Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ

Проаналізовано різні принципи та підходи до класифікації лінгводидактичних термінів. Здійснено спробу створити власну класифікацію, поклавши в її основу семантичний принцип, принцип історизму, джерелознавства, системності, словотвору, функціональності. Виявлено та описано основні ряди лінгводидактич...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Бородіна, Н.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2013
Schriftenreihe:	Термінологічний вісник
Schlagworte:	Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51267
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ / Н.С. Бородіна // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 145-149. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51267
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-512672013-11-21T03:09:03Z Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ Бородіна, Н.С. Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Проаналізовано різні принципи та підходи до класифікації лінгводидактичних термінів. Здійснено спробу створити власну класифікацію, поклавши в її основу семантичний принцип, принцип історизму, джерелознавства, системності, словотвору, функціональності. Виявлено та описано основні ряди лінгводидактичних термінів. Various principles and approaches to the classification of linguodidactics terms are analyzed. An attempt to create a general classification based on semantic principles of historism, source system, word formation and function study is made; the main lines of linguodidactic terms are discovered and described. 2013 Article Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ / Н.С. Бородіна // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 145-149. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51267 81’ 373. 46 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук
spellingShingle	Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Бородіна, Н.С. Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ Термінологічний вісник
description	Проаналізовано різні принципи та підходи до класифікації лінгводидактичних термінів. Здійснено спробу створити власну класифікацію, поклавши в її основу семантичний принцип, принцип історизму, джерелознавства, системності, словотвору, функціональності. Виявлено та описано основні ряди лінгводидактичних термінів.
format	Article
author	Бородіна, Н.С.
author_facet	Бородіна, Н.С.
author_sort	Бородіна, Н.С.
title	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ
title_short	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ
title_full	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ
title_fullStr	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ
title_full_unstemmed	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ
title_sort	основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінології
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51267
citation_txt	Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ / Н.С. Бородіна // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 145-149. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT borodínans osnovníklasifíkacíjnírâdivukraínsʹkíjlíngvodidaktičníjtermínologíí
first_indexed	2025-07-04T13:16:12Z
last_indexed	2025-07-04T13:16:12Z
_version_	1836722393202032640
fulltext	145Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) удк 81’ 373. 46 Н. с. бородіНа (миколаїв, україна) ОснОвнІ КЛасИФІКаЦІЙнІ РяДИ в УКРаЇнсЬКІЙ ЛІнГвОДИДаКТИЧнІЙ ТЕРмІнОЛОГІЇ Проаналізовано різні принципи та підходи до класифікації лінгводидактичних тер- мінів. Здійснено спробу створити власну класифікацію, поклавши в її основу семантич- ний принцип, принцип історизму, джерелознавства, системності, словотвору, функціо- нальності. Виявлено та описано основні ряди лінгводидактичних термінів. К л ю ч о в і с л о в а : термін, лінгводидактичний термін, лінгводидактична термі- нологія, класифікація лінгводидактичних термінів. © Н. С. БОРОДІНА, 2013 Уперше лінгводидактична термінологія привернула до себе увагу у 80-х рр. XX ст. Сьогодні існують різні принципи й підходи до класифікації методичних термінів. Спроби розв’язати зазначену проблему здійснили Н. М. Захлюпана, І. М. Кочан, М. Львов, М. Пентилюк та ін. У їхніх працях уперше детально подано тлумачення термінів методики мови як окремої термінології. М. Львов, зокрема, поділяє методичні терміни на групи за джерелами виникнення й за ступенем кон- кретності або абстрактності поняття (ССМРЯ, с. 5–8). І. М. Кочан та Н. М. За- хлюпана визначають такі групи цих термінів: загальнопедагогічні, психологічні, власне методичні терміни й терміни, що стосуються лише викладання української мови як навчальної дисципліни (СДМУМ, с. 5). У “Словнику-довіднику з україн- ської лінгводидактики” виділено терміни загальнодидактичні, лінгводидактичні, мовленнєвознавчі, інноваційні (СДУЛ, c. 4). Аналіз зазначених підходів до поділу лінгводидактичних термінів на групи дозволив створити узагальнену класифіка- цію лінгводидактичних термінів української мови, що й було метою цієї статті. В основу класифікації покладено семантичний принцип, принцип істо- ризму, джерелознавства, системності, словотвірний, функціональності. Прин- цип і с т о р и з м у забезпечив відображення традиційно закріплених у лінгво- дидактиці термінів та нових, спричинених сучасними процесами в системі мовної освіти. Д ж е р е л о з н а в с т в о сприяло встановленню походження лінгводидактичного терміна, ступеня зв’язків його із системою понять суміж- них із методикою наук. Водночас цей принцип дозволив визначити той новий зміст, що вкладається в лінгводидактичне поняття й відрізняє його від відпо- відного педагогічного, психологічного та ін. Принцип с и с т е м н о с т і дав змогу представити лінгводидактичні терміни як сукупність, що входить до системи лінгводидактичних понять, виявити внутрішньопредметні зв’язки між поняттями лінгводидактики, розкрити не тільки родові, а й видові лінгво- дидактичні поняття тощо. С е м а н т и ч н и й принцип сприяв урахуванню змісту лінгводидактичних понять. Принцип ф у н к ц і о н а л ь н о с т і визначив важливість і значення лінгводидактичних понять і термінів, їх застосування учителями-практиками. С л о в о т в і р н и й принцип дозволив виявити най- продуктивніший спосіб творення лінгводидактичної термінології. 146 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Н. С. Бородіна Ураховуючи перелічені принципи, було визначено такі критерії класи- фікації лінгводидактичної термінології: за джерелами виникнення; за по- ходженням; за будовою; за ступенем інновації в лінгводидактиці; за струк- туруванням навчального матеріалу. В основу поділу лінгводидактичних термінів на групи за джерелами ви- никнення покладено класифікацію М. Львова (ССМРЯ, с. 5) і виділено такі групи: З а г а л ь н о д и д а к т и ч н і т е р м і н и . Виражають поняття, спільні для різних галузей дидактики (урок, метод навчання тощо).Такі поняття мають власний зміст. Засвоєні методикою педагогічні поняття стають вужчими, поді- ляючись на види й підвиди (ССМРЯ, с. 6), наприклад, поняття “уміння учнів” поділяється на поняття “мовні вміння”, “нормативні вміння”,“комунікативні вміння” тощо. Так складається система понять, у якій ступінь узагальненості лінгводидактичних понять значно нижчий, ніж у родових дидактичних понять. М е т о д и ч н о - л і н г в і с т и ч н і т е р м і н и . Запозичені методикою з лінг- вістики, а також із суміжних з лінгвістикою наук: психолінгвістики, літературо- знавства тощо (етапи вивчення синтаксису, вивчення орфографії в школі тощо). Ці поняття й терміни на їх позначення, своєю чергою, поділено на: 1) назви об’єктів вивчення, тобто розділів, тем і підтем шкільного курсу мови. Так, у цю підгрупу входить не поняття “дієслово” (предмет лінгвістики), а лінгвометодичне поняття “дієслово в курсі української мови” (предмет вивчення в школі, елемент змісту навчання); 2) назви лінгвістичних, текстознавчих та інших понять, явищ, які не вивчають у школі, але вони входять до фахового словника словес- ника (етимологічний аналіз, принципи української орфографії, фонема, дискурс тощо); 3) мовленнєвознавчі (психолінгвістичні) терміни прийшли до лінгводи- дактики з комунікативної лінгвістики та психолінгвістики (комунікативна компе- тенція, аудіювання, говоріння, ситуація спілкування, адресат мовлення, мовленнєва дія тощо). Вони розкривають зміст методики формування комунікативної компе- тенції учнів, психологію мовлення, формування навичок мовленнєвої діяльності. Не можна чітко розмежувати поняття й терміни перших двох груп, але все ж різниця між ними є: терміни першої групи є загальнодидактичними, стосуються методики викладання будь-якого предмета шкільного циклу, відбивають загальні питання дидактики, психології, виховання тощо, а тер- міни другої групи є специфічними, вживаються тільки в лінгводидактиці. Навчання мови неможливе без урахування психологічних особливос- тей учнів та психологічних умов засвоєння лінгводидактичного поняття, тому окремо виділяємо групу п с и х о л о г о д и д а к т и ч н и х т е р м і н і в , які застосовують у методиці викладання мови (проблемне вивчення мовних явищ, абстрактне мислення, сприймання лінгвістичних понять та ін.) Виділення е т н о л і н г в о д и д а к т и ч н и х т е р м і н і в зумовлене впли- вом народної педагогіки на лінгводидактику (рідна мова, етнічно-зорієнто- вана мовна особистість, українознавчий підхід до навчання мови тощо). В л а с н е л і н г в о д и д а к т и ч н і п о н я т т я й т е р м і н и (їх більшість). Ці терміни виникали поступово, паралельно з розвитком методики (диктант – зо- ровий, слуховий, орфографічне правило, творчий переказ, переказ-переклад, коменто- ване письмо, граматичний розбір, орфограма, пунктограма тощо). Деякі з них вини- 147Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінології кли історично в процесі розвитку методичної практики (диктант, переказ), деякі запозичені з журналістики (редагування, рецензія), інші взято з лінгвістичних теорій (лінгвістичний експеримент, артикулювання звуків, опис, розповідь, роздум – терміни, які називають типи мовлення, своєю чергою, були запозичені лінгвістикою з філо- софії). Отже, до власне методичних ми відносимо терміни, що є назвами специфіч- них методів і прийомів, характерних тільки для вивчення української мови, назви засобів навчання мови, помилок і недоліків учнів, поняття з історії методики ви- кладання української мови. Власне методичні терміни, за М. Львовим, ми поділяє- мо на п’ять підгруп: назви методів, прийомів, характерних лише для методики ви- кладання української мови (спостереження над мовою, складання схеми речення, аналіз тексту, редагування тощо); назви вправ і завдань на уроках української мови (вільний, творчий диктант, твір-роздум, переказ, словниковий диктант, редагування тексту, творчий переказ, списування); назви засобів навчання української мови (шкільний орфографічний словник, збірник диктантів, підручник з української мови, ка- бінет української мови, програма з української мови тощо); назви помилок, недоліків у вивченні української мови (орфографічна, граматична помилка, тавтологія, плео- назм, груба помилка, однотипна помилка); поняття й терміни з історії лінгводидакти- ки (ліквідація неписьменності населення, звуковий метод, проектний метод вивчення мови, комплексні програми з української мови) (ССМРЯ, с. 8–9). Усі лінгводидактичні терміни утворюються шляхом семантичного звуження чи розширення старого, загальновживаного слова, афіксації, синтаксичного спо- лучення двох або більше слів, запозичення. Оскільки кожен термін утворюється на основі лексичної бази сучасної української літературної мови або запозичуєть- ся з інших мов, за п о х о д ж е н н я м лінгводидактичні терміни поділяємо на: • терміни, які перейшли до наукової лексики із загальнонародної мови (помил- ка, вільний диктант, мовні здібності), тобто утворилися переосмисленням, термі- нологізацією звичайних побутових слів, звужуванням лексичного значення по- бутового слова до конкретного наукового поняття, його конкретизацією, втратою багатозначності, здатністю мати синоніми й антоніми в межах терміносистеми. Часто при цьому значення терміна певною мірою вмотивовується значенням від- повідного загальновживаного слова. Так, термін вільний диктант означає “дик- тант із зміною тексту, який дозволяє під час запису добирати власні мовні засоби”. Термін помилка в лінгводидактиці використовують на позначення порушення мовної норми (СДУЛ, с. 103). Як бачимо, термін різниться від звичайного слова чіткою визначеністю й однозначністю, чого немає в загальновживаних словах; • терміни, утворені на основі автохтонних лексем з використанням наявних у них словотвірних моделей та іншомовних компонентів (українознавча змісто- ва лінія, роздум, опис). Зазначимо, що професійне спілкування студентів-філо- логів і вчителів-практиків було б неможливе без використання власне україн- ських слів (перша й друга підгрупи). Ці слова складають загальновживаний словник студента і є самостійними найменуваннями та синонімами до інтер- національних термінів. На належність термінів до групи власне українських слів указують словотвірні й морфологічні ознаки. В українській мові, наприк лад, абстрактні іменники, які здебільшого позначають наукові поняття, утворюють- ся за допомогою суфіксів -ість, -анн (комунікативна компетентність, словес- ність, наочність, читання тощо), віддієслівні іменники – безафіксними спосо- 148 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Н. С. Бородіна бом (переказ, роздум, опис) або за допомогою суфікса -анн (читання, аудію вання, списування). Аналіз лінгводидактичної лексики української мови дає підстави стверджувати, що в ній найбільше представлені абстрактні віддієслівні іменни- ки на -ість, -ання, -ія та іменники, утворені безафіксним способом; • терміни іншомовного походження (алгоритмізація, стандарт, концеп- ція, мотивація) утворилися шляхом запозичення та калькування; • значну частину термінів іншомовного походження становлять інтерна- ціоналізми (метод, контекст, тезаурус). Найбільш вивченими з них є “євро пеїзми”, переважно слова грецької та латинської мов, зокрема метод, орфограма, графема, граматика, принцип, текст тощо. Багато слів в україн- ській методичній лексиці належать до запозичень, наприклад: контекст, інтенція, експеримент, диференціація, інтерференція тощо (УМЕ, с. 682). Лінгводидактичні терміни за будовою поділяємо на терміни-слова (переказ, твір, аудіювання, читання, списування тощо) і терміни-словосполучення (мовний тиждень, концепція навчання української мови). Стійкі термінологічні словосполу- чення, в яких представлена система родо-видових відношень понять, є особливо поширеними в лінгводидактичній термінології (календарне планування, підсумок уроку). Більшість новаційних лінгводидактичних термінів є словосполученнями, що зумовлено складністю методичних понять, прагненням фахівців із лінгводидак- тики якомога точніше передати їхню сутність, конкретизувати, показати класифі- каційну відмінність. На думку М. А. Москаленка, серед термінів-словосполучень є кілька різновидів: 1) у деяких із них обидва елементи мають тільки термінологічне значення (мовленнєва компетенція); 2) в інших – лише один з елементів, означуване слово, має термінологічне значення (коментований диктант); 3) є терміни-слово- сполучення, означуване слово в яких не має спеціального значення, а терміном є тільки означення (мовленнєва ситуація, стилістичний експеримент, змістова лінія, лінгвоукраїнознавчий аспект) [1]. Більшість термінів-словосполучень лінгводидак- тики належать до третього типу. У них означуване слово є або загальновживаним, або словом-терміном суміжної науки (педагогіки, психології тощо). За ч а с о м в и н и к н е н н я , ступенем новизни українські лінгводидактич- ні терміни поділяємо на традиційні та новаційні. Методика викладання україн- ської мови – наука не нова. Багато її понять і термінів є усталеними, не викли- кають сумнівів чи розбіжностей у своєму тлумаченні. Наприклад, методи на- вчання мови, типологія уроків мови, переказ, твір, роздум тощо. Водночас іннова- ційні процеси, що охопили сучасну школу, призвели до появи у вітчизняній лінгводидактиці нової термінології. Вона фіксується в шкільних програмах, під- ручниках, державних законах про освіту, концепціях і стандартах, навчально- методичній літературі, лінгводидактичних словниках тощо. У розумінні цих термінів між методистами подекуди існують розбіжності. Так, нетрадиційні ме- тоди викладання називають сьогодні активні, інтерактивні, імітаційні, нетра- диційні, продуктивні, хоч усі перелічені терміни фактично є назвою одного по- няття; немає й досі чіткого визначення багатьох видів диктантів (синтезований, диктант-диспут, диктант інформаційної дії, диктант-тиша та ін.). Методика опрацювання змістових ліній шкільної програми з мови передба- чає використання загальних та специфічних, вузькоспрямованих термінів, тому всі лінгводидактичні терміни ми ділимо на групи залежно в і д з м і с т у н а - 149Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінології в ч а л ь н о г о м а т е р і а л у і с т р у к т у р у в а н н я ш к і л ь н о г о к у р с у м о в и на загальнолінгводидактичні (диктант, помилка, мета уроку) і специфічні, що вживаються у процесі реалізації окремих змістових ліній (граматичне питання, орфограма, комунікативні вміння, активний словник учнів тощо). Серед специфіч- них виділяємо терміни мовленнєвознавчі, мовні (лінгвістичні), соціокультурні й стратегічні. Лінгвістичні й мовленнєвознавчі терміни ми вже описали, більш де- тально зупинимося на соціокультурних і стратегічних. Виникнення соціокуль- турних термінів пов’язане з потребою виховання “національно свідомої мовної особистості”, з реалізацією на уроках мови культурологічного принципу, спрямо- ваного на ознайомлення учнів з історією, традиціями українського народу. Це такі лексеми, як культурна пам’ять учнів, лінгвоукраїнознавство, мовний знак та ін. Стратегічні терміни забезпечують реалізацію діяльнісної (стратегічної) лінії шкільної програми, оволодіння учнями мисленнєвими прийомами й методами порівняння, аналізу тощо, усвідомлення школярами структури власної пізна- вальної діяльності. До них відносимо терміни пізнавальна дія, пізнавальна актив- ність учнів, мисленнєві дії, мета пізнавальної діяльності та ін. Отже, лінгводидактична термінологія – складна система. В основу її класифікації покладено джерела виникнення лінгводидактичного терміна та зв’язки його з поняттями суміжних наук, походження й будову, ступінь новизни в науці, зміст і структурування шкільного курсу української мови. Подальші дослідження вбачаємо в спеціальному лексикографічному ви- вченні термінів кожної з виділених груп, зокрема їх функціональних, лекси- ко-семантичних, словотвірних особливостей тощо. 1. Москаленко М. А. Нарис історії української граматичної термінології. – К.: “Радян. школа”, 1954. – 223 с. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ СДМУМ — Кочан І. Н., Захлюпана Н. М. Словник-довідник з методики викладання української мови. – Львів: Видав. центр ЛНУ, 2002. – 248 с. ССМРЯ – Львов М. Словарь-справочник по методике русского языка: Учеб. пос. для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1988. – 240 с. СДУЛ – Словник-довідник з української лінгводидактики: Навч. пос. / Кол. авторів за заг. ред. М. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 149 с. УМЕ – Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с. N. S. BORODINA MAIN CLASSIFICATION LINES IN THE UKRAINIAN LINGUODIDACTICS TERMINOLOGY Various principles and approaches to the classification of linguodidactics terms are ana- lyzed. An attempt to create a general classification based on semantic principles of historism, source system, word formation and function study is made; the main lines of linguodidactic terms are discovered and described. K e y w o r d s : term, linguodidactics term, linguodidactics terminology, classification of linguodidactics terms.

Основні класифікаційні ряди в українській лінгводидактичній термінологІЇ

Institution

Ähnliche Einträge