Нові дані з давньоруської писемності

Публікація нових епіграфічних пам’яток ХІІ ст. з Канівщини.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Петрашенко, В.О., Козюба, В.К.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2008
Теми:	Нові відкриття та знахідки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5279
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нові дані з давньоруської писемності / В.О. Петрашенко, В.К. Козюба // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 90-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-5279
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-52792010-01-14T12:01:15Z Нові дані з давньоруської писемності Петрашенко, В.О. Козюба, В.К. Нові відкриття та знахідки Публікація нових епіграфічних пам’яток ХІІ ст. з Канівщини. Статья состоит из двух частей. В первой публикуется пряслице с рисунком, найденное в жилище XII в. на поселении возле с. Бучак на Каневщине. Сопоставляются знаки рисунка с руническими знаками степной зоны Европейской России VIII—XII вв. Их схожесть связывается с наличием неславянского населения на приграничной территории Руси. Во второй части публикуется фрагмент граффити, происходящий из Зарубского монастыря. Анализ его палеографических особенностей позволяет отнести надпись к концу XII в. The article comprises of two parts. The first is the publication of a whorl with the drawing found in the 12th c. dwelling in the settlement near Buchak village in Kyiv region. Marks from the drawing are compared to the runic marks of the 8th—12th cc. of the Steppe zone of European Russia. Their similarity is related to the existence of non-Slavonic population on the border lines of Rus. The second part is a publication of a fragment of graffiti from the Zarubskyj Monastery. The analysis of palaeographic peculiarities allows the authors to refer the inscription to the end of the 12th c. 2008 Article Нові дані з давньоруської писемності / В.О. Петрашенко, В.К. Козюба // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 90-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5279 uk Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нові відкриття та знахідки Нові відкриття та знахідки
spellingShingle	Нові відкриття та знахідки Нові відкриття та знахідки Петрашенко, В.О. Козюба, В.К. Нові дані з давньоруської писемності
description	Публікація нових епіграфічних пам’яток ХІІ ст. з Канівщини.
format	Article
author	Петрашенко, В.О. Козюба, В.К.
author_facet	Петрашенко, В.О. Козюба, В.К.
author_sort	Петрашенко, В.О.
title	Нові дані з давньоруської писемності
title_short	Нові дані з давньоруської писемності
title_full	Нові дані з давньоруської писемності
title_fullStr	Нові дані з давньоруської писемності
title_full_unstemmed	Нові дані з давньоруської писемності
title_sort	нові дані з давньоруської писемності
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Нові відкриття та знахідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5279
citation_txt	Нові дані з давньоруської писемності / В.О. Петрашенко, В.К. Козюба // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 90-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT petrašenkovo novídanízdavnʹorusʹkoípisemností AT kozûbavk novídanízdavnʹorusʹkoípisemností
first_indexed	2025-07-02T08:24:10Z
last_indexed	2025-07-02T08:24:10Z
_version_	1836522826377461760
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 90 Головна мета цієї статті полягає у привернен- ні уваги археологів та філологів-медієвістів до численних символічних знаків і окремих літер та написів, що трапляються на археологічних знахідках. Більшість із них залишаються лише на сторінках наших археологічних звітів і з різ- них причин не потрапляють до наукових ви- дань, що стає на заваді створенню узагальню- вальних праць з цієї проблеми. До цієї публі- кації увійшли дві знахідки з написами ХII ст., здійснені різним письмом. Інтерпретація цього матеріалу не є остаточною, ми усвідомлюємо неоднозначність нашого аналізу і запрошуємо спеціалістів до наукової дискусії. Після наукових праць відомого археолога і дослідника київської писемної школи С.О. Ви- соцького українська палеографія, принаймні в археологічному середовищі, так і не змогла компенсувати цю наукову втрату. Завдяки численним розробкам відомих уче- них (М.Ю. Брайчевський, Є. Георгієв, В.А. Іст- рін, П.А. Лавров, В.В. Німчук, В.П. Петров, Б.О. Рибаков, В.Л. Янін та ін.) виникнення і розвиток писемності у східних слов’ян мож- на вважати з’ясованим, хоча окремі ланки цьо- го процесу залишаються гостро дискусійни- ми. Загальну схему генези давньоруської пи- семності було викладено ще на початку Х ст. болгарським письменником Чорноризцем Хра- бром: «прежде убо словене не имеху книг, но чъртами и резами чьтеху и гадааху, погани суще, кръстивше же ся, римским и греческим писмени нуждаахуся (писати) словенску речь без устроениа <...> и тако бешоу многи лета» (Давня історія України 2000, с. 598; Лавров 1930, с. 112). Отже, слов’янська писемність у своєму роз- витку пройшла три послідовні періоди. Спо- чатку, ще до появи у слов’ян книжок, вони у повсякденному житті користувались чертами і різами, пізніше, з поширенням християнства, почали використовувати грецькі й латинські літери. Лише після винаходу Костянтином Фі- лософом слов’янської абетки слов’яни отрима- ли свою власну писемність. Питання про її ге- незис ускладнюється існуванням двох систем давнього слов’янського письма — глаголиці й кирилиці, які деякий час співіснували. З при- воду питання, яку саме з цих систем відкрив Кирило, тривають дискусії, хоча більшість уче- них погоджується з еволюційною теорією ви- никнення кириличного письма, а це означає, що Костянтин створив глаголицю, використав- ши певні елементи протокириличного письма. Це підтверджується не лише повідомленням Храбра про письмо «без упорядкування», а й тим, що до абетки кирилиці повністю увійшов грецький алфавіт (Висоцький 1998, с. 19). Важливим аргументом на користь існуван- ня у русів письма до 860 р. є повідомлення про подорож Костянтина до Хазарії (Херсонес), де йому показали псалтир і євангеліє, написані руськими письменами, а також свідчення араб- ських письменників Х ст. та перського історика ХII ст. Ібн ель Недіма. Серед цих доказів і аз- бука, виявлена С.О. Висоцьким у Софійському соборі, що складалась із 27 літер, 23 з яких були грецькими, решта — для передачі слов’янських звуків Á, Æ, Ø, Ù, датована ХI ст. Ця абетка демонструє один із етапів переходу слов’ян до кириличного письма. У пошуках саме таких текстів докирилич- ного письма може допомогти археологія, дже- рельна база якої постійно збільшується. Акту- альність наукових розробок з історії і культу- ри слов’ян переддержавного періоду постійно зростає. Саме на той час припадало становлен- ня слов’янської писемності, що підтверджу- ють численні археологічні знахідки починаю- чи з раннього середньовіччя, зокрема в матері- алах черняхівської культури. Найповніше цю тему висвітлено в працях Б.О. Рибакова, який розробив ідею про існування календарних зна- ків на черняхівському посуді (Рыбаков 1987, с. 165—180). Крім складних малюнків спеціаль- ного призначення на черняхівських ритуальних вазах, у цій культурі відомі й написи рунічним письмом. М.О. Тиханова присвятила спеціальну статтю відомому напису на пряслиці з похован- ня 36 з Лепесівки (Тиханова 1976, с. 13—15). До-© В.О. ПЕТРАШЕНКО , В.К. КОЗЮБА, 2008 * Запропонована стаття — остання робота відомої української дослідниці середньовіччя Валентини Олексіївни Петрашенко (1950—2006). В.О. Петрашенко , В.К. Козюба НОВІ ДАНІ ПРО ДАВНЬОРУСЬКУ ПИСЕМНІСТЬ * Публікація нових епіграфічних пам’яток ХІІ ст. з Канівщини. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 91 слідниця пов’язує походження рунічного письма з германськими племенами, які перейняли його, дещо переробивши, від північного італійського алфавіту. Разом із готами це письмо і потрапило в Північне Причорномор’я, що засвідчено чис- ленними археологічними знахідками. Рунічне письмо існувало у слов’ян протягом тривалого часу, ним продовжували користува- тись і під час функціонування кириличного і глаголичного письма, що підтверджено архео- логічними знахідками. На численних амфорах, пряслицях, горщиках, інколи на кості накресле- но написи або окремі знаки рунічного вигляду. Відомі також випадки, коли окремі кириличні літери накреслено поряд зі значковими графі- ті, наприклад, на пряслиці з Вишгорода з напи- сом «Юліана» (знахідка 1937 р.). Саме з таким матеріалом ми хочемо ознайомити наукову гро- мадськість у цій публікації. У заповненні одного з давньоруських жител ХII ст. на поселенні в урочищі Підпонятовським (с. Бучак Канівського р-ну Черкаської обл., роз- копки В.О. Петрашенко) виявлено 6 пірофі- літових пряслиць. На одному з них нанесено складний напис, два пряслиця містили риски- різи, інші екземпляри не мали жодних позна- чок (рис. 1). Слід відзначити, що така кількість пряслиць в одному археологічному комплек- сі — явище не досить поширене і може засвід- чувати особливий статус його господаря. В за- повненні об’єкта виявлено велику кількість ке- раміки, бронзовий перстень, залізні ножі, петлі від відер, велике залізне свердло. Пряслице колесоподібної форми з мітками з 25 вертикальних ліній і однієї суцільної го- ризонтальної лінії, розміщених по бочку, збе- реглось майже повністю (рис. 1, 10, 11). Така комбінація, можливо, пов’язана з лічильними діями, а самі риски мали закодований зміст, їх використовували під час ворожіння. Подібну комбінацію насічок виявлено на пірофілітово- му пряслиці з житла ХII ст. із сусіднього дав- ньоруського селища Підтополеве (Козюба 1998, с. 30, рис. 2). Тут прокреслено 20 вертикальних ліній, які також перекриває горизонтальна лінія, що переривається у двох місцях. Виконання тут не таке ретельне і виглядає недбало. Друге пряслице біконічної форми місти- ло навскісні насічки, розміщені по верхньому краю бочка. Кожні 6 навскісних насічок відо- кремлені двома вертикальними лініями різної довжини (рис. 1, 8, 9). Можливо, цей сюжет пов’язаний із днями тижня. Ми переглянули колекцію пряслиць із бага- тошарових поселень Григорівка і Бучак (бли- зько 100 екз.), отриманих нами з розкопок об’- єктів та піднятих у змиві берегової смуги. В Григорівці на чотирьох екземплярах пірофілі- тових пряслиць зображено хрест, нанесений по бочку від одного до чотирьох разів. Трапляєть- ся також зигзаг по бочку (символ води); один екземпляр містить по всьому периметру боч- ка навскісний хрест у квадраті, що символізує вогонь або сонце (Рыбаков 1987, с. 168). Ціка- во, що глиняні пряслиця з цих поселень (VII— IХ ст.) мають зовсім іншу символіку. Вони при- крашені трикутниками, прямокутниками або трапеціями, виконаними наколами по сирій глині. Одне з глиняних пряслиць з Григорів- ки містило малюнок у вигляді дуг, пересічених Рис. 1. Пряслиця з житла ХII ст. з поселення Бучак (урочище Підпонятовським): 1—3 — пряслиця без знаків; 4 — пряслице зі знаками; 5 — знаки, нанесені в техніці продряпування; 6 — знаки продряпані й пролощені; 7 — зна- ки з іншого боку; 8 — пряслице з мітками; 9 — рисунок на розвороті; 10 — пряслице з мітками; 11 — рисунок на розвороті ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 92 короткими рисками, що нагадують руни. При цьому з одного боку розміщено суцільний ма- люнок, з іншого — прокреслено один знак, що нагадує арабську в’язь. Найбільший інтерес становить пряслице з густо нанесеними знаками, що нагадують руни або окремі літери (рис. 1, 4—7). Пряслице біко- нічної форми, збереглось майже повністю, ско- лото невеликий шматочок у центрі. Малюнок нанесено гострим предметом двома техніками: пролощеними лініями і чіткими глибокими по- дряпинами. Основний малюнок, нанесений по- дряпинами по одному з бочків, складається з окремих знаків, які мають помітний нахил злі- ва направо (якщо розглядати його основою до- гори, саме так зручно було наносити знаки). Ін- ший бочок пряслиця містить лише вертикальні рисочки, один трикутник і кілька характерних знаків-малюнків, виконаних у тій самій техні- ці, що й основний рисунок. Пошуки аналогій цих знаків привели нас до степових рунічних написів VIII—ХII ст., по- ширених на території Європейської Росії. Ці написи представлено двома рунічними систе- мами — кубанською і донською. Обидві сис- теми спочатку побутували на території Хазар- ського каганату, пізніше кубанський алфавіт застосовували у Волзькій Болгарії (Кызласов 2000, с. 74). Вісім знаків на пряслиці мають чітке зобра- ження; їх нанесено гострим предметом (мета- левим стрижнем ?), тому вони мають вигляд подряпин (рис. 1, 5). Близько 10 знаків вико- нано в техніці пролощених ліній (можливо, їх нанесено кістяним предметом), деякі мітки мають цяткові поглиблення, їх ідентифікува- ти складніше (рис. 1, 6). Під час ретельного обстеження ми зупинились на інтерпретації лише 8 знаків, які, на наш погляд, є певним текстовим повідомленням. На користь того, що перед нами напис, а не випадково нанесені знаки, вказує той факт, що ми без особливих зусиль відшукали початок рядка і його завер- шення. Всі знаки нанесено по колу з правобіч- ним нахилом. Кінець і початок розділено чіт- кою вертикальною лінією (роздільний знак), після якої є зображення хреста. В науковій лі- тературі неодноразово відзначалося, який ве- ликий вплив на свідомість середньовічної лю- дини мала християнська символіка. З Божого благословення, сконцентрованого у найвжи- ванішій короткій молитві «Господи помози», розпочинали будь-яку земну справу. Серед- ньовічний переписувач, починаючи свою пра- цю, на початку тексту завжди ставив хрест, який символізував його християнську належ- ність і Боже благословення на здійснення за- думу (Висоцький 1998, с. 42). За хрестом зображено знак, що нагадує ки- риличну літеру Ù з виступаючою середньою лінією. Це єдиний знак, який можна пов’язати з кириличним письмом. Усі інші зображення, як нам здається, значно ближчі до рунічного пись- ма. Ми спробували порівняти ці знаки зі зна- ками кубанського рунічного письма. І.Л. Киз- ласов, публікуючи ранньоболгарський напис на чарі з Афанасіївського скарбу, зазначав, що нині відомо лише 36 предметів із рунічними на- писами VIII—ХII ст. За алфавітним розподілом 21 з них належить до донського письма, 12 — до кубанського (Кызласов 2000, с. 74). Зобра- ження окремих графіті з нашого пряслиця ми розмістили поряд із рунічними знаками, най- ближчими за зображенням, наведеним автором статті в порівняльній таблиці знаків кубанської писемності, з написами на блюді з Оношат і на посудині з Афанасьєва (рис. 2). Якщо наша інтерпретація правильна, по- стає питання, чому людина ХII ст., яка мешка- ла поряд із християнським Зарубським монас- тирем, де пересічне населення залишало кири- личні написи на стінах храмів, користувалась рунічними знаками. Така ситуація не здається нам неймовірною з огляду на численні факти зв’язку давньоруського сільського населення Канівщини із кочовим і напівкочовим населен- ням півдня України. Про такий зв’язок свід- чить, зокрема, антропологічна група з Григо- рівського давньоруського могильника, яка має Рис. 2. Порівняння знаків кубанського письма (К), на- писів на блюді із Оношат (О) і на посудині з Афанасьє- ва (А-1, А-2), за І.К. Кизласовим, і напису на пряслиці з Бучаку (Б) ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 93 багато спільного з антропологічними серіями з могильників Волзької Болгарії (Петрашен- ко 2005, с. 149). Серед керамічних знахідок із давньоруських поселень Канівської округи траплялись типові болгарські речі (фрагмен- ти керамічних котлів, глечики типу ойнохоє), численні залізні вушка та фрагменти залізних казанів. Ці факти свідчать не лише про торгові контакти цих регіонів у давньоруський час, а й присутність іноетнічного населення в середо- вищі слов’ян. Саме до цього етнічного середо- вища міг належати і господар житла, де знайде- но пряслиця зі знаками. Цікавою є думка Олександра Абакумова про походження кирилиці з погляду діахронічної схематизації. Дослідник вважає, що русько- грецьке письмо не лише лягло в основу кири- лиці, а й створило хазарський варіант русько- грецького письма. Можливо, саме з цим пись- мом пов’язане повідомлення арабського автора ХIII ст. Фахр-ад-Дін-Мубарак-Шаха про один із різновидів хазарської писемності, запозиче- ний цією тюркською народністю у русів. До- слідник відзначає, що цей алфавіт ще на по- чатку ХII ст., можливо, співіснував у східних хазарів з арабським алфавітом. Його «живу- чість» була зумовлена особливою придатністю для торговельно-лічильних операцій порівняно з іншими алфавітними системами (Абакумов, с. 293; Новосельцев 1990, с. 153). Цілком можливо, що якісь елементи цього письма відбиває і розглянутий нами рунічний напис на пряслиці з житла середини ХII ст. Далі проаналізуємо фрагмент напису, здійс- нений кириличним письмом. Під час роботи Трахтемирівської експедиції ІА НАН Украї- ни у 2000 р. було обстежено місце колишньо- го Зарубського монастиря в ур. Церковщина. У шарі руйнації двох кам’яних храмів ХІ— ХII ст. серед інших знахідок було виявлено ула- мок фрески з написом-графіті (Петрашенко, Виногродська, Козюба 2001, с. 191—192). Розмір лицьової поверхні фрески 6 × 6 см, товщина — близько 1 см. Вона має червоно- коричневе тло, під яким подекуди проступає сіро-синя основа розпису. Такого самого кольо- ру й вертикальне поле правого краю фрески зав- ширшки до 1 см. На уламку збереглась права частина дворяд- кового напису з 10 знаків (рис. 3): ü í î ì î ó ò[?]î ì ó Висота літер у написі 4—5 мм, відстань між рядками 6—7 мм. Над верхнім рядком уздовж краю уламка ви- дно ще кілька подряпин-рисок, які, можливо, на- лежать до цього чи іншого графіті. Зокрема, над літерою Ì верхнього рядка видно нижню час- тину знака — ймовірно, літери E, праворуч від якої — частина нахиленої риски, що могла нале- жати літерам Ì або Ë. Ще далі праворуч, над пра- вим верхнім закінченням літери Ó цього самого рядка, — довга вертикальна риска, яка, можливо, також є частиною літери Ó зруйнованого рядка. За припущенням Т.А. Бобровського, який вклю- чив і верхній, третій, рядок до своєї реконструкції напису, той мав традиційну формулу: [�(îñïîä)è ïîìîçè ðàáîó ñâîåìó ãðhø]üíîìîó [è íå áëàãî÷åñ]ò(èâ)îìó Закінчення верхнього рядка, дійсно, з вели- кою ймовірністю, можна прийняти за частину слова ãðhøüíîìîó, яке досить часто в цій чи іншій (ãðhøüíàãî) формі трапляється в давньо- руських графіті (київські графіті № 164, 309, 311, 325) (Высоцкий 1976, с. 73; 1985, с. 31— 33, 44—48, 205). Прочитання нижнього рядка як частини слова áëàãî÷åñòèâîìó не перекон- ливе. Літера, що стояла в рядку перед T і прий- нята Т.А. Бобровським за C, не може бути та- кою, оскільки, незважаючи на втрату частини зображення знака, видно, що зверху він мав пе- рекладину, покриття або засічку, а знизу — пет- лю трикутної форми. Нереальним є поєднання в одному знаку трьох літер — T, È, Â — у нижньому рядку. В давньо- руській епіграфіці поєднання навіть двох літер (ÎÓ, WT) є надзвичайно рідкісним явищем. У графіті із Зарубського монастиря напис зробле- но широко — знаки не налазять один на інший і між ними досить великі проміжки. Потреби в об’єднанні кількох літер не було ще й тому, що для напису вистачало місця, що засвідчує закін- чення нижнього рядка, в якому напис на один знак коротший за верхній. Рис. 3. Графіті на фресці із Зарубського храму ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 94 Між літерами T і Î є заглиблення-пошко- дження поверхні фрески, на місці якого мог- ла стояти ще одна літера. Майже горизонталь- на риска, що з’єднує ніжку літери T та пошко- джене місце, не є частиною графіті. Вона вдвічі товща за лінії, якими прокреслено літери, і в пе- ретині має не трикутну (від дряпання гострим предметом), а прямокутну форму. Ця риска — відбиток органічного (рослинного) наповню- вача, що часто трапляється у складі вапняно- цем’янкових розчинів і залишає пустоти всере- дині чи на поверхні фресок. Верхній рядок розпочинається з літери Ú або Ü. Її щогла має нахил праворуч; петля за- округлена, нерозімкнута, розташована фактич- но під рядком і займає менше половини висоти літери. Якщо це літера Ú, то вона зверху має виступ праворуч, якщо це літера Ü, то вона має досить довге покриття. Наступну літеру È накреслено з кількома характерними ознаками: щогли трохи нахиле- ні всередину (ліва — більше) і мають верхні за- січки; жоден із кінців перекладини не потра- пляє на закінчення щогол. Літера Î в написі трапляється тричі, і кож- ного разу її накреслено по-іншому. В першо- му випадку вона трохи нахилена праворуч. Лі- нії потовщуються зверху вниз, що свідчить про напрямок дряпання та його здійснення у два за- ходи. Низ літери з’єднано за допомогою майже горизонтальної риски. Написання другої літе- ри більш схематичне — вона дещо сплющена з боків, дужки зверху утворюють гострий кут, а знизу з’єднані додатковим півколом, тому літе- ра нагадує цифру 8. У нижньому рядку Î широ- ке, має правильну форму; контур літери, ймо- вірно, продряпували кілька разів, оскільки ши- рина лінії більша за інші знаки напису. Написання літери Ì в обох рядках подібне: знаки мають нахилені щогли, петлі — гострі, утворені прямими рисками, не доходять до низу рядка. Разом із тим є і деякі відмінності: у верх- ньому рядку права щогла літери має ледь поміт- ну верхню засічку; у нижньому рядку літера має плечі, утворені горизонтальними засічками. Цікавим є написання літери Ó, якою закінчу- ються обидва рядки графіті. Вона має Y-подібну форму і складається з верхньої частини, утво- реної двома прямими рисками, і нижньої у ви- гляді довгої вертикальної риски, яка проходить під рядком. На рівні низу рядка літери мають довгі горизонтальні пересічки, а зверху — по дві засічки. Літера T має вертикальну щоглу та перекла- дину без бічних засічок. Хоча виявлений у 2000 р. в ур. Церковщи- на уламок фрески з графіті містить лише части- ну напису, деякі особливості накреслення окре- мих літер дають змогу визначити приблизний час його появи. Завдяки вивченню багатого епі- графічного матеріалу, зокрема графіті пам’яток Києва (С.О. Висоцький) та Новгорода (А.О. Ме- динцева), особливо палеографічному аналізу берестяних грамот (Янин, Зализняк 2000), на сьогодні розроблено детальну схему розвитку написання літер давньоруської мови. І хоча існують певні відмінності в умовах створення письма у книжній формі, на берес- тяних грамотах чи на стінах монументальних пам’яток, пов’язані зі способом нанесення і ха- рактером поверхні — носія напису (Медынцева 1978, с. 179—180; Висоцький 1998, с. 132, 180), вони не заважають вивченню палеографії різ- них груп епіграфічних пам’яток, а останні до- повнюють одна одну. Серед палеографічних ознак літер напису є такі, що побутували протягом усього XII ст. і зникли або різко послабилися в XIII ст. Це, на- самперед, наявність верхніх засічок і їх відсут- ність внизу літери È, вихід нижньої риски літе- ри Ó за межі рядка, відсутність бічних засічок у літері T, наявність покриття в літері Ü або ви- ступу праворуч зверху літери Ú, розташуван- ня петлі літери Ü (Ú) під рядком. Ознаки більш пізнього часу — наявність пересічки в літері Ó, що характерно для ХІІ—ХIII ст. з найчастішим використанням у XIII ст., а також досить широ- ке написання Î, яке з’явилося у другій полови- ні XII ст. і побутувало пізніше. Отже, появу напису-графіті на стіні заруб- ського храму можна віднести до кінця ХІІ — початку ХIII ст. і пов’язати з другим за часом (так званим малим) храмом Зарубського мо- настиря, який було споруджено не раніше се- редини XII ст. біля зруйнованого храму кінця ХІ — початку ХII ст. Абакумов О. Генезис давньоруської писемності (Походження кирилиці з точки зору діахронічної схематизації) // Наука і культура. — К., 1989. — Вип. 23. — С. 292—295 Висоцький С.О. Київська писемна школа Х—ХII ст. — Львів; Київ; Нью-Йорк, 1998. Высоцкий С.А. Киевские граффити ХІ—ХVII вв. — К., 1985. Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской ХІ—ХVII вв. — К., 1976. Давня історія України. — К., 2000. Козюба В.К. Південноруське сільське житло (матеріали до реконструкції заглибленого житла ХI—ХIII ст.) // Ар- хеологія. — 1998. — № 1. — С. 28—45. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 4 95 Кызласов И.Л. Новые материалы по степной рунологии Европы. Раннеболгарские надписи на чаре из Афанасьев- ского клада // Евразийская степь и лесостепь в эпоху раннего средневековья. — Воронеж, 2000. — С. 74—81. Лавров П.А. Материалы по истории возникновения древней славянской письменности. — Л., 1930. Медынцева А.А. Древнерусские надписи Новгородского Софийского собора. — М., 1978. Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. — М., 1990. Петрашенко В.А. Древнерусское село по материалам поселений у с. Григоровка. — К., 2005. Петрашенко В.О., Виногродська Л.І., Козюба В.К. Роботи Трахтемирівської експедиції у 2000 р. // Археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр. — К., 2001. — С. 189—193. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. — М., 1987. Тиханова М.А. Следы pyнической письменности в чеpняховской кyльтypе // Сpедневековая Рyсь. — М., 1976. — С. 11—16. Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1990—1996 гг.). — М., 2000. — Т. 10. Одержано 12.12.2007 В.А. Петрашенко , В.К. Козюба НОВЫЕ ДАННЫЕ О ДРЕВНЕРУССКОЙ ПИСЬМЕННОСТИ Статья состоит из двух частей. В первой публикуется пряслице с рисунком, найденное в жилище XII в. на поселении возле с. Бучак на Каневщине. Сопоставляются знаки рисунка с руническими знаками степной зоны Европейской Рос- сии VIII—XII вв. Их схожесть связывается с наличием неславянского населения на приграничной территории Руси. Во второй части публикуется фрагмент граффити, происходящий из Зарубского монастыря. Анализ его палеографических особенностей позволяет отнести надпись к концу XII в. V.O. Petrashenko , V.K. Kozyuba THE NEW DATA ON THE ANCIENT RUS WRITTEN LANGUAGE The article comprises of two parts. The fi rst is the publication of a whorl with the drawing found in the 12th c. dwelling in the settlement near Buchak village in Kyiv region. Marks from the drawing are compared to the runic marks of the 8th—12th cc. of the Steppe zone of European Russia. Their similarity is related to the existence of non-Slavonic population on the border lines of Rus. The second part is a publication of a fragment of graffi ti from the Zarubskyj Monastery. The analysis of palaeographic peculiarities allows the authors to refer the inscription to the end of the 12th c.

Нові дані з давньоруської писемності

Репозитарії

Схожі ресурси