Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку

Розглянуто сутність і тактики мані-менеджменту як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку Forex для підвищення ефективності рішень, що приймаються інвесторами. Виділено позитивні та негативні сторони кожної з тактик. Ключові слова: валютний ринок Forex, інвестиційні рішення, упр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Аптекар, С.С., Дорохольский, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51236
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку / С.С. Аптекар, В.В. Дорохольский // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 123-129. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51236
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-512362013-11-21T03:07:55Z Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку Аптекар, С.С. Дорохольский, В.В. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Розглянуто сутність і тактики мані-менеджменту як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку Forex для підвищення ефективності рішень, що приймаються інвесторами. Виділено позитивні та негативні сторони кожної з тактик. Ключові слова: валютний ринок Forex, інвестиційні рішення, управління капіталом. Рассмотрена сущность и тактики мани-менеджмента как метода регулирования инвестиционных рисков на валютном рынке Forex для повышения эффективности решений, принимаемых инвесторами. Выделены положительные и отрицательные стороны каждой из тактик. Ключевые слова: валютный рынок Forex, инвестиционные решения, управление капиталом. The nature and tactics of money-management as a method of investment risks regulation in Forex market for increasing the effectiveness of investors’ decisions are considered. Positive and negative aspects of each of the tactics are given. Keywords: foreign exchange market, Forex, investment decisions, money-management 2013 Article Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку / С.С. Аптекар, В.В. Дорохольский // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 123-129. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51236 336.743:330.322+339.72 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Аптекар, С.С. Дорохольский, В.В. Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку Економіка промисловості
description	Розглянуто сутність і тактики мані-менеджменту як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку Forex для підвищення ефективності рішень, що приймаються інвесторами. Виділено позитивні та негативні сторони кожної з тактик. Ключові слова: валютний ринок Forex, інвестиційні рішення, управління капіталом.
format	Article
author	Аптекар, С.С. Дорохольский, В.В.
author_facet	Аптекар, С.С. Дорохольский, В.В.
author_sort	Аптекар, С.С.
title	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
title_short	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
title_full	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
title_fullStr	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
title_full_unstemmed	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
title_sort	використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51236
citation_txt	Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку / С.С. Аптекар, В.В. Дорохольский // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 123-129. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT aptekarss vikoristannâupravlínnâkapítalomâkmetoduregulûvannâínvesticíjnihrizikívnavalûtnomurinku AT doroholʹskijvv vikoristannâupravlínnâkapítalomâkmetoduregulûvannâínvesticíjnihrizikívnavalûtnomurinku
first_indexed	2025-07-04T13:14:23Z
last_indexed	2025-07-04T13:14:23Z
_version_	1836722279550025728
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 123 2013, № 1-2 (61-62) УДК 336.743:330.322+339.72 Савелій Семенович Аптекар, д-р екон. наук, професор, Валерій Валерійович Дорохольський Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ЯК МЕТОДУ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ Сьогодні важко уявити сучасну країну, яка б не була задіяна у міжнародному поділі праці. При спеціалізації країн на виробництві окремих видів товарів, для виготовлення яких у країні є більш дешеві фактори вироб- ництва та більш вигідні умови порівняно ін- шими країнами, потреби країн задовольня- ються власним виробництвом, а також через міжнародну торгівлю. Вигідне географічне розташування, родючий ґрунт, багаті покла- ди корисних копалин є відмінними умовами для участі України у цьому процесі. І наша країна цим користується. За останніми дани- ми Україна посідає 51 місце у світі серед кра- їн-експортерів [27]. Тобто країна є дуже за- лежною від експорту. Станом на вересень 2012 р. найголовнішою статтею експорту України є недорогоцінні метали та вироби з них – 14,7 млрд дол. США, або 28,9% [25]. Оскільки виробництво металургійних компа- ній знаходиться в нашій країні і усі видатки здійснюються в національній грошовій оди- ниці, а продаж продукції – за валюти інших країн, то виникає необхідність обміну однієї грошової одиниці на іншу. Для цього мета- лургійним компаніям доводиться користува- тися послугами міжнародного валютного ринку. Управління ризиками та управління капіталом є одними з найважливіших аспек- тів у валютній торгівлі. Для фінансових менеджерів 30% па- діння може бути початком краху кар'єри з тієї простої причини, які інстуціональні та індивідуальні інвестори, що довірили їм управління своимим коштами, готові з розу- мінням поставитися до зменшення рахунку тільки в межах 10-15%. Як не дивно, але ці питання найменш враховуються у сфері трейдингу. Більшість трейдерів стурбовані лише тим, коли увійти на ринок, і не піклуються про загальний роз- мір свого рахунку. Вони просто визначають, скільки вони можуть втратити при невдалій угоді, і входять на ринок. Управління капіталом (money manage- ment – MM) – це частина торгової системи, яка визначає, який ризик слід брати при від- критті позиції і який розмір позиції слід три- мати в даний момент відносно поточного капіталу. На тему максимізації доходу за рахун- ком написано багато статей. Вони допомогли підняти науку управління капіталом на новий рівень. Однак у багатьох книгах та статтях з цієї теми поверхнево обговорюються ризик та психологічні особливості максимізації до- ходу за рахунком. Багато людей не готові сприймати 50% зменшення свого рахунку, навіть якщо це тільки зменшення раніше отриманого прибутку. Основні принципи управління капіта- лом застосовуються як в азартних іграх, так і в торгівлі валютою і спочатку були розроб- лені саме для ігор. У процесі розвитку поняття та сутності управління капіталом можна виділити такі етапи: у статті "Спекуляції та арбітраж" [24] Вільямс стверджує, що спекулянт повинен зробити ставку на представницьку (репрезен- тативну) ціну в майбутньому, і вказує, що якщо прибутки і збитки трейдерів реінвес- туються на ринку, методом розрахунку такої ціни буде обчислення геометричного серед- нього з усіх можливих оцінок за даних умов (ймовірності кожного значення ціни в май- бутньому, наприклад, 20%, що ціна буде ма- ти значення x, 30%, що ціна буде мати зна- чення y, 50%, що ціна буде мати значення z після певного періоду часу); © С.С. Аптекар, В.В. Дорохольський, 2013 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 124 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) у 1956 р. Ларрі Джон Келлі-молодший, що працював у Bell Labs, звів разом теорію ігор і теорію інформації, опублікувавши ро- боту "Нова інтерпретація швидкості передачі інформації" [8]. Він показав, що з метою до- сягнення максимального зростання добробу- ту при здійсненні кожної своєї ставки гра- вець повинен максимізувати очікуване зна- чення логарифма свого загального капіталу, тому що саме логарифм проявляє адитивну (додаткову) властивість при повторюваних ставках, і для нього застосовується закон ве- ликих чисел. При цьому вводяться припу- щення, що капітал гравця ділимо до нескін- ченності і весь прибуток реінвестується зно- ву в ринок. Таким чином, вважається, що си- стеми управління капіталом, які максимізу- ють очікувану оцінку капіталу, використо- вують критерій Келлі. Така система має складності тому, що для її коректної роботи потрібна правильна оцінка ймовірностей фі- налів; y 1959 р. Марковіц випускає моногра- фію, присвячену теорії управління капіталом, «Вибір портфеля: ефективна диверсифікація інвестицій» [11]. У ній він запропонував ма- тематичну модель формування оптимального портфеля і навів методи побудови портфелів за певних умов. Основна заслуга Марковіца полягала у тому, що він запропонував ймо- вірнісну формалізацію понять «прибутко- вість» і «ризик», що дозволило перевести задачу вибору оптимального портфеля на формальну математичну мову; у 1969 р. Торп [19] зробив висновок, що критерій Келлі має замінити критерій Марковіца як керівництво до відбору елеме- нтів портфеля, а в 1971 р. він показав засто- совність критерію Келлі для вибору елемен- тів портфеля [20]; Самуельсон [17] показав, що стратегія максимізації середнього геометричного зна- чення прибутковості не є строго оптималь- ною для будь-якого кінцевого числа періодів, проте в нескінченній часовій перспективі вона є асимптотично хорошим наближенням до оптимальної стратегії управління капіта- лом; Мертон і Самуельсон [12] виявили протиріччя в логарифмічно нормальній ап- роксимації для оптимального прийняття рі- шень з управління портфелем протягом три- валого періоду часу; у 1975 р. Міллер [14] показав, що коли часовий горизонт інвестування нескінчен- ний, інвестиційна політика максимізації очі- куваного логарифма прибутковості портфеля для кожного періоду є оптимальною, якщо функція корисності залежить тільки від кін- цевого значення послідовності, що представ- ляє значення вартості портфеля в кінці кож- ного періоду управління; Краус і Літценбергер [9] розробили конкурентоспроможну модель економічної рівноваги ринку, яка відображає різнорідні думки його учасників. Вони припустили, що кожен інвестор максимізує очікувану лога- рифмічну майбутню прибутковість свого ка- піталу, відбираючи поетапно інструменти з досягнення запланованої мети, обмеженої тільки початковим значенням капіталу інвес- тора; економісти скептично дивляться на си- стему управління капіталом Келлі. Як одну з помітних атак на систему Келлі можна виді- лити статтю Самуельсона [18], яка була опу- блікована в журналі банківської справи та фінансів, де він вказував, що коли інвестор програє (а він безперечно може програти) у разі досить довгої невдалої програшної сму- ги він можете втратити дійсно дуже багато; Фінкельштейн і Вітлі у 1981 р. [5] роз- ширили результати Келлі і Бріман і показали, що інвестор, який працює за умовою Келлі, ніколи не показує результати гірше, ніж будь-який інший інвестор, у середньому піс- ля будь-якої фіксованої кількості угод; у 1983 р. Етьєр і Таваре [3] показали, що віднесення прибутку на інвестований ка- пітал за умови оптимальних пропорційних розмірів ставок до прибутку на інвестований капітал за умови постійних розмірів ставок зводиться до експоненціального розподілу із середнім значенням 1/2, тому перевага зводиться нанівець у нескінченній перспек- тиві; Гріффін у 1984 р. [6] розглянув різні заходи для темпів збільшення капіталу при здійсненні оптимальних пропорційних ста- вок; Песто і Саддерт [15] продемонструва- ли, як контролювати відхилення (розсіюван- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 125 2013, № 1-2 (61-62) ня) від наміченої інвестиційної мети в умо- вах безперервного часу; Хіт та декілька інших економістів [7] показали у безперервному часі, що якщо ін- вестор управляє портфелем акцій, облігацій і валюти і хотів би звести до мінімуму очіку- ваний час досягнення заданої оцінки вартості цього портфеля, то стратегія Келлі є оптима- льною; у 1990 р. Ральф Вінс написав книгу "Формули портфельного менеджменту" [21], у якій він популяризував і розширив форму- ли Келлі під виглядом методу визначення розміру позиції, який він назвав «оптимальне F»; у 1992 р. Вінс пише книгу "Математи- ка управління капіталом" [22], у якій він з'єднує своє «оптимальне F» (що стосується розміру позиції) з оптимальним портфельним менеджментом; Маклін, Зімба і Блазенко [10] у 1992 р. розглянули питання, як інвестор може знайти компроміс між максимальним зростанням прибутковості (тобто з використанням кри- терію Келлі) і максимальною безпекою (тоб- то мінімізації просадки); Ротандо і Торп [16] у тому ж році за- стосували стратегію Келлі до довгострокових інвестицій на ринку акцій S & P 500, а також показали деякі переваги і схильності переш- код для цієї стратегії; у 1993 р. Аукамп [2] надав як теорію, так і доказ того, що «довгостроковість» інве- стицій, яка вимагається для того, щоб страте- гія досягнення максимуму середньої геомет- ричної прибутковості була оптимальною, може бути дійсно дуже довгою в ситуаціях підвищеного ризику, але при цьому може «практично» домінувати у помірній (не без- кінечно великій) кількості угод, коли рівень ризику невеликий; у 1995 р. Вінс опублікував свою третю книгу з управління капіталом [23], до якої детально пропрацював і конкретизував своє «оптимальне F» і описав нову модель фор- мування портфеля; Євстигнєєв і Шенк-Хоппе в 2002 р. [4] довели, що будь-яка інвестиційна стратегія, яка передбачає самофінансування постійної частки (пропорції) капіталу, дає суворо пози- тивну експонентну криву темпу зростання стану інвестора на фінансовому ринку, на якому ціни описуються стаціонарним випад- ковим процесом і співвідношення цін є неви- родженими (за умови, що інвестор торгує принаймні двома активами); у 2004 р. Андерсон і Фафф [1] випро- бували торгівлю за допомогою простих і за- гальнодоступних торгових правил на п'яти ф'ючерсних ринках і реінвестували прибуток за допомогою методики «оптимального F», описаної Вінсом у 1990 р. Вони дійшли ви- сновку, що в управлінні капіталом при спе- кулятивній торгівлі ф'ючерсами більш важ- ливу, ніж передбачалося раніше, роль відіг- рає прибутковість (рентабельність) активів, показавши істотні відмінності у прибутково- сті трейдерів залежно від того, як агресивно вони торгували ф'ючерсними контрактами; Мішо у 2008 р. [13] продемонстрував обмеженість портфельної оптимізації Мар- ковіца для моделі середньої та дисперсії (мо- дель, у якій переваги індивідів описуються за допомогою всього двох параметрів розподілу ймовірностей його капіталу, а саме середньо- зваженого значення і дисперсії розподілу ймовірностей багатства) і використовував метод Монте-Карло для дослідження інфор- маційної невизначеності; І. Жданов у 2009 р. [26] запропонував методики управління капіталом на основі підходів, що використовують принципи тор- гових стратегій і різних індикаторів (зокрема, управління капіталом за допомогою ковзних середніх, управління капіталом за допомо- гою MACD, управління капіталом за допо- могою каналів і т.д.). Ці методики досить ефективно працюють у поєднанні з успіш- ною торговельною системою трейдера, спри- яючи збільшенню загальної прибутковості капіталу. Як можна побачити, теорія управління капіталом пройшла довгий шлях формуван- ня, перевіряючись та розвиваючись як на азартних іграх, так і на інвестуванні на різ- них фінансових ринках. Внаслідок цього ро- зроблена велика кількість тактик управління капіталом. Розглянемо вплив застосування різних тактик ММ до торгівлі на Форекс. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 126 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) Таких тактик існує дуже багато, однак найбільш розповсюдженими серед трейдерів є такі: фіксований лот; торгівля всім капіталом; фіксований відсоток; оптимальний відсоток; безпечний відсоток; фіксована пропорція; мартінгейл. Фіксований лот. Сутність: усі позиції відкриваються деякою постійною кількістю лотів (об'ємом), визначеною заздалегідь (тобто, наприклад, 0.1 або 1, або 2.5, 10, 1000 і т.д. лотів, причому незалежно від результа- ту попередньої угоди, поточного розміру де- позиту та інших поточних показників торгів- лі). Плюси: проста і зрозуміла у викорис- танні система, позбавлена таких потужних "підсилень" змін розміру депо, як тактика "Торгівля всім капіталом" (втім, як у бік зниження депо, так і його зростання); у міру зростання депозиту ризик поступово знижу- ється. Мінуси: відсутність будь-яких реакцій (за визначенням) у відповідь на зміну розмі- ру депозиту: при малому депозиті відкрива- ється лот і відповідно ризик може бути дуже великим, при зростанні депо – навпаки, не- виправдано маленьким, що знижуватиме до- хідність. Оскільки ціна заробленого або про- граного пункту залишається незмінною, то і віддача на одиницю витраченого часу / сил помітно не змінюється (якщо, звичайно, не змінюються показники торговельної такти- ки). Торгівля всім капіталом. Сутність: так- тика управління капіталом, згідно з якою в кожній черговій угоді відкривається макси- мально можлива кількість лотів. Плюси: при отриманні профітів дозво- ляє отримувати максимально можливий, ви- ходячи з наявного депозиту, прибуток (що, ймовірно, і зумовлює її популярність серед учасників трейдерських конкурсів, які просто "грають" на демо-рахунках). Чим більше де- позит, тим більший обсяг позиції, що відкри- вається, і відповідно більше отримується прибуток. Мінуси: у разі втрат депозит зменшу- ється з максимально можливою швидкістю. Зворотний бік – можливість багато і швидко заробити. Таким чином, тактика застосовна до торгівлі тільки на торговельних стратегіях з дуже високим математичним очікуванням (високим відсотком і розміром профітів і ма- лим – збитків). Фіксований відсоток. Сутність: у кож- ній операції трейдер ризикує якимось зазда- легідь вибраним, фіксованим відсотком на- явного депозиту. Плюси: досить проста у використанні система; обсяг позиції змінюється пропор- ційно розміру депозиту. При цьому отрима- ний прибуток автоматично включається в гру на черговій угоді, а при збитках – навпаки лот пропорційно зменшується. Ризик зали- шається незмінним весь час. Мінуси: ефект "асиметричного важеля", тобто отримавши якийсь збиток через стоп-лос в N пунктів, доведеться заробити більше пунктів профіту, ніж N, щоб відшкодувати втрачену суму (адже "відіграватися" доведеться більш маленьким лотом); при невеликому початковому депозиті (що дуже типово для початківців) часто бу- ває неможливо торгувати з невеликим (на- приклад, 5-10%) фіксованим відсотком, доводиться ризикувати часом 30% і більше, що значно збільшує ймовірність розорення; зменшення відсотка ризику пропорційно зменшує розмір максимального осідання (лі- нійний зв'язок, тобто зниження фіксованого відсотка вдвічі, має знизити вдвічі і макси- мальну просадку), проте ряд інших показни- ків, у тому числі дохідність, знижується не- пропорційно (нелінійна залежність, до того ж не на користь трейдера – зниження відсотко- вого ризику в 2 рази, може призвести до зниження прибутковості в 3 і більше разів – див. для порівняння тактику "Оптимальний відсоток"); іноді виявляється неможливим відкри- ти угоду точно такого обсягу, який би відпо- відав максимально допустимому ризику, наприклад, при ризиковій частці капіталу в $ 1 500 і стоп-лоссе в $62 на 0.1 лот ми відк- риємо позицію в 2.4 лота (24 х $62 = $1 488), а $12 залишаться "невикористаними"; щоб –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 127 2013, № 1-2 (61-62) збільшити лот при маленькому депо потрібно заробити набагато більше, ніж при великому депозиті; при частій торгівлі можуть виникнути деякі труднощі постійного перерахунку, який необхідний для визначення обсягу чергової позиції (хоча останнє можна автоматизува- ти). Оптимальний відсоток. Сутність: ідею оптимального f запропонував ще у 80-х роках минулого століття американський вчений Ральф Вінс. Є оптимальна частка капіталу – f, якою потрібно ризикувати в кожній угоді. Оптимальне f розраховується за формулою  1p p f , w   де f – оптимальне значення розміру входу; p – ймовірність; w – відношення розміру виграшу до розміру програшу. Переваги: аналогічні перевагам для тактики "Фіксований відсоток", оскільки оп- тимальний відсоток є нічим іншим, як його окремим варіантом. Недоліки: не можна сказати, що ця формула зовсім вже марна. Більше того, в деяких окремих випадках, наприклад для бі- нарних опціонів або для систем з жорсткими стопами і профітом, вона є точною. Для ін- струментів, прибутки і збитки за якими приймають діапазон значень, вона не годить- ся. Заслуга Вінса полягає в тому, що він роз- ширив підхід з f на такі інструменти, як ф'ючерси, акції, валюти, тобто все те, з чим має справу основна маса трейдерів. Однак зробив він це математично не до кінця. По- перше, Вінс працює не з процентними дохід- ностями, а з пунктами. Це вже робить його підхід дещо некоректним, оскільки оптима- льне f, розраховане таким чином, залежить від поточного цінового рівня, що при трен- довій торгівлі є небажаним. Власне кажучи, незрозуміло, чому трейдер, який дійшов до такої глибокої ідеї, як мані-менеджмент, не може зробити і ще один крок – почати пра- цювати з відсотками, а не з пунктами. Зусил- ля мінімальні, зате методологія стає корект- ною у всіх випадках. По-друге, Вінс вихо- дить зі штучної моделі цінової динаміки. Ця модель припускає, що угоди відбуваються через рівні проміжки часу, наприклад, раз на день, наче ціна існує тільки в ці моменти ча- су, тобто це модель так званого «дискретного часу». У реальності ж ціна може змінюватися будь-якої миті. Безпечний відсоток можна охарактери- зувати як такий варіант Фіксованого відсот- ка, який дає максимальний кінцевий резуль- тат при дотриманні певних обмежень (зазви- чай на максимальну глибину просадки депо- зиту). Залежно від уподобань стиль тактики може бути агресивним або консервативним. Переваги та недоліки: аналогічні таким тактики "Фіксований відсоток", тому що без- печний відсоток – це, по суті, один із варіан- тів фіксованого відсотка. Висновок: Безпечний відсоток – варі- ант тактики "Оптимальний відсоток" (що є, у свою чергу, "нащадком" відсотка Фіксовано- го), який окрім того, що "намагається" мак- симізувати прибуток, додатково також до- зволяє обмежити максимальне просідання системи. Фіксована пропорція. Сутність: такти- ка, запропонована Райаном Джонсом як спроба "обійти численні недоліки" фіксова- но-фракційної системи мані-менеджменту. Відповідно до так званої Фіксовано- пропорційної тактики Р. Джонса, для того щоб до вже наявної кількості лотів додати ще один, кожен із вже наявних повинен "зароби- ти" якусь кількість пунктів (останнє Джонс назвав "дельтою"). Плюси: темпи збільшення кількості ло- тів залишаються незмінними (тобто, напри- клад, якщо стратегія дає близько 300 п. на місяць, і це – наша дельта, то кожен місяць можна додавати по 1 лоту). Мінуси: на початку, при невеликому депо, кількість лотів збільшується повільні- ше, ніж при фіксованій пропорції, але потім випереджає останню (втім, це може розгля- датися і як "плюс"); розрахунки, необхідні для застосування цієї тактики, можуть здати- ся трохи складнішими, ніж при фіксованому відсотку. Стратегія Мартінгейл була відкрита французьким математиком Полом Леві. Спо- чатку Мартінгейл був усього лише різнови- дом стилю гральних ставок, яка ґрунтувалася на "подвоєнні вниз". Цікаво те, що багато робіт, присвячених стратегії Мартінгейла, –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 128 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) були написані американським математиком Джозефом Дубом, який намагався спростува- ти ймовірність стовідсоткової прибуткової системи ставок. Сутність системи: як тільки ставка програє чи закривається зі збитками, ставки подвоюються так, щоб одна виграшна угода перекрила всі попередні збиткові угоди. Переваги: одна прибуткова угода не лише перекриває всі збиткові, але й прино- сить прибуток. Недоліки: для торгівлі за цією систе- мою необхідно мати дуже великий депозит та починати з маленьких лотів, тому що ва- люти зазвичай ходять у тренді, які можуть продовжуватися дуже довго. І врешті-решт у інвестора не вистачить грошей, щоб дочека- тися зміни тренду. Таким чином, інвестування на ринку Forex передбачає вміння не тільки правильно визначати інструменти і моменти для інвес- тування, але й вміння ефективно управляти наявним капіталом як для його збереження, так і примноження. З цією метою і розробля- вся такий напрям економічної науки, як управління капіталом. Розпочавши формува- тись у середині ХХ ст. як елемент стратегії гри в азартні ігри, управління капіталом по- чало використовуватися і в інвестуванні спо- чатку на товарних, а потім і на фінансових ринках з метою підвищення дохідності інвес- тиційних угод. Унаслідок цього з’явилась велика кількість тактик управління капіта- лом. Деякі з них виявилися надприбутковими та дуже ризикованими (наприклад, Мар- тінгейл, Оптимальний відсоток), які могли надати інвесторові можливість за дуже ко- роткий проміжок часу збільшити свій капітал у кілька разів, однак коротка серія збиткових угод повністю позбавляла інвестора його де- позиту. Інші – навпаки дуже консервативни- ми (наприклад, Безпечний відсоток, Фіксова- на пропорція), надаючи інвесторові можли- вість витримувати майже безкінечну кіль- кість збиткових угод, але й дохідність таких тактик залишається на рівні кількох відсотків на рік. Тому завжди, перед тим як обирати стратегію інвестування на валютному ринку, інвесторові варто визначити для себе, який розмір прибутку для нього бажаний і який рівень при цьому він готовий на себе брати. Література 1. Anderson, John A., and Robert W. Faff, 2004. Maximizing Futures Returns Using Fixed Fraction Asset Allocation. Applied Finan- cial Economics, 14(15), 1067–1073. 2. Aucamp, Donald C., 1993. On the Ex- tensive Number of Plays to Achieve Superior Performance with the Geometric Mean Strategy. Management Science, 39(9), 1163–1172. 3. Ethier, S. N., and S. Tavare, 1983. The Proportional Bettor’s Return on Investment. Journal of Applied Probability, 20(3), 563–573. 4. Evstigneev, Igor V., and Klaus Reiner Schnek-Hoppe, 2002. From Rags to Riches: On Constant Proportions Investment Strate- gies. International Journal of Theoretical and Applied Finance, 5(6), 563–574. 5. Finkelstein, Mark, and Robert Whit- ley, 1981. Optimal Strategies for Repeated Games. Advances in Applied Probability, 13(2), 415–428. 6. Griffin, Peter A., 1984. Different Measures of Win Rate for Optimal Proportional Betting. Management Science, 30(12), 1540– 1547. 7. Heath, D., et al., 1987. Minimizing or Maximizing the Expected Time to Reach Ze- ro. SIAM Journal on Control and Optimization, 25(1), 195–205. 8. Kelly, Jr, J. L., 1956. A New Interpretation of Information Rate. The Bell System Technical Journal, 35(4), 917–926. 9. Kraus, Alan, and Robert H. Litzen- berg, 1975. Market Equilibrium in a Multiperiod State Preference Model with Logarithmic Utility. The Journal of Finance, 30(5), 1213– 1227. 10. Maclean, L. C., W. T. Ziemba, and G. Blazenko, 1992. Growth Versus Security in Dynamic Investment Analysis. Management Science, 38(11), 1562–1585. 11. Markowitz, Harry, 1959. Portfolio Selection: Efficient Diversification of Invest- ments. New York: Wiley. Cowles Foundation Monograph #16. 12. Merton, Robert C., and Paul A. Sa- muelson, 1974. Fallacy of the Log-Normal Ap- proximation to Optimal Portfolio Decision- making Over Many Periods. Journal of Financial Economics, 1(1), 67–94. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 129 2013, № 1-2 (61-62) 13. Michaud, Richard O., 2008. Efficient Asset Management: A Practical Guide to Stock Portfolio Optimization and Asset Allocation. Second ed. Financial Management Association Survey and Synthesis Series. New York: Oxford University Press. 14. Miller, Bruce L., 1975. Optimal Port- folio Decision Making Where the Horizon is Infinite. Management Science, 22(2), 220–225. 15. Pestein, V. C., and W. D. Sudderth, 1985. Continuous-Time Red and Black: How to Control a Diffusion to a Goal. Mathematics of Operations Research, 10(4), 599–611. 16. Rotando, Louis M., and Edward O. Thorp, 1992. The Kelly Criterion and the Stock Market. The American Mathematical Monthly, 99(10), 922–931. 17. Samuelson, Paul A., 1971. The “Fal- lacy” of Maximizing the Geometric Mean in Long Sequences of Investing or Gam- bling. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 68(10), 2493–2496. 18. Samuelson, Paul A., 1979. Why We Should Not Make Mean Log Of Wealth Big Though Years To Act Are Long. Journal of Banking & Finance, 3(4), 305–307. 19. Thorp, E. O., 1969. Optimal Gam- bling Systems for Favorable Games. Revue de l’Institut International de Statistique / Review of the International Statistical Institute, 37(3), 273– 293. 20. Thorp, E. O., 1971. Portfolio choice and the Kelly criterion. In: Business and Eco- nomics Statistics Section, Proceedings of the American Statistical Association. pp. 215–224. 21. Vince, Ralph, 1990. Portfolio Man- agement Formulas: Mathematical Trading Me- thods for the Futures, Options, and Stock Mar- kets. New York: Wiley. 22. Vince, Ralph, 1992. The Mathemat- ics of Money Management: Risk Analysis Techniques for Traders. New York: Wiley. 23. Vince, Ralph, 1995. The New Money Management: A Framework for Asset Alloca- tion. New York: Wiley. 24. Williams, John Burr, 1936. Specula- tion and the Carryover. The Quarterly Journal of Economics, 50(3), 436–455. 25. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 9 місяців 2012 року / Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov. ua/operativ/operativ2012/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt09 12_u.htm. 26. Иван Жданов. Расчет коэффици- ентов эффективности управления инвести- ционным портфелем или торговой стратеги- ей в Excel [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.beintrend.ru/2010-11-08- 10-38-49. 27. Справочник ЦРУ по странам мира [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/. Надійшла до редакції 06.05.2013 р.

Використання управління капіталом як методу регулювання інвестиційних ризиків на валютному ринку

Institution

Ähnliche Einträge