Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів

У статті окреслено механізми формування явища концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів та проілюстровано їх на прикладах. Здійснено порівняльний аналіз дефініцій лінгвістичних термінів, засвідчених у лексикографічних джерелах та в метамовленні вітчизняних і зарубіжних лінгвістів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Ляшук, Н.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2011
Назва видання:	Термінологічний вісник
Теми:	Галузеве термінознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51167
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів / Н.А. Ляшук // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 101-119. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51167
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-511672013-11-19T03:07:24Z Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів Ляшук, Н.А. Галузеве термінознавство У статті окреслено механізми формування явища концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів та проілюстровано їх на прикладах. Здійснено порівняльний аналіз дефініцій лінгвістичних термінів, засвідчених у лексикографічних джерелах та в метамовленні вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. The article describes the mechanisms of conceptual polysemy’s formation of linguistic terms and illustrates it with examples. The comparative analysis of linguistic term’s definitions, certified in the lexicographical sources and metaspeech of native and foreign linguists was made. 2011 Article Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів / Н.А. Ляшук // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 101-119. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51167 161.2.81’373.46:81’23 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Галузеве термінознавство Галузеве термінознавство
spellingShingle	Галузеве термінознавство Галузеве термінознавство Ляшук, Н.А. Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів Термінологічний вісник
description	У статті окреслено механізми формування явища концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів та проілюстровано їх на прикладах. Здійснено порівняльний аналіз дефініцій лінгвістичних термінів, засвідчених у лексикографічних джерелах та в метамовленні вітчизняних і зарубіжних лінгвістів.
format	Article
author	Ляшук, Н.А.
author_facet	Ляшук, Н.А.
author_sort	Ляшук, Н.А.
title	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
title_short	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
title_full	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
title_fullStr	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
title_full_unstemmed	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
title_sort	причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Галузеве термінознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51167
citation_txt	Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів / Н.А. Ляшук // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 101-119. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT lâšukna pričiniviniknennâkonceptualʹnoíbagatoznačnostílíngvístičnihtermínív
first_indexed	2025-07-04T13:10:41Z
last_indexed	2025-07-04T13:10:41Z
_version_	1836722047046123520
fulltext	101Термінологічний вісник. 2011, № 1 УДК 161.2.81’373.46:81’23 Н. А. ЛЯШУК (Сімферополь, Україна) ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ БАГАТОЗНАЧНОСТІ ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ У статті окреслено механізми формування явища концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів та проілюстровано їх на прикладах. Здійснено порівняльний аналіз дефініцій лінгвістичних термінів, засвідчених у лексикографічних джерелах та в метамовленні вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. К лю ч о в і с л о в а: лінгвістичний термін, концептуальна багатозначність, мета- мовлення, словник. © Н. А. ЛЯШУК, 2011 Точність як ознака наукової мови тісно пов’язана з точністю терміно- вживання. Прискорений розвиток науки, підвищення її соціальної ролі і, як наслідок, колосальне зростання наукової інформації гостро поставили пе- ред сучасною наукою проблему унормування та кодифікації термінології. Наука й виробництво постійно збільшують загальний обсяг термінології, вводячи до наукового обігу нові й нові терміни та номенклатурні знаки, що суттєво ускладнює наукове спілкування. Пильна увага сучасної лінгвістики до проблем термінології — це при- родне прагнення науки підпорядкувати й зробити керованою стихію термі- новживання. Адже лінгвістика — наука, покликана і здатна це зробити. Але чи все гаразд у термінології власне лінгвістики? На жаль, ні. Лінгвісти від- чувають гостру необхідність побудови чітких визначень термінів, створення струнких терміносистем. Такі терміни, як знак, інформація, текст, стиль, мова, зазначають мовознавці, не мають загальноприйнятого розуміння, ви- користовуються в різних значеннях, і це, звичайно, ускладнює наукове спілкування [11, с. 138]. Концептуальна багатозначність термінів, а також їх поняттєва невизна- ченість може бути наслідком теоретичного невирішення проблеми, пояс- нюватися співіснуванням різних точок зору на той самий об’єкт, що часто трапляється в сучасній науці. Звичайно, це ускладнює наукове спілкування. Ще в 1988 р. Б. М. Головін наголошував: “Усунути подібну багатозначність чи невизначеність терміна може лише сама наука…” [11, с. 139]. На нашу думку, лише у XXI ст. з’явилася можливість вирішити цю проблему завдяки новому напряму лінгвістики — науковій лінгвоконцептології, або когнітивній термінології (див. В. Л. Іващенко [24, с. 4]). Проблеми сучасного термінознавства розглядаються в працях В. М. Лей- чика [32], С. В. Гриньова [13], З. І. Комарової [27], В. Л. Іващенко [24], Л. В. Іві- ної [21], Л. О. Манерко [34], С. Л. Мішланової [36], В. Ф. Новодранової [38], В. Д. Табанакової [51] та ін., у яких із когнітивної точки зору про ана лі зо- вано метафоричне термінотворення, семантика терміно еле мен тів та 102 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук термінологічних моделей, а також окремі аспекти впорядкування терміно- систем. Із когнітивних позицій проблема багатозначності тісно пов’язана із взаємодією мови, мислення й дійсності, тотожності й відмінності, симе- трії та асиметрії. У зв’язку з цим дослідження явища концептуальної бага- тозначності з позицій сучасної антропоцентричної лінгвістики дозволить частково вирішити дискусійне питання “небажаної” багатозначності тер- мінології в лінгвістичному дискурсі, а також виробити рекомендації щодо фахового, логічно обґрунтованого формулювання дефініцій лінгвістичних термінів у словниках. Мета нашої статті — порівняти дефініції тих самих лінгвістичних термі- нів, зафіксовані в лексикографічних джерелах та засвідчені в метамовленні вітчизняних і зарубіжних мовознавців, розкрити зміст явища концептуаль- ної багатозначності та з’ясувати причини його виникнення. Насамперед зазначимо, що термін існує у двох сферах — фіксації та функціонування [33, с. 43]. Отже, термін живе у двох вимірах: статичному та динамічному. Термін у статиці — це термін, зафіксований у словниках, до- відниках, енциклопедіях. Терміни в динаміці — це терміни, що функціону- ють у текстах. У першому випадку термін усвідомлюється як вільний від різ- них контекстуальних впливів, обмежений морфологічною формою, як та- кий, що має чітку дефініцію, іншими словами, він не функціонує. У другому випадку він динамічний, тому що реалізує закладену в усіх мовних одиницях властивість варіативності, не обмежений морфологічною формою, інколи конотує в контексті, завдяки чому здебільшого не вимагає чіткої дефініції, тобто він функціонує. Відомий термінолог А. В. Лємов наголошує, що кіль- кість праць, у яких досліджено терміни в тому вигляді, як їх зафіксовано у словниках, набагато більша за кількість досліджень, присвячених специфіці функціонування терміна в тексті [33, с. 33]. Основну увагу, вважає К. Д. Діб- рова, надано терміну у сфері фіксації, а сфера функціонування нерідко вва- жається несуттєвою [16, с. 61]. Але не враховувати сферу функціонування термінів неможливо, тому що це, на думку В. П. Даниленко, найбільш при- родне вживання термінології, це те основне джерело, де з’являються нові терміни, де вони набувають обґрунтування та право на життя [14, с. 41]. Саме у процесі функціонування, зауважує А. В. Лємов, виникають ти- пові ситуації, що порушують симетрію мовного знака-терміна (виникнення синонімів, розвиток полісемії, омонімії), саме тут наукові термінологічно- поняттєві системи еволюціонують, а іноді й революціонують [33, с. 33]. Отже, окреслити систему понять певної науки, класифікувати, системати- зувати термінологію, за спостереженнями дослідника, можливо лише, ви- вчаючи терміни в природному для них середовищі, тобто в наукових тек- стах, адже лише в процесі функціонування наукового терміна виявляється діалектика відношень між елементами його системи, які можуть перебувати у статиці чи змінюватися [Там само, с. 33–34]. Для нашого дослідження особливо важливо розглянути динаміку по- няття того чи того терміна. Адже динамічний стан поняття передбачає, за словами А. В. Лємова, нестійкість його змістових ознак, можливість квалі- фікувати денотат за різними поглядами, наявність полісемії терміна, не- 103Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів чіткість його змісту, різноплановість дефініцій. Відтак у лінгвістичній тер- мінології варіанти з динамікою поняття, в різноманітних комбінаціях зі станом експонента та денотата будуть переважати. Це пов’язано з тим, що наукове знання про сутність багатьох лінгвістичних реалій змінюється бук- вально на очах, не кажучи вже про різноманітне трактування властивостей цих реалій, що формує їх поняттєві характеристики [Там само, с. 34]. Лише термінологія у сфері функціонування відображає дійсний стан системи на- укових понять, яка ґрунтується на певному світобаченні вченого і складає сутність наукової концепції. А концепція своєю чергою може належати певній лінгвістичній школі, певному напряму чи навіть характе ризувати погляди одного вченого. І цей оригінальний, концептуальний погляд на змістову організацію того чи того наукового терміна може відрізнятися від наукових концепцій інших учених-лінгвістів. Отже, явище кон цептуальної багатозначності лінгвістичного терміна (так само як і будь-якого іншого терміна в гуманітаристиці) необхідно досліджувати лише у сфері його функціонування в науковому тексті. Це явище відзначається багатьма термінологами як об’єктивне і як не- переборна ознака наукового терміна (див. праці М. Б. Гвішиані, Л. М. Алєк- сєєвої, С. Л. Мішланової, І. С. Куликової, Д. В. Салміної) [9, с. 297; 1, с. 165; 30, с. 31], що дозволило Н. З. Котеловій наголосити на тому, що “варіатив- ність розуміння терміна — явище не тільки поширене, але й більш пошире- не, ніж варіантність термінів”, і визнати думку про однозначність термінів “поширеною помилкою” [28, с. 36–37]. Ще радикальніша позиція Б. Ю. Го- родецького: “семантична нечіткість” терміна — його “природна озна- ка” [18]. О. С. Ахманова пов’язує це явище з розходженням метадіалектів і навіть ідіолектів (СЛТ, с. 4). В. П. Даниленко пише про протиріччя об’єк- тивного й суб’єктивного в термінології. Об’єктивне пов’язане з наявністю відповідного мовного явища, факту, процесу; “суб’єктивне, свідоме <...> привноситься дослідником, який визначає, уточнює межі змісту спеціаль- ного поняття, названого певним терміном” [15, с. 58]. Практично будь-який термін, на думку І. С. Куликової та Д. В. Салміної, якщо він позначає не конкретне явище мови, а передбачає узагальнення, абстракцію, отримує ве- лику кількість різноманітних змістових наповнень. Ця принципова можли- вість терміна наповнюватися різним змістом відрізняє термін від загально- вживаного слова, значення якого обмежене узусом (нормою вживання в певному колективі) й реалізується в певних моделях контекстів, у певній сполучуваності. Для терміна узуальною (метадіалектною) є концептуальна багатозначність (курсив наш — Н. Л.) [30, с. 33–34]. Пор., наприклад, лексикографічну фіксацію терміна лексема та його функціонування в лінгвістичних працях. Лексикографічна фіксація: МФЕ: “одиниця лексичного рівня мови, слово в усій сукупності його лек- сичних значень та взаємопов’язаних форм” (МФЕ, с. 212) (одне значення); ССЛТ: “словникова одиниця, що розглядається у всій сукупності своїх співвідносних і взаємозалежних один з одним форм і значень; слово як структурний елемент мови” (ССЛТ, с. 117) (одне значення); 104 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук ЛЕ: “абстрагована одиниця лексичного рівня системи мови в сукупнос- ті всіх лексико-семантичних варіантів, яка характеризується формально- граматичною й семантичною єдністю” (ЛЕ, с. 322) (одне значення); СЛТ: “слово як структурний елемент мови, слово-тип (на відміну від слова-члена, тобто словесної одиниці, що виділяється у процесі мовлення”; “будь-яка одиниця семантичного рівня, семантичний зміст якої не можна вивести ні з її синтаксичної побудови, ні з семантики її складників” (СЛТ, с. 214) (два значення); УМЕ: “слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови — на відміну від слова в його конкретних реалізаціях (слово- формах, слововживаннях, ‘словозначеннях’ — окремих значеннях полі се міч- ного слова)” (УМЕ, с. 322) (одне значення); DLP: “термін, що використовується деякими лінгвістами для позна- чення мінімальної одиниці в семантичній системі мови” (DLP, с. 276) (одне значення); DLTAL: “найменша одиниця в системі мови, яку можна виділити з-поміж інших подібних одиниць” (DLTAL, с. 303) (одне значення); ELL: “в морфології — лексема як мовний знак, як будь-яка іменникова, дієслівна, прикметникова основа слова” (ELL (5), с. 57) (одне значення). Ми бачимо, що в лексикографічних працях термін лексема здебільшого зафіксовано як однозначний, синонімічний до металексеми слово. Тепер розглянемо функціонування цього терміна в лінгвістичних працях. Тут його досить часто використовують у значенні “одиниця плану виражен- ня”, і тоді слово стає єдністю лексеми (форми) і значення (семеми). У такому сенсі термін використовується у працях В. Г. Гака, Є. М. Верещагіна та В. Г. Кос- томарова, що пояснюється специфікою етнолінгвістичного та порівняльного підходів до слова. Наприклад, у висловленні “З перебігом часу лексема може змінюватися, а семема зберігатися і навпаки: за “Етимологічним словником української мови” (ЕТМС, (1), с. 52) язъбука азъбукы азбука — лексема змі нилася фонетично, але семема залишилась тією самою”. Термін лексема тут використано в значенні, не зафіксованому в лексикографічних джерелах, од- нак такому, яким послуговуються історики мови або дослідники з порівняль- ного мовознавства [30, с. 31]. Пор. також визначення терміна лексема за пра- цями російських, українських та іноземних мовознавців: І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська: “слово, розглядане як одиниця слов- никового складу мови в сукупності його конкретних граматичних форм і пов’язаних із цими формами флексій, а також можливих конкретних зна- ченнєвих варіантів. З цього погляду вона являє собою абстрактну двобічну одиницю словника, єдність форм і значень, притаманну тому самому слову в усіх його вживаннях. На тлі абстрактнішого поняття “слово” термін “лек- сема” уможливлює розмежування парадигматичних властивостей слова (це відображає саме термін “лексема”) і його синтагматичних властивостей (їх виокремлює термін “словоформа”). Тому проблеми парадигматичного ото- тожнення слів насамперед пов’язані з поняттям лексеми” [7, с. 37]; М. П. Кочерган: “слово як сукупність усіх його форм та значень, як структурний елемент мови” [29, с. 428]; 105Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів В. В. Виноградов: “лексична одиниця мови як система форм та функ- цій, що усвідомлюється на тлі структури мови в цілому” [4, с. 57]; О. І. Смирницький: “залишивши за терміном “слово” більш загальне значення, позначати слово як те саме у різних словоформах терміном лексе- ма; форма як така є протилежною саме лексемі, тоді як слову як системі словоформ протистоїть те, що може бути названо формальним рядом, який також є системою словоформ, але об’єднаних не за ознакою тотожності лексеми, а за ознакою тотожності форми” [47, с. 20]; А. А. Залізняк: “слово як одиниця словника, тобто як двостороння по- затекстова одиниця мови, що виникає на основі аналізу всіх текстів цієї мови” [19, с.20]; Ю. Д. Апресян: “слово в одному з його значень; лексема, а не слово, є ре- альною лексичною одиницею мови, адже як норма кожне багатозначне слово використовується у вислові в тому чи тому зі своїх значень; на відміну від зна- чення, лексема — багатобічна одиниця мови: у неї є фонетична оболонка, зна- чення та синтактика (особливості сполучуваності)” [2, с. XXXIII]; Дж. Лайонз: “ми введемо термін — лексема — для позначення більш “абстрактних” одиниць, реально представлених різними флективними “формами” відповідно до вимог синтаксичних правил, що беруть участь в утворенні речень” [31, с. 211]; Бенжамін Лі Ворф: “слово чи основа як одиниця словника і як частина, що одержана шляхом аналізу чи абстрагування слів у реченні” (SWBLW, с. 132). Отже, спостерігаємо явище не узуальної лексичної полісемії, а кон- цептуаль ної неоднорідності змісту слова, тобто явище концептуальної ба- гатозначності. У лінгвістичній термінології, на відміну від технічної, є чимало суто аб- страктних понять, таких як граматика, дискурс, зміст, знак, значення, інфор- мація, концепт, метод, мова, мовлення, парадигматика, речення, семантика, синтагма, синтагматика, слово, стиль, текст, термін, термінологія та ін. Наведемо концептуальні значення деяких із цих термінів, засвідчені в мета- мовленні вітчизняних та зарубіжних учених-лінгвістів, порівнюючи їх із лексикографованими значеннями. Яскравим прикладом концептуальної багатозначності може бути також слово термін. Пор. лексикографічну фіксацію цього слова: БЭС: “слово чи словосполучення, що позначає поняття спеціальної га- лузі знання або діяльності” (БЭС, с. 308) (одне значення); ЛЕ: “це слово чи сполука, що позначає поняття спеціальної сфери спіл- кування в науці, виробництві, техніці, мистецтві, у конкретній галузі знань чи людської діяльності, тобто є “одиницею мови спеціального призначен- ня” (ЛЕ, с. 736) (одне значення); МФЕ: “слово чи словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі” (МФЕ, с. 409) (одне значення); СЛТ: “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної тощо) мови, що створюється (приймається, запозичується тощо) для точного 106 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів” (СЛТ, с. 474) (одне значення); ССЛТ: “слово чи словосполучення, що точно позначає те чи інше по- няття та використовується в науці, техніці, мистецтві” (ССЛТ, с. 357) (одне значення); УМЕ: “слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо” (УМЕ, с. 682) (одне значення); DLL: “у формальній логіці — парасольковий загальний термін для влас- них імен, що позначають конкретних людей, тварин тощо, та предикатів, що приписують певні властивості конкретним особам з власними іменами” (DLL, с. 1186) (одне значення); ELL: “вербальне визначення загального поняття в спеціальній пред- метній галузі (ISO 1087-1)” (ELL, с. 581). Бачимо, що в мовознавчих словниках та енциклопедіях лексема термін зафіксована як однозначна, визначення фактично тотожні (крім одного) та зовсім не відображають усіх відтінків змістового наповнення цього багато- гранного поняття. Однак зафіксоване в лексикографічних джерелах як моносемічне, сло- во термін може мати різні концептуальні значення, ініційовані науковими концепціями тих чи тих учених. Так, у своїй монографії відомі вчені- лінгвісти Б. Н. Головін, Р. Ю. Кобрін, ілюструючи явище концептуальної багатозначності терміноодиниць, яке вони назвали авторською багато- значністю, на прикладі металексеми термін, окреслили такі її значення: термін — “принципово однозначна лексична одиниця”; “лексична одини- ця, що має обмежену сферу поширення”; “лексична одиниця, що має де- фініцію” [11, с. 51]. Далі наведемо визначення досліджуваної одиниці у працях мовознавця, який став одним із засновників вітчизняного термінознавства, — О. О. Ре- форматського: “Терміни — це слова, обмежені своїм особливим призначен- ням; слова, що прагнуть бути однозначними (курсив наш — Н. Л.) як точне вираження понять та називання речей” [44, с. 110–111]. Пізніше Г. О. Винокур писав, що терміни — це “не особливі слова, а лише слова в особливій функції” [5, с. 84]. У Т. Л. Канделакі знаходимо таке визначення терміна: “Термін розуміємо як слово чи словосполучення лексикалізоване, що вимагає побудови дефіні- ції для встановлення свого значення у відповідній системі понять” [25, с.7]. Необхідно зазначити, що термін термін загальнонауковий. А. В. Суперан- ська, Н. В. Подольська, Н. В. Васильєва виділяють такі його значення, що актуалізуються у професійному мовленні представників різних наук: 1) тер- мін — це будь-яке слово (а точніше — поняття, співвіднесене з будь-яким словом), якщо йому дана чітка дефініція (у мові вчених-логіків), 2) термін – це скорочення дефініції (у працях деяких філософів), 3) термін — будь-яке спеціальне слово, пов’язане з наукою і виробництвом, незалежно від похо- дження і наявності у нього дефініції (у мові соціологів), 4) термін — будь- яке слово, пов’язане з тією чи тією професією (з мовлення представників професійного знання) [49, с. 11–12]. 107Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів У відомій монографії В. М. Лейчика “Термінознавство: предмет, мето- ди, структура” можна знайти такі визначення лексеми термін: “лексична одиниця певної мови спеціального призначення, що позначає загальне — конкретне або абстрактне — поняття теорії конкретної спеціальної галузі знання чи діяльності” [32, с. 31–32]. С. В. Гриньов визначає термін як “номінативну лексичну одиницю (сло- во чи словосполучення) спеціальної мови, прийняту для точного наймену- вання спеціальних понять” [13, с. 33]. В. А. Татаринов у підручнику “Теорія термінознавства” вказує на те, що термін може бути визначений як “мовний знак (слово чи словосполучення), співвіднесений зі спеціальним поняттям, явищем чи предметом” [52, с. 157]. В. П. Даниленко наводить 19 визначень металексеми термін із різних слов ників і праць та наголошує на тому, що термін у лінгвістиці має рекорд- ну кількість визначень і може слугувати прикладом різного визначення як наслідку різного розуміння різними авторами (науковими школами) тих са- мих явищ, тобто прикладом явища концептуальної багатозначності (курсив наш — Н. Л.) [15, с. 83–86]. Пор. також визначення лексеми термін у працях українських та зару- біжних мовознавців: І. С. Квітко: “термін слугує не лише представником поняття у мовленнє- вій практиці, але й засобом встановлення його зв’язків, передачі та адекват- ного сприйняття інформації, зосередженої у взаємозв’язаних термінах; тер- мін є не лише представником наукового поняття в мовленні, але й засобом для осмислення особливостей цього поняття, встановлення його зв’язків; термін — точний носій інформації про наукове поняття; термін є представ- ником наукового поняття в мовленні, результатом закріплення логічної ка- тегорії у словесній формі” [26, с. 3, 19, 20]; В. М. Овчаренко: “термін — це семіотично цілісна одиниця, один мовний знак, тоді як визначення представляє собою вільне поєднання знаків.., значен- ня якого безпосередньо випливає зі значення компонентів і тієї структурної чи структурно-семантичної моделі, за якою вони поєднуються” [40, с. 24]; Е. Ф. Скороходько: “термін — це слово чи усталене словосполучення, яке виражає спеціальне поняття науки, техніки або іншої галузі людської діяльності та має дефініцію, яка розкриває ті ознаки цього поняття, що є релевантними саме для цієї галузі, та характеризується такими ознаками: співвіднесеність зі спеціальним поняттям; відтворюваність; наявність дефі- ніції, яка вміщує термін у відповідну термінологічну систему” [45, с. 7]; М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик: “терміном називається спеціальне слово, яке вживається для точного означення певного поняття з якої-небудь галузі знання” [18, с. 71]; Р. Теммерман: “у Канадській школі термін — це те, з чого починається термінологічний аналіз; Празька й Радянська школи підтримують погляди Ф. Соссюра на термін як єдність змісту (поняття) і форми (назви); терміни залежні від контексту: значення терміна — це концепт” [55, с. 19, 20]. Отже, є всі підстави стверджувати, що в межах системної парадигми, коли термін розглядають лише як елемент системи, неможливо дослідити 108 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук концептуальну багатозначність терміна, а також питання “глибинних меха- нізмів використання наявних мовних одиниць для найменування нових об’єктів чи явищ дійсності, які досі залишаються відкритими” [53, с. 568]. Явище концептуальної багатозначності не оминуло й термін термі- нологія. Пор. його лексикографічну фіксацію в лінгвістичних словни- ках: ЛЕ: “система слів і сполук, що позначають коло понять спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, мистецтві тощо”; “розділ лексикології, що вивчає терміносистеми мови, принципи їхньої організації, механізми творення термінів, вимоги до них, а також розв’язує прикладні завдання кодифікації терміносистем і їхніх відповідників у різних мовах” (ЛЕ, с. 738) (два значення); МФЕ: “система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, життя або сукупність термінів певної мови”; “розділ лексикології, що досліджує терміни різних галузей знань” (МФЕ, с. 410) (два значення); СЛТ: “сукупність термінів певної галузі виробництва, діяльності, знання, що утворює особливий сектор (шар) лексики, який найлегше піддається сві- домому регулюванню та впорядкуванню” (СЛТ, с. 474) (одне значення); ССЛТ: “сукупність термінів певної галузі знання, виробництва, діяль- ності” (ССЛТ, с. 357) (одне значення); УМЕ: “сукупність термінів, що обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять: мистецтво, техніку, виробництво тощо”; “розділ лексикології, що займається загальнотеоретичними питаннями тер- міна” (УМЕ, с. 683) (одне значення); DLL: “сукупність технічних термінів наукової системи, яка відрізняєть- ся від повсякденного використання тим, що терміни визначаються саме в межах конкретної системи” (DLL, с. 1186) (одне значення); DLTAL: “спеціальні лексичні одиниці, що функціонують в конкретній галузі знання” (DLTAL, с. 545) (одне значення); ELL: “сукупність знаків окремо взятої спеціальної мови”; “наукова дисципліна, що досліджує структуру, формування, розвиток, використання та управління термінологією в різних спеціальних галузях” (ELL (11), с. 578) (два значення). Пор. лексикографічні визначення терміна термінологія з визначеннями цього ж терміна в метамові вітчизняних та зарубіжних мовознавців: С. Квітко: “наука про терміни <...> сукупність термінів, термінологічна система” [26, с. 21]; О. В. Суперанська, Н. В. Подольська, Н. В. Васильєва: “сукупність або деяка невизначена низка термінів-слів узагалі; сукупність термінів (понять і назв) тієї чи тієї галузі знання; вчення про утворення, склад і функціону- вання термінів узагалі; вчення про утворення, склад і функціонування тер- мінів певної галузі знання, що вживаються в тій чи тій мові, та їх еквівален- тах в інших мовах” [49, с. 14]; Г. Рондо: “термін термінологія характеризується тим, що він охоплює багато понять та має багато дефініцій залежно від позиції автора. Для мо- вознавства та лексикології це полісемія, для термінології — це омонімічні 109Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів терміни”; “сукупність термінів певної галузі (біохімія) чи дисципліни (лінг- вістика); методи добору й класифікації термінів, створення неологізмів, по- ширення термінів; наука, об’єкти якої мають лінгвістичний характер, однак багатодисциплінарна галузь, що інтегрує в собі поряд із лінгвістикою логіку, онтологію, класологію, інформатику” [57, с. 1, 13–14 ]; Дж. Сейгер: “система понять і термінів спеціальної мови чи глосарій, тобто систематична добірка понять і термінів; вивчення термінів спеціаль- ної мови та системної організації цих термінів, тобто лексикологія спеці- альної підмови; вивчення загальних лексичних рис спеціальних підмов уза- галі” [58, с. 73]; Л. Гоффман: “повний набір мовних явищ, що відбуваються в певній га- лузі комунікації та обмежуються конкретними темами, намірами та умова- ми” [56, с. 16]; Р. Теммерман: “виявлення, збір та опис термінів, які потім можуть бути застосовані з метою якісного розширення комунікації, однак, цю основну мету було підпорядковано вимогам стандартизації; термінологія як наукова дисципліна <...> повинна визначити свої основні поняття і створити теоре- тичну основу власних принципів і методів на за емпіричними дослідження- ми” [59, с. 2, 15]. Відомий мовознавець Е. Ф. Скороходько підкреслює, що неоднознач- ність цього терміна зазначалася в науковій літературі неодноразово, адже ця лексема має кілька дефініцій: “сукупність термінів певної мови” (напр., ан- глійська термінологія); “сукупність термінів певної галузі” (напр., терміно- логія інформатики); “наука про терміни” (але зараз частіше використову- ють інший термін — термінознавство). Ці значення зафіксовано в лексико- графічних працях. Але в жодному словнику немає значень “сукупність невпорядкованих та впорядкованих термінів” та “сукупність тільки впоряд- кованих термінів”, якими часто послуговуються науковці [46, c. 15]. Напри- клад, деякі автори (переважно лінгвісти) сприймають термінологію як су- купність термінів, які реально функціонують у науковій мові та реально за- безпечують можливість професійного спілкування. Проте для термінологів, які переважно займаються систематизацією, кодифікацією, уніфікацією та стандартизацією термінів, термінологія — це сукупність упорядкованих одиниць, утілена в стандарті, покажчику рекомендованих термінів тощо. Ще одним прикладом явища концептуальної багатозначності може бути лінгвістичний термін речення (нині існує понад 600 визначень цього терміна). Пор. його визначення в лексикографічних джерелах та наукових працях: БЭС: “одна з основних граматичних категорій синтаксису, протистав- лена в його системі слову (й словоформі) та словосполученню за формами, значенням та функціями (призначенням)” (БЭС, с. 395) (одне значення); ЛЕ: “одиниця синтаксичного рівня мовної системи, яка є інваріантом конкретних мовленнєвих висловлень і характеризується комунікативною, змістовою й інтонаційною завершеністю” (ЛЕ, с. 621) (одне значення); МФЕ: “мінімальна граматично й інтонаційно оформлена цілісна одиниця мови, яка є головним засобом формування, вираження й 110 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук повідомлення думки, волевиявлення та емоцій людини” (МФЕ, с. 354) (одне значення); СЛТ: “граматично та інтонаційно оформлена за законами певної мови цілісна одиниця мовлення, що є головним засобом формування, виражен- ня та повідомлення думки про певну дійсність та ставлення до неї мовця”; “двокомпонентний синтаксичний комплекс, у якому цілком виразно ви- являються два члени (підмет та присудок) або, в складніших випадках, гру- па підмета та група присудка”; “частина складного речення” (СЛТ, с. 347) (три значення); ССЛТ: “мінімальна одиниця людського мовлення, що є граматично ор- ганізованим поєднанням слів, яке має відому змістову та інтонаційну завер- шеність”; “частина складного речення” (ССЛТ, с. 357) (два значення); УМЕ: “основна синтаксична одиниця, що позначає ситуацію (або взаємопов’язані ситуації), вказує на відношення повідомлюваного до дійс- ності, характеризується неперервністю синтаксичних зв’язків і семантико- синтаксичних відношень, а також є відносно завершеною одиницею спіл- кування та вираження думки” (УМЕ, с. 548) (одне значення); DLР: “найбільша структурна одиниця мовної граматики” (DLР, с. 432) (одне значення); DLL: “одиниця мовлення, побудована відповідно до мовних правил, відносно повна і незалежна щодо змісту, граматичної структури та інтона- ції” (DLL, с. 1059) (одне значення); DLTAL: “найбільша одиниця граматичної організації, до складу якої входять різні частини мови (наприклад, іменники, дієслова, прислівники) та граматичні класи (наприклад, слова, фрази, речення)” (DLTAL, с. 480) (одне значення); О. С. Мельничук: “речення можна визначити як основну знакову оди- ницю мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку — лек- сичних, фразеологічних і синтаксичних — і відзначається внутрішньою ці- лісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення і виділяючись у контексті на єдиному рівні членування” [50, с. 14]; І. Р. Вихованець: “речення є основною синтаксичною одиницею, ос кіль- ки саме в ньому реалізуються найважливіші функції мови: комунікативна (мова як засіб спілкування) і пізнавальна (мова як знаряддя пізнання й відоб- раження дійсності, знаряддя вираження думки)” [6, с. 52]; М. П. Кочерган: “основна синтаксична одиниця, яка являє собою інто- наційно оформлене смислове і граматичне ціле, що формує і виражає окре- му відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності” [29, с. 435]; О. О. Реформатський: “вислів, що вміщує предикативну синтагму” [43, с. 332]; Ю. С. Маслов: “Речення — це мінімальна комунікативна одиниця мови і мовлення” [35, с. 232]; О. С. Широков: “Словосполучення, що вміщують повідомлення, нази- ваються реченням” [54, с. 229]; 111Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів Л. Блумфілд: “Максимальна форма у тому чи тому вислові — це речен- ня… Тому кожен вислів складається з одного чи кількох речень” (BL, с. 158); Бенжамін Лі Ворф: “одиниця, з якою мають справу в галузі досліджен- ня, та що складає частину семасіології і є протилежною слову та лексемі” (SWBLW, с. 126); Б. Блох, Дж. Л. Трейдж: “У певному вислові вираз, що не входить до жодної конструкції з тією чи тією частиною того самого вислову, є речен- ням” (BT, с. 75). Виходить, що термін речення теж концептуально багатозначний. Однією з причин виникнення концептуальної багатозначності є також труднощі, пов’язані з визначенням абстрактних лінгвістичних термінопо- нять. Спроба визначити такі поняття ще більше розмиває межі їх змістової організації. Свідченням цього є відсутність у лінгвістичного терміна чіткої вказівки на єдине найближче родове поняття. Наведемо приклади. Проаналізуємо термінопоняття “звук”, яке має різну інтерпретацію в мовознавчих дослідженнях та лексикографічних джерелах: • “мінімальна одиниця мовленнєвого ланцюга, що є результатом складної артикуляційної діяльності людини, та характеризується певними акустичними й перцептивними (пов’язаними зі сприйняттям мовлення) за- собами” (БЭС, с. 165); • “найменший елемент звукового мовлення, що вимовляється за одну артикуляцію й належить до сегментних засобів членування мовленнєвого потоку”; “в артикуляційному аспекті звук розглядається як скоординова- ний рух органів мовленнєвого апарату”; “в акустичному аспекті звук вивча- ється як коливання”; “звуки є репрезентантами етичного рівня мовлення і відповідають інваріантам звукового мовлення” (ЛЕ, с. 178) (три значення); • “найдрібніша неподільна одиниця, яку утворюють органи мовлення за одну артикуляцію” (МФЕ, с. 144); • “членороздільний елемент вимовного мовлення, що утворюється за до- помогою мовленнєвих органів”; “абстракція першого ступеня безвідносно до всіх можливих у мові позиційним варіантам і всім індивідуальним особливос- тям різноманітних актів відтворення того самого звука” (СЛТ, с. 156–157); • “елемент мовлення, що вимовляється мовленнєвими органами” (ССЛТ, с. 80); • “найдрібніша акустико-артикуляційна одиниця мовлення, конкрет- ний варіант фонеми як звукового інваріанта в системі мови” (УМЕ, с. 201); • “вібруючі хвилі, що викликають збурення тиску й щільності повітря, із частотою в діапазоні від 20 до 20000 коливань в секунду, які можуть бути виявлені органами слуху”; “загальний термін для найменших акустичних або артикуляційних елементів розмовної мови, що взагалі можуть бути сприйняті” (DLL, с. 1094, 1095); • “акустичний результат фізіологічної роботи органів мовлення” (І. С. Куликова, Д. В. Салміна) [30, с. 272]; • “зовнішня форма людської мови”; “звук з боку впливу його на наше духовне життя видається нам <...> засобом зрівнювати душевні потрясін- ня”; “звук у слові є необхідною <...> заміною відповідного образу чи 112 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук поняття; він є представником чогось у поточних справах думки, а тому на- зивається представленням” (О. О. Потебня) [42, с. 62, 64; 41, с. 216]; • “коливання повітря, що сприймаються органами слуху як звуки, що мають висоту, силу, тембр та тривалість” (Б. М. Головін) [10, с. 36]; • “звук може бути мовленнєвим звуком, фоном або фонетичною част- кою: цей термін має два смисли, але він зручний” (К. Л. Піке) (Pi, с. 116). Зведемо всі визначення цього мовознавчого терміна за родовою ознакою до спрощеного корелята абстракції (див. про це [24, с. 103, 179]) — одиниця [мовленнєвого ланцюга, мовлення] / елемент [звукового, вимовного] мовлення, розмовної мови / засіб членування мовленнєвого потоку / рух органів мовленнєвого апарату / коливання [повітря] / репрезентант етичного рівня мовлення / інварі- ант звукового мовлення / абстракція / варіант фонеми / хвиля / результат фізіо- логічної роботи органів мовлення / форма людської мови / засіб / заміна образу [поняття] / представлення / фон / частка (22 компоненти). А тепер за допомогою лінгвістичної абстракції проаналізуємо концеп- туальну багатозначність термінопоняття “текст”, який також має різну ін- терпретацію в мовознавчих дослідженнях та лексикографічних джерелах: • “об’єднана смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основ ними властивостями якої є зв’язність та цілісність” (БЭС, с. 507); • “цілісна семіотична форма лінгвопсихоментальної діяльності мовця, концептуально та структурно інтерпретована, що служить прагматичним посередником комунікації й діалогічно вбудована до семіотичного універ- суму культури” (ЛЕ, с. 715); • “авторський твір або документ, відтворені на письмі чи друком”; “основна частина друкарського набору — без малюнків, креслень, приміток тощо”; “слова до музичного твору”; “у семіотиці та лінгвістиці — послідов- ність знаків (мови або іншої системи знаків), що утворює єдине ціле і стано- вить предмет дослідження для лінгвістики тексту” (МФЕ, с. 406); • “реально висловлене (написане тощо) речення чи сукупність речень (враховуючи уривок усного чи письмового мовлення тієї чи тієї довжини, аж до цілого літературного твору, твору усної творчості тощо), що може, зо- крема, слугувати матеріалом для спостереження фактів тієї чи тієї мови”; “твір мовлення, зафіксований на письмі”; “приблизна сукупність висловів, що відібрані для аналізу”; “вся сума (сукупність) творів мовлення, створе- них колективом носіїв певної мови” (СЛТ, с. 209, 365, 470); • “твір мовлення, що відтворюється на письмі чи друком” (ССЛТ, с. 355); • “писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну по- слідовність висловлень, об’єднаних у найближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному, дистант- ному плані — спільною тематичною і сюжетною заданістю” (УМЕ, с. 679); • “теоретичний термін на позначення формально обмеженого, най- частіше письмового висловлювання, що включає більше одного речення”; “мовна форма вираження комунікативного акту, що визначається індивіду- ально (а) відповідно до прагматичного, внутрішньотекстового критерію ко- мунікативного впливу, що залежить від умов спілкування і відповідає очіку- ванням слухача, і (б) відповідно до внутрішніх текстових функцій, таких як 113Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів сигнали-обмеження, граматичні єдності, домінантна тема тексту та змісто- ва когеренція (макроструктура, тематичний розвиток)” (DLL, с. 1187); • “сегмент усної чи писемної форми мови” (DLTAL, с. 549); • “позначає написаний текст; текст більше ніж випадковий набір ви- словлювань: це показує зв’язність; текст є монологічним простором писем- ності, про що свідчить послідовність” (ELL (11), с. 597–598). • “мовний простір, зафіксований з метою аналізу та опису; зібрання писемних або усних матеріалів” (DLP, с. 481); • “зв’язана послідовність, закінчена і правильно оформлена; деяка за- гальна модель для групи текстів; послідовність висловлювань, що належать одному учаснику комунікації; писемний за формою мовленнєвий твір” (Т. М. Ніколаєва) [37, с. 471]; • “твір мовленнєвотворчого процесу, що цілковито завершений та за- фіксований у вигляді писемного документа, літературно оброблений відпо- відно до цього виду документа, твір, що складається з назви (заголовка) і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, що має певну цілеспрямованість і прагматичну настанову” (І. Р. Гальперін) [8, с. 18]; • “текст <...> як мовленнєво-мисленнєве більш-менш розгорнуте за- вершене (або прагне до завершеності) ціле; найвищим типом тексту є його писемний різновид” (С. Г. Ільєнко) [22, с. 26]; • “з погляду психолінгвістики та сучасної лінгвістики, мовне спілкуван- ня здійснюється текстами; текст — це комунікативно-пізнавальна одиниця, що складається з висловлювань різного типу, об’єднаними складними зміс- товно-формальними відношеннями”; “текст (точніше, текстотип) може роз- глядатися як вища будівельна одиниця мови” (О. Г. Баранов) [3, с. 78, 82]; • “…логіка розвитку науки кінця другого тисячоліття призвела до акти- візації досліджень максимальної одиниці мовленнєвої діяльності — тексту, до вивчення стратегії планування та управління дискурсом у широкому со- ціальному контексті, до розуміння тексту як аргументу, за допомогою якого змінюється картина світу в свідомості реципієнта. ... Онтологічно текст є сукупністю пропозицій, об’єднаних у структуру різними типами зв’язку, єд- ністю прагматичної настанови та певної інформації; гносеологічно текст є відбита й переломлена у свідомості й реалізована у мовній матерії картина реального чи альтернативного можливого світу; епістемічно під текстом можна розуміти рівень мовної системи, засіб утілення й фіксації знань” (З. Я. Тураєва) [52, с. 4–5]; • “у семіотичному розумінні текст — це універсальний спосіб організа- ції твору мистецтва, “генератор смислів” (Ю. М. Лотман); у загальнофіло- логічному розумінні текст — це ціле мовної форми літературного твору; у лінгвістичному розумінні текст — це ... особлива, розгорнута форма здій- снення мовленнєво-мисленнєвого твору” (М. Я. Димарський) [17, с. 23]; • “…матеріальний об’єкт, що є виявом мови й одночасно результат ді- яльності мовця” (Б. Ю. Норман) [39, с. 16]; Тепер зведемо всі визначення термінопоняття “текст” за родовою ознакою до спрощеного корелята лінгвістичної абстракції — послідовність 114 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук знакових одиниць [висловлювань, знаків] / форма лінгвопсихоментальної діяль- ності мовця [вираження комунікативного акту, здійснення мовленнєво-мис- лен нєвого твору] / твір [мовлення, мовленнєвотворчого процесу] / документ / частина друкарського набору / слова / речення / сукупність [сума] речень [ви- словів, творів мовлення, пропозицій] / висловлювання / сегмент форми мови / набір висловлювань / простір [писемності] / зібрання матеріалів / ціле [мовної форми] / одиниця [мови, мовленнєвої діяльності] / аргумент / єдність прагма- тичної настанови та інформації / картина світу / рівень мовної системи / за- сіб втілення і фіксації знань / спосіб організації твору / “генератор смислів” / об’єкт (37 компонентів). Бачимо, що термін текст, на відміну від терміна звук, у фрагментах ме- тамовлення має більшу кількість родових ознак. Отже, лінгвістична абстракція термінопоняття “текст” зорганізована на основі більшої кількості родових ознак, а тому перебуває на вищому щаб- лі в системі ієрархії лінгвістичних термінів, тобто на вищому рівні концеп- туалізації (див. В. Л. Іващенко [24]), її ступінь абстрагування вищий; а лінг- вістична абстракція термінопоняття “звук” має меншу кількість родових ознак, а тому перебуває на нижчому рівні концептуалізації, а отже, її ступінь абстрагування нижчий. Віднаходження ступеня абстрагування того чи того лінгвістичного термінопоняття дає підстави кваліфікувати його активну чи пасивну здатність до системотворення в певному термінолекті, тобто сту- пінь вияву концептуальної багатозначності, що залежить від його когнітив- ної властивості продукувати те чи те значення. Ще одним джерелом багатозначності мовного знака вважається тер- мінологізація, внаслідок якої загальномовне слово розвиває спеціальне значення, і сама лексична одиниця переходить у когнітопростір терміно- логії. Термінологізація є особливо характерною для термінів мовознав- ства, які витворилися на основі загальновживаної лексики. Пор., напри- клад: загальновжив. корінь “частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовина- ми”; “частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі”; перен. “по- чаток, походження чого-небудь” (СУМ (4), с. 292) — лінгв. корінь “непо- хідна чи проста основа, що не містить в собі жодних афіксів — а) за від- ношенням до певного стану мови — морфологічний корінь, чи коренева основа; б) за відношенням до минулих епох його розвитку — етимологіч- ний корінь” (СЛТ, с. 208); загальновжив. гніздо “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”; “перен. до- машнє вогнище, оселя”; “перен. сім’я, рід”; “група рослин, грибів і т. ін.”; “місце висіву кількох насінин або висадження кількох рослин” (ВТС, с. 186) — лінгв. гніздо “група слів, що походять від одного кореня чи об’єднуються сучасними морфологічними або семантичними зв’язками (СЛТ, с. 109) тощо. (Аналіз загальновживаних слів, які розвинули терміно- логічні значення в лінгвістичній галузі знання, ми описали в одній із на- ших попередніх розвідок). “Метамова мовознавства у більшості випадків будується на основі тих самих одиниць, що й мова-об’єкт, тобто має з нею єдину (тотожну) 115Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів субстанцію <...>, як мова опису природної мови, метамова одночасно ви- ступає і як частина природної мови” (БЭС, с. 297). Отже, лінгвістична тер- мінологія в унікальному становищі, якого не знає жодна інша галузь знан- ня. І якщо в структуралістських дослідженнях вивчення процесу терміноло- гізації завершується на констатації факту переходу загальновживаного слова до терміносистеми, то з позицій когнітивно-дискурсивного підходу в до- слідженні цього явища враховується також динаміка змісту мовного знака, пов’язана з особливостями асоціативно-образного мислення вчених-фі ло- логів та продукуванням у їх мовній свідомості нових концепцій, що, власне, й призводить до концептуальної багатозначності терміна. Продуктивним механізмом породження концептуальної багатознач- ності лінгвістичної термінології є метонімічне переосмислення терміна в його власній терміносистемі. Пор., наприклад, метонімічне перенесення за моделлю “об’єкт знання — галузь знання”: астропоніміка — “сукупність назв рельєфних особливостей планет космосу” і “розділ космоніміки, що досліджує особливості функціонування, походження, семантику назв об’єк- тів на поверхні планет чи їх супутників” (ЭСЛТП, с. 28); гаптика — “так- тильна взаємодія, що використовується в комунікативній ситуації як допо- міжний, паравербальний засіб спілкування” і “галузь паралінгвістики, що вивчає особливості тактильної комунікативної взаємодії як супровідного засобу вербального спілкування” (ЛЕ, с. 74) тощо. (Про моделі метоніміч- ного перенесення лінгвістичних термінів також уже йшлося в одній із на- ших попередніх розвідок). Отже, основними причинами виникнення концептуальної багатознач- ності, або змістової невизначеності, термінів є: 1) теоретичне невирішення проблеми, співіснування різних поглядів на той самий об’єкт; 2) формуван- ня й функціонування абстрактних термінопонять та труднощі в їх визна- ченні, пов’язані з відсутністю чітких меж змістової організації цих понять; 3) процеси термінологізації загальновживаної лексики; 4) метонімічне пе- ренесення лінгвістичних термінів у межах їх власної терміносистеми. Якщо традиційно явище багатозначності розглядають як різновид се- мантичних відношень у системі мови (разом із синонімією, омонімією, ан- тонімією тощо), то в когнітивних дослідженнях з’являється можливість ви- вчати семантичні відношення як експлікацію різних етапів термінологізації (розвитку мовного знака в дискурсі) саме завдяки концептуальній багато- значності терміна. Семантичний обсяг термінопоняття може варіюватися, і ця зміна меж семантики терміна — закономірне явище в системі, що розви- вається, тому що терміносистема відображає процес пізнання дійсності, яка постійно змінюється. У руслі сучасного когнітивного термінознавства тер- мін є мовною одиницею, яка народжується, формується та розвиває свій лексико-семантичний потенціал у процесі наукового пізнання світу, пере- ходу від концепту як смислу-цінності для суб’єкта пізнання – розумової ка- тегорії пізнання — до вербалізованого концепту, або концепту-тер міно- поняття (див. В. Л. Іващенко [24]), будучи тісно пов’язаною з тією чи тією теорією або концепцією у відповідній галузі знання та діяльності. Значення терміна в цьому випадку виявляється лише в науковому та професійному 116 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук дискурсах контекстуально, а в словнику цей факт ще не зафіксовано. Отже, в когнітивних дослідженнях з’являється можливість вивчати семантичні відношення як експлікацію різних етапів термінологізації, розвитку семан- тики мовного знака в науковому та професійному дискурсах, у яких від- бувається формування наукових концепцій та здійснюється їх вербаліза- ція у вигляді концептуально зорганізованої, або індивідуально-авторської, сукупності текстів. Дослідження концептуальної багатозначності терміна, а також його розгляд як вербалізованого концепту, сприяє визначенню когнітивної функції тієї чи тієї терміносистеми [32, 63–97], що створює підґрунтя для з’ясування когнітивної проекції процесів термінотворення в різних термі- носистемах, встановлення співвідношення когнітивних можливостей тер- міносистем різних мов та відповідних фрагментів спеціального знання в різних конкретно-наукових картинах світу, прийнятих світовою спільнотою науковців. Навіть зафіксований як моносемічний, термін може мати кілька кон- цептуальних значень. Це дає підстави стверджувати, що в межах системної парадигми, коли термін розглядають лише як елемент системи, неможливо дослідити концептуальну багатозначність терміна, когнітивну функцію тер- міносистеми, а також питання “глибинних механізмів використання наяв- них мовних одиниць для найменування нових об’єктів чи явищ дійсності, які досі залишаються відкритими” [53, с. 568], адже лише аналіз у руслі функціональної та когнітивно-дискурсивної парадигм лінгвістичних до- сліджень дозволить по-новому підійти до вирішення проблеми багато- значності, розкрити лінгвокогнітивні механізми її виникнення. Думка про однозначність терміна є лише ілюзією, адже якщо термін — це слово, нехай і спеціальне, а багатозначність — це одна з найважливі- ших ознак мови, то як би ми не намагалися втиснути термін у межі одно- значності (для зручності користування), за своєю когнітивною приро- дою він залишається багатозначним. Як слово, зауважує О. Х. Султанов, “термін обо в’яз ково буде втягнутий у динаміку лексичної системи і як наслідок <...> розвинеться у ньому багатозначність. Адже ніякими нор- мативними актами слово не можна змусити припинити бути словом” [48, с. 19]. Саме тому концептуальна багатозначність терміна — це не ви- няток, а характерна його ознака, яка повинна обов’язково фіксуватися в лексикографічних працях, відображаючи реальний стан його функціо- нування в наукових концепціях, тобто всю смислову багатогранність ем- пірично реальних авторських дефініцій, із обов’язковим залученням до словникової статті уривків (або сегментів) метамовлення, що ілюструють концептуально контекстуальне вживання того чи того терміна. Однак лексикографування термінів вимагає вирішення ще однієї проблеми — уніфікації терміна, тобто подання поряд із концептуальною багатознач- ністю терміна його дефінітивно випрацьованого поняття. Особливо це стосується тих випадків, коли термін позначає абстрактне явище. Тоді він отримує велику кількість різноманітних значень. Ця проблема вимагає окремого дослідження. 117Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ БЭС — Большой энциклопедический словарь: Языкознание / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — 2-е изд. — М., 1998. — 685 с. ВТС — Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К., 2003. — 1440 с. ЕТМС — Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К., 1982. — Т. 1. — 634 с. ЛЕ — Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. — Полтава, 2010. – 844 с. МФЕ — Скопненко О. І., Цимбалюк Т. В. Мала філологічна енциклопедія. — К., 2007. — 478 с. СЛТ — Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. — М., 1966. — 606 с. ССЛТ — Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов: Пособ. для учителя. — 3-е изд., испр. и доп. — М., 1985. — 399 с. СУМ — Словник української мови: В 11 т. — К., 1970–1980; 1973. — Т. 4. — 840 с. УМЕ — Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000. — 752 с. ЭСЛТП — Энциклопедический словарь-справочник лингвистических терминов и по- нятий. Русский язык: В 2 т. / А. Н. Тихонов, Р. И. Хашимов, Г. С. Журавлева и др.; под общ. ред. А. Н. Тихонова, Р. И. Хашимова. — М., 2008. — Т. 1. — 840 с. DLL — Bussmann Hadumod. Routledge Dictionary of Language and Linguistics. — Lon- don, 2006. — 1304 p. DLP — Crystal D. A Dictionary of Linguistics and Phonetics. — 6th ed. — Oxford, 2003. — 556 р. DLTAL — Richards J., Schmid R. Longman Dictionary of Language Teaching and Applied Linguistics. — London, 2002. — 606 p. ELL — Brown K. Encyclopedia of Language and Linguistics. — Second Ed. — Oxford, 2005. — Vol. 14. — 9000 р. BT — Bloch B., Trager G. L. Outline of linguistic analysis (Special publications of the linguistic society of America). — Baltimore, 1942. — 146 p. BL — Bloomfield L. A set of postulates for the science of language // Language. — 1926. — № 2. — P. 153–154. Pi — Pike K. L. Phonetics: A critical analysis of phonetic theory and a technic for the practical description of sounds. — Ann Arbor: University of Michigan Press, 1944. — 192 p. SWBLW — Language, Thought, and Reality: Selected Writings of Benjamin Lee Whorf. — Cambridge, 1956. — 289 p. 1. Алексеева Л. М., Мишланова С. Л. Медицинский дискурс: теоретические основы и принципы анализа. — Пермь, 2002. — 200 с. 2. Апресян Ю. Д. Лингвистическая терминология словаря // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка: 354 синонимических рядов / Под общ. рук. Ю. Д. Апресяна. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 2003. — 1418, LXIX c. 3. Баранов А. Г. Функционально-прагматическая концепция текста. — Ростов-н / Д., 1993. — 182 с. 4. Виноградов В. В. О формах слова // Исследования по русской грамматике: Избран- ные труды. — М., 1975. — С . 33–50. 5. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. — М., 1993. — 172 с. 6. Вихованець І. Граматика української мови: Синтаксис. — К., 1993. — 368 с. 7. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови: Акаде- мічна граматика української мови / За ред. І. Вихованця. — К., 2004. — 400 с. 8. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М., 1981. — 139с. 9. Гвишиани Н. Б. К вопросу о метаязыке языкознания // Вопросы языкознания. — 1983. — № 2. — С. 64–72. 118 Термінологічний вісник. 2011, № 1 Н. А. Ляшук 10. Головин Б. Н. Введение в языкознание. — М., 1977. — 331с. 11. Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах. — М., 1987. — 104 с. 12. Городецкий Б. Ю. Термин и его лингвистические свойства // Структурная и приклад- ная лингвистика. — Л., 1987. — Вып. 3. — С. 55–77. 13. Гринев С. В. Введение в терминоведение. — М., 1993. — 309 с. 14. Даниленко В. П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов- терминов // Исследования по русской терминологии. — М., 1971. — С. 7–67. 15. Даниленко В. П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. — М., 1977. — 127 с. 16. Диброва К. Ю. Лингвистические термины как объект и предмет исследований // Вестник Ленинградского ун-та. Сер. 2: История, языкознание, литературоведение. — 1986. — Вып. 4–6. — С. 58–62. 17. Дымарский М. Я. Метафора текста // Русский текст. — К., 1993. — 190 с. 18. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. — К., 1965. — Ч. I. — 423 с. 19. Зализняк А. А. Русское именное словоизменение. — М., 1967. — 370 с. 20. Звегинцев В. А. Очерки по общему языкознанию. — М., 1962. — 465 с. 21. Ивина Л. В. Лингво-когнитивные основы анализа отраслевых терминосистем (на примере англоязычной терминологии венчурного финансирования): Учеб.-методич. пособ. — М., 2003. — 304 с. 22. Ильенко С. Г. Синтаксические единицы в тексте: Учеб. пособ. к спецкурсу / ЛГПИ им. А. И. Герцена. — Л., 1989. — 82 с. 23. Ицкович В. П. О словаре новой лингвистической терминологии // Лингвистическая терминология и прикладная топономастика. — М., 1964. — С. 38–52. 24. Іващенко В. Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мис те- цькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології): Моно- графія. — К., 2006. — 328с. 25. Канделаки Т. Л. Семантика и мотивированность терминов. — М., 1977. — 168 с. 26. Квитко И. С. Термин в научном документе. — Львов, 1976. — 127 с. 27. Комарова З. И. О сущности термина: Межвуз. сб. / Редкол.: Б. Н. Головин (отв. ред.) и др. // Термин и слово. — Горький, 1979. — С. 4–12. 28. Котелова Н. З. Семантическая характеристика терминов в словарях // Проблемати- ка определений терминов в словарях разных типов. — М., 1976. — С. 30–45. 29. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник. — К., 2003. — 464 с. 30. Куликова И. С., Салмина Д. В. Введение в металингвистику. — СПб., 2002. — 352 с. 31. Лайонз Д. Введение в теоретическую лингвистику. — М., 1978. — 544 с. 32. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы, структура. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М., 2006. — 256 с. 33. Лемов А. В. Система, структура и функционирование научного термина (на материа- ле русской лингвистической терминологии). — Саранск, 2000. — 192 с. 34. Манерко Л. А. Основы концептуального интегрирования ментальных пространств // Текст и Дискурс: традиционный и когнитивно-функциональный аспекты исследо- вания. — Рязань, 2002. — С. 17–29. 35. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. — М., 1975. — 328 с. 36. Мишланова С. Л. Терминоведение XXI века: история, направления, перспективы // Филологические науки. –2003. — № 2. — С. 94–101. 37. Николаева Т. М. Краткий словарь терминов лингвистики текста // Новое в зарубеж- ной лингвистике. — М., 1978. — Вып. 8: Лингвистика текста. — 479 с. 38. Новодранова В. Ф. Когнитивное терминоведение // Общее терминоведение: Энци- клопедический словарь / Российское терминологическое общество РоссТерм. — М., 2006. — С. 82–84. 39. Норман Б. Ю. Грамматика говорящего. — СПб., 1994. — 229 с. 40. Овчаренко В. М. Структура і семантика науково-технічного терміна. — Харків, 1968. — 71 с. 119Термінологічний вісник. 2011, № 1 Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів 41. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — Воронеж, 1874. — Т. 1. — 161 с. 42. Потебня А. А. Мысль и язык. — К., 1993. — 192 с. 43. Реформатский А. А. Введение в языковедение. — Изд. 4-е. — М., 1967. — 542 с. 44. Реформатский А. А. Что такое термин и терминология? // Вопросы терминологии: Мат-лы Всесоюзн. терминологического совещания. — М., 1961. — С. 49–51. 45. Скороходько Є. Ф. Термін у науковому тексті. — К., 2006. — 99 с. 46. Скороходько Э. Ф. Вариативность и скрытая полисемия в терминологии // НТИ. — Сер.1. — 2003. — № 4. — С. 15–19. 47. Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка. — М., 1957. — 286 с. 48. Султанов А. Х. Слово и термин. Пролегомены к философии имени: историко-фи ло- софские размышления: Монография. — М., 2007. — 207 с. 49. Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая терминология: Вопросы теории. — М., 1989. — 246 с. 50. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис. / За заг. ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — 511 с. 51. Табанакова В. Д. Идеографическое описание научной терминологии: Монография. — Тюмень, 1999. — 200 с. 52. Татаринов В. А. Теория терминоведения: В 3-х т.– М., 1996. — Т.1. Теория термина: история и современное состояние. — 311 с. 53. Тураева З. Я. Лингвистика текста: Лекции. — СПб., 1993. — 38 с. 54. Фурашова Н. В. О когнитивных механизмах развития многозначности слова // Гори- зонты современной лингвистики: Традиции и новаторство: Сб. в честь Е. С. Кубря- ковой. — М., 2009. — С. 568–570. 55. Широков О. С. Введение в языкознание. — М., 1985. — 263 с. 56. Hoffmann L. Towards a Theory of LSP. Elements in a Methodology of LSP Analysis // Fach- sprache. International Journal of Specialized Communication. — Vienna: facultas.wuv, 1979. — vol.1. — P.14 –32. 57. Rondeau G. Introduction a terminologie. — Quebec, 1980. — 129 p. 58. Sager J. A practical course in terminology processing. — Amsterdam / Philadelphia, 1990. — 254 p. 59. Temmerman R. Towards new ways of terminology description. The sociocognitive-appro- ach. — Amsterdam / Philadelphia, 2000. — 276 p. N. Lyashuk THE CAUSES OF RISING OF LINGUISTIC TERM’S CONCEPTUAL POLYSEMY The article describes the mechanisms of conceptual polysemy’s formation of linguistic terms and illustrates it with examples. The comparative analysis of linguistic term’s definitions, certified in the lexicographical sources and metaspeech of native and foreign linguists was made. K e y w o r d s: linguistic terms, the conceptual significance, the metaspeech dictionary.

Причини виникнення концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів

Репозитарії

Схожі ресурси