Методологічні засади вивчення наукової термінології

Зосереджено увагу на методах і прийомах вивчення наукової термінології, зокрема на статистичному та аналітичному методах дослідження; проаналізовано основні складники цих методів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Вакуленко, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2013
Назва видання:	Термінологічний вісник
Теми:	Методологія термінознавства
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51281
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологічні засади вивчення наукової термінології / М.О. Вакуленко // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2(2). — С. 16-21. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-51281
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-512812013-11-22T03:10:06Z Методологічні засади вивчення наукової термінології Вакуленко, М.О. Методологія термінознавства Зосереджено увагу на методах і прийомах вивчення наукової термінології, зокрема на статистичному та аналітичному методах дослідження; проаналізовано основні складники цих методів. Specific methods and processes to study scientific terminology are emphasized; special attention is paid to analytical and statistical methods; basic components of this methods are analyzed. 2013 Article Методологічні засади вивчення наукової термінології / М.О. Вакуленко // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2(2). — С. 16-21. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2221-8807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51281 81’373.46 uk Термінологічний вісник Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія термінознавства Методологія термінознавства
spellingShingle	Методологія термінознавства Методологія термінознавства Вакуленко, М.О. Методологічні засади вивчення наукової термінології Термінологічний вісник
description	Зосереджено увагу на методах і прийомах вивчення наукової термінології, зокрема на статистичному та аналітичному методах дослідження; проаналізовано основні складники цих методів.
format	Article
author	Вакуленко, М.О.
author_facet	Вакуленко, М.О.
author_sort	Вакуленко, М.О.
title	Методологічні засади вивчення наукової термінології
title_short	Методологічні засади вивчення наукової термінології
title_full	Методологічні засади вивчення наукової термінології
title_fullStr	Методологічні засади вивчення наукової термінології
title_full_unstemmed	Методологічні засади вивчення наукової термінології
title_sort	методологічні засади вивчення наукової термінології
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Методологія термінознавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/51281
citation_txt	Методологічні засади вивчення наукової термінології / М.О. Вакуленко // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2(2). — С. 16-21. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Термінологічний вісник
work_keys_str_mv	AT vakulenkomo metodologíčnízasadivivčennânaukovoítermínologíí
first_indexed	2025-07-04T13:17:24Z
last_indexed	2025-07-04T13:17:24Z
_version_	1836722469496422400
fulltext	16 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) удк 81’373.46 м. о. вакулеНко (київ, україна) МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ Зосереджено увагу на методах і прийомах вивчення наукової термінології, зокрема на статистичному та аналітичному методах дослідження; проаналізовано основні склад- ники цих методів. К л ю ч о в і с л о в а : термін, наукова термінологія, статистичний метод, аналітич- ний метод. © М. О. ВАКУЛЕНКО, 2013 З розвитком науки й техніки поняття термінології набуло різноманітних трактувань – а це свідчить про об’єктивну потребу в аналізі та систематизації поглядів різних дослідників, зокрема в методологічному аспекті, який част- ково досліджували К. Я. Авербух, А. Й. Багмут, М. О. Вакуленко та О. В. Ва- куленко, Л. А. Васенко, О. М. Кримець, В. В. Дубічинський, І. В. Волкова, М. М. Володіна, Б. М. Головін, Р. Ю. Кобрін, Т. Р. Кияк, В. Л. Іващенко, Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк, Н. І. Овчаренко, І. Р. Процик, О. І. Рад- ченко, А. В. Суперанська, Н. В. Подольська, Н. В. Васильєва [1; 3–11; 14; 15; 18; 22–24; 26]. Утім, чіткого узагальнення методів дослідження наукової тер- мінології, їх розмежування та співвіднесення з традиційними мовознавчими методами проведено не було. Саме тому метою цієї статті є спроба сформулю- вати методи дослідження термінології як окремої науки. Звернімося до досвіду фізики, яка використовує експериментальні й теоретичні методи дослідження: результати експериментів завжди порівню- ють із теоретичними положеннями та гіпотезами, а теорію виводять на основі експериментальних фактів. Суто мовознавчі методи також можна розділити на експериментальні й теоретичні. За аналогією можна виділити два взаємодоповнювальних мето- ди дослідження і в термінології, яка вивчає правила й закономірності утво- рення, розвитку та функціонування термінів у певній галузi людської дiяльнocтi, послуговуючись с т а т и с т и ч н и м та а н а л і т и ч н и м мето- дами дослідження [3, с. 5; 4-7]. Статистичний метод (СМ), який окреслює “що звично?”, полягає у ви- значенні наявності тієї чи іншої мовної реалії безвідносно до її правильнос- ті. Найголовнішими складниками цього методу є описовий і метод спосте- реження, а також констатаційний етап низки лінгвістичних і загальнонау- кових методів (наприклад, методу граматичних аналогій і зіставного, аналізу та синтезу). Сюди варто зарахувати й соціо-, психо- та етнолінгвіс- тичні методи на зразок прослуховування звукозаписів, анкетування, опиту- вання, тестування, асоціативного експерименту, польовий збір матеріалу 17Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) Методологічні засади вивчення наукової термінології (зокрема, як компонент лінгвогеографічного методу). За допомогою ста- тистичного методу традиційно досліджують і усне мовлення, так і писемні джерела, фіксуючи практику вживання певної мовної / мовленнєвої одини- ці. Істотним недоліком цього методу є те, що він не передбачає критичної оцінки наявних результатів і переведення кількості набутої інформації в якісно нове знання. Аналітичний метод (АМ), який визначає “що правильно?”, дає змогу з’ясувати наукову обґрунтованість і доцільність конкретної мовної одиниці (в т. ч. лексеми і, зокрема, терміна) або правила, і охоплює методи порів- няльного, семантичного, концептуального, логіко-поняттєвого, історико- етимологічного, компонентного аналізу, індукцію та дедукцію, таксономі- зацію, формалізацію, ідеалізацію, структурний метод, функціональний ме- тод, лінгвостатистичний метод, метод гіпотез, фальсифікацію, трансформаційний етап методу аналізу та синтезу, метод граматичної ана- логії, метод пріоритетного функціонування, метод акустичних інваріантів тощо. У термінах філософських понять діалектики природи, аналізу та синте- зу, кількості та якості сутність взаємодії СМ і АМ є такою. Засобом до- слідження (пізнання) виступає АМ, а матеріал для дослідження забезпечує СМ, який визначає матеріальні мовні факти, що реально існують. У резуль- таті такого дослідження синтезуються нові факти, які містять у собі якісно нове знання. Своєю чергою, ці нові факти підлягають подальшому до- слідженню тощо. З погляду елементів мовної норми [16], СМ стосується системи мови (частково), узусу та літературної норми, тоді як АМ – системи мови (част- ково), об’єктивної та аксіологічної норми. Проводячи дослідження синоні- мії, полісемії та омонімії в європейських мовах, І. Ульманн підкреслював, що в цій галузі чітко розділити описовий та історичний підходи неможливо, тому слід поєднувати ці підходи, не змішуючи їх [27, с. 273]. Це відповідає вимозі поєднаного застосування АМ і СМ. Використання обох методів як рівноправних складників цілісного підходу в межах лінгвістичного до- слідження сприяє усуненню типових недоліків застосування окремих мово- знавчих методів, зокрема недосконалості вихідних теоретичних положень та узагальнення частини цілого [21, сс. 288–294, 294–297] і, отже, забезпе- чує можливість отримати максимально збалансоване наукове узагальнення щодо кількісно-якісних характеристик мовного явища. Окрім цього, пов- нота наукового підходу вимагає застосовувати складники статистичного та аналітичного методів комплексно. Застосування СМ і АМ ураховує природні особливості об’єктів дослі- дження термінології зокрема та мовознавчої науки загалом – адже, напри- клад, значна частина термінів виникає стихійно [17, с. 149], а вже потім опрацьовується. У дослідженні наукової термінології ці методи мають найчастіше такі особливості застосування. За допомогою о п и с о в о г о методу та методу с п о с т е р е ж е н н я (елементи СМ) фіксують практику конкретного вжи- вання та функціонування терміноодиниці чи явища. Ці дослідження варто 18 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) М. О. Вакуленко доповнювати елементами АМ, якими найчастіше виступають: 1) п о р і в- н я л ь н о - і с т о р и ч н и й метод (для виявлення спільних рис мовної фор- ми вираження та змістового наповнення термінів, їх структурних компо- нентів та елементів у різних мовах, у різних хронологічних межах); 2) з і с т а в н и й метод (для виявлення відмінних рис мовної форми вира- ження та змістового наповнення термінів, їх структурних компонентів та елементів у різних мовах); 3) д е ф і н і т и в н и й а н а л і з (для уточнення дефініцій термінів з метою їх унормування й упорядкування; для вироблен- ня критеріїв вдалого терміна тощо); 4) с т р у к т у р н и й метод (для вивчен- ня формальної та змістової структур терміна) з використанням д и с т р и б у т и в н о г о а н а л і з у (для вивчення сполучуваності термінів та його лексико-семантичних відношень – синонімії, паронімії, омонімії й полісемії в галузевих терміносистемах), к о м п о н е н т н о г о а н а л і з у (для вивчення семантичної структури термінів), методу о п о з и ц і й (для відна- ходження родових і видових ознак у дефініціях термінів з метою визначення місця терміна в ієрархічній системі інших термінів певної галузі знання тощо); 5) ф у н к ц і о н а л ь н и й а н а л і з (для з’ясування особливостей вживання термінів у наукових текстах і в повсякденному метамовленні фа- хівців); 6) д е д у к ц і я (вивчення терміна і терміносистем від загальних їх ознак до конкретних); 7) і н д у к ц і я (узагальнення часткових випадків ви- користання термінів до встановлення закономірностей чи тенденцій роз- витку терміносистем); 8) метод г і п о т е з (для побудови наукових теорій і концепцій); 9) і д е а л і з а ц і я (для створення конструктів моделей і теорій); 10) ф о р м а л і з а ц і я (для виявлення сутнісних характеристик термінів і їх складників за допомогою формалізованої метамови опису); 11) м о р ф о- с е м а н т и ч н и й а н а л і з (для вироблення правописних рекомендацій щодо вживання конкретних термінів); 12) метод а к у с т и ч н и х і н в а р і а н т і в (для вивчення інваріантних фонетичних характеристик звуків мовлення в терміноодиницях). Сучасні дослідники термінології використовують у своїх дисертаціях, на- приклад, такі елементи СМ і АМ: 1) для СМ – описовий метод (І. В. Волкова, М. М. Володіна, О. І. Радченко) [9; 10; 24]; експериментальний метод (В. Л. Іващенко) [14]; 2) для СМ і АМ – описово-аналітичний метод (І. Р. Про- цик) [23]; статистичний метод (І. Р. Процик, О. І. Радченко) [23; 24]; 3) для АМ – порівняльний метод (І. В. Волкова, О. І. Радченко) [9; 24]; квантитатив- ний аналіз (І. В. Волкова) [9]; компонентний аналіз (І. В. Волкова, М. М. Во- лодіна) [9; 10]; методи систематики (І. В. Волкова) [9]; структурно-семантич- ний, лінгвопрагматичний, контекстуальний, етимологічний аналіз (М. М. Володіна) [10]; зіставний метод, метод синхронних зрізів (І. Р. Про- цик) [23]; лінгвоконцептуальний аналіз, метод моделювання, метод систем- ного аналізу, інтроспекція, метод типологізації, структурний і дистрибутив- ний аналіз (В. Л. Іващенко) [14]. На дихотомічність наукового підходу у вивченні мовних явищ звертали увагу чимало відомих дослідників. Наприклад, Ю. Шевельов виділяв науко- вий і нормативний підходи до мовних явищ [28, с. 10]. Таке бачення науко- вих методів термінології відповідає й підходу до мови як до цілісної діалек- 19Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) Методологічні засади вивчення наукової термінології тичної єдності “стійкого та рухливого, стабільного та змінного, статики та динаміки” [20, с. 192]. М. В. Нікітін у дослідженні загальних понять ви- окремлював індуктивно-емпіричний і конструктивно-логічний аспекти, які також складають дихотомію, і зазначав, що “кожне поняття складається, існує та розвивається в постійному співвіднесенні та узгодженні цих двох аспектів” [19, с. 51–53]. За подібною логікою на початку минулого століття відбувся поділ граматики на пасивну (традиційну), у якій мовні факти роз- глядають від граматичних форм до змісту, та активну (функціональну), де опис відбувається від значення до можливих засобів його вираження [28]. Про подібні складники наукового дослідження пише й А. Й. Багмут: “У під- ході до аналізу мовної практики можна визначити два напрямки: статистич- ний і кваліфікативний. Виразні переваги другого все ж не позбавлені деяко- го відтінку особистих уподобань дослідника <…> Не можна, однак, забува- ти й того, що статистичні факти нерідко впливають на становлення норм більше, ніж кваліфікативний аналіз” [2, с. 144]. Два рівноправних методо- логічних підходи в лінгвістичному дослідженні – аналітичний і синтетич- ний – виділяла й Л. З. Сова [25, с. 233]. З огляду на те, що у сучасній лінгвістичній парадигмі “описове мово- знавство поступилося компаративізму”, оскільки “аналіз мовних явищ не- бачено збагатився”, розширившись в ареальному й історичному аспектах [13, с. 385], можна говорити про збільшення частки АМ (компаративізм) відносно СМ (описове мовознавство). Зауважмо, що слід відрізняти СМ від методу статистичного аналізу, який включає в себе елементи АМ і тому є поєднанням обох методів. Скажі- мо, за допомогою статистичного аналізу можна виявити кількісно, як часто вживається певний термін порівняно з іншими термінами, які означують це саме поняття. Отже, СМ визначає звичні (вживані), але не обов’язково правильні мовні явища чи форми. Натомість АМ допомагає визначити правильні, але не завжди звичні явища / форми, а також окреслити процес формування або наявність певних тенденцiй чи законів. Так, статистичний метод для тepмiнa датчик дaє частовживаний вiдповiдник датчик, тoдi як анaлiтичний – датник [3]. Очевидно, що саме по собi пасивне накопичення статистичного матерiалу – без належного аналiзу – не дає можливостi провести необхiднi узагальнення i зробити виваженi висновки чи рекомендацiї щодо якого-не- будь мовного явища. З другого боку, надмiрне теоретизування – без опори на “живi” факти – криє в собi небезпеку вiдходу вiд важливих мовних кaнoнiв і закономiрностей, унаслiдок чого з’являються новомоднi слова- покручi або недолугi мовні конструкції, що вiдверто або приховано руйну- ють мову: гопчик (замість пульс), дрототяг (замість ліфт), притичка (замість штепсель), послід (замість результат), виознака (замість означення), утямок (замість поняття). 20 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) М. О. Вакуленко СМ дозволяє окреслити реальне функціонування досліджуваних мов- них одиниць і явищ, тоді як АМ є невід’ємною частиною наукової роботи, процесу розвитку, вдосконалення, очищення та унормування мови. Отже, поєднане, системне застосування статистичного й аналітичного методів, ураховуючи природні особливості об’єктів дослідження, окреслює термінологію як повноцінну науку. Ці методи включають і суто мовознавчі, і загальнонаукові. Таким чином у термінології як науці фактично сполуча- ються методологія та підходи точних і гуманітарних наук, що дає змогу зна- чно глибше й об’єктивніше досліджувати мовний матеріал. 1. Авербух К. Я. Общая теория термина: комплексно-вариологический подход: Дисс. ... докт. филол. наук: 10.02.19 / Ивановский гос. ун-т. – Иваново, 2005. – 324 с. 2. Багмут А. Й. Сучасна мовленнєва дійсність: орфоепічні норми і мовленнєва діяль- ність // Загальна та експериментальна фонетика: Зб. наук. пр. і матеріалів / Відп. ред. Л. Г. Скалозуб. – К.: ВД „Соборна Україна”, 2001. – С. 143–144. 3. Вакуленко М. О. Російсько-український словник фізичної термінології / За ред. О. В. Вакуленка. – : Поліграф. центр Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка, 1996. – 236 с. 4. Вакуленко М., Вакуленко О. Наука термінологія та її методи // Тези 4-ї Міжнар. наук. конф. “Проблеми укр. наук.-техн. термінології”, (17–20 грудня 1996 р.). – Львів: Вид-во Держ. ун-ту “Львівська політехніка”, 1996. – С. 11–12. 5. Вакуленко М. Про “складні” проблеми українського правопису (українська латини- ця, запозичені слова та ін.). – К.: Курс, 1997. – 32 с. 6. Вакуленко М. О. Восточнославянская латиница в международном контексте // Slavia, praha, 1998. – R 67. – С. 333–339. 7. Вакуленко О., Вакуленко М. Підвалини для науки термінології є! // Київський уні- верситет. – 1994. – № 3. – С. 3–4. 8. Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с. 9. Волкова І. В. Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2002. – 19 с. 10. Володина М. Н. Когнитивно-информационная природа термина и терминологичес- кая номинация: Дисс. ... докт. филол. наук: 10.02.04. – М., 1998. – 345 с. 11. Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах. – М.: Высшая школа, 1987. – 103 с. 12. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення : семантичний та соціолінгвістичний аспекти: Монографія. – К.: ВД “Academia”, 2004. – 220 с. 13. Зеленько А. С. Роль і місце компаративної парадигми у становленні когнітивної лінгвістики // Studia linguistica: Зб. наук. пр. до 80-річного ювілею проф. Ф. О. Ні- кітіної. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2010. – Вип. 4. – С. 385–388. 14. Іващенко В. Л. Лінгвоконцептуальна репрезентація фрагментів когніції в терміно- просторі української мистецтвознавчої картини світу: Автореф. дис. … докт. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАНУ. – К., 2007. – 34 с. 15. Кияк Т. Р. Лінгвістичні аспекти термінознавства: Навч. пос. – К.: УМК ВО, 1989. – 104 с. 16. Клименко О. С. Прескриптивна лінгвістика. Французький досвід мовного внорму- вання впродовж XX століття: Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – 499 с. 17. Лейчик В. М. Исходные понятия, основные положения, определения современного терминоведения и терминографии // Вестник Харьковского политехнического ун-та. – 1994. – Вып. 1. – С. 147–180. 21Термінологічний вісник 2013, вип. 2(2) Методологічні засади вивчення наукової термінології 18. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы, структура. – М.: Книжн. дом “Ли- броком”, 2009. – 256 с. 19. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения. – М.: Высшая школа, 1988. – 168 с. 20. Общее языкознание: формы существования, функции, история языка / Отв. ред. Б. А. Серебренников. – М.: Наука, 1970. – 597 с. 21. Общее языкознание: методы лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Сере- бренников. – М.: Наука, 1973. – 318 с. 22. Овчаренко Н. Теоретичні передумови дослідження терміносистем (на матеріалі сучас- ної української термінології) // Лінгвістичні студії. – 2010. – Вип. 20. – С. 172–175. 23. Процик І. Р. Українська фізична термінологія другої половини XIX – першої трети- ни XX століття: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1999. – 20 с. 24. Радченко О. І. Мовна норма і варіантність в українській науковій термінології: Авто- реф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2000. – 18 с. 25. Сова Л. З. Аналитическая лингвистика и типология / Отв. редактор В. А. Лившиц. – СПб: Изд-во Политехн. ун-та, 2007. – 378 с. 26. Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая терминология: Вопросы теории. – М.: Наука, 1989. – 246 с. 27. Ульманн С. Семантические универсалии // Новое в лингвистике. – М.: Прогресс, 1970. – Вып. 5 : Языковые универсалии. – С. 250–293. 28. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. – Мюнхен: Молоде життя, 1951. – 406 с. – (Наукове т-во ім. Шевченка ; Б-ка українознавства, Ч. 3). 29. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. – Л.: Наука, 1974. – 424 с. M. O. Vakulenko METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF SCIENTIFIC TERMINOLOGY STUDY Specific methods and processes to study scientific terminology are emphasized; special attention is paid to analytical and statistical methods; basic components of this methods are analyzed. K e y w o r d s : term, scientific terminology, statistical method, analytical method.

Методологічні засади вивчення наукової термінології

Репозитарії

Схожі ресурси