Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності

Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності

Зона відчуження, що розташована на півночі Київської області України, утворилась в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. Її площа складає 36545 тис. га. Периметр її кордону сягає 223,5 км, з яких 34 км проходять по ко...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2004
Main Author: Барановська, Н.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2004
Series:Історико-географічні дослідження в Україні
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53823
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності / Н. Барановська // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 186-210. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-53823
record_format dspace
spelling irk-123456789-538232014-01-29T03:11:01Z Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності Барановська, Н. Зона відчуження, що розташована на півночі Київської області України, утворилась в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. Її площа складає 36545 тис. га. Периметр її кордону сягає 223,5 км, з яких 34 км проходять по кордону з Білоруссю. Тут розташовано 76 населених пунктів, в тому числі міста Чорнобиль, Прип’ять та залізнична станція Янів, з яких було евакуйоване населення. Понад 90 тис. жителів мальовничого Полісся назавжди залишили свої домівки. За минулі роки Зона стала об’єктом активного наукового дослідження представниками різних галузей знання, в тому числі й силами зарубіжних дослідників. Тут розташовано ЧАЕС, колектив якої веде роботи із виведення станції з експлуатації та утримання укриття над зруйнованим 4-м енергоблоком в безпечному стані. Alienation zone, situated on the north of Kyiv region (Ukraine), was appeared as the result of radioactive pollution of the territory after the accident on the 4th power-generating unit of Chernobyl nuclear power-station in 26th of April, 1986. Its area amounts to 36545 thousands hectares. Around the periphery it has 223.5 km, 34 of which is gone along Byelorussian border. There are 76 settlements in this area, such as Chornobyl, Prypyat and railway station Yaniv from which the whole population was evacuated. Above 90 thousands inhabitants of picturesque Polissya left their homes forever. During last few years the zone has become the object of research study for representatives of different branches of science, including foreign scientists. Chernobyl nuclear power station is also situated in the alienation zone. Its staff works at deactivating of power station, as well as looking after secure state of the cover above the blasted 4th power-generating unit. 2004 Article Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності / Н. Барановська // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 186-210. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53823 Чорнобиль (341.223) (4/9) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Зона відчуження, що розташована на півночі Київської області України, утворилась в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. Її площа складає 36545 тис. га. Периметр її кордону сягає 223,5 км, з яких 34 км проходять по кордону з Білоруссю. Тут розташовано 76 населених пунктів, в тому числі міста Чорнобиль, Прип’ять та залізнична станція Янів, з яких було евакуйоване населення. Понад 90 тис. жителів мальовничого Полісся назавжди залишили свої домівки. За минулі роки Зона стала об’єктом активного наукового дослідження представниками різних галузей знання, в тому числі й силами зарубіжних дослідників. Тут розташовано ЧАЕС, колектив якої веде роботи із виведення станції з експлуатації та утримання укриття над зруйнованим 4-м енергоблоком в безпечному стані.
format Article
author Барановська, Н.
spellingShingle Барановська, Н.
Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet Барановська, Н.
author_sort Барановська, Н.
title Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
title_short Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
title_full Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
title_fullStr Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
title_full_unstemmed Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
title_sort чорнобильська зона відчуження – явище сучасності
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2004
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53823
citation_txt Чорнобильська зона відчуження – явище сучасності / Н. Барановська // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 186-210. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv AT baranovsʹkan čornobilʹsʹkazonavídčužennââviŝesučasností
first_indexed 2025-07-05T05:15:14Z
last_indexed 2025-07-05T05:15:14Z
_version_ 1836782731271340032
fulltext 186 УДК Чорнобиль (341.223) (4/9) Наталія Барановська ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ – ЯВИЩЕ СУЧАСНОСТІ Зона відчуження, що розташована на півночі Київської обC ласті України, утворилась в результаті радіоактивного забC руднення території після аварії на 4Cму енергоблоці ЧорноC бильської АЕС 26 квітня 1986 р. Її площа складає 36545 тис. га. Периметр її кордону сягає 223,5 км, з яких 34 км проходять по кордону з Білоруссю. Тут розташовано 76 населених пунктів, в тому числі міста Чорнобиль, Прип’C ять та залізнична станція Янів, з яких було евакуйоване наC селення. Понад 90 тис. жителів мальовничого Полісся назавC жди залишили свої домівки. За минулі роки Зона стала об’C єктом активного наукового дослідження представниками різних галузей знання, в тому числі й силами зарубіжних дослідників. Тут розташовано ЧАЕС, колектив якої веде роC боти із виведення станції з експлуатації та утримання укритC тя над зруйнованим 4Cм енергоблоком в безпечному стані. Н адмірно бурхливий розвиток атомної енергетики в світі та колишньому СРСР в другій половині ХХ сто8 ліття закономірно містив в собі можливості якихось екстремальних ситуацій і зокрема, аварій. Розробники реак8 торів для атомних електростанцій та проектувальники АЕС закладали в свої проекти, з метою їх упередження, такі понят8 тя як «проектна аварія», «максимальна проектна аварія». Проте те, що сталося на 48му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції у квітні 1986 р. кваліфікувалось фа8 хівцями як «запроектна гіпотетична аварія», тобто така, яку навіть не передбачали. В ході проектування АЕС нормативними документами з ра8 діаційної безпеки і санітарного контролю території її впливу визначалась так звана санітарна захисна зона, яку в ході про8 187 ектування станції було розраховано в межах трьох кілометрів навколо ЧАЕС. Внаслідок однієї з найтяжчих трагедій у багатовіковій історії українського народу і найбільших техногенних аварій ХХ сто8 ліття утворилась зона радіоактивного забруднення, яка на по8 чатковому етапі визначалась як 308ти кілометрова зона, а пізні8 ше, після вивчення конкретної ситуації із забрудненням тери8 торій після аварії, враховуючи вплив викидів об’єкта «Укрит8 тя» на навколишнє середовище та, згідно досліджень, проведе8 них спеціалістами Інституту біофізики Міністерства охорони здоров’я, Державним санітарним наглядом України було зат8 верджено 108ти кілометрову зону особливої радіаційної небез8 пеки, а 308ти кілометрова зона набула статусу Чорнобильської зони відчуження з складною лінією її кордону, що визначаєть8 ся конкретними рівнями забруднення. Периметр її сягає 223,5 км, з яких 34 км проходять по кордону з Білоруссю. В цю зону лиха потрапило близько 36545 тис. га найбільш густо заселених українських земель, де проходило формуван8 ня українського етносу, відбувалися важливі державотворчі процеси та проходило буденне життя багатьох поколінь, пам’ять про які залишилась в археологічних, історичних, архі8 тектурних пам’ятках, які відбивають духовний світ і рівень ци8 вілізованості народу, що століттями мешкав на цих територі8 ях. Понад 90 тисяч жителів мальовничого Полісся назавжди залишили свої домівки. Проблемами зони спочатку займалося виробниче об’єднан8 ня «Комбінат», яке було створене в 1986 р. для ліквідації нас8 лідків аварії загальносоюзним міністерством, яке займалися питаннями ядерної зброї та атомної енергетики – Мінсередма8 шем, а пізніше – його правонаступник – науково8виробниче об’єднання (НВО) «Прип’ять»1. За радянських часів проблеми, які виникли після чорно8 бильської катастрофи, вирішувалися на підставі постанов та розпоряджень ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, наказів мініс8 терств та відомств, які мали грифи «таємно» і тому подібне. Аналогічні рішення приймались і в УРСР. 188 На законодавчому рівні оформлення статусу зони почалося у 1991 р., коли було прийнято закони Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд8 нення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (27 лютого 1991 р.) та «Про статус і соціальний захист громадян, які пос8 траждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (28 лютого 1991 р.), до яких неодноразово вносились зміни і доповнення. Зокрема з метою уточнення та вдосконалення цих законодав8 чих актів, були прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 2458р, від 12 січня 1993 року № 178р, від 27 січня 1995 p. № 378р та постанови Кабіне8 ту Міністрів України від 25 березня 1993 року № 217, від 29 серпня 1994 року № 600, від 14 вересня 1994 року № 639, від 26 жовтня 2000 року № 1610 та ін. В результаті склалась система районування, яка визначила чотири зони залежно від рівня забрудненості: зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення у 1986 р.; зона безумовного (обов’язкового) відселення – територія що зазнала інтенсив8 ного забруднення довго живучими радіонуклідами; зона га8 рантованого добровільного відселення та зона посиленого ра8 діоекологічного контролю. Таким чином склалось таке уні8 кальне явище сучасності як Чорнобильська зона відчуження2. До переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоак8 тивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи включено 76 населених пунктів зони відчуження, що розташо8 вані на території Київської (Чорнобильський та Поліський р8 ни) та Житомирської (Народицький та Овруцький р8ни) об8 ластей, в тому числі міста Чорнобиль, Прип’ять та залізнична станція Янів. Так, з Народицького району Житомирської об8 ласті до переліку потрапили села Довгий Ліс, Мотилі, Нове Шарне та Омельники. З Овруцького району – села Деркачі, Журба та Липські Романи. Найбільше населених пунктів – 58 – опинились в зоні відчу8 ження з Чорнобильського району Київської області. Це – села Андріївка, Бенівка, Бички, Буда, Буряківка, Глинка, Городище, Городчан, Залісся, Замошня, Запілля, Зимовище, Новошепе8 189 личі, Опачичі, Оташів, Паришів, Плютовище, Річиця, Роз’їжд8 же, Розсоха, Рудня8Вересня, Рудня8Іллінецька, Рудьки, Іва8 нівка, Стара Красниця, Іллінці, Старі Шепеличі, Старосілля, Кам’янка, Стечанка, Копачі, Теремці, Корогод, Терехів, Коцю8 бинське, Товстий Ліс, Кошарівка, Усів, Кошівка, Хутір Золот8 ніїв, Красне (Машівська с/р), Чапаєвка, Красне (Товстоліська с/р), Черевач, Крива Гора, Чистогалівка, Купувате, Ладижичі, с8ще Чорнобиль82, Лелів, Ямпіль, Машеве, Нова Красниця, Новосілки. Серед сіл Поліського району Київської області, що опини8 лись в межах Зони відчуження – Бобер, Володимирівка, Бови8 ще, Кливини, Варовичі, Ковшилівка, Весняне, Лісництво Яко8 вецьке, Вільшанка, Луб’янка та Стара Рудня3. На вимогу Адміністрації Ядерного регулювання, статус і розміри санітарної захисної зони у 1997 р. переглядалися, зно8 ву бути узгоджені й затверджені, зокрема, в адміністрації Ки8 ївської області та багатьох інших державних структурах. Та8 ким чином у 1998 р. було уточнено межі Зони відчуження. Одним з найважливіших завдань, що стояли перед держав8 ними структурами України у зв’язку з аварією на ЧАЕС, була необхідність оперативно евакуювати населення з територій, що зазнали забруднення в резільтаті вибуху на ЧАЕС, органі8 зувати их розміщення, забезпечити необхідними засобами для існування. Цей захід став першим кроком до формування Зо8 ни відчуження. Першими довелося пережити евакуацію, як думалося – ли8 ше на кілька днів – мешканцям м.Прип’ять, де жили працівни8 ки станції. Рівні радіації в місті на 27 квітня в окремих точках становили сотні міліренген на годину. І хоча автотранспорт для евакуації населення був готовий ще зночі, повідомлення про рішення про проведення цього заходу у другій половині дня Урядовою комісією було зроблено о 7 год. ранку, а сама евакуація почалася лише о 14 год. Паралельно з евакуацією населення Прип’яті, звідки було вивезено 49360 чоловік, пройшла також евакуація працівників залізничної станції Янів, розташованої поруч (відповідно 254 чол.). 190 Оскільки повного і абсолютно достовірного знання про си8 туацію, що склалась на майданчику ЧАЕС та прилеглих тери8 торіях на початковому етапі не було, а воно накопичувалось з часом, завдячуючи зусиллям військових, які практично пер8 шими прибули на місце аварії, та працівникам станції, які не залишили свого робочого місця, евакуація населення з забруд8 нених територій розтяглась в часі. Так, в наступні після аварії дні, у зв’язку з уточненням радіаційної обстановки, виникла необхідність в продовженні евакуації населення вже в межах 108и кілометрової зони, в яку потрапили села Семиходи, Ко8 пачі та Шепеличі. За добу – з 2 до 3 травня звідси було виве8 зено10 тис. чоловік. Коло території, рівень забрудненості якої вимагав евакуації населення, 4 травня було розширене вже до 30 км. З 4 до 7 травня змушені були виїхати з своїх рідних домівок мешкан8 ці ще 59 населених пунктів України та Білорусі. Але на цьому процес евакуації населення з забруднених територій не закін8 чився. По мірі накопичення інформації про масштаби аварії та її вплив на стан навколишнього середовища, усвідомлення не8 безпеки для населення прилеглих до ЧАЕС територій, продов8 жувався процес вивезення населення на так звані чисті тери8 торії. Так, за період з 14 травня до 16 серпня 1986 р. було до8 датково евакуйовано ще населення з 15 населених пунктів в т.ч. з 8 – Київської області, та 7 – Житомирської. З роками склалась нова проблема навколо переселення із забруднених районів. Катастрофа забувається, й жителі заб8 руднених районів, які ще три роки тому хотіли переселитися (а таких було близько 80%), сьогодні вже з ряду причин не ба8 жають змінювати місце проживання. Серед цих причин – вже сформована звичка до ситуації, що склалась. Крім того, сам акт переселення, за досвідом переселенців, виявляється надто важким через руйнацію звичайного уявлення про життя. Соці8 альне самопочуття переселенців виявилося удвічі гірше за їх8 ній стан здоров’я. Тому люди намагаються або не виїжджати на нові місця взагалі, або навіть повертаються до своїх домі8 вок. Хоча в зоні відчуження заборонено проживання сімей, з 191 різних причин вони сюди повертаються. В Чорнобилі у своїх власних будинках проживає понад 200 сімей, а у 308кілометро8 вій зоні (за даними Адміністрації зони відчуження і зони безу8 мовного (обов’язкового) відселення), – близько шестисот лю8 дей, які одержали назву «самоселів»4. Хоча ситуація на забруднених територіях визначається За8 коном України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катас8 трофи», прийнятому ще у 1991 р., у зв’язку з порушенням ви8 мог щодо заборони постійного проживання населення в зоні відчуження, 9 лютого 1993 р. Уряд прийняв постанову (№ 888р), але без визначення терміну виконання завдань пересе8 лення людей та надання можливостей його фінансування, що не сприяло вирішенню проблеми. Тому 19 липня 1999 р. Кабі8 нет Міністрів України видав розпорядження № 6908р про не8 обхідність дотримання вимог заборони проживання в зоні. На думку депутата Верховної Ради України Івана Кірімова, подіб8 ний урядовий документ варто було прийняти тринадцять ро8 ків тому, коли за «колючкою» з’явилися перші самосели. У цьому документі, як і в попередньому, поставлено завдан8 ня: Київській облдержадміністрації разом з Міністерством надзвичайних ситуацій протягом 1999–2000 років вирішити питання по забезпеченню житлом громадян, які у 1986 р. були евакуйовані у встановленому порядку із зони відчуження, але за місцем евакуації не забезпечені житлом, та повернулися піс8 ля евакуації до цієї зони і мають правові підстави для отри8 мання житла. Проте досягнення запрограмованого результату малоймовірне через складну економічну ситуацію та немож8 ливість виконання на місцях попередніх нормативних доку8 ментів, пов’язаних з переселенням самітніх громадян, оскіль8 ки поставлено завдання виходити з того, що жила площа нада8 них житлових будинків (квартир) повинна бути не менше зай8 маної до переселення, але не більше існуючої норми виділення житлової площі на одну людину. Але ж відомо, що в селах бу8 динків, які б мали площу 13,65 м. кв. ніколи не будувалися. Виходячи з цього, та ряду інших факторів, можна вважати що 192 розпорядження № 690, як і усі попередні щодо забезпечення житлом мешканців зони відчуження не буде виконане найб8 лижчим часом. Всього ж у зоні в різні роки проживало до 800 чол. (в основ8 ному похилого віку), які, кожен з своїх причин, повернулися до рідних домівок. У 1999 р. тут мешкало трохи більше 600 чол. Звичайно, їх побут у таких умовах далекий від нормаль8 ного. Їм доводиться долати багато незручностей. Щоб якось полегшити важку долю самоселів, крім адміністрації і праців8 ників Зони, до них у гості навідуються представники різних міжнародних організацій. Зокрема, найбільш частими відвіду8 вачами тут стали священнослужителі різних вірувань і спові8 дань. Так, напередодні шостої річниці трагедії до ліквідаторів та самоселів вшосте приїхав пастор Джордж Джонс з міста Лінчберга (штат Верджинія, США), який уперше побував тут скоро після аварії. Він привозив медикаменти, медичне облад8 нання й предмети та атрибутику духовного змісту, релігійну літературу. Пастор побажав, щоб усі, хто працює і мешкає у зо8 ні, увірували в Бога й старанно працювали на своє благо Чле8 ни релігійних общин методистів та християн м. Галесбурга (США, штат Мічіган), опікувалися самоселами у зоні відчу8 ження ЧАЕС, зокрема мешканцями села Опачичі5. Управління цією радіаційно небезпечною територією здійс8 нює Адміністрація зони відчуження (АЗВ), утвореної у 1991 р., яка розташована у м. Чорнобилі. Вона є структурним підрозділом МНС України і забезпечує життєдіяльність зони та вирішення соціальних, економічних проблем, організовує науково – технічні і дослідницькі роботи, здійснює радіацій8 ний моніторинг, дезактивацію і захоронення радіоактивних відходів. Підпорядкованість, межі та загальна площа Зони протягом часу зазнали змін, а отже зазнавали змін і функції Адміністрації. Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.91 № 374 «Питання Адміністрації 193 зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними постано8 вою Кабінету Міністрів України від 29.01.96 № 134, було уточ8 нено функції Адміністрації зони відчуження. В серпні 1998 ро8 ку було уточнено межі зони та функції, що на неї покладалися. Станом на 2000 р. в зоні працювало близько 14 тисяч чоло8 вік, з них 5,3 тис. – на 24 підприємствах, підпорядкованих МНС, на Чорнобильській АЕС – близько 6,2 тис., в МНТЦ і на об’єкті «Укриття» – близько тисячі чоловік6. На оновлену Адміністрацію зони покладалося завдання ор8 ганізації та координації всіх заходів тут – на території, з насе8 лених пунктів якої повністю відселені жителі і припинена, у зв’язку з цим, дія відповідних рад: вирішення питань фінансу8 вання, заходів охорони громадського порядку і здоров’я персо8 налу, який працює на цих територіях, захисту наукових і еко8 номічних інтересів держави. На Адміністрацію також покла8 далась відповідальність за оперативне, повне і об’єктивне ін8 формування населення про екологічний стан у цій зоні. Територія Зони відчуження становить певну проблему для бюджету держави. Серед основних завдань, що покладалися на Адміністрацію, поряд з науково8технічними і господарсь8 кими, були й завдання соціально8економічного характеру, зок8 рема, вирішення питань фінансування всіх заходів з ліквідації наслідків аварії. Так, нею готувалися і подавалися на затверд8 ження до МНС України пропозиції про обсяги фінансування та розподіл коштів, що виділялися на виробничо8господарсь8 ку діяльність, капітальне будівництво, вжиття заходів для створення безпечних умов праці, здійснювався контроль за ефективністю їх використання 7. На рівень можливостей впливу Адміністрації зони відчу8 ження на розв’язання соціальних проблем, вплинула її черго8 ва реорганізація – перетворення на державний департамент, що одержав статус урядового органу державного управління, що діє у складі цього Міністерства 8. Певним кроком до вирішення соціальних проблем зони та її мешканців стала розробка програми соціально8економічного 194 відродження населених пунктів зони безумовного (обов’язко8 вого) відселення, в яких залишилися проживати жителя, де дозове навантаження менше 5,0 мЗв9. Специфічні умови роботи в зоні відчуження позначалися на матеріальному забезпеченні працюючих там людей. Відповід8 но до статей 39 і 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону України від 6 червня 1996 ро8 ку, Кабінет Міністрів України 30 червня 1998 р. прийняв пос8 танову № 982 «Про доплати і компенсації особам, які працю8 ють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) від8 селення після повного відселення жителів», яка діяла у період з 1 липня 1998 р. до 1 січня 2000, і яку змінила аналогічна пос8 танова Кабінету Міністрів № 223 від 27 лютого 2000 р. Надзвичайно важливим напрямком діяльності АЗВ є конт8 роль за станом екології і, зокрема, у зв’язку з величезною кіль8 кістю радіоактивних відходів (РАВ), зосереджених в Зоні. У зоні проводиться спостереження (моніторинг) за пересуван8 ням і накопиченням нуклідів, для чого ще у 1988 році було введено до дії автоматизовану систему радіаційного контролю стану зони відчуження. Щоб унеможливити забруднення нук8 лідами річки Прип’яті, на ній споруджені польдерна система і захисна дамба довжиною 11 км. Велика увага приділяється вирішенню проблеми захоронен8 ня і переробки РАВ. З метою кардинального вирішення проб8 леми радіоактивних відходів у Зоні відчуження ЧАЕС споруд8 жується одне з найбільших сховищ – комплекс захоронення РАВ під кодовою назвою «Вектор». До кінця 1998 року на йо8 го спорудження мало бути виділено близько шести мільйонів гривень, а вартість першої черги в цілому сягає 65 млн. На «Векторі» захоронюватимуться тверді радіоактивні відходи 1 та ІІ груп активності, що містять радіонукліди з періодом на8 піврозпаду не більше 30 років. Передбачено, що цей комплекс переробить протягом 30 років приблизно 3 млн.куб.м відходів при щорічному завантаженні до 100 тис.куб.м. Велися роботи з введення в експлуатацію першої черги цього комплексу, в 195 якому передбачається захоронення РАВ в обсязі понад 500 тис. куб. м. Реалізація Адміністрацією зони відчуження державної полі8 тики з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і захоронення радіоактивних відходів потребує великих бюд8 жетних коштів. Тому Україна сподівалась на допомогу всього світового співтовариства і залучення фінансових ресурсів на чорнобильські проекти із8за закордону. Організацією міжнародної співпраці в розв’язанні проблем чорнобильської зони займалися чимало державних вико8 навських структур, але провідне місце у цій справі, безумовно, належало Мінчорнобилю України та його структурному під8 розділу – Адміністрації зони відчуження. Так, влітку 1993 ро8 ку завдяки їх сприянню консорціумом британських організа8 цій «Ей – І – Ей Текнолоджи», «Дизайн Групп Партнершип» і «Каррі та Браун» було завершено роботу «Стратегія ліквідації наслідків Чорнобильської аварії: Очистка й дезактивація на території України після Чорнобильської аварії», яку започат8 ковано на виконання протоколу, датованого лютим 1992 р., при фінансовій підтримці фонду «Ноу8Хау» Міністерства за8 кордонних справ Великобританії10. У жовтні 1991 р. тут на виконання Угоди про проведення між8 народних досліджень наслідків аварії на ЧАЕС між МАГАТЕ, СРСР, БРСР і УРСР, було створено директорат Чорнобильсь8 кого центру міжнародних досліджень11. Після підписання в Брюсселі 23 червня 1992 р. «Генеральної угоди про міжнародне співробітництво з проблеми ліквідації наслідків чорнобильсь8 кої аварії» між МАГАТЕ і країнами СНД відбулося остаточне становлення Чорнобильського центру міжнародних досліджень – ЧЦМД. Цей центр мав у своєму розпорядженні лабораторну базу, оснащену вимірювальною апаратурою, наданою країнами – учасницями міжнародних дослідницьких проектів, та поліго8 ни, розміщені в зоні відчуження ЧАЕС. Лише через рік після створення Чорнобильського центру міжнародних досліджень і значних зусиль, спрямованих на об8 говорення, планування, ознайомлення з його діяльністю, по8 196 чалася спільна праця зарубіжних й українських науковців. Першими у зону приїхали по лінії ЄС група італійців на чолі з Марією Бейлі, ірландські та німецькі вчені. Їх цікавила в ос8 новному міграція радіонуклідів у грунті, контрзаходи в лісовій радіоекології. Результатом ії досліджень мало стати вироблен8 ня рекомендацій контрзаходів щодо забруднених грунтів й ін8 ших природних об’єктів12. Фінансування робіт лабораторії КЄС відділу міжнародних досліджень НВО «Прип’ять» здійснювалося за рахунок части8 ни коштів проектів Комісії Європейського співробітництва, які закінчувалися у 1996 р., а координувалися – представника8 ми генерального директорату КЄС. З 1992 до 1995р. в НТЦ НВО «Прип’ять» велися науково8 дослідні роботи по 8 міжнародних проектах, у тому числі і по лінії лабораторії Комісії Європейського співтовариства відді8 лу міжнародних досліджень Науково8виробничого об’єднан8 ня. Проте науковці, зайняті на виконанні цих проектів, скар8 жилися, що не відчувають зацікавленості НВО в результатах їх роботи13, що в цілому можна зрозуміти, оскільки Об’єднан8 ня відповідало за вирішення конкретних виробничих завдань. Станом на 1994 рік у зоні проводилися дослідження по шес8 ти міжнародних проектах КЄС та по одному проекту МАГАТЕ. Внаслідок чергової трансформації ЧЦМД одержав назву «Чорнобильський державний науково8технічний центр міжнародних досліджень», у структурі якого було 10 науково8 дослідних лабораторій та п’ять відділів. Серед структур, з яки8 ми співпрацював центр були наукові заклади Росії – Інститут сільськогосподарської радіоекології й агробіології та Інститут захисту рослин; Шведський інститут радіаційного захисту, Лабораторія ядерної фізики Янінського університету (Греція), Саванно8Ріверська екологічна лабораторія (США), хімічний факультет університету Барселони (Іспанія) і багато інших. В зоні відчуження на базі Чорнобильського державного нау8 ково8технічного центру міжнародних досліджень працювала група вчених з Японського інституту ядерних досліджень атомної енергії. Такеші Мацунага, Такеші Уєно, Сейя Нагао 197 вивчали процеси міграції радіонуклідів у річках, озерах та грунтових водах. Взагалі спільні з японцями дослідження про8 водилися з 1992 р. Їх цікавив вплив повені на процес розпов8 сюдження радіонуклідів. Особливо змістовні й широкомасш8 табні дослідження відбулися навесні 1999 р., коли рівень па8 водка був дуже високим. Дія спільного проекту ISP83 згідно з попереднім контрактом мала завершитися в тому ж році. Але спільна зацікавленість у резальтатах відкривала перспективи для його продовження14. Щорічний весняний паводок став підгрунтям підписання в 1997 р. між Україною і Білоруссю угоди з проблем мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС, яка активізувала співпрацю фахів8 ців двох постраждалих держав. Скоординованими діями, зок8 рема у питанні недопущення біди в чорнобильській зоні під час надзвичайно великого весняного паводка 1999 року, вдало8 ся у 2–3 рази знизити ризик вимивання радіонуклідів у річки. До кінця 1999 р. планувалося побудувати дамбу, яка повинна повністю убезпечити зону від повеней. У ході візиту в Україну, зокрема у Зону відчуження, мініст8 ра з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь Валерія Ас8 тапова, він підкреслив користь координації наукових дослід8 жень з чорнобильської тематики. На засіданні в МНС України було ухвалено та затверджено програму спільних досліджень у зонах ЧАЕС України й Республіки Білорусі за скоординова8 ним планом науково8дослідних робіт 1999 – 2001 рр. Співробітники Чорнобильського державного науково8тех8 нічного центру міжнародних досліджень багато років співпра8 цювали з вченими і спеціалістами майже аналогічної наукової установи – Саванно8Ріверської лабораторії екології, яка знахо8 диться на кордоні штатів Кароліна та Джорджія. Вона нале8 жить університету Джорджії, але розміщена на території Пів8 денної Кароліни. Створено лабораторію було в 1951 р. для ком8 пактного розміщення підприємств з переробки і зберігання продуктів радіаційного поділу. Ця спеціальна зона за масшта8 бами менша, ніж зона відчуження ЧАЕС, й її радіаційні забруд8 нення не можна порівнювати із забрудненнями, що сформува8 198 лися в результаті аварії на Чорнобильській станції. Мешкан8 цям трьох міст, що потрапили у межі створеної у США зони, було виплачено компенсації. Після цього вони були відселені. Під час перебування в американській зоні науковців з Укра8 їни ними було прочитано ряд лекцій. Вони виступили на семі8 нарі, провели телеміст між лабораторією та іншими наукови8 ми центрами і відпрацювали плани спільної наукової роботи на майбутнє. Плануються, зокрема, спільні досліди й вивчен8 ня впливу іонізуючих опромінень на рослини та живі організ8 ми, зокрема генетичну й імунну системи15. Ще одним напрямком міжнародної співпраці у ході вирі8 шення великої та складної проблеми Чорнобильської зони є переробка відпрацьованого палива атомних електростанцій. Лише дві держави в світі мають потужності для цього. Це Англія й Франція. Решта країн, що експлуатують АЕС, лише зберігають його на своїх територіях. З часів Радянського Сою8 зу відпрацьоване паливо з українських атомних електростан8 цій зберігалося у сховищах на території Красноярського краю. В нових умовах ринкових відносин у всіх сферах економічно8 го життя, коли ця територія стала закордоном, вивезення від8 працьованого палива з України до Росії стало досить пробле8 матичним і дорогим. В попередні роки були намагання вирішити цю проблему, оскільки у районі ЧАЕС станом на 1992 рік було зосереджено від п’яти до семи тис. тонн нержавіючої сталі (обладнання, призначене для третьої черги станції). Тому відпрацювання технологій дезактивації забрудненого металу мало надзвичай8 но велике значення. В розв’язанні цієї проблеми Україна мог8 ла спертися на міжнародну допомогу, оскільки у серпні 1992 р. в Чорнобилі працювали спеціалісти з Німеччини, які вели монтаж обладнання дослідної установки дезактивації нержа8 віючої сталі. На ній передбачалося відпрацювання технології «Декоха», а також вітчизняних технологій дезактивації. Вра8 ховуючи максимальну потужність установки, рівну п’яти тон8 нам «нержавійки» на добу, вона мала бути завантажена протя8 гом чотирьох – п’яти років. 199 Ця співпраця була дуже актуальною у зв’язку з необхідністю переробки в перспективі величезних обсягів радіоактивно заб8 руднених металів у зв’язку із запланованим закриттям ЧАЕС. Шкода тільки, що при цьому практично ігнорувалися цікаві розробки українських вчених в цій сфері. Важливим кроком до взаєморозуміння у виробленні підхо8 дів до чорнобильської проблеми став візит до України віце8 президента США А.Гора в липні 1998 року. Його особисте знайомство з наслідками Чорнобильської катастрофи – відві8 дання «Укриття», мертвого міста енергетиків – Прип’яті, зони відчуження у цілому – сприяли більш повному усвідомленню ним, а відповідно й керівництва Сполучених Штатів Америки, необхідності підтримки зусиль України в розв’язанні цієї ком8 плексної проблеми. Президент України Л.Кучма й віце8прези8 дент США А.Гор підписали Угоду про підвищення експлуата8 ційної безпеки та зниження рівня ризику експлуатації й удос8 коналення систем регулювання цивільних ядерних об’єктів в Україні та Угоду про створення радіоекологічної лабораторії Міжнародного чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки16. Було наголошено, що Сполучені Штати Америки й інші країни «Великої сімки» не відмовляються від своїх зо8 бов’язань – міжнародні конференції по збиранню коштів нада8 лі проводитимуться регулярно. Адже реалізація всього комп8 лексу науково8технічних робіт щодо убезпечення населення України і навколишнього середовища від радіаційного впливу можлива лише на основі розвитку ефективного міжнародного співробітництва. Свої враження про відвідання зони відчуження віце – прези8 дент США А.Гор висловив у виступі в музеї Чорнобиля у Ки8 єві. В дуже емоційній формі він оцінив героїзм пожежників та ліквідаторів. Так само схвильовано говорив А.Гор про неадек8 ватність рішень і непорядність поведінки окремих представ8 ників керівництва країни й чиновництва. Підкресливши, що Чорнобиль маячить, як загрозливий монумент помилкам сто8 ліття, як незграбний символ людських рішень, що негідні на8 ших дітей, він також зазначив, що справжній урок Чорнобиля 200 – це необхідність очищення. «Необхідність вчитися на помил8 ках очевидна саме на цьому місці,» – підкреслив він17. Одним із проявів намагання фахівців максимально вивчити ситуацію, що склалась в Зоні відчуження стала поява публіка8 цій, що узагальнюють дослідження цього унікального науко8 вого полігону, який протягом всіх після аварійних років був і залишається об’єктом ретельної уваги дослідників різних нап8 рямків знання. Перша узагальнююча публікація, що з’явились у 1988 р., належала радіобіологам та радіо екологам. При цьо8 му слід відзначити, що це і подальші дослідження загального характеру проводили фахівці не лише України, а й інших регі8 онів колишнього Радянського Союзу18. Необхідність узагальнення і популяризації накопичуваних дослідниками в зоні нових унікальних знань та інформування населення про поточний стан справ покликала до життя нові наукові видання. Так, у 1993 р. Міністерство України в справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Мінчорнобиль України), Адміністрація зони відчужен8 ня та НВО «Прип’ять» почали в Чорнобилі видавати «Бюле8 тень екологічного стану зони відчуження», перший випуск якого було присвячено періоду з 1 січня 1992 до 30 червня 1993 років. В подальшому, з 1994 р. було засновано науково8 технічний збірник «Проблеми чорнобильської зони відчужен8 ня», який нині є виданням Міністерства України з питань над8 звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслід8 ків Чорнобильської катастрофи в особі Адміністрації зони від8 чуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення. Ста8 ном на середину 2003 р. опубліковано 7 випусків. Іншим науковим видання узагальнюючого характеру, прис8 вяченим еколого8фауністичним дослідженням в зоні відчужен8 ня стала збірка праць Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена19. Оригінальні дослідження з ключових питань радіоекології, радіобіології та радіаційної медицини, що виконувалися в зоні відчуження фахівцями різних установ та відомств України протягом 15 років, було опубліковано у 2001 р. у фундамен8 тальному збірнику праць «Чорнобиль. Зона відчуження»20. 201 Звичайно, ці узагальнюючі видання могли бути підготовле8 ні лише на основі ретельних досліджень окремих складових проблеми, таких, наприклад, як рівень забруднення ґрунтів зо8 ни відчуження21, водних об’єктів22, зокрема ставка8охолоджу8 вача ЧАЕС23, вивчення впливів викидів радіоактивності на тваринний24 і рослинний світ (чому, наприклад, було присвя8 чено весь № 10 журн. «Почвоведение» за 1990 р.25, та багато ін8 ших аспектів. Одним з напрямків вивчення стану радіоактивного забруд8 нення різних компонентів зони відчуження і в першу чергу її ґрунтів, була робота дослідників з пробами, відібраними у 308ти кілометровій зоні26. Аналізувався також процес вторин8 ного її забруднення шляхом вітрового підйому радіонуклідів27 та їх «вилужування» з часток ядерного палива та реакторного графіту28. Важливим інструментом накопичення інформації і контролю радіоактивного забруднення територій, зокрема са8 мої станції стала система «Проба»29. Всі ці зусилля з вивчення рівнів забрудненості території зони відчуження дозволили підготувати і у 1996 р. опублікувати спеціальний Атлас, що містив надзвичайно важливу на той час інформацію. Проте, знання про стан забруднення зони відчуження вима8 гали пошуку шляхів його поліпшення. Серед багатьох варіан8 тів очищення ґрунтів зони, пропонованих науковцями, при8 вертають увагу зусилля лісівників, спрямовані на пошук ефек8 тивних шляхів дезактивації ґрунтів30. Йшлося й про дезакти8 вацію техніки31 та водних об’єктів32. Ставилося також питання про ефективність природоохоронних заходів у зоні в цілому33. Враховуючи, що в зоні постійно перебуває значна кількість працюючи, а також, що певна кількість евакуйованих людей повернулась до своїх помешкань, гостро стояли питання вив8 чення їх стану та медичного забезпечення34. Крім того, що Зона відчуження стала великою науковою проблемою, вона ж є великим і складним господарським меха8 нізмом, який розвивається на основі нових технологій35, веде спеціальне будівництво36. Перед керівниками Зони відчужен8 ня, установ і підприємств, що розташовані на її території ста8 202 ють питання чіткої організації робіт, виробленню організацій8 но – економічного механізму реалізації реабілітаційної полі8 тики, пошуку сучасних підходів до вирішення проблем Чорно8 бильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення. Постановка і вирішення загальних проблем кон8 цептуального характеру і відбивається у публікаціях, підго8 товлених ними37. Унікальність такого географічного явища як чорнобильська Зона відчуження полягає ще й в тому, що в забруднених райо8 нах залишилось понад 2 тис. пам’яток національної історії та культури, доля яких не може не турбувати. Перші пам’яткоз8 навчи дослідження території цієїї зони були здійснені ще нап8 рикінці 1989 р., коли з ініціативі часопису «Пам’ятки України» почала діяти «Чорнобильська експедиція». Того ж року її учасниками були обстежені села десятикілометрової зони від8 чуження. Виявлено покинуті напризволяще сотні цінних пам’яток історії, монументального мистецтва, традиційної ар8 хітектури і побуту, виробничі об’єкти тощо. На основі підго8 товлених експедицією пропозицій щодо порятунку культурної спадщини Чорнобильської зони, 1 серпня 1990 р. Верховна Рада ухвалила рішення про створення при Держкомітеті з пи8 тань Чорнобильської катастрофи спеціалізованої історико8 культурної експедиції з метою виявлення, збереження та охо8 рони пам’яток на відселених територіях. У 908х роках до дослідження окремих видів пам’яток (пере8 важно історико8етнографічних, археологічних) Науковим уп8 равлінням Адміністрації Зони відчуження Міністерства з над8 звичайних ситуацій були залучені науковці окремих інститутів НАН України. Відповідно з укладених з МНС угод співробіт8 ники Інституту археології НАН України протягом 1995 р. обс8 тежили 45 населених пунктів, а у 1997 р. – 77 сіл 17 сільрад Овруцького району Житомирської обл.; історико8етнографіч8 на експедиція МНС у співпраці з Інститутом народознавства (м. Львів) здійснювала роботу з вивчення пам’яток Київського Полісся, результатом чого стало видання ряду випусків матері8 алів історико8етнографічних обстежень зазначеного регіону. 203 Проте, детальний розгляд взятих на облік пам’яток історії (за станом на середину 908х рр.) засвідчує, що домінуюча їх частка (80 – 90%) присвячена лише одному періоду – Великій вітчизняній війні. Вкрай недостатньо представлені інші групи цього виду пам’яток – пам’ятки історії: державного ладу і сус8 пільного життя; соціальних і національно8визвольних рухів; науки, освіти, культури, релігії, виробництва і техніки. Досить незначною залишається кількість пам’яток, що відбивають важливі процеси і окремі сторінки історичного розвитку Укра8 їни, які довгий час замовчувались, або зазнали ідеологічних перекручень у радянській історіографії. Цілком зрозуміло, що епізодичне і вибіркове дослідження окремих територій і окремих видів пам’яток не відповідає пот8 ребам часу, оскільки не забезпечує кардинальних зрушень у справі обстеження, постановки на облік об’єктів історико8 культурної спадщини чорнобильської Зони відчуження та фіксації їх стану для збереження пам’яті про них. Підводячи певні підсумки далекого неповного аналізу такого унікального географічного явища в історії України, як чорно8 бильська Зона відчуження, слід зазначити, що її екологічні та соціальні проблеми, маючи довготерміновий характер, є проб8 лемами не лише суто українськими. Впливи Зони, не вивчені до кінця, безумовно ще довго будуть вимагати уваги до себе міжна8 родної наукової спільноти та цілеспрямованих зусиль політи8 ків, покликаних зменшити негативні наслідки тих впливів. 1. Н.П.Барановська. Україна8Чорнобиль8світ. – К.: Ніка8Центр, 1999. – С. 2248225. 2. Соціальний, медичний та протирадіаційний захист постражда8 лих в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи // Зб. законо8 давчих актів та нормативних документів (199182000 рр.). – Вид. 28е, офіційне. – Чорнобильінтерінформ, 2001. – С. 298. 3. Там само. – С. 3128313. 4. Вісник Чорнобиля. – 2000. – № 77878. 5. Вестник Чернобыля. – 1992. – № 31; Там же. – 1993. – № 21. 204 6. З сервера МНС, 3 жовтня 2000 р. 7. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро8 фи № 226 від 04.08.98 р. «Про затвердження Положення про Адмініс8 трацію зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселен8 ня МНС України». 8. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2000 р. № 851 «Про утворення державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення». 9. Вісник Чорнобиля. – 2000. – № 6. 10. Стратегия ликвидации последствий чернобыльской аварии. Август 1993 г. Предисловие. – Архів АЗВ: 11. Наказ № 317 від 1 жовтня 1991р. – Архів НВО «Прип’ять» 12. Вестник Чернобыля. – 1992. – № 54. – С. 2. 13. Протокол № 19 засідання науково8технічної Ради при Адмініс8 трації зони відчуження. 31 травня 1995 р. 14. Вісник Чорнобиля,. – 1999. – № 43844. – С. 4. 15. Там само. – С. 5. 16. Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня. 17. Надзвичайна ситуація. – 1998. – № 8. – С. 16817. 18. Израэль Ю. А., Соколовский В. Г. и др. Экологические послед8 ствия радиоактивного загрязнения природных сред в районе аварии Чернобыльской АЭС // Атомная энергия. – 1988. – Т. 64. – Вып. 1; Габер М.О., Галінська І.О. Результати біологічних досліджень 308км зоні ЧАЕС // Доп. АН України. Сер. Математика, природознавство, техн. науки. – 1993. – № 1; Радиоэкологические исследования в 308 км зоне аварии на Чернобыльской АЭС // Труды Коми научного цен8 тра Ур О Российской академии наук / Редкол.: А. И. Таскаев (отв. ред.) и др. – Сыктывкар, 1993. – № 127; Асланян М.М. и др. Анализ видимых изменений индуцированных хроническим облучением в 58 км зоне аварии на Черноб. АЭС // Вестн. Моск. ун8та. Сер.16. Биоло8 гия. – 1994. – № 2; Чернобыль894. Международная научно8техничес8 кая конференция. Итоги 88ми лет ликвидации аварии на ЧАЭС. Те8 зисы / Под ред. Архипова А.П. – Зеленый мыс, 1994. 19. Гайченко В.А., Козиненко И.И., Заводникова Н.С., Сабинев8 ский Б.В., Микитюк А.Ю. Эколого8 фаунистические исследования в 205 зоне Чернобыльской АЭС / НАН Украины; Ин8т замлогии им. И.И.Шмальгаузена. – К.: Медэкол, 1996. – 70 с.; Еколого8фауністич8 ні дослідження в зоні Чорнобильської АЕС Зб. наук. пр./ НАНУ , Ін8 т замлогії. – К.: Знання, 2000. – Вип. 2. 20. Чорнобиль. Зона відчуження. Зб. наук. пр. – К.: Наук. думка, 2001. – 546 с. 21. Круглов В.С. и др. О формировании радионуклидного состава почв в зоне аварии ЧАЭС // Почвоведение. – 1990. – № 10; Кривохат8 ский А.С. и др. Радионуклиды в почве 308км зоны Черноб. АЭС // Ра8 диохимия. – 1991. – Т. 33. – Вып. 1; Желтоножский В.А. и др. Измене8 ние уровней загрязнения 308км зоны ЧАЭС // Известия АН БССР. Сер. Физ.8энерг. науки. – 1990. – № 4; Булгаков А.А. и др. Динамика вымывания из почвы поверхностным стоком долгоживущих радио8 нуклидов в р8не ЧАЭС // Почвоведение. – 1990. – № 4; Коноплев А.В. и др. Миграция в почве и поверхностный сток некоторых радиоактив8 ных продуктов в зоне ЧАЭС // Метеорология и гидрология. – 1990. – .№ 6; Кутняков И.В. и др. Особенности перераспределения 137 Cs и 90 Sr в почвах геоморфологического профиля «Копачи» в 58км зоне ЧАЭС // Тр. Ин8та эксперим. метеорологии. Сер. Загрязнение прир. среды. – 1990. – Вып. 17; Молчанова И.В. и др. Подвижность радио8 нуклидов в почвенно8растительном покрове аварийной зоны Черноб. АЭС // Экология. – 1991. – № 3; Буравлев Е.П. и др. Миграция Сs8 137 и Сe8144 в почвенном покрове зоны отселения Черноб. АЭС // Агрохимия. – 1991. – № 6; Анисимов В.С. и др. О формах нахождения и вертикальном распределении 137 Cs в почвах в зоне аварии на ЧАЭС // Почвоведение. – 1991. – № 9; Лебединский М.Н. и др. Миг8 рация цезия8137 в геосистемах зоны отселения Черноб. АЭС // Гео8 графия и природные ресурсы. – 1991. – № 2; Жданова Н.Н. и др. Ком8 плексы почвенных микромицетов в зоне влияния Черноб. АЭС // Микробиол. журнал. – 1991. – Т. 53. – № 4; Михайловская Л.Н. и др. Влияние режима увлажнения на подвижность радионуклидов в поч8 вах аварийной зоны Черноб. АЭС. // Экология. – 1992. – № 2; Вир8 ченко Е.П., Аганкина Г.И. Радионуклид8органические соединения в почвах зоны влияния Черноб. АЭС // Почвоведение. – 1993. – № 1; Кушин В.В. и др. Характеристики горячих частиц грунта в окрестнос8 тях Чернобыльской АЭС // Атом. энергия. – 1993. – Т. 74. – Вып. 1; 206 Михайловский Л.Н. и др. Формы нахождения и миграция радионук8 лидов в почвах аварийной зоны ЧАЭС // Агрохимия. – 1993. – № 1. 22. Борзилов В.А, Седунов Ю.Г. Моделирование и прогноз радиаци8 онной обстановки на реках аварийной зоны ЧАЭС // Док. АН СССР. – 1988. – Т. 301. – № 4; Борзилов В.А. и др. Прогнозирование вторич8 ного радиоактивного загрязнения рек 308км зоны ЧАЭС // Метеоро8 логия и гидрология. – 1989. – № 2; Борзилов В.А. Физико8математи8 ческое моделирование процессов, определяющих смыв долгоживу8 щих радионуклидов с водозаборов 308км зоны ЧАЭС // Метеороло8 гия и гидрология. – 1989. – № 1; Буравлев Е.П. и др. Радиоэкологичес8 кая обстановка на некоторых мелиоративных системах зоны отселе8 ния Чернобыльской АЭС // Химия и технология воды. – 1990. – № 12; Азизов А.И., Копейкин В.А. Геолого8гидрогеологические условия зоны ЧАЭС и их влияние на миграцию радионуклидов // Тр. Коми науч. Центра УО Рос. АН – 1993. – № 127; Дшено С.П. и др. Воздей8 ствие на гидрологическую среду основных захоронений радиоактив8 ных отходов в ближней зоне Чернобыл. АЭС // Геолог. журн. – 1994. – № 486; Матошко А.В. Типизация и районирование осадочного чехла чернобыльской Зоны отчуждения для гидрогеологического монито8 ринга // Пробл. чорноб. зони відчудження. – 1996. – Вип. 4. 23. Колонович А.Л. и др. Фильтрация загрязненных вод водоема8 охладителя Чернобыльской АЭС в р. Припять // Атом. энергия. – 1991. – Т. 71. – Вып. 6; Печкуренков В.Л. Влияние аварии на ЧАЭС в 1986 г. на популяцию рыб водоема8охладителя. [К использов. ценных видов рыб для товарного выращивания] // Радиобиология. – 1991. – Т. 31. – Вып. 5; Крышев И.И. и др. Динамика радиоактивного загряз8 нения компонентов водоема8охладителя Черноб. АЭС (198681988 гг.) // Тр. Ин8та эксперим. метеорологии. Сер. Загрязнение природ сред. – 1992. – Вып. 19; Сазыкин Т.Г., Крышев И.И. Моделирование мигра8 ции радионуклидов в экосистеме водоема8охладителя Черноб. АЭС // Тр. Ин8та эксперим. метеорологии. Сер. Загрязнение природ сред. – 1992. – Вып. 19; Бугай Д.А. и др. Миграция радионуклидов аварий8 ного выброса ЧАЭС из пруда8охладителя в р. Припять // Геол. Жур8 нал. – 1995. – № 1; Кононович А.Л. и др. Прогноз изменения средне8 годовой концентрации радионуклидов в водоеме8охладителе ЧАЭС // Атом. энергия. – 1995. – Т. 79. – Вып. 3; Осколков Б.Я.Основы нор8 207 мирования загрязненности радиоактивными веществами водоема8 охладителя и подземных вод в 308км зоне Чернобыльской АЭС. Автореф. дисс. на соиск. Уч. степ. канд. техн. наук. – Славутич, 1997; Зарубін О.Л., Заліський О.О. Радіоактивне забруднення іхтіофауни водойми8охолоджувача ЧАЕС і його наслідки (1980 – 2000) // Проб8 леми Чорнобиля. – 2001. – Вип. 7. 24. Криволуцкий Д.А. Влияние радиоактивного загрязнения среды на фауну почв в районе Чернобыльской АЭС // Экология. – 1990. – № 6; Марчишина Є.І., В.І.Глазко. Вплив умов зони відчуження (308 км зона ЧАЕС) на організм тварин та якість продукції // Доп. АН Укр. Сер. Математика, природознавство, техн. науки. – 1994. – № 4; Загоруйко Е.Е. и др. Микробиценоз толстого кишечника животных при постоян. радиац. воздействии в зоне ЧАЭС // Мікробіол. журн. – 1994. – Т. 56. – № 6; Гащак С.П., Архипов Н.П., Буров Н.И. Эффек8 тивность цезий8связывающих ветеринарных препаратов группы гек8 сацианоферратов в условиях 308км зоны Чернобыльской АЭС / НПО «Припять»; Научно8 технический центр. – Чернобыль, 1994; Воєйкова І.М. – Вплив постійного опромінення в Чорнобильській зо8 ні відчуження на імунну систему експериментальних тварин та їх на8 щадків. Дис. канд. біол. наук / НАН Укр.; Ін8 т експериментальної па8 тології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького. – К., 1996. 25. Пристер Б.С. и др. Миграция радионуклидов в почве и переход их в растения в зоне аварии ЧАЭС // Почвоведение. – 1990. – № 10; Тихомиров Ф.А. и др. Геохимическая миграция радионуклидов в лес8 ных экосистемах зоны радиоактивного загрязнения ЧАЭС // Почво8 ведение. – 1990. – № 10 та ін. статті; Молчанова И.В. и др. Миграция и биологическое действие радионуклидов в лесных биогеоценозах зоны ЧАЭС // Дефектоскопия. – 1993. – № 7; Бунтова Е.Г. и др. Мо8 ниторинг фитосанитарной обстановки и некоторые аспекты защиты растений в 308км зоне отчуждения ЧАЭС. Препринт Минчернобыль Украины. – 1994; Сорокіна Л.Ю. Антропогенні зміни ландшафтів Чорнобильської зони та радіонуклідне забруднення фітокомпоненту. Автореф. дис. канд. географ. наук / НАН України; Ін8т географії. – К., 1997; Кордюм Е.Л., Сидоренко П.Г. Результаты цитогенетического мониторинга видов покрытосеменных растений, произростающих в зоне радионуклидного загрязнения после аварии на ЧАЭС // Цито8 208 логия и генетика. – 1997. – Том 31. – № 3; Тютюнник Ю.Г., Бедная С.М. Изменение растительного и почвенного покрова в урбанизиро8 ванных ландшафтах зоны отчуждения Чернобыльской АЭС. Препр. / НАН України. Міжгалузевий науково8 технічний центр «Укриття»; 9885. – Чорнобиль, 1998; Якимчук Р.А. и др. Генетические последст8 вия радионуклидного загрязнения зоны отчуждения через 13 лет пос8 ле аварии на ЧАЭС // Физиология и биохимия культурных расте8 ний. – 2001. – Т. 33. – № 3. 26. Малышев В.И. и др. Комплексное исследование радионуклид8 ного состава топливных частиц в почвенном профиле зоны Черноб. АЭС // Разведка и охр. недр. – 1993. – № 7; Кривохатский А.С. и др. Формы нахождения радионуклидов в пробах, отобранных в 308км зо8 не ЧАЭС (р8он «Рыжего леса «) // Радиохимия. – 1994. – Т. 36. – Вып. 1. 27. Гаргер Е.К. и др. К оценке параметров ветрового подьема ради8 онуклидов в зоне Черн. АЭС // Метеорология и гидрология. – 1990. – № 1; Кривохатский А.С. и др. Шлиховой метод анализа грунтов из р8на ЧАЭС и некоторые закономерности переноса // Радиохимия. – 1990. – Т. 32. – Вып. 5; Гаркер Е.А., Гаврилов В.П. Вторичное загряз8 нение 308км зоны ЧАЭС и прилегающих территорий за счет ветрово8 го подъема радионуклидов // Атомная энергия. – 1992. – Т. 72. – Вып.6; Возжеников О.И., Нестеров А. Модель для долгосрочной оценки расширения пятна радиоактивного загрязнения, обусловлен8 ного аварией на ЧАЭС за счет вторичного ветрового подхвата // Тр. Ин8та эксперим. метеорологии. Сер. Загрязнение природ сред. – 1992. – Вып. 19; Волокитин А.А., Махонько К.П. Динамика повторно8 го радиоактивного загрязнения местности в р8не Чернобыля в пер8 вые дни после аварии на ЧАЭС // Эколого8геофизические аспекты ядерных аварий. – 1992. – Романов С.Л. Закономерности структур8 ной организации первичных и вторичных полей загрязнения в зоне Чернобыл. Катастрофы // Геохимия. – 1993. – № 7. 28. Авдеев В.А. и др. Выщелачивание радионуклидов из частиц ядерного топлива и реакторного графита, выделенных из проб 308км зоны ЧАЭС // Радиохимия. – 1990. – Т. 32. – Вып. 2; Кривохатский А.С., Смирнова Е.М.. Савоненков В.Г. и др. Выщелачивание радионук8 лидов из частиц ядерного топлива и реактивного графита, выделен8 209 ных из проб 308км зоны ЧАЭС. Результаты по выщелачиванию ради8 онуклидов за 1989891 гг. // Радиохимия. – 1992. – Т. 34. – Вып. 5; Ду8 баев Ю.В. и др. Разновидности топливных частиц в выпадениях ближ8 ней зоны Чернобыл. АЭС // Радиохимия. – 1992. – Т. 34. – Вып. 5. 29. Беляев С.Т., Боровой А.А., Добрынин Ю.Л. Информационная система «Проба»: контроль радиоактивных загрязнения территорий на ЧАЭС // Атомная энергия. – 1990. – Т. 68. – Вып. 3. 30. Кучма Н.Д. и др. Особенности лесовосстановления на дезакти8 вированных площадях зоны ЧАЭС // Лесоводство и агролесомелио8 рация. – 1990. – Вып. 81; Бідна С.М. Демутаційні процеси в чорно8 бильській зоні відчуження та їх використання для заліснення радіа8 ційно забруднених територій. Дис. канд. с.8г. наук / Український НДІ лісового господарства і агролісомеліорації ім. М.Г. Висоцького. – Х.,1999. 31. Гончарук В.В. и др. Дезактивація техники // Экотехнологии и ресурсосбережение. – 1993. – № 2. 32. Копейкин В.А., Лябах Г.Г. и др. Очистка природных вод зоны ЧАЭС путем создания искусственных геохимических барьеров // Тр. Коми науч. центра. УО Рос.АН. – 1993. – № 127; 33. Соботович Э.В. Степень эффектности природоохранных мер в 308км зоне ЧАЭС // Геохимия. – 1993. – № 7 34. Лось И.П. и др. Радиационно8гигиенические условия прожива8 ния населения, возвратившегося в 308км зону ЧАЭС // Проблема ра8 диационной медицины // 1991. – Вып. 3; Чумак А.А. и др. Иммунно8 логические показатели у работников 308км зоны ЧАЭС // Вестник АМН СССР. – 1991. – № 11; Сердюк А.М. та ін. Застосування повер8 хнево8активних речовин у 308км зоні Чорнобильської АЕС // Лікар. справа. – 1993. – № 4 . 35. Зона повышенной плотности информационных технологий: Зо8 на отчуждения Черноб. АЭС // PС WORLD UKRAINE. – 1998. – Вип. 6. 36. Изюмченко В.В. и др. Некоторые аспекты специального строи8 тельства в зоне Чернгобыльской АЭС // Пром.строительство и инж.сооружения. – 1990. – № 4. 37. Барьяхтар В.Г., Гребенюк А.В., Ключников А.А. О перспективах работ в зоне отчуждения Чернобыльской АЭС. Препр. / НАН Украї8 210 ни. Міжгалузевий науково8 технічний центр «Укриття»; 9785. – Чор8 нобиль, 1997; Холоша В.І. Організаційно8економічний механізм реа8 лізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднен8 ня (на прикладі Чорнобильської зони відчуження). Автореф. дис. канд. екон. наук / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 1998; Бакуменко В. Д., Проскура М. І., Холоша В. І. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони від8 чуження та безумовного (обов’язкового) відселення / Укр. академія держ. управління при Президентові України; Центр досліджень адмі8 ністративної реформи. – К.: УАДУ, 2000. Natalia Baranovska CHERNOBYL ALIENATION ZONE AS UNIQUE PHENOMENON OF PRESENT DAYS Alienation zone, situated on the north of Kyiv region (Ukraine), was appeared as the result of radioactive pollution of the territory after the accident on the 4th powerCgenerating unit of Chernobyl nuclear powerCstation in 26th of April, 1986. Its area amounts to 36545 thousands hectares. Around the periphery it has 223.5 km, 34 of which is gone along Byelorussian border. There are 76 settlements in this area, such as Chornobyl, Prypyat and railway station Yaniv from which the whole population was evacuated. Above 90 thousands inhabitants of picturesque Polissya left their homes forever. During last few years the zone has become the object of research study for representatives of different branches of sciC ence, including foreign scientists. Chernobyl nuclear power station is also situated in the alienation zone. Its staff works at deactivating of power station, as well as looking after secure state of the cover above the blasted 4th powerCgenerating unit.

Similar Items