Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Мриглод, І.М., Мриглод, О.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Schriftenreihe:	Наука України у світовому інформаційному просторі
Schlagworte:	Актуальні питання організації наукової періодики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52462
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми / І.М. Мриглод, О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 37-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-52462
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-524622014-01-03T03:12:07Z Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми Мриглод, І.М. Мриглод, О.І. Актуальні питання організації наукової періодики 2013 Article Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми / І.М. Мриглод, О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 37-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0077 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52462 uk Наука України у світовому інформаційному просторі Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуальні питання організації наукової періодики Актуальні питання організації наукової періодики
spellingShingle	Актуальні питання організації наукової періодики Актуальні питання організації наукової періодики Мриглод, І.М. Мриглод, О.І. Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми Наука України у світовому інформаційному просторі
format	Article
author	Мриглод, І.М. Мриглод, О.І.
author_facet	Мриглод, І.М. Мриглод, О.І.
author_sort	Мриглод, І.М.
title	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
title_short	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
title_full	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
title_fullStr	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
title_full_unstemmed	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
title_sort	вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Актуальні питання організації наукової періодики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/52462
citation_txt	Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми / І.М. Мриглод, О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 8. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 37-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Наука України у світовому інформаційному просторі
work_keys_str_mv	AT mriglodím vítčiznânanaukovaperíodikazagalʹnijanalíztendencíítaproblemi AT mriglodoí vítčiznânanaukovaperíodikazagalʹnijanalíztendencíítaproblemi
first_indexed	2025-07-04T15:04:44Z
last_indexed	2025-07-04T15:04:44Z
_version_	1836729221304549376
fulltext	37 І.М. Мриглод, академік НАН України Директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України О.І. Мриглод, канд. техн. наук Мол. наук. співроб. Інституту фізики конденсованих систем НАН України ВІТЧИЗНЯНА НАУКОВА ПЕРІОДИКА: ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ Вступ. У сфері вітчизняної наукової періодики та й науки загалом уже не перший рік триває своєрідний стан фрустрації. З одного боку, все очевиднішим стає те, що сучасна вітчизняна наука на міжнародному конкурентному рівні є неможливою за умов вико- ристання своїх особливих стандартів якості. З іншого боку, коли досягти високого якісного рівня видається справою нелегкою і тривалою, то виникає сильна спокуса "підігнати" цю планку під себе, обґрунтовуючи це своїми специфічними умовами. Під та- ким кутом зору ми й будемо говорити про дві альтернативи роз- витку української наукової періодики. Перша з них передбачає перегляд чинних вимог до наукових видань із чіткою переорієн- тацією на міжнародні стандарти, що має на меті входження до міжнародно визнаних наукометричних баз, зокрема, до найав- торитетніших нині Web of Science та Scopus, а також подальший рух у напрямку завоювання достойних позицій серед видань, що конкурують. Інша альтернатива, що й досі домінує в Украї- ні, полягає у творенні своїх власних списків провідних нау кових видань, керуючись розробленими вимогами. При цьому уже ве- дуться розмови про необхідність розробки, за прикладом Росії, своєї власної наукометричної системи зі специфічно українськи- ми критеріями оцінки, що дасть можливість адаптувати сучас- ні наукометричні підходи до вітчизняних наукових видань, не скорочуючи відчутно їхньої кількості. Головним аргументом на користь останнього підходу слугує те, що історично обумовлена ізольованість пострадянської науки проектується нині у значні труднощі при застосуванні міжнародних критеріїв оцінки науко- вої продукції, насамперед у гуманітарних науках і дослідженнях за закритою тематикою. Проте в кінцевому результаті цей шлях призводить лише до поглиблення і так суттєвих відмінностей від стандартів світової науки. Таким чином, виникає чи не найпринциповіше питання щодо вибору вектора розвитку української науки: йти склад- 38 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД ним та апробованим шляхом прямування до стандартів світового рівня чи то, здавалось би, легшим шляхом формування власних "правил гри" із долученням, у кращому випадку, до кількох інших пострадянських держав. Допоки відповідь на це питання не сформульована акцентовано та чітко, доти будуть існувати певні двозначності, що проявляються, зокрема, у нор- мативних документах (приклад – нові вимоги до опублікування результатів дисертаційних досліджень, що був анонсований наприкінці 2012 року [1]) або у статистичних даних (наприклад, кількість українських статей, що вхо- дять до міжнародних баз даних, за версією українського Держкомінформ- науки в рази відрізняється від цифр, що фігурують у базах Scopus чи Web of Science [2]). Ключовою проблемою залишається те, що така глобальна не- визначеність значною мірою впливає на працю вчених, наукових установ, редакцій періодичних наукових видань, стимулюючи творення замкнутих "майже-наукових" спільнот. У кінцевому підсумку це відображається на суб’єктивних оцінках наукової сфери, що звучать як з боку державних ві- домств, так і суспільства в цілому. Нині лише незначна кількість українських наукових періодичних ви- дань відповідає світовому рівню. Більшість із них потребує суттєвої реор- ганізації, необхідність якої стає очевидною. Проте можлива вона лише за певних умов, що передбачають сильну вмотивованість до змін, розуміння їх змісту та підтримку відповідних відомств. Наше завдання у цій роботі по- лягає у тому, щоб спробувати проаналізувати ситуацію загалом і визначити ключові вимоги на усіх рівнях системи, з урахуванням інтересів видавців, авторів, установ і держави. Критерії успіху та мотиваційні вектори в науці. Розпочати доцільно з того, щоб коротко нагадати, які мотиваційні вектори існують у системі організа- ції науки та в такий спосіб спробувати проаналізувати роль і завдання віт- чизняної наукової періодики на сучасному етапі. Якщо говорити про окремого науковця або ж наукову установу, то основ- ним критерієм успішної роботи є, безумовно, одержання доброго наукового результату, за яким стоїть нове знання про світ. Проте не менш важливим за- вданням (а часто вирішальним з точки зору фіксації авторства та пріоритету результату) є подальша презентація (опублікування) отриманого результа- ту для наукової громади насамперед, а також для потенційних інвесторів, якщо результат має добрі перспективи прикладних застосувань. Перше за- безпечує, зокрема, всесторонню експертну оцінку, а друге відкриває дорогу до розробок. Очевидно, що реальна вмотивованість ученого діяти відповідно до ви- щезазначеного алгоритму сильно залежить від механізмів фінансового за- безпечення наукових досліджень, які є відмінними для кожної конкретної країни. Фундаментальні, а також у значній мірі прикладні дослідження мо- жуть виконуватися лише за умови їхнього бюджетного фінансування. При цьому пріоритет мав би надаватися, насамперед, найдинамічнішим напрям- кам та колективам із найвагомішими здобутками. У такому випадку неми- 39 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми нуче виникає потреба у встановленні свого роду рейтингу наукових тематик і наукових груп. Одне із принципових завдань наукометрії якраз і полягає у виробленні критеріїв та механізмів кількісного оцінювання наукових ре- зультатів. І хоча наукометричні критерії не можуть цілком замінити методи експертного оцінювання, їх роль як потужного додаткового інструментарію постійно зростає. Добре відомим механізмом фінансування наукових досліджень, що ба- зується, насамперед, на експертній оцінці перспективних проектів, є кон- курсний відбір. При цьому для рейтингування проектів в останні роки все ширше використовуються показники, що враховують вагу попередніх ре- зультатів і досвід відповідних колективів. Чи не найважливішим фактором стає те, де були опубліковані попередні результати і який вплив вони мали на подальші дослідження у відповідному напрямі. Таким чином, необхідною умовою успішної наукової діяльності є опу- блікування реультатів у престижних наукових виданнях, що забезпечує широке коло читачів та відкриває кращі перспективи щодо цитувань, а отже – підвищення формальних показників. Опублікування матеріалу в ав- торитетному виданні забезпечує надійну верифікацію результатів із підтвер- дженням її якісного рівня шляхом процедури незалежного рецензування та можливості критичного реагування колег і використання цих результатів для подальшого прогресу науки. У чому ж полягає інтерес держави? Таке питання починає гостро звуча- ти щоразу, коли виникає спокуса обмежити обсяги бюджетних асигнувань для науки з посиланням на псевдотурботу про платників податків. При цьо- му як єдино можлива відповідь згадується лише технологічна чи прикладна функція науки та цілком замовчується освітньо-пізнавальна, архіважлива для формування сучасного суспільного світогляду та й зрештою іміджу дер- жави. "Три слони", що визначають рівень науки кожної країни, – якісна фундаментальна наука, розвинуті прикладні дослідження та високоефек- тивна система розробок. Для позиціювання країн у сучасному світі все шир- ше використовуються такі показники як Global Innovation Index [3] чи Global Competitiveness Index [4] – глобальні індекси інноваціності та конкуренто- спроможності, що впливають, зокрема, на обсяги інвестицій в їхню еконо- міку, а отже, на рівень життя суспільства. Зауважимо, що в обох випадках серед інших параметрів, які визначають ці індекси, є показники рівня роз- витку фундаментальної та прикладної науки, що кількісно визначаються, зокрема, часткою публікацій вітчизняних учених у авторитетних наукових виданнях (як іноземних, так і власних!). Окрім забезпечення престижу країни на світовій науковій арені, науко- метричний інструментарій нині став необхідним для виконання багатьох управлінських завдань у такій складній та специфічній сфері як наука. Саме публікації у виданнях, "видимих" для світу, можуть стати основою для су- часного кількісного аналізу ефективності наукової роботи в країні, резуль- тати якого можуть бути використані для рейтингування наукових установ, 40 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД цільового розподілу коштів, реалізації кадрової політики та низки інших завдань. Отже, чим більша частка усіх наукових публікацій є "видимою" та доступною для аналізу (тобто представлена у відповідних виданнях) – тим точнішими і вірогіднішими стають результати. Спробуємо коротко проаналізувати критерії успіху та основні завдання наукового видання. Дві необхідні складові – це висока якість публікацій (а, отже, і науковий авторитет) та фінансова незалежність, яка інколи почи- нає трактуватися як комерційна привабливість. Про достойний науковий рівень опублікованих статей, як правило, можна опосередковано судити за формальними показниками: рівнем імпакт-фактора, часткою самоци- тувань та іншими відповідними індикаторами на основі аналізу вагомості видання серед інших аналогічних. Досі, незважаючи на критику [5], найді- євішим механізмом забезпечення якісного рівня опублікованих робіт слу- гує процедура незалежного рецензування, хоча важливу роль відіграє також правильна редакційна політика, що забезпечує наповненість редакційно- го портфеля, а тому вибірковість матеріалів; залучення відомих науковців як в ролі авторів, так і в ролі експертів тощо. Фінансова складова перед- бачає необхідність вибору адекватної моделі функціонування видання. По- перше, існує традиційний варіант, коли опубліковані випуски журналу (чи їхні повнотекстові аналоги в мережі) можна отримати за певну плату – тоді видавничі послуги фактично оплачує читач. По-друге, стають все популяр- нішими принципи так званого ОА-видавництва (OA – Open Access, дослівно з англійської – "відкритий доступ") [6], що забезпечує відкритий доступ для усіх читачів, покриваючи видавничі витрати за рахунок автора чи зацікав- леної ним установи. Зауважимо, що останні новації у сфері наукової періодики внесли сут- тєве збурення у цю ділянку, що, з одного боку, вилилися в активні дискусії щодо необхідності редукувати вплив фінансових обмежень на опублікуван- ня і доступ до наукової інформації, а з іншого – стимулювали появу числен- них нових OA-журналів. Так, у результаті дискусій було прийнято рішення Єврокомісії, згідно з яким, починаючи з 2014 року, результати усіх науково- дослідних проектів, що фінансуються платниками податків, повинні стати доступними (безкоштовно!) для кожного громадянина Євросоюзу. Дещо про наукометричні бази даних та рейтингування наукових видань. Thomson Reuters: Web of Science. Понад 50 років тому, а саме у 1960 році, у США було створено Інститут наукової інформації (Institute for Scientific Infor- mation, ISI) – організацію, що взяла на себе питання формування бібліогра- фічних баз даних наукових публікацій, їхнє індексування, визначення по- казників цитованості та отримання іншої статистично значимої інформації в галузі наукометрії. Натхненником створення цієї інституції став Юджин Гарфілд – один із фундаторів сучасної наукометрії та розробник низки ін- новаційних продуктів у цій царині. З 1992 року ISI став частиною компанії Thomson Reuters, а одним із найвідоміших інтернет-продуктів із доступом до наукометричної бази даних ISI, що поширюється на умовах передплати, є 41 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми Web of Science (WoS) – сервіс, який забезпечує швидкий міждисциплінарний пошук і надає широкий спектр наукометричних послуг. Нині WoS – це понад 12 тисяч найавторитетніших наукових періодичних видань, а також більше ніж 150 тисяч видань із матеріалами конференцій, починаючи з 1900 року. При створенні бази ISI за основу було взято емпіричний закон Бредфор- да, сформульований ще у 1934 році [7], за яким невелика кількість основ- них профільних видань із кожної дисципліни включає у себе домінантно- значиму кількість релевантної інформації. Отже, слід вміти правильно ви- значати ці видання за кожним напрямом науки. Саме такі вибрані видання входять до так званого Master Journal List (MJL) і формують кістяк наукомет- ричної бази. Зауважимо, що на час створення ISI можливості автоматичної обробки великих масивів інформації були сильно обмежені. Для прикладу згадаємо, що нині мобільний телефон має потужність усіх компютерів НАСА у 1969 році, коли на Місяць висадили двох астронавтів. Тому для включення наукових видань до MJL була розроблена чітка система відбору, яка в міру розвитку технологічних можливостей стає все більш демократичною. Так, до бази WoS нині щороку включається 10–15 % із близько 2000 видань, що подали заявку. Рішення приймається на основі оцінювання низки вимог, які повинно задовільняти видання, що є кандидатом на включення. Пере- лік вимог, опублікований на офіційному веб-сайті [8], включає такий: 1. Дотримання задекларованого графіка виходу; 2. Відповідність міжнародним стандартам щодо структури наукових пу- блікацій: наявність вичерпних анотацій, інформативних заголовків, приве- дення місць праці для усіх авторів, правильне оформлення цитувань; 3. Бажана мова – англійська, проте достатнім мінімумом є переклад на англійську усіх бібліографічних даних та наведення списку літератури лати- ницею; 4. Географічна неоднорідність як авторів, так і членів редакційної коле- гії (виключення – регіональні видання зі специфічної тематики); 5. Бажаним є зазначення джерел фінансової підтримки видання; 6. Забезпечення процедури незалежного рецензування; 7. Актуальність тематики видання в цілому; 8. Добра історія цитувань видання (для нових видань – історія цитувань окремих авторів та самих членів редколегії) та не перевищення допустимого рівня самоцитувань. Видно, що більшість вимог є чисто формальними (1–5), частина з них передбачає певний якісний рівень (6 та 7), а останній пункт забезпечує кількісну оцінку видання. Таким чином, сам лише факт включення до бази WoS виступає свідченням відповідного фахового рівня видання, що в свою чергу зацікавлює як читачів (нові цитування), так і авторів (нові публікації, ширша географія видання, збільшення кола потенційних рецензентів). Іно- ді такий селективний підхід до індексування видань піддається критиці та стимулює дискусії щодо неповноти цієї наукометричної бази даних. Про- те неповнота з точки зору включення усіх найменувань видань не означає 42 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД неповноту з огляду на ступінь покриття спектра наукових тематик, а вход- ження конкретного видання до цієї бази в значній мірі залежить від якості роботи і намірів самого видавця. Scopus – сучасна наукометрична база даних, яка почала розвиватися на- прикінці XX століття, коли можливості для обробки великих масивів даних суттєво зросли. На сьогодні ця база індексує понад 20 тисяч найменувань наукових періодичних видань із усіх галузей наук (починаючи, в основно- му, з 1996 року) і більше 5 мільйонів конференційних статей, численні се- рійні наукові книжкові видання, а також пропонує широкі можливості від- стеження наукової цитованості публікацій. Нині Scopus виступає однією із складових інтегрованого науково-інформаційного середовища SciVerse, розробником та власником якого є видавнича корпорація Elsevier. Доступ до Scopus надається на умовах передплати, а правила включення до неї видань є більш демократичними, хоча формально не сильно відрізняються від ви- мог Thomson Reuters. До переліку умов додано пункти щодо обов’язкової на- явності коду ISSN та "видимості" он-лайн, що означає зручну веб-сторінку з англомовною версію та доступом до матеріалів [9]. На практиці задовільня- ються більше 30 % від усіх поданих заявок щодо входження до бази Scopus. Оскільки тут індексуються також дисертації, монографії, науково-популярні видання тощо, то база має ширші можливості для відстеження міждисци- плінарних зв’язків. Дані Scopus, широко використовуються для визначення індивідуальних та групових наукометричних показників, зокрема, при рей- тингуванні провідних університетів світу [10]. На противагу імпакт-фактору (WoS), на основі даних Scopus визнача- ється так званий SJR-індекс [11] (проект SCImago Journal & Country Rank Університету Гранади, Іспанія), який також ґрунтується на підрахунку ци- тувань, але присвоює їм різні ваги за аналогією до алгоритму PageRank, що використовується для рейтингування веб-сторінок за важливістю та реле- вантністю у пошуковій системі Google [12]. Згідно з цим підходом автори- тетність опублікованої роботи визначається не лише кількістю, але й важ- ливістю (вагою) одержаних цитувань, що, у свою чергу, визначається тим, де саме вони були здійснені. На основі SJR-індекса проводиться також рей- тингування країн та видань, результати якого є публічно доступними в ме- режі [11]. Використання дещо ширшого часового вікна для аналізу (5 років) та згладжування міждисциплінарних відмінностей у динаміці і цитованості через загальний аналіз мережі цитувань відкривають цікаві можливості для якісного аналізу тенденцій у науці кожної з країн із зручною візуалізацією тематичного профілю. В останні роки в якості безкоштовної альтернативи до провідних науко- метричних систем починає пропагуватися пошукова система Google Scholar, яка – і на цьому слід наголосити – не є орієнтованою на вирішення науко- метричних завдань, а лише здійснює ранжування за релевантністю. Індек- сування у Google Scholar слід розглядати, насамперед, як ознаку правильної організації веб-сайту, що забезпечує добру видимість видання в мережі Ін- 43 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми тернет із елементами рейтингування та алгоритмами урахування цитувань, які зашиті в пошуковик Google і дають корисну додаткову інформацію про статтю чи видання. Також факт входження видання до бази Web of Science чи Scopus сам по собі свідчить про певний якісний рівень видання. Google Scholar – вільнодоступна пошукова система, що індексує повні тексти на- укових публікацій усіх різновидів та дисциплін, включаючи нині більшість рецензованих он-лайн журналів. Починаючи з 2004 року, ця система дає змогу користувачам здійснювати пошук анотацій та цифрових або фізичних копій статей, а також має функцію підрахунку цитувань і можливість зна- ходження близьких за тематикою публікацій. Значною проблемою Google Scholar є брак даних про реальні обсяги охоплення ним наукової інформації: не всі видавці у свій час дали дозвіл на індексування їхніх журналів. Проте великою перевагою цієї системи є її доступність та оперативність при пошу- ку. Зауважимо водночас, що зробити свої публікації доступними для Google Scholar може й окремий автор, якщо він виставить їхні PDF-файли у мережі з дотриманням низки доволі простих вимог. Зростання популярності наукометричних систем для обліку та оціню- вання наукової ефективності все більше відчувається і на теренах України. На рівні вищих органів державної влади відповідні проекти щодо викорис- тання наукометричної бази даних Scopus для оцінки наукового потенціалу держави в цілому та окремих суб’єктів наукової діяльності в Україні поча- ли з’являтися ще кілька років тому. У 2009 році Міністерство освіти і науки України та Національна академія наук України провели низку консульта- цій з керівництвом компанії Elsevier щодо перспектив збільшення переліку українських видань, що індексуються у Scopus. У цьому ж році Президією НАН України було ухвалене рішення щодо розгортання системи постійного моніторингу наукового потенціалу суб’єктів наукової діяльності України за показниками бази даних Scopus, а завдання реалізації цього проекту було покладено на Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського. Сьо- годні дані про наукові періодичні видання можна бачити в он-лайн режимі на офіційному веб-сайті бібліотеки. Усе більшою популярністю нині корис- тується веб-ресурс "Наука України в дзеркалі наукометричної бази даних SciVerse Scopus" [13]. Показники наукометричного аналізу почали потроху впроваджуватися у роботу деяких державних відомств. Так, наприкінці 2009 року Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки затвердив нові редакції Інструкцій про порядок висунення, оформлення та представлення робіт на здобуття Державних премій України в галузі науки і техніки та на здобуття щорічних премій Президента України для молодих вчених, згідно з якими претенденти на здобуття премій у анотаціях робіт забов’язані вказувати, зо- крема, загальну кількість статей, опублікованих у міжнародних журналах, що містяться в базі даних Scopus, загальний ідентифікатор SJR та загальний індекс цитування робіт претендентів [14]. Мінімальна кількість наукових робіт співробітників університету, що претендує на отримання статусу до- 44 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД слідницького, яка повинна публікуватися щорічно у виданнях, що індек- суються базами даних Web of Science та/або Scopus, вказується у "Положенні про дослідницький університет", затвердженому Постановою Кабінету Мі- ністрів України від 17 лютого 2010 р. № 17. Наприкінці 2012 року наказом Міністерства освіти і науки України внесено зміни до правил опублікування результатів дисертацій, де вказується як необхідна норма мінімальна кіль- кість публікацій "у наукових періодичних виданнях інших держав" або "у ви- даннях України, які включені до міжнародних наукометричних баз" [1]. Зауважимо, однак, що усі ці новації не носять системного характеру, у них не відчувається державно продумана стратегія наукової політики, і тому відчуваються певні двозначності. Так, зокрема, публікації в усіх іноземних виданнях оцінюються практично однаково, без урахування рейтингу чи формальних показників цих видань; не уточнюються назви наукометричних баз, до яких мали б потрапляти роботи українських авторів; не акцентується увага на тому, що один із пріоритетів видавців наукової періодики в Україні мав би полягати у підвищенні їхніх стандартів і входженні до найавтори- тетніших наукометричних баз. Такі неоднозначності призводять до низки спекуляцій, які перекреслюють початкові наміри зробити українську науку більш конкурентною і видимою для світу. Для прикладу, видання, включе- ні до російської системи РИНЦ (Російський індекс наукового цитування), формально відповідають основним вимогам щодо публікацій у виданнях, які індексуються у міжнародних наукометричних базах, проте фактично вони не змінюють кардинально параметри видимості публікацій для світу і не враховуються при розрахунку показників цитованості країни, автора чи установи. Коротко про наукометричний профіль України: дані за 2011–2012 роки. Згідно з даними Державного агентства з питань науки, інновацій та інфор- матизації України [2], у 2012 році українськими вченими було опублікова- но майже 202 тис. статей, з яких близько 30 тис. (або 15 %) — у виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз. За даними WoS, внесок українських учених (де хоча б один автор з України) у 2012 році склав 4863 статей. Уже порівняння цих цифр свідчить про необхідність більш чіткого визначення як терміну "міжнародні наукометричні бази", як і терміну "за- кордонні наукові періодичні видання", що фігурував у документах раніше. Проаналізувати ж динаміку зміни публікаційної активності українських учених найпростіше на основі сервісів SCImago Journal & Country Rank, що базуються на даних Scopus за 1996–2011 роки (дані за 2012 рік на момент підготовки цієї статті ще не фігурували на сайті SCImago Journal & Country Rank). Відповідні результати приведені на рис. 1 у порівнянні з даними для деяких інших країн, а саме Росії, Ірану та Ізраїлю [11]. Зауважимо, що попри загальне зменшення чисельності вчених, які пра- цюють у сфері науки в Україні, десь на третину, число видимих публікацій за авторством українських науковців зросло на 42 %. Здавалося б, цифра приросту непогана, а з урахуванням кадрових втрат і фінансових проблем, 45 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми то й зовсім добра. Проте варто зауважити, що не все так добре, як видається, бо на фоні суттєвого зростання кількості видань і широкого впровадження інформаційних технологій у науковий процес показники приросту наклада- ються і тому картина виглядає оптимістичніше, ніж насправді. Уже побіж- ний аналіз ситуації в світі дозволяє виділити три основні групи держав: кра- їни, що розвиваються дуже динамічно (з коефіцієнтом приросту 2 і більше); стабільно-динамічні країни, з традиційно добрим станом науки (приріст перевищує 50 %) і застійно-еволюціонуючі, до яких потрапляє й Україна. Для порівняння, наведемо декілька прикладів: у першу категорію потрапля- ють Іран (приріст у 45,4 рази), Китай (13,6), Південна Корея (6,2), Бразилія (5,8), Індія (4,3), Польща (2,6) та багато інший держав, де до питань розви- тку науки ставляться особливо поважно. Можна іронічно розглядати при- сутність у цьому списку Ірану, проте нині іранські вчені публікують у між- народновизнаних журналах майже стільки ж наукових статей, як і науковці Росії, що майже в 5 разів перевищує показник України. Типовими представ- никами другої групи країн є Великобританія (79 % приросту), Сполучені Штати (60 %), Німеччина (95 %), Франція (83 %) і т. д. Україна потрапляє у третю категорію, демонструючи позитивну, але уповільнену динаміку. Тут же знаходимо й Росію (приріст у 28 %), а також деякі інші країни колиш- нього СРСР. За загальною кількістю публікацій лідерами виступають США, Китай та Великобританія, а Україна тримається у четвертій десятці (38 по- зиція), маючи по сусідству Ірландію та Румунію, що розвиваються значно динамічніше. Показник Гірша (h-індекс) – ще один спосіб оцінити наукову ефективність країн: за ним Україна посідає 44 позицію серед 238 країн світу. Рис. 1. Порівняльний аналіз динаміки наукової продуктивності (статті у виданнях із бази Scopus) для Росії (1), Ізраїлю (2), Ірану (3) та України (4) у 1996—2011 роках [11] 46 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД Цікаво проаналізувати тематичний спектр наукових публікацій, що мав би відображати галузеву спеціалізацію науки в державі і відповідний кадровий по- тенціал (рис. 2). У цьому плані Україна виступає лідером за відносною часткою досліджень з фізики та астрономії (23 %), далі йдуть матеріалознавство та інже- нерія (близько 14 %), доля яких зменшилася десь на 2 % в останні роки, дещо менша частка публікацій з хімії – приблизно 13 %, за якою слідують біохімія, генетика і молекулярна біологія, а також математика – по 7–8 %. Показово, що увесь соціогуманітарний цикл, включно з економічними науками, забезпечує менше 1,5 % усіх публікацій. Таким чином, дійсно незаперечним є факт про домінування в Україні фундаментальних або ж точних наук. Зокрема, фізичні науки продовжують традицію, що тягнеться ще з радянських часів, утримуючи відносне лідерство серед інших наук – саме у цьому напрямі нині і продукуєть- ся найбільша частка публікацій, видимих для світу. Зауважимо, що за даними WoS, частка публікацій за авторством українських учених у галузі фізики є ще вищою і склала у 2012 році близько 32 %. Важливо відмітити, що навіть найпростіший порівняльний аналіз нау- кометричних показників різних держав дає змогу судити про стан дослід- Рис. 2. Мережа міждисциплінарних співцитувань (SCImago Journal & Country Rank) для України на основі даних про близько 14,4 тис. публікацій, що були опубліковані у 2010– 2011 роках [11]. Чисельність населення приблизно 46 млн чол. 47 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми жень та інновацій у країні. Порівняємо на якісному рівні мережі міждис- циплінарних співцитувань для України та Ізраїлю (рис. 2 і рис. 3) [11]. Пер- ше, що відразу ж кидається у вічі, – це значно вища частка публікацій з соціогуманітарних дисциплін в Ізраїлі. Друге, що навіть більш важливо, – це відмінності у структурі звязків між науками фундаментального і прикладно- го спрямування. Останнє можна чітко відстежити на прикладі досліджень з енергетики та фармакології, які в Україні найтісніше пов’язані з дисциплі- нами фундаментального блоку (фізика та біохімія відповідно), тоді як в Ізраїлі ці напрямки найтісніше корелюють із науками прикладного плану (інженерія та медицина відповідно). Подібний висновок можна також зро- бити і щодо комп’ютерних наук, які в Ізраїлі мають значно вагомішу частку і (окрім інженерії) дуже тісно повязані з математичними дослідженнями. На завершення, не в користь України свідчить також питома кількість публі- кацій на мільйон населення, що видимі через систему Scopus: відмінність майже у 14 разів. Важливим показником стану розвитку науки в країні є присутність на- ціо нальних наукових періодичних видань у списку найпрестижніших ви- Рис. 3. Мережа міждисциплінарних співцитувань (SCImago Journal & Country Rank) для Ізраїлю на основі даних про близько 34,4 тис. публікацій, що були опубліковані у 2010– 2011 роках [11]. Чисельність населення приблизно 8 млн чол. 48 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД дань. Серед наукових журналів, що видаються в Україні, імпакт-фактор за 2012 рік було визначено лише для сімнадцяти, а саме: Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications (SIGMA) (Інститут математики НАН України, Київ) [1,243]; Low Temperature Physics / Физика низких температур (Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН Укра- їни, Харків) [0,821]; Condensed Matter Physics (Iнститут фiзики конденсо- ваних систем НАН України, Львів) [0,757]; Journal of Superhard Materials / Сверхтвердые материалы (Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, Київ) [0,723]; Ukrainian Journal of Physical Optics (Iнститут фізичної оптики МОН України, Львів) [0,704]; Theoretical and Experimental Chemistry / Теоретическая и экспериментальная химия (Iнститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, Київ) [0,459]; Neurophysiology / Нейрофизиология (Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН Украї- ни, Київ) [0,384]; Kinematics and Physics of Celestial Bodies / Кинематика и физика небесных тел (Головна астрономiчна обсерваторiя НАН України, Київ) [0,351]; Journal of Mathematical Physics, Analysis, Geometry / Журнал математической физики, анализа, геометрии (Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України, Харків) [0,289]; Powder Metallurgy and Metal Ceramics / Порошковая металлургия (Iнститут про- блем матерiалознавства ім. I.М. Францевича НАН України, Київ) [0,262]; Strength of Materials / Проблемы прочности (Інститут проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України, Київ) [0,234]; Materials Science / Фізико- хіміч на механіка матеріалів (Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України, Львів) [0,214]; Ukrainian Mathematical Journal / Український математичний журнал (Інститут математики НАН України, Київ) [0,154]; Journal of Water Chemistry and Technology / Хімія і технологія води (Iнститут колоїдної хiмiї та хiмiї води iм. А.В. Думанського НАН України, Київ) [0,139]; Metal Physics and Advanced Technologies / Металлофизика и новей- шие технологии (Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, Київ) [0,108]; Nonlinear Oscillations / Нелінійні коливання (Інститут матема- тики НАН України, Київ) [0,085]; Problems of atomic science and technology / Вопросы атомной науки и техники (Національний науковий центр "Хар- ківський фізико-технічний інститут", Харків) [0,069], де вказані установи- видавці та відповідне значення імпакт-фактора. В Україні видається також журнал Cytology and Genetics / Цитология и генетика (Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ) [0,294], однак у JCR Science Edition 2012 він фігурує чомусь у групі російських видань. На жаль, із цього переліку у 2013 році вилучено єдине українське періодичне видання гуманітарного профілю – журнал "Актуальні проблеми економіки (Actual Problems of Economics)", що видається Національною академією управління. У списку SCImago Journal & Country Rank за 2011 рік числилось 20 україн- ських періодичних видань, що мали визначений SJR-індекс (див. таблицю). Загалом у базі Scopus можна знайти близько 65 журналів з України, проте для частини з них вказано іншу країну видавця (14 найменувань "приписа- 49 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми но" до США, три – до Нідерландів та ще по одному до Швейцарії та Австра- лії), інші майже 30 видань наразі не мають визначеного SJR-індекса (нові, або ж неповні). Про що свідчать дані, наведені вище? Перший висновок очевидний – серед українських видань відсутні ті, що мають високий імпакт-фактор. Най кращий показник демонструє видання "Symmetry, Integrability and Ge- ometry: Methods and Applications", що має імпакт-фактор вищий за оди- ницю. Нагадаємо, що імпакт-фактор видань, які задають "наукову моду", перевищує 30. Тому іноді звучать думки про те, що немає потреби у видан- ні українських наукових журналів, які навряд чи зможуть претендувати на такі високі показники. Як приклад такого підходу інколи згадують рішення країн Європейської спільноти щодо створення серії спільних міжнародних видань European Physical Journal та закриття цілої низки національних на- укових журналів. При цьому не згадується інша цифра, пов’язана із кіль- кістю найменувань, що продовжують видаватися європейськими країнами в рамках національних наукових програм. Отож, доречно порівняти число наукових журналів, що видаються в окремих країнах. І тут доходимо другого висновку – відсоток якісної наукової періодики, що видається в Україні, є Перелік періодичних наукових видань із визначеним SJR-індексом за даними SCImago Journal & Country Rank за 2011 рік для України № з/п Назва журналу SJR-індекс 1 Nonlinear Dynamics and Systems Theory 0,569 2 Eksperimentalnaya Onkologiya 0,450 3 Condensed Matter Physics 0,436 4 Ukrainian Journal of Physical Optics 0,341 5 Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications 0,278 6 Electronic Journal of Theoretical Physics 0,192 7 Problems of Atomic Science and Technology 0,183 8 Ukrainian Journal of Physics 0,167 9 Investment Management and Financial Innovations 0,147 10 Biopolymers and Cell 0,138 11 Tsitologiya i Genetika 0,134 12 Actual Problems of Economics 0,133 13 Metallofizika i Noveishie Tekhnologii 0,132 14 Nuclear Physics and Atomic Energy 0,115 15 Vestnik Zoologii 0,110 16 Ukrainskii Biokhimicheskii Zhurnal 0,110 17 Journal of Physical Studies 0,105 18 Mikrobiolohichnyi zhurnal 0,105 19 Likarska sprava 0,102 20 Klinichna khirurhiia 0,100 50 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД вкрай незначним. Так, за даними Scopus, умови входження до якого є ціл- ком демократичними, SJR-індекс у 2011 році отримали лише 20 українських видань, тоді як аналогічні показники для Великобританії – 4918, Нідерлан- дів – 1677, Німеччини – 1205, Франції – 534 та Польщі – 252. У Росії таких видань нараховувалося 199. Як свідчать ці цифри, провідні наукові держави світу не намагаються скорочувати кількість наукових видань, натомість про- водять чітку політику щодо стимулювання росту їхніх якісних параметрів. Підсумовуючи, варто окремо відмітити те, що п’ята частина українських статей, проіндексованих у 2012 році базою WoS, були опублікованими саме у вітчизняних виданнях. Для прикладу наведемо перші чотири українські журнали, що стали лідерами за кількістю статей з WoS, опублікованих від- чизняними авторами: Actual Problems of Economics . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 (5,838 %) Problems of Atomic Science And Technology. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 (3,186 %) Low Temperature Physics . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 (2,014 %) Metallofizika і Noveishie Tekhnologii . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 (1,686 %) Цей факт свідчить про те, що не лише публікація в закордонних видан- нях, але й робота із власними журналами створює добрий старт для підви- щення видимості української науки загалом. І тут можна висловити лише жаль з приводу того, що журнал Actual Problems of Economics не зміг забезпе- чити належний рівень якості і не отримав імпакт-фактора у 2012 році. Нагадаємо, що в Україні існує близько 1800 наукових періодичних ви- дань, визнаних фаховими. Лише одиниці (≈1 %) продемонстрували висо- кі стандарти якості, що дозволило їм одержати імпакт-фактор у 2012 році. Водночас, менше чверті публікацій в академічних журналах є доступні в мережі Інтернет. Усе це наглядно свідчить про відсутність чіткої державної політики у цій царині. Приклади успішних реформ у науковій сфері, зокре- ма в Ірані та Китаї, свідчать про те, що при вдало вибраній стратегії завжди існує потужний потенціал для росту. Наразі великий сегмент українських наукових публікацій є просто невидимим для світу. Аналіз наукових видань, що присутні у міжнародних наукометричних базах, дає також змогу підтвердити (чи заперечити) низку інших тверджень, які поширені нині у науковій спільноті. Доволі відомим є твердження про те, що обов’язковою умовою публікації у престижних виданнях є викорис- тання англійської мови. Це викликає певний острах і спротив серед науко- вої спільноти. Безумовно, саме англійська нині стала універсальною мовою науки, тому саме англомовні публікації мають вищу ймовірність бути про- читаними, а отже і використаними та процитованими у майбутньому. З цих же міркувань кращі передумови для поширення у світі мають англомовні періодичні видання, проте наголосимо, що ні Thomson Reuters, ні Scopus не відхиляють іншомовних видань. Як уже зазначалося, обов’язковою вимо- гою провідних науко-метричних баз даних є лише переклад англійською бібліографічних даних (назви статті, її анотації, прізвищ та адрес місця ро- 51 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми боти авторів), а також наведення списку літератури латиницею із очевид- них причин. Так, з 18 журналів, що видаються в Україні і отримали імпакт- фактор у 2012 році, лише три є чисто англомовними. З 15 інших видань 12 перевидаються у перекладі за кордоном англійською мовою і ще три друку- ють статті російською чи українською мовами та зафіксовані як іншомовні у JCR Science Edition 2012. Наприклад, приведемо дані про українські неан- гломовні наукові видання, що фігурували у JCR Science Edition 2011 та JCR Social Sciences Edition 2011: Full Journal Title: Problems of Atomic Science and Technology; Language: Ukrainian Journal Country / Territory: Ukraine Publisher: Kharkov Inst. Physics & Technology Full Journal Title: Metallofizika i Noveishie Tekhnologii Language: Multi-Language Journal Country / Territory: Ukraine Publisher: National Acad. Sciences Ukraine, Inst. Metal. Physics Full Journal Title: Actual Problems of Economics Language: Russian Journal Country / Territory: Ukraine Publisher: National Acad. Management Інша проблема, яка часто згадується у дискусіях, базується на хибно- му твердженні, що вченим із соціогуманітарних наук важко публікуватися, оскільки відповідних профільних видань є дуже мало. На перший погляд, така проблема дійсно існує, оскільки у JCR Science Edition 2011 індексується 8336 журналів із природничих і технічних наук і лише 2966 видань фігуру- ють у JCR Social Sciences Edition 2011 для соціогуманітарного блоку. Проте, якщо провести більш детальний аналіз із розбивкою по окремих галузях наук, то виявимо, що журналів у JCR Science Edition 2011 за напрямом "мате- матика" є 289, "прикладна математика" – 245, "астрономія та астрофізика" – 56, "біологія" – 74, "геологія" – 47, "механіка" – 132, "фізика конденсованих систем" – 69 і т. д. Проте в JCR Social Sciences Edition 2011 знаходимо 321 ви- дання з напряму "економіка", 206 видань з "освіти та освітніх досліджень", 56 з "історії" та ще 40 з "історії та філософії науки", 136 видань з "права", 138 з "менеджменту", 149 з "політології" і 45 з "публічного адміністрування", 35 з "досліджень культури" і 23 з "демографії", 86 з "бізнесу і фінансів" тощо. Та- ким чином, аналізуючи ці показники, бачимо, що всі науки, зокрема соціо- гуманітарних напрямків, добре представлені серед наукових періодичних видань Thomson Reuters. Ще одна характерна риса наукометричного профіля України – наяв- ність доволі великої частки публікацій, у яких хоча б один із авторів працює в установах Національної академії наук України. І хоча неправильне оформ- лення назв установ англійською мовою авторами публікацій часто призво- дить до помилкової класифікації результатів пошуку (так НАН України фі- 52 І.М. МРИГЛОД, О.І. МРИГЛОД гурує в базі WoS у кількох варіантах: "National Academy of Sciences Ukraine", "NAS Ukraine" та "NASU"), можна побачити, що більше 40 % наукових пу- блікацій, які видимі у базі WoS за 2012 рік, відносяться саме до НАН Украї- ни. Нагадаємо, що в системі вищої освіти працює біля 69 % докторів та 73 % кандидатів наук, а також тут здійснюється підготовка 81 % докторантів та 85 % аспірантів. Ще переконливішим є домінування НАН України за чис- лом видань, які отримали імпакт-фактор у 2012 році і видаються установами цього відомства: 17 видань із 18. Висновки. У якісних нау кових публікаціях зацікавлені всі учасники на- укового процесу: самі дослідники, наукові установи та країна загалом. При цьому необхідною умовою у визначенні якісної публікації повинна стати її добра видимість, що забезпечить потенційну можливість експертної оцінки отриманих результатів на міжнародному рівні, поширення наукового ро- зультату та збільшення показників цитованості. Таким чином, слід вибуду- вати на державному рівні низку мотиваційних стимулів, які сприятимуть опублікуванню результатів наукових досліджень у престижних наукових журналах, що індексуються у визнаних науковою громадою міжнародних наукометричних базах. Такий крок сприятиме також ширшому використан- ню можливостей аналізу наукометричних показників при обговоренні пер- спективних та управлінських питань. Зауважимо, що ключовим моментом є не лише заохочення до опублікування результатів у провідних закордонних виданнях, а, насамперед, стимулювання процесів до суттєвого покращення рівня вітчизняної наукової періодики. І основними кроками наукового ви- дання на цьому шляху вважаємо: відповідність формальним видавничим вимогам і міжнародним стан- • дартам; виконання національних і міжнародних нормативних та законодав- • чих вимог; налагодження ефективної роботи з авторами та рецензентами, зокре- • ма із залученням іноземних науковців; промоуція видання (цільове розсилання матеріалів та анонсування, • долучення до опублікування конференційних матеріалів тощо), у тому чис- лі організація зручної веб-сторінки із можливістю оперативного зворотньо- го зв’язку; інтеграція у бібліотечно-реферативні та наукометричні системи і по- • шуковики для забезпечення максимальної "видимості" видання. Цей базовий перелік може бути доповненим, проте виконання уже цих кроків слід розглядати як необхідний мінімум для подальшого одержання хороших наукометричних показників та отримання достойних позицій у відповідних рейтингах. Не менш важливою видається проблема створення потужного видавця наукової періодики в Україні, який зміг би взяти на себе складні питання промоуції наукових журналів у світі, забезпечити надійну присутність укра- їнських журналів у провідних наукометричних базах даних і пошуковиках, 53 Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми поширити практичні рекомендації серед редакцій наукових видань та спри- яти їхньому розвитку. Деякі з цих функції в останні роки взяв на себе Ви- давничий дім "Академперіодика", проте це видавництво досі концентрувало свої основні зусилля на проблемах радше внутрішньоакадемічних. На завершення, варто звернути увагу на надзвичайно важливу роль органів державного управління в процесі покращення рівня присутності української науки у світі, якими власне й визначаються стандарти якості для нау кової спільноти. Перелік проблем широкий – від уточнення форму- лювань у вимогах до статистичної звітності та кваліфікаційних вимогах до наукових працівників і до матеріальних стимулів за якісні наукові публіка- ції. Міжнародний досвід яскраво свідчить, що без вирішення таких питань на державному рівні важко очікувати успіху. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 3 грудня 2012 № 1380 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року № 1112". 2. Звіти Державного агенства з питань науки, інновацій та інформатицізації України доступні на офіційному веб-сайті: http://www.dknii.gov.ua/?q=node/1192 (востаннє доступ перевірено 20 серпня 2013 року). 3. Офіційна веб-сторінка: http://www.globalinnovationindex.org 4. Global Competitiveness Report: щорічні звіти світового економічного форуму із рейтин- гуванням країн на основі індекса конкурентноспроможності. — Тематична сторінка у Вікіпедії: http://en.wikipedia.org/wiki/Global_Competitiveness_Report 5. Bornmann L. The Hawthorne effect in journal peer review, Scientometrics, 2012, 91, 857– 862. 6. Мриглод О.І. Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" / О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. – Вип. 6. – 2012. – С. 36–44. 7. Garfield E. Bradford’s Law and Related Statistical Patterns / Eugene Garfield // Current Contents. – 1980. – № 19. – P. 5–12. 8. Вимоги до видань, що претендують на включення до Master Journal List на офіційномі веб-сайті Thomson Reuters: http://wokinfo.com/essays/journal-selection-process/ 9. Загальний документ, що містить вимоги до видань, що можуть бути включеними до бази Scopus, доступний на офіційному веб-сайті: http://files.sciverse.com/documents/ pdf/ContentCoverageGuide-jan-2013.pdf (востаннє доступ перевірено 20 серпня 2013 року). 10. Times Higher Education Supplement: World University Rankings (http://www.topuniversi- ties.com/university-rankings-articles/world-university-rankings). 11. SCImago. (2007). SJR — SCImago Journal & Country Rank. Retrieved July 22, 2013, from http://www.scimagojr.com 12. Brin S., Page L. The anatomy of a large-scale hypertextual Web search engine // Computer Networks and ISDN Systems. – 1998. – 30. – P. 107–117. doi:10.1016/S0169-7552(98) 00110-X. ISSN 0169-7552. edit 13. Веб-ресурс: http://www.jsi.net.ua/scopus/ 14. Офіційний веб-сайт Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки: http://www.kdpu-nt.gov.ua/

Вітчизняна наукова періодика: загальний аналіз, тенденції та проблеми

Institution

Ähnliche Einträge