Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського

В статті досліджується розвиток уніформи Надвірної компанійської корогви, охочекомонної кур’єрської команди на службі уряду Гетьманщини, за правління гетьмана К.Розумовського....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2004
1. Verfasser:	Славутич, Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2004
Schriftenreihe:	Історико-географічні дослідження в Україні
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53822
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського / Є. Славутич // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 161-185. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-53822
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-538222014-01-29T03:10:56Z Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського Славутич, Є. В статті досліджується розвиток уніформи Надвірної компанійської корогви, охочекомонної кур’єрської команди на службі уряду Гетьманщини, за правління гетьмана К.Розумовського. The present paper is dedicated to the development of the uniform of the «Nadwirna companiiska corogua», the mercenary mounted courier crew, «guard», which serviced to the government of Cossack Hetmanate, during the governing of the hetman K. Rozumovsky. 2004 Article Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського / Є. Славутич // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 161-185. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53822 [930+355.141+355.66] (477) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	В статті досліджується розвиток уніформи Надвірної компанійської корогви, охочекомонної кур’єрської команди на службі уряду Гетьманщини, за правління гетьмана К.Розумовського.
format	Article
author	Славутич, Є.
spellingShingle	Славутич, Є. Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Славутич, Є.
author_sort	Славутич, Є.
title	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського
title_short	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського
title_full	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського
title_fullStr	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського
title_full_unstemmed	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського
title_sort	однострої надвірної компанійської корогви гетьмана кирила розумовського
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2004
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53822
citation_txt	Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського / Є. Славутич // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 161-185. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT slavutičê odnostroínadvírnoíkompaníjsʹkoíkorogvigetʹmanakirilarozumovsʹkogo
first_indexed	2025-07-05T05:15:09Z
last_indexed	2025-07-05T05:15:09Z
_version_	1836782725153947648
fulltext	161 УДК [930+355.141+355.66] (477) Євген Славутич ОДНОСТРОЇ НАДВІРНОЇ КОМПАНІЙСЬКОЇ КОРОГВИ ГЕТЬМАНА КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО В статті досліджується розвиток уніформи Надвірної компанійської корогви, охочекомонної кур’єрської команC ди на службі уряду Гетьманщини, за правління гетьмана К.Розумовського. З овнішня атрибутика українського війська, особливо збройних сил Гетьманщини, залишається на сьогодні од8 нією з найбільш нерозкритих історичною наукою тем. Дореволюційні, радянські та закордонні історики не спромог8 лися дослідити належним чином це питання з огляду їхніх ці8 лей, завдань та пріоритетів. Це стосується, зокрема, військо8 вих одиниць, які на перший погляд не відігравали суттєвої ро8 лі у воєнній історії та структурі збройних сил Гетьманщини, проте становили помітне явище в побуті гетьманів та вищих установ, і становище яких залежало часто8густо від культур8 них пріоритетів та стабільності політичної влади й сили пра8 вителів Малоросії. До них слід віднести і такий маловідомий нині складник збройних сил Гетьманщини як Надвірна компа8 нійська корогва. Найбільш помітним періодом в історії її існу8 вання виявився час правління останнього гетьмана Малоросії, Кирила Розумовського (1750–1764 рр.), що характеризується загальним піднесенням соціально8політичного життя Геть8 манщини та вагомими змінами у військовій сфері. Потрібно зауважити, що архіви установ й осіб, що мали від8 ношення до забезпечення компанійців Надвірної корогви мундирними і амунічними речами, чи зовсім не збереглися, або ж дійшли до нас лише частково. Внаслідок цього не є мож8 ливим достатньо повно розкрити тему. Полишаю осторонь у даній студії через обмеженість її розміру питання, пов’язані з 162 походженням та утилітарними функціями окремих предметів уніформи, що потребують окремого розгляду. Надвірна компанійська корогва (далі – НКК) бере свій по8 чаток з кінця XVII ст., коли вона була сформована Іваном Са8 мойловичем у якості особистої кінної охорони (гвардії) під назвою «Компанія надвірної корогви»1. Але втративши могут8 нього сюзерена, вона втратила і свій високий статус. Надалі за гетьманів та І Малоросійської колегії НКК несла кур’єрську, конвойну та охоронну службу при Генеральній військовій кан8 целярії (далі – ГВК) та гетьманській резиденції. Ротмістр НКК виконував також обов’язки обер8поліцеймейстера і пала8 цевого коменданта (гетьманського полковника)2. НКК стано8 вила окрему роту одного з компанійських (охочекомонних, найманих) полків і, як і всі компанійці, за імператорським ука8 зом від 1743 р. укомплектовувалася із «семьянистих козачих детей и братьев», охочих українців (включно з Запоріжжя та Польщі) та посполитих віком від 20 до 35 років. Квартирува8 лася НКК у Кролевецькій та Воронізькій сотнях Ніжинського полку. В 308х роках в НКК служили 1 ротмістр із трьома моло8 диками (почтовими), хорунжий, писар, осавул, 3 курінні ота8 мани, кожний з молодиком, 12 подвійних товаришів (служили з молодиком) та 38 рядових поодинкових компанійців. Разом у команді нараховувалось 57 компанійців та 21 молодиків. Грошову платню отримували по «Примерной ведомости», по8 даній з Колегії іноземних справ 20 травня 1729 р.: ротмістр – 14 р. на рік, хорунжий – 7 р., осавул – 7 р., писар – 6 р., отама8 ни курінні – по 7 р., подвійні – по 6 р., поодинкові – по 4 р. Окремо отримували ще харчові та фуражні гроші. Але вже 1750 р., з обранням К. Розумовського гетьманом Малоросії, цю команду було збільшено майже удвічі (більше 120 чоловік), і очолювалась вона тепер не сотником, а полковим осавулом3. Табір НКК знаходився у Глухові. Надвірні компанійці викону8 вали різні доручення ГВК: відбували варту при дворі геть8 манському, наглядали за порядком при вищих інстанціях, за8 водах, цейхгаузах тощо, супроводжували конвоєм вищих по8 садових осіб4. 163 Вже в січні 1752 р. гетьман велів замість однієї бути двом компанійським командам (ротам) «на дворе гетманском при большом зале, и содержать караул с значком, и переменять че8 рез 2 недели, и над арестантами в Войсковой генеральной кан8 целярии караул содержать из оных же команд». Ці команди знаходились під наглядом генеральних осавулів Якубовича та Валькевича, а після їхньої смерті, у віданні економічної канце8 лярії гетьмана. У лютому 1761 р. НКК переведена у відання ГВК5. У 1754 р. обидві команди (Другого та Третього компа8 нійських полків) полкових осавулів Семена Йосифова (стар8 ший) та Петра Чернявського були укомплектовані. При цьо8 му, окрема невелика команда НКК8ви із старшиною постійно супроводжувала гетьмана, служачи в їздових при похідній ГВК, і становила його особисту «гвардію». Поступово НКК виокремлюється в майже самостійну військову одиницю і нап8 рикінці 508х рр. нараховує 225 чинів і рядових, в тому числі двох полкових осавулів (старший П.Чернявський та А. Висо8 чін), трьох сотників, сотенних писарів 28х, осавулів 38х, хорун8 жих 28х та 14 подвійних товаришів6. Як складова компанійських полків, Надвірна корогва мала в 508х роках і подібні однострої. Компанійські полки, у свою чергу, мало чим відрізнялися від козацьких городових полків зовнішніми атрибутами. Мундири та озброєння компанійців НКК комплексно залишались козацького зразку. Через це в ді8 ловодній документації того часу компанійці також згадуються під назвою «козаки». Забезпечення особового складу НКК одягом, озброєнням та необхідним спорядженням до 1761 р. проводилось централізовано, хоча і нерегулярно, тобто в разі необхідності, «у щёт жалования которое они заслужат» (тер8 мін їх служіння часто продовжувався до повного зносу). Пок8 ладалось воно на компанійських полковників, які отримували часто із затримками необхідні суми з Малоросійського скарбу, а не на ГВК (яка відала забезпеченням інших найманих слу8 жителів – жолдаків, військової музики тощо). На жаль, через те, що архіви канцелярій компанійських полків не збереглися, а збережений архів Канцелярії Малоросійського скарбу обри8 164 вається 408ми роками, ми маємо не багато відомостей про од8 нострої компанійців НКК цього часу7. 1757 р. при доукомплектуванні команди полкового осавула П. Чернявського полковник І Компанійського полку Крижа8 нівський 15 квітня доповідав в ГВК, що новонабрані козаки (44 чоловіка) «как воинскими приборами так и платьем не совсем ещё исправлены, для чего надлежит всех их мундировать оди8 наким платьем (курсив мій – Є.С.). А по смете одному компа8 нейцю на кафтан, черкеску, штаны, пояс и шапку надобно 8 рублей 50 копеек» (приблизно стільки ж обходився мундир8 ний одяг і виборним козакам – Є.С.). Саме згадані речі потріб8 но вважати форменим службовим одягом компанійців8. Поверх лляної сорочки із широкими рукавами та сторчовим комірцем компанійці носили суконний9 каптан (жупан)10 дов8 жиною до колін. Жупан шився до стану і розширювався від та8 лії до низу: суцільно кроєна спинка трохи підрізувалася по лі8 нії стану, по боках у підрізи вшивались розкльошені 1–2 кли8 ни, а в розпори – прорізні полотняні кишені. Зборки у жупана групувалися по боках позаду. Жупан мав сторчовий комір за модою того часу. Рукава досить широкі звужувались к кінцям й застібалися гапличками біля руки, зазвичай маючи вузенькі закарваши. Застібався жупан густо від коміру до пояса ма8 ленькими гапличками, пришитими по борту, а також ґудзика8 ми, зробленими з шнурка, – напевно вверху, в комірі, як то ста8 вало поширеним у Польщі і в Україні в той час. Підбивався каптан товстим цупким полотном, а на полах – крашениною. Комір, борти, кишені та кінці рукавів обшивалися гарусним (шерстяним) шнурком. Писемні та речові матеріали вказують, що жупани укріплювалися за східним зразком бавовняною, конопляною волокниною, вовною, «клочем». Шар волокнини вміщували між підкладкою і лицьовою тканиною, яка зверху прошивалась навскісними чи паралельними стібками міцни8 ми шовковими нитками11. Поверх жупана вдягали суконну черкеску, яка обходилась залежно від розміру від 2 р. 63 к. до 2 р. 92 к. Як назва, так і сам одяг, у якості верхнього стройового каптана нижніх козацьких 165 чинів та служителів заступає інші види подібного верхнього одягу (ярмолуки, кунтуші і киреї) у Гетьманщині з кінця 408х рр12. Судячи з відомостей дослідників, іконографічних, речо8 вих та писемних джерел, черкеска того часу була одноборт8 ною, довжиною до колін, сильно приталеною і мала розшире8 ний від лінії стану силует. Суцільно кроєна спинка з частко8 вим підрізом по лінії стану переходила у довгу вузьку прохід8 ку. Між передками і прохідкою вшивалися кльошово скроєні косі клини, що забезпечувало рівномірне укладення зборок позаду. По боках у розпори вшивалися вертикальні прорізні кишені. Поли заходили досить глибоко, права на ліву. Широкі рукави звужувалися від ліктя й закінчувалися круглими роз8 різаними карвашами. Від пахви до ліктя рукава мали поздов8 жні розрізи, утворюючи т.зв. «вильоти», і могли закидатися на плечі за спину. Досить високий, відкритий попереду, сторчо8 вий комір не застібався, а поли зводились до одного борту по середині грудей і живота, утворюючи вверху невеликий виріз, так, що був виден жупан. Застібалася черкеска, як і жупан, до пояса на малі гачки й петлі, уміщені в підшивці по борту. Під8 бивалася зазвичай крашениною13. Комір, борти, поли, вильоти, кишені, карваши і місця ушивання клинів уверху («вуса») об8 шивались гарусним шнурком. Будучи прикрасою строю, шну8 рочок водночас мав оберігати шати від протирання на згинах, у місцях, що піддаються постійному тертю. Підперезували черкеску шерстяним або полотняним поясом; за черкеською модою кінці довгого й широкого пояса, складеного уздовж до 1/3 своєї ширини, не зав’язувалися вузлом, а закладалися спі8 раллю навколо талії і випускалися позаду14. Штани – неширокі шаровари на очкурі, зав’язувані попере8 ду, шиті зазвичай з білого грубого сукна кавказько8степовим кроєм, із клиновидною матнею та прорізними кишенями по боках в розпорах швів. Влітку ж, у спеку, носили полотняні шаровари аналогічного крою15. Чоботи – чорні козацькі з виправленої телячої шкіри, з не8 високими халявами, із м’якою підошвою та з підківками8ско8 бами замість підборів, які кріпилися трьома шипами. Мали 166 28шарові закаблуки з луб’яною дерев’яною прокладкою. Чобо8 ти даного типу належать до східного типу взуття, поширені бу8 ли на Кавказі та в Середній Азії16. Шапки з високою смушковою околицею та невисоким су8 конним вершком, ціною у 55 к. Такі шапки широко побутува8 ли на Україні в середині XVIII ст. Їх носили некозацькі верст8 ви та козаки8підпомічники. Цей тип частіше фігурує під наз8 вою «польської», «круглої» шапки («кримки»). Характерним же елементом стройової шапки виборних козаків, відомої під назвою «козацької», був високий вершок – суконний мішок, устланий м’яко зборками над неширокою смушковою околи8 цею, за рахунок чого вона коштувала вдвічі дешевше. Компа8 нійці носили, як і козаки, польську «сарматську» зачіску: ви8 соко підголену чуприну та висячі вуса17. Судячи з наявних табелів саме черкески, каптани й шапки були мундирним одягом, решта ж речей, як то шаровари, кап8 тани, пояси не мали, напевно, подібного регламенту. Деякі за8 раховані на службу в полки компанійці мали свої власні, де8 шевші або дорожчі штани (а деякі навіть і каптани). Це підт8 верджується і розшукними справами, де подаються дані тіль8 ки про шапки, черкески й каптани утікачів. Ті ж самі предме8 ти були форменими й у виборних козаків. На мою думку, це зумовлено тим, що штани були майже не видні з8під верхньо8 го одягу18. Щоб виокремити компанійців серед козацьких полків, поз8 начити професійний статус, їхні мундири відзначалися зеле8 ним кольором на відміну від синього у козацтва. Дослідник ук8 раїнської старовини В.Ломіковський у своєму енциклопедич8 ному довіднику 1808 р. так описує мундир компанійців: «зелё8 ная черкеска с красними обшлагами и красный исподний каф8 тан; большею частию, носили они узкие шаравары, а иногда и штаны голанцами называемые. Шапки их были круглые. Ору8 жие компанейцев состояло в сабле, коротком ружье, но иногда дуппельтоне, и в нагайке… Сапоги носили коротенькие». Але цю характеристику можна відносити до атрибутів компанійців тільки пізнішого часу, пореформенного, 608х рр. А.Шафонсь8 167 кий, не вказуючи деталей і часу, також підтверджує побутуван8 ня у компанійців козацького мундира зеленого кольору19. У мундирних табелях червоний колір застережується тільки сто8 совно шапок, а щодо черкесок та каптанів – тільки розмір, що може свідчити на користь одноколірності обох каптанів. Тим більше, що мундир виборних козаків – черкеска й жупан – в 508х рр. в більшості полків теж були одного кольору. Вагомі8 шим підтвердженням на користь цього може бути опис вбран8 ня збіглого компанійця НКК, який втік зі служби 1759 р.: «Черкесок 2 сукна зелёного (обидва каптани, жупан і черкеска, названі однаково, напевне, через подібність крою – Є.С.), шап8 ка круглая, з чорною околицею, вершка зелёного, пояс полот8 няний, чоботи чорние». Згадана в документі шапка вершка зе8 леного може вказувати на відхилення від приписаної червоної або ж на побутування у надвірних компанійців шапки іншого кольору (зеленого), ніж у решти компанійців20. Компанійці НКК, які служили особисто гетьману (як і інші військові слу8 жителі), перебуваючи при похідній ГВК, носили мундири в ко8 льоровій гамі гербових барв свого патрона, підкреслюючи ста8 тус своєї служби (за аналогом західноєвропейських та польсь8 ких ліврей), а саме: сині черкески та червоні жупани21. Окрім названих речей компанійці носили в негоду та холод, як і козаки, опанчі8бурки22, кожухи, кобеняки, які перевози8 лись складеними при сідлі у саквах. У якості повсякденного нестройового одягу компанійцями вживалися свити, каптани, «нагольні» кожухи, киреї тощо23. Озброювалися рядові рушницями, підрядженими з Тули по 3 р., шаблями ціною 1,5 р., скоріше за все місцевого виробниц8 тва, та списами. Амуніція складалась з ладівниці на перев’язі ціною у 20–22 к., судячи з ціни – місцевого виготовлення, по8 дібної до тих, які використовувались виборними козаками24, портупеї25 шкіряної з мідним прибором до шаблі та шкіряного ременя до рушниці. Чи використовували компанійці НКК ро8 гові натруски для насипання пороху на полицю рушничного замка, як виборні козаки, стверджувати важко, бо жодної згад8 ки про це в документах не знайдено. Окрім формених амуніч8 168 них речей компанійці, як і всі козаки, за традицією, мали та8 кож шкіряні гаманці8кісети, футляри для ножів та ложок, що підвішувались до поясу, а також різні шкіряні сумки та сакви – перекидні полотняні й вовняні торби для перевезення при8 пасів та одягу, які чіплялися до кавалерійського сідла. Якось повинні були відрізнятися однострої курінних отама8 нів та подвійних товаришів. З документів відомо, що у 1770 р. ці чини відрізнялися від рядових передусім наявністю синьо8 го плаща та окрім списів і рушниць мали ще й пару пістолетів в ольстрах. Подібну «відзнаку» могли мати вони і в 508х рр., що було характерним у той час для козацьких військ Росії, а також польських військ. Компанійські старшини, як і козаць8 кі, на той час ще не мали, напевно, регламентованого мундиру з огляду на привілейоване службове становище. Вони носили кунтуші та черкески, пошиті з дорожчих матеріалів, підбиті взимку хутром, та оздоблені золотими, срібними і шовковими позументами26, петлицями та шнурком. Їхній багато оздобле8 ний стрій швидше свідчив про слідування тодішній шляхетсь8 кій моді, ніж стройовому мундиру війська27. Молодики, що служили при подвійних товаришах та стар8 шині, не мали мундиру і виконували службу у звичайному бу8 денному українському вбранні: в свитах із сірячини, опанчах, кожухах, кобеняках; штанах із грубого домотканого сукна (бі8 лого, сірого чи чорного) та полотна; круглих польських шап8 ках, яломах, теплих капелюхах, кучмах; чоботах яловичих28. В 508х рр. надвірні компанійці, як і решта найманців, «війсь8 кових служителів», залишали за собою ще невисокий статус службової верстви, нижчий у табельній ієрархії за привілейо8 ваний козацький, лицарський, будучи передусім кур’єрами, ви8 конуючи доручення гетьмана та ГВК. На користь цього може свідчити той факт, що в подорожі до Москви гетьман спорядив 1753 р. у якості почесного конвою при своєму почті запорізьку команду із старшинами у складі 14 чоловік, одягнувши їх у до8 рогі строї ліврейних (гербових) кольорів, – червоного, синього, блакитного та білого, – оздоблені у старшин срібними позу8 ментами, шнурками й петлицями, а у рядових шовковими, а са8 169 ме: шуби, підбиті лисячим та вовчим хутром, кунтуші тонкого сукна, грезетові29 каптани, стьобані на бавовні, широкі суконні шаровари, кумачеві пояси, червоні і жовті сап’янові чоботи та високі смушкові шапки. Купівля всіх необхідних товарів для справляння обмундирування та екіпірування цієї команди пок8 ладалося на «їздових», тобто компанійців НКК30. У якому стані знаходились компанійці наприкінці 508х рр. показує рапорт полковника Часника 1758 р. про матеріальне становище та озброєння тисячного компанійського полку, що формувався для відправлення в Прусський похід: «я в приня8 тии оних в свою команду, попересмотрев […] болшим числом в иних лошадей угодних, а в других ы некаких шабель и опан8 чей, в иних же ружей списов, и лядунок, воинского запасу не застал». З документа видно, що компанійці не знаходились під міцним наглядом по від’їзді гетьмана до Росії, воїнська готов8 ність їх була підзанедбана, як і в цілому в українському війсь8 ку. Куплений відсутній одяг, як то «кожухи и в запасе зготов8 ленних обув и протчое» полк втратив у поході. Тому 1760 р. компанійці цього полку були забезпечені заново кожухами та взуттям, а також іншими втраченими мундирними і амунічни8 ми речами: «ружжем, мундиром, убранем исподнем, воинским запасом, ладовницями, списами, шаблями, суконними апанча8 ми». Для поповнення рядів сильно зріділого тисячного полку наказано було вислати і компанійців з НКК31. У цей час також відбулися важливі зміни у військовому спо8 рядженні компанійців. До походу компанійці були озброєні т.зв. «новопавлівськими» російськими рушницями, але за до8 повіддю полковника Часника 1758 р., для кінної служби вони були непридатними: «тяжелы и длинны, быстро заряжать и стрелять невозможно (через малий калібр – Є.С.), да и пого8 нов32 у них нет», «Ружью надлежит быть на погонах (за тягос8 тию оного к обучению и отпору неприятеля…)». До цього часу рушниці з погонами та панталерами не побутували в українсь8 кому війську. Але вже 1757 р, за реформою військової екзерци8 ції у козацькому війську вимагалося мати до рушниці погон, а до пістолетів (кому приписано) – темляки. Тому більшість ко8 170 зацьких полків поступово переходять на озброєння кавале8 рійських російських зразків. Цей самий процес відбувався і в компанійських полках, зокрема, і в НКК. Тому полковник Часник запросив поставити в полк за згодою всіх козаків 1000 рушниць гусарського зразку з погонами «не малого а единст8 венного калибру, подобием керасирских, а чистотою и лёгкос8 тью оного ружя превосходные как гусарские»; лядунки по ка8 лібру рушниці: «болшие гусарские лосинные, с болшими чис8 тими медними пряжками», а також 500 шабель «прямие неко8 роткие номерние, полоси в них широкие обоюдние самие доб8 рие и самой чистой работы, в доброй и хорошой медной осаде, ручки з болшими медними ефесами и напалнми, а на руку зак8 ришками добрими и приличними медними». За згодою геть8 мана 16 грудня 1758 р. було укладено контракт на поставку підрядом ніжинськими купцями зброї та амуніції в полк у кін8 ці 1759 – на початку 1760 р.: карабіни по 4 р., ладівниці по 1 р., а шаблі – по 2.5 р. Підряджені 1760 р. карабіни були високої якості і відрізнялися від штатних російських значно більшою ціною (для порівняння 2.1 – 2.5 рублів)33. Проте матеріальне становище компанійців залишалось дуже важким. Тисячному компанійському полкові, що повернувся з походу вкрай зріділим, в більшості без коней, до того ж затяг8 нули з виплатою жалування, а виданого раніше не вистачало навіть на справляння «самонужнейшого одеяния», так само, як і суми, виданої з Малоросійського скарбу для набору пол8 ку34. Труднощі воєнного часу, недогляд з боку ГВК та затягу8 вання виплат із Малоросійського скарбу призводили до того, що і компанійці НКК, яким до того ж випало служили в 10008му полку, не мали повної екіпіровки та одноманітного, форменого одягу, часто взагалі доводилося носити домашній свитний стрій. Саме такими їх застав гетьман, виглядавшими особливо убогими та несправними на фоні вишколених та «блискучих» голштинських та гвардійських імператорських військ. Враження Розумовського знайшло відображення в ор8 дері в канцелярію Малоросійського скарбу від 27 лютого 1761 р., де виражено, що «козаки Компанейской Корогви в 171 крайней неисправности по несмотрению соддержани, якож де многия не имеют одеяния, лошадей, и никакой аммуниции, многия ж де из них и лошадей не имеющие, словом сказать га8 разда хуже от городових козаков служащих на своём коште без жалованя» (виборні козаки час від часу підлягали огляду, до того ж відповідальність за стан військової готовності козаків лежала на сотенній і полковій старшині – Є.С.). Ця обставина і підштовхнула шанолюбного та ініціативного гетьмана до рі8 шучих заходів у справі реформування НКК, як належить придворній гвардії гетьманського автораменту35. «Для лучшо8 го ж де тех козаков исправления и порядочного содержания» гетьман наказав статському раднику Теплову (завідувач глу8 хівської гетьманської канцелярії, колишній ментор та опікун гетьмана) «из той Компанейской Надворной Корогви вибрать самих лутших исправних рядових козаков 120, да старшин и атаманов 8 человек» та утримувати їх при гетьманському домі під відомом статського радника, а інших компанійців НКК, 67 чоловік «за неспособность отправить в ГВК для надлежащего определения». Залишених 128 компанійців з старшинами на8 лежало «умундировать униформниім гусарским платем, и другою необходимо потребною аммуницею, яко то ружем, саб8 лями, перевесми, седлами, ладунками и пистолетами» за гро8 ші, призначені в річну платню, а також порції і рації відправ8 лених з Надвірної корогви 67 чоловік компанійців, – кожного року по 2010 рублів 20 коп., «покудова совсем умундировани будут»36837 Отримуючи риси, притаманні справжній гвардії, як то: впорядкованість, дисципліна, вишколеність, однорідний та помпезний вигляд, ННК зберігала традиційну, козацьку, внут8 рішню структуру, підкреслюючи цим, напевно, зв’язок із ком8 панійськими козацькими полками. Отже, гетьман, не порушу8 ючи військової структури українських збройних сил, затверд8 женої ще Петром ІІ, перетворював Надвірну компанійську ко8 рогву у неофіційну гетьманську гвардію, надаючи їй і належ8 них атрибутів. Коли саме була переобмундирована НКК залишається неві8 домим. Проте, мабуть, першою з компанійських команд НКК8 172 ви була переобмундирована надвірна команда («їздові»), що знаходилась при похідній ГВК гетьмана в Санкт8Петербурзі. Як і раніше вона отримала мундири геральдичних кольорів свого патрона. Так, з довідки ІІ Малоросійської колегії, ордером графа К.Г. Розумовського від 23 травня 1762 р. генеральному під8 скарбію Гудовичу, даним в Санкт8Петербурзі, повелено «для умундирувания по гусарски тринадцяти человек компанейцов тамо всё потребное не токмо для мундиру но и что надлежит к протчему всему гусарскому воинскому прибору исправить подрядом или покупкою за денги з скарбу малороссийского, и кои к тому вибранны и определени будут тех в гусарской мун8 дир переодет». Наскільки почесною була служба в цій гвар8 дійській команді вказує й те, що очолював її військовий това8 риш, полковий компанійський осавул Петро Канівський, представник привілейованої козацької шляхти. Вже 20 серпня він поданим таємному раднику генеральному підскарбію і ка8 валеру Гудовичу донесенням доповів про справляння ним гу8 сарського плаття 13 компанійцям, і приклав відомість, «скол8 ко на то умундирование гусарским платьем и конским убором употреблено денег»38. На жаль, відомість не дає детальних описів мундирних та амунічних речей, а містить лише скупий перелік витрачених на їх пошиття матеріалів, куплених готових речей тощо. Про8 те проведене ретельне дослідження з використанням низки іс8 торичних методів, передусім порівняльно8історичного та ана8 логій, а також вивчення деяких деталей біографії гетьмана дозволили спробувати реконструювати мундир гетьманської надвірної гусарської команди. Отримана картина несподівано показала, що нові мундири конструктивно та в системі поєднання мундирних та прибор8 ного кольорів були взоровані не на російських армійських і не на австрійських (угорських) і прусських, а на голштинських гусарських мундирах зразку 1760 – початку 1762 рр., близьких до прусських. Вибір гетьмана та осавула впав не випадково, на нашу думку, і може бути пояснений кількома факторами. Но8 173 вий государ, голштинський принц, постійно тримав К.Розу8 мовського біля себе, що могло б служити прикметою доброго ставлення до гетьмана. Він був призначений полковником лейб8гвардії Ізмайловського полку, отримав ще раніше голш8 тинський орден св. Анни. За доповіддю гетьмана обрано нових вищих чинів, старшини та полковників, внаслідок чого моло8 дий гетьман оточив себе надійною й вірною йому командою, що підтримувала та допомагала гетьману у реформуванні військової та соціально8політичної системи Гетьманщини. Без виборів пожалувані у стародубівські полковники голштинсь8 кий генерал8майор обер8гофкамер8інтендант, з чином російсь8 кого бригадира, а в гадяцькі – голштинський бригадир Крижа8 нівський, в чернігівські – випущений з гоф8фур’єрів в ар8 мійські полковники Мілорадович, генеральний підскарбій Ва8 силь Гудович з чином таємного радника й пожалуванням орде8 на св. Анни. Тоді ж Київ був повернутий у відомство гетьма8 на39. Нові жорсткі порядки, встановлені імператором за прусським уставом, підштовхнули і гетьмана навести лад в ук8 раїнських збройних силах. Тому не дивно, що гетьман обмун8 дирував свою гвардію за голштинським зразком. Більшість мундирних речей була виготовлена приватними місцевими російськими майстрами. Обмундирування рядових складали ківер, доломан, ментик, чакчіри, кушак, галстук, опанча, ботики, а також ташка і чапрак. За кількістю оздоблю8 ючих деталей мундир рядових компанійців відповідав скоріше офіцерському чину, ніж рядовому. За ківер правив мірлітон – поярковий ковпак висотою близь8 ко 6 вершків40, обшитий стамедом41, оснащений лопаттю на лі8 вому боці (яка обмотувалась навколо ковпака і вільно звисала, а в дії розмотувалася, утворюючи флюгер), обшитою навколо білою півшовковою тасьмою і прикрашеною на кінці та біля пе8 регину білими китицями. Доломан42 червоного тонкого сукна з невеликим сторчовим коміром і блакитними обшлагами, під8 битий крашениною. Перед доломана прикрашався п’ятьма ря8 дами дуже часто насаджених мідних посріблених ґудзиків та 16–18 рядами білих шовкових шнурів, з’єднаних гудзиками. 174 Причому, гудзики центрального ряду, на які запинався шнуро8 вими петлями доломан, були круглі, а решта – менші, пласкі. Ментик43 суконний блакитний, облямований по краю доброю чорною овчиною та підбитий крашениною, прикрашений, як і доломан, часто насадженими мідними посрібленими ґудзика8 ми в п’ять рядів і товстим білим шовковим шнуром в 12–14 ря8 дів. Ментик одягався в рукава тільки в холод. В решту ж часу накидався на ліве плече, кріплячись на лівому плечі білою пів8 шовковою тасьмою мірою в 1 аршин. Чакчіри44 суконні червоні, підшиті білим полотном та багато розшиті попереду фігурним білим шовковим шнуром. Для надання пружності й міцності доломан, ментик та чакчіри підкладалися в потрібних місцях клейонкою (проклеєним полотном). Чоботи гусарські (боти8 ки) висотою до середини литок, з чорної юхти, підшиті черво8 ною козлиною шкірою, з залізними гусарськими шпорами. Гал� стук (хустка) гусарський чорний креповий45 мірою у 2 аршина, який мабуть, кілька разів обхоплював шию. Кушак гусарський білий, з перехопленнями, напевне, із синього шовку (а можли8 во, синій з білими перехопленнями), із білими китицями на шнурах. Носився поверх доломана. Опанча армійська без рука8 вів, синього сукна, довжиною до середини литок, з виложеним коміром8каптуром. У плечах та спині підбита червоною кара8 зеєю46. Застібалась під шиєю великим гачком. Ташка47 гусарсь8 ка з юхтової шкіри, із кришкою, покритою блакитним сукном та обшитою по краях білою півшовковою тасьмою. В центрі викладувався вензель, на який ішло 5 аршинів гусарської чер8 воної тасьми. Це може вказувати на те, що зображався не імпе8 раторський вензель, а скоріше гетьманський, проте його вигляд залишається загадкою. Чапрак48 гусарський поверх сідла су8 конний блакитний, підшитий полотном, із довгими задніми кінцями. Обшивався по краю білою півшовковою тасьмою, можливо у 2 ряди, враховуючи, що на кожен чапрак виходило по 20,5 аршин тасьми, тобто вдвічі більше потрібного (як і у голштинських гусар). По кутах чапрака та на пістолетній оль8 стрі викладувалися вензелі, як на ташці49. Окрім гусарського мундира рядовим було пошито ще й у 175 якості позастройового мундиру козацькі сині «юпки»50, підши8 ті білим полотном, сині ж «кыреи»51, червоні шаровари та ко8 зацькі чоботи. Їх, напевне, компанійці мали носити поза стро8 єм та в довгих переїздах52. Окрім обмундирування для компанійців виготовили гу8 сарські кінські убори, карабіни, шаблі, пістолети й амуніцію: портупею, пантелер та ладунку з перев’язом. Їх особливості не застережено, тому можна вважати, що вони були голштинсь8 кого зразка, менш вірогідно – російського. Карабін висів на погонному перев’язі – панталері – через ліве плече. Через пра8 ве – ладівниця з юхтової шкіри. В пішому строю носили шаб8 лю із залізним ефесом, чорним грифом та чорними піхвами в залізній оправі. В кінному строю гусари мали попереду при сідлі ще й пістолет в ольстрі і бушмат. Осавулу Канівському справлено 2 ментика і 2 доломана, із нашитими посрібленими ґудзиками, як у рядових, 2 пари чак8 чір (1 пара одягу позастройова) і 1 чапрак як у рядових. Підк8 ладка пошитого плаття, як і решта несправлених мундирних і амунічних речей офіцерського зразка (окрім карабіна з панта8 лером, яких офіцери не мали) виготовлялися, напевне, за ок8 ремою статтею, можливо, власним коштом. Пояс, китиці, шнурки, вензелі та галуни мали бути срібними замість шовко8 вих, і викладалися, мабуть, за офіцерським зразком. Окрім запозичення голштинського (прусського) принципу поєднання мундирного та приборних кольорів, де колір шну8 рів і китиць мав відповідати кольору приборного металу, в но8 вопошитих одностроях суворо витримано гаму ліврейних, тобто гетьманських гербових кольорів: червоного, синього та білого, тому і весь приборний метал був мідним, посрібленим та залізним. Тим самим знаково вказувалася приналежність цієї надвірної компанійської команди до особистої геть8 манської служби. Подібні мундири, тільки зеленого з приборним червоним ко8 льорів (мундирні кольори компанійських полків) і, мабуть, з оздобленням із дешевших матеріалів отримала, напевне, і реш8 та особового складу НКК, бо в наявних документах немає зас8 176 тереження про різницю в справлянні мундирів для надвірних компанійських команд. Про зелені гусарські мундири у компа8 нійців НКК згадує А. Шафонський53. Новий щабель на шляху до перевтілення НКК у кінну гвар8 дію було взято у 1763 р., коли НКК була піддана рішучим кад8 ровим змінам, призваним підвищити в ній дисципліну, бойові та професійні якості. Восени в НКК нараховувалося 2 сотни8 ка, 1 писар, 4 курінних отамана, 22 подвійних товариша, 92 по8 одинкових, із яких половина, за повідомленням полкового осавула Петра Канівського, різними шляхами ухилялася від служби. Тому в жовтні Кирило Розумовський наказав гене8 ральному осавулу Журавці, за пропозицією Канівського (25 липня 1763 р.), учинити в НКК гусарам переогляд, зали8 шивши тільки найкращих, а «явившихся к службе малорос8 слих, старих заботних и кои укриваются и сами ищут сторон8 них посилок, чем би должную езду обминуть» звільнити від служби, а на їх місце прийняти в їздові компанійців, які слу8 жили в прусському поході в різних гусарських російських полках і «на собственних лошадях с конним гусарским убором а иние и со всеею амунициею пришли». До речі, жалування за службу в Сербському та Грузинському полках (з 1761 р.) ком8 панійці отримали лише в 1765 році54. Ще здатних до служби звільнених компанійців гетьман наказав генеральному осаву8 лу Скоропадському відіслати «в заднепрские места ко вмеще8 нию в полки компанейские». При цьому, як і раніше, в поїзд8 ках гетьмана супроводжувала надвірна команда їздових гусар. На початку 1764 р. при перебуванні гетьмана в Санкт8Петер8 бурзі вона нараховувала 10 рядових та полкового компанійсь8 кого хорунжого Василя Септухова55. Після ліквідації гетьманства, а з ним і ГВК, НКК залишила8 ся на кур’єрській службі в Глухові при новій центральній уста8 нові – Малоросійській колегії. На кінець 1765 р. в НКК налічу8 валося 125 чинів: полковий осавул, полковий хорунжий, 2 сот8 ника, 4 сотенних старшини, 5 курінних отаманів, 22 подвійних і 90 поодинкових. В 708х рр. більшість компанійців була відп8 равлена на поповнення легкокінних російських полків, а зали8 177 шені при Колегії 24 рядових із старшинами на початку 808х рр. були приєднані до Губернської штатної роти. Особиста надвір8 на команда гетьмана Розумовського отримала нового «патро8 на» в особі генерал8фельдмаршала, генерал8губернатора Мало8 росії та президента Малоросійської колегії, графа П.О.Рум’ян8 цева і була призначена до його похідної секретної канцелярії «для случающихся по оной разных употреблений»56. Джерела вказують на те, що мундир компанійців8гусарів залишався, принаймні в перший час, старого зразка як кольором, так і бу8 довою, і не був замінений новим російським штатним мунди8 ром зразка 1763 р. Але сама НКК, втративши могутнього пок8 ровителя, втратила і свій гвардійський статус і перейшла до рангу звичайних урядових служителів, через що і вимоги до її утримання знизились. Особливо ця тенденція окреслилась під час Російсько – турецької війни, коли головний наглядач в осо8 бі Рум’янцева знаходився на фронті. Хоча за даними полковни8 ка Київського полку О.О.Безбородька НКК залишалась спо8 ряджена гусарськими мундирами і в 708х рр. (підтвердження цьому нам знайти не вдалося – Є.С.) табель про особовий склад НКК за 1767 р. показує, що лише невелика частка особового складу НКК, включно зі старшиною, мала гусарський мундир, решта ж носила «полский» мундир, тобто козачого зразку; більшість компанійців не мала і вогнепальної зброї (не виклю8 чено, що для НКК8і досі не встигнули повністю виготовити ка8 рабіни та пістолети, а можливо і нові гусарські мундири). В на8 явних документах про розшук втікачів (1767, 1772 рр.) серед службового строю компанійців згадуються старі мундири, ко8 зацький одяг та цивільне вбрання: «кафтан зеленого сукна вес8 ма ветхой», киреї сукна синього, білою тасьмою обкладені, чер8 кеска синя, чоботи чорні, «шапка каплоухая синяя тёплая с бе8 лою опушкою» (клаповухий зимовий капелюх, малахай – Є.С.)57, шабля козацька58. Отже, надвірні гвардійці з ліквідацією гетьманства повернулися до свого дореформенного становища військових служителів, залишивши позаду зоряні часи своєї іс8 торії, що увійшли яскравою сторінкою в історію українського війська та поповнили культурний фонд української старовини. 178 1. Заруба В. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Укра8 їні в останній чверті XVII століття // Записки Наукового товариства Т.Шевченка. – Т. 225: Праці історично – філософської секції. – Львів, 1993. – С. 250; Історія Русів / Пер. І. Драча. – К.: Радянський пись8 менник, 1991.– С. 239. 2. Слабченко М.Е. Протокол отпускных писем за гетмана Апостола 1728 года. – Одесса, 1913. – С. 101; Слабченко М.Е. Центральные уч8 реждения Украины XVII – XVIII ст. – Одесса, 1918. – С. 45. 3. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАУК). – Ф.51. – Оп. 3. – Спр. 4498. – Арк. 5; Ф. 52. – Оп. 3. – Спр. 201. – Арк. 2–3, 6; Спр. 427. – Арк. 6; Ф.51. – Оп. 3. – Спр.10762.– Арк. 2–4; Спр. 10277. – Арк. 7, 8; Інститут рукопису На8 ціональної бібліотеки України ім. В. Вернадського. (далі – ІР НБУВ.). – Ф. 1. – Спр. 51201 (Лаз 8). – Арк. 25–26. 4. ЦДІАУК. – Ф.51. – 0п.3. – Спр. 11189. – Арк. 15; Спр. 11977. – Арк. 3–4; Ф. 269. – Оп. 1. – Спр. 1024. – Арк. 2–6. 5. Материалы для истории экономического, юридического и об8 щественного быта старой Малороссии, издаваемые под ред. Н.П. Ва8 силенка. – Вып. II: Экстракт из указов, инструкций и учреждений. Собрано в Правительствующем Сенате, по малороссийской експеди8 ции. 1786 года. – Чернигов, 1902. – С. 244–247. 6. ЦДІАУК. – Ф.269. – Оп. 1. – Спр. 824. – Арк. 3; Спр.1039. – Арк. 2; Спр. 1024. – Арк. 6; Спр.1439. – Арк. 4; Спр. 4412. – Арк.96; Ф.51. – Оп. 3. – Спр.12347. – Арк. 4–5, 11–13, 16, 19; Спр.15599. – Арк. 4–7. 7. ЦДІАУК. – Ф.269. – Оп.1. – Спр.1973. – Арк. 2; ф.51. – Оп.3. – Спр. 17572. – Арк.1. 8. ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.10277. – Арк.160; ф.269. – Оп.1. – Спр. 993. – Арк. 18, 120, 125. 9. Сукно – шерстяна тканина полотняного переплетіння (суров’я), на поверхні якої волокна шерстяної повсті настільки збиті, що закри8 вають проміжки нитками, надаючи тканині вид поярку. 10. Жупан (від лат. jupa) – польський каптан, у близькій спорідне8 ності з аналогічним одягом іранських племен на Кавказі – бешметом. 11. Білецький П. Український портретний живопис XVII – XVIII ст. – К.: Мистецтво, 1969. – С. 228, 237; ІР. НБУВ. – Ф.1. – Спр.70260. – Арк.17; ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп. 3. – Спр.10947. – 179 Арк.17; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К.: На8 укова думка, 1990. – Т. 1. – С. 203–205; Gutkowska8Rychlewska M. Historia ubiorow. – Wroclaw; Warszawa, 1968. – S. 503; Тананаева Л.И. Сарматский портрет. Из истории польского портрета эпохи ба8 рокко. – М.: Наука, 1979. – рис. 62, 87, 91, 89, 92; Стороженки: Фа8 мильный архив. – К., 1908. – Т. 6. – С. 208. 12. Ймовірно поширення цього одягу почалося активно після похо8 дів російсько8українського війська у перські провінції, Закавказзя та Крим у 20–308х рр., коли відбувалися тісніші контакти з степовим ко8 зацтвом, адигами (черкесами), татарами та іранськими народами. За будовою це є тип недовгого суконного кунтуша, подібного до пошире8 ної у донських, слобідських і запорізьких козаків черкески з відкидни8 ми рукавами кавказького (черкесо8осетинського) типу, головними оз8 наками якої були значна приталенність, короткополість та мішкува8 тість. Черкеска ідеально відповідала потребам легкого кіннотника, а також в пішому строю у військовому побуті, що й забезпечило їй по8 ширення серед більшості кавказьких, середньоазіатських народів і та8 тар, а через них і серед козаків. В Польщі в середині століття також от8 римала поширення серед шляхти та магнатів черкеська мода в конст8 руктивних особливостях та способі носіння кунтушів, включаючи і спосіб пов’язування поясів. З цим одягом можна зв’язати згадувані князем Кітовичем «чекмани» (чекман – кунтуш, пошитий татарським кроєм. Рос. «чекмень», з тюрк. «чепкен» – черкеска), що носились без відкидання рукавів на плечі. Мода на чекмани тривала до 17608х рр., коли в Польщі (а слід за нею і в Гетьманщині) настала мода на кунту8 ші з вузькими шалевими комірами контрастного кольору. До 508х рр. черкески зустрічалися як серед нижчих верств, так і шляхти. Польський кунтуш відзначався більшою довжиною, меншою приталенністю та менш широкою юбкою. З 508х років «кунтуш» в Гетьманщині набуває статус позастройового одягу. Від черкески він відрізнявся тим, що ані його довжина, ані колір, ані матеріал не виз8 началися ордерами і залежали від волі власника. Носити його стає привілеєм шляхти, вищих чинів українського війська. Тому К. Розу8 мовський після свого обрання наказав переробити кунтуші військо8 вих служителів на черкески, пошивши їх «суфтелнее и коротковато». 13. Крашенина – лощене фарбоване полотно саржевого переплетін8 180 ня (наявність на лицьовому боці тканини вузьких смуг (сарж), що йдуть знизу уверх направо). Завозилося з Росії. 14. Студенецкая Е.Н. Одежда народов Северного Кавказа. XVIII – XX вв. – М.: Наука, 1989. – С. 27, 28, 30, 39, рис. 1; Квітка8Основ’я8 ненко Г.Ф. Зібрання творів: У 7 т. – Т.7; Історичні, етнографічні, літе8 ратурно8публіцистичні статті, листи. – К.: Наук. думка, 1981. – С. 47, 86; Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринос8 лавской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьеви8 ча Коржа. – Одесса, 1842. – С. 28–29; Яворницький Д.І. Вказ. пр.– Т. 1. – С. 205–206; Kitowicz J. Opis obyczajow i zwyczajow za panowania Augusta III. – Wyd. drugie. – Petersburg; Mohylew. – 1855. – T. ІІІ. – S. 166–168, 177; Gutkowska8Rychlewska M. Вказ. пр. – S. 659, 868; рис. 651, 750, 751 а8с, 760 а, в; Планшет V; Дневник генерального хо8 ружаго Николая Ханенка (1727–1753) //Киевская старина (далі – КС) –1884. – № 10. – С. 102; 1885. – №7. – С. 177; 1886. – №7. – С. 306; ІР НБУВ.– Ф.І. – Спр. 155718 (Лаз 4/5). – Арк. 427; Словарь ма8 лорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским //КС. – 1984. – №9. – С.33; ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп. 3. – Спр.10947. –Арк.1; Бытовая малорусская обстановка в документах XVII – XVIII ст. //КС. – 1887. – №10. – С. 336 – 356. 15. Шафонский А. Черниговского наместничества топографичес8 кое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России. – К., 1851. – С.32; Kitowicz J. Opis obyczajow … – S. 162; Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа //Украинский народ в его прошлом и настоящем. – Пг., 1916. –Т. ІІ. – С. 593; Николаева Т.А. Украинская народная одежда. Среднее Под8 непровье. – К.: Наук. думка, 1987. – 43. 16. Археологія доби українського козацтва. – К., 1997. – С. 85; Ша8 фонский А. Вказ. пр.– С.33; Георги И.Г. Описание всех обитающих в Российском государстве народов и их житейских обрядов, обыкнове8 ний, одежд, жилищ, Верований и прочих достопамятностей.– СПб, 1799. – Ч. IV. – С. 343. 17. ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.19303. – Арк. 307; Ф.94. – Оп. 2. – Спр. 80. – Арк. 249–250; Gutkowska8Rychlewska M. Вказ. пр. – Планшет V; S. 521; Kitowicz J. Opis obyczajow … – S. 159–160; Познан8 ский Б. Одежда Малороссов //Тр. XII АС в Харькове. – М., 1905. – С. 181 189; Рігельман О.І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і ко8 заків узагалі, 1785 – 86 года. – К.: Либідь, 1994. – Рис. «Малороссий8 ский козацкий подпомощник». 18. ЦДІАУК. – Ф.269. – Оп.1. – Спр. 2140. – Арк.1–18. 19. Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломи8 ковским //КС. – 1984. – № 8. – С. 28; Шафонский А. Вказ. пр. – С. 68. 20. ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.15619. – Арк.1, 7. 21. ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр. 14978. – Арк.2; Спр.19063. – Арк. 6; Єремєєв І.С. Герби гетьманів України. –К.: УЦІММ8ПРЕС, 1998. – С. 50–51; Chamber’s Encyclopedia. – London, 1973. – Vol. 14. – P. 77; Gloger Z. Encyclopedia staropolska ilustrowana. – Warszawa, 1900. – T.1.– S. 124. 22. Опанча (з тур. «япондже») – верхній демісезонний одяг, що мав вигляд широкого довгого плаща без рукавів. Бурка – перс. берек, берк – сукно з верблюжої шерсті, повсть, а з тур. бурк – опанча, пошита з такої повсті. Недовгий повстяний плащ8 накидка з довгим ворсом на лицевому боці, яка накидувалася замість опанчі, краще за неї боронила від січної зброї. Здавна побутувала у іранців, кавказців, татар. 23. Короленко П.П. Материалы по истории войска Запорожского, извлечённые из дел Харьковского Исторического Архива //Сб. Харьковского историко8филологического общества. – Харьков, 1897. Т. 9. – С. 150; Георги И.Г. Вказ. пр. – С. 342–343; ЦДІАУК. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 10450. – Арк. 4. 24. Ладівниця – шкіряна сумка з відкидною кришкою та коробкою з отворами у 2–3 ряди для зберігання ладунків, яку носили на перев’8 язі через плече біля пояса, з правого боку, або ж на ремні портупеї. 25. Портупея – спорядження для носіння січної зброї. Складається з ременя і двох пасів для кріплення до піхв. 26. Позумент (галун) – вузька тасьма, виготовлена із золотих, сріб8 них, мідних чи із сплава металів високопробних ниток на шерстяній чи шовковій основі. Використовувався для обшивки предметів об8 мундирування і спорядження. 27. ЦДІАУК – Ф.54. – Оп. 3. – Спр. 5258. – Арк. 4–9; ІР. НБУВ.– Ф.І. – Спр. 53112 (Лаз 127). – Арк.299; спр. 155718 (Лаз 4/5). – Арк.427. 182 28. ЦДІАУК. – Ф. 94. – Оп.2. – Спр. 96 – Арк. 217; Ф.64. – Оп.1. – Спр. 58. – Арк. 551; Спр.576. – Арк. 223; Ф.763. – Оп.1. – Спр. 398. – Арк. 66–68. 29. Грезет – шовкова однотонна матерія з дрібним тканим візерунком. 30. Сокирко О. Рицарі другого сорту: найманці в «легітимному по8 рядку» Гетьманщини // Просемінарій. – 1999. – Вип. 3.– C. 78–79; ЦДІАУК. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 11389. – Арк. 11–13, 15, 16. 31. ЦДІАУК. – Ф.269. – Оп.1. – Спр. 3167. – Арк. 6–7. 32. «Погон» – скоба, пригвинчена з лівого бочка рушниці, до якої кріпився гак8карабін панталера (спеціальний перев’яз з карабіном, завішувався через ліве плече). 33. ЦДІАУК. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр.498. – Арк. 3; Ф. 269. – Оп. 1. – Спр. 3243. – Арк. 2, 3, 20. 34. ЦДІАК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр. 17572. – Арк.1. 35. Останні роки правління Розумовського, який намагався актив8 но розбудовувати інститути Гетьманщини, підіймаючи її на рівень європейських країн, виявилися також дуже плідними у військовій сфері, відзначившись зокрема реформуванням та масштабною уні8 фікацією зовнішніх атибутів військових інститутів Гетьманщини: одностроїв, озброєння та колективних відзнак, як у козацьких війсь8 ках, так і в найманих. Але, якщо консервативна козацька старшина, залишаючись вірною ідеалам лицарської шляхти, ставала час від ча8 су ініціатором корисних змін, призваних поліпшити та полегшити службу козаків з практичного боку, то гетьман мріяв «окультурити» українське військо, наслідуючи взірці передових європейських ар8 мій. Полем випробування в цьому напрямку стали підзвітні гетьма8 ну наймані військовослужбовці («гвардійці»), яких він бажав упо8 дібнити придворним гвардіям Росії й Польщі (тим паче, що, відсто8 явши фінансову самостійність Гетьманщини, гетьман міг вільно роз8 поряджатися витратами щодо підвладних йому військових інститу8 тів). В результаті реформ військовий однострій набував суворої рег8 ламентованості, підкреслював приналежність його носія не тільки до військової корпорації, а всередині її – до певної воїнської служби, спеціальності, як то: козацької (виборних та компанійських козаків), караульної жолдацької, кур’єрської8їздової, військової музики, арти8 лерійських служителів. 183 36. Зростання значення гусар припадає на початок 17608х рр., по за8 кінченню 78річної війни, в якій знов повернулись до масової атаки флангів з січною зброєю, в першу чергу в прусській армії, що і забез8 печило їй перемоги. Майже у всіх крупних арміях з’являються і почи8 нають швидко зростати полки легкої кавалерії. Не оминув цей процес і голштинський корпус Петра ІІІ, в новостворені гусарські полки яко8 го було навербовано багато українців. Свідком цього, а можливо і спі8 вучасником був і Кирило Розумовський, що не могло не відбитися на векторі його реформ в українському війську. На користь обрання са8 ме гусарського строю зіграло, на мою думку, і те, що в Польщі надвір8 ні корогви королів, магнатів та гетьманів також складалися того часу з легкої кавалерії: улан та гусарів, де до них висувалися передусім ви8 моги швидкості та мобільності, особливо потрібні при оперативному виконанні доручень, при супроводі гетьмана на полюванні тощо. 37. Струкевич О. Кирило Розумовський //Історія України в особах: Козаччина. – К.: Україна, 2000. – С. 255; ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп. 3. – Спр. 16919. – Арк. 2–3, 4; Спр. 17852. – Арк.5; Голыженков И., Степа8 нов Б. Европейский солдат за 300 лет (1618 – 1918). Энциклопедия военного костюма. – М.: Изографус, ЭКСМО8Пресс, 2001. – C. 12; Беспалов А. Армия Петра ІІІ. 1755–1762. Голштинский корпус в Рос8 сии. – М., 2003. – С. 34, 68. Kitowicz J. Opis obyczajow… – T. ІІІ. – S. 22. 38. ЦДІАУК. – Ф. 51. – Оп.3. – Спр. 9417. – Арк. 12. 39. Рігельман О.І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі, 1785 – 86 года / Вст. ст., упор. та примітки П.М. Саса, В.О. Щербака. – К.: Либідь, 1994. – С. 670; Струкевич О. Кирило Ро8 зумовський //Історія України в особах: Козаччина. – К.: Україна, 2000. – С. 252, 258. 40. вершок = 1,5 дюйма = 4,45 см; аршин = 16 вершків = 71,12 см 41. Стамед –цупка шерстяна косонитна тканина полотняного пле8 тіння, схожа на грубе сукно. 42. Доломан – гусарський мундир короткого обтяжного крою, роз8 шитий на грудях, рукавах і спині фігурними шнурами – бранденбур8 ками. Застібався щільно від шиї до пояса, підперезувався гарусним кушаком, або поясом з поперечними перехопленнями. 43. Ментик – гусарська куртка без коміра, облямована хутром, ви8 сіла на лівому плечі за допомогою шнурів. 184 44. Чакчіри – кавалерійськи брюки (рейтузи), що носились особо8 вим складом гусар. Розшивалися шнурами складного візерунчатого рисунка. 45. Креп – тонка шовкова або вовняна тканина, що має шероховату поверхню. 46. Каразея – шерстяна тканина грубої виробки, разріженої фактури. 47. Ташка (фр. tache – сумка) – плоска шкіряна сумка, покрита на кришці сукном. Її госили на 38х пасках, пристібнутих до поясної пор8 тупеї. 48. Чапрак (вальтрап)– сукона чи шкіряна покришка поверх сід8 ла чи пітника для запобігання від пилу і дощу, служив і у якості прикраси. 49. ЦДІАУК. – Ф. 51. – Оп.3. – Спр. 9417. – Арк.13–16; Висковатов А.В. Историческое описание одежды и вооружения российских войск с рисунками, составленное по высочайшему повелению. – СПб. – 28е изд. – СПб., 1899. – Т. 3. – С. 23, 57–59, 133–135, рис. 468, 469; Прус8 ские гусары армии Фридриха Великого // Воин. – 2001. – №1. – С. 9–11; Глинка В.М. Русский военный костюм XVIII – начала XIX ве8 ка. Альбом. – Л.: Художник РСФСР, 1988. – С. 35. 50. Під назвою «юпки» у XVIII ст. фігурують короткополі спідні каптани і суконні свитки із сторчовим коміром, пошиті до стану, з до8 мотканого тонкого, зазвичай фарбованого, сукна, що підтверджуєть8 ся і писемними джерелами 51. Кирея (з тур.) – верхній довгий й широкий суконний непідби8 тий плащ прямого крою з рукавами, з малим сторчовим коміром та пришитим великим виложистим коміром; «кобеняк» – тур. «капа8 нак», кирг. «кебанак» – плащ8дощовик, кирея з відлогої, з широкими рукавами, свуженими к кінцям. Під згаданими «киреями» могли та8 кож розумітися власне не киреї (кобеняки, опанчі), а козацькі черкес8 ки. Ця плутанина могла бути викликана необізнаністю писаря та оса8 вула з точною термінологією, що споглядається і в інших документах, посланих з канцелярії Надвірної корогви. Проте в цьому випадку во8 ни мали б підбиватися крашениною та полотном, про що не згадуєть8 ся у Відомості. Киреї ж зазвичай нічим не підбивалися. Тому цей ва8 ріант більш вірогідний. 52. Словник української мови. – К.: Наук. думка, 1973. – Т. 4. – С. 185 152; 1980. – Т. 11. – С. 615; Познанский Б. Одежда Малороссов // Труды XII АС в Харькове. – М., 1905. – С. 184; ЦДІАУК. – Ф.64. – Оп.1. – Спр.580. – Арк.119; Николаева Т.А. Вказ. пр. – С. 55; Kitowicz J. Opis obyczajow… – T. ІІІ. – S.30, 174; Георги И.Г. Вказ. пр. – Ч. IV.– С. 342. 53. Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломи8 ковским //КС. – 1984. – № 8. – С. 28; Шафонский А. Вказ. пр. – С. 69. 54. ЦДІАУК. – Ф. 54. – Оп.3. – Спр.527. – Арк.1. 55. ЦДІАУК. – Ф. 51. – Оп.3. – Спр.17852 – Арк. 2, 3, 5, 9, 10; Ф. 54. – Оп.3. – Спр. 526. – Арк.1. 56. ЦДІАУК. –Ф.51. – Оп.3. – Спр.20067. – Арк.102; спр. 9417. – Арк. 12; Доклад гр. П.А. Румянцева Императрице Екатерине II 1781 года //КС. – 1884. – №12. – С. 701; Шафонский А. Вказ. пр. – С. 69. 57. підшитий овчиною малахай, капелюх з лопатями8навушника8 ми, що опускалися на потилицю і вуха; подібними до нього були польська «капуза» або завірюха та литовська «аплеуха». 58. Краткая летопись Малой России В.Рубана. – СПб., 1777. – С. XIX; ЦДІАУК. – Ф. 763. – Оп. 1. – Спр. 209. – Арк. 8–11; Ф. 64. – Оп.1. – Спр.576. – Арк. 65; ф.54. – Оп.3. – Спр. 6732. – Арк.2; Gloger Z. Encyclopedia staropolska ilustrowana. – Warszawa, 1900. – T.1. – S. 263, 266. Eugene Slavutych UNIFORM OF THE NADWIRNA COMPANIISKA COROGUAOF THE HETMAN K. ROZUMOVSKY The present paper is dedicated to the development of the uniC form of the «Nadwirna companiiska corogua», the mercenary mounted courier crew, «guard», which serviced to the governC ment of Cossack Hetmanate, during the governing of the hetC man K. Rozumovsky.

Однострої Надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського

Institution

Ähnliche Einträge