Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка)
У статті розглянуто проблеми мотивованості мовного знака на матеріалі професіоналізмів, використаних у художній прозі І. Я. Франка. Визначено типи мотивованості. з’ясовано особливості лексико-граматичної співвіднесеності мотиватора й мотивеми. Результати дослідження підтверджують максимальну доречні...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Термінологічний вісник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51174 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) / Н.А. Цимбал // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 173-181. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-51174 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-511742013-11-19T03:07:32Z Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) Цимбал, Н.А. Функціональне термінознавство У статті розглянуто проблеми мотивованості мовного знака на матеріалі професіоналізмів, використаних у художній прозі І. Я. Франка. Визначено типи мотивованості. з’ясовано особливості лексико-граматичної співвіднесеності мотиватора й мотивеми. Результати дослідження підтверджують максимальну доречність використання саме мотивованих назв у терміновживанні й термінотворенні. The problem of motivation of language sign based on the material of professionalisms used in Ivan Franko`s prose is examined in the article. Types of motivation are determined, peculiarities of lexical-grammatical interrelationship of motivator and motivema are elucidated. The results of research confirm appropriateness of using of motivated names in term-using and term-making. 2011 Article Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) / Н.А. Цимбал // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 173-181. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51174 811.161.2’ uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Функціональне термінознавство Функціональне термінознавство |
| spellingShingle |
Функціональне термінознавство Функціональне термінознавство Цимбал, Н.А. Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) Термінологічний вісник |
| description |
У статті розглянуто проблеми мотивованості мовного знака на матеріалі професіоналізмів, використаних у художній прозі І. Я. Франка. Визначено типи мотивованості. з’ясовано особливості лексико-граматичної співвіднесеності мотиватора й мотивеми. Результати дослідження підтверджують максимальну доречність використання саме мотивованих назв у терміновживанні й термінотворенні. |
| format |
Article |
| author |
Цимбал, Н.А. |
| author_facet |
Цимбал, Н.А. |
| author_sort |
Цимбал, Н.А. |
| title |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) |
| title_short |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) |
| title_full |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) |
| title_fullStr |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) |
| title_full_unstemmed |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) |
| title_sort |
мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів івана франка) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Функціональне термінознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51174 |
| citation_txt |
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі прозових творів Івана Франка) / Н.А. Цимбал // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2011.— Вип 1. — С. 173-181. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Термінологічний вісник |
| work_keys_str_mv |
AT cimbalna motivacíjnijaspektvivčennâprofesíjnoíleksikinamateríalíprozovihtvorívívanafranka |
| first_indexed |
2025-07-04T13:11:17Z |
| last_indexed |
2025-07-04T13:11:17Z |
| _version_ |
1836722083962290176 |
| fulltext |
173Термінологічний вісник. 2011, № 1
Функціональне термінознавство
УДК 811.161.2’
Н. А. ЦИМБАЛ
(Умань, Україна)
МОТИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ЛЕКСИКИ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ
ПРОЗИ ІВАНА ФРАНКА)
У статті розглянуто проблеми мотивованості мовного знака на матеріалі професіо-
налізмів, використаних у художній прозі І. Я. Франка. Визначено типи мотивованості,
з’ясовано особливості лексико-граматичної співвіднесеності мотиватора й мотивеми.
Результати дослідження підтверджують максимальну доречність використання саме мо-
тивованих назв у терміновживанні й термінотворенні.
К лю ч о в і с л о в а: професіоналізм, мотивованість, мотиватор, мотивема, онома-
сіологічна структура.
© Н. А. ЦИМБАЛ, 2011
Одним із актуальних напрямів сучасного мовознавства, зокрема теорії
номінації, є мотивологія. О. І. Смирницький зазначав: “Умовність зв’язку
між звучанням (та, відповідно, звуковим образом) слова є певним загаль-
ним принципом, який виявляється у кожній мові та без якого неможливий
вільний розвиток мови. Водночас існування й розвиток мови ґрунтується й
на іншому принципі — на принципі мотивованості та раціональної виправ-
даності зв’язку між звучанням і значенням, і цей принцип не менш важли-
вий, ніж перший. Мова може існувати й розвиватися лише за умови поєд-
нання обох цих принципів” [10, с. 87].
Дефініція поняття “лексико-семантична система” має дискусійний ха-
рактер, що відображає різні погляди представників тих чи тих наукових
шкіл. Зважаючи на те, що загальновизнаним є розуміння лексико-се-
мантичної системи як утворення (підсистеми мови), що визначається на
основі смислових відношень лексичних одиниць, своєрідних типів їх угру-
повань та характеру взаємодії між ними (лексична парадигматика), а також
з елементами інших підсистем мови, у яких знаходять вираження результа-
ти семантичного варіювання словесних знаків (лексична синтагматика)
[Там само, с. 417], варто взяти до уваги ще й “третій вимір” лексики — мо-
тиваційні відношення (лексична епідигматика) [14, с. 69].
У так званій “типології типологій” номінації (В. Г. Гак) ієрархія номіна-
цій, функція номінації, об’єкт номінації (номінат), структура (зовнішня
174 Термінологічний вісник. 2011, № 1
Н. А. Цимбал
форма) номінації, спосіб найменування (внутрішня форма, мотивація),
суб’єкт номінації (в тому числі соціальний аспект, інформативний аспект
та суб’єктивне відношення суб’єкта та об’єкта) мають особливе значення
[3, с. 321].
Мотивацію розуміємо як зв’язок між словами, що виявляє їх мотивова-
ність, яка своєю чергою визначається як структурно-семантична власти-
вість слова, що дозволяє усвідомити зумовленість зв’язку значення (семе-
ми) й звукової оболонки слова (лексеми) на основі співвіднесеності слова з
мовною та позамовною дійсністю [1, с. 186].
У лінгвістиці дослідженню мотиваційних процесів присвячено праці
О. І. Блінової, Г. Брекле, М. Д. Голєва, Р. Гржегорчикової, М. Докуліла,
Т. Л. Канделакі, Т. Р. Кияка, Р. Ліз, В. Г. Наумова, Н. Г. Нестерової, І. Пузині-
ної, М. Раммельмайєр, А. Н. Ростової, О. О. Селіванової, О. М. Топорової,
Л. Д. Фроляк, І. С. Улуханова, О. Є. Хазімулліної, Т. О. Ястремської та ін.
Основними проблемами, на які звертають увагу дослідники, є взаємозв’язок
внутрішньої форми й мотивованості, повнота / частковість мотивації, вста-
новлення типологічних параметрів мотивації, зв’язок мотивації з категорія-
ми словотвору тощо.
Відомо, що внутрішня форма номінації визначається тією ознакою,
яка обирається як розрізнювальна й кладеться в основу найменування
[3, с. 346]. Ідея наявності в повнозначного слова внутрішньої форми запо-
чаткована ще в працях В. Гумбольдта та О. О. Потебні. За О. О. Потебнею,
“внутрішня форма є відношення змісту думки до свідомості; вона показує,
як уявляється людині її власна думка” [8, с. 77] і є найближчим етимологіч-
ним значенням слова, тією ознакою, яка формує “центр образу, одну з його
ознак, що переважає всю решту ознак” [8, с. 108]. Підкреслюючи про це-
суально-пізнавальну сутність поняття “внутрішня форма”, О. С. Снітко на-
голошує на тому, що “внутрішня форма виступає не тільки як “ідея імені”,
змістовий засіб структурації номінативних одиниць, але й як гносеологічна
сутність, закономірний крок у пізнанні тієї чи тієї реалії” [11, с. 27]. Біль-
шість лінгвістів уважає, що внутрішня форма властива тільки конструктив-
но й семантично похідним словам, адже вона “виражає сукупність двох
лінгвістичних явищ: співвідношення твірної й похідної основи та ознаку,
яка пояснює вибір звукової оболонки, тобто ознаку, покладену в основу
вибору назви” [7, с. 174]. Мотивованість “як властивість внутрішньої фор-
ми з більшою або меншою мірою експліцитності об’єктивувати зв’язок по-
значеного з іншими явищами дійсності та відповідними ментальними ка-
тегоріями й зумовлювати семантичне та структурне співвідношення номі-
нативної одиниці з відповідними значущими одиницями мови” [11, с. 59]
визначає зв’язок між внутрішньою формою й значенням номінативних
одиниць [4, с. 13]. Мотивованість слів виявляється в їх структурній співвід-
несеності та епідигматиці похідного слова з твірним, причому на перший
план виходять смислові зв’язки, семантична залежність похідної основи
від твірної, що здебільшого фіксується морфемами. Визнання номінатив-
ної одиниці похідною, мотивованою певною твірною основою, можливе
лише за умови, що словотвірне визначення деривата містить принаймні
175Термінологічний вісник. 2011, № 1
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі художньої прози І. Франка)
один спільний семантичний компонент із визначенням твірного слова
(мотиватора) [2, с. 85].
Сьогодні в мотивології описано різні типологічні характеристики мо-
тивованості. Залежно від виду реалізованої в слові ознаки виділяють лек-
сичну мотивованість, пов’язану з вираженням мотиваційної ознаки у слові,
на відміну від словотвірної (структурної), яка передбачає вираження класи-
фікаційної ознаки у слові. Лексична та словотвірна мотивованість пов’язані
між собою так, як пов’язані лексичне та словотвірне значення слова.
Однією з важливих типологічних ознак мотивованості є також спосіб
мотивування — мовний чи позамовний — залежно від цього виділяють аб-
солютну й відносну мотивованість. Абсолютна мотивованість передбачає
зумовленість найменування безпосередньо звуковою формою (оматопея
тощо), у випадку відносної мотивованості значення пов’язане з формою но-
мінації через посередництво інших номінацій, які самі можуть бути немо-
тивованими [3, с. 394]. Зазначимо, що всі досліджені з текстів художньої
прози Івана Франка професіоналізми є відносно мотивованими.
Мотивованість слів може бути повною і частковою [7, с. 176]:
•повна мотивованість властива назвам, значення яких повністю ви-
пливає зі значень тих компонентів (морфем, основ чи слів), із яких скла-
дається;
•часткова мотивованість властива словам, які відзначаються ідіома-
тичністю семантики. Часткова мотивованість за своєю суттю є прихо-
ваною.
За О. І. Бліновою, повністю мотивованими вважаються слова, яким
властива і лексична, і структурна мотивованість, а частково мотивовани-
ми, — якщо тільки один із цих різновидів. Повністю мотивованими також є
слова, які утворилися внаслідок лексико-семантичної деривації [1, с. 32–
33]. Слова (терміни), у яких ознака, покладена в основу внутрішньої форми,
не відповідає семантиці, називають неправильно орієнтованими [13, с. 14].
Вивчення мотиваційних відношень здійснюють на матеріалі різних ша-
рів лексико-семантичної системи мови. Зокрема, важливим є дослідження
мотивованості у сфері професійної (термінологічної) лексики, результати
таких студій можуть бути використані не тільки в теоретичному аспекті, а й
у практичній роботі з унормування терміносистем. Існують певні критерії
розмежування термінів і професіоналізмів. Професіоналізми, як і терміни,
позначають наукові поняття, але їм властива функціонально-стильова об-
меженість уживання та наявність емоційно-експресивних конотацій [12,
с. 76–87]: терміни вживаються у книжному варіанті наукової мови, а про-
фесіоналізми — в розмовному як просторічні відповідники термінів. Із по-
гляду предметно-поняттєвої співвіднесеності терміни і професіоналізми —
це синоніми.
Об’єктом нашого дослідження є професійна лексика, використана в
художній прозі І. Я. Франка. Це — переважно виробничо-професійна лек-
сика, причому здебільшого представлена діалектизмами. Матеріал дуже
показовий, оскільки діалектна лексика — одне із джерел формування тер -
мі нології. Крім того, мотивованість як діалектних лексем (територіальні
176 Термінологічний вісник. 2011, № 1
Н. А. Цимбал
діа лекти), так і термінів чи професіоналізмів (соціальні діалекти) має певну
специфіку порівняно із загальновживаними словами [1, с. 49–50]. Вивчаю-
чи мотивованість професіоналізмів (предмет нашого дослідження), маємо
на меті, насамперед, описати типи мотивованості професіоналізмів,
з’ясувати особливості лексико-граматичної співвіднесеності мотиватора з
мотивами, актуалізацію мотиваційних відношень у мовленні.
Професіоналізми, ужиті в художній прозі Івана Франка, належать до
різних терміносистем: насамперед, це будівельна термінологія, виробнича
(промисел і перероблення нафти, воску тощо), суспільно-політична, еконо-
мічна тощо. Наприклад: Він швидко кинувся будувати дестилярні, почав ради-
тися з ученими інженерами і гутниками (Boa Constrictor, с. 214); Герман Гольд-
кремер був одним із перших спекулянтів, що злетіли на Борислав, мов хижі воро-
ни на падло. Незадовго у нього були вже три ями з “матками”, с. є. з головними
нафтовими жилами (Там само, с. 215); Панотець, відколи настали в Нагуєви-
чах, ніколи й не погадали занятися якими-годі громадськими виборами. (Гутак,
с. 158); Так само під час безроботиці могли би наші таки люди найматися де на
іншу роботу, до ліса, до тесельки або де... (Борислав сміється, с. 25).
Щодо тематичних груп, то найповніше представлені такі:
•назви осіб за професією та родом діяльності (візник, помічник, ріпник,
касієр, надзорець тощо);
•назви процесів та станів (дестиляція, фабрикація, фабрикування, кар-
бувати, процесувати, обдукція);
•назви предметів, приладів і пристроїв (кельня, оскарб, рискаль, гонти,
варцаб, гереги, довбенька);
•назви речовин і матеріалів (трачиння, віск, церезин, нафта, квас сірко-
вий, кип’ячка, дилиння);
•назви приміщень (магазин, нафтарня, дестилярня, шпихлір, фабрика,
будова, кошара) тощо.
Варто зазначити, що питання мотивованості термінологічної лексики
протягом тривалого часу було суперечливим [1, с. 110; 7, с. 175]. Деякі лінг-
вісти вважають, що оскільки термін — завжди результат свідомого слово-
творення, то він мотивований завжди. Ця думка не зовсім справедлива,
адже велика кількість термінів увійшла до терміносистем із загальновжива-
ної лексики у багатьох випадках без зміни, лише зі спеціалізацією значення.
Отже, є терміни і мотивовані, і немотивовані, залежно від характеристик
внутрішньої форми та морфемної структури. Це доводять і професіоналіз-
ми, використані в повістях Івана Франка. Так, тематична група назв пред-
метів, приладів і пристроїв містить більшість немотивованих (або ж, якщо
це запозичення, мотивованих на рівні мови-джерела) назв (кельня, оскарб,
рискаль, гонти, варцаб), хоч є й мотивовані (вапнярка від вапно, довбенька від
довбати тощо).
Більш показовою в аспекті мотивованості є тематична група назв осіб за
професією та родом діяльності, використаних у художній прозі Івана Фран-
ка: нафтарник (Борислав сміється, с. 146), візник (Там само, с. 101), помічник
(Там само, с. 102), ріпник (Там само, с. 105), надзорець (Там само, с. 135),
мазяр (Там само, с. 209), будовничий (Там само, с. 3), муляр, цегляр, карбовий,
177Термінологічний вісник. 2011, № 1
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі художньої прози І. Франка)
коминарчук (Там само, с. 4), вугляр (Там само, с. 41); дяк, панотець, паламар,
звонар, писар (Гутак, с. 151), грабар (Там само, с. 158), мандатор, атаман
(Там само, с. 156), староста (Там само, с. 159), професор (Там само, с. 160),
війт, заступник, радні (Там само, с. 163), покоївка (Там само, с. 172), служ-
ниця (Там само, с. 173), челядь (Там само, с. 175), робітник (Там само, с. 176);
капцан, міхоноша, міняйло, онучкар, кістяр, зарібник (Boa Constrictor, с. 188),
слуга (Там само, с. 189), опікун (Там само, с. 196), арендар (Там само, с. 200),
кухарка (Там само, с. 201), цирулик (Там само, с. 205), наємник (Там само,
с. 210), спекулянт, учитель (Там само, с. 215), купець (Там само, с. 217),
гешефтяр (Там само, с. 22), лип’яр (Там само, с. 227), продавець (Там само,
с. 233), либак, підрядчик (Там само, с. 210) тощо.
Професіоналізми цієї тематичної групи творяться здебільшого суфік-
сальним способом від іменних та дієслівних твірних основ. Найпродук-
тивнішими є суфікси –ар, –ор, –ер та –ник (із варіантами), менш продук-
тивними — –ець, –л, –ак, –ик, –ун тощо. Деякі назви, зокрема карбовий,
будовничий — наслідок морфолого-синтаксичного словотвору, утворені
ос новоскладанням (міхоноша). Наше дослідження підтверджує відомі тен-
денції й закономірності словотвору, зокрема у сфері діалектної професій-
ної лексики [15]. Варто зауважити, що творення назв однієї тематичної
групи за одним словотвірним (мотиваційним, ідеться насамперед про
структурну мотивованість) типом є позитивним чинником у термінотво-
ренні, зокрема в розвинених уніфікованих терміносистемах.
Щодо мотиваційних ознак, покладених в основу номінації досліджува-
них назв осіб за професією, найтиповішими є такі:
•матеріал, знаряддя праці, яке використовується представником цієї
професії (ропа — ріпник, вугілля — вугляр, цегла — цегляр);
•дія, процес, яку виконує людина (надзирати — надзорець, міняти —
міняйло, опікувати — опікун, продавати — продавець).
Основними типами лексико-граматичної співвіднесеності мотиватів
nomina agentis є:
•мотиватор — іменник, мотивема — іменник (нафтарня — нафтарник);
•мотиватор — дієслово, мотивема — іменник (писати — писар).
Значна частина nomina agentis є запозиченнями, мотивованість яких
встановлюється на рівні мови-джерела (гешефтяр, мандатор, професор,
цирулик).
Якщо розглядати використані в художній прозі Івана Франка назви осіб
за професією, виходячи з опозиції повна / часткова мотивованість, можна
констатувати, що більшість із них мотивовані повністю, тобто і лексично, і
структурно, їх семантика виводиться зі значення окремих морфем.
Такий критерій, як сильна / слабка інформативність мотивованих назв
[3, с. 349], що особливо актуально у професійній сфері, на наш погляд, є до-
волі умовним, оскільки в основу номінації покладено здебільшого якусь
одну ознаку, і саме від того, наскільки вона важлива, залежить ступінь ін-
формативності, проте одна ознака в будь-якому випадку не є достатньо ін-
формативною. Професіоналізми nomina agentis, які мають переважно про-
зору внутрішню форму, відзначаються сильною інформативністю.
178 Термінологічний вісник. 2011, № 1
Н. А. Цимбал
Різновидами мотивації залежно від сфери її реалізації є текстова мо-
тивація (текст як результат природнього вияву мови) та метатекстова як
результат свідчень мовної свідомості мовців (дослідників), їх тлумачень [1,
с. 37]. Твори Івана Франка особливо показові в описі текстової мотивації.
Наприклад: Від громадки веселих, гарно повбираних панів обивателів дрого-
бицьких, що проходжувалися по “плянтах” коло костела в тіні цвітучих ка-
штанів, відділився пан будовничий і, вимахуючи блискучою паличкою, перейшов
через улицю до робітників, занятих при новорозпочатій будові (Борислав смі-
ється, с. 3); А всі муляри, заняті кругом на широкім плацу: хто тесанням камін-
ня на фундаменти, хто гашенням вапна в двох глибоких чотиригранних вапняр-
ках, усі копатільники, що копали ями під підвалини, теслі, що взаді, мов жовни,
цюкали, обтісуючи здоровенні ялиці та дубове дилиння, трачі, що різали терти-
ці ручними пилами, цеглярі, що складали у стоси свіжо привезену цег лу, — весь
той різнорідний робочий люд, що снувався, мов мурашки, по плацу, двигаючи,
цюкаючи, хитаючись, стогнучи, потираючи руки, жартуючи та регочучись, —
усі зупинилися і перестали робити, мов величезна стораменна машина, котру
одне подавлення крючка нараз спинить в її скаженім ході (Там само, с. 4). Щодо
метатекстової мотивації, зробити спробу пояснення мотиваційних відно-
шень із позицій свого досвіду, тобто аперцептуючи певні поняттєві зв’язки,
може і лінгвіст, і носій діалекту (щоправда, носієві діалекту складніше це
зробити через хронологічні межі). Наприклад: назву скітник — “місце, куди
викидають здохлих тварин” (Там само, с. 232) можемо виводити від скот,
скотина; сопух — “сморід, важке, задушливе повітря у копальні” (Там само,
с. 232) — від сопіти; міняйло (Boa Constrictor, с. 188) “той, хто міняє різні речі
й матеріали і тим заробляє собі на життя” — від міняти.
Цікавим є приклад метатекстової мотивації професіоналізма либак
“той, хто збирає нафту з поверхні води” (Борислав сміється, с. 231) — цей
спосіб збирання нафти був доволі повільним і малопродуктивним. На нашу
думку, ця назва походить від діалектного слова либати — “невміло, неохоче
пастися; спроквола їсти” або либаня — “погане насіння” [9, с. 258], що за-
свідчує перенесення значення. У тексті повісті “Boa Constrictor” знаходимо
тлумачення суті процесу мовцем-діалектоносієм: Ну то береться кінський
хвіст, згониться ним поверх води, то тота ропа набирається на волосінь, а з
неї рукою зсувається до коновки. Тото називається “либати” (Boa Constrictor,
с. 207) тощо. Внутрішня форма не виразна, проте беззаперечно, що від либа-
ти походить назва либак. Якщо слово либати полісемічне, то наша спроба
пояснення мотивування раціональна.
В окремих випадках можемо спостерігати наявність у тексті спільно-
кореневих слів, словотвірних гнізд із яскраво вираженими мотиваційни-
ми відношеннями: А я звусь Андрусь Басараб, а он то мій брат Сень, а отсе
наш “карбовий” Деркач… (Борислав сміється, с. 63) На кожній полиці видно
було більші або менші карби, один попри один, так, як се роблять хлопці, що па-
суть гуси і на поличці значать собі карбами, кілько у котрого гусят (Там само,
с. 64);“закарбуй на Леона то, що повідав Синиця...” (Там само, с. 64); У по-
братима Деркача цілі в’язанки покарбованих палиць, а який з них хосен ? Кому
тото карбовання помогло?” (Там само, с. 121). Слово карб стало основою для
179Термінологічний вісник. 2011, № 1
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі художньої прози І. Франка)
номінації слів різних класифікаційних лексико-граматичних розрядів (про-
цесуальність закарбуй, опредмечена процесуальність карбовання, ознака за
дією покарбований, назва особи за родом діяльності карбовий). Усі ці похідні
лексеми мотивовані і структурно, і лексично, треба тільки зважити на те, що
лексична мотивація у цьому разі констатується в межах конкретних тексто-
вих фрагментів, структурна (класифікаційна) мотивованість — у межах
лексико-семантичної системи української мови взагалі, на підставі наяв-
ності в ній одноструктурних слів.
Ще один приклад — словотвірне гніздо з вершиною побратим (похідне
від брат), у цьому разі спостерігаємо предметність побратим, процесуаль-
ність побратиматися, а також збірність побратимство (варто зауважити, що
слово побратим має тільки лексичну мотивованість, одноструктурних слів
такої словотвірної моделі в українській мові немає, отже, це слово структур-
ної мотивованості відповідно теж не має). Наприклад: ... а отой старий ді-
дусь — то побратим Стасюра, а отой парубок — то побратим Прийдеволя, а
он то також наші побратими, ну а ваш газда також...
— Ви певно всі з одного села, що побратимаєтесь, — сказав Бенедьо, диву-
ючись, впрочім, що старі чоловіки побратимались з молодими, бо по селах зви-
чай, що тілько ровесники побратимаються між собою.
— Ні, ми не з одного села. — відповів Басараб, — а так побратимаємось в
інший спосіб. Впрочім, сідайте, будете видіти. А якби вам схотілося, то може-
те й ви пристати до нашого побратимства (Борислав сміється, с. 64).
Аналізуючи такі приклади, є сенс звернути увагу на деталь, яку можна
приписати власне ідіостилю Івана Франка, — це наявність спільнокорене-
вих, одноструктурних слів та тавтологій у межах дуже коротких текстових
відрізків. З погляду стилістики слововживання на зразок побратиматися,
яке зустрічається чотири рази підряд у тексті (тавтологія) (див. цитату вище),
можна вважати позиційно-лексичним повтором, метою якого є актуаліза-
ція емоційно-експресивних значень [5, с. 483]. А от в іншому фрагменті ми
маємо справу зі спільнокореневими словами, де віднаходимо так званий ко-
реневий повтор, гомеоптон [5, с. 137], різновид гомеології (морфемного по-
втору), стилістична функція якого спільна для всіх стилістичних прийомів —
експресивна. Наприклад: Звільна, мов за похороном, волоклися виголоджені
парубки та чоловіки на косовицю: коси ледве держалися на їх вихудлих плечах.
А поглянути збоку на їх роботу, то аж жаль глибоко хапав за серце: такі на-
томлені, болісні та повільні були рухи тих косарів. Ні звичайних косарських
пісень, ні голосного сміху, ні жартів та прикладок не чути. Сей та той перейде
один-півтора перекоса, кине косу на землю, зітхне важко важко та й лягає на
вогку холодну кошеницю ... (Борислав сміється, с. 91).
Досліджуючи такі тестові фрагменти з погляду словотвору та мотиволо-
гії, маємо справу з актуалізацією мотиваційних значень у мовленні. Це за-
лежить від кількості мотивованих слів у конкретній мові, від певної тема-
тичної обмеженості певного тексту (для вираження тих чи тих понять існує
набір конкретних слів і морфем), а також від стилістичної мети висловлю-
вання [1, с. 41–41]. Існує розроблена типологія актуалізації мотиваційно-
класифікаційних значень [1, с. 42–43]. За першим типом розрізняють повну
180 Термінологічний вісник. 2011, № 1
Н. А. Цимбал
і неповну актуалізацію значень (повна — коли в одному тексті актуалізують-
ся відношення як лексичної, так і структурної мотивації, і неповна — коли
представлена або лексична, або структурна мотивація). У наведених вище
прикладах актуалізація мотиваційних значень неповна, представлена тіль-
ки текстова лексична мотивація, про структурну мотивацію ми говорили
умовно, в межах лексико-семантичної системи української мови взагалі.
Можемо навести також приклад неповної актуалізації мотиваційних зна-
чень зі структурною мотивованістю: Були то по більшій часті капцани-
міхонохи, міняйли, онучкарі, кістярі та бог знає, які ще зарібники (Boa Con-
strictor, с. 188).
За другим типом розрізняють контактну й дистантну актуалізацію моти-
ваційних значень. Контактна актуалізація — це мінімальна або нульова від-
стань мотиватів (мотивем) один від одного, а дистантна передбачає наявність
між мотиватами (мотивемами) повнозначних слів. Контактна й дистантна ак-
туалізація спостерігається в межах певної синтаксичної одиниці — словоспо-
лучення й речення, синтагми й висловлювання. Наприклад, у реченні Він при-
рік Леонові, що поїде з ним до Борислава і буде вести таємну фабрикацію церези-
ну, та й то за відповідно невелику плату. А щоби будову і ведення нової фабрики
прикрити чимось іншим... (Борислав сміється, с. 84) спостерігаємо дистантну
актуалізацію відношень лексичної мотивації. Аналогійно: …малого коминар-
чука що приходив буцім-то питатися, чи не треба вимітати комини... (Там
само, с. 97). У реченні Се був дзвонар і грабар нагуївський (Гутак, с. 151) конста-
туємо випадок контактної актуалізації відношень структурної мотивації.
У текстах повістей Івана Франка знаходимо, крім професіоналізмів,
власне хімічні номени — назви речовин, наприклад: Одно тільки закарало
бориславських тузів — се дорогітня очистки того воску; його дестиляція при
дійстві квасу сіркового і другі процеси, потрібні для вироблення з тої жовтої,
землянистої маси білого парафінового воску... (Борислав сміється, с. 81); Фа-
брикування церезину мало початися аж з новим роком (Там само, с. 93). Тих би
умістити треба в головнім відділі дестилярні, в хімічній коморі, де знаєте, око-
нечно вироблюється церезин (Там само, с. 147). Термін віск — немотивована
номінація, а от церезин та парафін можна вважати частково мотивованими
(структурна мотивація) назвами, оскільки суфікс –ин (–ін) має в хімії спеці-
алізоване значення речовинності (пектин, хітин, морфін тощо). Терміни віск
і церезин функціонують і в сучасній хімічній термінології, тоді як назва квас
сірковий замінена терміном сірчана кислота. Мотивованість терміна квас
(кислота), їх існує багато тисяч видів, є неправильно орієнтованою, оскіль-
ки не всі кислоти кислі, та й навряд чи кому спаде на думку куштувати, зо-
крема сірчану кислоту. Це умовна і, зрештою, немотивована назва цілого
класу речовин.
Уживаються також у повістях Івана Франка й складні номінації на по-
значення речовин, наприклад: земний віск, пчолячий віск (Борислав смієть-
ся, с. 79), парафіновий віск (Там само, с. 81). У лінгвістиці усталеною є думка,
що всі складені найменування мотивовані. Наведені приклади підтверджу-
ють це. Мотиваційна ознака в цих назвах пов’язана з місцем і способом до-
бування воску.
181Термінологічний вісник. 2011, № 1
Мотиваційний аспект вивчення професійної лексики (на матеріалі художньої прози І. Франка)
Отже, проаналізований фактичний матеріал дозволив зробити такі вис-
новки щодо особливостей релізації епідигматичних (мотиваційних) відно-
шень у сфері професійної (здебільшого діалектної) лексики на матеріалі
художньої прози Івана Франка. Зокрема, по-перше, підтверджено певні за-
кономірності словотворення й мотивованості назв конкретних тематичних
груп; по-друге, на наш погляд, не існує принципових відмінностей у моти-
вації термінологічних (професійних) лексем порівняно із загальновжива-
ною лексикою, оскільки в обох випадках застосовані однакові засоби типо-
логічної параметризації; по-третє, на сучасному рівні розвитку українських
терміносистем, у процесі їх унормування, чиннику мотивованості (насам-
перед структурної) треба приділяти першочергову увагу, витримуючи тен-
денцію щодо спеціалізації окремих морфем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Франко І. Твори: В 20 т. — Т. 5. Повісті. — К., 1951. — 491 с.
Франко І. Борислав сміється. — К., 1962. — 232 с.
1. Блинова О. И. Явление мотивации слов. — Томск, 1984. — 191с.
2. Винокур Г. О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по рус-
скому языку. — М., 1959. — С. 419–443.
3. Гак В. Г. Языковые преобразования. — М., 1998. — 763 с.
4. Кияк Т. Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные
характеристики). — Львов, 1988. — 161 с.
5. Культура русской речи: Энциклопедический словарь-справочник / Под ред. Л. Ю. Ива-
нова, А. П. Сковородникова, Э. Н. Ширяева и др. — М., 2003. – 840 с.
6. Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б. А. Серебренникова. —
М., 1972. — 564 с.
7. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. — Львів, 1994. — 215 с.
8. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — М., 1958. — Т. 1–2. –536 с.
9. Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк. — Чернівці, 2005. — 688 с.
10. Смирницкий А. И. Значение слова // Вопросы языкознания. — 1955. — № 2. — С. 87–88.
11. Снитко Е. С. Внутренняя форма номинативных единиц. — Львов, 1991. — 188 с.
12. Шелов С. Д. Термины, терминологичность и знания // Научно-техническая термино-
логия. — 1991. — Вып.1. — С. 27–32.
13. Шкатова Л. А. Ономасиологические проблемы русской терминологии. — Челя-
бинск, 1982. — 83 с.
14. Шмелев Д. Н. О третьем измерении лексики // Шмелев Д. Н. Избранные труды по
русскому языку. — М., 2002. — С. 60–71.
15. Ястремська Т. Дослідження пастуших агентивів у площині епідигматики // Діалек-
тологічні студії. — Львів, 2005. — Вип. 5. — С. 221–230.
N. Tsymbal
PROFESSIONAL VOCABULARY STUDY: MOTIVATIONAL ASPECT
(ON THE MATERIAL OF BELLES-LETTRES PROSE OF IVAN FRANKO)
The problem of motivation of language sign based on the material of professionalisms
used in Ivan Franko`s prose is examined in the article. Types of motivation are deter-
mined, peculiarities of lexical-grammatical interrelationship of motivator and motivema
are elucidated. The results of research confirm appropriateness of using of motivated
names in term-using and term-making.
K e y w o r d s: professionalism, motivation, motivator, motivema, onomasiologic structure.
|