Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”)
Ідеться про використання філологічних термінів у поезії; розкрито проблему художньої дефініції на прикладі термінопоняття “рима”. Розроблено й проаналізовано визначення поняття “художня дефініція” та описано відмінності художньої дефініції від наукової і загальномовної....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Термінологічний вісник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51269 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) / Л.В. Мовчун // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 155-161. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-51269 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-512692013-11-21T03:09:05Z Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) Мовчун, Л.В. Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Ідеться про використання філологічних термінів у поезії; розкрито проблему художньої дефініції на прикладі термінопоняття “рима”. Розроблено й проаналізовано визначення поняття “художня дефініція” та описано відмінності художньої дефініції від наукової і загальномовної. The article deals with the problem of usage of philological terms in the poetry and the problem of art definition on the example of the concept “rhyme”. The concept “art definition” is defined. The peculiarities of art definition in comparison with scientific and general language definitions are described. 2013 Article Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) / Л.В. Мовчун // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 155-161. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51269 811.161.2:801.66 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук |
| spellingShingle |
Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук Мовчун, Л.В. Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) Термінологічний вісник |
| description |
Ідеться про використання філологічних термінів у поезії; розкрито проблему художньої дефініції на прикладі термінопоняття “рима”. Розроблено й проаналізовано визначення поняття “художня дефініція” та описано відмінності художньої дефініції від наукової і загальномовної. |
| format |
Article |
| author |
Мовчун, Л.В. |
| author_facet |
Мовчун, Л.В. |
| author_sort |
Мовчун, Л.В. |
| title |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| title_short |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| title_full |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| title_fullStr |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| title_full_unstemmed |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| title_sort |
філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Галузеве термінознавство. Термінологія лінгвістики та суміжних наук |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51269 |
| citation_txt |
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції (на прикладі термінопоняття "рима”) / Л.В. Мовчун // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 155-161. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Термінологічний вісник |
| work_keys_str_mv |
AT movčunlv fílologíčnatermínologíâvpoetičnomutekstííproblemahudožnʹoídefínícíínaprikladítermínoponâttârima |
| first_indexed |
2025-07-04T13:16:21Z |
| last_indexed |
2025-07-04T13:16:21Z |
| _version_ |
1836722403727638528 |
| fulltext |
155Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
удк 811.161.2:801.66
л. в. мовЧуН
(київ, україна)
ФІЛОЛОГІЧна ТЕРмІнОЛОГІя в ПОЕТИЧнОмУ ТЕКсТІ
І ПРОБЛЕма ХУДОЖнЬОЇ ДЕФІнІЦІЇ
(на ПРИКЛаДІ ТЕРмІнОПОняТТя “РИма”)
Ідеться про використання філологічних термінів у поезії; розкрито проблему ху-
дожньої дефініції на прикладі термінопоняття “рима”. Розроблено й проаналізовано ви-
значення поняття “художня дефініція” та описано відмінності художньої дефініції від
наукової і загальномовної.
К л ю ч о в і с л о в а: термін, термінопоняття, дефініція, художня дефініція,
поетич на картина світу, рима.
© Л. В. МОВЧУН, 2013
Як образно висловлювався С. Тулмін, поняття – інструменти нашого
мислення [14, с. 52]; стабільність наукових знань досягається передаванням
набору понять певної науки [Там само, с. 167]. Важливим аспектом існуван-
ня наукової картини світу, адекватної парадигмі знань певної епохи, є від-
повідне дефініювання термінів, які позначають наукові поняття. Пізнання
дійсності і формування знань про неї не обмежується лише науковою кар-
тиною світу: по-перше, існує необхідний для сучасної людини мінімум на-
укових знань, який стає органічною частиною інших картин світу, на-
приклад, буденної (науковці все менше схильні ставити знак рівності між
поняттями “буденна картина світу” і “наївна картина світу”), відповідно й
функціонування термінів на позначення цих понять не обмежується лише
науковим дискурсом; по-друге, між науковим і ненауковим знанням немає
прірви, оскільки “позанаукове знання наділене властивою йому раціональ-
ністю, але раціональністю особливою… Науці і суспільству доводиться роз-
ширювати свої критерії раціональності, визнавати нетрадиційні форми зна-
ння, що є саме знанням, а не різними формами забобонів. Подібні процеси
поступово посувають сучасне суспільство до побудови плюралістичної сис-
теми пізнання, у якій різні форми знання були б рівноправними партнера-
ми” [1, с. 29]. Вищенаведені міркування пояснюють актуальність проблеми
вивчення різноманітних аспектів функціонування термінів як експлікато-
рів наукових знань у ненаукових текстах, з одного боку, та означування по-
нять, співмірних знанням, на яких ґрунтуються різні картини світу, – з дру-
гого. Особливості функціонування спеціальної лексики в неспеціальному
контексті часто стають предметом наукового інтересу: так, Л. О. Морозова
розглядала медичну термінологію в художньому та науково-популярному
стилях [10], О. П. Михайлович-Гетто – терміни в рекламі [9], В. В. Власенко
й А. О. Цепколенко – термінологічну лексику в поезії І. Драча [2] тощо.
У лінгвістиці є усталеною думка про те, що термін поза сферою наукового
обігу зазнає детермінологізації, перетворюється на квазітермін [9, с. 156].
Проте у зв’язку з вивченням термінопоняття як ментально-мовної структу-
156 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Л. В. Мовчун
ри змінюється і кут зору дослідження терміна, який представляє спеціальне
знання поза науковою картиною світу. Зокрема, вивчається проблема по-
двійної актуалізації наукових понять у художній картині світу [5, с. 117].
Водночас існує проблема дефініювання термінів у неспеціальних текстах.
Питання введення наукових дефініцій у тканину художнього тексту
не од норазово було предметом дослідження лінгвістів, зокрема Л. О. Моро-
зової [10, с. 109–114]. Але в поезії, яка відображає художню (поетичну) кар-
тину світу, використовуються специфічні дефініції, які лінгвісти називають
художніми. Піонерське дослідження (на матеріалі російської мови) худож-
ніх дефініцій (далі ХД) здійснив ще у 80-х рр. минулого століття Е. І. Ханпі-
ра; він дав визначення ХД та підкреслив їхній образний характер [15].
В. Є. Трусов зосередив свою увагу на ХД, створених із допомогою парадокса
на основі індивідуального логічного мислення [13]. Л. О. Грузберг, до-
сліджуючи ХД, висловила твердження, що через ХД визначаються не по-
няття, а концепти [4]. ХД поетів-вісімдесятників проаналізувала І. Г. Олій-
ник, відзначивши в ХД вияв мовних особливостей авторів [11, с. 8—9] Не-
достатність вивчення ХД спонукає нас ще раз звернутися до питання її
вивчення в поетичному тексті, який репрезентує художню (поетичну) кар-
тину світу, у зв’язку з проблемою, з одного боку, використання в поезії філо-
логічних термінів, а з другого, – особливостями їхнього дефініювання пое-
том, що здійснюється на основі його наукової компетенції та образного сві-
тосприймання. Метою нашої статті є всебічне дослідження художньої
дефініції на прикладі термінопоняття “рима”. Для вивчення цього питання
ми виконаємо такі завдання: з’ясуємо, які види дефініцій існують; просте-
жимо співвідношення виду дефініції з формою вербальної реконструкції
картини світу; з’ясуємо особливості художньої дефініції на прикладі філо-
логічної термінології, зокрема термінопоняття “рима”.
Поет реконструює в поезії поетичну картину світу, проте для цього він
використовує знання, отримані різними шляхами – іншими словами, з ін-
ших картин світу. Свідомість поета – вісь, яка проходить крізь різні картини
світу, створюючи його індивідуальну картину світу. Про поєднання у свідо-
мості індивіда наукових і буденних репрезентацій світу писали С. Московічі
та М. Хевстон, критикуючи модель суб’єкта пізнавального процесу як “уче-
ного-профана” і пропонуючи натомість модель “ученого-аматора”, тобто
споживача наукових знань [17, с. 546]. У випадку індивіда – творця поетич-
ної картини світу ситуація дещо інша, адже поет не тільки є споживачем
наукових знань про мову й літературу – він безпосередньо впливає на них
(на знання), тобто впливає на об’єкт досліджень ученого: поет, вивчаючи
навколишній світ, на його основі створює новий фрагмент дійсності – по-
етичну картину світу, реконструйовану в поетичних текстах. Учений-літера-
турознавець / мовознавець за допомогою наукових методик досліджує цей
створений суб’єктом, але наявний об’єктивно, фрагмент дійсності. Поет
своєю чергою також використовує знання, здобуті вченим-літературознав-
цем / мовознавцем і відтворені в науковій картині світу, для конструювання
поетичної картини світу. Таким чином, спостерігаємо повсякчасне взаємо-
проникнення наукової і поетичної картин світу. Саме мова є тим інтегру-
157Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції...
вальним інструментом, який об’єднує різноманітні фрагменти дійсності в
одну картину світу. “Якщо мова науки – це виключно мова термінопонять,
то мова мистецтва, з одного боку, – це “мова” художніх образів, з другого, –
“мова спеціальних знань”, а отже, й відповідних термінопонять” [5, с. 116].
Отже, ми визначили підґрунтя існування термінів (зокрема термінів фі-
лологічної сфери) в художній (поетичній) картині світу. Які ж поняття сто-
ять за термінами в поетичній картині світу? Якщо в науковій картині сві-
ту – наукові поняття, у буденній картині світу – буденні поняття, то в ху-
дожній (поетичній) картині світу – художні поняття [15, с. 229]; різниця між
ними – в глибині осягнення об’єкта дійсності. З думкою Е. І. Ханпіри ми не
будемо сперечатися, але додамо, що в художній (поетичній) картині світу за
терміном стоїть і поетичне, і наукове поняття, тому термін в образному
вживанні завжди двозначний: перше, головне значення – термінологічне і
друге – художньо-образне; у поетичному тексті одночасно актуалізуються
обидва значення терміна, завдяки одночасній актуалізації і взаємному під-
силенню його термінологічного та художнього значень виникає потужний
виражально-зображальний ефект. Так, метафора “заганяв у вірші рими бов-
том” (Мордатенко, с. 43) побудована на аналогії між процесами створення
віршів і ловлення риби; у ній актуалізується термінологічне значення
“рима – співзвуччя на кінці віршованих рядків” і художнє “рима – риба”.
Різні види понять означують різними способами, тому виокремлюють:
наукову дефініцію (її подають у термінологічних словниках; в енциклопеді-
ях уміщують деталізовану інформацію, що переходить межі дефініції), за-
гальномовну / лексичну / буденну дефініцію (її подають у загальномовних
словниках)1 і художню дефініцію (несловникову, індивідуально-суб’єктивну,
образно-переносну).
Дефініція – це “засіб фіксації та тлумачення значення слова” [16, с. 85], а
також сама “операція, призначення якої полягає в уточненні використовува-
них термінів” [12, с. 9], це водночас логічна, лінгвістична і гносеологічна опе-
рація [12, с. 176]. Ми розглядаємо дефініцію в першому, лінгвістичному, зна-
ченні цього терміна. Головне призначення дефініції – розкриття суті терміно-
поняття (за Аристотелем – суті речі; за Т. Гоббсом, Дж. Локком,
Дж. Ст. Міллем – суті слова). Дефініції (нехудожні) будуються відповідно до
обов’язкових правил. Над цими правилами замислювалися ще в античності;
у найзагальніших рисах вимоги до дефініцій були сформульовані А. Арно та
П. Ніколь в 1662 р. у “Логіці, або Мистецтві мислити”, а саме: універсальність
(спроможність охопити весь означуваний об’єкт), відмінність (відображення
характерних властивостей саме означуваного об’єкта), ясність [12, с. 49].
1 Науковці вважають, що дефініції не є всеохопною характеристикою предмета [7, с. 22]. Як зазначає
О. С. Герд, у спеціальній енциклопедії може міститися відносно повний опис змісту поняття, однак
такий опис не може бути визнаний дефініцією [3, с. 7]. Термінологічні ж словники містять дефініції,
які, однак, не передають увесь зміст поняття; тлумачні словники, відображаючи буденну картину
світу, містять «повсякденне» поняття [Там само, с. 8]. С. Д. Кацнельсон розрізняє “формальне
поняття” (необхідний мінімум розрізнювальних ознак для розпізнавання предмета позначення) і
“змістовне поняття” (усі ознаки, властивості предмета та його зв’язки з іншими предметами), перше
з них передається в тлумачному словнику, друге – в енциклопедичному [6, с. 18].
158 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Л. В. Мовчун
Сучасні теоретики окреслюють такі правила: 1) визначення має бути
сумірним (необхідно перераховувати тільки істотні ознаки предмета); 2) ви-
значення повинно бути чітким і ясним; 3) визначення не повинно створю-
вати кола; 4) за можливості, визначення не повинно бути негативним (не-
обхідно називати наявні, а не відсутні ознаки предмета) (цит. за: [5, с. 128]).
Будуючи ХД, поет не дотримується вимог, які теоретики висувають до
дефініцій. Художня дефініція – визначення, що ґрунтується на співвідне-
сенні означуваного поняття з іншим, пов’язаним із ним на основі подіб-
ності, суміжності чи наявності асоціативного зв’язку.
Головні джерела ХД – художній, публіцистичний стилі та фольклор.
Художні дефініції – результат творчого процесу, вони відображають інди-
відуальне, суб’єктивне сприймання дійсності: Слово – потвора. Слово –
свічадо (Бедрик, с. 78); Павук – поет-самітник, / що дивиться на світ / під
своїм кутом (Цушко, с. 89). ХД визначають поняття не тільки через інди-
відуально дібрані автором мовні засоби, вони по суті виражають різні ху-
дожні поняття, звідси можливість теоретичного існування стількох дефі-
ніцій, скільки існує індивідуально-авторських художніх картин світу, по-
рівняймо: Поезія – це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик
до душі (Костенко, с. 138); Поезія – раптовий вітер. / Поезія – шляхетна
гра (Гаврилів, с. 27); Поезія – це правда про те, що було / Або могло бути
(Осадчук, с. 107).
У разі формулювання ХД можливі різні когнітивні варіанти: автор ХД
має знання основних розрізнювальних ознак об’єкта або ж більшою чи
меншою мірою володіє знанням про основні та додаткові ознаки об’єкта,
але в обох випадках сама ХД розкриває нові, невідомі досі мовній спільноті
ознаки та зв’язки означуваного об’єкта. ХД ґрунтується переважно на осно-
ві другорядних ознак, наприклад, у ХД рима – стать слабка (Цушко Х,
с. 113) відбувається зближення понять “рима” і “жінка”, що ґрунтується на
другорядних ознаках рими як об’єкта опису: 1) термін рима за формальними
показниками належить до жіночого роду; 2) риму вибирають подібно до
того, як чоловік обирає жінку – слабку стать.
У зв’язку з тим, що ХД є конструктами авторської картини світу, в ін-
ших картинах світу вони стають незворотними [4], тобто дефінієнс (definiens,
визначення) не може бути дефінієндумом (definiendum, визначуваним).
К. Попа підкреслював, що процедура визначення полягає в доборі до імені
синонімічної дескрипції [12, с. 80], тобто термін і його дефініція є взаємоза-
мінними завдяки конвенційності вираження поняття саме цим терміном –
у цьому полягає ще одна відмінність між науковою і загальномовною дефі-
ніцією, з одного боку, та художньою, – з другого. Якщо між лексемою і ви-
значенням є синонімічні відношення на мовному рівні, то між лексемою і
художньою дефініцією є тільки контекстуальні синонімічні відношення.
ХД, які акумулюють суспільно значущу думку і мають лаконічну форму
й вичерпний зміст, нерідко стають афоризмами: Краса – лиш відображення
земного / у неземному дзеркалі душі! (Жиленко, с. 117); Адресовані людям
вірші – найщиріший у світі лист (Костенко, с. 135). Потрапляючи до ядра
базових знань мовного колективу, такі дефініції перетворюються на преце-
159Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції...
дентні висловлювання: “книги – морська глибина” (І. Франко), словник –
“пишний яр, а не сумне провалля” (М. Рильський), слова – полова;
хліб – усьому голова; громада – великий чоловік.
ХД мають тільки ті термінопоняття, які репрезентують сферу знань, що
є в сучасному суспільстві загальнообов’язковими, інакше вони не мали б
сенсу. Наприклад, з-поміж термінів філології найчастіше даються визна-
чення таким термінопоняттям, які відомі мовцям на концептуальному рів-
ні, незалежно від ступеня володіння науковим знанням, – мова, слово, пое-
зія, вірш тощо: Кожна мова – вікно у світ, / душі обнова / і серця цвіт… (Біло-
ус, с. 88); слово – це хліб (Мордатенко, с. 49); Кленовий ліс – / Мов золотий
літопис, / а розділові знаки – глід червоний (Княжич, с. 83).
За спостереженням російської дослідниці Л. О. Грузберг, художні дефі-
ніції – джерело формування культурних концептів [4]. Для концептуальної
картини світу українців важливим є образ-символ “слово – зброя”, на фор-
мування якого вплинула художня дефініція Лесі Українки: слово – це зброя
(Слово, моя ти єдиная зброє, / Ми не повинні загинуть обоє! (Українка, с. 178).
У вірші відбувається розгортання символу через конкретизацію поняття
“зброя”: криця, меч, клинок. Узагалі, контекстуальна близькість таких лек-
сем, як слово, з одного боку, і темниця, бастилії, кайдани, мечі, кров, тира-
ни, – з другого, свідчить про характерний для багатьох українських поетів і
зокрема Лесі Українки відтінок боротьби в семантиці слова – поетичної
творчості [8, с. 128]. Відповідно, якщо рима – це співзвуччя слів (семантич-
не зближення лексем рима і слово відбивається синтагматично через суряд-
ний зв’язок: Я вірю в риму, / У силу слова незбориму (Світличний, с. 57), вона
також є зброєю. Можемо стверджувати, що образ-символ “рима – зброя”
став характерним для української поезії, вербальне вираження цього симво-
лу відбувається в різних варіантах через експліцитне або імпліцитне порів-
няння рима – куля (Поети стріляють римами!.. / Серце – мішень для куль і для
рим (Світличний, с. 88); рима – кастет (Я римою поміж очей / Тобі вліплю,
немов кастетом (Позаяк, с. 109). Образ-символ “рима – зброя” виявляється
і в контекстуальному зближенні лексем, що позначають функції зброї і
рими: ЕОМ римують, наче кулемети (Жиленко, с. 226) (рима – вогнепальна
зброя); Розпанахують рими хронічні оази прозові (Пішаківська, с. 22) (рима –
ніж); уже чуття ти їм не заважай / свавільно вибухнути в римі (Соловей,
с. 37) (рима – бомба).
Проте найголовніше призначення рими – бути не зброєю, а елементом
творчого процесу; рима як інструмент творчості є важливою для поета, вона
має для нього безумовну цінність, тому дефініювання термінопоняття
“рима” відбувається метафорично, на основі подібності до об’єктів, що та-
кож мають цінність: Поет у хвилях спраглого гольфстриму / шукає рибку зо-
лоту – натхненну риму (Цушко, с. 19); Рима – поезії ключ скрипковий, / В зо-
лотій оздобі рубін зі скарбниці мови, / Гострий булат у кольчугу прози, / Свіча,
оповита морозом (Княжич, с. 12).
Характер перебігу творчої праці (муки творчості, болісний пошук рими,
безсоння) стає джерелом дефініцій, створених за допомогою персоніфіка-
ції: Рифми [рими], дочки безсонних ночей, покидають [мене] (Українка,
160 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Л. В. Мовчун
с. 200); Хай, мовляв, / Всі читатимуть / Та й прибиратимуть / Риму – / За-
нуду незриму (Чередниченко, с. 6).
Остання дефініція має іронічний характер (так само, як і дефініція-пер-
соніфікація рима – стать слабка). Отже, особливістю ХД є їхня емоційна
забарвленість – зі знаком “плюс” і зі знаком “мінус”.
Одже, ХД мають лише ті поняття і термінопоняття, які відомі мовцям
на концептуальному рівні; ХД ґрунтуються на співвіднесенні означуваного
поняття з іншим, пов’язаним із ним на основі подібності, суміжності чи на-
явності асоціативного зв’язку; ХД термінопонять побудовані на одночасній
актуалізації наукового та художнього понять; ХД будують не за логічними
правилами, обов’язковими для наукових та загальномовних дефініцій, вони
є суб’єктивно-індивідуальними, проте, акумулюючи суспільно значущу
думку, перетворюються на афоризми і стають прецедентними висловлю-
ваннями. Поряд із філологічними термінами мова, поезія, слово та ін. рима
як важливий інструмент, який використовує поет у творчому процесі, також
стає об’єктом осмислювання й означування через ХД.
Проблему художньої дефініції (зокрема ХД термінопоняття рима) мож-
на розглядати в публіцистичних та літературно-критичних текстах, що може
бути перспективою подальшого опрацювання теми.
1. Баксанский О. Е. Когнитивные репрезентации: обыденные, социальные, научные. –
М.: Книжн. дом «ЛИБРОКОМ», 2009. – 224 с.
2. Власенко В. В., Цепколенко А. О. Термінологічна лексика в поезіях Івана Драча //
Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 32. – С. 24–26.
3. Герд А. С. Еще раз о значении термина // Лингвистические аспекты терминоло-
гии. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – С. 3–9.
4. Грузберг Л. А. Художественная дефиниция // Филолог. – 2004. – № 4. – Режим до-
ступу: http://philolog.pspu.ru/module/magazine/do/mpub_4_81.
5. Іващенко В. Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мис-
тецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології): Мо-
нографія. – К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2006. – 328 с.
6. Кацнельсон С. Д. Содержание слова, значение и обозначение. – М.; Л.: Наука,
1965. – 110 с.
7. Кияк Т. Р. Лингвистические аспекты терминоведения. – К.: УМК ВО, 1989. – 104 с.
8. Мех Н. О. Структура лексико-семантичного поля “мова – слово” в українській по-
етичній мові ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Вид-во Ін-ту української мови НАН Украї-
ни, 2001. – 182 с.
9. Михайлович-Гетто О. П. Конотація квазітерміна в рекламному тексті: співвідно-
шення індивідуального та колективного // Вісник Сумського держ. ун-ту. Серія:
Філологія. – 2007. – № 1. – Т. 1. – С. 156–160.
10. Морозова Л. А. Особенности функционирования специальной лексики в неспеци-
альной литературе // Современные проблемы русской терминологии / Отв. ред.
В. П. Даниленко. – М.: Наука, 1986. – С. 107–123.
11. Олійник І. Г. Мовотворчість поетів-вісімдесятників (текстові структури та поетичні
номінації): Автореф. … канд. філол. наук: 10.02.02 / Ін-т української мови НАН
України. – К., 1993. – 17 с.
12. Попа К. Теория определения / Пер. с рум. М. Ф. Солодухиной; Ред. и прим. Б. В. Би-
рюкова. – М.: Прогресс, 1976. – 248 с.
13. Трусов В. Е. Парадокс как разновидность художественной дефиниции (на материа-
ле сборника афоризмов Ф. Ларошфуко «Максимы»). – Режим доступу: http://www.
lib.csu.ru/vch/100/134.pdf.
161Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Філологічна термінологія в поетичному тексті і проблема художньої дефініції...
14. Тулмин С. Человеческое понимание / Пер. с англ. З. В. Кагановой; Общая ред. и вст.
ст. П. Е. Сивоконя. – М.: Прогресс, 1984. – 327 с.
15. Ханпира Э. И. О художественной дефиниции // Проблемы структурной лингвисти-
ки 1982 / Отв. ред. В. П. Григорьев. – М.: Наука, 1982. – С. 225–236.
16. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний
словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інфор-
матики. – К.: АртЕк, 1998. – 336 с.
17. Moscovici S., Hewstone M. De la science au sens commun // Psychologie Sociale / еd.
S. Moscovici. – Paris, P.U.F, 1984. – Р. 539–566.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бедрик – Бедрик Ю. Цвіт геральдичний та інші поезії: Збірка поезій. – К.: Факт, 2004. – 176 с.
Білоус – Білоус Д. Диво калинове. Чари барвінкові: Вірші: Для мол. та серед. шкільн.
віку. – К.: Веселка, 1994. – 205 с.
Гаврилів – Гаврилів Т. Закони географії: Вірші. Преклади. Мала проза. – Івано-Фран-
ківськ: Лілея-НВ, 1997. – 84с.
Жиленко – Жиленко І. Євангеліє від ластівки: Вибр. твори / Передм. М. Жулинського. –
2-ге вид. – К.: Пульсари, 2006. – 488 с.
Княжич – Княжич Д. Бурштиновий причал: Поезії. – К.: Пульсари, 2007. – 96 с.
Костенко – Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.
Мордатенко – Мордатенко К. Живокіст: Поезії. – К.: ТОВ “Вид-во Євшан-зілля”,
2012. – 72 с.
Осадчук – Осадчук П. Чуття єдиної провини: Поезія радості й журби. Афоризми і філос.
прозаїзми. – К.: Укр. письменник, 2002. – 126 с.
Пішаківська – Пішаківська Н. Кульпарків на шахівниці: Поезії. 2-ге вид. – Львів: Каме-
няр, 2003. – 96 с.
Позаяк – Позаяк Ю. Шедеври. Вид. 2-ге, доп. і переробл. – Львів: ЛА “Піраміда”,
2004. – 144 с.
Світличний – Світличний І. Серце для куль і для рим. – К.: Радян. письменник,
1990. – 580 с.
Соловей – Соловей О. Аль Катик: Книга інтимної лірики. – К.: Факт, 2004. – 168 с.
Українка – Українка Леся. Твори в 10 т. – Т. 1. – К.: Держ. вид-во художн. літ., 1963. – 466 с.
Цушко – Цушко С. Сонце осені: Вірші й пер. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2010. – 182 с.
Цушко Х – Цушко С. Хор: Партитура буття. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – 160 с.
Чередниченко – Чередниченко Д. П’ятерик: Притчі ХХ сторіччя. – К.: Задруга,
2005. – 224 с.
L. V. Movchun
PHILOLOGICAL TERMINOLOGY IN POETIC TEXT AND PROBLEM OF ART DEFINITION
(ON THE EXAMPLE OF THE CONCEPT “RHYME”)
The article deals with the problem of usage of philological terms in the poetry and the prob-
lem of art definition on the example of the concept “rhyme”. The concept “art definition” is
defined. The peculiarities of art definition in comparison with scientific and general language
definitions are described.
K e y w o r d s : term, concept, definition, art definition, poetic world image, rhyme.
|