Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття

Розглянуто функціонування грецьких та латинських запозичень в астрономічній термінології першої третини ХХ століття, уміщеній у третій частині “Словника математичної термінології” Ф. Калиновича та Г. Холодного, описано процеси засвоєння чужомовної лексики....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Андрусишин, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2013
Schriftenreihe:	Термінологічний вісник
Schlagworte:	Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51274
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття / О.М. Андрусишин // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 196-201. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51274
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-512742013-11-21T03:09:15Z Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття Андрусишин, О.М. Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису Розглянуто функціонування грецьких та латинських запозичень в астрономічній термінології першої третини ХХ століття, уміщеній у третій частині “Словника математичної термінології” Ф. Калиновича та Г. Холодного, описано процеси засвоєння чужомовної лексики. The functioning of the Greek and Latin borrowings in astronomical terminology of the first third part of the 20th century in the third of the “Dictionary of the mathematical terminology” by Fedor Kalynovych and Gregorii Holodnyi is reviewed in the article; the assimilation of alien vocabulary is described. 2013 Article Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття / О.М. Андрусишин // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 196-201. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51274 811.161.2’373.45/.46:52 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису
spellingShingle	Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису Андрусишин, О.М. Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття Термінологічний вісник
description	Розглянуто функціонування грецьких та латинських запозичень в астрономічній термінології першої третини ХХ століття, уміщеній у третій частині “Словника математичної термінології” Ф. Калиновича та Г. Холодного, описано процеси засвоєння чужомовної лексики.
format	Article
author	Андрусишин, О.М.
author_facet	Андрусишин, О.М.
author_sort	Андрусишин, О.М.
title	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття
title_short	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття
title_full	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття
title_fullStr	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття
title_full_unstemmed	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття
title_sort	терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини хх століття
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Прикладне термінознавство. Термін як об’єкт лексикографічного опису
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51274
citation_txt	Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття / О.М. Андрусишин // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 196-201. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT andrusišinom termínigrecʹkogotalatinsʹkogopohodžennâvukraínsʹkíjastronomíčníjtermínologííperšoítretinihhstolíttâ
first_indexed	2025-07-04T13:16:48Z
last_indexed	2025-07-04T13:16:48Z
_version_	1836722431088132096
fulltext	196 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) © О. М. АНДРУСИШИН, 2013 Українська астрономічна терміносистема, незважаючи на велику кіль- кість термінознавчих досліджень упродовж останніх десятиріч, ще не була об’єктом детального аналізу й потребує всебічного наукового опрацювання. Астрономічну лексику в лінгвокраїнознавчому аспекті та особливості її ви- вчення на заняттях із чужоземцями розглядали І. Процик [2] та Л. Синишин [4], функціонування астрономічної лексики в історичних словниках україн- ської мови описала О. Тріль [6], астрономічні терміни з ономастичним ком- понентом проаналізовано в статті І. Процик [3]. Про сучасний стан астро- номічної термінології української мови, а саме про функціонування в ній чужомовних запозичень, ідеться у розвідці А. Соломахіна [5]. Проте потребують ґрунтовнішого аналізу запозичення в астрономічній термінології кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., адже найактивніше чужо- мовні лексичні запозичення проникли в цю терміносистему саме в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. У цей час було опубліковано чимало нау- кових праць із астрономії українською мовою, укладено перші термінні словники. Отже, актуальність теми зумовлена потребою всебічного до- слідження ролі запозичень у становленні астрономічної терміносистеми. Мета статті – проаналізувати грецькі та латинські запозичення в астро- номічній терміносистемі першої третини ХХ ст. Для аналізу обрано третю частину словника математичної термінології Ф. Калиновича та Г. Холодно- го “Астрономічна термінологія й номенклятура”, видану в Харкові в 1931 р. Це лексикографічне видання є українсько-російсько-німецько-фран- цузьким термінним словником. Терміни, вміщені в ньому, взято зі спеціаль- ної літератури, а біля кожного терміна подано вказівку джерела та сторінку, звідки слово виписано, а також спеціальні позначки (N – неологізм або Cек. – Математична секція), які вказували на те, що запропоновані терміни є неологізмами чи їх вживання рекомендує математична секція Української академії наук, яка опрацьовувала термінологію. Це свідчить про високу від- повідальність науковців за поданий фактичний матеріал. Укладачі словника у багатьох словникових статтях подали речення, “призначення яких – дати удк 811.161.2’373.45/.46:52 о. м. аНдрусиШиН (львів, україна) ТЕРмІнИ ГРЕЦЬКОГО Та ЛаТИнсЬКОГО ПОХОДЖЕння в УКРаЇнсЬКІЙ асТРОнОмІЧнІЙ ТЕРмІнОЛОГІЇ ПЕРШОЇ ТРЕТИнИ ХХ сТОЛІТТя Розглянуто функціонування грецьких та латинських запозичень в астрономічній термінології першої третини ХХ століття, уміщеній у третій частині “Словника матема- тичної термінології” Ф. Калиновича та Г. Холодного, описано процеси засвоєння чужо- мовної лексики. К л ю ч о в і с л о в а : українська астрономічна термінологія, астрономічний тер- мін, термінний словник, грецизми, латинізми. 197Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Терміни грецького та латинського походження в українській астрономічній термінології... слово в природному астрономічному оточенні, отже дати й проект уживан- ня даного терміна” [1, с. 6]. Словник Ф. Калиновича та Г. Холодного охоплює 2010 астрономічних одиниць, серед яких більшу частину становлять терміносполуки (68%). Се- ред однослівних термінів є і питомі, і запозичені. Найбільше запозичень із грецької та латинської мов (приблизно 8%), що становлять значний пласт в астрономічній терміносистемі. Уже сам базовий термін астрономія похо- дить від грецьких слів ἄστρον – зоря + νόμος – звичай, закон (СІСМ, с. 74, 469). Грецька та латинська мови наприкінці ХІХ ст. сприяли збагаченню лексичного фонду української мови, адже ці мови були не лише джерелом прямих запозичень, а насамперед із класичних терміноелементів науковці творили назви нових наукових понять. Серед запозичень із грецької мови, зафіксованих у третій частині “Словника математичної термінології” Ф. Калиновича та Г. Холодного, по- дано прості та складні за структурою терміни, утворені поєднанням двох або більше основ. Прості терміни організовуються в такі тематичні групи: 1) назви приладів, механізмів: гномон (γνώμων – знавець (СІСМ, с. 175), діяфрагма (διάφραγμα – перегородка (СІСМ, с. 222), телескоп (τηλεσϰόπος – далекоглядний (СІСМ, с. 657); 2) назви астрономічних об’єктів: астероїд (ἀστεροειδής – зіркоподібний, зоряний (СІСМ, с. 73), болід (βολίς (βολίδδος) – метальний спис (СІСМ, с. 105), зодіяк (ζωδιαϰός (ϰύϰλος) – коло з зображень тварин (СІСМ, с. 266), комета (ϰομήτης – волохатий, від ϰόμη – волосся (СІСМ, с. 343), космос (ϰόσμος – устрій, порядок, світ, Всесвіт (СІСМ, с. 366), сидерит (σιδηρίτης – залізний (СІСМ, с. 611), сфероїд (σφαιροειδής – кулястий (СІСМ, с. 647); 3) назви точок орбіти: апоастр (ἀπο – префікс, що означає віддалення, відокремлення + ἄστρον – зірка (СІСМ, с. 62), апогей (ἀπο – префікс, що означає віддалення, відокремлення + γῆ – земля (СІСМ, с. 62), апсида (ἁψίς (ᾶψῖδος) – дуга, склепіння (СІСМ, с. 64), афелій (ὰπό – вдалині від + ἥλιος – Сонце (СІСМ, с. 79), перигей (περι – префікс, що означає “навколо, кругом” + γῆ – земля (СІСМ, с. 513), перигелій (περι – префікс, що означає “навколо, кругом” + ἥλιος – Сонце (СІСМ, с. 513); 4) назви, які вказують на зміщення, відхилення об’єктів: аномалія (ἀνωμαλία – нерівність, відхилення (СІСМ, с. 53), екліптика (έϰλειπτιϰή – затемнення (СІСМ, с. 235), паралакса (παράλλαξις – відхилення (СІСМ, с. 499); 5) назви відрізків часу: епоха (ἐποχή – зупинка, затримка (СІСМ, с. 256), сарос (σάρος – мітла (СІСМ, с. 600); 6) назви розділів астрономії: космогонія (ϰοσμογονία – походження світу (СІСМ, с. 366), космографія (ϰοσμογραφία – опис світу (СІСМ, с. 366). Астрономічна терміносистема досліджуваного періоду засвоїла запози- чені слова як іменники жіночого роду на відміну від усталеного у сучасній мові вживання їх як іменників чоловічого роду: метода (μέϑοδος – шлях до- слідження, спосіб пізнання (СІСМ, с. 429), паралеля (παράλληλος – той, що 198 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) О. М. Андрусишин проходить поруч (СІСМ, с. 499), паралакса (παράλλαξις – відхилення (СІСМ, с. 499). Складні терміни, утворені поєднанням двох і більше основ, формують дві тематичні групи: 1) назви інструментів, приладів, механізмів: актинограф (ἀϰτίς (ἀϰτῖνος) – промінь + γράφω – пишу, зображую (СІСМ, с. 32), актинометр (ἀϰτίς (ἀϰτῖνος) – промінь + μέτρον – міра (СІСМ, с. 32), астрограф (ἄστρον – зоря + γράφω – пишу, креслю, малюю (СІСМ, с. 74), астролябія (ἄστρον – зоря + λαβή – хапання (СІСМ, с. 74), астрофотометр (ἄστρον – зоря + φῶς (φωτός) – світло + μέτρον – міра (СІСМ, с. 75), болометр (βολή – проміння + μέτρον – міра (СІСМ, с. 105), геліограф (ἥλιος – Сонце + γράφω – пишу, зо- бражую (СІСМ, с. 146), геліометр (ἥλιος – Сонце + μέτρον – міра (СІСМ, с. 146), геліоскоп (ἥλιος – Сонце + σϰπέω – спостерігаю, розглядаю (СІСМ, с. 146), геліостат (ἥλιος – Сонце + στατός – стоячий, нерухомий (СІСМ, с. 146), геліотроп (ἥλιος – Сонце + τροπή – поворот, зміна, напрям (СІСМ, с. 147), гоніометр (γωνία – кут + μέτρον – міра (СІСМ, с. 179), піргеліометр (πῦρ – вогонь + ἥλιος – Сонце + μέτρον – міра (СІСМ, с. 522); 2) назви астрономічних розділів: актинометрія (ἀϰτίς (ἀϰτῖνος) – про- мінь + μετρέω – вимірюю (СІСМ, с. 32), ареографія (ʹАρης – Марс + γράφω – пишу, креслю, малюю (СІСМ, с. 66), астрологія (ἄστρον – зоря + λόγος – слово, вчення (СІСМ, с. 74), астрометрія (ἄστρον – зоря + μετρέω – вимі- рюю (СІСМ, с. 74), астронавтика (ἄστρον – зоря + ναυτιϰά – мистецтво мореплавства, судноводіння (СІСМ, с. 74), астрофізика (ἄστρον – зоря + φυσιϰὰ – єство, природа (СІСМ, с. 75), астрофотографія (ἄστρον – зоря + φῶς (φωτός) – світло + γράφω – пишу, креслю, малюю (СІСМ, с. 75), астро- фотометрія (ἄστρον – зоря + φῶς (φωτός) – світло + μετρέω – вимірюю (СІСМ, с. 75), геодезія (γεωδαισία, від γῆ – земля + δαίω – поділяю (СІСМ, с. 152), космологія (ϰόσμος – Всесвіт + λόγος – слово, вчення (СІСМ, с. 366), селенографія (σελήνη – Місяць + γράφω – пишу, креслю, малюю (СІСМ, с. 605). Серед грецизмів, зафіксованих в українській астрономічній терміноло- гії досліджуваного періоду, є загальнонаукові терміни, або такі, що одночас- но увійшли до складу термінології кількох галузей: аномалія (ἀνωμαλία – не- рівність, відхилення), атмосфера (ἀτμός – пара + σφαἷρα – м’яч, куля), епоха (ἐποχή – зупинка, затримка), метода (μέϑοδος – шлях дослідження, спосіб пізнання), паралакса (παράλλαξις – відхилення), паралеля (παράλληλος – той, що проходить поруч), система (σύστημα – утворення, складення), сфера (σφαἷρα – м’яч, куля), телескоп (τηλεσϰόπος – далекоглядний). Отже, в українській мові відбулося фонетичне засвоєння термінів-гре- цизмів, а також і морфологічне, внаслідок чого вони змінили граматичні значення роду, втративши закінчення -ος, -ις, -ης. Латинізми, пристосовуючись до української мови, також утрачають закінчення -is, -us, -um: вертикаля (verticalis – прямовисний (СІСМ, с. 125), календар (calendarium – боргова книжка, від calendae – перший день місяця (СІСП, с. 493), канал (canalis – труба, жолоб (СІСМ, с. 305), координата (со – префікс, що означає об’єднання, спільність + ordinatus – 199Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Терміни грецького та латинського походження в українській астрономічній термінології... упорядкований (СІСМ, с. 361), лімб (limbus – облямівка (СІСМ, с. 393), меридіян (meridianus – полуденний (СІСМ, с. 425), момент (momentum – рух, мить, від moveo – рухаю (СІСП, с. 651), фльокуля (flocculus – жмутик (СІСМ, с. 713). Чимало слів запозичено без змін: альбедо (albedo, від albus – білий (СІСМ, с. 39), альтитуда (altitudo – висота (СІСМ, с. 41), апекс (apex – верхівка (СІСМ, с. 60), вертекс (vertex – центр обертання неба, від verto – обертаю (СІСМ, с. 125), ґльобус (globus – куля (СІСМ, с. 174), дата (data, від dare – давати (СІСП, с. 320), дигресія (digressio, від digredior – відходжу, відхиляюсь (СІСМ, с. 209), екватор (aequator, від aequo – рівняю, вирівнюю (СІСП, с. 402), квадратура (quadratura – на- дання квадратної форми (СІСМ, с. 322), мінута (minuta – маленька (СІСП, с. 645), орбіта (orbita – колія, дорога (СІСП, с. 694), прецесія (praecessio – передування (СІСМ, с. 545), радіянт (radians (radiantis) – той, що випромінює (СІСМ, с. 563), сателіт (satelles (satellitis) – супут- ник, спільник (СІСМ, с. 600), секстант (sextans (sextantis) – шоста части- на (СІСМ, с. 604), секунда (secunda – друга, наступна (СІСМ, с. 605), фо- кус (focus – вогнище, осередок (СІСМ, с. 715). Серед чужомовних слів, запозичених українською мовою з латинської, велику групу становлять терміни на позначення дій, процесів, явищ. У цих термінах виділяють інтернаціональний суфікс -іj(а), -ціj(а), -аціj(а), -енціj(а), наприклад: ґравітація (gravitas, від gravis – важкий (СІСП, с. 305), ельонґація (e(x) – з і longus – довгий (СІСП, с. 418), ірадіяція (irradio – осяюю, випромінюю (СІСМ, с. 295), колімація (collineo – націлююся (СІСМ, с. 339), констеляція (со – префікс, що означає об’єднання, спільність + stella – сузір’я (СІСМ, с. 354), лібрація (libro – розгойдую (СІСМ, с. 391). Запозичені терміни, що є назвами приладів, пристроїв, механізмів, ма- ють у своєму складі суфікси -ор, -атор, які поєднано з віддієслівними осно- вами латинського походження: коліматор (collineo – націлююся (СІСМ, с. 339), компаратор (comparo – порівнюю (СІСМ, с. 344), рефлектор (ґeflecto – вигинаю, відбиваю (СІСМ, с. 588), рефрактор (refractus – залом- лений (СІСП, с. 804). У більшості таких запозичень відбувається фонетичне пристосування до мови-реципієнта, наприклад: аберація (aberratio, від aberare – відхиля- тися (СІСП, с. 9), атракція (attractio – притягування (СІСМ, с. 77), варіа- ція (variatio – зміна (СІСМ, с. 120), деклінація (declinatio – відхилення (СІСМ, с. 195), деформація (deformatio, від deformο – перекручую, спотво- рюю (СІСМ, с. 205), евекція (evectio – відхилення, від eveho – підіймаю (СІСМ, с. 230), експозиція (exposition – виклад, від expono – виставляю, розкладаю, показую (СІСП, с. 409), коньюнкція (conjunctio – зв’язок, об’єднання (СІСМ, с. 361), нутація (nutatio, від nuto – коливаю (СІСМ, с. 473), прецесія (praecessio – передування (СІСМ, с. 545), проєкція (projectio – викидання (СІСМ, с. 550), редукція (reductio – повернення, відновлення (СІСМ, с. 575). Отже, серед термінів, запозичених із латинської мови, переважають слова, що є назвами приладів, механізмів, процесів, станів, астрономічних об᾽єктів, точок орбіти, назви одиниць вимірювання. 200 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) О. М. Андрусишин Продуктивним способом поповнення астрономічної терміносистеми є творення термінів із грецьких та латинських терміноелементів, які можна зорганізувати в такі групи: 1) назви приладів, механізмів: антирадіянт (грец. ἀντι – префікс, що означає протилежність, протидію + лат. radians (radiantis) – той, що випро- мінює (СІСМ, с. 55, 563), інтерферометр (лат. inter – префікс, що вказує на перебування поміж, періодичність дії + лат. ferens (ferentis) – той, що несе, приносить + грец. μέτρον – міра (СІСМ, с. 288, 291, 430), радіометр (лат. radius – промінь + грец. μέτρον – міра (СІСМ, с. 563, 430), спектроболометр (лат. spectrum – образ, видіння + грец. βολή – проміння, μέτρον – міра (СІСМ, с. 628, 105, 430), сидеростат (лат. sidus (sideris) – небесне світило, зірка + грец. στατός – стоячий, нерухомий (СІСМ, с. 611, 633), спектрогеліо- граф (лат. spectrum – образ, видіння + грец. ἥλιος – Сонце, γράφο – пишу, зображую (СІСМ, с. 628, 146, 184), спектрогеліоскоп (лат. spectrum – образ, видіння + грец. ἥλιος – Сонце, σϰοπέω – спостерігаю, розглядаю (СІСМ, с. 628, 146, 621), спектрометр (лат. spectrum – образ, видіння + грец. μέτρον – міра (СІСМ, с. 628, 430); 2) назви точок небесної сфери: антиапекс (грец. ἀντι – префікс, що означає протилежність, протидію + лат. аpex – верхівка (СІСМ, с. 55, 60), апосатурт (ἀπο – префікс, що означає віддалення, відокремлення + лат. Saturnus (СІСМ, с. 62, 601); 3) назви зображень: плянісфера (лат. planum – площина + грец. σφαἷρα – м’яч, куля (СІСМ, с. 526, 646), спектрогеліограма (лат. spectrum – образ, ви- діння + грец. ἥλιος – Сонце, γράμμα – риска, літера, написання (СІСМ, с. 628, 146, 182), спектрограма (лат. spectrum – образ, видіння + грец. γράμμα – риска, літера, написання (СІСМ, с. 628, 182); 4) назви астрономічних розділів: картографія (лат. сharta – папір, лист + грец. graphō – пишу, креслю (СІСП, с. 508, 309), картометрія (лат. charta – папір, лист + грец. metron – міра, metreō – вимірюю (СІСП, с. 508, 636). Як бачимо, ці терміни утворені здебільшого основоскладанням (поєд- нанням грецьких та латинських основ), рідше – префіксальним способом (додаванням грецьких префіксів (анти-, апо-) або латинського інтер- до грецьких та латинських основ). В астрономічній терміносистемі маємо не лише пряме запозичення з грецької та латинської мов. Через посередництво французької мови з ла- тинської в українську астрономічну термінологію ввійшли такі терміни: бі- нокль (франц. binocle, від лат. bini – два + oculum – око (СІСМ, с. 97), куль- мінація (франц. culmination, від лат. culmen (culminis) – вершина (СІСП, с. 573), опозиція (франц. оpposition, від лат. oppositio – протистав- лення (СІСП, с. 692), з грецької – база (франц. base, від грец. βάσις – основа (СІСМ, с. 82), колюр (франц. сolure, від грец. ϰόλουρος – безхвостий (СІСМ, с. 341), метеорит (франц. metéorit, від грец. meteōros – той, що перебуває в повітрі (СІСП, с. 635). Отже, третя частина словника математичної термінології Ф. Калинови- ча та Г. Холодного “Астрономічна термінологія й номенклятура” фіксує численні запозичення з грецької та латинської мов (близько 8% від загаль- 201Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1) Терміни грецького та латинського походження в українській астрономічній термінології... ної кількості термінів). Із грецької мови запозичено 56 термінів, серед яких переважають складні найменування, що є назвами приладів, механізмів, розділів астрономії; 49 термінів на позначення дій, процесів, станів, при- ладів, механізмів, астрономічних об’єктів запозичено з латинської мови. Зафіксовано також терміни, утворені поєднанням грецьких і латинських терміноелементів. Чимало слів українська мова успадкувала без змін, інші зазнали морфологічної та фонетичної адаптації. Терміни, що поповнили астрономічну термінологію першої третини ХХ ст., функціонують у ній і до сьогодні, є складниками інтернаціонального термінофонду. 1. Калинович Ф., Холодний Г. Словник математичної термінології (Проєкт). Ч. ІІІ. Астрономічна термінологія й номенклятура. – Харків: “Радян. школа”, 1931. – ХІ + 117 с. 2. Процик І. Астроніми в лінгвокраїнознавчому словнику власних назв української мови // Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Четвертий зшиток. Астрономічні назви. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 3–8. 3. Процик І. Астрономічні терміни з ономастичним компонентом // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. – 2009. – № 648. – С. 78–81. 4. Синишин Л. Астрономічна лексика української мови та її вивчення в курсі української мови як іноземної // Теорія і практика викладання української мови як іноземної: Зб. наук. пр. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка. – 2008. – Вип. 3. – С. 214–218. 5. Соломахін А. Ф. Запозичена лексика у складі української астрономічної термінології // Культура народов Причерноморья. – 2012. – № 214. – С. 171–173. 6. Тріль О. М. Астрономічна лексика в історичних словниках української мови // Українське мовознавство. – 2008. – Вип. 38. – С. 252–253. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ СІСМ – Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1977. – 776 с. СІСП – Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполу- чень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с. O. M. Andrusyshyn TERMS OF GREEK AND LATIN ORIGIN IN UKRAINIAN ASTRONOMICAL TERMINOLOGY OF THE FIRST THIRD OF THE TWENTIETH CENTURY The functioning of the Greek and Latin borrowings in astronomical terminology of the first third part of the 20th century in the third of the “Dictionary of the mathematical terminology” by Fedor Kalynovych and Gregorii Holodnyi is reviewed in the article; the assimilation of alien vocabulary is described. K e y w o r d s : Ukrainian astronomical terminology, the astronomical term, terminological dictionary, Greek words, Latin words.

Терміни грецького та латинського походження в українській ас трономічній термінології першої третини ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge