Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз
Статтю присвячено аналізу взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності України в міжнародному порівнянні, його обґрунтуванні та визначенні відповідних умов для активізації людського чинника. Відсутність ефективної взаємодії науки, освіти, бізнесу, інституціональної системи є гальмом у...
Gespeichert in:
Datum: | 2013 |
---|---|
Hauptverfasser: | , , |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
Schriftenreihe: | Економіка промисловості |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52340 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак, Д.В. Кузнецова // Економіка пром-сті. — 2013. — № 3 (63). — С. 177-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-52340 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-523402013-12-31T03:22:26Z Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Кузнецова, Д.В. Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Статтю присвячено аналізу взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності України в міжнародному порівнянні, його обґрунтуванні та визначенні відповідних умов для активізації людського чинника. Відсутність ефективної взаємодії науки, освіти, бізнесу, інституціональної системи є гальмом у досягненні високого рівня конкурентоспроможності країни. Дослідження визначило потребу у формуванні національного вектору розвитку освітнього, професійного, креативного потенціалу суспільства, що буде виступати головним чинником конкурентоспроможності. Ключові слова: людський розвиток, людський потенціал, конкурентоспроможність, економіч¬ний розвиток Статья посвящена анализу взаимосвязи человеческого развития и конкурентоспособности Украины в международном сравнении, его обосновании и определении соответствующих условий для активизации человеческого фактора. Отсутствие эффективного взаимодействия науки, образования, бизнеса, институциональной системы является тормозом в достижении высокого уровня конкурентоспособности страны. Исследование определило потребность в формировании национального вектора развития образовательного, профессионального, креативного потенциала общества, что будет выступать главным фактором конкурентоспособности. Ключевые слова: человеческое развитие, человеческий потенциал, конкурентоспособность, экономическое развитие. In the era of globalization of economic life the important task of every country is to ensure the growth of competitiveness of the national economy. It provides not only the access to markets, resources and goods, possibility of growth of scope and efficiency of production, but also the receiving incomes and improvement the level and quality of life of population. Modern studies show that there is a close correlation between human development and competitiveness. The development of human potential, which includes demographic, educational, socio-economic and socio-cultural components, creates social-humanitarian foundations of competitiveness. The improvement of demographic parameters and condition of population’s health provides the increasing of the number of economical active population and employed in the public sector. The strengthening of health contributes to the increase of physical endurance in the working process and work capacity. This increases the number of manpower necessary for economic development. However, the educational and socio-cultural component has the greatest influence on parameters of competitiveness. The article is devoted to the analysis of interaction of human development and Ukraine’s competitiveness in international comparison, its justification and definition of appropriate conditions for the human factor activation. Lack of effective interaction between science, education, business, institutional system is the obstacle in achieving a high level of competitiveness of the country. The paper identifies a need in formation of the national vector development of the educational, professional, creative potential of the society, which will be the main factor of competitiveness. Keywords: human development, human potential, competitiveness, economic development. 2013 Article Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак, Д.В. Кузнецова // Економіка пром-сті. — 2013. — № 3 (63). — С. 177-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52340 331.101.262:330.34:339.92 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості |
spellingShingle |
Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Кузнецова, Д.В. Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз Економіка промисловості |
description |
Статтю присвячено аналізу взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності України в міжнародному порівнянні, його обґрунтуванні та визначенні відповідних умов для активізації людського чинника. Відсутність ефективної взаємодії науки, освіти, бізнесу, інституціональної системи є гальмом у досягненні високого рівня конкурентоспроможності країни. Дослідження визначило потребу у формуванні національного вектору розвитку освітнього, професійного, креативного потенціалу суспільства, що буде виступати головним чинником конкурентоспроможності.
Ключові слова: людський розвиток, людський потенціал, конкурентоспроможність, економіч¬ний розвиток |
format |
Article |
author |
Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Кузнецова, Д.В. |
author_facet |
Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Кузнецова, Д.В. |
author_sort |
Антонюк, В.П. |
title |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
title_short |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
title_full |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
title_fullStr |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
title_full_unstemmed |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
title_sort |
оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз |
publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
publishDate |
2013 |
topic_facet |
Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52340 |
citation_txt |
Оцінка взаємозв’язку людського розвитку та конкурентоспроможності на міжнародному рівні: рейтинговий аналіз / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак, Д.В. Кузнецова // Економіка пром-сті. — 2013. — № 3 (63). — С. 177-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
series |
Економіка промисловості |
work_keys_str_mv |
AT antonûkvp ocínkavzaêmozvâzkulûdsʹkogorozvitkutakonkurentospromožnostínamížnarodnomurívnírejtingovijanalíz AT prognímakod ocínkavzaêmozvâzkulûdsʹkogorozvitkutakonkurentospromožnostínamížnarodnomurívnírejtingovijanalíz AT kuznecovadv ocínkavzaêmozvâzkulûdsʹkogorozvitkutakonkurentospromožnostínamížnarodnomurívnírejtingovijanalíz |
first_indexed |
2025-07-04T14:56:33Z |
last_indexed |
2025-07-04T14:56:33Z |
_version_ |
1836728717826588672 |
fulltext |
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 177
2013, № 3 (63)
УДК 331.101.262:330.34:339.92 Валентина Полікарпівна Антонюк,
д-р екон. наук, професор,
Олена Дмитрівна Прогнімак,
Дар’я Валентинівна Кузнецова
Інститут економіки промисловості
НАН України, Донецьк
ОЦІНКА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ
ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ:
РЕЙТИНГОВИЙ АНАЛІЗ
В епоху глобалізації економічного
життя важливим завданням кожної країни є
забезпечення зростання конкурентоспромож-
ності національної економіки. Це забезпечує
доступ до ринків ресурсів і товарів, можли-
вість зростання обсягів і ефективності ви-
робництва, отримання доходів і підвищення
рівня та якості життя населення.
На міжнародному рівні проблеми кон-
курентоспроможності досліджуються Все-
світнім економічним форумом (WEF) та Ін-
ститутом розвитку менеджменту (IMD) у
Лозанні (Швейцарія). Щорічні світові рей-
тинги конкурентоспроможності країн і регі-
онів фіксують низькі її показники в Україні.
За Глобальним індексом конкурентоспро-
можності (ГІК) вона посідала: у 2007 р.– 69,
у 2008 р. – 72, у 2009 р. – 82, у 2010 р. – 89, у
2011-2012 рр. – 82 місця [1]. Підвищення
конкурентоспроможності економіки України
є актуальним завданням, яке слід вирішувати
як на національному рівні, так і в рамках
кожного господарюючого суб'єкта.
Серед зарубіжних учених, які обґрун-
товують актуальність стану та можливостей
конкурентоспроможності країни, аналізують
чинники, недоліки та позитивні сторони цьо-
го процесу, варто зазначити таких: П. Круг-
ман, П. Карнелі, Д. Кісінг, Б. Олін, М. Пор-
тер, Я. Фейгенберг, Р. Латтімер, Д. Сакс [2-
8]. До кола українських учених, які зробили
свій внесок у дослідження проблем конкурен-
тоспроможності, слід віднести В. Гейця,
Б. Кваснюка, І. Крючкову, Ю. Полунєєва,
В. Василенко, А. Чухна, Я. Жаліла [9-14] та
ін. Проблеми конкурентоспроможності ак-
тивно досліджують фахівці Ради конкуренто-
спроможності України. Однак поки що
Україна не має значних успіхів у забезпе-
ченні конкурентоспроможності, що вказує на
актуальність подальшої розробки теоретич-
них та прикладних аспектів цієї проблеми.
В основу постійного підвищення конку-
рентоспроможності країн покладено іннова-
ційний тип економічного зростання, яке здій-
снюється за допомогою радикальних струк-
турних і технологічних зрушень, що мали по-
ширення у промислово розвинутих країнах. У
наш час конкурентоспроможність країни ви-
значають не обсяги традиційних виробництв
вугілля та сталі, а випереджальна динаміка
високотехнологічних секторів промисловості.
В Україні промисловість є провідною
галуззю економіки, однак їй притаманний
сировинний характер з орієнтацією на низь-
котехнологічну продукцію чорної металургії,
хімічної промисловості, металообробки й ін-
ших галузей перших технологічних укладів.
Саме це обумовлює низький рівень конку-
рентоспроможності країни та недовикори-
стання значного людського потенціалу, який
є рушійною силою прискорення інноваційно-
технологічного процесу.
У сучасних умовах серед чинників
конкурентоспроможності все більшу роль
відіграють людські ресурси, які є практично
необмеженими. Саме людина, її креативний
потенціал є джерелом економічного зростан-
ня й конкурентоспроможності розвинутих
країн, що як пріоритет державної політики
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
© В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак,
Д.В. Кузнецова, 2013
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
178 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
визначають розвиток людського потенціалу.
Для підвищення конкурентоспроможності
України виникає потреба більш глибокого
дослідження залежності конкурентних пози-
цій країн світу від рівня людського розвитку.
Метою статті є обґрунтування взаємо-
зв’язку людського розвитку та конкуренто-
спроможності країн на основі рейтингового
аналізу за міжнародними індексами та ви-
значення параметрів конкурентоспромож-
ності України.
У нових теоріях економічного розвит-
ку увага переміщується від традиційних чин-
ників (капітал, природні ресурси, інвестиції)
до гуманітарних (знання, культура, креатив-
ність тощо), які формуються завдяки людсь-
кому розвитку. Зростає роль гуманітарних
чинників і в забезпеченні конкурентоспро-
можності. Освітній, інтелектуальний, твор-
чий, культурний рівень населення безпосе-
редньо пов'язані з конкурентними можливо-
стями країни та її регіонів [9, с. 221, 240; 23].
Про значну роль параметрів людського роз-
витку в забезпеченні конкурентоспромож-
ності свідчить включення їх показників у
методики оцінки рівня конкурентоспромож-
ності на глобальному, національному та ре-
гіональному рівнях.
Міжнародні оцінки конкурентоспро-
можності країн здебільшого використовують
інтегральні індекси. Серед них найбільше
визнання здобули Глобальний індекс конку-
рентоспроможності (ГІК) Всесвітнього еко-
номічного форуму (WEF) та Рейтинг міжна-
родної конкурентоспроможності (РМК) Між-
народного інституту розвитку менеджменту
(ІMD). Обидва індекси для визначення рівня
конкурентоспроможності країн включають
значне коло показників, які характеризують
людський розвиток.
Розвиток людського потенціалу є необ-
хідною соціальною умовою високої конку-
рентоспроможності, однак його безпосе-
реднім чинником є людський капітал. Тому
важливим для досягнення конкурентоспро-
можності країни і регіонів є розвиток людсь-
кого капіталу та його ефективне використан-
ня шляхом забезпечення сучасної та ефектив-
ної системи освіти, підвищення інтелекту-
ального рівня трудових ресурсів, зміцнення
здоров'я, підвищення економічної активності
та можливостей зайнятості, ефективної орга-
нізації праці. Так, до складу показників, за
якими визначається ГІК, входять показники
охорони здоров’я і початкової освіти, вищої
освіти і професійної підготовки, ефектив-
ності ринку праці. У цілому ГІК складається
на 32% із соціальних показників, що свідчить
про вагомість цих факторів у конкуренто-
спроможності кожної країни.
Дослідження показують, що в сучасних
умовах між людським розвитком і конкурен-
тоспроможністю існує тісна взаємозалеж-
ність. Розвиток людського потенціалу, який
містить демографічну, освітню, соціально-
економічну та соціокультурну складові, ство-
рює соціогуманітарні підвалини конкуренто-
спроможності. Поліпшення демографічних
параметрів і стану здоров'я населення забез-
печує збільшення чисельності економічно ак-
тивного населення і зайнятих у суспільному
виробництві. Зміцнення здоров'я сприяє під-
вищенню фізичної витривалості у процесі
праці та збільшенню періоду працездатності.
Це збільшує чисельність трудових ресурсів,
необхідних для розвитку економіки. Однак
найбільший вплив на параметри конкурен-
тоспроможності має освітня та соціокультур-
на складова.
Підвищення якості освіти і професій-
ної підготовки приводить до зростання ква-
ліфікації, формування необхідних компетен-
цій. Поліпшення соціально-економічних па-
раметрів розвитку людського потенціалу
сприяє підвищенню трудової активності,
професійної мобільності, мотивації до праці.
Розвиток соціокультурних параметрів, через
утвердження трудових цінностей, формує
нові засади мотивації до праці, трудової та
інноваційної активності.
Це сприяє нагромадженню людського
капіталу та підвищенню його якісних харак-
теристик (рис. 1), забезпечує високу конку-
рентоспроможність країни шляхом:
кількісного і якісного кадрового забез-
печення економіки відповідно до сучасних
потреб виробництва, що передбачає форму-
вання необхідних компетенцій, культури
праці, відповідальності за її результати;
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 179
2013, № 3 (63)
ВВ ПП ЛЛ ИИ ВВ НН АА КК ОО НН КК УУ РР ЕЕ НН ТТ ОО СС ПП РР ОО ММ ОО ЖЖ НН ІІ СС ТТ ЬЬ
Рис. 1. Модель впливу людського потенціалу, людського капіталу
на конкурентоспроможність країни
зростання продуктивності праці на ос-
нові підвищення кваліфікації, мотивації, ор-
ганізації трудового процесу, освоєння нової
техніки і технології;
підвищення якості трудового процесу
та якості продукції завдяки можливостям
модернізації виробництва, якісному вико-
нанню трудових функцій, підвищенню від-
повідальності працівників;
забезпечення розвитку науки, нагро-
мадження інтелектуального капіталу, активі-
зації винахідництва та раціоналізаторства;
забезпечення економіки кадрами необхідної
кваліфікації;
забезпечення високої продуктивності праці;
забезпечення високої якості праці та якості
продукції;
нагромадження інтелектуального потенціа-
лу, розвиток науки, винахідництва, раціоналі-
заторства;
зростання інноваційної активності зайнятих;
формування здатності освоювати інноваційні
технології;
формування особистого чинника модерні-
зації економіки та розвитку вищих технологіч-
них укладів;
підвищення ефективності використання ви-
робничих фондів і матеріальних ресурсів
ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
продуктивні здібності, особистісні риси, мотивація і мобільність працівника,
що використовуються в економічній діяльності
Трудова та
інноваційна
активність
Професійна
мобільність
Мотивація до
ефективної
праці
Знання,
кваліфікація,
компетенції
Фізична
витривалість
Чисельність
зайнятого
населення
РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
(сукупні можливості людей, усього населення до економічної, соціальної діяльності та власного розвитку)
С К Л А Д О В І Л Ю Д С Ь К О Г О П О Т Е Н Ц І А Л У
Демографічна:
чисельність і
структура насе-
лення;
тривалість
життя
Фізіологічна:
стан здоров’я;
спроможність
до виконання
трудових функцій
Освітня:
загальна освіта;
професійна освіта;
безперервна освіта
Соціально-
економічна:
економічна
активність;
рівень життя;
зайнятість
Соціокультурна
загальна культура;
етичні норми;
ментальність
Збільшення
чисельності
економічно
активного
населення
Подовження тривалості
трудового життя
Підвищення
стану здоров’я,
фізичної, інтелек-
туальної, психо-
логічної спромож-
ності до праці
Підвищення якості
професійної підготов-
ки, формування су-
часних компетенцій;
розвиток креатив-
ного потенціалу
робочої сили
Збільшення
мотивацій до
праці;
посилення
трудової та
інноваційної
активності
Утвердження трудо-
вих цінностей, форму-
вання сучасної культури
праці;
формування особис-
тої відповідальності за
якість трудового життя
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
180 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
формування сприятливого інновацій-
ного середовища на основі сучасних знань і
компетенцій працівників, їх готовності до
нововведень, підвищення професійної мо-
більності;
підвищення ефективності використан-
ня основного капіталу за рахунок забезпе-
чення підприємств висококваліфікованими
працівниками відповідного профілю, які во-
лодіють необхідними компетенціями;
забезпечення можливостей модерніза-
ції виробництва, переведення його на більш
високі технологічні уклади завдяки наявності
висококваліфікованих та інноваційно спро-
можних кадрів.
У забезпеченні позитивного впливу
людського розвитку на конкурентоспромож-
ність країни важливу роль відіграє інститу-
ційне середовище, яке також є продуктом
соціокультурного розвитку певної країни.
Людський розвиток і конкурентоспро-
можність є взаємозалежними процесами. З
одного боку, розвиток людського потенціалу
на основі підвищення освіти, кваліфікації,
трудової, підприємницької, інноваційної ак-
тивності населення та інших його якісних
характеристик виступає вагомим чинником
конкурентоспроможності. З іншого боку, під-
вищення конкурентоспроможності економіки
є економічним підґрунтям для людського
розвитку, адже воно сприяє розвитку еко-
номічної діяльності, зростанню зайнятості та
доходів населення, збільшенню бюджетних
можливостей держави щодо розвитку соці-
альної сфери, соціальної підтримки населен-
ня, а також формує високі вимоги до розвит-
ку людського чинника виробництва.
Виявлення взаємозв’язку між людсь-
ким розвитком і конкурентоспроможністю
було здійснено на основі Індексу людського
розвитку ПРООН і Глобального індексу кон-
курентоспроможності Всесвітнього еконо-
мічного форуму. Пряме порівняння значень
ІЛР та ГІК або ІМК неможливе, оскільки
оцінки робляться за різними показниками і
методиками. Тому для виявлення взаємо-
залежності було використано рейтинговий
аналіз, який є одним із методів дослідження
соціально-економічних явищ і використо-
вується в аналізі конкурентоспроможності
[15, с. 284].
Розгляд структури індексів конкурен-
тоспроможності та ІЛР свідчить, що дані
індекси являють собою складні ієрархічні
вимірювальні системи, розрізняються набо-
ром блоків, змістом і кількістю показників,
алгоритмом інтеграції інформації та шкалою
значень індексів, що ускладнює порівняння
результатів вимірювання рівня конкуренто-
спроможності й людського розвитку країн
світу. Тому актуальним є виявлення кількіс-
них залежностей між рангами країн за зна-
ченнями даних індексів. Використано метод
порівняння рейтингів, який ґрунтується на
методі рангової кореляції. Дослідники вихо-
дять з того, що в ідеалі одні й ті ж самі кра-
їни повинні мати близькі рейтинги за обома
індексами, адже методології розрахунків
рейтингів мають загальну спрямованість.
Оскільки обидва індекси (ІЛР та ГІК)
розраховувалися не для однакових груп
країн, то було відібрано лише ті країни, які
увійшли до обох індексів, і здійснено відпо-
відне коригування рангів (табл. 1). Визна-
чення різниці (d) між ГІК та ІЛР свідчить про
збалансованість (або незбалансованість) між
досягнутою конкурентоспроможністю та
рівнем людського розвитку.
Аналіз даних табл. 1 показує, що знач-
на кількість країн має збалансованість між
обома параметрами. У більше 40% країн роз-
біжність між рангами за обома індексами не
перевищує 9 пунктів, а в багатьох країнах во-
на становить 2-4 пункти. Високі ранги за ГІК
та ІЛР має більшість країн ЄС, США, Кана-
да, Японія та деякі інші країни. Отже, досяг-
нутий рівень конкурентоспроможності цих
країн створює умови для високого рівня люд-
ського розвитку, який, у свою чергу, сприяє
зміцненню їх конкурентних позицій. Дер-
жавна політика цих країн спрямована на роз-
виток людського потенціалу як основного
чинника високої конкурентоспроможності.
Так, у 2006 р. Президент США оприлюднив
довгострокову програму «Ініціатива щодо
підвищення конкурентоспроможності США»,
в основу якої закладено розвиток науки та
освіти, зміцнення технологічної підготовле-
ності, залучення талановитих працівників зі
всього світу і створення системи підготовки
кадрів, яка орієнтована на ХХІ ст. [17].
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 181
2013, № 3 (63)
Таблиця 1
Порівняння рангів країн світу за рейтингом Глобального індексу конкурентоспроможності
та Індексом людського розвитку за 2010-2011 рр.1
Країни
світу
2010 2011
Країни
світу
2010 2011
ГІК ІЛР d=ГІК-
ІЛР ГІК ІЛР d=ГІК-
ІЛР ГІК ІЛР d=ГІК-
ІЛР ГІК ІЛР d=ГІК-
ІЛР
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Швейцарія 1 10 -9 1 10 -9 Перу 71 69 2 65 69 -4
Швеція 2 9 -7 3 9 -6 Намібія 72 95 -23 81 97 -16
Сінгапур 3 25 -22 2 25 -23 Марокко 73 103 -30 71 105 -34
США 4 4 0 5 4 1 Ботсвана 74 93 -19 78 95 -17
Німеччина 5 8 -3 6 8 -2 Хорватія 75 44 31 74 44 30
Японія 6 11 -5 3 11 -8 Гватемала 76 104 -28 82 106 -24
Фінляндія 7 21 -14 4 21 -17 Македонія 77 67 10 77 67 10
Нідерланди 8 3 5 7 3 4 Руанда 78 124 -46 68 129 -61
Данія 9 15 -6 8 15 -7 Єгипет 79 91 -12 92 93 -1
Канада 10 6 4 12 6 6 Сальвадор 80 85 -5 89 87 2
Гонконг 11 12 -1 11 12 -1 Греція 81 28 53 88 28 60
Великобрита-
нія 12 27 -15 10 27 -17
Тринідад
і Тобаго 82 55 27 79 55 24
Норвегія 13 1 12 15 1 14 Філіппіни 83 90 -7 73 92 -19
Франція 14 19 -5 17 19 -2 Алжир 84 80 4 85 81 4
Австралія 15 2 13 19 2 17 Аргентина 85 43 42 74 44 30
Катар 16 35 -19 13 35 -22 Албанія 86 60 26 76 60 16
Австрія 17 18 -1 18 18 0 Україна 87 65 22 80 65 15
Бельгія 18 17 1 14 17 -3 Гамбія 88 127 -39 97 131 -34
Люксембург 19 24 -5 22 24 -2 Гондурас 89 96 -7 84 98 -14
Сауд. Аравія 20 50 -30 16 50 -34 Ліван 90 61 29 87 61 26
Корея Респ. 21 14 7 23 14 9 Грузія 91 64 27 86 64 22
Нова Зеландія 22 5 17 24 5 19 Молдова 92 89 3 91 91 0
Ізраїль 23 16 7 21 16 5 Ямайка 93 68 25 105 68 37
ОАЕ 24 29 -5 26 29 -3 Сербія 94 53 41 93 53 40
Малайзія 25 54 -29 20 54 -34 Сирія 95 94 1 96 96 0
Китай 26 83 -57 25 84 -59 Вірменія 96 72 24 90 72 18
Бруней-Дарус. 27 31 -4 27 31 -4 Монголія 97 88 9 94 90 4
Ірландія 28 7 21 28 7 21 Домінікана 98 82 16 108 83 25
Чилі 29 42 -13 30 42 -12 Боснія 99 63 36 98 63 35
Ісландія 30 13 17 29 13 16 Бенін 100 126 -26 102 130 -28
Туніс 31 78 -47 38 79 -41 Сенегал 101 118 -17 109 121 -12
Естонія 32 32 0 32 32 0 Еквадор 102 70 32 99 70 29
Оман 33 75 -42 31 75 -44 Кенія 103 110 -7 100 112 -12
Кувейт 34 56 -22 33 56 -23 Бангладеш 104 112 -8 106 114 -8
Чеська респ. 35 26 9 36 26 10 Болівія 105 87 18 101 89 12
Бахрейн 36 40 -4 35 40 -5 Камбоджа 106 108 -2 95 110 -15
Таїланд 37 84 -47 37 85 -48 Гайана 107 92 15 107 94 13
Польща 38 37 1 39 37 2 Камерун 108 115 -7 114 117 -3
Кіпр 39 30 9 45 30 15 Нікарагуа 109 102 7 113 104 9
Іспанія 40 22 18 34 22 12 Танзанія 110 117 -7 118 119 -1
Барбадос 41 45 -4 40 45 -5 Гана 111 107 4 112 109 3
Індонезія 42 98 -56 44 100 -56 Замбія 112 124 -12 111 128 -17
Словенія 43 20 23 55 20 35 Таджикистан 113 100 13 103 102 1
Португалія 44 39 5 43 39 4 Кабо-Верде 114 105 9 117 107 10
Литва 45 38 7 42 38 4 Уганда 115 123 -8 119 127 -8
Італія 46 23 23 41 23 18 Ефіопія 116 131 -15 104 135 -31
Чорногорія 47 48 -1 58 48 10 Парагвай 117 86 31 120 88 32
Мальта 48 34 14 49 34 15 Киргизстан 118 99 19 124 101 23
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
182 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
Закінчення табл. 1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Індія 49 106 -57 54 108 -54 Венесуела 119 62 57 122 62 60
Угорщина 50 36 14 46 36 10 Пакистан 120 111 9 116 113 3
Панама 51 52 -1 47 52 -5 Мадагаскар 121 116 5 128 118 10
ПАР 52 97 -45 48 99 -51 Малаві 122 129 -7 115 133 -18
Маврикій 53 66 -13 52 66 -14 Свазіленд 123 109 14 132 111 21
Коста-Ріка 54 59 -5 59 59 0 Нігерія 124 119 5 125 122 3
Азербайджан 55 76 -21 53 76 -23 Лесото 125 122 3 133 126 7
Бразилія 56 71 -15 51 71 -20 Кот-д'Івуар 126 128 -2 127 132 -5
В'єтнам 57 101 -44 63 103 -40 Непал 127 120 7 123 123 0
Словаччина 58 33 25 67 33 34 Мозамбік 128 135 -7 131 139 -8
Туреччина 59 77 -18 57 77 -20 Малі 129 132 -3 126 136 -10
Шрі Ланка 60 81 -21 50 82 -32 Тимор-Лешті 130 113 17 129 115 14
Росія 61 57 4 64 57 7 Буркіна-Фасо 131 133 -2 134 137 -3
Уругвай 62 46 16 61 46 15 Мавританія 132 121 11 135 125 10
Йорданія 63 79 -16 69 80 -11 Зімбабве 133 130 3 130 134 -4
Мексика 64 51 13 56 51 5 Бурунді 134 136 -2 138 140 -2
Румунія 65 47 18 75 47 28 Ангола 135 114 21 137 116 21
Колумбія 66 73 -7 66 73 -7 Чад 136 134 2 140 138 2
Іран Респ. 67 74 -7 60 74 -14 Беліз х х х 121 78 43
Латвія 68 41 27 62 41 21 Гаїті х х х 139 124 15
Болгарія 69 49 20 72 49 23 Ємен х х х 136 120 16
Казахстан 70 58 12 70 58 12 Суринам х х х 110 86 24
1 Складено на основі джерел [1, 16]. Оскільки обидва індекси розраховувалися для різної кількості
країн, то для аналізу було відібрано тільки ті країни, які увійшли до обох індексів. Відповідно до їх
кількості (136 країн у 2010 р. та 140 у 2011 р.) їх ранги було скориговано.
х – ці країни не було включено в дослідження 2010 р.
У значної кількості країн із низьким
рівнем розвитку спостерігаються низькі зна-
чення за обома рангами, що вказує на взає-
мообумовленість такого становища. Рівень
конкурентоспроможності ряду країн значно
перевищує показники людського розвитку
(Китай – 59 п., Туніс – 41, Таїланд – 48,
Індонезія – 56, Індія – 54, В'єтнам – 40 п.).
Отже, наявний економічний потенціал цих
країн не повною мірою використовується для
забезпечення більш сприятливих умов роз-
витку населення, що формує потенціал со-
ціальних потрясінь.
Ще в однієї групи країн спостерігаєть-
ся протилежна ситуація – індекс людського
розвитку значно перевищує рівень конкурен-
тоспроможності (Греція – на 60 п., Аргенти-
на – на 40, Венесуела – на 60, Сербія – на
40 п.). Таким чином, у багатьох країнах
людський потенціал не використовується на-
лежним чином для забезпечення конкуренто-
спроможності, і це явище є поширеним у
постсоціалістичних країнах.
Дані рис. 2, 3, які ілюструють поле
розподілу країн за рангами обох індексів,
свідчать про тісну взаємообумовленість ін-
дексів людського розвитку і конкуренто-
спроможності. Країни, розташовані вздовж
діагоналі графіка (зліва направо), характери-
зуються збалансованістю між рівнем людсь-
кого розвитку та конкурентоспроможністю.
У країн, які значно відхиляються від діаго-
налі, має місце розбалансованість між рівнем
конкурентоспроможності й досягненнями в
людському розвитку.
Для оцінки тісноти взаємозв’язку між
конкурентоспроможністю та людським роз-
витком країн було використано статистичний
метод аналізу – розрахунок парного коефіці-
єнта рангової кореляції Спірмена (Рху) за
формулою
2
2
6
1 ,
( 1)xy
d
P
n n
(1)
де d – різниця між рангами обох параметрів;
n – число спостережень.
Здійснені розрахунки дали такий ре-
зультат:
у 2010 р.:
Рис. 2. Візуалізація розподілу за векторами скоригованих рангів ІЛР ПРООН та ГІК WEF у 2010 р.
(побудовано авторами на основі табл. 1)
Швейцарія
Швеція
Сінгапур
США
Німеччина
Японія
Фінляндія
Нідерланди
Данія
Канада
Гонконг
Великобританія
Норвегія
Франція
Австралія
Катар
Австрія
Бельгія
Люксембург
Саудівська Аравія
Корея
Нова Зеландія
Ізраїль
ОАЕ
Малайзія
Китай
Бруней-Даруссалам
Ірландія
Чилі
Ісландія
Туніс
Естонія
Оман
Кувейт
Чехія
Бахрейн
Таїланд
Польща
Кіпр
Іспанія
Барбадос
Індонезія
Словенія
Португалія
Литва
Італія
Чорногорія
Мальта
Індія
Угорщина
Панама
ПАР
Маврикій
Коста-Ріка
Азербайджан
Бразилія
В'єтнам
Словакія
Туреччина
Шрі Ланка
Росія
Уругвай
Йорданія
Мексика
Румунія
КолумбіяІран
Латвія
Болгарія
Казахстан
Перу
Намібія
Марокко
Ботсвана
Хорватія
Гватемала
Македонія
Руанда
Єгипет
Сальвадор
Греція
Тринідад і Тобаго
Філіппіни
Алжир
Аргентина
Албанія
Україна
Гамбія
Гондурас
Ліван
Грузія
Молдова
Ямайка
Сербія
Сирія
Вірменія
Монголія
Домінікана
Боснія і Герцеговина
Бенін
Сенегал
Еквадор
КеніяБангладеш
Болівія
Камбоджа
Гайана
Камерун
Нікарагуа
Танзанія
Гана
Замбія
Таджикистан
Кабо-Верде
Уганда
Ефіопія
Парагвай
Киргизстан
Венесуела
Пакистан
Мадагаскар
Малаві
Свазіленд
Нігерія
Лесото
Кот-д'Івуар
Непал
Мозамбік
Малі
Тимор-Лешті
Буркіна-Фасо
Мавританія
Зімбабве
Бурунді
Ангола
Чад
0
20
40
60
80
100
120
140
0 20 40 60 80 100 120 140
Р
а
н
г
и
з
а
І
Л
Р
Ранги за ГІК
Рис. 3. Візуалізація розподілу за векторами скоригованих рангів ІЛР ПРООН та ГІК WEF у 2011 р.
(побудовано авторами на основі табл. 1)
Швейцарія
Сінгапур
Швеція
Фінляндія
США
Німеччина
Нідерланди
Данія
Японія
Великобританія
Гонконг (Китай)
Канада
Катар
Бельгія
Норвегія
Саудовська Аравія
ФранціяАвстрія
Австралія
Малайзія
Ізраїль
Люксембург
Корея
Нова Зеландія
Китай
ОАЕ
Бруней-Даруссалам
Ірландія
Ісландія
Чилі
Оман
Естонія
Кувейт
Іспанія
Бахрейн
Чешська Республіка
Таїланд
Туніс
Польща
Барбадос
Італія
ЛитваПортугалія
Індонезія
Кіпр
Угорщина
Панама
Південа Африка
Мальта
Шрі-Ланка
Бразилія
Маврикій
Азербайджан
Індія
Словенія
Мексика
Турція
Черногорія
Коста-Ріка
Іран
Уругвай
Латвія
В єтнам
Росія
Перу
Колумбія
Словакія
Руанда
Іорданія
Казахстан
Марокко
Болгарія
Філіппіни
Хорватія
Румунія
Албанія
Македонія
Ботсвана
Трінідад і Тобаго
Україна
Намібія
Гватемала
Аргентина
Гондурас
Алжир
Грузія
Ліван
Греція
Сальвадор
Арменія
МолдоваЄгипет
Сербія
Монголія
Камбоджа
Сирія
Гамбія
Боснія
Еквадор
Кенія
Болівія
Бенін
Таджикистан
Ефіопія
Ямайка
Бангладеш
Гайана
Домініканська Республіка
Сенегал
Суринам
Замбія
Гана
Нікарагуа
Камерун
Малаві
Пакистан
Кабо-Верде
Танзанія
Уганда
Парагвай
Беліз
Венесуела
Непал
Киргизстан
Нігерія
Малі
Кот-д'Івуар
Мадагаскар
Тимор-Лешті
Зімбабве
Мозамбік
Свазіленд
Лесото
Буркіна-Фасо
Мавританія
Ємен
Ангола
Бурунді
Гаїті
Чад
0
20
40
60
80
100
120
140
0 20 40 60 80 100 120 140
Р
а
н
г
и
з
а
І
Л
Р
Ранги за ГІК
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 185
2013, № 3 (63)
10
6 61445 3686701 1 0,854;
136(18495 1) 2515320xyP
у 2011 р.:
11
6 69636 4178161 1 0,848.
140(19600 1) 2743860xyP
Розрахунки свідчать, що парний коефі-
цієнт рангової кореляції має суттєве позитив-
не значення, що вказує на прямий та достат-
ньо тісний взаємозв’язок між рангами, які ха-
рактеризують конкурентоспроможність країн
і рівень їх людського розвитку. При цьому
значення даного коефіцієнта в обох роках до-
слідження майже не відрізняється, що вказує
на достовірність зроблених розрахунків.
Для більш глибокого аналізу їх взаємо-
зв’язку було розроблено матрицю оцінки
якості розвитку країн світу, у якій країни
розподілено на 4 групи за рангами ГІК та ІЛР
(табл. 2).
Таблиця 2
Матриця збалансованості розвитку країн за рангами ІЛР та ГІК у 2010-2011 рр.
Ранги
ГІК
Ранги за рейтингом ІЛР
1-34 (А) 35-68 (B) 69-102 (С) 103-136 (D)
1 2 3 4 5
2010 р.
1-34
І
Швейцарія, Швеція, Сін-
гапур, США, Німеччина,
Японія, Фінляндія, Ні-
дерланди, Данія, Канада,
Гонконг, Великобрита-
нія, Норвегія, Франція,
Австралія, Австрія,
Бельгія, Люксембург, Ко-
рея, Нова Зеландія, Ізра-
їль, ОАЕ, Бруней, Ірлан-
дія, Ісландія, Естонія
Саудівська Аравія,
Малайзія,
Чилі,
Кувейт,
Китай,
Туніс,
Оман
35-68
ІІ
Катар, Чехія
Кіпр, Іспанія
Словенія, Італія,
Мальта, Словаччина
Бахрейн, Польща,
Барбадос, Португалія,
Литва, Чорногорія,
Угорщина, Панама,
Маврикій, Коста-Ріка,
Росія, Уругвай, Мек-
сика, Румунія, Латвія
Таїланд, Індонезія,
ПАР, Азербайджан,
Бразилія, В’єтнам,
Туреччина, Шрі-
Ланка, Йорданія,
Колумбія, Іран
Індія
69-
101
ІІІ
Греція Болгарія, Казахстан,
Хорватія, Македонія,
Тринідад і Тобаго,
Аргентина, Албанія,
Україна, Ліван, Грузія,
Сербія, Ямайка, Боснія
і Герцеговина
Перу, Намібія, Бот-
свана, Єгипет, Саль-
вадор, Філіппіни,
Алжир, Гондурас,
Молдова, Сирія,
Вірменія, Монголія,
Домінікана, Еквадор
Марокко,
Гватемала,
Руанда,
Гамбія,
Бенін,
Сенегал
103-
136
(103-
140)
ІV
Венесуела
Гайана,
Болівія,
Таджикистан,
Парагвай,
Киргизстан,
Нікарагуа
Кенія, Непал, Банг-
ладеш, Мозамбік,
Камбоджа, Малі,
Камерун, Танзанія,
Тимор-Лешті, Гана,
Мавританія, Замбія,
Ангола, Кабо-Верде,
Уганда, Ефіопія, Ма-
дагаскар, Малаві, Зім-
бабве, Свазіленд, Бу-
рунді, Нігерія, Лесо-
то, Кот-д’Івуар, Чад
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
186 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
Закінчення таблиці 2
1 2 3 4 5
2011 р.
1-34
І
Норвегія, Австралія, Ні-
дерланди, США, Нова
Зеландія, Канада, Ірлан-
дія, Німеччина Швеція,
Швейцарія, Японія, Гон-
конг (Китай), Ісландія,
Корея, Данія, Ізраїль,
Бельгія, Австрія, Фран-
ція, Люксембург, Сінга-
пур, Бруней, Велико-
британія, Естонія, Іспа-
нія, Фінляндія, ОАЕ
Катар,
Саудівська Аравія,
Малайзія,
Кувейт,
Чилі
Оман,
Китай
35-68
ІІ
Словенія,
Італія,
Чеська Республіка,
Кіпр,
Словаччина,
Мальта
Угорщина, Польща,
Литва, Португалія,
Бахрейн, Латвія,
Барбадос, Уругвай,
Чорногорія, Мексика,
Панама, Росія, Коста-
Ріка, Маврикій
Перу, Бразилія,
Колумбія, Іран,
Азербайджан,
Туреччина, Туніс,
Шрі-Ланка, Таїланд,
Індонезія, ПАР
В’єтнам,
Індія,
Руанда,
69-
101
ІІІ
Греція Аргентина, Хорватія,
Румунія, Болгарія,
Сербія, Тринідад і То-
баго, Казахстан, Алба-
нія, Ліван, Боснія, Гру-
зія, Україна,
Македонія
Еквадор, Вірменія,
Йорданія, Алжир,
Сальвадор, Болівія,
Монголія, Молдова,
Філіппіни, Єгипет,
Ботсвана, Сирія,
Намібія, Гондурас
Марокко,
Гватемала,
Камбоджа,
Кенія,
Гамбія,
Бенін
103-
136
(103-
140)
ІV
Венесуела,
Ямайка
Беліз, Домінікана,
Суринам, Парагвай,
Гайана, Киргизстан,
Таджикистан,
Нікарагуа, Кабо-
Верде, Гана, Свазі-
ленд, Пакистан, Бан-
гладеш, Тимор-Леш-
ти, Ангола, Камерун,
Мадагаскар, Танза-
нія, Ємен, Сенегал,
Нігерія, Непал, Гаїті,
Мавританія, Лесото,
Уганда, Замбія, Кот-
д’Івуар, Малаві, Зім-
бабве, Ефіопія, Малі,
Буркіна-Фасо, Чад,
Мозамбік, Бурунді
На основі аналізу матриці можна при-
пустити, яким чином були досягнуті високі
показники конкурентоспроможності – шля-
хом нагромадження людського капіталу й
ефективного його використання через модер-
нізацію та впровадження інноваційних тех-
нологій у всі сфери життєдіяльності, тобто
збалансованого і гармонійного поєднання
людського, соціального й економічного роз-
витку, або було обрано інший шлях з опорою
на традиційні ресурси розвитку. Про високу
якість розвитку можна говорити тоді, коли за
рівнем людського розвитку та конкуренто-
спроможності досягнуто високих рангів (ви-
ще середнього рівня), а розрив між рангами
обох індексів є не надмірним. У процесі
аналізу особливу увагу було приділено інсти-
туційним чинникам розвитку країн, які ма-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 187
2013, № 3 (63)
ють суттєвий (а нерідко і визначальний)
вплив на стратегії розвитку.
Країни, які займають високі ранги
(перші 34 місць) за ГІК, незважаючи на на-
явність в окремих країнах розривів поміж
двома індексами, майже усі знаходяться в
блоці IА і лише декілька з них в блоках IВ та
IС. У цих країнах відхилення між двома ін-
дексами не є найменшим, але вони мають
високі ранги і за ГІК, і за ІЛР. Більшість із
них протягом уже довгого часу знаходяться в
першій двадцятці найбільш конкурентоспро-
можних країн. Перевага в ГІК перед ІЛР, яку
мають майже усі ці країни, іноді є значною
(Сінгапур, Фінляндія та Велика Британія),
але вона може пояснюватися методикою роз-
рахунку (через логарифмування) такої скла-
дової ІЛР, як індекс скоригованого реального
ВВП на душу населення, надвисокі значення
якого штучно занижені. Слід відзначити, що
жодна з пострадянських країн, окрім Естонії,
не увійшла в цей найбільш «благополучний»
блок.
Це наочно підтверджує той факт, що
високі значення рівня конкурентоспромож-
ності завжди досягаються завдяки розвитку
людського потенціалу. Додатковим доказом
є і те, що жодна країна з низьким рівнем
людського розвитку не досягла високої кон-
курентоспроможності. Виняток становлять
лише декілька країн (Китай, В’єтнам, Оман,
Індія), які є дуже різними за своїми шляхами
досягнення високого рівня конкурентоспро-
можності. Специфіка культури, менталь-
ності, традиційного способу життя населення
цих країн обумовлюють ту особливість, що
низькі параметри людського розвитку поки
що не виступають гальмом конкурентоспро-
можності.
З приводу великих розбіжностей в ок-
ремих країнах між двома індексами у групі
країн з високим ступенем конкурентоспро-
можності, або людського розвитку (Ірлан-
дія – 21 п., Сінгапур – 23, Нова Зеландія –
19 п.), треба зробити таке зауваження: ІЛР
побудований не стільки на якісних, скільки
на кількісних показниках, а ГІК заснований
на анкетних опитуваннях, тому дозволяє ви-
значити якісні аспекти явищ. Можна стверд-
жувати, що він дає більш адекватну оцінку
процесам, які відбуваються у сферах, що
піддаються дослідженню. Тому високі по-
казники за ІЛР у деяких, причому насампе-
ред у постсоціалістичних країнах, можуть
приховувати низькі якісні показники у сфері
освіти і охорони здоров’я.
У блоці IV-D 29 (25 у 2010 р.) країн
при дуже низьких значеннях рангів ГІК
(нижчі за 100) мають також дуже низькі зна-
чення ІЛР. Отже, у країнах із низькою кон-
курентоспроможністю не створено умов для
людського розвитку. У свою чергу, здатність
економіки досягти стабільного економічного
зростання в середньо- і довгостроковій пер-
спективі (яка вимірюється через ГІК) можли-
ва тільки на засадах формування і викори-
стання людського потенціалу. Так, наприк-
лад, Ангола, яка за рейтингом ГІК посідала в
2011 р. 139 місце, за такими складовими, як
охорона здоров'я і початкова освіта, а також
вища освіта і професійна підготовка, посіла
142 місце. Низькі місця за цими складовими
мають країни Центральної Африки і кілька
азіатських країн, тому вони опинились у
блоці IV-Д з найгіршими рангами за індек-
сами ГІК та ІЛР.
Країни, які мають високі значення за
ІЛР, і при цьому знаходяться вище середньо-
го рівня за ГІК (блок ІІ-А), майже усі нале-
жать до європейського середземноморського
регіону, місце розташування якого, а також
традиції економічної діяльності, суспільної
організації, культури, мають великий пози-
тивний вплив на деякі показники обох ін-
дексів.
Країни, у яких обидва індекси мають
значення вище середнього на обох шкалах
(блок ІІ-В), досить відрізняються за багатьма
ознаками, однак у них присутня «зчепле-
ність» між досить високими значеннями обох
параметрів, що свідчить не тільки про зба-
лансованість, але і якість розвитку цих країн.
У цей блок увійшли три пострадянські краї-
ни – Литва, Латвія і Росія.
Вважаємо, що найбільший вплив на
процеси трансформації нагромадженого люд-
ського потенціалу у високі показники конку-
рентоспроможності має якість інституцій-
ного середовища, визначити яку можна на
підставі такої складової ГІК, як «Instututions»
(суспільні інститути). Її аналіз дає можли-
вість дійти висновку, що у країнах із досить
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
188 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
високим рівнем ІЛР гальмується досягнення
високих показників конкурентоспроможності
низькими значеннями показників за «Instu-
tutions». Це більшою мірою стосується по-
страдянських, меншою – постсоціалістичних
країн, де було зруйновано попередню інсти-
туціональну систему, а нові інститути поки
що не розбудовано повною мірою. При цьо-
му йдеться не тільки про інститути ринку і
громадянського суспільства, яких взагалі не
було, а й соціальні інститути, зокрема інсти-
тут довіри, церкви тощо.
Непогані перспективи людського роз-
витку можуть бути у країнах групи ІІ-С, що
вже досягли рівня конкурентоспроможності
вище середнього. Шлях, яким досягаються
високі показники конкурентоспроможності
цих країн, пов’язаний з наданням преферен-
цій вітчизняному та іноземному бізнесу,
створенням інституційного середовища для
динамічного розвитку інновацій, великого і
малого бізнесу. При цьому розрив поміж ГІК
і ІЛР у країнах цього блоку є більшим, ніж у
блоках І-А та ІІ-Б. Адже людський потенціал
не накопичується дуже високими темпами,
особливо такі його складові, як тривалість
життя, рівень освіти. Яскравим прикладом є
Таїланд, який за ІЛР посідає 85 (у 2010 р. –
84) ранг, а за ГІК – 37 (38). Велика група
країн з цього блоку здійснила не тільки
«стрибок» до високих показників економіч-
ного зростання, як у свій час країни, за якими
закріпилася назва «азіатських драконів», а
вже готова до досягнення високих показни-
ків людського розвитку. Цьому сприяє інсти-
туційне середовище, адже індекс інституцій
у них набагато вищий, ніж у більшості
пострадянських країн, окрім балтійських, і
вищий ніж ранги ІЛР і ГІК. Завдяки цьому
вони швидко просуваються за рангами ГІК:
Бразилія – з 66 місця у 2006 р. на 51 у
2011 р., В’єтнам – з 77 на 63, Шрі-Ланка з 79
на 50, Азербайджан – з 64 на 53, а Колумбія,
Таїланд і Туреччина лише незначно погірши-
ли свої позиції (динаміка рангів досліджена
за нескоригованими рейтингами ГІК).
Країни численної групи, що займають
ранги нижче середнього рівня в обох рейтин-
гах (блок ІІІ-С та IV-С), є дуже різними за
своїми характеристиками. Їх об’єднує те, що
більшість із них уже багато часу знаходиться
в дуже нестабільному економічному, соціа-
льному і політичному стані, причому у їх
становищі не спостерігається особливого
прогресу і регресу. Це означає, що шанси
основної маси цих країн найближчим часом
опинитися у кращій групі є малими, навпаки,
більшість з них тільки погіршила свої позиції
порівняно з 2006 р. за ГІК, що обумовлено
низькою якістю інститутів.
Блок ІІІ-В привертає особливу увагу,
адже саме в ньому опинилася більшість
постсоціалістичних і пострадянських країн і
серед них – Україна, причому майже з най-
гіршими показниками за ІЛР у цій групі. Са-
ме в цих країнах спостерігається найбільша
незбалансованість розвитку – нагромадже-
ний людський потенціал не трансформується
у високі показники конкурентоспроможнос-
ті. Більш за все вони наближені до розвину-
тих країн за індексом якості вищої освіти і
професійної підготовки, що є їх найбільшою
конкурентною перевагою і вказує на наяв-
ність значного нагромадження людського
капіталу. Однак ця перевага поки що не
реалізується в показники, які характеризують
їх шлях до конкурентоспроможної економі-
ки.
У 2010 р. Україна за скоригованим
рангом ІЛР на 22 п. перевищувала ранг за
ГІК, у 2011 р. – на 15 п. Економічна і полі-
тична ситуація, яка склалася в країні, не за-
безпечила трансформацію наявного людсько-
го потенціалу в параметри конкурентоспро-
можності, оскільки не створено умов для
розвитку підприємництва, інноваційної ак-
тивності.
Західні дослідники визначають сус-
пільства пострадянських країн, як “анти-
сучасні”, тобто суспільства, у яких заблоко-
вані технічні та соціальні інновації [18, с. 23].
Ця ситуація стає однією з головних проблем
економік країн так званого наздоганяючого
розвитку (catching-up economies), до яких
віднесено і Україну. Перешкодою на шляху
переходу до іншої якості розвитку є низька
якість суспільних інститутів, що визначає
ГІК. Усі країни цієї групи мають дуже низькі
ранги за показниками якості суспільних
(державних і громадянських) інститутів,
окрім Албанії та Грузії. За індексом ін-
ституцій країни цієї групи майже всі знахо-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 189
2013, № 3 (63)
дяться нижче 90 місця, а Україна взагалі в
2011 р. була на 131 серед 142 країн (для по-
рівняння: у 2010 р. – 134, у 2008 р. – 115, а в
2004 р. – 104 серед 125 країн). Отже, в Укра-
їні не спостерігається прогресу в поліпшенні
інституційного середовища.
Вплив даного чинника враховується в
ГІК на основі оцінок 15 параметрів, за жод-
ним з яких Україна не має конкурентних пе-
реваг і посідає дуже низькі місця в рейтингу.
Корупція, низька якість управлінських рі-
шень, слабкість громадянського суспільст-
ва – ці явища, що поширені в Україні, не пе-
решкоджають розвитку тільки великих вер-
тикально інтегрованих корпорацій сировин-
но-видобувного сектору промисловості або
монополістів галузі. Великі фірми з потуж-
ним, однак застарілим основним капіталом
можуть існувати лише під дахом урядового
захисту, здійснюваного за допомогою суб-
сидій, протекціоністських тарифів і хабарів,
тобто засобів, які навряд чи ведуть до ефек-
тивного виробництва [19, с. 90].
Підтверджує це положення й позиції
України в рейтингу індексу сприйняття ко-
рупції, що визначає громадська організація
Transparency International (Берлін, Німеччи-
на). У 2007 р. за цим рейтингом Україна
посіла 118 місце із 179 країн, погіршуючи
свою позицію з 99 (серед 163 країн) у 2006 р.
[20, с. 142]. У 2012 р. вона посідала 144 місце
серед 176 країн. Україна має дуже низький
рейтинг за індексом економічної свободи,
який оприлюднюється виданням Wall Street
Journal і Фондом «Спадщина», у 2012 р. вона
посідала 163 місце із 179 країн і порівняно з
2009 р. суттєво погіршила свої позиції (мала
152 місце) [21].
Відсталість у розвитку інституцій по-
роджує слабку здатність до впровадження
нових технологій, соціальних інновацій [19],
що і є причиною того, що розбудова в Укра-
їні національної інноваційної системи, де
створення конкурентних переваг засновано
на підвищенні ефективності використання
науково-технічного й інтелектуального по-
тенціалу нації, стає більш міфом, ніж реаль-
ністю. У той час як інші країни світу здій-
снюють перехід до розбудови економіки,
конкурентоспроможність якої базується на
генерації, упровадженні та застосуванні інно-
вацій, на освіченості, креативності та здіб-
ностях людини, Україна залишається на так
званому рівні факторного розвитку, за термі-
нологією Всесвітнього економічного фору-
му, тобто на рівні країн, конкурентоспро-
можність яких базується на інтенсивному
(посиленому) використанні основних засобів
виробництва і винищенні навколишнього
середовища, що, у свою чергу, зумовлює
втрати людського потенціалу. Це є перешко-
дою до сталого розвитку суспільства.
Додатковим доказом відсутності в Ук-
раїні поступового якісного шляху розвитку
може бути такий факт. Російські дослідники
здійснили спробу інтеграції результатів рей-
тингів країн, отриманих провідними дослід-
ницькими міжнародними організаціями, і
складання свого «рейтингу прогресу» на за-
садах зіставлень 7 рейтингів, серед яких:
рейтинг за індексом конкурентоспроможнос-
ті, рейтинг за індексом умов ведення бізнесу,
рейтинг за індексом розвитку людського
потенціалу, рейтинг економічно розвинутих
країни, рейтинг за індексом економічної сво-
боди, рейтинг за індексом сприйняття
корупції. Зазначений «рейтинг прогресу» був
обчислений за допомогою простих арифме-
тичних процедур сумування відхилень. Він
дає інформацію про становище країни від-
носно інших країн світу. Україна посідає в
цьому рейтингу 100 місце із 101 країни, що
вказує на дуже низькі її позиції майже в усіх
цих рейтингах [22, с. 34]. Видатний амери-
канський учений, лауреат Нобелівської пре-
мії за дослідження в галузі інституціональної
теорії Дуглас Норт вважає, що постсоціаліс-
тичні країни тільки тепер починають розумі-
ти, що саме інституціональна основа – при-
чина теперішнього неефективного функціо-
нування їх економік, і намагаються знайти
способи її перебудови для того, щоб завдяки
переспрямуванню стимулів повернутися на
шлях збільшення продуктивності виробниц-
тва [19, с. 141]. Він дав таку характеристику
цим країнам: «за ненадійних прав власності,
недотримання законів, існування бар’єрів для
входження в галузь і монополістичних об-
межень ... у багатьох країнах третього світу
можливості для політичних та економічних
керівників усе ще залишаються різними, але
в основному сприяють діяльності, спрямова-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
190 ISSN 1562-109X
2013, № 3 (63)
ній на перерозподіл благ, а не на їх вироб-
ництво, на створення монополій, а не умов
для конкуренції, на обмеження можливостей,
а не на їх розширення. Рідко коли вони спо-
нукають до інвестицій в освіту, що збільшує
продуктивність виробництва. Організації, що
розвиваються на такій інституціональній ос-
нові, стануть ефективнішими, але тільки в
тому, щоб зробити суспільство ще непродук-
тивнішим, а інституційну основу – ще менш
спонукальною до продуктивної діяльності»
[19, c. 18].
Висновки. Дослідження на основі зіста-
влення міжнародних індексів показало знач-
ну взаємозалежність людського розвитку та
конкурентоспроможності у більшості країн
світу. У сучасних умовах ідеологія економіч-
ного детермінізму, а разом з нею і теорії, які
засновані на матеріальному капіталі – основ-
ному чиннику економічного розвитку індуст-
ріального суспільства, поступається місцем
концепціям нематеріальних капіталів (людсь-
кого, соціального, інтелектуального, симво-
лічного), що є новим ресурсом розвитку су-
часного постіндустріального суспільства.
Усе більше збігаються погляди вчених на те,
що одним з основних ресурсів у світовій
конкурентній боротьбі для країн наздоганя-
ючого розвитку міг би стати перехід від
технократичної парадигми до соціально-
інженерної, у якій провідними є людські ре-
сурси, соціальні та організаційні інновації.
Виявлено, що трансформації людського по-
тенціалу країн у високі показники конку-
рентоспроможності значною мірою залежить
від якості інституційного середовища.
Україна належить до групи країн, у
яких високі показники людського розвитку
не повністю використовуються для забезпе-
чення конкурентоспроможності. Україна має
досить високий потенціал людського розвит-
ку, однак слабке використання його в за-
безпеченні конкурентоспроможні країни вка-
зує на вкрай низький рівень державних і гро-
мадянських інститутів, відсутність ефектив-
ної інституціональної системи, яка забезпе-
чує взаємодію науки, освіти, бізнесу й окре-
мої людини.
Підвищення ролі людського чинника в
забезпеченні конкурентоспроможності еко-
номіки може бути досягнуто за допомогою
створення сприятливого інституційного се-
редовища для розвитку людини, вітчизняно-
го бізнесу та ринкової конкуренції. Для цього
необхідно: стимулювати структурну і техно-
логічну модернізацію економіки, що буде
формувати попит на високий освітній, про-
фесійний, інтелектуальний, креативний
потенціал людини; удосконалити законодав-
ство у сфері господарювання і соціальній
сфері й забезпечити безумовне дотримання
норм законів; забезпечити формування гнуч-
кої податкової системи, спрямованої на під-
тримку фіскальними засобами різноманітних
чинників конкурентоспроможності (науки,
інновацій, малого підприємництва та ін.);
забезпечити подолання корупції в усіх фор-
мах її прояву, зниження лобістського тиску
на органи влади та протекціонізму на ко-
ристь великого бізнесу. Подальші дослід-
ження в даному напрямі актуально здійсню-
вати в контексті пошуку механізмів розбло-
кування всіх шляхів для розвитку підприєм-
ницької, трудової, інноваційної, наукової,
соціальної, культурної активності всіх суб'єк-
тів українського суспільства.
Література
1. The Global Competitiveness Report
2011-2012. World Economic Forum [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Re-
port_2011-12.pdf
2. Krugman P. Competitiveness: a Dan-
gerous obsession // Competitiveness. An Inter-
national Economics Reader. — N.Y.: Foreign
Affairs, 1994. – Р. 1-17.
3. Porter M. The Competitive Advantage
of Nations / М. Porter. – New York: Free Press,
1990. – 437 p.
4. Keesing D. Labour Skills and Com-
parative Advantage / D. Keesing // American
Economic Review. – 1966. – May.
5. Fagerberg J. Technology and Competi-
tiveness / J. Fagerberg // Oxford Review of Eco-
nomic Policy. – 1996. – 12, № 3. – Р. 39-51.
6. Carneliu P. The Growth Competitive-
ness Index: Resent Economic Developments and
the Prospects for a Sustained Recovery /
Р. Carneliu, J. Blank, F. Pau // The Global
Competitiveness Report 2002, Ch. 1.1. – New
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 191
2013, № 3 (63)
York: Oxford University Press for World Eco-
nomic Forum, 2003. – Р. 3-21.
7. Lattimer R. The New Age of Compe-
titiveness, Competitiveness Review / R. Latti-
mer. – 2003. – Vol. 13 (2).
8. Сакс Д. Що таке конкурентоспро-
можність в умовах глобалізації [Електрон-
ний ресурс] / Д. Сакс. – Режим доступу:
http://www.day.kiev.ua/66710/
9. Конкурентоспроможність українсь-
кої економіки / за ред. В.М. Гейця, В.П. Се-
миноженка, Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс,
2007. – 556 с.
10. Конкурентоспроможність еконо-
міки України: стан і перспективи підвищення
/ pа ред. І.В. Крюкової. – К.: Основа, 2007. –
488 с.
11. Полунєєв Ю. Конкурентоспро-
можність країни як національна ідей або
останній шанс для України / Ю. Полунєєв //
Економічний аналіз. – 2011. – Вип. 8, ч. 1. –
С. 152-156.
12. Василенко В.Н. Конкурентоспособ-
ность регионов: истоки, оценки и перспек-
тивы: моногр. / В.Н. Василенко, О.Ю. Ага-
фоненко, В.Е. Будяков; НАН Украины, Ин-т
экон.-прав. исслед. – Донецк: ООО «Юго-
Восток, ЛТД», 2008. – 363 с.
13. Чухно А. Нова економічна політи-
ка (теоретико-методологічні засади) / А. Чух-
но // Економіка України. – 2005. – № 7. –
С. 15-22.
14. Конкурентоспроможність економі-
ки України в умовах глобалізації / Я.А. Жа-
ліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; за
ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
15. Шашко А.А. Управление конку-
рентоспособностью регионов и стратегия
регионального развития / А.А. Шашко //
Формування ринкової економіки: зб. наук.
праць. – Ч. 1. – К.: КНЕУ, 2011. – С. 278-286.
16. The Global Competitiveness Report
2009-2010. World Economic Forum [Електрон-
ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.feg.
org.ua.
17. America Creating Opportunities to
Meaningfully Promote Excellence in Technolo-
gy, Education, and Science Act // Public Law
110-69 America Competes Act [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.nist.
gov/mep/upload/PL110-69_8907.pdf.
18. Роуз Р. Достижение целей в квази-
современном обществе: социальные сети в
России / Р. Роуз // Общественные науки и
современность. – 2002. – № 3. – С. 23-38.
19. Норт Д. Институты, институцио-
нальные изменения и функционирование
экономики / Д. Норт; пер. с англ. А.Н. Несте-
ренко; предисл. и науч. ред. Б.З. Мильнера. –
М.: Фонд экон. кн. «Начала», 1997. – 180 с.
20. Шнипко О.С. Інноваційний дефолт
України: економіко-технологічний контекст:
моногр. / О.С. Шнипко. – К.: Генеза, 2009. –
248 с.
21. Рейтинги України / Економіка.
Радіо Свобода від 5 листопада 2012 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.radiosvoboda.org/content/popup/248
10419.html.
22. Николаев И. Рейтинг прогресса
(какие страны развиваются быстрее) / И. Ни-
колаев, О. Точилкина // Общество и эконо-
мика. – 2011. – № 7. – С. 5-41.
23. Вишневский О.С. Конкуренто-
спроможність регіону як складова соціальної
орієнтації економіки / О.С. Вишневський //
Управлінські аспекти підвищення національ-
ної конкурентоспроможності: матеріали V
міжнар. наук.-практ. конф. (Сімферополь, 20-
22 жовт. 2011 р.). – Сімферополь: Кримський
ін-т бізнесу УЕУ, 2011. – С. 98-102.
Надійшла до редакції 10.07.2013 р.
|