Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”

Досліджено закономірності просторової організації рослинного та ґрунтового покривів дослідної ділянки в балці "Зелена". Простежено їхній зв’язок та особливості спільного формування....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Сметана, О.М., Сметана, М.Г., Красова, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України 2009
Теми:	Екологічні дослідження у ботанічних садах
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5350
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена” / О.М. Сметана, М.Г. Сметана, О.О. Красова // Інтродукція рослин. — 2009. — № 1. — С. 80-90. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-5350
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-53502010-01-19T12:00:59Z Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена” Сметана, О.М. Сметана, М.Г. Красова, О.О. Екологічні дослідження у ботанічних садах Досліджено закономірності просторової організації рослинного та ґрунтового покривів дослідної ділянки в балці "Зелена". Простежено їхній зв’язок та особливості спільного формування. Исследованы закономерности пространственной организации растительного и почвенного покровов опытного участка в балке "Зеленая". Прослежены их связи и особенности совместного формирования. The regularity of plant and soil covers organization of experimental plot in gorge "Zelena" were investigated. Their connections and peculiarities of combine formation were studied. 2009 Article Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена” / О.М. Сметана, М.Г. Сметана, О.О. Красова // Інтродукція рослин. — 2009. — № 1. — С. 80-90. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1605-6574 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5350 581.526: 631.18 (477.63) uk Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Екологічні дослідження у ботанічних садах Екологічні дослідження у ботанічних садах
spellingShingle	Екологічні дослідження у ботанічних садах Екологічні дослідження у ботанічних садах Сметана, О.М. Сметана, М.Г. Красова, О.О. Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
description	Досліджено закономірності просторової організації рослинного та ґрунтового покривів дослідної ділянки в балці "Зелена". Простежено їхній зв’язок та особливості спільного формування.
format	Article
author	Сметана, О.М. Сметана, М.Г. Красова, О.О.
author_facet	Сметана, О.М. Сметана, М.Г. Красова, О.О.
author_sort	Сметана, О.М.
title	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
title_short	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
title_full	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
title_fullStr	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
title_full_unstemmed	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”
title_sort	закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. інгулець. балка “зелена”
publisher	Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Екологічні дослідження у ботанічних садах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5350
citation_txt	Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена” / О.М. Сметана, М.Г. Сметана, О.О. Красова // Інтродукція рослин. — 2009. — № 1. — С. 80-90. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT smetanaom zakonomírnostíprostorovogorozpodílugruntívtaroslinnogopokrivubalkovihsistembasejnuríngulecʹbalkazelena AT smetanamg zakonomírnostíprostorovogorozpodílugruntívtaroslinnogopokrivubalkovihsistembasejnuríngulecʹbalkazelena AT krasovaoo zakonomírnostíprostorovogorozpodílugruntívtaroslinnogopokrivubalkovihsistembasejnuríngulecʹbalkazelena
first_indexed	2025-07-02T08:30:09Z
last_indexed	2025-07-02T08:30:09Z
_version_	1836523202534178816
fulltext	80 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 УДК 581.526: 631.18 (477.63) О.М. СМЕТАНА, М.Г. СМЕТАНА , О.О. КРАСОВА Криворізький ботанічний сад НАН України Україна, 50089 м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 50 ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОСТОРОВОГО РОЗПОДІЛУ ҐРУНТІВ ТА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ БАЛКОВИХ СИСТЕМ БАСЕЙНУ р. ІНГУЛЕЦЬ. БАЛКА "ЗЕЛЕНА" Досліджено закономірності просторової організації рослинного та ґрунтового покривів дослідної ділянки в балці "Зелена". Простежено їхній зв’язок та особливості спільного формування. Для формування екомережі Інгулецького еко- коридору необхідно провести інвентариза- ційне обстеження біогеоценотичного покри ву на його території [23]. За останнє десятиріччя у причорноморській частині басейну р. Інгу- лець нами обстежено понад 20 степових уро- чищ, зокрема 5 великих балок: Зелену, Ко- бильню, Ковалеву, Найденову, Добру. Балка "Зелена", яка впадає в Інгулець з правого боку, розташована на території Криворізького адміністративного району, практично в межах однієї з найпотужніших промислових територій України. Таке гео- графічне положення дає змогу розгляда- ти її, з одного боку, як біоцентр локальної екомережі [33], з іншого — як модельний об’єкт, що є еталоном при розробці заходів з оптимізації структурної організації біо- геоценотичного покриву техногенно транс- формованого регіону. На території балки проведено флорис- тичне обстеження [18]; її рослинний покрив оцінено щодо ценотаксономічного різнома ніт - тя і созологічної цінності [27]. Однак законо- мірності просторової структури ґрунтового та рослинного покривів, особливості їх спільного формування досі не вивчалися. З’я сування цих питань і стало метою нашої роботи. Об’єктом дослідження були ґрунтовий та рослинний покриви репрезентативної дослідної ділянки (ділянка багаторічного моніторингу), закладеної у нижньому від- галуженні балки, яке не зазнало значних антропогенних втручань. Балка має довжину близько 18 км і про- стягається в субмеридіональному напрям- ку; тільки у пригирловій частині, між за- лізничною станцією Полтавка та с. Зелене, вона змінює напрямок на субширотний. Балка перетинає зону ландшафтного еко- тону Придніпровської височини та При- чорноморської низовини [5]. Глибина еро- зійної врізки біля гирла досягає 20 м. Кліматичні умови визначаються розта- шуванням балки у континентальній області зони помірних широт (помірно-кон ти нен- тальний клімат із м’якою малосніжною зи- мою та жарким посушливим літом) [1]. Cе- ред ньорічна температура повітря на півдні Криворіжжя дорівнює +9,0 °С. У середньому на цій території за рік випадає 400—425 мм опадів [26]. За геоботанічним районуванням Украї- ни територія балки розташована в межах двох геоботанічних районів: Вознесенсько- Новобузького (Бузько-Дніпровський округ) та Апостолівського (Бузько-Інгульський округ) [8]. Дослідна ділянка закладена у південній частині балки; це дає змогу від- нести її до останнього округу [14]. Відповідно до агро-ґрунтового району- вання України ключова ділянка входить до Азово-Причорноморської південностепової провінції підзони чорноземів південних [25].© О.М. СМЕТАНА, М.Г. СМЕТАНА , О.О. КРАСОВА, 2009 81ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 Закономірності просторового розподілу ґрунтів та рослинного покриву балкових систем... Польові дослідження проводили під час вегетаційних сезонів 2002—2004 рр. За- кладено два інструментальні ґрунтово- геоморфологічні профілі, які стали основою для гіпсометричної зйомки [22]. Дослідна ділянка, на якій виконано детальні плани ґрунтового та рослинного покривів мето- дом окомірної маршрутної зйомки [10], має площу 4,4 га. Описано 40 ґрунтових роз- різів за загальноприйнятими методиками [7]. Достовірність діагностики ґрунтів під- тверджена лабораторними дослідженнями (вміст гумусу, його груповий склад, мікро- будова ґрунту). Назви ґрунтів наведено за В.М. Фрідландом [31] з урахуванням за- уважень М.А. Глазовської [9]. Виконано 75 повних геоботанічних опи- сів. Первинними одиницями картування були фітоценози. У разі неможливості їх ві- дображення в заданому масштабі викорис- товували одиниці картування "надфітоце- нотичного" рівня — комплекс та серію [16]. Для отримання кліматичних та едафічних характеристик екотопів була використана методика синфітоіндикації, розроблена у відділі екології фітосистем Інституту бота- ніки ім. М.Г. Холодного НАН України [13] . Ґрунтовий покрив балки сформувався на неогенових та четвертинних відслоненнях. Розкривні гірничі роботи у Криворізькому басейні дали змогу детально дослідити осо- бливості залягання кайнозойських по рід поблизу місця, де балка відкривається в до- лину Інгульця (на місці відпрацьованого Старо-Добровольського кар’єру). Нео генові відслонення виходять на поверх ню в серед- ній частині схилів. Товщина покривних по- рід залежить від складчастості неогену. В понтичних вапняках балки "Зелена" склад- часті ділянки змінюються горизонтально розміщеними пластами. В сарматських вапняках поширені розривні порушення, які мають амплітуду зміщення шарів до 3,0–3,5 м [3]. Цим пояснюється різний рі- вень залягання вапняків правого і лівого бортів балки в районі дослідження. У межах ключової ділянки виділено 22 контури на рівні елементарних ґрун- тових ареалів (ЕГА). Чорноземи південні середньопотужні розміщені прибалково, а малопотужні — на пологих схилах. На стрімкіших схилах формуються чорнозе- ми південні короткопрофільні та деградо- вані. Особливу групу утворюють дерново- степові ґрунти та їхні комбінації з іншими ґрунтами. Специфіка їх формування зу- мовлена розташуванням у рельєфі. Вони займають помірно круті схили, на яких процес ґрунтоутворення постійно понов- люється. Ці ґрунти характеризуються специфічним макро- та мікроморфологіч- ним "портретом" [28]. Профіль дерново- степових ґрунтів утворюється за рахунок дернового гумусоакумулятивного проце- су в умовах помірного транзиту на схи- лах. Потужність ґрунтового профілю цьо- го типу ґрунтів варіює від 25 до 40 см. За умов збільшення інтенсивності транзит- них процесів дерново-степові ґрунти змі- нюються примітивними та примітивними фрагментарними ґрунтами. Перші форму- ються на пухких субстратах, а другі — на кам’янистих. Для примітивних суглинис- тих ґрунтів характерний малопотужний профіль — від 2 до 10 см. Формування цих ґрунтів відбувається в умовах постійної площинної ерозії. Гумусонагромадження зумовлене дерновим гумусоакумулятив- ним процесом під злаковою рослинністю або підстилковим гумусонагромадженням під деревною і чагарниковою рослинністю. Для примітивних фрагментарних ґрун- тів характерне гумусонагромадженння у проміжках між уламками гірських порід. Профіль має мозаїчний характер і інколи значну потужність (40–50 см). Здебільшого профіль цих ґрунтів обмежений у нижній частині щільними підстилаючими порода- ми і має потужність 5–15 см. Просторове розміщення ґрунтових виді- лів наведено на рис. 1. Ґрунти ділянки утво- Автори висловлюють щиру вдячність канд. біол. наук І.А Корот- ченко за допомогу в обробці геоботанічних описів. 82 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 О.М. Сметана, М.Г. Сметана , О.О. Красова рюють складну мезокомбінацію, в межах якої виділяються мікрокомбінації — варіа- ції, сполучення і ташети. Диференціація ґрунтів у межах мікрокомбінацій зумовле- на різницею в гірських породах, на яких відбувається процес ґрунтоутворення, або різкою зміною інтенсивності стоку. Варіації утворюють чорноземи південні середньопотужні та малопотужні. Диферен- ціація ґрунтів у межах варіацій зумовлена ерозійним стоком, який спричинює різку зміну потужності ґрунтових профілів. У сполученнях поєднуються чорноземи південні та дерново-степові ґрунти, а також дерново-степові та алювіальні. В межах цих територіальних структур диференціа- ція ґрун тів детермінована контрастними змінами типу ґрунтоутворення. Формування чорноземів південних зумовлене дерновим гу мусо-акумулятивним процесом в умо вах імпермацидного режиму зволоження під зо- нальною дерновинно-злаковою рослинністю [32]. Дерново-степові ґрунти формуються за рахунок дернового гумусотранзитного про- цесу на крутих схилах в умовах значного речовинно-енергетичного транзиту. Алюві- альні ґрунти утворюються внаслідок тран- зитно-алювіального процесу, який призво- дить до періодичного відкладення алювію. Наявність ташетів зумовлена неоднорід- ністю літологічної основи ґрунтів — вихо- дами на денну поверхню вапнякових плит. Очевидно, що строкатість ґрунтового покриву та неоднорідність умов зволожен- ня знаходить відображення у диференціа- ції рослинності. На картосхемі рослинного покриву нами виділено 52 контури (рис. 2). Згідно з теоре- тичними положеннями сучасної ландшаф- тної геоботаніки, рослинність дослідної ді- лянки являє собою мезокомбінацію, скла- дену територіальними одиницями нижчого рівня: фітоценозами та мікрокомбінаціями [2]. Типізація фітоценозів здійснена на рів- ні формацій [11]. У ранзі мікрокомбінацій виділяємо два комплекси та дві серії (за Т.І. Ісаченко) [16]. Доцільність використан- Рис. 1. Картосхема ґрунтового покриву дослідної ділянки. Умовні позначення: 1 — варіації чорно- земів південних середньопотужних; 2 — варіації чорноземів південних малопотужних; 3 — поєд- нання дерново-степових ґрунтів і чорноземів південних малопотужних; 4 — варіації дерново- сте пових щебенистих ґрунтів; 5 — ташети при- мітивних слабосформованих і фрагментарних ґрунтів; 6 — ташети дерново-степових і примі- тивних ґрунтів; 7 — поєднання лучних і делю- віально-лучних ґрунтів; 8 — поєднання дерново- степових ґрунтів з делювіальними; 9 — поєднання дерново-степових ґрунтів і чорноземів південних короткопрофільних; 10 — ташети дерново-сте- пових та чорноземовидних ґрунтів транзитних позицій; 11 — варіації примітивних фрагментар- них ґрунтів; 12 — варіації чорноземів південних короткопрофільних; 13 — лінія профілю I (А — Б); 14 — лінія профілю II (В — Г) 83ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 Закономірності просторового розподілу ґрунтів та рослинного покриву балкових систем... ня поняття "мікрокомбінація" залежить від обраного масштабу картування [6, 30]. Окрім зональних угруповань справ- жніх степів, що належать до формацій Stipeta capillatae, S. lessingianae, Festuceta valesiacae, поширення набувають також екстразональні лучностепові угруповання (Elytrigieta intermediae), угруповання ін- тразональних типів рослинності — лучно- го, чагарникового та синантропного. Проте фізіономічність балкової системи визначає інтразональна рослинність, роз- виток якої пов’язаний зі схиловими проце- сами. Переважно це петрофільні угрупо- вання (Stipeta asperellae, Botriochloeta is- chaemii, Elytrigieta stipifoliae, Galatelleta villosae, Potentilleta incanae, Teucrieta cha- maedrytis, Chamaecytiseta granitici, Juri- ne eta brachycephalae). Найбільшу площу як на дослідній ділян- ці (21,9%), так і в межах усієї балкової сис- теми, займають ценози формації Bot rio- chloeta ischaemii, приурочені переважно до крутих південних схилів. Водночас форма- ція Stipeta asperellae має незначну площу, хоча Stipa asperella Klokov et Ossycznjuk вважається едифікатором кам’янистих сте- пів Причорномор’я [34]. Враховуючи за- гальноприйняту думку про те, що борода- чеві угруповання є переважно вторинними фітоценоструктурами, можна припустити, що ценози формації Botriochloeta ischaemii розширили свою площу саме за рахунок ковилових угруповань. Угруповання формації Potentilleta in ca- nae зазвичай розвиваються на місці вихо- дів кам’янистих порід; ценози Galatelleta villosae у межах балкової системи надають перевагу дерново-степовим ґрунтам, що сформувалися як на лесових породах, так і на делювії вапняків. Одним контуром на дослідній ділянці представлена формація Elytrigieta sti pi fo- liae, занесена до "Зеленої книги України" [15]. У вигляді невеликих фрагментів вона є досить типовим компонентом рослинного покриву балки. Рис. 2. Картосхема рослинного покриву дослідної ділянки.* Умовні позначення: 1 — комплекс формацій Stipeta capillatae + Stipeta lessingianae + Galatelleta villosae; 2 — формація Stipeta lessingianae; 3 — формація Bo- t riochloeta ischaemii; 4 — формація Jurineeta bra chy- cephalae; 5 — формація Teucrieta chamaedrytis; 6 — серійна рослинність вапнякових відслонень; 7 — формація Chamaecytiseta granitici; 8 — формація Stipeta asperellae; 9 — формація Galatelleta villosae; 10 — формація Elytrigieta repentis; 11 — формація Ca lamagrostideta epigeioris; 12 — формація Ely tri- gieta intermediate; 13 — формація Elytrigieta sti pi fo- liae; 14 — формація Galatelleta linosyris; 15 — комп- лекс формацій Poeta angustifoliae + Festuceta ru pi- co lae + Bromopsideta inermis + Galieta ruthenici; 16 — формація Potentilleta incanae; 17 — формація Fes tu- ceta valesiacae; 18 — формація Crataegeta fal la cinae; 19 — ділянка з порушеним ґрунтовим покривом унаслідок видобутку вапняку; 20 — серійна синан- тропна рослинність (переліг); 21 — окремі ку щі * Картосхема виконана в одному масштабі з карто- схемою ґрунтового покриву. 84 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 О.М. Сметана, М.Г. Сметана , О.О. Красова Формації Teucrieta chamaedrytis та Ju- rineeta brachycephalae, згідно з Є.М. Ла в рeн- ком, розглядаємо як "чебречники" у складі причорноморських формацій петрофітної рослинності [19]. Я.П. Дідух, думку якого ми поділяємо, угруповання з домінуван- ням "ксерофітних і мезоксерофітних, ме- зотермних, вічнозелених з вимушеним пе рі о дом зимового спокою, низькорослих, ортотропних чи плагіотропних напівчагар- ників, чагарників та напівчагарників, по- ширених на незасолених деструктивних, скелетних ґрунтах або на відслоненнях кам’янистих порід" [12], якими власне є фітоценози з едифікаторною роллю Ju ri- nea bra chy ce pha la Klokov та Teucrium cha maedrys L., розглядає як остепнені то- міляри. Ценози формації Chamaecytiseta gra ni- tici надають своєрідності схиловим ланд- шафтам інгулецького басейну. В межах до- сліджуваної ділянки вони займають усього 1,3% площі, але мають значне трапляння по всій території балки. За даними Л.І. Криць- кої, Chamaecytisus graniticus (Rehman) Rothm. (Ch. skrobiszewskii (Pacz.) Klaskova) є едифікатором синтаксону, палеоендемі- ком, справжнім ендеміком флори Правобе- режного злакового Степу. Виникнення цьо- го виду пов’язують з наявністю вапнякових відслонень у локалітетах, які першими звільнилися від вод Понтичного моря [17]. До складу флористичного ядра формації входять як карбонатопетрофільні ксерофі- ли (Cephalaria uralensis (Murray) Roem. et Schut., Asperula montana Waldst. et Kit., Salvia nutans L., Linum linearifolium Jav.), так і лучностепові елементи (Asyneuma canescens (Waldst. et Kit.) Griseb. et Schenk., Aster bessarabicus Bernh. ex Rchb.). Петрофітна серія (представлена од- ним контуром) об’єднує сукцесійний ряд угруповань накипних лишайників на вап- някових плитах та агломеративних угру- повань зі значною участю Genista scythica Pacz., Cephalaria uralensis (Murray) Roem. et Schult., Teucrium chamaedrys L. Лучна рослинність на днищі балки пред- ставлена солонцюватими та остепненими луками (близько 6% площі дослідної ді- лянки). У фітоценозах формації Еlytrigieta repentis, яка розташована вздовж сухого русла тимчасового водотоку, помітну це- нотичну роль відіграють види галофіль- ного різнотрав’я — Artemisia santonica L., Limonium alutaceum (Steven) O. Kuntze. На алювіальних відкладах у підніжжі схилу південної експозиції сформувався комп- лекс фонових угруповань формації Poeta angustifoliae та мікроценозів формацій Festuceta rupicolae, Bromopsideta inermis, Galieta ruthenici. Фітоценози формацій Calamagrostideta epigeioris та Galatelleta linosyris, роль яких у територіальній структурі рослиннос- ті балкових систем інгулецького басейну значно зростає у міру просування на пів- ніч, займають незначні площі. Виражена локалізація Galatelleta linosyris на північ- ному схилі є підтвердженням правила ви- переджання рослинності [21]. Розвиток чагарникових угруповань зу- мовлений наявністю депресій та локаліте- тів із підвищеним зволоженням у місцях виходу на денну поверхню вапнякових плит. Площа їх у межах ключової ділян- ки становить 3,4%. Домінантами виступа- ють Crataegus fallacina Klokov та Prunus stepposa Kotov. В окремих угрупованнях зростає ценотична роль деревного виду Ulmus minor Mill., але в цих умовах він має низьку життєвість і за габітусом мало від- різняється від високорослих кущів. Двома контурами відображено ділянки із синантропною рослинністю: переліг та бур’янові агломерації, що утворилися на місці локальних порушень ґрунтової літо- основи. Серійна рослинність перелогу, вік якого становить приблизно 10 років, пред- ставлена угрупованнями часового ряду від бур’янової стадії до стадії кореневищних злаків з пануванням Poa angustifolia L. З рис. 2 видно, що явище схилової мі- крозональності [20] в межах дослідної ді- 85ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 Закономірності просторового розподілу ґрунтів та рослинного покриву балкових систем... лянки має прихований характер: "пояси" рослинності мають розриви і зміщення у просторі за рахунок ускладненого мікро- рельєфу. Одна з найхарактерніших рис просторового розподілу рослинного покри- ву балок досліджуваного регіону — вира- жений "мезопояс" борoдачевого степу на схилі південної експозиції та "мезопояс юринейників" — на протилежному, пред- ставлені досить чітко. Порівнявши геоботанічні виділи з ЕГА та їхнє поєднання у просторі, ми спробува- ли простежити ступінь їх взаємозалежнос- ті. Як видно з даних табл. 1, чіткої відповід- ності ЕГА певним рослинним формаціям не виявлено. Це підтверджує положення су- часної екології про стохастичність зв’язку між рослинністю та середовищем [21]. Закономірності зв’язку виявляються на рівні тенденції при зіставленні ґрунтових Таблиця 1. Склад ґрунтового покриву дослідної ділянки та відповідність ґрунтових виділів геоботанічним * Ґрунти Назва рослинної формації або комбінаціїНомер виділу Назва ґрунтових комбінацій Відсоток від площі ділянки 1 Варіації чорноземів південних середньопотужних 33,5 Комплекс Stipeta capillatae + Stipeta lessingianae + + Galatelleta villosae; Potentilleta incanae 2 Варіації чорноземів південних малопотужних 7,0 Stipeta lessingianae, Jurineeta brachycephalae, Teu- crieta chamaedrytis, Festuceta valesiacae, Galatelleta linosyris 3 Поєднання дерново-степових ґрунтів і чорноземів південних малопотужних 3,5 Stipeta lessingianae, Stipeta asperellae, Crinitarieta villosae 4 Варіації дерново-степових щебенистих ґрунтів 24,1 Botriochloeta ischaemii, Jurineeta brachycephalae, Stipeta asperellae 5 Ташети примітивних слабосформованих і фрагментарних ґрунтів 5,3 Chamaecytiseta granitici, Jurineeta brachycephalae, Elytrigieta intermediae, Botriochloeta ischaemii, Crataegeta fallacinae 6 Ташети дерново-степових і примітивних ґрунтів 7,3 Серія Botriochloeta ischaemii та агломеративних угруповань, Crataegeta fallacinae 7 Поєднання лучних і делювіально-лучних ґрунтів 3,8 Комплекс Poeta angustifoliae + Festuceta rupicolae + Bromopsideta inermis; Elytrigieta repentis, Cal- amagrostideta epigeioris 8 Поєднання дерново-степових ґрунтів з делювіальними 1,7 Calamagrostideta epigeioris, Botriochloeta ischaemii, Crataegeta fallacinae 9 Поєднання дерново-степових ґрунтів і чорноземів південних короткопрофільних 6,6 Crinitarieta villosae, Jurineeta brachycephalae, Sti- peta asperellae 10 Ташети дерново-степових та чорноземоподібних ґрунтів транзитних позицій 1,6 Galatelleta villosae 11 Варіації примітивних фрагментарних ґрунтів 0,9 Crataegeta fallacinae 12 Варіації чорноземів південних короткопрофільних 4,7 Stipeta lessingianae * Номери виділів відповідають таким на рис. 1. 86 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 О.М. Сметана, М.Г. Сметана , О.О. Красова мікрокомбінацій з мезопоясними рядами рослинності. Варіаціям зональних південних чорно- земів відповідають генетично пов’язані з ними формації зональних степів і вторин- них угруповань, що утворилися внаслідок пасовищного пресингу (верхні частини схи- лів крутизною 3–5°). Специфічним для схи- лових місцевостей степової зони дерново- степовим ґрунтам та їхнім комбінаціям з іншими типами грунтів притаманна своє- рідна карбонатопетрофільна рослинність з переважанням томілярів (середні час- тини схилів з кутом нахилу 18–20°). Для комбінацій ґрунтів нижніх частин схилів і днища, провідним фактором формування яких є делювіально-алювіальний процес, характерними є кореневищно-злакові ме- зофільні і ксеромезофільні угруповання. Для виявлення провідних чинників диференціації рослинного покриву було використано методику синфітоіндикації. Вона ґрунтується на застосуванні кліма- тичних та едафічних балових шкал, розро- блених на основі бази даних про амплітуди толерантності видів флори України [13]. Для виявлення ролі експозиції як непря- мого чинника середовища, що зумовлює диференціацію рослинності на схилах, ми наводимо розрахунки величин екофакто- рів лише для екотопів, розташованих на лініях профілів А–Б та В–Г (рис. 3). Узагальнений вплив кліматичних чин- ників на просторовий розподіл рослиннос- ті схилів північної та південної орієнтації знайшов відображення у правилі виперед- жання (Вальтера–Альохіна) [21]. За лі- тературними даними, різниця у сумарній радіації на крутих схилах (20–25°) може сягати 20–30 %; це відповідає зональному зміщенню в сотні кілометрів [4]. Слід зазначити, що кліматичні шкали апробовані для здійснення ординаційно- градієнтного аналізу рослинного покриву у природно-територіальних комплексах топологічного рівня [13]. У таких випад- ках йдеться про мікроклімат, або клімат приґрунтового шару (на висоті до 2 м). Мікрокліматичні показники на основі фі- тоіндикації поділяють на чотири режими: радіаційний баланс (терморежим), кон- тинентальність (контрасторежим), гумід- Рис. 3. Розподіл ґрунтів і рослинності на профілі В — Г та характеристики схилових екотопів, роз- раховані методом синфітоіндикації .* Умовні позначення: І — елементи ґрунтово-гео- морфологічного профілю: — горизонт Н; — горизонт Нр; — горизонт Рh; — підстилаючі та материнські породи неогенового віку; 0–16 — ґрунтові розрізи; ІІ — проекція ґрун- тових виділів на лінію профілю; ІІІ — проекція геоботанічних виділів на лінію профілю; IV — по- казники кліматичних факторів: Cn — континен- тальність; Tm — узагальнений терморежим; Cr — кріоклімат; Om — омброклімат; V — показники едафічних факторів: Ca — вміст карбонатів; Rc — кислотність; Tr — трофність (загальний вміст со- лей); Hd — вміст вологи; Nt — вміст нітратного азоту. * Позначення ґрунтових та геоботанічних виділів відповідають штриховкам на рис. 1, 2. 87ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 Закономірності просторового розподілу ґрунтів та рослинного покриву балкових систем... ність (омброрежим) та морозність (кріоре- жим) [24]. Отримані нами величини цих параме- трів не свідчать про значну контрастність умов на схилах протилежних експозицій. Найбільшу амплітуду коливань мають по- казники континентальності (Cn) — 2,05 бала. Невеликий діапазон мінливості зна- чень характерний для інших чинників — узагальненого терморежиму (Tm) — 1,79 бала, кріоклімату (Cr) — 1,91 бала та омб- роклімату (Om) — 1,77 бала (табл. 2). Інтерпретація деяких окремих показ- ників становить певні труднощі. Так, най- Таблиця 2. Показники екологічних факторів Екотопи з відповідними рослинними формаціями Кліматичні фактори Едафічні фактори Tm Cn Cr Om Hd Ca Tr Nt Rc ПРОФІЛЬ А — Б Схил північної експозиції: Stipeta lessingianae 8,70 9,40 7,59 6,56 7,81 9,69 8,73 4,47 8,94 Jurineeta brachycephalae 7,84 8,44 6,88 6,09 7,96 9,90 8,41 4,36 9,13 Jurineeta brachycephalae 8,08 8,63 7,11 6,26 7,76 10,10 8,80 4,39 9,21 Jurineeta brachycephalae 8,25 8,73 7,30 6,39 8,04 9,90 8,51 4,61 9,08 Festucta rupicolae 8,71 9,33 7,85 6,81 8,29 9,55 8,53 4,80 8,72 Poeta angustifoliae 8,05 8,33 7,48 6,53 9,53 9,17 8,38 5,21 8,63 Днище: Elytrigieta repentis 8,82 9,00 8,09 7,63 9,84 8,31 10,32 5,99 8,74 Схил південної експозиції: Stipeta capillatae 9,41 10,05 8,27 6,48 7,69 9,55 8,63 4,66 9,09 Galatelleta villosae 9,06 9,66 8,05 6,52 7,76 9,58 8,69 4,43 9,00 Stipeta asperellae 9,63 9,75 8,63 6,78 7,87 9,84 8,23 4,45 9,11 Jurineeta brachycephalae 8,38 8,59 7,59 6,06 7,96 10,21 8,81 4,27 9,23 Botriochloeta ischaemii 9,18 9,35 8,10 6,30 8,06 9,96 8,45 4,46 9,10 Elytrigieta intermediae 8,19 8,00 7,61 6,36 8,66 10,02 8,59 4,85 8,82 Botriochloeta ischaemii 8,73 8,68 8,11 6,64 8,51 9,36 8,45 4,90 8,68 ПРОФІЛЬ В — Г Схил північної експозиції: переліг (Poeta angustifoliae) 9,00 9,06 8,28 7,31 9,04 8,74 8,34 5,50 8,66 Potentilleta incanae 9,04 9,40 8,13 6,61 7,90 9,62 8,67 4,22 8,82 Potentilleta incanae 8,52 9,17 7,60 6,33 7,97 9,57 8,33 4,62 8,89 Galatella lynosiris 8,83 9,33 7,94 6,44 7,86 9,68 8,49 4,49 9,08 Jurineeta brachycephalae 8,22 8,81 7,25 6,22 8,02 9,93 8,86 4,57 9,26 Chamaecytiseta granitici 8,75 8,30 8,20 6,20 8,23 10,02 9,10 4,89 9,36 Elytrigieta intermediae 9,24 8,76 8,79 7,21 9,19 8,51 9,00 5,33 8,64 Днище: Elytrigieta repentis 8,06 9,17 7,39 7,56 10,28 7,19 10,46 6,49 8,74 Схил південної експозиції: Galatelleta villosae 8,94 9,44 7,94 6,65 7,82 9,53 8,54 4,47 8,90 Teucrieta chamaedrytis 9,10 9,20 8,20 6,27 7,40 9,88 8,21 4,50 9,15 Botriochloeta ischaemii 8,76 8,65 7,79 5,79 7,91 9,70 8,21 4,49 8,98 Pruneta stepposae 8,70 9,20 8,00 7,20 9,77 8,28 7,80 5,94 8,69 Elytrigieta intermediae 8,90 9,00 8,21 6,50 8,46 9,20 8,53 4,77 8,84 Примітка. Розташування схилових екотопів наведено в напрямку згори вниз. 88 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 О.М. Сметана, М.Г. Сметана , О.О. Красова вищий показник радіаційного балансу на другому профілі (9,24 бала) притаман- ний лучностеповому угрупованню форма- ції Elytrigieta intermediae, розташованому практично над днищем балки (схил північ- ної експозиції). Водночас найнижче зна- чення Cn (8,00 балів) зафіксоване для фі- тоценозу тієї ж формації на схилі, орієнто- ваному на південь. Найвищий показник морозності (Cr) — 8,79 бала — зафіксова- ний на схилі південної орієнтації, найниж- чий (6,88) — на протилежному схилі. Вра- ховуючи казуальний характер розподілу даних континентальності, терморежиму та кріоклімату, адекватною характеристикою мікроклімату схилових екотопів у даному випадку слід вважати параметри омброре- жиму (аридності або гумідності). На обох профілях найвищі показники мають еко- топи днища тимчасового водостоку, а най- нижчі — ділянки крутих середніх частин південного схилу. Серед едафічних факторів головним лі- мітуючим чинником вважають характер зволоженості екотопів [24]. Проте ампліту- да коливань його значень у наведеній ви- бірці (див. табл. 2) є невеликою і становить 2,88 бала. Для порівняння: діапазон по- казників Hd на умовному профілі по лінії схід–захід, розташованому на моніторин- говій ділянці "Пригір’я" (20 км південніше), має близьке значення — 2,28 бала [29]. Еко- топи однакових геоморфологічних позицій на протилежних схилах мають практично однакові бальні оцінки (див. табл. 2). Інші характеристики ґрунтів безпосе- редньо не повязані з експозиційним поло- женням. Найбільшу амплітуду параметрів має карбонатність субстрату — 3,03 бала, що зумовлено різноякісним складом під- стилаючих порід. Висока насиченість кар- бонатами притаманна всім ґрунтам моні- торингової ділянки, але найвищий їх вміст (майже 10 балів і вище) спостерігається в екотопах, до яких приурочені угрупован- ня формацій Jurineeta brachycephalae та Chamaecytiseta granitici. Фактори трофності (Tr), насиченості ґрун- тів азотними сполуками (Nt) та кислотності (Rc) відіграють значно меншу диференцію- вальну роль у розподілі рослинності по схи- лах. За градієнтом трофності ґрунтів найбід- нішими є розташовані під заростями степо- вого терну; найвищою родючістю характери- зуються ґрунти днища балки (див. табл. 2). Різниця між величинами цього показника у згаданих екотопах становить 2,66 бала. Найвищий вміст азоту характерний для ґрунтів днища балки і прилеглих нижніх частин схилів, що зумовлено направленіс- тю речовинних потоків, а також для пере- логу у верхній частині схилу; в останньому випадку провідну роль відіграє антропіч- ний чинник (див. табл. 2). Схилові екотопи з петрофітно-степовою рослинністю є бідни- ми на азот (4,22–4,90 бала). Амплітуда значень кислотності ґрунтів становить усього 0,73 бала, отже, цей фак- тор не має диференціювального значення для рослинності. Таким чином, встановлені зв’язки між ди- ференціацією ґрунтового і рослинного по- кривів є суттєвими, але не зумовленими однозначно. На просторовий розподіл рос- лин нос ті, окрім неоднорідності ґрунтово-гід- ро ло гічних умов значною мірою впливають антропічні втручання. Виявлені у про сто ро- вій структурі ґрунтового та рослинного по- кривів досліджуваної території ієрархічні рівні організації є однією з передумов ство- рення прогностично-оптимізаційних мо де лей розвитку екосистем промислового регіону. 1. Алисов Б.П. Климат СССР. — М.: МГУ, 1956. — 230 с. 2. Беликович А.В. Растительный покров се- верной части Корякского нагорья. — Владивосток: Дальнаука, 2000. — 289 с. 3. Белокрыс Л.С. О происхождении мелкой складчатости в неогеновых отложениях Криворож- ского бассейна // Сб. науч. тр. Криворож. горноруд. ин-та. — 1959. — Вып. 7. — С. 96—105. 4. Борсук О.А., Спасская И.Н. Роль элементов ландшафтной оболочки Земли в экзогенном релье- фообразовании // Климат, рельеф и деятельность человека. — М.: Наука, 1981. — С. 20—25. 89ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 Закономірності просторового розподілу ґрунтів та рослинного покриву балкових систем... 5. Булава Л.Н. Физико-географический очерк территории Криворожского горнопромышленного региона. — Кривой Рог. Деп. в УкрНИИНТИ 2.11.90., № 1808- УК 90. — 125 с. 6. Веденьков Е.П., Веденькова А.Г. Сравни- тельное изучение результатов крупномасштабного и детального картографирования растительности асканийской целины // Вісті Біосферного заповід- ника "Асканія-Нова". — 2000. — Т. 2. — С. 53—57. 7. Гаврилюк Ф.Я. Полевое исследование и картирование почв. — М.: Высш. шк., 1963. — 235 с. 8. Геоботанічне районування Української РСР. — К.: Наук. думка, 1977. — 303 с. 9. Глазовская М.А. Почвы мира. География почв. — М.: МГУ, 1973. — 427 с. 10. Грибова С.А., Исаченко Т.И. Картирование растительности в съемочных масштабах // Полевая геоботаника. — Л.: Наука, 1972. — Т. 4. — С. 137—330. 11. Дидух Я.П. Проблема генерализации выде- лов крупномасштабных геоботанических карт на ландшафтном (фитоценотопологическом) уровне организации растительного покрова // Крупномас- штабное картографирование растительности: Тез. докл. рабоч. совещания. — Л., 1989. — С. 8—10. 12. Дидух Я.П. Растительный покров Горного Крыма (структура, динамика, эволюция и охра- на). — К.: Наук. думка, 1992. — 256 с. 13. Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація еко- логічних факторів. — К.: Наук. думка, 1994. — 290 с. 14. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботаніч- не районування України та суміжних територій // Укр. ботан. журн. — 2003. — 60, № 1. — С. 6—17. 15. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, ис- чезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Ю.Р. Шеляг-Сосонко и др. — К.: Наук. думка, 1987. — 216 с. 16. Исаченко Т.И. О картографировании се- рийных и микропоясных рядов в долинах и озер- ных котловинах // Геобот. картографирование. — 1967. — С. 42—57. 17. Крицька Л.І. Ендемічне ядро флори Право- бережного Злакового Степу // Укр. ботан. журн. — 1988. — 45, № 5. — С. 15—19. 18. Кучеревский В.В., Шоль Г.Н., Красова О.А. Редкие виды и растительные сообщества Апосто- ловского геоботанического района // Гео эко ло ги чес- кие и биоэкологические проблемы Северного При- черноморья: Матер. междунар. конф. — Тирасполь, 2001. — С. 150—152. 19. Лавренко Е.М. Петрофитная раститель- ность в Лесостепи и Степи (вне горных систем) // Растительность Европейской части СССР. — Л.: Наука, 1980. — С. 281—284. 20. Мильков Ф.Н. Основные географические за- кономерности склоновой микрозональности ланд- шафтов // Склоновая микрозональность ландшаф- тов. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. — С. 5—11. 21. Миркин Б.М., Розенберг Л.Г., Наумова Л.Г. Словарь понятий и терминов современной фитоце- нологии. — М.: Наука, 1989. — 223 с. 22. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А. Ґрунтознавство. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2004. — 400 с. 23. Науково-методичні рекомендації щодо по- ліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами (створення техногенних ланд- шафтних заказників, екологічних коридорів, від- новлення екосистем) / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, П.І. Копач та ін. — Дніпропетровськ: Моноліт, 2007. — 270 с. 24. Ольхович О.П., Мусієнко М.М. Фітоінди- кація та фітомоніторинг. — К.: Фітосоціоцентр, 2005. — 64 с. 25. Природа Украинской ССР. Почвы / И.Б. Вернандер, И.Н. Гоголев, Д.И. Ковалишин и др. — К.: Наук. думка, 1986. — 216 с. 26. Природнича географія Кривбасу: Навч. по- сібник / В.Л. Казаков, М.Г. Сметана, В.О. Шипунова та ін. — Кривий Ріг: Октан-Принт, 2000. — 190 с. 27. Сметана Н.Г., Красова О.А., Сметана А.Н. К вопросу о разнообразии растительных сообществ подзоны типчаково-ковыльных степей Украины // Проблеми екології та екологічної освіти: Матер. ІІ міжнар. конф. — Кривий Ріг, 2003. — С. 41—45. 28. Сметана О.М., Сметана Н.А. Мікроморфо- логічні особливості дерново-степових ґрунтів // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Вип. 251: Біологія. — Чернів ці: Рута, 2005. — С. 198—206. 29. Сметана М.Г., Сметана О.М., Красова О.О. Еко логічна характеристика моніторингової ділянки "Пригір’я" // Вісн. Криворіз. техн. ун-ту. — 2006. — Вип. 5 (15). — С. 265—271. 30. Устименко П.М. Територіальна диферен- ціація рослинності національного природного парку "Вижницький" // Укр. ботан. журн. — 2007. — 64, № 6. — С. 797—805. 31. Фридланд В.М. Структура почвенного по- крова. — М.: Наука, 1972. — 243 с. 32. Черноземы СССР (Украина) / Всесоюзная академия с.-х. наук им. В.И. Ленина. — М.: Колос, 1981. — 256 с. 33. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Гродзинский М.Д., Рома- ненко В.Д. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины. — К.: Фитосоциоцентр, 2004. — 144 с. 34. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Ан- дриенко Т.А. География растительного покрова Украины. — К.: Наук. думка, 1980. — 288 с. Рекомендувала до друку Н.В. Заіменко 90 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 1 О.М. Сметана, М.Г. Сметана , О.О. Красова А.Н. Сметана, Н.Г. Сметана , О.А. Красова Криворожский ботанический сад НАН Украины, Украина, г. Кривой Рог ЗАКОНОМЕРНОСТИ ПРОСТРАНСТВЕННОГО РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ПОЧВ И РАСТИТЕЛЬНОГО ПОКРОВА БАЛОЧНЫХ СИСТЕМ БАССЕЙНА р. ИНГУЛЕЦ. БАЛКА "ЗЕЛЕНАЯ" Исследованы закономерности пространственной ор- ганизации растительного и почвенного покровов опытного участка в балке "Зеленая". Прослежены их связи и особенности совместного формирования. O.M. Smetana, M.G. Smetana , O.O. Krasova Kryvyi Rig Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine Ukraine, Kryvyi Rig THE REGULARITY OF SOILS AND VEGETATION COVER SPACIL ALLOCATION IN GORGE "ZELENA" OF RIVER SYSTEM IN INGULETS RIVER BASIN The regularity of plant and soil covers organization of experimental plot in gorge "Zelena" were investigat- ed. Their connections and peculiarities of combine formation were studied.

Закономірності просторового розподілу грунтів та рослинного покриву балкових систем басейну р. Інгулець. Балка “Зелена”

Репозитарії

Схожі ресурси