времени и не требует постоянного притока энергии для своего продолжения” [26, с. 121]. 3 В оригіналі цю думку висловлено так: “Событие — это переход в новое состояние (в некоторый момент имело место одно состояние, а в некоторый последующий уже другое)” [7, с. 35–36]. Окремі аспектологи, наприклад, С. Г. Татевосов, по ді ляють такі предикати на дві групи: “вхождение в состояние” і “вхождение в процесс”[26, с. 124]. 4 Теоретично будь-яку точку на лінії, що відповідає діїТ, можна інтерпретувати як подіюТ. Проте виділення такої точки вказує, що ми розбиваємо досліджуваний процес на два підпроцеси, а сама ця точка — кінець першого підпроцесу є відносною (проміжною) межею, після досягнення якої процес продовжується на новому рівні, а сама досягнута межа стає новою точкою відліку (початком другого підпроцесу). 5 В оригіналі цю думку висловлено так: “Процесс — это то, что происходит во времени. Процесс состоит из сменяющих друг друга фаз. … В отличие от события процесс не предполагает возникновения нового состояния” [7, с. 36]. “Под “про цессом” мы понимаем длящуюся гомогенную ситуацию, состоящую из сменяющих друг друга фаз” [Там само, с. 21]. 84 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург ційні моделі предметної сфери (згорнута і розгорнута), що ґрунтуються на позамовних принципах, хоча й побудовані мовними засобами [14, с. 223]. Термінознавство пов’язане і з традиційними розділами мовознавства, і з відносно новими 9 (див. рис. 3); 2) термінознавство обслуговує ці дисципліни, так само як і інші природ- ничі, технічні, суспільні та гуманітарні науки, надаючи їм свої продукти. Проте термінознавство не лише використовує методи та поняття “бать- ківських” наук, а й розробило власні методи. Як самостійна галузь знань [14, с. 13, 166] термінознавство має власний предмет досліджування. Цей предмет осмислено спеціальними теоріями, які пояснюють факти, що його стосують- ся, і мають власний поняттєвий апарат. Для української фахової мови най- важливішою з таких термінознавчих теорій є теорія подавання процесових по- нять. Термінознавство створює власні продукти — терміносистеми та системи визначень понять, відмінні від продуктів інших наук, зокрема “батьківських”. Теорію подавання процесових понять в українській фаховій мові було запо- чатковано в працях В. Моргунюка [17], Б. Рицаря [22, передмова], В. Пер- хача [21] та інших термінологів. Ґрунтуючись на концепції, викладеній у [4], розроблено та затверджено стандарт ДСТУ 3966-2000 [29], у додатку Г до якого вперше застандартизовано правила позначання процесових понять. Сьогодні чинною є нова версія цього стандарту [27]. На нашу думку, чітким є тісний взаємозв’язок аспектології та теорії по- давання процесових понять в українській фаховій мові, який зумовлюють такі чинники: 1) обидві концепції ґрунтуються на фундаментальних філософських категоріях тривалості та послідовності. Проте використовують ці категорії 9 Досліджування фахових мов — це напрям у мовознавстві, який вивчає особливості мов певних галузей науки [12]. Функційна граматика — це напрям у мовознавстві, в основі якого лежить вивчення універсальних категорій мови і побудова граматики, використовуючи підхід “від семантики до її формального вираження” (“від функції до засобів”) як основний [31, с. 112]. Когнітивна лінгвістика — це напрям у мовознавстві, у якому функціювання мови розглядають як різновид пізнавальної діяльності, а структури та механізми людської свідомості досліджують через мовні явища [31, с. 258]. Рис. 3. Місце термінознавства в системі сучасних наук Досліджування фахових мовПриродничі, Функційна граматика використовування понять та методів, запозичання деяких термінів 85Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві по-різному. Аспектологи з особливостей лексичної семантики дієслів, що відбиває деякі об’єктивні властивості самих позначуваних цими дієслова- ми процесів, виводять конкретні характеристики видових значень і видо- вих властивостей, зокрема наявність / відсутність дієслова протилежного виду, відсутність тих чи тих видових значень тощо 10 [8, с. 18; 19, с. 43]. Тер- мінологи будують дві зазначені вище інформаційні моделі предметної сфери (згорнуту та розгорнуту) й забезпечують певну адекватність цих мо- делей описуваним природним, технологічним і соціально-економічним процесам; 2) в українських фахових текстах термінами є не лише іменники, а й діє слова [27, п. Г.1], що робить вельми актуальним використання в терміно- знавстві аспектологічного доробку; 3) українські віддієслівні іменники, що означають опредметнені про- цеси, зберігають у дещо модифікованому вигляді категорію виду початко- вого дієслова, від якого їх утворено [3, с. 116, 148, 287]. Це дає змогу засто- сувати до них певні аспектологічні напрацювання; 4) для позначення поняття як термін використовують не багатозначне дієслово (віддієслівний іменник), а лише один його лексико-семантичний варіант (ЛСВ)11. Це дає змогу віднести цей термін до певного аспектологіч- ного класу, оскільки ці класи зорієнтовані не на всю багатозначну дієслівну лексему (кількість значень окремих дієслів сягає 10 і більше [25, с. 7]), а на кожен її ЛСВ [8, с. 23]. Порівняймо фундаментальні для термінознавства поняття “процесА”, “станА”, “процесА”, “діяА” і “подіяА” із засадничими поняттями аспекто- логії (див. табл. 1). Для цього розгляньмо геометричну інтерпретацію: маємо n-вимірний простір характеристик предмета, де 1) вісь абсцис — вісь часу; 2) кожна вісь (X1, …, Xn-1 ) відповідає певній характеристиці; 3) кожна точка такого багатовимірного простору (t, x1,…, xn-1 ) співвід- несена з перебуванням предмета (речі, особи) у момент t у станіТ (x1,…, xn-1 ). Геометричну інтерпретацію різних аспектуальних ситуацій у цьому ба- гатовимірному просторі подано в табл. 2. Табл. 2 дає підстави зробити такі висновки про співвіднесеність понять (на рис. 2 цю співвіднесеність подано штриховими стрілками): 1) термінознавству достатньо розрізняти два різновиди аспектуальних ситуацій, що відповідають двом субкатегоріям процесовості — діїТ та подіїТ і відрізняються проекцією лінії (точки) на вісь абсцис: а) проекція скінченної або нескінченно великої довжини; б) проекція нехтовно малої довжини, тобто точка. 10 Такий напрям у дослідженні дієслівного виду називають об’єктивістським, на про ти- вагу суб’єктивістським теоріям, які акцентують увагу на ставленні мовця до ситуації, його оцінці стану справ, при цьому онтологічні підстави, що уможливлюють той чи інший погляд, відступають на задній план [8, с. 18]. 11 Лексико-семантичний варіант — це елементарна лексична одиниця, сукупність усіх граматичних форм цього слова, співвіднесена з одним певним значенням [25, с. 10]. 86 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург Тоді як аспектологам потрібно розрізняти дієслова, пов’язані зі зміню- ванням характеристик об’єкта (процесА), з незмінними ситуаціями (станА) і з “миттєвими” ситуаціями (подія А ) 12 , оскільки такі дієслова мають різні видові значення та видові характеристики 13; 2) поняття “подіяА” (табл. 1, п. А. 4) та “подіяТ” (табл. 1, п. Т. 4) дуже близь- кі — їм відповідають практично однакові ситуації позамовної дійсності; 3) поняттю “діяТ” (табл. 1, п. Т. 5) відповідають в аспектології поняття “процесА” (табл. 1, п. А. 5) та “станА” (табл. 1, п. А. 3); 4) поняття “семантичний предикат”, з одного боку, та поняття “предикат процесуА”, “предикат стануА” і “предикат подіїА”, з другого боку, вступають у родо-видові відношення, тоді як між поняттям “процесТ” та поняттями “діяТ” і “подіяТ” — у партитивні (ціле — частина). Цю відмінність наочно подано на рис. 2; 5) аспектологія не потребує загального поняття, яке б об’єднувало такі його часткові поняття, як початок, перебіг та кінець процесуТ, оскільки це не можна висловити одним предикатом, хоча аспектологи досліджують зв’язки між цими фазами [23]. 12 Як зазначає М. Калько, “онтологічно вагомими для аспектуальності є категорії статуальності, процесуальності й евентуальності” [9, с. 40]. 13 Разом із тим, в аспектологічній літературі відзначають, що деякі типи процесівА зближуються з деякими типами станівА: У кімнаті горить світло. Сніг блищить на сонці тощо [7, с. 36]. С. Г. Татевосов зазначає: “Разграничение СОСТОЯНИЯ и ПРО ЦЕС- СА — вопрос, вызывавший среди семантистов противоречия и споры. Интуитивно ПРОЦЕСС, в отличие от состояния, представляет собой ситуацию динамическую, предполагает изменение во времени и, по удачному наблюдению Б. Комри (Comrie 1976) требует притока энергии для своего осуществления. Более строго разграничить процессы и состояния, однако, довольно трудно — многие ис следователи (Bach 1986; Filip 1999; Kratzer 2000) попросту рассматривают про тивоставление процессов и состояний как онтологическое, то есть несводимое ни к каким элементарным противоставлениям” [26, с. 122]. Геометрична інтерпретація Аспектологія Термінознавство лінія, паралельна осі абсцис станА (табл. 1, п. А.3) діяТ (табл. 1, п. Т.5) лінія, не паралельна осі абсцис, проекція якої на вісь абсцис має скінченну чи нескінченно велику довжину процесА (табл. 1, п. А.5) точка чи лінія, перпендикулярна осі абсцис (її проекція на вісь абсцис – це точка) подіяА (табл. 1, п. А.4) подіяТ (табл. 1, п. Т.4) Та б л и ц я 2 Геометрична інтерпретація різних аспектуальних ситуацій 87Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві Інші приклади вживання термінів процес, дія і стан у мовознавчій літературі У “Малій філологічній енциклопедії” О. І. Скопненка і Т. В. Цимба- люк наведено таке визначення: “Дієслово — частина мови, яка означає дію або стан як процес, виражає ці значення за допомогою категорій виду, способу, часу, особи, стану й виконує в реченні роль присудка” (виділення наше — М. Г.) [16, с. 111]. Далі пояснено, що “поняття процесу охоплює різні значення: конкретну дію (сіяти, читати) і рух і переміщення в про- сторі (бігти, їхати), фізичний і душевний стан (хворіти, хвилюватися), ставлення особи до когось (ненавидіти, любити)” [Там само]. Отже, в на- веденому визначенні процесс — це категорійна ознака, якою наділені всі дієслова. Це значення практично збігається з поняттям “процесТ” (табл. 1, п. Т. 1), тобто із загальнофілософською категорію, що описує послідовне змінювання // змінення предметів і явищ позамовної дійсності, яке три- ває в часі. Наведені у цитованому визначенні терміни дія і стан познача- ють різновиди процесів, пов’язані з різною “швидкістю” цього змінюван- ня: для дії характерно змінювання // змінення характеристик предмета (явища) як тривале, так і “миттєве”, а для стану — ці характеристики не змінюються впродовж часу спостереження. У тому самому значенні терміни дія і стан ужито в тлумаченнях відді- єслівних іменників, що означають опредметнені процеси, у тлумачних словниках української мови. Наприклад: сіяння — дія за знач. сіяти [1, с. 1326]; руйнування — дія за знач. руйнувати та дія і стан за значенням руй- нуватися [1, с. 1278]; зруйнування — дія за знач. зруйнувати та зруйнуватися [1, с. 481]; захворювання — дія за знач. захворювати [1, с. 432]. Аналізуючи мовознавчу термінологію, І. Р. Вихованець зазначав, що “лінгвісти у поняття “дія” нерідко вкладають неоднаковий зміст” [2, с. 93]. Це саме можна сказати й про інші розглядувані в цій статті по няття. Висновки 1. Вимогу однозначної відповідності терміна поняттю не варто абсолю- тизувати — термін має відповідати лише одному поняттю й навпаки, кожне поняття має бути позначене лише одним терміном тільки в межах певної терміносистеми. 2. Навіть у межах мовознавства спостерігаємо різне вживання таких за- садничих термінів, як процес, дія, стан, що відповідає різним класифікаціям понять: класифікація частин мови за категорійною ознакою, класифікації предикатів за семантикою і за аспектуальними ознаками. 3. Термінознавство як окрема міждисциплінарна галузь знань має влас- ний поняттєвий апарат і: • позначає терміном процесТ загальнофілософську категорію, що опи- сує послідовне змінювання // змінення предметів і явищ позамовної дій- сності. Таке розуміння дуже близьке до мовознавчого поняття “процес” як категорійної ознаки, якою наділені всі дієслова; 88 Термінологічний вісник. 2011, № 1 М. Д. Гінзбург • позначає терміном станТ сукупності наявних у певний момент часу значень характеристик предмета, що відповідає природничо-технічному розумінню цього поняття; • виділяє в процесах позамовної дійсності фази поступового нагрома- дження кількісних змін (діїТ) та фази “стрибка” з одного стану в інший за нескінченно (нехтовно) малий проміжок часу (подіїТ), що відповідає філо- софському розумінню еволюції та революції. Поняття “подіяТ” дуже близь- ке до аспектологічного поняття “подіяА” — це практично однакові ситуації позамовної дійсності, а поняттю “діяТ” в аспектології відповідають два по- няття – “процесА” та “станА”. 4. У разі вживання в наукових статтях, підручниках, науково-по пу ляр- них розвідках термінів процес, дія, подія, стан потрібно чітко усвідомлюва- ти, у якому значенні їх використано, і для зручності читачів зазначати це в тексті. 1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь, 2005. — 1728 с. 2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. — К., 1992. — 224 с. 3. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. — К., 2004. — 400 с. 4. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять) — К., 1997. — 256 с. 5. Гінзбург М. Щодо засадничих понять, пов’язаних з подаванням процесів // Вісник нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. — 2010. — № 676. — С. 8–14. — Режим доступу: http://www.lp.edu.ua/tc.terminology/ TK_Wisnyk559/TK_wisnyk559_ginzburg.htm. 6. Глагол // Единая коллекция цифровых образовательных ресурсов. Энциклопедия “Кругосвет” [Эл. ресурс]. — Режим доступа: http://files.school-collection.edu.ru/ dlrstore/ab9a62f0-0af4-f224-5aa5-89d1726e6f0c/1007615A.htm. 7. Зализняк А. А. Введение в русскую аспектологию / А. А. Зализняк, А. Д. Шмелев. — М., 2000. — 222 с. — (Studia Philologica). 8. Калько М. Аспектуальнi класи українського дієслова на тлі класів З. Вендлера // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 17–26. — Режим доступу: http://dspace.nbuv. gov.ua:8080/dspace/bitstream/handle/123456789/6048/03-Kalko.pdf?sequence=1. 9. Калько М. Аспектуальність: категоризація, класифікація і репрезентація в сучасній українській літературній мові. — Черкаси, 2008. — 384 с. 10. Калько М. Універсальна категорія аспекту в українському етноваріанті // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна. — 2004. — Вип. 34. — Ч. І. — С. 81–87. – Режим дос- тупу: http://www.anthropos.org.ua/jspui/bitstream/123456789/1158/1/Kalko_81-87.pdf. 11. Канделаки Т. Л. Системы научных понятий и системы терминов // Вопросы раз- работки механизированной информационно-поисковой системы. — М., 1965. — Вып. 3. — С. 51–90. 12. Кияк Т. Фахові мови як новий напрям лінгвістичного дослідження // Іноземна філо- логія. — 2009. — Вип. 121. — С. 138–141. 13. Кутня Г. До питання класифікаційних критеріїв предикатів у мовознавчій літературі // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. — Донецьк, 2009. — Вип. 18 – С. 75–80. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ls/2009.../18.15_kutnya_predykaty.pdf. 14. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы, структура. — М., 2009. — 256 с. 15. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы тео- рии и методики. — М., 1961. — 158 с. 89Термінологічний вісник. 2011, № 1 Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві 16. Мала філологічна енциклопедія / Уклали: О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К., 2007. — 478 с. 17. Моргунюк В. С. Зауваження щодо опрацювання державних стандартів з науково-тех- нічної термінології: Препр. — К., 1993. — 32 с. 18. Мустайоки Арто. Понятие аспектуальности в новом свете // Русский язык: истори- ческие судьбы и современность: II Междунар. конгресс исследователей русского языка [Эл. ресурс]. — Москва, 18.03.2004. — Режим доступа: www.helsinki.fi/~mustajok/ pdf/ponjatie_aspektual'nosti.pdf. 19. Падучева Е. В. Опыт систематизации понятий и терминов русской аспектологии // Russian Linguistics. — 1998. — V. 22. — С. 35–58. – Режим доступа: lexicograf.ru/files/ Asp_rasp.pdf. 20. Падучева Е. В. Структура события: семантические роли, аспектуальность, каузация // Научно-техническая информация. — 2009. — Серия 2. — № 6. — С. 38–45. — Режим доступа: lexicograf.ru/files/event-structure_rus.pdf. 21. Перхач В. Дія — діяння // Науково-технічне слово. — 1995. — № 1 (4). — С. 88–118. 22. Рицар Б. Російсько-український та українсько-російський словник з радіоелектро- ніки. — Львів, 1995. — 608 с. 23. Семиколенова Е. И. Фазовость как одна из основных характеристик процесса // Куль- тура народов Причерноморья. — 2004. — № 54. — С. 68–73. – Режим доступа: http:// www.nbuv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp54/knp54_68-73.pdf. 24. Смаль-Стоцький С. Граматика руської мови / Уложили С. Смаль-Стоцький, Ф. Гарт- нер. — Відень, 1914. — 202 с. 25. Соколова С. О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. — К., 2003. — 285 с. 26. Татевосов С. Г. Акциональность: типология и теория // Вопросы языкознания. — 2005. — № 1. — С. 108–141. — Режим доступа: files.istorichka.ru/FTP/Periodika/ Voprosy.../2005/2005_1.pdf 27. Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та ви- значення понять. – ДСТУ 3966-2009. — К., 2009. — 32 с. 28. Термінологічна робота. Словник термінів. Частина 1. Теорія та використання (ISO 1087-1:2000, IDT). — ДСТУ ISO 1087-1:2007. — К., 2009. – 36 с. 29. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення по- нять. – ДСТУ 3966-2000. — К., 2000. — 32 с. 30. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV– XVIII ст.: У 2 т. — К.; Нью-Йорк, 2002–2003. — Т. 1. — 2002. — 512 с.; Т. 2. — 2003. — 512 с. 31. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (спів- голова), М. П. Зяблюк та інші. — К., 2004. — 824 с. 32. Шинкарук В. Д. Модус і диктум у структурі речення: Автореф. дис. … докт. філол. наук: 10.02.01 “Українська мова”. — К., 2003. – 31 с. — Режим доступу: www.nbuv.gov. ua/portal/natural/npnau/shynkaruk.pdf. M. Ginzburg USE OF TERMS PROCESS, ACTION, EVENT, STATE IN LINGUISTICS AND IN THE TERMINOLOGY SCIENCE It has been shown that the terms process, action, event, state denote different concepts extralinguistic reality in various branches of linguistics and in the terminology science. There- fore, scientific and educational publications should clearly define in which sense these terms are used. K e y w o r d s: term, definition, predicate, terminology science, aspectology.

Терміни процес, дія, подія, стан у мовознавстві та термінознавстві

Institution

Ähnliche Einträge